–озд≥л 17
—ѕ≤¬¬≤ƒЌќЎ≈ЌЌя ѕќѕ»“” “ј ѕ–ќѕќ«»÷≤ѓ ≤ ÷≤Ќќ”“¬ќ–≈ЌЌя
І 1. ≈коном≥чна природа попиту та пропозиц≥њ
ѕопит ≥ пропозиц≥¤ Ї нев≥д'Їмними категор≥¤ми ринковоњ орга-н≥зац≥њ господарюванн¤, що виражають об'Їктивн≥ економ≥чн≥ в≥д-носини товарного виробництва. « розвитком сусп≥льноњ орган≥зац≥њ товарного виробництва ≥ зм≥нами в систем≥ господарюванн¤ зм≥-нюютьс¤ конкретн≥ способи м≥кро- ≥ макроеконом≥чного регулю-ванн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ. Ќезм≥нним залишаЇтьс¤ загальноеконо-м≥чний зм≥ст цих категор≥й ринковоњ економ≥ки.
ѕопит визначаЇ сукупну сусп≥льну чи ринкову потребу в това-рах (послугах), ¤ка зумовлена платоспроможн≥стю ≥ виражена в гро-шов≥й форм≥. ѕопит завжди конкретно визначений, маЇ власти-в≥сть динам≥чно зм≥нюватись п≥д впливом р¤ду фактор≥в. –озгл¤не-мо принципов≥ моменти, що уточнюють пон¤тт¤ економ≥чного зм≥сту попиту. ѕо-перше, останн≥й т≥сно пов'¤заний з реальними сусп≥ль-ними потребами, але не зб≥гаЇтьс¤ з њхньою к≥льк≥сною визначен≥стю. ѕо-друге, попит залежить в≥д платоспроможност≥ покупц≥в, тобто в≥д забезпеченост≥ потенц≥йноњ потреби в товарах ≥ послугах гро-шовим покритт¤м. ќтже, ун≥версальною формою вираженн¤ попи-ту Ї грош≥ (обс¤г сумарноњ вартост≥ товар≥в чи послуг, що можуть бути куплен≥). ѕо-третЇ, суб'Їкт попиту репрезентуЇ сферу спожи-ванн¤ (виробничого чи особистого) ≥ представлений на ринку по-купцем. ќб'Їктами попиту можуть бути будь-¤к≥ об'Їкти ринкових в≥дносин, що мають варт≥сну оц≥нку ≥ певну корисн≥сть дл¤ споживанн¤.
ѕропозиц≥¤ представлена результатами господарськоњ д≥¤льност≥ (виробництва], що набувають товарного вигл¤ду ≥ можуть бути доставлен≥ на ринок у певному обс¤з≥ ≥ в певний час. як функц≥¤ ≥ результат товарного виробництва пропозиц≥¤ представлена в≥дпов≥дними суб'Їктами - продавц¤ми. ≈волюц≥¤ товарного виробницт-ва ≥ розвиток сусп≥льного под≥лу прац≥ зумовили перем≥щенн¤ функц≥њ реал≥зац≥њ товар≥в та послуг на ринку в≥д безпосереднього виробника до торг≥вл≥. ¬плив ц≥Їњ функц≥њ на стан пропозиц≥њ може бути вагомим, але вир≥шальною передумовою ринковоњ пропозиц≥њ залишаЇтьс¤ обс¤г виробництва. –озб≥жн≥сть у к≥льк≥сн≥й визначе-ност≥ виробництва певних продукт≥в чи послуг та пропозиц≥њ њх може зумовлюватис¤ в≥дставанн¤м у розвитку виробничоњ ≥нфраструкту-ри, що в≥дпов≥даЇ за своЇчасну по¤ву результат≥в виробництва на ринку (транспорт, зв'¤зок, загот≥вл¤). ≤ншою причиною можуть бути технолог≥чн≥ та орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ порушенн¤, що призвод¤ть до нев≥дпов≥дност≥ споживчих ¤костей вироблюваноњ продукц≥њ чи послуг ≥снуючому попиту.
І 2. ƒ≥алектична залежн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ, сп≥вв≥дношенн¤ њх
≈коном≥чн≥ засади орган≥чноњ поЇднаност≥ попиту ≥ пропозиц≥њ випливають з нерозривност≥ процесу в≥дтворенн¤ економ≥чного житт¤ (Їдност≥ фази виробництва, розпод≥лу, обм≥ну та споживан-н¤ продукту) ≥ пов'¤зан≥ з ун≥версальною товарно-грошовою фор-мою такого в≥дтворенн¤. —п≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ в≥д-биваЇ конкретн≥ пропозиц≥њ виробництва ≥ споживанн¤ з урахуван-н¤м варт≥сно-ц≥новоњ визначеност≥ товар≥в (послуг). ƒ≥алектика вза-Їмозалежност≥ попиту ≥ пропозиц≥њ з точки зору њхньоњ первинност≥-вторинност≥ не вичерпуЇтьс¤ в≥домим положенн¤м про пр≥оритет виробництва. ѕопит маЇ значно складн≥ше ≥ вагом≥ше значенн¤ ¤к стимул розвитку виробництва ≥ пропозиц≥њ.
–уш≥йна сила попиту стала особливо пом≥тною з≥ становленн¤м сучасного пост≥ндустр≥ального ≥нформац≥йного сусп≥льства. Ўвид-кий розвиток фундаментальноњ науки ≥ принципово нов≥ техноло-г≥чн≥ р≥шенн¤ викликають до житт¤ нов≥ потреби ¤к у самому ви-робництв≥, так ≥ в сфер≥ споживанн¤. –азом з пом≥тним зростанн¤м реальних доход≥в населенн¤ ц≥ фактори створюють передумови дл¤ поглибленн¤ сусп≥льного под≥лу прац≥, п≥двищенн¤ њњ продуктивност≥ ≥ розщиренн¤ пропозиц≥њ нових товар≥в та "послуг на ринку.
—п≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ залежно в≥д р≥вн¤ анал≥зу характеризуЇ макро- чи м≥кроеконом≥чн≥ процеси. Ќа макроеконо-м≥чному р≥вн≥ розгл¤даЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤ сукупних попиту та пропозиц≥њ, ¤к≥ Ї характеристиками сусп≥льного процесу в≥дтворен-н¤ в ц≥лому. ћ≥кроеконом≥чною характеристикою Ї сп≥вв≥дношен-н¤ ринкового попиту та ринковоњ пропозиц≥њ.
—п≥вв≥дношенн¤ сукупних попиту ≥ пропозиц≥њ показуЇ можли-вост≥ сусп≥льного виробництва щодо задоволенн¤ народногоспо-
дарських ≥ особистих потреб. ¬оно характеризуЇтьс¤ певними га-лузевими пропорц≥¤ми виробництва валового сусп≥льного продук-ту (сукупного чи к≥нцевого) пор≥вн¤но з пропорц≥¤ми споживанн¤ продукт≥в в≥дпов≥дних галузей (або з потребою в них). «≥ставленн¤ в≥дпов≥дних показник≥в виробництва ≥ споживанн¤, а саме њх вар-т≥сно-грошових обс¤г≥в, що реально сформувалис¤ в народному господарств≥, визначаЇ сп≥вв≥дношенн¤ сукупних попиту та пропо-зиц≥њ, њх в≥дпов≥дн≥сть чи незбалансован≥сть.
