# –озд≥л 31 —”“Ќ≤—“№ —¬≤“ќ¬ќ√ќ √ќ—ѕќƒј–—“¬ј, …ќ√ќ —“–” “”–ј ≤ —”ѕ≈–≈„Ќќ—“≤ –ќ«¬»“ ”
І 1. «агальнолюдськ≥ соц≥ально-економ≥чн≥ ц≥нност≥ ≥ розвиток св≥тових економ≥чних зв'¤зк≥в
ћ≥жнародна економ≥ка поЇднуЇ два пон¤тт¤: по-перше, пон¤тт¤ св≥тового господарства та, по-друге, пон¤тт¤ м≥жнародних економ≥ч-них в≥дносин. „ерез це сутн≥сть ≥ функц≥онуванн¤ м≥жнародноњ еко-ном≥ки вимагають розкритт¤ ≥ анал≥зу зазначених пон¤ть.
” сучасному св≥товому господарств≥ знайшли св≥й ви¤в ¤к за-гальн≥, так ≥ специф≥чн≥ економ≥чн≥ категор≥њ. ÷им визначаЇтьс¤ теоретичне ≥ практичне значенн¤ розкритт¤ тенденц≥й, супереч-ностей ≥ перспектив розвитку його.
ќск≥льки глибинною основою м≥жнародноњ економ≥ки Ї загаль-нолюдськ≥ соц≥ально-економ≥чн≥ ц≥нност≥, то передус≥м треба виз-начити њх.
ƒо основних загальнолюдських соц≥ально-економ≥чних ц≥нно-стей, що Ї здобутком цив≥л≥зац≥йного розвитку в усьому св≥т≥, нале-жать: с≥м'¤ та њњ домашнЇ господарство; держава та њњ економ≥чна пол≥тика ¤к чинник зростанн¤ сусп≥льного багатства; товарно-гро-шов≥ в≥дносини, що поЇднують в Їдину суперечливу господарську систему с≥м'њ, держави, угрупуванн¤ њх; власн≥сть, що визначаЇ стан ¤к окремоњ людини, так ≥ держави у св≥т≥. Ќа грунт≥ цих ц≥нностей в≥дбулос¤ становленн¤ та подальший розвиток св≥тового господар-ства.
ѕроцес усусп≥льненн¤ прац≥ в контекст≥ еволюц≥њ господарських стосунк≥в хоч ≥ маЇ ¤скраво виражений колективно-орган≥зований характер, усе ж збер≥г св≥й первинний ≥мпульс - ≥ндив≥дуальну та с≥мейну трудову д≥¤льн≥сть. ѕрактично у вс≥х крањнах Ї так≥ сфери господарського житт¤, в ¤ких найб≥льш ефективною Ї ≥ндив≥дуаль-на чи с≥мейна активн≥сть. ћожливост≥ реал≥зац≥њ автоном≥њ та сво-боди особистост≥ в≥дбиваютьс¤ в об'Їктивн≥й потреб≥ розвитку ≥нди-в≥дуальноњ (с≥мейноњ) трудовоњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ та в≥дпо-в≥дноњ форми приватноњ власност≥. « урахуванн¤м чинник≥в, що виз-начають економ≥чну повед≥нку особистост≥ (с≥м'њ), - соц≥альних, правових, пол≥тичних, демограф≥чних, психолог≥чних, комун≥катив-них тощо - доречно зазначити, що власне с≥м'¤, а не трудовий колектив була ≥ залишаЇтьс¤ пох≥дною виробничоњ д≥¤льност≥. Ќе-зважаючи на загальну тенденц≥ю до зростанн¤ моб≥льност≥ ≥нтере-с≥в людей, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що люди все част≥ше прот¤гом свого житт¤ радикально зм≥нюють тип своЇњ д≥¤льност≥, с≥м'¤ збер≥-гаЇ значенн¤ загальноцив≥л≥зац≥йноњ ц≥нност≥. “ака тенденц≥¤ в≥д-биваЇ не кризу ≥нституту с≥м'њ, а швидше його трансформац≥ю, пе-рех≥д на ¤к≥сно новий р≥вень, зм≥ну соц≥альних норм, що його регу-люють.
ѕор¤д ≥з с≥м'Їю, до загальноцив≥л≥зац≥йних ц≥нностей належить держава. «ростанн¤ рол≥ њњ економ≥чних функц≥й зумовлене р≥зним р≥внем усусп≥льненн¤ виробництва, масштабами та складн≥стю со-ц≥ально-економ≥чних завдань, необх≥дн≥стю ефективного викорис-танн¤ природних багатств, науково-техн≥чного потенц≥алу, д≥Їю ≥нших внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х чинник≥в. ” кожн≥й окремо вз¤т≥й крањн≥ держава забезпечуЇ правов≥ засади функц≥онуванн¤ еконо-м≥ки, визначаЇ пол≥тику макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ, виробл¤Ї р≥зн≥ програми, спр¤мован≥ на соц≥альне справедливий розпод≥л ресур-с≥в ≥ доход≥в.
¬≥д час≥в зародженн¤ держави спостер≥гаЇтьс¤ взаЇмозв'¤зок пол≥тики ≥ товарно-грошових механ≥зм≥в. ¬≥н маЇ загальний харак-тер ≥ в≥дпов≥даЇ ≥стор≥њ, традиц≥¤м та культур≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни, а на ѕевному етап≥ розвитку виходить за нац≥ональн≥ меж≥ на р≥вень св≥тових господарських зв'¤зк≥в.
“оварне виробництво зумовлюЇ на¤вн≥сть т≥сних економ≥чних зв'¤зк≥в м≥ж людьми (народами, крањнами) у вигл¤д≥ сусп≥льного (м≥жнародного) под≥лу прац≥, економ≥чну в≥докремлен≥сть виробни-к≥в, а його середовище - ринок - визначаЇ ефективн≥сть вироб≥в, ц≥ну њх, встановлюЇ попит, зм≥цнюЇ позиц≥њ того чи ≥ншого п≥дпри-Їмства в конкурентн≥й боротьб≥. ћехан≥зм товарного виробництва склавс¤ в ход≥ ≥сторичного розвитку людства ¤к д≥йовий зас≥б спо-нуканн¤ товаровиробник≥в до зниженн¤ ≥ндив≥дуальних витрат по-р≥вн¤но з сусп≥льне необх≥дним р≥внем њх. ¬ умовах сьогодн≥шнього взаЇмозв'¤заного ≥ ц≥л≥сного св≥ту м≥рою сусп≥льно-необх≥дного р≥вн¤ ¤кост≥, витрат, ефективност≥ виробництва взагал≥ може бути лише св≥товий р≥вень.
ќснову будь-¤коњ економ≥чноњ системи становить власн≥сть, на-самперед на засоби виробництва. ¬≥дносини власност≥ визначають становище людини в сусп≥льств≥, систему њњ соц≥альних ≥ моральних ц≥нностей, сусп≥льний устр≥й виробництва. ¬они Ї п≥дірунт¤м ус≥Їњ економ≥чноњ, соц≥альноњ ≥ пол≥тичноњ структури сусп≥льства. “рансфор-мац≥¤ в≥дносин власност≥ утверджуЇ нов≥ методи господарюванн¤ все-редин≥ окремо вз¤тих крањн ≥ спонукаЇ до пошуку нових форм м≥ж-народного сп≥вроб≥тництва, ефективного засвоЇнн¤ загальнолюд-ського досв≥ду веденн¤ господарства.
ќтже, с≥м'¤, держава, товарно-грошов≥ в≥дносини, власн≥сть Ї тими загальнолюдськими ц≥нност¤ми, що зумовлюють Їдн≥сть люд-ського роду, збереженн¤ сукупного соц≥ально-економ≥чного ≥ ду-ховного досв≥ду та пост≥йний д≥алог м≥ж р≥зними складовими люд-ського сусп≥льства (нац≥¤ми, державою, рег≥онами тощо), м≥ж р≥з-ними культурами. ≈волюц≥¤ св≥тових економ≥чних зв'¤зк≥в визна-чаЇ нетл≥нн≥сть цих ц≥нностей.
І 2. —тупен≥ генезису ≥ об'Їктивн≥ основи розвитку св≥тового господарства
≈коном≥чн≥ засади розвитку св≥тового господарства, що заклада-ютьс¤ у сфер≥ об≥гу, починають ви¤вл¤тис¤ вже на етап≥ творенн¤ м≥сцевого ринку, пов'¤заному з першим великим сусп≥льним под≥-лом прац≥, що зб≥гс¤ в час≥ з м≥дним, бронзовим та ранн≥м пер≥одом зал≥зного в≥ку.
ƒругий великий сусп≥льний под≥л прац≥ зумовив по¤ву грошовоњ форми вартост≥ та вих≥д торгового обм≥ну за меж≥ м≥сцевого ринку на р≥вень рег≥онального. « по¤вою держави на формуванн¤ св≥то-вого господарства кр≥м економ≥чних впливають позаеконом≥чн≥ (в≥йськово-колон≥альн≥) чинники.
“рет≥й великий сусп≥льний под≥л прац≥, що пол¤гав у в≥докрем-ленн≥ торг≥вл≥ в≥д землеробства та ремесла, спри¤в подальшому залученню р≥зноман≥тних господарських одиниць до товарообм≥ну, п≥зн≥ше - прискореному розвитку простого товарного виробни-цтва ≥, ¤к насл≥док, зумовив переростанн¤ рег≥ональних ринк≥в у рег≥онально-св≥тов≥. ѕри цьому сл≥д зазначити зигзагопод≥бний роз-виток ринку (в≥д м≥сцевого через рег≥ональний до рег≥онально-св≥-тового), що в≥ддзеркалюЇ нер≥вном≥рн≥сть розвитку продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин у р≥зних рег≥онах земноњ кул≥.
”досконаленн¤ засоб≥в прац≥ за середньов≥чч¤, виникненн¤ но-вих галузей економ≥ки, поглибленн¤ спец≥ал≥зац≥њ всередин≥ окре-
мих галузей, велик≥ географ≥чн≥ в≥дкритт¤ дали в≥дчутний поштовх дл¤ розвитку товарно-грошових в≥дносин ≥ подальшого формуван-н¤ св≥тового ринку.
—тановленн¤ м≥жнародних економ≥чних зв'¤зк≥в завжди грунту-валос¤ на розвитку п≥дприЇмництва, нев≥дд≥льними умовами ≥сну-ванн¤ ¤кого Ї приватна власн≥сть, товарне виробництво, а також так≥ пол≥тичн≥ ≥нститути, ¤к громад¤нськ≥ свободи, приватне дого-в≥рне право тощо, тобто юридичне в≥льна прац¤, уособлена у в≥ль-н≥й людин≥. Ќеобх≥дною умовою пануванн¤ п≥дприЇмництва Ї пос≥-данн¤ кап≥талом дом≥нуючих позиц≥й у виробництв≥.
ѕерш≥ св≥дченн¤ законодавчого оформленн¤ в≥дносин приват-ноњ власност≥ та торгово-грошових знаходимо в стародавньому св≥т≥ (™гипет, ¬авилон, √рец≥¤). ” —тародавньому –им≥ право ч≥тко под≥-л¤лос¤ на публ≥чне, що займалос¤ "станом –имськоњ держави", та приватне, предметом ¤кого була "вигода окремих ос≥б". ¬оно стало класичним юридичним в≥дображенн¤м життЇвих умов ≥ конфл≥кт≥в сусп≥льства, в ¤кому пануЇ чиста приватна власн≥сть. ” –имськ≥й держав≥ так званий античний спос≥б виробництва дос¤г своњх вер-шин. ¬≥н грунтувавс¤ на дом≥нуванн≥ приватноњ власност≥ на в≥дм≥-ну в≥д сх≥дного, що спиравс¤ на державну власн≥сть. ќбидва спосо-би виробництва у њх р≥зноман≥тних ви¤вах, взаЇмов≥дносинах ≥ пе-реплетенн¤х набули подальшого розвитку.
ѕроте людству довелос¤ чекати майже два тис¤чол≥тт¤, поки р≥-вень цив≥льного права в √ромад¤нському  одекс≥ Ќаполеона (1804 р.) дос¤г висот –имського приватного права. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що п≥дприЇмництво змогло пос≥сти дом≥нуюч≥ позиц≥њ т≥льки з п≥дпо-р¤дкуванн¤м йому виробництва. ѕочаток цьому поклала промис-лов≥сть, ¤ка, по-перше, була менше пов'¤зана з традиц≥йними сек-торами економ≥ки, н≥ж, наприклад, с≥льське господарство з його земельними в≥дносинами, по-друге, зосереджувалась у м≥стах, де п≥дприЇмництво мало ≥ економ≥чну (грош≥), ≥ соц≥альну (в≥льн≥ м≥ськ≥ верстви населенн¤), ≥ пол≥тичну (розвиток громад¤нських свобод) основи.
Ќаприклад, накопичений у —тародавньому –им≥ виробничий ≥ технолог≥чний досв≥д був не меншим, н≥ж у середньов≥чн≥й ™вроп≥ на початку п≥дприЇмницького господарюванн¤, але цей досв≥д не м≥г бути реал≥зований у п≥дприЇмницьких формах, оск≥льки в сус-п≥льств≥ не було належних громад¤нських свобод дл¤ б≥льшост≥ на-селенн¤, а можливост≥ на¤вного р≥вн¤ продуктивних сил та харак-тер њх не в≥дпов≥дали умовам розвитку п≥дприЇмницькоњ системи виробництва.
Ўирокий розвиток п≥дприЇмницькоњ форми господарюванн¤ Ї над≥йною основою масштабних м≥жнародних економ≥чних зв'¤зк≥в ≥ утворенн¤ сталих м≥жнародних господарських систем. ѕерех≥д виробництва до п≥дприЇмницькоњ форми господарюванн¤ потребуЇ певного р≥вн¤ розвитку людськоњ цив≥л≥зац≥њ, њњ матер≥альноњ осно-ви, економ≥чного устрою ¤к загальноњ умови ≥ таких спец≥альних умов, ¤к на¤вн≥сть необх≥дних кап≥тал≥в та вкладанн¤ њх у сферу виробництва, на¤вн≥сть арм≥њ найманих прац≥вник≥в -- в≥льних ≥ водночас позбавлених засоб≥в виробництва ≥ кошт≥в дл¤ веденн¤ власного господарства людей.
≈лементи виробничого п≥дприЇмництва почали зароджуватис¤ ще в XIV-XV ст. у вигл¤д≥ мануфактурного виробництва (на п≥в-ноч≥ ≤тал≥њ та у Ќ≥дерландах), б≥льш≥сть продукц≥њ ¤кого надходила на зовн≥шн≥ ринки; пот≥м широко охопили јнгл≥ю, франц≥ю та ≥нш≥ крањни, ¤к≥ з розвитком новоњ економ≥чноњ системи зазнавали бурх-ливих соц≥альних ≥ пол≥тичних революц≥й, що спри¤ли формуван-ню нового громад¤нського сусп≥льства.
Ќаприклад, в јнгл≥њ, де процес перв≥сного нагромадженн¤ кап≥-талу набув ≥сторично класичних форм, наприк≥нц≥ XVII ст. мали м≥сце так≥ методи нагромадженн¤ багатства дл¤ перетворенн¤ його на промисловий кап≥тал: обезземеленн¤ сел¤нства при зв≥льненн≥ його в≥д традиц≥йноњ залежност≥ в≥д великих землевласник≥в; коло-н≥зац≥¤; запровадженн¤ державних позик ≥ податковоњ системи;
протекц≥он≥зм нац≥онального п≥дприЇмництва. «начною м≥рою ц≥ методи грунтувалис¤ на грубому насильств≥.
