–озд≥л 6
≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ ѕќ“–≈Ѕ» “ј ≤Ќ“≈–≈—» - √ќЋќ¬Ќј –”Ў≤…Ќј —»Ћј —ќ÷≤јЋ№Ќќ-≈ ќЌќћ≤„Ќќ√ќ ѕ–ќ√–≈—”
І 1. —утн≥сть потреб особливост≥ розвитку њх
¬изначн≥ мислител≥, пол≥тологи, економ≥сти минулого ≥ сучас-ност≥ - ƒж. √обсон,  . ј. √ельвец≥й, ‘. √егель,  . ћаркс, ћ. ¬ебер, ‘. √айЇк та ≥нш≥ бачили в потребах вираженн¤ природи людини, в≥дносили њх до ключових економ≥чних категор≥й.
ѕотреби - це категор≥¤, що в≥дбиваЇ ставленн¤ людей до умов њх життЇд≥¤льност≥. ¬ структур≥ потреб сусп≥льства можна вид≥лити к≥лька тип≥в в≥дносин, що характеризують зв'¤зок людей з умова-ми життЇд≥¤льност≥: ставленн¤ до природи (потреби у сп≥лкуванн≥ з природою, в охорон≥ природи); до ≥снуючих засоб≥в житт¤ (потре-би у засобах виробництва ≥ предметах споживанн¤); до себе та ≥нших людей (потреба у самовираженн≥, саморозвитку, у соц≥альному статус≥, сп≥лкуванн≥); до прац≥ та дозв≥лл¤ (потреба у ц≥кав≥й, твор-ч≥й прац≥, у в≥дпочинку та ≥н.).
—утн≥сть потреб можна про≥люструвати на приклад≥ становлен-н¤ нових потреб, ¤к≥ завжди виникають ≥з такого ставленн¤ людей до умов життЇд≥¤льност≥, що характеризуЇтьс¤ бажанн¤м зм≥нити ц≥ умови. Ќаприклад, потреба у п≥двищенн≥ швидкост≥ пересуван-н¤, ¤ка виникаЇ ¤к бажанн¤ зм≥нити ≥снуюч≥ способи пересуванн¤. ћатер≥альн≥ засоби реал≥зац≥њ цього бажанн¤ ще в≥дсутн≥, тому воно вт≥люЇтьс¤ в казкових килимах - л≥таках. ѕроте потреба вже ви-никла, ≥ вона спонукаЇ людство до пошук≥в реальних шл¤х≥в њњ задо-воленн¤ - до винаходу автомоб≥л¤, поњзда, л≥така.
Ќа п≥дстав≥ загального визначенн¤ можна конкретизувати у¤в-ленн¤ про потреби ¤к предмет досл≥дженн¤ економ≥чноњ теор≥њ.
≈коном≥чн≥ потреби - це ставленн¤ людей до економ≥чних умов життЇд≥¤льност≥ њх, ¤ке характеризуЇтьс¤ в≥дчутт¤м нестач≥ певних благ та послуг, бажанн¤м волод≥ти ними, щоб подолати це в≥дчутт¤. ќтже, потреби мають об'Їктивно-суб'Їктивний характер. "Ћюди звикли по¤снювати своњ д≥њ з свого мисленн¤, зам≥сть того щоб по-¤снювати њх ≥з своњх потреб (¤к≥ при цьому, звичайно, в≥добража-ютьс¤ в голов≥, усв≥домлюютьс¤)..."* - зазначав ‘. ≈нгельс.
–≥зноман≥тн≥ потреби можна певним чином класиф≥кувати, на-самперед за суб'Їктами та об'Їктами.
«а суб'Їктами потреби под≥л¤ють на:
а) ≥ндив≥дуальн≥, колективн≥ та сусп≥льн≥. ƒо ≥ндив≥дуальних по-треб можна в≥днести потреби в њж≥, од¤з≥, житл≥, ¤к≥ у кожноњ людини мають своњ ¤к≥сн≥ та к≥льк≥сн≥ особливост≥, задовольн¤ютьс¤ специ-ф≥чним набором товар≥в ≥ послуг. ѕрикладом колективних потреб можуть бути потреби певного трудового колективу в квал≥ф≥кова-ному кер≥вництв≥, спри¤тливому психолог≥чному кл≥мат≥, в≥дпов≥д-них умовах прац≥. —усп≥льн≥ - це потреби у зниженн≥ р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ та безроб≥тт¤, у забезпеченн≥ конвертованост≥ нац≥ональноњ валю-ти, економ≥чному п≥днесенн≥ та ≥н.;
б) потреби домогосподарств, п≥дприЇмств та держави ¤к особ-ливих суб'Їкт≥в економ≥ки. як власники економ≥чних ресурс≥в до-
могосподарства мають потребу в тому, щоб ¤кнайвиг≥дн≥ше ними розпор¤дитис¤ (продати, здати в оренду чи використовувати са-мост≥йно), ¤к споживач≥ вони мають певн≥ потреби у матер≥альних ≥ нематер≥альних благах та послугах. ѕ≥дприЇмц≥ потребують п≥дви-щенн¤ конкурентоздатност≥ своЇњ продукц≥њ, зниженн¤ витрат ви-робництва, зб≥льшенн¤ прибутк≥в. ƒо потреб держави можна в≥д-нести потреби у зб≥льшенн≥ надходжень до державного бюджету, у недоторканост≥ державних кордон≥в, збереженн≥ держави ¤к Їди-ного ц≥лого та ≥н.
«а об'Їктами потреби класиф≥кують на:
а) породжен≥ ≥снуванн¤м людини ¤к б≥олог≥чноњ ≥стоти (ф≥з≥оло-г≥чн≥ потреби в њж≥, од¤з≥, житл≥) та породжен≥ ≥снуванн¤м людини ¤к соц≥альноњ (сусп≥льноњ) ≥стоти (соц≥альн≥ потреби - в сп≥лку-ванн≥, в сусп≥льному визнанн≥ та статус≥, ≥нформац≥њ, осв≥т≥ та ≥н.). ф≥з≥олог≥чн≥ потреби передбачають реал≥зац≥ю об'Їктивних умов, необх≥дних дл¤ нормальноњ життЇд≥¤льност≥ людини. ѓх елементар-н≥сть визначаЇтьс¤ безпосередн≥м зв'¤зком з б≥олог≥чними функц≥¤ми орган≥зму людини. ¬ той самий час нав≥ть елементарн≥ потреби не можуть розгл¤датис¤ ¤к чисто б≥олог≥чн≥, оск≥льки реальний спос≥б задоволенн¤ њх (спос≥б виживанн¤) маЇ соц≥альний характер, отже, позначаЇтьс¤ на формуванн≥ соц≥альних потреб. якщо парною ка-тегор≥Їю соц≥альним потребам ≥ндив≥да Ї ф≥з≥олог≥чн≥ (б≥олог≥чн≥) потреби, то соц≥альним потребам сусп≥льства - потреби еконо-м≥чн≥. “ому ≥нколи потреби класиф≥кують на економ≥чн≥ та соц≥альн≥, ѕерш≥ в≥дбивають в≥дношенн¤ до прац≥ ¤к вимушеноњ д≥¤льност≥ ≥ ви¤вл¤ютьс¤ ¤к необх≥дн≥сть економ≥њ прац≥, що Ї критер≥Їм роз-витку економ≥ки сусп≥льства. ƒруг≥ - це потреби у розвитку його соц≥альноњ сфери - осв≥ти, науки, культури, мистецтва. ” меха-н≥зм≥ в≥дтворенн¤ економ≥чн≥ та соц≥альн≥ потреби взаЇмопов'¤зан≥ та р≥внозначн≥. ѓх р≥внозначн≥сть пол¤гаЇ в тому, що осв≥та, охоро-на здоров'¤, вихованн¤ д≥тей, культура, задоволенн¤ в≥д роботи пост≥йно реал≥зуютьс¤ в економ≥њ прац≥;
б) матер≥альн≥* - потреби в матер≥альних благах та послугах ≥ духовн≥ - потреби у творчост≥, самовираженн≥, самовдоскона-ленн≥, в≥р≥;
в) першочергов≥ - потреби, що задовольн¤ютьс¤ предметами першоњ необх≥дност≥ (продукти харчуванн¤, од¤г, житло, громадсь-кий транспорт, збереженн¤ здоров'¤), та непершочергов≥ - по-треби, що задовольн¤ютьс¤ предметами розкош≥ (парфуми, хутра, ¤хти).