¬исоким р≥внем в≥дпов≥дност≥ сукупноњ пропозиц≥њ сукупному попиту характеризуЇтьс¤ зм≥шана економ≥ка крањн «ах≥дноњ ™вро-пи, япон≥њ тощо. ’арактерним дл¤ њхн≥х економ≥к Ї сп≥вв≥дношенн¤

‘.8
де ѕќс - сукупний попит; ѕ–с - сукупна пропозиц≥¤.
—укупна пропозиц≥¤ не обов'¤зково формуЇтьс¤ лише за раху-нок внутр≥шнього виробництва. ƒодатковим джерелом задоволен-н¤ сукупного попиту Ї ≥мпорт продукц≥њ. ” збалансован≥й зм≥шан≥й економ≥ц≥ частина сукупного попиту може покриватис¤ за рахунок ≥мпорту товар≥в на кошти в≥д експортних операц≥й з ≥ншими това-рами. ќтже, попередн¤ р≥вн≥сть буде такою:

‘.9
де ≈ - експорт; ≤ - ≥мпорт.
Ќер≥вн≥сть пропозиц≥њ може бути двох вид≥в. «а умов хрон≥чноњ стагнац≥њ при деф≥цитност≥ виробництва характерним Ї перевищенн¤ попиту над пропозиц≥Їю, тобто ѕќс > ѕ–с ± (≈/≤). ≤ навпаки, криз≥ перевиробництва в≥дпов≥даЇ нер≥вн≥сть ѕќс < ѕ–с ± {≈/≤).
Ќайвагом≥шими факторами, що визначають сп≥вв≥дношенн¤, Ї так≥ загальноеконом≥чн≥ пропорц≥њ: м≥ж сукупним сусп≥льним ≥ чис-тим продуктом, м≥ж необх≥дним та додатковим продуктом, м≥ж про-дуктивн≥стю прац≥ та њњ оплатою в сфер≥ матер≥ального виробницт-ва, м≥ж сусп≥льним нагромадженн¤м ≥ споживанн¤м тощо.
–инков≥ попит ≥ пропозиц≥¤ формуютьс¤ п≥д впливом об'Їктив-них ≥ суб'Їктивних фактор≥в безпосередньо на ринку товар≥в, по-слуг, ц≥нних папер≥в, робочоњ сили тощо. ¬они визначають в≥дпо-в≥дн≥сть платоспроможноњ потреби в окремих видах товар≥в" њхн≥й на¤вност≥ в об≥гу на ринку.
–инкове сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ Ї об'Їктивною точ-кою дл¤ регулюючоњ роботи ринку, д≥њ закону вартост≥, св≥домоњ управл≥нськоњ д≥¤льност≥ господарюючих суб'Їкт≥в. ѕро¤ви регулю-ючого впливу ринкового сп≥вв≥дношенн¤ попиту та пропозиц≥њ близьк≥ за де¤кими ознаками до функц≥й закону вартост≥, хоча й мають суттЇв≥ в≥дм≥нност≥. як ≥ндикатор задоволенн¤ сусп≥льних потреб незадоволений попит чи надлишкова пропозиц≥¤ св≥дчать про певне ставленн¤ споживача продукц≥њ чи послуг до њх спожив-чоњ вартост≥, тому Ї факторами пост≥йного вдосконаленн¤ вироб-ництва товар≥в чи послуг.
—тимулюючий вплив сп≥вв≥дношенн¤ ринкового попиту та про-позиц≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ в бездеф≥цитн≥й економ≥ц≥ ≥ в напр¤м≥ контро-лю над розм≥ром витрат виробництва ≥ ц≥нами на ринку. ¬иробни-ки п≥д тиском обмежень платоспроможност≥ споживач≥в ≥ з метою п≥дтриманн¤ конкурентоспроможност≥ вимушен≥ дбати про знижен-н¤ витрат виробництва ≥, зрештою, ц≥н.
¬≥дносна незбалансован≥сть попиту та пропозиц≥њ на ринку веде до перерозпод≥лу самих фактор≥в виробництва (засоб≥в виробни-цтва, робочоњ сили, природних ресурс≥в) м≥ж галуз¤ми виробни-цтва. ѕров≥дною тенденц≥Їю такого перерозпод≥лу Ї рух потенц≥й-них умов виробництва у ринков≥й сфер≥, де не забезпечено плато-спроможний попит споживача. ¬иробник реал≥зуЇ св≥й економ≥ч-ний ≥нтерес - створюЇ варт≥сть, що п≥сл¤ реал≥зац≥њ продукц≥њ на ринку дасть змогу отримати прибуток, забезпечити розширене в≥д-творенн¤ виробничого процесу ≥ повн≥ше задовольнити потреби самих виробник≥в.
Ќаведен≥ взаЇмозв'¤зки розкривають механ≥зм д≥њ закону попи-ту ≥ пропозиц≥њ, причинно-насл≥дкову залежн≥сть варт≥сно-ц≥новоњ визначеност≥ товар≥в в≥д сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ.
І 3. фактори, що визначають попит пропозиц≥ю
 оливанн¤ ринкового попиту ≥ пропозиц≥њ зумовлюютьс¤ багатьма факторами.  ласиф≥кац≥¤ њх даЇ змогу не т≥льки проанал≥зувати причини зм≥н ринковоњ кон'юнктури, що в≥дбулис¤, а й передбачи-ти можлив≥ зм≥ни залежно в≥д пануючих тенденц≥й. —истематиза-ц≥¤ фактор≥в створюЇ теоретичн≥ передумови дл¤ св≥домого управ-л≥нн¤ динам≥кою попиту ≥ пропозиц≥њ та широко використовуЇтьс¤ в сучасн≥й практиц≥ маркетингу на м≥кроеконом,≥чному р≥вн≥. ¬и-значальн≥ фактори формуванн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ на ринку наве-дено в табл. 4, де принципово вид≥л¤ютьс¤ дв≥ велик≥ групи факто-р≥в: об'Їктивн≥ та суб'Їктивн≥. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж цими факторами, класиф≥кованими за певними ознаками, пол¤гаЇ у сфер≥ д≥њ, ≥нтен-сивност≥ впливу, ступен≥ керованост≥ з боку господарюючих суб'Їк-т≥в. –озпод≥л фактор≥в попиту ≥ пропозиц≥њ маЇ дещо умовний ха-рактер. ÷е по¤снюЇтьс¤ в≥дносною самост≥йн≥стю попиту ≥ пропо-зиц≥њ ¤к ринкових характеристик, орган≥чною взаЇмозалежн≥стю њх. —укупн≥сть фактор≥в, що Ї пров≥дною дл¤ ринкового попиту, визначаЇ також к≥льк≥сн≥ та ¤к≥сн≥ характеристики ринковоњ про-позиц≥њ товар≥в та послуг, хоча механ≥зм впливу однойменних фак-тор≥в на попит ≥ пропозиц≥ю може дещо в≥др≥зн¤тис¤.

