–озд≥л 21
“≈ќ–≈“»„Ќ≤ ќ—Ќќ¬» ≈ ќЌќћ≤ » ƒќћќ√ќ—ѕќƒј–—“¬ј
І 1. ћожливост≥ вибору домогосподарства ≥ обмежен≥сть њх
ƒомогосподарству ¤к одному з суб'Їкт≥в м≥кроеконом≥ки нале-жить надзвичайно важлива роль у систем≥ економ≥чних в≥дносин. ¬ ”крањн≥ з розвитком ринкових в≥дносин домогосподарство опи-нилос¤ в нових умовах функц≥онуванн¤.
ѕо-перше, задоволенн¤ потреб домогосподарства у матер≥альних та нематер≥альних благах виступаЇ природною метою виробництва. ѕопит домогосподарств Ї одним з найвагом≥ших компонент≥в су-купного попиту на к≥нцев≥ блага. ѕо-друге, домогосподарства ¤к власники виробничих фактор≥в передають њх д≥ловим одиниц¤м (п≥д-приЇмствам), ¤к≥ мають зд≥йснювати њхнЇ ефективне поЇднанн¤. ѕо-третЇ, частина доходу, що не використовуЇтьс¤ домогосподарством впродовж поточного пер≥оду, перетворюЇтьс¤ на заощадженн¤ ≥ може за певних обставин стати потужним джерелом економ≥чного зростанн¤ крањни. ћожна констатувати, що домогосподарство ви-конуЇ в економ≥ц≥ три основн≥ функц≥њ: споживанн¤, постачанн¤ фактор≥в виробництва та заощадженн¤. ќтже, домогосподарство - це економ≥чна одиниц¤, що складаЇтьс¤ з одного та б≥льше чолов≥к, ¤к≥ ведуть сп≥льне господарство, що забезпечуЇ економ≥ку факто-рами виробництва ≥ використовуЇ зароблен≥ на цьому кошти дл¤ поточного споживанн¤ товар≥в та послуг ≥ заощадженн¤ з метою задоволенн¤ своњх потреб. ѕроте з погл¤ду м≥кроеконом≥чного р≥в-н¤ господарюванн¤ пров≥дною виступаЇ, безумовно, функц≥¤ спо-живанн¤.
ƒл¤ того щоб проанал≥зувати, ¤к домогосподарство зд≥йснюЇ цю функц≥ю, економ≥чна наука вдаЇтьс¤ до р¤ду абстракц≥й, що дають можлив≥сть вивчити повед≥нку об'Їкта анал≥зу в чистому вигл¤д≥. ѕо-перше, вважаЇтьс¤, що домогосподарство виступаЇ Їдиним еко-ном≥чним суб'Їктом ≥ реал≥зуЇ своњ потреби ¤к Їдине ц≥ле; тобто не беретьс¤ до уваги його внутр≥шн¤ структура, воно ототожнюЇтьс¤ з пон¤тт¤м "≥ндив≥д". ѕо-друге, допускаЇтьс¤, що домогосподарст-во отримуЇ доходи за рахунок продажу фактор≥в виробництва, точ-н≥ше, њхн≥х послуг, за використанн¤ або перерозпод≥л м≥ж членами сусп≥льства ≥ витрачаЇ њх повн≥стю на споживанн¤, не робл¤чи за-ощаджень. ѕо-третЇ, вважаЇтьс¤, що воно може споживати вс≥ спо-живч≥ блага, ¤к≥ виробл¤ютьс¤ на цей момент виробничим секто-ром, ≥ ц≥ блага вважаютьс¤ при цьому безк≥нечно под≥льними;
на¤вна повна ≥нформац≥¤ про споживч≥ властивост≥ благ. ѕо-чет-верте, не берутьс¤ до уваги так≥ д≥њ домогосподарства, ¤к≥ можуть вплинути на його поточне споживанн¤, а саме: зб≥льшенн¤ або змен-шенн¤ майна, вз¤тт¤ кредиту, вкладанн¤ частини доход≥в у запаси споживчого призначенн¤.
«а таких обставин домогосподарство ставитьс¤ в умови вибору:
йому треба розпод≥лити на¤вн≥ грошов≥ доходи м≥ж р≥зними блага-ми, що задовольн¤ють його потреби. —аме цей процес насамперед ≥ ц≥кавить економ≥ст≥в, тобто, ¤к домогосподарство приймаЇ р≥шен-н¤ щодо певноњ структури споживанн¤.
