«аконн≥сть Ч це комплексне (принцип, метод, режим) соц≥ально-правове ¤вище, що характеризуЇ орган≥зац≥ю ≥ функц≥онуванн¤ сусп≥льства ≥ держави на правових засадах.
“ерм≥н Ђзаконн≥стьї Ї пох≥дним в≥д терм≥на Ђзаконї ≥, будучи комплексним пон¤тт¤м, охоплюЇ вс≥ сторони житт¤ права Ч в≥д його рол≥ в створенн≥ закону до реал≥зац≥њ його норм в юридичн≥й практиц≥. «аконн≥сть в≥дображаЇ правовий характер орган≥зац≥њ сусп≥льно-пол≥тичного житт¤, орган≥чний зв'¤зок права ≥
>>>446>>>
влади, права ≥ держави, права ≥ сусп≥льства. ¬имога законност≥ р≥вною м≥рою стосуЇтьс¤ вищих орган≥в державноњ влади, ≥нших державних орган≥в, ¤к≥ ухвалюють у межах своЇњ компетенц≥њ п≥д-законн≥ акти (сфера правотворчост≥), безпосередн≥х виконавц≥в закон≥в Ч посадових ос≥б, а також громадських орган≥зац≥й, комерц≥йних корпорац≥й, громад¤н (сфера правореал≥зац≥њ).
«аконн≥сть характеризуЇтьс¤ поЇднанн¤м двох ознак:
зовн≥шньоњ (формальноњ) Ч обов'¤зком виконувати розпор¤дженн¤ закон≥в ≥ п≥дзаконних правових акт≥в державними органами, посадовими особами, громад¤нами ≥ р≥зними об'Їднанн¤ми;
внутр≥шньоњ (сутн≥сноњ) Ч на¤вн≥стю науково обірунтованих ≥ в≥дпов≥дних праву закон≥в; ¤к≥стю закон≥в.
¬ажливо не т≥льки додержуватис¤ закон≥в, а й створювати справедлив≥, тобто правов≥, закони. ѕравов≥ закони повинн≥ бути нормативним п≥дірунт¤м законност≥. «аконн≥сть Ї не самоц≥ллю, не виконанн¤м заради виконанн¤, њњ призначенн¤ Ч додержанн¤ закон≥в в ≥м'¤ торжества свободи, справедливост≥. «аконн≥сть Ч ¤вище прогресивне ≥ покликане спри¤ти сусп≥льному прогресу. ¬ ≥стор≥њ було чимало випадк≥в, коли громад¤ни додо-держувалис¤ закон≥в, а законн≥сть порушувалас¤, коли Ђсуворе додержанн¤ї у д≥йсност≥ означало Ђсуворе порушенн¤ї (наприклад, масов≥ репрес≥њ за час≥в культу особи —тал≥на в —–—–). ” таких випадках закон не в≥дпов≥дав праву, потребам сусп≥льного прогресу. ўоб у держав≥ була Ђправозаконн≥стьї, чинн≥ закони, насамперед онституц≥¤, повинн≥ адекватно в≥дображати правов≥ принципи, загальнолюдськ≥ ц≥нност≥. ” сфер≥ правотворчост≥ це виражаЇтьс¤ в забезпеченн≥ виданн¤ закону, ¤кий в≥дпов≥даЇ праву, онституц≥њ.
«аконн≥сть Ч ¤вище багатоаспектне ≥ може виступати ¤к принцип, метод, режим. «аконн≥сть Ї принципом д≥¤льност≥ державних орган≥в, громадських орган≥зац≥й, комерц≥йних корпорац≥й, посадових ос≥б, громад¤н. ѕринцип законност≥ притаманний лише демократичним державам, оск≥льки в≥н Ї антиподом свавол≥ ≥ беззаконн¤, припускаЇ пов'¤зан≥сть вс≥х орган≥в держави правовими нормами, д≥њ в њх рамках ≥ в ≥м'¤ њх реал≥зац≥њ. –азом з тим з боку д≥¤льност≥ держави законн≥сть виступаЇ ¤к певний метод державного управл≥нн¤ сусп≥льством, тобто воно зд≥йснюЇтьс¤ виключно правовими засобами. як метод державного управл≥нн¤ сусп≥льством законн≥сть означаЇ, що:
>>>447>>>
1) органи держави ≥ посадов≥ особи при зд≥йсненн≥ своЇњ д≥¤льност≥, розробл¤ючи ≥ приймаючи р≥шенн¤, спираютьс¤ на принципи ≥ вимоги законност≥;
2) при орган≥зац≥њ реал≥зац≥њ прийн¤тих р≥шень вони не виход¤ть за меж≥ своЇњ компетенц≥њ;
3) при зд≥йсненн≥ контролю ≥ нагл¤ду за законн≥стю д≥й учасник≥в сусп≥льних в≥дносин вони додержуютьс¤ правових процедур, використовують правов≥ засоби ≥ способи.
ћетод законност≥ Ї основою дл¤ застосуванн¤ ≥нших метод≥в державного управл≥нн¤: орган≥зац≥њ, примусу, вихованн¤, контролю тощо. ¬≥н припускаЇ високий р≥вень правовоњ культури й одночасно Ї засобом п≥двищенн¤ р≥вн¤ загальноњ та правовоњ культури.
«аконн≥сть Ї й режим реально д≥ючого права, стан (атмосфера) в≥дпов≥дност≥ сусп≥льних в≥дносин законам ≥ п≥дзаконним нормативно-правовим актам, ¤к≥, у свою чергу, покликан≥ в≥дображати принципи свободи ≥ справедливост≥, закладен≥ в прав≥.
–ежим законност≥ Ч неодм≥нний елемент демократ≥њ, тому що без законност≥ демократ≥¤ може перетворитис¤ на охлократ≥ю Ч владу юрби. Ѕез законност≥ ¤к режиму сусп≥льно-пол≥тичного житт¤ сусп≥льство може бути ввергнуте в анарх≥ю ≥ хаос, коли особа стаЇ уразливою дл¤ безконтрольних д≥й з боку державноњ влади, незахищеною в≥д њњ свавол≥.
Ѕез законност≥ немаЇ демократ≥њ, без демократ≥њ неможливо забезпечити законн≥сть. «аконн≥сть ≥ демократ≥¤ Ч фактори побудови правовоњ держави.
