–озд≥л 1 ѕ–≈ƒћ≈“ ≤ ‘”Ќ ÷≤ѓ ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ
І 1 ѕредмет економ≥чноњ теор≥њ
 ожна наука маЇ св≥й предмет вивченн¤. « ≥ншими спор≥днени-ми науками вона пов'¤зана через об'Їкт досл≥дженн¤: наприклад, сукупн≥сть економ≥чних наук об'ЇднуЇтьс¤ розгл¤дом проблем на-родного господарства. ÷≥льовою функц≥Їю кожноњ науки Ї розкритт¤ ≥ п≥знанн¤ в≥дпов≥дних об'Їктивних закон≥в природи чи сусп≥льст-ва. ƒл¤ цього вона користуЇтьс¤ набутими в процес≥ ≥сторичного розвитку загальнонауковими та спец≥альними, притаманними лише њй методами п≥знанн¤ об'Їктивноњ реальност≥.
якою б розмањтою не була людська д≥¤льн≥сть, вона повинна мати власну основу. “акою основою Ї економ≥чне житт¤ сусп≥льства, т≥сно пов'¤зане з потребами та ≥нтересами людей. ” переклад≥ з грецькоњ слово "економ≥ка" означаЇ мистецтво веденн¤ домашньо-го господарства ("ойкос" - д≥м, домашнЇ господарство; "номос" - вченн¤, закон). ¬перше цей терм≥н вв≥в јр≥стотель (III ст. до н. е.). ¬≥н под≥лив науку про багатство на економ≥ку та хримастику. ѕ≥д першою в≥н розум≥в виробництво благ дл¤ задоволенн¤ потреб людей, п≥д другою - накопиченн¤ грошей, до ¤кого ставивс¤ нега-тивно.
ћислител≥ стародавнього св≥ту робили спроби з'¤сувати внут-р≥шн≥ п≥двалини економ≥чного розвитку та формували окрем≥ еле-менти економ≥чних знань. « тих п≥р, ¤к давньогрецький ф≥лософ  сенофонт (IV-III ст. до н. е.) започаткував нову на той час еконо-м≥чну науку в творах "≈коном≥ка" та "ѕро доходи", зм≥ст њњ невп≥з-нанне зм≥нивс¤. ѕо-перше, веденн¤ господарства та управл≥нн¤ ним зд≥йснюютьс¤ тепер не т≥льки в рамках с≥м'њ, а й у межах рег≥ону, крањни, групи держав, всього св≥ту. ѕо-друге, воно орган≥зуЇтьс¤ не т≥льки за територ≥альною, а й за виробничою ознакою. ќтже, нин≥ пон¤тт¤ "економ≥ка" охоплюЇ: с≥м'ю, п≥дприЇмство (ф≥рму); народ-не господарство певноњ крањни чи його частину; сукупн≥сть взаЇмо-пов'¤заних господарств груп крањн, об'Їднаних у р≥зноман≥тн≥ ≥нте-гральн≥ орган≥зац≥њ; св≥тове господарство ¤к суперечливу ц≥л≥сн≥сть взаЇмозалежних народних господарств ус≥х крањн та њхн≥х об'Їд-нань.


≈коном≥ка ¤к народне господарство маЇ дв≥ сторони вираженн¤:
по-перше, ¤к матер≥ально-натуральне наповненн¤, по-друге, ¤к сукупн≥сть виробничих в≥дносин, що пов'¤зують процеси вироб-ництва, розпод≥лу, обм≥ну та споживанн¤ сусп≥льного продукту ¤к фази пост≥йного в≥дтворенн¤ економ≥ки.
ћатер≥ально-натуральне наповненн¤ економ≥ки ви¤вл¤Їтьс¤ в продуктивних силах, виробничих ресурсах сусп≥льства (рис. 1), що в≥дображають систему в≥дносин "людина - природа". ƒо них на-лежить передус≥м робоча сила ¤к зд≥бн≥сть людини творити в мате-р≥альн≥й та духовн≥й сферах. ќсобливо важливими њњ про¤вами Ї п≥дприЇмницьк≥ зд≥бност≥. –обоча сила вт≥люЇтьс¤ у трудових ре-сурсах. ÷е особистий фактор виробництва.
ƒругою складовою продуктивних сил Ї уречевлений фактор ви-робництва, тобто засоби виробництва, ¤к≥ людина використовуЇ в процес≥ прац≥, спр¤мованоњ на забезпеченн¤ своњх матер≥альних та духовних потреб.
«асоби виробництва под≥л¤ють на предмети ≥ засоби прац≥. ѕерш≥ охоплюють предмети, дан≥ природою, та т≥, що в процес≥ прац≥ пе-реробл¤ютьс¤ чи обробл¤ютьс¤ з метою одержанн¤ готовоњ про-дукц≥њ дл¤ особистого чи виробничого використанн¤. ƒо других належать, по-перше, машини, устаткуванн¤, ≥нструменти та ≥нш≥ техн≥чн≥ знар¤дд¤; по-друге, технолог≥чн≥ процеси та енергопоста-чанн¤; по-третЇ, автоматизован≥ системи управл≥нн¤ (ј—”), елек-тронно-обчислювальн≥ машини (≈ќћ) тощо.
÷ентральне м≥сце в систем≥ засоб≥в прац≥ пос≥дають накопичен≥ людством знанн¤. Ћюдина живе у св≥т≥ обмежених можливостей. ќбмежен≥ њњ ф≥зичн≥ та ≥нтелектуальн≥ зд≥бност≥, час, ¤кий вона може прид≥лити тому чи ≥ншому зан¤ттю, засоби, ¤к≥ можуть бути вико-ристан≥ дл¤ дос¤гненн¤ поставленоњ мети. ќбмежен≥сть на¤вних ресурс≥в була ≥ Ї головною й досить жорсткою умовою, ¤ка наша-ровуЇтьс¤ об'Їктивною реальн≥стю на розм≥ри ≥ можливост≥ зрос-танн¤ особистого та сусп≥льного багатства. ќднак це стосуЇтьс¤ конкретноњ людини та конкретних умов ≥снуванн¤ сусп≥льства.
ўодо розвитку сусп≥льства в ц≥лому в ≥сторичн≥й перспектив≥ можливост≥ людини необмежен≥. ѕрот¤гом багатов≥ковоњ ≥стор≥њ людина суттЇво розсунула рамки зазначених та ≥нших обмежень. ѕроте перед ≥ндив≥дом, ¤к ≥ перед сусп≥льством в ц≥лому, завжди на кожному етап≥ постаЇ проблема вибору напр¤м≥в та способ≥в вико-ристанн¤ обмежених ресурс≥в. ѓњ можна вир≥шувати р≥зними мето-дами, ¤к≥ лежать у площин≥ економ≥ки. —ерйозною проблемою Ї не т≥льки виробництво, а й розпод≥л його продукт≥в м≥ж р≥зними вер-ствами населенн¤.