–»—.7
÷¤ класиф≥кац≥¤ досить умовна: те, що вважаЇтьс¤ предметом розкош≥ при одному р≥вн≥ розвитку виробництва та добробуту сус-п≥льства, стаЇ предметом першоњ необх≥дност≥ при б≥льш високому р≥вн≥ розвитку економ≥ки; те, що Ї предметом розкош≥ дл¤ одн≥Їњ людини, вважаЇтьс¤ предметом першоњ необх≥дност≥ дл¤ людини з ≥ншим р≥внем достатку.
«ах≥дн≥ вчен≥ великого значенн¤ Ќадають градац≥њ потреб за сту-пенем њх нагальност≥. “ак, ј. ћаслоу запропонував ≥Їрарх≥ю по-треб в≥дпов≥дно до њх вагомост≥ (рис. 7).
Ћюдина намагаЇтьс¤ задовольнити насамперед найнагальн≥ш≥ своњ потреби. якщо вони задоволен≥, то на певний час ц≥ потреби пере-стають бути руш≥йним мотивом дл¤ людини. ¬ нењ виникаЇ бажанн¤ задовольнити наступн≥ за вагом≥стю потреби. ќстанн≥ задають про-граму д≥¤льност≥, а д≥¤льн≥сть забезпечуЇ можлив≥сть њх задоволен-н¤. ѕотреби визначають зм≥ст майбутньоњ д≥¤льност≥ ≥ необх≥дний р≥вень њњ ефективност≥: д≥¤льн≥сть повинна задовольн¤ти потреби на прийн¤тному р≥вн≥.
«а ступенем реал≥зац≥њ потреби можна класиф≥кувати на абсо-лютн≥, д≥йсн≥ ≥ платоспроможн≥.
јбсолютн≥ потреби породжен≥ сучасним р≥внем розвитку св≥то-воњ економ≥ки. ƒ≥йсн≥ потреби в≥дпов≥дають р≥вню розвитку економ≥-ки певноњ крањни. ѕлатоспроможн≥ - потреби, ¤к≥ людина може задовольнити в≥дпов≥дно до власних доход≥в та р≥вн¤ ц≥н (тобто во-ни визначаютьс¤ сп≥вв≥дношенн¤м ц≥н на предмети споживанн¤ ≥ грошових доход≥в населенн¤). —поживати, задовольн¤ючи таким чином потреби, можна лише те, що вже вироблено, ≥ лише те, що можна оплатити. «алежно в≥д цих двох чинник≥в структура плато-спроможного попиту може в≥дпов≥дати д≥йсним потребам або не в≥д-пов≥дати њм. “им самим суперечн≥сть м≥ж потребами та виробни-цтвом набуваЇ форми незбалансованого попиту ≥ пропозиц≥њ на това-ри ≥ послуги.
І 2. «акон зростанн¤ потреб ≥ соц≥ально-економ≥чна ефективн≥сть виробництва
ќдне з фундаментальних положень економ≥чноњ теор≥њ пол¤гаЇ в тому, що матер≥альн≥ потреби сусп≥льства Ї безмежними, а еконо-м≥чн≥ ресурси, що необх≥дн≥ дл¤ задоволенн¤ цих потреб, Ї обмеже-ними.
Ѕезмежн≥сть потреб ≥ обмежен≥сть ресурс≥в породжують д≥ю двох закон≥в сусп≥льного розвитку - закону зростанн¤ потреб ≥ закону економ≥њ прац≥. ÷≥ закони взаЇмопов'¤зан≥ та в≥дбивають дв≥ сторо-ни загальноеконом≥чного закону зростанн¤ соц≥ально-економ≥чноњ ефективност≥. Ќа р≥вн≥ сусп≥льства д≥¤ цього закону ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що в умовах безмежност≥ потреб сусп≥льство, що прагне за-безпечити њх найповн≥ше задоволенн¤, тобто максимально набли-зитис¤ до мети, повинно прагнути до всеб≥чноњ економ≥њ прац≥ (¤к живоњ, так ≥ уречевленоњ), тобто до ефективного використанн¤ еко-ном≥чних ресурс≥в, њх рац≥онального поЇднанн¤ та розпод≥лу м≥ж виробництвом р≥зних благ ≥ на ц≥й основ≥" - створенн¤ умов дл¤ задоволенн¤ одних потреб ≥ просуванн¤ до ≥нших потреб б≥льш високого р≥вн¤, задоволенн¤ ¤ких, у свою чергу, створюЇ умови дл¤ просуванн¤ до потреб ще вищого р≥вн¤ ≥ т. д.
Ќа ≥ндив≥дуальному р≥вн≥ д≥¤ закону ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що кожна людина, за≥нтересована, з одного боку, в максимальному задово-ленн≥ потреб, завжди намагаЇтьс¤ збер≥гати свою працю - рац≥о-нально розпод≥лити њњ м≥ж р≥зними видами д≥¤льност≥, полегшити, зробити ефективн≥шою за допомогою р≥зних засоб≥в прац≥, еко-номно використовувати предмети прац≥, а з другого, - забезпечи-ти рац≥ональне обмеженн¤ потреб, жорстку чергов≥сть њх задово-ленн¤, пошук найефективн≥ших комб≥нац≥й.
«акон зростанн¤ потреб Ї законом сусп≥льного прогресу. ¬≥н характеризуЇ не просто зростанн¤, тобто по¤ву все нових ≥ нових потреб, а зм≥ну структури њх, що в≥дбиваЇ просуванн¤ ¤к людини, так ≥ сусп≥льства в ц≥лому в≥д б≥олог≥чного (ф≥з≥олог≥чного) до все б≥льш ≥ б≥льш р≥зноб≥чного, багатого житт¤.
Ќа приклад≥ економ≥чно розвинутих крањн у XX ст. можна вид≥-лити три етапи розвитку потреб.
ѕерший етап - до середини 50-х рок≥в, дом≥нували матер≥аль-но-речов≥ потреби. ќднак, наприклад, у —Ўј вже в перш≥й третин≥ XX ст. спостер≥гавс¤ значний прир≥ст в≥льного часу. ¬ 20-т≥ роки робочий тиждень був законодавче обмежений 40 годинами.
ƒругий етап почавс¤ з середини 50-х рок≥в з переходом до "еко-ном≥ки споживанн¤", коли формуютьс¤ так≥ соц≥альн≥ потреби, ¤к побутове обслуговуванн¤, осв≥та, медицина, спорт, в≥дпочинок, роз-ваги та ≥н. Ќа приклад≥ —Ўј можна простежити перех≥д до типу
споживанн¤, де панують послуги. ¬же в 20-т≥ роки в структур≥ осо-бистого споживанн¤ 40 в≥дсотк≥в становили витрати на послуги, б≥льше 12 в≥дсотк≥в - на товари довгострокового споживанн¤. „астка витрат на харчуванн¤ в —Ўј становила 15 в≥дсотк≥в (у «ах≥дн≥й ™вроп≥ - 20 в≥дсотк≥в, япон≥њ - 27 в≥дсотк≥в).
