–озд≥л 4
ћј“≈–≤јЋ№Ќ≤ ќ—Ќќ¬» –ќ«¬»“ ” —”„ј—Ќќѓ ÷»¬≤Ћ≤«ј÷≤ѓ
І 1. ќб'Їктивн≥ основи ≥ етапи цив≥л≥зац≥йного процесу
¬ивченн¤ економ≥чноњ теор≥њ передбачаЇ творче осмисленн¤ ру-ш≥йних сил соц≥ально-економ≥чного прогресу. ÷е потребуЇ визна-ченн¤ його матер≥альних засад ≥ рол≥ в ньому економ≥чного устрою сусп≥льства при особливому значенн≥ взаЇмод≥њ р≥зних форм влас-ност≥ та державного регулюванн¤ господарськоњ системи. ѕри цьому головна руш≥йна сила соц≥ально-економ≥чного прогресу знаходить-с¤ в самому сусп≥льств≥ у вигл¤д≥ економ≥чних потреб та ≥нтерес≥в людини. ѕоказником ефективност≥ соц≥ально-економ≥чного прогресу Ї зростанн¤ багатства сусп≥льства, що в≥дкриваЇ прост≥р дл¤ його подальшого розвитку.
÷ив≥л≥зован≥сть - один з ≥сторичних етап≥в розвитку людства. ¬идатний американський етнограф Ћ. √. ћорган (1818-1881) у книз≥ "ѕерв≥сне сусп≥льство", створенню ¤коњ в≥н в≥ддав близько 40 рок≥в житт¤, вид≥л¤в три головн≥ етапи людськоњ ≥стор≥њ - епоху дикост≥, варварства ≥ цив≥л≥зованост≥.
Ћюди, ¤к≥ жили в пер≥од перших двох епох, споживали пере-важно готов≥ продукти природи. —творен≥ людиною прим≥тивн≥ знар¤дд¤ прац≥ були лише поб≥чними засобами забезпеченн¤ тако-го споживанн¤.
—тановленн¤ цив≥л≥зованост≥ пов'¤зане з переходом в≥д збираль-ництва до переробноњ сусп≥льно-виробничоњ технолог≥њ. ќстанн¤ в≥д-биваЇ активне ставленн¤ людини до навколишнього середовища, конкретно-≥сторичний характер обм≥ну, що в≥дбуваЇтьс¤ м≥ж сус-п≥льством ≥ природою. –озвиток сусп≥льно-виробничоњ технолог≥њ вказуЇ на те, ¤кими методами зд≥йснюЇтьс¤ прац¤ ≥ ¤к на њњ основ≥ виробл¤ютьс¤ матер≥альн≥ й духовн≥ ц≥нност≥, необх≥дн≥ дл¤ забез-печенн¤ життЇд≥¤льност≥ людини. ѕерех≥д в≥д одн≥Їњ технолог≥њ до ≥ншоњ зумовлюЇтьс¤ зм≥нами у розвитку засоб≥в виробництва, про-гресом науки ≥ техн≥ки.
” розвитку цив≥л≥зованост≥, ¤к ≥ людського сусп≥льства в ц≥лому, особливе м≥сце пос≥даЇ природне середовище.
Ќа певному ≥сторичному етап≥ природа п≥дготувала умови дл¤ по-¤ви людини. ќднак, в≥докремившись в≥д природного середовища, людина не вийшла за меж≥ його структури. ѕеретворюючи ≥ присто-совуючи природу до своњх потреб, вона завжди залишаЇтьс¤ њњ не-в≥д'Їмною частиною.
ѕриродн≥ умови пост≥йно впливають на розвиток людини, ма-ють важливе значенн¤ у визначенн≥ зм≥сту њњ прац≥, специф≥ки сус-п≥льно-виробничоњ д≥¤льност≥. ¬≥дпов≥дно до цього засоби вироб-ництва, передус≥м активн≥ша ≥ динам≥чн≥ша частка њх - знар¤дд¤ прац≥, ¤к ≥ в ц≥лому сусп≥льно-виробнича технолог≥¤, пристосову-ютьс¤ до ≥снуючих природних умов, ¤к≥ в≥дбиваютьс¤ ≥ на багато-гранност≥ цив≥л≥зац≥йного прогресу.