—укупн≥сть виробничих в≥дносин у широкому розум≥нн≥ пред-ставлена техн≥ко-економ≥чними, орган≥зац≥йно-економ≥чними та соц≥ально-економ≥чними в≥дносинами, —уто економ≥чн≥ виробнич≥ в≥дносини, про ¤к≥ йдетьс¤ при визначенн≥ конкретного предмета економ≥чноњ теор≥њ, подан≥ переважно орган≥зац≥йно-економ≥чними та соц≥ально-економ≥чними в≥дносинами. ≈коном≥ка ¤к наука, тоб-то ¤к систематизоване знанн¤ про сутн≥сть економ≥чних ¤вищ та процес≥в, почала оформл¤тис¤ лише в XVII-XVIII ст. паралельно з бурхливим розвитком ринкового господарства.
¬ економ≥чн≥й науц≥ ще за час≥в ”. ѕетт≥ (XVII ст.) розпочавс¤ процес диференц≥ац≥њ знань. “епер це система дисципл≥н. ѕ≥дго-товка економ≥ст≥в в ”крањн≥ сьогодн≥ ведетьс¤ б≥льш ¤к з 50 спе-ц≥альностей.
™ багато сучасних визначень пон¤тт¤ "економ≥чна наука". —еред них головними Ї т≥, що визначають њњ ¤к науку, що вивчаЇ: 1) умови та форми, за ¤ких в≥дбуваютьс¤ виробництво та обм≥н ≥ в≥дпов≥дний розпод≥л продукт≥в м≥ж людьми, про шл¤хи вир≥шенн¤ проблеми орган≥зац≥њ споживанн¤ ≥ виробництва; 2) проблеми використанн¤ обмежених виробничих фактор≥в (земл≥, прац≥, устаткуванн¤, тех-н≥чних знань), а також ф≥нансових ресурс≥в дл¤ виробництва та розпод≥лу продукт≥в м≥ж членами сусп≥льства; 3) законом≥рност≥ руху ц≥н, грошей, норми в≥дсотка, кап≥талу ≥ прибутку дл¤ виробленн¤ державою в≥дпов≥дноњ пол≥тики впливу на економ≥чне житт¤ тощо.
 ожний з цих п≥дход≥в в≥дображаЇ лише певний б≥к економ≥ки ≥ тому не охоплюЇ повн≥стю њњ систему. ¬ласне, це визначенн¤ еко-ном≥чних наук, що вивчають р≥зн≥ аспекти багатогранного еконо-м≥чного житт¤. ќднак ус≥ вони п≥дкреслюють т≥сний зв'¤зок еконо-м≥ки з виробництвом ≥ ринком.
ќб'Їктом вивченн¤ вс≥х економ≥чних наук Ї економ≥ка в ц≥лому. якщо об'Їкт вивченн¤ дл¤ них Ї сп≥льним, то предмет вивченн¤ р≥зний. "—≥м'¤" економ≥чних наук безперервно зростаЇ. ¬ њњ струк-тур≥, ¤кщо виходити з вивченн¤ не окремих функц≥ональних сто-р≥н чи галузей сусп≥льного виробництва, чим займаютьс¤ конкретн≥ економ≥чн≥ науки, а економ≥чноњ системи в ц≥лому, економ≥чна тео-р≥¤, безумовно, займаЇ основне м≥сце.
≈коном≥чна ≥стор≥¤ та ≥стор≥¤ економ≥чних учень також вивча-ють економ≥чну систему в ц≥лому, але в р≥зних аспектах. ѕерша досл≥джуЇ конкретн≥ форми функц≥онуванн¤ ≥ розвиток економ≥ч-них систем у р≥зн≥ ≥сторичн≥ епохи з урахуванн¤м нац≥ональних, природних, пол≥тичних та ≥нших особливостей конкретних крањн (або њхн≥х груп). ƒруга анал≥зуЇ в≥дбитт¤ у св≥домост≥ р≥зних сус-п≥льних верств тих економ≥чних в≥дносин, ¤к≥ ≥снують на певному в≥др≥зку часу. ≤стор≥¤ економ≥чних учень розкриваЇ також об'Їк-тивн≥ витоки виникненн¤ р≥зноман≥тних шк≥л та напр¤м≥в у еконо-м≥чн≥й науц≥.
ќкрему групу утворюють спец≥альн≥ (функц≥ональн≥) п≥дрозд≥-ли економ≥чноњ науки - економ≥чна статистика, економ≥ка прац≥, ф≥нанси, кредит, грошовий об≥г, бухгалтерський обл≥к тощо.
Ќайб≥льшу групу становл¤ть галузев≥ економ≥чн≥ науки, ¤к≥ вив-чають специф≥ку ви¤ву виробничих в≥дносин, њхн≥х закон≥в та фун-кц≥ональних систем (управл≥нн¤ виробництвом, грошово-ф≥нансо-вий механ≥зм тощо) в р≥зних сферах сусп≥льного виробництва. Ќайзагальн≥шою галузевою наукою Ї економ≥ка промисловост≥. ќднак ≥ вона под≥л¤Їтьс¤ на економ≥ку х≥м≥чноњ, металург≥йноњ, нафтодо-бувноњ чи ≥ншоњ промисловост≥, оск≥льки пост≥йно розвиваЇтьс¤ сус-п≥льний под≥л прац≥, в≥докремлюютьс¤ в≥дносно самост≥йн≥ галуз≥ виробництва ≥, ¤к насл≥док, все б≥льш конкретизуютьс¤ економ≥чн≥ дисципл≥ни.
” зв'¤зку з тим що нематер≥альна сфера (наука, осв≥та, охорона здоров'¤ тощо) т≥сно пов'¤зана з галуз¤ми матер≥ального вироб-ництва, бере участь у розпод≥л≥, обм≥н≥ та споживанн≥ сусп≥льного продукту, економ≥чний б≥к маЇ ¤к матер≥альна, так ≥ нематер≥альна виробнича д≥¤льн≥сть людей. ¬ид≥л¤ютьс¤ нов≥ галузев≥ економ≥чн≥ дисципл≥ни - економ≥ка сфери послуг, економ≥ка осв≥ти, економ≥-ка туризму тощо.
ќск≥льки об'Їктом вивченн¤ вс≥х економ≥чних наук пор¤д ≥з спе-циф≥чним предметом кожноњ з них Ї в≥дносини ≥ зв'¤зки м≥ж людь-ми в процес≥ њхньоњ економ≥чноњ д≥¤льност≥, то взаЇмод≥ють ≥ науки через обм≥н ≥нформац≥Їю, використанн¤ результат≥в досл≥джень сум≥жних наук тощо. ћетодолог≥чною основою системи економ≥чних наук Ї економ≥чна теор≥¤.
ќб'Їктом економ≥чноњ теор≥њ Ї економ≥ка в ц≥лому (на м≥кро-макро- ≥ глобальному р≥вн¤х). ћ≥крор≥вень економ≥ки бере початок з с≥м'њ; ф≥рма (п≥дприЇмство) Ї його головною ланкою. ћакрор≥вень охоплюЇ господарство крањни в ц≥лому, а глобальний - м≥ждер-жавн≥ економ≥чн≥ об'Їднанн¤ та св≥тове господарство.
