–озд≥л 27 ‘≤ЌјЌ—ќ¬ќ-√–ќЎќ¬ј —»—“≈ћј
І 1. —утн≥сть ≥ структура ф≥нансовоњ системи у сусп≥льному в≥дтворенн≥
‘≥нанси - це грошов≥ фонди, що утворюютьс¤ в процес≥ в≥д-творенн¤. ≈коном≥чн≥ в≥дносини, що виникають м≥ж державою, банками, суб'Їктами господарськоњ д≥¤льност≥, окремими громад¤-нами, м≥ж галуз¤ми економ≥ки, рег≥онами тощо у зв'¤зку з форму-ванн¤м та використанн¤м грошових фонд≥в, становл¤ть ф≥нансов≥ в≥дносини. ќтже, до ф≥нанс≥в не належать кошти, що обслуговують особисте споживанн¤ та обм≥н (роздр≥бний товарооборот, оплата побутових, комунальних послуг, особистого транспорту, зв'¤зку тощо).
‘ормуванн¤, розпод≥л ≥ використанн¤ в процес≥ сусп≥льного ви-робництва грошових фонд≥в, необх≥дних дл¤ забезпеченн¤ функ-ц≥онуванн¤ економ≥ки та њњ розвитку, утворюють ф≥нансову систему сусп≥льства. ‘≥нансова система маЇ так≥ складов≥: загальнодержавн≥ ф≥нанси, ф≥нанси орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, суб'Їкт≥в гос-подарюванн¤, громадських орган≥зац≥й ≥ недержавних позабюджет-них фонд≥в (рис. 37).
—укупн≥сть фонд≥в грошових кошт≥в, що знаход¤тьс¤ в розпо-р¤дженн≥ держави, п≥дприЇмств та орган≥зац≥й, утворюють ф≥нан-сов≥ ресурси. ќстанн≥ характеризують стан економ≥ки ≥ одночасно Ї джерелом њњ розвитку.
–озр≥зн¤ють так≥ джерела ≥ методи формуванн¤ ф≥нансових ре-сурс≥в: ст¤гненн¤ податк≥в; в≥драхуванн¤ частини прибутк≥в в≥д суб'Їкт≥в господарюванн¤; в≥драхуванн¤ на страхуванн¤; ≥нш≥ види в≥драхувань у централ≥зован≥ фонди; продаж державою ц≥нних па-пер≥в ≥ свого майна; одержанн¤ кредит≥в; ем≥с≥¤ грошей.
рис.37
—труктура ф≥нансовоњ системи крањни включаЇ в себе так≥ скла-дов≥:
1. ƒержавн≥ ф≥нанси - головний елемент в структур≥ ф≥нансо-воњ системи. ÷е система грошових фонд≥в, що знаход¤тьс¤ в розпо-р¤дженн≥ держави ≥ призначен≥ дл¤ ф≥нансового забезпеченн¤ влас-тивих њй функц≥й (управл≥нн¤ народним господарством, утриманн¤ законодавчоњ та виконавчоњ влади, оборона, охорона законност≥ та правопор¤дку, розвиток фундаментальноњ науки, косм≥чн≥ досл≥-дженн¤, охорона природи, структурна перебудова економ≥ки тощо). «а рахунок централ≥зованих джерел; ф≥нансуютьс¤ витрати на ви-р≥внюванн¤ соц≥альноњ забезпеченост≥ рег≥он≥в. ƒержавн≥ ф≥нанси охоплюють також в≥дпов≥дн≥ механ≥зми моб≥л≥зац≥њ ресурс≥в та њх зосередженн¤ в держав≥. “ак, основним механ≥змом моб≥л≥зац≥њ ф≥-нансових ресурс≥в в державний бюджет Ї податкова система.
2. ‘≥нанси областей (рег≥он≥в) та орган≥в м≥сцевого самовр¤ду-ванн¤. «а рахунок кошт≥в м≥сцевих бюджет≥в ф≥нансуютьс¤ витра-ти по розв'¤занню проблем м≥сцевого р≥вн¤. ƒжерелами м≥сцевих доход≥в Ї; кошти в≥д приватизац≥њ, орендна плата, див≥денди в≥д п≥д-приЇмницькоњ д≥¤льност≥, м≥сцев≥ податки. “ак, прибутковий по-даток з громад¤н повн≥стю передаЇтьс¤ до бюджет≥в за м≥сцем њх проживанн¤. ¬ розм≥р≥ 100 в≥дсотк≥в до м≥сцевих бюджет≥в базового р≥вн¤ передаютьс¤ вс≥ м≥сцев≥ податки ≥ збори. ¬≥драхуванн¤ в≥д загальнодержавних податк≥в ≥ збор≥в до бюджет≥в областей зд≥йсню-ють на основ≥ стаб≥льних (затверджених) норматив≥в.
“им област¤м (рег≥онам), в ¤ких доходна частина не перекриваЇ м≥н≥мальних потреб по витратах, надаютьс¤ дотац≥њ, субвенц≥њ або субсид≥њ. ѕри цьому норматив дотац≥њ передбачено у в≥дсотках, а субсид≥њ та субвенц≥њ - в грошових одиниц¤х. —убвенц≥њ надаютьс¤ переважн≥й б≥льшост≥ рег≥он≥в ”крањни.
” результат≥ децентрал≥зац≥њ ф≥нансовоњ системи, що зд≥йсню-Їтьс¤ в ”крањн≥, основний обс¤г соц≥альних витрат переноситьс¤ на м≥сцевий та рег≥ональний р≥вн≥.
‘≥нансов≥ ресурси рег≥он≥в визначаютьс¤ виробленим в розра-хунку на душу населенн¤ нац≥ональним доходом, оск≥льки ф≥нан-сов≥ надходженн¤ забезпечуютьс¤ насамперед з доход≥в економ≥ч-них суб'Їкт≥в. ѕотребу у ф≥нансових ресурсах рег≥он≥в розрахову-ють на основ≥ фактичного р≥вн¤ витрат. ” той же час ≥снують суб'Їк-тивн≥ в≥дм≥нност≥ в розм≥рах, територ≥њ, географ≥чному положенн≥, кл≥мат≥, економ≥чн≥й структур≥ рег≥он≥в. ‘актичн≥ витрати, з одного боку, можуть не охоплювати завдань, ¤к≥ не розв'¤зуютьс¤ через в≥дсутн≥сть кошт≥в, а з ≥ншого - вони можуть зростати при нееко-
ном≥чних або просто марнотратних витратах.  р≥м того, за р≥внем витрат не можна визначити, наск≥льки жител≥ рег≥ону забезпечен≥ сусп≥льними благами.
3. ‘≥нанси суб'Їкт≥в господарюванн¤, ¤к≥ становл¤ть систему в≥д-носин, що виникають у процес≥ господарськоњ д≥¤льност≥ у зв'¤зку з формуванн¤м ≥ використанн¤м грошових фонд≥в (у тому числ≥ за рахунок прибутку), що забезпечують процес виробництва та в≥д-творенн¤ в межах п≥дприЇмства (ф≥рми). “ак, п≥дприЇмство формуЇ фонд розвитку виробництва, фонд оборотних кошт≥в, у тому числ≥ власних, фонд оплати прац≥, фонд споживанн¤, страховий ≥ резер-вний фонди, зд≥йснюЇ амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ з основних фон-д≥в.  р≥м того, п≥дприЇмство сплачуЇ податок з прибутку, зд≥йснюЇ внески в р≥зн≥ ц≥льов≥ позабюджетн≥ фонди (ѕенс≥йний фонд, ‘онд зайн¤тост≥ населенн¤, ‘онд „орнобил¤, страхов≥ платеж≥), сплачуЇ податки в м≥сцев≥ бюджети тощо.
‘онди суб'Їкт≥в господарюванн¤ використовуютьс¤ њх авансу-ванн¤м (оборотн≥ кошти) або проведенн¤м витрат.
ќтже, у ф≥нансах суб'Їкт≥в господарюванн¤ в≥дображаютьс¤ вс¤ њх господарська д≥¤льн≥сть, ефективн≥сть використанн¤ основного та оборотного кап≥талу, ≥нвестиц≥йна пол≥тика, обс¤г реал≥зац≥њ про-дукц≥њ прот¤гом певного пер≥оду.
