√лава 26 ѕ–ј¬ќ¬≈ ¬»’ќ¬јЌЌя. ѕ–ј¬ќ¬»… ¬—≈ќЅ”„

І 1. ѕон¤тт¤, ознаки ≤ функц≥њ правового вихованн¤

ѕравове вихованн¤ Ч це ц≥леспр¤мований пост≥йний вплив на людину з метою формуванн¤ у нењ правовоњ культури ≥ активноњ правом≥рноњ повед≥нки. ќсновна мета правового вихованн¤ Ч

>>>480>>>

дати людин≥ необх≥дн≥ в житт≥ юридичн≥ знанн¤ ≥ навчити њњ поважати закони ≥ п≥дзаконн≥ акти та додержуватис¤ њх, тобто сформувати достатньо високий р≥вень правовоњ культури, здатний значно зменшити к≥льк≥сть правопорушень.  ожна людина, знаючи своњ права ≥ обов'¤зки, може грамотно захищати себе в≥д незаконних д≥й з боку юридичних орган≥в, що застосовують право.

ѕравове вихованн¤ т≥сне пов'¤зане з ус≥ма видами соц≥ального вихованн¤ Ч моральним, пол≥тичним, естетичним та ≥н. њх можна назвати Ђсубправовимиї, тобто такими, що Ђприл¤гають до правовогої, Ђпов'¤зан≥ з правовимї, оск≥льки вс≥ вони вт¤гуютьс¤ в орб≥ту правового вихованн¤.

ќзнаки (риси) правового вихованн¤:

1)  будуЇтьс¤ на засадах системи норм права;

2)  припускаЇ впровадженн¤ в правосв≥дом≥сть виховуваних складових елемент≥в упор¤дкованих сусп≥льних в≥дносин Ч дозвол¤нь, зобов'¤зувань, заборон.

ѕоЇднуючись у процес≥ функц≥онуванн¤ права ≥з заходами державного забезпеченн¤, дозвол¤нн¤, зобов'¤зуванн¤, заборони перетворюютьс¤ на первинн≥ засоби правового регулюванн¤, ¤к≥ створюють умови дл¤ зд≥йсненн¤ правом≥рноњ повед≥нки;

3)  спираЇтьс¤ на можлив≥сть застосуванн¤ примусовоњ сили держави через покладанн¤ юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ на правопорушник≥в;

4) охоплюЇ суб'Їкт≥в права, ¤к≥ не т≥льки додержуютьс¤ правових норм, а й Ї схильними до правопорушень та порушили ц≥ норми;

5) зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою спец≥альних правовиховних способ≥в ≥ засоб≥в;

6) зд≥йснюЇтьс¤ виховател¤ми, що, ¤к правило, мають юридичну осв≥ту або спец≥альну юридичну п≥дготовку.

—утн≥стю правового вихованн¤ Ї формуванн¤ правовоњ настанови на узгодженн¤ прагнень ≥ спод≥вань особи з ≥нтересами ≥ спод≥ванн¤ми сусп≥льства, тобто процес виробленн¤ непохитних правових ≥дей ≥ принцип≥в у правосв≥домост≥ виховуваних, формуванн¤ правовоњ культури.

«м≥ст правового вихованн¤ -- це процес ц≥леспр¤мованого ≥ систематичного впливу на правосв≥дом≥сть особи (групи) за допомогою сукупност≥ (комплексу) правовиховних заход≥в, пев-

>>>481>>>

них способ≥в ≥ заход≥в, ¤к≥ маЇ у своЇму розпор¤дженн≥ сусп≥льство.

‘ункц≥њ правового вихованн¤:

1)  передача виховуваним (≥ндив≥дам, громадським групам) певноњ суми правових знань, навичок, ум≥нь;

2) формуванн¤ правових ≥дей, почутт≥в, переконань у правосв≥домост≥ виховуваних, виробленн¤ правовоњ настанови на правом≥рну повед≥нку;

ѕравове вихованн¤ в≥дбуваЇтьс¤ в правовому пол≥, у врегульованих правом сферах сусп≥льних в≥дносин.

