–озд≥л 26
ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤ ¬≤ƒ“¬ќ–≈ЌЌя ¬ ј√–ј–Ќ≤… —‘≈–≤ ≈ ќЌќћ≤ »
І 1. –оль природних умов
” с≥льськогосподарському виробництв≥ економ≥чний процес в≥д-творенн¤ незалежно в≥д його сусп≥льного характеру завжди пере-пл≥таЇтьс¤ з природним. “ому рац≥ональне управл≥нн¤ в ц≥й галуз≥ вимагаЇ знань ≥ вм≥лого використанн¤ не лише економ≥чних зако-н≥в, а й закон≥в природи. “≥сний взаЇмозв'¤зок економ≥чних про-цес≥в з природними зумовлюЇ значний вплив останн≥х на результа-ти господарськоњ д≥¤льност≥, що впливаЇ на темпи в≥дтворенн¤.
«в≥дси можлив≥сть р≥зк≥ших коливань темп≥в нагромадженн¤ пор≥вн¤но з ≥ншими галуз¤ми. якщо в промисловост≥ людина пов-н≥стю може впливати на процеси виробництва, то в с≥льському гос-подарств≥ така можлив≥сть обмежена, адже тут об'Їктом д≥¤льност≥ людини Ї жив≥ орган≥зми: рослини ≥ тварини; б≥олог≥чн≥ процеси њх прот≥кають за певними законами природи ≥ об'Їктивно вимагають пристосуванн¤ всього ритму виробництва до ритму природи: до природного проходженн¤ виробничого процесу. ” с≥льському гос-подарств≥ неможливо прискорити виробничий процес, ¤к у про-мисловост≥. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що предмети прац≥ знаход¤тьс¤ п≥д впливом природних процес≥в, прот≥канн¤ ¤ких вимагаЇ певного часу. ѕри цьому процес прац≥ перериваЇтьс¤ на час, необх≥дний дл¤ прот≥канн¤ б≥олог≥чних процес≥в в предметах прац≥. Ќаприклад, час виробництва озимоњ пшениц≥ становить 10 м≥с., а робочий пе-р≥од м≥с¤ць. ѕроцес прац≥ перериваЇтьс¤ в пром≥жках м≥ж с≥вбою,
внесенн¤м добрив, весн¤ним боронуванн¤м ≥ збором урожаю. «в≥дси пов≥льний оборот кап≥талу, зумовлений великою р≥зницею м≥ж ча-сом виробництва ≥ робочим пер≥одом.
¬елика р≥зниц¤ м≥ж часом виробництва ≥ робочим пер≥одом зу-мовлюЇ таку особлив≥сть, ¤к сезонн≥сть виробництва ≥ викорис-танн¤ трудових ресурс≥в ≥ техн≥ки. ” певних межах њњ можна зглад-жувати виготовленн¤м ≥нших продукт≥в, ¤к≥ мають неоднаковий час виробництва ≥ робочий пер≥од. …детьс¤ про таке в≥дтворенн¤ та орган≥зац≥ю виробництва, що поЇднуЇ основн≥ й допом≥жн≥ галуз≥, промислов≥ п≥дприЇмства ≥ промисли залежно в≥д економ≥чних ≥ природних умов.
Ќа в≥дтворенн¤ в аграрному сектор≥ економ≥ки суттЇво впливаЇ родюч≥сть земл≥. ¬ с≥льському господарств≥ земл¤ Ї головним засо-бом виробництва, при правильному використанн≥ вона пост≥йно в≥дновлюЇ свою родюч≥сть, б≥льше того, ¤к≥сно пол≥пшуЇтьс¤. ¬ ре-зультат≥ р≥зниц≥ в природних умовах, насамперед р≥зноњ родючост≥ земл≥, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших галузей прац¤ однаковоњ квал≥ф≥кац≥њ та фондоозброЇност≥ даЇ р≥зн≥ результати, тобто продуктивн≥сть прац≥ визначаЇтьс¤ тут передус≥м продуктивн≥стю природних фактор≥в.
ќтже, за ≥нших р≥вних умов темпи в≥дтворенн¤ залежать в≥д при-роди ≥ родючост≥ земл≥. ¬плив природних фактор≥в на результати виробництва можна обмежити розвитком продуктивних сил. …детьс¤ про економ≥чну родюч≥сть, п≥двищенн¤ ¤коњ дос¤гаЇтьс¤ через рац≥о-нальне використанн¤ земл≥, систематичне впровадженн¤ нових тех-нолог≥й, дос¤гнень науки ≥ техн≥ки, пол≥пшенн¤ культури землероб-ства тощо. ћаючи таку властив≥сть, ¤к родюч≥сть, земл¤ безпосе-редньо впливаЇ на результативн≥сть виробництва, а та обставина, що вона п≥двищуЇтьс¤, передбачаЇ п≥двищенн¤ темп≥в в≥дтворенн¤.
–одюч≥сть грунт≥в, природн≥ та б≥олог≥чн≥ процеси справл¤ють значний вплив на спец≥ал≥зац≥ю виробництва, на поЇднанн¤ окре-мих галузей с≥льського господарства. ќптимальне поЇднанн¤ њх ха-рактеризуЇтьс¤ в≥дпов≥дною технолог≥Їю виробництва ≥, ¤к насл≥-док, визначеним набором засоб≥в ≥ предмет≥в прац≥. ” зв'¤зку з цим напр¤м кап≥тальних ≥ виробничих витрат в господарствах р≥зноњ спец≥ал≥зац≥њ неоднаковий. „ерез це одн≥Їю з найважлив≥ших особ-ливостей в≥дтворенн¤ в аграрному сектор≥ економ≥ки Ї те, що фор-муванн¤ виробничого потенц≥алу ц≥Їњ галуз≥ зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥д-но до природних ≥ економ≥чних умов, неоднор≥дн≥сть ¤ких, напри-клад, в ”крањн≥ характерна не лише дл¤ грунтово-кл≥матичних зон ѕол≥сс¤, Ћ≥состепу, —тепу, а й дл¤ окремих областей ≥ район≥в. ƒл¤ кожного господарства в≥дпов≥дно до спец≥ал≥зац≥њ важливо вста-новити таку структуру засоб≥в виробництва, ¤ка б забезпечувала найб≥льший вих≥д валовоњ та товарноњ продукц≥њ при низьк≥й соб≥-вартост≥.
¬изначенн¤ оптимального поЇднанн¤ основних ≥ допом≥жних галузей, промислових п≥дприЇмств ≥ промисл≥в вимагаЇ формуван-н¤ в≥дпов≥дного виробничого потенц≥алу на основ≥ дос¤гнень на-уково-техн≥чного прогресу з метою п≥двищенн¤ ефективност≥ його функц≥онуванн¤, використовуючи ринков≥ механ≥зми, що передба-чаЇ в с≥льському господарств≥ не просто використанн¤ техн≥ки, а й створенн¤ системи машин. ќстанн¤ повинна враховувати можли-вост≥ й специф≥ку виробництва кожного виду продукц≥њ в њх поЇд-нанн≥, виход¤чи з принципу максимального використанн¤ робочих машин, агрегат≥в транспортних засоб≥в. ƒуже важливо також за-безпечувати максимальну к≥льк≥сть необх≥дних засоб≥в виробництва в критичн≥ строки з тим, щоб виконати вс≥ роботи в оптимальний пер≥од ≥ не допустити втрат врожаю внасл≥док, наприклад, несвоЇ-часноњ оранки, боронуванн¤ або затримки п≥д час пос≥ву чи зби-ранн¤ врожаю. “ому в с≥льському господарств≥ необх≥дна б≥льш висока насичен≥сть його засобами виробництва, б≥льш висока фон-до- ≥ енергоозброЇн≥сть прац≥.
” зв'¤зку з тим, що в≥дтворенн¤ в аграрному сектор≥ економ≥ки обумовлене природними процесами, роботи технолог≥чного циклу з вирощуванн¤ с≥льськогосподарських культур ≥ догл¤ду за твари-нами розпод≥лен≥ прот¤гом усього року з ≥нтервалами, ¤к≥ визнача-ютьс¤ природою, причому природн≥ фактори значно коригують ка-лендарн≥ плани проведенн¤ с≥льськогосподарських роб≥т. якщо в ”крањн≥ в зон≥ Ћ≥состепу пос≥в ранн≥х зернових культур господар-ства проводили з 1 по 5 кв≥тн¤ поточного року, то в наступному роц≥ ц≥ роботи можуть виконуватись з 25 по 30 березн¤ або з 5 по 10 кв≥тн¤ залежно в≥д погоди, температури пов≥тр¤, готовност≥ грунту, швидкост≥ й напр¤мку в≥тру тощо.
