–озд≥л 29
ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤ ≈ ќЌќћ≤„Ќ»’ ¬≤ƒЌќ—»Ќ ≤ –≤«ЌќћјЌ≤“Ќ≤—“№ ‘ќ–ћ ≈¬ќЋё÷≤ѓ  –јѓЌ, ўќ –ќ«¬»¬јё“№—я
І 1. —оц≥ально-економ≥чна структура крањн, що розвиваютьс¤
—ьогодн≥ у св≥т≥ Ї три основних типи крањн щодо системи господа-рюванн¤. ѕо-перше, це крањни розвиненого ринкового господарства, в ¤кому все б≥льше зростаЇ соц≥альна спр¤мован≥сть; по-друге, крањни ринкового господарства, що розвиваЇтьс¤, де ще значне м≥сце пос≥да-ють нетоварн≥ в≥дносини; по-третЇ, крањни, що переход¤ть в≥д коман-дно-адм≥н≥стративноњ системи до ринкових в≥дносин, серед ¤ких ≥ ”крањна.  р≥м того, Ї крањни ( уба,  Ќƒ–, певною м≥рою  итай) з централ≥зованою системою управл≥нн¤ народним господарством.
ѕрактикою доведено, що соц≥альне ор≥Їнтоване ринкове господа-рюванн¤ при вс≥х позитивних ≥ негативних реал≥¤х Ї прогресивною формою розвитку людства. ¬оно стаЇ дом≥нуючим у розвинених крањ-нах, де пор¤д з товарно-грошовим ринковим механ≥змом поширене державне регулюванн¤ економ≥ки. “аке господарюванн¤ даЇ можли-в≥сть вир≥шувати економ≥чн≥ та соц≥альн≥ проблеми без обов'¤зково-го доведенн¤ њх поглибленн¤ до стану кризи. —ьогодн≥ у св≥т≥ нал≥чу-Їтьс¤ понад 30 крањн з б≥льш-менш розвиненим соц≥альне ор≥Їнтова-ним ринковим господарством. —еред них Ї певна диференц≥ац≥¤. ѕри-близно у 20 крањнах панують соц≥альне ор≥Їнтован≥ ринков≥ в≥дноси-ни б≥льш високого р≥вн¤.  рањни, що розвиваютьс¤ (њх нал≥чуЇтьс¤ понад 130), зд≥йснюють перех≥д до такого типу господарюванн¤,
 рањни, що визволилис¤ або розвиваютьс¤, п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни внасл≥док розпаду та краху колон≥альноњ системи утворили особливу групу в ринков≥й п≥дсистем≥ св≥тового господарства. ’оча вони ≥ зв≥льнилис¤ в≥д колон≥альноњ залежност≥, проте б≥льш≥сть з них ≥ дос≥ залишаютьс¤ у статус≥ перифер≥њ св≥тового господарства.
ƒо крањн, що розвиваютьс¤, належать молод≥ пол≥тичне неза-лежн≥ держави јз≥њ, јфрики та Ћатинськоњ јмерики, ¤к≥ дос¤гли нац≥ональноњ незалежност≥, державного суверен≥тету п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни, а також крањни (в основному латиноамериканськ≥ - јргентина, Ѕразил≥¤, ћексика та ≥н.; аз≥атськ≥ - Ќепал, “ањланд та ≥н.; африканськ≥ - ™гипет, Ћ≥бер≥¤), ¤к≥ хоча ≥ дос¤гли державноњ незалежност≥ ран≥ше або в≥дсто¤ли њњ, проте в економ≥чному та пол≥-тичному аспектах мають багато сп≥льного з молодими крањнами, що визволилис¤.
ќтже, традиц≥йне розум≥нн¤ пон¤тт¤ "крањни, що розвиваютьс¤", засноване на њхньому генетичному походженн≥. ¬ јз≥њ нал≥чуЇтьс¤ 39 таких крањн, серед ¤ких 28 дос¤гли пол≥тичноњ незалежност≥ п≥с-л¤ другоњ св≥товоњ в≥йни. ƒо аз≥атських крањн, що розвиваютьс¤, належать ус≥ держави ринковоњ п≥дсистеми св≥тового господарства, за вин¤тком япон≥њ та ≤зрањлю, ¤к≥ Ї високорозвинутими крањнами. ¬ јфриц≥ знаход¤тьс¤ 52 крањни, що визволилис¤, причому 49 з них належать до молодих незалежних держав, ¤к≥ дос¤гли суверен≥тету в 60-70-≥ роки. ¬ ц≥лому на континент≥ до крањн, що розвиваютьс¤, належать ус≥, кр≥м ѕј–. Ћатинська јмерика представлена 33 крањ-нами, що розвиваютьс¤, з ¤ких 17 дос¤гли державноњ незалежност≥ п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни. ¬ ќкеан≥њ розташовано 9 крањн, що роз-виваютьс¤. ¬ ус≥й ц≥й особлив≥й груп≥ крањн св≥тового господарства проживаЇ понад половини населенн¤ «емл≥, ≥ вони займають понад 60 в≥дсотк≥в територ≥њ держав земноњ кул≥.
—учасне розум≥нн¤ пон¤тт¤ "крањни, що розвиваютьс¤", на в≥д-м≥ну в≥д традиц≥йного, б≥льш м≥стке. ќдним з головних критер≥њв тут Ї р≥вень розвитку товарно-грошових в≥дносин у ц≥лому ≥ ринко-воњ економ≥ки зокрема. √рупу держав, що розвиваютьс¤, поповню-ють крањни з нерозвиненою ринковою економ≥кою - сх≥дноЇвро-пейськ≥, а також  итай, ¬'Їтнам та ≥н.
 рањни, що розвиваютьс¤, в традиц≥йному њх розум≥нн≥ мають сп≥льн≥ економ≥чн≥ риси:
особливе м≥сце у св≥товому господарств≥. ќсоблив≥сть ц¤ дво¤ка. ѕо-перше, ц≥ крањни виникли на перифер≥њ ринковоњ системи св≥то-вого господарства; по-друге, в б≥льшост≥ з них товарн≥ форми гос-подарюванн¤ нерозвинен≥ або слабкорозвинен≥;
в≥дстал≥сть розвитку продуктивних сил. ¬ економ≥ц≥ багатьох кра-њн переважають в≥дстале с≥льське господарство, г≥пертрофований розвиток експортного сектора, немаЇ сформованого нац≥онального господарського комплексу;
соц≥ально-економ≥чна в≥дстал≥сть. ¬она ви¤вл¤Їтьс¤ в специф≥ч-н≥й багатоукладност≥, ¤к≥й притаманне переважанн¤ нетоварних форм господарюванн¤. ќск≥льки ц¤ риса властива виробничим в≥д-носинам у цих крањнах, вона Ї визначальною дл¤ подальшого роз-витку економ≥чноњ системи;
низький життЇвий р≥вень дл¤ в≥дносно широких верств населен-н¤ ¤к пр¤мий насл≥док ус≥х попередн≥х соц≥ально-економ≥чних оз-нак крањн, що розвиваютьс¤.
Ќаведен≥ соц≥ально-економ≥чн≥ ознаки т≥сно взаЇмопов'¤зан≥, мають внутр≥шню лог≥ку ≥ структуру, дають змогу визначити пара-метри такоњ специф≥чноњ групи, ¤к крањни, що розвиваютьс¤.
Ѕагатовим≥рна сукупн≥сть уклад≥в в≥дбиваЇ соц≥ально-економ≥ч-ну структуру крањни. —оц≥ально-економ≥чний уклад - це певний тип господарюванн¤, сусп≥льна форма виробництва, що грунтуЇть-с¤ на певн≥й форм≥ власност≥ на засоби виробництва та в≥дпов≥дних виробничих в≥дносинах. ” процес≥ розвитку серед уклад≥в вид≥л¤-Їтьс¤ пров≥дний, ¤кий ≥ визначаЇ пануючу систему виробничих в≥д-носин крањни. ѕроте ¤кщо у розвинених державах соц≥ально-еко-ном≥чна структура характеризуЇтьс¤ к≥льк≥сною та ¤к≥сною пере-вагою сучасних товарних форм господарюванн¤, то крањнам, що визволилис¤, притаманна специф≥чна багатоукладн≥сть. ¬она ви¤в-л¤Їтьс¤ в тому, що в њх економ≥ц≥ значне м≥сце займають нетоварн≥ форми, ¤к≥ ≥нколи переважають ус≥ ≥нш≥ форми сучасного господа-рюванн¤.
√оловн≥ елементи системи соц≥ально-економ≥чноњ структури крањн, що розвиваютьс¤, - це, по-перше, п≥дсистема неринкових в≥дносин традиц≥йних уклад≥в (общинного, патр≥архального ≥ продовольчоњ оренди земл≥ у великих власник≥в, де зайн¤та значна частина се-л¤нства, з характерною на¤вн≥стю позаеконом≥чного примусу); по-друге, п≥дсистема початкове ринкових в≥дносин традиц≥йних укла-д≥в (традиц≥йних купц≥в, скупник≥в, перепродувач≥в, лихвар≥в, а та-кож частина сел¤нства, ¤ка займаЇтьс¤ товарним виробництвом, рем≥сник≥в, кустар≥в, др≥бних торговц≥в); по-третЇ, п≥дсистема рин-кових в≥дносин сучасних п≥дприЇмницьких уклад≥в (приватногоспо-дарського ≥ державного). ћ≥ж п≥дсистемами при цьому немаЇ ч≥т-ких меж.
