–озд≥л «
ѕ–ќ÷≈— —”—ѕ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј …ќ√ќ ‘ј “ќ–», «ћ≤—“ ≤ –≈«”Ћ№“ј“»¬Ќ≤—“№
І 1. ¬иробництво ¤к процес сусп≥льноњ прац≥
¬иробництво - це не т≥льки процес створенн¤ благ, необх≥дних дл¤ задоволенн¤ р≥зноман≥тних потреб людини. ÷е ще й в≥дтворен-н¤ самого житт¤ людей, оск≥льки при цьому забезпечуютьс¤ засо-би њхнього ф≥зичного ≥снуванн¤, а також реал≥зац≥¤ ≥ розвиток њхн≥х зд≥бностей.
” процес≥ виробництва взаЇмод≥ють прац¤ ≥ природа. ѕрац¤ - людська д≥¤льн≥сть, спр¤мована на створенн¤ матер≥альних ≥ духов-них благ дл¤ задоволенн¤ потреб людей. ѕроте створенн¤ мате-р≥альних благ у певних межах може зд≥йснюватис¤ ≥ без безпосе-редньоњ участ≥ людини (автоматизоване виробництво, х≥м≥чний про-цес тощо). ¬ цьому випадку прац¤ не зникаЇ, вона перем≥щуЇтьс¤ у сферу регулюванн¤, управл≥нн¤.
ѕрац¤ ≥ виробництво - не тотожн≥ пон¤тт¤. ¬иробництво - це процес прац≥, ¤ка маЇ завершений, результативний характер. “ака прац¤ Ї продуктивною, а засоби њњ зд≥йсненн¤ - засобами вироб-ництва. якщо вироблено продукт, процес виробництва в≥дбувс¤. ћоже статис¤, що прац¤ мала м≥сце, але продукт з ¤кихось причин не створено. “аке виробництво маЇ незавершений характер.
ѕроцес прац≥ зд≥йснюЇтьс¤ результативно, тобто з певною про-дуктивн≥стю або ефективн≥стю, ¤ка залежить в≥д того, ¤к поЇдну-ютьс¤ його фактори ≥ наск≥льки повно вони використан≥. ѕри цьому важливе значенн¤ мають ¤к к≥льк≥сн≥ та ¤к≥сн≥ параметри фактор≥в виробництва, так ≥ њхн¤ майнова належн≥сть, в≥д ¤коњ багато в чому залежить мотивац≥¤ прац≥ учасник≥в процесу виробництва.  оли в≥домо, ¤к≥ 1 ¤к використовуютьс¤ фактори виробництва, кому вони належать, можна б≥льш-менш об'Їктивно визначити р≥вень проце-су виробництва.
¬иробництво ¤к процес сусп≥льноњ прац≥ складаЇтьс¤ з таких фаз:
безпосереднього виробництва, розпод≥лу, обм≥ну, споживанн¤. ¬оно посл≥довно проходить ус≥ ц≥ фази ≥ одночасно перебуваЇ в кожн≥й з них у певний момент.
¬ажливою характеристикою виробництва Ї його двоњст≥сть. ” кожний певний момент у процес≥ виробництва створюютьс¤ блага, тобто маЇ м≥сце прац¤ ≥ зд≥йснюютьс¤ њњ витрати, ≥ у такий спос≥б в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ вартост≥ вироблюваних благ. « точки зору створенн¤ конкретних благ (корисностей) процес виробни-цтва Ї продуктивною силою, ¤ка сама себе створюЇ.  оли в≥н пов'¤за-ний з формуванн¤м вартост≥ продукц≥њ, ¤ка ви¤вл¤Ї себе в обм≥н≥ витратами прац≥, вт≥леними в р≥зних благах з метою њх привласнен-н¤, цей процес виступаЇ ¤к розгортанн¤ певних економ≥чних ви-робничих в≥дносин (соц≥альне- та орган≥зац≥йно-економ≥чних).
ѕроцес виробництва - це взаЇмод≥¤ продуктивних сил ≥ виробни-чих в≥дносин, ¤к≥ перебувають у суперечлив≥й Їдност≥, але в≥дносно автономн≥ у своЇму розвитку. ќстанн≥й може бути ¤к еволюц≥йним, так ≥ стрибкопод≥бним.
’арактерною рисою виробництва ¤к процесу Ї також поЇднан-н¤ в ньому елемент≥в розвитку ≥ функц≥онуванн¤ (тобто безпере-рвного його повторенн¤, в ход≥ ¤кого створюютьс¤ передумови дл¤ розвитку). Ќарощуванн¤ к≥льк≥сних зм≥н п≥д час функц≥онуванн¤ виробництва робить можливим перех≥д на новий ¤к≥сний р≥вень, на ¤кому знову-таки забезпечуЇтьс¤ б≥льш ефективне функц≥ону-ванн¤.
¬ажливою особлив≥стю процесу виробництва Ї створенн¤ не т≥ль-ки матер≥альних, а й нематер≥альних благ та послуг, значенн¤ ¤ких в сучасних умовах значно зросло.
І 2. ‘актори виробництва: види, типи, функц≥њ
¬иди фактор≥в виробництва зумовлен≥ р≥зноман≥тною виробни-чою д≥¤льн≥стю людини у багатьох галуз¤х, п≥дгалуз¤х, сферах, п≥д-розд≥лах ≥ рег≥онах. Ќаприклад, Ї фактори (засоби) виробництва с≥льськогосподарського призначенн¤ або так≥, що належать до про-мисловост≥ чи таких њњ п≥дгалузей, ¤к легка промислов≥сть, машино-будуванн¤. –об≥тники ¤к фактори виробництва можуть бути зай-н¤т≥ в матер≥альному виробництв≥ чи духовн≥й сфер≥, в р≥зних рег≥-онах крањни тощо. ¬иди фактор≥в виробництва дуже р≥зноман≥тн≥, що Ї об'Їктивною п≥дставою сусп≥льного под≥лу прац≥.
ƒл¤ тип≥в фактор≥в виробництва характерною Ї визначен≥сть. ¬они представлен≥ засобами виробництва (речовий фактор) ≥ без-посередн≥ми виробниками (особистий фактор), над≥леними здат-н≥стю до прац≥ (в тому числ≥ до п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥), ¤ка реал≥зуЇтьс¤ у поЇднанн≥ з засобами прац≥.
ќсобистий ≥ речовий фактори набувають найсуттЇв≥шоњ ¤кост≥ - сусп≥льного характеру, коли постають не ¤к ≥ндив≥дуальн≥, а ¤к су-купн≥ фактори. ≤ндив≥дуальн≥ фактори, ¤к ≥ ≥ндив≥дуальне вироб-ництво, певною м≥рою Ї абстракц≥Їю. ≤ндив≥дуальн≥ фактори обох тип≥в (засоби виробництва ≥ робоча сила) в сусп≥льному вигл¤д≥ - це сукупна робоча сила та сукупн≥ засоби виробництва, сукупний фактор виробництва - однотипний але багатовидовий. «ростанн¤ р≥зноман≥тност≥ вид≥в фактора не зм≥нюЇ його типу, але означаЇ розвиток його сусп≥льного характеру, оск≥льки примножуЇ й ус-кладнюЇ зв'¤зки м≥ж р≥зновидовими факторами виробництва од-ного типу (речового або особистого). ћ≥ж ≥ндив≥дуальним та сукуп-ним факторами виробництва виникають в≥дносини ≥ Їдност≥, ≥ в≥д-чуженн¤.
ѕервинними факторами виробництва були земл¤ ≥ прац¤. « роз-витком цив≥л≥зац≥њ з'¤вилис¤ й ≥нш≥ речов≥ фактори виробництва, але також пох≥дн≥ в≥д земл≥. ќстанн≥ Ї вже результатами прац≥, про-дукц≥Їю виробничого призначенн¤. ќбидва типи фактор≥в вироб-ництва (≥ засоби виробництва, ≥ робоча сила) мають Їдине призна-ченн¤: вони Ї продуктивними силами, силами д≥њ людей на природу з метою створенн¤ благ.
