–озд≥л 12
ќ—Ќќ¬Ќ≤ –”Ў≤…Ќ≤ —»Ћ» “ј ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ «ј ќЌ» “ќ¬ј–Ќќ√ќ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј
І 1. —уперечност≥ - джерело ≥ руш≥йна сила розвитку товарного виробництва
—учасне ринкове господарство Ї практичною реал≥зац≥Їю ру-ш≥йних сил та економ≥чних закон≥в товарного виробництва. ўо це за сили? ¬ чому њх сутн≥сть? «а ¤кими законами управл¤ють товар-ним виробництвом? «а ¤ких умов воно розвиватиметьс¤? ¬≥дпов≥д≥ на ц≥ запитанн¤ спри¤тимуть ірунтовному розгл¤ду проблем сучас-ного ринкового господарства, ¤кому нин≥ немаЇ альтернативи при вс≥х його економ≥чних ≥ особливо соц≥альних суперечност¤х.
“оварному виробництву властив≥ особлив≥ сили розвитку, ¤к≥ ви¤вилис¤ в зародков≥й форм≥ вже на початкових етапах виник-ненн¤ елемент≥в товарноњ системи, що прот¤гом тис¤чол≥ть пере-творилас¤ на загальну форму виробництва. ƒо них належать сили руху та пост≥йного розвитку ≥ вдосконаленн¤ виробництва, сили саморозвитку, саморегулюванн¤. якщо економ≥ка т≥Їњ чи ≥ншоњ крањ-ни пов'¤зана з товарним виробництвом, то держава (центр) не може зупинити розвиток виробництва, продуктивних сил, а може стати лише гальмом чи, навпаки, спри¤ти цьому розвитков≥. ¬клинив-шись до економ≥чноњ системи, ¤к≥й не властивий такий тип вироб-ництва, товарне виробництво поступово розламуЇ цю систему. —проби зупинити його руйн≥вну силу супроводжуютьс¤ соц≥альни-ми катакл≥змами ≥, врешт≥-решт, Ї безрезультатними.
ƒл¤ визначенн¤ механ≥зму функц≥онуванн¤ руш≥йних сил, що вт≥лен≥ в товарному виробництв≥, необх≥дно враховувати закон д≥а-лектики про суперечност≥ ¤к джерело ≥ руш≥йну силу розвитку, ¤кий Ї ¤дром д≥алектики. ¬ товарному виробництв≥ такою супереч-н≥стю Ї суперечн≥сть, вт≥лена в товар≥, що становить основу сус-п≥льного багатства в елементарн≥й форм≥. ÷е суперечн≥сть м≥ж кон-кретною та абстрактною працею. ƒвоњста, суперечлива природа прац≥, ¤ка створюЇ товар, Ї основою вс≥х ≥нших, пох≥дних супереч-ностей товару ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ передус≥м у суперечност≥ м≥ж спожив-ною варт≥стю та варт≥стю, а також м≥ж ≥ндив≥дуальним ≥ сусп≥льне необх≥дним часом, витраченим на виробництво товару.
—уперечност≥, вт≥лен≥ в товар≥, - це Їдн≥сть протилежностей, тобто њх взаЇмод≥¤. ѕост≥йне розв'¤занн¤ ≥ в≥дтворенн¤ супереч-ностей товару Ї внутр≥шн≥м зм≥стом розвитку виробництва.
Ќезалежно в≥д сусп≥льноњ форми виробництво Ї визначальною умовою ≥снуванн¤ людства. …ого метою Ї задоволенн¤ потреб лю-дини - споживанн¤. ¬ р≥зних сусп≥льних системах зв'¤зок м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м зд≥йснюЇтьс¤ по-р≥зному. –озв'¤зан-н¤ суперечностей товарноњ форми пов'¤зано з пошуками найефек-тивн≥ших способ≥в зв'¤зку м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м. ÷ей зв'¤зок опосередкований формами обм≥ну та розпод≥лу, ¤к≥ також мають товарний характер.