“ому сучасний менеджер повинен усв≥домити необх≥дн≥сть прийн¤тт¤ нестандартних р≥шень, враховуючи р≥зноман≥тн≥ факто-ри з тим, щоб забезпечити своЇчасне проведенн¤ с≥льськогоспо-дарських роб≥т, пристосовуючи ритм виробництва до ритму приро-ди. “ак, ¤кщо в промисловост≥ несвоЇчасне виконанн¤ технолог≥ч-них операц≥й впливаЇ на затримку виготовленн¤ продукту, то в с≥льському господарств≥ це призводить до пр¤мих значних втрат вт≥леноњ в нењ прац≥, а це позначаЇтьс¤ на результативност≥ функц≥о-нуванн¤ п≥дприЇмств та можливост¤х нагромадженн¤.
ќсоблив≥стю в≥дтворенн¤ в аграрному сектор≥ економ≥ки Ї те, що частина продукту виробництва може бути використана безпо-середньо дл¤ розширенн¤ виробництва ¤к його умови, не набува-ючи товарноњ форми. „астина продукту може вв≥йти в наступному пер≥од≥ ¤к зас≥б виробництва, також не набуваючи товарноњ фор-ми. ÷е обумовлено тим, що виготовлений продукт, у тому числ≥ й додатковий, не в≥др≥зн¤Їтьс¤ за своЇю споживною варт≥стю в≥д за-
соб≥в виробництва, ¤к≥ функц≥онують у процес≥ виробництва, що визначаЇтьс¤ характером споживноњ вартост≥: входить вона у ви-робництва ¤к його умова в певному п≥дприЇмств≥, ¤кому належить, чи буде реал≥зована. ” зв'¤зку з тим нагромадженн¤ ≥ розширене в≥дтворенн¤ зб≥гаютьс¤.
ћожлив≥сть б≥льш високих темп≥в в≥дтворенн¤ в с≥льськогос-подарському виробництв≥ випливаЇ з особливостей його матер≥альноњ природи. ѕри в≥дпов≥дному розвитку б≥олог≥чних наук ≥ промисло-вост≥ продуктивн≥сть с≥льського господарства зростатиме в≥дносно швидше, н≥ж у промисловост≥, оск≥льки в с≥льському господарств≥ пор¤д з людиною об'Їктивно д≥ють сили природи. ¬м≥ле викорис-танн¤ њх на основ≥ сучасноњ науково-техн≥чноњ революц≥њ Ї одним з важливих напр¤м≥в соц≥ально-економ≥чного прогресу сусп≥льства.
—уб'Їкти ринкового господарства, ¤к≥ вкладають кап≥тал в с≥ль-ське господарство, значною м≥рою обмежен≥ вибором - що вироб-л¤ти, насамперед умовами природно-кл≥матичних зон. «агальним пра-вилом Ї зональна спец≥ал≥зац≥¤ культур ≥ поЇднанн¤ в≥дпов≥дних на-пр¤м≥в рослинництва ≥ тваринництва. ” зв'¤зку з тим на питанн¤, що виробл¤ти, можна в≥дпов≥сти - виробл¤ти т≥ продукти, дл¤ ¤ких най-спри¤тлив≥ш≥ умови в≥дпов≥дно до зональноњ спец≥ал≥зац≥њ ≥ ¤к≥ мають найвищу врожайн≥сть. Ќаприклад, висок≥ врожањ сон¤шнику, рици-ни, кор≥андру можна одержати в районах —тепу ”крањни. ¬ ѕол≥сс≥ природн≥ умови дл¤ њх вирощуванн¤ непридатн≥. “ут доц≥льно виро-щувати картоплю, льон, кукурудзу на зелений корм тощо. ¬иб≥р ос-новних галузей необх≥дно вм≥ло поЇднувати з допом≥жними, з галу-з¤ми з переробки с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, з промислами.
«емл¤ ¤к головний ≥ обов'¤зковий зас≥б виробництва в аграрно-му сектор≥ економ≥ки обмежена в простор≥. ќбмежен≥сть земель-ного фонду с≥льськогосподарського призначенн¤ ≥ зростаюч≥ по-треби в продуктах харчуванн¤ обумовлюють необх≥дн≥сть т≥льки ≥нтенсивного типу в≥дтворенн¤. “им б≥льше, що земл≥ с≥льсько-господарського призначенн¤ пост≥йно скорочуютьс¤. ќсь чому ≥нтен-сиф≥кац≥¤ с≥льськогосподарського виробництва Ї безальтернатив-ним перспективним напр¤мом його розвитку.
¬иход¤чи з цього в процес≥ в≥дтворенн¤ фонд нагромадженн¤ використовуЇтьс¤ дл¤ розширенн¤ виробництва ≥нтенсивним шл¤-хом, додатковими вкладенн¤ми на одиницю земельноњ площ≥ живоњ прац≥ та кап≥талу. ѕроте зд≥йсненн¤ цих витрат можливе лише на основ≥ науково-техн≥чного прогресу. ќстанн≥й т≥сно пов'¤заний з процесом нагромадженн¤.
–еал≥зац≥¤ наукових ≥ техн≥чних дос¤гнень, нов≥тн≥х технолог≥й в дуже обмежених розм≥рах може проходити на основ≥ простого в≥д-творенн¤ ≥ впливати на продуктивн≥сть прац≥ та ефективн≥сть ви-робництва. ¬ своњй основ≥ техн≥чний ≥ технолог≥чний прогрес зд≥йснюЇтьс¤ в процес≥ нагромадженн¤, Ї його неодм≥нною умовою:
зб≥льшенн¤ засоб≥в виробництва, п≥двищенн¤ њх техн≥чноњ доскона-лост≥ ≥ пол≥пшенн¤ технолог≥њ використанн¤ забезпечують докор≥нн≥ зм≥ни умов виробництва, розвиток ¤к≥сно нових продуктивних сил. ¬иход¤чи з цього темпи техн≥чного ≥ технолог≥чного прогресу ви-значаютьс¤ розм≥рами нагромадженн¤. ЌайсуттЇв≥ший в даному ви-падку зворотний зв'¤зок: темпи техн≥чного ≥ технолог≥чного прогре-су виступають верхньою межею величини фонду нагромадженн¤.
“ому додатков≥ вкладенн¤ прац≥ й кап≥талу передбачають зм≥ну технолог≥чних способ≥в виробництва, нову техн≥ку ≥ технолог≥ю. ўоб зб≥льшити в значних розм≥рах кап≥тал, необх≥дно винайти нов≥ ма-шини, нов≥ системи р≥льництва, нов≥ способи утриманн¤ худоби тощо, тобто головним дл¤ визначенн¤ економ≥чноњ природи додат-кових (посл≥довних) вкладень в землю Ї не к≥льк≥сна њх сторона, а ¤к≥сна, тобто не т≥льки те, ¤к≥ розм≥ри засоб≥в виробництва ≥ прац≥ вкладен≥ в землю, а за ¤ких умов ц≥ вкладенн¤ зд≥йснюютьс¤, на ¤к≥ техн≥чн≥, технолог≥чн≥ й орган≥зац≥йн≥ ц≥л≥.
ќсобливост≥ в≥дтворенн¤ в аграрному сектор≥ економ≥ки визна-чаютьс¤ тим, що техн≥чний прогрес не обмежуЇтьс¤ рамками ма-шинноњ техн≥ки. –ослини ≥ тварини виступають ¤к предмети прац≥ ≥ знар¤дд¤ прац≥, а земл¤ Ї головним засобом виробництва. “ому одним з найважлив≥ших напр¤м≥в розвитку ц≥Їњ галуз≥ Ї виведенн¤ високоврожайних культур ≥ високопродуктивних тварин, впрова-дженн¤ у виробництво заход≥в, ¤к≥ забезпечують п≥двищенн¤ ро-дючост≥ земл≥, що становить сутн≥сть агротехн≥чного ≥ зоотехн≥чно-го прогресу.