ѕроте њхн≥ функц≥њ розр≥зн¤ютьс¤. ѕрац≥вник створюЇ засоби виробництва, визначаЇ њхнЇ призначенн¤ ≥ використовуЇ њх в про-цес≥ прац≥. –ечов≥ фактори виробництва функц≥онують ¤к засоби оснащенн¤ трудовоњ д≥¤льност≥ людини, примноженн¤ њњ продук-тивноњ сили. ÷е предметн≥ органи прац≥, своЇр≥дне продовженн¤ людських орган≥в д≥¤льност≥ ≥ матер≥альна основа розвитку њх в про-цес≥ виробництва.
‘ункц≥¤ роб≥тника ¤к особистого фактора виробництва пол¤гаЇ у використанн≥ своЇњ робочоњ сили в процес≥ прац≥ ¤к д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на зм≥ну предмет≥в ≥ сил природи з метою задоволен-н¤ своњх потреб. —укупн≥сть ф≥зичних та ≥нтелектуальних зд≥бнос-тей людини становить њњ робочу силу.
‘ункц≥¤ засоб≥в виробництва пол¤гаЇ в тому, щоб бути пров≥д-ником продуктивноњ д≥њ прац≥вника на предмети ≥ сили природи. „астина засоб≥в виробництва характеризуЇтьс¤ засобами прац≥, за допомогою ¤ких роб≥тники продуктивно трансформують предмети прац≥. јктивною частиною засоб≥в прац≥ Ї знар¤дд¤ прац≥, р≥вень розвитку ¤ких багато в чому Ї показником в≥дносин м≥ж людьми, ¤к≥ складаютьс¤ в процес≥ виробництва, ≥ ступен¤ зр≥лост≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ епохи. —учасн≥ знар¤дд¤ прац≥ на в≥дм≥ну в≥д тих, що вико-ристовувалис¤ на початкових етапах цив≥л≥зац≥њ, включають у себе не т≥льки р≥зн≥ робоч≥ машини, механ≥зми, обладнанн¤, пристосу-ванн¤, двигуни та передавальн≥ пристроњ, а й автоматизован≥ систе-ми управл≥нн¤, ¤ким в≥дпов≥дають висок≥ технолог≥њ та переважно розумова прац¤ роб≥тник≥в.
ѕасивною частиною засоб≥в прац≥, значенн¤ ¤коњ в≥д цього не зменшуЇтьс¤, е засоби виробничоњ ≥нфраструктури, що виконують функц≥ю забезпеченн¤ загальних умов виробництва: буд≥вл≥, при-м≥щенн¤, шл¤хи сполученн¤, засоби зв'¤зку, ≥нформац≥њ та ≥нш≥ комун≥кац≥йн≥ системи.
ѕредмет прац≥ ¤к друга частина засоб≥в виробництва - це р≥ч (природна чи вироблена попередньою працею), на ¤ку спр¤мована прац¤ людини ≥ з ¤коњ вона ¤к з матер≥альноњ субстанц≥њ виробл¤Ї майбутн≥й продукт.
”с≥ зазначен≥ функц≥њ засоб≥в виробництва ≥ прац≥вник≥в Ї необ-х≥дними у виробничому процес≥. —еред них немаЇ другор¤дних. ќднак це не означаЇ, що не можуть бути визначен≥ певн≥ пр≥орите-ти. ўодо функц≥й, то пр≥оритет належить особистому фактору. ѕотенц≥альний ефект засоб≥в виробництва не реал≥зуЇтьс¤ поза керуючою та спр¤мовуючою д≥¤льн≥стю головноњ продуктивноњ си-ли - людини. ÷е не означаЇ, що речовий фактор виробництва Ї лише пасивною стороною процесу виробництва. Ќаприклад, та його частина, що створена самою природою (предмети прац≥, ¤к≥ не пройшли первинноњ обробки), безпосередньо впливаЇ на робочу силу. „асто причиною порушенн¤ економ≥чноњ р≥вноваги у сус-п≥льств≥ Ї недооц≥нка зворотноњ д≥њ природного речового фактора виробництва на умови функц≥онуванн¤ особистого фактора. –уй-н≥вною дл¤ особистого фактора може ви¤витис¤ д≥¤ й т≥Їњ части-ни речового фактора, що Ї знар¤дд¤ми прац≥. ѕроте функц≥¤-при-чина притаманна жив≥й прац≥, а функц≥¤-насл≥док - засобам ви-робництва.
ѕри розгл¤д≥ розвитку функц≥й фактор≥в виробництва њхн≥й вза-Їмозалежност≥ та взаЇмовпливу сл≥д прид≥л¤ти першочергову ува-гу. Ќедооц≥нка значенн¤ соц≥альноњ сфери, залишковий принцип вид≥ленн¤ ресурс≥в дл¤ њњ розвитку, приниженн¤ рол≥ всього того, що пов'¤зане ≥з забезпеченн¤м високого р≥вн¤ розвитку особисто-го фактора виробництва, зумовлен≥ неправильним розум≥нн¤м пр≥о-ритет≥в у функц≥ональн≥й взаЇмод≥њ фактор≥в виробництва.
І 3. ѕоЇднанн¤ фактор≥в виробництва
‘ункц≥онуванню ≥ взаЇмод≥њ фактор≥в виробництва передуЇ њхнЇ поЇднанн¤. ѕроцес виробництва передбачаЇ об'Їднанн¤ людей пев-ним чином м≥ж собою та з в≥дпов≥дними речовими факторами ви-робництва. ’арактер ≥ спос≥б поЇднанн¤ фактор≥в виробництва - це однопор¤дков≥, але нетотожн≥ категор≥њ. ” характер≥ поЇднанн¤ фактор≥в виробництва в≥дображаЇтьс¤ сукупн≥сть важливих соц≥-ально-економ≥чних рис т≥Їњ чи ≥ншоњ економ≥чноњ системи, њњ вироб-ничих в≥дносин, а у способ≥ поЇднанн¤ њх - конкретно-≥сторична комб≥нац≥¤ засоб≥в виробництва та робочоњ сили, пор¤док њх засто-суванн¤, тобто особливост≥ продуктивних сил.
” характер≥ в≥дбиваЇтьс¤ соц≥ально-економ≥чне, а у способ≥ - орган≥зац≥йно-трудове поЇднанн¤ фактор≥в виробництва. ѕершому в≥дпов≥дають економ≥чн≥ в≥дносини (виробництво, розпод≥л, обм≥н, споживанн¤), в основ≥ ¤ких знаход¤тьс¤ в≥дносини власност≥ або майнов≥; другому - орган≥зац≥йно-трудов≥ в≥дносини (спец≥ал≥зац≥њ, кооперац≥њ, науковоњ орган≥зац≥њ прац≥, дисципл≥ни, ресурсного за-безпеченн¤, реал≥зац≥њ результат≥в прац≥, управл≥нн¤ стандартами, ¤к≥стю тощо), ¤к≥ поход¤ть з в≥дносин орган≥зац≥њ безпосереднього використанн¤ фактор≥в виробництва ¤к елемент≥в продуктивних
сил.
ѕоЇднанн¤ фактор≥в виробництва - це не застигла система, а динам≥чне ¤вище. —еред проблем, ¤к≥ виникають у процес≥ поЇд-нанн¤ фактор≥в виробництва, вид≥л¤ють так≥:
забезпеченн¤ збалансованого розвитку засоб≥в виробництва ≥ трудових ресурс≥в, њхньоњ взаЇмноњ ¤к≥сноњ та к≥льк≥сноњ в≥дпов≥д-ност≥;
формуванн¤ ≥ п≥дтримка мотивац≥њ до впровадженн¤ б≥льш про-гресивних засоб≥в виробництва;
забезпеченн¤ зам≥ни ручноњ, малоквал≥ф≥кованоњ прац≥ на тех-н≥чно ≥ технолог≥чно оснащену, що даЇ змогу значно зменшити витрати вс≥х ресурс≥в на одиницю створеного продукту;
дос¤гненн¤ доц≥льних пропорц≥й при формуванн≥ техн≥ко-технолог≥чноњ бази виробництва ≥ п≥дготовц≥ сучасного прац≥вника;
пошук ≥ впровадженн¤ нових, прогресивних форм включенн¤ прац≥вник≥в у виробничий процес;
створенн¤ ≥ утриманн¤ на належному р≥вн≥ механ≥зму економ≥ч-ного управл≥нн¤ процесом поЇднанн¤ ≥ використанн¤ фактор≥в ви-робництва, за ¤кого б дос¤гавс¤ найб≥льший результат при наймен-ших витратах.