—уперечност≥, вт≥лен≥ в товар≥, розв'¤зуютьс¤ тод≥, коли товаро-виробник його реал≥зуЇ. ќтже, споживна варт≥сть перетворюЇтьс¤ в свою протилежн≥сть - грошову форму. ÷им самим прац¤, витраче-на товаровиробником, одержуЇ сусп≥льне визнанн¤.  орисн≥сть бла-га "товару" визначаЇ споживач. “оваровиробник ставитьс¤ в певн≥ умови: виробництвом певного виду товару зайн¤то багато товаро-
виробник≥в, оск≥льки сусп≥льн≥ потреби щодо будь-¤кого товару до-сить велик≥. “ому взаЇмов≥дносини м≥ж товаровиробниками мають характер конкурентноњ боротьби, тобто боротьби виробника за споживача, за виг≥дн≥ умови реал≥зац≥њ своЇњ продукц≥њ.
ѕеретворенн¤ споживноњ вартост≥ в свою протилежн≥сть - вар-т≥сть зд≥йснюЇтьс¤ в процес≥ реал≥зац≥њ товар≥в на ринку через по-середництво ц≥ни - грошового вираженн¤ вартост≥, вт≥леноњ в то-вар≥ "прац¤". ¬ласне через грошову форму розв'¤зуютьс¤ супереч-ност≥ товару. ÷≥на, за ¤кою реал≥зуЇтьс¤ товар на даний момент, виражаЇ р≥вень сусп≥льне необх≥дних витрат на його виробництво, з≥ставленими з сусп≥льною корисн≥стю цього товару. ѕроте прац¤ товаровиробника в≥дособлена: кожний виробл¤Ї товар за власний рахунок, тобто витрати, що мають ≥ндив≥дуальний характер, р≥зн≥ за своЇю величиною. –инок через ц≥ну визначаЇ лише р≥вень сус-п≥льне необх≥дних витрат прац≥ на виробництво товару, тобто ви-трат, ¤к≥ вважаютьс¤ сусп≥льне нормальними (типовими, перес≥ч-ними) умовами виробництва, за ¤ких створюЇтьс¤ основна маса даного виду товару. ÷е Ї законом товарного виробництва, в≥домим ¤к закон вартост≥.
¬иробники товар≥в, у ¤ких ≥ндив≥дуальн≥ витрати зб≥гаютьс¤ ≥з сусп≥льне необх≥дними, при реал≥зац≥њ њх за ринковими ц≥нами в≥д-шкодовують витрати на њх виробництво та одержують надлишок - прибуток. ¬ особливо спри¤тливих умовах працюють т≥ товарови-робники, ≥ндив≥дуальн≥ витрати ¤ких нижч≥ за сусп≥льне необх≥дн≥. ѓх прибуток зростаЇ на величину р≥зниц≥ м≥ж сусп≥льне необх≥дни-ми та ≥ндив≥дуальними витратами. ¬ г≥ршому становищ≥ знаход¤ть-с¤ т≥ товаровиробники, ¤к≥ виробл¤ють товари при ≥ндив≥дуальних витратах, вищих, н≥ж сусп≥льне необх≥дн≥. ѕри дос¤гненн≥ певноњ меж≥ цього розриву виробництво товару стаЇ економ≥чно невиг≥д-ним, товаровиробники розорюютьс¤.
Ѕоротьба за дос¤гненн¤ приватного економ≥чного ≥нтересу, зрос-танн¤ прибутку - мета товаровиробник≥в. ќстанн≥ потрапл¤ють в неоднакове економ≥чне становище за сумами доход≥в. „им б≥ль-ший обс¤г товар≥в, необх≥дних споживачу, виробл¤Їтьс¤, чим менш≥ витрати виробництва, тим у виг≥дн≥шому становищ≥ знаходитьс¤ товаровиробник, тим ст≥йк≥ше його м≥сце в систем≥ сусп≥льного под≥лу прац≥.
ѕеретворенн¤ споживноњ вартост≥ товару на варт≥сть, перетворе-ну форму њњ - ц≥ну зумовлюЇ в≥дпов≥дн≥, обов'¤зков≥ вимоги до товаровиробника. ƒотриманн¤ цих вимог Ї необх≥дним дл¤ нього, ¤кщо в≥н хоче залишитис¤ товаровиробником. ”вага до ¤кост≥ то-вар≥в, њх асортименту, вивченн¤ попиту та пропозиц≥њ товар≥в на ринку з наступними висновками щодо обс¤гу виробництва, рекла-ми, пошуку ринку, зменшенн¤ витрат на виробництво товар≥в - ц≥ та ≥нш≥ вимоги пост≥йно турбують виробника. ¬≥д нього вимага-ютьс¤ п≥дприЇмництво, заповз¤тлив≥сть, енерг≥йн≥сть у сфер≥ ви-робництва та реал≥зац≥њ товар≥в.
