ќ—Ќќ¬Ќ≤ ћ≈“ќƒ» ѕ≤«ЌјЌЌя —ќ÷≤јЋ№Ќќ-≈ ќЌќћ≤„Ќ»’ ѕ–ќ÷≈—≤¬
І 1. «агальнонауков≥ методи
Ѕагатовим≥рн≥сть економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в вимагаЇ адекватних метод≥в њх п≥знанн¤. ѕон¤тт¤ "метод" походить в≥д грец. meto шл¤х досл≥дженн¤. ¬ сучасн≥й загальн≥й економ≥чн≥й теор≥њ визначились два основн≥ напр¤ми: вивченн¤ вартост≥ та додатковоњ вартост≥, а також ефективност≥ виробництва. ѕоЇднанн¤ цих двох не альтернативних, а взаЇмодоповнюючих "русел" Їдиноњ еконо-м≥чноњ науки особливо актуальним Ї сьогодн≥, коли потр≥бно, по-перше, встановити основн≥ джерела кризового стану украњнськоњ економ≥ки ≥, по-друге, виробити та практично реал≥зувати страте-г≥ю трансформац≥њ виробничих в≥дносин.
ƒл¤ п≥знанн¤ соц≥ально-економ≥чних процес≥в використовують загальнонауков≥ та спец≥альн≥ дл¤ економ≥чноњ теор≥њ методи.
‘ундаментальним принципом п≥знанн¤ соц≥ально-економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в Ї по¤сненн¤ њх через внутр≥шн≥ суперечност≥. ѕол≥теконом≥чний аспект в≥дкриваЇ в п≥знаван≥й суперечност≥ так≥ њњ властивост≥, ¤к тотожн≥сть, в≥дм≥нн≥сть, власне суперечн≥сть ≥ кон-фл≥кт.
—еред загальнонаукових метод≥в п≥знанн¤ соц≥ально-економ≥ч-них процес≥в ч≥льне м≥сце належить структурно-функц≥ональному методу, що передбачаЇ розгл¤д будь-¤кого економ≥чного ¤вища ¤к системного з обов'¤зковим анал≥зом функц≥й взаЇмод≥ючих "елемент≥в. “ак, за цим методом можна визначити склад сучасних продуктивних сил ”крањни або ≥нших крањн, простежити зм≥ни, ¤к≥ в них в≥дбуваютьс¤, визначити м≥сце ≥ роль кожного елемента цих продуктивних сил. ќстанн≥ Ї системним об'Їктом з≥ зв'¤зка-ми в≥дпов≥дних р≥вн≥в: а) координац≥йними, що визначають узгоджен≥сть взаЇмод≥ючих структурних елемент≥в системи ≥ м≥сце елемента в рамках системи; б) субординац≥йними, ¤к≥ вказують на суп≥др¤дний зв'¤зок елемент≥в у системному об'Їкт≥; в) гене-тичними, ¤к≥ показують зв'¤зок елемента з ≥стор≥Їю розвитку сис-теми.
ќтже, структурно-функц≥ональний п≥дх≥д визначаЇ системн≥ оз-наки, що збер≥гаютьс¤ за об'Їктами досл≥дженн¤ незалежно в≥д характеру њхньоњ трансформац≥њ.
ќдн≥Їю з ознак системи Ї њњ ц≥л≥сн≥сть. ѕри цьому р≥зн≥ елементи системи взаЇмопов'¤зан≥. —истема у ц≥лому може мати ознаки, що в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ознак њњ частин. ќдна й та сама д≥¤ може спричи-нити р≥зний вплив на систему в ц≥лому ≥ на окрем≥ њњ частини, проте д≥¤ на ¤к≥-небудь частини системи впливаЇ ≥ на систему в ц≥лому. Ќарешт≥, зм≥на системи не Ї адекватною сум≥ зм≥н њњ частин.
