–озд≥л 9
Ѕј√ј“—“¬ќ Ћёƒ—№ ќ√ќ —”—ѕ≤Ћ№—“¬ј я  –≈«”Ћ№“ј“ ≤ ”ћќ¬ј —ќ÷≤јЋ№Ќќ-≈ ќЌќћ≤„Ќќ√ќ –ќ«¬»“ ”
І 1. —утн≥сть сусп≥льного багатства
ѕоказник сусп≥льного багатства ¤к нац≥онального вперше був визначений у XVII ст. ”. ѕетт≥ ¤к сума нагромаджених матер≥аль-них ц≥нностей. ѕодальш≥ спроби статистичного досл≥дженн¤ нац≥о-нального багатства належать до XIX ст., а з 1853 р. його вим≥ри стають темою м≥жнародних статистичних конгрес≥в.
Ќаприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст. представники ≥сторичноњ школи заперечували д≥ю об'Їктивних економ≥чних закон≥в, оск≥ль-ки, на њхню думку, ≥снуЇ багатство лише окремих ос≥б (економ≥с-ти - рос≥йський ј. Ўторх, н≥мецьк≥ ј. јмонн, –. Ћ≥фман, ѕ. ’ерм-берг). ≤нш≥ вчен≥ п≥дходили до визначенн¤ ≥ обчисленн¤ нац≥ональ-ного багатства з точки зору можливост≥ використанн¤ його з ме-тою оподаткуванн¤. ¬ трактуванн≥ французького економ≥ста ≈. –о-говського нац≥ональне - це багатство, що приносить прибуток його власнику, а в масштаб≥ сусп≥льства - це сума багатств приватних ос≥б, визначена в д≥ючих ц≥нах, тобто вона не включаЇ майно дер-жави, церкви та об'Їкти громадського користуванн¤ (парки, ву-лиц≥, канали тощо). јнгл≥йський економ≥ст –. √≥ффен обчислював нац≥ональне багатство на основ≥ ≥нформац≥њ про прибутковий по-даток. ≤нш≥ досл≥дники визначали його виход¤чи з даних про май-но, що одержувалос¤ в спадщину або в дарунок, та ≥ншими спосо-бами.
” перш≥й половин≥ XX ст. було поширене трактуванн¤ нац≥о-нального багатства ¤к сукупност≥ "економ≥чних" благ, що мають ц≥ну, та "в≥льних" благ - дар≥в природи тощо.  р≥м того, нац≥о-нальне багатство визначалось ¤к благо, що його можна оц≥нити грошима. Ќаприклад, ц≥на житлового будинку повинна включати кл≥мат ≥ ландшафт, де будинок розм≥щений. ќск≥льки в практичних розрахунках ви¤вити д≥йсну варт≥сть "в≥льних" благ не вдалос¤, то величину нац≥онального багатства визначали ¤к суму "економ≥ч-них" благ. ќкрем≥ зах≥дн≥ економ≥сти включали в нац≥ональне ба-
гатство р≥вень профес≥йноњ п≥дготовки прац≥вник≥в, тривал≥сть житт¤ населенн¤ та ≥нш≥ елементи, що пов'¤зан≥ з особист≥стю учасника виробництва, визначаючи њх ¤к живе нац≥ональне багатство. …ого величина визначалась ¤к "варт≥сть виробництва людей", тобто ви-трати на вихованн¤, осв≥ту та п≥дтриманн¤ здоров'¤. ¬≥дом≥ з≥став-ленн¤ "живого" та речового багатства (у 1891 р. у ¬еликобритан≥њ 5 : 1), обчисленн¤ "середньоњ вартост≥ людини" (в 1911 р. в —Ўј - 23,6 тис. франк≥в, в Ївропейськ≥й частин≥ –ос≥њ - 10,1 тис. фран-к≥в) та ≥н.