І 4. –езультативн≥сть виробництва
–езультативн≥сть використанн¤ речових та особистих фактор≥в виробництва може бути в≥дображена категор≥Їю ефективност≥ ви-робництва (сп≥вв≥дношенн¤м одержаного результату продуктивно-го використанн¤ фактор≥в виробництва та њхн≥х витрат). ≈фектив-н≥сть виробництва може бути п≥двищена за рахунок ¤к зб≥льшенн¤ використаних фактор≥в, так ≥ повн≥шого њх використанн¤, тобто екстенсивним або ≥нтенсивним шл¤хом. ” реальному процес≥ ви-робництва обидва шл¤хи перепл≥таютьс¤ при переважн≥й рол≥ од-ного з них. « розвитком сусп≥льства все б≥льшого поширенн¤ набу-ваЇ ≥нтенсивний шл¤х. ѕроцес ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва означаЇ б≥льш повне використанн¤ його фактор≥в, њхнЇ ¤к≥сне удосконален-н¤, а також пол≥пшенн¤ технолог≥й використанн¤ продуктивних можливостей њх та в≥дпов≥дне зменшенн¤ рол≥ простого к≥льк≥сного нарощуванн¤ фактор≥в, не пов'¤заних з суттЇвим пол≥пшенн¤м њхнього застосуванн¤.
«вичайно, к≥льк≥сне зб≥льшенн¤ фактор≥в виробництва практич-но завжди маЇ м≥сце ≥ тод≥, коли в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтенсивний розви-ток, але воно в≥д≥граЇ п≥дпор¤дковану роль, забезпечуючи просто-рово-часов≥ форми реал≥зац≥њ завдань ¤к≥сного вдосконаленн¤ за-соб≥в виробництва ≥ робочоњ сили. як≥сне вдосконаленн¤ фактор≥в виробництва не даЇ бажаного ефекту, ¤кщо не супроводжуЇтьс¤ адекватним використанн¤м њхн≥х пол≥пшених властивостей.
Ќайперспективн≥шим шл¤хом удосконаленн¤ фактор≥в вироб-ництва Ї впровадженн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу. ѕроте й традиц≥йну техн≥ку та технолог≥ю можна застосовувати по-р≥зному. «ростанн¤ р≥вн¤ використанн¤ можливостей на¤вноњ техн≥ки та технолог≥њ - не менш важливий напр¤м ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва. ѕри цьому ≥нтенсиф≥кац≥¤ виробництва зумовлена
темпами створенн¤ новоњ техн≥ки та технолог≥њ, њхнього масового застосуванн¤.
—ам по соб≥ техн≥чний прогрес автоматично не приводить до зростанн¤ ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва. ЌедостатнЇ або некомплексне використанн¤ новоњ техн≥ки та технолог≥њ не лише не п≥двищуЇ
р≥вень ≥нтенсиф≥кац≥њ та ефективност≥ виробництва, а, навпаки, знижуЇ його.
ќтже, м≥ж техн≥чним прогресом та ≥нтенсиф≥кац≥Їю виробницт-ва об'Їктивно ≥снуЇ така важлива ланка, ¤к використанн¤ фактор≥в виробництва, що даЇ змогу перетворити можливост≥ першого у динам≥ку другого. Ќайкращим Ї вар≥ант, коли в процес≥ виробни-цтва використовуютьс¤ фактори, ¤к≥ в≥дпов≥дають сучасним техн≥ко-технолог≥чним ≥ квал≥ф≥кац≥йно-профес≥йним вимогам ≥ до того ж повноц≥нно використовуютьс¤.
якщо в сусп≥льств≥ укор≥нюютьс¤ в≥дносини утриманства, соц≥аль-ноњ байдужост≥, зр≥вн¤л≥вки в оплат≥ прац≥, порушенн¤ соц≥альноњ справедливост≥ в розпод≥л≥ вироблюваних благ, це означаЇ, що в характер≥ поЇднанн¤ фактор≥в виробництва закладене в≥дчуженн¤ роб≥тника в≥д засоб≥в виробництва, ¤ке не даЇ достатньоњ мотивац≥њ до њхнього ≥нтенсивного використанн¤.
ѕрактика засв≥дчуЇ, що ≥нтенсиф≥кац≥¤ фактор≥в виробництва залежить в≥д зм≥н у характер≥ њхнього поЇднанн¤. Ѕ≥льш≥сть еконо-м≥ст≥в св≥ту вважають, що приватизац≥¤ виробництва не може бути тотальною. ¬ажливо актив≥зувати ≥ державн≥ його фактори через корпоратизац≥ю та комерц≥ал≥зац≥ю њхнього використанн¤. ¬одно-час сл≥д невпинно поширювати масштаби поЇднанн¤ прац≥вник≥в з власними (приватними), орендованими, акц≥онерними та зм≥шани-ми видами використанн¤ засоб≥в виробництва.
Ќайб≥льший виробничий ефект дос¤гаЇтьс¤ тод≥, коли користу-вач≥ фактор≥в водночас Ї њхн≥ми власниками. ќднак таке поЇднан-н¤ навр¤д чи може бути загальним ≥ нав≥ть широкомасштабним, оск≥льки це означаЇ, що вс≥ члени сусп≥льства повинн≥ бути не т≥ль-ки ном≥нальними, а й функц≥онуючими власниками, тобто вико-навц¤ми оперативних розпор¤дчих функц≥й. ѕроте кожний крок з наближенн¤ до такого поЇднанн¤ фактор≥в виробництва робить њх функц≥онуванн¤ ≥нтенсивн≥шим, п≥двищуючи результативн≥сть про-цесу виробництва ≥ повн≥ше задовольн¤ючи потреби член≥в сус-п≥льства.
І 5. Ќауково-техн≥чна революц≥¤ зм≥ни у зм≥ст≥ й характер≥ прац≥
ѕоступальний розвиток сусп≥льного виробництва, його пост≥й-не вдосконаленн¤ Ї фундаментальними законом≥рност¤ми еконо-м≥чного житт¤ людства. ¬≥н заснований на прогрес≥ науки ≥ техн≥ки.
Ќаука - це особливий вид людськоњ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на виробництво нових знань про природу, сусп≥льство та мисленн¤. ѕ≥д пон¤тт¤м техн≥ка розум≥ють сукупн≥сть засоб≥в прац≥, що вико-ристовуютьс¤ у виробничих ц≥л¤х та дл¤ задоволенн¤ особистих потреб людини.
Ќов≥ знанн¤ матер≥ал≥зуютьс¤ в нових засобах прац≥, задоволен-н¤ одних потреб породжуЇ ≥нш≥. «'¤вл¤ютьс¤ нов≥ ≥дењ та розробки, створюютьс¤ досконал≥ш≥ техн≥ка, технолог≥¤ ≥ предмети спожи-ванн¤. ¬они зумовлюють ≥ формують необх≥дн≥ умови дл¤ подаль-ших к≥льк≥сних та ¤к≥сних зрушень у сфер≥ наукових досл≥джень, техн≥чних розробок виробництва та споживанн¤. “ака приблизно схема д≥њ науково-техн≥чного прогресу, що Ї безперервним про-цесом розвитку науки, техн≥ки, технолог≥њ, виробництва ≥ спожи-ванн¤.