≤ншими ознаками системи Ї спр¤мован≥сть њњ руху, орган≥зац≥¤ та управл≥нн¤. ўодо останнього можна ви¤вити на¤вн≥сть чи в≥д-сутн≥сть центрального регулюючого органу, ступ≥нь та засоби його впливу на систему (пр¤ме управл≥нн¤, непр¤м≥ важел≥ впливу), р≥-вень централ≥зац≥њ та децентрал≥зац≥њ господарськоњ д≥¤льност≥ у динам≥ц≥. ѕ≥сл¤ структурного анал≥зу досл≥джуваних систем сл≥д розробити концепц≥њ розвитку системи на основ≥ вивченн¤ њњ струк-тури, тобто ви¤вити "чутлив≥" точки, через використанн¤ ¤ких мож-на управл¤ти системою.
ќдним ≥з засоб≥в п≥знанн¤ соц≥ально-економ≥чних процес≥в Ї поЇднанн¤ ¤к≥сного та к≥льк≥сного анал≥зу ≥ визначенн¤ на ц≥й ос-нов≥ математичних метод≥в в економ≥чних досл≥дженн¤х. Ќими користуютьс¤ р≥зн≥ економ≥чн≥ школи (неокейнс≥анська, монетаристська, неол≥беральна та ≥н.).
 ≥льк≥сн≥ характеристики Ї нев≥д'Їмною частиною будь-¤кого економ≥чного досл≥дженн¤. “ак, один з класик≥в пол≥тичноњ еко-ном≥њ та теор≥њ вартост≥ ”. ѕетт≥ назвав одну ≥з своњх перших пол≥тико-економ≥чних праць "ѕол≥тичною арифметикою", де зазначав, що викладати думки можна не т≥льки словесне, але й "мовою чи-сел, терез≥в ≥ м≥р". «асновники математичного напр¤му в пол≥теко-ном≥њ XIX ст. ”. ƒжевонс ≥ Ћ. ¬альрас, застосувавши абстрактн≥ математичн≥ модел≥, в≥д≥йшли в≥д трудовоњ вартост≥.
”чен≥-економ≥сти завжди обірунтовували своњ висновки за до-помогою точного к≥льк≥сного анал≥зу. Ќаприклад, можна вм≥ти анал≥зувати к≥льк≥сн≥ величини (розр≥зн¤ти тенденц≥ю, законом≥р-н≥сть ≥ закон, виход¤чи з пер≥одичност≥ повторенн¤ тих чи ≥нших емп≥ричних випадк≥в у тому чи ≥ншому соц≥ально-економ≥чному ¤вищ≥) ≥ таким чином проникати в сутн≥сть в≥дносин м≥ж людьми. якщо певне ¤вище в≥дбуваЇтьс¤ певну к≥льк≥сть раз≥в, воно Ї зако-ном≥рним ≥ може бути виражене математичною формулою.
Ќеобх≥дн≥сть волод≥нн¤ прийомами математичного анал≥зу зу-мовлена розвитком об'Їкта досл≥дженн¤ - багатовим≥рного св≥ту економ≥ки. ѕроцес ви¤вленн¤ тенденц≥й економ≥чного розвитку зумовлюЇ широке впровадженн¤ математичних прийом≥в (з в≥д-пов≥дними формулами р≥вн¤нь, нер≥вностей, функц≥й, ≥нтеграл≥в тощо).
«а давн≥х час≥в др≥бний товаровиробник, можливо, зд≥йснював ус≥ економ≥чн≥ розрахунки за допомогою елементарноњ арифмети-ки, виступаючи одночасно ≥ ¤к постачальник, ≥ ¤к технолог, ≥, зрештою, ¤к ф≥нансист. —ьогодн≥ под≥бний п≥дх≥д приречений на провал.