Ќе сл≥д плутати правове вихованн¤ ≥ правове регулюванн¤, хоча вони й Ї взаЇмозалежними. ќб'Їктом правового регулюванн¤ Ї головним чином в≥дносини Ч вольов≥ акти повед≥нки особи, а об'Їктом правового вихованн¤, виховною функц≥Їю права Ч њњ св≥дом≥сть: думки, почутт¤, у¤вленн¤. ÷е не означаЇ, що правосв≥дом≥сть особи не зазнаЇ впливу правового регулюванн¤ ≥ його механ≥зму. јле цей вплив Ї другор¤дним в≥дносно повед≥нки особи, њњ вчинк≥в.

І 2. —истема ≥ механ≥зм правового вихованн¤. ѕравова вихован≥сть

ѕравове вихованн¤ маЇ свою систему, механ≥зм, стад≥њ.

—истема правового вихованн¤ Ч це сукупн≥сть основних частин (елемент≥в) правовиховного процесу, ¤ка забезпечуЇ його певний пор¤док ≥ орган≥зац≥ю.

—истему правового вихованн¤ складають так≥ елементи:

1) суб'Їкти Ч державн≥ органи, орган≥зац≥њ, спец≥ально уповноважен≥ державою особи, що зд≥йснюють правовиховну д≥¤льн≥сть;

2)  об'Їкти Ч виховуван≥ громад¤ни або громадськ≥ групи;

3)  сукупн≥сть правовиховних заход≥в, певних способ≥в ≥ засоб≥в.

—уб'Їкт правового вихованн¤ може мати правовиховну функц≥ю ¤к основну (Ќац≥ональна юридична академ≥¤ ”крањни, ќдеська юридична академ≥¤,  ињвська академ≥¤ внутр≥шн≥х справ, ”н≥верситет внутр≥шн≥х справ, юридичн≥ факультети державних ун≥верситет≥в та ≥н.) або ¤к одну ≥з багатьох (ради народних депутат≥в, прокуратура, адвокатура, органи юстиц≥њ, ћ¬— та ≥н.).

>>>482>>>

ќб'Їкт правового вихованн¤ (громад¤ни) у ход≥ правовихов-ного процесу зазнаЇ впливу двох фактор≥в, в≥д ¤ких залежить ефективн≥сть правового вихованн¤:

1) об'Їктивний фактор Ч позитивн≥ зовн≥шн≥ умови, що спри¤ють правовиховн≥й д≥¤льност≥ (демократизац≥¤ сусп≥льства, захист прав особи, усп≥хи правотворчоњ д≥¤льност≥, юридичноњ практики та ≥н.), або негативн≥ умови, що ускладнюють правовихов-ну д≥¤льн≥сть (недосконал≥сть законодавства, нев≥дпрацьован≥сть способ≥в ≥ засоб≥в правового вихованн¤ та ≥н.);

2) суб'Їктивний фактор Ч позитивний внутр≥шн≥й духовно-правовий стан особистост≥ (њњ правова вихован≥сть, настанова на правом≥рну повед≥нку) або негативний (правова настанова на неправом≥рну повед≥нку, одн≥Їю з п≥дстав ¤коњ Ї правовий н≥г≥л≥зм).