ƒ≥ю закону зростанн¤ потреб прот¤гом XX ст. п≥дтверджуЇ ди-нам≥ка вартост≥ робочоњ сили. ¬ 1970 р. пор≥вн¤но з 1910 р. реаль-ний зм≥ст зароб≥тноњ плати в —Ўј ≥ ‘–Ќ зр≥с б≥льше н≥ж у 8 раз≥в, у ¬еликобритан≥њ та ‘ранц≥њ - в 3-4 рази, суттЇво випереджаючи зростанн¤ вартост≥ пост≥йного кап≥талу, що припадаЇ на одного роб≥тника.
“рет≥й етап розвитку потреб почав формуватись у 80-т≥ роки. ¬≥н завершить фундаментальн≥ зрушенн¤ в б≥к гуман≥тарних по-треб, пов'¤заних з творч≥стю, духовним розвитком особистост≥. ≤нтенсивний розвиток цих потреб вимагаЇ ¤к зм≥ни характеру прац≥, так ≥ зростанн¤ тривалост≥ в≥льного часу.
«а даними опитуванн¤, 3/4 американц≥в ладн≥ в≥дмовитис¤ в≥д куп≥вл≥ б≥льшост≥ товар≥в на користь задоволенн¤ потреб немате-р≥ального характеру. ¬≥д 14 до 42 в≥дсотк≥в ус≥х роб≥тник≥в ≥ служ-бовц≥в висловлюютьс¤ за зб≥льшенн¤ в≥льного часу нав≥ть за раху-нок зменшенн¤ зароб≥тк≥в.
” структур≥ потреб в≥дбуваютьс¤ так≥ принципов≥ зм≥ни: перех≥д в≥д ам≥нуванн¤ економ≥чних потреб до дом≥нуванн¤ соц≥альних;
в≥д задоволенн¤ елементарних потреб - до задоволенн¤ потреб на основ≥ ≥ндив≥дуал≥зованого виробництва; в≥д речовоњ структури спо-живанн¤ - до переважанн¤ в н≥й послуг, в тому числ≥ й послуг гуман≥тарного характеру, спр¤мованих на розвиток особистост≥.
 ожний крок в розвитку сусп≥льства - це одночасно задово-ленн¤ потреб на новому, б≥льш високому р≥вн≥. —усп≥льство завжди жорстко обмежене економ≥чними ресурсами, тому на кожному етап≥ свого розвитку воно висуваЇ ¤к двоЇдину мету задоволенн¤ одна-ково пр≥оритетних соц≥альних та економ≥чних потреб, вид≥л¤ючи дл¤ цього необх≥дн≥ частини сукупного фонду робочого часу.
≈коном≥чн≥ ц≥л≥ реал≥зуютьс¤ за рахунок новоњ додатковоњ прац≥, створюваноњ зростанн¤м ефективност≥ виробництва; соц≥альн≥ зумов-лен≥ розширенн¤м споживчих благ, в≥льного часу, розвитку людськоњ особистост≥. ѕодв≥йний результат можна подати за формулою

‘.6
де ≈ - оц≥ально-економ≥чна ефективн≥сть; Uc , Ue -- cоц≥альний та економ≥чний ефект; T - сусп≥льний робочий час.
—оц≥ально-економ≥чна ефективн≥сть ¤вл¤Ї собою сп≥вв≥дношенн¤ результату ≥ витрат, але результатом Ї не продукт, а дос¤гнутий р≥вень задоволенн¤ соц≥альних та економ≥чних потреб. Ќа задоволен-н¤ цих потреб (включаючи працю в с≥м'њ, домашньому господарств≥) витрачають весь час, ¤кий Ї, по сут≥, сусп≥льним робочим часом.
«ростанн¤ ефективност≥ ви¤вл¤Їтьс¤ в максим≥зац≥њ соц≥ального та економ≥чного ефекту ≥ м≥н≥м≥зац≥њ робочого часу. —оц≥альний результат знаходить вираженн¤ у забезпеченн≥ кращих умов жит-т¤. ≈коном≥чний ефект, дос¤гнутий у певному цикл≥, пол¤гаЇ в тому, що скороченн¤ часу дл¤ задоволенн¤ одних потреб даЇ сусп≥льству економ≥чний виграш ≥ можлив≥сть задовольн¤ти ≥нш≥, б≥льш висок≥ потреби, включаючи потребу у в≥льному час≥. ќтже, створюютьс¤ передумови дл¤ майбутнього розвитку.
¬исока ефективн≥сть виробництва даЇ змогу задовольн¤ти соц≥-альн≥ потреби при витратах робочого часу, що пост≥йно знижуютьс¤. ѕрикладом ефективного сп≥вв≥дношенн¤ дихотом≥њ "зростанн¤ по-треб - економ≥¤ прац≥" в економ≥чно розвинутих крањнах Ї пропор-ц≥¤ фонд≥в нагромадженн¤ ≥ споживанн¤ (в —Ўј - приблизно 1:4).
ћехан≥зм соц≥ально-економ≥чноњ ефективност≥ Ї основою розвит-ку, переходу в≥д простих до складних потреб, в≥д матер≥альних до духовних, в≥д економ≥чних до пол≥тичних, отже, до всеб≥чно розви-неноњ ≥ндив≥дуальност≥. ѕри цьому вищ≥ потреби повинн≥ розгл¤да-тись ¤к головне багатство сусп≥льства, головний чинник його еко-ном≥чного ≥ соц≥ального прогресу. —уперечн≥сть м≥ж необмеженим зростанн¤м соц≥альних ≥ економ≥чних потреб та обмеженими ре-сурсами додаткового часу, ¤кий може бути спр¤мований дл¤ задо-воленн¤ њх в кожний певний момент, виступаЇ руш≥йною силою соц≥ально-економ≥чного розвитку.
І 3. ¬заЇмозв'¤зок потреб, виробництва ≥ попиту
¬заЇмозв'¤зок потреб ≥ виробництва характеризуЇтьс¤ насампе-ред впливом виробництва на потреби, ¤кий пол¤гаЇ в тому, що, по-перше, виробництво разом з фантаз≥Їю створюЇ нов≥ потреби, пере-творюЇ њх з одиничних (властивих окремим люд¤м) на масов≥, тобто забезпечуЇ розширене в≥дтворенн¤ потреб; по-друге, виробництво створюЇ споживч≥ блага, отже, забезпечуЇ задоволенн¤ потреб.
¬плив потреб на виробництво пол¤гаЇ в тому, що, по-перше, задоволенн¤ потреб характеризуЇ природну спр¤мован≥сть вироб-ництва в будь-¤кому сусп≥льств≥*; по-друге, потреби стимулюють розвиток виробництва. —аме по¤ва нових потреб приводить до по-
¤ви нових галузей, буд≥вництва нових п≥дприЇмств, реконструкц≥њ ≥снуючих; по-третЇ, р≥вень розвитку потреб, њх багатство, р≥знома-н≥тн≥сть та м≥сце тих чи ≥нших потреб у структур≥ людських ц≥ннос-тей характеризують р≥вень розвитку сусп≥льства в ц≥лому (його багатство, ступ≥нь цив≥л≥зованост≥) ≥ кожноњ окремоњ людини (роз-винена людина маЇ багат≥, р≥зноман≥тн≥ потреби).