Ѕагатоаспектн≥сть зм≥сту економ≥ки зумовлюЇ р≥зноман≥тн≥сть напр¤м≥в вивченн¤ економ≥чного житт¤ сусп≥льства: в центр≥ уваги постають економ≥чн≥ виробнич≥ в≥дносини, проблеми ефективност≥ економ≥чноњ системи, особливост≥ р≥зних систем господарюванн¤ тощо. .
¬ажливе значенн¤ маЇ вивченн¤ св≥тового досв≥ду розвитку еко-ном≥чноњ теор≥њ та в≥дпов≥дних навчальних дисципл≥н. “ак, розгл¤да-ючи предмет економ≥ки, ѕ. —амуельсон ≥ –. Ќордхаус наголошують на тому, що люди обирають спос≥б використанн¤ обмежених ви-робничих ресурс≥в дл¤ виробленн¤ р≥зних продукт≥в та розпод≥лу њх м≥ж членами сусп≥льства. якщо виходити з прагматичноњ спр¤мова-ност≥ навчального процесу, то такий п≥дх≥д ц≥лком виправданий.
≈коном≥чна теор≥¤ досл≥джуЇ не т≥льки проблеми оптим≥зац≥њ виробництва при обмежених ресурсах, а й економ≥чн≥ форми та законом≥рност≥, в ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ сусп≥льне в≥дтворенн¤ в ц≥ло-му. ¬одночас вчен≥ не в≥дкидають ≥ пол≥тико-економ≥чного анал≥зу в≥дносин власност≥, оск≥льки економ≥чну науку не можна звести до конкретно-економ≥чного знанн¤.
“ерм≥н "пол≥тична економ≥¤" щодо економ≥чноњ теор≥њ був засто-сований ще французьким меркантил≥стом ј. ћонкретьЇном у прац≥ "“рактат пол≥тичноњ економ≥њ", написан≥й у 1615 р. « грецькоњ "по-л≥тикос" перекладаЇтьс¤ ¤к державний, сусп≥льний. ќтже, цей тер-м≥н можна трактувати ¤к науку про веденн¤ господарства в дер-жав≥, сусп≥льств≥.
—ьогодн≥ школа економ≥ст≥в „иказького ун≥верситету (—Ўј) п≥д кер≥вництвом в≥домого вченого ћ. ‘р≥дмана видаЇ "Journal of Political Economy", присв¤чений проблемам пол≥тичноњ економ≥њ. —у-часний р≥вень розвитку пол≥тичноњ економ≥њ розгл¤даЇтьс¤ у чоти-ритомному словнику, виданому за редакц≥Їю ƒж. ≤твелла, ћ. ћ≥л-гейта, ѕ. Ќьюмена "The New Palgrave. A Dictionary of Economics";
London, N. Y. etc 1987 (VOL.. «, р. 906).
–»—.2
” п≥дручнику "Economics", ¤кий неодноразово перевидававс¤ в Ћондон≥, Ќью-…орку, ћех≥ко, ћоскв≥,  иЇв≥, його автори  . –. ћакконнелл та —. Ћ. Ѕрю зазначають, що пол≥теконом тепер входить ¤к неодм≥нний член у вищ≥ ур¤дов≥ ради. ћонументальн≥ роботи з пол≥теконом≥чних засад пост≥йно з'¤вл¤ютьс¤ в р≥зних крањнах св≥ту.
–озвиток предмета економ≥чноњ теор≥њ в њњ пол≥теконом≥чному аспект≥, ¤к ≥ будь-¤коњ науки, безмежний, завершенн¤ певних його напр¤м≥в, ви¤в≥в веде водночас до по¤ви та становленн¤ нових.
¬ивченн¤ пол≥теконом≥чного аспекту економ≥чноњ теор≥њ означаЇ досл≥дженн¤ розвитку економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в через п≥знанн¤ економ≥чних виробничих в≥дносин.
√оловним завданн¤м економ≥чноњ теор≥њ Ї характеристика засад економ≥чних систем через анал≥з орган≥зац≥йно-економ≥чних та соц≥ально-економ≥чних (рис. 2) виробничих в≥дносин.
” процес≥ орган≥зац≥њ виробництва виникають загальн≥ орган≥за-ц≥йно-економ≥чн≥ в≥дносини, ¤к≥ в≥дбивають певний його р≥вень. ¬они в≥дображаютьс¤ такими абстрактно-загальними категор≥¤ми, ¤к прац¤, засоби виробництва, под≥л прац≥ тощо, ≥ виражають систему в≥дносин "людина - виробництво".
ќрган≥зац≥йно-економ≥чн≥ в≥дносини безпосередньо пов'¤зан≥ з продуктивними силами. ¬они виникають з приводу трудовоњ д≥¤ль-ност≥, кооперац≥њ прац≥, обм≥ну засобами виробництва тощо. ¬ ц≥-лому ц≥ в≥дносини вт≥лен≥ в господарськ≥й систем≥ орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ економ≥кою на р≥зних р≥вн¤х.
 онкретн≥ орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ в≥дносини в≥дображен≥ у господарських системах окремих галузей сусп≥льного виробни-цтва - економ≥ка промисловост≥, с≥льського господарства, торг≥вл≥, охорони здоров'¤ тощо. ѓхню специф≥ку вивчають конкретн≥ еко-ном≥чн≥ науки. ƒо загальних орган≥зац≥йно-економ≥чних в≥дносин належать форми ≥ методи господарюванн¤, характерн≥ дл¤ вс≥х галу-зей економ≥ки. —еред останн≥х сьогодн≥ вид≥л¤ють, по-перше, ринко-ву систему, в центр≥ ¤коњ - товарно-грошов≥ в≥дносини; по-друге, п≥дприЇмництво, засноване на ефективному веденн≥ господарства. «агальн≥ орган≥зац≥йно-господарськ≥ в≥дносини - це ≥ в≥дносини у сфер≥ грошового об≥гу, ц≥ноутворенн¤, ф≥нанс≥в, кредиту, марке-тингу, менеджменту, б≥ржовоњ справи тощо. —аме вони, оск≥льки не охоплюютьс¤ конкретними економ≥чними науками, належать до
загальноњ економ≥чноњ теор≥њ.
—оц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини зумовлюють систему зв'¤зк≥в "людина - людина". ƒо них належать законом≥рност≥ розвитку в≥дносин власност≥ (передус≥м на засоби виробництва), т≥сно пов'¤за-них з ними розпод≥лу ≥ в≥дтворенн¤ сусп≥льного виробництва в ц≥-лому ¤к економ≥чного кругооб≥гу, ¤кий в≥дбуваЇтьс¤ через виробни-цтво, розпод≥л, обм≥н ≥ споживанн¤ продукт≥в ≥ послуг.