ќсобливост≥ ринкового господарства в крањнах, що розвивають-с¤, в≥дбиваютьс¤ в специф≥чних умовах формуванн¤ в них ринко-вих в≥дносин: загальна техн≥ко-економ≥чна в≥дстал≥сть; контраст м≥ж сучасними товарними формами господарюванн¤ ≥ традиц≥йними нетоварними формами; на¤вн≥сть розвиненого ринкового госпо-дарства в передових державах св≥ту. ¬ крањнах, що розвиваютьс¤, ≥снують ¤к ринков≥, так ≥ неринков≥ в≥дносини, причому залежн≥сть њх в≥д св≥тового ринку очевидна.
“радиц≥йн≥ уклади становл¤ть багатовим≥рну п≥дсистему нерин-кових в≥дносин, на ¤ку пост≥йно впливаЇ п≥дсистема ринкових в≥д-носин. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що в процес≥ розвитку поступово до-лаютьс¤ традиц≥йн≥ уклади п≥д д≥Їю економ≥чних закон≥в ринковоњ економ≥ки, вплив ¤ких на ц≥ уклади значно посилюЇтьс¤ ≥ приско-рюЇтьс¤ внасл≥док ц≥леспр¤мованоњ економ≥чноњ пол≥тики держави.
ќтже, в економ≥ц≥ крањн, що розвиваютьс¤, д≥ють дв≥ п≥дсистеми виробничих в≥дносин - та, що зм≥нюЇтьс¤ (неринково-традиц≥йна), ≥ та, що зм≥нюЇ (ринкова). јнал≥з системи виробничих в≥дно-син неможливий без урахуванн¤ тих виробничих в≥дносин, ¤к≥ ви-никають у ход≥ становленн¤ системи ≥ при занепад≥ њњ. ÷≥ виробнич≥ в≥дносини ≥ Ї перех≥дними.
” перех≥дних виробничих в≥дносинах перепл≥таютьс¤ р≥знома-н≥тн≥ за своњм зм≥стом виробнич≥ в≥дносини, поЇднуютьс¤ власти-вост≥ в≥дмираючих ≥ економ≥чних зв'¤зк≥в, що зароджуютьс¤. ѕри цьому соц≥альн≥ групи, класи захищають власн≥ ≥нтереси, пов'¤зан≥ з≥ збереженн¤м чи зм≥ною будь-¤коњ форми виробничих в≥дносин.
ѕерех≥дн≥ виробнич≥ в≥дносини розмањт≥ та динам≥чн≥: вони не можуть бути однаковими нав≥ть при переход≥ в≥д одного й того самого економ≥чного устрою, але в р≥зн≥ ≥сторичн≥ епохи ≥ в р≥зних крањнах. ” р≥зних конкретно-≥сторичних умовах вони ви¤вл¤тимутьс¤ у багатств≥ форм. «в≥дси ≥ в≥дносна складн≥сть ¤к самих в≥дносин, так ≥ можливостей досл≥дженн¤ њх.
 омплексн≥сть Ї д≥йовим методом анал≥зу перех≥дних виробни-чих в≥дносин, оск≥льки перех≥дн≥ форми охоплюють не т≥льки еко-ном≥чний базис ≥ соц≥альну структуру, а й пол≥тичну орган≥зац≥ю сусп≥льства.
ѕерех≥дн≥ виробнич≥ в≥дносини дл¤ розвинених крањн мають менше значенн¤, н≥ж дл¤ в≥дсталих. ќск≥льки в останн≥х багатоук-ладн≥сть ≥снуЇ на двох р≥зних основах - товарн≥й ≥ нетоварн≥й, то й використанн¤ перех≥дних виробничих в≥дносин стаЇ б≥льш ≥нтен-сивним.
ѕерех≥дн≥ виробнич≥ в≥дносини не можуть бути к≥нцевою метою розвитку. ¬они завжди Ї засобом дос¤гненн¤ основноњ мети, зай-мають пром≥жне положенн¤ м≥ж системами, що сформувалис¤.
ќск≥льки соц≥ально-економ≥чна природа будь-¤коњ економ≥чноњ системи визначаЇтьс¤ не формою господарюванн¤, а основними виробничими в≥дносинами (способом поЇднанн¤ робочоњ сили ≥з засобами виробництва ≥ розпод≥лу њх за галуз¤ми виробництва), вид≥л¤ють два типи перех≥дних в≥дносин: перех≥дних лише за фор-мою (коли перепл≥таютьс¤ елементи р≥зних форм веденн¤ госпо-дарства) ≥ перех≥дних ¤к за формою, так ≥ за зм≥стом (коли поЇдну-ютьс¤ р≥зн≥ за своЇю соц≥ально-економ≥чною природою в≥дносини).
Ќа приклад≥ розвитку державного сектора економ≥ки в крањнах, що розвиваютьс¤, де в≥н маЇ ключов≥ позиц≥њ й виробл¤Ї б≥льше н≥ж половину сукупного сусп≥льного продукту, можна впевнитись, що зм≥ст ≥ характер перех≥дних виробничих в≥дносин залежатимуть в≥д того, ¤к≥ виробнич≥ в≥дносини виражатиме державний сектор, буде в≥н основою розвитку товарних чи, навпаки, нетоварних в≥дносин.
” крањнах з розвиненою економ≥кою перех≥дн≥ в≥дносини мають формальний характер, оск≥льки державний сектор у них Ї резуль-татом концентрац≥њ та централ≥зац≥њ виробництва на вищ≥й стад≥њ ≥ у
вищ≥й форм≥. ƒержавний сектор у розвинених крањнах зумовлений законом≥рност¤ми розвитку одн≥Їњ з тенденц≥й усусп≥льненн¤ ви-робництва (тенденц≥њ до укрупненн¤ виробництва через зростанн¤ взаЇмозв'¤зк≥в його ланок) ≥ тому п≥дпор¤дковуЇтьс¤ розвитку то-варних в≥дносин.
” крањнах, що розвиваютьс¤, державний сектор виникаЇ ран≥ше, н≥ж розвинен≥ п≥дприЇмницьк≥ виробнич≥ в≥дносини, у ¤ких пан≥в-ними Ї товарн≥ форми господарюванн¤. якщо в≥н не г≥пертрофова-ний ≥ не насаджуЇтьс¤ штучно, то може позитивно впливати на регулюванн¤ не лише виробничих, а й сусп≥льних в≥дносин, гаран-тувати погодженн¤ ≥нтерес≥в, передус≥м економ≥чних, представни-к≥в ус≥х прошарк≥в соц≥ально-класовоњ структури.
“оварн≥ в≥дносини крањн, що розвиваютьс¤, навр¤д чи зможуть повторити класичний шл¤х ≥ етапи розвитку, що були характерни-ми, наприклад, дл¤ ¬еликобритан≥њ. «авданн¤ державного сектора ≥ ц≥льова функц≥¤ р≥зн≥. ¬ласне тому перех≥дн≥ виробнич≥ в≥дносини в конкретно-≥сторичних умовах крањн, що розвиваютьс¤, Ї перех≥д-ними не т≥льки за формою, а й за зм≥стом.
 ожна форма господарюванн¤, кр≥м того, маЇ власний зм≥ст незалежно в≥д того, ¤к≥ виробнич≥ в≥дносини вона обслуговуЇ. ѕе-рех≥дн≥ за формою в≥дносини визначаютьс¤ переплетенн¤м р≥зних способ≥в поЇднанн¤ робочоњ сили ≥з засобами виробництва.
”творенн¤ перех≥дних в≥дносин - це продукт взаЇмод≥њ продук-тивних сил ≥ виробничих в≥дносин. ¬иникненн¤ новоњ системи зд≥й-снюЇтьс¤ на основ≥ певних матер≥альних передумов, що створюють-с¤ в надрах попередньоњ сусп≥льноњ системи. ≤ саме кап≥тал створюЇ матер≥альн≥ умови б≥льш високоњ форми виробництва. …детьс¤ про створенн¤ систем ≥ндустр≥альних ≥ науково-техн≥чних продуктивних сил та в≥дпов≥дноњ квал≥ф≥кованоњ робочоњ сили.
ѕерех≥дн≥ виробнич≥ в≥дносини, що тут розгл¤даютьс¤, умовно можна под≥лити на дв≥ велик≥ групи: в≥дносини, пов'¤зан≥ з подо-ланн¤м нетоварних форм господарюванн¤, ≥ так≥, що обслуговують товарн≥ форми господарюванн¤. ¬≥дносини першоњ групи д≥ють б≥льш активно, ≥ поле њхньоњ д≥¤льност≥ значно ширше. ¬ажко визначити, що, власне, Ї б≥льш складним: розвиток товарних виробничих в≥д-носин чи "зн¤тт¤" нетоварних форм господарюванн¤.