√уман≥зац≥¤ виробництва, властива пост≥ндустр≥альному сусп≥ль-ству, зумовлюЇ п≥дсиленн¤ взаЇмовпливу потреб ≥ виробництва, адже вона передбачаЇ безпосереднЇ п≥дпор¤дкуванн¤ потребам людини ¤к процесу прац≥, так ≥ його результату*.
÷е означаЇ, з одного боку, що процес прац≥ повинен забезпечи-ти задоволенн¤ потреб у творч≥й прац≥, ≥нтелектуальн≥й, в≥дпов≥-дальн≥й, зм≥стовн≥й д≥¤льност≥. «адоволенн¤ таких потреб вимагаЇ адекватноњ зм≥ни зм≥сту ≥ характеру прац≥, а дос¤гненн¤ в≥дпов≥д-ност≥ результату (продукту) прац≥ потребам людини - визначенн¤ потреб ще до початку процесу прац≥ та забезпеченн¤ виробництва лише т≥Їњ продукц≥њ, ¤ка цим потребам в≥дпов≥даЇ.
« другого боку, розвиток зм≥сту ≥ характеру прац≥ та виробни-цтва обумовлюЇ розвиток, збагаченн¤ потреб, створюЇ людину, що здатна працювати по-новому ≥ сприймати нов≥ продукти виробни-цтва. ÷ей процес подано на схем≥, наведен≥й на рис. 8.
як вже зазначалос¤, потреби Ї безмежними за своЇю суттю. Ѕезмежн≥сть њх маЇ р≥зн≥ форми про¤ву. ¬она пол¤гаЇ, по-перше, в тому, що потреби пост≥йно в≥дтворюютьс¤ (не можна, поњвши, за-довольнити потребу в њж≥ раз ≥ назавжди); по-друге, розвиток сус-п≥льства ≥ виробництва породжуЇ все нов≥ й нов≥ потреби; по-третЇ, не маЇ меж процес удосконаленн¤ структури потреб, њх облагоро-дженн¤, ¤к не маЇ меж ≥ процес удосконаленн¤ людськоњ особис-тост≥.
Ѕезмежн≥сть потреб обумовлена ¤к безмежн≥стю фантаз≥њ, про-дуктом ¤коњ вони Ї, так ≥ розвитком виробництва, ¤ке в умовах конкуренц≥њ пост≥йно удосконалюЇтьс¤, створюЇ нов≥ споживч≥ блага, а отже, ≥ нов≥ потреби. Ўирокому розповсюдженню потреб спри¤-ють ≥ сучасн≥ комун≥кац≥њ, розвинена реклама, ¤ка намагаЇтьс¤ за-певнити нас в тому, що ми потребуЇмо неск≥нченну к≥льк≥сть пред-мет≥в, ¤к≥ без зд≥Їњ реклами ми купували.
ќтже, ¤кщо розгл¤дати систему потреб у ц≥лому, досл≥джувати зм≥ни, що в н≥й в≥дбуваютьс¤ прот¤гом тривалого часу, тобто досл≥-джувати розвиток системи потреб, то останн≥ постають перед нами,

–»—.8
по-перше, ¤к безмежн≥ ≥, по-друге, ¤к п≥дпор¤дкован≥ д≥њ загального закону зростанн¤ потреб. якщо ж розгл¤дати потребу в конкретно-му споживчому блаз≥, то в кожен певний момент у м≥ру њњ задоволен-н¤, що в≥дбуваЇтьс¤ в процес≥ споживанн¤ цього блага, потреба наси-чуЇтьс¤. “ому кожна додаткова одиниц¤ цього споживчого блага при-носить людин≥ менше задоволенн¤, отже, маЇ меншу додаткову (гра-ничну) корисн≥сть, н≥ж попередн¤. ÷е означаЇ п≥дпор¤дкуванн¤ про-цесу насиченн¤ конкретноњ потреби в кожен певний момент часу д≥њ закону спадноњ граничноњ корисност≥. «наченн¤ цього закону пол¤гаЇ в тому, що в≥н впливаЇ на попит, отже, на повед≥нку споживача.
јнал≥з взаЇмод≥њ потреб ≥ попиту зд≥йснили представники теоре-тичноњ теч≥њ, що маЇ назву маржинал≥зм [marginal - граничний). «ародилась вона в друг≥й половин≥ XIX ст. ≥ залишила глибокий сл≥д у св≥тов≥й економ≥чн≥й науц≥ ( . ћенгер, ‘. ¬≥зер, ≈. Ѕем-Ѕа-верк, ј. ћаршалл, ¬. ѕарето, ƒ. ’≥кс).
ћаржинал≥сти розробили теор≥ю споживацькоњ повед≥нки, сут-н≥сть ¤коњ пол¤гаЇ ось у чому:
1. ¬ умовах стаб≥льноњ економ≥ки кожна людина прагне поводи-ти себе рац≥онально, тобто оптим≥зувати св≥й добробут - макси-мально задовольнити особист≥ потреби.
2. ўоб дос¤гти ц≥Їњ мети, покупець виключно суб'Їктивно оц≥-нюЇ нагальн≥сть т≥Їњ чи ≥ншоњ потреби, ≥нтенсивн≥сть њњ. ¬≥дпов≥дно до цих оц≥нок в≥н розпод≥л¤Ї св≥й доход м≥ж р≥зними споживчими благами. „им вища ≥нтенсивн≥сть потреби, тим вищ≥ суб'Їктивн≥ оц≥нки, а тому й б≥льший попит на це благо.
3. ƒл¤ визначенн¤ суб'Їктивних оц≥нок використовують ¤вище спадноњ граничноњ корисност≥ споживчого блага, тобто суб'Їктивна оц≥нка того блага, ¤ке купують, формуЇтьс¤ на р≥вн≥ його гранич-ноњ корисност≥.
ѕравило, за ¤ким можна оптим≥зувати задоволенн¤ потреб, пол¤-гаЇ в такому розпод≥л≥ грошового доходу споживача, при ¤кому
останн≥й, наприклад, долар, витрачений на придбанн¤ кожного виду продукту, приносив би однакову додаткову (граничну) корисн≥сть, або (другий закон √оссена)

‘.7
ѕро≥люструвати його д≥ю можна за допомогою такого абстракт-ного прикладу. —поживач з обмеженим доходом (5 г. о.) приходить в магазин, щоб купити молоко та хл≥б. «вичайно, кожна додаткова пл¤шка молока та буханка хл≥ба мають дл¤ нього меншу граничну корисн≥сть, н≥ж попередн≥, виход¤чи з його доходу (табл. 1).
“ому споживач придбаЇ першу пл¤шку молока, що маЇ дл¤ нього найб≥льшу граничну корисн≥сть, а також другу пл¤шку молока ≥ бу-ханку хл≥ба, що мають однакову граничну корисн≥сть. ѕри цьому в≥н витратив весь св≥й доход ≥ оптим≥зував добробут зг≥дно з доходом.
ќтже, через виведенн¤ закону спадноњ граничноњ корисност≥ намагаютьс¤ по¤снити, чому споживач≥ купують одн≥ ≥ не купують ≥нш≥ товари, чому р≥зн≥ товари вони купують у р≥зн≥й к≥лькост≥, ѕри цьому д≥йсно важливим Ї те, що на п≥дстав≥ зв'¤зку м≥ж суб'Їк-тивною оц≥нкою певного споживчого блага та ступенем задоволен-н¤ потреби в ньому можна передбачити момент насиченн¤ ринку певним споживчим благом ≥ прогнозувати переключенн¤ попиту на ≥нш≥ споживч≥ блага.