” –ос≥йськ≥й держав≥, до ¤коњ входила б≥льша частина ”крањ-ни, ц≥ процеси в≥дбувалис¤ значно п≥зн≥ше ≥ завершуютьс¤ вже у XX ст.
¬ажливе значенн¤ в становленн≥ св≥тового ринку мав пер≥од ве-ликих географ≥чних в≥дкритт≥в (середина XV - середина XVII ст.), тод≥ ж формувалис¤ велик≥ Ївропейськ≥ держави, колон≥альн≥ ≥мпер≥њ. ” пошуках нових територ≥й дл¤ збуту товар≥в, шл¤х≥в дл¤ розвитку зовн≥шн≥х торгових в≥дносин було не т≥льки розширено м≥жнарод-ний ринок, а й започатковано створенн¤ св≥тового господарства через розвиток м≥жнародних виробничих зв'¤зк≥в. ѕри формуванн≥ цього господарства в≥дразу ч≥тко визначилис¤ невелика група еко-ном≥чно розвинених метропол≥й ≥ велика група колон≥альних та залежних крањн. ћ≥ж цими двома групами крањн спочатку перева-жали позаеконом≥чн≥ примусов≥ форми зв'¤зк≥в, ¤к≥ дуже пов≥льно еволюц≥онували в економ≥чн≥ форми, заснован≥ на товарно-грошо-вих в≥дносинах.
ќтже, хоч кап≥тал ≥ зародивс¤ у сфер≥ об≥гу, проте шл¤х до пере-моги над традиц≥йною (феодальною, патр≥архально-клановою, об-щинною тощо) земельною ≥ др≥бнотоварною власн≥стю в≥н почав торувати з промисловост≥. ‘ормуванн¤ св≥тового господарства ≥люс-трують три стад≥њ становленн¤ ≥ розвитку класичного п≥дприЇмни-цтва в промисловост≥ економ≥чно б≥льш розвинених крањн: п≥д-
приЇмницька проста кооперац≥¤ (в≥д зародженн¤ п≥дприЇмництва у промисловост≥ ≥ приблизно до середини XVI ст.), мануфактурне виробництво (XVI-XVIII ст.), велике машинне виробництво (XVIII- XX ст.). ” пер≥од промислового перевороту в економ≥чно б≥льш ро-звинених крањнах (починаючи з середини XVIII ст.) ≥ розгортанн¤ електротехн≥чноњ революц≥њ (останн¤ третина XIX - початок XX ст.) ≥сторично завершуЇтьс¤ формуванн¤ св≥тового господарства.
ќтже, ¤кщо перех≥д в≥д одного технолог≥чного способу вироб-ництва до ≥ншого визначаЇтьс¤ удосконаленн¤м засоб≥в прац≥, про-гресом у використанн≥ результат≥в науки ≥ техн≥ки, запровадженн≥ нових технолог≥й, то умовою становленн¤ св≥тового господарства Ї ≥сторична еволюц≥¤ ≥нституту с≥м'њ, держави ≥ власност≥, зцементо-ваних розвитком товарно-грошових в≥дносин, переходом њх функ-ц≥онуванн¤ з сфери об≥гу в сферу виробництва. ќсновн≥ етапи роз-витку св≥тового господарства наведено на рис. 42.
—в≥тове господарство пер≥оду останньоњ третини XIX ст. - 20-х рок≥в XX ст. характеризувалос¤ поЇднанн¤м ринкових в≥дносин з позаеконом≥чним примусом у взаЇмозв'¤зках м≥ж метропол≥¤ми ≥ колон≥альними та залежними крањнами. ¬оно складалос¤ з двох п≥д-систем: ринкового господарства ≥ндустр≥ально розвинених крањн, ¤к≥ утримували монопол≥ю на квал≥ф≥ковану робочу силу, сучасн≥ засоби виробництва, найнов≥ш≥ науково-техн≥чн≥ знанн¤, технолог≥њ тощо, ≥ малорозвиненого ринкового та доринкового господарства  олон≥альних ≥ залежних крањн. ¬≥дносно дешевий машинний про-дукт ≥≥ндустр≥ально розвинених крањн зумовив поступову руйнац≥ю рем≥сницького виробництва под≥бних товар≥в у в≥дсталих крањнах ≥ посл≥довне перетворенн¤ цих крањн на постачальник≥в сировини. ”твердженню системи нер≥вноправного м≥жнародного под≥лу прац≥ спри¤ли також; розвиток м≥жнародного транспорту ≥ зв'¤зку, фор-муванн¤ св≥тового ринку кап≥тал≥в та робочоњ, сили.
« 20-х ≥ до к≥нц¤ 80-х рок≥в розвиток св≥тового господарства ха-рактеризуЇтьс¤ ≥сторичним протисто¤нн¤м двох систем - ѕере-важно ринковоњ та переважно командно-адм≥н≥стративноњ. ” пер-ш≥й набували подальшого розвитку ринков≥ в≥дносини м≥ж ус≥ма њњ складовими. ѕ≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни внасл≥док загостренн¤ су-перечностей м≥ж метропол≥¤ми ≥ колон≥альними та залежними крањ-нами колон≥альна система розпалас¤.
„астина крањн, що визволилис¤ ( итай, ¬'Їтнам,  уба, ѕ≥вн≥чна  оре¤, ћонгол≥¤, згодом до них приЇдналис¤ јнгола, ћозамб≥к, √в≥не¤-Ѕ≥сау та ≥нш≥ - усього понад 20 крањн в ™вроп≥, јз≥њ, јфриц≥ ≥ Ћатинськ≥й јмериц≥), ув≥йшла до переважно командно-адм≥н≥-стративноњ системи св≥тового господарства. ќднак б≥льш≥сть крањн, що визволилис¤, залишилис¤ в систем≥ переважно ринкового гос-подарства, де вони склали окрему групу крањн, що розвиваютьс¤.
рис.42
”сього в переважно ринков≥й систем≥ св≥тового господарства в се-редин≥ 80-х рок≥в було понад 160 крањн, у тому числ≥ понад 30 ≥нду-стр≥альне розвинених. ” крањнах, що розвиваютьс¤, проживало 3/4 населенн¤, вони займали понад 4/5 територ≥њ ≥ на них припада-ло лише 18,5 в≥дсотка сукупного валового продукту ус≥х крањн пере-важно ринковоњ системи. ћаючи надзвичайно багат≥ природн≥ та людськ≥ ресурси, крањни, що розвиваютьс¤, за р≥внем виробництва на душу населенн¤ в≥дстали в≥д економ≥чно розвинених крањн у середньому в 12 раз≥в, форми в≥дносин м≥ж.колишн≥ми метропол≥-¤ми та колон≥альними крањнами зазнали зм≥н: вони значно усклад-нилис¤ щодо економ≥чних метод≥в дос¤гненн¤ максимального при-бутку.
ћ≥ж крањнами переважно командно-адм≥н≥стративноњ системи склалис¤ виробнич≥ в≥дносини, ¤к≥ лише формально вважалис¤ то-варно-грошовими, оск≥льки останн≥ не набули достатнього розвит-ку. ѕри велик≥й частц≥ валового внутр≥шнього продукту в св≥тово-му (б≥льше н≥ж 10 в≥дсотк≥в) колишн≥й —–—– був в≥докремлений в≥д св≥тового господарства: його частка становила 4 в≥дсотки в≥д за-гального обс¤гу св≥товоњ торг≥вл≥. ѕричиною недостатньо активноњ участ≥ в св≥тових господарських зв'¤зках ¤к колишнього —–—–, так ≥ ≥нших крањн централ≥зовано керованоњ економ≥ки були нерозви-нен≥ товарн≥ в≥дносини ≥ ринок у межах нац≥онального господар-ства. ÷е призводило до невикористанн¤ переваг м≥жнародного по-д≥лу прац≥, обм≥ну результатами д≥¤льност≥ та сп≥вроб≥тництва, науково-техн≥чних дос¤гнень ≥ виробничого досв≥ду передових у промисловому в≥дношенн≥ крањн ≥ завдавало економ≥ц≥ колишнього —оюзу –—– в ц≥лому й ”крањн≥ зокрема величезноњ економ≥чноњ та соц≥альноњ шкоди.
ѕо-р≥зному розв'¤зувалис¤ суперечност≥ м≥ж двома св≥товими системами. ѕол≥тична думка еволюц≥онувала в≥д неможливост≥ роз-в'¤занн¤ цих суперечностей шл¤хом насильства ≥ в≥йни до ≥дењ, а згодом ≥ концепц≥њ мирного сп≥в≥снуванн¤, ¤ка передбачала широке м≥жнародне економ≥чне сп≥вроб≥тництво.
Ќезважаючи на вс≥л¤к≥ перепони з боку обох систем (закритт¤ кордон≥в крањнами централ≥зовано керованоњ економ≥ки та введен-н¤ законодавчих широких обмежень економ≥чних зв'¤зк≥в з боку розвинених крањн ринкового господарюванн¤), в≥дбувавс¤ обм≥н дос¤гненн¤ми ≥ здобутками м≥ж ними. ѕри цьому переважно ко-мандно-адм≥н≥стративна система ¤к економ≥ка закритого типу ви¤-вилас¤ менш сприйн¤тливою до загальнолюдських здобутк≥в про-тилежноњ системи. ќстанн¤ через б≥льшу економ≥чну ≥ соц≥альну в≥дкрит≥сть в умовах товарного виробництва сприйн¤ла найважли-в≥ш≥ дос¤гненн¤ централ≥зовано керованоњ економ≥ки, нав≥ть т≥, ¤к≥ в н≥й т≥льки нам≥тилис¤.
–озвинена ринкова економ≥ка зазнала значноњ трансформац≥њ у б≥к соц≥альне спр¤мованого господарюванн¤. ≈волюц≥онували форми власност≥, характер прац≥ та в≥дносини розпод≥лу, економ≥ка пере-йшла до поЇднанн¤ ринкових важел≥в економ≥чноњ р≥вноваги з ак-тивним державним регулюванн¤м на макрор≥вн≥. Ќабула подаль-шого розвитку зм≥шана економ≥ка, дл¤ ¤коњ характерн≥ викорис-танн¤ переваг ≥ нейтрал≥зац≥¤ обмежень р≥зних форм власност≥ та р≥зних форм господарюванн¤.
” крањнах централ≥зовано керованоњ економ≥ки, ¤ким належало понад 40 в≥дсотк≥в промислового виробництва ус≥х крањн св≥ту, в 70-80-х роках почалос¤ активне поглибленн¤ ¤к внутр≥шньо-, так ≥ зовн≥шньоеконом≥чних суперечностей. ƒл¤ њх розв'¤занн¤ житт¤ вимагало переходу до соц≥альне ор≥Їнтованого ринкового госпо-дарства, ¤кий розпочавс¤ наприк≥нц≥ 80-х - на початку 90-х рок≥в.
—аме з цього часу в розвитку св≥тового господарства особливого значенн¤ набуваЇ геопол≥тичний чинник, оск≥льки на ≥сторичну сцену виход¤ть нов≥ нац≥њ й народи, держави, що прагнули неза-лежност≥, демократ≥њ, соц≥альноњ справедливост≥. ¬изначальними рисами цього пер≥оду в розвитку св≥тового господарства Ї ≥нтерна-ц≥онал≥зац≥¤ економ≥ки, широкий доступ до ≥нформац≥њ, поширен-н¤ нових технолог≥й. ¬се це спри¤ло формуванню св≥тового сп≥вто-вариства, ¤ке маЇ бути краще пристосоване до сп≥вроб≥тництва,
” крањнах розвиненоњ ринковоњ економ≥ки подальшого розвитку набула соц≥ал≥зац≥¤ сусп≥льства, що в≥дбилос¤ у високому ступен≥ задоволенн¤ матер≥альних ≥ духовних потреб населенн¤, в тому числ≥ за рахунок створенн¤ умов дл¤ самореал≥зац≥њ особистост≥, оск≥ль-ки з ус≥х чинник≥в розвитку людський потенц≥ал маЇ практично невичерпн≥ можливост≥. ≤ хоча всередин≥ економ≥чних систем, ство-рених у крањнах розвиненоњ ринковоњ економ≥ки, Ї суперечност≥, ¤к≥ пригн≥чують людину, принижують њњ г≥дн≥сть, проте там усп≥ш-но впроваджуютьс¤ нов≥ мотивац≥йн≥ системи високоефективноњ прац≥, чим забезпечуЇтьс¤ не у¤вна, а справжн¤ зац≥кавлен≥сть людини в результатах д≥¤льност≥ трудового колективу.
ѕроблема темп≥в руху сусп≥льств до сучасних у¤влень про роль ≥ м≥сце людини в цив≥л≥зац≥њ маЇ вир≥шуватись на нин≥шньому етап≥ розвитку св≥тового господарства. √оловн≥ резерви лежать у пло-щин≥ зв≥льненн¤ людини, розкр≥паченн¤ вс≥х ресурс≥в особистост≥, а не в жорстких структурах соц≥альноњ орган≥зац≥њ.
” перспектив≥ р≥зноман≥тн≥сть р≥вн≥в економ≥чного ≥ соц≥ального розвитку окремих частин св≥тового господарства маЇ звужуватись. Ћюдство йде до Їдиноњ структури господарюванн¤ при збереженн≥ всього' багатства особливостей у р≥зних рег≥онах.
≈коном≥чна наука вважаЇ, що у майбутньому св≥тове господар-ство буде Їдиним орган≥змом, ¤кий функц≥онуватиме на ринков≥й
основ≥ й характеризуватиметьс¤ високим р≥внем ≥нновативност≥, швидкими зм≥нами у формах поЇднанн¤ чинник≥в виробництва, в≥д-сутн≥стю пануванн¤ умов прац≥ над безпосередн≥м виробником, новим трудовим стилем.
’арактерними рисами сучасного св≥ту Ї р≥зноман≥тн≥сть ≥ бага-товар≥антн≥сть форм розвитку його складових частин, з одного боку, та зростаюча Їдн≥сть, взаЇмозалежн≥сть цих складових - з друго-го. якщо р≥зноман≥тн≥сть св≥ту породжуЇ безл≥ч ≥нтерес≥в, на основ≥ ¤ких ≥ розгортаютьс¤ суперечност≥, то взаЇмозв'¤зок його складо-вих частин призводить до по¤ви загального ≥нтересу.
ќсновними тенденц≥¤ми розвитку сучасного св≥ту Ї кардинальн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ зм≥ни, прискорений розвиток продуктивних сил сусп≥льства, зростаюча взаЇмозалежн≥сть держав св≥тового сп≥в-товариства. ÷≥ тенденц≥њ перебувають у д≥алектичн≥й взаЇмод≥њ. ” розвинених крањнах вони зумовлюють перех≥д в≥д сусп≥льних про-дуктивних сил ¤к результату екстенсивного розвитку сусп≥льства до загальних. ƒуховно розкр≥пачена, в≥льна творча ≥ндив≥дуальн≥сть ¤к форма виробничих в≥дносин набуваЇ адекватного характеру за-гальних продуктивних сил. ѕочинаЇ формуватись ¤к≥сно нова сис-тема ц≥нностей, мотивац≥й ≥ суперечностей сучасноњ цив≥л≥зац≥њ.
Ќауково-техн≥чний прогрес зумовлюЇ зростанн¤ можливостей людини. ¬≥н докор≥нно зм≥нив роль засоб≥в ≥нформац≥њ та комун≥-кац≥њ, стан ресурс≥в планети, ≥нтенсиф≥кував св≥тов≥ господарськ≥ зв'¤зки.  р≥м того, багато проблем, таких ¤к економ≥чн≥, продо-вольч≥, енергетичн≥њ еколог≥чн≥, ≥нформац≥йн≥њ демограф≥чн≥, що недавно були нац≥ональними ≥ рег≥ональними, перетворилис¤ на глобальн≥. Ќов≥тн≥ засоби зв'¤зку, швидке поширенн¤ ≥нформац≥њ, сучасний транспорт, спрощенн¤ м≥жнародного сп≥лкуванн¤ зумов-люють потребу всеб≥чного м≥жнародного сп≥вроб≥тництва на основ≥ розвитку св≥тового господарства ≥ створенн¤ системи загальноњ без-пеки.