ѕ≥двищенн¤ техн≥чноњ забезпеченост≥ с≥льськогосподарського виробництва в поЇднанн≥ з використанн¤м високоврожайних куль-тур ≥ високопродуктивних тварин Ї основою запровадженн¤ про-гресивноњ технолог≥њ виробництва. ÷≥ напр¤ми техн≥чного прогресу мають т≥сний взаЇмозв'¤зок. як≥сть с≥льськогосподарських роб≥т виз-начаЇтьс¤ досконал≥стю техн≥ки, що впливаЇ на врожайн≥сть куль-тур ≥ продуктивн≥сть тварин. ¬ свою чергу, нов≥, ¤к≥сн≥ш≥ та врожай-н≥ш≥ сорти культур вимагають досконал≥ших ≥ ефективн≥ших машин, ¤к≥ сл≥д використовувати в процес≥ виробництва. ÷¤ в≥дпов≥дн≥сть забезпечуЇ максимальний ефект прогресивноњ технолог≥њ виробниц-тва, що Ї основою швидких ≥ сталих темп≥в в≥дтворенн¤.
І 2. «емельна рента
«емельна рента ¤к економ≥чна категор≥¤ виражаЇ в≥дносини при-власненн¤ додаткового продукту власником земл≥ у форм≥ оренд-ноњ плати за право користуванн¤ землею. ѕроте рента не тотожна орендн≥й плат≥.  р≥м ренти ¤к плати за користуванн¤ землею орен-
дна плата м≥стить в≥дсоток на вкладений у землю кап≥тал, а також амортизац≥ю цього кап≥талу. ѕри високих орендних ставках влас-ник земл≥ може привласнювати частину середнього прибутку с≥льсь-когосподарського п≥дприЇмц¤.
«емельна рента ≥ орендна плата Ї загальною економ≥чною осно-вою будь-¤кого сусп≥льства. —початку земельна рента виникла ≥ розвивалас¤ у форм≥ традиц≥йноњ земельноњ ренти. ¬иникненн¤ п≥д-приЇмницьких виробничих в≥дносин стало умовою ≥снуванн¤ су-часноњ земельноњ ренти. ѕроте земельна рента завжди Ї економ≥ч-ною основою реал≥зац≥њ власност≥ на землю. ÷е доход, не пов'¤за-ний з п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю; це частина додаткового про-дукту, ¤кий створюЇтьс¤ с≥льськогосподарськими виробниками, що господарюють на земл≥.
як уже зазначалос¤, в с≥льському господарств≥ в процес≥ вироб-ництва беруть участь природн≥ процеси ≥ б≥олог≥чн≥ фактори. ” зв'¤з-ку з цим в с≥льському господарств≥ кр≥м сусп≥льних фактор≥в сл≥д розр≥зн¤ти так≥ природн≥ фактори, ¤к кл≥матичн≥ умови, х≥м≥чний ≥ механ≥чний склад земл≥, б≥олог≥чн≥ та ≥нш≥ моменти. «алежно в≥д цих фактор≥в одна й та сама к≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть прац≥ може бути представлена в б≥льш≥й або менш≥й к≥лькост≥ продукт≥в, споживних вартостей.
якою б великою не була роль природних фактор≥в, с≥льськогос-подарський продукт створюЇтьс¤ працею людей. “ому пров≥дна роль у розвитку с≥льськогосподарського виробництва завжди належить економ≥чним факторам. ÷е положенн¤ маЇ особливе значенн¤ дл¤ з'¤суванн¤ рентних в≥дносин у с≥льському господарств≥.
Ќезалежно в≥д форми власност≥ на землю утворюЇтьс¤ дифе-ренц≥йна рента. ѕричиною њњ Ї монопол≥¤ на землю ¤к на об'Їкт господарюванн¤. ¬иникненн¤ ц≥Їњ монопол≥њ означаЇ ≥снуванн¤ в≥-дособлених виробник≥в у систем≥ товарно-грошових в≥дносин, а також своЇр≥дний синтез ≥снуючих природних ≥ економ≥чних умов дл¤ утворенн¤ диференц≥йноњ ренти.
ѕершою природною умовою ≥снуванн¤ диференц≥йноњ ренти Ї в≥дм≥нност≥ у природн≥й родючост≥ земл≥, а також м≥сцезнаходжен-н¤ земельних д≥л¤нок по в≥дношенню до ринку (м≥сць реал≥зац≥њ продукц≥њ). –озвиток науки ≥ техн≥ки, широке використанн¤ њх до-с¤гнень у с≥льському господарств≥ впливають на ц≥ в≥дм≥нност≥, проте повн≥стю усунути њх неможливо.
√осподарства, розм≥щен≥ на кращих земл¤х, створюють додатко-вий чистий доход. ÷ього останнього позбавлен≥ господарства, що знаход¤тьс¤ на г≥рших земл¤х. якби вони одержували його, то мо-нопол≥¤ на землю ¤к об'Їкт господарюванн¤ зникла б.
ƒругою природною умовою утворенн¤ диференц≥йноњ ренти Ї обмежен≥сть земл≥. «емл¤ у простор≥ обмежена, ще обмежен≥ш≥ кращ≥ за родюч≥стю земл≥. ѕродукц≥¤, що виробл¤Їтьс¤ на кращих ≥ середн≥х земл¤х, не може задовольнити потреби сусп≥льства, тому у господарський оборот залучаютьс¤ також д≥л¤нки земл≥, в≥днос-но г≥рш≥ за родюч≥стю ≥ м≥сцезнаходженн¤м.
√осподарства, ¤к≥ використовують кращ≥ земл≥, мають б≥льше продукц≥њ з одиниц≥ земельноњ площ≥ та одержують додатковий про-дукт, ¤кий Ї матер≥альною основою диференц≥йноњ ренти.
Ќеобх≥дною економ≥чною умовою перетворенн¤ цього додатково-го продукту в диференц≥йну ренту Ї на¤вн≥сть товарно-грошових в≥дносин ≥ особливост≥ д≥њ закону вартост≥ у с≥льському господарств≥. ÷¤ особлив≥сть пол¤гаЇ в тому, що сусп≥льна варт≥сть с≥льськогос-подарських продукт≥в визначаЇтьс¤ середн≥ми витратами сусп≥льне необх≥дноњ прац≥ у господарствах, що розташован≥ на г≥рших за родюч≥стю ≥ м≥сцезнаходженн¤м земл¤х при середньому р≥вн≥ орга-н≥зац≥њ виробництва. √осподарства, ¤к≥ розташован≥ на кращих та середн≥х земл¤х, мають нижчу ≥ндив≥дуальну варт≥сть с≥льськогос-подарськоњ продукц≥њ, проте реал≥зують њњ за ц≥нами, ¤к≥ визнача-ютьс¤ варт≥стю на г≥рших земл¤х. ÷е даЇ можлив≥сть одержувати додатковий чистий доход, ¤кий утворюЇтьс¤ понад середн≥й чис-тий доход.
—л≥д розр≥зн¤ти дв≥ форми диференц≥йноњ ренти - першу ≥ другу. ѕерша диференц≥йна рента Ї додатковим чистим доходом, ¤кий одержують в результат≥ продуктивн≥шоњ прац≥ на кращих за родю-ч≥стю ≥ м≥сцезнаходженн¤м земл¤х.
ƒруга диференц≥йна рента виникаЇ в результат≥ п≥двищенн¤ продуктивност≥ земл≥ на основ≥ використанн¤ ефективн≥ших засо-б≥в виробництва, тобто додаткових вкладень у землю. ÷ю ренту одержують не вс≥ господарства, а лише т≥, ¤к≥ займаютьс¤ ≥нтенси-ф≥кац≥Їю за спри¤тлив≥ших умов виробництва (тобто використову-ють кращ≥ земл≥). √осподарства, ¤к≥ зд≥йснюють додатков≥ вкладенн¤ на г≥рших земл¤х, одержують не другу ренту, а рац≥онал≥заторсь-кий доход.
ўо Ї сп≥льного дл¤ першоњ та другоњ диференц≥йноњ ренти? ѕо-перше, причина утворенн¤ - монопол≥¤ на землю ¤к на об'Їкт господарюванн¤.
ѕо-друге, основа виникненн¤ - в≥дм≥нност≥ в родючост≥ земл≥. ¬заЇмозв'¤зок диференц≥йноњ першоњ ≥ другоњ рент пол¤гаЇ в тому, що вони заснован≥ на використанн≥ родючост≥ земель. “≥льки пер-ша рента пов'¤зана з природною, а друга - з економ≥чною родю-ч≥стю грунт≥в. ƒруга диференц≥йна рента характеризуЇ ≥нтенсив-ний розвиток с≥льського господарства.
