–озд≥л 32
“–јƒ»÷≤…Ќ≤ ≤ —“–ј“≈√≤„Ќ≤ ћ≤∆Ќј–ќƒЌ≤ ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ ¬≤ƒЌќ—»Ќ». ѕЋј“≤∆Ќ»… ЅјЋјЌ—
І 1. —утн≥сть м≥жнародних економ≥чних в≥дносин трансформац≥¤ њх
≈коном≥чн≥ взаЇмозв'¤зки св≥тового господарства ¤к Їдиноњ сис-теми грунтуютьс¤ на розвитку м≥жнародних економ≥чних в≥дно-син (ћ≈¬), ¤к≥ Ї матер≥альною основою мирного сп≥в≥снуванн¤, сп≥лкуванн¤ ≥ взаЇмопереплетенн¤ ≥нтерес≥в р≥зних держав. ћ≈¬ - це сукупн≥сть м≥жнародних економ≥чних зв'¤зк≥в, що формуютьс¤ п≥д впливом розвитку продуктивних сил, економ≥чного устрою, по-л≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ крањн та ≥нших чинник≥в.
ќб'Їктивн≥ потреби еволюц≥њ продуктивних сил вт≥люютьс¤ у св≥тових господарських в≥дносинах. Ќатурально-матер≥альний зм≥ст ћ≈¬ (частка товар≥в, кап≥тал≥в, послуг, робочоњ сили, що зд≥йсню-ють об≥г поза нац≥ональними рамками, валютн≥ зв'¤зки, науково-техн≥чний обм≥н тощо) в≥дбиваЇтьс¤ у м≥жнародних виробничих в≥дносинах ус≥х чотирьох фаз (виробництво, розпод≥л, обм≥н ≥ спо-живанн¤) Їдиного процесу в≥дтворенн¤.
ћ≈¬, пов'¤зан≥ з фазами розпод≥лу, обм≥ну ≥ споживанн¤, Ї непервинними, такими, що поход¤ть в≥д виробничих в≥дносин фази виробництва. « розвитком процес≥в ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарського житт¤, нео≥ндустр≥альних продуктивних сил ≥ виробничого кооперуванн¤ на м≥жнародному р≥вн≥ ћ≈¬ поступово перетворю-ютьс¤ на первинн≥ виробнич≥ в≥дносини.
’арактер сукупност≥ ћ≈¬, що в≥дбиваЇ вс≥ фази сусп≥льного виробництва, визначаЇтьс¤ характером виробничих в≥дносин усе-редин≥ того чи ≥ншого сусп≥льства. “ому ћ≈¬ Ї пох≥дними, перене-сеними на м≥жнародну, м≥ждержавну арену економ≥чними в≥дно-синами певного сусп≥льства. ¬заЇмов≥дносини м≥ж р≥зними нац≥¤-ми складаютьс¤ залежно в≥д р≥вн¤ розвитку продуктивних сил, под≥лу прац≥ та ¬нутр≥шн≥х в≥дносин.
ќтже, ћ≈¬ мають два аспекти. ѕо-перше, к≥льк≥сну характерис-тику, ¤ка в≥ддзеркалюЇтьс¤ у показниках об'Їкт≥в зовн≥шньоњ тор-г≥вл≥, ≥ноземних ≥нвестиц≥й, курс≥в валют тощо. ѕо-друге, - це ¤к≥сна характеристика, ¤ка в≥дбиваЇтьс¤ в соц≥ально-економ≥чн≥й природ≥ зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в ¤к м≥жнародних виробничих в≥дно-син. ћ≈¬ - це внутр≥шн≥ виробнич≥ в≥дносини, винесен≥ за нац≥о-нальн≥ меж≥. —ьогодн≥ в св≥т≥ нал≥чують три р≥зновиди њх: м≥ж крањ-нами з розвиненими ринковими в≥дносинами; м≥ж крањнами, що розвиваютьс¤, та м≥ж крањнами з перех≥дною економ≥кою. ƒо пере-х≥дних ћ≈¬ належать зв'¤зки м≥ж крањнами розвиненоњ ринковоњ економ≥ки та крањнами, що розвиваютьс¤; м≥ж першими та крањна-ми перех≥дноњ економ≥ки; м≥ж останн≥ми та крањнами, що розвива-ютьс¤.
ћ≈¬ ¤к глобальн≥ в≥дносини вт≥люютьс¤ в житт¤ через три р≥вн≥: макро, мето та м≥кро.
ћакрор≥вень ви¤вл¤Їтьс¤ у м≥ждержавних економ≥чних в≥дноси-нах, ¤к≥ визначають ≥ забезпечують в сьогодн≥шньому св≥т≥ загальн≥ умови розвитку ћ≈¬ на вс≥х р≥вн¤х.
ћетор≥вень - це економ≥чн≥ зв'¤зки м≥ж рег≥онами, м≥стами тощо окремих крањн та на м≥жгалузевому р≥вн≥.
ћ≥крор≥вень ћ≈¬ ¤вл¤Ї собою зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств, ф≥рм. ѕри цьому важливим суб'Їктом ћ≈¬ стали транс-нац≥ональн≥ корпорац≥њ (“Ќ ), що поЇднують у своњй д≥¤льност≥ зав-д¤ки њхн≥й орган≥зац≥йно-економ≥чн≥й структур≥ ус≥ р≥вн≥ ћ≈¬. Ќин≥ у св≥т≥ ≥снуЇ понад 40 тис. “Ќ , д≥¤льн≥сть ¤ких охоплюЇ переважну частину св≥товоњ економ≥ки.
‘ункц≥онуванн¤ св≥тового господарства в≥дт≥нюЇ дв≥ основн≥ тен-денц≥њ: а) ц≥л≥сност≥ св≥тових економ≥чних в≥дносин; б) њх супереч-ливост≥.
“енденц≥¤ ц≥л≥сност≥ св≥тових економ≥чних в≥дносин гостро ста-вить питанн¤ трансформац≥њ, перебудови ћ≈¬, ¤к≥ не можуть на-дал≥ функц≥онувати на нер≥вноправн≥й основ≥. ќб'Їктивною осно-вою ц≥л≥сност≥ св≥тового господарства Ї загальнолюдськ≥ ≥нтереси, в широк≥й пал≥тр≥ ¤ких вид≥л¤ють основний цив≥л≥зац≥йний еконо-
м≥чний ≥нтерес - збереженн¤ ≥ стаб≥льн≥сть земноњ цив≥л≥зац≥њ на грунт≥ соц≥ально-економ≥чного прогресу.
≈коном≥чн≥ ≥нтереси не т≥льки визначаютьс¤ системою виробни-чих в≥дносин, а й виступають первинною, внутр≥шньо властивою њм формою ви¤вленн¤. ÷ив≥л≥зац≥йЩ економ≥чн≥ ≥нтереси (створенн¤ економ≥чноњ бази дл¤ розв'¤занн¤ таких глобальних проблем, ¤к еколог≥чн≥, дос¤гненн¤ економ≥чноњ безпеки тощо) зумовлюють певн≥ ћ≈¬, ¤к≥ Ї передумовою ≥ водночас результатом процес≥в ц≥л≥сност≥ у св≥тових продуктивних силах.
–еально в економ≥ц≥ будь-¤коњ крањни виробнич≥ в≥дносини пев-ного типу в чистому вигл¤д≥ не ≥снують. Ѕ≥льше того, новий ступ≥нь розвитку визначаЇтьс¤ сьогодн≥ ¤к ступ≥нь пол≥структурних, пара-лельних соц≥альних форм. Ќа терен≥ економ≥чноњ взаЇмозалежност≥ держав набуваЇ подальшого розвитку потреба в м≥жнародному ре-гулюванн≥ св≥тових господарських зв'¤зк≥в. ÷¤ потреба покладена в основу тенденц≥њ до актив≥зац≥њ зусиль р≥зних крањн (або њх угру-повань) щодо узгодженого вир≥шенн¤ проблем м≥жнародних еко-ном≥чних в≥дносин.
Ѕлизьк≥сть економ≥чних ≥нтерес≥в при одн≥й ≥ т≥й сам≥й форм≥ господарюванн¤ характеризуЇтьс¤ њх системною приналежн≥стю. « урахуванн¤м спадкоЇмност≥ сусп≥льного розвитку можна ствер-джувати: де¤к≥ риси, властивост≥ економ≥чних ≥нтерес≥в, характерн≥ дл¤ одн≥Їњ форми господарюванн¤, можуть ви¤вл¤тис¤ в економ≥ч-них ≥нтересах за ≥ншоњ форми, тобто також бути спор≥дненими. Ќаприклад, спор≥днен≥сть може грунтуватис¤ на загальних законо-м≥рност¤х розвитку товарно-грошових в≥дносин ≥ сучасних формах орган≥зац≥њ виробництва. ¬она може позначатись також на еконо-м≥чних ≥нтересах прац≥вник≥в в умовах р≥зних технолог≥чних спо-соб≥в виробництва. ÷¤ об'Їктивн≥сть викристал≥зовуЇтьс¤ в потреб≥ прац≥вник≥в у профес≥йних знанн¤х.
‘ормуванн¤ ≥ розвиток названих вище ≥нтерес≥в ≥ потреб багато в чому суперечлив≥ ≥ трактуютьс¤ р≥зними крањнами неоднаково. ¬иробити загальну платформу, ¤ка була б прийн¤тною дл¤ вс≥х учасник≥в м≥жнародного економ≥чного сп≥вроб≥тництва, непросто. ѕроте завданн¤ розробки концептуальноњ програми розвитку св≥-тових господарських зв'¤зк≥в ¤к одного з ≥мператив≥в взаЇмозалеж-ност≥ держав дуже важливе. “ак, дл¤ ”крањни особливо ц≥нним Ї досв≥д взаЇмного пов'¤зуванн¤ ≥нтерес≥в, накопичений ≥ншими крањ-нами, оск≥льки цей досв≥д грунтуЇтьс¤ на терен≥ пол≥тико-економ≥чних ≥нструментар≥њв, а не на терен≥ директивно-командних ме-тод≥в.
ќдн≥Їю з причин трансформац≥њ ћ≈¬ Ї потреба у принципово новому механ≥зм≥ функц≥онуванн¤ св≥тового господарства, зумов-лена розмиванн¤м традиц≥йноњ модел≥ м≥жнародного под≥лу прац≥(ћѕѕ), його реал≥зац≥Їю здеб≥льшого на м≥жф≥рмовому (м≥жанклавному) р≥вн≥. ≈волюц≥¤ умов св≥тового господарського житт¤, коли-ванн¤ економ≥чноњ кон'юнктури, зрушенн¤ в баланс≥ сил м≥ж ос-новними учасниками зовн≥шньоеконом≥чного обм≥ну спричинюють зм≥ни в критер≥¤х можливих тип≥в м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ - в≥д трудом≥сткоњ ≥ кап≥талоЇмноњ до високотехнолог≥чноњ, наукоЇмноњ експортноњ продукц≥њ з пор≥вн¤но великими витратами на науково-досл≥дн≥ й експериментально-конструкторськ≥ розробки (Ќƒ≈ –).
ќсновний потенц≥ал розвитку економ≥ки все б≥льше зосереджу-Їтьс¤ в технолог≥чно складних, наукоЇмних галуз¤х, усп≥х ¤ких на ринку визначатиметьс¤ ефективною орган≥зац≥Їю. ¬≥дпов≥дно все б≥льшу роль в≥д≥граватиме м≥жнародне виробництво з його спец≥а-л≥зац≥Їю, що поглиблюватиметьс¤ ≥ в≥дт≥сн¤тиме традиц≥йн≥ форми торг≥вл≥, спри¤тиме зм≥цненню виробничо-≥нвестиц≥йноњ модел≥ сп≥в-роб≥тництва.
–≥зн≥ крањни мають неоднаков≥ можливост≥ розвивати галуз≥, так чи ≥накше пов'¤зан≥ з ≥нформац≥йними технолог≥¤ми, зокрема з комп'ютерними системами обробки ≥нформац≥њ, транспортуванн¤м даних за допомогою телекомун≥кац≥йних ≥ оптиковолоконних засо-б≥в зв'¤зку тощо, тобто мають р≥зн≥ стартов≥ можливост≥ дл¤ пошу-к≥в власного м≥сц¤ в нов≥й структур≥ м≥жнародного под≥лу прац≥.
ѕоглибленн¤ ≥ розширенн¤ сфери об'Їктивноњ д≥њ загальних еко-ном≥чних закон≥в (п≥двищенн¤ потреб, економ≥њ часу, вартост≥ тощо) грунтуютьс¤ на ц≥л≥сност≥ св≥тового господарства, спри¤ють реал≥-зац≥њ потреби в нов≥й систем≥ взаЇмод≥њ вс≥х держав. Ќаприклад, причинно-насл≥дков≥ зв'¤зки, що в≥дтворюють зм≥ст об'Їктивного закону економ≥њ часу, передбачають дл¤ крањн - учасниць ћѕѕ ≥ обм≥ну б≥льш повне ≥ з меншими витратами задоволенн¤ своњх ма-тер≥альних потреб, н≥ж це робилось би наодинц≥, в ≥зол¤ц≥њ. ”с≥ держави, ¤к≥ не ≥гнорують можливост≥ економ≥чних в≥дносин, за≥н-тересован≥ у створенн≥ нормальних умов дл¤ функц≥онуванн¤ цього закону.
ќтже, об'Їктивна необх≥дн≥сть трансформац≥њ ћ≈¬ пол¤гаЇ в ц≥-л≥сност≥ св≥тового господарства, що зростаЇ, ви¤вленн≥ спор≥дне-ност≥ економ≥чних ≥нтерес≥в крањн, реал≥зац≥њ потреби в новому ме-хан≥зм≥ функц≥онуванн¤ св≥тових економ≥чних в≥дносин, нов≥й струк-тур≥ ћѕѕ, розширенн≥ сфери д≥њ загальних економ≥чних закон≥в.
Ќа етап≥ глобальних зрушень в≥д авторитарних режим≥в до де-мократ≥њ важливо забезпечити реал≥зац≥ю принципу свободи вибо-ру дл¤ будь-¤коњ крањни њњ сусп≥льно-пол≥тичного й економ≥чного устрою, форм участ≥ у св≥тових економ≥чних в≥дносинах тощо, але не вузького, з двох можливостей (або-або), а множинного вибору. ќдна з особливостей цього етапу пол¤гаЇ в тому, що в сам≥й при-род≥ ≥нформац≥йного сусп≥льства закладено основи неминучоњ зм≥-
ни пр≥оритет≥в: посилюЇтьс¤ потреба в реал≥зац≥њ зд≥бностей осо-бистост≥, натом≥сть послаблюЇтьс¤ вплив держави. —пециф≥ка ”крањни в цьому в≥дношенн≥ пол¤гаЇ в тому, що розв≥й демократич-них процес≥в на початковому етап≥ державотворенн¤ потребуЇ на-лежноњ нац≥ональноњ в≥дособленост≥, тод≥ ¤к розвиток ринкових в≥дносин потребуЇ економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ, об'Їктивно в≥дкидаЇ на-ц≥ональну замкнен≥сть.
Ќин≥ модель двосистемного антагон≥зму на р≥вн≥ св≥тових зв'¤з-к≥в вже зруйновано, тому реальн≥ можливост≥ трансформац≥њ ћ≈¬ пов'¤зують не ≥з змаганн¤м двох систем, а з новими методами гос-подарюванн¤, перех≥дними типами ≥ формами, що становл¤ть вну-тр≥шню тканину св≥тового господарства.
—утн≥сть проблеми трансформац≥њ ћ≈¬ у св≥товому господарств≥ пол¤гаЇ в пошуках форм ≥ метод≥в (економ≥чних, пол≥тичних, ди-пломатичних) розв'¤занн¤ суперечност≥ м≥ж сучасним характером цих в≥дносин ≥ обставинами в св≥т≥, що зм≥нилис¤ внасл≥док при-скоренн¤ тенденц≥њ до глобал≥зац≥њ економ≥ки, перем≥щенн¤ акцен-т≥в з ≥деолог≥чних конструкц≥й на економ≥чн≥ важел≥ формуванн¤ нових моделей людськоњ д≥¤льност≥, творенн¤ б≥льш високоњ ¤кост≥ житт¤.
ƒобре в≥дом≥ процеси, ¤к≥ посилюють глобальний характер еко-ном≥ки: зростанн¤ частки частини нац≥онального доходу, що реал≥-зуЇтьс¤ на зовн≥шньому ринку; м≥жнародна спец≥ал≥зац≥¤ ≥ коопе-руванн¤ виробництва; поширенн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу; розвиток ф≥нансових ринк≥в тощо.
—учасний зм≥ст ≥ характер ћ≈¬ в≥дбивають розвиток економ≥ч-них зв'¤зк≥в. ўодо зм≥сту ћ≈¬, то його трансформац≥¤ в≥дбуваЇть-с¤ внасл≥док зм≥н, по-перше, у розвитку св≥тових продуктивних сил, фактор≥в виробництва, його ресурс≥в, а по-друге, у складових св≥-товоњ економ≥ки при розвитку њњ до суперечливоњ ц≥л≥сност≥. Ќа зм≥-ну традиц≥йним формам ћ≈¬, ¤к≥ охоплюють сферу об≥гу, прихо-д¤ть стратег≥чн≥, ¤к≥ охоплюють безпосередню сферу виробництва. ўодо характеру ћ≈¬, то тут конче потр≥бно розв'¤зати проблему трансформац≥њ традиц≥йних в≥дносин "пануванн¤ ≥ п≥дкоренн¤" до стратег≥чних, заснованих на "розпод≥лен≥й в≥дпов≥дальност≥". якщо до розпаду командно-адм≥н≥стративноњ системи та утворенн¤ крањн з перех≥дною до ринковоњ економ≥ки стратег≥¤ сутност≥ ћ≈¬ пр¤-мувала до р≥вноправних, справедливих, взаЇмозалежних економ≥ч-них зв'¤зк≥в м≥ж обома групами крањн ринковоњ економ≥ки (розви-нених держав та крањн, що розвиваютьс¤), то нин≥ постала пробле-ма трансформац≥њ ћ≈¬ м≥ж трьома сучасними складовими св≥товоњ економ≥ки (включаючи перех≥дн≥ крањни).
Ќа VI спец≥альн≥й сес≥њ √енеральноњ јсамблењ 00Ќ (1974 р.) крањ-ни, що розвиваютьс¤, висунули програму нового м≥жнародного економ≥чного пор¤дку (Ќћ≈ѕ). Ќа основ≥ пол≥тичного регулюван-н¤ св≥тових господарських зв'¤зк≥в на м≥ждержавному р≥вн≥ перед-бачалось встановленн¤ економ≥чно обгрунтованого сп≥вв≥дношен-н¤ ц≥н на сировину, продовольч≥ товари ≥ промислов≥ вироби, упо-р¤дкуванн¤ валютно-ф≥нансових в≥дносин та ≥нш≥ заходи, спр¤мо-ван≥ проти пан≥вного становища транснац≥онального кап≥талу в систем≥ ћ≈¬. « к≥нц¤ 70-х рок≥в лозунг Ќћ≈ѕ фактично набрав статусу оф≥ц≥йноњ доктрини крањн, що розвиваютьс¤.