—учасний св≥т прагне мирного розвитку, припиненн¤ гонки оз-броЇнь, усуненн¤ зростаючоњ еколог≥чноњ загрози, розв'¤занн¤ про-блем на головних напр¤мах св≥тових економ≥чних зв'¤зк≥в.
—усп≥льний прогрес потребуЇ налагодженн¤ конструктивноњ, творчоњ взаЇмод≥њ держав ≥ народ≥в у масштабах ус≥Їњ планети ≥ ство-рюЇ дл¤ цього необх≥дн≥ передумови. «абезпеченн¤ миру ≥ соц≥аль-ного прогресу ¤к загальнолюдського ≥нтересу стаЇ дом≥нантою су-часноњ епохи. «агальнолюдськ≥ ≥нтереси ≥снували завжди, але в умо-вах посиленн¤ загрози ¤дерного взаЇмознищенн¤ та еколог≥чного самознищенн¤ вони набули пр≥оритетного значенн¤.
ћожлив≥сть ≥ необх≥дн≥сть забезпеченн¤ цих ≥нтерес≥в лежать у довгостроковому сп≥в≥снуванн≥ р≥зних крањн з њхн≥ми р≥зноман≥тни-ми специф≥ками економ≥чних систем. ќстанн≥ грунтуютьс¤ на до≥ндустр≥альн≥й, ≥ндустр≥альн≥й та науково-виробнич≥й системах про-дуктивних сил. ” р≥зних крањнах ц≥ системи сп≥в≥снують у р≥знома-н≥тних поЇднанн¤х ≥ становл¤ть нац≥ональн≥ продуктивн≥ сили. ” зв'¤зку з поглибленн¤м м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ та кооперац≥њ виробництва, м≥жнародного под≥лу прац≥ та з розвитком м≥жнарод-ного обм≥ну на вс≥х стад≥¤х сусп≥льного в≥дтворенн¤ (виробництво, розпод≥л, обм≥н ≥ споживанн¤ сусп≥льного продукту) в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ продуктивних сил нац≥ональних господарств.
¬ умовах науково-техн≥чного прогресу м≥жнародний под≥л прац≥ ¤к об'Їктивна основа розвитку св≥тового ринку ≥ найвища форма сусп≥льного територ≥ального под≥лу прац≥ збагачуЇтьс¤ ¤к≥сно но-вими рисами. —учасн≥ продуктивн≥ сили потребують такого под≥лу прац≥, ¤кий робить економ≥чно неефективним або нав≥ть просто неможливим забезпеченн¤ виробничих та ≥нших потреб кожноњ ок-ремоњ крањни лише за рахунок њњ власних сил. ”часть у м≥жнародно-му под≥л≥ прац≥ стаЇ передумовою нормального розвитку вироб-ництва.
√оловною ланкою м≥жнародного под≥лу прац≥ та м≥жнародних економ≥чних в≥дносин, що розвиваютьс¤ на його основ≥, Ї трансна-ц≥ональн≥ корпорац≥њ (“Ќ ). Ќаприклад, одна з них - всесв≥тньов≥-дома "“ойота" - розм≥стила у 116 крањнах св≥ту 26 складальних ≥ виробничих п≥дприЇмств, маЇ 6 збутових компан≥й ≥ 116 ф≥рм-роз-под≥лювач≥в.
ћ≥жнародний под≥л прац≥ визначаЇ зростанн¤ м≥жнародноњ спе-ц≥ал≥зац≥њ та кооперуванн¤ виробництва.
–азом ≥з розвитком продуктивних —ил ≥ ринкових в≥дносин зм≥-нюЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж р≥зновидами щодо р≥вн¤ структури м≥жнародного под≥лу прац≥: загальним (м≥ж великими сферами еко-ном≥ки р≥зних крањн - промислов≥стю, с≥льським господарством, транспортом тощо), частковим (м≥ж галуз¤ми та всередин≥ галузей великих сфер економ≥ки ¤к м≥жф≥рмовим) ≥ одиничним (в окремих п≥дприЇмствах, ф≥рмах, багатонац≥онального базуванн¤ ¤к м≥ж ко-оперованими спец≥ал≥зованими п≥дприЇмствами). „астковий ≥ особ-ливо одиничний м≥жнародний под≥л прац≥ т≥сно пов'¤зан≥ з проце-сом рег≥ональноњ економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ, а також з функц≥онуван-н¤м транснац≥ональних компан≥й, сп≥льних п≥дприЇмств, в≥льних еко-ном≥чних зон тощо. „астковий та одиничний м≥жнародний под≥л прац≥ ви¤вл¤ютьс¤ також в предметн≥й, подетальн≥й (повузлов≥й) ≥ технолог≥чн≥й (постад≥йн≥й) спец≥ал≥зац≥њ та кооперуванн≥ виробни-цтва, що зростають. ћеж≥ внутр≥шнього ринку стають т≥сними дл¤ великомасштабного спец≥ал≥зованого виробництва. —пец≥ал≥зац≥¤ ви-робництва все б≥льш розвиваЇтьс¤ не за к≥нцевою продукц≥Їю, а за нап≥вфабрикатами, детал¤ми, вузлами, комплектуючими виробами тощо.
–озвиток внутр≥шньо- ≥ м≥жф≥рмового м≥жнародного под≥лу прац≥ безпосередньо призводить до виникненн¤ елемент≥в пр¤моњ вироб-ничоњ кооперац≥њ м≥ж суб'Їктами под≥лу прац≥, функц≥онуючими в р≥зних крањнах. ” свою чергу, виникненн¤ пр¤моњ виробничоњ коо-перац≥њ вимагаЇ над≥йних економ≥чних зв'¤зк≥в. ÷е посилюЇ залеж-н≥сть масштаб≥в ≥ глибини спец≥ал≥зац≥њ та кооперуванн¤ в≥д стану м≥ждержавних в≥дносин. ÷е зумовлюЇ розвиток процесу м≥ждер-жавноњ економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ.
¬ умовах науково-техн≥чного прогресу сучасн≥ продуктивн≥ сили ≥ ринков≥ в≥дносини, що в≥дпов≥дають њм, потребують такого под≥лу прац≥, ¤кий робить економ≥чно неефективним або нав≥ть просто неможливим забезпеченн¤ виробничих ≥ особистих потреб в кож-н≥й крањн≥ за рахунок њњ власних сил. ”часть у м≥жнародному под≥л≥ прац≥ стала передумовою нормального розвитку.
ќтже, м≥жнародний под≥л прац≥ виражаЇ галузеву ≥ все б≥льше внутр≥шньогалузеву та внутр≥шньоф≥рмову спец≥ал≥зац≥ю ≥ коопе-рац≥ю, взаЇмод≥ю продуктивних сил в м≥жнародному масштаб≥ ≥ водночас Ї специф≥чним м≥ждержавним сусп≥льним в≥дношенн¤м в процес≥ св≥тового виробництва ≥ реал≥зац≥њ його результат≥в. Ѕазою розвитку м≥жнародного под≥лу прац≥ Ї р≥вень ≥ характер сусп≥льно-го виробництва, тобто р≥вень розвитку продуктивних сил ≥ харак-тер економ≥чних виробничих в≥дносин в окремих крањнах ≥ в усьо-му св≥т≥. „им вищий р≥вень сусп≥льного виробництва; тим б≥льше можливостей дл¤ участ≥ в м≥жнародному под≥л≥ прац≥.
«ростанн¤ м≥жнародного под≥лу прац≥ Ї шл¤хом до зб≥льшенн¤ ефективност≥ виробництва ≥ на ц≥й основ≥ розвитку людськоњ цив≥-л≥зац≥њ. ѕитанн¤ про найефективн≥ший м≥жнародний под≥л прац≥ м≥ж окремими крањнами був поставлений ще ј. —м≥том у зв'¤зку з початком промислового перевороту в јнгл≥њ*. ¬икладаючи сутн≥сть своЇњ теор≥њ, ¤ка отримала в економ≥чн≥й л≥тератур≥ назву "теор≥¤ абсолютних переваг", в≥н писав: "якщо ¤ка-небудь чужа крањна може постачати нам будь-¤кий товар за б≥льш дешеву ц≥ну, н≥ж ми сам≥ у змоз≥ виготовл¤ти його, набагато краще купувати його у нењ на певну частину продукц≥њ нашоњ власноњ, промисловоњ прац≥, що за-стосовуЇтьс¤ у т≥й галуз≥, в ¤к≥й ми маЇмо певну перевагу"".
ѕроте модель ј. —м≥та заперечувала можлив≥сть отриманн¤ еко-ном≥чноњ вигоди дл¤ тих крањн, ¤к≥ не мають абсолютних переваг у витратах виробництва. ¬одночас к≥льк≥сть таких крањн з розвитком на п≥дприЇмницьк≥й основ≥ св≥тового ринку, а згодом ≥ господар-ства зростала внасл≥док розриву в р≥вн¤х розвитку продуктивних сил в р≥зних його частинах. Ќасамперед ними були колон≥альн≥ крањни, а пот≥м крањни, що розвиваютьс¤, ¤к≥ прийшли њм на зм≥ну. ќстанн≥м часом до них додалис¤ держави, ¤к≥ утворилис¤ внасл≥-док розпаду командно-адм≥н≥стративноњ системи. „ерез це нин≥ значно б≥льший ≥нтерес дл¤ м≥жнародних економ≥чних в≥дносин маЇ модель ƒ. –≥кардо, що будуЇтьс¤ на принцип≥ пор≥вн¤льних переваг (або пор≥вн¤льних витрат).
ћодель ƒ. –≥кардо грунтуЇтьс¤ на можливост≥ взаЇмовиг≥дноњ торг≥вл≥ м≥ж крањнами ≥ при на¤вност≥ абсолютних (за ј. —м≥том) переваг одн≥Їњ крањни над ≥ншою у виробництв≥ ус≥х товар≥в. ƒ. –≥-кардо писав: "ѕравило, що регулюЇ в≥дносну варт≥сть товар≥в в од-н≥й крањн≥, не регулюЇ в≥дносноњ вартост≥ товар≥в, ¤к≥ обм≥нюютьс¤ м≥ж двома або к≥лькома крањнами". “еор≥¤ ƒ. –≥кардо обгрунтува-ла виг≥дн≥сть спец≥ал≥зац≥њ не т≥льки в умовах абсолютноњ переваги одн≥Їњ крањни над ≥ншими у виробництв≥ ¤когось певного товару, але нав≥ть за тих умов, коли така перевага в≥дсутн¤. ѕри загально-му пор≥вн¤но неспри¤тливому становищ≥ крањни, коли з витратами нижче середнього м≥жнародного р≥вн¤ не може бути виробленим н≥ один товар, по ¤комусь одному з них переб≥льшенн¤ цього се-реднього р≥вн¤ Ї найменшим. Ќа виробництв≥ саме цього товару, в≥дносно б≥льш виг≥дному у сп≥вставленн≥ з витратами на ≥нш≥ това-ри, ≥ сл≥д спец≥ал≥зуватис¤. Ќав≥ть у цьому випадку виробнича спе-ц≥ал≥зац≥¤ буде давати економ≥чний ефект. ѕередбачено ≥ проти-лежне. ¬ умовах переважного становища крањни у виробництв≥ к≥ль-кох товар≥в њй належить спец≥ал≥зуватис¤ у випуску лише одного, з ¤кого ц¤ перевага максимальна.
¬≥дпов≥дно до теор≥њ ƒ. –≥кардо крањна маЇ виробл¤ти ≥ експорту-вати т≥ товари, котр≥ обход¤тьс¤ њй в≥дносно дешевше, а ≥мпортува-ти т≥ товари, ¤к≥ в≥дносно дешевше виробл¤ти за кордоном, н≥ж у власн≥й крањн≥. ѕри вс≥х недол≥ках ≥ обмеженост≥ теор≥њ пор≥вн¤ль-них переваг саме вона була покладена в основу б≥льшост≥ подаль-ших економ≥чних теор≥й м≥жнародного под≥лу прац≥ й на практиц≥ довела своЇ право на житт¤. Ќезважаючи на те, що ƒ. –≥кардо на-магавс¤ в≥дшукати природний, дов≥чний- регул¤тор м≥жнародного под≥лу прац≥ та розгл¤дав механ≥зм под≥лу прац≥ поза ус¤кого зв'¤з-ку з економ≥чною системою, поза≥сторично, його теор≥¤ даЇ змогу вивчати функц≥ональн≥ взаЇмозалежност≥ в м≥жнародному под≥л≥ прац≥ при побудов≥ економ≥ко-математичних моделей, використан-н¤ ¤ких дозвол¤Ї отримати ч≥тк≥ к≥льк≥сн≥ характеристики об'Їк-тивних законом≥рностей м≥жнародного обм≥ну та спец≥ал≥зац≥њ ок-
ремих крањн. ”с≥ наступн≥ теор≥њ, починаючи з моделей ’екшера - ќл≥на - —амуельсона ≥ зак≥нчуючи модел¤ми неофакторного та технолог≥чного ≥ конкурентоспроможних переваг, залежно в≥д мети досл≥дженн¤ та конкретноњ економ≥чноњ ситуац≥њ Ї певною м≥рою т≥Їю чи ≥ншою ≥нтерпретац≥Їю модел≥ ƒ. –≥кардо.
”часть нац≥ональних господарств у м≥жнародному под≥л≥ прац≥ не обмежуЇтьс¤ торгово-економ≥чними формами. ¬она ви¤вл¤Їть-с¤ також у розвитку взаЇмов≥дносин у науц≥, техн≥ц≥ та виробництв≥ на основ≥ кооперуванн¤ та спец≥ал≥зац≥њ великих, середн≥х ≥ др≥б-них п≥дприЇмств.
–озвиток продуктивних сил через м≥жнародний под≥л прац≥ веде до ≥нтернац≥онал≥зац≥њ виробництва. ” вузькому значенн≥ ≥нтерна-ц≥онал≥зац≥ю виробництва розгл¤дають ¤к розвиток м≥жнародних зв'¤зк≥в у процес≥ функц≥онуванн¤ продуктивних сил. ” широкому значенн≥ процес ≥нтернац≥онал≥зац≥њ розгл¤дають ¤к такий, що охоп-люЇ все економ≥чне житт¤, продуктивн≥ сили та орган≥зац≥йно-еко-ном≥чн≥ в≥дносини.
—усп≥льний характер прац≥, зумовлений њњ спец≥ал≥зац≥Їю ≥ коо-перац≥ю, становить найсуттЇв≥шу рису ≥нтернац≥онал≥зац≥њ госпо-дарського житт¤. ≤ спец≥ал≥зац≥¤, ≥ кооперац≥¤ розгортаютьс¤ в на-ц≥ональному та ≥нтернац≥ональному масштабах, охоплюючи не т≥льки речовий, а й особистий фактор виробництва. –озвиток м≥жнарод-ного обм≥ну спри¤Ї ≥нтернац≥онал≥зац≥њ продуктивних сил. ¬≥дпо-в≥дно ≥нтернац≥ональний характер сучасних продуктивних сил зу-мовлюЇ поглибленн¤ м≥жнародного обм≥ну.
ќтже, разом з ≥нтернац≥онал≥зац≥Їю продуктивних сил ≥ вироб-ництва розвиваютьс¤ св≥товий ринок, а на ц≥й основ≥ ≥ св≥тове гос-подарство та його ≥нфраструктура.