ƒосл≥дженн¤ соц≥ально-економ≥чних в≥дносин розкриваЇ соц≥-альн≥ можливост≥ ≥нтеграц≥йних процес≥в у сучасному сусп≥льств≥ та управл≥нн≥ господарством. ÷е також даЇ можлив≥сть визначати ступ≥нь в≥дпов≥дност≥ економ≥чноњ д≥¤льност≥ вимогам зростанн¤ сусп≥льного багатства ≥ пов'¤заним з ним ≥нтересам переважноњ б≥ль-шост≥ член≥в сусп≥льства.
ƒосл≥дженн¤ соц≥ально-економ≥чних в≥дносин показуЇ, хто ре-ально волод≥Ї засобами виробництва та ф≥нансами, привласнюЇ њх, тобто в чињх ≥нтересах в≥дбуваЇтьс¤ розпод≥л вироблених продукт≥в та послуг, ≥, нарешт≥, ¤к ≥ ск≥льки труд≥вник працюЇ на себе та на
≥нших член≥в сусп≥льства.
≈коном≥чн≥ виробнич≥ в≥дносини в≥дпов≥дають певн≥й форм≥ влас-ност≥ на засоби виробництва, що склалас¤ ≥сторично, та д≥алектично взаЇмод≥ють з продуктивними силами ¤к факторами виробниц-тва, його ресурсами.
ѕон¤тт¤ "власн≥сть" - одне з центральних в курс≥ економ≥чноњ
теор≥њ. ¬ласн≥сть ≥снуЇ на трьох р≥вн¤х. ѕерший - матер≥ально-натуральний (заводи, ферми, л≥карн≥, навчальн≥ та науков≥ заклади тощо), другий - юридичний (правове оформленн¤ волод≥нн¤, роз-пор¤дженн¤ ним та його використанн¤), трет≥й - пол≥теконом≥чний, ¤кий в≥дображаЇ реальне, а не юридичне присвоЇнн¤ резуль-тат≥в економ≥чноњ д≥¤льност≥.
ƒо орган≥зац≥йно-економ≥чних форм власност≥ належать ≥ндив≥-дуальна, колективна, державна тощо; до соц≥ально-економ≥чних - приватна, сусп≥льна (останн¤ може бути м≥сцевого, загальнодер-жавного ≥ нав≥ть загальносв≥тового р≥вн¤), зм≥шана.  ожна з них маЇ свою сферу оптимального застосуванн¤. «агальним критер≥Їм ефективност≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ форми власност≥ виступаЇ м≥ра в≥дчу-женн¤ виробника в≥д засоб≥в виробництва та його результат≥в. ” певному сусп≥льств≥ одна з форм власност≥ Ї пан≥вною. ¬≥дпов≥дно до нењ складаютьс¤ соц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини.
ѕол≥теконом≥чний аспект економ≥чноњ теор≥њ охоплюЇ також анал≥з економ≥чних закон≥в та њхньоњ взаЇмод≥њ.
ќрган≥зац≥йно-економ≥чн≥ та соц≥ально-економ≥чн≥ виробнич≥ в≥д-носини в≥дтворюютьс¤ пост≥йно в найр≥зноман≥тн≥ших формах ≥ поЇднанн¤х. ѕон¤тт¤, ¤к≥ в≥дображають в узагальненому вигл¤д≥ умови економ≥чного житт¤ сусп≥льства, називають економ≥чними категор≥¤ми (наприклад, "товар", "варт≥сть", "прибуток", "нац≥о-нальний доход" тощо). ≈коном≥чн≥ категор≥њ в≥дбивають сутн≥сть економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в.
≈коном≥чн≥ закони ви¤вл¤ють об'Їктивн≥, ст≥йк≥ причинно-на-сл≥дков≥ зв'¤зки ¤к у середин≥ виробничих в≥дносин, економ≥чних процес≥в ≥ ¤вищ, так ≥ м≥ж ними, розкривають сутн≥сть зв'¤зк≥в (на-приклад, закони вартост≥, середнього або монопольного прибутку, сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж складовими нац≥онального доходу). ≈коном≥чн≥ закони не можуть бути незм≥нними, оск≥льки економ≥чн≥ процеси не Ї чимось застиглим.
–озр≥зн¤ють економ≥чн≥ закони всезагальн≥, загальн≥ та специ-ф≥чн≥.
¬сезагальн≥ закони в≥дбивають сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж продуктивни-ми-силами ≥-виробничими в≥дносинами, њхню взаЇмод≥ю. ÷е закони в≥дпов≥дност≥ виробничих в≥дносин характеру ≥ р≥вню продуктив-них сил, економ≥њ часу, п≥двищенн¤ потреб тощо. —усп≥льному ви-робництву завжди притаманн≥ риси виробничого процесу ¤к тако-го, незалежно в≥д його соц≥ально-економ≥чноњ структури. ѕ≥знанн¤ всезагальних економ≥чних закон≥в допомагаЇ ос¤гнути фунда-ментальн≥ основи та посл≥довн≥сть розвитку людського сусп≥льства.
«агальн≥ закони в≥дображають взаЇмозв'¤зок м≥ж-продуктивни-ми силами та орган≥зац≥йно-економ≥чними в≥дносинами (наприклад, закони “оварного виробництва).
—пециф≥чн≥ закони розкривають р≥вень розвитку орган≥зац≥й-но та соц≥ально-економ≥чних виробничих в≥дносин (наприклад, закони додатковоњ вартост≥, середнього або монопольного прибут-ку). “ак, в≥дносини "товар- товар" на певному етап≥ трансформу-ютьс¤ у "товар- грош≥-товар" ≥ згодом - у "грош≥-товар-грош≥", залежно в≥д ступен¤ розвитку сусп≥льства. —пециф≥чн≥ економ≥чн≥ закони, з одного боку, характеризують певну економ≥чну систему в процес≥ њњ розвитку, з ≥ншого - окрем≥ њњ сфери.
«агальною основою д≥њ економ≥чних закон≥в Ї об'Їктивна, су-перечлива б≥осоц≥альна сутн≥сть людськоњ ≥стоти. .Ѕ≥олог≥чна сутн≥сть людини в≥дображаЇ њњ об'Їктивн≥ природн≥ характеристики. —оц≥-альна сутн≥сть Ї породженн¤м об'Їктивного процесу розвитку людсь-кого сусп≥льства. «в≥дси економ≥чн≥ закони породжуютьс¤ об'Їк-тивною реальн≥стю, ¤ка створюЇ саму людину.
–озр≥зн¤ютьс¤ сутн≥сть економ≥чного закону, механ≥зм його д≥њ та використанн¤. ўодо економ≥чних закон≥в застосовують так≥ категор≥њ д≥алектики, ¤к к≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть, зм≥ст ≥ форма, ц≥ле ≥ част-кове, суперечн≥сть тощо.
«а певних умов людина спроможна використовувати економ≥чн≥ закони в своњх ≥нтересах. —в≥доме, узгоджене господарюванн¤ не-можливе без п≥знанн¤ економ≥чних закон≥в.