«а структурою власност≥ ф≥нанси суб'Їкт≥в господарюванн¤ по-д≥л¤ють на приватн≥, зм≥шан≥ та державн≥. —пециф≥ка ф≥нанс≥в виз-начаЇтьс¤ також орган≥зац≥йно-правовою формою п≥дприЇмства. “ак, дл¤ ф≥нанс≥в орендних п≥дприЇмств характерний такий важливий елемент, ¤к система орендних платеж≥в. ‘≥нанси акц≥онерних то-вариств мають специф≥ку, що зумовлюЇтьс¤ властивим акц≥онер-н≥й форм≥ власност≥ способом моб≥л≥зац≥њ грошових кошт≥в (прода-жем акц≥й та обл≥гац≥й), розпод≥лу одержаного доходу у вигл¤д≥ прибутку (див≥денди акц≥онерам, в≥дсотки власникам обл≥гац≥й, тантьЇми менеджерам тощо).
4. ф≥нанси населенн¤ - це грошов≥ фонди, ¤к≥ формуютьс¤ у жител≥в крањни ≥з доход≥в, отриманих на основ≥ трудовоњ, госпо-дарськоњ та ≥нших вид≥в д≥¤льност≥.
Ќаведен≥ елементи ф≥нансовоњ системи взаЇмопов'¤зан≥. “ак, з одного боку, ф≥нанси суб'Їкт≥в господарюванн¤ та ф≥нанси насе-ленн¤ Ї джерелом ресурс≥в дл¤ державних ф≥нанс≥в, насамперед на них нац≥лен≥ ≥снуюч≥ дл¤ цього моб≥л≥зац≥йн≥ механ≥зми - податко-ва система, система страхових ≥ пенс≥йних в≥драхувань, митн≥, рентн≥ та ≥нш≥ платеж≥. « ≥ншого боку, ресурси, сконцентрован≥ в державних ф≥нансах, знову спр¤мовуютьс¤ в господарство крањни у вигл¤-д≥ кап≥таловкладень, субсид≥й ≥ дотац≥й п≥дприЇмствам, а також на-селенню у форм≥ р≥зних витрат соц≥ального характеру.
‘≥нанси суб'Їкт≥в господарюванн¤ та населенн¤ пов'¤зан≥ не лише з державними ф≥нансами, а й м≥ж собою. “ак, насамперед на п≥дприЇмств≥ (ф≥рм≥) населенн¤ (в пор¤дку оплати прац≥) одержуЇ основну частину своњх ф≥нансових ресурс≥в.
5. ѕозабюджетн≥ фонди, що займають особливе м≥сце в систем≥ ф≥нанс≥в, класиф≥кують за такими принципами:
а) за визначенн¤м статусу њх власност≥ (державн≥, недержавн≥);
б) за територ≥ально-галузевою належн≥стю (загальнодержавн≥, рег≥ональн≥, наприклад позабюджетн≥ фонди м≥сцевих –ад, галу-зев≥, благод≥йн≥);
в) за ц≥льовою спр¤мован≥стю (соц≥альна допомога, техн≥чний розвиток, спри¤нн¤ п≥дприЇмництву, а також за загальнодержав-ною ≥ рег≥ональною програмами тощо),
ƒержавн≥ позабюджетн≥ фонди (пенс≥йний, фонд соц≥ального страхуванн¤, фонд охорони природного навколишнього середови-ща, приватизац≥њ, п≥дтримки п≥дприЇмництва, ≥нновац≥йний, розвитку шл¤хового господарства та ≥н.) створюютьс¤ за рахунок закр≥пле-них джерел (в тому числ≥ державного бюджету).  ошти цих фонд≥в спр¤мовуютьс¤ на державне соц≥альне страхуванн¤ й забезпечен-н¤ населенн¤, а також на державн≥ програми розвитку в≥дпов≥дних галузей економ≥ки (в тому числ≥ невиробничоњ сфери).
“ак, у фонд приватизац≥њ надход¤ть кошти в≥д приватизац≥њ майна загальнодержавноњ власност≥. ѕенс≥йний фонд утворюЇтьс¤ за раху-нок в≥драхуванн¤ в≥д кошт≥в соц≥ального страхуванн¤.  р≥м того, до пенс≥йного фонду в≥драховуЇтьс¤ 1 в≥дсоток в≥д зароб≥тноњ плати роб≥тник≥в ≥ службовц≥в. ѕризначенн¤ фонду зайн¤тост≥ населенн¤ пол¤гаЇ у ф≥нансовому забезпеченн≥ заход≥в держави щодо п≥дтрим-ки прийн¤тного р≥вн¤ безроб≥тт¤, виплат≥ в≥дпов≥дноњ допомоги тощо.
—уб'Їктам господарюванн¤ п≥д державн≥ програми кошти з цих фонд≥в надаютьс¤ у двох видах: ф≥нансуванн¤ ≥ безв≥дсотковоњ по-зики.
Ќедержавн≥ позабюджетн≥ фонди формуютьс¤ за рахунок дже-рел, ¤к≥ зазначен≥ в њхн≥х статутах (наприклад, благод≥йний фонд). ƒержава може п≥дтримувати ц≥ фонди встановленн¤м податкових п≥льг на њхн≥ вторинн≥ доходи, ¤кщо вони одержан≥ за рахунок в≥д-сотк≥в або див≥денд≥в в≥д вкладень у державн≥ обл≥гац≥њ або ц≥нн≥ папери банк≥в ≥ п≥дприЇмств. ѕодатковим п≥льгам мають п≥дл¤гати також кошти, спр¤мован≥ на ф≥нансуванн¤ загальнодержавних про-грам на позикових безв≥дсоткових умовах.
ƒержавним ф≥нансам (державн≥ бюджетн≥ та позабюджетн≥ фон-ди) належить пров≥дна роль у вс≥й ф≥нансов≥й систем≥. ÷е своЇр≥д-
ний барометр, що в≥дбиваЇ загальний стан економ≥ки, потужний чинник, що визначаЇ њњ розвиток.
„ерез державн≥ ф≥нанси перерозпод≥л¤Їтьс¤ значна частина ¬¬ѕ крањн з розвиненою економ≥кою: в япон≥њ - 1/3, ‘ранц≥њ - б≥льше н≥ж 1/2, Ўвец≥њ - 2/3 тощо, в –ос≥њ - 1/2. ¬ ”крањн≥ за роки незалежност≥ мало м≥сце зростанн¤ частки ¬¬ѕ, що розпод≥л¤Їтьс¤ через бюджет, до половини ≥ б≥льше. ¬ –ос≥њ, наприклад, ц¤ частка також становить 1/2.
ƒл¤ пор≥вн¤нн¤ в колишньому —–—– через державний бюджет перерозпод≥л¤лос¤ понад 70 в≥дсотк≥в ¬¬ѕ.
ф.51
функц≥њ держави та сусп≥льних ф≥нанс≥в в умовах ринковоњ еко-ном≥ки вперше були сформульован≥ –. ј. ћасгрейвом у робот≥ "“ео-р≥¤ ≥ практика державних ф≥нанс≥в" (1978 р.). «а ћасгрейвом, ф≥-нанси виконують три функц≥њ:
наданн¤ сусп≥льних товар≥в* та послуг або регулюванн¤ проце-су, в≥дпов≥дно до ¤кого визначаЇтьс¤ склад сусп≥льних товар≥в ≥ в≥д-буваЇтьс¤ розпод≥л обмежених виробничих фактор≥в (робочоњ сили та кап≥тал≥в) м≥ж сусп≥льним ≥ приватним секторами (алокативна функц≥¤);
коригуванн¤ розпод≥лу доход≥в ≥ майна (дистрибутивна функ-ц≥¤);
п≥дтриманн¤ високого р≥вн¤ зайн¤тост≥ за достатньоњ стаб≥льност≥ ц≥н (стаб≥л≥зац≥йна функц≥¤).
