–озд≥л 46
„≈“¬≈–“ј  Ћј—»„Ќј —»“”ј÷≤я: ‘ќ–ћ”¬јЌЌя Ќќ¬≤“Ќ≤’ Ќјѕ–яћ≤¬ —¬≤“ќ¬ќѓ ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ
І 1. ѕошуки новоњ класичноњ ситуац≥њ в останн≥й третин≥ XX ст.: загальне ≥ специф≥чне
ƒо початку 70-х рок≥в економ≥чна теор≥¤ ≥снувала ≥ .розвивалась в умовах третього класичного стану. ¬≥н не виключав на¤вност≥ ≥нших, перифер≥йних напр¤м≥в в науц≥, свободи творчост≥ ≥ крити-ки пануючоњ ортодокс≥њ. ѕробним каменем дл¤ економ≥ст≥в стало њх в≥дношенн¤ до кривоњ ‘≥лл≥пса (1958), ¤ка показувала ≥снуванн¤ ст≥йкого ≥ передбачуваного оберненого зв'¤зку м≥ж р≥внем безро-б≥тт¤ ≥ р≥внем ≥нфл¤ц≥њ. «в≥дси виводивс¤ ≥ альтернативний взаЇмо-зв'¤зок м≥ж цими показниками: висок≥ темпи ≥нфл¤ц≥њ повинн≥ су-проводжуватис¤ низьким р≥внем безроб≥тт¤ ≥ навпаки.
” 1968 р., коли кейнс≥ансько-неокласичний синтез був ще досить непохитним, в≥дом≥ американськ≥ вчен≥ ћ. ‘р≥дмен та ≈. ‘елпс п≥д-дали сумн≥вам криву ‘≥лл≥пса. ¬они стверджували, що емп≥ричний взаЇмозв'¤зок м≥ж безроб≥тт¤м та ≥нфл¤ц≥Їю щезне, ¤кщо на ньому намагатимутьс¤ будувати економ≥чну пол≥тику. ћ. ‘р≥дмен ≥ ≈. ‘елпс доводили, що р≥вноваговий, або природний, р≥вень безроб≥тт¤ визна-чаЇтьс¤ пропозиц≥Їю прац≥, попиту на нењ, оптимальним часом по-шук≥в роботи та ≥ншими м≥кроеконом≥чними факторами, а не се-редн≥м темпом зростанн¤ грошовоњ маси.
—в≥това економ≥чна криза 1974-1975 рр. супроводжувалась зрос-таючою високою ≥нфл¤ц≥Їю разом ≥з зростаючим безроб≥тт¤м та пад≥нн¤м виробництва.'“акий х≥д под≥й спростував один ≥з основ-них постулат≥в кейнс≥анськоњ економ≥чноњ теор≥њ, зг≥дно з ¤ким ≥нфл¤-ц≥¤ ≥ безроб≥тт¤ - взаЇмовиключн≥ ¤вища.
“ак, у —Ўј в 1970-1975 рр. ≥нфл¤ц≥¤ ≥ безроб≥тт¤ були при-близно на однаково високому р≥вн≥. ћеж≥ коливанн¤ середньор≥ч-них темп≥в зростанн¤ ≥нфл¤ц≥њ становили 5,7-9,1 в≥дсотка, а безро-б≥тт¤ - 4,9-8,5 в≥дсотка. ѕод≥бне становище було типовим ≥ дл¤ ≥нших крањн - член≥в ќрган≥зац≥њ економ≥чного сп≥вроб≥тництва та розвитку (ќ≈—–).
Ќеокласики значно применшують або й заперечують спри¤тли-вий вплив кейнс≥анського макроеконом≥чного регулюванн¤ на ста-б≥л≥зац≥ю сукупного попиту ≥ п≥дтриманн¤ зайн¤тост≥ в повоЇнний пер≥од. –азом з тим в≥ра в ефективн≥сть механ≥зму макроеконом≥ч-ного регулюванн¤ була значно п≥д≥рвана в зв'¤зку з р¤дом невир≥-шених проблем (структурне безроб≥тт¤, взаЇмосуперечлив≥сть мети п≥дтриманн¤ р≥вноваги плат≥жного балансу ≥ повноњ зайн¤тост≥, дес-таб≥л≥зуючий вплив часових лаг≥в, невизначен≥сть регулюючого впли-ву окремих ≥нструмент≥в, стагфл¤ц≥¤ тощо). ”разлив≥сть кейнс≥ансь-коњ теор≥њ була обумовлена також тим, що в н≥й принижувалась роль зм≥н грошовоњ маси, грошово-кредитноњ пол≥тики ¤к засобу регулюванн¤ кон'юнктури.
ќтже, в к≥нцевому п≥дсумку комплекс причин призв≥в до кон-статац≥њ кризи пануючоњ ортодокс≥њ (кейнс≥анства) ≥ чергового пере-осмисленн¤ та переоц≥нки економ≥чних теор≥й ≥ програм держав-ного макроеконом≥чного регулюванн¤ в крањнах розвиненоњ ринко-воњ економ≥ки. "Ѕ≥льше не ≥снувало консенсусу, що кейнс≥анська модель Ї над≥йним ор≥Їнтиром при формуванн≥ пол≥тики, спр¤мо-ваноњ на усуненн¤ розриву м≥ж потенц≥йним ≥ фактичним р≥внем виробництва" (ƒж. —тейн).
ќсобливо значних зм≥н зазнала зах≥дна економ≥чна теор≥¤ в 70- 80-т≥ роки XX ст., насамперед п≥д вир≥шальним впливом зм≥н умов соц≥ально-економ≥чного розвитку ринкового господарства. ¬с≥ на-пр¤ми економ≥чноњ думки збагатилис¤ нов≥тн≥ми теор≥¤ми: неокла-сика - монетаристськими, пропозиц≥њ, сусп≥льного вибору, ра-ц≥ональних спод≥вань тощо; неокейнс≥анство - ф≥нансовоњ неста-б≥льност≥, ендогенност≥ пропозиц≥њ грошей, ≥мпл≥цитних (не¤вних, неписаних) контракт≥в, пошуку ефективноњ зароб≥тноњ плати, ≥нсай-дер≥в - аутсайдер≥в та ≥н.; нео≥нституц≥онал≥зм - ≥ндустр≥ального, пост≥ндустр≥ального та ≥нформац≥йного сусп≥льства, трьох хвиль ци-в≥л≥зац≥њ тощо; неол≥берал≥зм - еколог≥чно спр¤мованого соц≥аль-ного ринкового господарства тощо. «росло розшаруванн¤, "розми-ванн¤" всередин≥ кожного з напр¤м≥в. ўе б≥льше посилилась взаЇмна
опозиц≥¤ м≥ж ними, в≥дцентров≥ (дез≥нтеграц≥йн≥) процеси. ѕроте разом з тим кожний ≥з наведених вище напр¤м≥в продовжуЇ збер≥-гати своњ докор≥нн≥ напр¤моутворююч≥ ознаки. ѕриб≥чники неокла-сики, ¤к ≥ ран≥ше, тверд¤ть про тенденц≥ю розвинутоњ ринковоњ еко-ном≥ки до р≥вноваги, стаб≥льност≥, оптимального використанн¤ ре-сурс≥в завд¤ки конкуренц≥њ, гнучкост≥ ц≥н ≥ зароб≥тноњ плати, стиму-лам ≥ доходам. ѕрихильники неокейнс≥анства, навпаки, виход¤ть з того, що в розвинен≥й ринков≥й економ≥ц≥ ≥снують кор≥нн≥ причини, ¤к≥ здатн≥ викликати в≥дхиленн¤ в≥д стаб≥льност≥ та повного вико-ристанн¤ ресурс≥в, тому необх≥дне активне втручанн¤ держави в господарське житт¤. ѓх об'ЇднуЇ сп≥льна мета - спростувати нео-класичну систему, довести до к≥нц¤ розпочату  ейнсом революц≥ю в економ≥чн≥й теор≥њ, створити новий синтез макро- ≥ м≥кроеконом≥ки.