¬насл≥док специф≥чноњ багатоукладност≥ економ≥ки крањн, що розвиваютьс¤, перех≥д до товарних форм господарюванн¤ не може реал≥зуватис¤ в чистому вигл¤д≥. “ривал≥сть, заходи соц≥опол≥тич-ного ≥ соц≥ально-економ≥чного пор¤дку будуть досить розмањтими в крањнах з в≥дносно б≥льш високим розвитком товарно-грошових в≥дносин, н≥ж у крањнах з в≥дносно нижчим розвитком њх.
ѕерех≥дним виробничим в≥дносинам властив≥ суперечност≥:
1) м≥ж антагон≥стичними протилежност¤ми, причина ≥снуванн¤ ¤ких пов'¤зана з перв≥снообщинною (сп≥льною) ≥ приватною формою власност≥ (розклад р≥зних форм общини); 2) неантагон≥стичн≥, ви-кликан≥ сп≥в≥снуванн¤м р≥зних форм приватноњ власност≥ - тради-ц≥йних ≥ сучасних. ѕри цьому одна форма приватноњ власност≥ транс-формуЇтьс¤ в ≥ншу, одн≥ виробнич≥ в≥дносини - в ≥нш≥, одна про-тилежн≥сть - в ≥ншу. ќтже, перех≥дн≥ виробнич≥ в≥дносини транс-формуютьс¤ поступово, ≥ суперечност≥ њх т≥сно перепл≥таютьс¤ ≥ розв'¤зуютьс¤ поступово, еволюц≥йно.
« низки перех≥дних виробничих в≥дносин можна вид≥лити акц≥о-нерн≥ товариства, ¤к≥ виступають економ≥чною формою запереченн¤ кап≥талу ¤к ≥ндив≥дуальноњ приватноњ власност≥. ÷е Ї перех≥дною ланкою в≥д приватного виробника до асоц≥йованого.
¬ крањнах, що розвиваютьс¤, б≥льше форм орган≥зац≥њ акц≥онер-них компан≥й, н≥ж у розвинених крањнах. ¬ласне акц≥онерн≥ ком-пан≥њ поширен≥ в Ѕразил≥њ, ѕ≥вденн≥й  орењ; зм≥шан≥ державно-при-ватн≥ компан≥њ - майже в ус≥х крањнах, що розвиваютьс¤; зм≥шан≥ приватн≥ (нац≥ональн≥ + ≥ноземн≥) акц≥онерн≥ компан≥њ - в јрген-тин≥, Ќ≥гер≥њ; зм≥шан≥ державно-приватн≥ компан≥њ (нац≥ональна дер-жава + приватн≥ ≥ноземн≥) - в „≥л≥, “уреччин≥; зм≥шан≥ державн≥ акц≥онерн≥ (нац≥ональна держава + ≥ноземна, найчаст≥ше - роз-винена держава) - в ™гипт≥,  олумб≥њ тощо.
ѕерех≥дний характер виробничих в≥дносин в одних формах акц≥о-нерних компан≥й ви¤вл¤Їтьс¤ меншою м≥рою (приватн≥), в ≥нших- б≥льшою (в тих, де переважаЇ частка державного кап≥талу). ¬иход¤-чи ≥з загальнонац≥ональних соц≥альних ≥ економ≥чних завдань (на-приклад, створенн¤ або подальший розвиток нац≥онального рин-ку), держава включаЇ р≥зн≥ форми господарюванн¤ в р≥зн≥ еконо-м≥чн≥ зв'¤зки (м≥ж ними, м≥ж ними ≥ св≥товим ринком тощо), розчи-щаючи прост≥р дл¤ д≥њ варт≥сних в≥дносин.
ќтже, дл¤ крањн, що розвиваютьс¤, характерною Ї така сукуп-н≥сть уклад≥в та њхн≥х перех≥дних форм, ¤коњ були позбавлен≥ в ми-нулому вс≥ сучасн≥ промислове розвинен≥ крањни.
ƒержава не т≥льки виконуЇ регулююч≥ економ≥чн≥ функц≥њ, а й стаЇ суб'Їктом економ≥чних в≥дносин, що матер≥ал≥зуЇтьс¤ в ство-рюваному нею державному сектор≥ економ≥ки. ќсоблива роль дер-жави реал≥зуЇтьс¤ в умовах необх≥дност≥ розвитку приватного п≥д-приЇмництва та специф≥ки д≥алектики економ≥ки ≥ пол≥тики. якщо в промислове розвинених крањнах посиленн¤ економ≥чних функ-. ц≥й держави в≥дбуваЇтьс¤ внасл≥док високого р≥вн¤ усусп≥льненн¤ виробництва, проведенн¤ пол≥тики макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ, то в крањнах, що визволилис¤, зм≥цненн¤ економ≥чних функц≥й дер-жави Ї результатом в≥дсталост≥, значноњ архањчност≥ та дез≥нтегро-ваност≥ соц≥ально-економ≥чноњ структури. ¬ цьому процес≥ в≥дби-ваЇтьс¤ специф≥ка переходу в≥д колон≥ального типу крањни до сучасного. ∆иттЇво важливою проблемою Ї дос¤гненн¤ економ≥чноњ незалежност≥, ≥ саме держава виступаЇ дом≥нантною силою у роз-в'¤занн≥ цього завданн¤.
√оловними причинами пров≥дноњ рол≥ держави у крањнах, що розвиваютьс¤, Ї; 1) необх≥дн≥сть регулюванн¤ д≥¤льност≥ ≥ноземно-го кап≥талу дл¤ того, щоб максимально п≥двищити народногоспо-дарську ефективн≥сть його використанн¤; 2) протисто¤нн¤ неспри¤т-лив≥й кон'юнктур≥ св≥тового ринку в умовах нерозвиненост≥ рин-кового господарства ≥ нац≥онального приватного п≥дприЇмництва;
3) в≥дсутн≥сть у б≥льшост≥ з них механ≥зму сусп≥льного в≥дтворенн¤, ¤кий спиравс¤ б на нац≥ональний грунт; 4) необх≥дн≥сть акумул¤ц≥њ кошт≥в дл¤ нагромадженн¤ ≥ розвитку сусп≥льного кап≥талу; 5) по-треба в найшвидшому оволод≥нн≥ дос¤гненн¤ми науково-техн≥чно-го прогресу.
ƒержава впливаЇ на соц≥ально-економ≥чну структуру не т≥льки через систему управл≥нн¤, а й через державний сектор ¤к безпосе-реднього учасника економ≥чних в≥дносин. «в≥дси й р≥зн≥ форми ви¤ву економ≥чноњ функц≥њ держави. ѕерша з них - це законодавч≥ та ≥нш≥ правов≥ акти, впровадженн¤ в≥дпов≥дних структур оподатку-ванн¤, проведенн¤ певноњ пол≥тики у сфер≥ нагромадженн¤, ≥нши-ми словами, непр¤ма функц≥¤. ƒруга форма - безпосередн¤ участь держави у сфер≥ виробництва та об≥гу, волод≥нн¤ п≥дприЇмствами, банками, об'Їктами ≥нфраструктури. —аме ц¤ форма Ї основною дл¤ б≥льшост≥ крањн, що розвиваютьс¤.
ѕроте сл≥д розр≥зн¤ти: а) активну роль держави, ¤ка даЇ змогу проводити Їдину нац≥ональну пол≥тику ≥ моб≥л≥зувати ресурси крањ-ни на вир≥шенн¤ стратег≥чних завдань (що не п≥д силу приватному кап≥талу); б) одержавленн¤ засоб≥в виробництва з метою отриман-н¤ можливост≥ жорстко контролювати виробництво нац≥онального продукту ≥ його перерозпод≥л в≥дпов≥дно, наприклад, до воЇнних пр≥оритет≥в.
ƒержавний сектор, ¤кий Ї одн≥Їю з двох основних форм реал≥-зац≥њ економ≥чноњ функц≥њ держави, маЇ дв≥ структури: техн≥ко-еко-ном≥чну ≥ соц≥ально-економ≥чну. ѕерша представлена сукупн≥стю державних п≥дприЇмств, заклад≥в та ≥нших форм ≥ вид≥в державноњ д≥¤льност≥ разом з працюючими на них; друга ¤к анал≥з держав-ного сектора кр≥зь соц≥ально-економ≥чну призму - це досл≥джен-н¤ сусп≥льно-економ≥чних в≥дносин, ¤к≥ виникають у межах сфери його д≥њ.
ѕри к≥льк≥сному визначенн≥ розм≥р≥в та рол≥ державного сек-тора в економ≥ц≥ використовують так≥ основн≥ критер≥њ (показ-ники): його частка у створенн≥ валового продукту ¤к в окремих галуз¤х та сферах д≥¤льност≥, так ≥ в сусп≥льному господарств≥ в ц≥лому (¬Ќѕ); частка державних п≥дприЇмств в њхн≥й загальн≥й к≥лькост≥; частка держави у виробничих та невиробничих фондах (влас-ност≥) тощо.