ўо таке законн≥сть Ч принцип, метод чи режим?
≤ принцип, ≥ метод, ≥ режим. ”се залежить в≥д кута зору. ќднак без принципу законност≥ ¤к засадничого начала д≥¤льност≥ державних орган≥в, державних ≥ громадських орган≥зац≥й, посадових ос≥б, громад¤н, без законност≥ ¤к методу державного управл≥нн¤ сусп≥льством не в≥дбудетьс¤ режим законност≥. ” широкому розум≥нн≥ законн≥сть Ч це режим сусп≥льно-пол≥тичного житт¤, створюваний:
Ч державою, ¤ка встановлюЇ пор¤док виданн¤ (зм≥ни, скасуванн¤) закон≥в ≥ п≥дзаконних нормативно-правових акт≥в, забезпечуЇ њх в≥дпов≥дн≥сть потребам сусп≥льного поступу;
Ч вс≥ма суб'Їктами права (державними органами, посадовими особами, громадськими орган≥зац≥¤ми, комерц≥йними орган≥зац≥¤ми, громад¤нами) у результат≥ однозначного розум≥нн¤ ≥ неухиль-
>>>448>>>
ного зд≥йсненн¤ ними розпор¤джень закон≥в ≥ п≥дзаконних акт≥в.
ѕри режим≥ законност≥ створюЇтьс¤ правова атмосфера, де панують ≥дењ права, гуман≥зму, справедливост≥, свободи ≥ в≥дпов≥дальност≥; особа захищена в≥д свавол≥ влади, сусп≥льство Ч б≥д анарх≥њ, хаосу, безладд¤ ≥ насильства.
ѕринципи законност≥ Ч це в≥дправн≥ засади, незаперечн≥ за-саднич≥ вимоги, ¤к≥ лежать в основ≥ формуванн¤ норм права ≥ ставл¤тьс¤ до повед≥нки учасник≥в правових в≥дносин. ѕринципи законност≥ розкривають њњ сутн≥сть ¤к режиму сусп≥льно-пол≥тичного житт¤ в демократичн≥й правов≥й держав≥.
ѕринципами законност≥ Ї так≥.
1. ¬ерховенство закону щодо вс≥х правових акт≥в. ÷ей принцип припускаЇ виключн≥сть закону, тобто п≥дпор¤дкован≥сть закону вс≥х юридичних акт≥в (нормативних ≥ застосовних) в≥дпов≥дно до њх субординац≥њ. онституц≥¤ крањни маЇ вищу юридичну силу. ¬с≥ закони повинн≥ в≥дпов≥дати онституц≥њ, п≥дзаконн≥ нормативн≥ акти Ч законам, причому п≥дзаконн≥ акти приймаютьс¤ ≥ д≥ють лише тод≥, коли певн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини не врегульован≥ законом. ѕравозастосовн≥ акти мають бути п≥днорма-тивними, тобто в≥дпов≥дати нормативно-правовим актам Ч законам ≥ п≥дзаконним актам.
2. «агальн≥сть законност≥ означаЇ, що в сусп≥льств≥ вс≥ державн≥ органи, громадськ≥ орган≥зац≥њ, комерц≥йн≥ об'Їднанн¤, посадов≥ особи, громад¤ни перебувають п≥д д≥Їю закону. Ќе може бути вин¤тку н≥ дл¤ ф≥зичноњ, н≥ дл¤ юридичноњ особи, на ¤ку б не поширювалис¤вимоги законност≥.
3. ™дн≥сть розум≥нн¤ ≥ застосуванн¤ закон≥в на вс≥й територ≥њ њх д≥њ. «акони Ї Їдиними дл¤ вс≥Їњ держави, вс≥х њњ рег≥он≥в. ¬они висувають однаков≥ вимоги до вс≥х суб'Їкт≥в, ¤к≥ перебувають в сфер≥ њх часовоњ та просторовоњ д≥њ. ™дине розум≥нн¤ сутност≥ ≥ конкретного зм≥сту закон≥в забезпечуЇ законн≥сть правозастосо-вноњ д≥¤льност≥, однаков≥сть застосуванн¤ юридичних норм до вс≥х суб'Їкт≥в права. ™дн≥сть закон≥в не виключаЇ, а навпаки, припускаЇ багатоман≥тн≥сть у правотворчост≥ ≥ правозастосуван-н≥. ожний орган держави, громадська або комерц≥йна орган≥зац≥¤ конкретизують ≥ застосовують закони з урахуванн¤м свого
>>>449>>>
функц≥онального призначенн¤ ≥ м≥сцевих особливостей. ќднак конкретизац≥¤ ≥ застосуванн¤ в≥дбуваютьс¤ в рамках закону ≥ в≥дпов≥дно до нього.
4. Ќедопустим≥сть протиставленн¤ законност≥ ≥ доц≥льност≥. Ќе
можна в≥дкидати закон, не виконувати його, керуючись м≥ркуванн¤ми життЇвоњ доц≥льност≥ (м≥сцевоњ, ≥ндив≥дуальноњ та ≥н.), тому що так≥ м≥ркуванн¤ враховуютьс¤ в закон≥. ѕравов≥ закони сам≥ волод≥ють вищою сусп≥льною доц≥льн≥стю. ƒоц≥льн≥сть закону означаЇ необх≥дн≥сть вибору суворо в рамках закону найо-птимальн≥ших (таких, що в≥дпов≥дають ц≥л¤м ≥ завданн¤м сусп≥льства) вар≥ант≥в зд≥йсненн¤ правотворчоњ д≥¤льност≥ ≥ д≥¤льност≥ з реал≥зац≥њ права. Ќаприклад, при визначенн≥ крим≥нального покаранн¤ судд¤, керуючись законом, призначаЇ той зах≥д покаранн¤, ¤кий Ї найдоц≥льн≥шим в даному раз≥, з урахуванн¤м т¤жкост≥ злочину, особи злочинц¤. ” кожному окремому випадку закон маЇ додержуватис¤, однак у рамках закону може прийматис¤ той зах≥д, що Ї найдоц≥льн≥шим у кожному конкретному випадку.
Ќеобх≥дн≥сть точного ≥ неухильного виконанн¤ правових розпор¤джень незалежно в≥д суб'Їктивного ставленн¤ до них окремих ос≥б обумовлена презумпц≥Їю доц≥льност≥ чинного закону[1].