” чому ж пол¤гаЇ д≥йсне практичне значенн¤ вивченн¤ потреб?
1. √либоке досл≥дженн¤ потреб, визначенн¤ ≥Їрарх≥њ њх широко використовуЇтьс¤ в менеджмент≥, при розробц≥ теор≥й мотивац≥њ. «г≥дно з цими теор≥¤ми, менеджер маЇ вивчати потреби р≥зних ка-тегор≥й роб≥тник≥в ≥ застосовувати так≥ стимули до прац≥, ¤к≥ в≥дпо-в≥дають найб≥льш нагальним потребам кожноњ категор≥њ: роб≥тник ј буде добре працювати, ¤кщо йому п≥двищити зароб≥тну платню (бо на першому план≥ в нього ф≥з≥олог≥чн≥ потреби); Ѕ - ¤кщо йому запропонувати вищу посаду (у нього на першому план≥ пот-реба у визнанн≥, поваз≥); ¬ - ¤кщо йому запропонувати в≥дпов≥-дальн≥шу творчу роботу, де в≥н м≥г би розвинути своњ зд≥бност≥.
2. ¬ивченн¤ потреб набуваЇ великого значенн¤ в сучасн≥й мар-кетингов≥й д≥¤льност≥, адже концепц≥¤ маркетингу передбачаЇ виз-наченн¤ потреб ¤к передумови виробничого процесу. «г≥дно з нею виробл¤ти сл≥д лише так≥ товари, ¤к≥ необх≥дн≥ споживачам, тод≥ не треба докладати великих зусиль дл¤ реал≥зац≥њ њх.

т.1
3. ѕотреби Ї вих≥дним пунктом розробки нац≥ональноњ еконо-м≥чноњ, соц≥альноњ ≥ науково-техн≥чноњ пол≥тики розвинутих крањн. “ак, сусп≥льн≥ потреби Ї основою дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень у найваж-лив≥ш≥й дл¤ розвитку виробництва структурно-≥нвестиц≥йн≥й сфер≥. 3/4 комерц≥йних нововведень у —Ўј були впроваджен≥ вже в 70-х роках за результатами вивченн¤ потреб ринку ≥ т≥льки 1/4 - породжен≥ стих≥йним ≥нновац≥йним процесом. ¬елик≥ ф≥рми врахо-вують перспективн≥ потреби та ор≥Їнтуютьс¤ на техн≥чн≥ й продук-тов≥ зм≥ни, що доступн≥ та виг≥дн≥ споживачу. ¬ арсенал≥ ф≥рм —Ўј Ї приблизно 20 базових метод≥в моделюванн¤ техн≥чних процес≥в з ор≥Їнтац≥Їю на споживача. ¬ крањнах з розвинутою ринковою еко-ном≥кою ≥снуЇ система соц≥альних технолог≥й ≥ визначенн¤ сусп≥ль-ноњ оц≥нки нових потреб. ѕочинаючи з 60-х рок≥в промислове ви-робництво в —Ўј ор≥ЇнтуЇтьс¤ на широку ≥ндив≥дуал≥зац≥ю пот-реб. ќтже, в умовах сучасного ринкового господарства потреба Ї ≥ вих≥дним пунктом, ≥ к≥нцевою метою виробництва.
¬иробництво в умовах адм≥н≥стративно-командноњ системи грун-тувалос¤ на план≥ ≥ спр¤мовувалос¤ на виконанн¤ плану (адже го-ловним було не те, задовольн¤Ї чи не задовольн¤Ї вироблена про-дукц≥¤ потреби людей, а те, виконало чи не виконало п≥дприЇмство план). ’оч формально плануванн¤ повинно було грунтуватис¤ на визначенн≥ потреб, але фактично воно зд≥йснювалос¤ методом в≥д дос¤гнутого, бо ринковий механ≥зм визначенн¤ потреб був в≥дсут-н≥й (внасл≥док державного ц≥ноутворенн¤). Ѕезпосередньо ж визна-чити всю гаму сусп≥льних потреб в рамках Їдиного центру на пев-ному етап≥ економ≥чного розвитку стаЇ практично неможливим.
” к≥нцевому п≥дсумку виробництво в умовах адм≥н≥стративно-командноњ системи задовольн¤ло сусп≥льн≥ потреби, проте воно за-довольн¤ло: 1) лише вузьке коло потреб; внасл≥док хрон≥чного деф≥ци-ту, властивого ц≥й систем≥, значна частка потреб взагал≥ не задоволь-н¤лас¤; 2) лише ун≥ф≥кован≥ потреби, адже т≥льки останн≥, розрахован≥ на забезпеченн¤ лише необх≥дних потреб перес≥чноњ людини, мо-жуть бути закладен≥ в централ≥зований директивний план.
“аким чином, виробництво в умовах адм≥н≥стративно-командноњ системи гальмувало розвиток широкого спектру потреб, обумов-лювало обмежен≥сть њх та ун≥ф≥кац≥ю. ¬ свою чергу, недостатньо розвинен≥ потреби стримували розвиток виробництва, негативно впливали на можливост≥ економ≥чного зростанн¤: знец≥нювали пра-цю; низька варт≥сть робочоњ сили обмежувала можливост≥ дл¤ на-громадженн¤ нац≥онального багатства, хоч ≥ забезпечувала необ-х≥дн≥ м≥н≥мальн≥ потреби.
Ќасл≥дком низького р≥вн¤ потреб було також в≥дтворенн¤ неци-в≥л≥зованого способу споживанн¤ (надм≥рне вживанн¤ алкогольних напоњв у р¤д≥ рег≥он≥в та серед певних прошарк≥в сусп≥льства), що стало великою соц≥альною проблемою сусп≥льства. Ќизьк≥ потреби спустошують побут, звод¤ть до м≥н≥муму добров≥льну працю в с≥м'њ, с≥мейне дозв≥лл¤. ќтже, нерозвинут≥ потреби Ї результатом ≥ при-чиною гальмуванн¤ сусп≥льного розвитку.
—труктура економ≥ки ”крањни на сучасному етап≥ значною м≥-рою ор≥Їнтована на низьк≥ потреби. —уттЇво впливаЇ на потреби глибока економ≥чна криза, що продовжуЇтьс¤ в ”крањн≥. Ќизький р≥вень споживанн¤ б≥льшост≥ населенн¤ в цих умовах не забезпе-чуЇ в≥дтворенн¤ потреб, що вже були сформован≥ ран≥ше. Ќапри-клад, вже сформувалась потреба в творч≥й самост≥йн≥й прац≥, а ≥снуючий р≥вень споживанн¤ низький. “им самим деформуЇтьс¤, не в≥дтворюЇтьс¤ на належному р≥вн≥ й потреба в прац≥ такого зм≥сту.
І 4. ≈коном≥чн≥ ≥нтереси - руш≥йна сила соц≥ально-економ≥чного розвитку
≈коном≥чний ≥нтерес - це реальний, зумовлений в≥дносинами власност≥ та принципом економ≥чноњ вигоди мотив ≥ стимул соц≥аль-них д≥й щодо задоволенн¤ динам≥чних систем ≥ндив≥дуальних по-треб. ≈коном≥чний ≥нтерес Ї породженн¤м ≥ соц≥альним про¤вом потреби. ≤нтерес виникаЇ, коли задоволенн¤ потреби усв≥дом-люЇтьс¤ ¤к конкретна мета (максим≥зац≥¤ прибутку, привласнен-н¤ товару, користуванн¤ або волод≥нн¤ певним товаром тощо). ќтже, економ≥чн≥ ≥нтереси - це усв≥домлен≥ потреби ≥снуванн¤ р≥зних суб'Їкт≥в господарюванн¤. √енезис ≥нтересу пол¤гаЇ у в≥д-бор≥ св≥дом≥стю найважлив≥ших потреб дл¤ задоволенн¤, реал≥за-ц≥њ њх.