–уш≥йн≥ сили розвитку, внутр≥шньо властив≥ товарному вироб-ництву, визр≥вали прот¤гом тис¤чол≥ть. ѕродуктом розвитку супе-речностей товару Ї грошова форма вираженн¤ сусп≥льне необх≥д-них витрат прац≥. ѕерех≥д в≥д одн≥Їњ сусп≥льно-економ≥чноњ системи до наступноњ зумовлювавс¤ розвитком продуктивних сил, поглиб-ленн¤м на ц≥й основ≥ сусп≥льного под≥лу прац≥. «ростала к≥льк≥сть продукт≥в дл¤ обм≥ну. ѕроцес вим≥ру та визначенн¤ ≥ндив≥дуальноњ прац≥, вт≥леноњ в товар≥, ¤к сусп≥льноњ з часом надто ускладнивс¤. —уперечност≥ товарного виробництва (м≥ж конкретною та абстрак-тною працею, споживною варт≥стю та варт≥стю, м≥ж ≥ндив≥дуаль-ною та сусп≥льною працею), њх розвиток визначили специф≥чний товар - золото, ¤кий почав виконувати функц≥ю загального екв≥-валента - грошей.
—уперечност≥ товару ¤к руш≥йноњ сили розвитку активно ви¤ви-лис¤ в пер≥од великого машинного виробництва, коли створювала-с¤ матер≥ально-техн≥чна основа виробничого п≥дприЇмницького господарюванн¤ кап≥талу. “оварне виробництво набувало загаль-ного характеру. —уперечност≥ товару стали властивими товару "ро-боча сила". ѕеретворенн¤ споживноњ вартост≥ робочоњ сили ¤к здат-ност≥ створювати б≥льшу варт≥сть, н≥ж вона варта, в ц≥ну поставило њњ нос≥¤ в специф≥чн≥ умови. ѕ≥д час анал≥зу п≥дприЇмництва ¤к системи розвинутого ринкового господарства головна увага звер-талась на ту обставину, що перетворенн¤ робочоњ сили в товар пов'¤зане з експлуатац≥Їю найманого прац≥вника, виробництвом та присвоЇнн¤м додатковоњ вартост≥. ¬се це так, але в т≥н≥ залиша-Їтьс¤ ≥нший б≥к проблеми.
ѕродаж робочоњ сили, перетворенн¤ споживноњ вартост≥ њњ в ц≥ну перетворювали њњ нос≥¤ - прац≥вника в соц≥альне активну особу. ѕрагненн¤ одержанн¤ та п≥двищенн¤ р≥вн¤ загальноосв≥тн≥х знань, квал≥ф≥кац≥њ, п≥двищенн¤ ¤кост≥ прац≥, перем≥на останньоњ стали нормою житт¤. « цим пов'¤зан≥ зростанн¤ ц≥ни робочоњ сили, диференц≥ац≥¤ в оплат≥, створенн¤ належних умов в≥дтворенн¤ њњ, формуванн¤ нового способу житт¤ в умовах соц≥альне ор≥Їнтова-ного ринку з ус≥ма складност¤ми та суперечност¤ми. –инку прац≥, ¤к ≥ ринку товар≥в, властива конкуренц≥¤. Ѕоротьба за робоч≥ м≥сц¤, збереженн¤ њх Ї додатковими стимулами високопродуктивноњ, ¤к≥сноњ прац≥. ≤накше можна залишитис¤ без роботи. —уперечност≥ товару "робоча сила", розв'¤занн¤ њх Ї важливими стимулами прискорен-н¤ науково-техн≥чного прогресу.
ѕеретворенн¤ робочоњ сили на товар зумовило виникненн¤ ба-гатьох соц≥альних форм боротьби за створенн¤ спри¤тлив≥ших умов
продажу та використанн¤ њњ, конфл≥ктних ситуац≥й м≥ж роботодавц¤-ми та продавц¤ми робочоњ сили. ¬ласники робочоњ сили в≥дстоювали право на використанн¤ цих форм. ѕри цьому не завжди дос¤гались необх≥дн≥ результати, але товаровиробник вимушений був зважувати, що його приватний економ≥чний ≥нтерес пов'¤заний з певними со-ц≥альними межами, переступати ¤к≥ небажано, а ≥нод≥ й небезпечно.