Ќа наш погл¤д, доц≥льно вид≥лити ще одну функц≥ю ф≥нанс≥в - контролюючу. “ак, основним об'Їктом контролю з боку держави за ф≥нансами суб'Їкт≥в господарюванн¤ Ї додержанн¤ останн≥ми встановлених правил списанн¤ витрат на соб≥варт≥сть реал≥зованоњ продукц≥њ, а також обл≥к власних кошт≥в (майна) ≥ ф≥нансових ре-зультат≥в ¤к об'Їкт≥в оподаткуванн¤.
ќсновним критер≥Їм оц≥нки ф≥нансового стану крањни Ї р≥вень збалансованост≥ в розпод≥л≥ ф≥нансових ресурс≥в м≥ж. суб'Їктами господарюванн¤, ¤к≥ формують ф≥нансов≥ ресурси, ≥ тими суб'Їкта-ми, хто ц≥ ресурси використовуЇ. ќтже, збалансуванн¤ доход≥в ≥ витрат Ї складовою ф≥нансовою стаб≥л≥зац≥њ.
«а роки незалежност≥ ф≥нансова система ”крањни практично не розбудовувалас¤. ƒо 1996 р. в ”крањн≥ була практично в≥дсутн¤ концепц≥¤ ф≥нансовоњ системи крањни, що по¤снюЇтьс¤ насамперед ¤к розбалансован≥стю бюджету в умовах кризового стану економ≥ки, так ≥ в≥дсутн≥стю конституц≥йних засад формуванн¤ ф≥нансовоњ системи в умовах ринку. ¬ ц≥лому можна вид≥лити так≥ особливост≥ функц≥онуванн¤ ф≥нансовоњ системи в зазначений пер≥од.
1. ћало м≥сце ≥нфл¤ц≥йне зростанн¤ ф≥нансових ресурс≥в.  ош-ти на ф≥нансуванн¤ витрат бюджету, з одного боку, отримуютьс¤ за рахунок додатковоњ ем≥с≥њ плат≥жних засоб≥в, не забезпечених зростанн¤м виробництва товар≥в ≥ наданн¤м послуг. « ≥ншого боку, мало м≥сце також ≥нфл¤ц≥йне зростанн¤ доход≥в суб'Їкт≥в господа-рюванн¤.
2. «ростаюча частка нац≥онального доходу формувалас¤ у сфе-р≥ об≥гу. “ак, обс¤г сформованих ф≥нансових ресурс≥в в 1990- 1994 рр. зб≥льшувавс¤ насамперед за рахунок введенн¤ нових вид≥в централ≥зованих надходжень до бюджету ≥ позабюджетних фонд≥в, а також наданн¤ бюджетов≥ кредит≥в ЌЅ”.
3. –озбалансуванн¤ ф≥нансовоњ системи в розр≥з≥ ланок ¤к фор-муванн¤, так ≥ використанн¤ ф≥нансових ресурс≥в крањни унемож-ливлюЇ ф≥нансову стаб≥л≥зац≥ю в економ≥ц≥. « одного боку, мало м≥сце зб≥льшенн¤ витрат на соц≥альн≥ програми при в≥дсутност≥ кошт≥в на њх ф≥нансуванн¤, з другого - спад виробництва.
4. «ниженн¤ частки ф≥нансових ресурс≥в, сформованих у суб'Їкт≥в господарюванн¤ в≥дносно нац≥онального доходу. ÷е св≥дчить про перем≥щенн¤ акценту у формуванн≥ ф≥нансових ресурс≥в з≥ сфери виробництва до сфери об≥гу. Ќадходженн¤ ф≥нансових ресурс≥в в≥д суб'Їкт≥в господарюванн¤ зменшилось при одночасному зрос-танн≥ абсолютноњ маси ф≥нансових ресурс≥в у держав≥. ќчевидно, що таке зростанн¤ не Ї пр¤мим результатом продуктивност≥ сус-п≥льноњ прац≥.
5. –ег≥они (област≥) ”крањни ≥стотно диференц≥йован≥ за величи-ною виробленого нац≥онального доходу на душу населенн¤. “ому маЇ м≥сце перерозпод≥л ф≥нансових ресурс≥в м≥ж центром та рег≥онами. “ак, частка м≥сцевих бюджет≥в в консол≥дованому бюджет≥ ”крањни становить 30 в≥дсотк≥в (решта припадаЇ на обласн≥ бюджети).
6. ‘≥нансова система не забезпечуЇ недержавним структурам р≥вноправност≥, оск≥льки збер≥гаютьс¤ неоднаков≥ п≥дходи до оподат-куванн¤ п≥дприЇмницьких структур р≥зних форм власност≥. √оловним недол≥ком ф≥нансовоњ системи Ї те, що вона стала гальмом у роз-витку виробництва на п≥дприЇмствах державноњ форми власност≥.
¬икладен≥ особливост≥ функц≥онуванн¤ ф≥нансовоњ системи в ”крањн≥ в умовах кризового стану економ≥ки п≥дтверджують вели-ке значенн¤ ф≥нансово-грошовоњ стаб≥л≥зац≥њ, м≥цноњ ф≥нансовоњ системи ¤к основноњ складовоњ частини процесу економ≥чних ре-форм.
І 2. Ѕюджетна система
Ѕюджет - це баланс грошових доход≥в (надходжень) ≥ витрат (використанн¤), ¤кий складаЇтьс¤ дл¤ держави, м≥сцевих орган≥в управл≥нн¤, суб'Їкт≥в господарюванн¤, с≥мей або окремих грома-д¤н на певний терм≥н. « метою створенн¤ Їдиноњ ≥нформац≥йноњ системи зведенн¤ державних доход≥в та видатк≥в на вс≥х р≥вн¤х влади, забезпеченн¤ загальнодержавноњ та м≥жнародноњ пор≥вн¤н-ност≥ бюджетних даних ¬ерховна –ада у липн≥ 1996 р. прийн¤ла ѕостанову "ѕро структуру бюджетноњ класиф≥кац≥њ ”крањни".
ƒержавний бюджет - це р≥чний план державних витрат ≥ дже-рел њхнього ф≥нансового забезпеченн¤. Ѕюджетна система (ƒер-жавний бюджет) м≥стить бюджет центрального ур¤ду, а також бюд-жети вс≥х р≥вн≥в м≥сцевоњ влади. ¬≥дпов≥дно бюджети бувають цен-тральними, обласними, м≥сцевими. „асто, коли розгл¤дають м≥с-цев≥ бюджети, мають на уваз≥ вс≥ бюджети, кр≥м бюджету централь-ного ур¤ду. ¬ ”крањн≥ до м≥сцевих бюджет≥в належать бюджети областей, м≥ськ≥ бюджети  иЇва ≥ —евастопол¤, районн≥ бюджети с≥льських район≥в, м≥ськ≥ бюджети м≥ст обласного п≥дпор¤дкуван-н¤, бюджети внутр≥шньом≥ських район≥в, бюджети м≥ст районного п≥дпор¤дкуванн¤ тощо. ћ≥ж ними ≥снують досить складн≥ в≥дно-сини, пов'¤зан≥ з розпод≥лом джерел бюджетних доход≥в, ф≥нансу-ванн¤м м≥сцевих бюджет≥в з боку центрального ур¤ду шл¤хом пе-рерозпод≥лу кошт≥в у масштаб≥ крањни тощо. ќтже, державний бюджет - це не т≥льки бюджет центрального ур¤ду, а й сукупн≥сть бюджет≥в ус≥х р≥вн≥в державноњ адм≥н≥стративно-територ≥альноњ вла-ди. —укупн≥сть р≥зних вид≥в бюджет≥в, що перебувають м≥ж собою в певному взаЇмозв'¤зку ≥ взаЇмозалежност≥, створюЇ бюджетну систему, що д≥Ї в крањн≥.
