–озд≥л 43
ѕ≈–Ўј  Ћј—»„Ќј —»“”ј÷≤я я  –ќ« ¬≤“ ѕќЋ≤“»„Ќќѓ ≈ ќЌќћ≤ѓ
І 1. —тановленн¤ першоњ класичноњ ситуац≥њ: шл¤х в≥д монетаризму до англ≥йськоњ класичноњ школи
¬ галуз≥ економ≥чноњ науки настанню першоњ класичноњ ситуац≥њ передував тривалий пер≥од пануванн¤ меркантил≥зму. ¬≥дом≥ вчен≥ минулого ≥ сучасност≥ ставили ≥ продовжують ставити низку диску-с≥йних питань щодо меркантил≥зму. ќднак беззаперечно, що саме в≥н в≥дбивав основн≥ тенденц≥њ розвитку економ≥чноњ думки ≥ еконо-м≥чноњ пол≥тики в XV-XVIII ст. у р≥зних крањнах ™вропи. ¬ сфер≥ економ≥ки меркантил≥зм в≥дпов≥дав пер≥оду переходу в≥д пануван-н¤ простого товарного виробництва до формуванн¤ приватноп≥д-приЇмницького ринкового господарства.
’арактерн≥ особливост≥ цього пер≥оду .- його тривал≥сть, не-р≥вном≥рн≥сть, неодночасн≥сть настанн¤ ≥ прот≥канн¤ в р≥зних крањ-нах. ¬ крањнах так званого другого ешелону п≥дприЇмницького роз-витку (Ќ≥меччина, р¤д держав ÷ентральноњ та ѕ≥вденноњ ™вропи та ≥н.) умови дл¤ ≥снуванн¤ меркантил≥зму збер≥галис¤ довше ≥ наста-вали хронолог≥чно п≥зн≥ше, н≥ж в крањнах так званого першого еше-лону. Ќасамперед цим по¤снюЇтьс¤ тривал≥сть меркантил≥зму - ун≥кальне ¤вище пор≥вн¤но ≥з швидкоплинною ≥стор≥Їю економ≥ки та економ≥чноњ думки XIX-XX ст.
Ѕ≥льш≥сть вчених под≥л¤ють р¤д загальних положень в≥дносно оц≥нки характеру економ≥чних погл¤д≥в ≥ рекомендац≥й мерканти-л≥зму, розгл¤даючи його не ¤к випадкове ≥ хаотичне утворенн¤, а ¤к певну "кваз≥систему". “ерм≥ни "меркантил≥зм" (в≥д ≥тал. mercan-te - торг≥вець, купець), "меркантильна система", "комерц≥йна сис-тема" вперше почали застосовувати критики меркантил≥зму ‘.  е-не ≥ ј. —м≥т лише в друг≥й половин≥ XVIII ст. ћеркантил≥зм, за словами ћ. Ѕлауга, - це зб≥рне пон¤тт¤, вироблене внасл≥док ви-¤вленн¤ ≥ об'Їднанн¤ в Їдине ц≥ле сп≥льних ознак, рис, принцип≥в з багатов≥кових "неузгоджених" ≥нтелектуальних зусиль, що спов-нен≥ суперечностей ≥ в≥дбивають багатоман≥тн≥ обставини реально-го житт¤. ќтже, роботам меркантил≥ст≥в св≥домо надаЇтьс¤ б≥льше Їдност≥ та лог≥чного зв'¤зку, н≥ж малось у них насправд≥.
Ќа думку ј. ќнкена ≥ “. Ќег≥ш≥, меркантил≥зм - це не особлива перша школа економ≥чноњ теор≥њ, а емп≥рична система погл¤д≥в ≥ рекомендац≥й. “ому меркантил≥зм - це все ще донауковий (до≥сто-ричний) пер≥од у становленн≥ зах≥дноњ економ≥чноњ теор≥њ ¤к само-ст≥йноњ галуз≥ знань.
ћеркантил≥зм розгл¤даЇтьс¤ в двох взаЇмопов'¤заних площинах (аспектах): сукупн≥сть специф≥чних погл¤д≥в ≥ економ≥чна пол≥тика, що спираЇтьс¤ на них в пер≥од переходу крањн ™вропи в≥д простого до розвиненого (приватноп≥дприЇмницького) товарного виробництва.
” л≥тератур≥ його називають також епохою так званого перв≥с-ного нагромадженн¤ кап≥талу. —утн≥сть його пол¤гаЇ у формуванн≥ умов, необх≥дних дл¤ п≥дприЇмницького розвитку виробництва (в≥-докремленн¤ безпосередн≥х товаровиробник≥в в≥д засоб≥в вироб-ництва, зосередженн¤ значного багатства в руках небагатьох тощо). ¬ соц≥альному план≥ воно зводитьс¤ до формуванн¤ так званих тре-тього ≥ четвертого стан≥в сусп≥льства (тобто буржуаз≥њ та найманих роб≥тник≥в). “ому за своЇю соц≥ально-економ≥чною сутн≥стю пер-в≥сне нагромадженн¤ кап≥талу - це пролог, перед≥стор≥¤, вих≥дна точка приватноп≥дприЇмницькоњ ринковоњ економ≥ки. ” мерканти-л≥ст≥в сусп≥льний ≥нтерес зводитьс¤ до вираженн¤ ≥ захисту ≥нтере-с≥в купецтва ≥ промисловик≥в.