ѕравовиховн≥ заходи можна зобразити у вигл¤д≥ сукупност≥ способ≥в ≥ засоб≥в правового вихованн¤. —пособи правового вихованн¤:

Ч правова осв≥та (або ≥накше: правовий всеобуч); - правова пропаганда;

Ч  юридична практика державних орган≥в та ≥нших орган≥зац≥й (наприклад, правовиховна д≥¤льн≥сть суду, прокуратури, орган≥в внутр≥шн≥х справ, юстиц≥њ, адвокатури ≥ т.д.);

Ч правом≥рна повед≥нка громад¤н, њх особиста участь у зд≥йсненн≥ (реал≥зац≥њ) та охорон≥ правових норм;

Ч самовихованн¤. «асоби правового вихованн¤:

1)  нормативно-правов≥ акти, акти застосуванн¤ норм права;

2)  ознайомлювальн≥ ≥ роз'¤снювальн≥ матер≥али про правов≥ акти в прес≥ (у кожн≥й газет≥ мають бути рубрики типу Ђѕравова осв≥таї, Ђёридичний всеобучї, Ђ онсультуЇ юристї, Ђ«апитуйте Ч в≥дпов≥даЇмої);

3) правов≥ рад≥о- ≥ телев≥з≥йн≥ журнали типу Ђѕравої, Ђ«аконї та ≥нш≥ у республ≥канському (јвтономна –еспубл≥ка  рим), обласних, м≥ських ≥ районних центрах, ¤к≥ систематично ≥нформують про законодавч≥ та ≥нш≥ нормативн≥ акти ”крањни, д≥¤льн≥сть орган≥в законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ влади, орган≥в юстиц≥њ, а також про стан правопор¤дку, боротьби з правопорушенн¤ми тощо;

4)  юридичн≥ газети, метою ¤ких Ї поширенн¤ правових знань;

>>>483>>>

5) орган≥зац≥йно-осв≥тн≥: прес-конференц≥њ[1], бриф≥нги[2], зустр≥ч≥[3], лекц≥њ, бес≥ди, сем≥нари, вечори питань ≥ в≥дпов≥дей, консультац≥њ та ≥н.

«аслуговуЇ на увагу пропозиц≥¤ про створенн¤ дов≥дковоњ ≥нформац≥йно-правовоњ телефонноњ служби дл¤ оперативних в≥дпов≥дей на запитанн¤ ≥ндив≥д≥в, ¤к≥ в≥дчувають потребу у вибор≥ л≥н≥њ своЇњ повед≥нки з погл¤ду њњ в≥дпов≥дност≥ нормам права, закону.

ћехан≥зм правового вихованн¤ --це пор¤док перенесенн¤ правових ≥дей ≥ настанов, що м≥ст¤тьс¤ в сусп≥льн≥й правосв≥домост≥, у св≥дом≥сть виховуваних (особи, громадськоњ групи).

‘ункц≥ональними елементами механ≥зму правового вихованн¤ Ї так≥:

1) сусп≥льна правосв≥дом≥сть;

2)  система норм права;

3) способи ≥ засоби правового вихованн¤;

4)  правосв≥дом≥сть виховуваних, ¤ких необх≥дно збагатити правовими ≥де¤ми ≥ настановами, що м≥ст¤тьс¤ в сусп≥льн≥й правосв≥домост≥.

—трижневою ниткою, ¤ка пов'¤зуЇ ус≥ ланки (структурн≥ елементи) механ≥зму правового вихованн¤, Ї правова ≥нформац≥¤, ¤ка на р≥вн≥ перших трьох елемент≥в виступаЇ ¤к опов≥щувальна (дескриптивна), а на р≥вн≥ четвертого елемента Ч ¤к командна (прескриптивна) ≥нформац≥¤.

—усп≥льна правосв≥дом≥сть ≥ правосв≥дом≥сть виховуваних Ч це внутр≥шн¤, духовна частина механ≥зму правового вихованн¤, а система норм права, способи ≥ засоби правового вихованн¤ -його зовн≥шн¤, ≥нструментальна частина.

ћехан≥зм правового вихованн¤ особи в духовному внутр≥шньому зр≥з≥ (правовиховний процес особи) можна зобразити у вигл¤д≥ таких стад≥й:

>>>484>>>

1)  накопиченн¤ правових знань, правовоњ ≥нформац≥њ;

2)  перетворенн¤ накопиченоњ ≥нформац≥њ на правов≥ переконанн¤, звички правом≥рноњ повед≥нки;

3)  готовн≥сть д≥¤ти, керуючись цими правовими переконанн¤ми, тобто поводитис¤ правом≥рно, в≥дпов≥дно до закону.