ўе в 1937 р. майбутн≥й Ќобел≥вський лауреат –.  оуз в одн≥й ≥з своњх статей про теор≥ю ф≥рми окреслив межу, що в≥дд≥л¤Ї внут-р≥шнЇ середовище п≥дприЇмства в≥д зовн≥шнього ринкового сере-довища. —уб'Їкт господарюванн¤, за його г≥потезою, маЇ виб≥р:
оплатити витрати господарських операц≥й, вступаючи у в≥дносини з контрагентами, чи зд≥йснювати аналог≥чн≥ операц≥њ всередин≥ самоњ ф≥рми п≥д контролем власника чи менеджера, шукаючи ефективн≥-ший ≥ дешевший вар≥ант. ÷ей виб≥р (м≥ж управл≥нн¤м усередин≥ ф≥рми ≥ економ≥Їю на управл≥нн≥, але з ринковими витратами), на думку –.  оуза, визначаЇ розм≥ри п≥дприЇмства.
—учасний р≥вень розвитку продуктивних сил, зростанн¤ масшта-б≥в виробництва, розширенн¤ м≥жгалузевих ≥ територ≥альних зв'¤з-к≥в зумовлюють технолого-економ≥чн≥ розрахунки, ¤к≥ часто вихо-д¤ть за меж≥ елементарноњ математики. √либок≥ математичн≥ знан-н¤ стають необх≥дними не лише дл¤ практик≥в, а й дл¤ теоретик≥в економ≥ки, оск≥льки без них уже неможливо простежити взаЇ-мозв'¤зки сусп≥льного виробництва.
Ўироке впровадженн¤ математики в економ≥чну та ≥нш≥ науки розпочалос¤ ще в XIX ст. «а цей час ви¤вились також негативн≥
моменти, пов'¤зан≥ з≥ спробами "математизувати" практично все. ƒискус≥¤ про м≥сце ≥ роль математики в економ≥чних досл≥дженн¤х то затихаЇ, то розгортаЇтьс¤ з новою силою. —ьогодн≥ швидко роз-виваютьс¤ ≥ вдосконалюютьс¤ техн≥чн≥ засоби зд≥йсненн¤ найсклад-н≥ших математичних розрахунк≥в, збиранн¤ та обробки величез-них поток≥в ≥нформац≥њ на ≈ќћ.  омп'ютерна грамотн≥сть стаЇ еле-ментарною потребою. ÷е створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ широкого впровадженн¤ математичних метод≥в ¤к у практичне управл≥нн¤ економ≥чними процесами, так ≥ в теоретичне осмисленн¤ њх.
«астосуванн¤ математичних метод≥в, на нашу думку, не повин-но зводити складне економ≥чне житт¤ до к≥льк≥сних залежностей, анал≥зу та розробки моделей оптим≥зац≥њ њх. ќск≥льки економ≥чн≥ в≥дносини ≥ закони мають к≥льк≥сну визначен≥сть, то математичн≥ методи спри¤тимуть п≥знанню та викладу економ≥чноњ теор≥њ. –а-зом з тим вони обов'¤зково мають доповнюватись ¤к≥сним анал≥-зом. «неособлен≥ формули, граф≥ки, матриц≥ навр¤д чи допоможуть ви¤вити сутн≥сть тих чи ≥нших соц≥ально-економ≥чних процес≥в. ≤ навпаки, орган≥чне поЇднанн¤ структурно-функц≥онального п≥д-ходу та математичних метод≥в створюЇ умови дл¤ ефективного нау-кового сп≥лкуванн¤ представник≥в р≥зних шк≥л та напр¤м≥в еконо-м≥чноњ теор≥њ.
І 2. —пец≥альн≥ методи
ќволод≥нню науковим економ≥чним мисленн¤м спри¤Ї засвоЇн-н¤ не т≥льки загальнонаукових, а й спец≥альних метод≥в, за допомо-гою ¤ких економ≥чна теор≥¤ висв≥тлюЇ сутн≥сть ¤вища, що вивча-Їтьс¤.