ћожливост≥ вибору домогосподарства обмежен≥ багатьма фак-торами: це р≥вень ≥ структура виробництва; структура потреб цього
домогосподарства ≥ р≥вень насиченн¤ де¤ких з них (так, досить швидко насичуютьс¤ за нормальних умов потреби у базових про-дуктах харчуванн¤, тод≥ ¤к духовн≥ та соц≥альн≥ потреби практично не знають меж≥ насиченн¤; в м≥ру задоволенн¤ ф≥зичних потреб споживанн¤ переключаЇтьс¤ на потреби б≥льш високого р≥вн¤); р≥-вень доход≥в домогосподарства, адже в умовах ринковоњ економ≥ки переважна б≥льш≥сть економ≥чних благ надаЇтьс¤ лише в обм≥н на грош≥; р≥вень ц≥н, встановлений ринком, на ¤кий домогосподарство через те, що воно Ї лише одним з численноњ множини споживач≥в благ, вир≥шальне впливати не може, отже, приймаЇ його таким, ¤ким в≥н Ї. —укупн≥сть набор≥в благ, доступних за умов таких обме-жень домогосподарству, ≥ Ї той прост≥р, в ¤кому домогосподарство маЇ свободу д≥й щодо споживчого вибору. ќтже, домогосподарство маЇ вир≥шити проблему: при певн≥й структур≥ та р≥вн≥ потреб ≥ до-ход≥в знайти таку комб≥нац≥ю споживчих благ, ¤ка б максимально в≥дпов≥дала його потребам.
якщо потреби домогосподарства Ї вар≥ац≥йною величиною, то р≥вень доход≥в - на¤вна величина, ¤ка з ф≥нансового боку вста-новлюЇ межу задоволенн¤ потреб, ≥накше кажучи, ¤вл¤Ї собою бюджетне обмеженн¤. ќск≥льки зг≥дно з попередн≥ми припущен-н¤ми вс≥ доходи домогосподарства мають витрачатис¤ на спожи-ванн¤, бюджетне обмеженн¤ набуваЇ вигл¤ду:

ф.24
де M - отриманий за певний пер≥од доход; –1, –i, –n - ц≥ни спожив-чих благ; х1 , хi , хn - обс¤г споживанн¤ певного блага.
“ак, ¤кщо отримуваний доход дор≥внюЇ 100 г. о., а ц≥ни на про-дукти х1 та х1 становл¤ть в≥дпов≥дно 5 ≥ 10 г. о., бюджетне обмежен-н¤ матиме вигл¤д 100 = 5х1 + 10x2 .
—укупн≥сть план≥в споживанн¤, ¤ка задовольн¤Ї це обмеженн¤, називають ф≥нансове можливими планами споживанн¤. як видно з рис. 20, сукупн≥сть ф≥нансове можливих план≥в обмежена пр¤-мою, ¤ка в≥дпов≥даЇ бюджетному обмеженню. ѕлани споживанн¤ ј та ¬ Ї ф≥нансове можливими, тод≥ ¤к — - н≥. ѕроте оск≥льки домогосподарство, зг≥дно з припущенн¤м, маЇ витратити вс≥ на¤вн≥ грош≥ на споживанн¤, воно буде реал≥зовувати лише т≥ плани, що лежать на бюджетн≥й пр¤м≥й ћ. “очки перетину граф≥ка бюджет-ного обмеженн¤ з ос¤ми координат показують, ¤ку к≥льк≥сть одно-го блага може спожити ≥ндив≥д, ¤кщо повн≥стю в≥дмовитьс¤ в≥д спо-живанн¤ ≥ншого.
Ќа ф≥нансов≥ можливост≥ домогосподарства впливають розм≥р отримуваного доходу ћ (чим в≥н б≥льший, тим ц≥ можливост≥ за ≥нших незм≥нних обставин ширш≥), ц≥н на блага (зростанн¤ ц≥н вес-тиме до зм≥щенн¤ бюджетного обмеженн¤ вниз ≥ навпаки) та вс≥
рис.20
фактори, що зумовлюють зм≥ну цих параметр≥в, наприклад оподат-куванн¤ доход≥в, введенн¤ або п≥двищенн¤ податк≥в на споживан-н¤, рац≥онуванн¤ тощо.
І 2. ѕереваги домогосподарства
¬иход¤чи з на¤вного бюджету, домогосподарство маЇ зд≥йснити св≥й виб≥р з численних ф≥нансове можливих план≥в. „им воно при цьому керуЇтьс¤? ”¤вленн¤ми про те, ¤кою м≥рою певне благо може задовольнити його потреби. ќтже, ≥ндив≥д маЇ в≥ддати перевагу одному з доступних вар≥ант≥в споживанн¤, в≥дмовившись в≥д ус≥х ≥нших.
