„астина V. “≈ќ–≈“»„Ќ≤ ќ—Ќќ¬»
ћј –ќ≈ ќЌќћ≤ » ≤ —”—ѕ≤Ћ№Ќ≈ ¬≤ƒ“¬ќ–≈ЌЌя
–озд≥л 24. ≈коном≥чна р≥вновага ≥ цикл≥чн≥сть сусп≥льного виробництва
І 1. ≈коном≥чна р≥вновага ≥ цикл≥чн≥сть
І 2. —ередн≥ ≥ мал≥ цикли
І 3. ƒовг≥ хвил≥ в економ≥ц≥ та њхн≥й вплив на структуру сусп≥льного
виробництва
–озд≥л 24
≈ ќЌќћ≤„Ќј –≤¬Ќќ¬ј√ј ≤ ÷» Ћ≤„Ќ≤—“№ —”—ѕ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј
І 1. ≈коном≥чна р≥вновага ≥ цикл≥чн≥сть
«а своњм зм≥стом пон¤тт¤ "економ≥чна р≥вновага" досить просте. ѕ≥д ним
розум≥ють такий стан економ≥ки, при ¤кому дос¤гаЇтьс¤ стале
ур≥вноваженн¤ та взаЇмне збалансуванн¤ структур, що про-тисто¤ть одна
одн≥й (виробництво ≥ споживанн¤, попит ≥ пропози-ц≥¤ тощо). ¬ ринкових
системах ур≥вноваженн¤ дос¤гаЇтьс¤ завд¤ки ринковому механ≥зму через
встановленн¤ в≥дпов≥дних пропор-ц≥й. –≥вновага в≥дбиваЇ внутр≥шн≥й стан
ринковоњ системи, ¤ка са-моупор¤дковуЇтьс¤. «а визначенн¤м ѕ.
—амуельсона, р≥вновага - це такий стан економ≥ки, при ¤кому збер≥гаЇтьс¤
здатн≥сть њњ до саморегулюванн¤: у випадку в≥дхиленн¤ економ≥чноњ
системи в≥д збалансованого стану в д≥ю автоматично включаютьс¤ сили, ¤к≥
намагаютьс¤ в≥дновити порушен≥ структурн≥ зв'¤зки.
јвтоматичним механ≥змом самонастроюванн¤ економ≥чних зв'¤з-к≥в Ї
механ≥зм досконалоњ конкуренц≥њ, що не зазнаЇ д≥њ монопол≥њ. ќтже,
економ≥чна р≥вновага Ї конкурентно-ринковою. ‘ормуван-н¤ њњ в≥дбуваЇтьс¤
за певних умов: по-перше, функц≥онуванн¤ на ринку економ≥чно самост≥йних
суб'Їкт≥в; по-друге, можлив≥сть ела-стичного використанн¤ виробничих
ресурс≥в ≥ в≥льне ц≥ноутворенн¤;
по-третЇ, в≥дсутн≥сть монопол≥њ та адм≥н≥стративного втручанн¤ дер-жави
в систему п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥; по-четветре, на¤вн≥сть розвинутоњ
ринковоњ ≥нфраструктури. ¬ умовах сьогоденн¤ в сис-тем≥ економ≥чноњ
р≥вноваги пор¤д з ринковими в≥дносинами знач-не м≥сце маЇ державне
регулюванн¤.
‘ормуванн¤ економ≥чноњ р≥вноваги неможливе без поглибленн¤ сусп≥льного
под≥лу прац≥. —аме сусп≥льний под≥л прац≥, його р≥вень ≥ характер, що
притаманн≥ т≥й чи ≥нш≥й економ≥чн≥й систем≥, зумов-люють суттЇв≥ ознаки
механ≥зму ринковоњ р≥вноваги, принципи його формуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤,
визначають специф≥ку його д≥њ в конкретних ≥сторичних умовах. —туп≥нь
розвитку та економ≥чн≥ меж≥ сусп≥льного под≥лу прац≥, в свою чергу,
залежать в≥д можливостей дос¤гненн¤ структурноњ збалансованост≥
економ≥чних зв'¤зк≥в, њхнього р≥вноважного стану. ¬заЇмозв'¤зок м≥ж
економ≥чною р≥в-новагою ≥ сусп≥льним под≥лом прац≥ характеризуЇтьс¤ тим,
що до-с¤гненн¤ першоњ Ї умовою вдосконаленн¤ макроструктури сусп≥ль-ного
виробництва. ќб'Їктивну зумовлен≥сть характеру ≥ р≥вн¤ розвитку
сусп≥льного под≥лу прац≥ й процес≥в, дл¤ ¤ких в≥н Ї мате-р≥альною
основою, можливостей дос¤гненн¤ економ≥чноњ р≥вноваги можна розгл¤дати
¤к один з найважлив≥ших закон≥в ринковоњ економ≥ки.
«а зм≥стом система економ≥чноњ р≥вноваги багатор≥внева. ¬ еко-ном≥чн≥й
теор≥њ розмежовують р≥вновагу обм≥ну, виробництва, роз-под≥лу та
споживанн¤. ” сукупност≥ вони формують загальну сис-тему економ≥чноњ
р≥вноваги в≥дтворювального процесу. ќдночасно вид≥л¤ютьс¤ умови
статичноњ р≥вноваги ≥ умови р≥вноваги економ≥-ки, що динам≥чно
розвиваЇтьс¤. ѕри цьому статичну р≥вновагу роз-гл¤дають не ¤к самоц≥ль,
а лише ¤к попередню сходинку до визна-ченн¤ принцип≥в збалансованост≥
економ≥чних процес≥в, що реаль-но розвиваютьс¤. ¬ теор≥њ також вид≥л¤ють
пон¤тт¤ повноњ та час-тковоњ, тимчасовоњ та пост≥йноњ р≥вноваги.
≈п≥центром формуванн¤ р≥вноваги в ринков≥й економ≥ц≥ Ї по-треби людини.
“ому вих≥дною ланкою багатоструктурного меха-н≥зму ринковоњ р≥вноваги Ї
р≥вновага м≥ж платоспроможним попи-том населенн¤ ≥ пропозиц≥Їю.
” ринков≥й економ≥ц≥ основною ланкою вр≥вноваженн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ Ї
природна ц≥на продукц≥њ, що реал≥зуЇтьс¤, або ц≥на р≥вноваги. ¬она
формуЇтьс¤ в точц≥ перетину кривих попиту ≥ про-позиц≥њ й визначаЇтьс¤
¤к базова ц≥на, до зм≥н ¤коњ змушена при-стосовуватис¤ економ≥ка:
зростанн¤ ц≥ни приводить до розширен-н¤ пропозиц≥њ пор≥вн¤но з попитом,
а пад≥нн¤ - до розширенн¤
попиту пор≥вн¤но з пропозиц≥Їю.
