–озд≥л 11 √–ќЎ≤ я  ≈ ќЌќћ≤„Ќј  ј“≈√ќ–≤я
І 1. –озвиток форм вартост≥ та виникненн¤ грошей
Ќа ранн≥х етапах розвитку людського сусп≥льства в≥дбувавс¤ безпосередн≥й обм≥н товару на товар. —початку це був випадковий де¤к≥ надлишки продукт≥в, ¤кими можна було обм≥н¤тись. “ак з'¤ви-лас¤ проста, випадкова, або одинична, форма вартост≥:
х товару ј = у товару ¬.
“овар ј в≥д≥граЇ активну роль, виражаючи свою варт≥сть у то-вар≥ ¬. “ому перший товар знаходитьс¤ у в≥дносн≥й форм≥ вартост≥. “овар ¬ виконуЇ пасивну роль, оск≥льки служить вираженню вар-тост≥ першого, протистоњть йому ¤к екв≥валент. “ому другий товар перебуваЇ в екв≥валентн≥й форм≥ вартост≥.
ќтже, проста, випадкова, або одинична, форма вартост≥ - це така форма, за ¤коњ одному товару, що знаходитьс¤ у в≥дносн≥й форм≥ вартост≥, в≥дпов≥даЇ ≥нший один товар, що перебуваЇ в екв≥-валентн≥й форм≥ вартост≥. якщо пом≥н¤ти товари ј ≥ ¬ м≥сц¤ми, суть простоњ форми вартост≥ не зм≥нитьс¤. «м≥нитьс¤ лише роль товар≥в (товар ¬ знаходитиметьс¤ у в≥дносн≥й форм≥ вартост≥, а то-вар ј - в екв≥валентн≥й). ¬≥дносна варт≥сть (тобто варт≥сть товару, виражена в певн≥й к≥лькост≥ товару-екв≥валента) залежить ¤к в≥д вартост≥ товару ј, так ≥ в≥д вартост≥ товару ¬.
≈кв≥валентна форма вартост≥ маЇ три особливост≥. ѕерша особлив≥сть екв≥валентноњ форми вартост≥ пол¤гаЇ в тому, що споживна варт≥сть товару-екв≥валента безпосередньо виражаЇ свою протилежн≥сть - варт≥сть. ¬ласна споживна варт≥сть товару-екв≥валента не маЇ значенн¤, бо в н≥й лише виражаЇтьс¤ варт≥сть ≥ншого товару. “ак, при зважуванн≥ предмет≥в люди користуютьс¤ терезами, на одну шальку ¤ких кладуть предмет, а на ≥ншу - гир≥. ћетал, з ¤кого вони виготовлен≥, маЇ р¤д ф≥зичних, х≥м≥чних та ≥нших властивостей. ѕроте вс≥ вони при зважуванн≥ не берутьс¤ до уваги, кр≥м одн≥Їњ - метал маЇ вагу.
ƒруга особлив≥сть екв≥валентноњ форми вартост≥ пол¤гаЇ в тому, що конкретна прац¤, вт≥лена в товар≥-екв≥валент≥, виражаЇ свою протилежн≥сть -≥ абстрактну працю, затрачену на виробництво ≥ншого товару. јналог≥чно й споживна варт≥сть товару-екв≥валента хоч ≥ створена конкретною працею, але в≥ддзеркалюЇ абстрактну працю.
“рет¤ особлив≥сть екв≥валентноњ форми вартост≥ пол¤гаЇ в тому, що приватна прац¤ виробника, ¤кий створив товар-екв≥валент, Ї њњ пр¤мою протилежн≥стю - безпосередньо сусп≥льною працею. ¬ цьо-му випадку, ¤к ≥ в перших двох, конкретна властив≥сть товару-екв≥-валента в≥дбиваЇ свою протилежн≥сть.
ќтже, анал≥з нав≥ть простоњ форми вартост≥ св≥дчить про те, що варт≥сть не може бути виражена безпосередньо в робочому час≥. ¬арт≥сть одного товару може бути виражена т≥льки опосередкова-но, через варт≥сть ≥ншого товару. ¬ самому факт≥ прир≥вн¤нн¤ у певн≥й м≥нов≥й пропорц≥њ двох р≥знор≥дних товар≥в розкриваЇтьс¤ њх сп≥льн≥сть.
–озвиток сусп≥льного под≥лу прац≥, зокрема вид≥ленн¤ скотар-ства ≥ землеробства, спри¤в подальшому розвитку товарних в≥дно-син. ¬≥дбувс¤ перех≥д в≥д випадкового, еп≥зодичного обм≥ну до ре-гул¤рного. ¬≥н знаменував також перех≥д в≥д простоњ, випадковоњ, або одиничноњ, форми вартост≥ до повноњ, або розгорнутоњ. ѓњ мож-на виразити так:
х товару ј = у товару ¬, або = z товару —, або = q товару D1 або = п товару ≈.
ќтже, на в≥дм≥ну в≥д простоњ форми вартост≥ при розгорнут≥й њњ форм≥ екв≥валентами в обм≥н≥ Ї численн≥ товари, а м≥нов≥ пропорц≥њ мають регул¤рний характер.
ѕовна, або розгорнута, форма вартост≥ - це така форма, при ¤к≥й одному товару, що перебуваЇ у в≥дносн≥й форм≥ вартост≥, в≥д-пов≥даЇ безл≥ч ≥нших товар≥в, що знаход¤тьс¤ в екв≥валентн≥й форм≥
вартост≥.
ѕроте розгорнута форма вартост≥ маЇ суттЇв≥ недол≥ки, ¤к≥ вза-гал≥ властив≥ м≥новому господарству ¤к специф≥чн≥й ≥сторичн≥й форм≥ догрошового обм≥ну ≥ створюють труднощ≥ у в≥дносинах товарови-робник≥в. ƒо них належать, по-перше, незавершен≥сть в≥дносноњ вартост≥, через ¤ку к≥льк≥сть товар≥в-екв≥валент≥в з розвитком обм≥-ну могла неск≥нченно зростати. ѕо-друге, р≥знор≥дний характер та-ких екв≥валент≥в. Ќаприклад, варт≥сть м'¤са виражалась ≥ в зерн≥, ≥ в овочах, ≥ в вовн≥, ≥ у вин≥. ÷е ускладнювало м≥нов≥ пропорц≥њ товар≥в ≥ ор≥Їнтац≥ю товаровиробник≥в в њх господарськ≥й д≥¤льност≥. ѕо-третЇ, неможлив≥сть у багатьох випадках безпосереднього обм≥ну товар≥в внасл≥док нев≥дпов≥дност≥ попиту ≥ пропозиц≥њ на конкрет-ному ринку або ≥нтерес≥в товаровиробник≥в. ѕо-четверте, зумовле-н≥сть пропорц≥й обм≥ну «начною м≥рою споживчими властивост¤ми товар≥в. Ќаприклад, можна обм≥н¤ти товар на будь-¤ку м≥ру зерна, але не можна обм≥н¤ти його на половину горщика, чверть сокири тощо внасл≥док в≥дсутност≥ в останн≥х дов≥льноњ под≥льност≥.