—утн≥сть ≥ значенн¤ меркантил≥зму найповн≥ше розкриваютьс¤ через його економ≥чн≥ принципи. ѕров≥дн≥ серед них: ототожненн¤ багатства з грошима (а грошей- ≥з золотом ≥ ср≥блом); дос¤гненн¤ активного торгового балансу; заохоченн¤ вивезенн¤ готових виро- б≥в та дешевоњ сировини, в тому числ≥ державними субсид≥¤ми, ≥ заборона вивезенн¤ сировини, нап≥вфабрикат≥в; заохоченн¤ розвит- ку нац≥ональноњ промисловост≥; необх≥дн≥сть колон≥й ¤к джерел дешевоњ сировини ≥ ринку збуту вироб≥в нац≥ональноњ обробноњ промисловост≥; заохоченн¤ зростанн¤ населенн¤ дл¤ п≥дтриманн¤ низького р≥вн¤ зароб≥тноњ плати ≥ посиленн¤ нац≥ональноњ могут-ност≥; протекц≥он≥зм у зовн≥шн≥й торг≥вл≥ тощо. ¬с≥ вони сформо-ван≥ на р≥вн≥ здорового глузду, без достатнього теоретичного об-грунтуванн¤ в≥дпов≥дно до об'Їктивних умов, ўо ≥снували.
« час≥в ‘.  ене ≥ ј. —м≥та критичний анал≥з меркантил≥зму за-ймаЇ особливе м≥сце в св≥тов≥й л≥тератур≥. ‘.  ене ≥ ј. —м≥т запо-чаткували загальну критичну оц≥нку меркантил≥зму. ¬они вважа-ли, що дл¤ меркантил≥ст≥в справд≥ типовими Ї погл¤ди, що багатст-во крањни пол¤гаЇ в њњ запасах золота й ср≥бла, що необх≥дно дл¤ забезпеченн¤ активного торгового балансу. « них випливаЇ, на думку класик≥в, решта помилок меркантил≥ст≥в.
ѕредставники класичноњ школи критично розгл¤дали мерканти-л≥стичну систему в ц≥лому ¤к "систему прив≥лењв ≥ регламентац≥њ". ¬она "зам≥сть того, щоб надати кожн≥й людин≥ можлив≥сть добива-тис¤ своњх ≥нтерес≥в на св≥й власний розсуд, над≥л¤ла одн≥ галуз≥ надзвичайними прив≥ле¤ми, а ≥нш≥ надзвичайними утисками"*.
ќдна з характеристик першого класичного стану ¤краз ≥ пол¤-гаЇ в тому, що суворий вирок, винесений помилкам меркантил≥ст≥в класичною економ≥чною теор≥Їю, залишавс¤ в межах њњ поза сумн≥-вами ≥ критикою.  ласична школа виступала ¤к критичне подолан-н¤ њх ≥ знаменувала собою рух до зр≥лоњ економ≥чноњ науки.
ѕроте в друг≥й половин≥ XIX ст. руйнац≥¤ класичного стану су-проводжувалас¤ перегл¤дом попередн≥х оц≥нок меркантил≥зму (¬. –ошер, √. Ўмоллер, ј. ќнкен та ≥н.). « того часу рел¤тив≥стськ≥ тлумаченн¤ меркантил≥зму ¤к ц≥лком рац≥ональноњ, придатноњ дл¤ дос¤гненн¤ певних бажаних ц≥лей пол≥тики ≥снують ≥ понин≥. ¬исо-ку оц≥нку меркантил≥зму знаходимо, наприклад, у нов≥тньому чо-тиритомнику "ћеркантил≥зм.  ритичн≥ концепц≥њ в ≥стор≥њ еконо-м≥чноњ теор≥њ", що вийшов у ¬еликобритан≥њ (1995 р.) за редакц≥Їю в≥домого шведського професора Ћ. ћагнуссона. ¬иданн¤ м≥стить вибран≥ прац≥ в≥домих англ≥йських меркантил≥ст≥в XVII-XVIII ст. ≈. ћ≥ссельдена, “. ћана, ƒж. „айлда, „. ƒавенанта, я. ¬андерл≥нта та ≥н. “ут ч≥тко проведена думка про те, що меркантил≥сти були б≥льш тонкими ≥ вр≥вноваженими економ≥стами, н≥ж твердили ј. —м≥т та його посл≥довники. ¬они були далек≥ в≥д нањвноњ плутани-ни багатства з грошима ≥ виробили належн≥ по¤сненн¤ функц≥ону-ючоњ у той час економ≥чноњ системи. ѕошук схожост≥ (под≥бност≥) м≥ж епохою перв≥сного нагромадженн¤ кап≥талу ≥ сучасними умо-вами становленн¤ п≥дприЇмницькоњ ринковоњ економ≥ки в колишн≥х командно-адм≥н≥стративних крањнах та крањнах, що розвиваютьс¤, даЇ додатковий ≥мпульс рел¤тив≥стським трактуванн¤м меркантил≥з-му. ¬ л≥тератур≥ з питань сучасного захисту меркантил≥зму зверта-Їтьс¤ увага на неск≥нченн≥сть дискус≥њ про смисл меркантил≥зму.
«вичайно, н≥¤к≥ сучасн≥ трактуванн¤ меркантил≥зму не можуть зм≥нити його загальноњ критичноњ оц≥нки класичною школою еко-ном≥чноњ теор≥њ, його неминучоњ ≥сторичноњ одноб≥чност≥, обмеже-ност≥. Ќе зм≥нюють вони ≥ того факту, що шл¤х до першого класич-ного стану прол¤гав саме в≥д меркантил≥зму до класики. ” зв'¤зку з цим становить значний ≥нтерес проведенн¤ компаративного (по-р≥вн¤льного) анал≥зу меркантил≥зму ≥ класики п≥д цим кутом зору. ѕроте дл¤ зд≥йсненн¤ такого анал≥зу треба попередньо вир≥шити питанн¤ про критер≥њ в≥днесенн¤ вчених до класичноњ школи. —права ускладнюЇтьс¤ ≥снуванн¤м неоднакових п≥дход≥в до проблеми:
марксистського ≥ к≥лькох немарксистських.