…детьс¤ про ≥деальн≥ умови виробництва ≥ реал≥зац≥њ продукц≥њ -
на¤вн≥сть конкуренц≥њ ≥ економ≥чних зв'¤зк≥в, за ¤ких автоматично
забезпечуЇтьс¤ р≥вн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ. ¬иробництво пород-жуЇ
доходи, на ¤к≥ обов'¤зково купуютьс¤ товари в≥дпов≥дноњ вар-тост≥, ≥
пропозиц≥¤ товар≥в сама створюЇ необх≥дний попит.
÷¤ взаЇмозалежн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ була вперше обгрун-тована ще в
1803 р. у робот≥ французького економ≥ста ∆. Ѕ. —е¤ "“рактат пол≥тичноњ
економ≥њ". ¬она маЇ назву "закон —е¤". ¬ еко-ном≥чн≥й л≥тератур≥, в тому
числ≥ ≥ в роботах . ћаркса, "закон —е¤" справедливо критикувавс¤ за
його абсолютизац≥ю та форму-ванн¤ на ц≥й основ≥ ≥деал≥стичних у¤влень
про повну гармон≥ю рин-кових в≥дносин.
Ќайб≥льш загальн≥ умови формуванн¤ економ≥чноњ р≥вноваги простого ≥
розширеного в≥дтворенн¤ були обгрунтован≥ . ћарк-сом у другому том≥
" ап≥талу". ѕод≥ливши всю структуру сусп≥ль-ного виробництва на ≤ та II
п≥дрозд≥ли - виробництво засоб≥в ви-робництва ≥ виробництво предмет≥в
споживанн¤, . ћаркс визна-чив три основн≥ умови пропорц≥йноњ реал≥зац≥њ
њхн≥х складових час-тин - с, V та m. √оловна з них, на ¤к≥й грунтуютьс¤
дв≥ ≥нш≥ умови, пол¤гаЇ в р≥вност≥ суми зм≥нного кап≥талу ≥ додатковоњ
вартост≥ ≤ п≥дрозд≥лу величин≥ використаного у виробничому цикл≥
пост≥й-ного кап≥талу II п≥дрозд≥лу, тобто ≤(V + m) = IIc.
ќбгрунтован≥ . ћарксом схеми реал≥зац≥њ сукупного сусп≥льно-го
продукту, ¤к≥ в≥дображають умови його простого та розширено-го
в≥дтворенн¤, широко застосовують у практиц≥ економ≥чного про-грамуванн¤
≥ плануванн¤ багатьох крањн, у тому числ≥ крањн «аходу. Ќа основ≥ схем
розширеного в≥дтворенн¤ американський еконо-м≥ст ¬. ЋеонтьЇв розробив
метод анал≥зу м≥жгалузевих зв'¤зк≥в за принципом "витрати - випуск",
¤кий надав теор≥њ р≥вноваги нов≥
можливост≥ практичного застосуванн¤.
ѕодальший розвиток економ≥чноњ теор≥њ р≥вноваги зумовив по-глибленн¤
диференц≥ац≥њ структури в≥дтворювального циклу ≥ ви¤в-ленн¤ на ц≥й
основ≥ нових напр¤м≥в р≥вноважноњ взаЇмод≥њ. ¬ажливим внеском у теор≥ю
стало вид≥ленн¤ пор¤д з ринками засоб≥в виробництва ≥ предмет≥в
споживанн¤ ринку послуг. . ћаркс, ана-л≥зуючи умови реал≥зац≥њ в
середин≥ XIX ст., абстрагувавс¤ в≥д нього, адже на той час ринок послуг
ще не був нев≥д'Їмною структурною ланкою в≥дтворювального циклу. ¬
сучасних умовах таке абстрагу-ванн¤ недоречне: в б≥льшост≥ зах≥дних
крањн у сфер≥ послуг, ¤ка розвиваЇтьс¤ за своњми специф≥чними законами,
працюЇ 60-70 в≥д-сотк≥в зайн¤того населенн¤.
ƒл¤ анал≥зу умов р≥вноваги сучасноњ структури ринковоњ еконо-м≥ки пор¤д
з третинним сектором виробництва - ринком послуг - особливого значенн¤
набуваЇ ≥ принципово нова сфера економ≥-ки - сфера ≥нформатики.
¬≥дтворювальн≥ процеси в ц≥й сфер≥ мають власну специф≥ку. «а цих умов
абсолютизац≥¤ схем в≥дтворюванн¤, механ≥чне накладанн¤ њх на структуру
сучасних економ≥чних про-цес≥в не в≥дпов≥дають реальн≥й д≥йсност≥,
обмежують можливост≥ практичного застосуванн¤ теор≥њ економ≥чноњ
р≥вноваги.
—тал≥сть економ≥чноњ р≥вноваги визначаЇтьс¤ також широтою ринку: чим
ширший ринок, тим менш≥ коливанн¤ його ц≥н ≥ тим ближч≥ вони до
варт≥сних пропорц≥й. ¬ажливою умовою дос¤гнен-н¤ економ≥чноњ р≥вноваги Ї
розвиток нац≥онального ринку до ≥нтер-нац≥ональних меж. ‘ормуванн¤
ц≥л≥сноњ системи св≥тового госпо-дарства припускаЇ р≥вновагу не лише
м≥жгалузевоњ структури то-варного обм≥ну, а й взаЇмну збалансован≥сть
економ≥чних ресур-с≥в - основних фактор≥в виробництва.
—тан економ≥чноњ р≥вноваги не статичний. —труктурн≥ зв'¤зки динам≥чн≥,
завд¤ки чому зд≥йснюЇтьс¤ вдосконаленн¤ њх. «а своњм характером ринкова
р≥вновага завжди в≥дносна. “ому економ≥чний розвиток може бути
зображений ¤к цикл≥чний рух в≥д р≥вноваги, ¤ка склалас¤, до порушенн¤ њњ
≥ дал≥ до формуванн¤ на б≥льш висо-кому р≥вн≥ новоњ р≥вноваги б≥льш
складного пор¤дку.
” теор≥њ цикл≥чност≥ р≥вновагу розгл¤дають ¤к вих≥дний стан економ≥чноњ
динам≥ки. оли структурн≥ порушенн¤ в≥дтворюваль-них зв'¤зк≥в дос¤гають
критичноњ величини, в≥дбудова стану р≥вно-ваги зд≥йснюЇтьс¤
стрибкопод≥бне - через економ≥чн≥ кризи. ¬ цьому випадку економ≥чн≥
кризи виконують функц≥ю специф≥ч-ного ≥нструменту насильницького
подоланн¤ диспропорц≥й, що ви-никли, ≥ в≥дбудови порушеноњ р≥вноваги.