≈коном≥чн≥ ≥нтереси не тотожн≥ потребам, њхньому задоволен-ню. ѕо-перше, економ≥чн≥ ≥нтереси знаход¤ть своЇ вираженн¤ у поставлених ц≥л¤х та д≥¤х, спр¤мованих на задоволенн¤ потреб. ѕот-реби ≥ засоби задоволенн¤ њх в≥дбивають причину та форму про¤ву економ≥чних ≥нтерес≥в. ѕо-друге, економ≥чний ≥нтерес завжди ви-ражаЇ в≥дпов≥дний р≥вень ≥ динам≥ку задоволенн¤ потреб. Ќаприклад, не може, окр≥м специф≥чних випадк≥в (схимники тощо), бути ≥нтересом суб'Їкта зниженн¤ р≥вн¤ задоволенн¤ потреб.
≈коном≥чн≥ ≥нтереси - це причина та умова взаЇмод≥њ й само-розвитку економ≥чних суб'Їкт≥в.  ожне окреме економ≥чне в≥дно-шенн¤ ≥снуЇ спочатку потенц≥йно, у форм≥ оч≥кувань та ще незадо-волених домагань людини*. ≈коном≥чн≥ в≥дносини реал≥зуютьс¤ ¤к д≥йсн≥, коли набувають форми взаЇмного зв'¤зку. ѕотреби-≥нтере-си не т≥льки в≥дображають ≥снуюч≥ в≥дносини, а й сам≥ Ї першою "цеглиною" в структур≥ соц≥ально-економ≥чних в≥дносин.
” кожному економ≥чному в≥дношенн≥ - м≥ж п≥дприЇмц¤ми ≥ ви-робниками, м≥ж виробниками ≥ споживачами, державою ≥ недер-жавним сектором економ≥ки (б≥знесом), партнерами, у в≥дносинах м≥ж ≥ндив≥дами - мають м≥сце елементи боротьби г сп≥вроб≥тни-цтва. ¬заЇмод≥¤ ≥нтерес≥в виступаЇ руш≥йною пружиною соц≥ально-економ≥чного розвитку. "Ќайближчий погл¤д на ≥стор≥ю, - писав ‘. √егель, - переконуЇ нас в тому, що д≥њ людей виникають з њх потреб, пристрастей, њх ≥нтерес≥в..." .
≈коном≥чн≥ ≥нтереси мають так≥ особливост≥: а) вони Ї об'Їктив-ними, оск≥льки об'Їктивн≥ сам≥ економ≥чн≥ в≥дносини; б) вони Ї матер≥альними.
≈коном≥чн≥ ≥нтереси можна класиф≥кувати насамперед за суб'Їк-тами реал≥зац≥њ њх ¤к державн≥, групов≥ та особист≥. ¬ структур≥ ≥нте-рес≥в вид≥л¤ють виробнич≥ (пов'¤зан≥ з орган≥зац≥Їю виробництва) ≥ невиробнич≥ (пов'¤зан≥ з задоволенн¤м особистих потреб виробни-ка та його потреб ¤к члена сусп≥льства).
ƒержавний ≥нтерес маЇ так≥ складов≥ свого про¤ву:
а) сусп≥льно-економ≥чн≥ ≥нтереси - частина ≥нтерес≥в держави та ≥нших суб'Їкт≥в господарюванн¤ зб≥гаЇтьс¤ (оподаткуванн¤ в розум-них межах, вид≥ленн¤ державних ≥нвестиц≥й та субвенц≥й, тарифне стимулюванн¤ експорту та ≥н.);
б) ≥нтереси державноњ бюрократ≥њ - ≥нтереси саморозвитку дер-жавноњ системи, що Ї корпоративним придатком до ≥нтерес≥в дер-жави;
в) ≥нтереси самоконтролю та оптим≥зац≥њ громад¤нського сусп≥ль-ства - держава не може бути виразником ≥нтерес≥в одного класу чи прошарку, в демократичному сусп≥льств≥ вона част≥ше виступаЇ ¤к ≥нститут консенсусу.
√руповий ≥нтерес - це сума однор≥дних ≥нституйованих при-ватних ≥нтерес≥в, нос≥¤ми ¤ких можуть бути споживач≥, акц≥онери, фондова б≥ржа тощо. ‘орми про¤ву групового ≥нтересу р≥знома-
н≥тн≥: корпоративний ≥нтерес бюрократ≥њ, п≥дприЇмств, асоц≥ац≥й суб'Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥, трудових колектив≥в. ѕри цьому ≥нтерес трудового колективу залежить в≥д форми власност≥: на дер-жавних, акц≥онерних ≥ приватних п≥дприЇмствах в≥н маЇ р≥зний зм≥ст. ¬ умовах ринкових в≥дносин груповий ≥нтерес може бути пред-ставленим ≥ через т≥ньову економ≥ку у вигл¤д≥ маф≥озно-крим≥наль-них структур.
ќсобистий ≥нтерес охоплюЇ потреби, що пов'¤зан≥ з реал≥за-ц≥Їю приватноњ власност≥, прав волод≥нн¤ та користуванн¤, управ-л≥нн¤, отриманн¤ доход≥в.
 ожна людина одночасно Ї нос≥Їм р≥зних ≥нтерес≥в, оск≥льки вона виступаЇ в р≥зних ≥постас¤х: по-перше, ¤к ≥ндив≥д; по-друге, ¤к представник певноњ верстви сусп≥льства; по-третЇ, ¤к член пев-ного трудового колективу. —усп≥льний ≥ колективний ≥нтереси пер-сон≥ф≥куютьс¤ т≥льки в ≥ндив≥д≥.
ќтже, маЇ м≥сце складне переплет≥нн¤, взаЇмод≥¤ економ≥чних ≥нтерес≥в. «начною м≥рою ≥нтереси виступають ¤к соц≥альн≥ проти-лежност≥.
¬заЇмод≥ю ≥нтерес≥в можна простежити на приклад≥ њх про¤ву в сферах виробництва ≥ обм≥ну. ” сфер≥ виробництва п≥дприЇмц≥ та роб≥тники Ї протилежними сторонами економ≥чних стосунк≥в, проте вони мають сп≥льн≥ ≥нтереси щодо ринку, виступаючи ¤к виробни-ки або споживач≥. Ќе задовольнивши ≥нтереси споживача, вироб-ник не може забезпечити ≥ власн≥ ≥нтереси. ¬заЇмозалежн≥сть цих груп об'Їктивно зумовлюЇ њх сп≥вроб≥тництво.
ћехан≥зм узгодженн¤ ≥нтерес≥в визначаЇтьс¤ насамперед сут-н≥стю ≥снуючоњ економ≥чноњ системи. ƒержавна пол≥тика в сфер≥ економ≥чних ≥нтерес≥в виходить з того, що, по-перше, за р≥зних умов сусп≥льного розвитку на перший план можуть виходити т≥ чи ≥нш≥ ≥нтереси. якщо вчасно не зробити в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ ак-цент на певну групу ≥нтерес≥в, то результатом буде в≥дсутн≥сть уз-годженост≥ ≥нтерес≥в, що гальмуЇ соц≥ально-економ≥чний розвиток. ѕри цьому важливо дос¤гти ¤комога повн≥шоњ внутр≥шньоњ узго-дженост≥ ≥нтерес≥в.