 ≥льк≥сне у¤вленн¤ про державний сектор даЇ його техн≥ко-еко-ном≥чна, а ¤к≥сне, б≥льш глибоке - соц≥ально-економ≥чна структу-ра. ƒл¤ поглибленого досл≥дженн¤ соц≥ально-економ≥чного зм≥сту державного сектора сл≥д детально визначити його техн≥ко-еконо-м≥чн≥ к≥льк≥сн≥ характеристики.
Ўл¤хи утворенн¤ державного сектора р≥зн≥: по-перше, буд≥в-ництво державою п≥дприЇмств та ≥нших об'Їкт≥в економ≥ки, що Ї повною або частковою власн≥стю держави; по-друге, нац≥онал≥за-ц≥¤ ≥снуючих соц≥ально-економ≥чних об'Їкт≥в.
≈коном≥чн≥ функц≥њ держави сьогодн≥ переход¤ть з переважно адм≥н≥стративноњ економ≥ки до ринкового регулюванн¤ виробни-цтва ≥ б≥льшоњ в≥дкритост≥ зовн≥шньому св≥тов≥.
«овн≥шн≥й чинник, ¤кий Ї компетенц≥Їю держави, використову-Їтьс¤ дл¤ забезпеченн¤ глибинних процес≥в перебудови внутр≥шньоњ економ≥чноњ системи.
ѕроте на певному етап≥ розвитку надм≥рне одержавленн¤ еко-ном≥ки та надцентрал≥зац≥¤ управл≥нн¤ призвод¤ть до серйозних соц≥ально-економ≥чних насл≥дк≥в, под≥бних тим, ¤к≥ виникли в кра-њнах колишньоњ командно-адм≥н≥стративноњ системи. ÷е насампе-ред пад≥нн¤ ефективност≥ виробництва, монопол≥зац≥¤ економ≥ки, гальмуванн¤ науково-техн≥чного прогресу, корупц≥¤ тощо. “ому за останн≥ роки в багатьох крањнах, що розвиваютьс¤, набрав сили процес роздержавленн¤ власност≥ у найр≥зноман≥тн≥ших формах.
” ц≥лому ж оптимальний за розм≥рами (в основному до 30 в≥д-сотк≥в) та структурою державний сектор в≥д≥граЇ в крањнах, що ро-звиваютьс¤, важливу роль у дос¤гненн≥ економ≥чноњ незалежност≥, самост≥йност≥ та подоланн≥ економ≥чноњ в≥дсталост≥.
І 2. ƒиференц≥ац≥¤ крањн, що розвиваютьс¤
—еред крањн, що розвиваютьс¤, посилюютьс¤ процеси диферен-ц≥ац≥њ, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ одночасно в к≥лькох напр¤мах. ÷е переду-с≥м напр¤м розвитку економ≥чноњ системи. ƒо недавнього часу се-ред крањн, що визволилис¤, ≥снувала група крањн (понад 20), що обрали адм≥н≥стративно-командний напр¤м розвитку. Ѕ≥льш≥сть же крањн, що визволилис¤, ор≥Їнтувалис¤ на ринкову систему госпо-дарства.
≤нша площина анал≥зу процесу диференц≥ац≥њ крањн, що розви-ваютьс¤, - це розмежуванн¤ (дуже суперечливе) в крањнах ринко-воњ ор≥Їнтац≥њ. —еред них вид≥лились нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањни (Ќ≤ ), ¤к≥ за багатьма показниками наблизилис¤ до розвинених держав ≥ нав≥ть випередили де¤к≥ з них.
™ також група крањн-нафтоекспортер≥в, ¤к≥ отримали внасл≥док "революц≥њ ц≥н" на нафту велик≥ валютн≥ прибутки (наприклад, що-р≥чний розм≥р ¬Ќѕ на душу населенн¤ в них перевищуЇ 20 тис. дол.). ÷≥ останн≥ були використан≥ з б≥льшою чи меншою ефективн≥стю, що, однак, не призвело до ¤к≥сних зм≥н у становищ≥ цих крањн (пор≥в-н¤но з промислове розвиненими державами).
≤нша група крањн, що розвиваютьс¤, - це держави, де п≥дприЇм-ницьк≥ уклади знаход¤тьс¤ на початковому етап≥ розвитку або ма-ють анклавний, замкнутий характер. ѕереважають тут нетоварн≥ та др≥бнотоварн≥ уклади.
Ќе можна об≥йти увагою ≥ таку групу крањн, де в центр≥ розвитку знаход¤тьс¤ концепц≥њ ортодоксального рел≥г≥йного фундаментал≥з-му, зокрема ≥сламського (≤ран, Ѕангладеш, певною м≥рою —ауд≥в-ська јрав≥¤).
«м≥нюЇтьс¤ п≥дх≥д до пон¤тт¤ "диференц≥ац≥¤ крањн, що визво-лилис¤".
Ќа м≥жнародному симпоз≥ум≥, орган≥зованому ÷ентром розвит-ку ќ≈—– (ѕариж, лютий 1989 р.), було запропоновано под≥л дер-жав св≥ту на промислове розвинен≥, нов≥ ≥ндустр≥альн≥ та крањни, що розвиваютьс¤. ¬ склад≥ першоњ п≥дгрупи, зокрема —Ўј, япон≥¤ ≥ члени ™≈— (¬еликобритан≥¤, ‘ранц≥¤, Ќ≥меччина, ≤тал≥¤, Ќ≥дер-ланди, Ѕельг≥¤, Ћюксембург та ≥н.); другоњ - колишн≥й —–—–,  и-тай, ≤нд≥¤, а також 6 груп крањн: середземноморськ≥ члени ™≈— (≤спан≥¤, ѕортугал≥¤, √рец≥¤), середземноморськ≥ крањни, що не вхо-д¤ть до ™≈— (™гипет, ≤зрањль, “уреччина, колишн¤ ёгослав≥¤), ла-тиноамериканськ≥ крањни (јргентина, Ѕразил≥¤, ћексика), аз≥атськ≥ Ќ≤  (√онконг, —ингапур, ѕ≥вденна  оре¤, “айвань), друге покол≥н-н¤ аз≥атських Ќ≤  (ћалайз≥¤, “ањланд), Ївропейськ≥ Ќ≤  (Ѕолгар≥¤, ”горщина, колишн≥ „ехословаччина, Ќƒ–, ѕольща, –умун≥¤); в склад≥ третьоњ п≥дгрупи: 9 крањн з числа основних боржник≥в, крањни з низьким доходом (28 з 39 крањн з низьким доходом зг≥дно з рубрикатором ћЅ––, за вин¤тком  итаю та ≤нд≥њ) ≥ 7 крањн ќѕ≈ .
÷¤ градац≥¤ заснована на динам≥ц≥ св≥товоњ економ≥ки ≥ загаль-н≥й лог≥ц≥ зм≥н у њњ структур≥.
‘ункц≥ональним критер≥Їм сучасноњ диференц≥ац≥њ крањн, що розвиваютьс¤, Ї р≥вень розвитку товарних форм господарюванн¤ в поЇднанн≥ з≥ ступенем ≥ глибиною участ≥ цих крањн у процес≥ ≥нтернац≥онал≥зац≥њ виробництва ≥ кап≥талу. “акий п≥дх≥д зумовле-ний: 1) взаЇмозалежн≥стю крањн (незважаючи на суперечност≥, ¤к≥ вже ≥снують ≥ ще виникатимуть у майбутньому), що реал≥зуватиметьс¤ в ц≥л≥сност≥ св≥тового господарства, ¤ке може бути т≥льки одним - ринковим; 2) оск≥льки сучасн≥ продуктивн≥ сили ≥ сучасн≥ виробнич≥ в≥дносини в крањнах, що розвиваютьс¤, не Ї результатом розвитку м≥сцевих продуктивних сил ≥ м≥сцевих традиц≥йних структур на основ≥ внутр≥шньо властивих њм законом≥рностей, розвиток ринкових в≥дносин усередин≥ цих крањн не можна розгл¤дати ¤к автономний, в≥д≥рваний в≥д вимог економ≥чних закон≥в св≥тового ринку процес.
Ќеобх≥дно вид≥лити ≥нш≥ чинники, що породжуютьс¤ науково-техн≥чним прогресом, ¤к≥ по-р≥зному впливають на окрем≥ держа-ви. ÷е передус≥м в≥дм≥нност≥ в р≥вн¤х продуктивних сил, неоднако-ва забезпечен≥сть природними ресурсами тощо.
«г≥дно з функц≥ональним критер≥Їм диференц≥ац≥њ розр≥зн¤ють чотири основн≥ п≥дгрупи крањн, що розвиваютьс¤: 1) нов≥ ≥ндустр≥аль-н≥ крањни; 2) крањни-нафтоекспортери; 3) середньорозвинен≥; 4) най-менш розвинен≥ крањни. ћ≥ж цими основними п≥дгрупами ≥снують ≥нш≥ угрупуванн¤, ¤к≥ неможливо однозначно в≥днести до одн≥Їњ з п≥дгруп.