5. Ќев≥дворотн≥сть в≥дпов≥дальност≥ за правопорушенн¤ означаЇ своЇчасне розкритт¤ будь-¤кого протиправного д≥¤нн¤. ѕравоохоронн≥ органи покликан≥ ¤к запоб≥гати правопорушенн¤м, так ≥ вести ефективну боротьбу з ними. ” цьому пол¤гаЇ реальн≥сть законност≥ Ч дос¤гненн¤ фактичного виконанн¤ правових розпор¤джень у вс≥х видах д≥¤льност≥ ≥ нев≥дворотност≥ в≥дпов≥дальност≥ за будь-¤ке њх порушенн¤.
6. ќбумовлен≥сть законност≥ режимом демократ≥њ, ¤кий передбачаЇ суворе додержанн¤ двох тип≥в правового регулюванн¤:
Ч спец≥ально-дозв≥льного Ч поширюЇтьс¤ на владн≥ державн≥ органи ≥ посадових ос≥б (Ђдозволено лише те, що пр¤мо передбачено закономї);
Ч загальнодозв≥льного Ч поширюЇтьс¤ на громад¤н та њх об'Їднанн¤ (Ђдозволено все, кр≥м пр¤мо забороненого закономї);
а також додержанн¤ р≥вност≥ вс≥х перед законом ≥ судом, ¤ка припускаЇ безумовне право суб'Їкта на судовий захист прав. ќсь
>>>450>>>
чому, кр≥м юридичноњ р≥вност≥, важливою Ї на¤вн≥сть незалежного судового правосудд¤, ¤ке грунтуЇтьс¤ на верховенств≥ закону ≥ додержанн≥ принципу под≥лу влади. ÷ими вимогами законн≥сть про¤вл¤Ї себе ¤к елемент (ознака) демократичного режиму.
¬имоги законност≥ (те, чого вимагаЇ законн≥сть) в≥дображають њњ спр¤мован≥сть, обумовлену зм≥стом норм права. Ќа в≥дм≥ну в≥д принцип≥в, ¤к≥ виражають зм≥ст законност≥, д≥ють у вс≥х њњ сферах, стосуютьс¤ вс≥х вид≥в д≥¤льност≥ будь-¤ких суб'Їкт≥в сусп≥льних в≥дносин, вимоги законност≥ пов'¤зан≥ з окремими видами д≥¤льност≥ певних суб'Їкт≥в. ¬они Ї юридичними умовами (правилами) вт≥ленн¤ в житт¤ принцип≥в права.
–озгл¤немо вимоги законност≥ у сфер≥ правотворчост≥ ≥ реал≥зац≥њ права.
¬имоги законност≥ в правотворчост≥:
1) забезпеченн¤ в≥дпов≥дност≥ зм≥сту закону потребам житт¤. ƒл¤ цього необх≥дно створювати закони на науков≥й основ≥, на основ≥ рекомендац≥й ≥ узагальнень учених;
2) забезпеченн¤ верховенства закону щодо ≥нших правових акт≥в, тобто додержанн¤ субординац≥њ в нормативних актах (наприклад, укази президента повинн≥ в≥дпов≥дати законам, акти ур¤ду Ч указам президента);
3) забезпеченн¤ своЇчасного створенн¤ закону ≥ його скасуванн¤ з додержанн¤м певноњ процедури;
4) забезпеченн¤ стаб≥льност≥ правових акт≥в, б≥льш тривалого строку 'њх чинност≥, за вин¤тком тих, ¤к≥ жадаютьс¤ на певн≥ строки (наприклад, закон про бюджет на р≥к);
5) виданн¤ правових акт≥в у т≥й форм≥, ¤ка передбачена законом, з ус≥ма необх≥дними дл¤ цього рекв≥зитами.
¬имоги законност≥ у сфер≥ реал≥зац≥њ права:
1) на¤вн≥сть спец≥альних ≥ юридичних механ≥зм≥в, ¤к≥ забезпечують реал≥зац≥ю права (додержанн¤ ≥ виконанн¤ обов'¤зк≥в, на¤вн≥сть можливостей дл¤ зд≥йсненн¤ суб'Їктивного права);
2) гарантоване ¤к≥сне застосуванн¤ права з урахуванн¤м ус≥х обставин;
3) правильне тлумаченн¤ правових норм;
4) стаб≥льн≥сть судовоњ практики та ≥н.
>>>451>>>
√арант≥њ законност≥ Ч це умови сусп≥льного житт¤ ≥ заходи, що вживаютьс¤ державою дл¤ забезпеченн¤ режиму законност≥ ≥ стаб≥льного правопор¤дку.
√арант≥њ законност≥ можна под≥лити на:
Ч загольносоц≥ольн≥;
Ч спец≥ально-соц≥альн≥ Ч юридичн≥ та орган≥зац≥йн≥. «агальносоц≥альн≥ гарант≥њ законност≥:
1) економ≥чн≥ Ч ступ≥нь економ≥чного розвитку сусп≥льства, ритм≥чност≥ роботи господарського механ≥зму крањни, росту продуктивност≥ прац≥ ≥ обс¤гу виробництва; р≥зноман≥тт¤ ≥ р≥вн≥сть ус≥х форм власност≥, р≥вн≥сть економ≥чних можливостей суб'Їкт≥в сусп≥льних в≥дносин. Ќа¤вн≥сть економ≥чноњ незалежност≥ суб'Їкт≥в права створюЇ об'Їктивн≥ умови дл¤ њх зац≥кавленост≥ в законност≥;
2) пол≥тичн≥ Ч ступ≥нь демократизму конституц≥йного ладу, тобто на¤вност≥ розвинутоњ системи народовладд¤, демократичних форм ≥ ≥нститут≥в його зд≥йсненн¤; пол≥тичного плюрал≥зму, ¤кий дозвол¤Ї особ≥ в≥льно самовизначатис¤, об'Їднуватис¤ в орган≥зац≥њ за р≥зними ≥нтересами; додержанн¤ принципу под≥лу влади.