ѕо-друге, державна пол≥тика також може мати р≥зн≥ засоби впли-ву на ≥нтереси людей: а) нееконом≥чний примус; б) економ≥чний примус; в) моральний ≥ соц≥альний мотиви трудовоњ активност≥. ¬ останньому випадку маЇ м≥сце п≥дм≥на впливу на ≥нтереси спону-кальними мотивами, до прац≥.
–еал≥зац≥¤ економ≥чних ≥нтерес≥в зд≥йснюЇтьс¤ через дос¤гненн¤ њхн≥ми суб'Їктами конкретних економ≥чних ц≥лей. “ак, реал≥зац≥¤ ≥ндив≥дуальних ≥нтерес≥в забезпечуЇтьс¤ через зростанн¤ ≥ндив≥ду-альних доход≥в. «асобом реал≥зац≥њ колективних ≥нтерес≥в Ї макси-м≥зац≥¤ прибутку та фонду зароб≥тноњ плати (наприклад, дл¤ п≥дприЇмств державного сектора, що знаход¤тьс¤ на комерц≥йних засадах господарюванн¤). Ќарешт≥, зас≥б реал≥зац≥њ сусп≥льного ≥нтересу - максим≥зац≥¤ нац≥онального доходу та м≥н≥м≥зац≥¤ фонду в≥дшкоду-ванн¤ створюваного сусп≥льного продукту. ќтже, проблема поЇд-нанн¤ ≥нтерес≥в знаходить своЇ вираженн¤ у формуванн≥ певних пропорц≥й у розпод≥л≥ доход≥в. ћехан≥зм реал≥зац≥њ корпоративних ≥нтерес≥в пол¤гаЇ у взаЇмод≥њ з пол≥тичними ≥нститутами. ≤нструмен-том реал≥зац≥њ цього ≥нтересу Ї в≥домчо-номенклатурний симб≥оз за участю законодавчоњ влади.
ќдним з аспект≥в класиф≥кац≥њ економ≥чних ≥нтерес≥в Ї вид≥лен-н¤ ≥нтерес≥в власника, п≥дприЇмц¤ та роб≥тника.
≤нтерес власника пол¤гаЇ в зростанн≥ власност≥ та в одержанн≥ в≥д нењ гарантованого доходу. –еал≥зац≥¤ цього ≥нтересу передбачаЇ виб≥р правильноњ ринковоњ стратег≥њ, забезпеченн¤ конкуренто-здатност≥, а при необх≥дност≥ - перем≥щенн¤ кап≥талу в ≥нш≥ об'Їк-ти власност≥, де в≥н може принести б≥льший доход. ≤нтерес власни-ка передбачаЇ також ефективне поточне використанн¤ кап≥талу з метою отриманн¤ задов≥льноњ норми прибутку в кожен певний момент. √оловне, що характеризуЇ власника, - його турбота про перспективу, адже саме цього вимагаЇ зростанн¤ власност≥. ¬≥н може погодитис¤ нав≥ть на скороченн¤ поточних доход≥в, наприклад п≥д час реконструкц≥њ, ¤кщо це необх≥дно дл¤ зростанн¤ доход≥в у май-бутньому.
≤нтереси менеджера пол¤гають насамперед у забезпеченн≥ по-точноњ ефективност≥ використанн¤ кап≥талу, максим≥зац≥њ доходу в кожний певний момент. ” той самий час менеджери високого кла-су здатн≥ забезпечити високу ефективн≥сть ≥ на перспективу. ¬ цьому в≥дношенн≥ ≥нтереси менеджера зб≥гаютьс¤ з ≥нтересами власника. ќднак профес≥йна д≥¤льн≥сть менеджера пов'¤зана з конкретним об'Їктом власност≥, тому в≥н за≥нтересований у стаб≥л≥зац≥њ свого становища ≥ ор≥ЇнтуЇтьс¤ на зм≥цненн¤ конкретного п≥дприЇмства. ¬насл≥док цього його ≥нтерес потенц≥йно може суперечити ≥нтере-су власника, ¤кий за≥нтересований у своЇчасному перелив≥ кап≥та-лу в ефективн≥ш≥ сфери.
ўе б≥льш незац≥кавленими в перелив≥ кап≥талу ви¤вл¤ютьс¤ най-ман≥ роб≥тники, ≥нтереси ¤ких пов'¤зан≥ з конкретним п≥дприЇм-ством ¤к джерелом доходу ≥ м≥сцем роботи. ≤нтереси найманих ро-б≥тник≥в спр¤мован≥ на максим≥зац≥ю поточних доход≥в, тому на п≥дприЇмствах, де найман≥ роб≥тники Ї власниками, а також залу-чаютьс¤ до прийн¤тт¤ стратег≥чних р≥шень, спостер≥гаЇтьс¤ "про-њданн¤" прибутк≥в зам≥сть њх спр¤муванн¤ на розвиток виробни-цтва. ” —Ўј на п≥дприЇмствах ≥з власн≥стю роб≥тник≥в передбачен≥ механ≥зми, що стимулюють трудову профес≥йну активн≥сть, проте обмежують повноту ≥ свободу в реал≥зац≥њ функц≥й власник≥в. —а-моуправл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в таких формах, коли стратег≥чн≥ р≥шенн¤ приймаютьс¤ профес≥йними менеджерами, а не роб≥т-никами.
” систем≥ економ≥чних ≥нтерес≥в можна вид≥лити основний ≥нтерес сусп≥льства, ¤кий повинен в≥дпов≥дати таким критер≥¤м:
а) в≥ддзеркалювати сутн≥сть економ≥чноњ системи, найхарактерн≥ш≥ риси њњ; б) бути руш≥йною силою економ≥чного розвитку певноњ системи.
¬≥дпов≥дно до цих критер≥њв основним ≥нтересом сучасноњ рин-ковоњ економ≥ки Ї особистий ≥нтерес, а саме - особистий ≥нтерес споживача. ¬≥н характеризуЇ найважлив≥шу особлив≥сть сучасноњ ринковоњ економ≥ки - њњ спр¤мован≥сть на задоволенн¤ споживчих потреб в≥дпов≥дно до платоспроможного попиту, ¤ке в≥дбуваЇтьс¤ на основ≥ не масового, а все б≥льш ≥ндив≥дуал≥зованого виробни-цтва, що даЇ змогу задовольнити саме ≥ндив≥дуальн≥ потреби; особ-ливе становище споживача, ¤кий визначаЇ, що виробл¤ти, ≥ тим самим обмежуЇ свободу вибору виробника. ≤нтерес споживача спо-нукаЇ виробника до певних д≥й - до виробництва необх≥дноњ про-дукц≥њ належноњ ¤кост≥ ≥ з прийн¤тною ц≥ною. ўоб задовольнити цей ≥нтерес, виробник змушений впроваджувати нов≥ технолог≥њ, засоби виробнцтва, наймати квал≥ф≥ковану робочу силу, шукати шл¤хи скороченн¤ витрат тощо. ÷е забезпечуЇ рел≥зац≥ю не лише особистого ≥нтересу споживача, а й особистого ≥нтересу виробни-ка (максим≥зац≥¤ прибутк≥в) ≥ сусп≥льного ≥нтересу в ц≥лому (розви-ток продуктивних сил сусп≥льства). ќтже, ≥нтерес споживача Ї ру-ш≥йною силою економ≥чного розвитку в сучасн≥й ринков≥й еко-ном≥ц≥.