” спец≥ал≥зованих допов≥д¤х м≥жнародних орган≥зац≥й викорис-товуютьс¤ так≥ критер≥њ в≥докремленн¤ нових ≥ндустр≥альних крањн:
частка промисловоњ продукц≥њ у ¬Ќѕ маЇ становити 30 в≥дсотк≥в, готов≥ вироби в експорт≥ - не менше 50 в≥дсотк≥в; доход на душу населенн¤ - не менше 6 тис. дол. на р≥к. ƒо ц≥Їњ групи належать јргентина, Ѕразил≥¤, ћексика, ѕ≥вденна  оре¤, ћалайз≥¤, —≥нга-пур≥ √онконг, “айвань та ≥н.
≤сторична еволюц≥¤ крањн зазначеноњ групи р≥знитьс¤ ≥ водночас зб≥гаЇтьс¤ в тому, що шл¤х њх до нин≥шнього стану був схожим у тому, що розвитку базових галузей сучасноњ промисловост≥ переду-вав розвиток харчовоњ та легкоњ промисловост≥, с≥льського госпо-дарства та видобувноњ промисловост≥. ѕродукц≥¤ цих галузей народ-ного господарства значною м≥рою була ор≥Їнтована на експорт. ¬ сучасних умовах все б≥льша частка њхн≥х експортних прибутк≥в отримуЇтьс¤ за рахунок вивезенн¤ продукц≥њ сучасних галузей про-мисловост≥. “ак, Ѕразил≥¤ нин≥ належить до дес¤ти держав - най-б≥льших св≥тових виробник≥в промисловоњ продукц≥њ, а до 2000 р. вона за цим показником випередить, зг≥дно з прогнозами, ≤тал≥ю. —еред крањн, ¤к≥ мають найвищ≥ експортн≥ прибутки, “айвань ≥ —≥н-гапур.
¬ економ≥ц≥ нових ≥ндустр≥альних крањн важлива роль належить ≥ноземному кап≥талу. –озм≥ри його, що невпинно зростають, до-с¤гають дес¤тк≥в м≥ль¤рд≥в долар≥в. Ќегативним насл≥дком широ-кого застосуванн¤ ≥ноземного кап≥талу стала зовн≥шн¤ заборгова-н≥сть,
ѕор¤д ≥з сп≥льними рисами у розвитку цих крањн ≥снують ≥ в≥д-м≥тн≥ ознаки; м≥сце у м≥жнародному под≥л≥ прац≥; розм≥ри ≥ структу-ра економ≥чного потенц≥алу; структура експортного сектора; част-ка в соц≥ально-економ≥чн≥й структур≥ традиц≥йних уклад≥в; м≥сце нац≥онального кап≥талу в економ≥ц≥ тощо.
” ц≥лому нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањни показують приклад швидкого економ≥чного розвитку на шл¤ху створенн¤ ринкових структур. ƒинам≥чн≥сть темп≥в економ≥чного зростанн¤ забезпечуЇтьс¤ пере-дус≥м глибокими структурними зм≥нами в економ≥ц≥, формуванн¤м добре налагодженоњ господарськоњ системи. ѕри цьому продуктивн≥ сили набувають нового зм≥сту, ¤кий в≥дпов≥даЇ сучасним вимогам Ќ“ѕ. як насл≥док, прискорений економ≥чний розвиток Ќ≤  приз-в≥в до п≥двищенн¤ реальних доход≥в населенн¤, зростанн¤ зайн¤-тост≥ та квал≥ф≥кац≥йного р≥вн¤ зайн¤тих, розширенн¤ соц≥альних послуг тощо.
¬одночас процес становленн¤ сучасних виробничих в≥дносин спонукав до посиленн¤ монопол≥зац≥њ њх економ≥чного розвитку, б≥льш т≥сноњ взаЇмозалежност≥ з п≥дсистемою розвиненого ринко-вого господарюванн¤ в масштаб≥ св≥тового господарства. Ќезважа-ючи на це, Ќ≤  з ус≥Їњ групи крањн, що розвиваютьс¤, найб≥льш гнучко пристосувались до структурних ≥ цикл≥чних криз ≥ не зазна-ли таких в≥дчутних втрат, ¤к ≥нш≥ крањни, що визволилис¤.
«начну роль у св≥товому господарств≥ в≥д≥грають держави-на-фтоекспортери. Ќафтодолари, отриман≥ цими крањнами в резуль-тат≥ "революц≥њ ц≥н" на нафту, дали њм змогу значно прискорити соц≥ально-економ≥чний розвиток ≥ модерн≥зувати техн≥ко-економ≥чну базу. ƒо ц≥Їњ групи належать в основному крањни, ¤к≥ вход¤ть до ќѕ≈  (—ауд≥вська јрав≥¤, ќј≈, Ћ≥в≥¤, Ќ≥гер≥¤, ¬енесуела та ≥н.).
¬ажливим засобом ≥снуванн¤ дл¤ багатьох держав-нафтоекспор-тер≥в Ї експортн≥ прибутки, отримуван≥ в≥д продажу нафти та наф-топродукт≥в. ¬они становл¤ть левову частку вс≥х валютних надход-жень цих крањн. ќск≥льки б≥льш≥сть крањн-нафтоекспортер≥в не в змоз≥ зд≥йснювати процес в≥дтворенн¤ на нац≥ональн≥й основ≥ без ≥мпорту засоб≥в виробництва, валютн≥ надходженн¤ в≥д експорту нафти мають ключове значенн¤. —ьогодн≥ так≥ держави-нафтоекс-портери, ¤к Ћ≥в≥¤, —ауд≥вська јрав≥¤, б≥льше 2/3 своњх експортних прибутк≥в отримують в≥д продажу нафти ≥ нафтопродукт≥в.
ќднак зростанн¤ ц≥н на нафту у середин≥ 70-х - на початку 80-х рок≥в до 35-42 дол. —Ўј за барель (1 барель = 159 л нафти; в≥т - 7,3-7,6 барелей залежно в≥д сорту нафти) зм≥нилось р≥зким (з не-значними коливанн¤ми) пад≥нн¤м у друг≥й половин≥ 80-х - на почат-ку 90-х рок≥в до 16-22 дол. —Ўј за барель. як насл≥док, значно зменшились валютн≥ прибутки держав-нафтоекспортер≥в та усклад-нилось њх економ≥чне становище.
ѕад≥нн¤ нафтових прибутк≥в ¤скраво демонструЇ пр¤му залеж-н≥сть нац≥ональних господарств держав-нафтоекспортер≥в в≥д крањн з розвиненою ринковою економ≥кою, а також неспроможн≥сть до-битись економ≥чноњ незалежност≥, спираючись лише на високопри-буткову, але монокультурну економ≥ку.
¬ Ќ≤  та де¤ких крањнах-нафтоекспортерах зд≥йснюЇтьс¤ пере-х≥д до найнов≥ших технолог≥й, але цей процес супроводжуЇтьс¤ посиленн¤м техн≥ко-економ≥чноњ неоднор≥дност≥ господарських структур, поглибленн¤м рег≥ональних ≥ майнових контраст≥в.  р≥м того, результатами Ќ“ѕ користуЇтьс¤ здеб≥льшого обмежена к≥ль-к≥сть компан≥й, передус≥м найб≥льш≥ та т≥, що пов'¤зан≥ з ≥ноземни-ми корпорац≥¤ми.
ќсвоЇнн¤ науково-техн≥чних ≥нновац≥й у середньорозвинених крањнах третьоњ п≥дгрупи щодо функц≥онального критер≥ю (≈ква-дор≥, ѕарагвањ,  олумб≥њ, ѕеру, “ун≥с≥, ‘≥дж≥, √ренад≥, —альвадор≥, Ќ≥карагуа, …ордан≥њ, Ўр≥-Ћанц≥,  амерун≥, ћарокко,  ен≥њ, √ан≥, ѕапуа - Ќов≥й √в≥нењ та ≥н.) стримуЇтьс¤ слабким розвитком про-мисловост≥ ≥ сфери послуг, телекомун≥кац≥йноњ ≥нфраструктури, низьким р≥внем ≥нформац≥йноњ забезпеченост≥, несум≥сн≥стю вимог найнов≥ших технолог≥й з традиц≥йними стереотипами мисленн¤ ≥ повед≥нки.
–озповсюдженн¤ м≥кроелектронноњ технолог≥њ модиф≥кувало зм≥ст самого пон¤тт¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, ¤к≥й, безсумн≥вно, належить вир≥-шальна роль у подоланн≥ соц≥ально-економ≥чноњ в≥дсталост≥ крањн, що розвиваютьс¤. Ќезалежно в≥д стад≥њ промислового перевороту, ¤кий переживаЇ та чи ≥нша крањна, жодна з них не може не врахо-вувати ≥снуванн¤ нових технолог≥й. Ѕез широкого застосуванн¤ њх навр¤д чи можна дос¤гти сучасних стандарт≥в прац≥ й побуту. ƒл¤ середньорозвинених ≥ ще б≥льшою м≥рою дл¤ найменш розвинених крањн, що визволилис¤, суттЇвою Ї обмежена м≥стк≥сть внутр≥шньо-го ринку. ѕроцес в≥дтворенн¤ великою м≥рою стаЇ залежним в≥д вивезенн¤ промислових вироб≥в, що вносить нов≥ риси в процес ≥ндустр≥ал≥зац≥њ на фон≥ переходу до нових, передус≥м м≥кроелек-тронних, технолог≥й.  рањни першоњ ≥ частково другоњ п≥дгруп щодо функц≥онального критер≥ю суттЇво впливатимуть на ≥ без того низьку конкурентоспроможн≥сть крањн третьоњ ≥ особливо четвертоњ п≥д-груп, спричин¤ть ще б≥льше зменшенн¤ њхн≥х можливостей про-мислового експорту. як насл≥док, ускладнитьс¤ розвиток економ≥ч-ного сп≥вроб≥тництва серед крањн, що розвиваютьс¤.
