–озд≥л 35
≈ ќЌќћ≤„Ќј “≈ќ–≤я я  ѕ≤ƒ•–”Ќ“я ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ ѕќЋ≤“» »
І 1. —утн≥сть ≥ ц≥л≥ економ≥чноњ пол≥тики
√оловне питанн¤ пол≥тики - це питанн¤ про владу. Ќе Ї виклю-ченн¤м з цього правила ≥ економ≥чна пол≥тика. ƒл¤ нењ найважлив≥-шим Ї питанн¤ про економ≥чну владу та њњ використанн¤ дл¤ дос¤г-ненн¤ довгострокових та поточних ц≥лей в економ≥ц≥, реал≥зац≥њ пев-них економ≥чних ≥нтерес≥в.
≤стор≥¤ економ≥чноњ пол≥тики така ж давн¤, ¤к й ≥стор≥¤ самоњ економ≥ки, ≥стор≥¤ держави. Ќезалежно в≥д типу економ≥чноњ сис-теми головним суб'Їктом економ≥чноњ пол≥тики Ї держава. “ому економ≥чна пол≥тика - це завжди державна економ≥чна пол≥тика. ѓњ ц≥л≥, механ≥зми та ≥нструменти найт≥сн≥ше пов'¤зан≥ ≥з загальни-ми функц≥¤ми держави, характером держави, типом економ≥чноњ системи, конкретним станом нац≥ональноњ економ≥ки, кон'юнкту-рою св≥тового ринку, м≥жнародним становищем.
ѕевний тип державного устрою завжди нев≥д'Їмний в≥д певного типу економ≥чноњ системи. ¬они взаЇмозалежн≥ та коригують один з одним. «в≥дси, економ≥чна пол≥тика, ¤ку проводить держава, зазнаЇ впливу ¤к суто економ≥чних фактор≥в, так ≥ пол≥тичних та ≥деолог≥ч-них. ѕроте в р≥зних економ≥чних системах вплив ≥ значенн¤ цих фак-тор≥в неоднаков≥. ¬ ринков≥й економ≥чн≥й систем≥ переважне значен-н¤ мають економ≥чн≥ фактори, ¤к≥ впливають на економ≥чну пол≥ти-ку, в командно-адм≥н≥стративн≥й переважаЇ вплив пол≥тичних та ≥де-олог≥чних фактор≥в. ќднак незалежно в≥д цього можна дати загальне визначенн¤ економ≥чноњ пол≥тики ¤к взаЇмопов'¤заноњ системи дов-гострокових ≥ поточних ц≥лей економ≥чного розвитку, що визначен≥ державою, комплексу в≥дпов≥дних державних р≥шень (закон≥в, поста-нов, ≥нших нормативних акт≥в) та заход≥в, спр¤мованих на дос¤гнен-н¤ цих ц≥лей з використанн¤м державноњ влади в сфер≥ економ≥ки.
 ≥нцеве призначенн¤ економ≥чноњ пол≥тики держави - спри¤ти природному еволюц≥йному економ≥чному розвитку, запоб≥гати зло-вживанн¤м економ≥чною владою з боку окремих ос≥б, груп, п≥д-приЇмств, а також кризовим ¤вищам, п≥дтримувати господарський пор¤док.
«алежно в≥д конкретних обставин ц≥л≥ економ≥чноњ пол≥тики мо-жуть ≥ повинн≥ зм≥нюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економ≥ки, њњ проблеми та протир≥чч¤. ћожна сформулювати к≥ль-ка загальних бажаних ц≥лей економ≥чноњ пол≥тики в ринков≥й еко-ном≥чн≥й систем≥.
1. ћета економ≥чного зростанн¤. ÷е загальна к≥нцева мета дл¤ кожноњ нац≥ональноњ економ≥ки ≥ нац≥ональноњ економ≥чноњ пол≥ти-ки в ринков≥й та перех≥дн≥й до ринку економ≥ц≥. ¬она конкретизу-Їтьс¤ в обс¤гах виробництва ¬Ќѕ, р≥вн≥ житт¤ населенн¤ крањни. «аходи економ≥чноњ пол≥тики, спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ ц≥Їњ мети, можуть бути р≥зноман≥тними, проте њх поЇднуЇ нац≥лен≥сть на акти-в≥зац≥ю найважлив≥ших фактор≥в економ≥чного зростанн¤, серед ¤ких - ≥нвестиц≥њ кап≥талу, реструктуризац≥¤ економ≥ки,, ефектив-на зайн¤т≥сть ≥ зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, достатн≥й плато' спроможний попит населенн¤ тощо. ¬икористовуютьс¤ заходи структурноњ пол≥тики загалом.
2. ћета ефективноњ зайн¤тост≥. як правило, вона поЇднуЇтьс¤, з першою ≥ передбачаЇ активну економ≥чну пол≥тику держави.
3. ћета зростанн¤ економ≥чноњ ефективност≥. —воЇр≥дна "над-мета" ринковоњ економ≥ки, дос¤гти ¤ку можливо заходами еконо-м≥чноњ пол≥тики, що мають достатньо довгострокове ≥ стратег≥чне значенн¤ дл¤ нац≥ональноњ економ≥ки ≥ передбачають розвиток на-уково-техн≥чного прогресу, осв≥ти, науки, використанн¤ своЇр≥д-них переваг нац≥онального характеру, нац≥ональноњ економ≥ки в систем≥ м≥жнародного под≥лу прац≥. ¬икористовуютьс¤ заходи про-мисловоњ пол≥тики.
4. ћета стаб≥льного р≥вн¤ ц≥н. ¬ розвинут≥й ринков≥й економ≥ц≥ дос¤гаЇтьс¤ переважно заходами грошово-кредитноњ та бюджетноњ пол≥тики, що мають анти≥нфл¤ц≥йну спр¤мован≥сть. як правило, в короткостроковий терм≥н ц¤ мета вступаЇ в протир≥чч¤ з метою найб≥льшого р≥вн¤ зайн¤тост≥ та стимулюванн¤ економ≥чного зрос-танн¤. ¬ перех≥дних до ринку умовах пр≥оритетне м≥сце в напр¤м≥ дос¤гненн¤ даноњ мети маЇ належати загальн≥й економ≥чн≥й пол≥-тиц≥ з п≥дтримки нац≥онального товаровиробника.
5. ћета захисту ≥ п≥дтриманн¤ конкурентного господарського пор¤дку, принцип≥в економ≥чноњ свободи. ƒос¤гаЇтьс¤ заходами ан-тимонопольноњ пол≥тики, контролю за використанн¤м економ≥чноњ влади, захисту прав людини та ≥нституту приватноњ власност≥. ¬сту-паЇ в певне протир≥чч¤ з принципами активноњ державноњ еконо-м≥чноњ пол≥тики економ≥чного регулюванн¤.
6. ћета соц≥альноњ безпеки ≥ стаб≥льност≥. ƒос¤гаЇтьс¤ засоба-ми збалансуванн¤ економ≥чних ≥нтерес≥в роботодавц≥в та найма-них прац≥вник≥в, пол≥тики соц≥ального страхуванн¤ та забезпечен-н¤, ефективноњ зайн¤тост≥, профес≥йноњ п≥дготовки та переп≥дго-
товки, спри¤нн¤ малому б≥знесу, а також засобами прогресивного оподаткуванн¤ особистих доход≥в, оподаткуванн¤м нерухомого май-на тощо.
7. ћета р≥вноваги зовн≥шньоторговельних-операц≥й ≥ плат≥жно-го балансу, ефективного курсу нац≥ональноњ валюти. ƒос¤гаЇтьс¤ заходами зовн≥шньоеконом≥чноњ пол≥тики, пол≥тики центрального (нац≥онального) банку щодо курсу нац≥ональноњ валюти тощо.
≈коном≥чна пол≥тика маЇ реагувати на кон'юнктурн≥ коливан-н¤. ¬ умовах, коли ринкова економ≥ка розвиваЇтьс¤ цикл≥чно, в≥-дображаючи зм≥ни в попит≥ ≥ пропозиц≥њ, важливим загальним за-вданн¤м економ≥чноњ пол≥тики Ї завчасна (своЇчасна) реакц≥¤ на можлив≥ зм≥ни економ≥чноњ кон'юнктури, стану нац≥онального ≥ св≥-тового ринк≥в. ¬ умовах, коли економ≥ка зростаЇ, економ≥чна пол≥-тика повинна запоб≥гати можливому п≥двищенню "економ≥чноњ тем-ператури", тобто проводити заходи, сутн≥сть ¤ких протилежна економ≥чному зростанню. ≤ навпаки, коли з'¤совуЇтьс¤ близьке еко-ном≥чне "гальмуванн¤", економ≥чна пол≥тика "включаЇ" стимулю-юч≥ заходи щодо ≥нвестиц≥й та д≥ловоњ активност≥ в ц≥лому.