Ќауково-техн≥чний прогрес зд≥йснюЇтьс¤ у двох формах: ево-люц≥йн≥й та революц≥йн≥й.
≈волюц≥йна форма Ќ“ѕ маЇ м≥сце, коли техн≥ка ≥ технолог≥¤, що застосовуютьс¤ у виробництв≥, удосконалюютьс¤ на основ≥ вже в≥-домих наукових знань. ѕрикладом ц≥Їњ форми Ќ“ѕ Ї розвиток енер-гетичноњ техн≥ки, заснованоњ на принцип≥ використанн¤ к≥нетичноњ енерг≥њ пари - в≥д простоњ паровоњ машини до парогенератор≥в ве-личезноњ потужност≥.
–еволюц≥йна форма Ќ“ѕ означаЇ перех≥д до техн≥ки ≥ техно-лог≥њ, що побудован≥ на принципово нових наукових ≥де¤х. ѕрикла-дом ц≥Їњ форми Ї перех≥д в≥д ручних знар¤дь прац≥ до машинних, зам≥на енерг≥њ пари на електричну, застосуванн¤ лазерноњ та ≥нших сучасних технолог≥й тощо.
¬инах≥д та запровадженн¤ у виробництво принципово нових науково-техн≥чних розробок призвод¤ть до суттЇвих зм≥н у трудо-вому процес≥, передбачають розширенн¤ продуктивних можливо-стей людства. “ому в цьому випадку йдетьс¤ про науково-техн≥чну революц≥ю.
Ќауково-техн≥чна революц≥¤ Ї ¤к≥сним стрибком у розвитку про-дуктивних сил сусп≥льства на основ≥ докор≥нних зрушень у науко-вих знанн¤х. “ак≥ перевороти в науц≥, техн≥ц≥ та виробництв≥ в≥дбу-ваютьс¤ регул¤рно. ќстанн≥й з них розпочавс¤ в середин≥ 50-х ро-к≥в XX ст., коли було створено перший комп'ютер, коли людина почала використовувати енерг≥ю атомного ¤дра та займатис¤ ген-ною ≥нженер≥Їю. √оловними особливост¤ми сучасноњ науково-тех-н≥чноњ революц≥њ Ї ун≥версальн≥сть, комплексн≥сть. Ќа основ≥ фун-даментальних в≥дкритт≥в у р≥зних галуз¤х людських знань зм≥ню-ютьс¤ вс≥ елементи виробничого процесу: предмети прац≥, засоби прац≥ й сама прац¤ людини. '
«м≥ни у предметах прац≥ знаход¤ть своЇ вираженн¤ у викорис-танн≥ нових синтетичних матер≥ал≥в з спец≥ально сконструйовани-ми властивост¤ми (пластмаси, нап≥впров≥дники, композиц≥йн≥ ма-тер≥али, штучн≥ алмази тощо).
ѕеретворенн¤ у засобах прац≥ пов'¤зан≥ насамперед з по¤вою автоматичноњ техн≥ки.
јвтомати - це машини, ¤к≥ пор¤д з традиц≥йними трьома еле-ментами (двигун, передавальний механ≥зм ≥ робоча машина) мають ще й четвертий - пристр≥й, що контролюЇ ≥ регулюЇ процес ви-робництва.
“ехн≥ка з програмним управл≥нн¤м даЇ змогу подолати меж≥ ви-робництва, зумовлен≥ психоф≥з≥олог≥чними можливост¤ми людини.  р≥м того, застосуванн¤ комп'ютерноњ техн≥ки в≥дкриваЇ широкий доступ до всього потоку науково-техн≥чноњ ≥нформац≥њ, накопиче-ноњ людством. “им самим прац¤ попередн≥х покол≥нь, ¤ку м≥стить ц¤ ≥нформац≥¤, може бути оперативно залучена до будь-¤кого ви-робничого процесу. «авд¤ки цьому наука стаЇ безпосередньо про-дуктивною силою сусп≥льства, пост≥йним фактором њњ примноженн¤.
«м≥ст прац≥ -: це пон¤тт¤, що характеризуЇ взаЇмод≥ю особис-тих ≥ речових момент≥в процесу прац≥, обс¤г ≥ структуру трудових функц≥й людини, њњ профес≥йн≥ знанн¤, необх≥дн≥ виробнич≥ на-вички.
«м≥ст прац≥ Ї складною категор≥Їю, що охоплюЇ значне коло ¤вищ взаЇмод≥њ людини ≥ природи. ћожна вид≥лити ¤к елементи зм≥сту прац≥ так≥ категор≥њ, ¤к "продуктивна сила", "≥нтенсивн≥сть", "¤к≥сть", "складн≥сть" ≥ "важк≥сть" прац≥.
ѕродуктивна сила прац≥ характеризуЇ техн≥чн≥, орган≥зац≥йн≥, культурн≥ та ≥нш≥ можливост≥ виробничоњ д≥¤льност≥ людини. ÷е
об'Їктивн≥ в≥дносно роб≥тника обставини прац≥, ¤к≥ зумовлюють його д≥Їздатн≥сть та результативн≥сть зусиль, наприклад техн≥чн≥ пара-метри обладнанн¤, р≥вень загальноњ та профес≥йноњ культури, мето-ди орган≥зац≥њ прац≥, що застосовуютьс¤, родюч≥сть земл≥ тощо.
ѕовнота реал≥зац≥њ можливостей, закладених у продуктивну силу прац≥, значною м≥рою залежить в≥д њњ ≥нтенсивност≥.
≤нтенсивн≥сть прац≥ характеризуЇ обс¤г трудових витрат на оди-ницю робочого часу, напругу прац≥.  ожна людина за визначений пром≥жок робочого часу (день, годину) здатна витратити певну к≥ль-к≥сть своЇњ робочоњ сили. «алежно в≥д њњ обс¤гу (р≥вн¤ ≥нтенсивност≥ прац≥) повн≥стю або частково реал≥зуЇтьс¤ на¤вна продуктивна сила
прац≥,
ќсобливост≥ витраченоњ робочоњ сили, в≥дм≥нност≥ њњ з точки зору внутр≥шн≥х властивостей характеризуЇ категор≥¤ ¤к≥сть прац≥. ќс-танн¤ в≥дбиваЇ р≥вень профес≥йноњ майстерност≥ роб≥тника, його осв≥чен≥сть, сумл≥нн≥сть, творч≥сть, комун≥кабельн≥сть тощо.
’арактеристику функц≥й, що виконують роб≥тники у виробни-чому процес≥, даЇ така категор≥¤, ¤к складн≥сть прац≥.
” будь-¤кому трудовому процес≥ на орган≥зм людини впливаЇ фактор виробничого середовища. ќстанн≥й характеризуЇ така ка-тегор≥¤, ¤к важк≥сть прац≥.
”с≥ ц≥ категор≥њ в≥дображують р≥зн≥ сторони трудовоњ д≥¤льност≥ людини. «а зм≥ною њх сто¤ть зрушенн¤ в зм≥ст≥ прац≥, що в≥дбува-ютьс¤ п≥д впливом науково-техн≥чноњ революц≥њ.
јвтоматизац≥¤ та комп'ютеризац≥¤ суттЇво розширюють вироб-нич≥ можливост≥ прац≥вник≥в, значно зб≥льшуючи пл≥дн≥сть њх зу-силь. ќтже, Ќ“– Ї могутн≥м фактором розвитку продуктивноњ сили
прац≥.