–уш≥йн≥ сили товарного виробництва спонукають виробника до безперервних ¤к≥сних зм≥н, тому системи господарюванн¤, осно-вою ¤ких Ї товарне виробництво, ви¤вилис¤ найспри¤тлив≥шими до використанн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу.
І 2. ≈коном≥чн≥ закони ≥ категор≥њ товарного виробництва
“оваровиробники, ¤к≥ неспроможн≥ освоњти нову техн≥ку та тех-нолог≥ю, працюють в г≥рших умовах, у них немаЇ перспективи ≥сну-ванн¤.
«акон вартост≥ позбавл¤Ї товаровиробника права вибору: ви-робл¤ти чи не виробл¤ти ¤к≥сн≥ товари; знижувати чи не знижува-ти витрати на њх виробництво; впроваджувати чи н≥ нову техн≥ку та технолог≥ю; поводити себе активно чи пасивно у виробництв≥ та реал≥зац≥њ продукц≥њ. якщо в≥н хоче залишитис¤ товаровиробником, то повинен виробл¤ти, знижувати, впроваджувати, актив≥зувати
свою д≥¤льн≥сть, ризикувати.
¬иробництво та реал≥зац≥¤ споживноњ вартост≥ спри¤ли форму-ванню ст≥йких господарських зв'¤зк≥в м≥ж товаровиробниками, заснованих на жорстк≥й матер≥альн≥й в≥дпов≥дальност≥, обов'¤зко-вост≥ та взаЇмн≥й дов≥р≥.
” поЇднанн≥ ≥з законами попиту та пропозиц≥њ, через в≥дхилен-н¤ ц≥н в≥д вартост≥ закон вартост≥ виконуЇ функц≥ю регул¤тора сусп≥льного виробництва та розпод≥лу сусп≥льних ресурс≥в м≥ж р≥з-ними сферами виробництва. « п≥двищенн¤м попиту на окрем≥ то-вари зростають ц≥ни на них, а отже, ≥ прибуток товаровиробник≥в. Ќа розширенн¤ виробництва цих товар≥в спр¤мовуютьс¤ ресурси товаровиробник≥в ≥нших галузей, де виробл¤Їтьс¤ надм≥рна к≥ль-к≥сть товар≥в, ¤к≥ не поглинаютьс¤ попитом, ≥ на них знижуютьс¤ ц≥ни. ¬ епоху в≥льноњ конкуренц≥њ закон вартост≥ Ї стих≥йним регу-л¤тором сусп≥льного виробництва.
¬ сучасних умовах у р≥зних господарських системах регулюван-н¤м сусп≥льного виробництва, ¤к правило, займаЇтьс¤ держава. «ростаЇ значенн¤ планом≥рност≥, проте при цьому функц≥њ закону вартост≥ ¤к регул¤тора не усуваютьс¤. ќчевидно, формуванн¤ струк-тури виробництва, зм≥на њњ неможлив≥ без певних втрат. ¬рахуван-н¤ попиту та пропозиц≥њ, рух ц≥н Ї важливими ор≥Їнтирами розпод≥лу кап≥тал≥в, засоб≥в виробництва та робочоњ сили м≥ж р≥зними галуз¤ми виробництва. ≤нших над≥йн≥ших економ≥чних ор≥Їнтир≥в поки що не знайдено.
¬ажливо п≥дкреслити ще одну обставину: врахуванн¤ попиту та пропозиц≥њ, в≥дхиленн¤ ц≥н ≥ зм≥ни у виробництв≥ товар≥в п≥д њх впли-вом означають не що ≥нше, ¤к п≥дпор¤дкуванн¤ виробництва задо-воленню платоспроможних потреб член≥в сусп≥льства. ¬ розвину-тих економ≥чних системах, заснованих на використанн≥ закон≥в то-варного виробництва, подолано таке негативне ¤вище, ¤к хрон≥ч-ний деф≥цит товар≥в. “овар шукаЇ грошей, а не навпаки. —учасн≥ методи вивченн¤ ринку, спираючись на концепц≥ю маркетингу, дають змогу ≥стотно наблизити обс¤ги виробництва товар≥в та пла-тоспроможного попиту на них. ÷е спри¤Ї формуванню та п≥дтри-манню пропорц≥й сусп≥льного виробництва.