—учасна зах≥дна статистика визначаЇ нац≥ональне багатство ¤к сукупну варт≥сть ус≥х матер≥альних актив≥в, на¤вних на територ≥њ крањни, плюс сальдо м≥жнародноњ заборгованост≥ та кап≥таловкла-день. –озр≥зн¤ють нев≥дтворюван≥ (земл¤ ≥ корисн≥ копалини) та в≥дтворюван≥ активи. Ћюдськ≥ ресурси ≥ природн≥ блага (вода, по-в≥тр¤, кл≥мат тощо) в склад нац≥онального багатства не включають-с¤, оск≥льки не мають ринковоњ ц≥ни. ƒл¤ розрахунку в≥дтворюва-них актив≥в застосовують метод безперервноњ ≥нвентаризац≥њ, в≥д-пов≥дно до ¤кого визначають запас кожноњ категор≥њ актив≥в п≥дсу-мовуванн¤м витрат на ц≥ активи за весь пер≥од њх експлуатац≥њ, ≥ з ц≥Їњ суми виключають амортизац≥ю, розраховану в≥дпов≥дно до се-редньоњ тривалост≥ функц≥онуванн¤ даноњ категор≥њ актив≥в. ћетод безперервноњ ≥нвентаризац≥њ був поширений ≥ в 40-50-х роках XX ст. Ќа його основ≥ американський економ≥ст –. √олдсм≥т розрахував елементи нац≥онального багатства в —Ўј за 1898-1948, 1905-1950, 1945-1958 рр., а англ≥йський економ≥ст ѕ. –едферн - у ¬елико-британ≥њ за 1938-1953 рр. ” 30-х роках рад¤нський статистик ј. ¬айнштейн використав цей метод дл¤ оц≥нки майна сусп≥льного господарства в нац≥ональному багатств≥ дореволюц≥йноњ –ос≥њ. Ќе-в≥дтворюван≥ активи розраховувались за даними ценз≥в або р≥зни-ми наближеними способами, наприклад застосуванн¤м середнього сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж варт≥стю буд≥вель ≥ ц≥ною земл≥.
” 1947 р. було створено ћ≥жнародну асоц≥ац≥ю досл≥джень про-блем нац≥онального доходу та багатства.
Ѕагатство - загальна категор≥¤, що об'Їктивно властива вс≥м економ≥чним системам. ¬оно Ї необх≥дною умовою п≥дтриманн¤ та розширенн¤ сусп≥льного виробництва ≥ споживанн¤ на основ≥ ство-ренн¤ необх≥дних дл¤ цього запас≥в - засоб≥в ≥ предмет≥в прац≥ та споживанн¤, а також трудових навичок у розвитку особистого фактора виробництва.
Ќац≥ональне багатство Ї сукупн≥стю вс≥х благ, що знаход¤тьс¤ у розпор¤дженн≥ сусп≥льства, крањни.
—усп≥льне багатство ¤к економ≥чна категор≥¤ зумовлено розвит-ком продуктивних сил, к≥льк≥сним зростанн¤м ≥ ¤к≥сним усклад-ненн¤м потреб виробництва та споживанн¤. ¬плив на конкретно-≥сторичн≥ законом≥рност≥ в≥дтворенн¤ сусп≥льного багатства (темпи ≥ пропорц≥њ сусп≥льного виробництва, матер≥альн≥ нос≥њ багатства ≥ принципи його розпод≥лу м≥ж окремими ≥ндив≥дами, трудовими колективами, державою, ≥ншими суб'Їктами в умовах кардиналь-них зм≥н у в≥дносинах власност≥ на засоби виробництва) чин¤ть соц≥альн≥ форми його руху, що зумовлюютьс¤ передус≥м системою пануючих виробничих в≥дносин. ¬ ≥сторичному процес≥ неминуч≥ переходи в≥д одн≥Їњ соц≥альноњ форми руху сусп≥льного багатства до ≥ншоњ, що ведуть до суттЇвих зрушень у внутр≥шньому зм≥ст≥ ≥ зов-н≥шньому про¤в≥ багатства, в ц≥л¤х ≥ законом≥рност¤х нагромадженн¤ ≥ розпод≥лу матер≥альних ≥ духовних благ у сусп≥льств≥. ” зв'¤зку з цим можна обгрунтувати певн≥ критер≥њ - ознаки, що визначають об'Їктивн≥ меж≥ сусп≥льного багатства ¤к соц≥ально-економ≥чноњ категор≥њ, незалежно в≥д конкретних форм його ≥снуванн¤.
Ќайважлив≥шою ознакою сусп≥льного багатства Ї застосуванн¤ при його створенн≥ сусп≥льноњ прац≥. ќстанн¤ Ї не лише джерелом ус≥х створюваних матер≥ально-речових та духовних благ, а й необ-х≥дною умовою розвитку самоњ людини, поза творчою д≥¤льн≥стю ¤коњ блага втрачають ¤кост≥ соц≥ального або сусп≥льного багатства.