« бюджетом т≥сно перепл≥таютьс¤ позабюджетн≥ фонди (кош-ти) - кошти держави, що мають ц≥льове призначенн¤ ≥ не включа-ютьс¤ до державного бюджету. ѕозабюджетн≥ кошти знаход¤тьс¤ в розпор¤дженн≥ центральних ≥ м≥сцевих орган≥в влади. ¬они кон-центруютьс¤ в спец≥альних фондах (наприклад, пенс≥йному). ѕоза-бюджетн≥ фонди створюютьс¤ за рахунок ц≥льових податк≥в, по-зик, субсид≥й з бюджету. ¬они розширюють можливост≥ втручанн¤ держави в економ≥ку не за рахунок бюджету, отже, дають змогу уникнути парламентського контролю.  р≥м того, створюЇтьс¤ ви-дим≥сть зменшенн¤ деф≥цитност≥ бюджету. “ак, в ”крањн≥ до складу бюджету не включалис¤, а отже, дуже часто ≥ не контролювалис¤ законодавчою владою використанн¤ р≥зноман≥тних податк≥в ≥ збо-р≥в на утриманн¤ автомоб≥льних шл¤х≥в, фонди соц≥ального захис-ту ≥нвал≥д≥в, зайн¤тост≥ населенн¤, приватизац≥њ, охорони прац≥, природи тощо.
¬ окремих випадках можуть створюватис¤ бюджетн≥ резерви, необх≥дн≥ дл¤ безпереб≥йного ф≥нансуванн¤ нам≥чених заход≥в та забезпеченн¤ непередбачених нев≥дкладних витрат.
ѕроект бюджету щор≥чно обговорюЇтьс¤ ≥ приймаЇтьс¤ законо-давчим органом - парламентом крањни. « пол≥тичноњ точки зору державний бюджет - це своЇр≥дний компром≥с м≥ж ц≥л¤ми держави, за≥нтересованоњ в зростанн≥ бюджетних кошт≥в, а отже, ≥ податко-вих надходжень, та ≥нтересами власник≥в ≥ працюючих за наймом (лоб≥, що представл¤ють ≥ захищають њх ≥нтереси в парламент≥) з приводу податкових ставок на власн≥сть, доходи, податкових п≥льг, бюджетних витрат на соц≥альн≥ ц≥л≥; компром≥с м≥ж загальнодер-жавними ≥ м≥сцевими ≥нтересами; компром≥с м≥ж ≥нтересами окре-мих галузей з приводу податк≥в ≥ субсид≥й, п≥льгових кредит≥в ≥ державних замовлень, п≥др¤д≥в на буд≥вництво та ≥нвестиц≥йних прем≥й.  ожен такий компром≥с супроводжуЇтьс¤ пол≥тичною бо-ротьбою в парламент≥.
ƒоходна частина бюджету складаЇтьс¤ в основному з бюджет-них надходжень. ћенша њњ частина - це неподатков≥ надходженн¤. ¬ ”крањн≥ головну роль в≥д≥грають податок на прибуток та податок на додану варт≥сть. ¬елика частка непр¤мих податк≥в (ѕƒ¬ та акциз) по¤снюЇтьс¤ тим, що в умовах спаду виробництва держава не може забезпечити надходженн¤ в бюджет шл¤хом пр¤мого оподаткуван-н¤ прибутку п≥дприЇмств, орган≥зац≥й та доход≥в громад¤н. “ому застосовують непр¤ме оподаткуванн¤, ¤ке Ї формою вилученн¤ доход≥в у споживач≥в.
¬идатки державного бюджету виконують функц≥њ пол≥тичного, соц≥ального ≥ господарського регулюванн¤. ¬идатки класиф≥кують залежно в≥д пр≥оритетност≥ п≥дходу:
а) предметна, або галузева, бюджетна класиф≥кац≥¤- визна-ченн¤ витрат за галуз¤ми господарства ≥ управл≥нн¤;
б) економ≥чна - диференц≥ац≥¤ витрат за господарськими озна-ками або виробничими елементами (кап≥тальн≥ вкладенн¤, зароб≥т-на плата, дотац≥њ тощо);
в) зм≥шана, або комб≥нована - поЇднанн¤ в≥домчих ≥ предмет-них ознак;
г) ц≥льова - врахуванн¤ загальнонац≥ональних, пол≥тичних, еко-ном≥чних ≥ соц≥альних ц≥лей або програм;
д) функц≥ональна - державн≥ кошти розгл¤даютьс¤ ¤к ≥нстру-мент пол≥тики ур¤ду;
е) бюджетна класиф≥кац≥¤ за ф≥нансовими ознаками - видатки класиф≥кують на безповоротн≥, тимчасов≥ та умовн≥.
 ожна крањна маЇ свою структуру доход≥в ≥ видатк≥в бюджету. ÷е залежить в≥д багатьох чинник≥в: державного ладу, р≥вн¤ еконо-м≥чного розвитку, пол≥тики, що проводитьс¤ в конкретних умовах
(стримуванн¤ д≥ловоњ активност≥ або њњ стимулюванн¤, л≥берал≥зац≥њ економ≥ки чи активного соц≥ального захисту населенн¤ та ≥н.). Ќезважаючи на р≥зноман≥тн≥сть державних п≥дход≥в до формуванн¤ та використанн¤ бюджету, ≥снують загальн≥ риси та законом≥рност≥.
ѕерше м≥сце в бюджетних видатках розвинутих крањн займають соц≥альн≥ статт≥: соц≥альна допомога, осв≥та, охорона здоров'¤. ¬ цьому - головна мета бюджетноњ пол≥тики, ¤к ≥ вс≥Їњ державноњ економ≥чноњ пол≥тики взагал≥: стаб≥л≥зац≥¤, зм≥цненн¤ та пристосу-ванн¤ ≥снуючого соц≥ально-економ≥чного ладу до умов, що зм≥ню-ютьс¤. “ак≥ витрати покликан≥ пом'¤кшити диференц≥ац≥ю соц≥аль-них груп, властиву дл¤ ринковоњ економ≥ки. ѕри цьому полегшенн¤ доступу в≥дносно менш забезпечених прошарк≥в до одержанн¤ ква-л≥ф≥кац≥њ, належного медичного обслуговуванн¤, гарантованоњ м≥н≥-мальноњ пенс≥њ та пристойного житла в≥д≥граЇ не т≥льки соц≥альне стаб≥л≥зуючу роль, а й забезпечуЇ господарство найважлив≥шим фактором виробництва - квал≥ф≥кованою та здоровою робочою силою, а отже, зб≥льшуЇ нац≥ональне багатство крањни.
” видатках на господарськ≥ потреби вид≥л¤ють бюджетн≥ суб-сид≥њ с≥льському господарству, ¤к≥ мають також соц≥альну, пол≥тич-ну та господарську спр¤мован≥сть.
¬идатки на озброЇнн¤ ≥ матер≥альне забезпеченн¤ зовн≥шньоњ пол≥тики, а також адм≥н≥стративно-управл≥нськ≥ витрати, з одного боку, визначаютьс¤ потребами безпеки держави, пр≥оритетами зов-н≥шньоњ та внутр≥шньоњ пол≥тики, з другого - вони впливають на попит на споживч≥ товари.
 он'юнктурним ц≥л¤м бюджетного регулюванн¤ служать видат-ки по внутр≥шньому державному боргу, розм≥ри витрат на кредити та субсид≥њ приватним та державним п≥дприЇмствам, с≥льському господарству, на створенн¤ ≥ вдосконаленн¤ об'Їкт≥в ≥нфраструкту-ри, на закуп≥влю озброЇнь та в≥йськове буд≥вництво.
—труктура видатк≥в державного бюджету зд≥йснюЇ регулюючий вплив на розм≥ри попиту ≥ кап≥тальних вкладень, а також на галу-зеву ≥ рег≥ональну структуру економ≥ки, на нац≥ональну конкурен-тоспроможн≥сть на св≥тових ринках.
¬ажливе м≥сце займаЇ зовн≥шньоеконом≥чний аспект пол≥тики бюджетних витрат. “ак, видатки на кредитуванн¤ експорту, стра-хуванн¤ експортних кредит≥в та кап≥талу, що вивозитьс¤, ¤к≥ ф≥-нансуютьс¤ з бюджету, стимулюють експорт ≥ в довгостроковому план≥ пол≥пшують плат≥жний баланс, в≥дкривають дл¤ економ≥ки крањни нов≥ заруб≥жн≥ ринки, спри¤ють зм≥цненню нац≥ональноњ валюти, забезпеченню поставок на внутр≥шн≥й ринок необх≥дних товар≥в ≥з-за кордону.