¬≥дновити порушену р≥в-новагу можна не т≥льки насильницьким, кризовим, а
й еволюц≥й-ним шл¤хом, оск≥льки р≥вноваги можна дос¤гти ≥ на основ≥
застосу-ванн¤ засоб≥в антицикл≥чноњ пол≥тики держави та м≥ждержавних
об'Їднань. ћожлив≥сть вир≥внюванн¤ кривоњ економ≥чного зрос-танн¤ на
≥нституц≥ональн≥й основ≥ не даЇ п≥дстав вважати можли-вим усуненн¤
фактор≥в цикл≥чност≥. ƒ≥¤ останн≥х Ї суб'Їктивною, ≥ њх сл≥д обов'¤зково
враховувати в економ≥чн≥й пол≥тиц≥. ќтже, економ≥чна пол≥тика ¤к на
м≥кро-, так ≥ на макрор≥вн≥ управл≥нн¤ по-винна м≥стити в соб≥
антицикл≥чн≥ елементи.
ћожливост≥ застосуванн¤ антицикл≥чноњ пол≥тики не однозначн≥ в р≥зних
економ≥чних системах ≥ конкретних ≥сторичних умовах. «розум≥ло, що
уразлив≥сть економ≥чноњ пол≥тики сх≥дноЇвропейських крањн та колишнього
—–—– грунтувалас¤ на тому, що багато рок≥в в њњ структур≥ не було
елемент≥в антицикл≥чного регулюванн¤.
÷икл≥чн≥сть ¤к об'Їктивна законом≥рн≥сть економ≥чного розвит-ку за своњм
зм≥стом багатоструктурна. якщо в основу критер≥ю кла-сиф≥кац≥њ покласти
довготривал≥сть, то вона буде мати: мал≥ цикли (короткостроков≥
коливанн¤ д≥ловоњ активност≥, ¤к≥ продовжуютьс¤ «-4 роки); середн≥ цикли
(строком 7-11 рок≥в); велик≥ цикли (пе-р≥одичн≥сть ¤ких становить 40-60
рок≥в); в≥ков≥ цикл≥чн≥ коливан-н¤, наприклад в≥ков≥ цикли л≥дерства.
ѕроте критер≥й довготривалост≥ лише один з можливих. “ипи цикл≥в
розр≥зн¤ютьс¤ неоднозначн≥стю матер≥альноњ основи розвит-ку, характером
впливу на економ≥чн≥ процеси. «давалос¤, що в ос-нову класиф≥кац≥њ
цикл≥в можна покласти саме њх, та ц¤ специф≥ка в≥дносна:
причинно-насл≥дков≥ зв'¤зки, що викликають до житт¤ т≥ чи ≥нш≥ цикли,
функц≥њ, ¤к≥ вони виконують, багато в чому перепл≥-таютьс¤. р≥м того,
р≥зн≥ цикли накладаютьс¤ один на одний, що ускладнюЇ њхню диференц≥ац≥ю.
ќтже, ≥ в цьому випадку штучна ун≥ф≥кац≥¤ њх неприпустима.
” структур≥ цикл≥чного економ≥чного розвитку найрельЇфн≥ше виражаютьс¤
середн≥ промислов≥ цикли. ¬они найближче вза-Їмод≥ють з малими циклами ≥
найд≥Їв≥ше впливають на розвиток економ≥чних процес≥в. —аме тому середн≥
цикли визначаютьс¤ ¤к базов≥.
І 2. —ередн≥ ≥ мал≥ цикли
≤стор≥¤ середн≥х промислових цикл≥в бере початок з кризи
пе-ревиробництва 1825 р., що охопила ¬еликобритан≥ю. ÷ей цикл три-вав 12
рок≥в ≥ зак≥нчивс¤ кризою 1836 р., ¤ка уразила економ≥ку ¬еликобритан≥њ
та —Ўј. „ерез 11 рок≥в нова економ≥чна криза за-хопила в≥дтворювальн≥
структури ¬еликобритан≥њ, —Ўј, ‘ранц≥њ та Ќ≥меччини. риза 1857 р. стала
першою св≥товою цикл≥чною кри-зою. ¬ нењ було вт¤гнуто абсолютну
б≥льш≥сть промислових крањн. ѕ≥зн≥ше б≥льш≥сть криз були св≥товими. ƒо
них належать кризи 1866, 1873, 1882,. 1890, 1900, 1907, 1913-1914,
1920-1921, 1929- 1933, 1937-1938 рр. ѕ≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни
розгорнулис¤ кри-зи 1948-1949, 1953-1954,
1957-1958,1960-1961,1969-1970,1974- 1975, 1980-1982, 1992-1993 рр. Ќова
фаза спаду почалас¤ на по-чатку 1996 р.
”с≥ назван≥ кризи р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою, оск≥льки кожна з них ≥сторично
неповторна та ≥ндив≥дуальна. ѕо¤снити њхню суть за до-помогою лише
¤коњсь одн≥Їњ групи фактор≥в неможливо. ѕроте мож-на вид≥лити р¤д
загальних законом≥рностей, ¤к≥ властив≥ ус≥м њм.
1. ≈коном≥чн≥ цикли середньоњ тривалост≥ мають чотири посл≥-довн≥ фази:
кризу, депрес≥ю, пожвавленн¤, п≥днесенн¤. ¬изначаль-ними моментами серед
цих фаз Ї криза ≥ п≥днесенн¤. ѕерех≥д в≥д одн≥Їњ фази циклу до ≥ншоњ
зд≥йснюЇтьс¤ автоматично - на основ≥ ринкових саморегул¤тор≥в.
2. —ередн≥ цикли за своњм зм≥стом в≥дображають цикл≥чн≥сть роз-витку не
лише виробництва, а й обм≥ну, розпод≥лу ≥ споживанн¤. ÷е зумовлюЇ
багатогранн≥сть цикл≥чних коливань, показниками ¤ких Ї: загальн≥
масштаби виробництва, динам≥ка нац≥онального доходу ≥ валового
нац≥онального продукту, завантажен≥сть виробничих потужностей,
зайн¤т≥сть, реальн≥ доходи населенн¤. ¬ажливим показником цикл≥чност≥ Ї
рух норми прибутку, а також показники, що характеризують економ≥чну
ефективн≥сть в≥дтворенн¤.
3. ћатер≥альною основою середн≥х цикл≥в Ї ф≥зичне оновленн¤ основних
засоб≥в виробництва, насамперед њхньоњ найактивн≥шоњ частини - знар¤дь
прац≥. ќтже, виробництво засоб≥в виробництва виконуЇ в механ≥зм≥
цикл≥чност≥ базову функц≥ю. ” процес≥ цикл≥ч-них коливань вони
в≥дчувають найб≥льше навантаженн¤. ¬ крањнах, де частка галузей першого
п≥дрозд≥лу в економ≥ц≥ менша, цикл≥ч-н≥сть за ≥нших однакових умов
ви¤вл¤Їтьс¤ менше.