І 2. "Ќеокласичне в≥дродженн¤" ≥ монетаризм
ѕроцес руйнац≥њ попереднього класичного стану ≥ пошук≥в ново-го консенсусу отримав в зах≥дн≥й л≥тератур≥ назву "неокласичного в≥дродженн¤", або "неоконсервативноњ контрреволюц≥њ". ƒ≥йсно, в основ≥ його лежить висуненн¤ на перший план ≥ подальший розви-ток неокласичного напр¤му з його обгрунтуванн¤м т≥льки ринко-вих механ≥зм≥в регулюванн¤ економ≥ки. ѕроте такий поворот по-д≥й - це не просто зб≥г традиц≥йних постулат≥в ≥ висновк≥в неокла-сичноњ ортодокс≥њ з економ≥чною кон'юнктурою 70-80-х рок≥в. ќсобливост≥ сучасного етапу Ќ“–, ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарських в≥дносин, а також кардинальн≥ зрушенн¤ в соц≥альн≥й структур≥ розвинених крањн ринковоњ економ≥ки, безсумн≥вно, стимулювали процес переосмисленн¤ ≥ певного перегл¤ду застар≥лих у¤влень неокласики, розробки нових теор≥й.
ѕроцес "неокласичного в≥дродженн¤" включав так≥ основн≥ еле-менти, прос¤кнут≥ ≥де¤ми докейнсовоњ економ≥чноњ теор≥њ.
1. –еституц≥ю (в≥дновленн¤) монетаризму, ¤ка означала повер-ненн¤ м≥кроеконом≥ц≥ њњ вир≥шального м≥сц¤ в економ≥чн≥й теор≥њ.
2. –озробку та уточненн¤ теор≥њ спод≥вань, вих≥д ≥з визнанн¤ рац≥ональност≥ повед≥нки господарських агент≥в.
3. ѕоширенн¤ принцип≥в ≥ндив≥дуал≥зму на процес прийн¤тт¤ ур¤дових р≥шень (теор≥¤ сусп≥льного вибору).
4. ѕодальшу л≥берал≥зац≥ю економ≥чного житт¤ ≥ пол≥тики в ме-жах теор≥њ ≥ практики економ≥ки пропозиц≥њ, соц≥ального ринково-го господарства.
ядро економ≥чного неоконсерватизму становить монетаризм ¤к досить суперечлива амальгама положень р¤ду в≥домих шк≥л ≥ тео-р≥й (зокрема, маржинал≥зму, к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей, концепц≥й австр≥йськоњ ≥ чиказькоњ шк≥л). ” л≥тератур≥ вказуЇтьс¤ на значн≥ розб≥жност≥ в розум≥нн≥ зм≥сту ≥ ц≥лей монетаризму ¤к його приб≥ч-никами, так ≥ противниками. "Ќав≥ть т≥, хто вважаЇ себе монета-ристами, розход¤тьс¤ в думках з приводу точного зм≥сту доктрини, ¤ку вони спов≥дують" (–. —елден). ¬ найб≥льш широкому смисл≥ п≥д монетаризмом розум≥ють вс≥ економ≥чн≥ доктрини, ¤к≥ надають особ-ливого значенн¤ ключов≥й рол≥ грошей ≥ пов'¤зан≥ з розробкою кредитно-грошовоњ пол≥тики, спр¤мованоњ на регулюванн¤ грошо-воњ маси в об≥гу. "ћонетаризм розум≥Їмо ¤к сполученн¤ двох при-нцип≥в: 1) "грош≥ мають значенн¤", ≥ншими словами, зм≥ни в кре-дитно-грошов≥й сфер≥ чин¤ть дом≥нуючий вплив на загальну госпо-дарську кон'юнктуру; 2) центральн≥ банки можуть регулювати за-гальну к≥льк≥сть грошей, що обертаютьс¤" (–. —елден). —аме так≥ концепц≥њ регулюючого впливу на в≥дтворювальн≥ процеси через сферу грошового об≥гу реал≥зуютьс¤ у 80-90-х роках у р≥зних фор-мах ≥ з р≥зною часткою усп≥ху в господарськ≥й пол≥тиц≥ —Ўј та р¤ду ≥нших розвинених крањн «аходу. ќднак необх≥дно п≥дкресли-ти, що "монетаристська контрреволюц≥¤" - це зовс≥м не раптова ≥ неспод≥вана в≥дпов≥дь на стагфл¤ц≥ю 70-х рок≥в або реакц≥¤ на кри-зу кейнс≥ансько-неокласичного синтезу. ћонетаризм маЇ власну ≥стор≥ю, глибоке кор≥нн¤ ≥ ¤скраво виражен≥ особливост≥ в еконо-м≥чн≥й науц≥, а його основоположн≥ принципи т≥Їю чи ≥ншою м≥-рою пост≥йно присутн≥ або враховуютьс¤ в р≥зних програмах регу-люванн¤ економ≥ки.
¬ основу сучасних монетаристських концепц≥й покладено тра-диц≥йну к≥льк≥сну теор≥ю грошей, ≥дейн≥ витоки ¤коњ в≥днос¤тьс¤ ще до XVII ст. ¬она розроблена в прац¤х таких видатних теорети-к≥в грошей, ¤к –.  ант≥льон, ƒ. ём, √. “орнтон, ƒ. –≥кардо, ј. ћар-шалл, ≤. ‘≥шер та ≥н. "“е, що ми звикли називати к≥льк≥сною тео-р≥Їю грошей, - пише визнаний основоположник монетаризму, лауреат Ќобел≥вськоњ прем≥њ з економ≥ки (1976) ћ. ‘р≥дмен, - ... тепер називаЇтьс¤ монетаризмом". ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ теор≥њ ц≥ни товар≥в ≥ варт≥сть грошей встановлюютьс¤ лише на ринку, де р≥-вень товарних ц≥н буде тим вищий, чим б≥льша к≥льк≥сть грошей в об≥гу ≥, отже, нижча њх куп≥вельна спроможн≥сть.
Ќов≥тн≥й етап в розвитку монетаризму розпочавс¤ наприк≥нц≥ 60-х - на початку 70-х рок≥в. ¬ умовах стагфл¤ц≥њ монетаристи ≥ њх противники зосередили увагу на розробц≥ моделей процес≥в, ¤к≥ в≥дбувалис¤ в кредитно-грошов≥й сфер≥.
—постер≥гаЇтьс¤ ч≥тке розмежуванн¤ сучасного монетаризму з основними постулатами кейнс≥анськоњ теор≥њ ≥ пол≥тики, що зд≥й-снюЇтьс¤ по таких л≥н≥¤х:
1. –еаб≥л≥тац≥¤ закону —е¤, в результат≥ ¤коњ кейнс≥анство, що ор≥ЇнтуЇтьс¤ на управл≥нн¤ сукупним попитом, повинно поступи-тис¤ м≥сцем теор≥њ, ¤ка ор≥ЇнтуЇтьс¤ на пропозиц≥ю.
2. ћонетаристська критика активного втручанн¤ держави в еко-ном≥ку зовс≥м не означаЇ принципового запереченн¤ державного втручанн¤ в процес в≥дтворенн¤, а пов'¤зана з критикою конкрет-ноњ економ≥чноњ пол≥тики. (¬ цьому випадку йдетьс¤ про пол≥тику, засновану на кейнс≥анських методах регулюванн¤ ринковоњ еконо-м≥ки.)