3) ≥деолог≥чн≥ Ч ступ≥нь розвитку правосв≥домост≥, комплексу моральних ≥ правових у¤влень про необх≥дн≥сть законослухн¤ноњ повед≥нки, недопустимост≥ вчиненн¤ аморальних проступк≥в, ¤к≥ одночасно Ї протиправними; ≥деолог≥чний плюрал≥зм, не нав'¤зуванн¤ державою ≥деолог≥њ, а турбота про правове кавчанн¤, вихованн¤, правову культуру. ≤стотне значенн¤ маЇ широка по≥нформован≥сть населенн¤, сюбода преси, думок, що дозюл¤с вести публ≥чну боротьбу з правопорушенн¤ми в будь-¤к≥й сфер≥ державного ≥ сусп≥льного житт¤,
≈коном≥чн≥, пол≥тичн≥, ≥деолог≥чн≥ гарант≥њ законност≥ Ч це реальна матер≥альна основа дл¤ нормального функц≥онуванн¤ громад¤нського сусп≥льства,
—пец≥ально-соц≥альн≥ гарант≥њ законност≥ можна под≥лити на дв≥ груп:
юридичн≥ Ч передбачена законом система спец≥альних засоб≥в, за допомогою ¤ких забезпечуЇтьс¤ створенн¤ ¤к≥сних закон≥в, њх додержанн¤ ≥ виконанн¤;
орган≥зац≥йн≥ Ч заходи орган≥зац≥йно-юридичного характеру, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ режиму законност≥, боротьбу з пра-
>>>452>>>
вопорушенн¤ми, захист прав громад¤н. ƒо них належать кадрова робота, орган≥зац≥¤ умов дл¤ нормального функц≥онуванн¤ юрисдикц≥йних ≥ судових орган≥в, њх структурних п≥дрозд≥л≥в з метою ефективноњ протид≥њ випадкам орган≥зованоњ злочинност≥, боротьби з корупц≥Їю тощо.
ёридичн≥ гарант≥њ законност≥ створюютьс¤ в результат≥ д≥¤льност≥ законодавчих, виконавчих, правоохоронних ≥ судових орган≥в влади, спр¤мованоњ на запоб≥ганн¤ правопорушенн¤м та њх припиненн¤.
ƒ≥¤льн≥сть законодавчих орган≥в спр¤мована на виданн¤ ¤к≥сних нормативно-правових акт≥в, ¤кими встановлюЇтьс¤ юридична в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ протиправних д≥й.
«авд¤ки д≥¤льност≥ конституц≥йного суду забезпечуЇтьс¤ неухильне додержанн¤ конституц≥њ держави. –озгл¤даючи справи про конституц≥йн≥сть нормативно-правових акт≥в представницьких орган≥в влади, правозастосовну практику за скаргами громад¤н та ≥н., конституц≥йний суд створюЇ додатков≥ ≥ д≥йов≥ гарант≥њ 'њх досконалост≥. ÷е спри¤Ї формуванню гармон≥чноњ Їдиноњ системи законодавства.
¬иконавч≥ органи спри¤ють зм≥цненню законност≥ своЇю д≥¤льн≥стю, спр¤мованою на вт≥ленн¤ в житт¤ правових норм основного ≥ поточних закон≥в держави, охорону ≥ захист прав ≥ свобод громад¤н, њх обов'¤зок пол¤гаЇ в прийн¤тт≥ нормативно-правових акт≥в, щоб виконувати ≥ розвивати закони. —уттЇве значенн¤ маЇ розвите почутт¤ морально-правовоњ в≥дпов≥дальност≥ посадових ос≥б ≥ державних службовц≥в за повне ≥ ефективне виконанн¤ обов'¤зк≥в у рамках закону.
—удов≥ ≥ правоохоронн≥ органи держави (прокуратура, арб≥тражний суд, м≥л≥ц≥¤) виконують безпосередню роботу з проф≥лактики ≥ припиненн¤ правопорушень. ¬≥д них залежать процесуальне забезпеченн¤ норм матер≥ального права, реальне житт¤ формально закр≥плених прав ≥ свобод громад¤н. ѕрокуратура зд≥йснюЇ найвищий нагл¤д за додержанн¤м ≥ правильним застосуванн¤м закон≥в. ƒ≥¤льн≥сть суд≥в виражаЇтьс¤ у форм≥ цив≥льного, крим≥нального, адм≥н≥стративного судочинства. Ѕудь-¤к≥ р≥шенн¤ ≥ д≥њ державних орган≥в, установ, посадових ос≥б, приватних п≥дприЇмц≥в, що порушують права ≥ свободи, можуть бути оскаржен≥ в суд≥. як≥сна та ефективна робота загальних ≥ арб≥тражних суд≥в Ч одна ≥з важливих гарант≥й стаб≥льност≥ ≥ реальност≥ законност≥.
>>>453>>>
«начна роль у зм≥цненн≥ законност≥ ≥ правопор¤дку в держав≥ належить органам внутр≥шн≥х справ, њх д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ в ≥м'¤ торжества законност≥, спр¤мована на охорону сусп≥льства в≥д злочинних пос¤гань, забезпечуЇ пор¤док у громадських м≥сц¤х та ≥н. «аконн≥сть Ї основою д≥¤льност≥ цих орган≥в: вони повинн≥ д≥¤ти в ц≥л¤х, установлених правом, на основ≥ права ≥ у правових формах.
ƒержавн≥ ≥нспекц≥њ (адм≥н≥страц≥њ) ≥ контрольно-рев≥з≥йний апарат зд≥йснюють роботу з запоб≥ганн¤ поркшенн¤ законност≥, њх ви¤вленн¤ ≥ припиненн¤ у р≥зних сферах державного ≥ сусп≥льного житт¤.
ёридичн≥ гарант≥њ законност≥ за найближчими ц≥л¤ми так≥:
1) превентивн≥ (запоб≥жн≥) Ч пол¤гають в запоб≥ганн≥ правопорушенн¤м: в≥дверненн¤ порушень адм≥н≥страц≥Їю трудових прав громад¤н, недопущенн¤ незаконного зв≥льненн¤;
2) припин¤юч≥ (так≥, що кладуть край) Ч спр¤мован≥ на припиненн¤ ви¤влених правопорушень: затриманн¤, арешт, обшук, п≥дписка про невињзд;
3) в≥дновлююч≥ Ч виражаютьс¤ в усуненн≥ або в≥дшкодуванн≥ негативних насл≥дк≥в правопорушень: примусове ст¤гненн¤ ал≥мент≥в, примусове вилученн¤ майна ≥з чужого незаконного волод≥нн¤;
4) каральн≥, або штрафн≥, Ч спр¤мован≥ на реал≥зац≥ю юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ правопорушник≥в: покаранн¤ особи, винноњ у вчиненн≥ правопорушенн¤.