” сучасних умовах п≥двищенн¤ попиту на с≥льськогосподарську сировину виникаЇ необх≥дн≥сть освоЇнн¤ нових земель з низькою родюч≥стю. ¬ той самий час обмежен≥сть земл≥, а також приско-
ренн¤ науково-техн≥чного прогресу в с≥льському господарств≥ зу-мовлюють де¤ке зниженн¤ рол≥ природноњ родючост≥.
Ўироке використанн¤ сучасноњ техн≥ки ≥ технолог≥њ стираЇ р≥з-ницю в ефективност≥ р≥вновеликих витрат кап≥талу на р≥зних за родюч≥стю земл¤х, що спри¤Ї зменшенню другоњ диференц≥йноњ ренти. ѕаралельно д≥ють фактори, ¤к≥ спри¤ють зб≥льшенню њњ, а саме р≥зниц¤ ступен¤ використанн¤ ≥нтенсивних фактор≥в в р≥зних господарствах збер≥гаЇтьс¤, а в де¤ких випадках ≥ посилюЇтьс¤.
“аким чином, диференц≥йна рента - це за своЇю сутн≥стю не що ≥нше, ¤к додатковий прибуток, ¤кий отримують у будь-¤к≥й сфер≥ промислового виробництва на будь-¤кий кап≥тал, що функц≥онуЇ в умовах вище середн≥х. ” с≥льському, господарств≥ в≥н Ї б≥льш-менш пост≥йним, оск≥льки грунтуЇтьс¤ на р≥зн≥й родючост≥ р≥зних катего-р≥й земл≥.
” крањнах, де пануЇ приватна власн≥сть на землю ≥ д≥Ї м≥жгалузе-ва конкуренц≥¤, ≥снуЇ ще й абсолютна рента, ¤ка утворюЇтьс¤ на вс≥х використаних земл¤х, у тому числ≥ на г≥рших. ѕричиною њњ Ї монопол≥¤ на приватну власн≥сть на землю, ¤ка закр≥плюЇ високу норму прибутку в с≥льському господарств≥ понад середню норму прибутку. ќтже, абсолютна рента - це надлишок вартост≥ с≥льсь-когосподарського продукту над його ц≥ною виробництва.
¬исока норма прибутку в с≥льському господарств≥ може створю-ватис¤ внасл≥док ≥снуванн¤ р¤ду фактор≥в: низькоњ орган≥чноњ будови кап≥талу, використанн¤ дешевшоњ робочоњ сили, б≥льш швидкого обо-роту кошт≥в, економ≥њ на пост≥йному кап≥тал≥ та ≥н. «наченн¤ цих фактор≥в у кожн≥й крањн≥ неоднакове ≥ весь час зм≥нюЇтьс¤. “ак, у розвинутих крањнах р≥вень орган≥чноњ будови кап≥талу в с≥льському господарств≥ вже п≥дн¤вс¤ до р≥вн¤ промисловост≥. “ому ц¤ умова дл¤ створенн¤ абсолютноњ ренти в≥дпала, проте причина виникненн¤ абсолютноњ ренти - монопол≥¤ приватноњ власност≥ на землю - залишаЇтьс¤. ќсь чому сл≥д брати до уваги, що можуть ≥снувати ≥ д≥¤ти ≥нш≥ фактори утворенн¤ високоњ норми прибутку в с≥льському господарств≥, а монопол≥¤ приватноњ власност≥ на землю лише зак-р≥плюЇ цю високу норму прибутку ≥ примушуЇ реал≥зовувати с≥льськогосподарську продукц≥ю за њњ варт≥стю, ¤ка вища за ц≥ну ви-робництва.
ќтже, абсолютну ренту породжуЇ не низька будова землероб-ського кап≥талу, а монопол≥¤ приватноњ власност≥ на землю, ¤ка не даЇ можливост≥ конкуренц≥њ вир≥вн¤ти прибуток з низькопобудова-ного кап≥талу.
” практиц≥ сучасних розвинутих крањн п≥двищенн¤ орган≥чноњ будови кап≥талу в землеробств≥ зумовлюЇ зменшенн¤ абсолютноњ ренти, проте зростанн¤ загального розм≥ру функц≥онуючого кап≥-талу спри¤Ї зб≥льшенню њњ.
ѕриватна власн≥сть на землю ≥ необх≥дн≥сть виплати ренти за вс≥ використан≥ земл≥ можуть призвести до перетворенн¤ абсолютноњ ренти в монопольну, коли ц≥на на с≥льськогосподарську продукц≥ю вища за њњ варт≥сть.
–ентн≥ доходи розпод≥л¤ютьс¤ м≥ж власником земл≥ та њњ оренда-рем або м≥ж державою ≥ тими, хто користуЇтьс¤ землею.
¬икористанн¤ земл≥ в ”крањн≥ Ї платним. ¬ласники земл≥ та зем-лекористувач≥ щор≥чно внос¤ть плату за землю у вигл¤д≥ земельно-го податку або орендноњ плати, що визначаЇтьс¤ залежно в≥д ¤кост≥ та м≥сцезнаходженн¤ земельноњ д≥л¤нки (виход¤чи з кадастровоњ оц≥нки земель). ” земельному податку ≥ орендн≥й плат≥ м≥ститьс¤ частина рентного доходу. якщо його одержуЇ власник земл≥, то рентний доход перетворюЇтьс¤ у ренту.
–озм≥р орендноњ плати орендарев≥ встановлюють за угодою сто-р≥н. ” результат≥ п≥двищенн¤ продуктивност≥ земл≥ на основ≥ вико-ристанн¤ ефективн≥ших засоб≥в виробництва надлишковий доход зб≥льшуЇтьс¤. ƒо зак≥нченн¤ строку договору в≥н надходить орен-дар¤м у вигл¤д≥ рентного доходу. ѕри укладенн≥ нового договору в≥н може бути зарахований в орендну плату ≥ надходити вже влас-нику земл≥. « метою стимулюванн¤ ≥нтенсиф≥кац≥њ с≥льського гос-подарства доц≥льно оптимально зд≥йснювати розпод≥л рентного до-ходу другоњ диференц≥йноњ ренти м≥ж власником земл≥ ≥ орендарем. ќстанн≥й повинен бути за≥нтересований у додаткових вкладенн¤х у землю, а це вимагаЇ залишенн¤ у нього певноњ частини рентного доходу.
ѕор¤док оподаткуванн¤ ≥ середн≥ ставки земельного податку та граничн≥ розм≥ри орендноњ плати за землю встановлюЇ ¬ерховна –ада ”крањни.
–ентний доход, що м≥ститьс¤ у платежах за землю, надходить до бюджет≥в с≥льських, селищних, м≥ських –ад народних депутат≥в, на територ≥њ ¤ких знаход¤тьс¤ земельн≥ д≥л¤нки. „астина кошт≥в в≥д плати за землю централ≥зуЇтьс¤ у державному ≥ обласних бюджетах.
¬≥д плати за землю, а отже, ≥ вилученн¤ рентного доходу зв≥ль-н¤ютьс¤ запов≥дники, нац≥ональн≥ та дендролог≥чн≥ парки, ботан≥чн≥ сади, заказники (кр≥м мисливських), досл≥дн≥ господарства науко-во-досл≥дних установ ≥ навчальних заклад≥в с≥льськогосподарського проф≥лю та ≥н.
Ќовостворен≥ сел¤нськ≥ (фермерськ≥) господарства зв≥льн¤ютьс¤ в≥д плати за землю (а отже, ≥ в≥д вилученн¤ рентного доходу) прот¤-гом трьох рок≥в з часу передач≥ у њх власн≥сть або наданн¤ в корис-туванн¤ земельноњ д≥л¤нки.
–ентний доход, ¤к правило, використовуЇтьс¤ на ф≥нансуванн¤ заход≥в щодо рац≥онального використанн¤ та охорони земель, п≥д-вищенн¤ родючост≥ грунт≥в, виконанн¤ роб≥т ≥з землеустрою, ве-
денн¤ земельного кадастру; в≥дшкодуванн¤ витрат власникам земл≥ та землекористувачам, пов'¤заних з господарюванн¤м на земл¤х г≥ршоњ ¤кост≥; економ≥чного стимулюванн¤ власник≥в земл≥ та зем-лекористувач≥в, у тому числ≥ й орендар≥в.
« рентою пов'¤зана ц≥на земл≥. ¬она визначаЇтьс¤ ¤к кап≥тал≥зо-вана рента, тобто грошовий кап≥тал, що забезпечуЇ його власни-ков≥ той самий доход, але у форм≥ не ренти, а суми в≥дсотка на вкладенн¤ у банк. ÷≥ну земл≥ розраховують за формулою

ф.50
де R - рента; S - норма позикового в≥дсотка.