—кладовими елементами св≥товоњ ≥нфраструктури Ї сукупн≥сть св≥тових засоб≥в комун≥кац≥њ та мереж≥ канал≥в зв'¤зку (≥нформа-ц≥йних, транспортних тощо), ¤к≥ забезпечують перем≥щенн¤ людей ≥ транспортуванн¤ продукт≥в, а також передаванн¤ р≥зних вид≥в ≥нформац≥њ (науково-техн≥чноњ, комерц≥йноњ тощо). ”досконаленн¤ св≥товоњ ≥нфраструктури зумовлене власне ≥нтернац≥онал≥зац≥Їю продуктивних сил, зростанн¤м взаЇмозалежност≥ нац≥ональних гос-подарств. —в≥това ≥нфраструктура охоплюЇ ту частину господарст-ва, ¤ка забезпечуЇ загальн≥ умови сусп≥льного процесу в≥дтворен-н¤, т≥ засоби прац≥, ¤к≥ створюють загальн≥ умови процесу вироб-ництва ≥ не Ї агентами безпосереднього виробництва. ‘ункц≥¤ св≥-товоњ ≥нфраструктури пол¤гаЇ у забезпеченн≥ життЇд≥¤льност≥ та розвитку св≥тового господарства.
ѕр¤ма залежн≥сть м≥ж темпами ≥нтернац≥онал≥зац≥њ виробництва та його ефективн≥стю ≥ розвитком галузей св≥товоњ ≥нфраструктури ч≥тко ви¤вл¤Їтьс¤ в умовах науково-техн≥чного прогресу. ѕроблема ≥нтернац≥онал≥зац≥њ ≥нфраструктури ¤к складовоњ ≥нтернац≥она-л≥зац≥њ продуктивних сил ≥ виробництва набула глобального харак-теру, ≥ розв'¤зати њњ можна лише на основ≥ об'Їднанн¤ зусиль крањн св≥ту на м≥ждержавному, м≥жур¤довому р≥вн≥. ѕри не завжди до-статн≥й комерц≥йн≥й економ≥чн≥й ефективност≥, прибутковост≥ св≥-това ≥нфраструктура потребуЇ величезних кап≥таловкладень. ѓњ ос-новними групами Ї, по-перше, виробнича ≥нфраструктура, що скла-даЇтьс¤ з галузей, ¤к≥ безпосередньо обслуговують матер≥альне ви-робництво на м≥жнародному р≥вн≥ (транспорт, ≥нформац≥йний зв'¤зок, водо-, енергопостачанн¤ тощо); по-друге, св≥това сп≥льна ≥нфраструктура, що охоплюЇ галуз≥, опосередковано пов'¤зан≥ з ви-робництвом, спр¤мован≥ на в≥дтворенн¤ на м≥жнародному р≥вн≥ робочоњ сили ≥ розвиток людини ¤к особистост≥ в ц≥лому (осв≥та, охорона здоров'¤ тощо). '
Ќаприклад, набули актуальност≥ так≥ проекти, ¤к трансЇвропейська швидк≥сна зал≥знична л≥н≥¤, загальноЇвропейська програма ство-ренн¤ новоњ технолог≥њ та техн≥ки використанн¤ сон¤чноњ енерг≥њ тощо. ”крањна, зокрема, зац≥кавлена в розробц≥ альтернативних вар≥ант≥в енергетичного забезпеченн¤ (украњнсько-≥ранський про-ект спорудженн¤ нафтопроводу, украњнсько-≥рансько-азербайджанський проект спорудженн¤ та експлуатац≥њ газопровод≥в тощо). «абруднен≥ та отруЇн≥ пов≥тр¤, вода стають негативним надбанн¤м усього людства, оск≥льки дл¤ них не ≥снуЇ державних кордон≥в. ƒл¤ розв'¤занн¤ под≥бних проблем потр≥бн≥ об'Їднан≥ зусилл¤ та регу-люванн¤ в м≥жнародному масштаб≥. —л≥д мати принципово новий механ≥зм функц≥онуванн¤ св≥тового господарства, нову структуру м≥жнародного под≥лу прац≥.
ќтже, економ≥чними засадами функц≥онуванн¤ св≥тового госпо-дарства Ї м≥жнародний под≥л прац≥, ¤кий визначаЇ спец≥ал≥зац≥ю ви-робництва крањн в≥дпов≥дно до њхн≥х природно-кл≥матичних, ≥сторич-них та економ≥чних умов, що, в свою чергу, на певному етап≥ ви¤вл¤-Їтьс¤ ¤к процес ≥нтернац≥онал≥зац≥њ виробництва ≥ всього господар-ського житт¤. Ќа ц≥й основ≥ розвиваютьс¤ процеси економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ, ¤к≥ зумовлюють тенденц≥ю до економ≥чноњ Їдност≥ св≥ту, глобал≥зац≥њ економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в. Ќеобх≥дн≥сть сп≥льного роз-в'¤занн¤ глобальних проблем сучасност≥, зокрема соц≥ально-еконо-м≥чних та еколог≥чних, Ї одним з фактор≥в посиленн¤ ц≥Їњ тенденц≥њ. ѕроте економ≥чн≥й Їдност≥ св≥ту властив≥ певн≥ суперечност≥: тенденц≥њ до об'Їднанн¤ в рамках ус≥Їњ св≥товоњ економ≥ки не завжди узгоджу-ютьс¤ з рег≥ональною ≥нтеграц≥Їю, ¤ка може призвести до певноњ в≥докремленост≥, замкненост≥ окремих ≥нтеграц≥йних утрупувань. ” ц≥-лому ж загальносв≥това ≥нтеграц≥¤ зумовлюЇ формуванн¤ взаЇмоза-лежного, взаЇмопов'¤заного, суперечливого, але значною м≥рою ц≥-л≥сного, хоча й з пол≥основною структурою, св≥тового господарства.
ќтже, сучасне св≥тове господарство Ї складною системою нац≥-ональних господарств окремих крањн та њхн≥х угруповань, що взаЇ-мопов'¤зан≥ ћ≈¬ на основ≥ м≥жнародного под≥лу прац≥.
І 3. —оц≥ально-економ≥чна сутн≥сть системи сучасного св≥тового господарства. ќсобливост≥ д≥њ економ≥чних закон≥в
—в≥тове господарство ¤к система складаЇтьс¤ з соц≥ально-еконо-м≥чних п≥дсистем, що п≥дпор¤дковуютьс¤ певним внутр≥шн≥м ≥ зов-н≥шн≥м законом≥рност¤м.
ќкрем≥ нац≥ональне орган≥зован≥ господарства крањн розвине-ноњ ринковоњ економ≥ки, крањн ринковоњ економ≥ки, що розвива-ютьс¤, та держав перех≥дноњ в≥д централ≥зовано керованоњ до рин-ковоњ економ≥ки у своњй суперечлив≥й Їдност≥ становл¤ть матер≥альну основу, речовий зм≥ст св≥тового господарства ≥ одночасно Ї його основними соц≥ально-економ≥чними п≥дсистемами. ћ≥жнародн≥ еко-ном≥чн≥ в≥дносини пов'¤зують ц≥ господарства у ц≥л≥сну систему. —учасна форма ≥снуванн¤ св≥тового господарства Ї насл≥дком бага-тов≥кового розвитку продуктивних сил та поглибленн¤ под≥лу прац≥.
ќсновн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ п≥дсистеми сучасного св≥тового господарства визначають за такими критер≥¤ми, ¤к 1) р≥вень ≥ ха-рактер розвитку продуктивних сил у взаЇмозв'¤зку њх з орган≥за-ц≥йно-економ≥чними в≥дносинами, тобто з≥ ступенем розвитку рин-ку всередин≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни; 2) специф≥ка багатоукладност≥ економ≥ки; 3) особливост≥ державного регулюванн¤ господарсько-го житт¤ (сп≥вв≥дношенн¤ позаеконом≥чних та економ≥чних форм ≥ метод≥в регулюванн¤, роль держави в цьому процес≥). ƒл¤ того щоб в≥днести конкретну крањну (або групу крањн) до певноњ соц≥ально-економ≥чноњ п≥дсистеми, потр≥бна на¤вн≥сть ус≥х трьох згаданих кри-тер≥њв.
ѕерший критер≥й - р≥вень ≥ характер розвитку продуктивних сил у взаЇмозв'¤зку з орган≥зац≥йно-економ≥чними в≥дносинами - стосуЇтьс¤ структури виробництва, характеру чинник≥в економ≥ч-ного зростанн¤ ≥, зрештою, ступен¤ задоволенн¤ р≥зноман≥тних потреб людей. ¬≥н визначаЇ можливост≥ окремих крањн у м≥ждер-жавних економ≥чних зв'¤зках, у м≥жнародн≥й спец≥ал≥зац≥њ. Ќапри-клад, в≥дчутна р≥зниц¤ в р≥вн¤х розвитку продуктивних сил окре-мих крањн зумовлюЇ р≥зн≥ можливост≥ њх щодо м≥жнародноњ спец≥а-л≥зац≥њ, особливо в галуз¤х обробноњ промисловост≥. ќднак под≥л прац≥ м≥ж ними Ї одн≥Їю з основ господарськоњ взаЇмод≥њ, встанов-ленн¤ виробничих зв'¤зк≥в м≥ж п≥дприЇмствами р≥зних крањн з ме-тою виробництва певноњ к≥нцевоњ продукц≥њ.
Ќаприклад, у той час, коли крањни розвиненоњ ринковоњ еконо-м≥ки запроваджують ≥нформац≥йн≥ технолог≥њ в матер≥альному та нематер≥альному виробництв≥, створюють мереж≥ банк≥в даних, розширюють обм≥н ≥нформац≥Їю тощо, решта крањн в≥дчуваЇ деф≥-цит ресурс≥в розвитку, не п≥дготовлена до вир≥шенн¤ проблем ком-плексноњ модерн≥зац≥њ. ÷е, безумовно, утруднюЇ стикуванн¤ еконо-м≥чних структур р≥зних крањн.
√оловним каналом м≥жнародних зв'¤зк≥в стають комп'ютерн≥ системи. “ак, у —Ўј лише 5 в≥дсотк≥в ≥з щор≥чних 1,3 трлн оди-ниць документ≥в збер≥гаютьс¤ на папер≥. «а такоњ ситуац≥њ ”крањна, наприклад, з≥ своЇю паперовою архањкою ви¤вл¤Їтьс¤ неспромож-ною нагромадити ≥ використати необх≥дну ≥нформац≥ю. ≤нформа-ц≥йно-комп'ютерна технолог≥¤ Ї основою сучасних продуктивних сил. ¬насл≥док цього зм≥нюютьс¤ ¤к характер виробничого проце-су, так ≥ галузева структура економ≥ки.
” р≥зних п≥дсистемах пров≥дна роль належить р≥зним галуз¤м, що зумовлюЇ техн≥чну диференц≥ац≥ю п≥дсистем ≥, ¤к насл≥док, њхню соц≥ально-економ≥чну диференц≥ац≥ю. —труктурн≥ зрушенн¤ ≥ м≥ж-галузеве переливанн¤ робочоњ сили Ї самост≥йними факторами зрос-танн¤ ефективност≥ виробництва,' особливо в промисловост≥. ” крањ-нах з розвиненою ринковою економ≥кою прот¤гом останн≥х 10- 15 рок≥в ч≥тко ви¤вл¤Їтьс¤ тенденц≥¤ до скороченн¤ зайн¤тост≥ в традиц≥йних галуз¤х з високим р≥внем трудоЇмност≥ виробництва (харчова, текстильна, швейна тощо), а також в кап≥талоЇмних галу-з¤х (металург≥¤). ќднак паралельно зайн¤т≥сть зростаЇ в наукоЇмних галуз¤х, ¤к≥ визначають сьогодн≥ науково-техн≥чний прогрес ≥ темпи зростанн¤ ефективност≥ виробництва (приладобудуванн¤, електротехн≥ка тощо). ÷¤ тенденц≥¤ зумовлюЇ в≥дпов≥дний п≥дх≥д крањн розвиненоњ ринковоњ економ≥ки до м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ передус≥м у в≥дносинах м≥ж собою.
” сфер≥ орган≥зац≥йно-економ≥чних в≥дносин мають м≥сце ¤к пр¤мий взаЇмозв'¤зок м≥ж крањнами р≥зних п≥дсистем у форм≥ обм≥-ну товарами та послугами, виробничоњ кооперац≥њ тощо, так ≥ не-пр¤мий взаЇмовплив - демонстрац≥йний ефект господарюван-н¤. —воЇр≥дн≥ ≥мпульси розвитку виход¤ть, ¤к правило, з крањн розвиненоњ економ≥ки. ћ≥ж крањнами р≥зних п≥дсистем залишаЇ-тьс¤ суттЇвий розрив у головних показниках розвитку, започат-кований диференц≥ац≥Їю њхн≥х внутр≥шн≥х орган≥зац≥йно-еконо-м≥чних в≥дносин. ÷ей розрив б≥льш-менш точно в≥ддзеркалюЇтьс¤ в двох агрегативних показниках - валовому внутр≥шньому про-дукт≥ на душу населенн¤ та особистому споживанн≥ на душу насе-ленн¤.
–озгл¤немо другий критер≥й визначенн¤ соц≥ально-економ≥чних п≥дсистем - специф≥ку багатоукладност≥ економ≥ки.
 рањнам розвиненоњ ринковоњ економ≥ки властива технолог≥чна ≥ соц≥ально-економ≥чна багатоукладн≥сть. ѕроте в р≥зноман≥тних формах високоорган≥зованого ринкового господарства на основ≥ розвитку приватноњ та сусп≥льноњ власност≥, ≥ндив≥дуальних свобод та правових ≥нститут≥в функц≥онують досить налагоджен≥ механ≥з-ми саморозвитку; господарство високо≥нтегроване. ” крањнах рин-ковоњ економ≥ки, що розвиваютьс¤, специф≥ка багатоукладност≥ пол¤гаЇ у переважанн≥ нетоварних форм господарюванн¤ ≥ Ї ха-рактерною рисою виробничих в≥дносин у цих крањнах, причому частка нетоварних, традиц≥йних форм господарюванн¤ в народно-му господарств≥ цих крањн неоднакова; ƒосить суттЇво в≥др≥зн¤Їть-с¤ вона, наприклад, у крањнах ÷ентральноњ јфрики та ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ. —учасн≥ товарн≥ форми також диференц≥йован≥ за р≥в-нем свого розвитку ¤к усередин≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни, так ≥ в р≥зних крањнах (наприклад, др≥бнотоварний уклад у Ѕразил≥њ та в Ѕурк≥на-‘асо).
—пециф≥ка крањн перех≥дноњ в≥д централ≥зовано керованоњ до ринковоњ економ≥ки пол¤гаЇ у започаткуванн≥ процесу роздержав-ленн¤ ≥ приватизац≥њ, формуванн≥ сучасного багатоукладного гос-подарства.
“рет≥й критер≥й - особливост≥ державного регулюванн¤ госпо-дарського житт¤. —пециф≥ка багатоукладност≥ в крањнах ринковоњ економ≥ки, що розвиваютьс¤, та в крањнах перех≥дноњ в≥д централ≥-зовано керованоњ до ринковоњ економ≥ки в≥дбиваЇтьс¤ у слабкому ступен≥ сусп≥льноњ ≥нтеграц≥њ. ” цих крањнах особист≥сть не вид≥лена з колективу (общинне, патр≥архальне господарство або суц≥льне одержавленн¤ економ≥ки), свободи особи та ≥нститути демократ≥њ нерозвинен≥. —кладност≥ в розвитку цих крањн пол¤гають у тому, що за р≥зних р≥вн≥в соц≥ально-економ≥чних та техн≥ко-економ≥чних показник≥в механ≥зм саморозвитку або в≥дсутн≥й, або Ї вкрай не-ефективним. ѕереважанн¤ позаеконом≥чних форм ≥ метод≥в орга-н≥зац≥њ господарства, запроваджуваних державою, характерне дл¤ вс≥х крањн з малорозвиненою системою ринкових в≥дносин. —л≥д зазначити, що такий стан в≥дтворюЇтьс¤, оск≥льки у спробах вир≥-шити соц≥ально-економ≥чн≥ проблеми переважають методи тоталь-ного перерозпод≥лу нац≥онального доходу, ¤к≥ спричинюють потре-бу в гром≥здкому прошарку управл≥нц≥в. ÷е блокуЇ саморегулю-ванн¤ економ≥ки (у крањнах, що розвиваютьс¤) чи перех≥д в≥д про-стих до б≥льш складних, але водночас менш ст≥йких форм ринковоњ орган≥зац≥њ (у крањнах перех≥дноњ в≥д централ≥зовано керованоњ до ринковоњ економ≥ки).