—усп≥льна прац¤ ¤к економ≥чна категор≥¤ багатства Ї ун≥версаль-ною м≥рою цього багатства, що може к≥льк≥сно виразити сукуп-н≥сть його елемент≥в, незалежно в≥д специф≥ки њх матер≥ального зм≥сту ≥ соц≥альноњ форми руху. –азом з тим, ¤к основне джерело багатства (пор¤д з матер≥альними об'Їктами ≥ силами природи) прац¤ не Ї його безпосередньою складовою частиною.
≤ншою ознакою матер≥альних ≥ духовних благ, що вход¤ть у сус-п≥льне багатство, Ї така особлив≥сть њх, ¤к нагромаджуван≥сть. ≈ко-ном≥чний зм≥ст останньоњ пол¤гаЇ в здатност≥ матер≥альних ≥ духов-них благ реал≥зувати свою споживну варт≥сть (тобто здатн≥сть за-довольн¤ти певн≥ потреби ¤к виробництва, так ≥ споживанн¤) не в результат≥ одиничного акту, а прот¤гом певного часу. ѕер≥од дл¤ визначенн¤ критер≥ю використанн¤ у час≥ дл¤ кожного елемента матер≥альних ≥ духовних благ приймаЇтьс¤ ¤к умовний. ” статис-тиц≥ ”крањни, наприклад, до основних фонд≥в в≥днос¤ть засоби прац≥ з≥ строком функц≥онуванн¤ понад один р≥к. ѕод≥бн≥ критер≥њ ≥сну-ють у статистиц≥ кап≥тальних вкладень —Ўј та ≥нших розвинутих крањн.
ƒосить умовними Ї ≥ критер≥њ "довгостроковост≥ користуванн¤" дл¤ елемент≥в споживчого багатства, особливо дл¤ р≥зних вид≥в до-машнього майна. ѕри цьому в статистичн≥й практиц≥ ц≥ критер≥њ суттЇво розр≥зн¤ютьс¤. “ак, статистика —Ўј в склад≥ споживчого майна населенн¤ враховуЇ лише матер≥альн≥ блага, що мають строк служби три роки ≥ б≥льше. ¬ статистиц≥ ”крањни цю категор≥ю ма-тер≥альних благ враховують повн≥ше: в нењ включають ≥ так зван≥
товари середньострокового користуванн¤ (передус≥м од¤г ≥ взут-т¤), в тому числ≥ ≥ з строком служби в≥д одного до трьох рок≥в.
 атегор≥¤ сусп≥льного багатства передбачаЇ також урахуванн¤ взаЇмозв'¤зку ≥ взаЇмопроникненн¤ природи ≥ сусп≥льства. –ух ос-новних матер≥альних елемент≥в сусп≥льного багатства регулюЇтьс¤ законами сусп≥льного виробництва, а розвиток елемент≥в приро-ди- законами останньоњ. ќднак в≥дтворенн¤ певноњ частини еле-мент≥в сусп≥льного багатства, на ¤к≥ впливають ≥ природа, ≥ сусп≥ль-ство, регулюЇтьс¤ законами ¤к соц≥ального, так ≥ природного роз-витку, що Ї одн≥Їю з найважлив≥ших особливостей багатства. “а-кими елементами Ї природн≥ ресурси - предмети живоњ та нежи-воњ природи.
—усп≥льне багатство ¤к економ≥чну категор≥ю не сл≥д розум≥ти прим≥тивно - ¤к антипод б≥дност≥ та синон≥м розкош≥. —усп≥льне багатство Ї сукупн≥стю результат≥в прац≥, матер≥ал≥зованих у р≥з-них сферах д≥¤льност≥ ≥ об'Їктивно необх≥дних даному сусп≥льству дл¤ нормального проходженн¤ процесу в≥дтворенн¤ в конкретних соц≥ально-економ≥чних ≥ природно-≥сторичних умовах. ќстанн≥ виз-начають структуру багатства, тобто можлив≥сть ≥ необх≥дн≥сть вкла-денн¤ сусп≥льством живоњ та уречевленоњ прац≥ в т≥ чи ≥нш≥ матер≥аль-н≥ передумови процесу в≥дтворенн¤. Ѕез врахуванн¤ останн≥х не-правом≥рно проводити загальн≥ чи пор≥вн¤льн≥ оц≥нки ефективност≥ такоњ структури.