.ќдночасно дос¤гти вс≥ основн≥ ц≥л≥ економ≥чноњ пол≥тики прак-тично неможливо. “ому економ≥чна пол≥тика завжди постаЇ перед проблемою вибору пр≥оритет≥в. ÷ей виб≥р зумовлюЇтьс¤ впливом багатьох внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х фактор≥в, ор≥Їнтац≥Їю економ≥чноњ пол≥тики Ќа певн≥ економ≥чн≥ доктрини та теор≥њ, економ≥чн≥ ≥нтере-си певних 'соц≥ально-економ≥чних груп населенн¤. «аздалег≥дь дуже важко визначити, чи буде" виб≥р пр≥оритет≥в ефективним з точки зору к≥нцевих результат≥в того чи ≥ншого вар≥анта економ≥чноњ пол≥-тики. Ќа. це запитанн¤ в≥дпов≥даЇ практика. ѕроте певне об'Їктивне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж реальною економ≥чною ситуац≥Їю, загальним станом ≈коном≥ки ≥ пр≥оритетами економ≥чноњ пол≥тики завжди ≥снуЇ. —еред фундаментальних загальнонац≥ональних критер≥њв цього ви-бору можна назвати критер≥њ економ≥чноњ ефективност≥ (рац≥ональ-ност≥) ≥ в≥дпов≥дност≥ пр≥оритет≥в нац≥онально-державним економ≥ч-ним ≥нтересам, а також необх≥дност≥ загальноеконом≥чноњ р≥вноваги.
«агальноеконом≥чна р≥вновага маЇ р≥зн≥ аспекти. ѕроте можна сформулювати два головних.
ѕерший - р≥вновага сукупного попиту ≥ пропозиц≥њ. ƒругий - збалансована реал≥зац≥¤ ц≥лей економ≥чного зростан-н¤, високого р≥вн¤ зайн¤тост≥, стаб≥льного р≥вн¤ ц≥н, р≥вноваги тор-говельного 'балансу. ÷ей аспект ћаЇ умовну назву "маг≥чного чо-тирьохкутника", що означаЇ величезну складн≥сть одночасноњ реа-л≥зац≥њ цих чотирьох ц≥лей та зд≥йсненн¤ в≥дпов≥дних заход≥в еко-ном≥чноњ пол≥тики.
¬ажливим Ї визначенн¤ впливу на економ≥чну пол≥тику р≥зних суб'Їкт≥в економ≥чного процесу. ƒержава Ї головним суб'Їктом економ≥чноњ пол≥тики. ќднак формуванн¤ курсу економ≥чноњ по-л≥тики в≥дбуваЇтьс¤ також п≥д впливом ≥нших суб'Їкт≥в економ≥чно-го процесу:
а) вплив монопол≥й - це найзагрозлив≥ший фактор дл¤ еконо-м≥чноњ пол≥тики;
б) вплив великого промислового ≥ ф≥нансового кап≥талу, що може мати ¤к позитивне, так ≥ негативне значенн¤. ѕозитивне пов'¤зане з ≥нвестиц≥йними можливост¤ми великого кап≥талу, негативне - з монопол≥стичними тенденц≥¤ми;
в) вплив профсп≥лок, ¤кий залежить в≥д њх пол≥тичноњ ваги, орга-н≥зованост≥ та маЇ неоднакове значенн¤ в р≥зних крањнах. ѕол≥тика зароб≥тноњ плати формуЇтьс¤ великою м≥рою залежно в≥д д≥алогу "ур¤д - роботодавц≥ - профсп≥лки";
г) вплив пол≥тичних парт≥й ≥ об'Їднань.  ожна парт≥¤ маЇ свою економ≥чну програму (платформу) ≥ пропонуЇ певн≥ ц≥л≥ економ≥ч-ноњ пол≥тики, на ¤ких вона зосередить увагу у раз≥ отриманн¤ по-л≥тичноњ влади. якщо ур¤д сформований на однопарт≥йн≥й або ба-гатопарт≥йн≥й основ≥, його р≥шенн¤ в≥дбивають погл¤ди правл¤чоњ парт≥њ або блоку парт≥й, представники ¤ких були запрошен≥ до ур¤ду.
І 2. ¬заЇмозв'¤зок економ≥чноњ теор≥њ ≥ економ≥чноњ пол≥тики
≈коном≥чна теор≥¤ виконуЇ позитивну функц≥ю ≥ в≥дпов≥даЇ на питанн¤ "що" ≥ "чому" в≥дбуваЇтьс¤ в реальн≥й економ≥ц≥. ≈коно-м≥чна пол≥тика виконуЇ переважно нормативну функц≥ю ≥ вир≥шуЇ питанн¤ "що треба зробити", щоб дос¤гти певних ц≥лей економ≥ч-ного ≥ соц≥ального розвитку. ќднак дати в≥дпов≥дь на питанн¤ "що треба зробити" економ≥чна пол≥тика не може без залученн¤ еконо-м≥чноњ теор≥њ.
ƒ≥њ ур¤довц≥в, пол≥тик≥в, б≥знесмен≥в б≥льшою м≥рою залежать в≥д економ≥чноњ теор≥њ, н≥ж це здаЇтьс¤ на перший погл¤д. ћожна зробити висновок, що економ≥чн≥ теор≥њ приховано панують над нами незалежно в≥д того, чи знаЇмо ми що-небудь про них, чи н≥. “ой чи ≥нший зах≥д економ≥чноњ пол≥тики завжди можна в≥днести до певного напр¤му економ≥чноњ теор≥њ так само, ¤к ц≥ теор≥њ мають сукупн≥сть властивих саме њм у¤влень про ≥нструменти ≥ механ≥зми економ≥чноњ пол≥тики.
Ќаприклад, класична економ≥чна теор≥¤ вважаЇ найкращою еко-ном≥чною пол≥тикою таку, ¤ка передбачаЇ м≥н≥мально можливе втручанн¤ держави в економ≥ку. «а ц≥Їю концепц≥Їю (ј. —м≥т, ƒ. –≥кардо, ƒж. —. ћ≥лль, ф. ≈джуорт, ј. ћаршалл, ј. ѕ≥гу) краща економ≥чна пол≥тика - це економ≥чна пол≥тика державного невтру-чанн¤.
 ейнс≥анська економ≥чна теор≥¤, навпаки, розгл¤даЇ втручанн¤, що спр¤моване на стимулюванн¤ сукупного попиту, життЇво необ-х≥дним дл¤ функц≥онуванн¤ ринковоњ системи, ¤ка, за ƒж. ћ.  ейн-сом, втратила властивост≥ саморегулюванн¤. ќснову кейнс≥анськоњ концепц≥њ макроеконом≥чноњ пол≥тики становила ≥де¤ поЇднанн¤ бюджетного регулюванн¤ з кредитно-грошовою пол≥тикою. ѕр≥о-ритетн≥ ц≥л≥ - повна зайн¤т≥сть, стаб≥л≥зац≥¤ економ≥чного циклу, стал≥ темпи економ≥чного зростанн¤. ƒержавний бюджет викорис-товуЇтьс¤ ¤к найважлив≥ший ≥нструмент економ≥чноњ пол≥тики.  редитно-грошова пол≥тика розгл¤даЇтьс¤ ¤к важ≥ль, що виконуЇ допом≥жну по в≥дношенню до бюджетноњ пол≥тики функц≥ю. ƒеф≥-цитне ф≥нансуванн¤ державних видатк≥в Ї засобом стимулюванн¤ сукупного попиту.
Ќа думку прихильник≥в кейнс≥анськоњ концепц≥њ макроеконом≥ч-ноњ пол≥тики, внасл≥док деф≥циту бюджету утворюЇтьс¤ ефект роз-ширенн¤ .сукупного попиту ≥ зростанн¤ виробництва. ѕри цьому робилось важливе припущенн¤, що реальн≥ темпи зростанн¤ ви-робництва перевищуватимуть темпи зростанн¤ ц≥н. ѕроте ≥нший ефект пол¤гаЇ в тому, що державний попит зам≥щуЇ приватний, скорочуЇ приватн≥ ≥нвестиц≥њ, що негативно впливаЇ на реальне виробництво. ѕротид≥¤ти цьому повинна пол≥тика низьких в≥дсот-кових ставок з метою стимулюванн¤ приватних ≥нвестиц≥й.