3. ¬ихвал¤нн¤ приватного п≥дприЇмництва, безм≥рного його п≥д-несенн¤ ¤к двигуна економ≥чного розвитку.
4. ћонетаристська пол≥тика регулюванн¤ грошовоњ маси ¤к го-ловний ≥нструмент управл≥нн¤ економ≥кою.
¬ ц≥лому монетаристи з ≥нших позиц≥й, н≥ж кейнс≥анц≥, п≥дхо-д¤ть до анал≥зу проблеми впливу грошей на економ≥ку. ћ. ‘р≥дмен вважаЇ неправильним постулат пост≥йноњ швидкост≥ об≥гу грошей. Ќа його думку, вона Ї функц≥Їю р¤ду ключових економ≥чних зм≥н-них, ¤к≥ не брались до уваги кейнс≥анц¤ми. ќстанн≥ ж розгл¤дають фр≥дмен≥вське трактуванн¤ к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей ¤к спробу б≥льш витонченоњ модиф≥кац≥њ кейнс≥анськоњ концепц≥њ переваги л≥кв≥дност≥.
Ќа противагу кейнс≥анськ≥й ф≥скальн≥й пол≥тиц≥ монетаристи пропонують р≥зн≥ заходи щодо регулюванн¤ грошовоњ маси в об≥гу ¤к головноњ форми державного регулюванн¤ економ≥ки. Ќа почат-ку 70-х рок≥в ћ. ‘р≥дмен виступив за законодавче регулюванн¤ грошовоњ маси державою з тим, щоб щор≥чно зб≥льшувати њњ на дек≥лька в≥дсотк≥в. ѕри цьому ћ. ‘р≥дмен ≥ його прихильники з чиказькоњ школи виходили з передумов, зг≥дно з ¤кими розширен-н¤ процесу в≥дтворенн¤ в довготерм≥новому пер≥од≥ в≥дбуваЇтьс¤ н≥бито з приростом грошовоњ маси в об≥гу. «в≥дси вони вважають можливим зробити висновок про те, що зб≥льшенн¤ грошовоњ маси, ¤ке регулюЇтьс¤ ÷ентральним банком, неминуче супроводжуЇтьс¤ економ≥чним зростанн¤м.
ѕо сут≥ головна функц≥¤ монетаризму пол¤гаЇ в тому, щоб п≥д-пор¤дкувати економ≥чну теор≥ю практичним завданн¤м держави, щоб пол≥тика в галуз≥ грошового об≥гу б≥льшою м≥рою в≥дпов≥дала потребам держави ≥ господарюючих суб'Їкт≥в у зб≥льшенн≥ грошо-во-кредитноњ маси в конкретних умовах перманентноњ ≥нфл¤ц≥њ,
ќчевидно, що "монетаристська революц≥¤" пов'¤зана не лише з актив≥зац≥Їю пол≥тики регулюванн¤ грошового об≥гу. ѓњ необх≥дно розгл¤дати в б≥льш широкому пол≥тико-економ≥чному контекст≥. ѕри такому анал≥з≥ специф≥чно монетаристських у¤влень про регулю-ванн¤ сучасноњ ринковоњ економ≥ки виразно про¤вл¤Їтьс¤ њх глибо-ко консервативний характер, в≥двертий захист ≥нтерес≥в п≥дприЇм-ц≥в в отриманн≥ максимального прибутку. ћонетаристи р≥шуче ви-ступають за згортанн¤ соц≥альних програм, припиненн¤ виплати державних пенс≥й тощо. “ут легко ви¤вл¤Їтьс¤ антипрофсп≥лкова, антироб≥тнича спр¤мован≥сть. ¬≥дстоюючи ≥дењ свободи вибору у своњх прац¤х, ћ. ‘р≥дмен та ≥нш≥ пров≥дн≥ теоретики монетаризму (‘.  ейген,  . Ѕруннер, ƒ. Ћейдлер та ≥н.) часто забувають вказу-вати ц≥ну, ¤ку доведетьс¤ за це заплатити сусп≥льству, ≥ позбавл¤-ють людей можливост≥ зробити д≥йсно в≥льний, незалежний виб≥р, в≥докремити ≥люз≥њ в≥д реал≥й.
І 3. “еор≥¤ рац≥ональних спод≥вань - радикальний вар≥ант "неокласичноњ революц≥њ"
¬ажливу складову частину неокласичного напр¤му становить теор≥¤ рац≥ональних спод≥вань (“–—). ¬ л≥тератур≥ вона маЇ також назву теор≥њ макрорац≥ональних спод≥вань (‘. ћод≥ль¤н≥), новоњ класичноњ школи ("новокласики"), в≥дгалуженн¤ монетаризму з ра-ц≥ональними спод≥ванн¤ми (ƒж. “об≥н), школи –. Ћукаса “. —ар-джента - Ќ. ”оллеса ( . ’увер) та ≥н. ¬с≥ назви так чи ≥накше в≥дбивають р≥зн≥ риси теор≥њ - в≥д њњ пров≥дного персонального складу до г≥потези про рац≥ональний характер спод≥вань агент≥в господа-рюванн¤.
ѕон¤тт¤ "рац≥ональн≥ спод≥ванн¤" вперше запропонував амери-канський економ≥ст ƒж. ћут ще в 1961 р. ќднак його значенн¤ дл¤ теор≥њ стаб≥л≥зац≥йноњ пол≥тики було з'¤совано лише через дес¤тил≥т-т¤, п≥сл¤ виходу в св≥т статт≥ –. Ћукаса "—под≥ванн¤ ≥ нейтральн≥сть грошей" (1972). ¬ н≥й вперше були викладен≥ положенн¤ “–—. «а-гальн≥ причини по¤ви “–— т≥ сам≥, що й у випадку ≥нших сучасних теор≥й неокласичного напр¤му. ѕроте ≥снувала ≥ важлива специф≥ч-на причина, а саме - безпосередн¤ реакц≥¤ на "недостатню ради-кальн≥сть" монетаризму. ¬ рамках модел≥ ‘р≥дмена - ‘елпса гро-шова ≥ ф≥скальна пол≥тика не чинить впливу на довготерм≥новий р≥вноваговий р≥вень безроб≥тт¤ або реального виробництва, але може мати короткотерм≥новий ефект. “ака модель виходить з того, що ¤кщо под≥бний ефект д≥йсно ≥снуЇ, то не сл≥д ≥гнорувати його роль дл¤ короткотерм≥нових стаб≥л≥зац≥йних заход≥в. —тверджуЇтьс¤, що довгочасна р≥вновага в реальному господарств≥ н≥коли не дос¤гаЇть-с¤ ≥ що вс≥ ми завжди живемо в св≥т≥ короткотерм≥нових процес≥в.
ѕредставники “–— п≥ддають критиц≥ такий п≥дх≥д, виступають за "чистоту" класичноњ теор≥њ, проти певноњ непосл≥довност≥ ћ. ‘р≥д-мена ≥ його прихильник≥в, њх поступки посткейнс≥анц¤м у вигл¤д≥ визнанн¤ можливостей короткотерм≥нового впливу ур¤дових захо-д≥в на стан виробництва ≥ зайн¤тост≥. « ц≥Їю метою теоретики "но-вокласики" запропонували зам≥сть теор≥њ адаптивних спод≥вань ћ. ‘р≥дмена теор≥ю рац≥ональних спод≥вань.