«в≥дси ц≥на на землю залежить в≥д розм≥ру земельноњ ренти ≥ позикового в≥дсотка.
Ќауково-техн≥чний прогрес ≥ п≥двищенн¤ ≥нтенсивност≥ с≥льського господарства зумовлюють необх≥дн≥сть додаткових вкладень у зем-леробство, що, призвело до «ростанн¤ диференц≥йноњ ренти ≥ в≥дпов≥дно до зростанн¤ ц≥н на землю.
І 3. јгроб≥знес
’арактерною рисою соц≥альне ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥-ки на приклад≥ розвинутих крањн Ї функц≥онуванн¤ агропромисло-вого комплексу (јѕ ), або агроб≥знесу. ÷е обумовлюЇ суттЇв≥ особ-ливост≥ сусп≥льного в≥дтворенн¤ в ц≥й надзвичайно важлив≥й сфер≥ економ≥ки.
” сучасних умовах виробництво продовольства (зерно, м'¤со, молоко та ≥н.) ≥ техн≥чних культур (бавовна, льон тощо) грунтуЇтьс¤ на м≥жгалузев≥й виробнич≥й систем≥, ¤ка охоплюЇ с≥льське госпо-дарство ≥ сум≥жн≥ галуз≥ економ≥ки, що поставл¤ють йому засоби виробництва, переробл¤ють ≥ збер≥гають с≥льськогосподарську си-ровину ≥ довод¤ть продукти харчуванн¤, а також ≥ншого застосу-ванн¤, вироблен≥ з с≥льськогосподарськоњ сировини, до споживача. ѓх взаЇмозв'¤зок можна виразити схемою: виробництво засоб≥в виробництва - матер≥ально-техн≥чне постачанн¤ ≥ обслуговуван-н¤ - фермерський продукт - його промислова переробка - реа-л≥зац≥¤ в оптов≥й ≥ роздр≥бн≥й торг≥вл≥. Ќа вс≥х стад≥¤х виробництва, постачанн¤ ≥ збуту аграрноњ продукц≥њ активна роль належить тран-спортним ф≥рмам, банкам, страховим компан≥¤м тощо.
‘ормуванн¤ ≥ розвиток агроб≥знесу зумовлен≥ переходом с≥льсь-кого господарства до машинноњ стад≥њ виробництва в умовах науко-во-техн≥чноњ революц≥њ. ќстанн¤ значно поглибила ≥ розширила економ≥чн≥ та технолог≥чн≥ зв'¤зки с≥льського господарства з ≥нши-ми галуз¤ми, прискорила проникненн¤ промислового кап≥талу в аграрну сферу ≥ на ц≥й основ≥ привела до виникненн¤ агроб≥знесу, ¤кий Ї тепер одним з найдинам≥чн≥ших сектор≥в розвиненоњ еконо-м≥ки.
ћатер≥альною основою формуванн¤ јѕ  Ї, з одного боку, не-бувалий за глибиною процес сусп≥льного под≥лу прац≥, а з друго-го - безперервний процес розширенн¤ кооперуванн¤ с≥льського господарства з сум≥жними галуз¤ми нац≥ональноњ економ≥ки. ¬ су-часний пер≥од в розвинутих крањнах склались так≥ структурн≥ еле-менти агроб≥знесу:
а) групи промислових, торгових, банк≥вських об'Їднань та њх окрем≥ ланки (ф≥рми, п≥дприЇмства, науково-досл≥дн≥ п≥дрозд≥ли тощо);
б) с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства (корпорац≥њ, кооперативи, окрем≥ ф≥рми);
в) законодавч≥ та виконавч≥ державн≥ установи (м≥н≥стерства, ради, парламентськ≥ ком≥тети, ком≥с≥њ тощо).
≤де¤ комплексного п≥дходу до вивченн¤ проблем виробництва, розпод≥лу ≥ використанн¤ с≥льськогосподарських продукт≥в ≥ продо-вольства була висловлена в 1955 р. колишн≥м заступником м≥н≥стра с≥льського господарства —Ўј ƒж. X. ƒев≥сом. ” книз≥ "ѕон¤тт¤ агроб≥знесу" в≥н визначив агроб≥знес ¤к суму вс≥х операц≥й з ви-робництва ≥ розпод≥лу послуг у галуз≥ постачанн¤ с≥льського госпо-дарства, виробничих операц≥й на фермах; з≥ збер≥ганн¤, переробки ≥ розпод≥лу с≥льськогосподарськоњ сировини ≥ предмет≥в споживан-н¤, створених з нењ. «а визначенн¤м ≈. –о¤, автора п≥дручника з агроб≥знесу, останн≥й трактуЇтьс¤ ¤к система координац≥њ забезпе-ченн¤ с≥льського господарства необх≥дними ресурсами ≥ зд≥йснен-н¤ посл≥довних стад≥й виробництва, переробки ≥ розпод≥лу продо-вольства ≥ волокна.
¬иход¤чи з викладеного вище, агроб≥знес Ї в≥дтворювальним комплексом галузей ≥ сфер економ≥ки, державних законодавчих ≥ виконавчих установ, ¤к≥ функц≥онують в Їдност≥ й забезпечують виробництво, переробку ≥ збут продукц≥њ на основ≥ с≥льськогоспо-дарськоњ сировини. ¬ажливою складовою частиною агроб≥знесу Ї продовольчий комплекс (ѕ ), ¤кий не включаЇ в себе галуз≥ пере-робки с≥льськогосподарськоњ сировини нехарчового призначенн¤. ÷е пон¤тт¤ широко розповсюджене в крањнах «ах≥дноњ ™вропи, що по¤снюЇтьс¤ в≥дсутн≥стю в них в≥тчизн¤ноњ технолог≥чноњ сировини (бавовни, льону тощо). „астка ѕ  нав≥ть у —Ўј становить 9/10 вс≥Їњ виробленоњ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ.
–≥вень розвитку ≥ структура јѕ  в розвинутих крањнах р≥зн≥ залежно в≥д ступен¤ економ≥чного розвитку, природно-географ≥ч-них, соц≥ально-≥сторичних особливостей його формуванн¤. Ќайб≥ль-шим Ї агроб≥знес —Ўј, на ¤кий припадаЇ близько 19 в≥дсотк≥в
валового нац≥онального продукту ≥ близько 20 в≥дсотк≥в ус≥х зайн¤-тих у крањн≥. ¬ крањнах «ах≥дноњ ™вропи на в≥дм≥ну в≥д —Ўј особли-в≥стю формуванн¤ јѕ  Ї те, що цей процес в≥дбуваЇтьс¤ не т≥льки в межах нац≥ональноњ економ≥ки, а й на основ≥ св≥тогосподарських зв'¤зк≥в. ќстаннЇ обумовлено тим, що ц≥ крањни практично не за-безпечують себе повн≥стю с≥льськогосподарською сировиною ≥ не-обх≥дними засобами виробництва. ќкрем≥ продовольч≥ об'Їднанн¤ зд≥йснюють свою д≥¤льн≥сть далеко за межами нац≥ональних кор-дон≥в. ” зв'¤зку з цим можна вважати, що в майбутньому сформу-Їтьс¤ м≥жнац≥ональний јѕ  «ах≥дноњ ™вропи. ¬ њњ крањнах частка јѕ  у валовому нац≥ональному продукт≥ р≥зна. “ак, найб≥льш≥ мас-штаби агроб≥знесу в ™вропейському —оюз≥ характерн≥ дл¤ ƒан≥њ (13 в≥дсотк≥в ¬Ќѕ), ≤тал≥њ (12 в≥дсотк≥в), ‘ранц≥њ (12 в≥дсотк≥в).
–озвиток јѕ  даЇ можлив≥сть виробл¤ти таку к≥льк≥сть продо-вольства, при ¤к≥й значна частина сусп≥льства зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д с≥льсь-когосподарськоњ прац≥. Ќаприклад, у к≥нц≥ 80-х рок≥в один голлан-дський фермер своЇю працею виробл¤в продовольства дл¤ харчу-ванн¤ 118 чол., в ƒан≥њ - 105, Ѕельг≥њ - 92, ¬еликобритан≥њ - 88, у —Ўј- 82, Ќ≥меччин≥ - 67, ‘ранц≥њ - 45 чол. ѕроте готове до споживанн¤ продовольство - результат не т≥льки зайн¤тих безпо-середньо в с≥льському господарств≥, а й в ≥нших галуз¤х агроб≥зне-су. ¬ —Ўј за даними на початок 90-х рок≥в його частка становила 90 в≥дсотк≥в вартост≥ виробленого продовольства, а частка власне с≥льського господарства - всього 10 в≥дсотк≥в. “аке сп≥вв≥дношенн¤ законом≥рне: чим б≥льше розвинутий агроб≥знес, тим нижча частка вартост≥ продукц≥њ, виробленоњ в самому с≥льському господарств≥.