« середини 80-х рок≥в набувають розвитку концепц≥¤ ≥ програма створенн¤ системи м≥жнародноњ економ≥чноњ безпеки (ћ≈Ѕ) у рам-ках всеохоплюючоњ системи м≥жнародноњ безпеки. ѕеревага кон-цепц≥њ ћ≈Ѕ, що охоплюЇ взаЇмозв'¤зки ус≥х трьох складових сучас-ноњ св≥товоњ економ≥ки, пол¤гаЇ у в≥дмов≥ в≥д зайвоњ ≥деолог≥зац≥њ й пол≥тизац≥њ ћ≈¬. «авданн¤ забезпеченн¤ ћ≈Ѕ розгл¤даютьс¤ в ком-плекс≥ з ≥ншими глобальними проблемами, у взаЇмозв'¤зку з пи-танн¤ми роззброЇнн¤, еколог≥њ.
—творенн¤ системи ћ≈Ѕ Ї ц≥льовою функц≥Їю трансформац≥њ ћ≈¬, а встановленн¤ Ќћ≈ѕ - одним з елемент≥в системи ћ≈Ѕ. ѓхн≥ ц≥л≥, методи та шл¤хи розв'¤занн¤ багато в чому зб≥гаютьс¤.
Ќер≥вном≥рн≥сть розвитку складових св≥тового господарства зу-мовлюЇ багатоукладн≥сть його економ≥чного орган≥зму. «в≥дси, з од-ного боку, вигоди в≥д участ≥ у ћѕѕ розпод≥л¤ютьс¤ нер≥вном≥рно м≥ж укладами, що знаход¤тьс¤ на р≥зних ступен¤х техн≥ко-економ≥чного розвитку, тобто м≥ж крањнами, що розвиваютьс¤, та розвиненими. « другого боку, регул¤рний обм≥н засобами ≥ предметами прац≥ м≥ж укладами зд≥йснюЇтьс¤ попри в≥дм≥нност≥ в р≥вн¤х розвитку продук-тивних сил. ƒостатн¤ зона сум≥сност≥ м≥ж укладами проходить через под≥л прац≥, його кооперуванн¤, комб≥нуванн¤ тощо, тому трансфор-мац≥ю ћ≈¬ пов'¤зують з розширенн¤м та поглибленн¤м економ≥ч-ного сп≥вроб≥тництва м≥ж крањнами в таких основних напр¤мах:
1) розвиток стратег≥чних, виробничо-≥нвестиц≥йних зв'¤зк≥в че-рез кооперац≥ю виробництва, обм≥н сучасною технолог≥Їю та орга-н≥зац≥ю сп≥льних досл≥джень Ќƒ≈ –, створенн¤ сп≥льних п≥дприЇм-ств ≥ господарських орган≥зац≥й;
2) розвиток традиц≥йних зв'¤зк≥в через сферу об≥гу, розширен-н¤ торговельно-економ≥чного сп≥вроб≥тництва на компенсац≥йн≥й основ≥, розвиток сп≥вроб≥тництва в галуз≥ кредитних в≥дносин.
ƒл¤ реал≥зац≥њ нац≥ональних ≥нтерес≥в розширенн¤ господарських зв'¤зк≥в будь-¤коњ крањни за цими напр¤мами р≥вноц≥нне б≥льш пов-н≥й реал≥зац≥њ переваг ћѕѕ.
Ќац≥ональн≥ ≥нтереси окремих крањн та ≥нтереси розвитку св≥то-вого господарства утворюють Їдину ≥Їрарх≥чну систему "нац≥ональн≥ ≥нтереси - ≥нтереси св≥тового господарства", де нац≥ональн≥ ≥нте-реси залишаютьс¤ визначальним елементом.  ожна крањна намагаЇтьс¤ використати переваги ћѕѕ передус≥м дл¤ забезпеченн¤ влас-них нац≥ональних ≥нтерес≥в. ѕроте нац≥ональна економ≥чна пол≥ти-ка будь-¤коњ держави не повинна залишатис¤ виключно нац≥ональ-ною, вона маЇ враховувати своЇ м≥сце в систем≥ "нац≥ональн≥ ≥нте-реси - ≥нтереси св≥тового господарства", економ≥чним в≥дносинам ¤коњ властив≥ дв≥ протилежн≥ тенденц≥њ - до розвитку ≥ до гальму-ванн¤. “енденц≥¤ до розвитку визначаЇтьс¤ передус≥м Ќ“ѕ, тен-денц≥¤ до гальмуванн¤ - протилежн≥стю специф≥чних економ≥ч-них ≥ пол≥тичних ≥нтерес≥в, зумовлених в≥дм≥нност¤ми в ступен¤х розвитку ринк≥в товар≥в, прац≥, кап≥тал≥в та ≥нформац≥њ, у глибин≥ под≥лу прац≥ всередин≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни. ќднак внасл≥док необ-х≥дност≥ розв'¤занн¤ глобальних проблем цив≥л≥зац≥њ все б≥льшого значенн¤ набуваЇ перша тенденц≥¤.
‘ормуванн¤ взаЇмопов'¤заних ≥нтерес≥в держав вбачаЇтьс¤ ефек-тивним за умови врахуванн¤ ≥нтерес≥в ≥нших крањн у лог≥ц≥ власно-го економ≥чного розвитку ≥ власного економ≥чного ≥нтересу, що розширюЇ виб≥р вар≥ант≥в зд≥йсненн¤ њх ≥ способ≥в стикуванн¤ њх з ≥нтересами ≥нших крањн.
ѕоказовим щодо цього Ї розмањте тлумаченн¤ терм≥на "Ќћ≈ѕ", що п≥дтверджуЇ на¤вн≥сть широкого д≥апазону позиц≥й з проблем трансформац≥њ м≥жнародних економ≥чних в≥дносин. Ќћ≈ѕ розгл¤-даЇтьс¤ ¤к: 1) модель майбутнього св≥товоњ економ≥ки; 2) глобальна управл≥нська стратег≥¤; 3) зведенн¤ положень з питань перебудови ћ≈¬; 4) стратег≥¤ реорган≥зац≥њ св≥товоњ економ≥ки.
Ќезважаючи на суперечлив≥ позиц≥њ прихильник≥в Ќћ≈ѕ серед крањн, що розвиваютьс¤, сильн≥ сторони зм≥сту програми пол¤га-ють у тому, що, по-перше, вона спр¤мована на подоланн¤ багатьох елемент≥в нер≥вноправност≥ в м≥жнародн≥й економ≥чн≥й систем≥, ¤к≥ склалис¤ ще в колон≥альну епоху, ≥, по-друге, м≥стить вимоги пев-ного упор¤дкуванн¤ св≥тових господарських зв'¤зк≥в, л≥кв≥дац≥њ дис-крим≥нац≥йних обмежень, м≥жнародного регулюванн¤ окремих сек-тор≥в св≥тового господарського житт¤.
ѕроте модель Ќћ≈ѕ не позбавлена ≥стотних недол≥к≥в: а) вона не може претендувати на роль всеохоплюючоњ концепц≥њ кардиналь-ноњ перебудови св≥тових господарських зв'¤зк≥в, оск≥льки маЇ на мет≥ забезпеченн¤ ≥нтерес≥в передус≥м крањн, що розвиваютьс¤; сектори м≥жнародного економ≥чного сп≥лкуванн¤, що безпосередньо не зач≥-пають ц≥ крањни, не вход¤ть у програму Ќћ≈ѕ; б) саме тлумаченн¤ потреб крањн, що розвиваютьс¤, маЇ здеб≥льшого одноб≥чний ха-рактер, що випливаЇ з надм≥рного переб≥льшенн¤ рол≥ зовн≥шн≥х фак-тор≥в ≥ в≥дпов≥дноњ недооц≥нки важливост≥ власних зусиль молодих держав; в) основн≥ вимоги Ќћ≈ѕ передбачають створенн¤ спри¤т-ливого, п≥льгового зовн≥шньоеконом≥чного режиму т≥льки дл¤ крањн, що розвиваютьс¤, за рахунок розвинених крањн (вимоги перерозпод≥лу на користь б≥дних крањн певноњ частини нац≥онального доходу багатих крањн, теза про зовн≥шньоторговельн≥ та ф≥нансов≥ п≥льги, заклик до стаб≥л≥зац≥њ ц≥н на сировину, ¤ку вивоз¤ть крањни, що роз-виваютьс¤, на виг≥дному дл¤ них р≥вн≥ тощо); г) програма Ќћ≈ѕ непосл≥довна, вона не зач≥паЇ соц≥ально-економ≥чн≥ аспекти св≥товоњ господарськоњ системи, а передбачаЇ њњ реорган≥зац≥ю фактично на тих самих принципах, на ¤ких побудована сучасна система.
—ьогодн≥ заклики до встановленн¤ Ќћ≈ѕ не зн¤т≥ з пор¤дку денного, однак постають питанн¤ ¤к про реал≥стичну переоц≥нку перспектив руху за Ќћ≈ѕ, так ≥ про альтернативн≥ гасла транс-формац≥њ св≥тових господарських зв'¤зк≥в.
ѕерспективи реал≥зац≥њ трансформац≥њ ћ≈¬ на основ≥ ћ≈Ѕ вба-чаютьс¤ в р≥зноб≥чному анал≥з≥ об'Їктивних та суб'Їктивних мо-мент≥в, закр≥пленн≥ висновк≥в анал≥зу в м≥жнародних правилах, нормах ≥ гарант≥¤х прогресивного розвитку св≥тових господарських зв'¤зк≥в. ѕершочерговими об'Їктивними чинниками њњ Ї: 1) взаЇ-мозв'¤зок м≥ж ≥нтеграц≥йними процесами та нер≥вном≥рн≥стю еко-ном≥чного ≥ пол≥тичного розвитку крањн; 2) багатогранна м≥жнарод-на кооперац≥¤; 3) негативн≥ зовн≥шньоеконом≥чн≥ чинники, що впли-вають на нац≥ональну економ≥ку будь-¤коњ крањни.
¬заЇмозв'¤зок м≥ж ≥нтеграц≥йними процесами та нер≥вном≥р-н≥стю економ≥чного ≥ пол≥тичного розвитку крањн пол¤гаЇ в тому, що ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ ¤к основа господарського зближенн¤, взаЇмо-залежност≥ нац≥й надаЇ ≥нтеграц≥йним процесам незворотного ха-рактеру; нер≥вном≥рн≥сть ¤к джерело конфл≥ктного розвитку зумов-люЇ в≥дм≥нн≥сть форм ≥нтеграц≥њ та ≥нтеграц≥йноњ пол≥тики (митний, валютно-економ≥чний союзи тощо), спричинюЇ боротьбу "гегемо-н≥в" (™—, —Ўј, япон≥¤). Ќер≥вном≥рн≥сть- основа дл¤ в≥дцентро-вих та доцентрових тенденц≥й усередин≥ ≥нтеграц≥йних угрупувань, висуненн¤ на перший план одн≥Їњ з них.
ƒл¤ сучасного стану багатогранноњ м≥жнародноњ кооперац≥њ най-характерн≥шими Ї так≥ риси: орган≥зац≥¤ кооперац≥њ на основ≥ довго-строкових програм та угод, розширенн¤ масштаб≥в њњ; комплексний п≥дх≥д, що передбачаЇ розв'¤занн¤ не лише виробничих ≥ торго-вельних, а й науково-техн≥чних, валютно-ф≥нансових, правових пи-тань; тенденц≥¤ до поглибленн¤ внутр≥шньогалузевоњ та науково-виробничоњ кооперац≥њ.
—еред негативних зовн≥шньоеконом≥чних чинник≥в, що вплива-ють на нац≥ональну економ≥ку будь-¤коњ крањни залежно в≥д ≥нтен-сивност≥ њњ участ≥ в ћѕѕ, сл≥д зазначити специф≥чн≥ особливост≥ св≥тових товарних ринк≥в, ¤к≥ визначаютьс¤ об'Їктивною д≥Їю кон'юнктурних коливань, законом≥рност¤ми ц≥ноутворенн¤, станом сфери ф≥нанс≥в ≥ кредиту, системою взаЇмов≥дносин партнер≥в тощо. ¬плив негативних чинник≥в детерм≥нуЇ експортн≥ та ≥мпортн≥ мож-
ливост≥, умови торг≥вл≥ окремими товарами, обс¤ги валютних над-ходжень ≥ витрат, науково-техн≥чний, технолог≥чний обм≥ни тощо. ÷≥лком природно, що ступ≥нь впливу залежить в≥д р≥вн¤ економ≥ч-ного зростанн¤ кожноњ окремоњ держави: зач≥паючи однаковою м≥-рою вс≥ групи крањн, зазначен≥ чинники негативно впливають зде-б≥льшого на нац≥ональну економ≥чну безпеку (Ќ≈Ѕ) крањн, що роз-виваютьс¤ та переход¤ть до ринковоњ економ≥ки.
Ќац≥ональне господарство б≥льшост≥ крањн, що розвиваютьс¤, ≥ тих, що переход¤ть до ринку, спр¤моване на виробництво й екс-порт сировинних товар≥в. ѕрактично пост≥йне заниженн¤ ц≥н на м≥неральну сировину в останн≥ дес¤тил≥тт¤, законом≥рност≥ ц≥ноут-воренн¤ в св≥товому господарств≥, що неминуче призвод¤ть до зрос-танн¤ ц≥н переважно на готов≥ промислов≥ вироби, по-перше, ско-рочують експортн≥ доходи б≥льшост≥ крањн, що розвиваютьс¤ та переход¤ть до ринку, по-друге, зумовлюють "ножиц≥ ц≥н" на св≥то-вих ринках, ¤к≥ по сут≥ обезкровлюють економ≥ку крањн з моно-культурним виробництвом.
ќб'Їктивний процес диференц≥ац≥њ законом≥рно п≥дсилюЇ в≥д-м≥нност≥ в конкретних економ≥чних ≥нтересах крањн, що збер≥гають експортно-сировинну спец≥ал≥зац≥ю, нових ≥ндустр≥альних держав, крањн-експортер≥в нафти, найменш розвинених крањн, р≥зних груп крањн перех≥дноњ економ≥ки тощо. ¬ цьому пол¤гаЇ одна з причин труднощ≥в розробки програми перебудови ћ≈¬, що задовольн¤ла б ус≥ крањни.
ѕодоланн¤ таких суб'Їктивних фактор≥в, ¤к застосуванн¤ в м≥ж-державних в≥дносинах ембарго на експорт, блокуванн¤ кредит≥в чи валютних кошт≥в, арешт на платеж≥, економ≥чна блокада, списки "стратег≥чних товар≥в" тощо, можливе за умови вдосконаленн¤ м≥ж-народно-правовоњ системи економ≥чного сп≥вроб≥тництва. ÷¤ сис-тема м≥стить: а) комплекс двосторонн≥х угод про економ≥чне, про-мислове ≥ науково-техн≥чне сп≥вроб≥тництво, що виход¤ть за рамки традиц≥йних договор≥в, оск≥льки передбачають розвиток р≥знома-н≥тних форм економ≥чних зв'¤зк≥в ≥ розрахован≥ на тривалу пер-спективу; б) довгостроков≥ програми та спец≥альн≥ двосторонн≥ угоди в окремих конкретних сферах сп≥вроб≥тництва (з питань захисту навколишнього середовища, розвитку охорони здоров'¤, викорис-танн¤ атомноњ енерг≥њ, космосу, —в≥тового океану, модерн≥зац≥њ с≥ль-ського господарства, транспорту тощо);
¬ажливим Ї дотриманн¤ одного з принцип≥в реал≥зац≥њ зазначе-ноњ вище м≥жнародно-правовоњ системи, а саме: Ќ≈Ѕ окремо вз¤тоњ крањни ≥ ћ≈Ѕ в ц≥лому нерозривно взаЇмопов'¤зан≥; справжн¤ Ќ≈Ѕ не може бути реал≥зованою односторонн≥ми д≥¤ми, а реальна ћ≈Ѕ грунтуЇтьс¤ лише на повному врахуванн≥ взаЇмних ≥нтерес≥в ус≥х крањн св≥тового сп≥втовариства.
¬ажливою особлив≥стю резолюц≥њ ќќЌ "ћ≥жнародна економ≥ч-на безпека" Ї те, що проблеми оздоровленн¤ ћ≈¬ стосуютьс¤ не окремих утрупувань крањн, а зач≥пають ус≥ складов≥ св≥тового гос-подарства.  онцепц≥¤ ћ≈Ѕ передбачаЇ:
виключенн¤ з м≥жнародноњ практики вс≥х форм дискрим≥нац≥њ, в≥дмову в≥д пол≥тики економ≥чних блокад ≥ санкц≥й, ¤кщо це пр¤мо не зазначено в рекомендац≥¤х св≥тового сп≥втовариства;
сп≥льн≥ пошуки шл¤х≥в справедливого регулюванн¤ проблеми заборгованост≥;
встановленн¤ Ќћ≈ѕ, ¤кий гарантував би однакову економ≥чну безпеку вс≥х держав;
розробку принцип≥в використанн¤ на благо св≥тового сп≥втова-риства, передус≥м крањн, що розвиваютьс¤ та переход¤ть до ринку,
частини кошт≥в, ¤к≥ зв≥льн¤ютьс¤ внасл≥док скороченн¤ воЇнних бюджет≥в;
об'Їднанн¤ зусиль у досл≥дженн≥ й мирному використанн≥ космо-су, вир≥шенн≥ глобальних проблем, в≥д ¤ких залежить дол¤ земл¤н.
ќтже, в резолюц≥њ ќќЌ не лише в≥дт≥нюютьс¤ вузлов≥ проблеми оздоровленн¤ ћ≈¬ у глобальному масштаб≥, а й ставл¤тьс¤ завданн¤, розв'¤занн¤ ¤ких Ї нев≥дкладною справою дл¤ вс≥х крањн св≥ту неза-лежно в≥д р≥вн¤ розвитку њхньоњ економ≥ки й пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ.
ѕри обговоренн≥ на √енеральн≥й јсамблењ ќќЌ концепц≥њ ћ≈Ѕ ви¤вилос¤, що економ≥чн≥ ≥нтереси ¤к окремих держав, так ≥ ц≥лих груп Ї досить р≥зними, нер≥дко протилежними. ƒос¤гненн¤ консенсусу у вир≥шенн≥ ц≥Їњ життЇво важли-воњ дл¤ всього людства проблеми в найближчому майбутньому надзвичайно склад-не. Ѕезумовно, ћ≈Ѕ не Ї панацеЇю в≥д ус≥х б≥д св≥товоњ економ≥ки, оск≥льки не в змоз≥ викор≥н¤ти так≥ ¤вища, ¤к ≥нфл¤ц≥¤ чи р≥зниц¤ в р≥вн¤х економ≥чного роз-витку крањн.  онцепц≥¤ закликаЇ до проведенн¤ конструктивного, в≥льного в≥д конфронтац≥њ д≥алогу м≥ж ус≥ма членами св≥тового сп≥втовариства, результати ¤кого дали б змогу на основ≥ д≥њ об'Їктивних закон≥в св≥товоњ економ≥ки надати господарським зв'¤зкам м≥ж р≥зними державами позитивного спр¤муванн¤.