” рамках модел≥ ‘р≥дмена - ‘елпса ур¤д може контролювати безроб≥тт¤ лише тод≥, коли темп поточноњ ≥нфл¤ц≥њ в≥дхил¤Їтьс¤ в≥д спод≥ваного темпу. ѕри умов≥ рац≥ональност≥ спод≥вань под≥бн≥ в≥д-
хиленн¤ не можуть виникнути, кр≥м випадк≥в, коли органи влади примудр¤ютьс¤ ¤кимось чином зд≥йснювати ц≥лком непередбачу-вану грошову (або в межах кейнс≥анських традиц≥й - ф≥скальну) пол≥тику. “ому “–— розгл¤даЇтьс¤ ¤к альтернатива можливому монетаристсько-посткейнс≥анському синтезу, ¤к вар≥ант в≥дновленн¤ неокласичних принцип≥в на нов≥й основ≥, очищенн¤ в≥д будь-¤ких нат¤к≥в на державне втручанн¤ - нав≥ть у вузьких межах монетаристських анти≥нфл¤ц≥йних заход≥в або податковоњ пол≥тики в дус≥ "економ≥ки пропозиц≥њ".
« одного боку, ≥снуЇ т≥сний генетичний зв'¤зок “–— з монета-ризмом. …ого визнають ≥ сам≥ представники “–—. «начна частина в≥домих представник≥в ≥нших напр¤м≥в економ≥чноњ теор≥њ (ƒж. “о-б≥н, ‘. ’ан, Ќ.  алдор) взагал≥ вважають “–— в≥дгалуженн¤м моне-таризму, зг≥дно з ¤ким грош≥ нейтральн≥ ¤к в довготерм≥новому, так ≥ в короткотерм≥новому пер≥од≥. ѕроте, з другого боку, “–— маЇ р¤д особливостей, ¤к≥ обумовлюють њњ суть ¤к вар≥анта "неокласичноњ
революц≥њ".
¬ основу “–— покладен≥ три фундаментальн≥ передумови:
1) рац≥ональний характер формуванн¤ спод≥вань господарських агент≥в, зг≥дно з ¤ким останн≥ ефективно ≥ ц≥леспр¤мовано вико-ристовують усю на¤вну ≥нформац≥ю дл¤ прогнозуванн¤ майбут-нього розвитку кон'юнктури ≥ грунтують на цих спод≥ванн¤х своњ р≥шенн¤;
2) гнучк≥сть ставок зароб≥тноњ плати ≥ ц≥н, а також швидке (прак-тично миттЇве) њх пристосуванн¤ до зм≥н попиту ≥ пропозиц≥њ;
3) високий ступ≥нь конкурентност≥ ринк≥в (товар≥в ≥ економ≥чних ресурс≥в) ≥ њх здатн≥сть швидко та повн≥стю "розчищатис¤" в≥д над-лишк≥в, в результат≥ чого дл¤ системи характерний стан пост≥йноњ р≥вноваги (¬. ћ. ”соск≥н, Ћ. ’арр≥с,  . –. ћакконнелл, —. Ћ. Ѕрю).
«в≥дси робитьс¤ висновок: “–— - б≥льш радикальна атака на стандартну (тобто традиц≥йний кейнс≥ансько-неокласичний син-тез.- јвт.) макроеконом≥чну теор≥ю, н≥ж монетаризм (–. ƒорн-буш, —. ‘≥шер).
ѕредставники “–— стверджують, що попередн≥ концепц≥њ (в тому числ≥ ≥ ортодоксальн≥ монетаристськ≥) мають передумовою систе-матичний "обм≥н" господарюючих агент≥в, а це суперечить осно-вам рац≥ональноњ повед≥нки в ринков≥й систем≥. ≈коном≥чний ≥нди-в≥д не лише пасивно пристосовуЇтьс¤ до минулого досв≥ду, а й ак-тивно використовуЇ величезний обс¤г на¤вноњ поточноњ ≥нформац≥њ, насамперед прогнози в≥дносно ур¤дових заход≥в, дл¤ б≥льш точного передбаченн¤ наступних тенденц≥й господарського розвитку. ќб-разно кажучи, в≥н д≥Ї ¤к досконалий комп'ютер. ¬ умовах форму-ванн¤ спод≥вань учасник≥в господарського процесу на "рац≥ональ-н≥й" основ≥ ур¤дов≥ заходи, спр¤мован≥ на "обман" населенн¤, зокрема розрахунок на неспод≥ване прискоренн¤ ≥нфл¤ц≥њ, не можуть мати усп≥ху. ¬они будуть "розшифрован≥" ≥ випереджен≥ в≥дпов≥д-но д≥¤ми господарських суб'Їкт≥в.
¬исновок представник≥в “–— пол¤гаЇ в тому, що грошово-кре-дитна ≥ ф≥скальна пол≥тика неефективна не лише в довготерм≥но-вому, айв короткотерм≥новому пер≥од≥. ¬они вважають, що дис-кретна стаб≥л≥зац≥йна пол≥тика скор≥ше посилюЇ, н≥ж пом'¤кшуЇ цикл≥чн≥ коливанн¤ (виникненн¤ останн≥х приписуЇтьс¤ "недоскона-л≥й ≥нформац≥њ"). ” зв'¤зку з цим вона повинна бути усунена на користь принципу "правил пол≥тики", тобто на користь дотриманн¤ правил монетарноњ пол≥тики. як слушно зауважуЇ Ћ. ’арр≥с, це по-ложенн¤ маЇ давн≥ традиц≥њ в монетаристський думц≥, хоч до 70-х рок≥в дл¤ його обгрунтуванн¤ не застосовувалась схема рац≥ональ-них спод≥вань.
1 √оловну ставку приб≥чники “–— робл¤ть на в≥дродженн¤ в≥ри у можливост≥ ≥ ефективн≥сть рац≥ональноњ повед≥нки господарських суб'Їкт≥в на основ≥ рац≥ональних спод≥вань.
ќднак чимало вчених п≥ддають “–— гостр≥й критиц≥. ¬она зво-дитьс¤ до к≥лькох основних заперечень.
ѕо-перше, сумн≥вна передумова “–— про те, що господарськ≥ агенти добре об≥знан≥ ≥з способом функц≥онуванн¤ економ≥ки ≥ майбутн≥ми результатами економ≥чноњ пол≥тики держави.
ѕо-друге, ≥снують в≥дм≥нност≥ в на¤вн≥й ≥нформац≥њ ур¤дових орган≥в ≥ господарських агент≥в. ≈коном≥чна пол≥тика ур¤ду може спри¤ти виникненню в≥дм≥нностей м≥ж фактичним ≥ спод≥ваним темпом ≥нфл¤ц≥њ нав≥ть у випадках систематичного зв'¤зку њњ (пол≥-тики) з попередн≥ми под≥¤ми, адже розум≥нн¤ цих под≥й ≥ власних р≥шень ур¤довими органами в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д аналог≥чних у¤влень господарських суб'Їкт≥в. ,
ѕо-третЇ, нав≥ть при умов≥ р≥вном≥рного розпод≥лу вс≥Їњ ≥нфор-мац≥њ немаЇ п≥дстав дл¤ обгрунтованих тверджень про рац≥ональ-н≥сть спод≥вань. ¬они можуть формуватис¤ ¤к адаптивн≥.
ѕо-четверте, нереал≥стичне допущенн¤ про високий ступ≥нь конкурентност≥ вс≥х ринк≥в ≥ миттЇве (або хоч би швидке) присто-суванн¤ њх до зм≥ни ринкових умов. ÷≥ни ≥ ставки зароб≥тноњ плати негнучк≥.
ѕо-п'¤те, виход¤чи з нереал≥стичного припущенн¤ про швидке ≥ повне пристосуванн¤ ринк≥в, “–— не може переконливо по¤снити причини ≥снуванн¤ загальних економ≥чних криз ≥ високих р≥вн≥в безроб≥тт¤.