–озв'¤занн¤ суперечностей, д≥¤ економ≥чних закон≥в товарного виробництва пов'¤зан≥ з використанн¤м системи варт≥сних катего-р≥й.  р≥м уже згаданоњ вище ц≥ни до них сл≥д в≥днести соб≥варт≥сть продукц≥њ (≥ндив≥дуальн≥ витрати виробництва), прибуток, кредит ≥ в≥дсоток, земельну ренту, зароб≥тну плату та ≥н. ÷≥ категор≥њ Ї фор-мами використанн¤ закон≥в товарного виробництва.  р≥м того, вони Ї формами про¤ву сут≥ (вартост≥), але в≥дбивають цю суть у перетво-реному, модиф≥кованому вигл¤д≥. ¬ своЇму рус≥ ц≥ категор≥њ в≥до-соблюютьс¤ в≥д сут≥, набувають нових рис. ¬ економ≥чн≥й науц≥ ц≥ форми одержали назву перетворених.
¬арт≥сть ¤к категор≥¤ не може бути безпосередньо використана ¤к ≥нструмент у господарськ≥й практиц≥. ѕоки що немаЇ можливо-стей обл≥чувати та вим≥рювати витрати сусп≥льне необх≥дноњ прац≥ на виробництво товару в одиниц¤х робочого часу. ƒл¤ цього пот-р≥бн≥ ≥нш≥ матер≥ально-техн≥чна та соц≥альна основи. ¬ практиц≥ узагальненим представником вартост≥ Ї њњ грошова форма - ц≥на. ќсоблив≥стю руху ц≥ни Ї здатн≥сть њњ в≥дхил¤тис¤ в≥д вартост≥ това-ру. Ќа практиц≥ це оптова ц≥на п≥дприЇмства (ц≥на виробництва), монопольна ц≥на, роздр≥бна та ≥н. –оздр≥бна ц≥на, ¤кщо на њњ вели-чину ≥стотно не впливаЇ економ≥чна пол≥тика, Ї найближчою до вартост≥. ƒодатковий продукт ¤к частина вартост≥ в грошов≥й форм≥ Ї частиною ц≥ни ≥ ц≥лим набором категор≥й, потреба в ¤ких викли-кана господарською практикою. ƒо них належить передус≥м при-буток ¤к перетворена форма додатковоњ вартост≥. ѕрибуток, у свою чергу, виступаЇ в р≥зних формах. ѕеретворен≥ форми надто гнучк≥, пристосован≥ до р≥зних економ≥чних ситуац≥й. ÷≥ властивост≥ њх апро-бован≥ прот¤гом багатов≥ковоњ практики. Ќин≥ процес виробництва товару та його реал≥зац≥ю не можна у¤вити поза використанн¤м кредиту, з ¤ким пов'¤зана виплата в≥дсотк≥в. ÷е саме стосуЇтьс¤ торгового кап≥талу ≥ торгового прибутку.
¬икористанн¤ перетворених форм вартост≥ пов'¤зане з≥ ство-ренн¤м р≥зноман≥тних установ, системи обл≥ку. ѕрикладом можуть бути розгалужена банк≥всько-кредитна система, товарн≥ б≥рж≥.
« урахуванн¤м закон≥в товарного виробництва та варт≥сних ка-тегор≥й побудовано метод господарськоњ д≥¤льност≥ товаровиробни-ка - комерц≥йний розрахунок. „ерез нього ≥ реал≥зуютьс¤ руш≥йн≥ сили товарного виробництва, визначаЇтьс¤ результативн≥сть вико-ристанн¤ њх з≥ставленн¤м витрат та результат≥в господарюванн¤ кожного товаровиробника.  омерц≥йний розрахунок грунтуЇтьс¤ на конкуренц≥њ товаровиробник≥в, в≥дхиленн≥ ц≥н в≥д вартост≥, пос-т≥йних зм≥нах попиту та пропозиц≥њ товар≥в, визначаЇ л≥н≥ю пове-д≥нки товаровиробник≥в: пост≥йна рац≥онал≥зац≥¤ виробництва, тех-н≥чне удосконаленн¤ його матер≥альноњ бази, п≥двищенн¤ р≥вн¤ нормуванн¤ й обл≥ку витрат прац≥, удосконаленн¤ орган≥зац≥њ ви-робництва та прац≥, економ≥¤ матер≥альних витрат ≥, врешт≥-решт, зниженн¤ ≥ндив≥дуальних витрат на виробництво товар≥в, зближенн¤ њх з р≥внем сусп≥льне необх≥дних витрат.