Ќеол≥беральна концепц≥¤ економ≥чноњ пол≥тики спираЇтьс¤ на фундаментальн≥ ц≥нност≥ ринковоњ економ≥ки ≥ класичноњ традиц≥њ в економ≥чн≥й теор≥њ, в≥дстоюЇ принцип невтручанн¤ держави безпо-середньо в господарський процес ≥ одночасно принцип втручанн¤ держави в процес формуванн¤ ≥ захисту "конкурентного господар-ського пор¤дку". √оловн≥ ц≥л≥ економ≥чноњ пол≥тики - забезпеченн¤ державою умов дл¤ економ≥чноњ свободи вс≥м суб'Їктам господарю-ванн¤, недопущенн¤ формуванн¤ монопол≥й, децентрал≥зац≥¤ еко-ном≥чноњ влади, протид≥¤ процесам њњ концентрац≥њ, державний за-хист ≥ п≥дтримка конкурентного пор¤дку, регулюванн¤ соц≥альних проблем. ќдин ≥з фундатор≥в неол≥беральноњ концепц≥њ ¬. ќйкен у своњй прац≥ "ќсновн≥ принципи економ≥чноњ пол≥тики" (1950р.) зробив висновок, що пол≥тика невтручанн¤ з часом провокуЇ пере-х≥д до пол≥тики ≥нтервенц≥он≥зму, тобто до безпосереднього втру-чанн¤ держави в господарський процес, внасл≥док чого зростаЇ за-лежн≥сть самоњ держави в≥д владних економ≥чних угруповань. ’оли держава не регулюЇ господарський пор¤док, перв≥сна економ≥чна сво-бода дл¤ вс≥х перетворюЇтьс¤ в реальну економ≥чну владу дл¤ неба-гатьох, в к≥нцевому рахунку в монопол≥ю ≥, при певних умовах, в диктатуру, або в загальну групову анарх≥ю, державне безвладд¤.
ѕрац¤ ¬. ќйкена - це наочний приклад того, ¤к безпосередньо пов'¤зан≥ економ≥чна теор≥¤ ≥ економ≥чна пол≥тика. «аймаючись проблемами економ≥чноњ пол≥тики, ¬. ќйкен, врешт≥-решт, прийшов до нових нестандартних теоретичних висновк≥в, а саме, що прин-цип невтручанн¤ держави в господарський процес повинен обов'¤з-ково доповнюватись регулюванн¤м конкретних форм ринку, ¤к≥ за-безпечують конкурентний господарський лад. Ѕ≥льш чи менш дер-жавност≥ - така постановка питанн¤ проходить поза суттю про-блеми. …детьс¤ не про к≥льк≥сну, а про ¤к≥сну проблему. «в≥дси випливаЇ важливий висновок дл¤ економ≥чноњ пол≥тики в умовах перех≥дноњ економ≥ки: економ≥чна пол≥тика держави повинна бути спр¤мована не на абстрактну мету "переходу до ринку" (що дуже под≥бне до такоњ ж самоњ абстрактноњ мети "переходу до комун≥з-му"), а на створенн¤ конкретних форм ринку, ¤к≥ грунтуютьс¤ на реальн≥й конкуренц≥њ та недопущенн≥ монопол≥зац≥њ економ≥чноњ влади.
Ќеоконсервативний напр¤м економ≥чноњ теор≥њ кореспондуЇ з монетаристською концепц≥Їю макроеконом≥чноњ пол≥тики, ¤ка концентруЇ увагу на анти≥нфл¤ц≥йних заходах економ≥чноњ пол≥ти-ки, регулюванн≥ обс¤гу грошовоњ маси, в≥докремленн≥ бюджетноњ та кредитно-грошовоњ пол≥тики, забезпеченн≥ бюджетноњ р≥внова-ги. ¬ажливою функц≥Їю держави Ї контроль за темпом зростанн¤ пропозиц≥њ грошей, ¤кий повинен в≥дпов≥дати темпам реального економ≥чного зростанн¤ ≥ оч≥куван≥й ≥нфл¤ц≥њ.
ћонетаристська концепц≥¤ в≥дкидаЇ можливост≥ використанн¤ грошовоњ пол≥тики дл¤ ф≥нансуванн¤ бюджетного деф≥циту, ¤кщо цей деф≥цит призводить до таких коливань грошовоњ маси, ¤к≥ пе-ревищують реальний темп економ≥чного зростанн¤.
І 3. Ќац≥онально-економ≥чн≥ ≥нтереси - вих≥дний пункт визначенн¤ нац≥ональноњ економ≥чноњ пол≥тики
Ќац≥ональн≥ економ≥чн≥ ≥нтереси об'Їднують економ≥чн≥ ≥нтереси кожного громад¤нина, кожноњ с≥м'њ, р≥зних соц≥ально-економ≥чних груп населенн¤, рег≥он≥в, держави в ц≥лому. ¬ самому загаль-ному, концентрованому вираз≥ вони звод¤тьс¤ до намаганн¤ кожноњ крањни забезпечити високий життЇвий р≥вень народу, ст≥йке економ≥чне зростанн¤, ¤к≥сть житт¤, що в≥дпов≥даЇ стандартам ви-сокорозвинутих крањн. ¬ир≥шенн¤ цього завданн¤ потребуЇ вели-чезних зусиль вс≥х громад¤н, ресурс≥в ≥ часу. ¬исокий життЇвий р≥вень, спос≥б житт¤, ¤к≥ народ хот≥в би вз¤ти за вз≥рець, завжди дос¤галис¤ ≥ формувалис¤ поступово. ѕроте сучасний стан розвит-ку св≥товоњ економ≥ки, можливост≥ використанн¤ кожною держа-вою дос¤гнень науково-техн≥чноњ революц≥њ ≥ переваг м≥жнародного под≥лу прац≥, залученн¤ до розвитку економ≥ки ¤к нац≥ональних ресурс≥в, так ≥ м≥жнародних ≥нвестиц≥й, знань ≥ досв≥ду, формуванн¤ нац≥онального ринку ¤к складовоњ св≥тового ринку, проведенн¤ посл≥довноњ та виваженоњ економ≥чноњ пол≥тики, що в≥дпов≥даЇ на-ц≥ональним ≥нтересам, - все це даЇ змогу значно скоротити час перебуванн¤ економ≥ки в перех≥дному стан≥. —ьогодн≥ ц≥ла низка крањн, ¤к≥ ще в≥дносно недавно вважалис¤ слабко-, або середньо-розвинутими, впевнено ув≥йшли до групи крањн з високим р≥внем доход≥в ≥ споживанн¤.
—л≥д розум≥ти, що це сталос¤ не завд¤ки ¤комусь "диву", пода-рунку або зовн≥шн≥й допомоз≥, а в результат≥ загальнонац≥онально-го Їднанн¤ навколо мети економ≥чного п≥днесенн¤, добробуту ≥ дер-жавност≥, формуванн¤ ефективного ринкового господарства, б≥льш-менш справедливоњ соц≥альноњ пол≥тики.
‘ормуванн¤ украњнськоњ державност≥, становленн¤ сучасноњ на-ц≥ональноњ економ≥ки т≥сно пов'¤зан≥ з усв≥домленн¤м ≥ реал≥зац≥Їю загальнонац≥ональних економ≥чних ≥нтерес≥в.  ожна держава в т¤жк≥ часи об'ЇднуЇтьс¤ навколо Їдиноњ мети, акумулюЇ вс≥ своњ внутр≥шн≥ сили, економ≥чний ≥ ≥нтелектуальний потенц≥ал, можли-вост≥ держави "дл¤ подоланн¤ негаразд≥в, поступового нац≥онально-го .в≥дродженн¤ ≥ п≥днесенн¤. ;
—ьогодн≥ народ ”крањни переживаЇ саме так≥ часи, коли вкрай необх≥дне загальнонац≥ональне Їднанн¤ заради подоланн¤ кризи сусп≥льства, збереженн¤ державноњ незалежност≥, виживанн¤ ≥ п≥д-несенн¤ в нових умовах;
≤сторичн≥ обставини склалис¤ так, що формуванн¤ украњнськоњ державност≥ було перервано на к≥лька стол≥ть саме тод≥, коли у б≥льшост≥ крањн ™вропи були створен≥ нац≥ональн≥ держави. «нахо-д¤чись в конкретному географ≥чному, геопол≥тичному ≥ економ≥ч-ному простор≥, на перехрест≥ державних амб≥ц≥й та ≥нтерес≥в к≥ль-кох ≥мпер≥й, украњнський народ не зм≥г утвердити свою держав-н≥сть.
—творенн¤ —–—– юридичне гарантувало суверен≥тет ”крањни ¤к нац≥ональноњ держави. ќднак з утвердженн¤м монопол≥њ одн≥Їњ парт≥њ ≥ адм≥н≥стративно-командноњ системи в ”крањн≥ залишились лише де¤к≥ зовн≥шн≥, формальн≥ ознаки державност≥. ѓњ економ≥ка була п≥дпор¤дкована ≥нтересам так званого "Їдиного народногосподар-ського комплексу". —аме питанн¤ про реальну державн≥сть та власн≥ економ≥чн≥ ≥нтереси народу ”крањни п≥дл¤гало сувор≥й заборон≥ ≥ трактувалось ¤к "украњнський нац≥онал≥зм".