ќтже, ефективн≥сть агропромислового виробництва характери-зуЇ його економ≥чна структура (за варт≥стю виробленоњ продукц≥њ, чисельн≥стю зайн¤тих, величиною ≥нвестиц≥й тощо).
”загальнюючим показником р≥вн¤ розвитку агроб≥знесу, резуль-тативност≥ його ланок ≥ оптимальност≥ м≥жгалузевих зв'¤зк≥в Ї к≥н-цевий продукт ( ѕ). …ого варт≥сна структура показуЇ джерела формуванн¤, в≥дтворювальн≥ зв'¤зки ц≥Їњ багатогалузевоњ виробни-чо-економ≥чноњ системи. ” формуванн≥  ѕ особливо ч≥тко вид≥л¤Ї-тьс¤ три стад≥њ, або сфери, кожна з ¤ких характеризуЇтьс¤ своњми специф≥чними функц≥¤ми:
1. ¬иробництво засоб≥в виробництва дл¤ агроб≥знесу та його обслуговуванн¤.
2. —≥льськогосподарське виробництво.
3. ѕереробка.! реал≥зац≥¤ продукц≥њ з с≥льськогосподарськоњ си-ровини.
¬≥дносно високий р≥вень розвитку агропромислового виробниц-тва даЇ змогу стаб≥льно забезпечувати продовольством населенн¤ в розвинутих крањнах. ўодо ≥нших рег≥он≥в цього сказати не можна.
«а даними ќќЌ, у сучасних умовах добре харчуютьс¤ 1,5 млрд чолД достатньо- 1,8 млрд ≥ недостатньо понад 1,7 млрд чол. Ќизь-кий р≥вень розвитку виробничого потенц≥алу характерний дл¤ крањн, що розвиваютьс¤. “ут збер≥гаютьс¤ в≥дносно висок≥ темпи приро-сту населенн¤ при недостатньому розвитку виробничоњ бази, що загострюЇ продовольч≥ проблеми в цих крањнах.
ќднак при вс≥х дос¤гненн¤х агропромислового виробництва в розвинутих крањнах воно маЇ багато проблем ≥ суперечностей. Ќау-ково-техн≥чна революц≥¤ дала значний ≥мпульс його розвитку ≥ за-безпечила перех≥д до машинноњ стад≥њ виробництва. «д≥йснюЇтьс¤ комплексна механ≥зац≥¤ виробничих процес≥в, широко використо-вуютьс¤ б≥отехнолог≥¤, генна ≥нженер≥¤, електронно-обчислюваль-на техн≥ка, послуги аерокосм≥чноњ служби. —ьогодн≥ в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д малопотужноњ техн≥ки до машин середньоњ та великоњ потужност≥, ¤к≥ працюють на великих швидкост¤х з використан-н¤м широкозахватних нав≥сних машин ≥ механ≥зм≥в. ¬они мають комп'ютери, ¤к≥ спостер≥гають за роботою ≥ регулюють в≥дпов≥дн≥ процеси. Ўироко запроваджуютьс¤ х≥м≥зац≥¤ землеробства, вико-ристанн¤ отрутох≥м≥кат≥в дл¤ захисту рослин ≥ тварин в≥д хвороб та шк≥дник≥в.
ѕ≥д д≥Їю цих процес≥в с≥льськогосподарське виробництво кон-центруЇтьс¤ у великих фермах, р≥зко зростаЇ продуктивн≥сть прац≥ не лише в рослинництв≥, айв тваринництв≥. ÷е веде до зменшенн¤ к≥лькост≥ фермерських господарств, до загального, хоч ≥ нер≥вно-м≥рного за галуз¤ми вит≥сненн¤ робочоњ сили ≥з сфери с≥льського господарства. “ак, у «ах≥дн≥й ™вроп≥ один прац≥вник, використову-ючи сучасну техн≥ку, може обробити 100-150 га орноњ земл≥, в≥дго-дувати 4-5 тис. свиней, видоњти 100-120 кор≥в. «в≥дси скороченн¤ к≥лькост≥ фермер≥в внасл≥док укрупненн¤ виробництва в с≥льсько-му господарств≥ призводить до зниженн¤ життЇздатност≥ с≥льськоњ м≥сцевост≥.
ѕроцес концентрац≥њ виробництва ≥ вит≥сненн¤ значного числа др≥бних фермер≥в з аграрноњ сфери найб≥льш розповсюджений у —Ўј. «а даними ”правл≥нн¤ технолог≥чних оц≥нок конгресу ц≥Їњ крањни, частка великих (≥ середн≥х) ферм в майбутньому буде про-довжувати зростати. “ак, з 1982 по 2000 р. група ферм з р≥чною реал≥зац≥Їю в≥д 200 тис. до 499 тис. дол. зб≥льшитьс¤ з 4 до 10 в≥д-сотк≥в загальноњ чисельност≥ господарств, а група з реал≥зац≥Їю б≥ль-ше 500 тис. дол. - з 1 до 4 в≥дсотк≥в. ¬ результат≥ ц≥ "середн≥" ≥ "комерц≥йн≥" ферми до початку третього тис¤чол≥тт¤ будуть стано-вити 14 в≥дсотк≥в ус≥х господарств, на частку ¤ких припадатиме основна частина продукц≥њ галуз≥. ¬ —Ўј так само, ¤к ≥ в «ах≥дн≥й ™вроп≥ ≥ япон≥њ, переважають с≥мейн≥ ферми, що Ї суттЇвою харак-теристикою зазначених вище процес≥в.
ƒл¤ б≥льшост≥ розвинутих крањн останн≥ дес¤тир≥чч¤ характери-зуютьс¤ посиленн¤м процес≥в надвиробництва щодо платоспромож-ного попиту р¤ду с≥льськогосподарських продукт≥в. «в≥дси зростаЇ об'Їктивна необх≥дн≥сть державного регулюванн¤ аграрноњ сфери. ¬ зах≥дноЇвропейських крањнах у 80-≥ роки б≥льше уваги прид≥л¤-лось с≥мейним господарствам, зокрема було оголошено, що метою аграрноњ пол≥тики Ї збереженн¤ ¤комога б≥льшоњ к≥лькост≥ сел¤н-ських с≥мейних господарств, забезпеченн¤ стаб≥льност≥ на аграр-них ринках, боротьба з надвиробництвом шл¤хом зниженн¤ заку-п≥вельних ц≥н. —творюютьс¤ умови дл¤ обмеженн¤ виробництва с≥льськогосподарських продукт≥в. Ќайб≥льш р≥шуч≥ зусилл¤ в цьому напр¤м≥ були зроблен≥ в ‘–Ќ, де в 1988 р. було прийн¤то два нов≥ закони (про спри¤нн¤ вилученню з с≥вообороту земель ≥ спри¤нн¤ припиненню с≥льськогосподарськоњ д≥¤льност≥). ƒл¤ цього вид≥л¤-лись державн≥ субсид≥њ: "рента за припиненн¤ виробництва", "мо-лочн≥ пенс≥њ" тощо.
—кладн≥ проблеми постали у зв'¤зку ≥з збереженн¤м природного середовища. «астосуванн¤ х≥м≥кат≥в у рослинництв≥, промислових ме-тод≥в в≥дгод≥вл≥ у тваринництв≥ призводить до посиленн¤ забруднен-н¤ грунту, води, пов≥тр¤. ¬се б≥льш загострюЇтьс¤ проблема утил≥-зац≥њ в≥дход≥в, особливо в крањнах з малою територ≥Їю. Ќаприклад, у Ќ≥дерландах прийн¤то закон, ¤кий заборон¤Ї на б≥льш≥й частин≥ крањ-ни подальше зб≥льшенн¤ погол≥в'¤ тварин; буд≥вництво нових прим≥-щень дл¤ свинарства ≥ птах≥вництва повн≥стю заборонено. ¬ јвстра-л≥њ передбачаЇтьс¤ позбавленн¤ податкових та ≥нших п≥льг тих с≥льсь-когосподарських виробник≥в, ¤к≥ утримують б≥льше тварин, н≥ж це визначено так званою "стелею" (граничною нормою). ” Ќ≥меччин≥ встановлений неоподаткований м≥н≥мум дл¤ тих фермер≥в, в ¤ких к≥льк≥сть тварин не перевищуЇ 330 одиниць "умовноњ великоњ рогатоњ худоби". ” ц≥й крањн≥, ¤к ≥ в ≥нших, законом встановлен≥ граничне допустим≥ норми добрив, ¤к≥ сл≥д вносити на 1 га площ≥.