т.4

т.4_2
” наведен≥й класиф≥кац≥њ однойменн≥ фактори, що впливають на ринков≥ попит ≥ пропозиц≥ю, подан≥ переважно суб'Їктивними (пси-холого-традиц≥йними, естетичними) ≥ природно-кл≥матичними фак-торами, ¤к≥ Ї загальними нееконом≥чними факторами. Ќа попит ≥ пропозиц≥ю суттЇво впливають уподобанн¤ та смаки людей, мода, м≥сцев≥ традиц≥њ та рел≥г≥¤, а також особливост≥ погоди, природн≥ ресурси, рельЇф тощо.
¬ир≥шальними ≥ дл¤ попиту, ≥ дл¤ пропозиц≥њ Ї економ≥чн≥ та соц≥альн≥ фактори. ÷е по¤снюЇтьс¤ сталими особливост¤ми фор-муванн¤ виробничих ≥ соц≥альних в≥дносин у сфер≥ виробництва й
об≥гу.
якщо дл¤ ринкового попиту визначальними економ≥чними фак-торами Ї базовий р≥вень розвитку потреб ≥ задоволенн¤ њх, р≥вень доход≥в, принципи њх розпод≥лу та структура ц≥н, то пропозиц≥¤ найчутлив≥ше реагуЇ на зниженн¤ витрат виробництва. ÷е перед-ус≥м р≥вень автоматизац≥њ, механ≥зац≥њ та комп'ютеризац≥њ проце-с≥в, здешевленн¤ ≥ зам≥на компонент≥в виробництва, розвине-н≥сть ≥нфраструктури, характер державного регулюванн¤ п≥дприЇм-ництва.
—оц≥альн≥ фактори, впливу ¤ких зазнають на соб≥ попит ≥ пропо-зиц≥¤, Ї, врешт≥-решт, пох≥дними в≥д класово-профес≥йноњ структу-ри сусп≥льства, стану культури та осв≥ти. ѓхн≥й вплив маЇ довго-строковий характер ≥ в≥дзначаЇтьс¤ ≥нерц≥йн≥стю. „астка кошт≥в на культуру, науку ≥ осв≥ту, ¤ку вид≥л¤ють держава ≥ п≥дприЇмства, на роки вперед може визначити процв≥танн¤ чи в≥дставанн¤ на-ц≥ональних сфер (галузей) виробництва ≥ споживанн¤. ‘ормуван-н¤ в≥дпов≥дних ринкових пропорц≥й у цьому випадку буде в≥д-дзеркаленн¤м д≥њ цих фактор≥в сусп≥льне значущих за своЇю при-родою.
“≥сно пов'¤зан≥ з соц≥альними демограф≥чн≥ фактори. ÷е чисель-н≥сть ≥ склад населенн¤, народжуван≥сть ≥ в≥дтворенн¤ працездат-ного населенн¤, формуванн¤ ≥ розм≥ри с≥м'њ. ¬они Ї первинними дл¤ пропорц≥й сусп≥льного виробництва ≥ ринкових сп≥вв≥дношень.
ћехан≥зм впливу найд≥Їв≥ших фактор≥в попиту ≥ пропозиц≥њ по-кладений в основу маркетингу. ¬изначенн¤ життЇвого циклу ок-ремих товар≥в та плануванн¤ њх збуту грунтуЇтьс¤ на так зван≥й сегментац≥њ ринк≥в. ¬≥дпов≥дно до частки фактор≥в формуЇтьс¤ мо-дель з системою ринк≥в-сегмент≥в: географ≥чним (площа м≥сцевост≥, кл≥мат, щ≥льн≥сть населенн¤ ≥ компактн≥сть проживанн¤), психоло-г≥чним (сп≥вв≥дношенн¤ сусп≥льних груп, спос≥б житт¤, характерн≥ типи особистост≥), демограф≥чним (статевов≥кова структура, розм≥-ри с≥м'њ) тощо. —егментац≥¤ ринку спри¤Ї ефективн≥й орган≥зац≥њ його, зменшенню сусп≥льних та ≥ндив≥дуальних витрат виробни-цтва тощо.

І 4. ≈ластичн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ, њхнЇ граф≥чне вираженн¤
¬≥дносна самост≥йн≥сть попиту та пропозиц≥њ даЇ можлив≥сть побудувати окрем≥ граф≥ки њхнього руху. √раф≥к попиту ≥люструЇ в≥дому емп≥ричну залежн≥сть: ¤кщо ц≥на товару на ринку маЇ тенденц≥ю до зниженн¤, то попит на цей то-вар зростатиме, ≥ навпаки. ¬она виконуЇтьс¤ за умови абстрагуван-н¤ в≥д д≥њ ≥нших фактор≥в та в≥льного, не обмеженого адм≥н≥стра-тивними рамками, ц≥ноформуванн¤.
–озгл¤немо приклад зм≥ни в≥дпов≥дних значень ринковоњ ц≥ни ≥ попиту, скаж≥мо, на продукт N (рис. 12, табл. 5).
ѕобудувавши граф≥к, де на вертикальн≥й ос≥ в≥дкладено значен-н¤ ринковоњ ц≥ни, а на горизонтальн≥й - к≥льк≥сне вираженн¤ по-питу (обс¤г), отримаЇмо криву попиту з в≥дпов≥дними точками ј, Ѕ, ¬, √, ƒ. ¬они показують максимальний попит на продукт N при в≥дпов≥дному ф≥ксованому р≥вн≥ ц≥ни на нього. “ак, в точц≥ Ѕ при ц≥н≥ 600 г. о./т максимальна платоспроможна потреба на ринку становитиме 9 тис. т продукту N.
 рива попиту јƒ розташовуЇтьс¤ зл≥ва направо ¤к знижувальна крива, тобто маЇ нахил з п≥вн≥чного заходу на п≥вденний сх≥д.  ож-на точка, що лежить на крив≥й попиту, ф≥ксуЇ к≥льк≥сну визначе-н≥сть попиту залежно в≥д зм≥ни ц≥ни. Ќахил кривоњ та конф≥гурац≥¤ њњ ≥люструють еластичн≥сть попиту. Ќаближенн¤ кривоњ до верти-кальноњ пр¤моњ означаЇ досить мл¤ву реакц≥ю споживача на в≥дхи-ленн¤ ц≥н.
ѕолога крива, навпаки, вказуЇ на досить активну зм≥ну попиту при нав≥ть незначному п≥двищенн≥ або зниженн≥ ц≥ни.
÷≥нову еластичн≥сть ѕопиту можна визначити ¤к ступ≥нь чутли-вост≥ споживача на зм≥ну ринковоњ ц≥ни товару чи послуги.  ≥льк≥с-ним вим≥ром еластичност≥ може бути сп≥вв≥дношенн¤ в≥дсоткового вираженн¤ к≥льк≥сноњ зм≥ни попиту до в≥дсоткового вираженн¤ зм≥-

–»—.12
–»—.13

т.5
т.6
ни ц≥ни.  р≥м випадк≥в еластичного попиту (полога крива) ≥ неела-стичного попиту (крива, що стр≥мко йде вгору), в теор≥њ вид≥л¤Їтьс¤ випадок одиничного еластичного попиту, що ф≥ксуЇ пропорц≥йну залежн≥сть зм≥ни обс¤гу попиту в≥дпов≥дно до зм≥ни ц≥ни.