“ак, населенн¤ п≥вн≥чних рег≥он≥в змушене внасл≥док природно-кл≥матичних умов вкладати б≥льше прац≥ в кап≥тальне житло, сис-теми теплопостачанн¤ та ≥нш≥ под≥бн≥ блага, витрачати значну час-тину споживчого бюджету на закуп≥влю теплого од¤гу, взутт¤ тощо. ¬ ≥нших умовах (троп≥чний чи субтроп≥чний кл≥мат) вс≥ ц≥ елементи багатства недоц≥льн≥. јналог≥чно крањни, що волод≥ють важкодос-тупними корисними копалинами, змушен≥ нагромаджувати значн≥ маси сукупноњ прац≥ у використанн≥ цих ресурс≥в дл¤ п≥дтриманн¤ нормального процесу в≥дтворенн¤. ¬ той самий час б≥льша частка ц≥Їњ сфери нагромадженн¤ скорочуЇ можливост≥ використанн¤ ≥нших природних багатств.
¬ажливе завданн¤ економ≥чноњ теор≥њ сусп≥льного багатства пол¤-гаЇ в тому, щоб ч≥тко визначити т≥ сфери, в ¤ких реально в≥дбуваЇть-с¤ нагромадженн¤ сусп≥льноњ прац≥.
” теоретичному план≥ сл≥д розр≥зн¤ти натурально-речовий зм≥ст багатства ≥ економ≥чн≥ функц≥њ, ¤к≥ виконують спожив¤; вартост≥, що вход¤ть до …ого складу. “ак, сировина ≥ матер≥али Ї предметом прац≥ ≥ в той же час в≥д≥грають ≥ншу економ≥чну роль ¤к запаси. ќдна й та сама споживна варт≥сть може бути ≥ засобом прац≥, ≥ предметом њњ, ≥ предметом споживанн¤ (залежно в≥д виконуваноњ нею функц≥њ в процес≥ в≥дтворенн¤). ≈лементи сусп≥льного продукту, становл¤чи речовий зм≥ст нагромаджуваного багатства, в≥д цього не стають його частинами. ¬они виражають натурально-речовий зм≥ст багатства, але не Ї його економ≥чними чинниками.
—усп≥льне багатство в процес≥ в≥дтворенн¤ в≥дособлюЇтьс¤ в≥д продукту ¤к пост≥йноњ умови забезпеченн¤ безперервност≥ в≥дтво-рювального процесу. ≈лементи продукту становл¤ть лише натураль-но-речовий зм≥ст багатства, а саме воно виконуЇ в процес≥ в≥дтво-ренн¤ специф≥чн≥ функц≥њ. ќтже, до його складу можуть входити ≥нш≥ споживн≥ вартост≥, кр≥м створених у процес≥ виробництва. …детьс¤ про так≥ пост≥йно включен≥ в процес виробництва умови безперервност≥ в≥дтворенн¤, ¤к природн≥ ресурси, що не Ї продук-том прац≥, проте пост≥йно беруть у ньому участь.
ќтже, природне багатство сл≥д розгл¤дати в склад≥ нац≥онально-го багатства ¤к таке, що у в≥дтворювальному процес≥ (пор¤д з на-громадженими працею ресурсами) Ї умовою пост≥йноњ в≥дтворюва-ност≥ та нев≥дд≥льною частиною економ≥чного багатства, оск≥льки воно включене в процес виробництва.
≈лементи багатства класиф≥куютьс¤ за ознаками прац≥, в≥дтворю-ваност≥, нагромаджуваност≥. “ак, ≥снують природн≥ ресурси, ¤к≥ не створен≥ працею (наприклад, л≥с), але можуть бути в≥дтворен≥. ¬ той же час де¤к≥ види природних ресурс≥в (природн≥ копалини) в своњй основн≥й частин≥ нев≥дтворюван≥. ¬ де¤ких галуз¤х (тваринництво, розведенн¤ риби у водоймах) процес прац≥ зд≥йснюЇтьс¤ в Їдност≥ з природними процесами. ќднак, незалежно в≥д особливостей р≥зних споживних вартостей чи галузей виробництва, можна вид≥лити час-тину нац≥онального багатства, що функц≥онуЇ в процес≥ в≥дтворенн¤ ≥ створена працею, ≥ частину його, ¤ка не Ї результатом прац≥. ¬≥дтво-рювана працею частина нац≥онального багатства в≥дособлюЇтьс¤ ¤к сусп≥льне багатство у протилежн≥сть нев≥дтворюваному працею ба-гатству - природному, що використовуЇтьс¤ дл¤ задоволенн¤ де¤-ких потреб людини ≥ сусп≥льства.