4. ÷икл≥чн≥сть, що викликана оновленн¤м основних виробничих фонд≥в, не
обов'¤зково призводить до спаду виробництва. —тар≥н-н¤ ≥ ф≥зична зам≥на
зношених засоб≥в виробництва не Ї безпосе-редньою причиною кризи.
Ќегативн≥ насл≥дки цих процес≥в можна регулювати. ≈коном≥ц≥ внутр≥шньо
притаманн≥ властивост≥ запоб≥-ганн¤ таким виробничим спадам. ƒл¤ цього
необх≥дно розмежува-ти матер≥альн≥ основи середньострокових цикл≥чних
коливань ≥ безпосередн≥ причини криз. ќстанн≥ми Ї внутр≥шн≥ суперечност≥
ринковоњ економ≥ки: функц≥ональна в≥докремлен≥сть њњ структур-них
елемент≥в ≥ принципова неможлив≥сть у зв'¤зку з цим ц≥л≥сного
макроеконом≥чного регулюванн¤ њњ.
5. риза Ї найскладн≥шою та найсуперечлив≥шою фазою еконо-м≥чного циклу.
« нею, з одного боку, пов'¤зан≥ руйн≥вн≥ сили: ско-роченн¤ виробництва,
масов≥ банкрутства, безроб≥тт¤, зниженн¤ життЇвого р≥вн¤, наступ на
соц≥альн≥ завоюванн¤ труд¤щих ≥ де-мократ≥ю, пол≥тична напруга, а з
другого - криза виконуЇ творчу функц≥ю: цикл≥чн≥ коливанн¤ д≥ловоњ
активност≥ Ї одн≥Їю з умов економ≥чного зростанн¤, а сама криза -
активною складовою час-тиною творчого процесу. ѕрискорюючи в≥дмиранн¤
застар≥лих еко-ном≥чних систем, вона одночасно Ї важливою ланкою, що
прискорюЇ техн≥чне ≥
технолог≥чне оновленн¤ виробництва, структурну перебудову економ≥ки.
рис.32
«в≥дси випливаЇ висновок про те, що анти-цикл≥чне регулюванн¤ маЇ своњ
меж≥, оптимальн≥ норми, а штучне перериванн¤ кризи не завжди
обгрунтоване.
ќсновною фазою, що формуЇ ≥ визначаЇ характер ≥ тривал≥сть економ≥чного
циклу, найв≥дчутн≥шою за своњми соц≥ально-економ≥ч-ними насл≥дками, Ї
криза- рецес≥¤, стисканн¤, пад≥нн¤ (рис. 32). ¬она характеризуЇтьс¤:
порушенн¤м макроеконом≥чноњ р≥вноваги, розбалансуванн¤м взаЇмод≥ючих
структур; перевиробництвом з наступним пад≥нн¤м обс¤г≥в виробництва,
нагромадженн¤м товар-них мас в оптов≥й торг≥вл≥; пад≥нн¤м товарних ц≥н;
зростанн¤м без-роб≥тт¤, зб≥льшенн¤м незайн¤тих виробничих потужностей;
пад≥н-н¤м р≥вн¤ реальноњ зароб≥тноњ плати, ≥нших доход≥в, прибутк≥в
п≥д-приЇмств, життЇвого р≥вн¤ населенн¤; зниженн¤м платоспромож-ного
попиту населенн¤, зменшенн¤м обс¤г≥в оптовоњ та роздр≥бноњ торг≥вл≥;
крахом грошово-кредитних зв'¤зк≥в; наростанн¤м систе-ми взаЇмних
неплатеж≥в; кредитною напругою, злетом норми по-зикового в≥дсотка;
нестачею грошовоњ маси, високими темпами ≥нфл¤ц≥њ; масовим знец≥ненн¤м
кап≥талу, завмиранн¤м ≥нвестиц≥й-них процес≥в; пад≥нн¤м курсу акц≥й,
б≥ржовою пан≥кою; масовим банкрутством п≥дприЇмств; зростанн¤м
соц≥альноњ напруженост≥ у сусп≥льств≥ тощо.
ризов≥ ¤вища продовжують наростати до моменту в≥дновленн¤
макроеконом≥чноњ р≥вноваги на њњ найнижчих р≥вн¤х (коли процес пад≥нн¤
припин¤Їтьс¤ ≥ розпочинаЇтьс¤ фаза депрес≥њ, в≥др≥зок ¬- ¬,). ƒвоњста
природа кризи ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що, з одного боку, вона Ї насл≥дком
внутр≥шн≥х суперечностей системи, а з ≥ншого - формою њх розв'¤занн¤,
виконуючи функц≥ю оздоровленн¤ (санац≥њ) економ≥чноњ —истеми.
ƒепрес≥¤ (заст≥й, стагнац≥¤) може бути досить довготривалою, вона
характеризуЇтьс¤ п≥сл¤шоковою ситуац≥Їю. ќсновними њњ оз-наками Ї:
стаб≥льн≥сть виробництва, але на найнижчому р≥вн≥; при-зупин¤Їтьс¤
пад≥нн¤ ц≥н, вгамовуютьс¤ ≥нфл¤ц≥йн≥ процеси; збер≥-гаЇтьс¤ високий
р≥вень безроб≥тт¤, к≥льк≥сть робочих м≥сць не зб≥ль-шуЇтьс¤, рух
кап≥талу нежвавий, в≥дсутн≥ нов≥ ≥нвестиц≥њ, норма по-зикового в≥дсотка
висока; починають в≥дновлюватис¤ господарськ≥ зв'¤зки; стаб≥л≥зуютьс¤ ≥
поступово зменшуютьс¤ товарн≥ запаси. ¬насл≥док цього пом≥тн≥ поступове
поширенн¤ реан≥мац≥йних проце-с≥в, наростанн¤ позитивних тенденц≥й.
–озпочинаЇтьс¤ фаза пож-вавленн¤. —еред њњ основних ви¤в≥в сл≥д назвати:
початок оновлен-н¤ основного кап≥талу, модерн≥зац≥њ виробництва;
в≥дновленн¤ ≥нвес-тиц≥йного процесу; актив≥зац≥ю сукупного попиту;
п≥двищенн¤ р≥вн¤ виробництва, скороченн¤ безроб≥тт¤; зростанн¤
позикового в≥дсотка, товарних ц≥н. «аст≥й зм≥нюЇтьс¤ економ≥чним
зростанн¤м, пожвав-ленн¤ охоплюЇ все б≥льшу к≥льк≥сть п≥дприЇмств,
галузей, сфер еко-ном≥ки, зростають доходи населенн¤, прибутки
п≥дприЇмц≥в. ¬≥д-новлюЇтьс¤ докризовий стан економ≥ки (точка —1 на рис.
32, ¤ка в≥дпов≥даЇ точц≥ ј - п≥ку розвитку попереднього економ≥чного
циклу).