ѕерш≥ спроби вивченн¤ економ≥чних процес≥в та ¤вищ були зроблен≥ ще в прац¤х  сенофонта, ѕлатона, јр≥стотел¤, —енеки, ёл≥¤ ÷езар¤, мислител≥в ƒавнього ™гипту,  итаю, ≤нд≥њ та ≥н. ‘ормуван-н¤ економ≥чноњ науки належить до тих час≥в новоњ ≥стор≥њ людства, коли товарне господарство почало набувати загального характеру. —ьогодн≥ воно охоплюЇ сферу ¤к матер≥ального (промислов≥сть, ≤ с≥льське господарство, буд≥вництво, транспорт, торг≥влю, комунальне господарство, побутове обслуговуванн¤), так ≥ нематер≥ального ви-робництва (охорону здоров'¤, осв≥ту, наукове консультуванн¤ тощо).
ќск≥льки товарн≥ в≥дносини охопили передус≥м сферу торг≥вл≥, то й першою в нов≥ часи (XV--XVII ст.) склалас¤ школа мерканти-л≥ст≥в (в≥д ≥тал. mercante - торговець, купець}. ¬она ототожнювала багатство з грошима, золотом, нагромадженн¤ ¤ких у той пер≥од в≥дбувалос¤ через торг≥влю. ћеркантил≥сти виходили з того, що джерелом багатства сусп≥льства Ї торг≥вл¤.
” XVIII ст. виникла школа ф≥з≥ократ≥в. ѓњ представники ‘.  ене та ѕ. Ѕуаг≥льбер перенесли питанн¤ про походженн¤ багатства ≥з сфери об≥гу в сферу виробництва. ќднак вони вважали, що багатство ство-рюЇтьс¤ лише в с≥льському господарств≥. ј вже в прац¤х таких видат-них представник≥в класичноњ пол≥теконом≥њ, ¤к ”. ѕетг≥, ј. —м≥т, ƒ. –≥кардо, —. —≥смонд≥, головним об'Їктом досл≥дженн¤ стало саме виробництво, незважаючи на його галузев≥ особливост≥. ¬елике зна-ченн¤ мали прац≥ ј. —м≥та "ƒосл≥дженн¤ про природу та причини багатства народ≥в" (1776) ≥ ƒ. –≥кардо "Ќачала пол≥тичноњ економ≥њ та оподаткуванн¤" (1817). ј. —м≥т ≥ ƒ. –≥кардо ви¤вили, що прибуток п≥дприЇмц¤ вт≥люЇ неоплачену працю найманих роб≥тник≥в. ƒ. –≥кар-до в≥дкрив законом≥рн≥сть, ¤ка виражаЇ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж оплаче-ною (зароб≥тна плата роб≥тник≥в) та неоплаченою працею (прибуток п≥дприЇмц¤), ≥ дов≥в, що прибуток високий або низький у т≥й сам≥й пропорц≥њ, в ¤к≥й низька або висока зароб≥тна плата. ќтже, класич-ною пол≥теконом≥Їю було започатковано трудову теор≥ю вартост≥. ѕодальший розвиток економ≥чноњ теор≥њ в≥дбувавс¤ за двома ос-новними напр¤мами. ћарксистський анал≥з завершив створенн¤ розпочатоњ класиками теор≥њ трудовоњ вартост≥.
Ќа основ≥ в≥дкритт¤  . ћарксом двоњстого характеру прац≥, що м≥ститьс¤ в товар≥, та всеб≥чного обірунтуванн¤ пон¤тт¤ додатковоњ вартост≥, ¤ке набуло пр≥оритетного значенн¤ в досл≥дженн¤х його численних посл≥довник≥в в усьому св≥т≥, було розкрито економ≥чну сутн≥сть експлуатац≥њ людини людиною. √оловна прац¤  . ћаркса " ап≥тал" (т. 1, 1867) стала в≥хою в ≥стор≥њ.
≤ншим шл¤хом розробки економ≥чноњ теор≥њ, що знайшов своЇ концентроване вираженн¤ у роботах ј. ћаршалла та його посл≥-довник≥в, стало пр≥оритетне досл≥дженн¤ проблеми економ≥чноњ ефективност≥ з використанн¤м теор≥њ граничноњ корисност≥. ќсновну працю ј. ћаршалла "ѕринципи економ≥ки (економ≥кс)" було вида-но в 1890 р.
¬ажливе значенн¤ у розробц≥ економ≥чноњ теор≥њ в≥д≥грала прац¤ ƒж.  ейнса "«агальна теор≥¤ зайн¤тост≥, в≥дсотка ≥ грошей" (1936), у ¤к≥й значне м≥сце в≥дведено досл≥дженню державного регулюванн¤ економ≥ки. —уттЇв≥ доробки в економ≥чну теор≥ю внесли рад¤нськ≥ економ≥сти з досл≥дженн¤ проблем економ≥чного плануванн¤ та соц≥-ального захисту населенн¤. ÷≥ доробки п≥сл¤ тривалого соц≥ального громад¤нського напруженн¤ були в≥дпов≥дно використан≥ зах≥дними сусп≥льствами завд¤ки њх в≥дкритому характеру. ¬одночас занепада-юча командно-адм≥н≥стративна система не т≥льки губила так≥ дороб-ки, а й не в змоз≥ була в силу наростанн¤ свого закритого характеру використати найкращ≥ здобутки ринковоњ економ≥ки.
” друг≥й половин≥ XX ст. в крањнах розвиненоњ ринковоњ еконо-м≥ки пор¤д з марксистською економ≥чною думкою д≥стали подаль-ший розвиток так≥ концепц≥њ економ≥чноњ теор≥њ, ¤к ≥нституц≥она-л≥зм, неоконсерватизм, неокласицизм, неол≥берал≥зм, новий л≥вий радикал≥зм тощо. ¬одночас у колишн≥х колон≥альних та залежних крањнах, виход¤чи з потреб њхнього розвитку, набули значного по-ширенн¤ теоретичн≥ концепц≥њ, спр¤мован≥ на виробленн¤ прак-тичних рекомендац≥й щодо дос¤гненн¤ економ≥чноњ незалежност≥. —еред них концепц≥њ колективного самозабезпеченн¤, спиранн¤ на власн≥ сили, експортноњ, ≥мпортозам≥нюючоњ економ≥ки тощо.
« к≥нц¤ 70-х рок≥в у  итањ, а з початку 90-х рок≥в - у крањнах —х≥дноњ ™вропи та державах, що утворилис¤ на територ≥њ колишнього —–—–, розпочавс¤ активний перех≥д в≥д адм≥н≥стративно-командноњ економ≥ки до ринкових в≥дносин. ” цих крањнах також розвивають-с¤ ринков≥ концепц≥њ. —еред них Ї так≥, що проголошують необх≥д-н≥сть використанн¤ загальнолюдських ц≥нностей з урахуванн¤м м≥сцевих особливостей, ≥ так≥, що механ≥чно запозичують досв≥д зах≥дних крањн.