ѕриродн≥ ресурси - це певна сукупн≥сть р≥зних форм матер≥њ, ¤ка вт≥лена у взаЇмод≥ючих на наш≥й планет≥ р≥зних речовинах ≥ силах природи, що створюють умови ≥ засоби ≥снуванн¤ людини. ƒл¤ задо-воленн¤ своњх потреб у продуктах харчуванн¤, сировин≥, енерг≥њ, ≥нших матер≥альних ресурсах, а також у в≥дпочинку людина пост≥йно звер-таЇтьс¤ до використанн¤ р≥зноман≥тних природних ресурс≥в.
¬итрати значних обс¤г≥в живоњ та уречевленоњ прац≥ на розв≥ду-ванн¤ корисних копалин, культивуванн¤ л≥с≥в, збереженн¤ ≥ пол≥п-шенн¤ земель, вод, пов≥тр¤ ведуть не т≥льки до пост≥йного залучен-н¤ в господарський об≥г всезростаючоњ частини природних ресур-с≥в, а й до нагромадженн¤ в них певних обс¤г≥в сусп≥льноњ прац≥. “им самим ц¤ частина природних ресурс≥в перетворюЇтьс¤ в еле-мент сусп≥льного багатства.
—укупн≥ сусп≥льн≥ потреби можна розгл¤дати ¤к:
1) матер≥альн≥ потреби, пов'¤зан≥ з необх≥дн≥стю в≥дтворенн¤ матер≥ально-речових елемент≥в сусп≥льного виробництва та суб'Їк-тивного фактора його - людини;
2) духовн≥ потреби, ¤к≥ передбачають нагромадженн¤ передових дос¤гнень науки та техн≥ки;
3) соц≥альн≥ потреби сусп≥льства, пов'¤зан≥ з управл≥нн¤м вироб-ництвом, а також внутр≥шн≥ми та зовн≥шн≥ми умовами розвитку сусп≥льства (оборона, охорона прав та свобод громад¤н, диплома-тична д≥¤льн≥сть тощо). «адоволенн¤ кожноњ з цих потреб вимагаЇ пост≥йного зб≥льшенн¤ ресурс≥в матер≥ал≥зованоњ прац≥ - примно-женн¤ сусп≥льного багатства.
ƒжерелами сусп≥льного багатства Ї прац¤ ≥ природа. ѕриродне багатство м≥стить ¤к засоби житт¤ (родюч≥сть грунту, на¤вн≥сть риби у водоймах, ¤г≥д, гриб≥в, л≥карських рослин, диких зв≥р≥в), так ≥ за-соби прац≥ (водоспади, р≥чки, придатн≥ дл¤ судноплавства, дереви-на, корисн≥ копалини тощо). ѕерший вид природного багатства мав вир≥шальне значенн¤ п≥д час зародженн¤ цив≥л≥зац≥њ, другий - на б≥льш високих ступен¤х розвитку сусп≥льства.
«начною частиною багатства сусп≥льства Ї речове багатство, тобто сукупн≥сть нагромаджених матер≥альних ц≥нностей. …ого доц≥льно розгл¤дати з р≥зних стор≥н. ѕо-перше, сл≥д анал≥зувати м≥сце речо-вих елемент≥в багатства в процес≥ сусп≥льного виробництва. « ц≥Їю метою вид≥л¤ютьс¤ засоби виробництва ≥ в склад≥ њх засоби ≥ пред-мети прац≥, а також предмети споживанн¤. ѕо-друге, важливо до-сл≥дити можлив≥сть просторового перем≥щенн¤ речових елемент≥в багатства. “ут розр≥зн¤ють матер≥ально закр≥плену частину багат-ства (пол≥пшенн¤ родючост≥ грунту, виробнич≥ буд≥вл≥, канали, мости, трубо- ≥ газопроводи, зал≥зниц≥ тощо) ≥ рухом≥ об'Їкти (транспортн≥ засоби та ≥н.). ѕо-третЇ, доц≥льно розр≥зн¤ти специф≥чну особли-в≥сть ≥снуванн¤ речових елемент≥в сусп≥льного багатства у форм≥ кап≥талу.
ѕон¤тт¤ "сусп≥льне багатство" суперечливе - сусп≥льне за сво-њм характером багатство може бути приватним ≥ належати окре-мим власникам. Ћише за допомогою грошей в обм≥н≥ р≥зними спо-живними вартост¤ми багатство окремоњ особи про¤вл¤Їтьс¤ ¤к сус-п≥льне багатство. √рош≥ - абсолютна сусп≥льна форма багатства, ¤ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д самого багатства та ≥снуЇ поза ним.