≤ндустр≥ал≥зац≥¤ сучасного с≥льськогосподарського виробництва поставила проблему ¤кост≥ продовольчих товар≥в. Ќадм≥рне втор-гненн¤ х≥м≥њ в аграрне виробництво стимулюЇ прагненн¤ до макси-м≥зац≥њ валових збор≥в урожаю, а також прибутку, що ставить п≥д загрозу основну масу населенн¤. “енденц≥њ до пог≥ршенн¤ ¤кост≥ продовольства фах≥вц≥ ви¤вили давно. “ак, вчен≥ ќдеського селек-ц≥йно-генетичного ≥нституту в середин≥ 70-х рок≥в опубл≥кували результати досл≥дженн¤ ¤кост≥ зерна за двадц¤ть рок≥в. «окрема, зазначалось, що скорочуЇтьс¤ питома вага в зерн≥ б≥лк≥в, вуглево-д≥в, каротину та ≥нших складових, ¤к≥ визначають його ¤к≥сн≥ ха-рактеристики. ѕ≥дкреслювалось, що це характерно дл¤ зерна, ¤ке вирощують на вс≥х континентах («ах≥дна ™вропа, јмерика, јвстра-л≥¤, јз≥¤, јфрика).
ѕост≥йно виникають конфл≥кти м≥ж виробниками ≥ орган≥зац≥¤-ми споживач≥в з питань шк≥дливих дл¤ здоров'¤ людини матер≥ал≥в, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в с≥льськогосподарських продуктах. « 1988 р. в крањ-нах ™вропейського —оюзу заборонено використанн¤ гормон≥в ро-сту при вирощуванн≥ тел¤т ≥ в≥дгод≥вл≥ дорослих тварин на м'¤со. ” зв'¤зку ≥з ви¤вленими у ¬еликобритан≥њ в 1996 р. складними за-хворюванн¤ми внасл≥док вживанн¤ ¤ловичини заборонено њњ екс-порт з крањни та р≥зко обмежено внутр≥шнЇ споживанн¤, нам≥чена програма примусового знищенн¤ значного погол≥в'¤ великоњ рога-тоњ худоби з в≥дшкодуванн¤м фермерам збитк≥в за рахунок держа-ви та ™вропейського —оюзу. «вичайно, в ус≥х таких прикладах при-сутн≥й елемент конкурентноњ боротьби.
ѕ≥д тиском громадськост≥ в багатьох крањнах вступають в силу закони, ¤к≥ посилюють вимоги до ¤кост≥ продовольства ≥ обмежу-ють використанн¤ х≥м≥чних речовин в аграрному виробництв≥. ¬ р¤д≥ крањн прийн¤то закони про захист ірунтових вод. «астосу-ванн¤ найшк≥длив≥ших х≥м≥чних добрив обмежуЇтьс¤ законодавст-вом. ÷е об'Їктивна необх≥дн≥сть сьогодн≥. ¬ —Ўј в ірунтових во-дах јйови ≥  ал≥форн≥њ ви¤влен≥ отруйн≥ с≥льськогосподарськ≥ х≥м≥-кати. ¬ ≤тал≥њ, наприклад, через забрудненн¤ перед населенн¤м 12 м≥ст виникла проблема питноњ води.
јктивн≥сть орган≥зац≥й споживач≥в ≥ зростанн¤ загальноосв≥тньо-го р≥вн¤ масового споживача спри¤ли п≥двищенню вимог до ¤кост≥ с≥льськогосподарських продукт≥в. «'¤вились об'Їднанн¤ фермер≥в, ¤к≥ зд≥йснюють альтернативне землеробство, створено ћ≥жнарод-ну федерац≥ю орган≥чного землеробства, при де¤ких вузах працю-ють кафедри альтернативного землеробства.
ќтже, виробництво х≥м≥чно та еколог≥чно чистого продовольства в≥дкриваЇ нов≥ перспективи дл¤ розвитку аграрноњ сфери. јвтори-тетн≥ експерти вважають, що с≥льське господарство знаходитьс¤ на пороз≥ нового витка наукового прогресу, ¤кий забезпечить вир≥шен-н¤ вказаних проблем.
І 4. ќсобливост≥ переходу до ринкових в≥дносин в аграрному сектор≥ ”крањни
јграрний сектор пос≥даЇ важливе м≥сце в економ≥ц≥ ”крањни. ¬≥д його розвитку залежить нормальне функц≥онуванн¤ всього госпо-дарства й житт¤ крањни.
—пециф≥чними особливост¤ми та характерними рисами сучасно-го стану аграрно-промислового комплексу ”крањни Ї так≥: взаЇмо-пов'¤заний јѕ  ¤к ц≥ле т≥льки формуЇтьс¤; переважну частку вар-тост≥ в јѕ  створюЇ с≥льське господарство, оск≥льки воно ще висту-паЇ значною м≥рою нерозчленованим на складов≥, без в≥докремленн¤
виробленн¤ с≥льгосппродукц≥њ в ч≥тку окрему галузь комплексу; аг-рарну сферу, ¤к ≥ все народне господарство, охопила глибока еконо-м≥чна криза, в результат≥ чого потенц≥ал с≥льського господарства ≥ јѕ  в ц≥лому використовуЇтьс¤ на третину; значна частина городн≥х культур вирощуЇтьс¤ на д≥л¤нках, вид≥лених м≥ським жител¤м, ¤к≥ вимушен≥ займатис¤ малопродуктивною працею, щоб вижити в умо-вах масового прихованого безроб≥тт¤ (вимушен≥ безоплатн≥ в≥дпустки, невиплата зароб≥тноњ плати, простоњ п≥дприЇмств державноњ власност≥ тощо); пов≥льний, дещо хаотичний, без ч≥ткоњ вмотивованоњ програми перех≥д в≥д командно-адм≥н≥стративноњ системи до ринкових в≥дно-син в процес≥ невпинних пол≥тичних суперечок.
” сучасн≥й ситуац≥њ, що визначаЇ економ≥чний стан ”крањни, дру-гор¤дних проблем не ≥снуЇ. ќднак, без переб≥льшенн¤ можна ска-зати, що найважлив≥шою серед них ¤к за значенн¤м, так ≥ за склад-н≥стю виконанн¤ Ї ситуац≥¤, що склалас¤ в продовольчому сектор≥ економ≥ки та навколо нього. ¬ир≥шити це завданн¤ можна лише в комплекс≥, спираючись на кардинальне реформуванн¤ јѕ , пе-редус≥м земельну реформу.
≈коном≥чна реформа у с≥льському господарств≥ передбачаЇ фор-муванн¤ багатоукладноњ економ≥ки шл¤хом розвитку р≥зних форм власност≥ та орган≥зац≥њ господарюванн¤, утворенн¤ повноц≥нних суб'Їкт≥в ринкових в≥дносин. «акон ”крањни "ѕро форми власност≥ на землю" передбачаЇ державну, колективну й приватну форми ц≥Їњ власност≥. ѕри цьому нов≥ економ≥чн≥ форми, дл¤ ≥снуванн¤ ¤ких визр≥ли об'Їктивн≥ умови, мають виникати ¤к у надрах старих
форм, так ≥ пор¤д з ними.
“≥сний зв'¤зок с≥льського господарства ≥з специф≥чним основ-ним засобом виробництва - землею ускладнюЇ реформи. ¬они мають проводитис¤ певними етапами, щоб не зруйнувати вироб-ництво, насамперед харчуванн¤ людей.