≈коном≥ка входить у фазу п≥днесенн¤ (експанс≥њ, аж≥отажного буму) ≥
дос¤гаЇ своЇњ найвищоњ точки, п≥ку розвитку (точка ј,), па-раметри ¤кого
значно перевищують попередн≥й. ѕ≥днесенн¤ ха-рактеризуЇтьс¤ масовим
оновленн¤м ≥ розширенн¤м основного кап≥талу, реконструкц≥Їю старих
виробничих потужностей ≥ новим буд≥вництвом; нарощуванн¤м обс¤г≥в
нац≥онального виробництва, активним ≥нвестиц≥йним процесом, стр≥мким
зростанн¤м прибут-к≥в, сукупного попиту; гар¤чковим зростанн¤м ц≥н;
повною зайн¤-т≥стю, суттЇвим п≥двищенн¤м зароб≥тноњ плати, наростанн¤м
нестач≥ робочоњ сили, сировинних ресурс≥в; розвитком кредитно-ф≥нансових
операц≥й, спекул¤тивних б≥ржових ≥гор тощо. ¬се це призводить до
"перегр≥ву" економ≥ки, посиленн¤ диспропорц≥йних ¤вищ, зростанн¤
передумов майбутнього пад≥нн¤, нового економ≥чного циклу, на-ступного
витка соц≥ально-економ≥чного розвитку сусп≥льства.
—учасний економ≥чний цикл маЇ суттЇв≥ в≥дм≥нност≥. –озгл¤немо основн≥ з
них:
д≥¤ ≥ вплив фази циклу виход¤ть за нац≥ональн≥ меж≥;
посилюЇтьс¤ державно-монопол≥стичне регулюванн¤ цикл≥чних процес≥в;
п≥двищуЇтьс¤ роль соц≥альних аспект≥в в механ≥зм≥ антицикл≥ч-ного
регулюванн¤;
фази пожвавленн¤ ≥ п≥днесенн¤ тривал≥ш≥ та ≥нтенсивн≥ш!, фази спаду ≥
депрес≥њ менш глибок≥ та тривал≥;
науково-техн≥чна революц≥¤, структурна перебудова економ≥ки впливають на
частоту криз: пер≥од њх повторюванн¤ скоротивс¤ спочатку з 10-14 до 5-7
рок≥в, а сьогодн≥ кризов≥ ¤вища повторю-ютьс¤ через 1-2 роки;
нерегул¤рн≥сть коливань, розмит≥сть меж м≥ж фазами, випад≥н-н¤ окремих
фаз (п≥сл¤ кризи, наприклад, може зразу розпочатись пожвавленн¤);
темпи п≥днесенн¤ невисок≥ - 2-3 в≥дсотки на р≥к, в умовах п≥днесенн¤
залишаЇтьс¤ значна к≥льк≥сть безроб≥тних; основн≥ еко-ном≥чн≥ параметри
менш динам≥чн≥, соц≥ально-економ≥чн≥ процеси в≥дбуваютьс¤ пов≥льн≥ше;
суперечливе поЇднанн¤ асинхронност≥ та синхронност≥
соц≥аль-но-економ≥чних процес≥в у р≥зних крањнах;
зниженн¤ рол≥ цикл≥чних фактор≥в у динам≥ц≥ ц≥н; глибока кри-за,
стагнац≥¤ виробництва можуть супроводжуватис¤ зростанн¤м ц≥н, посиленн¤м
≥нфл¤ц≥йних процес≥в;
переплет≥нн¤ цикл≥чних криз з нецикл≥чними, синхрон≥зац≥¤ ≥ взаЇмод≥¤
економ≥ко-соц≥альних коливань, кризових ¤вищ ≥ природ-но-економ≥чних
цикл≥в;
част≥шими ≥ серйозн≥шими за своњми насл≥дками стають нецик-л≥чн≥
коливанн¤, сутн≥сть ¤ких вивчена недостатньо, а отже, в≥дсутн≥ ефективн≥
методи регулюванн¤ њх;
кризов≥ ¤вища охоплюють нов≥ сфери ≥ р≥вн≥ (галуз≥ немате-р≥ального
виробництва, ≥ндустр≥ю в≥дпочинку тощо).
ќсобливост≥ сучасного економ≥чного циклу потребують удоско-наленн¤
механ≥зм≥в антикризового регулюванн¤, пошуку нових, д≥Їв≥ших метод≥в ≥
важел≥в пом'¤кшенн¤ цикл≥чних коливань.
¬насл≥док д≥њ р≥зноман≥тних груп фактор≥в в економ≥чному цикл≥ досить
складно вид≥лити вс≥ чотири фази. ¬≥дбуваЇтьс¤ поступове злитт¤ фази
кризи з фазою депрес≥њ, а фази пожвавленн¤ - з фа-зою п≥днесенн¤, ≥ цикл
починаЇ функц≥онувати ¤к двофазний. ƒл¤ першоњ фази властиве сходженн¤
вниз, дл¤ другоњ - п≥дн≥манн¤.
ћатер≥альною основою малих цикл≥в Ї процеси, що в≥дбува-ютьс¤ у сфер≥
грошових в≥дносин. ћал≥ цикли розмежовуютьс¤ грошовими кризами, що
повторюютьс¤ з певними законом≥рно-ст¤ми. ¬они характеризуютьс¤
особливою гостротою та ≥нтенсив-н≥стю - або накладаютьс¤ на промислов≥
кризи, або мають самост≥й-ний розвиток.
. ћаркс розр≥зн¤в два види грошових криз: загальн≥ та специ-ф≥чн≥.
«агальн≥ грошов≥ кризи безпосередньо пов'¤зан≥ з виробничим циклом ≥ Ї
елементом загальних економ≥чних криз.
—пециф≥чн≥ грошов≥ кризи розгортаютьс¤ на основ≥ суперечнос-тей,
внутр≥шньо притаманних грошов≥й систем≥, ≥ утворюють влас-не джерело њњ
саморозвитку. –озмежуванн¤ криз досить в≥дносне. ¬оно потр≥бне з точки
зору ви¤вленн¤ зм≥стовних характеристик кожноњ з них.
«а зм≥стом грошов≥ кризи виступають ¤к кризи сфери грошово-го об≥гу ≥
кризи сфери кредиту. ќск≥льки грошовий об≥г у значн≥й своњй частин≥
функц≥онуЇ у вигл¤д≥ кредитних засоб≥в об≥гу, то гро-шов≥ кризи фактично
Ї кризами кредитно-грошовоњ системи. ¬они част≥ше зароджуютьс¤ у фазах
пожвавленн¤ ≥ п≥днесенн¤ промис-лового циклу. ѕ≥д час масового оновленн¤
виробничих фонд≥в р≥з-ко зростаЇ попит на кредитно-грошов≥ ресурси. ÷е
викликаЇ роз-буханн¤ кредитноњ заборгованост≥ п≥дприЇмств, призводить до
зрос-танн¤ банк≥вського в≥дсотка, зб≥льшенн¤ масштаб≥в ф≥ктивного
ка-п≥талу, посилюЇ ≥нфл¤ц≥ю та спричинюЇ б≥ржов≥ потр¤с≥нн¤.