ёридичн≥ гарант≥њ законност≥ за суб'Їктами застосуванн¤ можуть бути такими:
- парламентськ≥;
- президентськ≥; Ч судов≥;
- прокурорськ≥;
- адм≥н≥стративн≥ (управл≥нськ≥); ,
- контрольн≥;
- мун≥ципальн≥ (м≥сцев≥).
ѕравопор¤док Ч частина громадського пор¤дку. √ромадський пор¤док Ч це стан (режим) упор¤дкованост≥ соц≥альними нормами (нормами права, морал≥, корпоративними
>>>454>>>
нормами, нормами-звича¤ми) системи сусп≥льних в≥дносин ≥ њх додержанн¤. ѕон¤тт¤ громадського пор¤дку ширше за пон¤тт¤ правового пор¤дку, оск≥льки в зм≥цненн≥ ≥ п≥дтриманн≥ першого важлива роль належить ус≥м соц≥альним нормам. ѕравопор¤док складаЇтьс¤ лише на п≥дстав≥ правових норм ≥ внасл≥док цього охорон¤Їтьс¤ спец≥альними державно-правовими заходами.
ќтже, правопор¤док Ч це частина системи сусп≥льних в≥дносин, що врегульован≥ нормами права ≥ перебувають п≥д захистом закону та охорон¤ютьс¤ державою. ¬≥н встановлюЇтьс¤ в результат≥ додержанн¤ режиму законност≥ в сусп≥льств≥. якщо законн≥сть Ч це принцип, метод д≥¤льност≥, режим д≥й ≥ в≥дносин, то правопор¤док Ї њх результатом.
ѕравопор¤док Ч стан (режим) правовоњ упор¤дкованост≥ (вре-гульованост≥ ≥ погодженост≥) системи сусп≥льних в≥дносин, що складаЇтьс¤ в умовах реал≥зац≥њ законност≥. ≤накше: це атмосфера нормального правового житт¤, що встановлюЇтьс¤ в результат≥ точного ≥ повного зд≥йсненн¤ розпор¤джень правових норм (прав, свобод, обов'¤зк≥в, в≥дпов≥дальност≥) вс≥ма суб'Їктами права. ѕравовий пор¤док ¤к динам≥чна система вбираЇ в себе вс≥ впор¤дковуюч≥ засади правового характеру.
ожна крањна формуЇ св≥й правопор¤док. Ќеобх≥дн≥сть його формуванн¤ ≥ вдосконаленн¤ обумовлюЇтьс¤ двома зустр≥чними ≥нтересами Ч громад¤нського сусп≥льства ≥ держави, њх основними законами ≥ тенденц≥¤ми розвитку.
√ромад¤нське сусп≥льство об'Їктивно в≥дчуваЇ потребу в упор¤дкованост≥ його функц≥онуванн¤ за допомогою соц≥альних (у тому числ≥ правових) норм. ¬оно протистоњть безладност≥, безсистемност≥. ¬ умовах стаб≥льного правопор¤дку ефективно функц≥онуЇ економ≥ка, дос¤гаЇтьс¤ гармон≥¤ в д≥¤х законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ влади, активно зд≥йснюЇтьс¤ д≥¤льн≥сть р≥зних громадських ≥ приватних орган≥зац≥й, гарантуЇтьс¤ в≥льний розвиток людини, задоволенн¤ њњ духовних ≥ матер≥альних потреб. “ому громад¤нське сусп≥льство формуЇ соц≥альн≥ норми, спр¤мован≥ на зм≥цненн¤ соц≥ального ≥ правового пор¤дку.
ƒержава об'Їктивно зац≥кавлена в правовому забезпеченн≥ власноњ д≥¤льност≥ Ч виконанн≥ завдань ≥ функц≥й, у правових стосунках з громад¤нським сусп≥льством. ƒержава не сприймаЇ хаосу ≥ свавол≥. ¬ умовах стаб≥льного правопор¤дку зм≥цнюЇтьс¤ виконавча дисципл≥на вс≥х орган≥в держави та њх посадових ос≥б, усп≥шно провадитьс¤ зовн≥шньопол≥тична д≥¤льн≥сть. ѕравовий
>>>455>>>
пор¤док ≥ законн≥сть виступають правовим п≥дірунт¤м ≥ засобом функц≥онуванн¤ державноњ влади, демократ≥њ. оли держава в особ≥ уповноважених на те орган≥в формулюЇ норми права, вона закладаЇ в них основи правопор¤дку ≥ забезпечуЇ њх реал≥зац≥ю.
“аким чином, правопор¤док ¤к державно-правове ¤вище служить стаб≥л≥зац≥њ, п≥дтриманню р≥вноваги м≥ж ≥нтересами громад¤нського сусп≥льства ≥ держави. …ого антиподом Ї свавол¤ ≥ беззаконн¤.
ѕравовий пор¤док кожного сусп≥льства розкриваЇтьс¤ через його ознаки, принципи, функц≥њ, зм≥ст, форму, структуру.
ќсновн≥ ознаки правопор¤дку.
1) закладаЇтьс¤ в правових нормах у процес≥ правотворчост≥;
2) спираЇтьс¤ на принцип верховенства права ≥ пануванн¤ закону в галуз≥ правових в≥дносин;
3) встановлюЇтьс¤ в результат≥ реал≥зац≥њ правових норм, тобто зд≥йсненн¤ законност≥ у д≥¤льност≥ з реал≥зац≥њ права;
4) створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ зд≥сненн¤ суб'Їктивних прав;
5) припускаЇ своЇчасне ≥ повне виконанн¤ вс≥ма суб'Їктами юридичних обов'¤зк≥в;
6) вимагаЇ нев≥дворотност≥ юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ дл¤ кожного, хто вчинив правопорушенн¤;
7) встановлюЇ сувору громадську дисципл≥ну;
8) припускаЇ ч≥тку та ефективну роботу вс≥х державних ≥ приватних юридичних орган≥в ≥ служб, насамперед правосудд¤;
9) створюЇ умови дл¤ орган≥зованост≥ громад¤нського сусп≥льства ≥ режим спри¤нн¤ ≥ндив≥дуальн≥й свобод≥;
10) забезпечуЇтьс¤ вс≥ма державними заходами, аж до примусу.