ѕ≥сл¤ проголошенн¤ в серпн≥ 1991 р. державноњ незалежност≥ ”крањна одержала можлив≥сть скористатис¤ законним правом на реал≥зац≥ю нац≥ональних економ≥чних ≥нтерес≥в власними силами, спираючись на св≥й економ≥чний потенц≥ал, зусилл¤ свого народу. ≤ дл¤ цього були об'Їктивн≥ п≥дстави. ”крањна створювала близько 17 в≥дсотк≥в валового внутр≥шнього продукту (¬¬ѕ) колишнього —–—–. Ќа с≥льське господарство ”крањни припадав 21 в≥дсоток ство-рюваного в ц≥й галуз≥ ¬¬ѕ, а по виробництву багатьох вид≥в про-дукц≥њ у натуральному вираженн≥ - близько 25 в≥дсотк≥в.
ќднак процес формуванн¤ держави ≥ переор≥Їнтац≥њ економ≥ки на власн≥ ≥нтереси ви¤вивс¤ значно складн≥шим, н≥ж у¤вл¤лось. ¬≥н зб≥гс¤ з кардинальними зм≥нами у економ≥чних взаЇмов≥дносинах з колишн≥ми республ≥ками —оюзу, пошуком свого м≥сц¤ ≥ своЇњ влас-ноњ пол≥тики в —п≥вдружност≥ Ќезалежних ƒержав ≥ в Ївропейському простор≥, швидким сповзанн¤м до стану безвладд¤ ≥ хаосу в економ≥ц≥.
ƒовгострокова невизначен≥сть економ≥чноњ пол≥тики, непосл≥дов-н≥сть ≥ нер≥шуч≥сть у зд≥йсненн≥ економ≥чних реформ, запол≥тизова-н≥сть процесу прийн¤тт¤ р≥шень з економ≥чних питань на вищому р≥вн≥ призвели до ц≥лоњ .низки стратег≥чних помилок ≥ прорахунк≥в у внутр≥шн≥й ≥ зовн≥шн≥й економ≥чн≥й пол≥тиц≥. ÷е було зумовлено не лише фактичним усуненн¤м держави в перш≥ роки незалеж-ност≥ в≥д регулюванн¤ ринковоњ трансформац≥њ економ≥ки, а й тим, що народ, ¤кий маЇ власну державу, робить лише перш≥ самост≥йн≥ кроки, йде шл¤хом проб ≥ помилок, вибираючись з-п≥д уламк≥в "Їди-ного народногосподарського комплексу", де йому не було права на власн≥ економ≥чн≥ ≥нтереси.
—л≥д враховувати реальн≥сть: нац≥ональна економ≥ка ”крањни ще не Ї Їдиним сформованим комплексом, що функц≥онуЇ ¤к складова св≥тового господарства.
÷е суттЇво гальмуЇ реал≥зац≥ю нац≥ональних економ≥чних ≥нте-рес≥в, ¤к≥ вимагають:
припиненн¤ спаду, дос¤гненн¤ стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки ≥ умов дл¤ подальшого економ≥чного п≥днесенн¤;
технолог≥чноњ модерн≥зац≥њ економ≥ки; включенн¤ нац≥ональноњ економ≥ки до м≥жнародного под≥лу прац≥;
формуванн¤ власноњ грошово-ф≥нансовоњ системи;
прискореного формуванн¤ нац≥онального ринку та в≥тчизн¤но-го п≥дприЇмництва;
дос¤гненн¤ економ≥чноњ незалежност≥ та добробуту нац≥њ. ƒержавний суверен≥тет в≥дкрив можливост≥ визначенн¤ ≥ дос¤г-ненн¤ нац≥ональних економ≥чних ≥нтерес≥в, реал≥зац≥¤ ¤ких, в свою чергу, спри¤тиме зм≥цненню державност≥. «м≥цненн¤ державност≥ ¤к об'Їднуюча загальнонац≥ональна ≥де¤ дуже важлива. ѕроте вона повинна спиратис¤ на м≥цн≥ економ≥чн≥ п≥двалини.  ризова еконо-м≥ка - вогнище соц≥ального напруженн¤. «ат¤гуванн¤ з реал≥за-ц≥Їю нац≥ональних економ≥чних ≥нтерес≥в розв≥юЇ над≥њ народу на пристойне житт¤. «ростаЇ частка населенн¤ з надто низькими гро-шовими доходами, ¤ка в змоз≥ забезпечити лише найм≥н≥мальн≥ш≥ потреби в продовольчих товарах, а то не в змоз≥ забезпечити й њх.
ѕровали попередн≥х програм виходу з кризи, пад≥нн¤ р≥вн¤ житт¤ посилили ≥дею, що здобутт¤ т≥льки зовн≥шн≥х державних атрибут≥в не забезпечуЇ задоволенн¤ необх≥дних потреб. Ќарод втрачаЇ в≥ру в те, що, здобувши державн≥сть, зможе реал≥зувати своњ нац≥ональн≥ економ≥чн≥ ≥нтереси повн≥ше. Ќостальг≥¤ по колишньому —оюзу стаЇ реальн≥стю у значноњ к≥лькост≥ зб≥дн≥лого населенн¤. —аме це ста-новить найб≥льшу загрозу дл¤ молодоњ ”крањнськоњ держави.
¬иход¤чи з цього, ”крањн≥ необх≥дно в стисл≥ строки завершити формуванн¤ державност≥, сконцентрувати зусилл¤ на дос¤гненн≥ загальнонац≥ональних ц≥лей в економ≥ц≥. ќстаннЇ Ї необх≥дною умо-вою зм≥цненн¤ нац≥ональноњ самосв≥домост≥, почутт¤ нац≥ональноњ
г≥дност≥.
¬нутр≥шн≥м фактором реал≥зац≥њ кор≥нних нац≥ональних ≥нтере-с≥в Ї нац≥ональне багатство та економ≥чний потенц≥ал ”крањни.
–еальна оц≥нка нац≥ональних ресурс≥в та економ≥чних можли-востей крањни - нагальна необх≥дн≥сть. ¬≥дсутн≥сть такоњ оц≥нки вже призвела до необгрунтованих р≥шень. –есурси ≥ потенц≥ал еко-ном≥ки - необх≥дна, проте ще недостатн¤ умова дл¤ забезпеченн¤ кор≥нних нац≥ональних економ≥чних ≥нтерес≥в. √оловне - ефективне використанн¤ цього потенц≥алу, що забезпечують саме ринков≥ механ≥зми ≥ стимули.
јнал≥з ¤к≥сного стану нац≥онального багатства та економ≥чно-го потенц≥алу крањни св≥дчить про розвиток ≥ накопиченн¤ прот¤-гом багатьох рок≥в негативних тенденц≥й, ¤к≥ набрали, ≥нерц≥йноњ сили.
ѕо-перше, пог≥ршуЇтьс¤ ¤к≥сть в≥дтворенн¤ ≥ розвитку "людськоњ складовоњ" нац≥онального багатства ≥ економ≥чного потенц≥алу ”крањни.  атастроф≥чне пог≥ршуЇтьс¤ середн≥й р≥вень здоров'¤ на-ц≥њ, зб≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть т¤жких захворювань в працездатному в≥ц≥. ¬ результат≥ зменшуЇтьс¤ чисельн≥сть населенн¤. ѕосилюють-с¤ процеси, ¤к≥ негативно впливають на ≥нтелектуальний потенц≥ал нац≥њ. «а загальними показниками р≥вн¤ осв≥ти населенн¤ криЇтьс¤ кризовий стан осв≥ти ≥ науки. ѕост≥йне недо≥нвестуванн¤ в ц≥, без переб≥льшенн¤, стратег≥чно важлив≥ дл¤ розвитку нац≥њ галуз≥ призвело до пад≥нн¤ престижу ≥нтелектуальноњ прац≥ в крањн≥, втра-ти роками накопичених зд≥бностей до ≥нновац≥й. ѕроте саме ос-танн≥ забезпечують прогрес сучасноњ економ≥ки. ѕобудувати су-часне ринкове господарство на застар≥л≥й технолог≥чн≥й основ≥ неможливо.
ѕо-друге, пог≥ршуЇтьс¤ стан найважлив≥шоњ складовоњ нац≥ональ-ного багатства - земл≥. «емлезабезпечен≥сть населенн¤ ”крањни знизилась прот¤гом останн≥х рок≥в до 0,8 га, в тому числ≥ р≥лл≥ - до 0,6 га. ѕлоща порушених земель дос¤гла приблизно 200 тис. га. —л≥д „орнобил¤ залишивс¤ на 3,5 млн га земель. ≤з загальноњ площ≥ земель 75 в≥дсотк≥в використовуютьс¤ в с≥льськогосподарському ви-робництв≥, частка р≥лл≥ дос¤гла 80 в≥дсотк≥в.