≤ндустр≥ал≥зац≥¤ в п≥дгруп≥ середньорозвинених крањн не призво-дить до суттЇвих зрушень у макроструктур≥ промислового вироб-ництва: левова частка його, ¤к ≥ ран≥ше, спираЇтьс¤ на внутр≥шн≥й ринок предмет≥в споживанн¤. ѕотреби ж у засобах виробництва задовольн¤ютьс¤ в основному через ≥мпортн≥ канали.  р≥м того, ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ не вносить в≥дчутних зм≥н у диверсиф≥кац≥ю м≥сце-вого експорту.  ор≥нн¤ цього неспри¤тливого ¤вища сл≥д шукати в суперечност≥ м≥ж матер≥альним ≥ людським факторами виробницт-ва, особливо в ¤к≥сн≥й п≥дготовц≥ робочоњ сили. ¬ир≥шальна роль у розв'¤занн≥ ц≥Їњ суперечност≥ належить розвитков≥ та закр≥пленню приватноњ власност≥. ÷е дасть можлив≥сть зм≥нити орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ форми взаЇмод≥њ продуктивних сил р≥зних уклад≥в, ≥нтен-сиф≥кувати процес в≥дтворенн¤.
ƒл¤ найменш розвинених крањн (√ањт≥, ѕакистан, …емен, Ѕангла-деш, јфган≥стан, Ќепал, Ќ≥гер, “ого, Ћесото, “анзан≥¤, ћозамб≥к, –уанда, Ѕурк≥на-‘асо, Ѕурунд≥, «ањр, „ад, ћалав≥ та ≥н.) сп≥льними з точки зору њхньоњ участ≥ в процес≥ ≥нтернац≥онал≥зац≥њ виробни-цтва ≥ ступен¤ розвитку товарних форм господарюванн¤ Ї: струк-тура продуктивних сил, що зумовлюЇ низьку сприйн¤тлив≥сть еко-ном≥ки до дос¤гнень науки ≥ техн≥ки, не даЇ змоги вир≥шувати на-гальн≥ соц≥альн≥ проблеми; вузька спец≥ал≥зац≥¤ на виробництв≥ од-ного або к≥лькох вид≥в товар≥в; переважанн¤ в господарськ≥й струк-тур≥ другор¤дних, допом≥жних виробництв по в≥дношенню до все-св≥тнього виробництва в ц≥лому. Ќайчаст≥ше це виробництва, ¤к≥ грунтуютьс¤ на використанн≥ природних ресурс≥в ≥ зумовлюють за-стосуванн¤ малоквал≥ф≥кованоњ та дешевоњ робочоњ сили; анклавна, ор≥Їнтована на експорт орган≥зац≥¤ виробництва, що зд≥йснюЇтьс¤ ≥ноземним кап≥талом.
–озмањт≥сть (у соц≥альному розум≥нн≥) крањн, що розвиваютьс¤, грунтуЇтьс¤ на поЇднанн≥ сп≥льних дл¤ вс≥Їњ групи (товарних) ≥ особ-ливих (нетоварних) уклад≥в у неоднакових пропорц≥¤х та формах. ¬ жодному уклад≥ процес в≥дтворенн¤ не зд≥йснюЇтьс¤ т≥льки на власн≥й основ≥ ≥ т≥льки у власних межах. ќчевидна њхн¤ взаЇмодо-повнен≥сть. « натурально-патр≥архальним укладом в найменш роз-винених крањнах пов'¤зуЇтьс¤ ≥снуванн¤ родоплеменних пережит-к≥в та форм традиц≥йноњ орган≥зац≥њ прац≥. ÷ей уклад за своЇю сут-тю Ї основним соц≥ально-економ≥чним грунтом, на ¤кому живот≥Ї патр≥архальне сел¤нство. ѕоказовими в цьому в≥дношенн≥ можуть бути крањни “роп≥чноњ јфрики, в ¤ких колективна власн≥сть на зем-лю збереглас¤ донин≥, хоч ≥ поЇднуЇтьс¤ з ≥ндив≥дуальним привлас-ненн¤м урожаю ≥ закр≥пленн¤м над≥л≥в за окремими родинами. √осподарюванн¤ характеризуЇтьс¤ надзвичайно низькою продук-тивн≥стю, витримуЇ великий тиск з боку надлишкового населенн¤ села ≥ неспроможне забезпечити потреби сусп≥льства в продоволь-чих товарах.
¬одночас спостер≥гаЇтьс¤ в≥дносно швидке вит≥сненн¤ традиц≥й-них форм виробництва, що ≥сторично пов'¤зувалос¤ з виникнен-н¤м др≥бнотоварного укладу. ќстанн≥й, в свою чергу, п≥двладний впливов≥ п≥дприЇмницького укладу, що пост≥йно м≥цн≥Ї ≥ спри¤Ї ≥снуванню др≥бнотоварного (в аграрному сектор≥, м≥ському рем≥с-ництв≥, торг≥вл≥, обслуговуванн≥ м≥ського населенн¤) виробництва. ” такий спос≥б вдаЇтьс¤ частково розв'¤зувати проблему зайн¤-тост≥ того працездатного населенн¤, ¤ке ст≥каЇтьс¤ в м≥ста. ¬одно-час мозањчн≥сть др≥бнотоварного укладу розширюЇтьс¤ внасл≥док сильного впливу згори (з боку ≥ноземного кап≥талу) ≥ знизу (з боку традиц≥йних форм виробництва).
Ќатурально-патр≥архальний ≥ др≥бнотоварний уклади т≥сно пе-репл≥таютьс¤ ≥ взаЇмод≥ють. ќстанн≥й, кр≥м того, в чистому вигл¤д≥ не ≥снуЇ, а на¤вний майже в ус≥х галуз¤х економ≥ки, перепл≥таю-чись з ≥ншими укладами, зокрема з др≥бноп≥дприЇмницьким.
—истема трудових мотивац≥й, культура прац≥, м≥сце њњ в ≥Їрарх≥њ ц≥нностей певноњ культури дуже контрастують в нетоварних фор-мах господарюванн¤, внос¤ть своЇр≥дне забарвленн¤ в процес ди-ференц≥ац≥њ крањн, що розвиваютьс¤.
—уперечн≥сть м≥ж старими формами асоц≥йованоњ прац≥ (замкне-н≥сть ≥ самозабезпечен≥сть на натуральному р≥вн≥) ≥ новими форма-ми колективного господарюванн¤ (ор≥Їнтац≥¤ на сусп≥льн≥ потреби, на ринок) притаманна процесу в≥дтворенн¤ в крањнах, що розвива-ютьс¤. ќбмежен≥сть економ≥чного ≥нтересу виробник≥в доповню-Їтьс¤ низьким р≥внем сусп≥льноњ св≥домост≥, не готовоњ до сприй-н¤тт¤ додатковоњ прац≥, ¤ка суттЇво випереджаЇ необх≥дний дл¤ задоволенн¤ прим≥тивних потреб р≥вень.
«а таких умов держава контролюЇ головн≥ важел≥ макроеконо-м≥чного регулюванн¤ ≥ не передов≥р¤Ї њх приватному кап≥талу. ѕози-тивний досв≥д контролю над зм≥ною орган≥зац≥йно-економ≥чних форм виробництва, грошовою масою, ≥нфл¤ц≥Їю ≥ бюджетним деф≥цитом нагромаджений, наприклад, у ѕ≥вденн≥й  орењ та „ил≥.
Ќер≥вном≥рн≥сть розвитку Ї економ≥чним законом товарного виробництва взагал≥ ≥ особливо його п≥дприЇмницьких форм. ÷е ¤скраво видно на приклад≥ традиц≥йних крањн, що розвиваютьс¤. “ак, з початку 50-х до середини 80-х рок≥в частка населенн¤ "верх-ньоњ групи" крањн, що розвиваютьс¤, де з часом з'¤вилис¤ ≥ нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањни, зросла всього з 14 до 16 в≥дсотк≥в ус≥х крањн, що розвиваютьс¤. ѕроте у ¬¬ѕ вс≥Їњ сукупност≥ крањн, що розвива-ютьс¤, частка ц≥Їњ "верхньоњ групи" зросла з 36 до 58 в≥дсотк≥в. «а той самий пер≥од частка "нижньоњ групи" зменшилась в загальному ¬¬ѕ з 32 до 16,5 в≥дсотка при майже стаб≥льн≥й частц≥ населен-н¤ (близько 60 в≥дсотк≥в).
І 3. –≥зноман≥тн≥сть форм соц≥ально-економ≥чного прогресу .