ќтже, повна, або розгорнута, форма вартост≥ не розв'¤зуЇ супе-речност≥ м≥ж споживною варт≥стю ≥ варт≥стю, м≥ж конкретною ≥ абстрактною працею, що м≥ститьс¤ в товар≥. ѓх розв'¤зуЇ (але не усуваЇ) подальший розвиток товарного виробництва ≥ обм≥ну, п≥д час ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д розгорнутоњ форми обм≥ну до загальноњ. ¬≥дпов≥дно в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д повноњ, або розгор-нутоњ, форми вартост≥ до загальноњ.
ѕоступово ≥з загальноњ маси товар≥в стих≥йно вид≥л¤лись так≥, ¤к≥ почали в≥д≥гравати роль головних предмет≥в обм≥ну. “акими то-варами в одних м≥сцевост¤х була худоба, в ≥нших - хл≥б (зерно), в трет≥х - хутро тощо. ” одного й того ж народу в р≥зн≥ часи, на р≥зних м≥сцевих ринках ≥ у р≥зних народ≥в в один ≥ той же час ≥снували р≥зн≥ найб≥льш ходов≥ товари, ¤к≥ виконували роль загального екв≥валента. ÷е св≥дчило про перех≥д до загальноњ форми вар-тост≥, ¤ка може бути представлена так:
х товару ј, у товару ¬, z. товару —, q товару D ... = п товару ≈. ќтже, загальна форма вартост≥ - це така форма, при ¤к≥й безл≥ч≥ товар≥в, ¤к≥ перебувають у в≥дносн≥й форм≥ вартост≥, в≥д-пов≥даЇ один товар, що знаходитьс¤ в екв≥валентн≥й форм≥ вар-тост≥.
«агальна форма вартост≥ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д повноњ тим, що при н≥й зам≥сть численних екв≥валент≥в з'¤вл¤Їтьс¤ один, на ¤кий ус≥ товаровиробники обм≥нюють своњ товари, а його обм≥нюють на потр≥бн≥ њм товари.
¬ умовах догрошового об≥гу обм≥н, ¤к правило, грунтувавс¤ на одночасному використанн≥ к≥лькох екв≥валент≥в, ¤к≥ становили ф≥к-совану систему. « розвитком рабовласництва складовим елемен-том такоњ системи стало використанн¤ раб≥в. Ќаприклад, у ста-родавн≥х норвежц≥в сп≥вв≥дносились три елементи: раби, корови, збро¤. –аби ¤к загальний екв≥валент у р≥зн≥ часи використо-вувались у античних народ≥в, на Ѕлизькому —ход≥, в ÷ентральн≥й јфриц≥.
ƒругий великий сусп≥льний под≥л прац≥ - в≥докремленн¤ ремес-ла в≥д землеробства - супроводжувавс¤ вдосконаленн¤м загально-го екв≥валента. Ќайнедосконал≥ший його вид - худоба, хутро, раби - зм≥нюЇтьс¤ екв≥валентами, ¤ким властив≥ вагов≥ характе-ристики, под≥льн≥сть, сполучн≥сть, однор≥дн≥сть (наприклад, хл≥б, мањс, оливкова ол≥¤, чай, с≥ль тощо).
¬решт≥-решт, у процес≥ ≥сторичноњ еволюц≥њ товарного вироб-ництва ≥ товарного обм≥ну в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д загального това-рообм≥ну до грошовоњ форми обм≥ну ≥ в≥дпов≥дно - в≥д загальноњ форми вартост≥ до грошовоњ.
¬≥дм≥нн≥сть м≥ж загальною ≥ грошовою формами вартост≥ пол¤-гаЇ не в тому, ¤кий саме товар виконуЇ роль загального екв≥вален-та, а в тому, чи закр≥пилась ц¤ роль за одним товаром. якщо це сталос¤, то в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д до грошовоњ форми вартост≥. «оло-то, ¤ке використовувалос¤ в побут≥ перв≥сних общин за 12 тис. рок≥в до нашоњ ери, стало загальним екв≥валентом лише в середин≥ XIX ст. ÷ьому передував тривалий процес поступовоњ зам≥ни това-р≥в, ¤к≥ виконували роль товарних грошей, металами: зал≥зом, оло-вом, свинцем, м≥ддю, ср≥блом, золотом. «ал≥зн≥ грош≥ використову-вали стародавн≥ спартанц≥, бритти, ¤понц≥, де¤к≥ африканськ≥ наро-ди. ќлов'¤н≥ вживались у стародавн≥й ћексиц≥, –имськ≥й ≥мпер≥њ, середньов≥чн≥й јнгл≥њ, на остров≥ ява. ћ≥дн≥ - у —тародавньому  итањ та —тародавньому –им≥. —винцев≥ кульки використовувались при др≥бних платежах у ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥. —р≥бн≥ грош≥ широко вживались на рубеж≥ III ≥ II тис. до н. е. в  итањ, ѕерс≥њ та ћесопо-
там≥њ. ѕерш≥ золот≥ монети, на думку √еродота, запровадив л≥д≥й-ський цар √≥гес (VII ст. до н. е.).
—лово "монета" вперше з'¤вилось ¤к титул богин≥ ёнони в 279 р. до н. е. ¬ –им≥ при њњ храм≥ (ёнони - ћонети) карбувалис¤ грош≥. ѕрот¤гом багатьох стол≥ть функц≥ю загального екв≥валента в≥д≥грава-ло ср≥бло, ¤ке поступилос¤ м≥сцем золоту. ƒовгий час у р≥зних крањ-нах використовували обидва благородн≥ метали. ѕри цьому м≥ж ними ≥снувало суворо визначене к≥льк≥сне сп≥вв≥дношенн¤. јнгл≥йська гро-шова одиниц¤ фунт стерл≥нг≥в ран≥ше була повноваговим фунтом ср≥б-ла, про що св≥дчить њњ назва. ќстаточно загальним екв≥валентом золо-то було визнане в основних крањнах ™вропи в середин≥ XIX ст., дещо п≥зн≥ше - в Ќ≥меччин≥, в –ос≥њ - лише в к≥нц≥ XIX ст., де золота валюта була встановлена реформою 1897 р.