√раф≥к пропозиц≥њ в≥дбиваЇ пр¤му залежн≥сть зац≥кавленост≥ виробник≥в ≥ продавц≥в у розширенн≥ поставок товар≥в (послуг) на ринок в≥дпов≥дно до зростанн¤ ц≥н на товари чи послуги. «нижен-н¤ ц≥н призводить до згортанн¤ пропозиц≥њ та переор≥Їнтац≥њ умов виробництва на задоволенн¤ потреб п≥двищеного попиту. јнало-г≥чний результат д≥њ нец≥нових фактор≥в.
ѕобудуЇмо граф≥к пропозиц≥њ з в≥дпов≥дними значенн¤ми ц≥ни ≥ обс¤г≥в продукц≥њ, що доставл¤Їтьс¤ на ринок (рис. 13, табл. 6).
” систем≥ координат граф≥ка пропозиц≥њ значенн¤ ц≥ни в≥дклада-ють на вертикальн≥й ос≥, а в≥дпов≥дн≥ значенн¤ обс¤гу (к≥лькост≥) пропозиц≥њ - на горизонтальн≥й. ѕобудова граф≥ка дасть криву ƒ1ј1 ≥з значенн¤ми √1 , ¬1 , Ѕ1 на н≥й.
 ожна точка на ц≥й крив≥й ф≥ксуЇ в≥дпов≥дне к≥льк≥сне значенн¤ пропонованоњ на ринку продукц≥њ при певному значенн≥ ц≥ни. Ќа-приклад, у точц≥ √ при встановленн≥ ц≥ни 400 г. о/т продукту N њњ в≥дпов≥дна пропозиц≥¤ становитиме 7 тис. т.  ≥льк≥сть пропонова-ного товару Ї вираженн¤м виробничих можливостей ≥ зац≥кавле-ност≥ п≥дприЇмц≥в на цьому ринку товар≥в за умови встановленн¤ певноњ ф≥ксованоњ ц≥ни.
 рива граф≥ка пропозиц≥њ маЇ напр¤мок з п≥вденного заходу на п≥вн≥чний сх≥д ≥ характеризуЇтьс¤ п≥двищенн¤м. ÷е Ї граф≥чним вираженн¤м зазначеноњ законом≥рност≥: з п≥двищенн¤м дшц зб≥ль-шуЇтьс¤ к≥льк≥сне вираженн¤ обс¤гу пропозиц≥њ. ≈ластичн≥сть про-позиц≥њ тим б≥льша, чим б≥льше крива наближаЇтьс¤ до у¤вноњ гори-зонтальноњ ос≥. ¬ цьому випадку нав≥ть незначним зм≥нам ц≥ни буде в≥дпов≥дати пом≥тний "стрибок" обс¤гу пропозиц≥њ. «наченн¤ кри-воњ, що маЇ крутовертикальну спр¤мован≥сть, характеризують низь-ку еластичн≥сть пропозиц≥њ - незначн≥ зм≥ни њњ обс¤г≥в при в≥дпов≥дних зм≥нах ц≥ни. ѕроте обидва випадки в≥рог≥дн≥, коли ≥снуЇ ви-значена залежн≥сть зм≥ни попиту п≥д впливом ц≥н, тобто викону-ютьс¤ умови пост≥йноњ еластичност≥ попиту. Ќа практиц≥ част≥ше зустр≥чаЇтьс¤ випадок перем≥нноњ еластичност≥, коли крива попиту маЇ р≥зний нахил на р≥зних своњх частинах ≥ характеризуЇтьс¤ за-лежно в≥д абсолютного значенн¤ ц≥н б≥льшою чи меншою чутлив≥с-тю пропозиц≥њ.
јналог≥чно ситуац≥њ з еластичн≥стю попиту еластичн≥сть пропо-зиц≥њ вим≥рюЇтьс¤ в≥дношенн¤м в≥дсоткового вираженн¤ зм≥ни об-с¤гу пропозиц≥њ до в≥дсоткового вираженн¤ зм≥ни ц≥ни товару (по-слуги).
І 5.  он'юнктура ринку, випадки ¤к≥сноњ визначеност≥ њњ
 он'юнктура ринку характеризуЇтьс¤ визначеними у час≥ та простор≥ певними сп≥вв≥дношенн¤ми попиту ≥ пропозиц≥њ, що фор-муютьс¤ ¤к сукупн≥сть товарно-грошових пропозиц≥й п≥д впливом конкретноњ комб≥нац≥њ д≥ючих фактор≥в. ¬изначальними показни-ками ринковоњ кон'юнктури Ї ц≥ни, за ¤кими продавц≥ реал≥зують, а покупц≥ купують товари чи послуги. ѓхн≥ конкретн≥ величини за-знають коливань в≥дпов≥дно до пануючих тенденц≥й в рус≥ попиту ≥ пропозиц≥њ.
«а необмеженоњ д≥њ ринкових закон≥в кон'юнктура ринку може зм≥нюватис¤ досить динам≥чно ≥ характеризуватис¤ р≥зними стана-ми. ѕроанал≥зуЇмо основн≥ з них, дл¤ чого використаЇмо поперед-н≥й приклад ≥ спробуЇмо накласти обидва граф≥ки один на другий (рис. 14). ќтримаЇмо загальну картину взаЇмод≥њ обох складових ринковоњ кон'юнктури - попиту ≥ пропозиц≥њ.
¬изначимо зм≥ни в ринков≥й кон'юнктур≥ в≥дпов≥дно до пев-них сп≥вв≥дношень попиту ≥ пропозиц≥њ. ƒетерм≥нуючим загальним фактором зрушень Ї значенн¤ ц≥ни. –ухаючись вертикально за граф≥ком, встановимо р≥зн≥ випадки залежност≥ м≥ж ус≥ма (трьома) складовими ринковоњ кон'юнктури - ц≥ною, обс¤гом попиту ≥ об-с¤гом пропозиц≥њ. “иповими будуть три основних ¤к≥сних стани ринковоњ кон'юнктури: деф≥цит, надлишок товару ≥ ринкова р≥вно-вага. -
” д≥апазон≥ значень ц≥ни в≥д 300 до 500 г. о./т, тобто в межах значень кривих попиту та пропозиц≥њ, визначених точками ƒ1- √1 -¬1¬-√-ƒ1 маЇмо деф≥цит продукц≥њ на ринку. ƒеф≥цит харак-теризуЇ певний стан кон'юнктури ринку, коли платоспроможний попит перевищуЇ пропозиц≥ю при ф≥ксованому значенн≥ ц≥ни. ” нашому випадку будь-¤кому вираженню ц≥ни в зазначеному д≥апа-зон≥ в≥дпов≥датиме значенн¤ обс¤гу попиту, б≥льше за значенн¤

–»—.14
обс¤гу пропозиц≥њ. –≥зниц¤ м≥ж в≥дпов≥дними значенн¤ми Ї к≥льк≥с-ним вираженн¤м величини деф≥циту або незадоволеного попиту. Ќа граф≥ку це горизонтальна в≥дстань м≥ж в≥дпов≥дними точками на крив≥й пропозиц≥њ та крив≥й попиту. Ќаприклад, при ц≥н≥ продукту 400 г. о./т величина деф≥циту становитиме √ - √1 = 16 - 7 = = 9 тис. т. —аме на таку к≥льк≥сть товару буде не задоволене пла-тоспроможний попит при величин≥ ц≥ни на товар ≥ пропозиц≥њ, що склалис¤.