«а ћарксом, ¤кий сконцентрував увагу на вичлененн≥ пров≥д-них представник≥в, класична школа економ≥чноњ думки "почина-Їтьс¤ в јнгл≥њ з ”≥ль¤ма ѕетт≥, а у ‘ранц≥њ з Ѕуаг≥льбера ≥ завершу-Їтьс¤ в јнгл≥њ –≥кардо, а у ‘ранц≥њ —≥смонд≥"*. «годом до представник≥в класичноњ пол≥теконом≥њ - перех≥дноњ епохи в≥д класики до неокласики - було в≥днесено ƒж. —. ћ≥лл¤ (1806-1873). ќтже, пер≥од класичноњ економ≥чноњ теор≥њ охоплюЇ приблизно другу половину XVII- середину XIX ст.
„асто до класичноњ школи на «аход≥ зараховують також  . ћарк-са ≥ ‘. ≈нгельса. ќднак у цьому випадку теоретико-методолог≥чне джерело економ≥чноњ теор≥њ марксизму (англ≥йська класич-на пол≥теконом≥¤) ототожнюЇтьс¤ ≥з зм≥стом теор≥њ, фактично ≥гно-руЇ принципов≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж ними, просл≥дковуючи т≥льки прин-ципов≥ зв'¤зки.
” пон¤тт¤ "класична економ≥чна теор≥¤" ≥нший зм≥ст вкладають ƒж. ћ.  ейнс (1883-1945) та його чисельн≥ прихильники. Ќа пору-шенн¤, за висловом  ейнса, "загальноприйн¤того етикету" до скла-ду класичноњ школи сл≥д в≥дносити посл≥довник≥в ƒ. –≥кардо аж до 30-х рок≥в XX ст., в тому числ≥ ј. ћаршалла, ‘. ≈джуорта, ј. —. ѕ≥гу та ≥н. ѕо сут≥ "кейнс≥анц≥" не розр≥зн¤ють класичноњ та неокла-сичноњ економ≥чноњ теор≥њ. ѕ≥дставою дл¤ цього Ї кор≥нн≥ сп≥льн≥ риси двох напр¤м≥в: положенн¤ про саморегулюванн¤ ринковоњ еко-ном≥ки, повне ≥ рац≥ональне використанн¤ ресурс≥в, обмежене втру-чанн¤ держави в економ≥чне житт¤, неможлив≥сть економ≥чних криз надвиробництва тощо.
¬ир≥шальними ознаками класичноњ школи  . ћаркс вважав: пе-ренесенн¤ досл≥джень ≥з сфери об≥гу в сферу виробництва; при-хильн≥сть до трудовоњ теор≥њ вартост≥; абстрактно-дедуктивний ме-тод досл≥дженн¤; анал≥з д≥йсних в≥дносин виробництва; з'¤суванн¤ причинно-насл≥дкових зв'¤зк≥в економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в, об'Їк-тивних економ≥чних закон≥в. ” зв'¤зку з цим коло економ≥ст≥в-кла-сик≥в у нього досить обмежене.
Ќемарксистська економ≥чна думка менш жорстко п≥дходить до вир≥шенн¤ питанн¤, б≥льш розпливчасте розгл¤даЇ належн≥сть до класичноњ школи, беручи до уваги багатогранн≥сть переход≥в в≥д одн≥Їњ школи до ≥ншоњ. «окрема, не надаЇтьс¤ виключного, вир≥-шального значенн¤ прихильност≥ вченого до трудовоњ теор≥њ вар-тост≥, анал≥зу внутр≥шн≥х законом≥рностей виробництва. “ому пле-¤да економ≥ст≥в-класик≥в значно розширюЇтьс¤ ≥ охоплюЇ вс≥х при-хильник≥в ј. —м≥та першоњ половини XIX ст. —еред них францу-зи ∆. Ѕ. —ей, ‘. Ѕаст≥а, англ≥йц≥ “. –. ћальтус, ƒж. –. ћак- уллох, Ќ. ”. —ен≥ор, н≥мц≥  . –ау, √. ћангольдт, американець √. „.  ер≥ та ≥н. ¬с≥х њх  . ћаркс в≥дн≥с до розр¤ду "вульгарних". Ќайв≥дом≥ш≥ представники класичноњ школи в ”крањн≥ - професор ’арк≥всько-го ун≥верситету “. ‘. —тепанов (1795-1847), професори  ињвсько-го ун≥верситету ≤. ¬. ¬ернадський (1821-18.84), ћ. X. Ѕунге (1823- 1895), професор Ќоворос≥йського (нин≥ ќдеського) ун≥верситету ћ. ћ. ¬ольський (1834-1876).
Ќайв≥дом≥шими перех≥дними економ≥стами в≥д меркантил≥зму до класики були ≥рландц≥ ”. ѕетт≥ (1623-1687), –.  ант≥льйон (1680- 1734), англ≥йц≥ ƒ. Ќорс (1641-1691), Ќ. Ѕарбон (1640-1698) та ≥н.
