–озд≥л 45
 ≈…Ќ—≤јЌ—№ ќ-Ќ≈ќ Ћј—»„Ќ»… —»Ќ“≈« ¬»«Ќј„јЋ№Ќј ’ј–ј “≈–»—“» ј “–≈“№ќѓ  Ћј—»„Ќќѓ —»“”ј÷≤ѓ
І 1. ≈коном≥чна теор≥¤ ƒж. ћ.  ейнса
” XX ст. зах≥дна економ≥чна теор≥¤ ринкового розвитку висту-пила з неокласичним напр¤мом, ¤кий продовжував визначати спе-циф≥ку другого класичного стану. ѕроте згодом ситуац≥¤ кар-динально зм≥нилас¤ п≥д впливом двох визначальних тенденц≥й роз-витку.
ѕо-перше, у зв'¤зку з перемогою ∆овтневоњ революц≥њ 1917 р. в –ос≥њ, а п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни под≥бних революц≥й в р¤д≥ ≥нших крањн —х≥дноњ ™вропи, в  итањ та ≥нших крањнах јз≥њ ≥ на  уб≥ марк-сизм тотал≥тарного напр¤му став Їдиною безальтернативно паную-чою теч≥Їю в крањнах командно-адм≥н≥стративноњ системи, залиша-ючись одн≥Їю з теч≥й в ≥нших крањнах св≥ту. –азом з тим в ринко-вих крањнах набув подальшого розвитку марксизм соц≥ал-демокра-тичного напр¤му. ¬ крањнах командно-адм≥н≥стративноњ системи умови, ¤к ви¤вилось, перешкоджали розвитку творчого марксизму. ѕроте практика першого пер≥оду ≥снуванн¤ командно-адм≥н≥стра-тивноњ системи довела значну пл≥дн≥сть активного втручанн¤ дер-жави в економ≥чн≥ процеси. Ћише згодом, коли, з одного боку, були розв'¤зан≥ екстремальн≥ завданн¤ в≥дбудови народного господарст-ва, що потерп≥ло в≥д воЇн, розрух тощо, а з другого - було зд≥йсне-но фактичне одержавленн¤ ус≥Їњ економ≥ки, роль держави в еконо-м≥чному житт≥ була доведена до абсурду.
ѕо-друге, вже в 30-т≥ роки небувалоњ ран≥ше гостроти набули кризов≥ процеси в економ≥ц≥ й економ≥чн≥й ринков≥й теор≥њ «аходу. ≤снувала нагальна потреба у нов≥й ринков≥й теор≥њ, ¤ка б перекон-ливо по¤снила ≥снуванн¤ таких ¤вищ, ¤к масове безроб≥тт¤, трива-ле пад≥нн¤ виробництва, на¤вн≥сть невикористаних виробничих по-тужностей при в≥дносн≥й вузькост≥ народного споживанн¤ тощо, ≥ показала можлив≥ шл¤хи виходу з кризового становища без зни-щенн¤ ринкових основ господарюванн¤.
ѕо-третЇ, певн≥ нов≥ теоретико-методолог≥чн≥ п≥дходи до анал≥-зу ринкового п≥дприЇмницького господарства заклав ≥нституц≥о-нал≥зм (в≥д лат. institutio - настанова, institutum - устр≥й, уста-нова), що виник в —Ўј наприк≥нц≥ XIX ст. ≥ зм≥цн≥в в 20-т≥ роки XX ст. (“. ¬еблен, ”. ћ≥тчелл). ÷≥ п≥дходи пол¤гали у розгл¤д≥ впли-ву "≥нституц≥њ", п≥д ¤кою розум≥Їтьс¤ будь-¤ке ст≥йке об'Їднанн¤ людей дл¤ дос¤гненн¤ певних ц≥лей (с≥м'¤, парт≥¤, профсп≥лка, цер-ква, трест, держава тощо), на сусп≥льство, в тому числ≥ економ≥ку. ѕри цьому пол≥тична влада розгл¤далась ¤к вираз скоординованоњ д≥¤льност≥ р≥зних прошарк≥в ≥ груп сусп≥льства. ѕогл¤ди ≥нституц≥-онал≥ст≥в послугували критичному розхитуванню ортодокс≥њ другоњ класичноњ ситуац≥њ ≥ заклали певн≥ можливост≥ нового п≥дходу до анал≥зу ринковоњ економ≥ки на новому етап≥ њњ розвитку. «азначен≥ погл¤ди ≥нституц≥онал≥ст≥в були генетичне ≥ лог≥чно пов'¤зан≥ з тео-р≥Їю бюрократ≥њ, авторитету ≥ влади, розробленою видатним н≥мець-ким вченим ћ. ¬ебером (1864-1920).