ѕрискоренн¤ св≥тового науково-техн≥чного прогресу р≥зко п≥д-вищило вимоги до ефективност≥ економ≥ки вс≥х держав, актив≥зу-вало намаганн¤ крањн, що розвиваютьс¤, подолати економ≥чну в≥д-стал≥сть.
ћетодолог≥¤ анал≥зу соц≥ально-економ≥чних перетворень у кра-њнах, що визволилис¤, потребуЇ виокремленн¤ њхн≥х техн≥ко-орган≥-
зац≥йних форм, пов'¤заних з функц≥онуванн¤м продуктивних сил (загальне) та подоланн¤м в≥дсталост≥ виробничих в≥дносин, тобто перетворенн¤ми у соц≥ально-економ≥чних формах (особливе). як форма ≥снуванн¤ ≥ розвитку продуктивних сил виробнич≥ в≥дноси-ни не можуть не в≥дображати њх становища. ќтже, проанал≥зован≥ ¤к перех≥дн≥ виробнич≥ в≥дносини Ї власне такими ще й тому, що в≥дбивають аналог≥чн≥ процеси ≥ в продуктивних силах крањн, що розвиваютьс¤.
¬насл≥док високоњ частки с≥льського господарства у ¬Ќѕ, темп≥в ≥ р≥вн¤ розвитку аграрних в≥дносин соц≥ально-економ≥чн≥ перетво-ренн¤ в аграрному сектор≥ економ≥ки б≥льшост≥ крањн, що розви-ваютьс¤, займають ч≥льне м≥сце.
“ривале пануванн¤ в с≥льському господарств≥ архањчних вироб-ничих в≥дносин зумовило низький р≥вень його розвитку ≥ стало головною перешкодою на шл¤ху зростанн¤ продуктивних сил га-луз≥, пол≥пшенн¤ умов житт¤ сел¤н, швидкого та ст≥йкого прогресу економ≥ки в ц≥лому.
–еал≥зац≥¤ прийн¤тих закон≥в про аграрну реформу спр¤мову-Їтьс¤ на заборону панщини, зам≥ну њњ орендою на основ≥ меншоњ за розм≥рами ф≥ксованоњ ренти; на примусовий викуп державою зе-мель великих землевласник≥в з наступним розпод≥лом њњ серед ко-лишн≥х орендар≥в, щоб перетворити њх на власник≥в за певних умов (виплати держав≥ прот¤гом визначеного часу ¤коњсь частки вартост≥ врожаю; вступ нових господар≥в у кооперативи тощо); на зд≥йснен-н¤ комплексу агротехн≥чних заход≥в (запровадженн¤ високоврожай-них сорт≥в, пол≥пшенн¤ матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤ гос-подарств та ≥н.); зрештою, на запровадженн¤ товарних форм гос-подарюванн¤.
«розум≥ло, що в≥дсутн≥сть посл≥довност≥ в р≥шенн¤х та д≥¤х прав-л¤чих к≥л проти великих землевласник≥в, стан ф≥нансовоњ та мате-р≥ально-техн≥чноњ бази дуже р≥зн¤тьс¤ в крањнах, що розвиваютьс¤, ≥ тому створюють перешкоди дл¤ реал≥зац≥њ передбачених аграр-ною реформою заход≥в.
ўе одним напр¤мом перетворень в аграрному сектор≥ маЇ стати зм≥на сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж виробництвом троп≥чних техн≥чних куль-тур, з одного боку, та виробництвом продовольчих товар≥в - з ≥ншого.
«а умов збереженн¤ неринкових виробничих в≥дносин с≥льсько-господарське виробництво в крањнах, що визволилис¤, не зможе ефективно засвоњти нав≥ть т≥ обмежен≥ ресурси, ¤к≥ воно отримуЇ, реал≥зувати велик≥ резерви зростанн¤ виробництва продовольчих товар≥в та рухатис¤ в напр¤м≥ трьох ¤к≥сних зрушень, в≥домих у св≥товому землеробств≥ (перех≥д до системи машин на основ≥ висо-коврожайного, г≥бридного нас≥нн¤; широкий розвиток агропромисловоњ ≥нтеграц≥њ та становленн¤ агропромислового комплексу; б≥о-технолог≥чна революц≥¤).
ѕор¤д з перебудовою та ≥нтеграц≥Їю роз'Їднаних економ≥чних структур≥ проведенн¤м соц≥ально-економ≥чних перетворень в аг-рарному сектор≥ крањни, що розвиваютьс¤, значну увагу прид≥л¤-ють розвитков≥ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ.
¬их≥дним (початковим) у цьому в≥дношенн≥ Ї р≥вень забезпече-ност≥ р≥зними видами корисних копалин. ќднак значна частина розв≥даних запас≥в палива та сировини зосереджена т≥льки в тре-тин≥ крањн, що розвиваютьс¤, серед ¤ких лише в 10 знайдено б≥льше трьох вид≥в запас≥в корисних копалин, що мають промислове зна-ченн¤, а в ≥нших - т≥льки один-два. ¬ласний добувний комплекс ¤к матер≥альну базу багатогалузевоњ обробноњ промисловост≥ можуть ви-користовувати ≤нд≥¤, Ѕразил≥¤, јргентина, ћексика, ¬енесуела, ѕеру та де¤к≥ ≥нш≥ крањни, а дещо меншою м≥рою - «ањр, ≤ран, Ѕол≥в≥¤.
¬ умовах соц≥ально-економ≥чноњ в≥дсталост≥ зм≥нюЇтьс¤ пон¤тт¤ структурних зрушень ≥ модерн≥зац≥њ економ≥чних структур. ≤нду-стр≥ал≥зац≥¤ реал≥зуЇтьс¤ ¤к техн≥ко-економ≥чний та соц≥ально-еко-ном≥чний процес. ¬она, по-перше, ор≥ЇнтуЇтьс¤ на св≥тов≥ ринки ≥, по-друге, включаЇ елементи захисту нац≥ональних п≥дприЇмц≥в та стимулюванн¤ м≥жнародноњ конкуренц≥њ чи заохоченн¤ рег≥ональ-ноњ ≥нтеграц≥њ. «м≥ст структурних зрушень, ¤к ≥ стимул≥в нововве-день, залежить не т≥льки в≥д конкретно-≥сторичних умов т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни, а й в≥д сектора, галуз≥ ≥ нав≥ть п≥дприЇмства, де вони запроваджуютьс¤. «наченн¤ економ≥чноњ пол≥тики, спр¤мованоњ на посл≥довн≥сть засвоЇнн¤ сучасних метод≥в виробництва ≥ технолог≥й р≥зними галуз¤ми господарства, зростаЇ ще й тому, що вплив науко-во-техн≥чного прогресу на крањни, що визволилис¤, розпочавс¤ на етап≥ незавершеноњ промисловоњ революц≥њ, коли б≥льш≥сть з них т≥льки приступали до створенн¤ нац≥ональноњ промисловост≥.
Ќер≥вном≥рн≥сть використанн¤ дос¤гнень науки ≥ техн≥ки в крањ-нах, що розвиваютьс¤, посилюЇтьс¤ внасл≥док в≥дсутност≥ т≥сноњ сум≥сност≥ в р≥вн¤х розвитку р≥зних галузей господарства. якщо в розвинених крањнах галуз≥ "прориву", ¤к≥ першими використову-ють техн≥чн≥ нововведенн¤, спонукають сум≥снњ виробництва та-кож застосувати њх, то в крањнах, що розвиваютьс¤, ≥нновац≥њ поси-люють розрив м≥ж окремими галуз¤ми ≥ часто пог≥ршують такий показник, ¤к продуктивн≥сть сусп≥льноњ прац≥.
јкумул¤ц≥¤ в≥дсталих технолог≥й зумовлюЇ зниженн¤ показни-к≥в економ≥чного зростанн¤ крањн, що визволилис¤, перетворюЇть-с¤ в серйозну перешкоду на шл¤ху подоланн¤ в≥дсталост≥.  р≥м того, неспри¤тлива демограф≥чна ситуац≥¤ ще б≥льше загострюЇ проблему в≥дсталост≥, оск≥льки "провокуЇ" екстенсивний шл¤х еко-ном≥чного зростанн¤.
ƒе¤к≥ крањни, що розвиваютьс¤, виробл¤ють власну стратег≥ю розвитку (Ќ≤  першого ≥ другого покол≥нь), ¤ка пол¤гаЇ в зм≥н≥ колон≥альних структур економ≥ки, подоланн≥ свого п≥дпор¤дкова-ного положенн¤, властивого старому, колон≥альному под≥лу прац≥, створенн≥ первинноњ бази ≥ндустр≥ал≥зац≥њ.
ќдин з шл¤х≥в - повн≥ше використанн¤ сировинноњ промисло-вост≥ в структурн≥й реорган≥зац≥њ всього нац≥онального господарст-ва (налагодженн¤ б≥льш глибокоњ переробки сировини, створенн¤ обробноњ промисловост≥, вкладенн¤ кошт≥в, наприклад, в складну нафтох≥м≥ю, виробництво синтетичних матер≥ал≥в).