” структур≥ видатк≥в бюджету ”крањни велику частку становл¤ть витрати на народне господарство - покритт¤ взаЇмозаборгованост≥, п≥дтримка збиткових п≥дприЇмств. “акий високий в≥дсоток витрат неможливий в крањнах з ринковою економ≥кою, але ц≥лком зрозу-м≥лий в умовах, коли основний в економ≥ц≥ державний сектор зна-ходитьс¤ в кризовому стан≥ ≥ потребуЇ державних асигнувань.
¬иконанн¤ державного бюджету в ≥деал≥ - це повне покритт¤ видатк≥в доходами. ѕеревищенн¤ видатк≥в над доходами призво-дить до утворенн¤ бюджетного деф≥циту, ¤кий покриваЇтьс¤ дер-жавними позиками - внутр≥шн≥ми ≥ зовн≥шн≥ми. ѕозики зд≥йсню-ютьс¤ у вигл¤д≥ продажу державних ц≥нних папер≥в (обл≥гац≥й, век-сел≥в), позик у позабюджетних фонд≥в (наприклад, у ѕенс≥йного фонду або у фонду допомоги по безроб≥ттю) або через одержанн¤ кредиту в банку. ќстанню форму ф≥нансуванн¤ бюджетного деф≥-циту використовуЇ м≥сцева влада. «овн≥шн≥ позики дл¤ покритт¤ деф≥циту державного бюджету в таких м≥жнародних економ≥чних орган≥зац≥¤х, ¤к ћ¬‘, —Ѕ ≥ в розвинених крањнах та њхн≥х об'Їднан-н¤х типу ™— тощо, характерн≥ дл¤ крањн, що розвиваютьс¤, а також все б≥льше використовуютьс¤ ≥ перех≥дними до ринку крањнами, в тому числ≥ ”крањною.
ƒеф≥цит бюджету часто покривають також додатковою ем≥с≥Їю грошей. ¬насл≥док такоњ ем≥с≥њ розвиваЇтьс¤ неконтрольована ≥нфл¤-ц≥¤, п≥дриваютьс¤ стимули дл¤ ≥нвестиц≥й, розкручуЇтьс¤ сп≥раль "зароб≥тна платн¤ - ц≥ни", знец≥нюютьс¤ заощадженн¤ населен-н¤, в≥дтворюЇтьс¤ бюджетний деф≥цит.
 редитну ем≥с≥ю ¤к спос≥б покритт¤ деф≥циту широко викорис-товують в ”крањн≥. “ак, в 1996 р. 25 в≥дсотк≥в деф≥циту визначали ф≥нансуванн¤ за рахунок ем≥с≥йних кредит≥в ЌЅ”. ¬ 1994 р. ц¤'по-зиц≥¤ становила майже половину, а в 1995 р. - 67 в≥дсотк≥в*. ўе 35 в≥дсотк≥в деф≥циту покривалис¤ за рахунок обл≥гац≥й державноњ вну-тр≥шньоњ позики (ќƒ¬ѕ) та казначейських зобов'¤зань. якщо в 1995р. було розм≥щено ќƒ¬ѕ на 32 трлн крб., то на 1996 р. було заплановано обс¤г ем≥с≥њ обл≥гац≥й на суму 332 трлн крб., що св≥д-чить про позитивн≥ зрушенн¤ в пол≥тиц≥ покритт¤ деф≥циту.
” крањнах з ринковою економ≥кою маЇ м≥сце конституц≥йне за-кр≥пленн¤ незалежност≥ нац≥онального ем≥с≥йного банку в≥д вико-навчоњ та законодавчоњ влади. ≈м≥с≥йний банк не зобов'¤заний ф≥-нансувати ур¤д, таким чином ставитьс¤ засл≥н ≥нфл¤ц≥йному вибу-ху, ¤кий би мав м≥сце у випадку, ¤кби грош≥ друкувались на замов-ленн¤ ур¤ду.
як стверджуЇ економ≥чна наука, державний бюджет не обов'¤з-ково маЇ бути збалансованим щороку за доходами ≥ видатками.
Ќаприклад, —Ўј - найбагатша крањна св≥ту - маЇ деф≥цит дер-жавного бюджету. “ак, в окрем≥ роки деф≥цит ‘едерального бюдже-ту —Ўј дос¤гав 4,1 в≥дсотка ¬Ќѕ. ” зв'¤зку з≥ зростанн¤м бюджет-них витрат р≥вень державного боргу в —Ўј в 1992 р. становив 2998,6 млрд дол., або 51,1 в≥дсотка ¬Ќѕ. ¬идатки ‘едерального бюджету лише на сплату в≥дсотк≥в перевищили 200 млн дол. ¬ умо-вах ринковоњ економ≥ки деф≥цит може бути корисним у випадку, коли при спад≥ виробництва держава витрачаЇ б≥льше грошей, н≥ж одержуЇ: в≥н забезпечуЇ зб≥льшенн¤ попиту, в тому числ≥ куп≥вель-ноњ спроможност≥ населенн¤. —поживач≥ починають б≥льше купу-вати, п≥дприЇмц≥ - б≥льше продавати. ¬насл≥док цього зростають обс¤ги виробництва ≥ скорочуЇтьс¤ безроб≥тт¤.
ѕроте в пер≥од п≥днесенн¤ економ≥ки держава не може дозволити соб≥ деф≥цит бюджету, оск≥льки в≥н стимулюватиме ≥нфл¤ц≥ю. ќтже, бюджет, в ¤кому збалансован≥ доходи та видатки, потр≥бний не щор≥чно, а дл¤ певного пер≥оду. ¬ окрем≥ роки з метою стимулю-ванн¤ д≥ловоњ активност≥ держава може допускати деф≥цит бюджету.
Ќаведен≥ м≥ркуванн¤ не стосуютьс¤ сучасноњ економ≥ки ”крањ-ни, оск≥льки вона т≥льки трансформуЇтьс¤ в ринкову. «б≥льшенн¤ державних витрат в наш≥й крањн≥ спр¤мовано на попередженн¤ ма-сових банкрутств державних п≥дприЇмств, ¤к≥ становл¤ть значну частку в економ≥ц≥, ≥ масового зубож≥нн¤ населенн¤. ¬одночас де-ф≥цит в ”крањн≥ обмежуЇ стримуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ, введенн¤ нац≥о-нальноњ валюти, стаб≥л≥зац≥ю грошово-кредитноњ системи.
ƒержавн≥ позики ¤к зас≥б покритт¤ деф≥циту бюджету безпеч-н≥ш≥, н≥ж ем≥с≥¤, проте вони також певною м≥рою негативно впли-вають на економ≥ку крањни. ѕо-перше, при певних умовах ур¤д вдаЇтьс¤ до примусового розм≥щенн¤ державних ц≥нних папер≥в ≥, отже, порушуЇ ринкову мотивац≥ю д≥¤льност≥ приватних ф≥нансо-вих ≥нститут≥в. ѕо-друге, ¤кщо нав≥ть ур¤д створюЇ достатн≥ стиму-ли дл¤ куп≥вл≥ юридичними ≥ ф≥зичними особами ц≥нних папер≥в ур¤ду, то державн≥ позики, моб≥л≥зуючи в≥льн≥ кошти на ринку по-зикового кап≥талу, обмежують можливост≥ одержанн¤ кредиту при-ватними ф≥рмами. ‘≥рми, особливо невелик≥ та середн≥, не Ї дл¤ банк≥в такими над≥йними позичальниками, ¤к державн≥ органи. «б≥льшенн¤ попиту на ринку позикового кап≥талу через нов≥ дер-жавн≥ позики спри¤Ї подорожчанню кредиту - зростанню обл≥ко-воњ ставки. ќсобливо складними Ї насл≥дки зовн≥шн≥х позик.