¬решт≥-решт, саме золото стало виконувати роль грошей. ÷е по¤с-нюЇтьс¤ тим, що завд¤ки своњм природним властивост¤м (однор≥дн≥сть, под≥льн≥сть, компактн≥сть, транспортабельн≥сть, добре збер≥гаЇтьс¤) воно придатн≥ше дл¤ виконанн¤ сусп≥льноњ функц≥њ загального екв≥валента.
«олото - товар, але ¤к грош≥ - незвичайний. ћонопольне вико-нанн¤ золотом рол≥ загального екв≥валента означаЇ, що його спожив-на варт≥сть Ї безпосередн≥м вт≥ленн¤м вартост≥ вс≥х товар≥в; затраче-на на його виробництво конкретна прац¤ Ї безпосередн≥м вт≥ленн¤м абстрактноњ загальнолюдськоњ прац≥, а затрачена на його виробницт-во приватна прац¤ - безпосередн≥м вт≥ленн¤м сусп≥льноњ прац≥.
«олото ¤к грош≥, пор¤д ≥з своЇю звичайною споживною варт≥с-тю, набуваЇ додатковоњ споживноњ вартост≥, пов'¤заноњ з його ун≥-кальними природними властивост¤ми. ÷¤ додаткова споживна вар-т≥сть пол¤гаЇ в здатност≥ грошового товару обм≥нюватись на вс≥ ≥нш≥ товари, тобто мати загальну споживну варт≥сть.
јнал≥з розвитку форм вартост≥ показуЇ, що грош≥ - це катего-р≥¤ товарного виробництва ≥ товарного об≥гу. ¬они мають товарне походженн¤ ≥ виражають певн≥ виробнич≥ в≥дносини м≥ж товарови-робниками з приводу обм≥ну продуктами прац≥ через ринок. ” гро-шах ¤к загальному екв≥валент≥ вт≥лений безпосередньо сусп≥льний характер прац≥. ¬они дають змогу вим≥рювати сусп≥льн≥ витрати ≥ отриман≥ результати.
¬≥дпов≥дно до р≥шень ћ≥жнародного валютного фонду з 1 кв≥тн¤ 1978 р. золото вилучено з грошового об≥гу ≥ скасовано грунтуванн¤ на ньому оф≥ц≥йноњ ц≥ни валют. ѕроте золото продовжуЇ залиша-тись особливим товаром, ¤кий легко конвертуЇтьс¤ в будь-¤ку ва-люту. «а останню чверть стол≥тт¤ (1971-1995 рр.) св≥тов≥ ц≥ни на зливкове золото зросли на в≥льних ринках б≥льш ¤к у 10 раз≥в. ÷е п≥дн¤ло прибутков≥сть ≥снуючих золоторозробок та дало змогу по-новити розробки, ран≥ше не рентабельн≥. ¬ результат≥ р≥зко зр≥с видобуток золота у св≥т≥.
І 2. ‘ункц≥њ грошей ¤к загального екв≥валента
« розвитком виробництва ≥ об≥гу товар≥в, ринкового господарст-ва в ц≥лому в≥дбувалис¤ ¤к к≥льк≥сн≥, так ≥ ¤к≥сн≥ зм≥ни у функц≥ону-ванн≥ грошей, що привело нин≥ до демонетизац≥њ золота. ўоб ос¤г-нути сутн≥сть сучасних грошових систем, зм≥ни у грошовому об≥гу ≥ в самих грошах при демонетизац≥њ золота, сл≥д розкрити п≥двали-ни цього процесу через розгл¤д функц≥й грошей ¤к загального екв≥-валента.
” розвинутому товарному господарств≥ грош≥ у вигл¤д≥ золота ¤к загальний екв≥валент виконували п'¤ть функц≥й: м≥ри вартост≥, засобу об≥гу, засобу нагромадженн¤, засобу платежу ≥ св≥тових гро-шей.
‘ункц≥¤ м≥ри вартост≥ пол¤гаЇ в тому, що грош≥ Ї загальним вт≥ленн¤м ≥ м≥рилом вартост≥ найр≥зноман≥тн≥ших товар≥в. Ќе грош≥ робл¤ть товари сум≥рними, а вт≥лена в них абстрактна, сусп≥льне необх≥дна прац¤. “ому њх варт≥сть може вим≥рюватись особливим товаром - грошима, що, ¤к конкретна форма вт≥ленн¤ абстракт-ноњ прац≥, сам≥ мають варт≥сть ≥ можуть бути м≥рою вартост≥.
÷≥на - це грошове вираженн¤ вартост≥ товар≥в. ўоб визначити варт≥сть товар≥в у грошах, треба певну к≥льк≥сть грошового матер≥-алу прийн¤ти за одиницю. ¬она називаЇтьс¤ масштабом ц≥н. ” р≥з-них крањнах за грошову одиницю були прийн¤т≥ р≥зн≥ вагов≥ к≥ль-кост≥ грошового металу. Ќаприклад, у –ос≥њ п≥сл¤ реформи 1897 р. грошовою одиницею став рубль, ¤кий м≥стив 0,774234 г чистого золота. ” —Ўј масштабом ц≥н Ї долар, ¤кий вт≥лював п≥сл¤ рефор-ми 1973 р. ≥ до скасуванн¤ його золотого паритету (вм≥сту) 0,736736 г чистого золота.
” багатьох крањнах ф≥ксована вага металу визначала назву гро-шових одиниць (і. о.). ѕроте з часом вони перестали в≥дпов≥дати одна одн≥й. ÷е було пов'¤зано, по-перше, з введенн¤м ≥ноземних грошей, ¤к≥ за своЇю назвою н≥чого сп≥льного не мали з ваговими одиниц¤ми даноњ крањни; по-друге, ≥з зам≥ною одного металу ¤к загального екв≥валента на ≥нший (наприклад, в јнгл≥њ, коли фунт стерл≥нг≥в почав прир≥внюватис¤ до золота, це вже не був фунт, а 1/15 або 1/16 фунта); по-третЇ, з фальсиф≥кац≥Їю монети, коли дер-жава навмисне зменшувала ваговий зм≥ст грошовоњ одиниц≥.
ћасштаб ц≥н встановлюЇ держава в законодавчому пор¤дку, тод≥ ¤к функц≥ю м≥ри вартост≥ грош≥ виконують об'Їктивно. ћасштаб ц≥н не залежить в≥д зм≥ни вартост≥ грошового металу, бо в≥н Ї ф≥к-сованою ваговою к≥льк≥стю металу.