ѕриродн≥ умови, специф≥ка виробничоњ технолог≥њ, зм≥ст прац≥ людини та розвиток њњ потреб визначають ≥сторично конкретний р≥вень культури сусп≥льства. ÷е пон¤тт¤ у широкому розум≥нн≥ в≥д-биваЇ спос≥б виготовленн¤ матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей, њх передаванн¤ ≥ споживанн¤, що склалис¤ у сусп≥льств≥. «а своњм зм≥-стом воно близьке до пон¤тт¤ "цив≥л≥зац≥¤". —п≥льною основою њх Ї в≥дпов≥дний зм≥ст людськоњ прац≥ не лише ¤к специф≥чноњ д≥¤ль-ност≥, спр¤мованоњ на виробництво засоб≥в ≥снуванн¤ людини (пред-мет≥в харчуванн¤, од¤гу, житла, а також духовних ц≥нностей), а й ¤к першооснови, з ¤коњ формуютьс¤ людина, сусп≥льство в ц≥лому, со-ц≥альна форма розвитку матер≥ального бутт¤.
¬≥дпов≥дно до цього цив≥л≥зац≥¤ визначаЇтьс¤ ¤к ≥сторично кон-кретний стан сусп≥льства, ¤кий характеризуЇтьс¤ особливим спо-собом прац≥, певною сусп≥льно-виробничою технолог≥Їю, в≥дпов≥д-ною матер≥альною ≥ духовною культурою. ÷ив≥л≥зац≥¤ в≥дображаЇ орган≥чну сукупн≥сть соц≥ально-економ≥чних ≥ культурних характе-ристик сусп≥льства, дос¤гнутий р≥вень продуктивних сил, спос≥б взаЇмод≥њ людини з природою.
ќсобливоњ уваги потребуЇ питанн¤, пов'¤зане з гуман≥стичною спр¤мован≥стю цив≥л≥зац≥њ.
ѕ≥сл¤ епохи варварства виникла цив≥л≥зац≥¤, ¤ка пройшла р¤д ≥сторичних етап≥в.  ласиф≥кац≥¤ њх може зд≥йснюватис¤ у горизон-тальному ≥ вертикальному аспектах.
√оризонтальний аспект характеризуЇ сп≥в≥снуванн¤ ≥ взаЇмод≥ю неоднор≥дних за своњм зм≥стом тип≥в одиничних ≥ особливих ло-кальних цив≥л≥зац≥й окремих крањн ≥ народ≥в, що розвивалис¤ в ≥сто-рично визначен≥ в≥др≥зки часу. “акими цив≥л≥зац≥¤ми були давньо-грецька, давньоримська, в≥зант≥йська, аз≥атських народ≥в, англ≥йсь-ка ≥ п≥вн≥чногерманська, ≥нк≥в тощо.  ожн≥й з них властив≥ непов-торн≥сть, ун≥кальн≥сть ≥ соц≥ально-≥сторична особлив≥сть.
¬ертикальний аспект, навпаки, характеризуЇ розвиток цив≥л≥-зац≥њ у широкому розум≥нн≥ цього пон¤тт¤. ¬≥н в≥дбиваЇ ≥сторичну еволюц≥ю сусп≥льства, його поступальний рух в≥д одного ступен¤ зр≥лост≥ до ≥ншого - б≥льш високого. ÷ьому розвитков≥ притаман-на загальна лог≥ка сусп≥льно-≥сторичного прогресу людства, що в≥д-буваЇтьс¤ у всесв≥тньому масштаб≥.
ѕерех≥д в≥д одного р≥вн¤ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ до ≥ншого зд≥йсню-Їтьс¤ шл¤хом глобальних за своњм зм≥стом технолог≥чних револю-ц≥й, що зумовлюють ¤к≥сн≥ зрушенн¤ в розвитку сусп≥льно-продук-тивноњ сили прац≥ людини, способу њњ взаЇмод≥њ з природою.