—кладн≥шим Ї вплив Ќ“– на ≥нтенсивн≥сть прац≥. „исленн≥ до-сл≥дженн¤ св≥дчать, що зам≥на ручноњ прац≥ механ≥зованою, а п≥з-н≥ше ≥ автоматизованою не завжди зменшуЇ обс¤г робочоњ сили, що витрачаЇтьс¤ за одиницю часу. ≤нтенсивн≥сть прац≥ часто зрос-таЇ за рахунок витрат розумовоњ та психоемоц≥йноњ енерг≥њ. ѕри цьому значно скорочуютьс¤ чисто мускульн≥ зусилл¤. ¬ результат≥ важк≥сть прац≥ маЇ тенденц≥ю до зменшенн¤ за умов, коли вико-ристовувана техн≥ка ≥ технолог≥¤ повн≥стю адаптован≥ до антропо-метричних ≥ психоф≥з≥олог≥чних особливостей прац≥вник≥в. Ќа жаль, розробники новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ не завжди прид≥л¤ють до-статню увагу ц≥й сторон≥. як насл≥док, важк≥сть прац≥ ви¤вл¤Ї-тьс¤ у надм≥рн≥й стомлюваност≥ людини, профес≥йних хворобах,
травмах.
—творенн¤ ≥ запровадженн¤ в трудовий процес соц≥ально-ор≥Їн-тованоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ мають принципове значенн¤ в зв'¤зку з≥ зм≥ною м≥сц¤ ≥ рол≥ людини в умовах Ќ“–.
“ехн≥чний прогрес передбачаЇ вит≥сненн¤ людини з безпосе-реднього процесу виробництва. ќтже, роб≥тники мають виконува-ти функц≥њ переважно розумовоњ прац≥, пов'¤зан≥ з обслуговуван-н¤м устаткуванн¤ (монтаж ≥ налагодженн¤) ≥ керуванн¤ ним (кон-троль ≥ регулюванн¤). ¬ автоматизованому виробництв≥ спостере-женн¤ за технолог≥чним процесом поглинаЇ до 65 в≥дсотк≥в зм≥нно-го часу прац≥вника.
«ростанн¤ складност≥ прац≥ вимагаЇ зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ пра-ц≥вник≥в з високою профес≥йною ≥ загальноосв≥тньою п≥дготовкою.  ожний четвертий, зайн¤тий нин≥ у галуз¤х господарства ”крањни, маЇ вищу або середню спец≥альну осв≥ту. «а прогнозами вчених, у зв'¤зку з комп'ютеризац≥Їю виробництва такого р≥вн¤ осв≥ти на початку XXI ст. потребуватимуть 2/3 робочих м≥сць. Ќаприклад, в ≥нформац≥йному сектор≥ економ≥ки —Ўј ≥ япон≥њ тепер працюЇ б≥ль-ше роб≥тник≥в, н≥ж у сфер≥ матер≥ального виробництва.
Ўироке застосуванн¤ у виробництв≥ керуючих систем, гнучких технолог≥й веде до того, що вже не окрема, в≥дносно невелика, група ≥нженер≥в, конструктор≥в, досл≥дник≥в, а б≥льш≥сть прац≥вни-к≥в займаютьс¤ творчою працею. “ак долаЇтьс¤ жорстка детерм≥-нован≥сть трудових операц≥й людини функц≥онуванн¤м техн≥ки ≥ технолог≥њ. « простого елемента виробничого процесу вона пере-творюЇтьс¤ на творц¤ ≥ орган≥затора цього процесу. ÷е зумовлюЇ те, що, кр≥м глибоких спец≥альних знань, прац≥вник повинен воло-д≥ти широким спектром р≥зноман≥тних ¤костей.
“акого висновку д≥йшли американськ≥ вчен≥ за результатами спе-ц≥альних досл≥джень, проведених на п≥дприЇмствах, забезпечених комп'ютерною техн≥кою. —еред великоњ к≥лькост≥ вимог, що висува-ютьс¤ до прац≥вник≥в цих п≥дприЇмств, можна вид≥лити так≥: високий р≥вень ≥нтелектуального розвитку ≥ профес≥йноњ компетенц≥њ; твор-чий п≥дх≥д до справи, безпосередн¤ участь у п≥дготовц≥ програми ви-конанн¤ роботи; прагненн¤ до удосконаленн¤ процесу прац≥, сприй-манн¤ зм≥н на виробництв≥; здатн≥сть ефективно працювати без на-гл¤ду, розвинене почутт¤ обов'¤зку; критичний склад розуму, висо-кий ступ≥нь допитливост≥; ц≥льн≥сть натури; комун≥кабельн≥сть; вм≥н-н¤ обм≥нюватис¤ ≥де¤ми ≥ допомагати ≥ншим членам колективу.
Ќ“– зумовлюЇ також зм≥ни ≥ в характер≥ прац≥. ўодо визначен-н¤ сутност≥ ц≥Їњ категор≥њ нин≥ ≥снуЇ дв≥ точки зору. «а першою, пон¤тт¤ "характер прац≥" в≥дображуЇ особливост≥ процесу прац≥, зд≥йснюваного в тих чи ≥нших орган≥зац≥йно-техн≥чних умовах, на-приклад ручний характер прац≥ чи механ≥зований, проста чи складна за своњм характером прац¤, рутинна чи творча тощо. ” цьому ви-падку категор≥њ "зм≥ст" ≥ "характер" прац≥ накладаютьс¤ одна на одну, оск≥льки за допомогою њх виражаютьс¤ одн≥ й т≥ сам≥ ¤вища з сфери взаЇмод≥њ людини ≥ природи. “ому б≥льш переконливим Ї
м≥ркуванн¤, що характер прац≥ - це категор≥¤, ¤ка в≥дображуЇ особ-ливост≥ взаЇмозв'¤зку людей у процес≥ сп≥льноњ трудовоњ д≥¤льност≥, специф≥ку в≥дносин м≥ж ними щодо њх участ≥ у прац≥.
ѕрац¤ Ї не т≥льки природним, а й сусп≥льним феноменом. ќд-нак сусп≥льний характер прац≥ на р≥зних етапах ≥сторичного роз-витку виступаЇ в р≥зних за ступенем своЇњ зр≥лост≥ формах. Ќа по-чатку людськоњ цив≥л≥зац≥њ трудов≥ в≥дносини зд≥йснювалис¤ в ме-жах племен≥ чи общини, члени ¤коњ, сп≥льно волод≥ючи ручними знар¤дд¤ми прац≥, здобували необх≥дн≥ засоби ≥снуванн¤ ≥ сп≥льно присвоювали њх. ўось под≥бне спостер≥галос¤ ≥ за умов натураль-ного господарства, де використанн¤ ручних знар¤дь прац≥, присво-Їнн¤ результат≥в останньоњ в≥дбувались у межах сел¤нськоњ с≥м'њ, господарського маЇтку. “ому прац¤ на цих двох етапах мала пере-важно колективний характер, оск≥льки зв'¤зок м≥ж њњ суб'Їктами замикавс¤ рамками певних соц≥альних груп.
«а умов товарного виробництва кооперативний характер прац≥ посилюЇтьс¤. ÷ьому спри¤Ї застосуванн¤ машин та функц≥онуван-н¤ ринку, за допомогою ¤кого в≥дособлен≥ виробники встановлю-ють т≥сн≥ зв'¤зки, обм≥нюючись результатами своЇњ прац≥. ’арактер останньоњ стаЇ опосередковано сусп≥льним.
« розвитком товарного господарства ринков≥ за формою зв'¤з-ки учасник≥в виробництва помножуютьс¤ ≥ ускладнюютьс¤, напов-нюючись новим зм≥стом. ≤ндив≥дуальна прац¤ кожного роб≥тника безпосередн≥ше ви¤вл¤Ї св≥й сусп≥льний характер. ÷ей процес за-снований на техн≥чному прогрес≥.
ѕроста кооперац≥¤ ≥ мануфактура виникли на баз≥ ручних зна-р¤дь прац≥. ‘абрична кооперац≥¤ стала насл≥дком застосуванн¤ машин. ѕодальший под≥л прац≥ на основ≥ машинноњ техн≥ки веде до по¤ви м≥жвиробничоњ кооперац≥њ, загальнонародноњ, а п≥зн≥ше й м≥жнародноњ кооперац≥њ прац≥.