 омерц≥йний розрахунок зумовлюЇ функц≥онуванн¤ в≥дособле-них форм кап≥талу (торгового, банк≥вського), сфери послуг. ¬≥н спри¤Ї реал≥зац≥њ закону економ≥њ часу, ¤кий визначають першим економ≥чним законом, що примушуЇ товаровиробника економити ресурси. ≤накше не можна залишатис¤ товаровиробником, реал≥-зувати св≥й економ≥чний ≥нтерес. ¬имагаютьс¤ п≥дприЇмлив≥сть, по-ст≥йний ризик, пошуки резерв≥в виробництва та шл¤х≥в викорис-танн¤ њх.
¬ умовах комерц≥йного розрахунку кругооборот ресурс≥в това-ровиробника передбачаЇ њх зростанн¤. ѕочаткове авансована гро-шова сума зб≥льшуЇтьс¤. якщо цього не в≥дбуваЇтьс¤, авансуванн¤ кошт≥в товаровиробником, виробництво та реал≥зац≥¤ товару поз-бавлен≥ сенсу.
√осподарюванн¤ на основ≥ комерц≥йного розрахунку неможливе без стаб≥льноњ грошовоњ одиниц≥. ¬ умовах ≥стотного коливанн¤ њњ ор≥Їнтири п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ втрачають ст≥йк≥сть. –уйнуЇть-с¤ основа комерц≥йних розрахунк≥в товаровиробника. ¬и¤вом неста-б≥льност≥ грошовоњ одиниц≥ Ї надм≥рне, таке, що не п≥ддаЇтьс¤ комер-ц≥йним прогнозам, коливанн¤ на ринку ц≥н не т≥льки на товари, ¤к≥ виробл¤Ї та реал≥зуЇ товаровиробник, а й на засоби виробництва, робочу силу, ¤к≥ в≥н купуЇ дл¤ орган≥зац≥њ виробництва, комерц≥йноњ д≥¤льност≥. –озрахунки, зроблен≥ сьогодн≥, можуть втратити будь-¤ке значенн¤ завтра.
Ќестаб≥льна грошова одиниц¤ перестаЇ виконувати функц≥ю м≥ри вартост≥, бути над≥йною формою економ≥чних зв'¤зк≥в м≥ж в≥дособ-леними товаровиробниками, ними та споживачами ¤к зас≥б об≥гу та зас≥б платежу. ¬она не може забезпечити над≥йний сусп≥льний вим≥р ≥ндив≥дуальних витрат прац≥ товаровиробник≥в. “им самим п≥дриваЇтьс¤ д≥¤ сил товарного виробництва. «багачуютьс¤ насам-перед не т≥, хто виробл¤Ї необх≥дн≥ сусп≥льству товари при менших витратах, а спекул¤нти, ¤к≥ використовують пост≥йне коливанн¤ ц≥н. —пекул¤ц≥¤ Ї нев≥д'Їмною рисою товарного виробництва, але не визначальною. ¬она закладена в самому процес≥ перетворенн¤ споживноњ вартост≥ в ц≥ну, в≥дособленн≥ торгового кап≥талу та тор-гового прибутку, пов'¤зана з руш≥йними силами товарного вироб-ництва, коливанн¤м попиту та пропозиц≥њ на окрем≥ товари. «а пев-них умов вона може бути в≥днесена до руш≥йних сил товарного виробництва, стимулювати д≥ю њх. ѕроте коли спекул¤ц≥¤ починаЇ брати верх, то це св≥дчить про серйозний розлад у товарному ви-робництв≥, його грошов≥й систем≥ внасл≥док знец≥ненн¤ грошей, надм≥рного випуску њх в об≥г, ≥нфл¤ц≥њ. —усп≥льне багатство не зро-стаЇ, навпаки, п≥дриваютьс¤ джерела його зростанн¤ внасл≥док хи-жацького перерозпод≥лу доход≥в.