ѕроанал≥зуЇмо виб≥р домогосподарства (≥ндив≥да) в де¤к≥й умов-н≥й екстремальн≥й ситуац≥њ. ”¤в≥мо, що хтось ј, в≥дв≥дуючи теа-тральну виставу, в антракт≥ зайшов до буфету, щоб трохи втамува-ти голод. ќднак, на жаль, в≥н прийшов занадто п≥зно, ≥ в буфет≥ залишилос¤ лише два бутерброди - один з сиром, другий з ков-басою. ¬с≥ на¤вн≥ вар≥анти споживанн¤ ј обмежен≥ в к≥лькост≥ та характеризуютьс¤ р≥зним р≥внем жаданост≥ або корисност≥. Ќай-перше, ј хот≥в би з'њсти обидва бутерброди; ¤кщо ж грошей ви-стачить лише на один, то будь-¤кий з них; ¤кщо ж грошей не ви-стачить нав≥ть на один бутерброд, то п≥ти, не з'њвши н≥чого. ÷им охарактеризовано пор¤док переваг ≥ндив≥да. яка з альтернатив споживанн¤ буде реал≥зована - залежить лише в≥д на¤вного бюд-жету ј.
÷ей умовний приклад показуЇ, що пор¤док переваг домогоспо-дарства маЇ в≥дпов≥дати певним властивост¤м, ¤к≥ в сукупност≥ опи-сують рац≥ональну повед≥нку споживача.
–»—.21
ѕо-перше, ј, ¤к ми бачили, вибрав одну з на¤вних альтернатив, визначивши, ¤ка з них краща. ÷е означаЇ, що ≥ндив≥д повинен ум≥ти оц≥нити набори благ з точки зору њх в≥дпов≥дност≥ його потре-бам та бюджетним можливост¤м. ÷ю властив≥сть переваг назива-ють повнотою.
ѕо-друге, ј не потр≥бно з≥ставл¤ти вс≥ можлив≥ вар≥анти спожи-ванн¤ один з одним; йому достатньо знати, ¤кий з них дл¤ нього найкращий, тобто в≥н _ напевне знаЇ, що з'њсти один будь-¤кий бутерброд - це краще, н≥ж н≥чого, але ще краще - з'њсти обидва, ≥ з таким вибором уже не варто пор≥внювати вар≥ант з пустим шлун-ком. ÷¤ властив≥сть переваг д≥стала назву транзитивност≥.
ѕо-третЇ, знаючи своњ переваги, ј реал≥зуЇ той ф≥нансове мож-ливий план, ¤кий дл¤ нього маЇ найвищий рейтинг, тобто перший. ÷ю властив≥сть переваг називають рац≥ональним вибором, адже ≥ндив≥д маЇ реал≥зувати найкращий з доступних йому план≥в спо-живанн¤.
ѕовнота ≥ транзитивн≥сть переваг, рац≥ональн≥сть вибору - це основн≥ властивост≥ пор¤дку переваг домогосподарства, хоча ними перел≥к не вичерпуЇтьс¤.
«д≥йснений анал≥з переваг ј показав, що два з на¤вних план≥в споживанн¤ в≥н оц≥нюЇ однаково, тобто ≥ндиферентне. якщо з'Їд-нати на граф≥ку точки, що в≥дображають ус≥ плани споживанн¤, до ¤ких ≥ндив≥д ≥ндиферентний (байдужий), можна отримати криву, що д≥стала назву крива ≥ндиферентност≥ (байдужост≥), ¤ку наведе-но на рис. 21. ќчевидно, що таких кривих, ¤к≥ Ї граф≥чним зобра-женн¤м план≥в споживанн¤, може бути неск≥нченно багато, тому кажуть про те, що ≥ндив≥д маЇ "карту байдужост≥". ќск≥льки на б≥льш високих кривих байдужост≥ мають розм≥щуватись плани спо-живанн¤, ¤ким надаЇтьс¤ перевага над тими, що знаход¤тьс¤ на б≥льш низьких кривих, ц≥льова установка споживача пол¤гаЇ в тому, щоб дос¤гти найвищоњ з дос¤жних кривих байдужост≥, або, ≥нак-ше кажучи, найповн≥ше задовольнити своњ потреби, максим≥зувати свою корисн≥сть (корисний ефект в≥д споживанн¤ певного набору благ).
Ќа¤вн≥сть план≥в споживанн¤, м≥ж ¤кими ≥ндив≥д ≥ндиферент-ний, означаЇ, що ≥ндив≥д, задовольн¤ючи свою потребу, може в певн≥й пропорц≥њ зам≥щувати споживанн¤ одного блага ≥ншим. “ак, при переход≥ в≥д плану споживанн¤ ј (включаЇ в себе 3 од. блага х2 та 1 од. блага х1) до ¬ (в≥дпов≥дно 2 од. блага х2 та 4 од. блага х1 ) в≥дбуваЇтьс¤ зам≥щенн¤ споживанн¤ блага х на благо х1 . ѕроте при цьому видно, що при подальшому зменшенн≥ споживанн¤ блага х ≥ндив≥д все менше хот≥тиме так чинити, оск≥льки дл¤ того щоб за-лишитис¤ на т≥й сам≥й крив≥й байдужост≥ (р≥вн≥ корисност≥), йому треба натом≥сть отримати все б≥льше одиниць блага х 1 . ќтже, його схильн≥сть до зам≥ни блага х2 на благо х1 зменшуЇтьс¤. ѕоказник, що характеризуЇ цю схильн≥сть, називають граничною нормою зам≥ни (√Ќ«).  ≥льк≥сно в≥н ¤вл¤Ї собою сп≥вв≥дношенн¤ зм≥ни у споживанн≥ блага х2 до зм≥ни у споживанн≥ блага х1 , де знак м≥нус показуЇ в≥д'Їмний характер залежност≥ м≥ж зм≥нними.