“ехн≥чний базис сучасного виробництва забезпечуЇ ефективне функц≥онуванн¤ ¤к великих ≥ невеликих господарських об'Їднань, так ≥ величезноњ к≥лькост≥ малих ≥ середн≥х п≥дприЇмств, ¤к≥ д≥ють на нац≥ональному та ≥нтернац≥ональному р≥вн¤х.
≤снуванн¤ великих багатогалузевих комплекс≥в стаЇ можливим завд¤ки застосуванню високопродуктивних гнучких технолог≥чних систем, ¤к≥ дають змогу виготовл¤ти широку номенклатуру виро-б≥в. Ќауково-техн≥чна революц≥¤ даЇ також необх≥дн≥ засоби уп-равл≥нн¤ цими об'Їднанн¤ми: телекомун≥кац≥йн≥ мереж≥, швидко-д≥юч≥ системи контролю ≥ обробки ≥нформац≥њ, над≥йн≥ транспортн≥ засоби.  ооперац≥¤ прац≥ в межах таких об'Їднань все част≥ше долаЇ нац≥ональн≥ кордони.
Ѕурхливий розвиток малих п≥дприЇмств спостер≥гаЇтьс¤ насам-перед в ≥нформац≥йному сектор≥ економ≥ки, породженому Ќ“–. ¬они, ¤к правило, надають д≥лов≥ послуги (програмне забезпеченн¤, кон-сультуванн¤ тощо) великим компан≥¤м. ќрган≥зац≥йно прац¤ у цьому сектор≥ економ≥ки усусп≥льнюЇтьс¤ ¤к через контрактн≥ угоди, так ≥ завд¤ки створенню р≥зноман≥тних асоц≥ац≥й.
¬заЇмозалежн≥сть учасник≥в економ≥чного процесу в умовах Ќ“– посилюЇтьс¤ на основ≥ технолог≥чного под≥лу прац≥. ѕодетальна (функ-ц≥ональна) спец≥ал≥зац≥¤ на м≥жвиробничому р≥вн≥ зумовлюЇ пр¤м≥ зв'¤зки м≥ж виробниками ≥ споживачами продукц≥њ. Ќа практиц≥ вона реал≥зуЇтьс¤ за допомогою системи довгострокових контрактних угод, утворенн¤ так званих "≥ндустр≥альних" та "п≥дприЇмницьких" мереж. ќстанн≥ Ї орган≥зац≥йною формою взаЇмод≥њ малих, середн≥х та вели-ким ф≥рм, кооперац≥њ п≥дприЇмств ≥ науково-досл≥дних установ.
як на нац≥ональному, так ≥ на м≥жнародному р≥вн¤х розширен-н¤ р≥зного виду пр¤мих кооперац≥йних зв'¤зк≥в св≥дчить про розви-ток безпосередньо сусп≥льного характеру прац≥. ¬≥н ви¤вл¤Їтьс¤ також у регулюванн≥ сфери трудових в≥дносин ¤к на м≥кро-, так ≥ на макрор≥вн¤х з боку державних та громадських структур (трудо-ве законодавство, програми зайн¤тост≥, п≥дготовки ≥ переп≥дготов-ки кадр≥в, контроль за умовами прац≥ та оплатою њњ тощо). “аке регулюванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ не т≥льки в рамках нац≥ональноњ еконо-м≥ки, а й виходить за њњ меж≥. ÷им займаютьс¤ ћ≥жнародна орган≥-зац≥¤ прац≥, ком≥с≥њ 00Ќ, м≥жнародн≥ профес≥йн≥ об'Їднанн¤, ¤к≥ сп≥льно розв'¤зують проблеми формуванн¤ трудових ресурс≥в та ефективного використанн¤ њх.
ѕ≥дсумовуючи сказане, можна зробити так≥ висновки:
1) сусп≥льн≥сть прац≥ в процес≥ ≥сторичного розвитку виступаЇ у р≥зних формах;
2) залежно в≥д засоб≥в виробництва ≥ специф≥ки регулюванн¤ трудових в≥дносин можна вид≥лити три види зр≥лост≥ сусп≥льного характеру прац≥ - колективний, опосередковано сусп≥льний та безпосередньо сусп≥льний;
3) прац¤ маЇ колективний характер тод≥, коли використовуютьс¤ переважно ручн≥ знар¤дд¤, а трудов≥ в≥дносини регулюютьс¤ без-посередньо в рамках замкнених господарств родини, общини або господарського маЇтку;
4) опосередковано сусп≥льного характеру прац¤ набуваЇ в умо-вах застосуванн¤ машинноњ техн≥ки ≥ регулюванн¤ трудових в≥дно-син у межах нац≥ональноњ економ≥ки за допомогою ринку;
5) безпосередньо сусп≥льний характер прац≥ ви¤вл¤Їтьс¤ в умо-вах широкого використанн¤ комп'ютерноњ техн≥ки ≥ ц≥леспр¤мова-ного регулюванн¤ трудових в≥дносин ¤к на нац≥ональному, так ≥ на м≥жнародному р≥вн¤х.
ћогутн≥м катал≥затором цих процес≥в Ї сучасна науково-техн≥ч-на революц≥¤.
І 6. ≈фективн≥сть сусп≥льноњ прац≥ та розширенн¤ джерел багатства сусп≥льства
”мовою соц≥ально-економ≥чного прогресу в будь-¤кому сус-п≥льств≥ Ї п≥двищенн¤ результативност≥ витрат живоњ ≥ уречевленоњ в засобах виробництва прац≥. ¬ивченн¤ р≥зних аспект≥в результа-т≥в, отриманих внасл≥док використанн¤ сусп≥льноњ прац≥, економ≥ч-ного механ≥зму њх зростанн¤ Ї "наскр≥зною" проблемою економ≥ч-ноњ теор≥њ.
–озгл¤немо економ≥чну результативн≥сть уречевленоњ в засобах виробництва прац≥, що зумовлюЇ техн≥чне оновленн¤ виробництва. Ќа початкових етапах розвитку машинного виробництва вона узагальнено виражалась у показниках зростанн¤ продуктивност≥ прац≥. ÷е в≥дпов≥дало основн≥й тенденц≥њ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ - вит≥с-ненню живоњ прац≥ машинною техн≥кою. ћашини запроваджува-лись за умови, що варт≥сть њх була нижчою, н≥ж варт≥сть зам≥нюва-ноњ робочоњ сили (зароб≥тноњ плати роб≥тник≥в). ” зв'¤зку з цим п≥двищенн¤ техн≥чного ≥ орган≥чного складу виробництва законо-м≥рно призводило до того, що в розрахунку на одиницю продукц≥њ скорочувалась частка живоњ та в≥дносно зростала частка уречевле-ноњ прац≥. ѕри цьому загальна величина вартост≥ продукту зменшу-валась.
” друг≥й половин≥ XX ст. в ≥ндустр≥альне розвинених крањнах виробництво дос¤гло такого р≥вн¤, що частка витрат живоњ прац≥ в загальн≥й вартост≥ маси продукц≥њ суттЇво зменшилась, однак зб≥ль-шилась частка використанн¤ уречевленоњ в засобах виробництва прац≥. ÷¤ тенденц≥¤ властива також господарству ”крањни за нор-мальних умов розвитку.