–озпочинаЇтьс¤ грошова криза. онкретними формами ви¤ву й" Ї кризи
плат≥жних засоб≥в, позикового кап≥талу та грошового об≥гу.
як св≥дчить економ≥чна практика, кредитно-грошов≥ потр¤с≥нн¤ в≥дбувалис¤
через 3-4 роки п≥сл¤ кризи середньострокового цик-лу. ¬они часто бували
такими ≥нтенсивними, що переривали про-мисловий цикл ≥ призводили до
його роздвоЇнн¤. “акою була, на-приклад, криза 1907 р., ¤ка сталас¤ лише
через 4 роки п≥сл¤ загаль-ноеконом≥чноњ кризи 1900-1903 рр. ѕовоЇнн≥
кризи 1953-1954 та 1960-1961 рр. розпочалис¤ п≥сл¤ промислових криз
1948-1949 та 1957-1959 рр. ќтже, ≥нтервал у 3-4 роки також мав м≥сце.
” 80-х роках - пер≥од найб≥льш подовженоњ за всю повоЇнну ≥стор≥ю фази
економ≥чного п≥днесенн¤ - вплив малих цикл≥в на розвиток господарства ≥
середньострокових цикл≥в збер≥гс¤ з ус≥ма законом≥рност¤ми.
” зах≥дн≥й економ≥чн≥й л≥тератур≥ ≥снуЇ дв≥ точки зору щодо ха-рактеру
взаЇмозв'¤зку середньострокових цикл≥в ≥ економ≥чних криз та малих
цикл≥в ≥ грошових криз. ѓхн¤ диференц≥ац≥¤ пов'¤зана з р≥зними п≥дходами
до розум≥нн¤ принцип≥в формуванн¤ ринковоњ р≥вноваги. ” кЇйнс≥анськ≥й
теор≥њ вих≥дним Ї положенн¤ про те, що порушенн¤ у цикл≥ в≥дтворенн¤ Ї
насл≥дком внутр≥шньоњ недоско-налост≥ ринкових механ≥зм≥в
саморегулюванн¤. « цього кейнс≥анц≥ робл¤ть висновок про те, що грошов≥
кризи не самост≥йн≥, вони Ї лише результатом диспропорц≥й, ¤к≥ виникають
безпосередньо у виробнич≥й сфер≥, зокрема в ≥нвестиц≥йн≥й структур≥.
“еор≥¤ монетаризму грунтуЇтьс¤ на так зван≥й монетарн≥й теор≥њ циклу.
¬она виходить з того, що ринковий механ≥зм спроможний самост≥йно
забезпечувати структурну р≥вновагу, а фактор, ¤кий викликаЇ
дестаб≥л≥зац≥ю системи ≥ зумовлюЇ цикл≥чн≥сть розвит-ку, - це грошова
система. «в≥дси кризи ≥ депрес≥њ ринковоњ еконо-
м≥ки - грошове ¤вище. ¬они пов'¤зан≥ насамперед з функц≥ональ-ними
порушенн¤ми, що виникають у сфер≥ кредитно-грошових в≥д-носин.
–озб≥жност≥ в методолог≥њ кейнс≥анського ≥ монетаристського п≥дход≥в до
розум≥нн¤ економ≥чноњ природи цикл≥в визначила неод-нозначн≥сть њхн≥х
рекомендац≥й щодо зд≥йсненн¤ антицикл≥чноњ пол≥тики.
√оловними чинниками зм≥ни структури сусп≥льного виробництва п≥д впливом
цикл≥чного розвитку процесу в≥дтворенн¤ Ї фази кри-зи ≥ пожвавленн¤. ”
кризов≥й фаз≥ в≥дбуваЇтьс¤ скороченн¤ обс¤гу продукц≥њ, ¤ка
випускаЇтьс¤, зменшуютьс¤ масштаби кап≥таловкла-день, р≥зко знижуЇтьс¤
р≥вень зайн¤тост≥. ¬се це знаходить своЇ вираженн¤, по-перше, у
припиненн≥ функц≥онуванн¤ техн≥чно за-стар≥лих п≥дприЇмств та морально
зношеного обладнанн¤; по-дру-ге, у пог≥ршенн≥ ф≥нансового стану
господарських одиниць, найчас-т≥ше тих, що не витримали конкурентноњ
боротьби через низьку техн≥чну оснащен≥сть. Ќепридатн≥ види та п≥двиди
виробництва у фаз≥ п≥днесенн¤ зам≥нюютьс¤ на нов≥, прогресивн≥ш≥.
І 3. ƒовг≥ хвил≥ в економ≥ц≥ та њхн≥й вплив на структуру сусп≥льного
виробництва
ƒовгостроков≥ цикл≥чн≥ коливанн¤ в економ≥ц≥ були ви¤влен≥
вченими-економ≥стами ще у друг≥й половин≥ XIX ст. јнгл≥йський економ≥ст
”. —. ƒжевонс у 1879 р. опубл≥кував статистичний ана-л≥з, в ¤кому була
обгрунтована на¤вн≥сть пор¤д ≥з середн≥ми та короткостроковими циклами
довготривалих коливань д≥ловоњ ак-тивност≥. ѕро ≥снуванн¤ довготривалих
цикл≥в писали в своњх робо-тах ћ. ≤. “уган-Ѕарановський, . аутський,
¬. ѕарето та ≥н. —тво-ренн¤ науковоњ теор≥њ довгих хвиль пов'¤зане з
≥м'¤м рос≥йського вченого ћ. ƒ. ондратьЇва, ¤кий на початку 20-х рок≥в
XX ст. опуб-л≥кував р¤д важливих теоретичних досл≥джень з ц≥Їњ проблеми.
“ео-р≥¤ довгих хвиль ондратьЇва, що вв≥йшла у св≥тову економ≥чну
л≥тературу ¤к видатне в≥дкритт¤ XX ст., суттЇво вплинула на по-дальший
розвиток цього напр¤му теоретичноњ думки, хоч дол¤ њњ автора,
репресованого у 1931 р., була траг≥чною.
” наступн≥ роки теор≥¤ довгих хвиль отримала своЇ продовжен-н¤ в роботах
таких видатних учених, ¤к …. Ўумпетер, —. узнець, . ларк, ѕ.
—амуельсон, ѕ. Ѕоккаро, Ћ. ‘онтвейЇн, “. учинський та ≥н.
Ќайважлив≥шою в теор≥њ довгих хвиль Ї проблема наукового обгрунтуванн¤
њхньоњ матер≥альноњ основи. ƒумка вчених з цього питанн¤ неоднозначна.