ф.25
« розгл¤нутих властивостей кривих байдужост≥ видно, що √Ќ« маЇ пост≥йно зменшуватись.
ќбгрунтуванн¤ спадноњ властивост≥ √Ќ« передбачаЇ анал≥з фак-тор≥в, що зумовлюють ц≥нн≥сть блага дл¤ ≥ндив≥да, ¤ка залежить в≥д його в≥дносноњ р≥дк≥сност≥, раритетност≥. ѕри переход≥ в≥д плану ј до ¬ к≥льк≥сть блага х2 у ≥ндив≥да зменшуЇтьс¤. ¬оно стаЇ б≥льш р≥дк≥сним, тод≥ ¤к дл¤ блага х1 , все навпаки. ќтже, зам≥щенн¤ оди-ниць блага х2 в м≥ру зменшенн¤ його к≥лькост≥ на все б≥льш≥ обс¤ги блага х1 пов'¤зане з≥ зм≥ною сп≥вв≥дношенн¤ р≥дк≥сност≥ цих благ дл¤ ≥ндив≥да.
«'¤суванн¤ властивостей переваг ≥ндив≥да п≥дводить до розум≥н-н¤ того, ¤к можна вим≥р¤ти корисн≥сть певного набору благ, ¤к≥ може обрати ≥ндив≥д. ¬ економ≥чн≥й теор≥њ щодо цього Ї дв≥ кон-цепц≥њ: к≥льк≥сна ≥ пор¤дкова.
—утн≥сть к≥льк≥сноњ концепц≥њ корисност≥, теоретичн≥ засади ¤коњ закладен≥ представниками австр≥йськоњ економ≥чноњ школи в сере-дин≥ XIX ст. ( . ћенгер, ‘. ¬≥зер, ™. Ѕем-Ѕаверк та ≥н.), пол¤гаЇ в тому, що ≥ндив≥д у змоз≥ вим≥р¤ти к≥льк≥сть "корисност≥", ¤ку в≥н
маЇ в≥д споживанн¤ кожного блага, а отже, ≥ в≥д певного набору благ. —учасний к≥льк≥сний п≥дх≥д до корисност≥ домогосподарства представлений у п≥дручнику  . ћакконнелла, ≈. Ѕрю "«кономика, принципи, проблеми й политика". «г≥дно з ц≥Їю концепц≥Їю пове-д≥нка споживача зводитьс¤ до того, що в≥н обираЇ корисн≥ший. ѕроте залишаЇтьс¤ нез'¤сованим одне докор≥нне питанн¤: ¤к вим≥р¤ти "корисн≥сть", у ¤ких одиниц¤х?
—утн≥сть пор¤дковоњ концепц≥њ корисност≥, родоначальниками ¤коњ вважають ≥тал≥йського економ≥ста ≥ соц≥олога ¬. ѕарето ≥ ан-гл≥йц¤ ‘. ≈джворта, пол¤гаЇ в тому, що той план, ¤кий ≥ндив≥д обираЇ за певних обмежень, ≥ Ї найкращим, означаЇ дл¤ нього най-вищу корисн≥сть. —аме пор¤док переваг ≥ даЇ змогу з'¤сувати сту-п≥нь бажаност≥ цього набору благ дл¤ ≥ндив≥да, а тому немаЇ потре-би вдаватись до к≥льк≥сного визначенн¤ корисност≥. ѕор¤дкова кон-цепц≥¤ корисност≥ Ї теоретичною п≥двалиною сучасних теор≥й по-питу ≥ пропозиц≥њ.
І 3. ќптимальний план споживанн¤ домогосподарства
ќбираючи план споживанн¤, домогосподарство прагне реал≥зу-вати той ф≥нансове можливий план, ¤кому воно в≥ддаЇ перевагу перед ≥ншими, оск≥льки в≥н означаЇ дл¤ нього найвищу корисн≥сть. ѕлан споживанн¤, ¤кий при цьому бюджетному обмеженн≥ даЇ ≥нди-в≥ду максимум корисност≥, називають оптимальним планом спо-живанн¤.