–еал≥зац≥¤ концепц≥њ ћ≈Ѕ пов'¤зуЇтьс¤ з ефективним викорис-танн¤м на¤вних м≥жнародних механ≥зм≥в, пристосуванн¤м њх до умов, що пост≥йно зм≥нюютьс¤, створенн¤м в раз≥ потреби нових меха-н≥зм≥в. …детьс¤ про п≥двищенн¤ рол≥ економ≥чноњ д≥¤льност≥ 00Ќ ≥ њњ спец≥ал≥зованих установ.
ѕотр≥бн≥ подальша розробка концепц≥њ ћ≈Ѕ ≥ наповненн¤ њњ кон-кретним зм≥стом: доц≥льним вбачаЇтьс¤ синтез закладених у н≥й ≥дей з тими елементами програми Ќћ≈ѕ ≥ першоњ концепц≥њ демо-кратичноњ трансформац≥њ ћ≈¬, що витримали перев≥рку часом. Ѕ≥льш д≥йовою була б Їдина, з продуманим механ≥змом реал≥зац≥њ, кон-цепц≥¤, н≥ж простий конгломерат р≥зних програм. ≤ншими словами, трансформац≥¤ ћ≈¬ потребуЇ р≥зноман≥тних форм економ≥чного устрою ≥ рег≥ональних асоц≥ац≥й, ¤к≥ перетинають кордони й поЇд-нують ≥снуюч≥ структури.
І 2. ’арактеристика основних форм м≥жнародних економ≥чних в≥дносин
ѕроцес ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарського житт¤ ≥ св≥тов≥ гос-подарськ≥ зв'¤зки, що розвиваютьс¤ на його основ≥, на рубеж≥ XX ≥ XXI ст. вступають у ¤к≥сно новий етап, характерною особлив≥стю ¤кого Ї подальша ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ господарського житт¤, вклю-ченн¤ у св≥тове ринкове господарство все нових крањн та рег≥он≥в, що були ран≥ше поза маг≥стральним шл¤хом розвитку св≥товоњ ци-в≥л≥зац≥њ.
” сучасному св≥товому господарств≥ п≥д впливом Ќ“ѕ в≥дбува-ютьс¤ глибок≥ структурн≥ зрушенн¤, ¤к≥ зумовлюють ≥нтенсиф≥ка-ц≥ю господарських зв'¤зк≥в м≥ж крањнами, окремими галуз¤ми њх господарств та п≥дприЇмствами, ф≥рмами. Ќа це впливаЇ багато чинник≥в. ƒо них належать випереджаюч≥ темпи зростанн¤ зов-н≥шньоњ торг≥вл≥ пор≥вн¤но з виробництвом, накопиченн¤ кап≥талу та поглибленн¤ спец≥ал≥зац≥њ й кооперуванн¤ виробництва на св≥-товому р≥вн≥, значний розвиток засоб≥в зв'¤зку ≥ “Ќ  тощо. ¬с≥ ц≥ чинники грунтуютьс¤ на зростаючому р≥вн≥ м≥жнародного под≥лу прац≥.
” сучасних умовах ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарського житт¤ ћ≈¬ виступають в р≥зноман≥тних формах (рис. 43), що ≥сторично виник-ли у р≥зн≥ часи, проте нин≥ ус≥ наповнен≥ сьогоденним зм≥стом, в≥д-пов≥дають тепер≥шн≥м потребам св≥тогосподарського сп≥лкуванн¤. ѕо-перше, ћ≈¬ под≥л¤ютьс¤ на три основн≥ групи: традиц≥йн≥, стра-тег≥чн≥ та перех≥дн≥ до стратег≥чних. ƒо традиц≥йних, що виникли в глибоку давнину, належать р≥зноман≥тн≥ форми обм≥ну у вигл¤д≥ м≥жнародноњ торг≥вл≥, що нин≥ наповнен≥ новими р≥зновидами та ви¤вами. —тратег≥чними, за ¤кими майбутнЇ розвитку св≥тогоспо-дарських зв'¤зк≥в в умовах транснац≥онал≥зац≥њ виробництва, Ї ви-робничо-≥нвестиц≥йн≥ зв'¤зки у форм≥ спец≥ал≥зац≥њ та кооперуван-н¤ безпосередньо виробництва. ѕерех≥дними до стратег≥чних фор-мами ћ≈¬ стали: вив≥з кап≥талу та м≥жнародна ≥нвестиц≥йна д≥¤ль-н≥сть, м≥жнародна м≥грац≥¤ робочоњ сили, науково-техн≥чн≥ зв'¤зки, м≥жнародн≥ валютн≥ в≥дносини. ќстанн≥ обслуговують розвиток ус≥х груп ћ≈¬. ќсобливе м≥сце серед форм ћ≈¬ займаЇ рег≥ональна економ≥чна ≥нтеграц≥¤ ¤к синтезована форма, що може поЇднувати у соб≥ ус≥ три групи з наголосом на виробничо-≥нвестиц≥йн≥ ћ≈¬. Ќарешт≥, специф≥чною формою ћ≈¬, ¤ка набуваЇ все б≥льшого розвитку сьогодн≥, Ї м≥жнародний туризм, специф≥ка ¤кого пол¤-гаЇ в тому, що в ньому пор¤д з економ≥чними чинниками д≥ють ≥сторико-культурн≥, психолог≥чн≥ та ≥н.
ћ≥жнародна торг≥вл¤. –озвиток зовн≥шньоњ торг≥вл≥ ≥сторично став першою формою економ≥чних зв'¤зк≥в м≥ж р≥зними народами ≥ крањнами.
рис.43
—ьогодн≥ м≥жнародна торг≥вл¤ - одна ≥з сфер м≥жна-родних товарно-грошових в≥дносин ¤к сукупн≥сть зовн≥шньоњ тор-г≥вл≥ ус≥х крањн св≥ту. –озр≥зн¤ють м≥жнародну торг≥влю товарами ≥ послугами, проте, ¤к правило, п≥д м≥жнародною торг≥влею розум≥-ють торг≥влю товарами на св≥товому ринку.
Ѕагато держав, ¤к≥ мають обмежену ресурсну базу ≥ вузький внутр≥шн≥й ринок, просто не в змоз≥ виробл¤ти з достатньою ефек-тивн≥стю (прибутков≥стю) ус≥ товари, ¤к≥, по-перше, необх≥дн≥ дл¤ внутр≥шнього споживанн¤, а по-друге, розрахован≥ на масовий ри-нок. ƒл¤ таких крањн зовн≥шн¤ торг≥вл¤ Ї вагомим засобом отри-манн¤ потр≥бних товар≥в в обм≥н на реал≥зац≥ю своњх. «овн≥шньо-торговельний оборот може дос¤гати в таких крањнах значноњ част-ки ¬Ќѕ. “ак, на початок 90-х рок≥в частка вартост≥ поставлених на зовн≥шн≥й ринок товар≥в у ¬Ќѕ крањни становила: в Ќ≥дерландах - 45 в≥дсотк≥в,  анад≥ - 28, ¬еликобритан≥њ - 23, ≤тал≥њ - 16, ‘ранц≥њ - 17 в≥дсотк≥в. ≤нш≥ крањни, так≥ ¤к —Ўј,  итай, –ос≥¤, мають багату ≥ широко диверсиф≥ковану ресурсну базу та Їмкий внутр≥шн≥й ри-нок й тому менш залежн≥ в≥д м≥жнародноњ торг≥вл≥.
«агалом м≥жнародна торг≥вл¤ Ї засобом, за допомогою ¤кого крањни можуть розвивати спец≥ал≥зац≥ю, п≥двищувати продуктив-н≥сть своњх ресурс≥в ≥ таким чином зб≥льшувати загальний обс¤г виробництва. ¬ ц≥лому крањни так само, ¤к ≥ окрем≥ особи чи рег≥о-ни њх, мають змогу вигравати за рахунок спец≥ал≥зац≥њ на товарах, ¤к≥ вони можуть виробл¤ти з найб≥льшою в≥дносною ефективн≥-стю, та наступного њх обм≥ну на товари, ¤к≥ вони не в змоз≥ сам≥ ефективно виробл¤ти. ¬ основ≥ б≥льш поглибленого розкритт¤ пи-танн¤ "чому крањни торгують?" знаход¤тьс¤ дв≥ обставини. ѕо-пер-
ше, економ≥чн≥ ресурси (природн≥, людськ≥, ≥нвестиц≥йн≥, товари) розпод≥лен≥ м≥ж крањнами св≥ту нер≥вном≥рно; крањни суттЇво р≥зн¤тьс¤ щодо своЇњ забезпеченост≥ економ≥чними ресурсами. ѕо-друге, ефективне виробництво р≥зноман≥тних товар≥в потребуЇ р≥з-них технолог≥й або комб≥нац≥й ресурс≥в.
Ќаприклад, япон≥¤ волод≥Ї великою ≥ добре осв≥ченою робо-чою силою; квал≥ф≥кована прац¤ в≥дносно дешевша, оск≥льки маЇтьс¤ у достатн≥й к≥лькост≥. ” зв'¤зку з цим япон≥¤ маЇ змогу ефективно виробл¤ти (з низькими витратами) р≥зноман≥тн≥ това-ри, дл¤ виготовленн¤ ¤ких потр≥бна велика к≥льк≥сть квал≥ф≥кова-ноњ прац≥. ‘ото- ≥ к≥нокамери, рад≥оприймач≥, в≥деомагн≥тофони, годинники, автомашини - це лише де¤к≥ приклади под≥бних тру-дом≥стких товар≥в. ѕроте јвстрал≥¤, волод≥ючи великими земель-ними просторами, але недостатн≥ми людськими ресурсами ≥ кап≥та-лом, може дешево виробл¤ти так≥ товари, ¤к пшениц¤, вовна, м'¤со тощо.
«овн≥шньоторговельний оборот будь-¤коњ крањни складаЇтьс¤ з експорту ≥ ≥мпорту.
≈кспорт (вив≥з) товар≥в означаЇ, що њх реал≥зац≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ на зовн≥шньому ринку. ≈коном≥чна ефективн≥сть експорту визна-чаЇтьс¤ тим, що дана крањна вивозить ту продукц≥ю, витрати ви-робництва ¤коњ б≥льш низьк≥ за св≥тов≥. –озм≥р виграшу при цьому залежить в≥д сп≥вв≥дношенн¤ нац≥ональних ≥ св≥тових ц≥н даного товару, в≥д продуктивност≥ прац≥ в крањнах, що беруть участь у м≥ж-народному оборот≥ даного товару в ц≥лому.
≤мпорт (вв≥з) товар≥в - за нормальних умов крањна купуЇ това-ри, виробництво ¤ких в цей час економ≥чно невиг≥дне, тобто купу-ютьс¤ вироби з меншими витратами,, н≥ж витрати на виробництво даноњ продукц≥њ в крањн≥. ѕри п≥драхунку ефективност≥ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ визначаЇтьс¤ той економ≥чний виграш, ¤кий отримуЇ дана крањна у зв'¤зку ≥з швидким задоволенн¤м своњх потреб у певних товарах через ≥мпорт: вив≥льненн¤ ресурс≥в, ¤к≥ витрачаютьс¤ на виробництво под≥бних товар≥в в крањн≥.
–озм≥р економ≥њ сусп≥льноњ прац≥, що дос¤гаЇтьс¤ народним гос-подарством крањни безпосередньо внасл≥док зовн≥шньоњ торг≥вл≥, можна визначити, ¤кщо в≥драхувати в≥д загальноњ суми можливих витрат на виробництво товар≥в, в≥д ¤ких зв≥льн¤Їтьс¤ крањна у зв'¤зку з ≥мпортом цих товар≥в, величину витрат, пов'¤заних з експортом продукц≥њ, на валютну виручку в≥д ¤коњ придбаЇтьс¤ ≥мпорт. ÷е означаЇ, що при. к≥льк≥сному вим≥р≥ ефективност≥ зовн≥шньоњ тор-г≥вл≥ сл≥д сп≥вставити економ≥ю прац≥, одержану внасл≥док вико-ристанн¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥, з витратами, пов'¤заними з вироб-ництвом експортних товар≥в та зд≥йсненн¤м комерц≥йних опера-ц≥й. «в≥дси ефективн≥сть зовн≥шньоторговельного обороту обчислюЇтьс¤ за формулою, базовою дл¤ складанн¤ розрахунк≥в по ≥нших формах зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥:

ф.56
де ?¬≥м - сукупн≥ витрати на в≥тчизн¤не виробництво ≥мпортова-ноњ продукц≥њ (в нац≥ональн≥й валют≥); ?¬е - сукупн≥ витрати, пов'¤зан≥ з експортом, в обм≥н на ¤кий одержана дана ≥мпортна продукц≥¤ (в нац≥ональн≥й валют≥).
«агальна сума св≥тового м≥жнародного товарообороту обчислю-Їтьс¤ ¤к загальна сума св≥тового експорту. ÷е випливаЇ з того, що експорт одн≥Їњ крањни Ї ≥мпортом ≥ншоњ. –ахунок ведетьс¤ за сумою експорту, а не ≥мпорту, оск≥льки перший в≥д≥граЇ вир≥шальну роль в активному торговому баланс≥ ¤к сп≥вв≥дношенн≥ експорту та ≥мпор-ту. ƒл¤ ”крањни характерний ст≥йкий пасив торгового балансу на-самперед у зв'¤зку з ≥мпортом енергонос≥њв. –озв'¤занн¤ ц≥Їњ проб-леми знаходитьс¤ на шл¤ху структурноњ трансформац≥њ економ≥ки та њњ державного регулюванн¤.
ќсновними характеристиками розвитку сучасноњ м≥жнародноњ торг≥вл≥ Ї так≥.
1. ¬ сучасних умовах зростаючоњ ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господар-ського житт¤ темпи розвитку св≥товоњ торг≥вл≥ мають тенденц≥ю до випередженн¤ зростанн¤ виробництва. “ак, ¤кщо прот¤гом 80-х рок≥в загальний обс¤г св≥товоњ торг≥вл≥ зб≥льшивс¤ в 1,5 раза, а реальне зростанн¤ св≥товоњ економ≥ки становило не б≥льше 1/3, то в перш≥й половин≥ 90-х рок≥в глобальний товарооборот майже в « рази перевищив зростанн¤ св≥тового виробництва.
2. ” м≥жнародну торговельну сферу щор≥чно надходить 1/5 всього, що виробл¤Їтьс¤, вирощуЇтьс¤ та добуваЇтьс¤ на «емл≥. Ќаприк≥нц≥ 80-х рок≥в св≥товий товарооборот вперше перевищив 3 трлн дол. —Ўј, а з урахуванн¤м обм≥ну послугами зр≥с до 4 трлн дол. —Ўј.
3. ”часть окремих крањн та њх угруповань у св≥товому обм≥н≥ за-лежить в≥д ступен¤ њх залученн¤ до м≥жнародного под≥лу прац≥ та ≥нтеграц≥њ в св≥тове господарство.
≤снуЇ р¤д показник≥в, що ’арактеризують ступ≥нь включенн¤ крањни в зовн≥шньоеконом≥чн≥ зв'¤зки. “ак, експортна квота по-казуЇ сп≥вв≥дношенн¤ вартост≥ експорту до вартост≥ ¬¬ѕ. ќбс¤г експорту на душу населенн¤ даноњ крањни характеризуЇ ступ≥нь' "в≥дкритост≥" економ≥ки. ≈кспортний потенц≥ал (експортн≥ можли-вост≥) -- це та частка продукц≥њ, ¤ку може продати дана крањна на св≥товому ринку без запод≥¤нн¤ шкоди власн≥й економ≥ц≥:

ф.57
де ¬¬ѕ - валовий-внутр≥шн≥й продукт; ¬ѕ - внутр≥шн≥ потреби.
4. „≥тко д≥Ї тенденц≥¤ до р≥зкого зб≥льшенн¤ у св≥товому товаро-оборот≥ частки продукц≥њ обробноњ промисловост≥, ¤ка стала пере-вищувати 3/4, тод≥ ¤к в 1980 р. њњ частка становила близько 60 в≥д-сотк≥в. ¬≥дпов≥дно зменшуЇтьс¤ частка сировини.
5. Ќайб≥льш значною ≥ динам≥чною групою товар≥в на св≥товому ринку Ї машини та обладнанн¤, частка ¤ких дос¤гла 1/3 обс¤гу св≥товоњ торг≥вл≥ (у 60-х роках вона становила приблизно 1/5). ўодо окремих ≥ндустр≥альне розвинених крањн, то в япон≥њ, наприклад, така продукц≥¤ перевищуЇ 2/3 всього обс¤гу вивозу товар≥в, у Ќ≥меч-чин≥ - понад 1/2, у —Ўј - понад 2/5. ќсобливо швидкими темпа-ми зростаЇ експорт наукоЇмних, високотехнолог≥чних вироб≥в. “ак, експорт електронного обладнанн¤ шести основних крањн-продуцен-т≥в зростав уже в 80-х роках вдв≥ч≥ швидше, н≥ж поставки на св≥то-вий ринок машин ≥ обладнанн¤. ўодо ”крањни, то њњ експорт машин ≥ устаткуванн¤ становить менше 10 в≥дсотк≥в зовн≥шнього товаро-обороту крањни.
6. ¬ажливою характеристикою нин≥шньоњ м≥жнародноњ торг≥вл≥ Ї зм≥на в њњ рег≥ональних напр¤мах, що в≥дображаЇ суттЇв≥ зм≥ни не лише в м≥сц≥ окремих крањн в систем≥ ћ≈¬, айв св≥товому госпо-дарств≥ в ц≥лому. ÷е пов'¤зано насамперед з розвитком нових ≥нду-стр≥альних крањн та залученн¤м на ринкових засадах до св≥товоњ еко-ном≥ки крањн, що в≥д≥йшли в≥д командно-адм≥н≥стративноњ системи. –азом з тим зростаЇ роль регулюванн¤ в м≥жнародн≥й торг≥вл≥, де створен≥ так≥ м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, ¤к √ј““-—ќ“, ёЌ “јƒ та ≥н.
ѕринциповим Ї питанн¤ про ц≥ноутворенн¤ на св≥товому ринку. ¬оно визначаЇтьс¤, по-перше, загальними принципами ц≥ноутво-ренн¤, по-друге, маЇ свою особлив≥сть. —в≥това ц≥на маЇ дв≥ прин-ципов≥ основи свого походженн¤.