“акий п≥дх≥д Ї плодотворним. ¬≥н даЇ можлив≥сть, з одного боку, в≥дмовитись, в≥д≥йти в≥д сп≥рного тлумаченн¤ питанн¤ ƒж. ћ.  ейнсом та його посл≥довниками, ¤к≥ не розмежовують класичного ≥ неокласичного напр¤м≥в економ≥чноњ теор≥њ. « другого - подолати недол≥ки модел≥ розвитку економ≥чноњ науки, за ¤кою ≥снуванн¤ класичноњ школи фактично обмежувалось ¬еликобритан≥Їю ≥ ‘ран-ц≥Їю другоњ половини XVII - 20-х рок≥в XIX ст.
–озвиток основних ≥дей, протилежних меркантил≥змов≥, але ≥з збереженн¤м його здобутк≥в, в≥дбиваЇ ≥стор≥ю становленн¤ ≥ роз-витку класичноњ економ≥чноњ теор≥њ, переходу економ≥чноњ науки до першого класичного стану.
ѕринципов≥ аспекти ≥ в≥дм≥нност≥ меркантил≥зму та класичноњ економ≥чноњ теор≥њ узагальнено в табл. 11. ѕопередньо сл≥д заува-жити, що вони стосуютьс¤ п≥знього (розвиненого) меркантил≥зму ≥ п≥зньоњ (розвиненоњ) класичноњ школи.
т.11
т.11_2
Ќа фон≥ дос¤гнень класичноњ школи теоретико-методолог≥чна обмежен≥сть меркантил≥зму впадаЇ в оч≥. ¬одночас варто п≥дкрес-лити заслуги меркантил≥зму у виникненн≥ класики. ¬они пол¤га-ють у постановц≥ перед наукою низки важливих питань ≥ спробах њх тлумаченн¤.
ћеркантил≥сти також накопичили багатий фактичний матер≥ал з практики внутр≥шньоњ та зовн≥шньоњ торг≥вл≥, грошового об≥гу, ц≥н, господарюванн¤ в умовах переходу до п≥дприЇмницькоњ ринко-воњ економ≥ки. ¬≥н став ірунтовною основою дл¤ теоретичного ос-мисленн¤ представниками класичноњ школи.
І 2. ¬ар≥анти класичноњ економ≥чноњ теор≥њ
¬иникненн¤ ≥ розвиток класичноњ економ≥чноњ теор≥њ в≥дбулис¤ в к≥лькох вар≥антах, насамперед французькому ≥ англ≥йському, фран-цузький д≥став назву ф≥з≥ократ≥њ, а англ≥йський - промисловоњ, або англ≥йськоњ, школи, в ¤к≥й класична школа дос¤гла вищого р≥вн¤ ≥ вигл¤ду. ќсоблив≥ вар≥анти класики розвивали також ∆. Ѕ. —ей, “. –. ћальтус, —. —≥смонд≥.
“ерм≥н "ф≥з≥ократ≥¤" (в≥д грец. fisios- природа ≥ cratos - сила, влада, пануванн¤; досл≥вно - "влада природи") вдало в≥дбиваЇ сут-н≥сть одн≥Їњ ≥з впливових шк≥л класичноњ економ≥чноњ теор≥њ.
ќсновоположник ф≥з≥ократ≥њ ‘.  ене часто брав еп≥графами до своњх праць вислови  сенофонта ≥ јр≥стотел¤, в ¤ких землеробство визнавалось -найважлив≥шим ≥ прив≥лейованим зан¤тг¤м. ўе дал≥ п≥шли ≥нш≥ пров≥дники ф≥з≥ократ≥њ - ј. –. ∆. “юрго (.1727-1781), ¬. –. ћ≥рабо (1715-1789), √. ‘. Ћетрон (1728-1780), ѕ, ћерсьЇ де ла –≥в'Їр (1720-1793), ѕ. —. ƒюпон де Ќемур (1739-1817). ¬они вважали продуктивною галуззю лише землеробство, Їдино продук-тивною - землеробську працю, продуктивним кап≥талом - лише кап≥тал, вкладений у с≥льське господарство. Ќа думку ф≥з≥ократ≥в, т≥льки в землеробств≥ виникаЇ чистий продукт (доход), ¤к надли-шок над витратами виробництва.
‘≥з≥ократи п≥ддали критиц≥ меркантил≥зм з основних питань теор≥њ та практики. «окрема, вони, на противагу меркантил≥стам, вважали, що "грош≥ - не багатство, ¤кого люди потребують дл¤ задоволенн¤ своњх потреб. Ћише блага, необх≥дн≥ дл¤ житт¤ ≥ дл¤ щор≥чного в≥дтворенн¤ цих же благ, Ї такими, до волод≥нн¤ ¤кими необх≥дно прагнути'". –озгл¤даючи грош≥ т≥льки ¤к зас≥б об≥гу, ф≥-з≥ократи вважали њх посередницьким багатством, ¤ке зайн¤ло м≥с-це перв≥сних ц≥нностей. ¬оно в≥дразу ж зникло б при в≥дсутност≥ в≥дтворенн¤.
« цих теоретичних у¤влень ф≥з≥ократ≥в випливали њхн≥ рекомен-дац≥њ щодо економ≥чноњ пол≥тики. ќдна з головних рекомендац≥й - пр≥оритетне спри¤нн¤ розвитку с≥льського господарства. ≤нша про-позиц≥¤ - зам≥нити численн≥ пр¤м≥ та непр¤м≥ податки "Їдиним податком" на "чистий продукт (доход)" землевласник≥в, зв≥льнив-ши все ≥нше населенн¤ крањни в≥д будь-¤кого оподаткуванн¤.