ѕо-шосте, на противагу твердженн¤м прихильник≥в “–— ≥снуЇ достатньо св≥дчень про реальний вплив активноњ державноњ еконо-м≥чноњ пол≥тики на р≥вень виробництва ≥ зайн¤тост≥.  ≥нцев≥ оц≥нки “–— неоднозначн≥. « одного боку, стверджуЇтьс¤, що в нин≥шн≥й
момент переважна б≥льш≥сть економ≥ст≥в не згодна з “–—. «вер-таЇтьс¤ також увага на малий практичний ефект “–—. « другого боку, п≥дкреслюЇтьс¤ наукове значенн¤ ≥ з певними застереженн¤-ми, перспективн≥сть “–—. јвтори в≥домого п≥дручника "ћакроеко-ном≥кс" професори –. ƒорнбуш та —. ‘≥шер пишуть: "ћоже мати м≥сце революц≥¤ рац≥ональних спод≥вань. ѕроте ¤кщо нав≥ть вона дос¤гне усп≥х≥в, то буде багато в чому спиратис¤ на ≥снуючу струк-туру макроеконом≥чноњ теор≥њ. ≤ нав≥ть ¤кщо вона радикально не переформуЇ макроеконом≥чну теор≥ю, то все ж таки призведе до серйозних зм≥н в розум≥нн≥ формуванн¤ спод≥вань ≥ процесу еко-ном≥чноњ пол≥тики. Ќа додаток вона дасть поштовх нов≥й робот≥ в галуз≥ м≥крооснов, зароб≥тноњ плати ≥ визначенн¤ ц≥н". ¬≥дносно в≥дсутност≥ тепер≥шнього загального визнанн¤ доречност≥ “–— про-фесори –. ћакконнелл ≥ —. Ѕрю застер≥гають, що нов≥ ≥дењ, ¤к≥ спо-чатку здаютьс¤ нереал≥стичними ≥ революц≥йними, мають здатн≥сть стати з часом правдопод≥бними ≥ загальноприйн¤тими. ќтже, оста-точна оц≥нка “–— залишаЇтьс¤ в≥дкритою, ставка зроблена на плин часу.
І 4. ≈коном≥ка пропозиц≥њ
—еред теор≥й, що мають. неокласичний напр¤м, пом≥тне м≥сце займаЇ теор≥¤ економ≥ки пропозиц≥њ, або економ≥чна теор≥¤, ор≥Їн-тована на пропозиц≥ю. « ≥менами њњ родоначальник≥в - американ-ських вчених ј. Ћаффера, –. ћанделла, ѕ. –обертса, –утледжа, жур-нал≥ст≥в ƒж. √≥лдера ≥ ƒ. ¬анн≥ек≥, конгресмена ƒж.  емпа - нероз-ривно пов'¤зана консервативна трансформац≥¤ бюджетно-ф≥нан-сового регулюванн¤ економ≥ки —Ўј.
¬≥дношенн¤ до ц≥Їњ теор≥њ в сучасн≥й л≥тератур≥ неоднозначне. ќдн≥ зах≥дн≥ досл≥дники, ¤к, наприклад, я. Ў≥сслер (‘–Ќ), звод¤ть њњ в ранг економ≥чноњ ф≥лософ≥њ американського консервативного руху. ≤нш≥ розгл¤дають њњ ¤к черговий м≥ф, що поширюЇтьс¤ й рек-ламуЇтьс¤ засобами масовоњ ≥нформац≥њ ≥ вимагаЇ до себе обереж-ного в≥дношенн¤ в силу своЇњ схематичност≥ й дуже спрощених п≥дход≥в. “ак, американський досл≥дник неоконсерватизму  . Ѕун-нер взагал≥ вважаЇ, що н≥¤коњ економ≥ки пропозиц≥њ немаЇ, бо еко-ном≥чна наука прот¤гом вс≥Їњ своЇњ ≥стор≥њ завжди займалась досл≥-дженн¤ми пропозиц≥њ ≥ попиту залежно в≥д руху ц≥н виробництва ≥ зайн¤тост≥. ќднак за повоЇнний пер≥од у зв'¤зку з розвитком кейн-с≥анськоњ макроеконом≥чноњ теор≥њ ослабло значенн¤ динам≥ки про-позиц≥њ або вона взагал≥ не бралась до уваги. Ќин≥ йдетьс¤ про в≥дновленн¤ вже давно детально розробленого анал≥зу шл¤х≥в ≥ можливостей взаЇмозв'¤зку сукупних доход≥в ≥ ф≥скальноњ пол≥ти-ки ¤краз через д≥юч≥ на ринку сили з боку пропозиц≥њ.
–. ƒорнбуш ≥ —. ‘≥шер вважають, що в≥дбулас¤ кейнс≥анська революц≥¤, можлива революц≥¤ рац≥ональних спод≥вань, але н≥коли не було радикальноњ революц≥њ економ≥ки пропозиц≥њ.
“еор≥¤ економ≥ки пропозиц≥њ була покликана стимулювати еко-ном≥чне зростанн¤ за рахунок перерозпод≥лу нац≥онального дохо-ду в ≥нтересах середн≥х ≥ великих власник≥в, виправдати проведен-н¤ ур¤дових заход≥в в —Ўј, ¬еликобритан≥њ щодо скороченн¤ дер-жавних витрат за рахунок соц≥альних програм. —учасн≥ прихиль-ники неокласичного трактуванн¤ закону —е¤ вважають, що через гнучк≥сть ц≥н, зароб≥тноњ плати, оподаткуванн¤ та ≥нших основних елемент≥в ринкове господарство може стих≥йно саморегулюватис¤, уникаючи серйозних кризових потр¤с≥нь.
Ќа противагу кейнс≥анству, ¤ке ор≥Їнтоване на ефективний по-пит, приб≥чники економ≥ки пропозиц≥њ вважають, що серцевину економ≥чноњ пол≥тики повинно становити всем≥рне стимулюванн¤ ≥ формуванн¤ саме пропозиц≥њ. ѕрактична реал≥зац≥¤ ц≥Їњ пол≥тики передбачаЇ, на думку теоретик≥в економ≥ки пропозиц≥њ, обов'¤зко-ву на¤вн≥сть таких основних елемент≥в: регулюванн¤ грошовоњ маси; усуненн¤ державного втручанн¤ в економ≥ку, ¤ке ставить перепо-ни дл¤ техн≥чного прогресу, в≥льного ≥нвестуванн¤ ≥ скороченн¤ податк≥в з метою вив≥льненн¤ частини прибутк≥в дл¤ ≥нвестиц≥й; скороченн¤ витрат (насамперед в соц≥альн≥й сфер≥, а також на ут-риманн¤ бюрократичного апарату), в≥дмова в≥д витрат на субсид≥њ промисловим п≥дприЇмствам, розвиток ≥нфраструктури тощо.
“ут особливо пом≥тне взаЇмодоповненн¤ монетаризму ≥ економ≥-ки пропозиц≥њ. “еоретики монетаризму в своњх рекомендац≥¤х щодо розробленн¤ економ≥чноњ пол≥тики головний акцент робл¤ть на ре-гулюванн≥ грошовоњ маси в об≥гу. ” приб≥чник≥в економ≥ки пропо-зиц≥њ особливе значенн¤ маЇ використанн¤ податкових ≥нструмен-т≥в державного регулюванн¤ економ≥ки. ¬они вважають, що стиму-люванн¤ пропозиц≥њ шл¤хом наданн¤ ф≥нансових п≥льг дл¤ приват-них ≥нвестор≥в автоматично повинно створити необх≥дний попит ≥ привести, врешт≥-решт, до оздоровленн¤ ринкового господарства. ќтже, теоретики економ≥ки пропозиц≥њ пов'¤зують життЇздатн≥сть ≥ ефективн≥сть ринкового господарства з ≥н≥ц≥ативою приватного сек-тора, ¤ка, на њх думку, ц≥лком залежить в≥д розм≥р≥в податку. «ав-данн¤ будь-¤кого ур¤ду пол¤гаЇ в тому, щоб знайти оптимальну став-ку оподаткуванн¤, ¤ка б забезпечувала максимальн≥ надходженн¤ в держбюджет ≥ в той самий час не ослабл¤ла стимули до високоњ продуктивност≥.