ќтже, у товарному виробництв≥ важливе значенн¤ маЇ дотри-манн¤ закону грошового об≥гу. —уть його пол¤гаЇ в тому, що к≥ль-к≥сть грошей, необх≥дна дл¤ об≥гу товар≥в, повинна дор≥внювати сум≥ ц≥н ус≥х проданих товар≥в, под≥лен≥й на середнЇ число оборот≥в однойменних одиниць грошей. ѕри цьому в≥д суми ц≥н товар≥в тре-ба в≥дн¤ти суму ц≥н товар≥в, проданих у кредит, ≥ суму погашуваних платеж≥в ≥ додати суму платеж≥в, за ¤кими настав час оплати.
Ќадм≥рний випуск паперових грошей, к≥льк≥сть ¤ких перевищуЇ ≥снуючу товарну масу, призводить до зниженн¤ куп≥вельноњ спро-можност≥ грошових одиниць, тобто ≥нфл¤ц≥њ. “ака ситуац≥¤ харак-терна дл¤ пер≥од≥в соц≥альних потр¤с≥нь, стих≥йних катастроф, еко-ном≥чних криз ≥ воЇн, коли значно скорочуютьс¤ можливост≥ ви-пуску товар≥в ≥ в той самий час не зменшуютьс¤ або нав≥ть зроста-ють витрати держави, ¤ка п≥дтримуЇ обс¤ги виробництва ем≥с≥Їю паперових грошей.
≤нфл¤ц≥¤ п≥дриваЇ нормальне функц≥онуванн¤ грошовоњ систе-ми, негативно впливаЇ на процес товарного об≥гу, зумовлюЇ п≥д-вищенн¤ ц≥н практично на вс≥ товари. ÷е призводить до пад≥нн¤ р≥вн¤ житт¤ народу (особливо т≥Їњ його частини, ¤ка маЇ ф≥ксова-н≥ доходи), знижуЇ мотивац≥ю високопродуктивноњ прац≥, посилюЇ соц≥альне ≥ пол≥тичне напруженн¤ в сусп≥льств≥, а також страйко-вий рух, економ≥чн≥ втрати в≥д ¤кого негативно впливають на народ-не господарство ≥ створюють умови дл¤ дальшого зростанн¤ ≥н-фл¤ц≥њ.
¬≥дновленн¤ нормального функц≥онуванн¤ грошовоњ системи можливе лише на основ≥ подоланн¤ негативних економ≥чних ≥ су-сп≥льних ¤вищ. ќднак при цьому обов'¤зковими Ї заходи, безпосе-редньо спр¤мован≥ на подоланн¤ ≥нфл¤ц≥њ.
≤нфл¤ц≥¤ ¤к надлишок маси паперових грошей в об≥гу пор≥вн¤-но з ринковою товарною масою може бути зупинена насамперед вилученн¤м цих надлишкових грошових знак≥в з об≥гу. “акий ме-тод оздоровленн¤ грошового об≥гу маЇ назву дефл¤ц≥њ. ƒл¤ цього потр≥бн≥ чимал≥ державн≥ кошти. Ўл¤хом дефл¤ц≥њ в≥дновила ст≥й-к≥сть своЇњ валюти п≥сл¤ франко-прусськоњ в≥йни ‘ранц≥¤, а п≥сл¤ першоњ св≥товоњ - ¬еликобритан≥¤.
≤снуЇ ще метод нул≥ф≥кац≥њ: стар≥ грош≥ прир≥внюютьс¤ до нул¤, а зам≥сть них зд≥йснюЇтьс¤ випуск (ем≥с≥¤) нових. “ак, наприклад, були зам≥нен≥ стар≥ грош≥ у ‘ранц≥њ в пер≥од революц≥њ к≥нц¤ XVIII ст. ‘актично те саме було зроблено в Ќ≥меччин≥ в 1924 рД коли м≥ль¤рд старих марок було прир≥вн¤но до одн≥Їњ новоњ марки.
якщо паперова грошова маса не наст≥льки переповнюЇ ринок, щоб њњ куп≥вельна спроможн≥сть наблизилась до нул¤, ≥ в той же час уже дос¤гла таких розм≥р≥в, а також, ¤кщо держава не в змоз≥ ви-лучити з об≥гу надлишки, використовують девальвац≥ю. ¬она озна-чаЇ зниженн¤ курсу одиниц≥ паперових грошей. ÷е найпоширен≥-ший метод оздоровленн¤ грошового об≥гу.