«аборгован≥сть ур¤ду та державних орган≥в створюЇ державний борг, ¤кий виплачуЇтьс¤ з в≥дсотками. “ому кажуть,' що сьогодн≥шн≥ державн≥ позики - це завтрашн≥ податки. як правило, ≥з поточних бюджетних доход≥в не вдаЇтьс¤ виплачувати повн≥стю в≥дсотки ≥ в тер-м≥н гасити державн≥ позики. ” зв'¤зку з цим ур¤д вдаЇтьс¤ до нових позик: у такий спос≥б, покриваючи стар≥ борги, в≥н створюЇ нов≥.
ќтже, деф≥цит державного бюджету безпосередньо пов'¤заний з ¤вищем державного боргу. «овн≥шн≥й державний борг, що пере-вищуЇ 80 в≥дсотк≥в в≥д ¬¬ѕ чи б≥льше н≥ж в 2,2 раза експорт крањни, вважаЇтьс¤ небезпечним дл¤ стаб≥льност≥ економ≥ки, особливо дл¤ ст≥йкого грошового об≥гу.
¬ажливо вид≥лити так≥ особливост≥ формуванн¤ бюджету в ”к-рањн≥:
1. —уперечливий характер перерозпод≥лу бюджетних ресурс≥в на р≥вн≥ рег≥он≥в.
–ег≥они ”крањни ≥стотно в≥др≥зн¤ютьс¤ за своњми ф≥нансовими можливост¤ми. ¬одночас при формуванн≥ м≥сцевих бюджет≥в за основу беруть визначенн¤ норматив≥в м≥н≥мальноњ бюджетноњ за-безпеченост≥ та однакових дл¤ вс≥х областей норматив≥в в≥драху-вань в≥д загальнодержавних податк≥в до м≥сцевих бюджет≥в.
ѕроблеми рег≥ональноњ бюджетноњ пол≥тики мають розв'¤зува-тись через пошук оптимального ступен¤ централ≥зац≥њ дл¤ р≥зних завдань державноњ д≥¤льност≥ з точки зору ефективност≥ виконан-н¤ державою трьох њњ основних функц≥й - алокативноњ, дистрибу-тивноњ та стаб≥л≥зац≥йноњ; законодавче закр≥пленн¤ розпод≥лу ком-петенц≥њ з розв'¤занн¤ конкретних завдань м≥ж центральними ор-ганами влади та органами рег≥онального та м≥сцевого самовр¤ду-ванн¤.
2. ¬ид≥ленн¤ з центрального бюджету субвенц≥й(—убвенц≥њ з державного бюджету ”крањни спр¤мовуютьс¤ в м≥сцев≥ бюджети на конкретн≥ програми ≥ не можуть бути використан≥ на ≥нш≥ ц≥л≥.  ошти, що вид≥л¤ютьс¤ з державного бюджету ”крањни дл¤ ф≥нансуванн¤ видатк≥в м≥сцевих бюджет≥в, що не покриваютьс¤ доходами, Ї дотац≥¤ми.)* ≥ субсид≥й у випадку, коли витрати м≥сцевих бюджет≥в не покриваютьс¤ дохода-ми. ¬≥дсутн≥сть законодавче встановлених умов наданн¤ субвенц≥й дл¤ областей (отже, критер≥њв, на п≥дстав≥ ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ вилу-ченн¤ бюджетних кошт≥в областей) призводить до того, що держав-ний бюджет перетворюЇтьс¤ на знар¤дд¤ дос¤гненн¤ пол≥тич-них ц≥лей, розв'¤занн¤ завдань ≥ додержанн¤ ≥нтерес≥в одних рег≥он≥в за рахунок кошт≥в ≥нших. ѕроте невизначен≥сть у наданн≥ субси-д≥й означаЇ, що витрати м≥сцевих бюджет≥в регулюютьс¤ централь-ними органами влади, а органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ зали-шаютьс¤ в б≥льшост≥ випадк≥в лише виконавц¤ми централ≥зованих р≥шень.
3. ќсновним критер≥Їм, в≥дпов≥дно до ¤кого розпод≥л¤ютьс¤ ви-трати м≥ж державним та м≥сцевим бюджетами, Ї орган≥зац≥йна п≥д-пор¤дкован≥сть п≥дприЇмств та орган≥зац≥й.
4. ѕ≥двищенн¤ ц≥н, що спричинило зростанн¤ видатк≥в бюджет≥в ус≥х р≥вн≥в, у той же час доходи зростали в менших обс¤гах. ÷е стало одн≥Їю з головних причин незбалансованост≥ бюджету. “ак, за 1995 р. виконанн¤ держбюджету становило 87 в≥дсотк≥в по видат-ках ≥ 85,5 в≥дсотка по доходах.
5. Ѕюджетний деф≥цит, що набув великих масштаб≥в. ѕо в≥дно-шенню до ¬¬ѕ в≥н становив: в 1993 р. - 18 в≥дсотк≥в, в 1994 р. - 13, в 1996 р. - 8-12 в≥дсотк≥в. √оловна особлив≥сть формуван-н¤ держбюджету 1996 р. пол¤гала в тому, що видатки передбачали-с¤ лише в межах можливостей держави. ќтже, ур¤д вз¤в курс на жорстку економ≥ю видатк≥в, ¤ка була продовжена на наступн≥ роки.
6. –еформуванн¤ бюджетноњ системи, що взаЇмопов'¤зане з ре-формуванн¤м пол≥тичноњ системи. “ак, зг≥дно з  онституц≥Їю ”к-рањни скасовано п≥дпор¤дкован≥сть –ад по вертикал≥. ÷е створюЇ передумови дл¤ формуванн¤ бюджетноњ системи, адекватноњ рин-ков≥й економ≥ц≥.
І 3. √рошова система
–ух грошей у процес≥ розширеного сусп≥льного в≥дтворенн¤ ут-ворюЇ грошовий об≥г, ¤кий безпосередньо включаЇ рух грошей на стад≥¤х розпод≥лу, обм≥ну та опосередковано обслуговуЇ процес ви-робництва ≥ споживанн¤ ≥, отже, впливаЇ на вс≥ стад≥њ сусп≥льного в≥дтворенн¤.
«а характером руху грошових кошт≥в об≥г грошей под≥л¤Їтьс¤ на ф≥нанси, кредит та грошовий об≥г. ‘орми орган≥зац≥њ грошового об≥гу утворюють грошову систему. ÷≥ форми визначаЇ держава. «окрема, держава визначаЇ грошову одиницю, масштаб ц≥н, види грошових знак≥в в об≥гу та пор¤док њх ем≥с≥њ, характер забезпечен-н¤ грошей, форми безгот≥вкового плат≥жного об≥гу.
¬ ”крањн≥ ц≥ функц≥њ виконуЇ Ќац≥ональний банк. ЌЅ” маЇ дер-жавну монопол≥ю на ем≥с≥ю грошей, зд≥йснюЇ управл≥нн¤ грошо-вим об≥гом, регулюЇ економ≥чн≥ процеси через механ≥зми цього об≥гу. «г≥дно з чинним законодавством ЌЅ” п≥дзв≥тний лише ¬ерховн≥й –ад≥. Ќезалежн≥сть Ќац≥онального банку в≥д ур¤ду Ї необх≥дною передумовою проведенн¤ ним такоњ пол≥тики, що забезпечуЇ ст≥й-к≥сть нац≥ональноњ валюти, њњ куп≥вельну спроможн≥сть.
√рош≥ надход¤ть в об≥г через механ≥зм банк≥вського кредитуван-н¤ суб'Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥. ќбслуговуючи р≥зноман≥тн≥ акти куп≥вл≥-продажу товар≥в та ≥нш≥ платеж≥, грош≥ переход¤ть в≥д одного економ≥чного суб'Їкта до ≥ншого, пост≥йно в≥ддал¤ючись в≥д того м≥сц¤, де вони ув≥йшли в сферу об≥гу.
–ух грошей, що обслуговуЇ кругооб≥г товар≥в та послуг у про-цес≥ розширеного в≥дтворенн¤, зд≥йснюЇтьс¤ в формах гот≥вкового та безгот≥вкового об≥гу. ѕри цьому частка гот≥вкового об≥гу стано-
вить 5-7 в≥дсотк≥в загального об≥гу грошовоњ маси, а частка безго-т≥вкового об≥гу - 93-95 в≥дсотк≥в.