Ќа першому етап≥ у колгоспах ≥ радгоспах проведенн¤ глибоких перетворень соц≥ально-економ≥чноњ структури зд≥йснюЇтьс¤ на ос-нов≥ широкого використанн¤ п≥др¤ду, оренди, акц≥онерних коопе-ративних та с≥мейно-≥ндив≥дуальних форм, запровадженн¤ колек-тивно-пайових або пайових способ≥в безпосереднього привласнен-н¤ засоб≥в та результат≥в виробництва. —утн≥сть останн≥х пол¤гаЇ в тому, що земельн≥ уг≥дд¤ й основн≥ виробнич≥ фонди умовно розпо-д≥л¤ютьс¤ м≥ж членами трудового колективу (з урахуванн¤м трудо-вого внеску) у форм≥ пањв, на ¤к≥ нараховуЇтьс¤ частина одержано-го прибутку, що п≥двищуЇ за≥нтересован≥сть сел¤н в к≥нцевих ре-зультатах прац≥. Ќа основ≥ таких форм колгоспи ≥ радгоспи пере-творен≥ в колективн≥ с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства. ѕри цьому багато питань д≥¤льност≥ њх, перетворенн¤ член≥в таких господарств на реальних власник≥в та ≥н. потребують врегулюванн¤.
 олективн≥ с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства ≥снують пор¤д з ≥ншими формами орган≥зац≥њ с≥льського виробництва: с≥мейн≥ фор-ми, сел¤нськ≥ (фермерськ≥) господарства, самост≥йн≥ кооперативи, особист≥ п≥дсобн≥ виробництва тощо. ¬ «акон≥ ”крањни "ѕро влас-н≥сть" п≥дкреслюЇтьс¤, що вс≥ форми власност≥ Ї р≥вноправними, а держава створюЇ однаков≥ умови дл¤ њх розвитку та захисту. ћате-р≥альна ≥ моральна п≥дтримка потр≥бна вс≥м суб'Їктам господарю-ванн¤ в аграрному сектор≥ економ≥ки: ≥ державним, ≥ колективним, ≥ сел¤нським (фермерським) п≥дприЇмствам.
Ќаприк≥нц≥ 1994 р. з прийн¤тт¤м ”казу ѕрезидента ”крањни "ѕро нев≥дкладн≥ заходи щодо прискоренн¤ земельноњ реформи у сфер≥ с≥льськогосподарського виробництва" розпочавс¤ новий етап у ре-формуванн≥ аграрного сектора. ¬  онституц≥њ ”крањни, прийн¤т≥й ¬ерховною –адою ”крањни 28 червн¤ 1996 р., зазначено: "«емл¤ Ї основним нац≥ональним багатством, що перебуваЇ п≥д особливою охороною держави". ѕеретворенн¤ на сел≥ почали набувати б≥льш ц≥леспр¤мованого до ринкових в≥дносин характеру.
Ќовий етап аграрноњ реформи передбачаЇ, що колгоспно-рад-госпн≥ земл≥ передаютьс¤ державою у колективну власн≥сть њх чле-н≥в. ƒал≥ кожен член колективного с≥льського господарства отри-муЇ сертиф≥кат на право власност≥ на земельну частку (пай) ≥з за-значенн¤м розм≥ру њњ в умовних (кадастрових) гектарах, а також у варт≥сному вираженн≥. «емл¤ повинна мати ц≥нове вираженн¤.
—творенн¤ сел¤нських (фермерських) господарств може зд≥й-снюватись членами колишн≥х колгосп≥в ≥ радгосп≥в через вилучен-н¤ ними своњх пањв. Ќа попередньому ж етап≥ значну частину зе-мель було передано ≥з колгоспно-радгоспних масив≥в сел¤нським (фермерським) господарствам, засновники ¤ких не були членами цих колектив≥в або одержували д≥л¤нки, що набагато перевищува-ли њх земельну частку у сп≥льних масивах. ўодо прац≥вник≥в соц≥аль-ноњ сфери села, то вони можуть реально одержати землю т≥льки дл¤ особистих п≥дсобних господарств.
«а умов сертиф≥кац≥њ земельних пањв њх можна успадковувати, дарувати, продавати, здавати в оренду без контурного вилученн¤ земл≥, тобто може бути зм≥на њхн≥х власник≥в без будь-¤ких земле-м≥рних роб≥т, що дуже важливо дл¤ забезпеченн¤ ц≥л≥сност≥ та не-порушност≥ системи землеробства ≥ с≥возм≥н господарства. ÷е под≥б-но до того, ¤к куп≥вл¤-продаж акц≥й не призводить до будь-¤ких ф≥зичних ≥ матер≥альних зм≥н на п≥дприЇмств≥ - акц≥онерному товариств≥. ќсоблив≥стю приватизац≥њ в јѕ  Ї участь с≥льських господарник≥в в акц≥онуванн≥ переробних п≥дприЇмств, ¤ким вони поставл¤ють сировину.
¬ажливим Ї використанн¤ св≥тового досв≥ду. ” крањнах з розви-неною соц≥альне ор≥Їнтованою економ≥кою кожен п≥дприЇмець в≥д-
шукуЇ свою н≥шу господарськоњ д≥¤льност≥, ¤ка б вдало вписувалась у загальний б≥знес. ” сучасних умовах формуванн¤ јѕ  альтерна-тивними сегментами д≥¤льност≥ с≥льськогосподарських колективних п≥дприЇмств можуть бути так≥, що доповнюють основне виробниц-тво, ¤ке склалос¤в них ран≥ше: переробка с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, матер≥ально-техн≥чне постачанн¤, реал≥зац≥¤ продукц≥њ, виробництво буд≥вельних матер≥ал≥в тощо. ѕод≥бна система орган≥-зац≥њ основного виробництва ≥ допом≥жних виробництв, у тому числ≥ через спец≥ал≥зац≥ю ≥ кооперуванн¤ в систем≥ јѕ , ¤к колектив-них, так ≥ фермерських господарств, безумовно, усуваЇ багато су-перечностей, що виникають м≥ж окремими суб'Їктами в аграрному сектор≥ економ≥ки. ѕри цьому ринкова економ≥ка розкриваЇ ши-рок≥ можливост≥ дл¤ розвитку п≥дприЇмництва. ќднак було б не-правом≥рним зводити його до малого та середнього б≥знесу. ƒо-ц≥льно використовувати колективн≥ с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇм-ства, надавши њм можлив≥сть реформуватис¤ в умовах демократич-ноњ ринковоњ економ≥ки, при широк≥й господарськ≥й автоном≥њ та належних конкурентних механ≥змах м≥ж р≥зними економ≥чними укладами.
¬ажливе значенн¤ дл¤ п≥дприЇмц¤ мають можлив≥сть самост≥й-но вибирати спец≥ал≥зац≥ю (з урахуванн¤м умов господарства), виз-начати перспективу й економ≥чно ефективну структуру пос≥вних площ та виробництва в ц≥лому, включаючи розвиток п≥дсобних п≥д-приЇмств ≥ обслуговуючих цех≥в, а також право розпор¤джатис¤ виготовленим продуктом, свобода вибору партнера, догов≥рних вза-Їмов≥дносин ≥з суб'Їктами ринку, в≥льний виб≥р форм орган≥зац≥њ ≥ оплати прац≥. Ѕез цього н≥ приватна, н≥ колективна власн≥сть не зробить сел¤нина повноц≥нним господарем. ѕрактика розвинутих крањн (япон≥њ, —Ўј, ‘ранц≥њ, Ќ≥меччини) св≥дчить, що усп≥х у господарськ≥й д≥¤льност≥ забезпечуЇ не форма власност≥, а п≥дпри-Їмець, ¤кого спонукаЇ до ¤к≥сноњ прац≥ конкурент.
ќсновним поточним завданн¤м аграрноњ пол≥тики нин≥ Ї зу-пиненн¤ негативних процес≥в у цьому сектор≥ економ≥ки та за-безпеченн¤ умов дл¤ нарощуванн¤ виробництва сировини ≥ про-довольчих ресурс≥в. ” зв'¤зку з цим на сучасному етап≥ проведен-н¤ аграрноњ реформи особливо потр≥бне наукове, правове, мето-дичне, ф≥нансове, ≥нформац≥йне ≥ матер≥ально-техн≥чне забезпечен-н¤ њњ. ¬ цьому запорука усп≥ху реформи, оск≥льки альтернативи њй немаЇ, вона маЇ зд≥йснюватись в ≥нтересах сел¤н ≥ самими сел¤-нами.
ўодо продажу земельних д≥л¤нок в крањн≥ в ц≥лому, включаючи м≥ста, селища тощо, то продаж њх зд≥йснюЇтьс¤ п≥дприЇмц¤м, що займаютьс¤ нес≥льськогосподарською д≥¤льн≥стю (п≥д буд≥вл≥, сферу обслуговуванн¤ тощо).