ќсновним ≥нтересом плановоњ форми економ≥ки Ї сусп≥льний ≥нтерес, або ≥нтерес сусп≥льства ¤к асоц≥ац≥њ власник≥в засоб≥в ви-робництва ≥ асоц≥ац≥њ роб≥тник≥в. ÷ей ≥нтерес в≥дбиваЇ так≥ ≥стотн≥ риси соц≥ал≥зованоњ економ≥чноњ системи, ¤к сусп≥льна власн≥сть на засоби виробництва ≥ сп≥вроб≥тництво. “рансформац≥¤ сусп≥льноњ власност≥ в державну в умовах адм≥н≥стративно-командноњ системи обумовлюЇ перетворенн¤ державного ≥нтересу на основний ≥нте-рес. —аме реал≥зац≥¤ державного ≥нтересу ¤к основного забезпечуЇ в≥дтворенн¤ ц≥Їњ системи.
¬ адм≥н≥стративно-командн≥й економ≥ц≥ ≥снуЇ жорстка ≥Їрарх≥¤ ≥нтерес≥в: ≥нтереси держави мають пр≥оритет перед рег≥ональними, рег≥ональн≥ - перед колективними, колективн≥ - перед особисти-ми. «асобом забезпеченн¤ субординац≥њ ≥нтерес≥в було централ≥зо-ване директивне плануванн¤ економ≥ки.
ѕ≥дпор¤дкуванн¤ особистих ≥нтерес≥в колективним та держав-ним запроваджувалось у масов≥й св≥домост≥ пропагандою, ¤ка про-голошувала, що людина маЇ передус≥м дбати про сусп≥льство та своњх товариш≥в, тобто колектив, у ¤кому працюЇ. „им краще вс≥ будуть працювати один на одного ≥ на сусп≥льство в ц≥лому, тим б≥льшим буде сусп≥льний продукт, а отже, ≥ частка кожного в ньому, тим повн≥ше можна буде реал≥зувати особистий ≥нтерес.
ѕроте в реальн≥й д≥йсност≥ абсолютизац≥¤ сусп≥льного ≥нтересу призвела до абсолютизац≥њ державного ≥нтересу. «в≥дси, по-перше, п≥дпор¤дковане, другор¤дне значенн¤ особистого ≥нтересу в адм≥-н≥стративно-командн≥й економ≥ц≥ призвело до серйозних збоњв в економ≥ц≥ ≥ утворило гальма њњ розвитку:
1) позбавило людину економ≥чних стимул≥в до прац≥;
2) породило психолог≥ю утриманства;
3)обумовило ≥гноруванн¤ особистих ≥нтерес≥в працюючих, еко-ном≥чну залежн≥сть њх в≥д держави;
4) призвело до деформац≥њ у¤влень про шл¤хи реал≥зац≥њ особис-того ≥нтересу - значна частина член≥в сусп≥льства вбачала њх не в особист≥й ефективн≥й прац≥, а в перерозпод≥л≥ сусп≥льного продукту.
ѕо-друге, процес ототожненн¤ сусп≥льного ≥нтересу з держав-ним, а останнього - з груповим ≥нтересом правл¤чоњ ел≥ти - пар-т≥йно-державноњ бюрократ≥њ створив умови дл¤ першочергового за-доволенн¤ саме останнього ≥нтересу. ‘актичне ж п≥дпор¤дкуванн¤ особистих ≥нтерес≥в працюючих ≥нтересам парт≥йно-державноњ бю-рократ≥њ обумовило специф≥чну експлуатац≥ю останньою б≥льшост≥ член≥в сусп≥льства.
ѕримат ≥нтерес≥в парт≥йно-державноњ бюрократ≥њ ви¤вивс¤ ≥ п≥д час перебудовчих процес≥в в ”крањн≥. —аме колишн¤ номенклатура, намагаючись розв'¤зати суперечн≥сть м≥ж фактичним привласнен-н¤м нею сусп≥льних засоб≥в виробництва ≥ формально (юридичне) державною власн≥стю на них, першою включилас¤ в процеси роз-державленн¤ та приватизац≥њ, найб≥льше вигравши в≥д них. Ќа плеч≥ б≥льшост≥ член≥в сусп≥льства вона переклала т¤гар ≥нфл¤ц≥њ, безро-б≥тт¤ ≥ зубож≥нн¤.
« одного боку, становленн¤ ринковоњ економ≥ки в ”крањн≥ ство-рюЇ певн≥ умови дл¤ актив≥зац≥њ економ≥чних ≥нтерес≥в особистост≥. ѕроте так≥ ≥нтереси далеко не завжди сп≥впадають з ≥нтересами роз-витку сусп≥льства. ≈коном≥чний монопол≥зм, недосконал≥сть законо-давства, ≥гноруванн¤ вже д≥ючих закон≥в створюють умови дл¤ задо-воленн¤ особистих ≥нтерес≥в незначноњ частини сусп≥льства метода-ми, що суперечать ≥нтересам б≥льшост≥, насамперед це розкраданн¤ державного майна, залученн¤ до незаконних вид≥в б≥знесу (рекету, торг≥вл≥ наркотиками), монопольне п≥двищенн¤ ц≥н у поЇднанн≥ ≥з скороченн¤м обс¤г≥в виробництва.
« другого боку, держава (передус≥м завд¤ки надм≥рному оподат-куванню) стримуЇ розвиток особистого ≥нтересу, перетворенн¤ його на головний стимул економ≥чноњ д≥¤льност≥. ¬насл≥док цього, а та-
кож гонитви торгово-ф≥нансового компрадорського кап≥талу, що народжуЇтьс¤, за надприбутками особист≥ ≥нтереси часто реал≥зу-ютьс¤ в сфер≥ "т≥ньовоњ економ≥ки". ” систем≥ економ≥чних ≥нтере-с≥в на кожному конкретному ≥сторичному етап≥ економ≥чного роз-витку, кр≥м основного, можна вид≥лити головний ≥нтерес, ¤кий маЇ так≥ особливост≥:
а) в≥дбиваЇ специф≥ку та економ≥чн≥ проблеми певного етапу;
б) Ї кв≥нтесенц≥Їю реальних особистих ≥нтерес≥в ≥ сусп≥льного ≥нтересу в ц≥лому;
в) трансформуЇтьс¤ в певну економ≥чну пол≥тику, спонукаючи до д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на вир≥шенн¤ проблем, властивих пев-ному етапу економ≥чного розвитку.
Ќаприклад, в ”крањн≥ головний ≥нтерес сусп≥льства пол¤гаЇ в зд≥йсненн≥ ринкових реформ, що Ї передумовою подальшого еко-ном≥чного ≥ соц≥ального прогресу сусп≥льства. ¬ умовах в≥дновлен-н¤ украњнськоњ державност≥ головним стаЇ також нац≥ональний ≥нте-рес. ѕроведенн¤ ринкових реформ ≥ трансформац≥¤ сусп≥льства ¤к головний ≥нтерес властив≥ в ц≥лому вс≥м крањнам колишньоњ коман-дно-адм≥н≥стративноњ системи. “ак, дл¤ —Ўј, ¬еликобритан≥њ у 80-≥ роки головний ≥нтерес пол¤гав у трансформац≥њ економ≥ки в≥д-пов≥дно до сучасного етапу технолог≥чноњ революц≥њ, що знайшло св≥й про¤в в пол≥тиц≥ "рейганом≥ки" та "тетчеризму".
“ак≥ загальн≥ теоретичн≥ основи розгл¤ду економ≥чних потреб та ≥нтерес≥в ¤к головноњ руш≥йноњ сили соц≥ально-економ≥чного про-гресу.