Ќагальна потреба в нов≥й ринков≥й теор≥њ була задоволена вихо-дом у св≥т прац≥ ƒж. ћ.  ейнса "«агальна теор≥¤ зайн¤тост≥, в≥дсот-ка та грошей" (1936). ѕ≥сл¤ цього б≥льш≥сть молодих економ≥ст≥в-ринковик≥в стали посл≥довниками теор≥њ  ейнса. ¬ н≥й була п≥ддана обгрунтован≥й критиц≥ ≥деал≥зац≥¤ класиками механ≥зму ринкового саморегулюванн¤, доведена необх≥дн≥сть активного державного втручанн¤ в економ≥ку ≥ запропонован≥ ≥нструменти регулюванн¤.
«а  ейнсом, дос¤гненн¤ повноњ зайн¤тост≥ можливе при на¤в-ност≥ ефективного попиту. ѕ≥д ним розум≥Їтьс¤ та величина сукуп-ного попиту на реальний обс¤г нац≥онального виробництва, при ¤к≥й п≥дприЇмц≥ спод≥ваютьс¤ отримати максимальний прибуток*. ќднак дос¤гнути повноњ зайн¤тост≥ виключно за рахунок д≥њ сти-х≥йних ринкових сил неможливо. ” зв'¤зку з цим ƒж. ћ.  ейнс в≥дкинув ¤к помилковий основоположний закон класичноњ ≥ нео-класичноњ економ≥чноњ теор≥њ - так званий закон ∆. Ѕ. —е¤, зг≥дно з ¤ким пропозиц≥¤ автоматично породжуЇ власний попит.
«ростанн¤ сукупного попиту гальмують два фактори. ѕерший - психолог≥¤ споживач≥в.  ейнс вив≥в основний психолог≥чний закон:
"люди схильн≥, ¤к правило, зб≥льшувати своЇ споживанн¤ ≥з зрос-танн¤м доходу, але не в т≥й м≥р≥, в ¤к≥й зростаЇ доход"". —хильн≥сть до споживанн¤ знижуЇтьс¤, а схильн≥сть до збереженн¤ зростаЇ.
ƒругий негативний фактор - зниженн¤ ефективност≥ ≥нвести-ц≥й кап≥талу. ≤з зб≥льшенн¤м розм≥р≥в нагромадженого кап≥талу норма прибутку знижуЇтьс¤ пропорц≥йно закону спадноњ продук-тивност≥ кап≥талу.
¬их≥д ≥з становища  ейнс вбачав у зб≥льшенн≥ ≥нвестиц≥й, в≥двод¤-чи њм вир≥шальну роль у розширенн≥ ефективного попиту. "ќск≥ль-ки при зб≥льшенн≥ зайн¤тост≥ витрати споживач≥в зростають по-в≥льн≥ше, н≥ж п≥двищуЇтьс¤ ц≥на сукупноњ пропозиц≥њ, зб≥льшенн¤ зайн¤тост≥ ви¤витьс¤ нерентабельним, ¤кщо т≥льки резерв, що.ут-воривс¤, не буде "заповнений" зб≥льшенн¤м ≥нвестиц≥й". ƒл¤ виз-наченн¤ к≥льк≥сноњ залежност≥ м≥ж приростом ≥нвестиц≥й ≥ приро-стом нац≥онального доходу  ейнс використав концепц≥ю мультип-л≥катора*". «а словами  ейнса, принцип мультипл≥катора даЇ за-гальну в≥дпов≥дь на питанн¤ про те, ¤к коливанн¤ ≥нвестиц≥й, що становл¤ть в≥дносно невелику частку нац≥онального доходу, здатн≥ викликати так≥ коливанн¤ сукупноњ зайн¤тост≥ та доходу, ¤к≥ ха-рактеризуютьс¤ значно б≥льшою ампл≥тудою.