ƒе¤к≥ з них виход¤ть з того, що довготри-вал≥ цикли в≥дбуваютьс¤ п≥д
впливом зовн≥шн≥х фактор≥в розвитку.
”. —. ƒжевонс, наприклад, пов'¤зував формуванн¤ довготривалих цикл≥в ≥
економ≥чних криз з пер≥одичн≥стю зм≥ни пл¤м на —онц≥ та њхн≥м впливом на
с≥льськогосподарське виробництво, а вже через ÷е - на чергуванн¤ фаз у
п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥.
Ќа протилежн≥сть такому п≥дходу у теор≥њ ћ. ƒ. ондратьЇва довготривал≥
цикли зумовлен≥ внутр≥шн≥ми факторами економ≥ч-ного зростанн¤. ¬они
безпосередньо пов'¤зуютьс¤ з цикл≥чн≥стю в розвитку виробничих сил
сусп≥льства, насамперед з њхньою най-революц≥йн≥шою частиною - засобами
прац≥. Ѕлизька до теор≥њ ћ. ƒ. ондратьЇва позиц≥¤ …. Ўумпетера, ¤кий
вважав, що голов-ну роль у механ≥зм≥ довгих цикл≥в в≥д≥грають хвил≥
техн≥чних но-вовведень ≥ в≥дпов≥дн≥ зм≥ни ≥нновац≥йноњ активност≥
п≥дприЇмц≥в.
ћатер≥альну основу довгих хвиль становить структурне онов-ленн¤
технолог≥чного способу виробництва. «д≥йснюЇтьс¤ воно двома шл¤хами:
по-перше, еволюц≥йно, коли пол≥пшуютьс¤ ≥ ¬досконалю-ютьс¤ ≥снуюч≥
технолог≥њ; по-друге, революц≥йне, коли в≥дбувають-с¤ ¤к≥сн≥ зм≥ни в
матер≥ал≥зац≥њ наукових знань.
÷≥ два шл¤хи доповнюють ≥ зам≥нюють один одного. ≈волюц≥й-ний шл¤х даЇ
змогу використати потенц≥ал ≥снуючих технолог≥й ≥ п≥дготувати умови дл¤
стрибка в њхньому розвитку. “ехн≥чн≥ рево-люц≥њ означають перех≥д до
нових технолог≥чних принцип≥в, ¤к≥ пот≥м розповсюджуютьс¤ еволюц≥йно.
«агальнотехн≥чн≥ революц≥њ стають стрижнем революц≥њ в продуктивних
силах. ќдночасно зд≥йсню-ютьс¤ стрибки ≥ в розвитку людини ¤к головноњ
продуктивноњ сили, в зростанн≥ ефективност≥ та продуктивност≥ њњ прац≥.
÷икл≥чне оновленн¤ технолог≥чних структур продуктивних сил сусп≥льства
пер≥одично повторюЇтьс¤, але, врешт≥-решт, цикл≥чний розвиток
продуктивних сил зд≥йснюЇтьс¤ п≥д впливом економ≥чних фактор≥в.
≤нтенсивн≥сть науково-техн≥чних в≥дкритт≥в ≥ винаход≥в, писав з цього
приводу ћ. ƒ. ондратьЇв, Ї функц≥¤ запит≥в еконо-м≥чноњ д≥йсност≥ й
попереднього розвитку науки ≥ техн≥ки. —ам роз-виток науки, п≥дкреслював
в≥н, включаЇтьс¤ до законом≥рного про-цесу економ≥чноњ динам≥ки'. ÷е
означаЇ, що анал≥з довгих цикл≥в не може бути обмежений лише анал≥зом
цикл≥чност≥ техн≥чних коливань. ¬≥н обов'¤зково повинен включати в себе
також анал≥з зм≥н в орган≥зац≥йно-економ≥чн≥й структур≥ сусп≥льства та
розвитку форм власност≥.
ѕочинаючи з першоњ промисловоњ революц≥њ к≥нц¤ XVIII - першоњ третини
XIX ст. ¤к≥сн≥ стрибки у зм≥н≥ базисних покол≥нь машин ≥ технолог≥й
зд≥йснюютьс¤ у часових межах 40-50-60 ро-к≥в. ” цих самих межах ≥ п≥д
впливом тих самих матер≥ально-техн≥ч-
них ≥ економ≥чних фактор≥в зд≥йснюютьс¤ ≥ довготривал≥ еконо-м≥чн≥
цикли. « час≥в першоњ промисловоњ революц≥њ ≥ до середини XX ст. було
три довгих цикли. « початком сучасноњ науково-техн≥ч-ноњ революц≥њ
розпочавс¤ четвертий цикл, ¤кий триваЇ ≥ тепер.
” структур≥ довготривалих цикл≥в вид≥л¤ють два етапи розвит-ку -
низх≥дну ≥ висх≥дну хвил≥, або фази. «в≥дси цикл також маЇ дв≥ фази.
Ќизх≥дна фаза великого циклу - пер≥од зм≥ни базисних техно-лог≥й ≥
технолог≥чних структур виробничоњ системи сусп≥льства - триваЇ 20-25
рок≥в. ” цей час в≥дбуваютьс¤ гостр≥ економ≥чн≥ кри-зи малих ≥ середн≥х
цикл≥в. ќдин з них утворюЇ вих≥дний пункт дл¤ найб≥льших вкладень у
техн≥чн≥ вдосконаленн¤, ¤к≥ були накопичен≥ попередн≥м розвитком. ¬≥н
також бере на себе найб≥льше наванта-женн¤ в перебудов≥ економ≥чноњ
структури сусп≥льства, ¤ка адек-ватна технолог≥чному оновленню
виробництва.
’арактерною рисою такоњ кризи Ї нев≥дпов≥дн≥сть ≥снуючоњ сис-теми
економ≥чних зв'¤зк≥в нов≥й технолог≥њ. ÷е криза 1873 р., ¤ка завершила
епоху так званоњ в≥льноњ конкуренц≥њ й поклала початок формуванню новоњ
фази в розвитку п≥дприЇмництва - монопол≥-стичноњ. ÷е й криза 1929-1931
рр., ¤ка стала вих≥дним пунктом фронтального розповсюдженн¤
державно-монопол≥стичноњ струк-тури п≥дприЇмництва. ÷е також криза
1974-1975 рр., з ¤кою пов'¤заний розвиток транснац≥онального
п≥дприЇмницького сус-п≥льства.
¬исх≥дна фаза великого циклу - пер≥од тривалого п≥днесенн¤ економ≥чного
та науково-техн≥чного розвитку сусп≥льства. ¬≥н три-ваЇ в≥д 25 до 30
рок≥в. ” цей час не виключен≥ й цикл≥чн≥ кризи, пов'¤зан≥ з оновленн¤м
виробничих фонд≥в. –озвиваютьс¤ вони, ¤к правило, на р≥вн≥ високоњ
кон'юнктури.