ќдним з найважлив≥ших спец≥альних прийом≥в досл≥джень в економ≥чн≥й теор≥њ Ї метод науковоњ абстракц≥њ. ¬≥н пол¤гаЇ у вид≥-ленн≥ найсуттЇв≥ших характеристик процесу, що вивчаЇтьс¤, аб-страгуванн≥ в≥д усього-ƒругор¤дного, випадкового. —початку дають загальну характеристику ¤вища, визначають притаманн≥ йому супе-речност≥, а пот≥м розгл¤дають конкретн≥ ви¤ви цього ¤вища. ” та-кий спос≥б найзагальн≥ша (найпрост≥ша) економ≥чна форма розгор-таЇтьс¤ в ц≥л≥сну систему економ≥чних в≥дносин в≥дпов≥дно до влас-ноњ внутр≥шньоњ лог≥ки останньоњ. “е, в≥д чого на початковому етап≥ сл≥д було абстрагуватис¤ з метою ви¤вленн¤ б≥льш глибоких суттЇ-вих в≥дносин, тепер, навпаки, потребуЇ роз'¤сненн¤. ¬ результат≥ конкретне постаЇ вже не випадковим нагромадженн¤м ¤вищ, а ц≥-л≥сною панорамою сусп≥льного житт¤.
ќсоблив≥стю теоретико-економ≥чного досл≥дженн¤ Ї те, що при вивченн≥ економ≥чних процес≥в не можна користуватис¤ конкрет-ними прийомами ≥ засобами, ¤к≥ широко застосовуютьс¤, наприклад, у природничих науках. Ѕудь-¤ка абстракц≥¤, ¤к в≥домо, завж-ди б≥дн≥ша за конкретне ¤вище. ¬она в≥дображаЇ об'Їктивну реаль-н≥сть не так, ¤к живе спогл¤данн¤, а проникаЇ всередину њњ, йдучи в≥д ¤вища до сут≥. Ќа практиц≥ застосуванн¤ методу абстракц≥њ може призвести до помилки. ÷е по¤снюЇтьс¤ в≥дривом абстрактних по-н¤ть в≥д д≥йсност≥, що ви¤вл¤Їтьс¤ у розрив≥ ¤к≥сноњ та к≥льк≥сноњ характеристик економ≥чних процес≥в, абсолютизац≥њ окремих ¤вищ економ≥чного житт¤ тощо.
јбстрактне мисленн¤ з властивими йому прийомами д≥алектич-ноњ, але не формальноњ, лог≥ки охоплюЇ й ≥нш≥ методи п≥знанн¤ виробничих в≥дносин, зокрема анал≥з ≥ синтез. ” процес≥ анал≥зу предмет досл≥дженн¤ розчленовуЇтьс¤, мисленн¤ йде в≥д видимого, конкретного до абстрактного. “ак, визначаючи економ≥чн≥ закони т≥Їњ чи ≥ншоњ системи, в складному господарському орган≥зм≥ вид≥-л¤ють його складов≥, з'¤совують роль ≥ значенн¤ кожного елемен-та, њхн≥ зв'¤зки в одиничному, але складному господарському меха-н≥зм≥. ÷е маЇ важливе значенн¤ дл¤ подальшого теоретичного об-грунтуванн¤ вс≥х тих особливостей предмета досл≥дженн¤, в≥д ¤ких абстрагуютьс¤ спочатку. ¬ ход≥ такого анал≥зу користуютьс¤ най-б≥льш загальними абстракц≥¤ми, придатними дл¤ вивченн¤ досл≥-джуваного об'Їкта.
” процес≥ синтезу досл≥джуЇтьс¤ економ≥чне ¤вище у взаЇмозв'¤зку ≥ взаЇмод≥њ його складових частин. ћисленн¤ тут ≥де в≥д абстракт-ного до конкретного, в≥д розум≥нн¤ сутност≥ в≥дносин до ви¤ву њх у конкретн≥й ситуац≥њ. јнал≥з спри¤Ї розкриттю ≥стотного в ¤вищ≥, а синтез завершуЇ розкритт¤ сутност≥, даЇ можлив≥сть показати, в ¤ких формах це притаманне економ≥чн≥й д≥йсност≥.
ќтже, анал≥з ≥ синтез Ї двома нев≥дд≥льними чинниками процесу наукового п≥знанн¤ д≥йсност≥, використанн¤ ¤ких спри¤Ї ви¤влен-ню причинно-насл≥дкових зв'¤зк≥в окремих ¤вищ.