“е виключне значенн¤, ¤ке надавали землеробству в народному господарств≥ ф≥з≥ократи, ≥ безпосередньо пов'¤зане з ним тракту-ванн¤ економ≥чних категор≥й в≥ддзеркалювало обмежен≥сть њхн≥х погл¤д≥в умовами, коли с≥льське господарство у ‘ранц≥њ того часу було пануючою формою виробництва. ÷¤ обмежен≥сть погл¤д≥в була критично подолана ј. —м≥том.
¬одночас ј. —м≥т започаткував загальну високу оц≥нку школи ф≥з≥ократ≥в, п≥дкресливши, що "њњ вченн¤ у вс≥х в≥дношенн¤х таке ж ≥стинне, ¤к благородне ≥ л≥беральне".
” подальшому економ≥чна думка неодноразово поверталась до цих проблем.
ѕо-перше, недол≥ки ф≥з≥ократ≥в по¤снювались специф≥кою пе-редреволюц≥йноњ франц≥њ другоњ половини XVIII ст. (наростанн¤ кризи феодальноњ системи, складне становище у с≥льському госпо-дарств≥, утиски сел¤н р≥зноман≥тними феодальними поборами ≥ податками тощо) ≥ безпосередньою реакц≥Їю на меркантил≥стську пол≥тику. ѕо-друге, критично анал≥зувалис¤ помилков≥ трактуван-н¤ тих вчених (Ѕ. √≥льдебрант та ≥н.), ¤к≥ звинувачували ф≥з≥ократ≥в у нехтуванн≥ розвитком промисловост≥ та торг≥вл≥, суперечност≥ м≥ж њх покровительством землеробству ≥ принципом державного невтру-чанн¤ в економ≥ку. Ќасправд≥ спри¤нн¤ землеробству ф≥з≥ократи вбачали в усуненн≥ перешкод його розвитку (феодальн≥ повинност≥, обмеженн¤ внутр≥шньоњ торг≥вл≥ хл≥бом, заборона вивезенн¤ хл≥ба за кордон). ¬они вимагали наданн¤ повноњ свободи п≥дприЇмниць-коњ д≥¤льност≥ також в ≥нших галуз¤х економ≥ки, а отже, в≥дм≥ни цех≥в ≥ монопол≥й в промисловост≥, л≥кв≥дац≥њ внутр≥шн≥х ≥ зовн≥ш-н≥х митних збор≥в у торг≥вл≥. «ахищаючи вченн¤ ф≥з≥ократ≥в в≥д нападок де¤ких н≥мецьких економ≥ст≥в, академ≥к ¬. ѕ. Ѕезобразов (1828-1889) п≥дкреслював: "якщо ф≥з≥ократи, внасл≥док крайнос-тей промислових та ф≥нансових систем попереднього часу, вдава-лись до надто виключного п≥клуванн¤ про землеробськ≥ ≥нтереси (п≥клуванн¤, що не виходило, однак, за меж≥ природного розвитку), то ц≥лком несправедливо звинувачувати њх у бажанн≥ усунути вс≥ ≥нш≥ промислов≥ ≥нтереси та виробництва". ѕо-третЇ, поступово до-лалась спрощена думка про незначний вплив ф≥з≥ократ≥њ на госпо-дарську практику. ќб≥ймаючи в 1774-1776 рр. посаду генерально-го контролера ф≥нанс≥в ‘ранц≥њ, р≥внозначну посад≥ м≥н≥стра ф≥-нанс≥в, ј. “юрго (1727-1781) зм≥г провести в житт¤ р¤д указ≥в та законопроект≥в, ¤к≥ в≥дкривали можливост≥ дл¤ л≥берал≥зац≥њ еконо-м≥ки крањни. —еред них - введенн¤ в≥льноњ торг≥вл≥ зерном ≥ бо-рошном всередин≥ крањни; в≥льний вв≥з ≥ безмитний вив≥з зерна ≥з корол≥вства; зам≥на натуральноњ подорожньоњ повинност≥ грошовим поземельним податком; скасуванн¤ рем≥сничих цех≥в ≥ г≥льд≥й та ≥н. ўоправда, через три м≥с¤ц≥ п≥сл¤ в≥дставки ј. “юрго (травень 1776 р.) Ћюдовик XVI в≥дм≥нив ус≥ новац≥њ м≥н≥стра-реформатора. ќднак ≥ м≥н≥стерська д≥¤льн≥сть, ≥ в≥дставка “юрго мали важливе ≥сторичне значенн¤ - в≥дкритт¤ нових перспектив економ≥чного розвитку ≥ розчаруванн¤ феодальним устроЇм. ‘≥з≥ократ≥¤ справила певний вплив на д≥¤льн≥сть державних д≥¤ч≥в в р¤д≥ ≥нших крањн - ≤тал≥њ, Ќ≥меччин≥, ѕольщ≥, Ўвец≥њ та ≥н.
√оловна теоретична заслуга ф≥з≥ократ≥в пол¤гала в тому, що вони зд≥йснили науковий анал≥з сусп≥льного в≥дтворенн¤. ¬ своњй знаме-нит≥й "≈коном≥чн≥й таблиц≥" (1758) ‘.  ене проанал≥зував склад сукупного сусп≥льного продукту, рух його елемент≥в ¤к необх≥дну умову нового процесу виробництва ≥ в≥дтворенн¤ клас≥в у соц≥аль-но-економ≥чн≥й структур≥ сусп≥льства.