ѕод≥бн≥ дещо ≥деал≥зован≥ у¤вленн¤ про стимулюючий вплив зниженн¤ податк≥в на ≥нвестиц≥йну д≥¤льн≥сть приватного сектора теоретично обгрунтован≥ з допомогою в≥домоњ кривоњ Ћаффера. ¬она встановлюЇ г≥потетичне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж р≥внем податкових ставок у в≥дсотках ≥ сумою податкових надходжень у федеральний бюджет. “ака залежн≥сть, на думку Ћаффера, показуЇ, що в "забо-ронн≥й зон≥" (а це насамперед ситуац≥¤ прогресивного оподатку-ванн¤) доходи федерального бюджету все б≥льше знижуютьс¤ по м≥р≥ п≥двищенн¤ податк≥в - у зв'¤зку ≥з зменшенн¤м за≥нтересова-ност≥ й ≥н≥ц≥ативи до ≥нвестуванн¤, мотивац≥њ до прац≥.
” —Ўј стрижнем реформ на основ≥ теор≥њ економ≥ки пропо-зиц≥њ стала зм≥на федеральноњ податковоњ системи (1981-1986 рр.). «агально визнано, що результати державноњ економ≥чноњ пол≥тики, ор≥Їнтованоњ на економ≥ку пропозиц≥њ, досить суперечлив≥. ¬ ц≥ло-му ж вони на початок 90-х рок≥в мали вигл¤д скор≥ше позитивний, н≥ж негативний. ќднак на рубеж≥ XIX ≥ XX ст. зах≥дному сусп≥льст-ву все ще потр≥бно довести, що воно зможе ефективно вир≥шити проблеми бюджетних деф≥цит≥в, державноњ заборгованост≥ з гли-бокими м≥жнародними макроеконом≥чними диспропорц≥¤ми без використанн¤ протекц≥он≥стських ≥нструмент≥в, на основ≥ теор≥й нео-класичного напр¤му.
І 5. Ќео≥нституц≥онал≥зм пошуки альтернативи пануючоњ ортодокс≥њ
Ќео≥нституц≥онал≥зм - це напр¤м сучасноњ економ≥чноњ думки, ¤кий розвиваЇ методолог≥ю, теор≥ю, традиц≥њ американського ≥нсти-туц≥онал≥зму к≥нц¤ XIX - початку XX ст. Ќемарксистськ≥ против-ники нео≥нституц≥онал≥зму схильн≥ дов≥льно, необгрунтоване вза-гал≥ вилучити його з кола сучасних самост≥йних напр¤м≥в св≥товоњ економ≥чноњ думки. Ќасправд≥ ж п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни в≥н поширивс¤ не лише в —Ўј, айв крањнах «ах≥дноњ ™вропи. ÷е було пов'¤зано з пом≥тним посиленн¤м тенденц≥й до монопол≥зац≥њ ≥ дер-жавного втручанн¤ в економ≥ку, пошуками рекомендац≥й ур¤дам, специф≥кою внутр≥шн≥х процес≥в розвитку економ≥чноњ науки.
Ќайб≥льш в≥дом≥ представники нео≥нституц≥онал≥зму - ”. –остоу, ƒж.  . √елбрейт, –. ’ейлбронер, ј. “оффлер (—Ўј), ∆. ≈ллюль, ‘. ѕерру, ѕ. ћассе (‘ранц≥¤), √. ћюрдаль, ∆. јкерман (Ўве-ц≥¤), –. ƒарендорф (Ќ≥меччина) та ≥н.
” кожн≥й ≥з основних крањн сучасноњ ринковоњ економ≥ки Ќео≥н-ституц≥онал≥зм набув свого виду, ¤кий сформувавс¤ ≥ розвиваЇтьс¤ п≥д впливом особливостей нац≥онального ≥сторичного досв≥ду ≥ мен-тал≥тету, традиц≥й ф≥лософськоњ та економ≥чноњ науки тощо. ќднак ≥снують кор≥нн≥, конституюч≥ ознаки, ¤к≥ визначають суть цього напр¤му ≥ разом з тим його специф≥ку пор≥вн¤но з ≥ншими.
¬изначальна риса нео≥нституц≥онал≥зму - критичне ставленн¤ до неокласичноњ теор≥њ ≥ практики ринкового господарюванн¤. ¬≥н претендуЇ не на доповненн¤, а на зам≥ну традиц≥йного економ≥чного анал≥зу. Ќеокласична система "прийн¤тна ¤к описанн¤ сусп≥ль-ства, ¤ке колись ≥снувало, - вважаЇ визначний теоретик нео≥нституц≥онал≥зму ƒж.  . √елбрейт. - ≤ ¤к в≥дбитт¤ т≥Їњ частини економ≥-ки, ¤ку в подальшому ми будемо називати ринковою системою, вона також Ї до певноњ м≥ри задов≥льною". ќднак вона не описуЇ сучасну реальн≥сть ¤к систему корпорац≥й, що визначаЇ характер ≥ спос≥б функц≥онуванн¤ сучасного ≥ндустр≥ального сусп≥льства.
” галуз≥ методолог≥њ нео≥нституц≥онал≥сти п≥ддають критиц≥ погл¤-ди представник≥в ортодокс≥њ на предмет ≥ метод досл≥дженн¤. ¬они в≥дкидають ортодоксальний п≥дх≥д, зг≥дно з ¤ким предмет еконо-м≥чноњ теор≥њ зводитьс¤ до розпод≥лу обмежених економ≥чних ре-сурс≥в серед альтернативних користувач≥в з метою максим≥зац≥њ за-доволенн¤ њх потреб, обмежуЇтьс¤ чисто ринковими в≥дносинами. «ам≥сть цього пропонуЇтьс¤ широкий п≥дх≥д, в основу ¤кого покла-дена взаЇмод≥¤ "≥нститут≥в". ƒо "≥нститут≥в" належать р≥зноман≥тн≥ категор≥њ базисного ≥ надбудовного характеру (держава, п≥дприЇм-ництво, власн≥сть, кап≥тал, грош≥, кредит, с≥м'¤, профсп≥лки, пол≥-тичн≥ парт≥њ, звички, ≥нстинкт, традиц≥њ тощо). “ому досл≥дженн¤ повинн≥ стосуватись ¤к економ≥чних, так ≥ нееконом≥чних ¤вищ ≥ процес≥в, п≥д впливом ¤ких складаютьс¤ в≥дносини м≥ж господар-ськими агентами в економ≥чн≥й систем≥.
“аке розум≥нн¤ предмета досл≥дженн¤ т≥сно пов'¤зане з праг-ненн¤м до ≥нтеграц≥њ економ≥чноњ теор≥њ й ≥нших сусп≥льних наук (соц≥олог≥њ, психолог≥њ, антрополог≥њ, юриспруденц≥њ тощо) або з в≥-рою в переваги "м≥ждисципл≥нарного п≥дходу". ÷е одна з визна-чальних рис методолог≥њ ¤к ≥нституц≥онал≥зму XIX ст., так ≥ нео≥н-ституц≥онал≥зму.