ƒеф≥цитна кон'юнктура ринку може бути короткочасною (ви-падковою), а може мати сталий характер.  ороткочасний деф≥цит на ринку може виникати ¤к у систем≥ переважно ринкового, так ≥ позаринкового регулюванн¤ економ≥ки. ¬≥н в≥дбиваЇ тимчасов≥ дис-пропорц≥њ у в≥дтворенн≥ певного продукту ≥ част≥ше пов'¤заний ≥з структурними зрушенн¤ми в економ≥ц≥, порушенн¤ми цикл≥чност≥ виробництва, ц≥новими факторами.
“ривалого характеру деф≥цитов≥ надають певна система еконо-м≥чних в≥дносин та принципов≥ засади в≥дпов≥дноњ модел≥ господа-рюванн¤.
«а певних економ≥чних умов деф≥цит ¤к ст≥йка диспропорц≥¤ попиту ≥ пропозиц≥њ набуваЇ загального, тривалого характеру. «на-ход¤чи вираженн¤ на м≥кроеконом≥чному р≥вн≥, на р≥вн≥ конкрет-ного споживача ≥ виробника товару, цей р≥д деф≥циту Ї макро-економ≥чною, тобто загальною дл¤ народного господарства, харак-теристикою. ѕозаринкова ≥ позац≥нова природа такого роду деф≥-циту криЇтьс¤ в принципових засадах господарського механ≥зму певноњ економ≥чноњ системи. ¬≥домий угорський економ≥ст янош  орн≥њ вважаЇ можливим нав≥ть класиф≥кувати за ц≥Їю ознакою основн≥ сучасн≥ типи господарюванн¤ ¤к ресурсообмежену (≥нши-ми словами, пост≥йнодеф≥цитну) економ≥ку та економ≥ку обмеже-ного попиту.
 ласичним прикладом ресурсообмеженоњ економ≥ки тривалий час була економ≥ка —–—– та крањн —х≥дноњ ™вропи. ¬насл≥док функ-ц≥онуванн¤ адм≥н≥стративно-командноњ модел≥ управл≥нн¤ економ≥-кою цих крањн виробилас¤ специф≥чна господарська система. ’а-рактерними њњ ознаками Ї: в≥докремленн¤ власника в≥д виробника, а функц≥њ безпосереднього господарюванн¤ в≥д функц≥њ управл≥нн¤ ≥ плануванн¤; в≥дсутн≥сть ринкового контролю сп≥вв≥дношенн¤ ви-робництва ≥ реальноњ потреби в товарах, плануванн¤ "в≥д дос¤гну-того"; безмежн≥сть державноњ бюджетноњ п≥дтримки нерентабель-ного виробництва; символ≥чн≥сть економ≥чних стимул≥в прац≥ та впливу ц≥н на повед≥нку виробника, ст≥йка ≥нвестиц≥йна напруже-н≥сть тощо.
ѕротилежним станом ринковоњ кон'юнктури Ї надлишок товару на ринку. “оварний надлишок характеризуЇ стан ринковоњ кон'юнк-тури, коли за певноњ ц≥ни пропозиц≥¤ товару на ринку перекриваЇ платоспроможну потребу в ньому, тобто перевищуЇ попит. «верне-мос¤ до граф≥ка, наведеного на рис. 14. ¬с»шаченн¤ попиту ≥ про-позиц≥њ, що в≥дпов≥дають надлишковому стану ринковоњ кон'юнк-тури, м≥ст¤тьс¤ на кривих попиту ≥ пропозиц≥њ у межах точок ј-Ѕ-я¬,-5,-ј,. «наченн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ у визначених межах в≥дпов≥дають значенн¤м ц≥ни товару в≥д 500 до 700 г. о./т. Ѕудь-¤кому значенню ц≥ни в цьому випадку в≥дпов≥датиме зна-ченн¤ пропозиц≥њ, що перевищуЇ значенн¤ попиту. √оризонталь-на дистанц≥¤ м≥ж точками кривих попиту ≥ пропозиц≥њ к≥льк≥сно характеризуЇ розм≥ри надлишковоњ пропозиц≥њ товару. ÷ей над-лишковий товар не буде куплений споживачем за ц≥ною, що вста-новлена на нього в межах к≥льк≥сно визначеного попиту. ¬ на-шому приклад≥ при ц≥н≥ 600 г. о./т обс¤г надлишкового товару становитиме: Ѕ1 - Ѕ = 17 - 9 = 8 тис. т. —аме цей обс¤г про-понованого товару не зможе знайти свого покупц¤ при ц≥н≥ 600 г. о./т.
як ≥ у випадку з деф≥цитною ринковою кон'юнктурою, надли-шок товару на ринку може бути тимчасовим чи стаб≥льним. ≤люс-трац≥Їю екстремального ви¤ву пер≥одичноњ надлишковоњ кон'юнк-тури ринку можуть бути кризи перевиробництва товар≥в.
—оц≥ально-економ≥чн≥ передумови ст≥йкого перевищенн¤ пропо-зиц≥њ над товарним попитом виникають при безпосередньому зв'¤зку товаровиробника з ринком, з покупцем ¤к представником завжди конкретного платоспроможного попиту. ѕоЇднанн¤ економ≥чноњ са-мост≥йност≥ товаровиробника з економ≥чною в≥дпов≥дальн≥стю за результати господарюванн¤ робить ѕошук покупц¤ продукц≥њ зако-ном економ≥чного виживанн¤ ≥ розвитку. ¬иникаЇ конкуренц≥¤ виробник≥в за право реал≥зувати свою продукц≥ю покупцев≥, що веде до насиченн¤ ринку товарами.
—учасна модель зм≥шаноњ економ≥ки, що спираЇтьс¤ на зазна-чен≥ принципи, пост≥йно в≥дтворюЇ де¤кий надлишок матер≥аль-них, трудових, ≥нвестиц≥йних ресурс≥в. ¬елику роль у цьому про-цес≥ в≥д≥граЇ стимулюючий вплив ц≥н при паралельному ц≥леспр¤-мованому державному регулюванн≥ попиту засобами ф≥нансово-монетарного ≥ ф≥скального (податкового) впливу.