‘.  ене под≥лив сусп≥льство на три класи: 1) продуктивний клас (фермери ≥ с≥льськогосподарськ≥ найман≥ роб≥тники), ¤кий, оброб-л¤ючи землю, щороку в≥дтворюЇ багатство нац≥њ, авансуЇ витрати
на землеробську працю ≥ щороку виплачуЇ доходи власникам земл≥;
2) клас власник≥в (землевласники ≥ залежна в≥д них чел¤дь, король, привласнювач≥ дес¤тини - духовенство), ¤кий живе на "чистий продукт" землеробства; 3) "безпл≥дний", або непродуктивний, клас (промисловц≥, купц≥, рем≥сники, найман≥ роб≥тники в промисловост≥ та ≥н.)≥ витрати ¤кого оплачують два попередн≥ класи.
Ќа початок господарського року, за схемою ‘.  ене, перел≥чен≥ класи волод≥ють такими запасами продукт≥в ≥ гот≥вки:
1) продуктивний клас маЇ запас землеробських продукт≥в на 5 млрд л≥вр≥в;
2) клас власник≥в маЇ запас гот≥вки на 2 млрд л≥вр≥в, отриманих ним в≥д продуктивного класу ¤к орендну плату;
3) "безпл≥дний" клас маЇ запас промислових вироб≥в на 2 млрд л≥вр≥в.
"≈коном≥чна таблиц¤" охоплюЇ три зазначен≥ класи, щор≥чно отримуване ними багатство ≥ описуЇ процес обм≥ну м≥ж ними у вигл¤д≥ р¤ду посл≥довних акт≥в куп≥вл≥-продажу. ѕри цьому про-дукти ≥ грош≥ рухаютьс¤ у протилежному напр¤м≥.
1-й акт - клас власник≥в купуЇ у продуктивного класу с≥льсько-господарськоњ продукц≥њ на 1 млрд л≥вр≥в дл¤ власного споживанн¤;
2-й акт - клас власник≥в на залишок гот≥вки в сум≥ 1 млрд л≥вр≥в купуЇ у непродуктивного класу промислову продукц≥ю дл¤ власного споживанн¤;
3-й акт - непродуктивний клас на отриману в≥д власник≥в за своњ вироби гот≥вку 1 млрд л≥вр≥в купуЇ у класу власник≥в продукти харчуванн¤;
4-й акт - продуктивний клас купуЇ у непродуктивного класу на 1 млрд л≥вр≥в промислових вироб≥в дл¤ в≥дновленн¤ основного кап≥талу;
5-й акт - непродуктивний клас на 1 млрд л≥вр≥в купуЇ у про-дуктивного класу сировину дл¤ промисловоњ переробки.
ќтже, з 5 млрд л≥вр≥в сукупного продукту реал≥зовано 3 млрд, ≥ грош≥ в сум≥ 2 млрд л≥вр≥в повернулис¤ до продуктивного класу. –ешта 2 млрд л≥вр≥в р≥чного продукту витрачаЇтьс¤ в землеробств≥. ќборот р≥чного продукту в натуральн≥й ≥ грошов≥й форм≥ забезпе-чуЇ можлив≥сть безперервного, пер≥одичного повторенн¤ виробни-чого процесу, тобто в≥дтворенн¤.
ѕриб≥чники ‘.  ене зустр≥ли його "≈коном≥чну таблицю" з ве-личезним ентуз≥азмом ≥ вважали њњ в≥нцем ф≥з≥ократичноњ школи. ¬. ћ≥рабо нав≥ть стверджував, що таблиц¤ була одним з трьох ве-ликих в≥дкритт≥в в ≥стор≥њ людства (пор¤д з письмом ≥ гр≥шми). ќд-нак згодом про таблицю забули ¤к про таку, що, за висловом ј. Ѕланк≥, "не становить наукового ≥нтересу". ‘. ≈нгельс в≥дзначав, що вона була загадкою сф≥нкса, ¤ка лишилас¤ нерозгаданою дл¤ економ≥чноњ теор≥њ першоњ половини XIX ст. «аслуга  . ћаркса пол¤-гаЇ в тому, що в≥н фактично заново в≥дкрив таблицю, проанал≥зу-вав њњ й одним з перших вказав на њњ наукове значенн¤ в написано-му ним розд. 10 другого розд≥лу твору ф. ≈нгельса "јнти-ƒюр≥нг", де розгл¤даютьс¤ певн≥ проблеми ≥стор≥њ пол≥тичноњ економ≥њ: "це таке ж просте, ¤к ≥ ген≥альне дл¤ свого часу зображенн¤ р≥чного процесу в≥дтворенн¤, ¤ке опосередковуЇтьс¤ об≥гом"*.