¬иробленн¤ оптимального плану споживанн¤ зводитьс¤ до з≥с-тавленн¤ бажань ≥ндив≥да, представлених його перевагами, та мож-ливостей, передбачених бюджетним обмеженн¤м.
ѕоставлений перед необх≥дн≥стю вибору, ≥ндив≥д обираЇ найкра-щий з доступних план≥в ј (х1", x2"), оск≥льки план ¬, хоч ≥ в≥дпов≥даЇ умовам бюджетного обмеженн¤, розташований на крив≥й байду-жост≥, ¤ка не Ї найвищим дос¤жним р≥внем корисност≥ (рис. 22). ќтже, дос¤гаючи б≥льш повного задоволенн¤ потреб, що ≥ Ї еконо-м≥чним зм≥стом максим≥зац≥њ корисност≥, ≥ндив≥д рухатиметьс¤ уз-довж бюджетного обмеженн¤ ћ аж до точки ј, ¤ка даЇ план спо-живанн¤ з найвищою при даних обмеженн¤х корисн≥стю. ƒл¤ пла-ну споживанн¤, ¤кий при цьому реал≥зуЇтьс¤, характерно, що кут нахилу бюджетного обмеженн¤ (а в≥н в≥дпов≥даЇ сп≥вв≥дношенню ц≥н на благо х1 ≥ .х2) дор≥внюЇ куту нахилу кривоњ байдужост≥ в ц≥й точц≥, ¤кий в≥дпов≥даЇ значенню √Ќ«, тобто маЇ м≥сце сп≥вв≥дно-шенн¤

ф.26

рис.22
ѕлан —, звичайно, ще кращий, але, на жаль, недос¤жний при цьому обс¤з≥ ф≥нансових ресурс≥в та ц≥н на блага.
ќтже, можна сформулювати достатн≥ та необх≥дн≥ умови реал≥-зац≥њ ≥ндив≥дом оптимального плану споживанн¤:
доход маЇ бути витрачений на споживанн¤ без залишку;
гранична норма зам≥ни маЇ дор≥внювати сп≥вв≥дношенню ц≥н. ¬изначен≥ у такий спос≥б умови дос¤гненн¤ оптимуму домогос-подарства в споживанн≥ Ї ключовими дл¤ розум≥нн¤ фактор≥в ≥нди-в≥дуального попиту на окреме благо.
І 4. ќсновн≥ фактори, ¤к≥ впливають на попит домогосподарства
Ќа попит домогосподарства впливаЇ сукупн≥сть фактор≥в, серед ¤ких найвагом≥шими Ї переваги, розм≥р доходу, р≥вень ц≥н, обс¤г майна домогосподарства.
«м≥на доходу веде до зм≥ни бюджетного обмеженн¤: ¤кщо доход зростаЇ, то в≥дбудетьс¤ паралельний зсув бюджетного обмеженн¤ до-гори; ¤кщо знижуЇтьс¤ - то донизу. ¬≥дпов≥дно до цього ≥ндив≥д пе-реходитиме до ≥нших пор≥вн¤но з вих≥дним споживчих план≥в. ѕере-несен≥ на окремий граф≥к крив≥, що в≥дображають залежн≥сть попиту на окреме благо в≥д величини доходу, назван≥ на честь вченого, ¤кий вперше це зробив, кривими ≈нгел¤. ћожлив≥ три типи реакц≥њ спожи-вача на зм≥ну доходу: а) зм≥на обс¤гу споживанн¤ блага в тому ж напр¤м≥; б) зм≥на обс¤гу споживанн¤ блага в протилежному напр¤м≥;
в) в≥дсутн≥сть реакц≥њ попиту на зм≥ну доходу. «г≥дно з першими двома типами реакц≥њ домогосподарства розр≥зн¤ють вищ≥ та нижч≥ блага.
ѕ≥д вищими благами розум≥ють так≥, попит на ¤к≥ з≥ зб≥льшенн¤м доходу зростаЇ, а з≥ зменшенн¤м - знижуЇтьс¤. “иповим прикла-дом можуть бути блага, що задовольн¤ють духовн≥ потреби.
ѕ≥д нижчими розум≥ють блага, попит на ¤к≥ з≥ зб≥льшенн¤м до-ходу знижуЇтьс¤, а з≥ зменшенн¤м - зростаЇ. ÷е, наприклад, бла-га, що задовольн¤ють ф≥зичн≥ (особливо ф≥з≥олог≥чн≥) потреби, ¤к-то потреби в певних видах продукт≥в харчуванн¤.
—туп≥нь реакц≥њ попиту на зм≥ну доходу вим≥рюють показником доходноњ еластичност≥, ¤кий показуЇ ступ≥нь зм≥ни попиту залеж-но в≥д зм≥ни доходу.