≤ нарешт≥, вид≥лимо ще один ≥стотний стан ринковоњ кон'юнкту-ри, що характеризуЇтьс¤ точкою зб≥гу значень попиту ≥ пропозиц≥њ, - стан ринковоњ р≥вноваги, тобто повну в≥дпов≥дн≥сть обс¤гу пропо-зиц≥њ та обс¤гу попиту за умови встановленн¤ певного р≥вн¤ ц≥ни, що задовольн¤Ї продавц≥в ≥ покупц≥в товару. “ака кон'юнктура ринку Ї, ¤к правило, короткочасною, ¤кщо мати на уваз≥ пост≥йне балан-суванн¤ значень попиту ≥ пропозиц≥њ навколо точки р≥вноваги. –ин-кову р≥вновагу ¤к бажаний стан кон'юнктури неможливо заф≥ксу-вати на тривалий терм≥н. ÷е суперечило б д≥њ ран≥ше зазначених рухливих фактор≥в. —уперечн≥сть м≥ж потребою у збалансованост≥ попиту ≥ пропозиц≥њ та об'Їктивно обмеженими можливост¤ми њх п≥дтриманн¤ Ї основною в систем≥ причин неефективност≥ центра-л≥зованого директивного плануванн¤ виробництва.
 ≥льк≥сть товару на ринку дор≥внюЇ платоспроможному попиту на нього при встановленн≥ ц≥ни на товар, що характеризуЇтьс¤ ¤к ц≥на р≥вноваги.
І 6.  оливанн¤ ц≥н, ц≥на р≥вноваги
Ќа практиц≥ ц≥на р≥вноваги встановлюЇтьс¤ ¤к загальне дл¤ по-питу ≥ пропозиц≥њ середнЇ значенн¤ ц≥ни певного товару за умови збалансованост≥ абсолютних потенц≥йних значень пропозиц≥њ та попиту на товар. ќстаннЇ важливо п≥дкреслити, адже будь-¤ка ц≥на товару на ринку фактично ф≥ксуЇ сп≥врозм≥рн≥сть акт≥в куп≥вл≥-продажу. ѕроте такий зб≥г в одному випадку (деф≥цит товару) л≥м≥туватиметьс¤ низькою щодо попиту пропозиц≥Їю товару, а в другому (надлишок товару) - обмеженим платоспроможним по-питом. ¬≥дпов≥дними реальними величинами ринковоњ кон'юнк-тури будуть значенн¤ обс¤гу куп≥вл≥-продажу, що знаход¤тьс¤ л≥в≥ше в≥д значенн¤ точки р≥вноваги (в≥дносно вертикальноњ ос≥, проведеноњ через нењ). ¬ нашому приклад≥ це можуть бути точки ј-Ѕ-¬¬1 -ƒ1.
«наченн¤ ц≥ни в ус≥х точках незбалансованого сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ на ринку Ї рухливими величинами. ÷≥на това-ру зумовлюЇтьс¤ характером ≥ величиною нер≥вност≥ м≥ж попитом ≥ пропозиц≥Їю. “ак, дл¤ вс≥х значень сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропо-зиц≥њ, що лежать нижче точки р≥вноваги (в нашому приклад≥ д≥л¤н-ка деф≥циту ƒ1 -√1 -¬1¬-√-ƒ), напр¤м руху ц≥ни визначаЇтьс¤ перевищенн¤м платоспроможного попиту над пропозиц≥Їю. ” цьому випадку обмежена пропозиц≥¤ товару на ринку ≥ незадоволена д≥йс-на потреба в ньому створюють конкуренц≥ю. Ќайд≥Їв≥шим аргу-ментом у конкуренц≥њ покупц≥в Ї б≥льш висока ц≥на, пропонована за товар. «а цих обставин ц≥на маЇ п≥двищуватис¤, стимулюючи розширенн¤ пропозиц≥њ товару на ринку. „им б≥льше було абсо-лютне значенн¤ деф≥циту товару на ринку, тим швидше зростати-ме ц≥на.
ѕротилежна тенденц≥¤ руху Ї характерною дл¤ ринковоњ кон'юнк-тури, що визначаЇтьс¤ надлишковою пропозиц≥Їю товар≥в (у нашому приклад≥ це д≥л¤нка ј-Ѕ-¬¬1 -Ѕ1 -ј1 ). ѕануючим фактором зм≥ни ц≥ни товару Ї перенасиченн¤ ринку товарами певного виду, ¤к≥ не знаход¤ть збуту. ÷е спонукаЇ продавц¤ до пол≥пшенн¤ свого товару. ÷≥нова конкуренц≥¤ продавц≥в товару веде до зниженн¤ ц≥ни ≥ роз-ширенн¤ за рахунок цього платоспроможного попиту. Ўвидк≥сть зниженн¤ ц≥н в≥дпов≥даЇ обс¤гу надлишковоњ продукц≥њ на ринку ≥ зм≥нюЇтьс¤ разом з ним.
¬ обох випадках ринковоњ кон'юнктури вектор коливанн¤ ц≥н направлений до точки р≥вноваги, де встановлюЇтьс¤ тимчасова зба-лансован≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ, а ц≥на набуваЇ значенн¤ р≥вно-важноњ ц≥ни. ѕри цьому деф≥цитному ринков≥ в≥дпов≥даЇ вектор, направлений догори, а ринков≥ надлишковоњ пропозиц≥њ - вектор, направлений донизу. “очка зб≥гу двох вектор≥в не Ї "к≥нцевою зу-пинкою" њхнього руху. як ≥ ма¤тник годинника, вони минають точ-ку р≥вноваги, щоб зупинити св≥й рух на позначц≥ протилежного екстремального значенн¤ ц≥ни. “аке пост≥йне коливанн¤ ц≥ни това-ру навколо ц≥ни р≥вноваги зумовлене ≥нерц≥йн≥стю в тенденц≥¤х зм≥ни ринкового сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ. ¬оно Ї необ-х≥дною передумовою д≥њ ринкового механ≥зму п≥дтриманн¤ еконо-м≥чних пропорц≥й, встановленн¤ динам≥чноњ збалансованост≥ вироб-ництва ≥ споживанн¤.
“очка р≥вноваги характеризуЇ р≥вень ц≥н, що за своЇю величиною найб≥льше в≥дпов≥даЇ сусп≥льне необх≥дним нормальним умовам в≥д-творенн¤ певного товару, з одного боку, ≥ робочоњ сили (б≥льш широ-ко - особистост≥) споживача цього товару - з ≥ншого. ” зв'¤зку з цим на ц≥н≥ р≥вноваги ¤к показнику збалансованост≥ попиту ≥ пропо-зиц≥њ грунтуЇтьс¤ економ≥чна р≥вновага в широкому розум≥нн≥ слова.
І 7. фактори ≥ методи ринкового ц≥ноутворенн¤
« процесу виробництва товар виходить ¤к нос≥й вартост≥ та спо-живноњ вартост≥. ¬арт≥сть товару - це к≥льк≥сна визначен≥сть вт≥-леноњ в ньому уречевленоњ та живоњ прац≥. ¬ажливою њњ складовою Ї витрати виробництва, що визначаютьс¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ виробни-
чого процесу. ¬иход¤чи з товаром на ринок, виробник достеменно знаЇ, ск≥льки в≥н коштував йому ¤к виробников≥.