ƒл¤ зб≥льшенн¤ ≥нвестиц≥й необх≥дно, по-перше, знизити ставку в≥дсотка на кредити, по-друге, зб≥льшити державн≥ витрати (розши-ренн¤ державних закупок товар≥в ≥ послуг, державного ≥нвестуван-н¤), по-третЇ, п≥дн¤ти р≥вень ефективност≥ кап≥таловкладень. « ц≥Їю метою  ейнс пропонував два ≥нструменти регулюванн¤ ефектив-
ного попиту - грошово-кредитний ≥ бюджетний, в≥ддаючи перева-гу останньому.
¬несок ƒж. ћ.  ейнса в економ≥чну теор≥ю пол¤гав насамперед у застосуванн≥ макроеконом≥чного методу досл≥дженн¤, тобто ана-л≥зу залежностей м≥ж агрегативними величинами на народногос-подарському р≥вн≥ - нац≥ональним доходом, споживанн¤м, збере-женн¤м, ≥нвестиц≥¤ми, сукупним попитом, сукупною пропозиц≥Їю тощо. « ≥менем  ейнса справедливо пов'¤зуютьс¤ вид≥ленн¤ ≥ роз-виток макроеконом≥ки ¤к нев≥д'Їмноњ складовоњ частини загальноњ економ≥чноњ теор≥њ (пор¤д з м≥кроеконом≥кою).  ейнс застосував функц≥ональний анал≥з дл¤ встановленн¤ к≥льк≥сних взаЇмозалеж-ностей м≥ж економ≥чними зм≥нними.
¬иступивши з критикою закону —е¤,  ейнс в≥дкинув догми нео-класичноњ економ≥чноњ теор≥њ про можлив≥сть дос¤гненн¤ повного ≥ рац≥онального використанн¤ ресурс≥в без допомоги держави. Ќа в≥дм≥ну в≥д неокласики в≥н висунув на перший план сукупний по-пит, з ¤ким пов'¤зав вир≥шенн¤ вс≥х актуальних проблем ринково-го господарства. як п≥дкреслював Ћ. ’арр≥с,  ейнс вбачав своЇ зав-данн¤ в тому, щоб показати, що р≥вновага при повн≥й зайн¤тост≥ не Ї загальним випадком. «агальний випадок - це р≥вновага при на¤в-ност≥ безроб≥тт¤, а повна зайн¤т≥сть - це лише особливий випа-док. ўоб дос¤гнути бажаного стану, повноњ зайн¤тост≥, держава зобов'¤зана проводити особливу пол≥тику щодо њњ дос¤гненн¤, оск≥ль-ки автоматично д≥юч≥ ринков≥ сили цього не гарантують*.
«аслуга ƒж. ћ.  ейнса пол¤гала в досл≥дженн≥ функц≥онуванн¤ чотирьох взаЇмопов'¤заних ринк≥в (товар≥в, прац≥, грошей ≥ обл≥га-ц≥й) ≥ ви¤вленн≥ фактор≥в, ¤к≥ перешкоджають д≥њ стих≥йних ринко-вих сил у встановленн≥ р≥вноваги. ƒо особливих допущень  ейнса належать три види нееластичностей: негнучк≥сть ставок зароб≥тноњ плати (≥ в≥дпов≥дно упов≥льнена реакц≥¤ ц≥н на зм≥ни попиту та про-позиц≥њ), "л≥кв≥дна пастка" (особливий стан економ≥ки в умовах гли-бокоњ депрес≥њ, коли зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ грошей в об≥гу не веде до зниженн¤ норми в≥дсотка) ≥ нееластичн≥сть ≥нвестиц≥йного попиту залежно в≥д норми в≥дсотка. ѕри в≥дсутност≥ будь-¤кого ≥з цих трьох допущень  ейнса його модель маЇ автоматичну тенденц≥ю до р≥в-новаги з повною зайн¤т≥стю. якщо ж. в модель вводитьс¤ хоч одне ≥з вказаних допущень, вона буде в≥дтворювати р≥вновагу з безро-б≥тт¤м. ¬ цьому пол¤гаЇ принципова в≥дм≥нн≥сть кейнс≥анськоњ мо-дел≥ в≥д класичноњ, ¤ка завжди знаходитьс¤ в стан≥ р≥вноваги з пов-ною зайн¤т≥стю.