ƒл¤ визначенн¤ результат≥в застосуванн¤ у виробництв≥ сусп≥ль-ноњ прац≥ важливого значенн¤ набув узагальнюючий показник ефективност≥ використанн¤ вс≥Їњ, ¤ка застосовуЇтьс¤ у виробництв≥, прац≥ - ¤к живоњ, так ≥ уречевленоњ, що повн≥ше в≥дбиваЇ ступ≥нь економ≥чного прогресу. ÷ей показник розраховують ¤к сп≥вв≥дно-шенн¤ результат≥в виробництва (ефекту) до загальних витрат сус-п≥льноњ прац≥ на њх дос¤гненн¤. ≈фект на п≥дприЇмств≥ в ринкових умовах господарюванн¤ вим≥рюЇтьс¤ тим, що привласнюЇ в про-цес≥ виробництва власник засоб≥в виробництва, тобто варт≥стю до-даткового продукту лњ. ¬итратами живоњ та уречевленоњ прац≥ ви-ступають поточн≥ витрати, що вход¤ть ¤к елементи у варт≥сному вираженн≥ в повну соб≥варт≥сть товарноњ продукц≥њ с + V (с - вар-т≥сть засоб≥в виробництва, V - зароб≥тна плата). ќтже, ефектив-н≥сть витрат сусп≥льноњ прац≥ на п≥дприЇмств≥ розраховують за формулою ‘.1
ѕор¤д ≥з з≥ставленн¤м витрат прац≥ та отриманого результату на р≥вн≥ п≥дприЇмства доц≥льно розгл¤дати њх зв'¤зок на галузевому, рег≥ональному р≥вн¤х, а також на макрор≥вн≥ в межах усього наро-дного господарства. “ак, ефективн≥сть витрат сусп≥льноњ прац≥ в народному господарств≥ в ц≥лому - найб≥льш узагальнююче по-н¤тт¤, що враховуЇ прир≥ст усього новоствореного продукту або виробленого нац≥онального доходу (зароб≥тноњ плати V ≥ додатково-го продукту т). ÷ей показник розраховують за формулою
‘.2
—об≥варт≥сть товарноњ продукц≥њ в≥дображуЇ загальн≥ витрати сусп≥льноњ прац≥ на виготовленн¤ продукц≥њ, що передбачаЇтьс¤ дл¤ ринковоњ пропозиц≥њ. ¬она включаЇ так≥ основн≥ елементи: а) опла-ту прац≥ вс≥х зайн¤тих у виробництв≥ та п≥дготовц≥ продукц≥њ до продажу; б) амортизац≥ю основних виробничих фонд≥в; в) варт≥сть спожитих у виробництв≥ матер≥альних ресурс≥в (сировина, матер≥а-ли, паливо, енерг≥¤). “ому залежно в≥д урахованих у соб≥вартост≥ вид≥в витраченоњ прац≥ (живоњ чи уречевленоњ) можна встановити частков≥ показники ефективност≥ њњ використанн¤.
≈фективн≥сть витраченоњ живоњ прац≥ показуЇ продуктивн≥сть прац≥ в ц≥лому Ћ ¤к виробництво чистоњ продукц≥њ ѕ^ на одного середньоспискового прац≥вника –:
‘.3
≈фективн≥сть застосуванн¤ прац≥, уречевленоњ в засобах прац≥ (основних виробничих фондах) ≥ матер≥альних ресурсах, розрахо-вують так.
ѕо-перше, обчислюють фондов≥ддачу ‘ - в≥дношенн¤ вироб-ництва чистоњ продукц≥њ ѕ^ на одиницю витрат основних виробни-чих фонд≥в у варт≥сному вираженн≥
‘.4:
ѕо-друге, визначають ефективн≥сть використанн¤ уречевленоњ прац≥, вт≥леноњ у матер≥альних ресурсах, розраховуючи матер≥ало-Їмн≥сть ћ ¤к в≥дношенн¤ вартост≥ спожитих матер≥альних ресур-с≥в ћ до вартост≥ чистоњ продукц≥њ Ћ^:
‘.5
÷≥ показники можуть зростати, зменшуватись або залишатис¤ незм≥нними. –≥зн≥ сп≥вв≥дношенн¤ њх значень в≥дображують мож-лив≥ вар≥анти ефективност≥ сусп≥льноњ прац≥.
 р≥м економ≥чного ефекту в≥д застосуванн¤ сусп≥льноњ прац≥, результатом чого Ї зростанн¤ сукупного сусп≥льного продукту, нац≥онального доходу, необх≥дно враховувати ≥ соц≥альний ефект. ¬≥н пол¤гаЇ насамперед у тому, що витрати прац≥ в галуз¤х немате-р≥ального виробництва спри¤ють п≥двищенню њњ результативност≥ в матер≥альному виробництв≥ через всеб≥чний розвиток особи, п≥д-вищенн¤ р≥вн¤ знань ≥ культури, зм≥цненн¤ здоров'¤, зростанн¤ в≥льного часу тощо. “ак, розвиток науки забезпечуЇ створенн¤ ≥ застосуванн¤ новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ, одержанн¤ ≥ використанн¤ нових джерел енерг≥њ, матер≥ал≥в, впровадженн¤ передових метод≥в орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥. ¬итрати живоњ та уречевленоњ прац≥ в закладах осв≥ти спри¤ють введенню новоњ техн≥ки у виробництво, пол≥пшенню орган≥зац≥њ його, п≥двищенню продуктивност≥ прац≥. ¬итрати сусп≥льноњ прац≥ на охорону здоров'¤ спри¤ють зростанню продуктивност≥ зайн¤тих у народному господарств≥, зниженню втрат робочого часу через хворобу, п≥двищенню працездатност≥ людей.
–озвиток сфери послуг, пол≥пшенн¤ постачанн¤ розширюють можливост≥ дл¤ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ, вихованн¤ д≥тей ≥ впли-вають на ефективн≥сть використанн¤ живоњ та уречевленоњ прац≥. Ќа п≥двищенн¤ продуктивност≥ сусп≥льноњ прац≥ впливають також матер≥альн≥ умови житт¤ населенн¤: комфортн≥сть житла, транс-порт, повноц≥нний в≥дпочинок. ќтже, нематер≥альне виробництво забезпечуЇ при використанн≥ в ньому живоњ та уречевленоњ прац≥ соц≥альний ефект, ¤кий у багатьох випадках вим≥рюЇтьс¤ не лише к≥льк≥сно, а й ¤к≥сно за р≥внем соц≥ального прогресу ≥ сусп≥льноњ св≥домост≥. ÷е, в свою чергу, викликаЇ вторинний економ≥чний ефект, ¤кий впливаЇ на економ≥чний результат сусп≥льноњ прац≥. ¬≥дображенн¤ економ≥чного ≥ соц≥ального ефекту у величин≥ нац≥о-нального доходу та його динам≥ц≥ може не зб≥гатис¤ в час≥. Ќа-приклад, витрати прац≥ на осв≥ту, пол≥пшенн¤ житлових умов впли-вають на п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ через певний пром≥-жок часу.
ќск≥льки ресурси прац≥ в кожний певний момент обмежен≥, можуть виникати суперечност≥ м≥ж соц≥альними ≥ економ≥чними критер≥¤ми ефективност≥ прац≥. ¬≥дсутн≥сть рац≥ональних способ≥в вир≥шенн¤ њх може призвести до р≥зних негативних ¤вищ, напри-клад до прийн¤тт¤ техн≥чних р≥шень, що не враховують еколог≥чн≥ умови та техн≥ку безпеки ≥ охорони прац≥. —оц≥альн≥ вимоги до застосуванн¤ живоњ та уречевленоњ прац≥ мають бути пр≥оритетними.
ѕодальше п≥двищенн¤ ефективност≥ сусп≥льноњ прац≥ залежить в≥д удосконаленн¤ речових фактор≥в виробництва ¤к об'Їкт≥в њњ вт≥-ленн¤. „и означаЇ це зниженн¤ рол≥ людини ≥ живоњ прац≥ у всьому виробничому процес≥?
—учасна науково-техн≥чна ≥ технолог≥чна революц≥¤ кардинально зм≥нюЇ становище людини у виробництв≥. ¬она перестаЇ вико-нувати роль простого доповненн¤ машинних систем ≥ вже, ¤к правило, безпосередньо не впливаЇ на процес обробки сировини. Ћю-дина регулюЇ технолог≥чний процес, контролюЇ та управл¤Ї ним. ѕрац≥вник несе в≥дпов≥дальн≥сть за виробничий стан ≥ можливост≥ використанн¤ електронних систем (роботокомплекс≥в, обробних центр≥в, ≥нформац≥њ систем управл≥нн¤)¬≥д цього значенн¤ ¤кост≥ його живоњ прац≥ не т≥льки не зменшуЇтьс¤, а, навпаки, незм≥рно зростаЇ. ÷¤ тенденц≥¤, безперечно, збережетьс¤ ≥ в майбутньому ¤к джерело розширенн¤ багатства сусп≥льства.