ѕроцес товарного об≥гу, опосередкованого грошима, можна зоб-разити формулою “-√-“, де “ - товар, √ - грош≥. ÷ей процес включаЇ .два протилежних акти - продаж товару за грош≥ (“-√)
≥ куп≥влю товару на грош≥ (√-“), в ¤ких грош≥ в≥д≥грають роль посередника ≥ виконують функц≥ю засобу об≥гу.
ѕерех≥д в≥д безпосереднього товарообм≥ну (за формулою “-“) до товарного об≥гу за допомогою грошей (“-√-“) даЇ змогу ус-п≥шно подолати меж≥ (≥ндив≥дуальн≥, часов≥ та просторов≥), пов'¤-зан≥ з безпосередн≥м обм≥ном товару на товар. ≤ндив≥дуальн≥ меж≥ долаютьс¤ тому, що стаЇ непотр≥бним одночасний зб≥г попиту ≥ пропозиц≥њ, а також ≥нтерес≥в власник≥в товар≥в, ¤к≥ ними обм≥ню-ютьс¤. ѕродавши товар за грош≥, можна придбати на них будь-¤кий ≥нший товар. «б≥г у час≥ й простор≥ акт≥в продажу-куп≥вл≥ та-кож стаЇ непотр≥бним. Ќа одержан≥ за проданий товар грош≥ мож-на купити ≥нший товар у будь-¤кий час ≥ в будь-¤кому м≥сц≥. ¬се це спри¤Ї розширенню масштаб≥в товарообм≥ну ≥ прискоренню руху товар≥в та грошей.
‘ункц≥¤ грошей ¤к засобу об≥гу пол¤гаЇ в тому, що њњ викону-ють, по-перше, не ≥деальн≥, а реальн≥ грош≥; по-друге, повноц≥нн≥ та неповноц≥нн≥ грош≥. ќск≥льки реальн≥ грош≥ ¤к зас≥б об≥гу весь час переход¤ть з рук в руки, виступаючи посередником при обм≥н≥ то-варами, то можуть використовуватись ≥ неповноц≥нн≥ грош≥. ѕ≥сл¤ тривалого перебуванн¤ в об≥гу монети втрачають частину своЇњ ваги. Ќезважаючи на це, вони продовжують бездоганно функц≥онувати ¤к зас≥б об≥гу, немовби повноц≥нн≥. ¬раховуючи це, в багатьох крањ-нах почали випускати неповноц≥нн≥ грош≥, зам≥нюючи золото на ср≥бло, м≥дь, "псувати" монети, тобто зменшувати њх металевий зм≥ст. ѕот≥м з'¤вились паперов≥ грош≥.
ѕо¤ву прообразу паперових грошей можна в≥днести до ≤ тис. до н. е. ” цей час у  итањ з'¤вились грош≥, виготовлен≥ ≥з шк≥р б≥лих олен≥в. ”с≥ б≥л≥ олен≥ були у власност≥ ≥мператора. ¬ XIII ст. в≥домий мандр≥вник ћарко ѕоло побачив у  итањ грош≥, виготовлен≥ ≥з пе-ретвореноњ в драгл≥ внутр≥шньоњ частини деревноњ кори (паперу). ¬они мали форму чотирикутних пластинок з особливими знаками та печатками, р≥зну куп≥вельну спроможн≥сть ≥ були обов'¤зковими до прийманн¤. ¬иникненн¤ паперових грошей пов'¤зане з ≥менем хана ’уб≥ла¤ - онука „инг≥схана.
Ўирокого розповсюдженн¤ паперов≥ грош≥ набули лише в к≥нц≥ XVII - на початку XVIII ст. Ќа «аход≥ вони вперше були випущен≥ в британських колон≥¤х ѕ≥вн≥чноњ јмерики в 1690 р. (штат ћасса-чусетс). —початку к≥льк≥сть паперових грошей була обмеженою, ≥ тому вони мали високу представницьку варт≥сть. ќднак п≥д час в≥й-ни колон≥й з метропол≥Їю випуск њх р≥зко зб≥льшивс¤, внасл≥док цього в≥дбулос¤ р≥зке знец≥ненн¤ паперових грошей (в 10 раз≥в). ” «ах≥дн≥й ™вроп≥ паперов≥ грош≥ ув≥йшли в об≥г у ‘ранц≥њ в 1716- 1721 рр. Ѕагато випускалось так званих асигнат≥в п≥д час французь-коњ революц≥њ та в перш≥ роки п≥сл¤ нењ (1789-1797 рр.).
ѕаперов≥ грош≥ функц≥онували у вигл¤д≥ "континентальних" грошей у —Ўј з 1775 по 1780 р., так званих гр≥нбек≥в - у 1861- 1879 рр., не розм≥нюваних на золото банкнот в јнгл≥њ - в 1797- 1815 рр. ¬ јвстр≥њ паперов≥ грош≥ розповсюджуютьс¤ з 1762 р., в –ос≥њ - з 1769, в ≤тал≥њ - з 1866, в ѕрусс≥њ - з 1806 р.
ѕаперов≥ грош≥ не мають власноњ вартост≥ (за вин¤тком вартост≥ паперу ≥ обробки), а тому, ¤к ≥ неповноц≥нн≥ монети, вони Ї симво-лами вартост≥. ƒержава, випускаючи паперов≥ грош≥, надаЇ њм при-мусовий курс у законодавчому пор¤дку ≥ використовуЇ њх ¤к зам≥н-ник повноц≥нних грошей.
ќск≥льки грош≥ - це такий особливий товар, на ¤кий можна купити будь-¤кий ≥нший, то вони стають загальним вт≥ленн¤м сус-п≥льного багатства, ¤ке товаровиробники прагнуть нагромаджувати.
‘ункц≥ю засобу нагромадженн¤ грош≥ виконують, ¤кщо за об-м≥ном товару на грош≥ не настане обм≥н грошей на товар ≥ грош≥ залишать сферу об≥гу ≥ утвор¤ть скарб, виступаючи в своњй золот≥й або ср≥бн≥й "плот≥". —пециф≥ка грошей ¤к засобу нагромадженн¤ пол¤гаЇ в тому, що це грош≥, по-перше, реальн≥ ≥, по-друге, повно-ц≥нн≥, тобто так≥, ¤к≥ мають власну варт≥сть.
ѕроцес виробництва зумовлюЇ необх≥дн≥сть нагромадженн¤ грошей ≥ тимчасового вилученн¤ њх ≥з сфери об≥гу, адже кожний товаровиробник дл¤ придбанн¤ засоб≥в ≥ предмет≥в прац≥ маЇ накопи-чити достатню суму грошей, а тому т≥Їю чи ≥ншою м≥рою в≥н висту-паЇ збирачем скарб≥в. ѕри цьому можуть нагромаджуватис¤ не т≥ль-ки золото чи ср≥бло, а й металев≥ та паперов≥ знаки грошей. ѕер≥о-ди сусп≥льних потр¤с≥нь ≥ знец≥ненн¤ грошових знак≥в щодо благо-родних метал≥в наочно демонструють ф≥ктивн≥сть скарб≥в у форм≥ неповноц≥нних грошей.