ѕо-третЇ, виробничий потенц≥ал економ≥ки техн≥чно та техно-лог≥чно застар≥в. ≈коном≥ка ”крањни в ц≥лому характеризуЇтьс¤:
величезною неоднор≥дн≥стю технолог≥чного ≥ техн≥чного базису народного господарства;
вкрай деформованою ≥ нееластичною структурою виробництва з надм≥рною часткою п≥дприЇмств ¬ѕ ;
на¤вн≥стю переважно монопольних ≥ одержавлених "ринк≥в";
приватним сектором переважно т≥ньового типу;
деф≥цитним споживчим ринком ≥ низьким попитом населенн¤;
несформованою ф≥нансово-грошовою системою;
посиленн¤м ≥нвестиц≥йного "шоку";
масштабним прихованим безроб≥тт¤м;
неспроможн≥стю забезпечити м≥н≥мально необх≥дн≥, соц≥альн≥ гарант≥њ населенню.
ƒ≥йсн≥ ринков≥ реформи, початок стаб≥л≥зац≥њ та економ≥чного зростанн¤ в ”крањн≥ стануть незворотною реальн≥стю тод≥, коли вони в≥дпов≥датимуть нац≥ональним економ≥чним ≥нтересам, визна-ченим у преамбул≥  онституц≥њ ”крањни: забезпеченн¤ прав ≥ сво-бод людини та г≥дних умов њњ житт¤, зм≥цненн¤ громадськоњ злагоди на основ≥ розвитку ≥ зм≥цненн¤ демократичноњ, соц≥альноњ правовоњ держави. ƒержава маЇ створювати спри¤тлив≥ умови дл¤ економ≥ч-ноњ активност≥ населенн¤, ¤к≥ б посилювали стимули до високопро-дуктивноњ прац≥, ≥нвестиц≥й, особистих ≥ с≥мейних нагромаджень. –инков≥ реформи повинн≥ дати кожн≥й украњнськ≥й с≥м'њ можли-вост≥ збагаченн¤ в≥дпов≥дно до закону ≥ власних ≥нтелектуальних, трудових, п≥дприЇмницьких зусиль. якщо достаток с≥м'њ успадкову-Їтьс¤ ≥ примножуЇтьс¤ наступним покол≥нн¤м, то це в≥дпов≥даЇ й ≥нтересам с≥м'њ ¤к власника багатства ≥ нац≥ональним економ≥чним ≥нтересам.
ѕервинною ланкою ринковоњ економ≥ки Ї саме с≥м'¤, њњ власн≥сть, њњ економ≥чна ≥н≥ц≥атива, доходи, витрати, нагромадженн¤ та ≥нвес-тиц≥њ. ÷¤ проста ≥стина поки що мало усв≥домлюЇтьс¤ пол≥тиками, економ≥стами, ур¤довц¤ми. ¬она ще не стала д≥йовим фактором економ≥чноњ пол≥тики, хоч ≥ в≥дпов≥даЇ ментал≥тету украњнц≥в, ще не втраченим традиц≥¤м њхнього' економ≥чного житт¤.
«м≥цненн¤ власност≥ та добробуту с≥м'њ - необх≥дна основа дл¤ усп≥х≥в в нац≥ональн≥й економ≥ц≥. —аме в такому контекст≥ приватний економ≥чний ≥нтерес може розгл¤датис¤ ¤к вираженн¤ нац≥ональних економ≥чних ≥нтерес≥в у економ≥чн≥й пол≥тиц≥ найближчих рок≥в.
≈коном≥чна пол≥тика, ¤ка зд≥йснювалась у перш≥ роки незалеж-ност≥ в ”крањн≥, характеризувалас¤ в≥дсутн≥стю обгрунтованих у¤в-лень про зм≥ст та напр¤ми формуванн¤ новоњ економ≥чноњ системи,
м≥сце та роль держави в зд≥йсненн≥ ринковоњ трансформац≥њ адм≥-н≥стративно-командного господарства ≥, ¤к насл≥док, прийн¤тт¤м суперечливих р≥шень законодавчою ≥ виконавчою владами.
ѕрактика св≥дчить, що за тим чи ≥ншим курсом ≥ конкретними заходами економ≥чноњ пол≥тики завжди приховуютьс¤ певн≥ еконо-м≥чн≥ ≥нтереси. ѕротир≥чч¤ м≥ж ними- об'Їктивна реальн≥сть, ¤ку треба враховувати, формуванн¤ м≥цноњ державноњ влади - необ-х≥дна умова збалансуванн¤ економ≥чних ≥нтерес≥в р≥зних соц≥аль-но-економ≥чних груп населенн¤ з загальнодержавними ≥нтереса-ми, а останн≥х - з ≥нтересами ≥нших крањн. Ќедостатн¤ увага до цього питанн¤ призводить, з одного боку, до парал≥чу державноњ влади, а з ≥ншого - до неможливост≥ зд≥йсненн¤ ч≥ткого курсу економ≥чноњ пол≥тики, ¤кий в≥дпов≥дав би нац≥ональним ≥нтересам.
ƒос¤гненн¤ реальноњ економ≥чноњ незалежност≥ крањни - загаль-нонац≥ональний економ≥чний ≥нтерес. ѕроведенн¤ в≥дпов≥дноњ еко-ном≥чноњ пол≥тики даЇтьс¤ ”крањн≥ дуже нелегко^ ƒ≥ють ^≥, внутр≥шн≥, ≥ зовн≥шн≥ фактори, ¤к≥ гальмують цей процес. ќдин з них - не-правильне розум≥нн¤ чи св≥доме перекрученн¤ зм≥сту цього ≥нтере-су. ≈коном≥чна незалежн≥сть в сучасних умовах- це не автарк≥¤ народного господарства, а насамперед:
самост≥йне визначенн¤ ≥ проведенн¤ ”крањною власноњ еконо-м≥чноњ пол≥тики з урахуванн¤м внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х пол≥тичних ≥ економ≥чних реал≥й, в ¤ких вона знаходитьс¤;
створенн¤ умов, за ¤ких нав'¤зуванн¤ ”крањн≥ ззовн≥ р≥шень, що суперечать кор≥нним нац≥ональним ≥нтересам, стаЇ неможливим;
поЇднанн¤ нац≥ональних економ≥чних ≥нтерес≥в з ≥нтересами ≥нших крањн в систем≥ м≥жнародного економ≥чного сп≥вроб≥тництва.
 ор≥нн≥ нац≥ональн≥ економ≥чн≥ ≥нтереси ”крањни пов'¤зан≥ з њњ економ≥чною безпекою, ≥з спроможн≥стю народного господарства за рахунок поЇднанн¤ власних ресурс≥в ≥ рац≥ональних м≥жнарод-них економ≥чних зв'¤зк≥в задовольнити хоча б в основному базов≥ потреби народного господарства та населенн¤. ÷е насамперед ≥нте-реси забезпеченн¤: ,
критичних потреб народного господарства в паливно-енергетич-них ресурсах;
потреб населенн¤ в продовольств≥, промислових товарах ≥ по-слугах першоњ необх≥дност≥;
к≥лькост≥ робочих м≥сць дл¤ працездатного населенн¤ на р≥вн≥ м≥н≥мальноњ соц≥альноњ достатност≥;
стаб≥льного функц≥онуванн¤ галузей загальнодержавноњ вироб-ничоњ та соц≥альноњ ≥нфраструктури;
експортного потенц≥алу, достатнього дл¤ покритт¤ за рахунок валютних надходжень потреб критичного ≥мпорту та обслуговуван-н¤ зовн≥шнього боргу;
достатньоњ обороноздатност≥ та державноњ безпеки в≥дпов≥дно до статусу держави, що не волод≥Ї ¤дерною зброЇю ≥ приЇднуЇтьс¤ до м≥жнародних стандарт≥в щодо прав людини.
–еал≥зац≥¤ кор≥нних економ≥чних ≥нтерес≥в даЇ змогу в б≥льш≥й м≥р≥ спр¤мовувати економ≥чну пол≥тику на забезпеченн¤ страте-г≥чних нац≥ональних ≥нтерес≥в. ÷е передус≥м ≥нтереси:
збереженн¤ ≥ пол≥пшенн¤ генофонду нац≥њ;
розвитку њњ ≥нтелектуального потенц≥алу;
прискоренн¤ технолог≥чного прогресу;
забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки;
ефективного використанн¤ св≥тових дос¤гнень науково-техн≥ч-ного прогресу;
здатност≥ нац≥ональноњ економ≥ки швидко реагувати на зм≥ни в св≥тов≥й економ≥ц≥.