“ак, загальнов≥домо, що колишн≥ крањни командно-адм≥н≥стра-тивноњ системи спробували пройти етап ≥ндустр≥ал≥зац≥њ на "крей-серських" швидкост¤х. ѕроте ц¤ мета част≥ше пов'¤зувалас¤ з по л≥тичною ор≥Їнтац≥Їю, а не з внутр≥шн≥ми соц≥ально-економ≥чними передумовами. —каж≥мо, взаЇмозалежн≥сть м≥ж республ≥ками ко-лишнього —–—–, на перший погл¤д, була лог≥чно обгрунтованою та м≥цною. ѕроте при зн¤тт≥ пол≥тичного каркасу вона ви¤вилась крих-кою, оск≥льки не грунтувалась на товарно-грошових в≥дносинах, економ≥чних ≥нтересах.
Ќайб≥льш адекватними потребами розвитку продуктивних сил ви¤вились закони товарного виробництва ≥ п≥дприЇмництва. «реш-тою, вони зумовили ¤к утворенн¤ св≥тового господарства, так ≥ його подальший розвиток. ¬≥домо, що сутн≥сть п≥дприЇмництва пол¤гаЇ в прагненн≥ до самозростанн¤ кап≥талу. Ѕудь-¤ку перешкоду кап≥-тал розц≥нюЇ ¤к обмеженн¤, ¤ке обов'¤зково маЇ бути подолане. ¬их≥д кап≥талу за нац≥ональн≥ меж≥ нев≥дд≥льний в≥д становленн¤ ≥ розвитку п≥дприЇмництва та св≥тового господарства. «в≥дси загаль-ним у сучасних соц≥ально-економ≥чних п≥дсистемах св≥тового госпо-дарства Ї розвиток товарно-грошових в≥дносин на основ≥ багатоук-ладноњ економ≥ки, конкуренц≥њ м≥ж укладами, ¤к≥ в найузагальнен≥ш≥й форм≥ в≥дбивають насл≥дки розвитку п≥дприЇмництва ¤к у нац≥о-нальних межах, так ≥ поза ними. ѕри цьому саме п≥дприЇмництво Ї одночасно ≥ причиною, ≥ насл≥дком глибинних процес≥в у продук-тивних силах, ¤к≥ в нац≥ональних межах на певному етап≥ обмежу-ють прагненн¤ до самозростанн¤ кап≥талу.
’оча соц≥ально-економ≥чний розвиток у де¤ких крањнах (напри-клад, у —кандинавських) в≥дбуваЇтьс¤ в напр¤м≥ в≥д ринковоњ еко-ном≥ки до зм≥шаноњ, а в≥д зм≥шаноњ - до економ≥ки узгоджень, товарно-грошов≥ в≥дносини залишаютьс¤ об'Їктивною основою взаЇ-мозв'¤зку ≥ взаЇмозалежност≥ безпосередн≥х суб'Їкт≥в св≥тового господарства, ¤к ≥ сп≥льний ≥нтерес в економ≥чному прогрес≥ та у розв'¤занн≥ глобальних соц≥ально-економ≥чних проблем.
” сп≥льному ≥нтерес≥ в економ≥чному прогрес≥ та у розв'¤занн≥ глобальних соц≥ально-економ≥чних проблем, ¤к у фокус≥, сход¤тьс¤ ≥ концентруютьс¤ проблеми, пов'¤зан≥ з розвитком людини, забез-печенн¤м њњ майбутнього. Ќе випадково серед критер≥њв оц≥нки кон-курентоспроможност≥ р≥зних крањн на фон≥ св≥тового господарства ¤к≥сть робочоњ сили пос≥даЇ перше м≥сце, випереджаючи так≥ показ-ники, ¤к ¤к≥сть продукц≥њ, ринкова ор≥Їнтац≥¤ та р≥вень нового по-кол≥нн¤ б≥знесмен≥в. як≥сть робочоњ сили, в свою чергу, залежить в≥д пристосуванн¤ сучасноњ людини до умов природного ≥ соц≥аль-ного середовища, що зм≥нюютьс¤ п≥д впливом науково-техн≥чного прогресу, в≥д сучасноњ урбан≥зац≥њ, в≥д усп≥х≥в у боротьб≥ з еп≥дем≥¤-ми ≥ найважчими захворюванн¤ми тощо.
ќптимальне розв'¤занн¤ под≥бних проблем загальнопланетарного масштабу потребуЇ взаЇмод≥њ ¤к науково-техн≥чних, так ≥ соц≥аль-но-пол≥тичних фактор≥в, координац≥њ зусиль держав, що формаль-
но належать до р≥зних соц≥ально-економ≥чних п≥дсистем, визначенн¤ дл¤ кожноњ держави посильного внеску та умов участ≥.
ќсобливим у р≥зних соц≥ально-економ≥чних п≥дсистемах св≥тово-го господарства Ї р≥зн≥ р≥вень ≥ характер розвитку продуктивних сил у взаЇмозв'¤зку њх з орган≥зац≥йно-економ≥чними в≥дносинами та в≥дм≥нност≥ у державному регулюванн≥ господарського житт¤.
¬середин≥ кожноњ з п≥дсистем ≥снують своњ ступен≥ в≥дм≥нностей, оск≥льки кожна з них не Ї однор≥дною (—Ўј ≥ ≤спан≥¤, јргентина ≥ ћалав≥ тощо). ƒинам≥зм виробничих ≥ сусп≥льних процес≥в в≥дби-ваЇ цю неоднор≥дн≥сть, особливо щодо трансформац≥њ в≥дносин влас-ност≥ й менеджменту. ѕод≥бн≥ перетворенн¤ мають передус≥м спри¤-ти зм≥н≥ структури виробництва ≥ експорту в≥дпов≥дно до критер≥њв св≥тового ринку.
” п≥дсистем≥ крањн перех≥дноњ в≥д централ≥зовано керованоњ до ринковоњ економ≥ки за в≥дм≥нност¤ми в державному регулюванн≥ господарським житт¤м вир≥зн¤ютьс¤ принаймн≥ чотири групи крањн:
1) крањни, що активно наближаютьс¤ до ринковоњ економ≥ки (”гор-щина, „ех≥¤, ѕольща, крањни Ѕалт≥њ тощо); 2) крањни, що наближа-ютьс¤ до ринку, використовуючи ≥нститути командно-адм≥н≥стра-тивноњ системи ( итай, ¬'Їтнам); 3) крањни, що виникли в результа-т≥ розпаду колишнього —–—– ≥ ще не зовс≥м визначилис¤ в п≥дходах до розвитку ринкових в≥дносин, тому перебувають у початков≥й стад≥њ хаотичного руху до ринку; 4) крањни, що намагаютьс¤ розви-вати окрем≥ елементи ринку п≥д впливом об'Їктивноњ реальност≥ ( уба, ѕ≥вн≥чна  оре¤ тощо). ћ≥ж наведеними групами крањн немаЇ ч≥тких меж, окрем≥ крањни займають пром≥жну позиц≥ю. Ќапри-клад, ћонгол≥¤ займаЇ м≥сце м≥ж другою та третьою групами, од-нак ближче до другоњ.
—оц≥ально-економ≥чна сутн≥сть системи сучасного св≥тового гос-подарства пол¤гаЇ в д≥алектичному взаЇмозв'¤зку нац≥ональних гос-подарств крањн, що належать до трьох соц≥ально-економ≥чних п≥д-систем, зд≥йснюваному через м≥жнародн≥ економ≥чн≥ в≥дносини.
—истема св≥тових ринкових в≥дносин функц≥онуЇ ≥ розвиваЇтьс¤ за загальними економ≥чними законами. ѕередус≥м - це закони вартост≥ та попиту ≥ пропозиц≥њ, д≥њ ¤ких властив≥ ¤к загальн≥ озна-ки, так ≥ специф≥чн≥ дл¤ св≥тового товарного виробництва особли-вост≥. ƒ≥алектична Їдн≥сть цих ознак та особливостей визначаЇ ¤к≥сну своЇр≥дн≥сть св≥тових ринкових в≥дносин, в≥др≥зн¤Ї њх в≥д ≥нших форм ринкових в≥дносин.
«агальний взаЇмозв'¤зок виробник≥в на засадах товарно-грошо-вих в≥дносин ≥снуЇ в будь-¤к≥й соц≥ально-економ≥чн≥й п≥дсистем≥ сучасного св≥тового господарства. ¬одночас д≥¤ закон≥в вартост≥ та попиту ≥ пропозиц≥њ зазнаЇ модиф≥кац≥њ на основ≥ конкретних ви-робничих в≥дносин, а також продуктивних сил, державного управ-л≥нн¤ тощо в кожн≥й п≥дсистем≥.  р≥м того, модиф≥кац≥ю цих зако-н≥в зумовлюЇ зм≥на зм≥сту економ≥чноњ системи.
√оловним критер≥Їм екв≥валентност≥ сьогодн≥ стаЇ обм≥н на ос-нов≥ ≥нтернац≥ональних вартостей, ¤к≥ формуютьс¤ ¤к середньосв≥тов≥ величини в результат≥ конкурентноњ боротьби м≥ж р≥зними державами та ≥ншими суб'Їктами св≥тових ринкових в≥дносин.  ож-ний з них в обм≥н на уречевлену в своњх товарах св≥тову ≥нтернац≥-ональну працю отримуЇ однакову к≥льк≥сть такоњ самоњ прац≥ в ≥нших товарах, ¤к≥ купуЇ на св≥товому ринку. ≈коном≥¤ нац≥ональноњ прац≥, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ у св≥товому товарообм≥н≥, дос¤гаЇтьс¤ завд¤ки м≥ж-народному под≥лу прац≥, що даЇ змогу виробити б≥льшу к≥льк≥сть товар≥в та знизити нац≥ональну варт≥сть њх, витративши при цьому ту саму к≥льк≥сть нац≥ональноњ прац≥.
≤нтернац≥ональн≥ витрати сусп≥льне необх≥дноњ прац≥ на вироб-ництво товар≥в визначають величину ≥нтернац≥ональноњ вартост≥. Ќац≥ональн≥ витрати сусп≥льне необх≥дноњ прац≥ крањн, що експор-тують на св≥товий ринок найб≥льшу к≥льк≥сть певноњ продукц≥њ, фор-мують ≥нтернац≥ональн≥ витрати ≥, ¤к насл≥док, ≥нтернац≥ональну варт≥сть. ѕроте у формуванн≥ останньоњ беруть участь не вс≥ това-ри, ¤к≥ виробл¤ютьс¤ у р≥зних крањнах, а лише т≥, ¤к≥ експортують-с¤ на св≥товий ринок. «в≥дси ступ≥нь впливу нац≥ональноњ вартост≥ на ≥нтернац≥ональну залежить в≥д частки окремих крањн у загаль-ному обс¤з≥ продажу окремих товар≥в на св≥товому ринку.
 рањни, ¤к≥ беруть участь у м≥жнародному под≥л≥ прац≥ та обм≥н≥, знаход¤тьс¤ в неоднакових умовах. ÷е визначаЇтьс¤ не т≥льки р≥в-нем розвитку, структурою економ≥ки ≥ Їмк≥стю внутр≥шнього рин-ку, а й в≥дм≥нност¤ми географ≥чного положенн¤, складом та розм≥-рами природних ресурс≥в. Ќа св≥товому ринку крањни, витрати ¤ких на виготовленн¤ того чи ≥ншого продукту вищ≥ за середн≥й ≥нтер-нац≥ональний р≥вень, ви¤вл¤ютьс¤ неконкурентоспроможними, т≥ ж, у ¤ких под≥бн≥ витрати нижч≥, мають б≥льш високий доход в≥д експорту своњх товар≥в.
™ багато специф≥чних фактор≥в, ¤к≥ т≥Їю чи ≥ншою м≥рою пере-шкоджають формуванню ≥нтернац≥ональноњ вартост≥. ¬плив цих фактор≥в (зовн≥шньоторгов≥ та валютн≥ обмеженн¤, коливанн¤ кур-с≥в валют, б≥ржов≥ "лихоманки") позначаЇтьс¤ на св≥тових ц≥нах. ѕроте короткочасн≥ коливанн¤ ц≥н не в≥дображають довгостроко-вих тенденц≥й, а власне в останн≥х ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ ун≥версальна д≥¤ закону вартост≥ ¤к регул¤тора св≥тових ринкових в≥дносин.
як≥сна еволюц≥¤, ¤ку переживаЇ сучасне св≥тове господарство, пол¤гаЇ у подальш≥й трансформац≥њ св≥тових продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин ≥ зумовлюЇ особливост≥ д≥њ ≥нших, кр≥м назва-них закон≥в вартост≥ та попиту ≥ пропозиц≥њ економ≥чних закон≥в, - закону в≥дпов≥дност≥ виробничих в≥дносин р≥вню ≥ характеру роз-витку продуктивних сил, закону зростанн¤ потреб, закону економ≥њ часу, закону зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ тощо.
” своњй сукупност≥ особливост≥ д≥њ економ≥чних закон≥в у св≥то-вому господарств≥ в≥дображають удосконален≥ форми ≥ культуру господарюванн¤, ¤к≥ викристал≥зовуютьс¤ в процес≥ сусп≥льного добору, що в≥дбуваЇтьс¤ одночасно з розвитком ≥ поглибленн¤м м≥жнародного под≥лу прац≥. ќдин процес даЇ сусп≥льству можли-в≥сть неухильно п≥двищувати ефективн≥сть прац≥, ≥нший - б≥льш рац≥онально орган≥зовувати сусп≥льне виробництво ≥ продуктивн≥-ше розпор¤джатис¤ його результатами. ƒоповнюючи та стимулю-ючи один одного, ц≥ процеси зумовлюють розвиток св≥тового гос-подарства.
І 4. ’арактеристика сучасноњ орган≥зац≥йно-економ≥чноњ структури св≥тового господарства
ќрган≥зац≥йно-економ≥чну структуру сучасного св≥тового госпо-дарства визначаЇ поЇднанн¤ рег≥ональноњ та функц≥ональноњ п≥дструктур.
–ег≥ональна п≥дструктура св≥тового господарства представлена
економ≥чними об'Їднанн¤ми крањн, що грунтуютьс¤ на територ≥аль-ному принцип≥ ≥ мають на мет≥ розв'¤занн¤ широкого кола еконо-м≥чних проблем. ƒо нењ належать м≥ждержавн≥ рег≥ональн≥ загаль-ноеконом≥чн≥ об'Їднанн¤ та рег≥ональн≥ економ≥чн≥ ком≥с≥њ ќрга-н≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й (00Ќ).
‘ункц≥ональна п≥дструктура представлена м≥ждержавними еко-ном≥чними орган≥зац≥¤ми з певних питань функц≥онуванн¤ св≥то-вого господарства. ÷е спец≥ал≥зован≥ економ≥чн≥ об'Їднанн¤ 00Ќ ≥з загальнофункц≥ональних та галузевих напр¤м≥в; м≥ждержавн≥ галузев≥ орган≥зац≥њ; м≥жнародн≥ галузев≥ орган≥зац≥њ п≥дприЇмц≥в;
м≥жнародн≥ кооперативн≥ орган≥зац≥њ.