« часом б≥льш≥сть вчених-немарксист≥в оц≥нили теор≥ю  ейнса ¤к "кейнс≥анську революц≥ю", що зд≥йснила переворот в економ≥чному мисленн≥. ƒж. ћ.  ейнса ставили в один р¤д з найвидатн≥ши-ми економ≥стами-класиками, а його працю - з "Ѕагатством наро-д≥в" ј. —м≥та ≥ " ап≥талом"  . ћаркса.
ѕо¤ва "«агальноњ теор≥њ зайн¤тост≥, в≥дсотка ≥ грошей" виклика-ла бурхливу полем≥ку, в ¤к≥й брали участь економ≥сти пров≥дних крањн «аходу. ”часники дискус≥њ захищали протилежн≥ точки зору в≥дносно проблем, висунутих у робот≥ ƒж. ћ.  ейнса. ¬≥дом≥ пред-ставники неокласичного напр¤му 30-х рок≥в (√. ’аберлер, ј. ѕ≥гу, ƒ. –обертсон, ‘. ’айЇк та ≥н.) гостро критикували теор≥ю  ейнса з≥ старих позиц≥й. ќднак неокласика була в≥дт≥снена на другий план, епоха другоњ класичноњ ситуац≥њ завершилас¤. ѕроте специф≥ка но-вого, третього класичного стану пол¤гала в тому, що теор≥¤  ейнса в њњ перв≥сному вигл¤д≥ не стала пан≥вною.
І 2.  ейнс≥ансько-неокласичний синтез ¤к насл≥док перегл¤ду теор≥њ ƒж. ћ.  ейнса
”же з 30-х рок≥в розпочавс¤ поступовий теоретичний перегл¤д модел≥  ейнса з метою влити њњ в систему загальноњ економ≥чноњ р≥вноваги ¤к особливого випадку. ÷ей вар≥ант п≥д назвою "стан-дартноњ кейнс≥анськоњ модел≥", або "кейнс≥ансько-неокласичного синтезу", займав пан≥вне положенн¤ в структур≥ ринковоњ еконо-м≥чноњ думки до к≥нц¤ 60-х рок≥в. ¬≥н виник ¤к насл≥док трактуван-н¤ теор≥њ  ейнса його посл≥довниками - в≥домими економ≥стами ƒж. ’≥ксом, ј. ’ансеном, Ћ.  лейном, ѕ. —амуельсоном, ‘. ћо-д≥ль¤н≥ та ≥н. ѓх трактуванн¤ поЇднало елементи кейнс≥анськоњ та неокласичноњ моделей ≥ отримало назву кейнс≥ансько-неокласич-ного синтезу.
ѕерша його суттЇва риса пол¤гаЇ в тому, що в основу покладено виведенн¤ макроеконом≥чних повед≥нкових функц≥й ≥з неокласич-ного постулату максим≥зац≥њ корисност≥ окремими ≥ндив≥дами. “ому макроеконом≥чн≥ теор≥њ сукупноњ повед≥нки будуютьс¤ простим п≥д-сумовуванн¤м ≥ндив≥дуальних функц≥й.
ƒруга суттЇва риса синтезу - в≥дмова в≥д важливого кейн-с≥анського допущенн¤ про негнучк≥сть ц≥н ≥ прийн¤тт¤ протилеж-ноњ неокласичноњ передумови про њх ц≥лковиту гнучк≥сть, що пов'¤за-но ≥з введенн¤м в кейнс≥анську модель так званого ефекту ѕ≥гу, або реальних касових залишк≥в.
“рет¤ суттЇва риса кейнс≥ансько-неокласичного синтезу - до-пущенн¤ про нейтральн≥сть грошей ≥ зосередженн¤ уваги на р≥вно-ваз≥ економ≥ки в умовах повноњ зайн¤тост≥.
Ќарешт≥, приб≥чники синтезу використовують закон ¬альраса, ¤кий пов'¤зуЇ воЇдино ринки грошей, обл≥гац≥й, товар≥в ≥ робочоњ сили ≥ застосовуЇтьс¤ переважно дл¤ досл≥дженн¤ р≥вноваги з пов-
ною зайн¤т≥стю.  ейнс≥анськ≥ противники неокласичного синтезу розгл¤дають под≥бну спробу включити теор≥ю  ейнса в зовс≥м не-придатну дл¤ цього вальрас≥вську систему загальноњ р≥вноваги ¤к "безнад≥йну".