ƒл¤ споживача на ринку товар представлений його споживною варт≥стю.  орисн≥ ¤кост≥ товару Ї руш≥йною силою зац≥кавленост≥ покупц¤ у придбанн≥ товару. ќр≥Їнтуючись на попередньо пропо-новану продавцем ц≥ну товару, покупець визначаЇ, чи вартий в≥н тих споживчих ¤костей, що в ньому вт≥лен≥, ≥ чи зможуть вони задовольнити запити покупц¤.
Ќа етап≥ виходу товару з сфери виробництва д≥Ї закон вартост≥, що встановлюЇ попередню варт≥сну пропозиц≥ю майбутнього рин-кового обм≥ну залежно в≥д його ринковоњ вартост≥. ƒом≥нуючим законом ц≥ноутворенн¤ в об≥гу стаЇ закон попиту ≥ пропозиц≥њ, ¤кий коригуЇ варт≥сть в≥дпов≥дно до споживноњ вартост≥ товару. ÷≥на про-позиц≥њ та ц≥на попиту, що формуютьс¤ п≥д д≥Їю зазначених зако-н≥в, зустр≥чаютьс¤ на ринку, щоб знайти де¤ку середню величину ц≥ни - ринкову ц≥ну товару.  оливанн¤ ринковоњ ц≥ни залежно в≥д попиту ≥ пропозиц≥њ об'Їктивно обмежен≥ в д≥апазон≥, де дл¤ вироб-ника нижн¤ межа визначаЇтьс¤ варт≥стю середн≥х витрат вироб-ництва, а верхн¤ - граничною к≥льк≥стю грошей у споживача, тоб-то р≥внем його платоспроможност≥.
«наченн¤ ц≥ни ¤к грошового вираженн¤ вартост≥ товару не Ї вичерпним: ринкова ц≥на фокусуЇ складн≥ економ≥чн≥ зв'¤зки м≥ж середн≥ми сусп≥льними умовами виробництва товару ≥ можливос-т¤ми його споживанн¤. як ≥ндикатор нормального зворотного зв'¤з-ку м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м, у процес≥ в≥дтворенн¤ про-дукту ц≥на маЇ встановлювати в≥дпов≥дн≥сть к≥лькост≥ та ¤кост≥ спо-живних вартостей ≥з платоспроможним попитом, активно вплива-ти на р≥вень ≥ масштаби виробництва товару в межах середн≥х умов
ефективност≥.
ќтже, визначальними факторами ринковоњ економ≥ки Ї: 1) вар-т≥сть товару; 2) сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ, зумовлене пе-редус≥м споживною варт≥стю товару. “аку подв≥йну залежн≥сть ко-ливань ринковоњ ц≥ни подано на рис. 15.
–ух кривоњ ц≥ни товару ÷ в≥дбуваЇтьс¤ навколо значень сусп≥ль-ноњ вартост≥ товару - пр¤моњ ¬. «наченн¤ в≥дхилень кривоњ ÷ в≥д пр¤моњ ¬ (+? чи -?), тобто в≥дхилень ц≥ни в≥д вартост≥ товару, зумовлюЇтьс¤ в≥дхиленн¤м к≥льк≥сного обс¤гу споживних вартостей на ринку (крива —) в≥дносно пр¤моњ ѕ, що визначаЇ платоспромож-ний попит на цей товар. ¬еличина в≥дхилень в≥д ц≥ни товару вста-новлюЇтьс¤ в обернено пропорц≥йн≥й залежност≥ в≥д в≥дпов≥дних значень пропозиц≥њ товару в≥дносно попиту.
«наченн¤м к≥льк≥сного надлишку споживних вартостей на рин-ку (+ ? на крив≥й —) в≥дпов≥дають значенн¤ ц≥ни товару, нижч≥ в≥д його вартост≥ (-? на крив≥й ÷], ≥ навпаки. “очка зб≥гу ц≥ни товару
з його сусп≥льною варт≥стю 0 в≥дпов≥даЇ ринков≥й р≥вноваз≥ попиту
≥ пропозиц≥њ. —аме за цих умов сума ц≥н товар≥в дор≥внюЇ сум≥ њхн≥х вартостей у сусп≥льств≥ в ц≥лому.
 р≥м наведених визначальних фактор≥в формуванн¤ ринковоњ ц≥ни, важливим Ї також фактор розвитку ≥нфл¤ц≥њ. ¬она спричин¤Ї зростанн¤ ц≥н на вс≥ товари.
—учасна теор≥¤ ≥ практика ц≥ноутворенн¤ - це продукт трива-лоњ еволюц≥њ соц≥ально-економ≥чних в≥дносин сусп≥льства. Ѕезпереч-ним дос¤гненн¤м у ход≥ ц≥Їњ еволюц≥њ свого часу була марксистсь-ка трудова теор≥¤ вартост≥, що систематизувала ≥ розвинула в≥дпо-в≥дн≥ погл¤ди ј. —м≥та та ≥н. ѕрагматизм ринкових в≥дносин в њхн≥й п≥дприЇмницьк≥й форм≥ XIX ст. вимагав розширенн¤ анал≥зу фак-тор≥в ц≥ноформуванн¤ ¤к у сфер≥ виробництва, так ≥ поза ним. ¬и-никла теор≥¤ "граничноњ продуктивност≥ фактор≥в виробництва", в ¤к≥й розгл¤далас¤ участь у формуванн≥ вартост≥ товару вс≥х факто-р≥в виробничого процесу - кап≥талу, прац≥ та земл≥ (природних фактор≥в). «а твердженн¤м ƒж. Ѕ.  ларка, участь кожного фактора виробництва у формуванн≥ вартост≥ визначаЇтьс¤ "граничним про-дуктом". ќстанн≥й показуЇ, ¤ку саме частину вироблюваного про-дукту (його вартост≥) можна створити за допомогою ф≥ксованоњ додатковоњ к≥лькост≥ окремого фактора при незм≥нному значенн≥ ≥нших. ¬≥дпов≥дно до "граничного продукту" маЇ в≥дбутис¤ розпо-д≥л доход≥в за факторами.
—уттЇве значенн¤ дл¤ по¤сненн¤ коригуючого впливу на ц≥ну фактор≥в, що лежать поза виробництвом, маЇ теор≥¤ "граничноњ корисност≥", що виникла в останн≥й третин≥ XX ст. Ќе заперечую-чи залежност≥ ринковоњ ц≥ни товару в≥д платоспроможного попиту ≥ споживних характеристик товару, ц¤ теор≥¤ дещо г≥пербол≥зу-вала вплив психолог≥чних фактор≥в, суб'Їктивноњ оц≥нки корисно-ст≥ товару на ц≥ноутворенн¤.  орисною була њњ пров≥дна ≥де¤ -
залежн≥сть к≥нцевоњ ринковоњ ц≥ни товару в≥д споживача ≥ тих економ≥чних умов, за ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ куп≥вл¤-продаж. ÷≥нн≥сть благ, що обертаютьс¤ на ринку, перебуваЇ в безпосередн≥й залеж-ност≥ в≥д обс¤гу на¤вних ресурс≥в у виробника ≥ доход≥в у спожива-ча. Ћ≥м≥тован≥сть ресурс≥в ≥ доход≥в в≥д≥граЇ роль додаткового фак-тора руху ц≥ни товару. ѕри обмеженн≥ ресурс≥в "гранична корис-н≥сть" деф≥цитного товару п≥двищуЇтьс¤ за умов конкуренц≥њ по-купц≥в, зростаЇ його в≥дносна ц≥нн≥сть дл¤ споживача, а отже, ≥ ц≥на. "Ќизька межа" доход≥в зменшуЇ "граничну корисн≥сть", вста-новлюЇ рамки споживанн¤ шл¤хом приведенн¤ ц≥ни ≥ споживноњ вартост≥ товар≥в у в≥дпов≥дн≥сть з≥ платоспроможним попитом. Ќа в≥дм≥ну в≥д трудовоњ теор≥њ вартост≥ теор≥¤ "граничноњ корисност≥" робить наголос на споживн≥й вартост≥ товару ¤к фактор≥ ц≥ноутво-ренн¤.