√рош≥ Ї загальним виразником багатства, њх можна безпосередньо перетворити на будь-¤кий товар. “ому ¤к≥сно вони не мають меж, проте кожна реальна грошова сума к≥льк≥сно обмежена ≥ на нењ можна придбати лише певну к≥льк≥сть благ. “ому ≥снуЇ супереч-н≥сть м≥ж к≥льк≥сною межею ≥ ¤к≥сною безмежн≥стю грошей ¤к за-гального виразника речового багатства.
ѕор¤д з безпосередн≥м нагромадженн¤м скарб≥в у монетн≥й форм≥ в≥дбуваЇтьс¤ њх нагромадженн¤ у вигл¤д≥ предмет≥в розкош≥ з золо-та та ср≥бла. ÷е приводить до того, що, з одного боку, все б≥льш розширюЇтьс¤ ринок дл¤ золота ≥ ср≥бла незалежно в≥д виконува-ноњ ними функц≥њ, а з другого - створюЇтьс¤ приховане джерело пропозиц≥њ грошей, ¤ке Ї особливо д≥йовим у пер≥оди сусп≥льних потр¤с≥нь.
¬ умовах об≥гу металевих грошей останн≥ ¤к скарб стих≥йно ре-гулювали грошовий об≥г. ” зв'¤зку з пост≥йними коливанн¤ми то-варного виробництва ≥ товарного об≥гу, його швидкост≥, ц≥н цирку-
лююча маса грошей то зменшувалась, то зб≥льшувалась. ÷е в≥дпо-в≥дало випаданню грошей у скарб або вилученню њх з нього. ќтже, скарб був в≥дв≥дним ≥ прив≥дним каналами дл¤ циркулюючоњ гро-шовоњ маси, завд¤ки ¤кому вона не знала н≥ надлишку, н≥ нестач≥.
функц≥¤ засобу платежу т≥сно пов'¤зана з функц≥Їю грошей ¤к засобу об≥гу. ¬ товарооборот≥, опосередкованому грошима (продаж заради куп≥вл≥), грош≥ виступали ¤к швидкоплинний посередник ≥ виконували функц≥ю засобу об≥гу.  оли грош≥ зд≥йснюють само-ст≥йний рух, переход¤чи в≥д одного власника до ≥ншого, то вони виконують функц≥ю засобу платежу. ÷ю функц≥ю вони зд≥йсню-ють ¤к у сфер≥ товарного об≥гу (продаж товар≥в у кредит), так ≥ поза ним (наприклад, сплата зароб≥тноњ плати, податк≥в, орендноњ плати, квартирноњ плати, комунальних послуг тощо).
 редитн≥ грош≥ виникають з функц≥њ грошей ¤к засобу платежу.  оли власник товару продаЇ його в кредит, в≥н не обмежуЇтьс¤ усним зобов'¤занн¤м покупц¤ сплатити його, а вимагаЇ боргову розписку, в ¤к≥й, ¤к правило, зазначаютьс¤ товар, його ц≥на ≥ строк погашенн¤ боргу. “ака боргова розписка Ї попередником вексел¤, так само ¤к останн≥й Ї безпосередн≥м попередником кредитних грошей.
¬ексель - це боргове зобов'¤занн¤, складене за певними пра-вилами. ¬перше вексел≥ з'¤вились в ≤тал≥њ в середн≥ в≥ки. —початку њх використовували дл¤ пересиланн¤ грошей, пот≥м вони почали проникати в сферу товарного об≥гу, виконуючи функц≥ю засобу платежу ≥ загального грошового зобов'¤занн¤.
≤снуЇ суворо визначена форма оформленн¤ вексел¤: на спец≥аль-ному папер≥, ¤кий використовують дл¤ друкуванн¤ грошей, де за-значають, кому ≥ ким, в ¤кому м≥сц≥ ≥ в ¤кий час видано вексель, строк ≥ суму платежу по ньому. ¬ексель п≥дписуЇ той, хто його видав. ” вексел≥ не вказуЇтьс¤, за що видано грошове зобов'¤зан-н¤. јбстрактний характер вексел¤ даЇ можлив≥сть дл¤ зловживань, таких ¤к видача "дружн≥х", так званих бронзових вексел≥в, ¤к≥ не в≥дображають реальних економ≥чних зв'¤зк≥в. ¬они можуть п≥д≥р-вати вексельний оборот, ≥ тому в ус≥х крањнах пересл≥дуютьс¤ в крим≥нальному пор¤дку.
ќбл≥ком вексел≥в займаютьс¤ банки, фактично банк скуповуЇ вексел≥, розплачуючись за них власними вексел¤ми, ¤к≥ назива-ютьс¤ банкнотами.
Ѕанкнота - це зобов'¤занн¤ банку, банк≥вський б≥лет, тобто кредитн≥ грош≥. ¬ипуск банкнот банками зд≥йснюЇтьс¤ не лише п≥д вексел≥, а й п≥д золото та ≥нш≥ дорогоц≥нност≥.
 редитн≥ грош≥, вексел≥, банкноти - важлив≥ елементи функц≥о-нуванн¤ ринку. ¬ процес≥ становленн¤ ринкових в≥дносин, виник-ненн¤ ≥ зм≥цненн¤ рол≥ фондових, валютних, товарних б≥рж, комерц≥йних банк≥в у наш≥й крањн≥ вони починають активно викорис-товуватись у господарському механ≥зм≥.
ћ≥ж. кредитними ≥ паперовими грошима ≥снують суттЇв≥ в≥дм≥н-ност≥. “ак, паперов≥ грош≥ виникають з функц≥њ об≥гу, в той час ¤к кредитн≥ - з функц≥њ платежу. ѕаперов≥ грош≥ випускаЇ держава, ¤ка вимагаЇ в≥д ус≥х суб'Їкт≥в ринкових в≥дносин приймати њх у вс≥х платежах. “ак≥ грош≥ випускаютьс¤ в об≥г в м≥ру потреби.  редитн≥ грош≥ випускаютьс¤ банком, вони не обов'¤зков≥ дл¤ прийманн¤, але забезпечен≥ золотом, ≥ноземною валютою та ≥ншими активами банку. ¬они випускаютьс¤ в≥дпов≥дно до суми товарних вексел≥в ≥, таким чином, не перевищують потреби в них. ѕроте в сучасних умовах в≥дм≥нност≥ м≥ж паперовими ≥ кредитними грошима стира-ютьс¤.