ф.27
живчих благ з огл¤ду на спос≥б д≥й домогосподарства. ¬она маЇ в≥дносний характер: при низькому р≥вн≥ добробуту домогосподар-ства "типов≥" нижч≥ блага будуть ¤к вищ≥; при дос¤гненн≥ р≥вн¤ насиченн¤ потреби в "типовому" вищому блаз≥ воно почне ви¤вл¤-ти риси нижчого ≥ т. д. ≤накше кажучи, все залежить в≥д вих≥дноњ доходноњ бази та р≥вн¤ задоволенн¤ потреби.
≤ншим фактором попиту, ¤кому в м≥кроеконом≥ц≥ прид≥л¤ють пер-шочергову увагу, Ї ц≥ни. ѕричому сл≥д розр≥зн¤ти вплив на попит ¤к безпосередньо ц≥ни цього блага, так ≥ ц≥н ≥нших благ, ¤к≥ знаход¤тьс¤ з ним у певному зв'¤зку.
–еакц≥¤ попиту домогосподарства на зм≥ну ц≥ни певного блага зу-мовлена викликаним цим зрушенн¤м бюджетного обмеженн¤ - в≥дбу-детьс¤ його поворот, зм≥на кута нахилу в≥дпов≥дно до напр¤му, в ¤ко-му зм≥нитьс¤ ц≥на (рис. 23). ¬насл≥док цього ≥ндив≥д буде реал≥зовува-ти ≥нший план споживанн¤ зг≥дно з новим бюджетним обмеженн¤м.

рис.23
ѕ≥двищенн¤ ц≥ни блага х, привело до посл≥довного спаду л≥н≥њ бюджетного обмеженн¤ та переходу ≥ндив≥да на нижчу криву бай-дужост≥ та в≥дпов≥дно вибору нових оптимальних план≥в ¬ та —. ¬≥дклавши значенн¤ ц≥ни блага х, та кореспондуюч≥ обс¤ги попиту на нього на окремому граф≥ку, д≥станемо криву попиту (л≥ва части-на рис. 23). ¬она Ї граф≥чним зображенн¤м функц≥њ попиту до-могосподарства ≥ показуЇ, наск≥льки зм≥нитьс¤ попит ≥ндив≥да на благо залежно в≥д певного р≥вн¤ ц≥ни на нього. ¬ цьому випадку внасл≥док п≥двищенн¤ ц≥ни попит знижуЇтьс¤. “акий взаЇмозв'¤зок м≥ж ц≥ною ≥ попитом характерний дл¤ звичайних благ. якщо ж при зростанн≥ ц≥ни попит зб≥льшуватиметьс¤, таке благо називаЇтьс¤ г≥фенським (за ≥м'¤м англ≥йського економ≥ста –. ѕфена, ¤кий впер-ше заф≥ксував таку реакц≥ю, анал≥зуючи попит на хл≥б найб≥дн≥-ших верств населенн¤). јнормальний характер реакц≥њ попиту на зм≥ну ц≥н по¤снюЇтьс¤ тим, що при низькому р≥вн≥ доход≥в, коли домогосподарства витрачають њх практично повн≥стю на задово-ленн¤ перших життЇвих потреб, п≥двищенн¤ ц≥н на ц≥ досить де-шев≥ пор≥вн¤но з ≥ншими блага призведе до того, що домогосподар-ства в≥дмовл¤тимутьс¤ в≥д споживанн¤ б≥льш дорогих ¤к≥сних про-дукт≥в ≥ споживатимуть дешев≥ блага, незважаючи на зростанн¤ ц≥н на них.
ѕроте ¤вище зб≥льшенн¤ попиту при зростанн≥ ц≥н (парадокс √≥фена) можливе в ≥нших випадках, не пов'¤заних з ситуац≥Їю низь-кого р≥вн¤ доход≥в домогосподарства. Ќаприклад, коли споживач≥ оц≥нюють ¤к≥сть предмет≥в споживанн¤ не на основ≥ вивченн¤ њхньоњ споживноњ вартост≥, а зг≥дно з р≥внем ц≥ни, вважаючи, що б≥льш висока ц≥на Ї ≥ндикатором вищих споживних ¤костей (хоча житт¤ часто показуЇ, що в багатьох випадках це не так); коли споживач≥ купують певн≥ блага з метою п≥дтримки власного престижу (так званий сноб≥стський ефект); нарешт≥, така реакц≥¤ можлива у раз≥ високих ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань населенн¤, коли товари розкупову-ютьс¤ за п≥двищеною ц≥ною сьогодн≥ лише тому, що завтра вони коштуватимуть набагато дорожче.