Ѕезгот≥вковий грошовий об≥г маЇ значн≥ переваги над гот≥вко-вим ≥ тому Ї набагато ефективн≥шим ≥ доц≥льн≥шим ¤к дл¤ сусп≥ль-ства в ц≥лому, так ≥ дл¤ кожного суб'Їкта господарюванн¤.
√от≥вков≥ грош≥ - це монети, банк≥вськ≥ б≥лети (банкноти) та казначейськ≥ б≥лети.
ћонета - це зливок металу, що маЇ законодавче встановлен≥ форму, вагу, склад металу, певн≥ зображенн¤ та написи, включаю-чи ном≥нал вартост≥, використовуЇтьс¤ ¤к зас≥б об≥гу чи платежу. ¬ умовах золотого стандарту монети виготовл¤ли ≥з золота з неве-ликим дом≥шком дл¤ м≥цност≥ ≥нших метал≥в (л≥гатури). ¬ага таких монет визначала њх варт≥сть. ѓх називали повноц≥нними. ¬ наш час в ус≥х крањнах св≥ту в об≥гу знаход¤тьс¤ т≥льки неповноц≥нн≥ моне-ти. ѓх використовують ¤к розм≥нн≥ грош≥, що даЇ змогу зд≥йсню-вати будь-¤к≥ др≥бн≥ покупки. ћонети ввод¤тьс¤ в об≥г ем≥с≥йним банком.
Ѕанкноти - вид грошових знак≥в, що випускаЇ центральний банк ”крањни*(Ѕанкноти виникли в XVII ст. на основ≥ розвитку вексельних в≥дносин. —по-чатку банкноти були простою розпискою банку про прийн¤тт¤ в≥д кл≥Їнта золо-та на збер≥ганн¤. «годом так≥ розписки стали видавати при дисконт≥ (куп≥вл≥) приватних комерц≥йних вексел≥в. Ѕанкнота перетворилась у вексель на банк≥ра, набула подв≥йного забезпеченн¤ - золотого ≥ вексельного (товарного), в≥льно розм≥нювалась на золото. «абезпеченн¤ вексел¤ми ≥ золотом гарантувало повер-ненн¤ в банки надлишку банкнот≥в з об≥гу (при погашенн≥ вексел≥в ≥ розм≥н≥ на золото). « припиненн¤м розм≥ну банкнот на золото вони втратили одну з своњх класичних ознак, що наблизило њх до паперових грошей.). —учасн≥ банкноти виступають ¤к нац≥ональн≥ грош≥, мають силу законного ≥ Їдиного плат≥жного засобу з примусово встановленим державою курсом.
 азначейськ≥ б≥лети - вид грошових знак≥в, що випускаЇ дер-’авне казначейство чи м≥н≥стерство ф≥нанс≥в дл¤ покритт¤ бюджет-них витрат. ѓх випускають переважно в др≥бних купюрах. « припи-ненн¤м розм≥ну грошових знак≥в на золото зникли економ≥чн≥ в≥д-м≥нност≥ м≥ж банк≥вськими ≥ казначейськими б≥летами.
√от≥вков≥ розрахунки зд≥йснюютьс¤ м≥ж п≥дприЇмствами ≥ насе-ленн¤м, м≥ж окремими громад¤нами, а також на незначн≥ суми м≥ж п≥дприЇмствами, орган≥зац≥¤ми, установами. ƒо гот≥вкових роз-рахунк≥в належать виплати п≥дприЇмствами грошових доход≥в населенню у вигл¤д≥ зароб≥тноњ плати, стипенд≥й, пенс≥й, грошо-вих допомог. √от≥вков≥ розрахунки м≥ж окремими громад¤нами виникають в процес≥ куп≥вл≥-продажу товар≥в, наданн¤ та опла-ти послуг. √от≥вка видаЇтьс¤ з рахунк≥в п≥дприЇмств за допомогою чек≥в.
ѕри безгот≥вковому грошовому об≥гу рух грошей зд≥йснюЇтьс¤ у вигл¤д≥ перерахуванн¤ сум на рахунках в банках чи зарахуванн¤ взаЇмних вимог, тобто без гот≥вкових грошових знак≥в. Ѕезгот≥вко-вий грошовий об≥г маЇ так≥ переваги:
значно скорочуЇ сусп≥льн≥ витрати об≥гу;
створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ державного регулюванн¤ грошо-вого об≥гу;
пол≥пшуЇ економ≥чне становище суб'Їкт≥в грошового об≥гу, ос-к≥льки прискорюЇтьс¤ об≥г њх грошових кошт≥в, забезпечуЇтьс¤ т≥с-ний зв'¤зок њх з банком та з грошовим ринком в ц≥лому. ќтже, вс≥м учасникам сфери об≥гу економ≥чно виг≥дно розраховуватись за сво-њми зобов'¤занн¤ми в безгот≥вков≥й форм≥ через банки (за виклю-ченн¤м платеж≥в на невелик≥ суми).
—истема безгот≥вкового об≥гу включаЇ: принципи, вимоги до орган≥зац≥њ, форми ≥ способи розрахунк≥в, чергов≥сть платеж≥в, роз-рахунков≥ документи.
ѕереважна б≥льш≥сть безгот≥вкових розрахунк≥в зд≥йснюЇтьс¤ м≥ж суб'Їктами господарюванн¤. Ќезначну њх частину становл¤ть без-гот≥вков≥ розрахунки населенн¤ (перерахуванн¤ за дорученн¤м гро-мад¤н на вклади в банки зароб≥тноњ плати, гонорару, пенс≥й тощо). «а дорученн¤м вкладник≥в банки переказують грошов≥ суми з вклад≥в громад¤н на рахунки в≥дпов≥дних орган≥зац≥й в оплату за товари та послуги тощо.
” розрахунках населенн¤ з п≥дприЇмствами торг≥вл≥ та ≥ншими орган≥зац≥¤ми застосовують розрахунков≥ чеки(„ек- перев≥дний вексель, що виставлений банком ≥ оплачуЇтьс¤ на пред'¤вника.) ≥ банк≥вськ≥ чеков≥ книж-ки. ќстанн≥м часом набуваЇ поширенн¤ застосовуванн¤ кредитних карток. „еки, кредитн≥ картки, а також вексел≥(¬ексель - ц≥нний пап≥р, ¤кий засв≥дчуЇ безумовне грошове зобов'¤занн¤ боржника (векселедавц¤) сплатити п≥сл¤ настанн¤ строку визначену суму грошей власнику вексел¤ (векселедержателю). –озр≥зн¤ють вексел≥ прост≥ та переказн≥.) ¤вл¤ють собою плат≥жн≥ засоби, що зам≥нюють грош≥. ÷е складов≥ безгот≥вкового об≥гу.
¬ ц≥лому вс≥ форми грошей можна звести до таких складових - так званих грошових агрегат≥в - ћќ, ћ≤, ћ2, ћ« (рис. 38). —ума вс≥х агрегат≥в називаЇтьс¤ сукупною грошовою масою.
« початку 1994 р. в ”крањн≥ впроваджено м≥жрег≥ональну елек-тронну систему банк≥вських розрахунк≥в. ѕерерахуванн¤ кошт≥в суб'Їктами господарськоњ д≥¤льност≥ зд≥йснюЇтьс¤ по каналах елек-тронного зв'¤зку через систему розрахункових палат Ќац≥онально-го банку. ƒо електронноњ системи належать 25 рег≥ональних роз-рахункових палат, об'Їднаних у загальнодержавну мережу, на вер-шин≥ ¤коњ - ÷ентральна рахункова палата в  иЇв≥. ≤нформац≥¤ в мереж≥ передаЇтьс¤ засобами електронноњ пошти. —истема маЇ
рис.38
високий ступ≥нь захисту в≥д несанкц≥онованого втручанн¤. ѕро-грамне забезпеченн¤ дл¤ системи банк≥вських розрахунк≥в повн≥с-тю виконано украњнськими спец≥ал≥стами. …ого р≥вень в≥дпов≥даЇ св≥товому ≥ не маЇ аналог≥в у крањнах —Ќƒ.