«агальн≥ принципи ц≥ноутворенн¤ на св≥товому ринку ви¤вл¤-ютьс¤ в тому, що в умовах розвитку ≥нтернац≥онал≥зац≥њ виробни-цтва формуЇтьс¤ ≥нтернац≥ональна варт≥сть товару ¤к сусп≥льне необх≥дна та њњ пох≥дн≥ - ≥нтернац≥ональн≥ витрати виробництва та ≥нтернац≥ональна ц≥на виробництва. ƒ≥¤ закон≥в вартост≥, попиту ≥ пропозиц≥њ веде до того, що основою св≥товоњ ц≥ни товару стаЇ його ≥нтернац≥ональна варт≥сть, навколо ¤коњ й коливаютьс¤ ц≥ни на нього.
ѕроте Ї ще й друга основа реальноњ ц≥ни на товар на св≥товому ринку, ¤ка визначаЇтьс¤ особлив≥стю ц≥ноутворенн¤ на цьому рин-ку. “ака особлив≥сть пол¤гаЇ в тому, що в основ≥ ц≥ни знаходитьс¤ також ≥ндив≥дуальна варт≥сть товару в крањнах - головних його експортерах. —права в тому, що при нев≥дшкодуванн≥ витрат на виробництво товару в головних його експортерах вони зменшують св≥й експорт, тод≥ п≥д д≥Їю на св≥товому ринку закон≥в попиту ≥ пропозиц≥њ зростаЇ ц≥на на дан≥ товари до р≥вн¤, що в≥дшкодовуЇ витрати виробництва ≥ варт≥сть в зазначених крањнах.
¬ив≥з кап≥талу ≥ м≥жнародна ≥нвестиц≥йна д≥¤льн≥сть. ¬ажливу роль у посиленн≥ ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарського житт¤ та вза-Їмозалежност≥ м≥ж крањнами в≥д≥граЇ експорт кап≥талу, що приво-дить до його транснац≥онал≥зац≥њ. ¬≥н зумовлюЇ безпосереднЇ пере-плетенн¤ господарських структур р≥зних крањн, перем≥щенн¤ м≥ж ними прогресивноњ технолог≥њ, ноу-хау, передового досв≥ду в орга-н≥зац≥њ та управл≥нн≥ виробництвом. ј все це Ї суттЇвим щаблем до спец≥ал≥зац≥њ та кооперуванн¤ виробництва ¤к стратег≥чноњ форми ћ≈¬.
¬ив≥з кап≥талу - це експорт вартост≥ у грошов≥й або товарн≥й форм≥ з одн≥Їњ крањни в ≥ншу. ¬≥н може зд≥йснюватись ф≥рмами, що стають “Ќ , або державою чи м≥жнародними ф≥нансовими орган≥-зац≥¤ми на багатогранн≥й основ≥ у вигл¤д≥ позик —Ѕ, ћ¬‘ та ≥нших, де дом≥нують головн≥ розвинен≥ крањни, передус≥м —Ўј. √оловна мета експорту кап≥талу “Ќ  пол¤гаЇ в б≥льш ефективному його використанн≥ дл¤ отриманн¤ б≥льш високого доходу. ўодо експор-ту кап≥талу державою, то це, ¤к правило, вив≥з кап≥талу з розвине-них крањн ринковоњ економ≥ки дл¤ утворенн¤ умов дл¤ стаб≥льного розвитку ринкових п≥дприЇмницьких в≥дносин, широкого доступу кап≥талу “Ќ , зм≥цненн¤ позиц≥й на зовн≥шн≥х ринках тощо. ѕод≥бна мета наданн¤ кредит≥в крањнам, що розвиваютьс¤ та переход¤ть до ринку через —Ѕ, ћ¬‘ та ≥н.
¬ив≥з кап≥талу зд≥йснюЇтьс¤ у двох основних функц≥ональних формах: п≥дприЇмницьк≥й та позичков≥й. —пециф≥чною функц≥о-нальною формою вивозу кап≥талу стала м≥жнародна науково-тех-н≥чна допомога.
≈кспорт п≥дприЇмницького кап≥талу означаЇ його вкладенн¤, ≥нвестуванн¤ в промислов≥, с≥льськогосподарськ≥, транспортн≥ та ≥нш≥ п≥дприЇмства за кордоном шл¤хом нового буд≥вництва або куп≥вл≥ ≥снуючих п≥дприЇмств, придбанн¤ њх акц≥й. ѕ≥дприЇмницьк≥ вкла-денн¤ под≥л¤ютьс¤ на пр¤м≥ ≥нвестиц≥њ, коли експортер Ї повним власником п≥дприЇмства або волод≥Ї контрольним пакетом акц≥й тощо, ≥ портфельн≥ ≥нвестиц≥њ, коли придбан≥ експортером акц≥њ ≥ноземного п≥дприЇмства не забезпечують пов-ного контролю над ним.
ѕозичковий кап≥тал експортуЇтьс¤ у вигл¤д≥ коротко- чи довгостро-кових кредит≥в ур¤дам або п≥дприЇмц¤м ≥нших крањн, вкладанн¤ грошей на банк≥вськ≥ та ≥нш≥ рахунки ф≥нансових орган≥зац≥й за кордоном тощо.
≈кспорт кап≥талу приносить його власникам доход у вигл¤д≥ про-мислового чи торгового прибутку, в≥дсотка, див≥денду - залежно в≥д форми вкладанн¤.  ап≥тал в п≥дприЇмницьк≥й форм≥ (п≥дприЇм-ницький кап≥тал) приносить його власнику доход переважно у ви-гл¤д≥ прибутку, а кап≥тал у позичков≥й форм≥ (позичковий кап≥-
тал) - у вигл¤д≥ в≥дсотка по вкладах, позичках ≥ кредитах. ƒо того ж вив≥з кап≥талу у позичков≥й форм≥ може бути "зв'¤заним", тобто кредити надаютьс¤ п≥д закупки певних товар≥в у ф≥рм, ¤к≥ вка-зуютьс¤ кредитором. ÷е досить розповсюджене ¤вище у св≥товому кредитуванн≥, в тому числ≥ й при наданн≥ позичок ”крањн≥, напри-клад —Ѕ, крањнами ™—, —Ўј, япон≥Їю та ≥ншими крањнами.
ћ≥жнародна науково-техн≥чна допомога виступаЇ у вигл¤д≥ га-рант≥в, субсид≥й тощо дл¤ отриманн¤ безоплатних консультац≥й та ≥нженерноњ допомоги, поставки обладнанн¤, розробки економ≥ч-них, ф≥нансових ≥ техн≥чних програм, стажуванн¤ ≥ навчанн¤ за кордоном ≥ т. ≥н. ÷≥льовою метою м≥жнародноњ науково-техн≥чноњ допомоги Ї не пр¤ме одержанн¤ доход≥в, а допом≥жне. ÷¤ допомо-га спр¤мовуЇтьс¤ на розвиток умов дл¤ експорту кап≥талу в п≥дпри-Їмницьк≥й ≥ позичков≥й формах через розвиток ринкових в≥дно-син, створенн¤ необх≥дного ≥нвестиц≥йного кл≥мату тощо. “ака форма набула розвитку в друг≥й половин≥ XX ст., особливо в його остан-н≥й чверт≥. Ќауково-техн≥чна допомога спочатку надавалась дл¤ в≥д-новленн¤ в повоЇнн≥ роки ринковоњ економ≥ки в розвинутих крањ-нах, а також дл¤ ринковоњ трансформац≥њ в крањнах, що визволили-с¤ в≥д колон≥ального гн≥ту, а тепер ≥ в крањнах перех≥дноњ економ≥ки. –инкова трансформац≥¤ таких крањн створюЇ умови дл¤ одержанн¤ в них прибутк≥в через р≥зноман≥тн≥ форми м≥жнародних ринкових в≥дносин.
ќсновними характеристиками розвитку вивозу кап≥талу в су-часних умовах Ї так≥.
1. Ќа основ≥ вивозу п≥дприЇмницького кап≥талу складаЇтьс¤ роз-галужена мережа “Ќ , ¤к≥ включають виробнич≥ п≥дприЇмства в р≥зних крањнах. —ьогодн≥ “Ќ  - основний ланцюг в систем≥ екс-порту п≥дприЇмницького кап≥талу.
«аконом≥рност≥ розвитку процесу вивозу кап≥талу в п≥дприЇм-ницьк≥й форм≥ через “Ќ  знайшли в≥дображенн¤ в комплексн≥й модел≥ експорту кап≥талу, що маЇ назву "електрична парадигма", одним з головних розробник≥в ¤коњ став ƒж. ƒанн≥нг*. ÷¤ модель Ї комплексною (еклектичною), оск≥льки вона ув≥брала в себе з ≥нших моделей, теор≥й вивозу кап≥талу те, що пройшло перев≥рку часом (парадигма - в≥д грец. paradeigma - приклад, вз≥рець, в ¤кому в≥дображаЇтьс¤ система однопор¤дкових форм). ћодель значною м≥рою поборола однобок≥сть ≥ вузьк≥сть попередн≥х теор≥й ≥нозем-них ≥нвестиц≥й ≥ набуваЇ значного поширенн¤ в теор≥њ та практиц≥ вивозу кап≥талу “Ќ  р≥зних крањн розвинутоњ ринковоњ економ≥ки.
«г≥дно з ц≥Їю моделлю ф≥рма розпочинаЇ виробництво товар≥в ≥ послуг за кордоном (тобто зд≥йснюЇ пр¤м≥ ≥нвестиц≥њ) тод≥, коли дл¤ цього Ї три передумови. ѕо-перше, коли ф≥рма маЇ переваги перед ≥ншими ф≥рмами в певн≥й заруб≥жн≥й крањн≥, - специф≥чн≥ перева-ги власника. ѕо-друге, коли ф≥рм≥ виг≥дн≥ше використовувати ц≥ переваги сам≥й на м≥сц≥, а не реал≥зувати њх через експорт товар≥в або знань ≥ншим ф≥рмам, - переваги ≥нтернац≥онал≥зац≥њ. ѕо-третЇ, коли ф≥рма використовуЇ за кордоном певн≥ виробнич≥ ресурси ефективн≥ше, н≥ж у себе вдома, - переваги м≥сц¤ розм≥щенн¤.
2. ≈кспорт кап≥талу з пров≥дних розвинених крањн прив≥в до ут-воренн¤ њх "другоњ економ≥ки". “ак, заруб≥жне виробництво “Ќ  в≥тчизн¤ного базуванн¤ перевищило експорт товар≥в ≥ послуг з тери-тор≥њ —Ўј в 6 раз≥в, япон≥њ - в 1,6, крањн «ах≥дноњ ™вропи - в 1,35 раза. –озм≥ри "другоњ економ≥ки", наприклад —Ўј, у 2 рази пере-вищили економ≥ку Ќ≥меччини, ¬еликобритан≥њ та ‘ранц≥њ. «агаль-ний обс¤г пр¤мих заруб≥жних ≥нвестиц≥й головних розвинених крањн ще в 80-т≥ роки перевищив 700 млрд дол. —Ўј. ѕри цьому весь пер≥од другоњ половини XX ст. характеризуЇтьс¤ виключно р≥зким зб≥льшенн¤м обс¤гу вивозу кап≥талу, оск≥льки загальна сума закор-донних ≥нвестиц≥й подвоюЇтьс¤ кожн≥ 10 рок≥в.
3. ѕор¤д ≥з зростанн¤м масштаб≥в вивозу кап≥талу в≥дбуваютьс¤ серйозн≥ зм≥ни в його напр¤мах, сп≥вв≥дношенн≥ функц≥ональних форм, самих формах державного ≥ приватного експорту, склад≥ експортер≥в, галузев≥й структур≥ тощо. “ак, ¤кщо традиц≥йним на-пр¤мом вивозу кап≥талу в перш≥й половин≥ XX ст. був експорт з розвинених крањн в економ≥чно слабкорозвинен≥, то в друг≥й поло-вин≥ характерним стало спр¤муванн¤ основноњ маси кап≥талу в роз-винен≥ крањни. ўодо вивозу кап≥талу в крањни, що розвиваютьс¤, то тут основний експорт кап≥талу спр¤мовуЇтьс¤ в нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањни, ¤к≥ пор¤д з нафтоекспортуючими крањнами, що розвива-ютьс¤, сам≥ стали експортерами кап≥талу, причому, ¤кщо нафтоекс-портуюч≥ крањни, що розвиваютьс¤, вивоз¤ть кап≥тал в основному в позичков≥й форм≥ в розвинен≥ крањни, то нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањ-ни - у п≥дприЇмницьк≥й форм≥ в р≥зн≥ крањни.
–озпочате входженн¤ в св≥тову економ≥ку на ринкових засадах крањн, що переход¤ть до ринкових в≥дносин, створило ц≥лком но-в≥тн≥й напр¤м м≥жнародного руху кап≥тал≥в з утворенн¤м в них ринку кап≥талу. “ак, ≥ноземн≥ пр¤м≥ ≥нвестиц≥њ в ”крањн≥ т≥льки за 1995 р. майже подвоњлис¤. ѕрийн¤тт¤ нового «акону ”крањни "ѕро режим ≥ноземного ≥нвестуванн¤" (березень 1996 р.) в≥дкриваЇ широк≥ мож-ливост≥ дл¤ залученн¤ необх≥дних ≥ноземних ≥нвестиц≥й, створенн¤ сп≥льних п≥дприЇмств тощо, а «акон ”крањни "ѕро промислово-ф≥-нансов≥ групи" (листопад 1995 р.) надав правову базу дл¤ розвитку д≥¤льност≥ “Ќ .
4. ¬ажливою особлив≥стю вивозу кап≥талу стало те, що пор¤д з експортом п≥дприЇмницького кап≥талу все б≥льшоњ сили набираЇ
експорт позичкового кап≥талу, особливо в крањни, що розвивають-с¤ та переход¤ть до ринку. “ак, ≥ноземн≥ кредити ”р¤ду ”крањни в дек≥лька раз≥в перевищили пр¤м≥ ≥ноземн≥ ≥нвестиц≥њ в крањну.
5. «'¤вилис¤ нов≥ методи контролю материнських “Ќ  над сво-њми закордонними ф≥л≥¤ми через наданн¤ њм кредит≥в та нов≥тньоњ технолог≥њ. ÷е даЇ змогу “Ќ  тримати в своњх руках управл≥нн¤ ф≥л≥¤ми й без волод≥нн¤ контрольним пакетом акц≥й. “Ќ , ¤к≥ ма-ють б≥льш висок≥ науково-техн≥чн≥ та виробничо-орган≥зац≥йн≥ до-с¤гненн¤ в певн≥й галуз≥, мають можлив≥сть вкладати своњ кап≥тали у в≥дпов≥дн≥ галуз≥ ≥нших крањн. ÷е створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ взаЇмопроникненн¤ кап≥тал≥в розвинених крањн, що св≥дчить про зростанн¤ сусп≥льного характеру виробництва ≥ водночас веде до посиленн¤ взаЇмозалежност≥ економ≥ки цих крањн, розвитку “Ќ .
6. «начн≥ зм≥ни в≥дбулис¤ в експорт≥ кап≥талу ≥ за формами влас-ност≥. “ак, ¤кщо в 60-х роках експорт державного кап≥талу в крањ-ни, що розвиваютьс¤, ≥стотно перевищував експорт приватного кап≥талу, а в 70-х роках м≥ж ними встановилась приблизна р≥внова-га, то прот¤гом подальшого пер≥оду став переважати експорт при-ватного кап≥талу. ƒл¤ цього за попередн≥й пер≥од були створен≥ необх≥дн≥ умови, в тому числ≥ й експортом державного кап≥талу. ƒо того ж в розвинених крањнах набули розповсюдженн¤ системи по-даткових стимул≥в дл¤ експорту приватного кап≥талу, найр≥знома-н≥тн≥ш≥ гарант≥њ ≥ компенсац≥њ, пов'¤зан≥ з можливою втратою влас-ност≥ за кордоном, тощо.
ѕроте зм≥ни у сп≥вв≥дношенн≥ м≥ж експортом кап≥талу по дер-жавн≥й ≥ приватн≥й л≥н≥¤х не Ї незворотними. ѕро це св≥дчить зрос-танн¤ наданн¤ кошт≥в по л≥н≥њ "державноњ допомоги розвитку". ќсобливого значенн¤ пор≥вн¤но з приватним кап≥талом набув дер-жавний та кап≥тал м≥жнародних ф≥нансових ≥нститут≥в при експорт≥ кап≥талу в крањни, що переход¤ть до ринковоњ економ≥ки.
ѕри введенн≥ в крањну ≥нвестиц≥й дл¤ ≥ноземних п≥дприЇмц≥в особливе значенн¤ маЇ ≥нвестиц≥йний кл≥мат в н≥й. …ого складови-ми Ї:
1. ѕол≥тична ≥ економ≥чна стаб≥льн≥сть.
2. Ќауково-техн≥чний р≥вень.
3. «аконодавча база, п≥льги.
«вернемо увагу на те, що, попри вс≥ п≥льги, ≥ноземний ≥нвестор п≥де в крањну, коли дл¤ цього Ї в≥дпов≥дн≥ пол≥тико-економ≥чн≥ та техн≥ко-економ≥чн≥ умови. Ќаданн¤ кредит≥в розвиненими держа-вами та м≥жнародними економ≥чними орган≥зац≥¤ми, що знаход¤тьс¤ п≥д њх впливом, залежить насамперед в≥д ринковоњ трансформац≥њ крањни, стаб≥льност≥ њњ розвитку.
ћ≥жнародна м≥грац≥¤ робочоњ сили - це стих≥йне перем≥щенн¤ працездатного населенн¤ з одних крањн в ≥нш≥. ƒо чинник≥в, ¤к≥ зумовлюють м≥жнародну м≥грац≥ю робочоњ сили, належать: безро-б≥тт¤, низький життЇвий р≥вень, р≥зниц¤ в соц≥ально-економ≥чних умовах, високий ступ≥нь в≥дносного перенаселенн¤ в крањнах з упо-в≥льненими темпами розвитку та нагромадженн¤ кап≥талу, з одно-го боку, та на¤вност≥ потреби в додатков≥й дешев≥й робоч≥й сил≥ в крањнах з б≥льш ≥нтенсивними темпами нагромадженн¤ кап≥талу, з другого боку. ќстанн≥ намагаютьс¤ залучити, по-перше, високо-квал≥ф≥кованих фах≥вц≥в, а по-друге, прац≥вник≥в дл¤ важких, не-престижних роб≥т (неквал≥ф≥кована трудом≥стка ≥ шк≥длива дл¤ здо-ров'¤ прац¤ на фабриках ≥ заводах, прибиральники, мийники, се-зонн≥ прац≥вники на с≥льськогосподарських роботах та ≥н.). як перш≥, так ≥ друг≥ залучаютьс¤ за умов оплати набагато нижчих за власних прац≥вник≥в. ѕри цьому тенденц≥¤ така, що в пер≥од економ≥чного п≥днесенн¤, по¤ви нових робочих м≥сць ≥мм≥грац≥¤ ≥ноземних ро-б≥тник≥в, фах≥вц≥в зростаЇ, а в пер≥оди криз та спад≥в ≥мм≥гранти поповнюють арм≥ю безроб≥тних, в'њзд њх в крањну р≥зко обмежуЇть-с¤, приймаютьс¤ та вступають в д≥ю в≥дпов≥дн≥ заходи державного регулюванн¤.