І 4. ћодел≥ ринку ≥ економ≥чноњ пол≥тики
јмериканська, або л≥беральна, модель ринку у своЇму класич-ному вигл¤д≥ ≥снувала з початку XX ст. аж до к≥нц¤ 20-х рок≥в (еко-ном≥чноњ кризи 1929-1933 рр.). ÷¤ модель була модиф≥кована в ход≥ реал≥зац≥њ "нового курсу" ‘. ƒ. –узвельта та широкого вико-ристанн¤ кейнс≥анських метод≥в регулюванн¤ п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни. –иси л≥беральноњ модел≥ ринку збереглис¤ й дос≥, що пов'¤зано з на¤вн≥стю величезного внутр≥шнього ринку, пров≥дних позиц≥й американських монопол≥й на св≥товому ринку, слабк≥стю профсп≥л-кового руху соц≥ально-демократичного напр¤му ≥ р¤дом ≥нших фак-тор≥в.
’арактерними рисами американськоњ модел≥ ринку можна на-звати так≥: регулюванн¤ економ≥ки зд≥йснюЇтьс¤ за залишковим принципом, тобто регулюютьс¤ т≥ аспекти в≥дтворенн¤, ¤к≥ не п≥д-даютьс¤ ефективному регулюванню на основ≥ в≥льноњ конкуренц≥њ. «алишковий характер маЇ також соц≥альна пол≥тика, ¤ка повинна поповнити те, що не може зробити ринок, с≥м'¤ дл¤ задоволенн¤ соц≥альних потреб громад¤н. ƒл¤ американськоњ модел≥ ринку ха-рактерна значно менша частина держбюджету у ¬¬ѕ ≥ менша час-тина соц≥альних витрат. ѕо-перше, це пов'¤зано з ≥ншою функц≥Їю податковоњ системи: податки берутьс¤ не т≥льки дл¤ перерозпод≥лу доход≥в, а скор≥ше дл¤ впливу на р≥вень ц≥н дл¤ зм≥ни структури пропозиц≥њ та попиту (наприклад, американська система еколог≥ч-них податк≥в). ѕо-друге, це пов'¤зано з ≥ншою структурою держав-них витрат: б≥льш низький р≥вень державних ≥нвестиц≥й (за вин¤т-ком ≥нвестиц≥й у ¬ѕ , аерокосм≥чну промислов≥сть та ≥н.), вищий р≥вень державних закупок ≥ витрат на п≥дтримку стаб≥льност≥ ва-лютноњ системи. ƒо особливостей американськоњ модел≥ ринку на-
лежить ¤скраво ви¤влений антицикл≥чний, анти≥нфл¤ц≥йний харак-тер втручанн¤ держави в ринкову економ≥ку.
ѕосиленн¤ державного регулюванн¤ п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни суттЇво модиф≥кувало л≥беральну модель ринковоњ економ≥ки у Ївро-пейських крањнах. ÷≥ процеси були пов'¤зан≥ не т≥льки з потребами самого ринку, а й з особливост¤ми класових в≥дносин, необх≥дн≥стю великих трансформац≥й у виробництв≥ та р¤дом ≥нших економ≥ч-них ≥ пол≥тичних фактор≥в.
Ќ≥мецька, або неол≥беральна, модель ринку. ƒержавне регулю-ванн¤, зг≥дно з ц≥Їю моделлю, спр¤моване на усуненн¤ перешкод в≥льноњ конкуренц≥њ, передус≥м таких, ¤к≥ створюютьс¤ самою в≥ль-ною конкуренц≥Їю. “ут на¤вний в≥дх≥д в≥д залишкового принципу регулюванн¤ ринку, оск≥льки визнаЇтьс¤ необх≥дн≥сть св≥домоњ п≥д-тримки в≥дтворенн¤ умов в≥льноњ конкуренц≥њ та заперечуЇтьс¤ сти-х≥йний характер в≥дтворенн¤ под≥бних умов. ѕ≥д умовами в≥льноњ конкуренц≥њ кр≥м приватноњ власност≥ на фактори виробництва ≥ товари розум≥ють таку ситуац≥ю, коли розширенн¤ ринку зд≥йсню-Їтьс¤ у зв'¤зку ≥з зростанн¤м к≥лькост≥ господарських одиниць ≥ поглибленн¤м сусп≥льного под≥лу прац≥ на основ≥ структурноњ пе-ребудови економ≥ки.
јвтори н≥мецькоњ модел≥, враховуючи давн≥ ≥ вагом≥ позиц≥њ соц≥-ал-демократ≥њ в крањн≥, виходили з на¤вност≥ сусп≥льних ≥нтерес≥в товаровиробник≥в. ќстанн≥ виражен≥ не через концентрац≥ю час-тин сукупного доходу в руках держави, а швидше через зростанн¤ ринку дл¤ вс≥х. ѕон¤тт¤ "ринок дл¤ вс≥х", "добробут дл¤ вс≥х" озна-чають таке зростанн¤ ринку, тобто таке зростанн¤ суми товарних вартостей, ¤к≥ протисто¤ть одне одному ¤к екв≥валенти, що супро-воджуЇтьс¤ зростанн¤м доход≥в б≥льшост≥ суб'Їкт≥в ринку ≥ зрос-танн¤м куп≥вельноњ спроможност≥ грошовоњ одиниц≥. Ќа думку Ћ. ≈рхарда, концентрац≥¤ кап≥талу ≥ доход≥в у руках окремих суб'Їк-т≥в, врешт≥-решт, завдаЇ шкоди зростанню ринку, оск≥льки п≥дри-ваЇ ≥нвестиц≥йн≥ процеси в ≥нших галуз¤х та обмежуЇ куп≥вельну спроможн≥сть населенн¤. ƒ≥йсно, концентрац≥¤ кап≥талу ≥ доходу ¤к результат конкуренц≥њ перетворюЇтьс¤ в суттЇве гальмо дл¤ роз-витку ринку, що наочно ч≥тко ви¤вилось у криз≥ 1929-1933 рр., спровокован≥й значною м≥рою ц≥новою пол≥тикою монопол≥й. Ќагромадженн¤ кап≥талу у форм≥ зростанн¤ господарських оди-ниць та вир≥внюванн¤ структури економ≥ки м≥стить б≥льше переду-мов дл¤ зростанн¤ ринку, н≥ж нагромадженн¤ кап≥талу у форм≥ зростанн¤ розм≥р≥в господарських одиниць при незм≥нн≥й струк-тур≥ економ≥ки. Ќагромадженн¤ кап≥талу у форм≥ зростанн¤ к≥ль-кост≥ господарських одиниць ≥ регул¤рних перебудов в економ≥ц≥ припускаЇ в≥дд≥ленн¤ нових кап≥тал≥в ≥з старих, що неможливо без розвинутоњ банк≥всько-кредитноњ системи, ¤ка забезпечуЇ концентрац≥ю ≥ перелив кап≥тал≥в, в≥льних в≥д продуктивного використан-н¤.  ожний товаровиробник не лише виробл¤Ї окремий товар та боретьс¤ за м≥сце на ринку, а й спри¤Ї виробництву ≥нших товар≥в, оск≥льки збуджуЇ потреби в ≥нших суб'Їкт≥в ринку, примушуЇ њх б≥льше виробл¤ти, оск≥льки зд≥йснюЇ нагромадженн¤ чи за межа-ми своЇњ господарськоњ одиниц≥, чи у форм≥ диверсиф≥кац≥њ вироб-ництва в межах свого п≥дприЇмства. ќтже, конкуренц≥¤ виступаЇ не т≥льки ¤к боротьба за м≥сце на ринку, а й ¤к взаЇмод≥¤ р≥зних ланок сусп≥льного под≥лу прац≥, ¤ка даЇ поштовх зростанню ринку. ѕ≥дтримка ц≥Їњ (другоњ) сторони конкуренц≥њ ≥ Ї предметом регулю-ванн¤ у рамках н≥мецькоњ модел≥ ринку.
¬≥дм≥нн≥стю н≥мецькоњ модел≥ Ї регулюванн¤ економ≥ки через кредитно-грошову пол≥тику, а не бюджетно-ф≥нансову, що пов'¤зано з традиц≥йно вищою орган≥зац≥Їю ф≥нансового кап≥талу в Ќ≥меч-чин≥ пор≥вн¤но ≥з —Ўј. ¬плив на р≥вень ц≥н, структуру попиту ≥ пропозиц≥њ зд≥йснюЇтьс¤ не через податкову систему (американ-ська модель), а скор≥ше через п≥дтримку оптимального поЇднуван-н¤ м≥ж величиною сукупного позичкового кап≥талу та величиною кап≥талу, зайн¤того у промисловост≥ та торг≥вл≥ ≥ пов'¤зану з цим величину в≥дсотка. .