Ќаукове п≥знанн¤ сусп≥льних процес≥в ≥ систем передбачаЇ та-кож використанн¤ методу поЇднанн¤ лог≥чного та ≥сторичного п≥д-ход≥в до вивченн¤ економ≥чноњ теор≥њ.
Ћог≥чний взаЇмозв'¤зок ус≥х компонент≥в сусп≥льства ¤к ц≥л≥сно-го орган≥зму в≥дбиваЇ ≥сторичний процес виникненн¤ ≥ становленн¤ певноњ системи. ѕоЇднанн¤ лог≥чного та ≥сторичного в економ≥ч-н≥й теор≥њ допомагаЇ в≥дкриттю ¤к≥сно нових форм д≥њ економ≥чних закон≥в ≥ знаходженню нового зм≥сту в економ≥чних категор≥¤х. ¬ обох випадках сл≥д ви¤вити ¤к≥сн≥ зрушенн¤, що в≥дбуваютьс¤ на певному етап≥ розвитку економ≥чноњ системи, а також обгрунтува-ти, ¤к виникненн¤ нових в≥дносин детерм≥нуЇ по¤ву ¤к≥сно нових форм ви¤ву економ≥чних закон≥в.
ќтже, лог≥чний метод досл≥дженн¤ Ї ≥сторичним методом, що не залежить в≥д ≥сторичноњ форми ≥ випадковостей ≥сторичного про-цесу, адже в≥дпов≥дь на одне запитанн¤ в епоху перв≥сного нагро-мадженн¤ кап≥талу ≥ в сучасному розвинутому сусп≥льств≥ буде р≥зною.
≤стор≥¤ людського сусп≥льства п≥дтверджуЇ, що виникненн¤ ≥ розвиток будь-¤коњ науки пов'¤зан≥ з практичною д≥¤льн≥стю лю-дей. «в'¤зок науки з сусп≥льною практикою передбачаЇ ≥нтенсив-ний обм≥н д≥¤льн≥стю ≥ результатами м≥ж науковц¤ми ≥ прац≥вника-ми ≥нших галузей народного господарства. ќтже, економ≥чна тео-р≥¤ не може обмежитись використанн¤м лише тих метод≥в досл≥-дженн¤, про ¤к≥ йшлос¤ ран≥ше. як фундаментальна наука еконо-м≥чна теор≥¤ визначаЇ перспективи (враховуючи довгостроков≥) дл¤ сусп≥льноњ практики.
—оц≥ально-економ≥чний експеримент належить до спец≥альних метод≥в досл≥дженн¤ економ≥чних ¤вищ. «ауважимо, що йдетьс¤ про виважений з урахуванн¤м попереднього вивченн¤ ≥сторичного досв≥ду соц≥ально-економ≥чний експеримент. јбстракц≥¤ в цьому випадку Ї досить умовною, ≥ з повним правом можна стверджува-ти, що немаЇ н≥чого б≥льш практичного, н≥ж витончена теор≥¤. —клад-н≥сть пол¤гаЇ в тому, що практичн≥ рекомендац≥њ щодо проведенн¤ соц≥ально-економ≥чного експерименту в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д конкрет-них прикладних розробок. ќтже, стосовно перших дуже важливим Ї сусп≥льне розум≥нн¤ њхньоњ необх≥дност≥ та корисност≥. —оц≥аль-но-економ≥чний експеримент треба розгл¤дати не т≥льки ¤к зас≥б п≥знанн¤ реальноњ д≥йсност≥, а ≥ ¤к такий, що сприймаЇ конкретний суб'Їкт.