ќтже, р≥зн≥ форми в≥дносного перенаселенн¤, безроб≥тт¤ - не Їдина причина м≥жнародноњ м≥грац≥њ робочоњ сили. —ерйозною при-чиною Ї р≥зниц¤ в нац≥ональних р≥вн¤х зароб≥тноњ плати. “ак, за даними ёЌ≤ƒќ, розрив у погодинн≥й оплат≥ прац≥ м≥ж розвиненими крањнами та крањнами, що розвиваютьс¤, перевищив у машинобуду-ванн≥, харчов≥й промисловост≥ - 7, а в текстильн≥й - майже 9 раз≥в. ” виробництв≥ нап≥впров≥дник≥в, наприклад, цей розрив м≥ж —Ўј ≥ —≥нгапуром дос¤г майже 12, а м≥ж Ќ≥меччиною ≥ ѕакистаном на бавов-нопр¤дильних фабриках - близько 30 раз≥в. Ќе менший розрив в оплат≥ прац≥вник≥в крањн розвинутоњ економ≥ки та перех≥дних до ринку.
«а терм≥ном перем≥щенн¤ вс≥ види трудових м≥грац≥й населенн¤ под≥л¤ють на: безповоротну, тобто зм≥ну м≥сц¤ проживанн¤ на-завжди; д≥имчасову, тобто зм≥ну м≥сц¤ проживанн¤ на визначений, але тривалий строк; сезоину, пов'¤зану, наприклад, ≥з с≥льськогос-подарськими роботами; ма¤тникову, човникову, м≥грац≥ю, тобто ре-гул¤рн≥, пост≥йн≥ поњздки дл¤ зароб≥тку. ћ≥грац≥¤ т≥сно пов'¤зана з розвитком та перем≥щенн¤м ус≥х складових продуктивних сил, ви-робничих ресурс≥в, характером виробничих в≥дносин, в≥дтворен-н¤м робочоњ сили, њњ розпод≥лом та перерозпод≥лом.
’арактерн≥ риси м≥жнародноњ м≥грац≥њ робочоњ сили в сучасних умовах так≥.
1. «начно ≥ пост≥йно зб≥льшуютьс¤ њњ масштаби. « в≥дходом в≥д командно-адм≥н≥стративноњ системи в м≥жнародний м≥грац≥йний процес залучен≥ народи практично ус≥х крањн.
2. ќсновним напр¤мом м≥жнародноњ м≥грац≥њ робочоњ сили стала м≥грац≥¤ з крањн, що розвиваютьс¤ та переход¤ть до ринку, в розви-
нен≥ крањни. “ак, загальна к≥льк≥сть роб≥тник≥в з крањн, що розвива-ютьс¤, в «ах≥дн≥й ™вроп≥ та —Ўј оц≥нюЇтьс¤ разом ≥з с≥м'¤ми в 25 млнчол., причому понад 4/5 ем≥грантського потоку в —Ўј припа-даЇ на вих≥дц≥в з крањн јз≥њ, јфрики та Ћатинськоњ јмерики.
3. ¬ умовах ринкових в≥дносин певних масштаб≥в набуваЇ також взаЇмна м≥грац≥¤ робочоњ сили м≥ж розвиненими крањнами, а також м≥ж крањнами, що розвиваютьс¤ ≥ переход¤ть до ринку. ѕоруч ≥з «ах≥дною ™вропою та —Ўј виникають нов≥ центри т¤ж≥нн¤ ≥но-земних роб≥тник≥в. “ак≥ центри активно формуютьс¤ на Ѕлизькому та —ередньому —ход≥ (—ауд≥вська јрав≥¤,  увейт, ќб'Їднан≥ јрабськ≥ ≈м≥рати, Ћ≥в≥¤ та ≥н., де нал≥чуЇтьс¤ близько 10 млн ≥мм≥грант≥в), в Ћатинськ≥й јмериц≥ (јргентина, ¬енесуела, Ѕразил≥¤, де чисель-н≥сть ≥мм≥грант≥в близько 8 млн), в ѕ≥вденно-—х≥дн≥й јз≥њ (—≥нгапур, √онконг, япон≥¤, де щор≥чний м≥грац≥йний приплив с¤гнув понад 250 тис. ≥ноземних роб≥тник≥в). ”творюютьс¤ центри т¤ж≥нн¤ дл¤ прац≥вник≥в крањн, що переход¤ть до ринкових в≥дносин. ѕор¤д з головним потоком м≥грант≥в до «ах≥дноњ ™вропи та —Ўј зростають так≥ потоки до ѕольщ≥, –ос≥њ (з крањн колишнього –ад¤нського —ою-зу), “уреччини та ≥н. ќсобливим центром т¤ж≥нн¤ ≥мм≥грант≥в став ≤зрањль, де понад 1/3 населенн¤ становл¤ть вих≥дц≥ з республ≥к ко-лишнього —–—–.
«начно п≥двищилас¤ серед м≥груючих в розвинен≥ крањни частка висококвал≥ф≥кованих фах≥вц≥в. —права в тому, що розвинен≥ крањ-ни в≥дбирають насамперед висококвал≥ф≥кованих прац≥вник≥в ≥ спе-ц≥ал≥ст≥в, отримуючи значн≥ прибутки внасл≥док економ≥њ вит-рат з п≥дготовки в≥дпов≥дноњ њх к≥лькост≥ та квал≥ф≥кац≥њ. ѕроцес "перекачуванн¤ ум≥в" з менш розвинених у високорозвинен≥ крањ-ни Ї одним ≥з сучасних про¤в≥в м≥жнародноњ м≥грац≥њ робочоњ сили. ƒодаючи розвиненим крањнам значних прибутк≥в, що обчислюють-с¤ дес¤тками м≥ль¤рд≥в долар≥в —Ўј, цей процес в умовах Ќ“– призводить до досить значних збитк≥в не т≥льки матер≥ального, а й морального плану крањн-донор≥в.
«начно зб≥льшилас¤ нелегальна ≥мм≥грац≥¤, де все б≥льше стаЇ громад¤н ≥з сх≥дноЇвропейських крањн, в тому числ≥ нашоњ держави. “ака ≥мм≥грац≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ в основному у вигл¤д≥ законного пе-ретинанн¤ кордону (¤к турист≥в, на запрошенн¤ родич≥в ≥ знайо-мих тощо) з наступним нелегальним працевлаштуванн¤м.
—ьогодн≥ в ”крањн≥ ч≥тко про¤вилас¤ тенденц≥¤ зб≥льшенн¤ в≥д-току населенн¤ за кордон. ÷е в≥дт≥к робочоњ сили в ≥нш≥ крањни з великих м≥ст (завд¤ки висок≥й квал≥ф≥кац≥њ); район≥в, де природн≥ ресурси вичерпуютьс¤ (завд¤ки досв≥ду трудових сезонних м≥гра-ц≥й в межах колишнього —–—–); областей «ах≥дноњ ”крањни (завд¤-ки прикордонному положенню з далеким заруб≥жж¤м, збережен-ню родинних зв'¤зк≥в тощо).
” ц≥лому процес м≥жнародноњ м≥грац≥њ робочоњ сили суперечли-вий. « одного боку, - це фактор сусп≥льного розвитку людства, зростанн¤ ефективност≥ сусп≥льного виробництва, б≥льш повного використанн¤ робочоњ сили, можливост≥ суттЇвого п≥двищенн¤ до-бробуту м≥грант≥в ≥ член≥в њх родин ¤к початкового ступен¤ м≥кро-економ≥ки. « другого боку, цей процес розвиваЇтьс¤ нер≥вном≥рно щодо окремих груп крањн св≥тового господарства. ¬ умовах його суттЇвоњ неоднор≥дност≥ основн≥ переваги в≥д м≥жнародноњ м≥грац≥њ робочоњ сили на м≥крор≥вн≥ мають розвинен≥ крањни.
Ќауково-техн≥чн≥ зв'¤зки ¤к форма ћ≈¬ знаход¤ть вираженн¤ у обм≥н≥ патентами, ноу-хау, в л≥зингу, ≥нжин≥рингу, консалт≥нгу тощо. ÷¤ форма стаЇ все б≥льш важливою й ефективною в умовах прискоренн¤ Ќ“ѕ, коли жодна крањна, ¤ким би значним потенц≥-алом в галуз≥ науки ≥ техн≥ки вона не волод≥ла, неспроможна пов-н≥стю задовольнити своњ потреби у передов≥й науц≥ ≥ технолог≥њ, випускати усю широку номенклатуру наукоЇмноњ продукц≥њ, що пост≥йно вдосконалюЇтьс¤ та розширюЇтьс¤. Ќе випадково обм≥н науково-техн≥чними знанн¤ми, дос¤гненн¤ми ц≥Їњ продукц≥њ Ї най-важлив≥шим сектором сучасних ћ≈¬, що спри¤Ї розвитков≥ спец≥-ал≥зац≥њ ≥ кооперуванн¤ виробництва.
ќсновн≥ характеристики розвитку науково-техн≥чних зв'¤зк≥в в сучасних умовах так≥.
1. ќбм≥н науково-техн≥чними знанн¤ми знаходить вираз у пере-даванн≥ л≥ценз≥й, патент≥в ≥ так званих секрет≥в виробництва - ноу-хау, тобто нов≥тньоњ технолог≥њ виробництва. ѕор¤д ≥з тради-ц≥йними видами послуг зростаЇ м≥жнародний обм≥н специф≥чними послугами науково-техн≥чного характеру.'ƒо них належать: довго-строкова оренда устаткуванн¤; ≥нженерно-конструкторськ≥ послуги при проектуванн≥ та буд≥вництв≥ об'Їкт≥в за кордоном - ≥нжин≥-ринг; консультуванн¤ з питань орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ вироб-ництвом ≥ збутом продукц≥њ, веденн¤ м≥жнародного маркетингу - консалт≥нг; п≥дготовка персоналу; наданн¤ ≥нформац≥йних послуг через м≥жнародн≥ комп'ютерн≥ "банки даних" насамперед через систему ≤нтернет; послуги в галуз≥ медицини, осв≥ти тощо. ўодо м≥жнародного маркетингу, то розширюЇтьс¤ використанн¤ у м≥ж-народних масштабах системи внутр≥шньоф≥рмового оперативного пристосуванн¤ до потреб ринку на основ≥ економ≥ко-математич-них метод≥в анал≥зу кон'юнктури ринку з використанн¤м електрон-но-обчислювальноњ техн≥ки. ѕри цьому сл≥д зазначити стимулюючу роль експорту й ≥мпорту д≥лових послуг дл¤ подальшого розширенн¤ вивозу та ввозу товар≥в виробничого призначенн¤.
2. Ќадзвичайно важливою пол≥тико-економ≥чною характерис-тикою науково-техн≥чних зв'¤зк≥в Ї њх велика нер≥вном≥рн≥сть у св≥товому господарств≥, що, в свою чергу, грунтуЇтьс¤ на в≥дпов≥д-
н≥й нер≥вном≥рност≥ самих науково-техн≥чних розробок. ƒом≥ную-ча частина останн≥х зд≥йснюЇтьс¤ в розвинених крањнах, ¤к≥ дом≥-нують також в м≥жнародному науково-техн≥чному обм≥н≥. “ак, на них припадаЇ понад 90 в≥дсотк≥в експорту товар≥в високоњ техно-лог≥њ та до 70 в≥дсотк≥в њх ≥мпорту, а ш≥стка держав - —Ўј, япон≥¤, Ќ≥меччина, ‘ранц≥¤, ≤тал≥¤ ≥ ¬еликобритан≥¤ - зд≥йснюЇ близько 80 в≥дсотк≥в експорту та 70 в≥дсотк≥в ≥мпорту таких товар≥в з ц≥Їњ
групи крањн.
3. –озширенн¤ м≥жнародних науково-техн≥чних зв'¤зк≥в супро-воджуЇтьс¤ розвитком конкуренц≥њ в пр≥оритетних напр¤мах на-уково-техн≥чного прогресу. —ерйозного випробуванн¤ зазнала ос-танн≥ми дес¤тил≥тт¤ми технолог≥чна перевага —Ўј над найближ-чими конкурентами, ¤ку вони мали до к≥нц¤ 60-х рок≥в. «ах≥дн≥й ™вроп≥ та япон≥њ вдалос¤ певноњ м≥рою пот≥снити —Ўј. Ќабирають сили в науково-техн≥чних зв'¤зках нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањни з чис-ла крањн, що розвиваютьс¤, та тих, що переход¤ть до ринку.
ћ≥жнародн≥ валютн≥ в≥дносини. Ќа основ≥ р≥зноман≥тних форм м≥жнародних економ≥чних в≥дносин у св≥тов≥й систем≥ господар-ства складаютьс¤ й розвиваютьс¤ валютн≥ в≥дносини, що обслуго-вують св≥тов≥ ринки товар≥в, послуг, кап≥тал≥в, робочоњ сили, науко-во-техн≥чних, дос¤гнень. ѓх еволюц≥¤ пов'¤зана ≥з зростанн¤м м≥ж-народного под≥лу прац≥, обс¤г≥в св≥тового виробництва ≥ обм≥ну, а також ≥з зм≥нами у внутр≥шн≥х ф≥нансово-грошових системах про-в≥дних крањн св≥тового ринкового господарства.
” своЇму розвитку св≥това валютна система пройшла р¤д етап≥в, серед ¤ких основними Ї три.
«авершенн¤ становленн¤ першого етапу безпосередньо пов'¤за-не з утворенн¤м св≥тового господарства. Ќаприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст. основою м≥жнародноњ валютноњ системи був золо-тий стандарт, що забезпечував необмежений обм≥н нац≥ональних валют, зд≥йсненн¤ багатосторонн≥х розрахунк≥в, в≥льний перелив кап≥тал≥в м≥ж крањнами, м≥жнародн≥ платеж≥, ст≥йк≥сть грошового
об≥гу.
–озвиток св≥тового ринкового господарства ≥ зростанн¤ його суперечностей призвели до в≥дм≥ни (спочатку в пер≥од п≥сл¤ пер-шоњ св≥товоњ в≥йни, а пот≥м остаточно в середин≥ 30-х рок≥в XX ст.) золотого стандарту, ¤кий не м≥г уже повною м≥рою обслуговувати св≥тогосподарськ≥ зв'¤зки. ѕроте золото, продовжуючи виконувати функц≥њ м≥ри вартост≥, засобу утворенн¤ скарб≥в та св≥тових гро-шей, залишалос¤ головним засобом к≥нцевого врегулюванн¤ вза-Їмних грошових вимог ≥ зобов'¤зань р≥зних крањн. ƒл¤ м≥жна-родних розрахунк≥в ≥ ¤к резерви плат≥жних кошт≥в пор¤д ≥з золо-том почали використовувати де¤к≥ паперов≥ нац≥ональн≥ валюти, головним чином долари —Ўј ≥ англ≥йськ≥ фунти стерл≥нг≥в. ÷ю систему називають золотовалютним стандартом, формуванн¤ ¤кого було завершено на основ≥ Ѕреттон-¬удськоњ угоди 1944 р., за ¤кою долар —Ўј було прир≥вн¤но до золота у функц≥њ св≥тових грошей.
Ќин≥ в≥дпов≥дно до ямайськоњ ( ≥нгстонськоњ) угоди 1976 р. фор-муЇтьс¤ нова м≥жнародна валютна система - валютний стандарт - на основ≥ "демонетизац≥њ" золота, в≥дм≥ни золотих паритет≥в ≥ оф≥-ц≥йноњ ц≥ни золота. ’оч формально основою валютноњ системи були визначен≥ спец≥ально записан≥ права (SDR), що гарантуютьс¤ ћ¬‘, але на практиц≥ долар —Ўј все ще залишаЇтьс¤ основою паритет≥в ≥ валютних курс≥в, м≥жнародним плат≥жним засобом.
¬алютний курс - це ц≥на грошовоњ одиниц≥ одн≥Їњ крањни, вира-жена у грошових одиниц¤х ≥нших крањн, формально в≥н встанов-люЇтьс¤ через визначенн¤ паритет≥в - сп≥вв≥дношень м≥ж грошови-ми одиниц¤ми р≥зних крањн - оф≥ц≥йними органами (нац≥ональними банками чи ≥ншими вид≥леними дл¤ цього ф≥нансовими установа-ми). –еально на валютних ринках обм≥н валют зд≥йснюЇтьс¤ не за њх оф≥ц≥йним валютним курсом, а за валютним курсом, ¤кий в≥дхи-л¤Їтьс¤ в≥д паритету залежно в≥д д≥йсних попиту ≥ пропозиц≥њ на певну валюту.
¬ ”крањн≥ валютний курс встановлюЇтьс¤ ЌЅ”. Ќайважлив≥шою валютною проблемою в крањн≥ та одн≥Їю з найгостр≥ших проблем в ц≥лому, що постали перед молодою державою, Ї розвиток нац≥о-нальноњ валютноњ системи, ¤ка маЇ в≥дпов≥дати ≥нтересам ¤к роз-витку нац≥ональноњ економ≥ки, так ≥ участ≥ њњ в ћ≈¬.
—пец≥ал≥зац≥¤ ≥ кооперуванн¤ безпосередньо виробництва. –оз-виток спец≥ал≥зац≥њ та кооперуванн¤ виробництва Ї визначальним чинником ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарського житт¤. ≤нтернац≥она-л≥зац≥¤ виробництва ≥ вс≥Їњ економ≥ки ¤к насл≥док ≥нтернац≥онал≥-зац≥њ продуктивних сил та економ≥чних виробничих в≥дносин - законом≥рна передумова економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ ¤к синтезованоњ форми сукупност≥ економ≥чних зв'¤зк≥в, у центр≥ ¤ких сто¤ть в≥д-носини спец≥ал≥зац≥њ та кооперуванн¤.
ћ≥жнародна спец≥ал≥зац≥¤ виробництва - це в≥докремленн¤ певних його процес≥в та њх стад≥й в р≥зних крањнах. ¬она пол¤гаЇ у все б≥льшому розвитку його под≥лу на р≥зних економ≥чних р≥вн¤х:
макро, мето ≥ м≥кро. Ќа макрор≥вн≥ йде спец≥ал≥зац≥¤ окремих крањн на виробництв≥ певних вид≥в товар≥в ≥ послуг. ѓњ фундаментом Ї спец≥ал≥зац≥¤ на мето- ≥ м≥крор≥вн¤х. Ќа метор≥вн≥ розвиваЇтьс¤ процес м≥жгалузевоњ м≥ждержавноњ спец≥ал≥зац≥њ, а найгрунтовн≥ш≥ процеси спец≥ал≥зац≥њ в≥дбуваютьс¤ на м≥крор≥вн≥, ¤к≥ доход¤ть до внутр≥шньогалузевоњ та внутр≥шньоф≥рмовоњ спец≥ал≥зац≥њ м≥ж ок-ремими крањнами. ќстанн¤ Ї п≥дірунт¤м усього процесу м≥жнарод-ноњ спец≥ал≥зац≥њ виробництва в сучасних умовах.