–еволюц≥йний характер машинноњ ≥ндустр≥њ породив д≥ю загаль-ного закону перем≥ни прац≥.  ор≥нн≥ зм≥ни в розпод≥л≥ прац≥, влас-тив≥ переворотам у машинн≥й техн≥ц≥ ≥ технолог≥њ, зумовлюють не-обх≥дн≥сть систематичного перем≥щенн¤ прац≥вник≥в з одн≥Їњ галуз≥ ≥ виду виробництва в ≥ншу, зм≥ну трудових функц≥й.
” сучасних умовах д≥¤ закону перем≥ни прац≥ значно посилила-с¤ внасл≥док технолог≥чноњ революц≥њ, за умов ¤коњ недоц≥льна вузь-ка спец≥ал≥зац≥¤ прац≥вник≥в. ” зв'¤зку з цим у навчальних закла-дах майбутн≥ роб≥тники одержують загальнотехн≥чн≥ знанн¤, ≥нже-нери ≥ техн≥ки - загальнонаукову п≥дготовку, ¤ка даЇ змогу оволо-д≥вати б≥льш вузькими спец≥альност¤ми.
Ўирокий проф≥ль п≥дготовки необх≥дний роб≥тникам дл¤ забез-печенн¤ безпереб≥йного функц≥онуванн¤ складного автоматичного устаткуванн¤.
ѕосилюЇтьс¤ необх≥дн≥сть поглиблювати ≥ розширювати загаль-нонаукову п≥дготовку ≥нженерних прац≥вник≥в. ¬≥домо, що науко-во-техн≥чна революц≥¤ найшвидше розвиваЇтьс¤ в д≥л¤нках стику-ванн¤ р≥зних наук (б≥олог≥њ, х≥м≥њ, ф≥зики, к≥бернетики тощо). ” вза-Їмод≥њ цих наук криютьс¤ величезн≥ можливост≥ р≥зкого зростанн¤ ефективност≥ витрат сусп≥льноњ прац≥.  р≥м того, в≥дбуваЇтьс¤ при-скорене оновленн¤ науково-техн≥чних знань, у зв'¤зку з чим по-тр≥бн≥ спец≥ал≥сти, ¤к≥ здатн≥ творчо використовувати науковий по-тенц≥ал у р≥зних галуз¤х.
ƒл¤ використанн¤ у виробництв≥ дос¤гнень науково-техн≥чноњ революц≥њ у багатьох випадках стаЇ необх≥дною, ¤к м≥н≥мум, середньотехн≥чна, а все част≥ше ≥ вища осв≥та. “ак≥ зм≥ни у виробни-чому процес≥ ведуть до суттЇвих зм≥н у структур≥ витрат сусп≥льноњ прац≥, до ≥нтелектуал≥зац≥њ њњ.
«ростаючий динам≥зм техн≥чних ≥ технолог≥чних нововведень у виробництв≥ передбачаЇ створенн¤ системи безперервноњ осв≥ти кадр≥в.  ожний квал≥ф≥кований прац≥вник повинен регул¤рно по-повнювати ≥ оновлювати профес≥йн≥ знанн¤ у своњй сфер≥ д≥¤ль-ност≥ з урахуванн¤м найнов≥ших дос¤гнень науки ≥ техн≥ки. ÷≥й мет≥ маЇ бути п≥дпор¤дковане навчанн¤ у вищих ≥ середн≥х спе-ц≥альних навчальних закладах, на факультетах ≥ курсах п≥двищен-н¤ квал≥ф≥кац≥њ, а також безпосередньо за м≥сцем роботи.
ѕрогресивн≥ базов≥ нововведенн¤ - це рац≥онал≥зац≥¤ д≥ючого виробництва на основ≥ ресурсозбереженн¤, п≥двищенн¤ його тех-нолог≥чноњ культури, л≥кв≥дац≥¤ соц≥альне непривабливих робочих м≥сць. Ќов≥ технолог≥њ, передус≥м електрон≥зац≥¤, комплексна авто-матизац≥¤, ≥нформатика, б≥отехнолог≥¤, дають змогу зд≥йснити ре-волюц≥йний переворот у виробничих силах сусп≥льства, в умовах прац≥ ≥ побуту, в способ≥ житт¤.
≈лектрон≥зац≥¤ виробництва створюЇ технолог≥чн≥ передумо-ви дл¤ швидкого оновленн¤ продукц≥њ з найменшими витрата-ми прац≥, наближенн¤ њњ ¤к≥сних характеристик до запит≥в спо-живача.
≤нформатизац≥¤ сусп≥льства в≥дкриваЇ можливост≥ дл¤ перем≥-щенн¤ робочих м≥сць м≥льйон≥в людей з централ≥зованих п≥дпри-Їмств ≥ орган≥зац≥й у територ≥альне розмежован≥ д≥льниц≥. ¬ико-ристовуючи персональн≥ комп'ютери, багато категор≥й прац≥вник≥в матимуть можлив≥сть працювати нав≥ть у своЇму помешканн≥. —ут-тЇво скорот¤тьс¤ втрати робочого часу, зменшитьс¤ навантаженн¤ на транспорт. ≤нформатизац≥¤ супроводжуЇтьс¤ також п≥двищен-н¤м р≥вн¤ автоматизац≥њ домашньоњ роботи.
ќск≥льки в сучасних умовах зростаЇ роль прац≥ в економ≥ц≥, по-силюЇтьс¤ тенденц≥¤ до гуман≥зац≥њ виробництва. ¬она означаЇ не-обх≥дн≥сть пост≥йно пол≥пшувати умови прац≥ та безпеку њњ, зм≥цню-вати здоров'¤ роб≥тник≥в ≥ службовц≥в, створювати спри¤тливий соц≥ально-психолог≥чний кл≥мат у виробничому колектив≥.
 орисно широко запроваджувати дос¤гненн¤ ергоном≥ки - науковоњ дисципл≥ни, ¤ка комплексно вивчаЇ людину (групу людей) ≥ конкретн≥ умови њњ трудовоњ д≥¤льност≥. ≈ргоном≥ка знаходить шл¤хи ≥ методи дл¤ того, щоб пристосувати виробниче середовище до особливостей ≥ можливостей орган≥зму людини. ¬одночас вона полег-шуЇ ≥ пристосовуЇ працю до умов сучасноњ технолог≥њ, ¤ка швидко зм≥нюЇтьс¤, оптим≥зуЇ (пол≥пшуЇ) вс≥ компоненти системи "люди-на - техн≥ка - виробниче середовище". ѕри цьому враховуЇтьс¤, ¤к д≥ють на ф≥з≥олог≥ю ≥ псих≥ку людини ф≥зичн≥ умови прац≥ (тем-пература, осв≥тленн¤, в≥брац≥¤, вентил¤ц≥¤, шум тощо) ≥ ¤к впливаЇ режим робочого часу на б≥олог≥чн≥ ритми орган≥зму. ≈ргоном≥ка анал≥зуЇ темп, складн≥сть, нормуванн¤ ≥ зм≥ст ≥ндив≥дуальноњ та гру-повоњ трудовоњ д≥¤льност≥, вивчаЇ характер ≥ особливост≥ устатку-ванн¤, орган≥зац≥ю робочого м≥сц¤ ≥ системи контролю за працею. ¬ результат≥ продуктивн≥сть прац≥ зростаЇ, а здоров'¤ людей по-л≥пшуЇтьс¤. ѕ≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ приводить до суттЇ-вих зм≥н у зайн¤тост≥ робочоњ сили.
” ц≥лому розгл¤нут≥ резерви зб≥льшенн¤ обс¤г≥в застосовуваноњ сусп≥льноњ прац≥ визначають велик≥ можливост≥ розширенн¤ дже-рел сусп≥льного багатства.