” рег≥ональн≥й п≥дструктур≥ вид≥л¤ють економ≥чн≥ ≥нтеграц≥йн≥ об'Їднанн¤, ¤к≥ д≥ють на основ≥ комплексу сп≥льних економ≥чних ≥нтерес≥в. ∆иттЇздатн≥сть цих об'Їднань забезпечують також геог-раф≥чна ≥ культурна близьк≥сть, природний фактор, сп≥льн≥сть на-укових ≥нтерес≥в р≥зних крањн району. ≈коном≥чний та еколог≥чний аспекти сучасного етапу розвитку науки ≥ техн≥ки розширюють сферу взаЇмних ≥нтерес≥в. ќрган≥зац≥йно-економ≥чн≥ умови, м≥ждержавна ун≥ф≥кац≥¤ сусп≥льних потреб спри¤ють створенню перед-умов дл¤ сп≥льних д≥й.
« м≥ждержавних рег≥ональних економ≥чних об'Їднань у ™вроп≥ можна вид≥лити: EC, EFTA, NAE. ” ™— (™вропейське —п≥втовари-ство, з 1 с≥чн¤ 1994 р. - ™вропейський —оюз), до складу ¤кого вход¤ть Ќ≥меччина, ‘ранц≥¤, ≤тал≥¤, Ѕельг≥¤, Ќ≥дерланди, Ћюксем-бург, ¬еликобритан≥¤, ƒан≥¤, ≤рланд≥¤, √рец≥¤, ≤спан≥¤, ѕортугал≥¤, Ўвец≥¤, ‘≥нл¤нд≥¤ ≥ јвстр≥¤, переважають доцентров≥ тенденц≥њ. —ьогодн≥ цей —оюз трансформуЇтьс¤ в ц≥л≥сне господарсько-пол≥-тичне утворенн¤: зд≥йснюЇтьс¤ поступовий перех≥д в≥д нац≥ональ-них економ≥чних структур до ц≥л≥сноњ Ївроеконом≥ки.
ƒосить ст≥йкою щодо протисто¤нн¤ зростанню протекц≥он≥стсь-ких тенденц≥й у м≥жнародн≥й торг≥вл≥ зарекомендувала себе EFTA (™вропейська асоц≥ац≥¤ в≥льноњ торг≥вл≥), в ¤к≥й з 1995 р. залишили-с¤ Ќорвег≥¤, Ўвейцар≥¤, ≤сланд≥¤. —п≥льною рисою вс≥х член≥в ор-ган≥зац≥њ Ї висока частка зовн≥шньоњ торг≥вл≥ в економ≥ц≥. «в≥дси й ≥нтерес до л≥кв≥дац≥њ перешкод у розвитку торг≥вл≥.
ƒл¤ виконанн¤ функц≥й посередника в експорт≥ в ≥нш≥ крањни надлишку продукц≥њ скандинавських оптових товариств, а також частини продукц≥њ споживчих кооператив≥в (переважно с≥льсько-господарських) ƒан≥¤, Ќорвег≥¤, Ўвец≥¤, ‘≥нл¤нд≥¤ утворили Nј≈ (—кандинавський кооперативний експорт). ÷¤ орган≥зац≥¤ займа-Їтьс¤ також експортом мебл≥в, що виготовл¤ють на кооперативних п≥дприЇмствах цих крањн, у Ќ≥меччину, япон≥ю, ¬еликобритан≥ю ≥ —Ўј.
¬ажлив≥ орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ зрушенн¤ в≥дбуваютьс¤ в јз≥њ, де створен≥: ASEAN - јсоц≥ац≥¤ держав ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ (≤ндо-нез≥¤, ћалайз≥¤, —≥нгапур, “ањланд, ‘≥л≥пп≥ни, Ѕруней ≥ ¬'Їтнам);
CMAC - —п≥льний ринок арабських крањн - економ≥чна орган≥за-ц≥¤ групи арабських крањн у структур≥ Ћ≥ги арабських держав (—п≥ль-ний ринок утворюють ™гипет, …ордан≥¤, ≤рак, ™мен,  увейт, Ћ≥в≥¤, ћавритан≥¤, ќј≈, —ир≥¤, —омал≥, —удан) з метою протисто¤нн¤ еко-ном≥чному тиску з боку зах≥дних крањн та њхн≥х економ≥чних угру-пувань;  .—ќ - –ег≥ональне сп≥вроб≥тництво з метою розвитку (≤ран, ѕакистан, “уреччина), до ¤кого приЇднуютьс¤ крањни ÷ентральноњ јз≥њ з колишнього —–—–.
«начно б≥льше под≥бних м≥ждержавних об'Їднань на јфрикан-ському континент≥. OAU - ќрган≥зац≥¤ африканськоњ Їдност≥, в ¤ку вход¤ть вс≥ незалежн≥ держави јфрики, кр≥м ѕј–. ” межах ц≥Їњ орган≥зац≥њ особливе м≥сце належить  ом≥с≥њ з питань науки, техн≥ки ≥ досл≥джень. ƒо њњ компетенц≥њ входить широке коло пи-тань економ≥чного розвитку крањн континенту. ѕри  ом≥с≥њ функ-ц≥онуЇ ћ≥жафриканський досл≥дницький фонд, ¤кий розташова-ний у Ћагос≥ (Ќ≥гер≥¤).
ƒосить суперечливою з моменту свого заснуванн¤ (1965 р.) ста-ла ќ—јћ - —п≥льна јфро-ћаврик≥йська орган≥зац≥¤, ¤ка спочат-ку своњм завданн¤м ставила спри¤нн¤ економ≥чному, пол≥тичному ≥ соц≥альному сп≥вроб≥тництву крањн-учасниць. ” 1974 р. вона в≥дмо-вилась в≥д розгл¤данн¤ пол≥тичних питань ≥ зосередила увагу на розвитку економ≥чних, техн≥чних та культурних зв'¤зк≥в. ƒо складу орган≥зац≥њ вход¤ть: Ѕен≥н,  от-д'њвуар, Ѕурк≥на-‘асо, ћаврик≥й, Ќ≥гер, –уанда, —ейшельськ≥ острови, —енегал, “ого, ÷ј–.
ѕрактично так≥ сам≥ завданн¤ вир≥шуЇ ќћ”« - ќрган≥зац≥¤ з освоЇнн¤ басейну р≥чки —енегал. „ленами ц≥Їњ м≥жнародноњ ≥нсти-туц≥њ Ї ћавритан≥¤, ћал≥ та —енегал.  рањни ќћ”5 координують досл≥дженн¤ ≥ роботи, пов'¤зан≥ з освоЇнн¤м природних ресурс≥в на своњх територ≥¤х, реал≥зуючи окрем≥ проекти щодо ≥ригац≥њ, с≥ль-ського господарства, тваринництва, г≥дроелектроенергетики, добув-ноњ та обробноњ промисловост≥, транспорту ≥ зв'¤зку. јналог≥чн≥ функц≥њ передбачаЇ ќћќ  ¬ - ќрган≥зац≥¤ з експлуатац≥њ та роз-витку басейну р≥чки  агери, куди вход¤ть Ѕурунд≥, –уанда, “анза-н≥¤, ”ганда.
ѕост≥йний консультативний ком≥тет ћагр≥бу - ћ–—— - утво-рюють јлжир, ћавритан≥¤, ћарокко, “ун≥с.  рањни-учасниц≥ про-вод¤ть консультац≥њ з економ≥чних питань на ур¤довому р≥вн≥, об-м≥н техн≥чною ≥нформац≥Їю у сферах промисловост≥, телекомун≥-кац≥й, транспорту, зв'¤зку, зайн¤тост≥ та прац≥, розвитку судно-плавства, туризму.
—еред ≥нших м≥ждержавних загальноеконом≥чних орган≥зац≥й в јфриц≥ сл≥д назвати ≤≤≈ј— - —оюз держав ÷ентральноњ јфрики («ањр, „ад, ÷ј–); ÷ќ≈ј— - ћитний ≥ економ≥чний союз ÷ентраль-ноњ јфрики (√абон,  амерун,  онго, ÷ј–); ≈—ќ\”ј5 -≈коном≥чне сп≥втовариство держав «ах≥дноњ јфрики (Ѕен≥н,  от-д'њвуар, Ѕурк≥-на-‘асо, √амб≥¤, √ана, √в≥не¤, √в≥не¤-Ѕ≥сау, Ћ≥бер≥¤, ћавритан≥¤, ћал≥, Ќ≥гер, Ќ≥гер≥¤, —енегал, —'Їрра-Ћеоне, “ого,  або-¬ерде).
” зв'¤зку з≥ зростаючою взаЇмозалежн≥стю держав та ≥нтерна-ц≥онал≥зац≥Їю господарського житт¤ р≥зн≥ м≥ждержавн≥ економ≥чн≥ об'Їднанн¤ почали виникати також в Ћатинськ≥й јмериц≥. Ќапри-клад, –ј (јмазонський пакт), до складу ¤кого вход¤ть Ѕол≥в≥¤, Ѕра-зил≥¤, ¬енесуела, √айана,  олумб≥¤, ѕеру, —ур≥нам, ≈квадор, було створено з метою сп≥льного вивченн¤, освоЇнн¤, використанн¤ ≥ охорони ресурс≥в јмазон≥њ та прискоренн¤ ≥нтеграц≥њ економ≥чних структур крањн-учасниць. —ј - јндська група - об'ЇднуЇ Ѕол≥в≥ю, '  олумб≥ю, ѕеру, ¬енесуелу. ¬она реал≥зуЇ програму прискореного економ≥чного зростанн¤ шл¤хом ≥нтеграц≥њ економ≥к, узгодженн¤ економ≥чноњ пол≥тики, в тому числ≥ щодо ≥ноземного кап≥талу.
јмазонський пакт, јндська група, а також Ћа-ѕлатська група (ќ—–), що об'ЇднуЇ јргентину, Ѕол≥в≥ю, Ѕразил≥ю, ѕарагвай, ”ругвай, Ї субрег≥ональними угрупуванн¤ми, ¤к≥ д≥ють у межах ALADI - Ћатиноамериканськоњ асоц≥ац≥њ ≥нтеграц≥њ, куди кр≥м названих уже крањн вход¤ть також ћексика ≥ „ил≥.  рањни-учасниц≥ јсоц≥ац≥њ укладають м≥ж собою угоди про преференц≥альну торг≥влю, еконо-м≥чне взаЇмодоповненн¤, сп≥вроб≥тництво у с≥льському господарств≥, науц≥, техн≥ц≥, розвитку туризму та охорон≥ навколишнього середо-вища. «а ƒоговором ћонтев≥део II (1980 р.) крањни јсоц≥ац≥њ под≥ле-но на три групи: б≥льш розвинен≥ (јргентина, Ѕразил≥¤, ћексика);
середнього р≥вн¤ розвитку (¬енесуела,  олумб≥¤, ѕеру, „ил≥, ”руг-вай) ≥ менш розвинен≥ (Ѕол≥в≥¤, ѕарагвай, ≈квадор). ѕередбачаЇть-с¤ наданн¤ преференц≥й менш розвиненим крањнам з боку б≥льш розвинених.
ƒогов≥р „агуарамас передбачаЇ пол≥тичне та економ≥чне сп≥вро-б≥тництво крањн  арибського сп≥втовариства (CARICOM), до скла-ду ¤кого вход¤ть јнт≥гуа ≥ Ѕарбуда, Ѕарбадос, Ѕел≥з, √айана, √рена-да, ƒом≥н≥ка, —ент-¬≥нсент, —ент-Ћюс≥¤, “р≥н≥дад ≥ “обаго, ямайка, ћонтсеррат, —ент- ристофер ≥ Ќев≥с, јнт≥ль¤. Ќадзвичайно ма-леньк≥ розм≥ри територ≥й спонукають ц≥ крањни до узгодженн¤ по-зиц≥й з найважлив≥ших м≥жнародних пол≥тичних та економ≥чних питань, сп≥льних виступ≥в на м≥жнародн≥й арен≥.
” 1975 р. створено Ћатиноамериканську економ≥чну систему (SELA), до ¤коњ ув≥йшли јргентина, Ѕарбадос, Ѕол≥в≥¤, Ѕразил≥¤, ¬енесуела, √ањт≥, √айана, √ватемала, √ондурас, √ренада, ƒом≥н≥кан-ська –еспубл≥ка,  олумб≥¤,  оста-–≥ка,  уба, ћексика, Ќ≥карагуа, ѕарагвай, ѕеру, —альвадор, “р≥н≥дад ≥ “обаго, ”ругвай, „ил≥, ≈ква-дор, ямайка ≥ —ур≥нам.  рањни-учасниц≥ в≥дпрацьовують сп≥льн≥ позиц≥њ з м≥жнародних економ≥чних ≥ соц≥альних питань та щодо трет≥х крањн ≥ орган≥зац≥й, розв'¤зуючи завданн¤ спри¤нн¤ вну-тр≥шньорег≥ональному сп≥вроб≥тництву з метою прискоренн¤ со-ц≥ально-економ≥чного розвитку.
“оргов≥ палати 45 крањн јз≥њ й јфрики утворили јфро-аз≥атську орган≥зац≥ю економ≥чного сп≥вроб≥тництва (AFRASEC), визначив-ши њњ основним завданн¤м спри¤нн¤ прискоренню процесу ≥нду-стр≥ал≥зац≥њ в крањнах јз≥њ й јфрики, зд≥йсненню обм≥ну в комер-ц≥йн≥й, ф≥нансов≥й ≥ техн≥чн≥й галуз¤х.
« метою координац≥њ пол≥тичноњ д≥¤льност≥ та сп≥вроб≥тництва у сфер≥ економ≥ки, транспорту, культури, громад¤нства, в≥з 21 дер-жава јрабського —ходу (јфро-аз≥атський рег≥он) утворили Ћ≥гу арабських держав (LAS).
Ћомейська конвенц≥¤ м≥ж 66 крањнами јфрики, басейн≥в  ариб-ського мор¤ ≥ “ихого океану (ј “) та державами ™— Ї не т≥льки юридичною формою регулюванн¤ торгово-економ≥чних в≥дносин, а й промислового, ф≥нансового ≥ техн≥чного сп≥вроб≥тництва м≥ж крањнами-учасниц¤ми.
–ег≥ональна структура сучасного св≥тового господарства в≥дпов≥-даЇ передус≥м тенденц≥њ до об'Їднанн¤ ≥ндив≥дуальних, монопол≥с-тичних ≥ нац≥ональних кап≥тал≥в. ÷е зумовлено ¤к лог≥кою розвит-ку р≥вн¤ продуктивних сил, так ≥ потребами под≥лу прац≥, спец≥ал≥-зац≥Їю й кооперац≥Їю виробництва, його концентрац≥Їю ≥ центра-л≥зац≥Їю.
–ег≥ональн≥ економ≥чн≥ ком≥с≥њ OOЌ (≈—≈ - ≈коном≥чна ком≥с≥¤ дл¤ ™вропи; ESCAP - ≈коном≥чна ≥ соц≥альна ком≥с≥¤ дл¤ јз≥њ ≥ “ихого океану; ≈—ј- ≈коном≥чна ком≥с≥¤ дл¤ јфрики; ECWA - ≈коном≥чна ком≥с≥¤ дл¤ «ах≥дноњ јз≥њ; ECLA - ≈коном≥чна ком≥с≥¤ дл¤ Ћатинськоњ јмерики) покликан≥ спри¤ти економ≥чному розвит-ку ≥ сп≥вроб≥тництву крањн в≥дпов≥дного рег≥ону, проводити досл≥-дженн¤, розробл¤ти рекомендац≥њ ур¤дам своњх крањн. ћаючи роз-винут≥ ≥нституц≥ональн≥ структури, ц≥ ком≥с≥њ визначають першо-чергов≥ напр¤ми своЇњ д≥¤льност≥, виход¤чи з конкретних обставин непропорц≥йност≥ розвитку економ≥чних основ двох тенденц≥й - доцентровоњ та в≥дцентровоњ.