ћ≥жнародна кооперац≥¤ виробництва нев≥д'Їмна в≥д його спец≥-ал≥зац≥њ ≥ маЇ т≥ сам≥ р≥вн≥ свого про¤ву. ÷е в≥дносини зв'¤зку м≥ж спец≥ал≥зованими учасниками виробництва з р≥зних крањн, њх обм≥-ну р≥зними видами д≥¤льност≥ ≥ продукц≥њ у св≥товому господарств≥. ¬заЇмопов'¤зан≥сть м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ ≥ м≥жнародного коопе-руванн¤ виробництва й забезпечуЇ Їдн≥сть св≥тового виробничого процесу на вс≥х його стад≥¤х в≥дпов≥дно до р≥вн¤ розвитку продук-тивних сил ≥ характеру економ≥чних в≥дносин.
–≥зновиди м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ ≥ кооперуванн¤ виробни-цтва визначаютьс¤ розвитком м≥жнародного под≥лу прац≥ в≥д м≥ж-галузевого до внутр≥шньоф≥рмового, ¤кий саме ≥ Ї основою стра-тег≥чноњ ≥нвестиц≥йно-виробничоњ форми ћ≈¬.
—труктурн≥ форми м≥жнародного под≥лу прац≥ визначають, ви-ход¤чи з класиф≥кац≥њ род≥в виробництва, про що вже йшлос¤ ран≥-ше, та за галузевою ознакою. «а ц≥Їю ознакою м≥жнародний под≥л прац≥ може про¤вл¤тис¤ ¤к м≥ж- ≥ ¤к внутр≥шньогалузева спец≥ал≥-зац≥¤ окремих крањн.
ћ≥жгалузева спец≥ал≥зац≥¤ - це взаЇмов≥дносини м≥ж держава-ми при обм≥н≥ продукт≥в прац≥ р≥зних галузей виробництва у ме-жах загального та де¤ких форм часткового под≥лу прац≥. “ака спе-ц≥ал≥зац≥¤ вт≥люЇтьс¤, наприклад, в обм≥н≥ продукц≥њ промисловост≥ та с≥льського господарства (загальний под≥л прац≥) або машинобу-дуванн¤ та харчовоњ промисловост≥, тваринництва та рослинництва (частковий под≥л прац≥).
¬нутр≥шньогалузева спец≥ал≥зац≥¤ вт≥люЇтьс¤ в м≥ждержавному обм≥н≥ продуктами прац≥ в межах одн≥Їњ галуз≥ виробництва. ¬одно-час вона може розгл¤датис¤ ¤к про¤в одиничного й окремих форм часткового под≥лу прац≥.
 ласиф≥кац≥¤ про¤в≥в м≥жнародного под≥лу прац≥ включаЇ та-кож визначенн¤ в його склад≥ предметноњ, подетальноњ (повузловоњ) та технолог≥чноњ (постад≥йноњ) спец≥ал≥зац≥њ.
ѕредметна спец≥ал≥зац≥¤ пол¤гаЇ в тому, що п≥дприЇмства р≥з-них крањн спец≥ал≥зуютьс¤ на виробництв≥ та експорт≥ повн≥стю завершеного виробу (легкового автомоб≥л¤, персонального комп'юте-ра, трикотажного виробу тощо) або нап≥вфабрикату (пол≥мета-левих руд, пластмаси, льону тощо), доведеного до р≥вн¤ безпо-середнього використанн¤ ¤к сировини дл¤ ≥ншоњ галуз≥ промисло-вост≥ (металург≥йних, машинобуд≥вних, ткацьких п≥дприЇмств тощо) в ≥нших крањнах без додатковоњ обробки його перед використан-н¤м. ѕредметна спец≥ал≥зац≥¤ виробництва може бути пов'¤зана ≥з загальним ≥ частковим под≥лом прац≥, де в сферу м≥жнародного обм≥ну вступають готов≥ вироби або нап≥вфабрикати, а' також на цих самих засадах - з м≥ж- ≥ внутр≥шньогалузевою спец≥ал≥зац≥Їю виробництва.
ѕредметна спец≥ал≥зац≥¤ виробництва дом≥нувала в м≥жнарод-ному под≥л≥ прац≥ до початку 60-х рок≥в, тобто до масового утвер-дженн¤ у св≥товому господарств≥ “Ќ  ≥ поглибленн¤ в ньому ≥нте-грац≥йних процес≥в.
” под≥л≥ прац≥ м≥ж крањнами централ≥зовано керованоњ економ≥-ки - колишн≥ми членами –≈¬ -- предметна спец≥ал≥зац≥¤ вироб-ництва не просто переважала, а њњ висока частка у в≥дносинах цих держав була законсервованою. ÷е по¤снювалос¤, по-перше, знач-ною замкнен≥стю в≥дтворювальних процес≥в у межах њхнього народ-ного господарства, по-друге, невисоким ступенем проникност≥ на-ц≥ональних економ≥чних кордон≥в ≥, по-третЇ, слабким розвитком внутр≥шньоњ спец≥ал≥зац≥њ виробництва при високому р≥вн≥ монопо-л≥зац≥њ його на великих п≥дприЇмствах комб≥нованого типу. ≤нертн≥сть економ≥чних систем, що була зумовлена пануванн¤м командно-адм≥н≥стративних метод≥в у керуванн≥ економ≥кою, в≥дсутн≥сть внут-р≥шн≥х ≥мпульс≥в до б≥льш повного використанн¤ сукупност≥ нац≥о-нальних ≥ зовн≥шньоеконом≥чних фактор≥в ≥нтенсиф≥кац≥њ в≥дтво-рювального процесу перешкодили використанню ефективн≥ших пор≥вн¤но з предметною спец≥ал≥зац≥Їю форм м≥жнародного по-д≥лу прац≥.
«ближенн¤ умов виробничоњ та збутовоњ д≥¤льност≥ великих кор-порац≥й у сфер≥ нац≥ональноњ економ≥ки та за њњ межами, в ≥нтегра-ц≥йних об'Їднанн¤х або в освоЇному “Ќ  господарському простор≥, зб≥льшенн¤ проникност≥ нац≥ональних економ≥чних кордон≥в ≥ по-силенн¤ тенденц≥њ до розгортанн¤ ф≥л≥й ¤к багатонац≥ональних, так ≥ транснац≥ональних корпорац≥й у б≥льшост≥ крањн, перенесенн¤ до них випуску спец≥ал≥зованоњ продукц≥њ зумовили вих≥д на перший план не предметноњ, а подетальноњ спец≥ал≥зац≥њ.
ѕодетальна (повузлова) спец≥ал≥зац≥¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д предмет-ноњ б≥льшою стаб≥льн≥стю. ѕри функц≥онуванн≥ подетальноњ спец≥а-л≥зац≥њ зм≥на партнера по кооперативних зв'¤зках потребуЇ додат-кових витрат. ¬одночас подетальна (¤к ≥ технолог≥чна) спец≥ал≥за-ц≥¤ висуваЇ на перший план самого виробника (п≥дприЇмство, об'Їд-нанн¤), переносить центр т¤ж≥нн¤ м≥жнародного сп≥вроб≥тництва безпосередньо на сферу виробництва, тод≥ ¤к предметна спец≥ал≥-зац≥¤ т¤ж≥Ї до сфери обм≥ну.
” м≥жнародн≥й спец≥ал≥зац≥њ на виробництв≥ окремих вузл≥в ≥ деталей вид≥л¤ють три основних напр¤ми розвитку: 1) забезпечен-н¤ ≥нтернац≥онального ринку комплектац≥њ засоб≥в виробництва тими вузлами та блоками, ¤к≥ вт≥люють найнов≥ш≥ техн≥ко-технолог≥чн≥ р≥шенн¤; 2) дедал≥ зростаючий м≥жф≥рмовий обм≥н детал¤ми та вуз-лами в межах “Ќ ; 3) посиленн¤ ≥нтеграц≥йних процес≥в, одним з основних завдань ¤ких Ї створенн¤ належного кл≥мату дл¤ м≥ждер-жавноњ кооперац≥њ виробництва.
ѕодетальна (повузлова) спец≥ал≥зац≥¤ Ї основою розвитку ≥нте-грац≥йних процес≥в у св≥товому господарств≥. ƒл¤ ефективного ви-користанн¤ њњ сл≥д забезпечити високий р≥вень стаб≥льност≥ транс-портуванн¤ комплектуючих деталей м≥ж партнерами, ритм≥чн≥сть м≥жнародноњ кооперац≥њ, розв'¤зати проблеми ц≥ноутворенн¤, в≥д-шукати джерела розрахунк≥в з партнерами.
“ехнолог≥чна (постад≥йна) спец≥ал≥зац≥¤ виступаЇ ¤к насл≥док под≥лу Їдиного технолог≥чного процесу на окрем≥ стад≥њ м≥ж п≥д-приЇмствами р≥зних крањн. Ќайспри¤тлив≥ш≥ умови дл¤ розвитку ц≥Їњ форми сп≥вроб≥тництва Ї в х≥м≥чн≥й, металург≥йн≥й та ≥нших галуз¤х з ч≥тко визначеною кооперац≥йною диференц≥ац≥Їю вироб-ництва, на кожн≥й стад≥њ ¤кого створюЇтьс¤ ч≥тко визначений на-п≥вфабрикат. ќстанн≥й може виступати ¤к товар ≥ бути предметом продажу партнерам по технолог≥чному ланцюз≥, в тому числ≥ й роз-ташованим в ≥нших крањнах (наприклад, експорт зал≥зноњ руди без попереднього збагаченн¤ чи нафтопродукт≥в у вигл¤д≥ нап≥впро-дукт≥в дл¤ х≥м≥чноњ промисловост≥).
” процес≥ розвитку м≥ж- та внутр≥шньогалузевоњ спец≥ал≥зац≥њ, а також предметноњ, подетальноњ ≥ технолог≥чноњ зростають к≥льк≥сн≥ параметри процесу ≥нтернац≥онал≥зац≥њ виробництва й об≥гу, всього господарського житт¤. Ќатом≥сть взаЇмод≥¤ генетичних (в≥дносин м≥жнародноњ  ооперац≥њ виробництва ≥ прац≥) ≥ структурних (в≥дно-син, що опосередковують м≥жнародн≥ форми процесу розширено-го в≥дтворенн¤ сукупного сусп≥льного продукту) зв'¤зк≥в, ¤к≥ фор-мують певну м≥жнародну сп≥льн≥сть, характеризуЇ ¤к≥сн≥ аспекти ≥нтернац≥онал≥зац≥њ.
Ќ“ѕ спричинив позитивн≥ структурн≥ зрушенн¤ в св≥тов≥й еко-ном≥ц≥ зм≥шаного типу. ¬ ≥ндустр≥альне розвинених крањнах виник-ла ст≥йка тенденц≥¤ до формуванн¤ диверсиф≥кованих галузевих структур, що включають не лише традиц≥йн≥ галуз≥ (машинобуду-ванн¤, приладобудуванн¤), ай нов≥тн≥ високотехнолот≥чн≥ галуз≥ та види виробництва (х≥м≥¤, електрон≥ка, електротехн≥ка тощо). Ќе випадково процеси м≥жнародного под≥лу прац≥ й виникненн¤ на його основ≥ взаЇмозалежност≥ нац≥ональних економ≥к найб≥льшого розвитку набули серед ≥ндустр≥альне розвинених крањн, оск≥льки вони ƒќ—я√ј… досить високого р≥вн¤ виробництва та його спец≥ал≥-зац≥њ. ¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ географ≥¤ м≥жнародного под≥лу прац≥ була розширена внасл≥док приЇднанн¤ за окремими параметрами до ≥ндустр≥альне розвинених ц≥лого р¤ду крањн Ћатинськоњ јмери-ки та ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ.
як зазначалос¤ вище, одним з напр¤м≥в, за'¤ким' розвивалас¤ спец≥ал≥зац≥¤ виробництва в багатьох промислове розвинених крањ-нах, Ї предметна спец≥ал≥зац≥¤. ;
“ак, кожна б≥льше чи менше розвинена крањна маЇ власне л≥такобудуванн¤, проте воно обмежене, ¤к правило, виробництвом к≥лькох вид≥в л≥так≥в або будь-¤коњ ≥ншоњ ав≥атехн≥ки. ѕотребу в р≥зноман≥тних л≥тальних апаратах (л≥таках, вертольотах тощо) та чи ≥нша крањна задовольн¤Ї через зовн≥шн≥й обм≥н, в осно-ву ¤кого покладено м≥жнародну спец≥ал≥зац≥ю виробництва. “ак, на виробництв≥ л≥так≥в дл¤ ав≥ал≥н≥й середньоњ або короткоњ прот¤жност≥ спец≥ал≥зуютьс¤ пере-важно ав≥ац≥йн≥ ф≥рми ¬еликобритан≥њ ≥ ‘ранц≥њ. —Ўј спец≥ал≥зуютьс¤ на ви-робництв≥ великих пасажирських лайнер≥в далекого пр¤муванн¤, а також на виготовленн≥ вертольот≥в. ќсобливо в≥дома корпорац≥¤ "Ѕоњнг", що будуЇ ци-в≥льн≥ л≥таки далекого пр¤муванн¤. ѓњ л≥таки Ї в парку практично кожноњ м≥жна-родноњ ав≥акомпан≥њ. ÷ей тип пасажирського ав≥алайнера обслуговуЇ вс≥ св≥тов≥ ав≥ал≥н≥њ далекого пр¤муванн¤, в тому числ≥ й т≥, що пов'¤зують  ињв ≥з столиц¤-ми зах≥дних крањн.
Ќауково-техн≥чним прогресом зумовлене поширенн¤ одиничного под≥лу прац≥, що пов'¤заний з подетальною (повузловою) спец≥ал≥за-ц≥Їю виробництва. ÷¤ форма м≥жнародного под≥лу прац≥ спричинюЇ зростанн¤ товар≥в пром≥жного, а не к≥нцевого використанн¤. ќстанн≥ виробл¤ютьс¤ на основ≥ м≥жнародного кооперуванн¤ виробництва.
ќдиничний под≥л прац≥ грунтуЇтьс¤ на тому, що численн≥ заводи спец≥ал≥зуютьс¤ на виробництв≥ р≥зних комплектуючих деталей, вузл≥в дл¤ машин, механ≥зм≥в, транспортних засоб≥в тощо. ”с≥ ц≥ так зван≥ нап≥вфабрикати використовуютьс¤ на завершальному етап≥ виробництва (а в багатьох випадках ≥ воно ще Ї пром≥жним) ≥ висту-пають ¤к складов≥ частини, комплектуюч≥ елементи певного к≥нце-вого продукту. ¬иготовленн¤ таких к≥нцевих вироб≥в (автомоб≥л≥в, трактор≥в, л≥так≥в, електровоз≥в, т¤гач≥в, комбайн≥в тощо) зд≥йснюЇть-с¤ на тому чи ≥ншому самост≥йному п≥дприЇмств≥, ¤ким завершуЇтьс¤ довгий ≥ розгалужений технолог≥чний ланцюг, що в умовах сучасноњ ≥нтернац≥онал≥зац≥њ виробництва ≥ кап≥талу охоплюЇ не лише чис-ленн≥ нац≥ональн≥, а й заруб≥жн≥ п≥дприЇмства. Ќаприклад, понад 50 в≥дсотк≥в цив≥льних л≥так≥в, що випускаютьс¤ ф≥рмами «ах≥дноњ ™вропи, обладнан≥ двигунами англ≥йськоњ компан≥њ "–оллс-–ойс".
ƒо м≥жнародного науково-техн≥чного кооперуванн¤ окремоњ ф≥р-ми чи держави в ц≥лому спонукаЇ потреба реал≥зувати масштабн≥ проекти ≥ програми. Ќаприклад, з метою освоЇнн¤ космосу або буд≥вництва г≥гантських енергетичних комплекс≥в, створенн¤ тран-спортних комун≥кац≥й тощо окрем≥ крањни та промислов≥ ф≥рми, науков≥ й конструкторськ≥ центри вступають м≥ж собою у в≥дпо-в≥дн≥ кооперац≥йн≥ зв'¤зки. “ак≥ зв'¤зки становл¤ть матер≥альну основу ≥нтернац≥онал≥зац≥њ сучасного господарського житт¤, ¤ка стаЇ об'Їктивною основою рег≥ональноњ економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ.
ќтже, найхарактерн≥шими рисами перетворенн¤ спец≥ал≥зац≥њ ≥ кооперуванн¤ в стратег≥чну виробничо-≥нвестиц≥йну форму ћ≈¬ Ї так≥:
зд≥йсненн¤ м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ ≥ кооперуванн¤ на стад≥њ власне виробництва пор¤д ≥з сферою об≥гу;
зд≥йсненн¤ м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ ≥ кооперуванн¤ виробни-цтва на основ≥ ус≥х традиц≥йних ≥ перех≥дних до стратег≥чних форм св≥тогосподарських зв'¤зк≥в;
розвиток м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ ≥ кооперуванн¤ виробництва через “Ќ , ¤к≥ своЇю орган≥зац≥йно-економ≥чною структурою охоп-люють вс≥ стад≥њ виробництва, а не т≥льки сферу об≥гу;
становленн¤ м≥жнац≥ональних економ≥чних об'Їднань через м≥ж-народн≥ економ≥чн≥ орган≥зац≥њ, ≥ насамперед рег≥ональну економ≥ч-ну ≥нтеграц≥ю.
–ег≥ональна економ≥чна ≥нтеграц≥¤. ≤нтернац≥онал≥зац≥¤ виробни-цтва ≥ обм≥ну, всього господарського ≥ духовного житт¤ людства набу-ваЇ всесв≥тньо-≥сторичного характеру. ѕроте св≥тове господарство роз-виваЇтьс¤ нер≥вном≥рно ≥ окрем≥ крањни знаход¤тьс¤ на р≥зних етапах (стад≥¤х) ≥нтернац≥онал≥зац≥њ. ” друг≥й половин≥ XX ст. окрем≥ сектори св≥тового господарства починають пом≥тно вид≥л¤тис¤ на його загаль-ному фон≥. «в'¤зки м≥ж групами крањн стають ≥нтенсивн≥шими, набу-вають комплексного характеру, тобто охоплюють економ≥ку, пол≥тику, культуру, соц≥альне житт¤. ” надрах ≥нтернац≥онал≥зац≥њ визр≥ла рег≥о-нальна економ≥чна ≥нтеграц≥¤ ¤к ¤к≥сно нова, вища њњ форма. ¬иник-ненн¤ процесу рег≥ональноњ економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ подано на рис. 44.