ѕерша в ≥стор≥њ людства технолог≥чна революц≥¤, так звана нео-л≥тична, забезпечила перех≥д в≥д варварства до цив≥л≥зац≥њ (пон¤тт¤ "неол≥тична" походить в≥д грецького слова lithos - кам≥нь). «авд¤-ки ц≥й революц≥њ у с≥льському господарств≥ почали широко вико-ристовуватис¤ певним способом оброблен≥ кам≥нн≥ знар¤дд¤ прац≥. —аме цим було забезпечено перех≥д в≥д збиральництва до виробни-чоњ та переробноњ економ≥ки. "Ќеол≥тична" революц≥¤ передувала аграрн≥й (с≥льськогосподарськ≥й) цив≥л≥зац≥њ, дл¤ ¤коњ головною формою багатства ≥ по сут≥ головним знар¤дд¤м виробництва стала оброблювана земл¤. јграрна цив≥л≥зац≥¤, що значно прискорила розвиток сусп≥льного виробництва, зайн¤ла значний в≥др≥зок ≥сто-р≥њ людства - 8-10 тис. рок≥в. ¬она була пан≥вною аж до середи-ни XVIII ст.
ѕромислова революц≥¤ другоњ половини XVIII - першоњ трети-ни XIX ст. започаткувала ≥ндустр≥альну цив≥л≥зац≥ю, що розвива-Їтьс¤ ≥ тепер. √рунтуючись на застосуванн≥ системи машин ≥ меха-н≥зац≥њ виробничих процес≥в, ≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ зробила но-вий велетенський крок у подальшому зростанн≥ продуктивноњ сили прац≥ людини й забезпеченн≥ њњ пануванн¤ над силами природи. ¬перше в ≥стор≥њ людства створен≥ працею людини засоби вироб-ництва, передус≥м механ≥чн≥ знар¤дд¤ прац≥, стали основною фор-мою багатства сусп≥льства.
≤ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ зумовила не лише механ≥зац≥ю виробни-чих процес≥в, а й ¤к≥сно новий крок вперед у розвитку сусп≥льного
под≥лу прац≥, спец≥ал≥зац≥њ та кооперуванн¤ виробництва. ¬она роз≥р-вала натуральну структуру господарюванн¤, що ≥снувала прот¤гом тис¤чол≥ть, ≥ зробила пан≥вною товарну форму виробництва та об≥гу.
ќтже, товарне виробництво ≥ ринок, економ≥чна демократ≥¤ ≥ плюрал≥зм власност≥ притаманн≥ не лише, ¤к це вважалос¤ до остан-нього часу, певному устрою сусп≥льства, вона Ї нев≥д'Їмними преро-гативами ≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ. Ѕагато з того, що до недавнього часу економ≥чна теор≥¤ в≥дносила лише до ц≥нностей окремоњ сусп≥ль-ноњ формац≥њ, тепер оц≥нюЇтьс¤ ¤к загальноцив≥л≥зац≥йне надбанн¤.
¬одночас забезпечивши небачен≥ до цього можливост≥ розвитку виробничих сил ≥ матер≥ального багатства сусп≥льства, ≥ндустр≥аль-на цив≥л≥зац≥¤ створила й економ≥чн≥ кордони власного розвитку. “акою л≥м≥туючою межею њњ подальшого прогресу Ї розвиток людсь-коњ особистост≥. «а умов розвитку ≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ впер-ше в ≥стор≥њ людства основним засобом виробництва стала машина. ¬≥дпов≥дно до цього вт≥лена у н≥й минула (уречевлена) прац¤ зайн¤-ла пан≥вне положенн¤ над живою працею людини. ÷е призвело до того, що виробник перетворивс¤ на придаток до машини, частку виробничого процесу. ¬≥дпов≥дно обмежувалис¤ ≥ обмежуютьс¤ й так зван≥ соц≥альн≥ ≥нвестиц≥њ - безпосередн≥ вкладенн¤ кап≥талу в розвиток людини.