¬ дус≥ традиц≥й старого ≥нституц≥онал≥зму сучасн≥ ≥нституц≥она-л≥сти протиставл¤ють "методолог≥чному ≥ндив≥дуал≥зму" неокласи-ки (тобто анал≥зу ≥ндив≥дуальних д≥й господарських агент≥в) досл≥-дженн¤ "колективних д≥й" ≥ "колективних ≥нститут≥в" - корпора-ц≥й, профсп≥лок, пол≥тичних парт≥й тощо.
Ќео≥нституц≥онал≥сти висловлюють незадоволенн¤ абстрактно-дедуктивним методом неокласики, недостатн≥м р≥внем њњ емп≥риз-му, особливо статичним характером досл≥джень. ¬они в≥дзначають також в≥д≥рван≥сть неокласичноњ теор≥њ в≥д практики управл≥нн¤ ¤к сфери основного застосуванн¤ теор≥њ. Ќа противагу висунут≥: ≥сто-ричний п≥дх≥д до анал≥зу економ≥чних ¤вищ та процес≥в; емп≥рич-ний, описовий метод досл≥дженн¤, ¤кий спираЇтьс¤ на використан-н¤ широкого статистичного ≥ фактичного матер≥алу; розгл¤д меха-н≥зму управл≥нн¤ ¤к основного застосуванн¤ економ≥чноњ теор≥њ.
—татичному п≥дходу представник≥в неокласичного напр¤му нео-≥нституц≥онал≥сти протиставили вивченн¤ економ≥ки в розвитку, в ≥сторичн≥й посл≥довност≥. Ќаголошуючи на "феномен≥ розвитку",
тобто на зм≥нах, що в≥дбуваютьс¤ в сусп≥льств≥, нео≥нституц≥онал≥с-ти вивчають динам≥ку соц≥ально-економ≥чних процес≥в, вт≥люють у досл≥дженн¤х принцип еволюц≥йного п≥дходу до реальност≥. ¬ цьому в≥дношенн≥ особливо пом≥тний генетичний зв'¤зок м≥ж ≥сторичною школою ≥ нео≥нституц≥онал≥змом.
¬≥дм≥тн≥ риси нео≥нституц≥онального напр¤му - критична спр¤-мован≥сть зам≥сть в≥двертого вихвал¤нн¤ приватноп≥дприЇмницького сусп≥льства, ≥де¤ соц≥ального контролю зам≥сть упередженого за-хисту конкурентноњ ринковоњ економ≥ки. ѕредставники нео≥нституц≥онал≥зму звертають увагу на суттЇв≥ недол≥ки сучасного ринкового господарства (економ≥чн≥ кризи, масове безроб≥тт¤, р≥зку соц≥аль-ну диференц≥ац≥ю, б≥дн≥сть значноњ частини населенн¤, контрастний розпод≥л обмежених економ≥чних ресурс≥в), а також на соц≥альн≥ ≥ глобальн≥ проблеми (еколог≥чн≥, демограф≥чн≥, расов≥, багатих ≥ б≥д-них крањн тощо). —оц≥альний контроль над економ≥кою нео≥нститу-ц≥онал≥сти покладають на державне втручанн¤ в механ≥зм в≥дтво-ренн¤. «в≥дси практична спр¤мован≥сть на розробку рекомендац≥й щодо економ≥чноњ пол≥тики, альтернативноњ монетаризму ≥ еконо-м≥ц≥ пропозиц≥њ. ¬ ц≥лому нео≥нституц≥онал≥сти, ¤к ≥ њх попередни-ки, не виход¤ть за меж≥ реформ≥зму.
’арактерна риса сучасного ≥нституц≥онал≥зму - всеб≥чна роз-робка р≥зних концепц≥й трансформац≥њ сусп≥льства, досл≥дженн¤ фаз (етап≥в, ступен≥в) розвитку людськоњ цив≥л≥зац≥њ. Ќайб≥льш в≥дом≥ серед них - концепц≥њ ≥ндустр≥ального сусп≥льства (ƒж.  . √елбрейта та ≥н.), пост-≥ндустр≥ального сусп≥льства (ƒ. Ѕелла та ≥н.), трьох хвиль (аграрноњ, ≥ндустр≥альноњ, супер≥ндустр≥альноњ) в сусп≥льно-економ≥чному розвитку (ј. “оффлера), ≥нформац≥йного сусп≥льст-ва (ƒж. Ќесб≥та) та ≥н.
” кожн≥й з цих концепц≥й розгл¤даЇтьс¤ взаЇмод≥¤ р≥зних тенден-ц≥й в умовах сучасноњ Ќ“–, ¤к≥ привод¤ть до трансформац≥њ сусп≥ль-ства. Ќа перший план висунут≥ т≥ чи ≥нш≥ пануюч≥ аспекти реальност≥ (зростанн¤ значенн¤ ≥ частки сфери послуг, рол≥ комп'ютеризованих знань, ≥нформац≥њ ¤к особливого ключового фактора виробництва, зб≥льшенн¤ реальних доход≥в значноњ частини населенн¤ тощо).
ќц≥нки м≥сц¤, значенн¤ ≥ перспектив розвитку нео≥нституц≥онал≥зму в сучасн≥й економ≥чн≥й думц≥ крањн ринковоњ економ≥ки неодно-значн≥. ѕануюча неокласична ортодокс≥¤ ≥ р¤д в≥домих ≥сторик≥в економ≥чноњ теор≥њ фактично ≥гнорують його ¤к самост≥йний ≥ пер-спективний напр¤м сучасноњ економ≥чноњ науки. ¬они вважають, що ≥нституц≥онал≥зм "зник" у 30-≥ роки XX ст. ≥ не знайшов свого продовженн¤ в нео≥нституц≥онал≥зм≥. "Ќе дивл¤чись на де¤к≥ сп≥льн≥ риси, школа "≥нституц≥ональноњ теор≥њ" ¤вл¤Ї собою не б≥льше, н≥ж легку схильн≥сть до в≥дступу в≥д ортодоксальноњ економ≥чноњ нау-ки, - пише ћ. Ѕлауг. - ¬ галуз≥ анал≥зу "≥нституц≥онал≥стам" не вдалось виконати свою об≥ц¤нку ≥ створити життЇздатну альтерна-тиву неокласичноњ теор≥њ. —аме з ц≥Їњ причини ц¤ теч≥¤ поступово втратила св≥й вплив, хоч критика "≥нституц≥онал≥стами" неокласичноњ ортодокс≥њ часто була ц≥лком обгрунтованою'".
ѕредставники нео≥нституц≥онал≥зму в≥дверто визнають недо-статн≥сть позитивноњ розробки власноњ теор≥њ ¤к альтернативи неокласиц≥. ќднак вони справедливо вказують на окрем≥ сильн≥ сто-рони нео≥нституц≥ональноњ теор≥њ, ≥нтенсивн≥сть роботи щодо њњ подальшого розвитку, перспективи можливоњ зм≥ни сп≥вв≥дношен-н¤ напр¤м≥в в структур≥ сучасноњ економ≥чноњ думки тощо. ¬ свою чергу, посткейнс≥анц≥ п≥дтримують нео≥нституц≥онал≥зм, п≥дкрес-люючи, що в≥н може "очолити нову атаку проти безпл≥дного тео-ретизуванн¤" (—. ¬айнтрауб). ќртодоксальний марксизм п≥ддаЇ нео≥нституц≥онал≥зм дещо за≥деолог≥зованому критичному анал≥-зу. ¬решт≥-решт, незважаючи на значну специф≥ку, взаЇмов≥дно-сини нео≥нституц≥онал≥зму та ≥нших напр¤м≥в сучасноњ економ≥ч-ноњ думки не виход¤ть за меж≥ типовоњ дл¤ них подв≥йноњ альтер-нативност≥.