¬≥доме розмежуванн¤ м≥ж ф≥з≥ократ≥Їю ≥ англ≥йською класич-ною школою прол¤гаЇ по л≥н≥њ неоднакового трактуванн¤ сфери ≥ конкретних джерел нац≥онального багатства, доход≥в, функц≥й гро-шей тощо. ѕредставники англ≥йськоњ класичноњ школи (ј. —м≥т, ƒ. –≥кардо та ≥н.) критично подолали обмежувальний галузевий п≥дх≥д ф≥з≥ократ≥в у тлумаченн≥ питань, ¤к≥ тут розгл¤даютьс¤. “им самим було зроблено пом≥тний крок у розвитку економ≥чноњ теор≥њ. ќднак сл≥д п≥дкреслити, що певн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж ф≥з≥ократ≥Їю ≥ англ≥й-ською класичною школою - це в≥дм≥нност≥ всередин≥ теоретико-методолог≥чноњ Їдност≥, ” зв'¤зку з цим звернемо увагу на р¤д важ-ливих сп≥льних п≥дход≥в. —еред них - Їдн≥сть м≥кро- ≥ макроанал≥-зу; спроби розмежуванн¤ досл≥дженн¤ "природного пор¤дку", "при-родних закон≥в" цього пор¤дку (позитивний анал≥з) ≥ економ≥чноњ пол≥тики держави (нормативний анал≥з); визнанн¤ економ≥чноњ сво-боди ¤к найважлив≥шого чинника ефективност≥ та шкоди в≥д моно-пол≥зму в економ≥ц≥ тощо. ѕо сут≥ сп≥льною дл¤ них Ї знаменита категор≥¤ "невидимоњ руки" (INVISIBLE hand), введена ј. —м≥том, п≥д ¤кою класики розум≥ли стих≥йну д≥ю об'Їктивних економ≥чних за-кон≥в в умовах в≥льноњ конкуренц≥њ, механ≥зм саморегулюванн¤ рин-кового господарства. ¬ своњй головн≥й прац≥ "ƒосл≥дженн¤ про при-роду ≥ причини багатства народ≥в" (1776) ј. —м≥т неодноразово звер-тав увагу на сп≥льн≥ дл¤ класик≥в положенн¤ про те, що, дбаючи про св≥й власний ≥нтерес, вигоду, кожний товаровиробник тим са-мим найкраще задовольн¤тиме ≥ сусп≥льн≥ ≥нтереси. ≤де¤ зб≥ганн¤ особистих ≥ сусп≥льних економ≥чних ≥нтерес≥в - одна з централь-них ≥ найважлив≥ших у класичн≥й економ≥чн≥й теор≥њ.
 ласики всеб≥чно обгрунтували принцип лесефер (laisser faire- не заважай), тобто державного невтручанн¤ в економ≥чне житт¤. ќднак помилково було б трактувати його ¤к усуненн¤ держави ≥з сфери економ≥ки взагал≥, адже ј. —м≥т ч≥тко визначив ≥ грунтовно проанал≥зував три велик≥ галуз≥, в ¤ких неможливо об≥йтись без втручанн¤ держави (нац≥ональна оборона, захист правопор¤дку ≥ кожного члена сусп≥льства, забезпеченн¤ громад¤н необх≥дними сусп≥льними благами, ¤к≥ не може або не бажаЇ виробл¤ти приват-ний б≥знес). “им самим по сут≥ поставлено ≥ дл¤ свого часу задо-
в≥льно вир≥шено актуальне питанн¤ про меж≥ сп≥вв≥дношенн¤ ме-хан≥зму саморегулюванн¤ ринкового господарства ≥ економ≥чноњ д≥¤льност≥ держави, недол≥ки ринку ≥ функц≥њ держави (ур¤ду). як в≥домо, це одне з центральних питань сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ, а також один з вир≥шальних критер≥њв класиф≥кац≥њ шк≥л та напр¤-м≥в зах≥дноњ економ≥чноњ думки.
 ласичний стан маЇ своњ особливост≥ в р≥зних крањнах. ¬они пов'¤зан≥ з р≥зним р≥внем розвитку ¤к самих крањн, так ≥ економ≥ч-ноњ думки в них.
ƒос¤гненн¤ класичного стану не означаЇ ≥снуванн¤ повноњ Їдност≥ погл¤д≥в представник≥в пануючого напр¤му ≥ зникненн¤ ≥нших пе-рифер≥йних напр¤м≥в. ј. —м≥т наголошував на досл≥дженн≥ зрос-танн¤ виробництва багатства народ≥в та об'Їктивних закон≥в, що управл¤ють ним, а ƒ. –≥кардо ≥ —. —≥смонд≥ - на розпод≥л≥ цього багатства ≥ його законах. Ѕули в≥дм≥нност≥ в теор≥њ реал≥зац≥њ, з од-ного боку, ∆. Ѕ. —е¤ ≥ ƒ. –≥кардо, ¤к≥ вважали неможливими загальн≥ кризи надвиробництва, ≥, з ≥ншого боку, “. –. ћальтуса ≥ —. —≥смонд≥, ¤к≥ дотримувались протилежного погл¤ду. ўодо теор≥њ вартост≥, ¤к≥й класики надавали виключно важливого значенн¤, то ≥ тут спостер≥гаютьс¤ принципов≥ в≥дм≥нност≥. ѕри вс≥й непосл≥дов-ност≥, суперечливост≥ в р≥зноман≥тних трактуванн¤х вартост≥ ј. —м≥т т¤ж≥в до трудовоњ теор≥њ вартост≥. ƒ. –≥кардо св≥домо поклав њњ ¤к вих≥дний методолог≥чний пункт досл≥дженн¤ в основу свого еконо-м≥чного вченн¤ ≥ намагавс¤ досл≥дити, наск≥льки вс≥ ≥нш≥ еконо-м≥чн≥ категор≥њ в≥дпов≥дають (або суперечать) основн≥й, на його думку, категор≥њ - трудов≥й вартост≥. ∆. Ѕ. —ей дотримувавс¤ теор≥њ про-дуктивност≥ трьох фактор≥в виробництва, але пор¤д з цим висував також теор≥њ витрат виробництва ≥ попиту та пропозиц≥њ.