” рег≥ональн≥й п≥дструктур≥ св≥тового господарства сл≥д розр≥з-н¤ти загальне й особливе.
«агальне пол¤гаЇ в тому, що будь-¤к≥ об'Їднанн¤ створюютьс¤ дл¤ реал≥зац≥њ сп≥льного ≥нтересу крањн-учасниць. «авд¤ки участ≥ в м≥жнародному под≥л≥ прац≥ крањна д≥стаЇ доступ до засвоЇних попе-редн≥ми ≥ сьогодн≥шн≥м покол≥нн¤ми природних ресурс≥в у р≥зних районах планети, до створених людством продуктивних сил, на-копичених знань ≥ навичок. ƒоступ, за висловом  . ћаркса, до "загальних продуктивних сил сусп≥льного мозку" даЇ змогу кожн≥й крањн≥, њњ народу певною м≥рою, з б≥льшими чи меншими витратами задовольн¤ти своњ матер≥альн≥ та духовн≥ потреби. «в≥дси й об'Їк-тивна зац≥кавлен≥сть держав у функц≥онуванн≥ св≥тового господар-ства. ÷ей сп≥льний економ≥чний ≥нтерес ≥ Ї цементуючою основою ц≥л≥сност≥ св≥тового господарства.
‘ункц≥онуванн¤ св≥тового господарства означаЇ подальше поглибленн¤ взаЇмозалежност≥ його суб'Їкт≥в. –озвиток рег≥ональ-ноњ економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ посилюЇ координац≥ю економ≥чноњ пол≥-тики, передус≥м крањн розвиненоњ ринковоњ економ≥ки. Ќе завжди ц≥ процеси проход¤ть узгоджено, хоча в цих крањнах дос¤гнуто певноњ сусп≥льноњ злагоди щодо модел≥ розвитку. «в≥дси особливе в рег≥о-нальних п≥дсистемах ви¤вл¤Їтьс¤, по-перше, в специф≥ц≥ ≥нтерес≥в окремих член≥в п≥дсистем, по-друге, у неоднакових можливост¤х р≥зних економ≥чних угруповань у дос¤гненн≥ сп≥льного ≥нтересу.
ќтже, м≥жнародна економ≥чна ≥нтеграц≥¤ грунтуЇтьс¤ на розвитку продуктивних сил, м≥жнародному усусп≥льненн≥ виробництва че-рез його ≥нтернац≥онал≥зац≥ю та в≥дпов≥дну еволюц≥ю економ≥чних в≥дносин. –озвиток продуктивних сил ви¤вл¤Їтьс¤ в поглибленн≥ м≥жнародного под≥лу прац≥, що зумовлюЇ ур≥зноман≥тненн¤ зв'¤з-к≥в у виробництв≥, технолог≥¤х, торг≥вл≥, ф≥нансах тощо. –езульта-том м≥жнародного усусп≥льненн¤ виробництва Ї ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ господарського житт¤. ”се це призводить до ускладненн¤ еконо-м≥чних в≥дносин, а також пол≥тичних ≥ правових зв'¤зк≥в м≥ж крањ-нами.
™ к≥лька ступен≥в розвитку рег≥ональноњ економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ. Ќайпрост≥шою формою Ї зона в≥льного товарообм≥ну, ¤к, напри-клад, EFTA. ƒл¤ такого початкового ступен¤ характерне зн¤тт¤ обмежень товарообм≥ну м≥ж крањнами - учасниц¤ми в≥дпов≥дного договору щодо к≥льк≥сних показник≥в ≥ тарифних бар'Їр≥в. Ќаступ-ною сходинкою Ї митний союз, коли так≥ обмеженн¤ встановлю-ютьс¤ також щодо трет≥х крањн. ¬ажливим ступенем розвитку рег≥о-нальноњ економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ Ї створенн¤ сп≥льного ринку. ѕри цьому л≥кв≥дуютьс¤ ≥ немитн≥ бар'Їри та вводитьс¤ в≥льне перем≥-щенн¤ товар≥в, кап≥тал≥в, робочоњ сили, валютних ресурс≥в м≥ж крањ-нами-учасниц¤ми. ¬ищим ступенем рег≥ональноњ економ≥чноњ ≥нте-грац≥њ стаЇ економ≥чний союз, класичним прикладом ¤кого Ї ™—, де мають виробл¤тис¤ ≥ вт≥люватис¤ в житт¤ Їдина економ≥чна пол≥-тика, впроваджуватис¤ валюта тощо, ™— розвиваЇтьс¤ у напр¤м≥ до специф≥чного федеративного об'Їднанн¤ через немал≥ труднощ≥ та суперечност≥. ѕроте, щоб п≥д≥йти до такого ступен¤, члени ™— пройшли тривалий шл¤х нац≥онального розвитку. ўо ж до ≥нте-грац≥њ, то њњ було започатковано в окремих галуз¤х виробництва (у металург≥њ, атомн≥й ≥ вуг≥льн≥й промисловост≥ тощо) невдовз≥ п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни. ѕочинаючи з –имського договору 1957 р. вона набула комплексних форм. «наменною в≥хою у розвитку не т≥льки економ≥чноњ, а й 'пол≥тичноњ ≥нтеграц≥њ крањн - член≥в ™— стала ћаастр≥хтська угода 1991 р. –¤д крањн ™вропи, в тому числ≥ ”крањ-на, ведуть переговори про асоц≥ац≥ю з ™—.
«авданн¤ модерн≥зац≥њ економ≥ки, засвоЇнн¤ найнов≥тн≥ших до-с¤гнень науки ≥ техн≥ки в крањнах ринковоњ економ≥ки, що розвива-ютьс¤, можуть бути вир≥шен≥ через встановленн¤ стаб≥льних ≥ ши-роких контакт≥в з крањнами розвиненоњ ринковоњ економ≥ки. ÷е, в свою чергу, можливе за умови виробництва пор≥вн¤но конкуренто-спроможноњ продукц≥њ, що потребуЇ вдосконаленн¤ ринкового ме-хан≥зму господарюванн¤, створенн¤ зм≥шаноњ економ≥ки, запрова-дженн¤ ≥нших елемент≥в соц≥альне ор≥Їнтованоњ ринковоњ еконо-м≥ки. ѕод≥бн≥ завданн¤ постають ≥ перед крањнами перех≥дноњ в≥д централ≥зовано керованоњ до ринковоњ економ≥ки. ќтже, проблема створенн¤ в крањнах цих двох соц≥ально-економ≥чних п≥дсистем ме-хан≥зму економ≥чного саморегулюванн¤ багато в чому зб≥гаЇтьс¤ ≥з завданн¤м адаптац≥њ цих крањн до сучасних реал≥й св≥тового госпо-дарства.
 р≥м того, крањни перех≥дноњ в≥д централ≥зованоњ керованоњ до ринковоњ економ≥ки паралельно вир≥шують надзвичайно складну проблему становленн¤ своЇњ державност≥, робл¤ть спробу п≥двести п≥д нењ економ≥чний грунт. ¬ир≥шенн¤ таких проблем упов≥льнюЇ економ≥чн≥ перетворенн¤, оск≥льки в≥дт¤гуЇ ≥ сили, ≥ кошти, потр≥бн≥ ще й дл¤ подоланн¤ опору старих структур.
Ўл¤хи входженн¤ ”крањни до Ївропейського економ≥чного про-стору можуть бути досить р≥зноман≥тними, проте визначатимуть њх темпи внутр≥шньоњ трансформац≥њ системи. ÷¤ трансформац≥¤, ¤кщо подавати њњ у дещо спрощеному вигл¤д≥, характеризуватиметьс¤ акцентом на власн≥ сили та ресурси з урахуванн¤м об'Їктивноњ не-обх≥дност≥ закладанн¤ нових засад сп≥вроб≥тництва ”крањни з ≥ншими державами колишнього —–—– (зв'¤зки з ними набули характеру зовн≥шн≥х економ≥чних зв'¤зк≥в) та визначенн¤м економ≥чноњ стра-гет≥њ, спр¤мованоњ на розвиток економ≥чних в≥дносин ≥з «аходом.
¬ажливе м≥жнародне значенн¤ маЇ також позиц≥¤ «аходу з на-данн¤ ”крањн≥ безпосередньоњ терм≥новоњ п≥дтримки на шл¤ху до цив≥л≥зованоњ ринковоњ системи та у розробц≥ м≥жнародноњ програ-ми участ≥ крањн «аходу в реконструкц≥њ держав —х≥дноњ ™вропи (в тому числ≥ ”крањни). ѕрограму мають контролювати зах≥дн≥ крањ-ни ≥ м≥жнародн≥ ф≥нансов≥ ≥нститути, залишаючи, њњ водночас обов'¤з-ково в≥дкритою дл¤ ≥н≥ц≥ативи й участ≥ держав —х≥дноњ ™вропи ¤к р≥вноправних партнер≥в.
‘ункц≥ональну п≥дструктуру сучасного св≥тового господарства становл¤ть об'Їднанн¤ крањн (та ≥нших суб'Їкт≥в ринковоњ системи), ¤к≥ д≥ють виход¤чи з конкретних економ≥чних ≥нтерес≥в (торгових, валютних, галузевих тощо). ƒ≥алектичний взаЇмозв'¤зок м≥ж; рег≥о-нальною та функц≥ональною п≥дструктурами сучасного св≥тово-го господарства пол¤гаЇ в тому, що вони у своњй сукупност≥ спри¤-ють розв'¤занню суперечностей м≥ж соц≥ально-економ≥чними п≥д-системами св≥тового господарства, а власне функц≥ональна п≥дструк-тура зумовлюЇ розв'¤занн¤ суперечностей рег≥ональноњ п≥дструк-тури.
÷≥л≥сн≥сть соц≥ально-економ≥чних п≥дсистем св≥тового господар-ства спри¤Ї розвитку його рег≥ональноњ та функц≥ональноњ п≥дструк-тур. ” такому взаЇмозв'¤зку криЇтьс¤ внутр≥шнЇ джерело розвитку сучасного св≥тового господарства.
–ег≥ональна ≥ функц≥ональна п≥дструктури ще раз п≥дтверджу-ють, що в сучасних умовах розвиток кожноњ крањни нев≥дд≥льний в≥д участ≥ њњ в широкому обм≥н≥ матер≥альними, науковими, духов-ними ц≥нност¤ми. ≈коном≥чн≥ зв'¤зки функц≥онують ¤к м≥ж окре-мими державами р≥зних р≥вн≥в розвитку, так ≥ м≥ж економ≥чними об'Їднанн¤ми њх. ÷≥ зв'¤зки набувають р≥зноман≥тних форм: в≥д тор-гового обм≥ну до спец≥ал≥зац≥њ й кооперуванн¤ виробництва.
” функц≥ональн≥й п≥дструктур≥ сучасного св≥тового господарст-ва сл≥д вид≥лити спец≥ал≥зован≥ економ≥чн≥ об'Їднанн¤ 00Ќ:
1) ACC - јдм≥н≥стративний ком≥тет з координац≥њ, пост≥йний ор-ган 00Ќ, ¤кий зд≥йснюЇ взаЇмозв'¤зок ≥ координуЇ роботу ≥з спе-ц≥ал≥зованими закладами системи 00Ќ ≥ ћ≥жнародним агентством з атомноњ енерг≥њ (IAEA); 2) UNPC -  ом≥с≥¤ OOЌ з питань народо-населенн¤, що займаЇтьс¤ проблемами демограф≥њ та демограф≥ч-ноњ статистики в м≥жнародному масштаб≥; 3) —“— -  ом≥с≥¤ OOЌ з транснац≥ональних корпорац≥й (“H ), основн≥ функц≥њ ¤коњ пол¤га-ють у всеб≥чному ≥ глибокому анал≥з≥ питань, пов'¤заних з д≥¤льн≥с-тю “Ќ , з метою вивченн¤ можливост≥ виробленн¤ сп≥льноњ угоди м≥ж зац≥кавленими сторонами; 4) CDR -  ом≥тет з плануванн¤ розвитку; 5) CNR -  ом≥тет з природних ресурс≥в; 6) ESCAP Statis-tical Committee - орган≥зац≥¤, покликана подавати допомогу крањ-нам рег≥ону јз≥њ ≥ “ихого океану в становленн≥ та розвитку нац≥о-нальних статистичних служб, а також розробл¤ти рекомендац≥њ з питань статистичноњ методолог≥њ та проведенн¤ статистичних опи-тувань; 7) ILO - ћ≥жнародна орган≥зац≥¤ прац≥, головними завдан-н¤ми ¤коњ Ї спри¤нн¤ пол≥пшенню умов прац≥, регламентац≥¤ робочого часу та набору робочоњ сили, боротьба з безроб≥тт¤м, га-рант≥¤ зарплати, що забезпечуЇ задов≥льн≥ умови житт¤, захист прац≥вник≥в в≥д профес≥йних захворювань та нещасних випадк≥в тощо; 8) PCNIDS - ѕ≥дготовчий ком≥тет дл¤ новоњ м≥жнародноњ стра-тег≥њ розвитку, ¤кий складав проекти ћ≥жнародноњ стратег≥њ розвитку на 1981-1990 рр. ≥ 1991-2000 рр. з метою спри¤нн¤ соц≥ально-економ≥чному прогресу в крањнах ринковоњ економ≥ки, що розвива-ютьс¤, а нин≥ ≥ в крањнах, що переход¤ть до ринку, забезпеченн¤ њхньоњ р≥вноправноњ й ефективноњ участ≥ у виробленн≥ та реал≥зац≥њ вс≥х р≥шень ≥ постанов у сфер≥ м≥жнародного економ≥чного сп≥вро-б≥тництва; 9) иN^– - ѕрограма розвитку ќќЌ, що Ї основним каналом наданн¤ багатосторонньоњ техн≥чноњ та до≥нвестиц≥йноњ допомоги (направленн¤ експерт≥в, поставки устаткуванн¤, п≥дготовка нац≥ональних кадр≥в тощо) крањнам ринковоњ економ≥ки, що розви-ваютьс¤, та крањнам, що переход¤ть до ринку.
 р≥м спец≥ал≥зованих до функц≥ональноњ структури належать галузев≥ економ≥чн≥ об'Їднанн¤ в рамках OOЌ, а саме: IAEA - ћ≥ж-народне агентство з атомноњ енерг≥њ; UNIDO - ќрган≥зац≥¤ 00Ќ з питань промислового розвитку; FAO - ѕродовольча ≥ с≥льсько-господарська орган≥зац≥¤ OOЌ; ICAO - ќрган≥зац≥¤ м≥жнародноњ цив≥льноњ ав≥ац≥њ; UNCTAD -  онференц≥¤ OOЌ з торг≥вл≥ ≥ роз-витку, ¤ка займаЇтьс¤ вс≥Їю сукупн≥стю питань спри¤нн¤ розвитку м≥жнародноњ торг≥вл≥ на р≥вноправн≥й ≥ взаЇмовиг≥дн≥й основ≥;
IBRD - ћ≥жнародний банк реконструкц≥њ ≥ розвитку; IMF - ћ≥ж-народний валютний фонд; WHO - ¬сесв≥тн¤ орган≥зац≥¤ охорони
здоров'¤; WIPO - ¬сесв≥тн¤ орган≥зац≥¤ ≥нтелектуальноњ власно-ст≥ та ≥н.