ƒискус≥йною залишаЇтьс¤ проблема м≥жнародноњ допомоги на-йменш розвиненим крањнам з метою зд≥йсненн¤ в них структурних перетворень в економ≥ц≥. якщо така допомога надаЇтьс¤ на виключно ф≥нансовому р≥вн≥ (кредитуванн¤, ц≥ноутворенн¤), а виробнич≥ в≥д-носини залишаютьс¤ незм≥нними, то вс≥ зусилл¤ дос¤гти певних результат≥в ви¤вл¤ютьс¤ ≥люзорними. «овн≥шн¤ ф≥нансова допо-мога лише тод≥ може спри¤ти соц≥ально-економ≥чному прогресу, коли вона буде спр¤мована не на подоланн¤ повс¤кденних трудно-щ≥в крањн, що розвиваютьс¤, а на д≥йову структурну перебудову њхньоњ економ≥ки в напр¤м≥ в≥д необробленоњ продукц≥њ до первин-ноњ обробки њњ, пот≥м до нап≥вфабрикат≥в ≥, нарешт≥, до готовоњ про-дукц≥њ. ÷е перспективний шл¤х виходу на св≥товий ринок у нов≥й ¤кост≥.
¬насл≥док розб≥жностей зовн≥шн≥х вплив≥в та внутр≥шн≥х соц≥аль-но-економ≥чних структур своЇр≥дно вимальовуЇтьс¤ проблема в≥д-носин з ≥ноземним кап≥талом. ≤детьс¤ про соц≥альну ≥ економ≥чну ц≥ну, ¤ку крањни, що розвиваютьс¤, тепер змушен≥ платити за залу-ченн¤ до нових технолог≥й, використанн¤ науково-техн≥чних пос-луг, оск≥льки б≥льш≥сть з них виступають не ¤к суб'Їкти, а ¤к об'Їк-ти Ќ“ѕ. ѕоглиблюЇтьс¤ реальна суперечн≥сть м≥ж завданн¤ми, ¤к≥ сто¤ть перед крањнами, що визволилис¤ (≥ ¤к≥ визначають необх≥д-н≥сть залученн¤ ≥ноземного кап≥талу), та њхньою соц≥ально-еконо-м≥чною структурою, ¤ка обмежуЇ потребу цього залученн¤. ѕричо-му ц¤ суперечн≥сть по-р≥зному ви¤вл¤Їтьс¤ в кожн≥й окремо вз¤т≥й крањн≥.
” сучасних умовах зростанн¤ технолог≥чного потенц≥алу крањн, що розвиваютьс¤, певною м≥рою в≥дпов≥даЇ ≥нтересам розвинутих крањн. “акою Ї лог≥ка взаЇмозалежност≥ держав, ¤ка передбачаЇ со-ц≥ально-економ≥чн≥ перетворенн¤ в крањнах, що визволилис¤, ¤к необх≥дну умову стаб≥льного розвитку центр≥в розвиненоњ ринковоњ економ≥ки св≥тового господарства, ≥ навпаки. ≤ все ж це асиметрич-на залежн≥сть, ¤коњ не можна уникнути без подоланн¤ в≥дсталост≥.
“ака залежн≥сть в≥дбиваЇтьс¤ на р≥вн≥ житт¤ населенн¤, ¤кий зм≥нюЇтьс¤ разом з ¤к≥стю житт¤. –≥вень житт¤ переважноњ б≥льшост≥ населенн¤ в крањнах, що розвиваютьс¤, в≥дбиваЇ систему за-лежних (в≥дносно зм≥н у св≥тових продуктивних силах) в≥дносин, ¤к≥ складаютьс¤ м≥ж людьми щодо забезпеченост≥ њх матер≥альни-ми, духовними ≥ соц≥альними благами. ÷¤ категор≥¤ виражаЇ дос¤г-нутий р≥вень споживанн¤ ≥ ступ≥нь задоволенн¤ потреб людей у цих благах. ќсоблив≥сть пол¤гаЇ в к≥льк≥сн≥й визначеност≥ р≥вн¤ житт¤, њњ залежност≥ в≥д р≥вн¤ розвитку м≥сцевих продуктивних сил.
ѕ≥дготовка кадр≥в у крањнах, що розвиваютьс¤, маЇ особливо важливе значенн¤ через те, що вона пов'¤зана не т≥льки з розвит-ком промисловост≥ та с≥льського господарства, а й з перетворенн¤-ми в соц≥альн≥й ≥нфраструктур≥.
ѕроведенн¤ соц≥альних реформ неможливе без розвитку духов-них ¤костей т≥Їњ чи ≥ншоњ нац≥њ. –еал≥зац≥¤ реформ в економ≥чн≥й, соц≥альн≥й ≥ пол≥тичн≥й сферах вимагаЇ критичного перегл¤ду тих етичних норм, правил повед≥нки, в≥дношенн¤ до св≥ту ≥ сусп≥льства, ¤к≥ Ї результатом традиц≥йноњ культури, переборенн¤ в н≥й того, що в≥джило, збереженн¤ набутих загальнолюдських ц≥нностей.
” кожн≥й традиц≥йн≥й культур≥ Ї норми, ¤к≥ варто зберегти (на-приклад, конфуц≥анський принцип пом≥рност≥ та економ≥њ чи ≥ндусь-кий - знаходженн¤ життЇздатного компром≥су) нав≥ть всупереч неспри¤тливим насл≥дкам, що ви¤вл¤тимутьс¤ в ход≥ модерн≥зац≥њ;
≥ Ї норми, ¤к≥ доц≥льно "зн¤ти" (наприклад, у тому самому ≥ндуњз-м≥ - непротивленн¤ злу ≥ насильству матер≥альною силою). Ќав≥ть коли дос¤гненн¤ економ≥чного добробуту висуваЇтьс¤ ¤к першо-чергове завданн¤, його неможливо вир≥шити без зв'¤зку з п≥дви-щенн¤м культурного, духовного р≥вн¤ нац≥њ. —карбниц¤ традиц≥й-ноњ культури кожноњ нац≥њ Ї неповторною ≥ водночас важливою скла-довою частиною св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ.
ѕозакласов≥ чинники, безсумн≥вно, впливатимуть на р≥зноман≥т-н≥сть форм соц≥ально-економ≥чного прогресу. Ќеможливо ≥гнору-вати рел≥г≥ю, м≥жплеменн≥ чвари ≥ етн≥чний нац≥онал≥зм, ¤к≥ опосе-редковано визначатимуть виб≥р т≥Їњ чи ≥ншоњ форми розвитку. ѕри цьому "розвинен≥сть" Ї спроможн≥стю сусп≥льства забезпечити ре-ал≥зац≥ю соц≥альних потреб громад¤н, розв'¤зувати глобальн≥ проблеми.
ќтже, форми соц≥ально-економ≥чного прогресу мають множин-ний, р≥знор≥дний, роз≥рваний у простор≥ та час≥ об'Їкт п≥знанн¤ - св≥товий процес сусп≥льного розвитку в ц≥лому.
ќднак не може бути Їдиноњ думки щодо соц≥ально-економ≥чно-го фундаменту нового сусп≥льства: чи ним маЇ бути приватна власн≥сть на засоби виробництва (що ≥сторично походить в≥д так званого сх≥дного способу виробництва), чи визначальне значенн¤ в≥дводитьс¤ сусп≥льн≥й власност≥ й насамперед у державн≥й њњ форм≥ (що ≥сторично походить в≥д так званого сх≥дного способу виробництва), чи чим маЇ бути симб≥оз приватноњ та сусп≥льноњ власност≥ ¤к форм, що ур≥вноважують одна одну (це в≥дпов≥даЇ сучасним у¤в-ленн¤м про зм≥шану економ≥ку, в тому числ≥ соц≥ал-демократич-ним).
¬изнанн¤ множинност≥ ≥сторичних вар≥ант≥в соц≥ально-еконо-м≥чного прогресу вимагаЇ множинност≥ теоретичних моделей в≥-дображенн¤ њх, а це означаЇ, що потр≥бно оперувати не одним об'Їк-том досл≥дженн¤ - ≥деал≥зованою моделлю сусп≥льства, а пол≥мор-фним об'Їктом, що складаЇтьс¤ з р≥зних етап≥в цього сусп≥льства.
Ѕагатовар≥антн≥сть в≥дображаЇтьс¤ у в≥дм≥нност¤х основних сус-п≥льних характеристик: форм власност≥, пол≥тичних структур, ≥део-лог≥чних ор≥Їнтир≥в тощо.
Ѕазовими характеристиками соц≥ально-економ≥чного прогресу можуть бути так≥ економ≥чн≥ в≥дносини, ¤к≥ п≥дпор¤дковуютьс¤ ро-зумним ≥нтересам людини; пр≥оритет загальнолюдськоњ моральност≥, реальний гуман≥зм сусп≥льних в≥дносин; подоланн¤ в≥дчуженн¤ ос-новноњ маси людей в≥д власност≥, продукт≥в ≥ результат≥в прац≥, вла-ди ≥ управл≥нн¤, що буде супроводжуватис¤ розширенн¤м меж≥ особистоњ свободи ≥ самост≥йност≥.