Ѕ≥льш≥сть посл≥довник≥в економ≥чного вченн¤  . ћаркса, ¤к≥ назвали себе марксистами, головну увагу сконцентрували на розкритт≥ сутност≥ експлуатац≥њ та на створенн≥ умов переходу до безринкового господарства в п≥сл¤революц≥йний, час. √оловний шл¤х розвитку сусп≥льства вони вбачали у швидкому переход≥ до нового устрою, що маЇ вс≥л¤ко п≥дштовхуватис¤ державним насильством. ≤сторичний же досв≥д св≥дчить, що перех≥д до нового сусп≥льного ладу в≥дбуваЇтьс¤ не через пол≥тичне насильство, а через виник-ненн¤ нових економ≥чних в≥дносин на основ≥ розвитку продуктив-них сил та еволюц≥ю орган≥зац≥йно-економ≥чних ≥ соц≥ально-еконо-м≥чних в≥дносин.
Ќауков≥ посл≥довники  . ћаркса не в≥дкидали ≥ значенн¤ до-сл≥дженн¤ та розкритт¤ пор¤д ≥з соц≥ально-економ≥чними й орган≥-зац≥йно-економ≥чних проблем зростанн¤ багатства сусп≥льства, особ-ливо за п≥сл¤революц≥йних умов.
ѕредставники ≥ншого напр¤му, виход¤чи з концепц≥њ обмеже-ност≥ фактор≥в виробництва (передус≥м земл≥, прац≥, кап≥талу), го-ловну увагу зосередили на питанн¤х використанн¤ останн≥х дл¤ одержанн¤ прибутку, економ≥чного зростанн¤ в ≥нтересах п≥дпри-Їмц≥в - власник≥в засоб≥в виробництва. ќднак ≥сторичний розви-ток дов≥в важливу роль соц≥альних питань, тому вчен≥ все част≥ше були змушен≥ вдаватис¤ до розгл¤ду в економ≥чн≥й теор≥њ питань соц≥ально-економ≥чних в≥дносин, хоча й оц≥нювали њх здеб≥льшого ¤к пох≥дн≥ в≥д орган≥зац≥йно-економ≥чних.
ћежею, що под≥л¤Ї означен≥ дв≥ теч≥њ в пол≥тичн≥й економ≥њ, Ї проблема форм власност≥. ѕерша в≥дстоюЇ та обірунтовуЇ сусп≥ль-ну власн≥сть ¤к потребу економ≥чного розвитку, друга - приватну. ≤сторичний же досв≥д св≥дчить, що обидв≥ форми у своњй багатогран-ност≥ можуть спри¤ти соц≥ально-економ≥чному прогресу, а разом з ним ≥ загальному розвитку сусп≥льства в ц≥лому та кожноњ окремоњ людини. ѕроблема пол¤гаЇ не в самих формах власност≥, а в тому, ¤к вони сп≥в≥снують зг≥дно з конкретними умовами та ступенем розвитку сусп≥льства, зокрема його продуктивних сил.
—л≥д зазначити, що проблема розвитку товарного виробництва, його рол≥ та значенн¤, ¤ка т≥сно пов'¤зана з проблемою форм влас-ност≥, також займаЇ важливе м≥сце у розмежуванн≥ двох стор≥н розвитку економ≥чноњ теор≥њ.
Ќа сучасному етап≥ державне регулюванн¤ економ≥ки маЇ поЇд-нуватис¤ з ринковим через р≥зн≥ форми сусп≥льноњ та приватноњ власност≥.
Ќин≥ не можна ставити в центр уваги лише питанн¤ трудового походженн¤ вартост≥ чи орган≥зац≥њ ефективного функц≥онуванн¤ господарства. Ћише д≥алектичне поЇднанн¤ њх даЇ можлив≥сть роз-крити економ≥чну теор≥ю в ус≥й њњ багатогранност≥. ќдв≥чним Ї питанн¤, ¤к забезпечити зростанн¤ сусп≥льного багатства та його ви-користанн¤ в ≥нтересах тих, хто його створюЇ.
ќтже, предметом економ≥чноњ теор≥њ в њњ пол≥теконом≥чному ас-пект≥ Ї вивченн¤ економ≥чних виробничих в≥дносин в њх взаЇмод≥њ з продуктивними силами та орган≥зац≥Їю управл≥нн¤ ≥ ефективного веденн¤ господарства ¤к чинник≥в сусп≥льного багатства.
І 2. функц≥њ економ≥чноњ теор≥њ
≈коном≥чн≥й теор≥њ, ¤к ≥ будь-¤к≥й науц≥, властива терретико-п≥з-навальна функц≥¤. _¬она по¤снюЇ законом≥рност≥, процеси ≥ ¤вища економ≥чного житт¤ сусп≥льства.
јктуальним стаЇ запровадженн¤ в економ≥ц≥ нових форм люд-ськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ не т≥льки передбачають дематер≥ал≥зац≥ю та м≥н≥атюризац≥ю виробництва, а й формують ноосферно-косм≥чну економ≥ку (в≥д грец. noos - розум). ќстанн¤ грунтуватиметьс¤ пе-реважно на використанн≥ ≥нтелектуального потенц≥алу людини ≥ означатиме глибоку ≥нтеграц≥ю нац≥ональних господарств у сп≥ль-ну систему м≥жнародного под≥лу прац≥. «а таких умов загальнопланетарне мисленн¤, загальнолюдськ≥ ≥нтереси ≥ ц≥нност≥ при вир≥-шенн≥ будь-¤ких проблем будуть пр≥оритетними.
ѕроте абсолютизувати загальний процес транснац≥онал≥зац≥њ виробничих в≥дносин ≥ продуктивних сил недоц≥льно. ¬ крањнах ринковоњ економ≥ки, що розвиваютьс¤, та в тих, що переход¤ть до ринковоњ економ≥ки, безумовно, ще довгий час нац≥ональне пере-важатиме над ≥нтернац≥ональним.
 онтури новоњ парадигми в економ≥чн≥й теор≥њ можуть бути оз-начен≥ не лише на основ≥ глибокого вивченн¤ найсуттЇв≥ших тен-денц≥й, законом≥рностей ≥ закон≥в розвитку економ≥ки на глобаль-ному р≥вн≥, а й за допомогою прагматичного узгодженн¤ супереч-ливоњ системи економ≥чних ≥нтерес≥в окремих крањн, м≥ждержав-них сп≥льностей, р≥зних п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й. ÷е зумовлюЇ об'Їктивну необх≥дн≥сть пошуку окремими крањнами та рег≥онами оптимального сп≥вв≥дношенн¤ р≥зних форм власност≥, ¤кий маЇ грун-туватис¤ на економ≥чних (а не ≥деолого-пол≥тичних) засадах ≥ регу-люватис¤ передус≥м економ≥чними законами ≥ господарською до-ц≥льн≥стю.