ƒевальвац≥¤ будь-¤коњ валюти зач≥паЇ ≥нтереси насамперед широ-ких верств населенн¤ крањни, оск≥льки р≥зко п≥двищуЇ ц≥ни на пред-мети широкого вжитку. –азом з тим вона негативно в≥дбиваЇтьс¤ на економ≥ц≥ тих крањн, ¤к≥ ≥мпортують товари з держав, що провод¤ть девальвац≥ю, оск≥льки за один ≥ той самий обс¤г товар≥в ≥мпорту до-водитьс¤ платити дорожче в нац≥ональних грошових одиниц¤х.
«акони вартост≥, попиту та пропозиц≥њ, грошового об≥гу Ї осно-вою системи економ≥чних закон≥в товарного виробництва. ¬ крањ-нах з розвинутою системою товарного виробництва особливого значенн¤ набуваЇ забезпеченн¤ в≥дносноњ ст≥йкост≥ нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥. ѕор¤д з регулюючими функц≥¤ми ринку актив-ну роль у цьому в≥д≥грають держава, ф≥нансово-кредитна система. —в≥дченн¤м цього Ї авторитетн≥сть на внутр≥шньому ринку таких грошових одиниць, ¤к американський долар, н≥мецька марка, ан-гл≥йський фунт стерл≥нг≥в.
¬ ц≥лому загальн≥ залежност≥ м≥ж ц≥нн≥сними обс¤гами витрат ≥ результат≥в виробництва, м≥ж ц≥нами, попитом ≥ пропозиц≥Їю ¤вл¤ють собою поверхове вираженн¤ д≥њ загальних закон≥в товарно-го виробництва ≥ об≥гу - закон≥в вартост≥, попиту ≥ пропозиц≥њ тощо.
–еал≥зац≥¤ руш≥йних сил товарного виробництва можлива лише в певному господарському середовищ≥ при зростанн≥ економ≥чних функц≥й держави. ÷≥ сили несум≥сн≥ з монопол≥Їю в господарю-ванн≥, вони парал≥зуютьс¤ в умовах в≥дсутност≥ конкретного сере-довища, в≥льного ц≥ноутворенн¤.
≈коном≥ка ”крањни не може усп≥шно розвиватис¤, не спираю-чись на руш≥йн≥ сили розвитку, вт≥лен≥ в товарному виробництв≥, систему його закон≥в. ∆иттЇв≥сть такого п≥дходу була перев≥рена досв≥дом новоњ економ≥чноњ пол≥тики 20-х рок≥в, ¤ка пот≥м була п≥-д≥м'¤та адм≥н≥стративно-командною системою. —кладн≥сть перехо-ду до ринковоњ системи господарюванн¤ пов'¤зана з тим, що адм≥-н≥стративно-командна система створила в≥домчо-бюрократичну монопол≥ю, ¤ка проникла в ус≥ пори економ≥ки та соц≥альноњ св≥до-мост≥. ¬она грунтувалас¤ на безрозд≥льному пануванн≥ державноњ власност≥ на засоби виробництва, що призвело до усуненн¤ з еко-ном≥чного житт¤ власника та п≥дприЇмц¤. ќтже, сформувалис¤ в≥д-чуженн¤, пасивн≥сть, байдуж≥сть безпосереднього виробника, мар-нотратство; була п≥д≥рвана система мотивац≥й, працелюбства, д≥ло-витост≥.  ≥нцевим насл≥дком цього стала низька ефективн≥сть ви-робництва, що негативно вплинуло на життЇвий р≥вень народу. “≥ль-ки злам державноњ монопол≥њ шл¤хом роздержавленн¤ та привати-зац≥њ, створенн¤ багатоукладноњ економ≥ки, де р≥вноправне м≥сце пос¤дуть конкуруюч≥ державна, мун≥ципальна, акц≥онерна, коопе-ративна, приватна у вигл¤д≥ ≥ндив≥дуально-с≥мейноњ ≥ п≥дприЇмниць-коњ з найманою робочою силою та ≥нш≥ форми власност≥, спри¤ти-муть переходу до ринковоњ системи господарюванн¤.