«годом принципов≥ положенн¤ теор≥њ, розроблен≥ представника-ми "австр≥йськоњ школи"  . ћенгером, ‘. ¬≥зером, ≈. Ѕем-Ѕавер-ком, а також Ћ. ¬альрасом (Ўвейцар≥¤) та ”. ƒжевонсом (¬ели-кобритан≥¤), конкретизувалис¤ у п≥дходах "кардинал≥ст≥в" та "орди-нал≥ст≥в". ѕерш≥ (найв≥дом≥ший серед них ј. ћаршалл) виходили з де¤коњ абсолютноњ "граничноњ корисност≥" товару, що встановлюЇ ф≥ксовану верхню межу вартост≥. "ќрдинал≥сти", навпаки, п≥дхо-дили до "граничноњ корисност≥" будь-¤кого товару ¤к до в≥дносноњ величини, що визначаЇтьс¤ з≥ставленн¤м в≥дданоњ покупц¤ми пере-ваги певним споживним ¤кост¤м товар≥в (ƒж. ’≥кс, ѕ. —амуельсон та ≥н.).
ј. ћаршалл в 70-т≥ роки XIX ст. розпочав пошук теоретичних обгрунтувань ринкового ц≥ноутворенн¤ на баз≥ поЇднанн¤ вс≥х за-значених п≥дход≥в. ¬≥н вважав себе наступником ƒ. –≥кардо ≥ в своњх досл≥дженн¤х поЇднав теор≥њ витрат виробництва, попиту ≥ пропо-зиц≥њ, продуктивност≥ та пом≥рност≥ з поширеними теор≥¤ми "гра-ничноњ продуктивност≥".
Ќа практиц≥ в сучасн≥й зм≥шан≥й економ≥ц≥ розвинених крањн використовуютьс¤ р≥зн≥ методи формуванн¤ ц≥н. ‘ункц≥¤ ц≥но-утворенн¤ реал≥зуЇтьс¤ самим господарюючим суб'Їктом - вироб-ником (ф≥рмою, акц≥онерною компан≥Їю, монопол≥стичним об'Їд-нанн¤м, державним п≥дприЇмством тощо) або посередницьким струк-турам (торговим, маркетинговим), що доставл¤ють товар на ринок. Ќайпоширен≥шим ≥ найпрост≥шим Ї метод, за ¤ким ринкова ц≥на визначаЇтьс¤ двома к≥льк≥сними параметрами: соб≥варт≥стю вироб-ництва товару плюс середньою величиною прибутку. ÷ей метод д≥став умовну назву "соб≥варт≥сть ≥ прибуток'1.
“ехн≥чно складн≥шим Ї метод "контрольноњ точки", що грунту-Їтьс¤ на виробнич≥й функц≥њ  обба-ƒугласа (Cobb-Douglas Produc-tion Function). ¬она заснована на припущенн¤х, що гранична в≥ддача ресурс≥в зменшуЇтьс¤, а коеф≥ц≥Їнти еластичност≥ вироб-ництва за затратами залишаютьс¤ незм≥нними. ѕри цьому елас-тичн≥сть зам≥щенн¤ ресурс≥в в будь-¤к≥й точц≥ дор≥внюЇ 1. јлгеб-рањчний вираз функц≥њ, що описуЇ загальноеконом≥чний р≥вень, такий:

‘.10
де N - нац≥ональний доход; ј - коеф≥ц≥Їнт розм≥рност≥; L,   - в≥дпов≥дн≥ об'Їми застосованоњ прац≥ та кап≥талу; , – - незм≥нн≥ коеф≥ц≥Їнти еластичност≥ виробництва, в≥дпов≥дно по прац≥ та кап≥талу.
‘ункц≥¤, що розгл¤даЇтьс¤, даЇ можлив≥сть визначати р≥вень дохо-ду в≥дпов≥дно до характеру зм≥нних. якщо ња 4- – == 1, ≥снуЇ л≥н≥й-на залежн≥сть; в ус≥х ≥нших випадках ефект масштабу позитивний, коли ≈се + – > 1, ≥ негативний, коли 2а + ? < 1. јналог≥чно можна визначити варт≥сн≥ значенн¤ виробництва на локальних р≥вн¤х.
’оча за другим методом враховуЇтьс¤ широке коло фактор≥в ц≥ноформуванн¤, в≥н, ¤к ≥ перший, маЇ ≥стотний недол≥к: викорис-танн¤ л≥н≥йних залежностей м≥ж значенн¤ми фактор≥в динам≥ки ринковоњ ц≥ни. ”сунути його можна за допомогою методу, заснова-ного на визначенн≥ показника ц≥новоњ еластичност≥, коли отриму-ють к≥льк≥сне вираженн¤ можливого д≥апазону коливанн¤ ринко-вих ц≥н залежно в≥д динам≥ки обс¤гу попиту на товар:

‘.11
де ≈^ - ц≥нова еластичн≥сть; я,, Ћд - значенн¤ зм≥ни попиту; ÷,, ÷^ - значенн¤ зм≥ни ц≥ни.
≤нод≥ застосовують метод "споживноњ вартост≥", коли за допомо-гою експертних оц≥нок споживних властивостей товару визнача-ють ц≥нову пол≥тику на ринку певного товару.
÷≥ноутворенн¤ в ринкових умовах реал≥зуЇтьс¤ через ц≥нову стра-тег≥ю продавц¤ товару. «агальними напр¤мами ц≥новоњ стратег≥њ Ї:
1) визначенн¤ м≥сц¤ ц≥ни в систем≥ засоб≥в конкурентноњ бороть-би на ринку; 2) виб≥р методу розрахунку ц≥ни; 3) характер ц≥но-воњ адаптац≥њ нових товар≥в на ринку; 4) зв'¤зок ц≥ни з життЇвим циклом товару; 5) моделюванн¤ в≥дношенн¤ покупц¤ до ц≥ни това-ру; 6) анал≥з обмежень ринкового ≥ позаринкового характеру на ц≥ну.
«агальн≥ принципи ≥ методи ц≥ноутворенн¤ можуть використо-вуватись залежно в≥д конкретноњ сфери ринкових в≥дносин, харак-теру ≥ м≥сц¤ застосуванн¤ ц≥н, а також способу њх використанн¤ (табл. 7).