≤нтеграц≥¤ означаЇ м≥цний взаЇмозв'¤зок, взаЇмопереплет≥нн¤ нац≥ональних економ≥к ≥ формуванн¤ сп≥льного економ≥чного про-стору. ¬она передбачаЇ в≥льне перем≥щенн¤ м≥ж державами кап≥та-л≥в, товар≥в, робочоњ сили, ≥нших ресурс≥в, њх використанн¤ на ос-нов≥ взаЇмоузгоджених економ≥чних ≥ юридичних норм.
” процес≥ генезису ≥нтеграц≥йн≥ процеси рег≥онального типу про-ход¤ть три стад≥њ (рис. 45).
Ќа перш≥й стад≥њ (початковому етап≥) формуютьс¤ р≥зн≥ торго-вельн≥ сп≥льност≥ й економ≥чн≥ союзи, коли головним каналом внутр≥шньоњ взаЇмод≥њ стаЇ зовн≥шн¤ торг≥вл¤.
рис.44
рис.45
ƒо них належать ™вро-пейська асоц≥ац≥¤ в≥льноњ торг≥вл≥, "—п≥льний ринок" крањн «ах≥дноњ ™вропи, ÷ентральноамериканський сп≥льний ринок, јрабський сп≥льний ринок та ≥н. ¬заЇмод≥¤ в≥дтворювальних процес≥в зд≥й-снювалась у цих торгових сп≥льност¤х переважно через сферу об-м≥ну, налагодженн¤ сталих торговельних контакт≥в.
“орговельна сп≥льн≥сть держав грунтуЇтьс¤ головним чином на загальному ≥ частковому м≥жнародному под≥л≥ прац≥, тобто коли переважаЇ м≥жгалузева спец≥ал≥зац≥¤ ≥ в≥дбуваЇтьс¤ взаЇмод≥¤ пере-важно на макроеконом≥чному р≥вн≥.
ƒруга стад≥¤ ≥нтеграц≥њ передбачаЇ не лише торговельний обм≥н, а й широке взаЇмодоповненн¤ нац≥ональних економ≥к, коли вони одна без одноњ практично не можуть розвиватись. Ќа ц≥й стад≥њ закр≥плюютьс¤ м≥жгалузева спец≥ал≥зац≥¤, частковий под≥л прац≥. ¬одночас починаЇ поширюватис¤ внутр≥шньогалузева спец≥ал≥за-ц≥¤, одиничний под≥л прац≥ виходить за меж≥ окремих п≥дприЇмств ≥ реал≥зуЇтьс¤ в м≥жнародному масштаб≥. ‘актори виробництва все б≥льшою м≥рою м≥грують у масштабах ≥нтеграц≥йного простору, шукаючи найефективн≥ших форм ≥ сфер реал≥зац≥њ. ќтже, взаЇмо-доповнююча м≥жнародна господарська сп≥льн≥сть Ї досить розгалу-женою системою ст≥йких ≥ глибоких економ≥чних зв'¤зк≥в, що про-низують м≥ждержавн≥ рег≥ональн≥ об'Їднанн¤ ≥ надають њм певноњ однор≥дност≥ та ц≥л≥сност≥.
Ќа трет≥й стад≥њ в≥дбуваютьс¤ глибока структурна взаЇмод≥¤ на-ц≥ональних економ≥к, њх взаЇмопроникненн¤ ≥ взаЇмопереплет≥нн¤. «овн≥шньоеконом≥чний фактор стаЇ ≥манентною складовою нац≥о-нального процесу розширеного в≥дтворенн¤. ћ≥жнародн≥ коопера-ц≥йн≥ зв'¤зки грунтуютьс¤ переважно на одиничному ≥ частковому под≥л≥ прац≥. Ўироко розвиваЇтьс¤ внутр≥шньогалузева подетальна (повузлова), постад≥йна (технолог≥чна) спец≥ал≥зац≥¤ виробництва. ƒосить виразно починають про¤вл¤тись елементи Їдиноњ рег≥ональноњ в≥дтворювальноњ системи, формуютьс¤ рег≥ональн≥ економ≥чн≥ комплек-си. «д≥йснюЇтьс¤ процес подальшоњ адаптац≥њ нац≥ональних економ≥к, њх взаЇмопроникненн¤, зрощенн¤ окремих ланок. √либоко перетво-рюютьс¤ нац≥ональн≥ господарськ≥ механ≥зми, створюютьс¤ ≥ закр≥п-люютьс¤ Їдин≥ норми ≥ правила наднац≥онального характеру ≥ зм≥сту.
–ег≥ональна ≥нтеграц≥¤, ¤к зазначалос¤ вище, розвиваЇтьс¤ в окремих секторах св≥тового господарства. ¬одночас сл≥д п≥дкресли-ти, що ≥нтеграц≥йн≥ процеси набувають нин≥ планетарного масшта-бу, об'Їднуючи у Їдине господарство вс≥ крањни ≥ народи. ƒосить виразною стаЇ тенденц≥¤ до економ≥чноњ Їдност≥ св≥ту. ¬изначаль-ними факторами цього процесу Ї ≥нтеграц≥¤ господарського житт¤, Ќ“– з њњ надзвичайно широкими масштабами ≥ високими темпами, необх≥дн≥сть сп≥льного розв'¤занн¤ глобальних проблем сучасност≥ ≥, врешт≥-решт, збереженн¤ самого житт¤ на земл≥, тобто виживан-н¤ людства. ≈коном≥чну Їдн≥сть св≥ту посилюють ≥нтеграц≥йн≥ про-цеси, хоча дещо ≥ в суперечлив≥й форм≥. « одного боку, ¤к загаль-нопланетарне ¤вище вони посилюють об'Їднавч≥ тенденц≥њ в рам-ках вс≥Їњ св≥товоњ економ≥ки, з ≥ншого - реал≥зуючись у рег≥ональ-них формах, ведуть до певноњ в≥дособленост≥, замкненост≥ окремих ≥нтеграц≥йних процес≥в. ” ц≥лому загальносв≥това ≥нтеграц≥¤ веде до формуванн¤ взаЇмозалежного, взаЇмопов'¤заного, суперечли-вого, але значною м≥рою ц≥л≥сного св≥тового господарства. ¬оно характеризуЇтьс¤ пол≥основною структурою ≥ Ї гетерогенним за своЇю суттю. √оловним системотворчим фактором виступають м≥ж-народн≥ економ≥чн≥ в≥дносини, що в≥д≥грають роль певноњ субстан-ц≥альноњ основи ц≥Їњ ¤к≥сно новоњ системи.
≤нтеграц≥йн≥ процеси в сучасн≥й св≥тов≥й економ≥ц≥ можна под≥-лити на три головних потоки, ¤к≥ охоплюють в≥дпов≥дно три групи крањн: з розвиненою ринковою економ≥кою, з перех≥дною економ≥-кою ≥ крањни, що розвиваютьс¤. Ќайзагальн≥шими передумовами всеб≥чного зближенн¤, а пот≥м ≥ ≥нтеграц≥њ групи тих або ≥нших крањн Ї сп≥льн≥сть економ≥чних ≥нтерес≥в, повна Їдн≥сть нац≥ональ-них господарчих механ≥зм≥в, р≥вень ≥ характер соц≥ально-економ≥ч-ного та ≥ндустр≥ального розвитку. ¬елике значенн¤ мають також територ≥ально-географ≥чна сп≥льн≥сть, пол≥тичний устр≥й держав, етн≥чн≥, ≥сторичн≥ та де¤к≥ ≥нш≥ особливост≥.
Ќайвищого ступен¤ ≥нтеграц≥йн≥ процеси дос¤гли у «ах≥дн≥й ™вроп≥. ѕ≥дписанн¤м у 1957 р. –имськоњ угоди про створенн¤ —п≥ль-ного ринку було покладено початок розвитку першого в св≥т≥ ≥нте-грац≥йного об'Їднанн¤ шести зах≥дноЇвропейських крањн - ‘–Ќ, ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ, Ѕельг≥њ, √олланд≥њ, Ћюксембургу.
«а час свого ≥снуванн¤ ™вропейське ≈коном≥чне —п≥втовари-ство (™≈—) не лише зб≥льшилось до 15 член≥в, а й дос¤гло ¤к≥сно нового етапу. ÷е ≥нтеграц≥йне об'Їднанн¤ пройшло к≥лька етап≥в розвитку, починаючи з узгодженоњ митноњ, ф≥нансовоњ, грошовоњ та торговельноњ пол≥тики до ≥нтеграц≥њ внутр≥шн≥х ринк≥в та ≥дентиф≥-кац≥њ нац≥ональних господарських ≥ правових механ≥зм≥в ≥ перетво-ренн¤ в 1994 р. на ™вропейський —оюз (™—).
Ў≥сть крањн —х≥дноњ ™вропи (—–—–, Ѕолгар≥¤, ѕольща, –умун≥¤, ”горщина, „ехословаччина) ще в 1949 р. також створили м≥жна-родну економ≥чну орган≥зац≥ю - –аду ≈коном≥чноњ ¬заЇмодопомо-ги. ѕроте про ≥нтеграц≥ю в рамках ц≥Їњ орган≥зац≥њ було проголоше-но лише в 1971 р., коли було прийн¤то  омплексну програму подаль-шого розвитку ≥ поглибленн¤ сп≥вроб≥тництва ≥ розвитку еконо-м≥чноњ ≥нтеграц≥њ крањн - член≥в –≈¬. Ќа той час у склад≥ –≈¬ було вже 8 держав (членами стали Ќƒ– ≥ ћЌ–). ” 1972 р. членом –≈¬ стала  уба, а в 1978 р. - ¬'Їтнам.
ќсобливост≥ ≥нтеграц≥йних процес≥в у —х≥дн≥й ™вроп≥ пол¤гали в тому, що, по-перше, тут переважали координац≥йн≥, а не ринков≥ методи ≥ форми сп≥вроб≥тництва; по-друге, ≥нтеграц≥¤ розвивалась головним чином на макрор≥вн≥ ≥ не охоплювала безпосередн≥х ви-робник≥в; по-третЇ, центр ваги ≥нтеграц≥йних заход≥в зосереджу-вавс¤ на сфер≥ виробництва, а не на торг≥вл≥, тобто вона мала роз-виватись передус≥м ¤к виробнича ≥нтеграц≥¤.
¬раховуючи де¤к≥ внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥ чинники, сл≥д зазначи-ти, що даний тип ≥нтеграц≥њ ви¤вивс¤ ≥сторично обмеженим ≥ при-пинив своЇ ≥снуванн¤ в 1991 р. јдм≥н≥стративно-централ≥зован≥ фор-ми управл≥нн¤ економ≥кою, перенесен≥ в ≥нтеграц≥йну площину, ви-¤вились неспроможними створювати динам≥чне ≥ гнучке середови-ще, в ¤кому б в≥дбувалас¤ в≥льна, найефективн≥ша комб≥нац≥¤ фак-тор≥в виробництва. ƒавши де¤кий поштовх дл¤ прискореного внут-р≥шнього розвитку ≥ взаЇмного сп≥вроб≥тництва на початковому етап≥, в подальшому ц≥ ≥нтеграц≥йн≥ форми стали гальмувати сучасн≥ соц≥-ально-економ≥чн≥ процеси в крањнах –≈¬, де почали докор≥нно зм≥-нюватис¤ ≥ форми управл≥нн¤ економ≥кою, ≥ вс¤ сусп≥льно-еконо-м≥чна структура. √оловна спр¤мован≥сть господарських реформ - перех≥д до ринковоњ економ≥ки, злам директивно-бюрократичних форм орган≥зац≥њ внутр≥шньогосподарського житт¤. ÷≥ радикальн≥ перетворенн¤ детерм≥нували необх≥дн≥сть переходу до новоњ ≥нте-грац≥йноњ модел≥ взаЇмод≥њ цих крањн.
ѕроте досв≥д –≈¬ сл≥д враховувати в ус≥й його багатоаспектност≥. ÷е був ун≥кальний досв≥д ≥нтеграц≥њ крањн, що знаход¤тьс¤ на р≥з-них р≥вн¤х розвитку продуктивних сил, народних господарств в ц≥лому. ѕроте вс≥ крањни - члени –≈¬ мали Їдину колективну ор-ган≥зац≥ю на формально однакових правах.
ќб'Їктивн≥ процеси ≥нтеграц≥њ на ринкових засадах пробивають соб≥ шл¤х ≥ в крањнах, що розвиваютьс¤, ≥ в тих, що переход¤ть до ринковоњ економ≥ки. —еред крањн ринковоњ економ≥ки, що роз-виваютьс¤, особливе м≥сце займаЇ јсоц≥ац≥¤ крањн ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ (ј—≈јЌ), ¤ка утворилась у 1967 р. ≥ до ¤коњ вход¤ть 7 крањн - ≤ндонез≥¤, ћалайз≥¤, —≥нгапур, “ањланд, ‘≥л≥пп≥ни, Ѕру-ней, а з липн¤ 1995 р. - ¬'Їтнам. ѕроцес ринковоњ ≥нтеграц≥њ по-чавс¤ також ≥ серед крањн з перех≥дною до ринку економ≥кою. —е-ред них почали виникати перш≥ нов≥ об'Їднанн¤ типу —Ќƒ (12 кра-њн), Ѕалт≥њ (3 крањни), ÷ентральноЇвропейськоњ асоц≥ац≥њ (”гор-щина, ѕольща, „ех≥¤, —ловаччина, ”крањна) та ≥н. ”н≥кальною моде-ллю економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ стала орган≥зац≥¤ „орноморського економ≥чного сп≥вроб≥тництва („≈—), ¤ка створена у липн≥ 1992 р. ≥ до ¤коњ ув≥йшли вже 11 крањн - јзербайджан, јлбан≥¤, Ѕолгар≥¤, ¬≥рмен≥¤, √рец≥¤, √руз≥¤, ћолдова, –ос≥¤, –умун≥¤, “уреччина ≥ ”к-рањна.
ћ≥жнародний туризм в сучасному св≥т≥ став досить значною спе-циф≥чною формою ћ≈¬, ¤ка в своЇму економ≥чному вираженн≥ пов'¤зана з наданн¤м послуг. ¬ багатьох крањнах в≥н перетворивс¤ в одну з пров≥дних галузей економ≥ки ¤к над≥йне джерело попов-ненн¤ бюджету. ≤ноземний туризм ¤к високоефективне джерело валютних доход≥в ≥ найвиг≥дн≥ша форма експорту послуг даЇ змогу усп≥шно вир≥шувати багато соц≥ально-економ≥чних проблем в тих крањнах, ¤к≥ активно розвивають цю галузь. „астка доход≥в в≥д загаль-ноњ св≥товоњ торг≥вл≥ туристичними послугами становить близько 7 в≥дсотк≥в. ѕри цьому в абсолютному вираженн≥ вони поступають-с¤ т≥льки доходам в≥д торг≥вл≥ на св≥товому ринку нафтою ≥ нафто-продуктами та автоекспорту, майже вдв≥ч≥ перевищуючи доходи в≥д торг≥вл≥ металовиробами, майже втрич≥ - в≥д торг≥вл≥ теле- ≥ рад≥оапаратурою, б≥льше н≥ж утроЇ - в≥д торг≥вл≥ зерном ≥ газом.
«а м≥жнародними даними доходи в≥д ≥ноземного туризму за пе-р≥од з 1996 по 2005 р. мають подвоњтис¤. Ќа Ћондонськ≥й туристич-н≥й б≥рж≥ зареЇстровано близько 5 тис. ф≥рм.
ѕрактика св≥дчить, що зростанн¤ м≥жнародного туризму Ї в≥д-дзеркаленн¤м розширенн¤ зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в у св≥то-в≥й систем≥. ўодо ”крањни, то в н≥й розвиток ≥ноземного туризму т≥льки започатковуЇтьс¤, набираючи все б≥льших темп≥в.
“ака характеристика основних форм ћ≈¬. ѓх стр≥мкий розви-ток в сучасних умовах прив≥в до нагальноњ необх≥дност≥ регулюван-н¤ св≥тогосподарських зв'¤зк≥в.
І 3. –егулюванн¤ св≥тових господарських зв'¤зк≥в
”складненн¤ м≥жнародного економ≥чного житт¤ та розвиток його суперечностей законом≥рно зумовлюють об'Їктивну необх≥дн≥сть регулюванн¤ св≥тових господарських зв'¤зк≥в. ќсновним суб'Їктом регулюванн¤ њх Ї держава. ЌапрацьовуЇтьс¤ система м≥жнародного економ≥чного регулюванн¤ на рег≥ональному та глобальному р≥в-н¤х. ƒо першого належать так≥ структури рег≥ональних економ≥ч-них об'Їднань, ¤к ™—, «она в≥льноњ торг≥вл≥ в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥, ј5≈јЌ та багато ≥нших. ƒругий р≥вень становл¤ть передус≥м чис-ленн≥ економ≥чн≥ орган≥зац≥њ та установи 00Ќ.
ћ≈¬ вт≥люютьс¤ в житт¤ насамперед за допомогою в≥дпов≥дноњ зовн≥шньоеконом≥чноњ пол≥тики держави, що Ї не т≥льки основним суб'Їктом, а й базовим р≥внем регулюванн¤ св≥тових господарських зв'¤зк≥в. ≤сторично з розвитком ринковоњ системи склалис¤ два ос-новних р≥зновиди зовн≥шньоеконом≥чноњ пол≥тики держави: фр≥тре-дерство (в≥д англ. free trade - в≥льна торг≥вл¤) та протекц≥он≥зм (в≥д лат. protectio - захист, покровительство). ” сучасному св≥т≥
широко застосовуЇтьс¤ поЇднанн¤ обох цих напр¤м≥в зовн≥шньо-економ≥чноњ пол≥тики.
фр≥тредерство пол¤гаЇ в проведенн≥ л≥берал≥зац≥њ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ та ≥нших зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в крањни при м≥н≥мальному втручанн≥ держави в приватноп≥дприЇмницьку д≥¤ль-н≥сть. ѕол≥тика фр≥тредерства зародилас¤ в јнгл≥њ в останн≥й тре-тин≥ XVIII ст. ≥ розгорнулас¤ в перш≥й половин≥ XIX ст. ¬она була пов'¤зана з промисловим переворотом, завд¤ки ¤кому јнгл≥¤ стала "майстернею св≥ту".  рањна за таких умов була зац≥кавлена у зн¤тт≥ перепон, насамперед у вигл¤д≥ високих мит, на шл¤ху ввезенн¤ англ≥йських товар≥в в ≥нш≥ крањни, знижуючи, в свою чергу, бар'Ї-ри на шл¤ху ввезенн¤ зерна та певних вид≥в сировини на св≥й ри-нок (в≥дом≥ "хл≥бн≥ закони"). ƒешевий хл≥б ще б≥льше п≥двищував конкурентоспроможн≥сть англ≥йських промислових товар≥в на зов-н≥шн≥х ринках, оск≥льки в≥в до зниженн¤ вартост≥ робочоњ сили в крањн≥.