‘ункц≥¤ св≥тових грошей. —початку на св≥товому ринку панува-ла подв≥йна м≥ра вартост≥ - золото ≥ ср≥бло, але згодом функц≥ю св≥тових грошей почало виконувати т≥льки золото. Ќин≥ вит≥снен-н¤ золота з грошового об≥гу стосуЇтьс¤ ≥ св≥тових грошей. ѕаперов≥ знаки (долари, фунти стерл≥нг≥в, марки, Їни тощо) в≥д≥грають все б≥льшу роль у м≥жнародних розрахунках. ѕроте золото залишаЇть-с¤ твердими ≥ бажаними дл¤ вс≥х крањн св≥товими грошима, над≥й-ним гарантом у м≥жнародних розрахунках.
—в≥тов≥ грош≥ функц≥онують ¤к загальний плат≥жний зас≥б, за-гальний куп≥вельний зас≥б ≥ абсолютна сусп≥льна матер≥ал≥зац≥¤ багатства взагал≥.
як зап≥льний куп≥вельний зас≥б св≥тов≥ грош≥ функц≥онують при оплат≥ м≥жнародноњ товарноњ угоди на¤вними грошима (наприклад, придбанн¤ крањною у надзвичайних умовах зерна, зброњ тощо).
як загальне вт≥ленн¤ сусп≥льного багатства грош≥ у св≥товому об≥гу виступають тод≥, коли багатство переноситьс¤ з одн≥Їњ крањни в ≥ншу (при переведенн≥ п≥дприЇмц¤ми своњх грошей на збер≥ганн¤ за кордон, при наданн≥ зовн≥шн≥х позик тощо). ƒл¤ зд≥йсненн¤ м≥ж-народних платеж≥в кожна крањна потребуЇ певного запасу золота. “ому золото у вигл¤д≥ скарбу одночасно Ї резервним фондом, св≥то-вих грошей. «ростаЇ також реальна роль у ц≥й функц≥њ нац≥ональ-них резервних валют та ≥нших р≥зновид≥в грошей.
ƒо початку XX ст. у товарному виробництв≥ й об≥гу ≥снувало чотири типи загального екв≥валента: товарно-л≥чильний, товарно-ваговий, металокарбований ≥ ем≥с≥йний. ƒо товарно-л≥чильного за-гального екв≥валента належать товарн≥ грош≥: знар¤дд¤ прац≥, ху-доба, раби, прикраси тощо. “оварно-ваговий пов'¤заний з продук-тами рослинного походженн¤, що мало псувалис¤, а п≥зн≥ше- ≥ з металами. ћеталокарбований тип передбачаЇ на¤вн≥сть метале-вих грошей у вигл¤д≥ монет, а ем≥с≥йний - р≥зн≥ знаки вартост≥ на спец≥альному папер≥ з певною атрибутикою.
” сучасних умовах набув поширенн¤ новий тип загального екв≥-валента - депозитно-електронний. ¬≥н вт≥лений у банк≥вських де-позитах, кредитних картках ≥ електронних грошах.
І 3.  онцепц≥њ грошей
—в≥тов≥й економ≥чн≥й л≥тератур≥ в≥домо к≥лька альтернативних концепц≥й походженн¤ грошей. ¬ одн≥й з них - рац≥онал≥стич-н≥й - зазначаЇтьс¤, що грош≥ Ї результатом згоди м≥ж людьми, ¤к≥ визнали необх≥дн≥сть спец≥альних засоб≥в дл¤ обслуговуванн¤ м≥-нового обороту. ¬перше ц¤ концепц≥¤ була висунута јр≥стотелем у прац≥ "Ќ≥комахова етика". ƒе¤ке законодавче в≥дображенн¤ вона знайшла в античному ≥ середньов≥чному сусп≥льствах. Ќаприклад, у римському прав≥ було заф≥ксовано, що ≥мператор декретуЇ вар-т≥сть грошей.
–≥зновидом рац≥онал≥стичноњ концепц≥њ Ї державна теор≥¤ гро-шей н≥мецького економ≥ста √.  наппа. ¬ книз≥ "ƒержавна теор≥¤ грошей" в≥н назвав грош≥ "продуктом правопор¤дку", твор≥нн¤м державноњ влади, встановленим законом плат≥жним засобом. Ќа його думку, створен≥ державою грош≥ приймаютьс¤ незалежно в≥д њх металевого зм≥сту, Ї "хартальними плат≥жними засобами", тобто умовними знаками, над≥леними державною владою певною пла-т≥жною силою.
–ац≥онал≥стична концепц≥¤ походженн¤ грошей застосовуЇтьс¤ ≥
в л≥тератур≥ к≥нц¤ XX ст. п≥д час анал≥зу тих форм, ¤ких набувають грош≥. ¬≥домий англ≥йський економ≥ст Ћ. ’арр≥с у прац≥ "√рошова теор≥¤" викладаЇ суть ц≥Їњ концепц≥њ: "—ам по соб≥ доларовий б≥-лет - р≥ч непотр≥бна; в≥н набуваЇ вартост≥ лише тому, що сусп≥ль-ство через своњ закони ≥ звичањ над≥л¤Ї його властив≥стю функц≥о-нувати ¤к зас≥б об≥гу. јналог≥чно морськ≥ черепашки, ¤к≥ викорис-товувалис¤ в де¤ких сп≥втовариствах ¤к грош≥, не мали б вартост≥, ¤кби сусп≥льна структура, ¤ка њх породила, не потребувала в ¤к≥йсь форм≥ грошей ≥ не надала њм в≥дпов≥дноњ рол≥". ќтже, рац≥онал≥с-тична концепц≥¤ заперечуЇ товарну природу грошей, њх стих≥йне
походженн¤.
ѕредставники ≥ншоњ концепц≥њ - еволюц≥йного походженн¤ гро-шей - вказують на товарну природу грошей, стих≥йне вид≥ленн¤ њх ≥з загальноњ маси товар≥в ≥ на њх особливе м≥сце в економ≥ц≥. ¬себ≥чно ц¤ концепц≥¤ була обгрунтована в роботах  . ћаркса та його посл≥довник≥в. ќднак вона маЇ прихильник≥в не т≥льки серед марксист≥в.  онцепц≥¤ поширена ≥ в сучасн≥й економ≥чн≥й л≥тера-тур≥ «аходу, хоч ≥ не пов'¤зуЇтьс¤ з подв≥йним характером прац≥, вт≥леноњ в товар≥, ≥ подв≥йною природою товару, його внутр≥шньою суперечн≥стю.