Ќац≥ональна грошова система в ”крањн≥ створюЇтьс¤ в два ета-пи. Ќа першому етап≥ (весною 1992 р.) було введено украњнськ≥ купоно-карбованц≥.  упон став б≥летом державноњ скарбниц≥, тоб-то купони - це паперов≥ грош≥ з примусовим курсом.
«апровадженн¤ власноњ грошовоњ одиниц≥ створило передумови дл¤ виходу з рублевоњ зони, отже, спри¤ло становленню економ≥ч-ноњ незалежност≥ ”крањни. –азом з тим купоно-карбованц≥ були введен≥ в умовах поглибленн¤ кризових процес≥в в економ≥ц≥ - спаду виробництва, ≥нфл¤ц≥њ, тому почали швидко знец≥нюватис¤. «окрема, купоно-карбованц≥ не змогли виконувати функц≥ю засо-бу нагромадженн¤. ¬они не завжди виконували нав≥ть функц≥ю засобу об≥гу: суб'Їкти господарюванн¤ часто в≥ддавали перевагу бартерним операц≥¤м.
÷е обумовило тимчасовий характер купоно-карбованц¤ ¤к гро-шовоњ одиниц≥, необх≥дн≥сть њњ зам≥ни м≥цною грошовою одиницею, ¤ка б здатна була виконувати функц≥њ грошей ¤к засоб≥в об≥гу, пла-тежу ≥ нагромадженн¤. ¬веденн¤ такоњ грошовоњ одиниц≥ стало го-ловним завданн¤м другого етапу становленн¤ грошовоњ системи в ”крањн≥. ўодо ст≥йкост≥ новоњ грошовоњ одиниц≥ - гривн≥" серед фах≥вц≥в ≥снуЇ дв≥ точки зору. ѕредставники першого напр¤му вва-жають, що дл¤ цього повинн≥ бути:
дос¤гненн¤ певноњ ф≥нансовоњ стаб≥л≥зац≥њ та зниженн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ;
формуванн¤ стаб≥л≥зац≥йного (резервного) фонду Ќац≥онально-го банку ”крањни, ¤кий маЇ бути гарантом д≥Їздатност≥ гривн≥ (дер-жавний золотий запас, державний валютний фонд). —таб≥л≥зац≥йн≥ фонди ЌЅ” служать засобом п≥дтримки курсу нац≥ональноњ валю-ти, особливо при в≥д'Їмному сальдо плат≥жного балансу ≥ при утво-ренн≥ надлишку в об≥гу украњнських плат≥жних засоб≥в;
створенн¤ потужностей дл¤ карбуванн¤ монет, друкуванн¤ гро-шей. ÷е досить складна проблема в техн≥чному в≥дношенн≥. “ак, долар —Ўј маЇ 39 елемент≥в захисту, н≥мецька марка 40. 22 берез-н¤ 1994 р. в ”крањн≥ в≥дкрито власну фабрику друкуванн¤ банкнот ≥ ц≥нних папер≥в. ”крањнська гривн¤ маЇ понад 20 елемент≥в захисту.
ѕредставники другого напр¤му вважають ц≥ умови недостатн≥ми, адже ф≥нансова стаб≥л≥зац≥¤ та зниженн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ можуть бути дос¤гнут≥ штучними засобами (пост≥йна затримка виплати за-роб≥тноњ плати, тимчасове припиненн¤ ем≥с≥њ грошей). якщо вони не спираютьс¤ на позитивн≥ зм≥ни у процес≥ виробництва, то тривають недовго (наприклад, в ”крањн≥ зниженн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ мало м≥сце весною - л≥том 1994 р. ≥ 1995 р., проте восени - зимою посилюва-лись ≥нфл¤ц≥йн≥ процеси).
ќтже, другий етап грошовоњ реформи в ”крањн≥ - це утвер-дженн¤ грошовоњ системи, ¤ка грунтувалас¤ б на ст≥йк≥й, м≥цн≥й, нац≥ональн≥й валют≥ - гривн≥, здатн≥й спри¤ти поглибленню стаб≥-л≥зац≥йних процес≥в ≥ економ≥чному п≥днесенню. ¬  онституц≥њ ”к-рањни зазначено, що гривн¤ Ї грошовою одиницею крањни, ≥ забез-печенн¤ њњ стаб≥льност≥ Ї основною функц≥Їю ЌЅ”.
√рошова система ”крањни маЇ так≥ особливост≥ функц≥онуванн¤.
1. ≈м≥с≥йна-кредитна експанс≥¤ Ќац≥онального банку ”крањни. —пад виробництва призв≥в до зменшенн¤ доход≥в держави ≥ примушував ур¤д провадити значн≥ кредитн≥ ем≥с≥њ. Ќасл≥дком цього стало швидке зростанн¤ купонно-грошовоњ маси в об≥гу. “≥льки за 2,5 року п≥сл¤ дос¤гненн¤ незалежност≥ обс¤г грошовоњ маси в об≥гу зр≥с б≥льше н≥ж в 400 раз≥в. Ќасл≥дком ем≥с≥њ купоно-грошей стало р≥зке зни-женн¤ куп≥вельноњ спроможност≥ карбованц¤.
ƒо травн¤ 1993 р. ем≥с≥йн≥ кредити ЌЅ” ”р¤ду надавались авто-матично. « червн¤ 1993 р. було впроваджено систему контролю за кредитами ур¤ду: њхн≥ обс¤ги не могли перевищувати в≥дпов≥дноњ меж≥, ¤ку встановлюЇ ѕарламент.
2. Ќев≥дпов≥дн≥сть м≥ж товарною ≥ купонно-грошовою масою на ринку, ¤кщо в об≥гу в значн≥й к≥лькост≥ на¤вн≥ "зайв≥ грош≥".
3. –озгортанн¤ ≥ поглибленн¤ плат≥жноњ кризи в умовах значноњ кредитноњ ем≥с≥њ. ÷е ви¤вилось у зростанн≥ обс¤гу деб≥торськоњ за-боргованост≥ м≥ж п≥дприЇмствами ≥ орган≥зац≥¤ми.
4. ¬≥дт≥к грошових кошт≥в у "т≥ньову економ≥ку". «а оц≥нками спец≥ал≥ст≥в, в≥н дос¤г багатьох м≥ль¤рд≥в долар≥в —Ўј.
І 4.  редитна система
 редитна система - це, по-перше, сукупн≥сть кредитно-розра-хункових в≥дносин, форм ≥ метод≥в кредитуванн¤; по-друге, сукуп-н≥сть кредитно-ф≥нансових ≥нститут≥в.
 редит - це складова обороту грошей, що виражаЇ економ≥чн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають м≥ж кредитором ≥ позичальником з при-воду одержанн¤ останн≥м позики в грошов≥й чи товарн≥й форм≥ на умовах поверненн¤, терм≥новост≥ та платност≥.  редитн≥ в≥дносини м≥ж банками ≥ кл≥Їнтами виникають не т≥льки при одержанн≥ ос-танн≥ми позики, а й п≥д час розм≥щенн¤ ними заощаджень у вигл¤-д≥ внеск≥в на поточних ≥ депозитних рахунках.
–озр≥зн¤ють так≥ форми кредиту (рис. 39):
 омерц≥йний кредит маЇ товарну форму ≥ надаЇтьс¤ одним суб'Їк-том господарюванн¤ (п≥дприЇмством) ≥ншому у вигл¤д≥ продажу товар≥в з в≥дстрочкою платежу.  омерц≥йний кредит оформл¤Їтьс¤ векселем. ¬ексел≥ под≥л¤ютьс¤ на прост≥ та переказн≥. ѕростий вексель - це вексельне зобов'¤занн¤, що надаЇтьс¤ позичаль-ником на ≥м'¤ кредитора, ¤ке м≥стить у соб≥ зазначенн¤ м≥сц¤ ≥ часу виданн¤ боргового зобов'¤занн¤, суми останнього, м≥сц¤ ≥ часу пла-тежу. ѕереказний вексель, або тратта, ¤вл¤Ї собою письмовий наказ одн≥Їњ особи (кре