—туп≥нь реакц≥њ попиту домогосподарства на певне благо в≥дпо-в≥дно до зм≥ни його ц≥ни характеризуЇ показник ц≥новоњ еластич-ност≥. ¬≥н показуЇ, наск≥льки зм≥нитьс¤ попит, ¤кщо р≥вень ц≥ни зм≥нитьс¤ на 1 в≥дсоток:

ф.28
на зм≥ну ц≥ни. „им б≥льший за абсолютним значенн¤м показник еластичност≥, тим в≥дчутн≥ше реагуватиме попит домогосподарства на зм≥ну ц≥ни.
ѕопит домогосподарства реагуЇ також на зм≥ни ц≥н ≥нших благ. “ак, ¤кщо певне благо споживаЇтьс¤ в комб≥нац≥њ з ≥ншим (напри-клад, автомоб≥ль ≥ пальне, кава ≥ цукор), доповнюЇ його споживч≥ ¤кост≥, зм≥на ц≥ни на це доповнююче (комплементарне) благо вик-личе протилежн≥ за спр¤мован≥стю зм≥ни в попит≥ на таке благо:
п≥двищенн¤ ц≥ни на каву при незм≥нн≥й ц≥н≥ цукру викличе змен-шенн¤ попиту на каву, а отже, ≥ на цукор ¤к комплементарне до нього благо. якщо дл¤ цього блага Ї зам≥нники (субститути), п≥дви-щенн¤ ц≥ни на нього при незм≥нних ц≥нах субститут≥в зумовить переключенн¤ попиту на ц≥ блага. ѕродовжуючи наведений при-клад, субститутом до кави можна назвати чай: зростанн¤ ц≥ни на каву призведе до п≥двищенн¤ попиту на чай.
—туп≥нь реакц≥њ попиту на певне благо залежно в≥д зм≥ни ц≥н ≥нших благ вим≥рюЇтьс¤ за допомогою показника перехресноњ елас-тичност≥. ¬≥н показуЇ, наск≥льки зм≥нитьс¤ попит на це благо, ¤кщо ц≥на ≥ншого блага зм≥нитьс¤ на 1 в≥дсоток:

ф.29
’арактер впливу р≥зних фактор≥в на попит домогосподарства на певне благо узагальнено в табл. 10.
јнал≥зуючи вплив вар≥ац≥њ ц≥н на попит домогосподарства, еко-ном≥сти (ƒж. ’≥кс, ™. —луцький та ≥н.) д≥йшли висновку, що загаль-ний ефект зм≥ни ц≥н можна розкласти на два ефекти: а) ефект доходу, оск≥льки п≥двищенн¤ ц≥н на благо означаЇ зниженн¤ реаль-них доход≥в домогосподарства ≥ навпаки; б) ефект зам≥ни, оск≥льки зм≥на ц≥ни викликаЇ певн≥ зм≥ни в попит≥ на ≥нш≥ блага, що знахо-д¤тьс¤ з цим у комплементарному чи субститутивному зв'¤зку. ¬рахуванн¤ цих ефект≥в дуже важливе при анал≥з≥ насл≥дк≥в ц≥но-вих зрушень, зокрема при зд≥йсненн≥ державою пр¤мого чи опосе-редкованого втручанн¤ у ц≥новий механ≥зм: ц≥ заходи по-р≥зному

т.10
можуть впливати на попит окремих груп населенн¤ залежно в≥д њхнього р≥вн¤ доход≥в, структури потреб тощо, а отже, зумовлювати соц≥ально-економ≥чн≥ насл≥дки, пр¤мо протилежн≥ оч≥куваним.
І 5. ѕропозиц≥¤ домогосподарства
ƒосл≥дженн¤ домогосподарства ¤к споживача виходить з того, що домогосподарство маЇ певний доход, за рахунок ¤кого задо-вольн¤Ї своњ потреби. ¬ свою чергу, розм≥р отримуваного доходу залежить в≥д того, за ¤кою ц≥ною ≥ в ¤кому обс¤з≥ домогосподарст-во продаЇ належн≥ йому виробнич≥ фактори. Ќайб≥льш вагомим фактором виробництва, ¤кий маЇ домогосподарство, Ї прац¤. ѕро-даючи св≥й робочий час зг≥дно з д≥ючими ставками зароб≥тноњ пла-ти (погодинними, тижневими, м≥с¤чними, р≥чними), ≥ндив≥ди отри-мують пост≥йне джерело доходу, за рахунок ¤кого ф≥нансуЇтьс¤ поточне споживанн¤. ѕроте, витрачаючи св≥й час на отриманн¤ доходу, ≥ндив≥д в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д альтернативноњ можливост≥ - не працювати, тобто в≥д в≥льного часу, що також Ї одним з важливих благ, ¤ке споживаЇ ≥ндив≥д. Ќестача в≥льного часу призводить до неповноц≥нного в≥дтворенн¤ особистост≥, передчасного стар≥нн¤ орган≥зму. ≤накше кажучи, ≥ндив≥д стоњть перед вибором: б≥льше працювати ≥ в≥дпов≥дно б≥льше споживати ринкових благ або б≥ль-ше в≥дпочивати. √оловними факторами, ¤к≥ в≥н бере до уваги, Ї фонд часу (з урахуванн¤м необх≥дност≥ задоволенн¤ ф≥з≥олог≥чних потреб), ставка зароб≥тноњ плати та р≥вень ц≥н на споживч≥ блага. ќтже, р≥вень корисност≥ визначаЇтьс¤ обс¤гом споживанн¤ ≥ в≥ль-ним часом.