І 2. —труктура ≥ використанн¤ нац≥онального багатства
Ќац≥ональне багатство складаЇтьс¤ з двох частин: матер≥альноњ та нематер≥альноњ. ƒо першоњ належать: створен≥ людиною мате-р≥альн≥ фонди, що под≥л¤ютьс¤ на основн≥ (засоби прац≥) та оборотн≥ (предмети прац≥); основн≥ фонди, що функц≥онують у соц≥аль-н≥й сфер≥; природн≥ ресурси; до другоњ - духовн≥ ц≥нност≥, що зна-ход¤тьс¤ у розпор¤дженн≥ сусп≥льства.
ќбл≥к нац≥онального багатства ”крањни в≥дбуваЇтьс¤ за методом пр¤мого п≥драхунку (дан≥ ≥нвентаризац≥њ, бухгалтерська та стати-стична зв≥тн≥сть). ¬раховуютьс¤ так≥ чинники: основн≥ та оборотн≥ виробнич≥ фонди, тобто фонди матер≥ального виробництва, що складаютьс¤ ≥з засоб≥в прац≥ (машин, устаткуванн¤, транспорт-них механ≥зм≥в, буд≥вель виробничого призначенн¤ тощо) ≥ пред-мет≥в прац≥, ¤к≥ пройшли обробку (сировина, паливо, матер≥али);
невиробнич≥ фонди сусп≥льства, тобто основн≥ фонди соц≥альноњ сфери, до ¤ких належать житловий фонд та фонди культурно-побутового призначенн¤, що Ї власн≥стю державних, колектив-них та громадських орган≥зац≥й; особисте (споживче) майно на-селенн¤ (в тому числ≥ й житловий фонд) та засоби виробництва, що перебувають у його власност≥.  р≥м того, до цих чинник≥в на-лежать товарн≥ запаси виробничого призначенн¤ на п≥дприЇм-ствах сфери матер≥ального та нематер≥ального виробництва; дер-жавн≥ резерви, в тому числ≥ й страхов≥; золотий та валютний за-паси; матер≥альн≥ запаси дл¤ потреб оборони; природн≥ ресурси, на¤вн≥ у виробничому процес≥, - с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд¤, л≥си, корисн≥ копалини, г≥дроенергетичн≥ ресурси. «м≥ст складових час-тин нац≥онального багатства та частка њх не залишаютьс¤ незм≥н-ними.
«начних зрушень зазнаЇ структура нац≥онального багатства в умовах високих темп≥в науково-техн≥чного прогресу - посилюЇть-с¤ потреба в оновленн≥ основних виробничих фонд≥в, швидко зрос-таЇ в склад≥ оборотних фонд≥в частка штучних матер≥ал≥в (синтетич-н≥ волокна, каучук, пластмаси, смоли тощо). ¬ структур≥ невиробни-чих фонд≥в все б≥льшу частку займаЇ майно наукових орган≥зац≥й, заклад≥в осв≥ти та охорони здоров'¤. ѕост≥йно прискорюютьс¤ тем-пи залученн¤ в господарське використанн¤ природних багатств, що в той же час нер≥дко негативно впливаЇ на природне навко-лишнЇ середовище, зумовлюЇ р≥зке п≥двищенн¤ витрат сусп≥льства на еколог≥чн≥ заходи.
Ќац≥ональне багатство Ї одним з найважлив≥ших показник≥в економ≥чноњ могутност≥ крањни, джерелом соц≥ально-економ≥чного прогресу.
Ќематер≥альне багатство включаЇ: профес≥йн≥, ≥нтелектуальн≥ та ф≥зичн≥ зд≥бност≥ людей; теоретичн≥ та практичн≥ знанн¤, досв≥д, ум≥нн¤ ≥ навички; осв≥тн≥й, культурний ≥ морально-етичний потен-ц≥ал сусп≥льства; дос¤гненн¤ науки, техн≥ки та управл≥нн¤, науко-во-управл≥нський потенц≥ал; сукупн≥сть духовних, культурних, ху-дожн≥х та л≥тературних ц≥нностей. ≤нтелектуальн≥ зд≥бност≥ особис-
тост≥ набувають особливого значенн¤ в зв'¤зку з розвитком недер-жавних форм власност≥ та переходом до ринковоњ економ≥ки.