«м≥ст правопор¤дку Ч це система правових ≥ неправових елемент≥в, властивостей, ознак, процес≥в, що спри¤ють встановленню ≥ п≥дтримц≥ правом≥рноњ повед≥нки суб'Їкт≥в, тобто такоњ повед≥нки, ¤ка врегульована нормами права ≥ дос¤гла ц≥лей правового регулюванн¤.
–озр≥зн¤ють зм≥ст правопор¤дку.
1) матер≥альний Ч система реальних (економ≥чних, пол≥тичних, морально-духовних, юридичних) упор¤дкованих в≥дносин у громад¤нському сусп≥льств≥, з правом≥рною повед≥нкою њх учасник≥в Ч ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б, ¤к результат њх об'Їктивноњ потреби. ” матер≥альному зм≥ст≥ правопор¤дку виражаЇтьс¤
>>>456>>>
законом≥рн≥сть його виникненн¤, розвитку ≥ функц≥онуванн¤ в процес≥ взаЇмозв'¤зку з економ≥кою, пол≥тикою, культурою;
2) юридичний (державно-правовий) Ч система реал≥зованих прав, обов'¤зк≥в, в≥дпов≥дальност≥ громад¤н, тобто результат встановленн¤ законност≥, впор¤дкованост≥ та врегульованост≥ правових в≥дносин, правом≥рноњ повед≥нки њх учасник≥в, дос¤гнутий за допомогою правових засоб≥в через виражену в них волю держави.
—труктура правопор¤дку Ч це Їдн≥сть ≥ одночасно под≥л системи громадських в≥дносин, урегульованих правом в≥дпов≥дно до њх галузевого зм≥сту. Ѕудучи реал≥зованою системою права, правопор¤док включаЇ конституц≥йн≥, ф≥нансов≥, адм≥н≥стративн≥, земельн≥, с≥мейн≥ та ≥нш≥ види сусп≥льних в≥дносин, урегульованих нормами в≥дпов≥дних галузей права. ” структурному в≥дношенн≥ правопор¤док в≥дображаЇ реал≥зован≥ елементи системи права.
≈лементи структури правопор¤дку так≥.
1. —уб'Їкти права Ч держава, њњ органи, державн≥, громадськ≥ ≥ комерц≥йн≥ орган≥зац≥њ, громад¤ни, ¤к≥ мають права, обов'¤зки, повноваженн¤, в≥дпов≥дальн≥сть, суворо визначен≥ конституц≥Їю, законами, ≥ншими правовими актами Ч статична частина.
2. ѕравов≥ в≥дносини ≥ зв'¤зки м≥ж реал≥зованими елементами системи права (конституц≥йн≥, ф≥нансов≥, адм≥н≥стративн≥, земельн≥, с≥мейн≥ та ≥н.) Ч динам≥чний зв'¤зок.
3. ”пор¤дкован≥сть ус≥х елемент≥в структури Ч суб'Їкт≥в права, правових в≥дносин ≥ зв'¤зк≥в м≥ж реал≥зованими елементами системи права, метод≥в правового регулюванн¤ ≥ повед≥нки людей, процедурно-процесуальних форм њх зд≥йсненн¤ ≥ оформленн¤, тобто введенн¤ багатосторонньоњ правовоњ регламентац≥њ Ч розпор¤дку, у рамках ¤кого орган≥зуютьс¤ ≥ функц≥онують громад¤нське сусп≥льство ≥ держава, Ч ≥нтегративний зв '¤зок.
‘ункц≥њ правопор¤дку Ч це основн≥ напр¤мки формуванн¤ ≥ п≥дтриманн¤ стаб≥льного правового стану системи сусп≥льних в≥дносин. –озр≥зн¤ють:
1) функц≥ю впор¤дкуванн¤ зовн≥шн≥х зв'¤зк≥в ≥ в≥дносин з великими системами сусп≥льства Ч економ≥чною, пол≥тичною та ≥ншими, складовим елементом ¤ких Ї правопор¤док. «азнаючи
>>>457>>>
впливу зовн≥шнього середовища Ч економ≥чних, пол≥тичних, соц≥альних та ≥нших фактор≥в, правопор¤док, у свою чергу, спри¤Ї впор¤дкуванню ≥ стаб≥л≥зац≥њ вс≥х найважлив≥ших зв'¤зк≥в ≥ в≥дносин з сусп≥льним середовищем;
2) функц≥ю зм≥цненн¤ внутр≥шн≥х зв'¤зк≥в ≥ в≥дносин усередин≥ правопор¤дку на р≥зних структурних р≥вн¤х його впор¤дкуванн¤. ÷¤ функц≥¤ характеризуЇ автономне Ђбутт¤ї системи правопор¤дку, в≥докремлюЇ ¤к≥сну визначен≥сть його ¤к ц≥лого у внутр≥шн≥й взаЇмод≥њ власних складових частин. «авд¤ки ц≥й функц≥њ ос¤гаютьс¤ специф≥ка правопор¤дку, його сутн≥сн≥ ознаки ¤к правового стану системи сусп≥льних в≥дносин;
3) функц≥ю збереженн¤ ≥ вдосконаленн¤ правопор¤дку Ч виражаЇтьс¤ в його непохитност≥ ≥ протисто¤нн≥ зовн≥шн≥м впливам руйн≥вного характеру (правовий н≥г≥л≥зм, волюнтаризм, правопорушенн¤, зловживанн¤ правом та ≥н.), збереженн≥ ≥ розвитку власноњ ¤к≥сноњ визначеност≥, в≥дкритост≥ впливу зм≥цнюючого характеру (розвиток демократ≥њ, вдосконаленн¤ закон≥в, укр≥пленн¤ законност≥, пол≥пшенн¤ д≥¤льност≥ судовоњ системи, правоохоронних орган≥в та ≥н.). ™диним засобом виживанн¤ ≥ розвитку правопор¤дку Ї його вдосконаленн¤.
ѕринципи правопор¤дку Ч це в≥дправн≥ засади, незаперечн≥ вимоги, що формують правопор¤док ≥ Ї основою його ≥снуванн¤ та функц≥онуванн¤.
ƒо принцип≥в правопор¤дку можна в≥днести принципи законност≥. ќднак, зважаючи на те, що правопор¤док Ї самост≥йною ¤к≥сною визначен≥стю, сл≥д вид≥лити його специф≥чн≥ принципи.