≈лементи фр≥тредерства запроваджувались в окрем≥ пер≥оди у ‘ранц≥њ, –ос≥њ та ≥нших крањнах. ќднак тривалий час ц¤ пол≥тика не мала широкого застосуванн¤, оск≥льки крањни були розгороджен≥ економ≥ко-пол≥тичними бар'Їрами. “≥льки п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥й-ни вона поступово набираЇ сили в крањнах ринковоњ системи св≥то-воњ економ≥ки. —ьогодн≥ принципи фр≥тредерства зд≥йснюютьс¤ в рамках рег≥ональних економ≥чних ≥нтеграц≥йних об'Їднань (™—, Ќј‘“ј, ј—≈јЌ тощо) та у св≥товому господарств≥ в ц≥лому через √ј““-—ќ“. –озвинен≥ крањни через √ј““-—ќ“ намагаютьс¤ вико-ристати своњ переваги в конкурентн≥й боротьб≥, в≥дкрити дл¤ себе ринки ≥нших крањн та забезпечити б≥льш низьк≥ ц≥ни на своњх рин-ках на сировину ≥ нап≥вфабрикати.
ѕротекц≥он≥зм - зовн≥шньоеконом≥чна пол≥тика держави, що спр¤мована на п≥дтримку розвитку нац≥ональноњ економ≥ки ≥ зд≥й-снюЇтьс¤ за допомогою економ≥ко-пол≥тичних бар'Їр≥в, ¤к≥ захи-щають внутр≥шн≥й ринок в≥д певних ≥ноземних товар≥в (в≥дпов≥дн≥ аналоги нац≥онального виробництва, неконтрольований вв≥з ≥но-земних кап≥тал≥в тощо). ѕри цьому ≥нструментар≥Їм зовн≥шньоеко-ном≥чноњ пол≥тики держави Ї: мито, к≥льк≥сн≥ обмеженн¤ ≥ заборона ≥мпорту певних товар≥в, п≥дтримка через стимулюванн¤ нац≥ональ-ного експорту, валютне регулюванн¤ тощо. ƒл¤ протекц≥он≥зму характерне ф≥нансове заохоченн¤ нац≥ональноњ економ≥ки дл¤ роз-витку конкурентоспроможного виробництва ≥ економ≥чного зрос-танн¤. ÷е_забезпечуЇ розвиток нац≥ональних виробництв, ¤к≥ ще не досить конкурентоспроможн≥, але конче необх≥дн≥ дл¤ розшире-ного в≥дтворенн¤ ≥ макроеконом≥чного зростанн¤, що приводить до зб≥льшенн¤ доход≥в населенн¤, ≥нвестуванн¤ в нац≥ональну еконо-м≥ку, сусп≥льного багатства ≥ добробуту.
≤сторично протекц≥он≥зм свого часу широко використовувавс¤ ‘ранц≥Їю, –ос≥Їю, Ќ≥меччиною, —Ўј та багатьма ≥ншими крањна-ми дл¤ охорони внутр≥шнього ринку в≥д б≥льш розвиненоњ промис-ловост≥ јнгл≥њ. ѕеред другою св≥товою в≥йною Ќ≥меччина викорис-товувала пол≥тику протекц≥он≥зму дл¤ нарощуванн¤ нац≥онального економ≥чного потенц≥алу. ѕ≥сл¤ в≥йни —Ўј, спираючись на свою могутн≥сть, застосовували пол≥тику протекц≥он≥зму щодо внутр≥шньо-го ринку при проведенн≥ пол≥тики фр≥тредерства щодо зовн≥шн≥х ринк≥в. ¬ сучасних умовах протекц≥он≥зм застосовуЇтьс¤ пер≥одич-но у в≥дносинах м≥ж пров≥дними центрами св≥товоњ економ≥ки (—Ўј, ™—, япон≥¤), а також крањнами, що розвиваютьс¤.
Ќайб≥льш оптимальною зовн≥шньоеконом≥чною пол≥тикою дл¤ ”крањни нин≥ Ї поЇднанн¤ фр≥тредерства з протекц≥он≥змом. ‘р≥т-редерство доц≥льне в галуз¤х, щодо ¤ких крањна зац≥кавлена в ши-рокому доступ≥ на внутр≥шн≥й ринок нов≥тн≥х технолог≥й, енерго-нос≥њв тощо. ѕротекц≥он≥зм економ≥чно ефективний дл¤ захисту пр≥оритетних нац≥ональних виробництв (зерно, цукор, кондитерськ≥ вироби, метал, вуг≥лл¤, певн≥ види судно- та л≥такобудуванн¤, ок-рем≥ види нов≥тньоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ, косм≥чна промислов≥сть тощо).
ћ≥жнародними формами регулюванн¤ економ≥чноњ пол≥тики щодо св≥тових господарських зв'¤зк≥в Ї: щор≥чн≥ зустр≥ч≥ кер≥вни-к≥в пров≥дних держав розвиненоњ ринковоњ економ≥ки з усе б≥ль-шим залученн¤м останн≥м часом кер≥вник≥в ≥нших крањн; заходи м≥жнародних економ≥чних орган≥зац≥й; робота "“роњстоњ ком≥с≥њ";
щор≥чн≥ д≥лов≥ зустр≥ч≥ кер≥вник≥в багатьох держав та пров≥дних ф≥нансист≥в св≥ту в ƒавос≥; використанн¤ структур “Ќ  та ≥н.
ћ≥жнародне регулюванн¤ економ≥чних процес≥в т≥Їю чи ≥ншою м≥рою охоплюЇ вс≥ сфери процесу в≥дтворенн¤. ќднак ¤кщо сфе-ра виробництва регулюЇтьс¤ переважно в рамках “Ќ , то особли-вого розвитку в сфер≥ об≥гу набуваЇ м≥жнародне регулюванн¤ саме на рег≥ональному р≥вн≥ ¤к результат тривалого досв≥ду розроб-ки умов торг≥вл≥ на рег≥ональному, а пот≥м ≥ на св≥товому ринках (√ј““-—ќ“).
ћетою м≥жнародного регулюванн¤ Ї п≥двищенн¤ ефективност≥ економ≥ки в≥льного п≥дприЇмництва, дос¤гненн¤ високих темп≥в економ≥чного зростанн¤ у св≥товому господарств≥. ѕро втручанн¤ у господарську д≥¤льн≥сть ф≥рм мова не йде. ≈коном≥чн≥ ≥нтереси суб'Їкт≥в ринку були ≥ залишаютьс¤ обмежувачем зовн≥шнього впли-ву на ринков≥ механ≥зми. якщо м≥жнародне регулюванн¤ не зб≥га-Їтьс¤ з економ≥чними ≥нтересами суб'Їкт≥в ринкових в≥дносин, то вони (суб'Їкти) навр¤д чи будуть виконувати узгоджен≥ правила гри ≥ мета регулюванн¤ стане недос¤жною. ¬ рамках м≥ждержав-них рег≥ональних економ≥чних об'Їднань не абсолютизуЇтьс¤ й сама
≥де¤ координац≥њ д≥й, оск≥льки будь-¤ка крањна не пориваЇтьс¤ до нењ, ¤кщо конкурентоспроможн≥сть товар≥в визначаЇтьс¤ незалеж-но повед≥нкою суб'Їкт≥в ринку. ¬ласне тому на практиц≥ узгоджен-н¤ позиц≥й дос¤гаЇтьс¤ на основ≥ поЇднанн¤ загальних ≥ особливих ≥нтерес≥в ≥ ц≥лей учасник≥в, ¤к правило, методом наполегливого пе-реконанн¤, що спираЇтьс¤ на економ≥чн≥ доводи.
¬заЇмозв'¤зок соц≥ально-економ≥чноњ та орган≥зац≥йно-економ≥ч-ноњ структур сучасного св≥тового господарства об'Їктивно зумов-люЇ потребу в розширенн≥ масштаб≥в ≥ функц≥й м≥жнародного регу-люванн¤, обм≥ну досв≥дом. ќсновними напр¤мами цього регулюванн¤ Ї подальша л≥берал≥зац≥¤ торг≥вл≥, координац≥¤ д≥й щодо “Ќ , вироб-ленн¤ загальних умов торг≥вл≥ сировиною та готовими виробами, розв'¤занн¤ питань зайн¤тост≥, ≥нфл¤ц≥њ, валютних курс≥в ≥, врешт≥-решт, гармон≥зац≥¤ нац≥ональних економ≥чних пол≥тик, а в перспекти-в≥ - вир≥внюванн¤ техн≥ко-економ≥чних показник≥в розвитку дина-м≥чних економ≥чних систем ≥ п≥дт¤гуванн¤ до них ≥нертних систем.
І 4. ѕлат≥жний баланс ¤к в≥дображенн¤ економ≥чного стану крањни
ћ≈¬ знаход¤ть в агрегативному вираженн≥ у плат≥жному баланс≥, в ¤кому вм≥щено систематизован≥ дан≥ про вс≥ економ≥чн≥ операц≥њ одн≥Їњ крањни з ≥ншими за певний пер≥од часу (¤к правило, за р≥к). ѕлат≥жний баланс ¤вл¤Ї собою сп≥вв≥дношенн¤ фактичних плате-ж≥в, отриманих даною крањною в≥д ≥ноземних держав ≥ м≥жнарод-них економ≥чних орган≥зац≥й та зд≥йснених нею дл¤ них.
Ќа в≥дм≥ну в≥д плат≥жного балансу розрахунковий баланс - це сп≥вв≥дношенн¤ вимог ≥ зобов'¤зань даноњ крањни ≥ноземним держа-вам ≥ м≥жнародним економ≥чним орган≥зац≥¤м на певну дату (на-приклад, за р≥к). –озрахунковий баланс в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д плат≥жно-го тим, що в нього вход¤ть не лише фактично зд≥йснен≥ надхо-дженн¤ ≥ платеж≥, а й непогашен≥ вимоги ≥ зобов'¤занн¤. ѕлат≥жн≥ баланси, що публ≥куютьс¤ ћ¬‘, Ї сукупн≥стю елемент≥в плат≥жно-го ≥ розрахункового баланс≥в.
ќтже, плат≥жний баланс - це баланс платеж≥в певн≥й крањн≥ в≥д ≥нших крањн ≥ м≥жнародних економ≥чних орган≥зац≥й та платеж≥в першоњ останн≥м. ¬≥н може бути активним чи пасивним, тобто мати позитивне чи в≥д'Їмне сальдо (в≥д лат. saldo - розрахунок, зали-шок) ¤к р≥зницю м≥ж сумою вимог та зобов'¤зань крањни. ѕози-тивне сальдо означаЇ перевищенн¤ ус≥х надходжень в дану крањну над њњ платежами ≥ншим крањнам ≥ м≥жнародним економ≥ч-ним орган≥зац≥¤м, в≥д'Їмне - перевищенн¤ платеж≥в даноњ крањни над њњ надходженн¤ми з ≥нших крањн ≥ м≥жнародних еконо-м≥чних орган≥зац≥й.
ќсновними м≥жнародними економ≥чними операц≥¤ми, що систе-матизуютьс¤ в плат≥жному баланс≥ крањни, Ї: рух товар≥в, послуг, в≥дсотк≥в ≥ див≥денд≥в, дари, ≥нвестиц≥њ, поставки валюти, рух золо-та.  ожна операц≥¤ зб≥льшуЇ або зобов'¤занн¤ з-за кордону запла-тити, що записуютьс¤ ¤к кредит (наприклад, експорт товар≥в та послуг, прит≥к кап≥талу тощо), або зовн≥шн≥ вимоги по оплат≥, що записуютьс¤ ¤к дебет (наприклад, ≥мпорт товар≥в ≥ послуг, вив≥з кап≥талу тощо).  ожна кредитна проводка в плат≥жному баланс≥ одн≥Їњ крањни автоматично записуЇтьс¤ по деб≥ту плат≥жного балан-су ≥ншоњ крањни.
ќсновне призначенн¤ плат≥жного балансу пол¤гаЇ в тому, щоб в стислому вигл¤д≥ показати стан ћ≈¬ даноњ крањни: ¬≥н Ї ≥ндикато-ром дл¤ грошовоњ, валютноњ, податковоњ та ≥ншоњ пол≥тики ур¤ду.
ѕлат≥жн≥ баланси включають три основн≥ частини:
1. “орговельний баланс - сп≥вв≥дношенн¤ експорту ≥ ≥мпорту товар≥в, з ¤ких платеж≥ фактично зд≥йснен≥ або мають бути негай-но погашен≥.
2. Ѕаланс послуг ≥ некомерц≥йних платеж≥в - надходженн¤ ≥ пла-теж≥ по транспорту, страхуванню, поштово-телеграфному ≥ теле-фонному зв'¤зку, ком≥с≥йних операц≥¤х, туризму, культурному об-м≥ну, некомерц≥йних переказах (зароб≥тна плата, спадщина, сти-пенд≥њ, пенс≥њ тощо), по утриманню торговельних ≥ дипломатичних представництв, в≥дсотки ≥ див≥денди з кап≥таловкладень, платеж≥ за л≥ценз≥њ, техн≥чну допомогу, гонорари, в≥йськов≥ витрати за кордо-ном тощо. ћ≥жнародна статистика об'ЇднуЇ ц≥ статт≥ плат≥жного балансу в пон¤тт¤ "невидим≥ операц≥њ". ќбс¤г цих операц≥й в роз-винених крањнах доходить до половини надходжень поточного плат≥жного балансу, ¤кий охоплюЇ торговельний баланс, баланс послуг ≥ некомерц≥йних платеж≥в.
3. Ѕаланс руху кап≥тал≥в ≥ кредит≥в - приплив ≥ноземних ≥нвес-тиц≥й ≥ позичок в крањну та наданн¤ њх ≥ншим крањнам. ÷ей баланс маЇ особливе значенн¤, оск≥льки вив≥з кап≥талу, м≥жнародна ≥нвес-тиц≥йна д≥¤льн≥сть Ї одн≥Їю з основних ≥ найважлив≥ших форм ћ≈¬ в умовах, коли вона стала перех≥дною до стратег≥чних њх форм. ¬ ц≥й частин≥ плат≥жного балансу ≥снуЇ статт¤ "ѕомилки та пропус-ки", ¤ка ≥нколи дос¤гаЇ значних величин.
Ѕаланси м≥жнародних розрахунк≥в займають важливе м≥сце в систем≥ агрегативних економ≥чних показник≥в. ѕри визначенн≥ ¬Ќѕ, нац≥онального доходу враховують чисте сальдо м≥жнародних вимог ≥ зобов'¤зань крањни. ¬ плат≥жному баланс≥ крањни виражаютьс¤ глибинн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ в економ≥ц≥ ¤к ц≥Їњ крањни, так ≥ св≥тов≥й. Ќа його стан впливаЇ р¤д чинник≥в: нер≥вном≥рн≥сть роз-витку окремих крањн, рег≥он≥в, п≥дсистем св≥тового господарства;
цикл≥чн≥ коливанн¤ економ≥ки; ≥нфл¤ц≥¤; структурн≥ кризи; зм≥ни в
умовах м≥жнародноњ торг≥вл≥; валютна криза та коливанн¤ валют-них курс≥в; розширенн¤ масштаб≥в руху кап≥тал≥в; зростанн¤ за-кордонних державних витрат, в тому числ≥ на в≥йськов≥ ц≥л≥.
—кладною проблемою плат≥жних баланс≥в Ї њх деф≥цит (в≥д'Їмне сальдо) з поточних операц≥й в багатьох крањнах св≥ту з р≥зних п≥д-систем св≥тового господарства. ќсобливо гострою ц¤ проблема Ї дл¤ б≥льшост≥ крањн, що розвиваютьс¤ та переход¤ть до ринковоњ економ≥ки. ƒл¤ л≥кв≥дац≥њ незбалансованост≥ плат≥жного балансу зд≥йснюють певн≥ заходи.
“радиц≥йно дл¤ погашенн¤ деф≥циту плат≥жного балансу вико-ристовують ≥ноземн≥ кредити та вв≥з кап≥талу. ѕроте це метод тим-часового балансуванн¤, оск≥льки згодом необх≥дно виплачувати ¤к в≥дсотки ≥ див≥денди, так ≥ суму боргу. Ќаприклад, зовн≥шн≥ борги крањн, що розвиваютьс¤, розвиненим крањнам с¤гнули 2 трлн дол. —Ўј. ћетодом ур≥вноваженн¤ плат≥жного балансу слугуЇ вико-ристанн¤ оф≥ц≥йних золотовалютних резерв≥в крањни, ¤кщо вона њх маЇ в необх≥дному обс¤з≥. Ќадзвичайним джерелом погашенн¤ па-сивного сальдо плат≥жного балансу може бути в окремих випадках зовн≥шн¤ допомога у форм≥ субсид≥й, п≥льгових кредит≥в.
ќднак стратег≥чно дл¤ л≥кв≥дац≥њ деф≥цитного плат≥жного балансу крањна повинна вжити ус≥х необх≥дних заход≥в, спр¤мованих на ст≥й-кий, збалансований, ур≥вноважений розвиток нац≥ональноњ еконо-м≥ки. ÷е дос¤гаЇтьс¤ через розвиток ≥мпортозам≥нюючих виробництв, стимулюванн¤ експорту, а головне через загальне зростанн¤ нац≥о-нальноњ економ≥ки на конкурентоспроможн≥й, пропорц≥йн≥й основ≥.
ўодо ”крањни, то њњ поточний плат≥жний баланс деф≥цитний. ¬≥д'Їмне сальдо поточного рахунку обумовлене значним деф≥ци-том торговельного балансу, ¤кий утворюЇтьс¤ в основному за ра-хунок ≥мпорту енергонос≥њв. —тановище дещо пом'¤кшуЇтьс¤ за рахунок позитивного сальдо балансу послуг та торговельного ба-лансу з багатьма крањнами, зв≥дки не ввоз¤тьс¤ енергонос≥њ.
ќск≥льки валютн≥ резерви крањни складають незначну суму, ф≥-нансуванн¤ в≥д'Їмного сальдо поточного плат≥жного балансу зд≥й-снюЇтьс¤ за рахунок зовн≥шн≥х джерел, що призводить до зростан-н¤ зовн≥шньоњ заборгованост≥. «в≥дси стратег≥чне вир≥шенн¤ про-блеми деф≥циту плат≥жного балансу ”крањни знаходитьс¤ на шл¤ху структурноњ трансформац≥њ ус≥Їњ економ≥ки. ƒл¤ цього потр≥бен час ≥ в≥дпов≥дна, на основ≥ ч≥ткого державного регулюванн¤, економ≥ч-на пол≥тика з обов'¤зковим урахуванн¤м соц≥альних проблем.