 ейнс≥ансько-неокласичний синтез був основою третього кла-сичного стану, оск≥льки дос¤г статусу загальноприйн¤тоњ пан≥вноњ ортодокс≥њ. ÷ей процес в галуз≥ економ≥чноњ теор≥њ обумовлений р¤дом причин. ќсновн≥ з них: економ≥чн≥ (п≥дрив в≥ри у здатн≥сть в≥льноњ ринковоњ економ≥ки автоматично п≥дтримувати повну за-йн¤т≥сть ≥ стаб≥льн≥сть ц≥н, практична ефективн≥сть кейнс≥анських засоб≥в економ≥чноњ пол≥тики тощо); соц≥альн≥ (дос¤гненн¤ соц≥аль-ного консенсусу представник≥в приватного кап≥талу, середн≥х верств, значноњ частини роб≥тничого класу); пол≥тичн≥ (пом≥тне т¤ж≥нн¤ до реформ≥зму); ≥деолог≥чн≥ (вплив досв≥ду народногосподарського пла-нуванн¤, соц≥альних заход≥в в колишн≥х крањнах командно-адм≥н≥с-тративноњ системи на економ≥чну науку ≥ пол≥тику «аходу, пропа-ганда пол≥тики актив≥зму, заснованоњ на рекомендац≥¤х прихиль-ник≥в кейнс≥ансько-неокласичного синтезу) та ≥н. –азом з тим в≥д-пов≥дн≥сть кейнс≥ансько-неокласичного синтезу належному трак-туванню "«агальноњ теор≥њ зайн¤тост≥, в≥дсотка ≥ грошей" ƒж. ћ.  ейнса не викликала до середини 60-х рок≥в серйозних сумн≥в≥в в академ≥чн≥й науц≥ ≥ викладанн≥ њњ. ¬се це спри¤ло зм≥цненню пан≥в-ного становища синтезу ≥ усталенню третього класичного стану.
І 3. ѕосткейнс≥анство: нов≥тн¤ критика кейнс≥ансько-неокласичного синтезу
” друг≥й половин≥ 60-х рок≥в серед прихильник≥в економ≥чноњ теор≥њ  ейнса нам≥тивс¤ новий поворот. ѕров≥дн≥ неокейнс≥анц≥ –.  лау-ер, ј. Ћейонхувуд, –. Ѕерроу, √. √россман, ѕ. ƒев≥дсон, —. ¬айн-трауб (—Ўј), ƒж. –об≥нсон, –.  ан, √. Ўекл, Ќ.  алдор (¬еликобри-тан≥¤) та ≥нш≥ виступили з критикою кейнс≥ансько-неокласичного синтезу ≥ альтернативними витлумаченн¤ми теор≥њ  ейнса. ¬≥дправ-ним пунктом њх критики стало положенн¤ про те, що "стандартна кейнс≥анська модель" - це лише одна з р¤ду можливих ≥нтерпре-тац≥й теор≥њ  ейнса. «в≥дси - витоки ч≥ткого розр≥зненн¤ еконо-м≥чноњ теор≥њ самого  ейнса та його посл≥довник≥в ¤к таких, що р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою. Ќа противагу кейнс≥ансько-неокласичному син-тезу, або "класичному кейнс≥анству", виникли р≥зн≥ вар≥анти пост-кейнс≥анства, насамперед "монетарного" ≥ "нового".