ѕредставники функц≥ональних концепц≥й грошей серед конкрет-них причин, ¤к≥ викликають необх≥дн≥сть використанн¤ грошей, називають так≥: в≥дсутн≥сть синхрон≥зац≥њ надходжень ≥ платеж≥в, ¤ка ускладнюЇ пр¤мий товарообм≥н; на¤вн≥сть трансакц≥йних вит-рат, тобто витрат прац≥ ≥ ресурс≥в, необх≥дних дл¤ зд≥йсненн¤ това-рообм≥нних угод (у цьому випадку грош≥ Ї засобом м≥н≥м≥зац≥њ ви-трат); невизначен≥сть господарських перспектив, що змушуЇ учас-ник≥в об≥гу накопичувати залишки грошей дл¤ страхуванн¤ в≥д ризику; час ¤к нев≥д'Їмний елемент процес≥в виробництва ≥ об≥гу товар≥в, ¤кий надаЇ грошам роль з'Їднувального ланцюга м≥ж сього-денн¤м ≥ майбутн≥м. ≈коном≥сти неокласичноњ школи, ¤к правило, пов'¤зують ≥снуванн¤ грошей з першими двома причинами, а при-хильники кейнс≥анського напр¤му - з двома останн≥ми.
ўе в XIX ст. чимало економ≥ст≥в звертали увагу на в≥дсутн≥сть у вчених нав≥ть в≥дносноњ згоди з питанн¤ про сутн≥сть грошей. Ќе-зважаючи на велику к≥льк≥сть досл≥джень з грошовоњ теор≥њ, таке положенн¤ спостер≥гаЇтьс¤ й нин≥.
” сучасн≥й св≥тов≥й економ≥чн≥й теор≥њ ≥снуЇ к≥лька принципово р≥зних п≥дход≥в до визначенн¤ сут≥ грошей. ѕрихильники першого п≥дходу (ћ. ‘р≥дман, ј. Ўварц та ≥н.) фактично розгл¤дають грош≥ лише ¤к зручний спос≥б орган≥зац≥њ статистичних спостережень ≥ визначають њх ¤к "тимчасове вм≥стилище куп≥вельноњ сили". ѕри цьому увага концентруЇтьс¤ на конструюванн≥ р≥зних грошових агрегат≥в, ви¤вленн≥ елементного складу пропозиц≥њ грошей тощо.
¬ основу другого п≥дходу - найб≥льш поширеного серед зах≥д-них економ≥ст≥в - покладено попередн≥й теоретичний анал≥з функ-ц≥й грошей, на п≥дстав≥ ¤кого визначаютьс¤ сут≥ ≥ форми грошей. “ак, автори попул¤рного п≥дручника "≈коном≥кс" американськ≥ професори  . –. ћакконнелл та —. Ћ. Ѕрю вважають, що грош≥ - це те, що грош≥ робл¤ть. ¬се, що виконуЇ функц≥њ грошей, ≥ Ї грош≥. Ћ. ’арр≥с також визначаЇ суть грошей через њх функц≥њ, стверджую-чи, що грош≥ - це будь-¤кий товар, ¤кий функц≥онуЇ ¤к зас≥б об≥-гу, розрахункова одиниц¤ ≥ зас≥б збереженн¤ вартост≥. Ќайчаст≥ше в роботах сучасних зах≥дних учених вид≥л¤Їтьс¤ три функц≥њ гро-шей: зас≥б об≥гу, одиниц¤ розрахунку, збереженн¤ вартост≥. ѕере-вага при цьому в≥ддаЇтьс¤ функц≥њ засобу об≥гу. “ому положенн¤ про грош≥ ¤к товар, що виконуЇ р≥зн≥ функц≥њ, трансформуЇтьс¤ у визначенн¤: грош≥ - це все, що загальноприйн¤те ¤к зас≥б обм≥ну, а останн≥й - це все, що приймаЇтьс¤ в обм≥н на товари й послуги. ѕоширеним Ї ототожнюванн¤ грошей ¤к засобу об≥гу чи засобу платежу ≥ об'Їднанн¤ двох останн≥х в одну функц≥ю. ќтже, питан-н¤ про функц≥њ грошей п≥дм≥нюЇтьс¤ питанн¤м про суть грошей.
Ќайб≥льш обгрунтовано ≥сторичну суть ≥ функц≥њ грошей роз-кривають концепц≥њ, ¤к≥ розгл¤дають њх через розвиток форм вар-тост≥.
І 4. —учасн≥ зм≥ни в грошовому об≥гу
–озвиток товарного виробництва та грошового об≥гу прив≥в у наш≥ дн≥ до суттЇвих зм≥н у використанн≥ золота ¤к грошей. ѕрак-тично в≥дбуваЇтьс¤ процес демонетизац≥њ золота. ¬≥дпов≥дно до ямайськоњ угоди 1976 р. з 1 кв≥тн¤ 1978 р. золотий вм≥ст нац≥ональ-них валют, що називаЇтьс¤ золотим паритетом грошовоњ одиниц≥ крањни (ран≥ше золотоњ, тепер паперовоњ), був скасований. Ќин≥ зо-лото ¤к грошовий матер≥ал н≥де у св≥т≥ в об≥гу не використовують. «олото купують тепер ¤к звичайний товар. ѕрактично воно вико-нуЇ, по-перше, функц≥ю засобу нагромадженн¤ скарб≥в; по-друге, бере участь у визначенн≥ валютних курс≥в ¤к матер≥ально-речове, а разом з тим ≥ варт≥сне забезпеченн¤ кредитних грошей (паперо-вих, електронних карток тощо).
¬алютний курс - це грошова одиниц¤ крањни, виражена в гро-шових одиниц¤х ≥нших крањн. “епер в≥н визначаЇтьс¤ куп≥вельною спроможн≥стю певноњ валюти в≥дносно заданого набору товар≥в та послуг к≥льк≥стю 250 найменувань при середньозважен≥й ц≥н≥ (в доларах —Ўј та в ≥нших нац≥ональних валютах). –озрахунок валютного курсу зд≥йснюють у кожн≥й крањн≥ конкретн≥ установи, наприклад у —Ўј - федеральна резервна система за участю в≥д-пов≥дних банк≥в; у ‘ранц≥њ - нац≥ональний ≥нститут економ≥ки, ф≥нанс≥в ≥ статистики; в ”крањн≥ - Ќац≥ональний банк. “ак званий споживчий кошик - з 250 найменувань - це споживч≥ блага, ¤к≥ найб≥льш широко вживаютьс¤. Ќа валютн≥ курси впливають чис-ленн≥ фактори: ступ≥нь ≥нфл¤ц≥њ, стан плат≥жного балансу, р≥вень в≥дсоткових ставок у крањн≥, авторитет валюти на св≥тових ринках тощо. Ќазваний кошик ≥ Ї основою функц≥њ грошей ¤к м≥ри вар-тост≥ при паперових, електронних та ≥нших грошах.