¬ажливим каналом регулюванн¤ ринку за н≥мецькою моделлю Ї валютно-ф≥нансове регулюванн¤. ќстаннЇ зд≥йснюЇтьс¤ через за-охоченн¤ експорту ¤к джерела валюти ≥ спри¤нн¤ такому ≥мпорту, ¤кий через насичен≥сть внутр≥шнього ринку ≥ зм≥цненн¤ куп≥вель-ноњ спроможност≥ марки забезпечуЇ спри¤тливий валютний курс дл¤ марки. ѕ≥дтримка курсу марки неможлива без п≥дтримки пози-тивного торгового ≥ плат≥жного балансу.
—пециф≥ка н≥мецькоњ модел≥ ви¤вл¤Їтьс¤ також в бюджетно-по-датков≥й пол≥тиц≥. –озм≥ри податк≥в ≥ держбюджету узгоджуютьс¤ ≥з зростанн¤м економ≥ки. ƒержава вилучаЇ ту частину доход≥в, ¤ка не може бути ефективно реал≥зованою на ринку без "перегр≥ву" кон'юнк-тури ≥ посиленн¤ ≥нфл¤ц≥йного тиску. ѕодаткова пол≥тика спр¤мова-на на стримуванн¤ надм≥рного зростанн¤ у рамках складеноњ неефек-тивноњ структури економ≥ки ≥ ставить безпосередн≥м завданн¤м не перерозпод≥л доход≥в, а заморожуванн¤ ≥нфл¤ц≥йних доход≥в.
ќсобливе м≥сце в н≥мецьк≥й модел≥ займаЇ пол≥тика доход≥в ≥ зайн¤тост≥. ƒержава заохочуЇ доходи вс≥х виробник≥в (власник≥в ≥ найманих прац≥вник≥в), ¤к≥ робл¤ть внесок у зростанн¤ ринку, вклю-чаючи його експортну частину, прогресивн≥ структурн≥ зрушенн¤ в економ≥ц≥. «ростанн¤ доход≥в населенн¤ в ц≥лому ≥ окремих його груп пов'¤зуЇтьс¤ ≥з зб≥льшенн¤м куп≥вельноњ спроможност≥ марки наоснов≥ зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ ≥ насиченост≥ внутр≥шньо-го ринку. ¬едетьс¤ систематична боротьба з надм≥рною диферен-ц≥ац≥Їю у р≥вн¤х" доход≥в ¤к фактора обмеженн¤ ринку.
Ќ≥меччина займаЇ середнЇ м≥сце серед розвинених крањн по частц≥ держбюджету у ¬¬ѕ ≥ коеф≥ц≥Їнту ƒжин≥, ¤кий характеризуЇ ди-ференц≥ац≥ю населенн¤ за р≥внем доход≥в. «айн¤т≥сть розгл¤даЇть-с¤ ¤к результат своЇчасних структурних перебудов на основ≥ ефек-тивност≥ економ≥ки ≥ швидких темп≥в њњ зростанн¤, п≥дтримки ста-б≥льност≥ н≥мецькоњ марки. —постер≥гаЇтьс¤ б≥льш високий р≥вень зайн¤тост≥, н≥ж у —Ўј (до к≥нц¤ 70-х рок≥в), проте менший, н≥ж у япон≥њ ≥ Ўвец≥њ.
јнгл≥йська, або Ївропейсько-кейнс≥анська, модель ринку була найпоширен≥шою у повоЇнн≥й ¬еликобритан≥њ, ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ, ” м≥ру розвитку зах≥дноЇвропейськоњ ≥нтеграц≥њ у 60-80-т≥ роки XX ст., ун≥ф≥кац≥њ господарських механ≥зм≥в в≥дбувавс¤ процес розмиван-н¤ ц≥Їњ модел≥ ≥ посиленн¤ рис н≥мецькоњ модел≥ ринку.
ƒл¤ англ≥йськоњ модел≥ характерна на¤вн≥сть значноњ за масшта-бами ≥ часткою державноњ власност≥, зд≥йсненн¤ державних за-купок у великих розм≥рах,: значн≥ державн≥ ≥нвестиц≥њ дл¤ п≥д-тримки зайн¤тост≥, вир≥шенн¤ соц≥альних завдань. ƒержавний бюджет виконуЇ значною м≥рою функц≥њ концентрац≥њ попиту в руках держави, ¤ка отримуЇ доходи через виробництво ≥ реал≥за-ц≥ю товар≥в ≥ витрачаЇ њх на монопольне установлених умовах. «в≥дси виникаЇ схильн≥сть до ≥нфл¤ц≥њ ¤к результат державного регулю-ванн¤.
” рамках американськоњ ≥ н≥мецькоњ моделей ринку держ-бюджет-це фактор впливу на структуру ≥ обс¤г пропозиц≥њ, ос-к≥льки податки, дотац≥њ, субсид≥њ, податков≥ кредити, держкре-дити зб≥льшують р≥вень ц≥н на одн≥ товари ≥ знижують його на друг≥, кр≥м того, держбюджет повинен заморожувати ≥нфл¤ц≥йн≥ доходи.
¬ англ≥йськ≥й модел≥ держбюджет виступаЇ як фактор впливу на попит шл¤хом концентрац≥њ, перерозпод≥лу доход≥в, ¤к≥ зм≥нюють структуру попиту ≥ впливають на ц≥ни через зм≥ну попиту.
’арактерною рисою англ≥йськоњ модел≥ ринку Ї державна влас-н≥сть на п≥дприЇмства кап≥талоЇмних ≥ малорентабельних галузей, продукц≥¤ ¤ких ≥стотно впливаЇ на р≥вень витрат в ≥нших галуз¤х, особливо експортних. –озвиток ≥нтеграц≥йних процес≥в у «ах≥дн≥й ™вроп≥ супроводжувавс¤ згортанн¤м економ≥чно неефективних ви-робництв, що привело до скороченн¤ масштаб≥в державноњ влас-ност≥. “ак≥ виробництва, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ нормального процесу в≥дтворенн¤, винос¤тьс¤ в крањни, що розвиваютьс¤ та переход¤ть до ринку.
Ќеобх≥дно в≥дзначити, що вплив на р≥вень ц≥н шл¤хом концент-рац≥њ попиту в руках держави - це ринковий метод регулюванн¤ ринку, несум≥сний з методами адм≥н≥стративного розпод≥лу товар≥в ≥ пов'¤заний з цим адм≥н≥стративним установленн¤м ц≥н. ѕроте в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ ¬еликобритан≥њ, франц≥њ ≥ р¤ду ≥нших крањн останн≥ методи були поширен≥ п≥д час в≥йни та в повоЇнн≥ роки.
Ўведська модель ринку була поширена у —кандинавських крањ-нах, зустр≥чалась на окремих етапах реформи в ≤спан≥њ, ѕортугал≥њ, √рец≥њ. ƒл¤ ц≥Їњ модел≥ характерне переважанн¤ соц≥ал-демократич-ного п≥дходу до економ≥чноњ пол≥тики. «а шведською моделлю ре-гулюванн¤ ринку зд≥йснюЇтьс¤ передус≥м через регулюванн¤ тру-дових в≥дносин на загальнонац≥ональному р≥вн≥ (наприклад, вста-новленн¤ тарифних ставок) ≥ через державну власн≥сть на п≥дприЇм-ствах, ¤к≥ забезпечують в≥дтворенн¤ робочоњ сили ≥ формуванн¤ величини вартост≥ робочоњ сили.
’арактерною рисою шведськоњ модел≥ Ї сильна соц≥альна пол≥-тика, ¤ка забезпечуЇ найменшу диференц≥ац≥ю населенн¤ за р≥в-нем доход≥в, ≥ високий р≥вень зайн¤тост≥, ¤кий припускаЇ державн≥ витрати на переквал≥ф≥кац≥ю роб≥тник≥в ≥ п≥дтримку чисельност≥ робочих м≥сць. ѕор≥вн¤но з —Ўј частка витрат на переквал≥ф≥ка-ц≥ю роб≥тник≥в в держбюджет≥ вища, н≥ж частка витрат на допомо-гу по безроб≥ттю. ѕор≥вн¤но з ¬еликобритан≥Їю зайн¤т≥сть п≥дтри-муЇтьс¤ б≥льшою м≥рою через переквал≥ф≥кац≥ю роб≥тник≥в, н≥ж через п≥дтримку чисельност≥ робочих м≥сць. —оц≥альна пол≥тика забезпечуЇ високий р≥вень задоволенн¤ соц≥альних потреб через трансфертн≥ платеж≥ (безкоштовн≥ послуги чи послуги за п≥льгови-ми ц≥нами).