ѕредставники марксистськоњ економ≥чноњ теор≥њ традиц≥йно вва-жають англ≥йську класичну пол≥теконом≥ю одним ≥з своњх джерел. ѕроте при цьому вони розр≥зн¤ють в теор≥њ ј. —м≥та "науков≥" еле-менти - трудову теор≥ю вартост≥, "експлуатац≥йн≥" концепц≥њ роз-под≥лу доход≥в тощо - ≥ "вульгарн≥" елементи, протилежн≥ зазна-ченим вище. ¬они вважають, що в≥д "наукових" елемент≥в ј. —м≥та стовповий шл¤х в≥в до ƒ. –≥кардо ≥  . ћаркса, а безвих≥дний - до ∆. Ѕ. —е¤ ≥ ј. ћаршалла.
 р≥м економ≥чного вченн¤ марксизму, ¤ке почало формуватис¤ в 40-≥ роки XIX ст. ≥ перебувало п≥д надзвичайно сильним впливом англ≥йськоњ класичноњ школи, в той же час бере початок ≥сторична школа в јнгл≥њ та Ќ≥меччин≥ (¬. –ошер, Ѕ. √≥льдебрандт та ≥н.). ¬она виступаЇ альтернативним напр¤мом, протиставл¤Ї космопол≥тич-н≥й класичн≥й економ≥чн≥й теор≥њ так звану нац≥ональну, досл≥дженню об'Їктивних закон≥в зростанн¤ багатства ≥ його розпод≥лу - з'¤су-ванн¤ етап≥в розвитку людського сусп≥льства та њхн≥й ≥сторичний анал≥з, абстрактно-дедуктивному методу досл≥дженн¤ - емп≥рич-ний, описовий. ѕерший класичний стан в≥дзначавс¤ також певною специф≥кою в р≥зних крањнах, ¤ку зумовлювали насамперед особ-ливост≥ њхнього соц≥ально-економ≥чного розвитку. ƒл¤ крањн так званого другого ешелону п≥дприЇмницького розвитку, включаючи –ос≥ю ≥ ”крањну, вир≥шальним гальм≥вним фактором на шл¤ху по-ширенн¤ класичноњ теор≥њ було пануванн¤ кр≥посництва, що надто зат¤глось.
Ѕоротьба представник≥в р≥зних концепц≥й навколо питанн¤ про шл¤хи соц≥ально-економ≥чного розвитку набувала особливоњ гос-троти.
 ласичний стан встановлювавс¤ п≥зн≥ше ≥ тривав ще й тод≥, коли в крањнах розвиненоњ ринковоњ, економ≥ки в≥н вже зм≥нивс¤ другим. Ќа думку в≥домого украњнського економ≥ста ¬. √олубничого, ф≥з≥о-кратична школа в ”крањн≥ розвинулас¤ дещо п≥зн≥ше, н≥ж на «а-ход≥, одночасно з англ≥йською класичною пол≥теконом≥Їю. √олов-ним представником ф≥з≥ократ≥њ був ¬. Ќ.  араз≥н (1773-1842), ≥н≥-ц≥атор заснуванн¤ ’арк≥вського ун≥верситету ≥ реформи осв≥ти в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ. ўодо англ≥йськоњ класики, то вона д≥йшла в ”к-рањну ще за житт¤ њњ основоположника ƒ. –≥кардо ≥ панувала тут до першоњ св≥товоњ в≥йни. ’ронолог≥чно б≥льш п≥знЇ становленн¤ та ≥снуванн¤ першого класичного стану в крањнах так званого другого ешелону посилювали його гетерогенн≥сть, зумовлювали своЇр≥дне "накладенн¤" на теор≥њ класичноњ пол≥теконом≥њ концепц≥й, прита-манних другому класичному станов≥.
Ќа етап≥ становленн¤ першого класичного стану в –ос≥њ та ”крањн≥ спостер≥гавс¤ особливо пом≥тний розрив м≥ж викладанн¤м ≥ знан-н¤м положень класичноњ економ≥чноњ теор≥њ й в≥дсутн≥стю належ-них умов дл¤ практичного вт≥ленн¤ њх у житт¤. ¬ подальшому в≥н долавс¤ завд¤ки ≥нтенсивному розвитку п≥дприЇмницькоњ ринковоњ економ≥ки.
ƒл¤ першого класичного стану в ”крањн≥, що входила до складу –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, характерним було специф≥чне спр¤муванн¤ зу-силь вчених 40-70-х рок≥в XIX ст. в галузь ≥стор≥њ економ≥чноњ дум-ки. ¬они виступили авторами ориг≥нальних досл≥джень класичноњ економ≥чноњ теор≥њ. Ќасамперед це прац≥ професор≥в  ињвського ун≥-верситету √. ƒ. —идоренка "“юрго. ѕолитико-экономическое уче-ние его в теории и в практическом применении" ( ., 1858), √. ћ. ÷е-хановецького "«начение јдама —мита в истории политико-зконо-мических систем" ( ., 1859), ј. я. јнтоновича "“еори¤ ценности.  ритико-зкономическое исследование" (¬аршава, 1877), ћ. ”. «≥-бера "“еори¤ ценности и капитала ƒ. –икардо в св¤зи с поздней-шими разь¤снени¤ми" ( ., 1871), "–азвитие учени¤ о налоге у эко-номистов ј. —мита, ∆. Ѕ. —е¤, ƒ. –икардо, —исмонди й ƒ. —. ћил-
л¤" (X., 1870), Ќоворос≥йського (нин≥ ќдеського) ун≥верситету ≤. ≤. ѕатлаЇвського "“еори¤ денежного обращени¤ –икардо й его пос-ледователей" (ќ., 1871).