ћ≥ждержавн≥ галузев≥ орган≥зац≥њ також вход¤ть до функц≥ональ-ноњ структури сучасного св≥тового господарства. —еред них ч≥льне м≥сце пос≥дають EURATOM - ™вропейське товариство з атомноњ енерг≥њ; ECSC - ™вропейське об'Їднанн¤ вуг≥лл¤ ≥ стал≥; OPEC - ќрган≥зац≥¤ крањн - експортер≥в нафти; AOAD - јрабська орган≥-зац≥¤ с≥льськогосподарського розвитку; ICO - ћ≥жнародна орга-н≥зац≥¤ з кави; ECAC - ™вропейська конференц≥¤ цив≥льноњ ав≥а-ц≥њ; IOSC "Intelsat" - ћ≥жнародна орган≥зац≥¤ супутникового зв'¤зку;
GATT - √енеральна угода з тариф≥в ≥ торг≥вл≥; ADB - јз≥атський банк розвитку; ALAB - јрабо-Ћатиноамериканський банк; EBRD - ™вропейський банк реконструкц≥њ ≥ розвитку.
” функц≥ональн≥й структур≥ д≥ють також ≥ м≥жнародн≥ галузев≥ об'Їднанн¤ п≥дприЇмц≥в: SITA - ћ≥жнародне товариство ав≥ац≥й-ного електрозв'¤зку; ISMA - ћ≥жнародна асоц≥ац≥¤ виробник≥в фосфат≥в; IRU - ћ≥жнародний союз автомоб≥льного транспорту;
IUMI - ћ≥жнародний союз морського страхуванн¤ та багато ≥нших.
І 5. —в≥тове господарство ¤к зростаюча суперечлива ц≥л≥сн≥сть
–озвиток св≥тового господарства, пристосуванн¤ його до зм≥н, пов'¤заних з науково-техн≥чним прогресом, зумовили розмањтт¤ структур - соц≥ально-економ≥чноњ, рег≥ональноњ та функц≥ональ-ноњ. ™дн≥сть св≥тового господарства дос¤гаЇтьс¤ через розв'¤занн¤ суперечностей його р≥зноман≥тност≥.
≈волюц≥¤ св≥тового господарства Ї нев≥дд≥льною в≥д ≥нтернац≥о-нал≥зац≥њ обм≥ну ≥ виробництва. ÷≥ взаЇмопов'¤зан≥ економ≥чн≥ про-цеси розгортаютьс¤ у сфер≥ м≥жнародних економ≥чних в≥дносин, позначаютьс¤ на п≥двищенн≥ рол≥ р≥зних форм промисловоњ коопе-рац≥њ, зростанн≥ господарськоњ та орган≥зац≥йно-економ≥чноњ взаЇмо-залежност≥ р≥зних крањн ≥ м≥жнародних економ≥чних орган≥зац≥й.
≤нтернац≥онал≥зац≥¤ обм≥ну ≥ виробництва все б≥льше набуваЇ незворотного характеру, в≥дбиваючи розвиток Їдност≥ ¤к нац≥ональ-них господарств, так ≥ р≥зноман≥тних структур у св≥товому госпо-дарств≥, спри¤ючи розв'¤занню його суперечностей. ¬≥дкрит≥стю економ≥ки визначаЇтьс¤ сусп≥льний прогрес дл¤ вс≥х держав, а зам-кнут≥сть згубна. ” б≥льшост≥ крањн процес в≥дтворенн¤ практично неможливий без зовн≥шн≥х економ≥чних зв'¤зк≥в.
ѕерех≥дний стан, в ¤кому знаходитьс¤ св≥тове господарство, най-повн≥ше ви¤вл¤Їтьс¤ у процес≥ соц≥ал≥зац≥њ, що т≥Їю чи ≥ншою м≥-рою охопив ус≥ крањни. Ќа фон≥ розгортанн¤ цього процесу розви-ваютьс¤ суперечност≥ св≥тового господарства. ¬иважен≥сть сучасного наукового п≥дходу пол¤гаЇ у визнанн≥ ≥снуванн¤ суперечнос-тей ≥ поступовому розв'¤зуванн≥ њх у процес≥ взаЇморозвитку, а не через знищенн¤ одн≥Їњ ≥з стор≥н суперечност≥.
¬ажливою суперечн≥стю св≥тового господарства Ї суперечн≥сть м≥ж крањнами розвиненоњ ринковоњ економ≥ки та державами пере-х≥дноњ в≥д централ≥зовано керованоњ до ринковоњ економ≥ки. «азна-чена суперечн≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ у р≥зних формах. Ќаприклад, у той час, коли в розвинених крањнах спостер≥гаЇтьс¤ новий виток Ќ“ѕ, пов'¤заний з≥ зростанн¤м концентрац≥њ кап≥талу, в крањнах перех≥д-ноњ економ≥ки в≥дчуваЇтьс¤ гостра нестача кошт≥в, зокрема на впро-вадженн¤ нов≥тн≥х технолог≥й у виробництво. «а под≥бних умов конкуренц≥¤ м≥ж двома групами крањн стаЇ б≥льш жорсткою. ќд-ним ≥з серйозних теоретичних ≥ практичних питань залишаЇтьс¤ подальше поглибленн¤ Ївропейськоњ ≥нтеграц≥њ та формуванн¤ Ївро-пейського економ≥чного простору. ÷¤ проблема охоплюЇ не т≥льки власне економ≥чну, а й пол≥тичну сферу. ”часть крањн —х≥дноњ ™вропи (в тому числ≥ ”крањни) в ≥нтеграц≥йних процесах на континент≥ по-требуЇ пол≥тичноњ в≥дпов≥дальност≥ та врахуванн¤ њхн≥х нац≥ональ-них ≥нтерес≥в. ѕроте на сьогодн≥ немаЇ глибокого наукового анал≥-зу цих проблем, а також ц≥л≥сноњ концепц≥њ участ≥, скаж≥мо ”крањ-ни, в цих процесах, кр≥м того, нашаровуютьс¤ складн≥ обставини державотворенн¤.
” св≥тов≥й практиц≥ в≥дпрацьовуЇтьс¤ ефективний механ≥зм за-хисту рег≥ональних економ≥чних ≥нтерес≥в при одночасн≥й актив-н≥й взаЇмод≥њ з трет≥ми крањнами. ÷е одна з нових тенденц≥й у розвитку м≥жнародного под≥лу прац≥, ¤ка певним чином впливаЇ на становище крањн перех≥дноњ економ≥ки в св≥товому господарському середовищ≥ та вимагаЇ в≥д них пошуку ≥ створенн¤ власних меха-н≥зм≥в входженн¤ у св≥тов≥ ринки. —творенн¤ сп≥льних п≥дприЇмств, у кращому випадку, дасть можлив≥сть лише наблизитис¤ до св≥то-вого р≥вн¤, але перевершити його можна т≥льки завд¤ки запрова-дженню власних високих технолог≥й. ќтже, виникають завданн¤, розв'¤занн¤ ¤ких лежить у площин≥ пошуку оптимального сп≥вв≥д-ношенн¤ процес≥в внутр≥шньоњ трансформац≥њ господарства в крањ-нах перех≥дноњ економ≥ки з новими тенденц≥¤ми у зовн≥шньоеко-ном≥чн≥й д≥¤льност≥ њх та у св≥тов≥й економ≥ц≥.
«а всеос¤жноњ кризи, що охопила практично вс≥ крањни перех≥д-ноњ економ≥ки, у сфер≥ сп≥льного п≥дприЇмництва зах≥дн≥ партнери в≥дчувають практичну в≥дсутн≥сть серйозних стимул≥в ≥ реальних умов дл¤ великих кап≥таловкладень в економ≥ку крањн —х≥дноњ ™вро-пи. ѕроте на «аход≥ поступово перемагаЇ конструктивний п≥дх≥д до подоланн¤ ц≥Їњ форми суперечност≥. ¬≥н пол¤гаЇ у визнанн≥ необ-х≥дност≥ сп≥льного пошуку ефективних механ≥зм≥в розв'¤занн¤ пе-редус≥м глобальних соц≥ально-економ≥чних проблем.
—уперечн≥сть м≥ж крањнами розвиненоњ ринковоњ економ≥ки ≥ крањ-нами ринковоњ економ≥ки, що розвиваютьс¤, також Ї суперечн≥стю св≥тового господарства. ¬она особливо пом≥тно ви¤вл¤Їтьс¤ у в≥дно-синах асиметричноњ, деформованоњ взаЇмозалежност≥ транс-нац≥онального кап≥талу та крањн ринковоњ економ≥ки, що розви-ваютьс¤. “ранснац≥ональн≥ корпорац≥њ (“Ќ ), д≥ючи в цих крањнах, ор≥Їнтують ≥ матер≥ально спри¤ють переходу њх на ≥нтенсивний тип економ≥чного зростанн¤, але паралельно в≥дтворюють в≥дносини залежност≥.  ожна крањна в≥дпов≥дно до характеру та р≥вн¤ розвит-ку њњ економ≥ки або спри¤Ї д≥¤льност≥ ≥ноземного кап≥талу (јргенти-на, ћексика, ѕ≥вденна  оре¤, ћалайз≥¤, —≥нгапур, √онконг, “ай-вань тощо), або уникаЇ економ≥чних в≥дносин з ним (Ћ≥в≥¤, √ана, Ўр≥-Ћанка тощо), або юридичне регулюЇ д≥¤льн≥сть “Ќ  (≤нд≥¤, Ѕразил≥¤, ™гипет, Ќ≥гер≥¤ тощо). Ѕезперечно, що у вс≥х розгл¤нутих випадках виникають нов≥ суперечност≥. ¬они, ¤к правило, пол¤гають у тому, що багато крањн ринковоњ економ≥ки, що розвиваютьс¤, во-лод≥ють незл≥ченними природними багатствами, проте залишають-с¤ слабкорозвиненими, оск≥льки не зум≥ли вчасно визначити ¤к своњ пор≥вн¤льн≥ переваги в конкурентн≥й боротьб≥ на св≥товому ринку, так ≥ оптимальн≥ способи (враховуючи залученн¤ ≥ноземних кап≥та-л≥в) використанн¤ власних ресурс≥в. ” результат≥ ≥нвестиц≥њ в ≥нду-стр≥альний розвиток дають незначний ефект, породжують пробле-ми соц≥ального характеру. Ќатом≥сть у крањнах «аходу структурна перебудова економ≥ки ≥ впровадженн¤ дос¤гнень Ќ“ѕ зменшують залежн≥сть розширеного в≥дтворенн¤ в≥д крањн, що розвиваютьс¤.
”середин≥ величезного масиву крањн ринковоњ економ≥ки, що роз-виваютьс¤, також Ї суперечност≥. ќб'Їктивно вони спричинен≥ д≥Їю закону нер≥вном≥рност≥ розвитку на р≥вн≥ св≥тового господарства. ¬насл≥док цього спостер≥гаЇтьс¤ процес диференц≥ац≥њ м≥ж цими крањ-нами. ќдн≥Їю з форм ви¤ву процесу диференц≥ац≥њ Ї р≥зний ступ≥нь залученн¤ нац≥ональних економ≥к до св≥тового под≥лу прац≥, що виз-начаЇтьс¤ за часткою експорту в нац≥ональному доход≥ (експортною квотою). ≤ншою формою ви¤ву суперечностей м≥ж крањнами ринко-воњ економ≥ки, що розвиваютьс¤, Ї р≥зн≥ темпи структурноњ перебудо-ви економ≥ки, тобто переходу в≥д трудоЇмних до кап≥талоЇмних ≥ да-л≥ - до наукоЇмних галузей. як правило, р≥зн≥ крањни плат¤ть р≥зну соц≥альну ц≥ну за модерн≥зац≥ю своњх внутр≥шн≥х структур. ” той час, ¤к, наприклад, “ихоокеанський економ≥чний рег≥он розвиваЇтьс¤ над-звичайно динам≥чно, крањни, розташован≥ п≥вденн≥ше —ахари, пере-бувають у стан≥ найглибшоњ кризи через стагнац≥ю та агон≥ю тради-ц≥йних господарських структур ≥ практично неспроможн≥ скориста-тис¤ в масовому масштаб≥ плодами науково-техн≥чного прогресу.
—уперечност≥ м≥ж крањнами, що переход¤ть до ринкових в≥дно-син, ≥ крањнами з розвиненою ринковою системою пов'¤зан≥ з тим, що ц≥ групи крањн мають неоднаков≥ умови дл¤ веденн¤ економ≥ч-ноњ конкуренц≥њ. “ак≥ умови склалис¤ внасл≥док ослабленн¤ еконо-м≥чних позиц≥й крањн командно-адм≥н≥стративноњ системи, що роз-палас¤, ≥ посиленн¤ пан≥вних позиц≥й у св≥товому господарств≥ —Ўј, япон≥њ, Ќ≥меччини, ¬еликобритан≥њ, ‘ранц≥њ.
—уперечност≥ св≥тового господарства зач≥пають ус≥ його струк-тури - соц≥ально-економ≥чну, рег≥ональну, функц≥ональну. ƒ≥¤ цих суперечностей перепл≥таЇтьс¤ ¤к на нац≥ональному, так ≥ на суб-рег≥ональному та глобальному р≥вн¤х. –озв'¤занн¤ зазначених су-перечностей можливе за умови переростанн¤ св≥тового господар-ства в Їдиний орган≥зм, у ¤кому розвиватимутьс¤ держави ус≥х соц≥ально-економ≥чних систем.
’арактер розвитку взаЇмозалежностей ≥ суперечностей, взаЇ-мозв'¤зк≥в, що утворюютьс¤ у св≥товому господарств≥, впливаЇ на вс≥ складов≥ частини його. «м≥ни техн≥чних характеристик ≥ пол≥п-шенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ, коливанн¤ св≥тових ц≥н на сировину ≥ го-тов≥ вироби, нест≥йк≥сть у валютно-ф≥нансов≥й сфер≥, загостренн¤ енергосировинноњ та продовольчоњ проблем, ¤к ≥ проблем нав-колишнього середовища "та-дем≥л≥таризац≥њ тощо, - все це т≥Їю чи ≥ншою м≥рою залежно в≥д значенн¤ проблеми позначаЇтьс¤ на кож-ному нац≥ональному господарств≥, на економ≥ц≥ будь-¤коњ групи крањн.
ƒо головних законом≥рностей розвитку сучасного св≥тового госпо-дарства належать: 1) д≥алектична Їдн≥сть в≥докремлених господарств р≥зних крањн, ¤к≥ в≥дстоюють своњ ≥нтереси, вступають у певн≥ м≥жна-родн≥ економ≥чн≥ в≥дносини п≥д впливом розвитку тенденц≥њ до ≥нтер-нац≥онал≥зац≥њ господарських зв'¤зк≥в; 2) нер≥вном≥рн≥сть розвитку крањн ¤к причинно-насл≥дковий зв'¤зок м≥ж зростанн¤м концентрац≥њ, мо-нопол≥зац≥њ виробництва ≥ загостренн¤м суперечностей; 3) зумовлене новим етапом науково-техн≥чного прогресу поглибленн¤ м≥жнарод-ного под≥лу прац≥, ¤кий за речовим зм≥стом Ї фактором удосконален-н¤ продуктивних сил, зростанн¤ продуктивност≥ сусп≥льноњ прац≥, а за сусп≥льною формою - засобом формуванн¤ м≥жнародноњ залежност≥, нер≥вноправност≥ крањн; 4) головними суб'Їктами у систем≥ св≥тових господарських зв'¤зк≥в Ї “Ќ  ≥ “ЌЅ; 5) посиленн¤ впливу держави на св≥тогосподарськ≥ зв'¤зки. «а темпами поступу св≥тов≥ господарськ≥ зв'¤зки випереджають розвиток внутр≥шньогосподарських в≥дносин, темпи створенн¤ валового нац≥онального продукту.