—формувалас¤ об'Їктивна суперечн≥сть м≥ж загальною лог≥кою ≥сторичного прогресу, що потребуЇ п≥дпор¤дкуванн¤ виробничого процесу розвитков≥ людини, њњ потребам ≥ зд≥бност¤м, та ц≥л¤ми ≥ндустр≥ального розвитку. ‘ормою вир≥шенн¤ ц≥Їњ суперечност≥ ста-ло зародженн¤ й нагромадженн¤ починаючи з середини XX ст. в межах ≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ нових ¤к≥сних елемент≥в пост≥ндустр≥ального розвитку. ќсобливий ≥мпульс цьому процесу надав сучасний етап науково-техн≥чноњ революц≥њ, ¤кий розпочавс¤ в к≥нц≥ 70-х - на початку 80-х рок≥в. ÷ей пер≥од маЇ ознаки новоњ техно-лог≥чноњ революц≥њ й квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к перех≥дний: збер≥гаючи ви-робнич≥ структури ≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ, в≥н водночас знаме-нуЇ собою вступ людського сусп≥льства у принципово нову пост≥ндустр≥альну цив≥л≥зац≥ю.
ўодо пост≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ, то нин≥ йдетьс¤, з одного боку, про виробнич≥ структури найб≥льш розвинених у економ≥чно-му в≥дношенн≥ крањн, а з ≥ншого - про формуванн¤ т≥льки початко-вих форм пост≥ндустр≥ального сусп≥льства, ¤ке лише зароджуЇтьс¤.
І 2. ‘ормуванн¤ основ пост≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ
÷≥й проблем≥ ѕрисв¤чен≥ прац≥ американських учених ƒ. Ѕелла ≥ ќ. “оффлера, ¤понського економ≥ста-соц≥олога ≈. ћасуди, фран-цузьких учених ∆. ∆. —ервана-Ўрейбера, ј. “урена та ≥н. –озгл¤даючи елементи пост≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ, сл≥д звернути увагу, по-перше, на розвиток новоњ технолог≥чноњ структури виробництва, ¤ка забезпечувала б його комплексну автоматизац≥ю. «азначений процес грунтуЇтьс¤ на формуванн≥ замкнених автоматизованих систем, впровадженн≥ технолог≥њ, заснованоњ на електронн≥й авто-матиц≥, ≥нформатиц≥ тощо. ” к≥нцевому п≥дсумку йдетьс¤ про роз-виток самов≥дтворюваних технолог≥чних структур.
ѕо-друге, з розвитком нових технолог≥чних систем формуЇтьс¤ новий тип суб'Їкта прац≥. Ћюдина прац≥ перестаЇ бути безпосеред-н≥м агентом виробництва. ƒом≥нуючим типом такоњ прац≥ Ї ≥нтелек-туальна, творча прац¤. ÷е, врешт≥-решт, зн≥маЇ породжен≥ розвит-ком ≥ндустр≥ального виробництва головн≥ форми в≥дчуженн¤ люди-ни, веде до перетворенн¤ багатства людськоњ особистост≥ на основ-ну форму багатства сусп≥льства.
ѕо-третЇ, сл≥д ураховувати прогресуюче зменшенн¤ частки працюючого населенн¤ у промисловост≥ й с≥льськогосподарському виробництв≥ та всеб≥чний розвиток сфери послуг. ” де¤ких крањ-нах, у тому числ≥ —Ўј, в ц≥й сфер≥ вже сьогодн≥ зайн¤то близько 70 в≥дсотк≥в працюючого населенн¤. ѕроте найвагом≥ш≥ зм≥ни пов'¤зан≥ з всеб≥чним розвитком ≥нформац≥йного сектора сусп≥льного виробництва, ¤кий справл¤Ї всезростаючий вплив на ¤к≥сн≥ пере-творенн¤ вс≥х сфер життЇд≥¤льност≥ людини.
якщо дл¤ ≥ндустр≥альноњ економ≥ки найвизначальн≥шими були концентрац≥¤ виробництва, зростанн¤ його багатосер≥йност≥ та масовост≥," то пост≥ндустр≥альний розвиток характеризуЇтьс¤ ор≥-Їнтац≥Їю виробничого процесу на задоволенн¤ ≥ндив≥дуальних пот-реб споживача, дестандартизац≥ю, виробництво продукц≥њ малими сер≥¤ми. ÷е Ї основою формуванн¤ й всеб≥чного розвитку середн≥х ≥ малих економ≥чних структур.
ѕо-четверте, зм≥ни, що в≥дбуваютьс¤, зумовлюють глибоку ≥нтег-рац≥ю сфер матер≥ального й духовного виробництва, њх орган≥чне поЇднанн¤ у структурну ц≥л≥сн≥сть, адже пост≥ндустр≥альна ≥нфор-мативна економ≥ка спр¤мована на забезпеченн¤ не т≥льки ф≥з≥оло-г≥чних потреб, а й потреб б≥льш високого пор¤дку, ¤к≥ зумовлюють всеб≥чний розвиток особи.