¬иступаючи з позиц≥й нев≥дпов≥дност≥ кейнс≥ансько-неокласич-ного синтезу л≥тер≥ ≥ духу справжньоњ економ≥чноњ теор≥њ  ейнса, посткейнс≥анц≥ обрали об'Їктом критики вс≥ суттЇв≥ елементи син-тезу. ¬они д≥йшли висновку: "Ќе варто сприймати всерйоз ¤к методи дос¤гненн¤ повноњ зайн¤тост≥, так ≥ рецепти боротьби проти ≥нфл¤ц≥њ, пропонован≥ кейнс≥анц¤ми неокласичного напр¤му, ¤к≥ витлумачили на св≥й лад ≥ спотворили запропоновану  ейнсом модель, в результат≥ чого вона втратила внутр≥шню струнк≥сть ≥ перестала в≥дбивати реальний стан справ" (ѕ. ƒев≥дсон). “аким чином, критики п≥дривали статус пануючоњ ортодокс≥њ ≥ класичноњ ситуац≥њ. ¬ 70-х роках вони додали звинуваченн¤ на адресу "у¤в-них" ("самозваних") кейнс≥анц≥в в тому, що своњми "безв≥дпов≥-дальними витлумаченн¤ми" теор≥њ  ейнса вони "завдали величез-ноњ шкоди економ≥чному розвитку, пол≥тичн≥й систем≥, прогресу ≥ стаб≥льност≥" (—. ¬айнтрауб). —итуац≥ю, що склалас¤ всередин≥ кей-нс≥анства, ћ. Ѕлауг охарактеризував ¤к контрреволюц≥ю ≥ "в≥д-критт¤ багатооб≥ц¤ючоњ новоњ л≥н≥њ розвитку макроеконом≥чноњ теор≥њ". ѕроте в той час ¤к пров≥дн≥ критики кейнс≥ансько-неокла-сичного синтезу (–.  лауер, ј. Ћейонхувуд, —. ¬айнтрауб, X. ћ≥н-ск≥ та ≥н.) претендували на роль найпосл≥довн≥ших ≥нтерпретато-р≥в економ≥чноњ теор≥њ  ейнса, ≥нш≥ в≥дом≥ вчен≥ (Ћ. …Їгер, –. ƒжек-ман, Ћ. ’арр≥с, ћ. Ѕлауг) п≥дкреслювали под≥бн≥сть власних фор-мулювань  ейнса з положенн¤м представник≥в синтезу.
–озкол ≥ хитанн¤ в стан≥ приб≥чник≥в економ≥чноњ теор≥њ  ейнса п≥дривали класичну ситуац≥ю, що ≥снувала. ќднак вир≥шальну роль в њњ порушенн≥ все ж в≥д≥грали ≥нш≥ чинники. ѕо-перше, - це кри-зов≥ процеси в розвитку ринкового господарства. ќсобливу роль в≥д≥грала св≥това економ≥чна криза 1974-1975 рр. - найб≥льш значна п≥сл¤ "великоњ депрес≥њ" 30-х рок≥в. ¬ економ≥чн≥й л≥тератур≥ не в≥дчуваЇтьс¤ нестач≥ в постановц≥ представниками вс≥х напр¤м≥в в пр¤мий зв'¤зок кризових процес≥в в ринков≥й економ≥ц≥ ≥з кризою кейнс≥анства заснованоњ на ньому економ≥чноњ пол≥тики. ѕроте сп≥ль-ний висновок - в≥днин≥ з "кейнс≥анською революц≥Їю" пок≥нче-но - отримуЇ р≥зне трактуванн¤ залежно в≥д напр¤му, основн≥ поло-женн¤ ¤кого спов≥дуЇ той чи ≥нший вчений. ƒл¤ посткейнс≥анц≥в в≥н означаЇ занепад "хибного" кейнс≥ансько-неокласичного синте-зу ≥ над≥њ на швидке в≥дродженн¤ "справжньоњ" економ≥чноњ теор≥њ  ейнса.
ѕо-друге, значна роль належала пол≥тичному чиннику - боротьб≥ двох тенденц≥й в сусп≥льн≥й св≥домост≥, ≥дейно-пол≥тичному житт≥ зах≥дного сусп≥льства - л≥берально-реформ≥стськ≥й ≥ консерватив-н≥й. Ќа зм≥ну реформ≥змов≥ прийшов консерватизм.
ѕо-третЇ, велике значенн¤ мали процеси в розвитку економ≥ч-ноњ теор≥њ поза межами кейнс≥анства. ¬ умовах свободи творчост≥ ≥ можливостей критики пануючоњ ортодокс≥њ њњ противники, насам-перед монетарнеЩ, вели атаки на "класичне кейнс≥анство". ѕред-ставники неокейнс≥анства стверджують, що насправд≥ монетаризм п≥ддав критиц≥ не економ≥чну теор≥ю  ейнса, а њњ хибн≥ ≥нтерпре-
тац≥њ. ќднак це не похитнуло факту значного реального впливу монетаризму на остаточний п≥дрив третього класичного стану ≥ на т≥сно пов'¤зан≥ з цим ≥нтенсивн≥ пошуки нового консенсусу в су-часн≥й економ≥чн≥й теор≥њ.