Ѕудь-¤ке знанн¤ Ї ц≥нним не само по соб≥, а тим, що служить практичним ц≥л¤м сусп≥льства. ќтже, економ≥чна теор≥¤ не може обмежуватись простою констатац≥Їю факт≥в чи описувати певн≥ економ≥чн≥ законом≥рност≥. ѓњ теоретико-п≥знавальну функц≥ю маЇ доповнювати практична функц≥¤.
ќдин з .принцип≥в реал≥зац≥њ практичноњ функц≥њ економ≥чноњ теор≥њ пол¤гаЇ в ц≥л≥сному баченн≥ економ≥чних процес≥в. “ак, не-
можливо вир≥шити проблему, наприклад, реформи ц≥н, не визна-чившись у питанн¤х побудови банк≥вськоњ системи, орган≥зац≥њ бюджету, податковоњ пол≥тики, р≥вн¤ монопол≥зац≥њ народного гос-подарства тощо.
¬ажливим принципом розробки практичних пропозиц≥й на ос-нов≥ економ≥чного анал≥зу Ї врахуванн¤ не т≥льки економ≥чних, а й р≥зноман≥тних соц≥окультурних чинник≥в сусп≥льного розвитку. ћожна, наприклад, високопрофес≥йно досл≥дити, виход¤чи з гло-бального р≥вн¤, так≥ найсерйозн≥ш≥ проблеми, з ¤кими стикаЇтьс¤ людство, ¤к обмежен≥сть ресурс≥в або посиленн¤ неоднаковост≥ умов житт¤ в крањнах з ≥нертними економ≥чними системами. ѕри цьому в≥домо, що у спробах стимулюванн¤ виробництва та просуванн¤ по шл¤ху соц≥ально-економ≥чного прогресу людину часто розгл¤дають переважно ¤к гомоеконом≥кус (економ≥чна людина). ќднак не сл≥д забувати про традиц≥йн≥ структури потреб, системи ц≥нн≥сних ор≥Їн-тац≥й, ставленн¤ до чужого ≥ свого багатства, тобто в≥дкидати те, що зумовлюЇ тип економ≥чноњ культури ≥ економ≥чноњ психолог≥њ в окремих крањнах.
якщо теоретико-п≥знавальна функц≥¤ економ≥чноњ теор≥њ спр¤-мована на розробку методолог≥чних п≥дход≥в ≥ принцип≥в анал≥зу соц≥альне ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки, розгортанн¤ фундамен-тальних досл≥джену/механ≥зм≥в господарюванн¤, соц≥оекологоеконом≥чноњ культури розвитку, то практична функц≥¤ (на нин≥шньо-му етап≥ розвитку ”крањнськоњ держави) нац≥лена на створенн¤ на-ц≥ональних банк≥в економ≥чноњ, соц≥альноњ та еколог≥чноњ ≥нформац≥њ, орган≥зац≥ю центр≥в досл≥джень, ¤к≥ забезпечують складанн¤ ефек-тивних програм розвитку окремих областей (рег≥он≥в) крањни, об-робку ≥нформац≥њ, експертизу р≥шень, що приймаютьс¤.
« теоретико-п≥знавальною функц≥Їю пов'¤зана не т≥льки практич-на, а й виховна функц≥¤ економ≥чноњ теор≥њ. ѓњ реал≥зац≥¤ в широко-му розум≥нн≥ ірунтуЇтьс¤ на необх≥дност≥ переходу в≥д адм≥н≥стра-тивне орган≥зованого сусп≥льства до цив≥л≥зованого, економ≥чно орган≥зованого, що ірунтуЇтьс¤ на консенсус≥ та гармон≥зац≥њ ≥нте-рес≥в р≥зних соц≥альних, нац≥ональних, територ≥ально-економ≥чних ,утворень.
«м≥стом виховноњ функц≥њ економ≥чноњ теор≥њ Ї формуванн¤ еко-ном≥чноњ психолог≥њ кожноњ людини, соц≥альноњ або профес≥йноњ групи. « ц≥Їњ точки зору виховна функц≥¤ т≥сн≥ше пов'¤зана з прак-тичною, н≥ж з теоретико-п≥знавальною. ≤ншими словами, практич-на функц≥¤ опосередковуЇ зв'¤зок теоретико-п≥знавальноњ та ви-ховноњ функц≥й економ≥чноњ теор≥њ.
ƒосв≥д розвинених сусп≥льств св≥дчить, що основою консенсусу ≥нтерес≥в ≥ ц≥нностей не т≥льки великих (впливових), а й малих (не завжди ≥нертних) соц≥альних груп, життЇздатност≥ саморегульованоњ системи Ї варт≥сн≥ в≥дносини, ¤к≥ в≥дображають ≥ поЇднують соц≥альн≥, економ≥чн≥ та пол≥тичн≥ ≥нтереси р≥зних самод≥¤льних груп.
–озкритт¤ зм≥сту виховноњ функц≥њ економ≥чноњ теор≥њ можливе на основ≥ вивченн¤ економ≥чноњ повед≥нки людей (чи њхн≥х фахових груп) та чинник≥в, ¤к≥ њњ визначають. ¬они включають мотивац≥ю, спр¤мовану на примноженн¤ достатку (сюди належить ≥ п≥двищен-н¤ р≥вн¤ квал≥ф≥кац≥њ), мисленн¤, ¤ке в≥дбиваЇ економ≥чн≥ зв'¤зки та стосунки м≥ж суб'Їктами, а також вчинки, ¤к≥ грунтуютьс¤ ¤к на традиц≥¤х, так ≥ на спец≥альних знанн¤х.
ќсоблив≥сть ситуац≥њ, ¤ка складаЇтьс¤ сьогодн≥ в ”крањнськ≥й дер-жав≥, пол¤гаЇ в тому, що певн≥ соц≥альн≥ групи опановують ефек-тивну економ≥чну повед≥нку набагато швидше, н≥ж ≥нш≥, ≥ завд¤ки цьому виход¤ть на оперативний економ≥чний прост≥р. «а цих об-ставин постаЇ питанн¤ про пор≥вн¤нн¤ соц≥ального ефекту, ¤кий даЇ група, що вийшла вперед, з тими соц≥альними та економ≥чними перевагами, ¤к≥ вона отримуЇ.
ќволод≥нн¤ економ≥чною теор≥Їю Ї передумовою п≥двищенн¤ соц≥альноњ активност≥ р≥зних груп сусп≥льства, св≥домого господа-рюванн¤, опануванн¤ сучасним економ≥чним мисленн¤м.