–озгл¤даючи процеси розвитку пост≥ндустр≥ального сусп≥льства, треба враховувати, що багато з них ще не мають своњх остаточних характеристик. як зазначав ще на початку 80-х рок≥в в≥домий аме-риканський економ≥ст ¬. ЋеонтьЇв, нова хвил¤ технолог≥чних зм≥н, пов'¤зана з ≥нформатикою, ще лише розпочинаЇтьс¤ ≥ п≥к њњ зна-ходитьс¤ попереду чи не на 30-50 рок≥в. ÷е, однак, лише зб≥льшуЇ значенн¤ уважного вивченн¤ цього процесу.
формуванн¤ структурноњ ц≥л≥сност≥ сучасного св≥ту характери-зуЇтьс¤ посиленн¤м рол≥ загальноцив≥л≥зац≥йних засад розвитку.
ѕри цьому жодна економ≥чна структура не зникаЇ ран≥ше, н≥ж розвинутьс¤ нов≥ продуктивн≥ сили ≥ нов≥, б≥льш досконал≥ вироб-нич≥ в≥дносини. ќстанн≥ н≥коли не виникнуть ран≥ше, н≥ж буде створено матер≥альн≥ умови дл¤ ≥снуванн¤ њх в надрах старого су-сп≥льства.
Ќов≥ науков≥ дан≥ про становленн¤ основ пост≥ндустр≥альноњ ци-в≥л≥зац≥њ допомагають глибше осмислити можливост≥ й перспек-тиви сучасного соц≥ально-≥сторичного розвитку. ѕ≥дготувавши не-обх≥дн≥ передумови дл¤ розвитку ≥ вступаючи в структури пост-≥ндустр≥ального пер≥оду виробництва, сусп≥льство, ¤ке грунтуЇтьс¤ на пануванн≥ ≥нтерес≥в кап≥талу, починаЇ само себе заперечу-вати. ѕост≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ ставить у центр сусп≥льно-економ≥чноњ системи людину. ѕр¤ме ≥ безпосереднЇ п≥дпор¤д-куванн¤ виробництва розвитку людськоњ особистост≥ Ї об'Їктив-ною основою, ¤ка утворюЇ в≥дпов≥дний базис дл¤ становленн¤ но-вого пост≥ндустр≥ального за своњм зм≥стом устрою. ” цьому кон-текст≥ соц≥ал≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к планетарний процес, що в≥дбу-ваЇтьс¤ в р≥зних сусп≥льно-економ≥чних структурах у специф≥чних формах.
—уверенна ”крањна, лише ≥нтегрувавши у св≥тову економ≥ку, зможе активно користуватис¤ позитивними надбанн¤ми людськоњ цив≥л≥зац≥њ. ÷ей прогресивний процес маЇ забезпечити не асим≥л¤-ц≥ю елемент≥в виробничих в≥дносин п≥дприЇмництва з пануванн¤м ≥нтерес≥в кап≥талу, а соц≥альну спр¤мован≥сть сучасного розвине-ного ринкового господарства, з одного боку, та дос¤гнень у роз-витку продуктивних сил - з ≥ншого. …детьс¤ про позитивне за-своЇнн¤ нашим сусп≥льством тих прогресивних надбань, що маЇ сучасне зах≥дне сусп≥льство. ÷е позбавл¤Ї нас необх≥дност≥ дублю-вати крок за кроком шл¤х, що його пройшла ринкова система, ≥ створюЇ передумови суттЇвого прискоренн¤ нашого сусп≥льно-≥сто-ричного прогресу. «вичайно, йдетьс¤ лише про ≥снуюч≥ можливост≥. ѕроцеси, що розвиваютьс¤ у сусп≥льному житт≥ ”крањни, ще не набули визначеност≥. ¬они потребують належного сусп≥льного ос-мисленн¤ з урахуванн¤м об'Їктивних передумов, що формуютьс¤ на основ≥ загальноцив≥л≥зац≥йного прогресу.