ѕер≥од "високого п≥днесенн¤" - це пер≥од масового розповсю-дженн¤ нових
технолог≥й, зародженн¤ ≥ розвитку нових пров≥дних або нав≥ть базових
галузей економ≥ки. ¬ ц≥й фаз≥ в≥дкриваютьс¤ додатков≥ можливост≥ дл¤
отриманн¤ прибутку, розширенн¤ ≥нвес-тиц≥йного процесу, залученн¤ у
виробництво додатковоњ робочоњ сили, зростанн¤ зароб≥тноњ плати.
” той самий час з просуванн¤м економ≥ки до верхньоњ точки великого циклу
в народному господарств≥ починають нагромаджу-ватис¤ й протид≥юч≥
тенденц≥њ. «ростанн¤ орган≥чноњ будови вироб-ництва посилюЇ д≥ю
тенденц≥њ норми прибутку до зниженн¤. «рос-таЇ напруга на ринку
позикового кап≥талу, п≥двищуютьс¤ в≥дсот-ков≥ ставки. Ќагромаджуютьс¤
≥нш≥ суперечност≥, ¤к≥ вже немож-ливо розв'¤зати на еволюц≥йн≥й основ≥
технолог≥чного оновленн¤ виробництва. ѕочинаЇтьс¤ глибока криза, ¤ка Ї
початком новоњ, низх≥дноњ, фази великого циклу.
ѕор¤д ≥з створенн¤м наукових основ довгострокового прогнозу-ванн¤
економ≥чноњ структури сусп≥льства теор≥¤ довгих хвиль даЇ змогу ви¤вити
також фундаментальн≥ законом≥рност≥ розвитку т≥Їњ чи ≥ншоњ економ≥чноњ
системи. ¬заЇмозалежн≥сть м≥ж зм≥ною ба-зисних технолог≥й (великих
цикл≥в) ≥ глибинною перебудовою ви-робничих в≥дносин, наприклад
п≥дприЇмницького виробництва, маЇ такий вигл¤д: першому технолог≥чному
циклу (довг≥й хвил≥) в≥дпо-в≥даЇ домонопол≥стичне п≥дприЇмництво,
засноване на в≥льному рин-ково-конкурентному механ≥зм≥; друг≥й довг≥й
хвил≥ - монопол≥с-тичне п≥дприЇмництво з ринково-конкурентним
господарським механ≥змом, ¤кий монопол≥стичне регулюЇтьс¤; трет≥й хвил≥
- пе-р≥од державно-монопол≥стичного п≥дприЇмництва з
державно-моно-пол≥стичним конкурентно-ринковим механ≥змом
господарюванн¤.
”рахуванн¤ об'Їктивноњ взаЇмозумовленост≥ довгих цикл≥в у роз-витку
технолог≥чного способу виробництва ≥ в≥дпов≥дного оновлен-н¤ економ≥чноњ
структури сусп≥льства даЇ можлив≥сть наукового обгрунтуванн¤ сучасного
етапу п≥дприЇмницького виробництва. …ого початок припадаЇ на другу
половину 70-х рок≥в. ” економ≥ч-н≥й л≥тератур≥ його називають
транснац≥ональним.
ќсновою структурноњ перебудови виробничоњ бази транснац≥о-нального
кап≥талу Ї новий цикл науково-техн≥чноњ революц≥њ, ¤кий почавс¤
наприк≥нц≥ 70-х рок≥в. ÷ей цикл грунтуЇтьс¤ на широк≥й
≥нтернац≥онал≥зац≥њ структури в≥дтворенн¤, розвитку ресурсозбер≥-гаючих
технолог≥й, електронн≥й автоматиц≥, б≥отехнолог≥њ, ≥нфор-матиц≥. «а
прогнозами вчених, в≥н триватиме до другого дес¤тил≥т-т¤ наступного
стол≥тт¤. ¬важаЇтьс¤, що нин≥шн≥й цикл завершить ≥ндустр≥альний тип
розвитку загально≥сторичного процесу. Ќа зм≥-ну йому прийде
пост≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤. ÷им визначаЇтьс¤ особлива складн≥сть
(суперечлив≥сть) сучасноњ виробничоњ структу-ри економ≥чно розвинутих
крањн. ¬она маЇ перех≥дн≥ в≥д ≥ндуст-р≥альноњ до пост≥ндустр≥альноњ
структурн≥ характеристики.
¬елик≥ цикли притаманн≥ ¤к крањнам з розвинутою ринковою економ≥кою, так
≥ крањнам командно-адм≥н≥стративноњ системи. √ли-бина кризових потр¤с≥нь
економ≥ки колишнього —–—– ≥ сх≥дноЇв-ропейських крањн, ¤ка припала на
другу половину 80-х - початок 90-х рок≥в, зумовлена не т≥льки
деформац≥¤ми командно-адм≥н≥-стративноњ системи. ÷≥ економ≥чн≥
потр¤с≥нн¤ були пов'¤зан≥ з не-обх≥дн≥стю докор≥нного технолог≥чного
переозброЇнн¤ виробництва, викликаного новим етапом науково-техн≥чноњ
революц≥њ.
Ќа в≥дм≥ну в≥д промислове розвинутих ринкових крањн, де цик-л≥чн≥
фактори довгих хвиль ви¤вилис¤ в середин≥ 70-х - на почат-ку 80-х рок≥в,
часов≥ меж≥ в крањнах командно-адм≥н≥стративноњ сис-теми зсунулис¤
приблизно на дес¤тил≥тт¤. √оловним фактором цього в≥дставанн¤ став б≥льш
низький р≥вень розвитку техн≥ки ≥ техно-
лог≥њ. ќтже, ≥снуЇ й об'Їктивна зумовлен≥сть сп≥льност≥ р¤ду
пере-творень механ≥зм≥в управл≥нн¤, орган≥зац≥йно-економ≥чних струк-тур
≥ форм власност≥ у крањнах з р≥зним економ≥чним устроЇм. ѕи-танн¤ не в
сам≥й проблем≥, а у формах ≥ методах њњ розв'¤занн¤.
ўодо ”крањни, то тут глибока економ≥чна криза не Ї н≥ цикл≥ч-ною, н≥
довгохвильовою. ¬она Ї частиною всеохоплюючоњ кризи, ¤ка вит≥каЇ з:
по-перше, структурноњ трансформац≥њ народногоспо-дарських пропорц≥й у
зв'¤зку з розпадом колишнього Їдиного вироб-ничого простору в рамках
—–—– ≥ порушенн¤м колишн≥х виробни-чих зв'¤зк≥в та нестворенн¤м
в≥дпов≥дних економ≥чних; по-друге, трансформац≥њ економ≥чноњ системи в
ц≥лому та, по-третЇ, з прак-тичноњ некерованост≥ цими трансформац≥йними
процесами на мак-рор≥вн≥ в умовах, коли нац≥ональна держава т≥льки
формуЇтьс¤. |