Ќауково-техн≥чна революц≥¤ поглиблюЇ зв'¤зок науки з продук-тивними силами. ѕо-перше, науков≥ знанн¤, високий р≥вень осв≥-ченост≥ стають обов'¤зковими дл¤ сучасних роб≥тник≥в. ѕо-друге, зм≥нюЇтьс¤ характер зв'¤зк≥в "виробництво - техн≥ка - наука", "виробництво - робоча сила - осв≥та". ¬иробництво дос¤гаЇ р≥вн¤, в≥дпов≥дно до ¤кого наукова д≥¤льн≥сть стаЇ елементом, що опосе-редковуЇ створенн¤, вдосконаленн¤ та використанн¤ засоб≥в ви-робництва. ѕро¤вом цього процесу Ї включенн¤ у виробництво прикладноњ науки. ≈фективне функц≥онуванн¤ виробництва вима-гаЇ п≥дготовки робочоњ сили в≥дпов≥дноњ квал≥ф≥кац≥њ, ¤ка волод≥Ї навичками управл≥нн¤ сучасними техн≥чними засобами ≥ маЇ висо-кий ≥нтелектуальний р≥вень.
Ќаука, осв≥та, культура стають новими продуктивними силами, що включен≥ у виробництво. –азом з тим необх≥дно розмежовувати безпосередн≥ продуктивн≥ сили та вторинн≥, третинн≥. ’оч наука, ос-в≥та, культура в систем≥ взаЇмод≥њ з засобами виробництва ≥ робочою силою виступають в умовах науково-техн≥чного прогресу ¤к продук-тивн≥ сили, проте на природн≥ елементи безпосередньо впливають речов≥ та особист≥сн≥ фактори виробництва, ¤к≥ все б≥льше залежать в≥д духовного багатства сусп≥льства.
Ќагромаджен≥ витрати прац≥ на формуванн¤ духовного багат-ства сусп≥льства доц≥льно згрупувати так:
1) витрати прац≥ ≥ндив≥да на набутт¤ знань ≥ навичок (через се-редню та вищу осв≥ту, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ тощо) ≥ на п≥дви-щенн¤ свого культурного р≥вн¤;
2) витрати прац≥ член≥в с≥м'њ на вихованн¤ та навчанн¤ ≥ндив≥да до дос¤гненн¤ ним працездатного в≥ку;
3) витрати прац≥ тих, хто зайн¤тий у сфер≥ осв≥ти, науки та куль-тури ≥ забезпечуЇ п≥дготовку ≥ндив≥д≥в до участ≥ в сусп≥льному ви-робництв≥.
÷е св≥дчить про комплексний характер джерел формуванн¤ ду-ховного багатства сусп≥льства, серед ¤ких вир≥шальна роль нале-жить кожному окремому ≥ндив≥ду. Ќа сучасному р≥вн≥ економ≥чних досл≥джень ≥ статистичних розробок неможливо к≥льк≥сно вирази-ти вс≥ елементи формуванн¤ духовного багатства.
¬еличину осв≥тнього потенц≥алу ос≥б, зайн¤тих у народному гос-подарств≥, можна визначити ¤к нагромаджену к≥льк≥сть рок≥в за-гального навчанн¤ ≥ за окремими галуз¤ми. ѕри цьому сл≥д врахо-вувати певн≥ ќсобливост≥.
ѕо-перше, величина осв≥тнього та профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йного потенц≥алу зайн¤тих враховуЇтьс¤ ¤к елемент сукупного сусп≥ль-ного багатства.
ѕо-друге, цей компонент сукупного сусп≥льного багатства визна-чаЇтьс¤ за даними про осв≥тн≥й потенц≥ал не т≥льки зайн¤того насе-ленн¤, а й тих ос≥б, що працюють у сфер≥ середньоњ та вищоњ осв≥ти, профес≥йноњ переп≥дготовки ≥ переквал≥ф≥кац≥њ, п≥дготовки науко-вих кадр≥в тощо.
ѕо-третЇ, доц≥льно враховувати сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж робочим ≥ позаробочим часом, зростанн¤ в останньому частки часу, що йде на навчанн¤, самоосв≥ту, творч≥сть тощо.
¬≥дтворенн¤ ≥ оновленн¤ сусп≥льного багатства, в тому числ≥ й виробничих фонд≥в, зд≥йснюютьс¤ в процес≥ його взаЇмод≥њ з сус-п≥льним продуктом. ¬заЇмозв'¤зки останнього з багатством мають двосторонн≥й характер.