“акими Ї основн≥ напр¤ми розвитку ≥ дос¤гненн¤ економ≥чноњ теор≥њ у св≥тл≥ розвитку зах≥дноњ економ≥чноњ думки, ¤ка сьогодн≥ знаходитьс¤ на передових позиц≥¤х у св≥т≥.
–озгл¤д основних напр¤м≥в розвитку економ≥чноњ теор≥њ св≥дчить, що це динам≥чна наука, ¤ка в≥дбиваЇ зм≥ни тенденц≥й в розвитку економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в, у навколишньому середовищ≥, св≥то-вому господарств≥ та сусп≥льств≥ в ц≥лому. ƒинам≥зм економ≥чноњ теор≥њ про¤вл¤Їтьс¤ також у тому, що вона сама не залишаЇтьс¤ незм≥нною, а прогресуЇ в≥дпов≥дно до соц≥ально-економ≥чних зм≥н ≥ власних закон≥в розвитку, оск≥льки еволюц≥¤ ≥дей п≥дкор¤Їтьс¤ внут-р≥шн≥й лог≥ц≥, ¤ка не обов'¤зково в≥дбиваЇ под≥њ безпосередньо.
ѕон¤тт¤ "класична ситуац≥¤ ≥ њњ зм≥ни" даЇ змогу не лише посл≥-довно розкрити становленн¤ ≥ динам≥чний розвиток економ≥чноњ теор≥њ ¤к самост≥йноњ науки, а й ви¤вити довготерм≥нов≥ тенденц≥њ цього розвитку. ¬ галуз≥ позитивноњ економ≥чноњ теор≥њ, ¤ка маЇ справу з фактами ≥ ¤вищами, такими тенденц≥¤ми з розвитком рин-кового господарства ≥ продуктивних сил сусп≥льства Ї еволюц≥йний перех≥д в≥д переважанн¤ однофакторних концепц≥й ц≥нност≥, вар-тост≥ до переважанн¤ багатофакторних концепц≥й, зростанн¤ зна-ченн¤ проблеми попиту ≥ пропозиц≥њ; в≥д наданн¤ переваги вивчен-ню питань м≥кроеконом≥ки до наданн¤ першочергового значенн¤ питанн¤м макроеконом≥ки, а пот≥м - синтезу м≥кро- ≥ макроеконом≥чних проблем; у вивченн≥ проблем зростанн¤ багатства до досл≥-
дженн¤ ефективного розпод≥лу та використанн¤ обмежених еко-ном≥чних ресурс≥в з метою максимально можливого задоволенн¤ людських потреб; в≥д превалюванн¤ абстрактно-дедуктивного ме-тоду до сукупност≥ р≥зних метод≥в досл≥дженн¤ з використанн¤м ус≥х можливих прийом≥в наукового п≥знанн¤, щоб прийти до за-дов≥льного по¤сненн¤ д≥йсност≥, тощо. ¬ галуз≥ нормативноњ еконо-м≥чноњ теор≥њ, ¤ка маЇ справу з оц≥нними судженн¤ми про стан ≥ ц≥л≥ економ≥ки, найб≥льш ¤скравою тенденц≥Їю Ї зм≥на в≥дношенн¤ до питанн¤ про участь держави (ур¤ду) в економ≥чному житт≥. ѕ≥д цим кутом зору можна вид≥лити три велик≥ хвил≥ в становленн≥ та розвитку економ≥чноњ теор≥њ. ѕерша - захист ≥ пропаганда актив-ноњ участ≥ держави; друга - обгрунтуванн¤ ≥ захист принципу ≤а≥з-зег ≥а≥ге; трет¤ - обгрунтуванн¤ необх≥дност≥ активного втручанн¤ держави в економ≥ку, розробка його форм та метод≥в, визначенн¤ меж.
«м≥на класичноњ ситуац≥њ кожного разу супроводжуЇтьс¤ зм≥ною в структур≥ економ≥чноњ думки, по¤вою новоњ ортодокс≥њ.
ƒл¤ XX ст., особливо останньоњ його третини, характерне роз-ширенн¤ спектра напр¤м≥в ≥ шк≥л економ≥чноњ теор≥њ, його усклад-ненн¤, загостренн¤ суперництва м≥ж ними за дос¤гненн¤ статусу пануючоњ ортодокс≥њ. «а такий статус продовжуЇтьс¤ боротьба на-самперед м≥ж монетаризмом ≥ р≥зними вар≥антами неокейнс≥анства. ≤нш≥ напр¤ми, особливо неол≥берал≥зм та нео≥нституц≥онал≥зм, зм≥цнили своњ позиц≥њ, здобули нових приб≥чник≥в.
ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що до широкого спектра сього-денноњ неокласики належать, по-перше, неоконсервативн≥ теор≥њ (ц¤ назва в≥дбиваЇ швидше пол≥тичне спр¤муванн¤), до ¤ких належать теор≥њ монетаризму, економ≥ки пропозиц≥њ, рац≥ональних спод≥вань;
по-друге, неол≥беральн≥ концепц≥њ. ћонетаристськ≥ модел≥ еконо-м≥чного розвитку широко застосовували в≥дпов≥дно до конкретних умов своњх високорозвинених крањн так≥ визначн≥ державн≥ д≥¤ч≥, ¤к –. –ейган, ћ. “етчер, √.  оль та њх посл≥довники. ¬≥доме застосу-ванн¤ неол≥беральних концепц≥й Ћ. ≈рхардом.  онцепц≥њ соц≥альне ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки з активним втручанн¤м держави в розпод≥л доход≥в використовуютьс¤ в крањнах —кандинав≥њ, у ‘ранц≥њ, јвстр≥њ та ≥н.
—ьогоденн¤ незалежноњ ”крањни нагальне вимагаЇ не просто за-стосуванн¤ сучасних моделей економ≥чного розвитку, а насампе-ред використанн¤ посткейнс≥анських та нео≥нституц≥йних засад, в≥дкоригованих в≥дпов≥дно до конкретних умов ≥ нац≥онально-дер-жавних ≥нтерес≥в крањни в ц≥лому та превалюючоњ б≥льшост≥ њњ насе-ленн¤ зокрема. ѕ≥дкреслимо, що в тепер≥шн≥х умовах в усьому св≥т≥ не стоњть питанн¤ про в≥дкиданн¤ рол≥ держави в економ≥ц≥, бо й нов≥тн≥ неокласичн≥ модел≥ фактично пропонують р≥зн≥ механ≥зми участ≥ держави в економ≥чному житт≥, виход¤чи з≥ ступен¤ розви-неност≥ крањни, њњ дос¤гнень в науково-техн≥чному прогрес≥.
ƒл¤ представник≥в ус≥х напр¤м≥в сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ характерна переор≥Їнтац≥¤ на поЇднанн¤ м≥кро- ≥ макроп≥дход≥в до вивченн¤ економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в.
ѕров≥дн≥ представники кожного з основних напр¤м≥в сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ обстоюють точку зору про життЇздатн≥сть ≥ пер-спективн≥сть у майбутньому XXI ст. саме свого напр¤му. “им са-мим вони, незважаючи на численн≥ за¤ви про об'Їктивн≥сть став-ленн¤ до ≥нших напр¤м≥в, врешт≥-решт, демонструють свою певну упереджен≥сть. ќднак невизначен≥сть майбутнього змушуЇ њх звер-татис¤ до фактора часу ¤к вир≥шального п≥дтвердженн¤ ефектив-ност≥ (чи неефективност≥) впливу теор≥њ на економ≥чну пол≥тику ≥ практику.