Ѕюджетне обмеженн¤ в цьому раз≥ матиме вигл¤д
ф.30
де W - ставка зароб≥тноњ плати; “ - загальний фонд часу; F - в≥льний час; – - ц≥на споживчого блага; ’ - обс¤г споживанн¤ блага (агрегат ус≥х благ, кр≥м в≥льного часу).
–озв'¤занн¤ р≥вн¤нн¤ в≥дносно ’ трансформуЇ бюджетне обме-женн¤ у такий вираз:
ф.31
якщо ≥ндив≥д маЇ звичайн≥ переваги в≥дносно ’ та F, знаходжен-н¤ оптимального плану споживанн¤ в≥дбуваЇтьс¤ аналог≥чно до вик-ладеного в І 3 цього розд≥лу п≥дходу, тобто гранична норма зам≥ни м≥ж в≥льним часом ≥ споживанн¤м блага ’ маЇ дор≥внювати сп≥в-в≥дношенню ставки зароб≥тноњ плати та продажноњ ц≥ни блага ’ (рис. 24).
рис.24
«наючи оптимальний в≥льний час, просто обчислити оптималь-ну величину робочого часу. ƒл¤ цього в≥д загального фонду часу T в≥дн≥мають в≥льний час, тобто T - F' = L*, де L* - оптимальний робочий час.
—итуац≥¤ може зм≥нитис¤, ¤кщо домогосподарство отримуЇ не-залежний в≥д прац≥ доход (прибуток, ренту, в≥дсоток, соц≥альну до-помогу тощо). ÷е призведе до паралельного зсуву бюджетного обмеженн¤ догори та зм≥ни оптимального плану. «алежно в≥д пор¤дку переваг ≥ндив≥да це може зумовити або скороченн¤ в≥льного часу ≥ зб≥льшенн¤ робочого, або, що в≥рог≥дн≥ше, зб≥ль-шенн¤ в≥льного часу. ¬ екстремальному випадку зростанн¤ дохо-д≥в, що не залежать в≥д чинника прац≥, може привести до того, що в оптимальному план≥ домогосподарства значенн¤ в≥льного часу до-р≥внюватиме загальному фонду часу, отже, ≥ндив≥д взагал≥ не працюватиме.
¬ар≥юючи ставку зароб≥тноњ плати, можна досл≥дити взаЇ-мозв'¤зок м≥ж њњ величиною та пропозиц≥Їю прац≥, тобто обс¤гом часу, ¤кий ≥ндив≥д згоден жертвувати на користь споживанн¤. “ео-ретичне моделюванн¤ та емп≥ричн≥ досл≥дженн¤ показали, що про-позиц≥¤ прац≥ домогосподарства неоднозначне залежить в≥д ставки зароб≥тноњ плати: при певних значенн¤х W вона зростаЇ, а при ≥нших - знижуЇтьс¤ (рис. 25).
“ак, ¤кщо W < W1, ≥ндив≥д буде зб≥льшувати робочий час, ос-к≥льки при ставц≥ зароб≥тноњ плати, що знижуЇтьс¤, компенсац≥¤ зниженн¤ доходу можлива лише завд¤ки зб≥льшенню обс¤гу прац≥. Ќаприклад, недостатн≥сть зароб≥тноњ плати, отримуваноњ на основ-ному робочому м≥сц≥, дл¤ забезпеченн¤ основних життЇвих потреб змушуЇ працездатних член≥в с≥м'њ шукати додатковоњ роботи у в≥ль-ний час.
рис.25
якщо W1 < W < W2 , п≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати стиму-люЇ бажанн¤ заробл¤ти грош≥, отже, жертвувати в≥льним часом на користь робочого. ѕроте зростанн¤ ставки зароб≥тноњ плати лише до певноњ м≥ри може супроводжуватись зб≥льшенн¤м пропозиц≥њ прац≥: при певному критичному значенн≥ W = W2 п≥двищенн¤ за-роб≥тноњ плати призведе до протилежних результат≥в - пропози-ц≥¤ прац≥ почне скорочуватись, оск≥льки при високих доходах ≥нди-в≥д все б≥льше починаЇ ц≥нувати в≥льний час. ƒо того ж немаЇ по-треби працювати б≥льше, оск≥льки зароб≥тна плата забезпечуЇ за-доволенн¤ потреб домогосподарства.