¬ умовах структурних зрушень в економ≥ц≥, переведенн¤ њњ на ринков≥ в≥дносини повн≥ше ви¤вл¤Їтьс¤ Їдн≥сть двох частин нац≥о-нального багатства - природного та сусп≥льного. ÷е не випадково. ¬≥д обс¤гу, складу та ¤к≥сного р≥вн¤ природного багатства крањни залежить вих≥д сусп≥льства з кризового стану, виб≥р першочерго-вих напр¤м≥в ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва.
Ќагромаджен≥ продуктивн≥ сили, вт≥лен≥ в сусп≥льному багатств≥, ≥ сучасн≥ техн≥чн≥ можливост≥ не Ї гарант≥Їю рац≥онального та ефек-тивного природокористуванн¤. ¬заЇмод≥ю природи та сусп≥льства не сл≥д зводити до техн≥ко-економ≥чних процес≥в. ” в≥дносини з природою сусп≥льство вступаЇ в Їдност≥ продуктивних сил та ви-робничих в≥дносин. ќтже, характер, форма та результати взаЇмод≥њ сусп≥льства з природою визначаютьс¤ не лише продуктивними си-лами, а й виробничими в≥дносинами, в≥дносинами управл≥нн¤ гос-подарським процесом.
—тратег≥чними ц≥л¤ми держави у сфер≥ охорони навколишнього середовища ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в Ї:
п≥дтриманн¤ найспри¤тлив≥шого дл¤ здоров'¤ еколог≥чно безпеч-ного середовища дл¤ забезпеченн¤ ф≥зичного, психолог≥чного та соц≥ального благополучч¤ населенн¤;
забезпеченн¤ рац≥онального природокористуванн¤ в ≥нтересах ефективного ≥ ст≥йкого соц≥ально-економ≥чного розвитку;
збалансован≥сть процес≥в в≥дтворенн¤ ≥ використанн¤ в≥дтворю-ваних ресурс≥в з широким залученн¤м у господарський об≥г в≥дхо-д≥в виробництва;
збереженн¤ б≥осферноњ р≥вноваги на локальному, рег≥онально-му та глобальному р≥вн¤х;
збереженн¤ генетичного фонду, видовоњ та ландшафтноњ р≥зно-ман≥тност≥ природи, ландшафтно-арх≥тектурних особливостей с≥ль-ськоњ м≥сцевост≥ та м≥ст ¤к безц≥нного здобутку народу, основи на-ц≥ональних культур ≥ духовного житт¤ вс≥х член≥в сусп≥льства.
ƒл¤ дос¤гненн¤ поставлених ц≥лей сл≥д:
розробити ≥ реал≥зувати посл≥довн≥ заходи щодо ресурсозбере-женн¤ та обл≥ку еколог≥чних вимог у вс≥х ланках сусп≥льного ви-робництва ≥ споживанн¤;
створити Їдину систему природоохоронного законодавства, стан-дарт≥в ≥ нормативних вимог до господарськоњ д≥¤льност≥;
забезпечити еколог≥чно обгрунтоване розм≥щенн¤ продуктивних сил, використанн¤ ≥ в≥дтворенн¤ природних ресурс≥в з урахуван-н¤м критер≥њв допустимих антропогенних навантажень на природ-не навколишнЇ середовище;
розробити ≥ ввести в д≥ю новий господарський механ≥зм рац≥о-нального природокористуванн¤;
розробити заходи щодо попередженн¤ виробничих авар≥й на небезпечних в еколог≥чному в≥дношенн≥ об'Їктах, зменшенн¤ надхо-дженн¤ в навколишнЇ середовище газопод≥бних, р≥дких та твердих шк≥дливих речовин до допустимих величин, проведенн¤ ефектив-ноњ еколог≥чноњ експертизи програм ≥ проект≥в ус≥х вид≥в господар-ськоњ д≥¤льност≥, л≥кв≥дац≥њ негативних вплив≥в забрудненн¤ навко-лишнього середовища на людину, тваринний та рослинний св≥т, озонову оболонку «емл≥;
створити Їдину автоматизовану систему еколог≥чного контролю ≥ спостережень за станом ≥ забрудненн¤м природного навколиш-нього середовища;
проводити досл≥дженн¤ з найважлив≥ших наукових проблем природокористуванн¤;
п≥двищувати р≥вень еколог≥чноњ осв≥ти ≥ вихованн¤ людей, масо-воњ пропаганди природоохоронних знань.
–еал≥зац≥¤ цих заход≥в створить необх≥дн≥ умови дл¤ ефективно-го використанн¤ ≥ зб≥льшенн¤ нац≥онального багатства ”крањни.