І 3. Ћог≥ка ≥ структура курсу "ќснови економ≥чноњ теор≥њ: пол≥теконом≥чний аспект"
—учасна економ≥чна теор≥¤, головним зм≥стом ¤коњ Ї розвинена ринкова економ≥ка ¤к загальнолюдська ц≥нн≥сть, розкриваЇ њњ сут-н≥сть через р≥зн≥ р≥вн≥ анал≥зу: передус≥м, макро- ≥ м≥кро-, а також глобально економ≥чний. ÷е законом≥рно, адже економ≥чн≥ процеси на цих р≥вн¤х у своњй Їдност≥ та взаЇмод≥њ обумовлюють орган≥чну ц≥л≥сн≥сть економ≥чноњ системи - ринковоњ економ≥ки. „ерез назван≥ р≥вн≥ розкриваютьс¤ сукупн≥сть економ≥чних в≥дносин ≥ законом≥р-ност≥ њхнього розвитку, тобто предмет вивченн¤ економ≥чних наук.
” в≥дносинах ринкового господарства ¤к системи вид≥л¤ють еко-ном≥чн≥ виробнич≥ в≥дносини, особливо в≥дносини власност≥, ¤к≥ обумовлюють у процес≥ досл≥дженн¤ пол≥теконом≥чний п≥дх≥д до ц≥Їњ складноњ системи.
Ћог≥ка сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ багато в чому обумовлюЇ лог≥-ку й" вивченн¤ ¤к навчальноњ дисципл≥ни у навчальних закладах ус≥х р≥вн≥в акредитац≥њ. “ривалий час у в≥тчизн¤н≥й практиц≥ навчального процесу було загальновизнано: лог≥ка економ≥чноњ теор≥њ ¤к науки ≥ лог≥ка њњ викладу, побудови п≥дручник≥в не можуть зб≥гатис¤.
јнал≥з сучасноњ заруб≥жноњ навчальноњ л≥тератури показуЇ про-тилежне. ¬ п≥дручниках з економ≥ксу, в ¤ких синтезуютьс¤ дос¤г-ненн¤ вс≥х економ≥чних наук ≥ досл≥джуютьс¤ закони ринковоњ еко-ном≥ки, механ≥зм њхньоњ д≥њ в реальн≥й господарськ≥й ситуац≥њ, дос¤-гаЇтьс¤ под≥бний зб≥г лог≥ки економ≥чноњ теор≥њ та лог≥ки њњ викладу. ѕрикладом Ї п≥дручники ѕ. —амуельсона ≥ –. Ќордхауза,  . –. ћакконнелла ≥ —. Ћ. Ѕрю, ¤к≥ витримали понад дес¤ть видань, в≥дом≥ в студентськ≥й аудитор≥њ, академ≥чних ≥ б≥знесових колах. ќкрем≥ з них перекладен≥ на рос≥йську ≥ украњнську мови, добре п≥дготовлен≥ методично, попул¤рно написан≥.
” таких п≥дручниках, ¤к зауважують рецензенти, у найзагальн≥шому вигл¤д≥ викладено зм≥ст ринковоњ економ≥ки, хоча й немину-че спрощено. ќстаннЇ сл≥д в≥днести до витрат педагог≥чного проце-су, ¤кий побудований на властивих йому методичних принципах ≥ прийомах: в≥д нев≥домого до в≥домого, в≥д простого до складного, застосуванн¤ дедуктивного та ≥ндуктивного метод≥в, в≥д факт≥в до теор≥њ ≥ в≥д теор≥њ до факт≥в, в≥д конкретного до абстрактного ≥ нав-паки, визначенн¤ причинно-насл≥дкових зв'¤зк≥в першого ≥ наступ-них пор¤дк≥в тощо.
≈коном≥чна теор≥¤ - це модель, спрощена картина чи схема сутност≥ економ≥ки, њњ функц≥онуванн¤. “ака модель даЇ змогу кра-ще зрозум≥ти д≥йсн≥сть саме тому, що вона ≥гноруЇ њњ детал≥, ¤к≥ можуть маскувати головне. ¬ педагог≥чн≥й робот≥, дл¤ того щоб до-нести матер≥ал до студент≥в, неминуче доводитьс¤ не раз спрощу-вати вже спрощене. як це зробити ≥ не допустити зниженн¤ теоре-тичного р≥вн¤, залежить в≥д теоретичноњ п≥дготовки автор≥в п≥друч-ник≥в та њхньоњ педагог≥чноњ майстерност≥. ѕроте в ус≥х випадках головним зм≥стом п≥дручник≥в мають бути передус≥м два розд≥ли:
теор≥¤ м≥кроеконом≥ки та њњ практичн≥ аспекти ≥ теор≥¤ макроеконом≥ки, включаючи проблеми ≥ суперечност≥ та роль держави, еконо-м≥чноњ пол≥тики. ¬ окремих п≥дручниках вони займають за своЇю пор¤дков≥стю р≥зне м≥сце: спочатку або макроеконом≥ка, або м≥кроеконом≥ка. ќднак це не порушуЇ зв'¤зку лог≥ки наукового досл≥-дженн¤ ринковоњ економ≥ки та лог≥ки њњ викладу. ≤ншими словами, ц≥ дв≥ центральн≥ частини ≥ визначають структурну побудову п≥д-ручник≥в. ¬≥дступ в≥д ц≥Їњ структури призв≥в би до порушенн¤ лог≥-ки навчального процесу при вивченн≥ курсу основ економ≥чноњ теор≥њ студентами, вн≥с би хаос, непосл≥довн≥сть, втрату методолог≥чного стержн¤ курсу. “≥льки через проблеми цих двох частин у њх взаЇ-мозв'¤зку розкриваютьс¤ економ≥чн≥ закони ≥ категор≥њ, законом≥р-ност≥ та принципи ринковоњ економ≥ки ¤к системи. ¬≥д одн≥Їњ до кожноњ наступноњ теми ускладнюЇтьс¤ матер≥ал, розширюютьс¤ знанн¤ студент≥в про нов≥ закони ≥ категор≥њ, законом≥рност≥ та принципи, ¤к≥ виражають сутн≥сть економ≥чних в≥дносин ринковоњ економ≥ки.
’оча за своњм обс¤гом частини з макро- ≥ м≥кроеконом≥ки займа-ють в цьому п≥дручнику менше м≥сц¤, н≥ж у ≥нших, але вони Ї центральними. ѕ≥дручник п≥дготовлено дл¤ студент≥в економ≥чних ви-щих навчальних заклад≥в ≥ факультет≥в, у ¤ких дисципл≥ну "ќснови економ≥чноњ теор≥њ" студенти вивчають починаючи з ≤ курсу. ¬≥н закладаЇ методолог≥чн≥ п≥двалини вивченн¤ комплексу дисципл≥н, ¤к≥ формують економ≥ста в≥дпов≥дно до сучасних вимог. ћакро- ≥ м≥кроеконом≥ка, ¤к ≥ м≥жнародна економ≥ка ≥ м≥жнародн≥ еконо-м≥чн≥ в≥дносини, вивчаютьс¤ на старших курсах ¤к окрем≥ дисципл≥-ни. —туденти одержать фундаментальн≥ знанн¤ з основних розд≥л≥в економ≥чноњ теор≥њ в орган≥чному зв'¤зку з реал≥¤ми ринковоњ еко-ном≥ки. —аме з