ƒл¤ шведськоњ модел≥ характерн≥ протир≥чч¤ м≥ж п≥дтримкою зайн¤тост≥ реал≥зац≥Їю соц≥альних програм, з одного боку, ≥ забез-печенн¤м високих темп≥в зростанн¤, п≥двищенн¤м ефективност≥, боротьбою з ≥нфл¤ц≥Їю - з другого боку. «агостренн¤ цих проти-р≥ч ви¤вл¤Їтьс¤ в розмиванн≥ де¤ких кор≥нних рис шведськоњ мо-дел≥. «окрема, мав м≥сце перех≥д до укладанн¤ трудових договор≥в на р≥вн≥ окремих галузей ≥ п≥дприЇмств, зд≥йснювалась приватиза-ц≥¤ частки комунального майна ≥ п≥дприЇмств держсектора, в≥дбу-валось скороченн¤ р¤ду трансфертних платеж≥в та п≥льг тощо. –оз-виток виробничоњ демократ≥њ дав змогу орган≥зац≥¤м прац≥вник≥в вир≥шувати самим де¤к≥ питанн¤, ¤к≥ пов'¤зан≥ з орган≥зац≥Їю прац≥, пор¤дком прийому на роботу та зв≥льненн¤ з роботи, участ≥ в робо-т≥ правл≥нн¤ компан≥й.
–озвиток ≥нтеграц≥йних процес≥в в «ах≥дн≥й ™вроп≥, залученн¤ в нього шведського кап≥талу (в≥дплив кап≥талу з крањни, створенн¤ сп≥льних п≥дприЇмств), посиленн¤ ≥ноземноњ конкуренц≥њ ≥ нестаб≥ль-ност≥ крони спри¤ли перегл¤ду економ≥чноњ пол≥тики шведськими соц≥ал-демократами у 80-х роках.
японська модель ринку. ¬ ц≥й модел≥ основним суб'Їктом Ї кор-порац≥¤ з≥ специф≥чною внутр≥шньою структурою. ¬ласником кор-порац≥њ Ї юридична особа, представлена ф≥зичними особами, ¤к≥
привласнюють доход у вигл¤д≥ не п≥дприЇмницького прибутку, а зароб≥тноњ плати за виконанн¤ специф≥чних функц≥й (розрив у р≥в-н¤х максимальноњ та м≥н≥мальноњ -зароб≥тноњ плати становить не б≥ль-ше 5-6 раз≥в,<на в≥дм≥ну в≥д —Ўј, де такий розрив дос¤гаЇ 10-11 раз≥в) ≥ у вигл¤д≥ див≥денд≥в по акц≥¤х, причому частка доход≥в у вигл¤д≥ див≥денд≥в по акц≥¤х невелика.
ƒл¤ ¤понських корпорац≥й характерн≥ особлив≥ методи закр≥п-ленн¤ робочоњ сили за п≥дприЇмством: патернал≥зм на р≥вн≥ корпо-рац≥њ, довгостроков≥ трудов≥ угоди, спри¤нн¤ корпорац≥њ у вихованн≥ своњх прац≥вник≥в, отриманн≥ ними квал≥ф≥кац≥њ та осв≥ти, наб≥р п≥льг, створенн¤ умов дл¤ профес≥йного розвитку ≥ творчост≥.
ѕерелив кап≥талу м≥ж корпорац≥¤ми зд≥йснюЇтьс¤ через рух бан-к≥вського кап≥талу: частка позичкових засоб≥в значно перевищуЇ частку засоб≥в, ¤к≥ отримують в≥д продажу акц≥й. «в≥дси б≥льше значенн¤ маЇ регулюванн¤ через банк≥всько-кредитну систему ≥ менше - через бюджетно-податкове регулюванн¤.
ƒл¤ ¤понського ринку характерне групуванн¤ др≥бного ≥ середньо-го б≥знесу навколо корпорац≥й, ¤к≥ закуповують продукц≥ю цих п≥д-приЇмств.
ѕров≥дн≥ позиц≥њ япон≥њ у св≥тов≥й торг≥вл≥ дають змогу п≥дтриму-вати стаб≥льн≥сть Їни за допомогою експортно-≥мпортних опера-ц≥й, ¤к≥ формують спри¤тливе дл¤ нењ сп≥вв≥дношенн¤ ц≥н товар≥в, .¤к≥ виражен≥ у Їнах, та ц≥н товар≥в, ¤к≥ виражен≥ у будь ¤к≥й ≥нш≥й валют≥.
«а ¤понською моделлю ринку використовуютьс¤ також ≥ адм≥-н≥стративно-економ≥чн≥ методи регулюванн¤. (наприклад, встанов-ленн¤ строк≥в ≥ розм≥р≥в оновленн¤ устаткуванн¤ конкретним кор-порац≥¤м ≥з зазначенн¤м штрафних санкц≥й за невиконанн¤, прий-н¤тт¤ державних р≥шень про перенесенн¤ п≥дприЇмств тощо).
ћодел≥ ринку в нових ≥ндустр≥альних крањнах, що розвиваютьс¤, характерн≥ дл¤ повоЇнного розвитку таких крањн, ¤к Ѕразил≥¤, ћек-сика, јргентина, ѕ≥вденна  оре¤, “айвань, —≥нгапур,  увейт, ќб'Їд-нан≥ јрабськ≥ ≈м≥рати, ≤ндонез≥¤, ™гипет та ≥н. ’арактерна риса цих моделей пол¤гаЇ у злам≥ традиц≥йних структур ≥ формуванн≥ ринково-п≥дприЇмницьких в≥дносин на основ≥ створенн¤ п≥дприЇмств нов≥тньоњ технолог≥њ та включенн¤ в м≥жнародний под≥л прац≥ на ц≥й основ≥. ÷≥ процеси зд≥йснюютьс¤ за рахунок державних ресур-с≥в, ¤к≥ управл¤ютьс¤ безпосередньо державою чи передаютьс¤ в т≥й чи ≥нш≥й форм≥ нац≥ональним п≥дприЇмц¤м, а також за рахунок залученн¤ ≥ноземного кап≥талу. “ак≥ крањни показують приклад рин-ку, ¤кий створюЇтьс¤ самою державою за власний рахунок. ƒер-. жава створюЇ комб≥нац≥ю п≥дприЇмств, що можуть самост≥йно гос-подарювати, бути джерелом валютних доход≥в чи ринком збуту дл¤ ≥нших п≥дприЇмств. «начна частка державних ≥нвестиц≥й визначаЇ державний кон-троль за р≥зними сторонами в≥дтворенн¤, включаючи ц≥ни на де¤к≥ товари. ≤нфл¤ц≥йн≥ тенденц≥њ пов'¤зан≥ з значними державними ≥нвес-тиц≥¤ми ≥ державним регулюванн¤м. ѕроте вони частково парал≥-зуютьс¤ зовн≥шньоеконом≥чною активн≥стю, ¤ка прит¤гуЇ в крањну ст≥йку ≥ноземну валюту, забезпечуЇ завантаженн¤ потужностей, структурний маневр нац≥ональних економ≥к ≥ пов'¤зан≥ з цим ви-сок≥ темпи економ≥чного зростанн¤. ≈фективн≥сть цих моделей пов'¤зана також з невеликими територ≥¤ми таких крањн, ¤к “ай-вань, —≥нгапур, ѕ≥вденна  оре¤, високою щ≥льн≥стю населенн¤, ћодел≥ ринку в нових ≥ндустр≥альних крањнах в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д мо-делей ринку тих крањн, що розвиваютьс¤, де п≥дприЇмницька фор-ма власност≥ взаЇмод≥Ї з традиц≥йними формами власност≥, п≥дко-р¤Ї њх своЇму руху, проте не витискуЇ њх з економ≥ки, а також р≥зко в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д моделей ринку тих крањн, що розвиваютьс¤, де п≥дприЇмницька форма власност≥ сп≥в≥снуЇ з нетрадиц≥йними при слабк≥й взаЇмод≥њ з ними, що виражаЇ "анклавний характер" роз-витку п≥дприЇмництва.
–≥зн≥ модел≥ ринку можуть бути згрупован≥ за формами влас-ност≥ та механ≥змом регулюванн¤. ѕитанн¤ про частку державного бюджету у ¬¬ѕ виражаЇ к≥льк≥сну сторону регулюванн¤. як≥сна сторона регулюванн¤ ви¤вл¤Їтьс¤ через механ≥зм регулюванн¤. ѕор≥вн¤льний анал≥з р≥зних механ≥зм≥в регулюванн¤ даЇ змогу ви-д≥лити так≥ ознаки: по-перше, об'Їкти регулюванн¤ (вплив на про-позиц≥ю, тобто на структуру ≥ обс¤ги сукупного виробництва, вплив на попит ¤к результат зрушень у розпод≥л≥ доход≥в); по-друге, еко-ном≥чн≥ способи регулюванн¤ (бюджетно-податковий, грошово-кре-дитний, валютно-ф≥нансовий, ≥нвестиц≥йний, адм≥н≥стративно-еко-ном≥чний), ¤к≥ виражають способи впливу на пропозиц≥ю ≥ попит;
по-третЇ, нееконом≥чн≥ способи регулюванн¤ (правовий, мораль-ний, пол≥тичний механ≥зми).