1. ѕринцип конституц≥йност≥ Ч п≥дпор¤дкуванн¤ нормативним положенн¤м конституц≥њ та забезпеченн¤ њњ реал≥зац≥њ. “еоретична конституц≥¤ (те, що маЇ бути) покликана стати практичною конституц≥Їю (те, що Ї насправд≥), тобто усталеним пор¤дком житт¤.
2. ѕринцип законност≥ Ч створенн¤ ¤к≥сних закон≥в та њх суворе додержанн¤. «аконн≥сть -- головна умова встановленн¤ правопор¤дку.
3. ѕринцип системно-структурноњ орган≥зац≥њ Ч на¤вн≥сть ц≥л≥сност≥ ≥ структурност≥ ¤к необх≥дних властивостей, що дозвол¤ють злагоджено д≥¤ти вс≥м елементам громад¤нського сусп≥льства ≥ правовоњ системи держави.
>>>458>>>
4. ѕринцип ≥Їрарх≥чноњ субординац≥њ та п≥дпор¤дкуванн¤ Ч ви¤вл¤Їтьс¤ в точн≥й сп≥вп≥дпор¤дкованост≥ орган≥в держави, посадових ос≥б, нормативних акт≥в за юридичною силою, а також акт≥в застосуванн¤ норм права ≥ т.д., ¤к≥ забезпечують упор¤дкован≥сть њх зв'¤зк≥в.
5. ѕринцип соц≥альноњ (в тому числ≥ правовоњ) нормативност≥ Ч виражаЇтьс¤ в необх≥дност≥ д≥¤льност≥ сусп≥льства, ¤ка впор¤дковуЇ, ≥ особливо суб'Їкт≥в правотворчост≥ за допомогою соц≥альних, головним чином правових, норм. ѕравова нормативн≥сть Ї основою ≥ засобом упор¤дкуванн¤.
6. ѕринцип справедливост≥ ≥ гуман≥зму Ч базуЇтьс¤ на високих моральних п≥двалинах, поважанн≥ прав людини, њњ г≥дност≥ ≥ чест≥;
7. ѕринцип п≥дконгрольност≥ Ч на¤вн≥сть повсюдного, загального та ун≥версального контролю, зд≥йснюваного громад¤нським сусп≥льством, його структурами, державою в особ≥ њњ р≥зних орган≥в, громад¤нами.
8. ѕринцип державного забезпеченн¤, охорони ≥ захисту Ч виражаЇтьс¤ в реальних засобах гарантуванн¤ прав учасник≥в правопор¤дку, функц≥онуванн¤ правовоњ системи, дос¤гненн¤ законними засобами прав, свобод, обов'¤зк≥в та ≥н.[2]
ѕравопор¤док, законн≥сть ≥ демократ≥¤ Ї взаЇмозалежними.
ѕравопор¤док Ч це законн≥сть у д≥њ, ¤кщо повед≥нка суб'Їкт≥в Ї правом≥рною. ¬ ст. 19 онституц≥њ ”крањни встановлено, що правовий пор¤док в ”крањн≥ ірунтуЇтьс¤ на засадах, в≥дпов≥дно до ¤ких н≥хто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. «аконн≥сть Ч зас≥б встановленн¤ правопор¤дку. –езультатом зм≥цненн¤ законност≥ Ї вищий р≥вень правопор¤дку.
ѕравопор¤док Ч основа демократ≥њ, найважлив≥ша умова реал≥зац≥њ ≥нститут≥в демократ≥њ, ¤к≥ розвиваютьс¤ на основ≥ всеб≥чного зм≥цненн¤ законност≥. –≥вень розвитку правопор¤дку Ч м≥рило свободи особи, гарантованост≥ њњ прав, свобод, законних ≥нтерес≥в, виконанн¤ обов'¤зк≥в ≥ зд≥йсненн¤ в≥дпов≥дальност≥. ƒемократ≥¤ неможлива без законност≥ ≥ правопор¤дку: без них вона перетворюЇтьс¤ на хаос, зловживанн¤ правом. Ѕез демократичних механ≥зм≥в та ≥нститут≥в законн≥сть ≥ правопор¤док не
>>>459>>>
матимуть соц≥альноњ та гуман≥стичноњ ц≥нност≥, не принесуть людин≥ ≥ сусп≥льству корист≥. Ћише завд¤ки демократичним механ≥змам, ≥нститутам, нормам можна лег≥тимне зм≥нювати нормативно-правову основу сусп≥льства ≥ затверджувати в ньому законн≥сть ≥ правопор¤док.
ѕ≥дсумовуючи наведене, можна сказати, що правопор¤док Ї реальне повне ≥ посл≥довне зд≥йсненн¤ вс≥х вимог законност≥, принцип≥в права, насамперед реальне ≥ повне забезпеченн¤ прав людини. ÷е в≥нець (к≥нцевий результат) д≥њ права.
ƒисципл≥на пов'¤зана з д≥¤льн≥стю (повед≥нкою) особи. ¬ н≥й в≥дбиваютьс¤:
1) вимоги сусп≥льства до ≥ндив≥д≥в ≥ колектив≥в;
2) соц≥альна оц≥нка повед≥нки людини з погл¤ду њњ в≥дпов≥дност≥ ≥нтересам сусп≥льства, законност≥, правов≥й культур≥.
¬иди дисципл≥ни:
Х державна Ч виконанн¤ державними службовц¤ми вимог, що ставл¤тьс¤ державою;
Х трудова Ч обов'¤зкове додержанн¤ учасниками трудового процесу встановленого розпор¤дку;
Х в≥йськова Ч додержанн¤ в≥йськовослужбовц¤ми правил, встановлених законами, в≥йськовими статутами, наказами;
Х догов≥рна Ч додержанн¤ суб'Їктами права догов≥рних зобов'¤зань;
Х ф≥нансова Ч додержанн¤ суб'Їктами права бюджетних, податкових та ≥нших ф≥нансових розпор¤джень;
Х технолог≥чна Ч додержанн¤ технолог≥чних розпор¤джень у процес≥ виробничоњ д≥¤льност≥ та ≥н.