—оц≥ально-економ≥чний експеримент ¤к прийом п≥знанн¤ не може претендувати на ун≥версальн≥сть: полем≥ка про характер соц≥ально-економ≥чного експерименту, нав≥ть ¤кщо в≥н реал≥зуЇтьс¤ на ло-кальних територ≥¤х (проблеми програмуванн¤ розвитку окремих галузей, налагодженн¤ нових виробничих зв'¤зк≥в, соц≥альний за-хист населенн¤ тощо), не може бути в≥льною в≥д впливу мораль-них, ≥деолог≥чних або пол≥тичних чинник≥в. –азом з тим ц≥нн≥сн≥ судженн¤ про результативн≥сть соц≥ально-економ≥чного експери-менту не можуть бути в≥докремленими в≥д об'Їктивного економ≥ч-ного досл≥дженн¤. ¬они неминуче перепл≥таютьс¤. « розвитком про-дуктивних сил, нагромадженн¤м знань, освоЇнн¤м прийом≥в ≥ знань з технолог≥њ анал≥зу економ≥чних ¤вищ та њхн≥х взаЇмозв'¤зк≥в за допомогою сучасноњ комп'ютерноњ техн≥ки роль соц≥ально-еконо-м≥чного експерименту в економ≥чн≥й теор≥њ зростаЇ.
ѕров≥дними в економ≥чн≥й теор≥њ залишаютьс¤ теоретичний анал≥з виробничих в≥дносин, розкритт¤ зм≥сту закон≥в ≥ категор≥й еконо-м≥ки. ќдночасно зростаЇ значенн¤ к≥льк≥сних метод≥в, зокрема ста-тистичних. ѕрактична д≥¤льн≥сть людей в економ≥чн≥й сфер≥ зу-мовлюЇ управл≥нський аспект, ¤кого неминуче набуваЇ економ≥чна теор≥¤. —аме цей аспект економ≥чноњ теор≥њ стимулюЇ вивченн¤ ста-тистичних показник≥в, що характеризують економ≥ку на р≥зних њњ р≥вн¤х. —татистичн≥ матер≥али доц≥льно групувати за тематичними проблемами. јнал≥з њх може в≥ддзеркалювати, наприклад, реальн≥ суперечност≥ м≥ж певними соц≥альними групами населенн¤, р≥зни-ми пол≥тичними теч≥¤ми тощо.
«агальн≥ перспективи економ≥чноњ реформи, комплексн≥сть п≥д-ход≥в до становленн¤ ринкових в≥дносин, охопленн¤ проблем наро-дного господарства в ц≥лому та його окремих галузей, посл≥дов-н≥сть та темпи роздержавленн¤ власност≥, економ≥чний механ≥зм становленн¤ ринкових ≥нфраструктур - вс≥ ц≥ питанн¤ можуть до-сл≥джуватис¤ за допомогою статистичних метод≥в. «астосуванн¤ њх доц≥льне ≥ при розробц≥ окремих напр¤м≥в переходу до ринкових в≥дносин, наприклад ц≥ноутворенн¤, зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤з-к≥в тощо.
”чен≥-економ≥сти, вивчаючи матер≥али нац≥ональноњ статистики т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни, користуютьс¤ також виданн¤ми 00Ќ, ќ≈—– та ≥н. Ќезначн≥ розб≥жност≥ м≥ж окремими показниками по¤сню-ютьс¤ тим, що м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, ¤к правило, коригують нац≥-ональн≥ дан≥ з метою забезпеченн¤ з≥ставленн¤ њх. —п≥вроб≥тники м≥жнародних орган≥зац≥й волод≥ють сучасними методами обробки статистичних даних, ¤к≥ поки що не стали надбанн¤м досл≥дник≥в у б≥льшост≥ крањн св≥ту, що часто призводить до перекручених ста-тистичних висновк≥в.
ќтже, знанн¤ економ≥чноњ теор≥њ передбачаЇ не т≥льки волод≥нн¤ методолог≥Їю анал≥зу реальних економ≥чних процес≥в, розум≥нн¤ сутност≥ економ≥чних закон≥в та категор≥й, а й ум≥нн¤ знаходити к≥льк≥сне вираженн¤ њх ≥ користуватись точними статистичними методами дл¤ управл≥нн¤ економ≥кою.