≤ сьогодн≥ золото залишаЇтьс¤ найнад≥йн≥шим виразником ба-гатства. —права в тому, що ц≥на золота в основних валютах на вс≥х валютних б≥ржах св≥ту, ¤к≥ включен≥ до м≥жнародноњ системи авто-матичноњ швидк≥сноњ передач≥ ≥нформац≥њ, практично однакова, тобто ≥снуЇ св≥това ц≥на золота, ¤ка в≥дбиваЇ його св≥тову варт≥сть. ÷е пов'¤зано з тим, що витрати на виробництво золота усереднюють-с¤, продуктивн≥сть прац≥ при його виробництв≥ вир≥внюЇтьс¤.
–ан≥ше золотий курс (ц≥ну) нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥ ви-значала держава, виход¤чи з золотого запасу крањни, запасу ≥нших дорогоц≥нних метал≥в та ≥нших актив≥в ƒержбанку. Ќаприк≥нц≥ 60-х рок≥в цей метод був порушений. —початку ≥з ≥н≥ц≥ативи —Ўј ¤к головного кредитора св≥ту, а пот≥м ≥ ћ≥жнародного валютного фон-ду, в ¤кому —Ўј дом≥нують, золото перестало бути м≥жнародним загальним товарним ≥ грошовим екв≥валентом. …ого м≥сце пос≥ли кошики в≥дпов≥дних споживчих товар≥в, на ¤к≥ в кожн≥й крањн≥ вста-новлюютьс¤ своњ ц≥ни в нац≥ональних грошових одиниц¤х. ќтже, курси нац≥ональних валют визначаютьс¤ сп≥вв≥дношенн¤м ц≥н у цих валютах за кошик з однаковим набором товар≥в. ѕриродно, що р≥зниц¤ витрат на виробництво одного й того самого товару в р≥з-них крањнах робить такий екв≥валент досить недостов≥рною м≥жна-родною м≥рою вартост≥.
‘ункц≥ю засобу об≥гу та платежу виконують паперов≥ грош≥, кредитн≥ б≥лети, електронн≥ картки тощо. ёридичною основою валютноњ системи дл¤ св≥тових грошей були проголошен≥ спец≥альн≥ записан≥ права (Special Drawing Rights), гарантован≥ ћ≥жнародним валютним фондом.  урс SDR визначаЇтьс¤ на основ≥ середньозва-женого курсу певного набору нац≥ональних валют, де на долар —Ўј припадаЇ 42 в≥дсотки. Ќа практиц≥ долар —Ўј залишаЇтьс¤ основ-ним м≥жнародним плат≥жним засобом. ¬икористовуютьс¤ нац≥о-нальн≥ валюти ≥ р¤ду ≥нших розвинутих крањн. “ак, в ™вропейсько-му —оюз≥ використовують ¤к групову м≥жнародну безгот≥вкову розрахункову грошову одиницю ≈—U (з англ≥йськоњ та французь-коњ - об'Їднана Ївропейська валюта), ¤ка за р≥шенн¤м, прийн¤тим кер≥вництвом —оюзу у 1996 р., маЇ бути перейменована в ≈uro. –еальн≥ можливост≥ демонетизац≥њ золота створюють сучасний роз-виток науково-техн≥чного прогресу, впровадженн¤ ј—”, комп'юте-ризац≥¤ обл≥ку, розвиток економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ, нових колективних форм власност≥, њњ соц≥ал≥зац≥¤ тощо. ÷е в≥дкрило шл¤х до ви¤влен-н¤ необх≥дноњ к≥лькост≥ грошей дл¤ нормального функц≥онуванн¤ господарства без посередника - золота.
ƒемонетизац≥¤ золота ≥ формуванн¤ нових валютних систем про-йшли певний ≥сторичний шл¤х. ѕочатковим його етапом було вит≥с-ненн¤ золота ¤к грошей у перш≥й половин≥ XX ст. з внутр≥шнього товарообороту. «ак≥нчуЇтьс¤ цей шл¤х зам≥ною золота в товарообо-рот≥ на св≥товому ринку. як уже зазначалос¤, в основу цього процесу покладено ¤к реальн≥ можливост≥, так ≥ об'Їктивну необх≥дн≥сть.
Ќайб≥льшого розвитку св≥това грошова система, заснована на золот≥, дос¤гла на початку XX ст., коли забезпечувавс¤ необмеже-ний обм≥н нац≥ональних валют на золото. ÷¤ система одержала назву золотого стандарту. Ќин≥ на основ≥ демонетизац≥њ золота формуЇтьс¤ нова м≥жнародна валютна система, юридичний статус ¤коњ почавс¤ п≥сл¤ п≥дписанн¤ ямайськоњ угоди.
« розвитком масштаб≥в товарного господарства золото поступо-во не в змоз≥ було виконувати функц≥ю засобу об≥гу, платежу, а пот≥м ≥ св≥тових грошей внасл≥док недостатньоњ дл¤ цього його к≥ль-
кост≥. ƒо того ж застосуванн¤ паперових, а пот≥м кредитних та електронних грошей все б≥льше в≥дривало њх в≥д своЇњ золотоњ осно-ви. ÷е давало змогу ур¤дам в≥ддал¤ти золото в≥д його представ-ницьких форм внасл≥док ≥нфл¤ц≥њ тощо.
«а приблизними оц≥нками, прот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ розвитку золото-го промислу в стародавн≥ та середн≥ в≥ки (до початку XVII ст.) загаль-ний видобуток золота становив 13,3 тис. т. « 1600 по 1990 р. у св≥т≥ було добуто 106,2 тис. т золота. ќтже, загальний золотий запас люд-ства - приблизно 119,5 тис. т. “ретину його (38-39 тис. т) станов-л¤ть державн≥ золот≥ запаси, приблизно чверть (28-30 тис. т) золо-та - тезаврована, тобто накопичена приватними особами у вигл¤д≥ скарбу, б≥льше третини - використано в ювел≥рних, зубопротезних ≥ промислово-техн≥чних, особливо рад≥оелектронних виробах (40- 42 тис. т). ѕевна частина (9-13 тис. т) знаходитьс¤ в гробниц¤х, скар-бах, тайниках, руњнах стародавн≥х м≥ст, на дн≥ мор≥в, океан≥в тощо.