ƒержавна дисципл≥на Ч це режим пануванн¤ закону у взаЇмов≥дносинах орган≥в держави, посадових ос≥б, ≥нших уповноважених суб'Їкт≥в, ¤кий грунтуЇтьс¤ на вимогах до кожного суб'Їкта виконувати своњ обов'¤зки, не перевищувати своњх повноважень, не пос¤гати на права, не зач≥пати ≥нтерес≥в ≥нших суб'Їкт≥в, про¤вл¤ти ≥н≥ц≥ативу ≥ в≥дпов≥дальн≥сть у доручен≥й справ≥.
ƒержавна дисципл≥на, законн≥сть ≥ правопор¤док т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою, тому що державна дисципл≥на неможлива без
>>>460>>>
додержанн¤ ≤ виконанн¤ закон≥в ≥ св≥домого позитивного ставленн¤ державних службовц≥в до встановленого правопор¤дку.
ќднак м≥ж законн≥стю ≥ дисципл≥ною Ї в≥дм≥нност≥ у зм≥ст≥ та м≥сц≥ в систем≥ правового регулюванн¤.
1. « погл¤ду права законн≥сть Ї основою дисципл≥ни, але дисципл≥на Ч не т≥льки правове, а й соц≥альне ¤вище. ¬она не вичерпуЇтьс¤ законн≥стю. якщо законн≥сть означаЇ точне ≥ неухильне додержанн¤ закону, то дисципл≥на припускаЇ ще й активн≥сть, ≥н≥ц≥ативу в робот≥.
2. ѕон¤тт¤ дисципл≥ни ширше за пон¤тт¤ законност≥ щодо нормативного забезпеченн¤. ƒержавна дисципл≥на забезпечуЇтьс¤ ¤к правовими нормами, так й ≥ншими соц≥альними нормами, особливо нормами морал≥. ¬ основ≥ державноњ дисципл≥ни лежать виконавча дисципл≥на, сумл≥нне ставленн¤ посадових ос≥б до виконанн¤ покладених на них обов'¤зк≥в.
3. ƒисципл≥на ≥ законн≥сть мають р≥зн≥ результати д≥њ. –езультат законност≥ -- правопор¤док. –езультат дисципл≥ни -громадський пор¤док.
ƒержавна дисципл≥на реал≥зуЇтьс¤ в сфер≥ зд≥йсненн¤ функц≥й держави, њњ орган≥в, установ, п≥дприЇмств, њњ види: планова, ф≥нансова, службова дисципл≥на та ≥н.
“рудова дисципл≥на Ч показник ¤к ставленн¤ громад¤нина до виконанн¤ службових обов'¤зк≥в, так ≥ роботи кожноњ з державних структур. ” чинному трудовому законодавств≥ передбачен≥ загальн≥ вимоги дисципл≥ни, пов'¤заноњ з виконанн¤м правил внутр≥шнього трудового розпор¤дку: своЇчасно приходити на роботу, додержуватис¤ встановленоњ тривалост≥ робочого дн¤, використовувати весь робочий час дл¤ продуктивноњ прац≥, своЇчасно ≥ точно виконувати розпор¤дженн¤ адм≥н≥страц≥њ та ≥н. ÷≥ норми ≥ вимоги не можуть охопити вс≥ сторони виробничого процесу. “ому в трудовому законодавств≥ визначаЇтьс¤ додаткове коло обов'¤зк≥в прац≥вник≥в, що пов'¤зан≥ з додержанн¤м технолог≥чноњ дисципл≥ни.
ƒл¤ п≥двищенн¤ ефективност≥ дисципл≥ни важливими Ї:
Х застосуванн¤ заход≥в заохоченн¤ з метою розвитку спонукальних фактор≥в (оголошенн¤ под¤ки, видача прем≥њ, нагородженн¤ ц≥нним подарунком, почесною грамотою, поданн¤ до нагородженн¤ орденами ≥ медал¤ми, званн¤ми, матер≥альна винагорода);
Х накладенн¤ заход≥в юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ (зв≥льненн¤, депрем≥юванн¤, пониженн¤ на посад≥ та ≥н.).
>>>461>>>
—л≥д визнати, що дисципл≥на залежить не ст≥льки в≥д сили примусу або виховного впливу переконанн¤м, ск≥льки в≥д рац≥ональноњ системи господарюванн¤ ≥ управл≥нн¤, стилю кер≥вництва, ор≥Їнтованого на особу, ¤ка реал≥зуЇ себе в процес≥ прац≥.
Ќа дисципл≥ну прац≥, ¤к м≥н≥мум, впливають два фактори. ѕерший фактор Ч бажанн¤, з ¤ким виконуютьс¤ накази ≥ розпор¤дженн¤ адм≥н≥страц≥њ. ¬иконавча дисципл≥на обумовлюЇтьс¤: а) п≥дбором кадр≥в Ч залученн¤м найб≥льш здатних прац≥вник≥в ≥ турботою про п≥двищенн¤ њх квал≥ф≥кац≥њ; б) демократичним стилем кер≥вництва, ¤кий поЇднуЇ колег≥альн≥сть в обговоренн≥ р≥шенн¤ (право мати власну думку, доки не прийн¤те р≥шенн¤) та Їдиноначальн≥сть при ухваленн≥ р≥шенн¤ ≥ в≥дпов≥дальност≥ за його результат. ƒругий фактор Ч сприйн¤тт¤ правил ≥ стандарт≥в у робот≥. ѕравила повинн≥ бути розумними ≥ доречними, тод≥ й дисципл≥на додержуватиметьс¤. √оловним маЇ бути принцип: прагнути до поЇднанн¤ ≥нтерес≥в прац≥вник≥в ≥ адм≥н≥страц≥њ. як≥сть дисципл≥ни залежить в≥д ефективност≥ правового вихованн¤, р≥вн¤ правовоњ культури. ƒисципл≥на Ч нев≥д '-Їмна риса демократ≥њ.
[1] ѕро презумпц≥ю доц≥льност≥ закону обгрунтовано говоритьс¤ в п≥дручнику: “еори¤ государства и права / ѕод ред. ћ.¬. орельского и ¬. ƒ. ѕеревало-ва. - ћ., 1997.- —. 445.
[2] ѕро функц≥њ ≥ принципи правопор¤дку див.: ќбща¤ теори¤ государства и права. јкадемический курс в 2-х томах. Ч “. 2. “еори¤ права. Ч ћ., 1998. Ч —. 547-553.