–езультатом д≥њ механ≥зму правового вихованн¤ Ї р≥вень правовоњ вихованост≥ особи, њњ правова культура.

ѕравова вихован≥сть Ч внутр≥шн≥й духовно-правовий стан, у ¤кому перебуваЇ особа в момент прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про те, ¤к поводити себе у тих чи ≥нших обставинах. ÷е стан правосв≥домост≥ особи, р≥вень њњ правовоњ культури, готовн≥сть до правом≥рноњ або протиправноњ повед≥нки. –≥вень правовоњ вихованост≥ Ч це не т≥льки знанн¤ права ≥ розум≥нн¤ необх≥дност≥ виконувати правов≥ розпор¤дженн¤. ¬≥н визначаЇтьс¤ ступенем сформованост≥ ставленн¤ до права ≥ правового закону ¤к до ц≥нностей, що ≥снують в демократичному сусп≥льств≥ поза конкуренц≥Їю.

І 3. ѕравове загальне навчанн¤ (правовий всеобуч)

ѕравовий всеобуч Ч це Їдина загальнодержавна система вивченн¤ законодавства, ¤ка охоплюЇ ус≥ верстви населенн¤, ус≥х державних службовц≥в. ѕравовий всеобуч ≥ правова осв≥та Ч по сут≥ одно й те ж. ѕравова осв≥та, ¤к ≥ правове вихованн¤, ¤вл¤Ї собою процес засвоЇнн¤ знань про основи держави ≥ права, вихованн¤ у громад¤н поваги до закону, прав людини, небайдужого ставленн¤ до порушень законност≥ ≥ правопор¤дку. ѕравова осв≥та Ч необх≥дний елемент правовоњ культури, умова правовоњ вихованост≥ особи. Ќа вс≥х р≥вн¤х осв≥ти повинно проводитис¤ правове навчанн¤.

—труктура осв≥ти складаЇтьс¤ ≥з осв≥ти: дошк≥льноњ, загальноњ середньоњ, позашк≥льноњ, профес≥йно-техн≥чноњ, вищоњ, п≥сл¤ди-штомноњ, асп≥рантури, докторантури, самоосв≥ти[4].

¬ ”крањн≥ розроблена Ђѕрограма правовоњ осв≥ти населенн¤ї, затверджена постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 29 травн¤ 1995 p., де, зокрема, п≥дкреслюЇтьс¤, що правова осв≥та Ї обов'¤зковою дл¤ вс≥х ƒошк≥льних виховних, середн≥х осв≥тн≥х,

>>>485>>>

вищих навчальних заклад≥в, установ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ та переп≥дготовки кадр≥в, тобто увага акцентуЇтьс¤ на наступност≥ у справ≥ правовоњ осв≥ти.

” зв'¤зку з необх≥дн≥стю п≥двищенн¤ правовоњ культури депутатського корпусу вс≥х р≥вн≥в, а також прац≥вник≥в виконком≥в рад народних депутат≥в ≥ державноњ адм≥н≥страц≥њ виникла необх≥дн≥сть в њх профес≥йн≥й правов≥й п≥дготовц≥.

ѕерех≥д до ринкових в≥дносин викликав необх≥дн≥сть у правов≥й осв≥т≥ кер≥вник≥в, фах≥вц≥в, посадових ос≥б комерц≥йних корпорац≥й. ѕравова осв≥та посадових ос≥б маЇ на мет≥ не т≥льки оволод≥нн¤ м≥н≥мумом правових знань, а й ставленн¤ до њх використанн¤: вс≥ управл≥нськ≥ р≥шенн¤ мають в≥дпов≥дати Ђл≥тер≥ї ≥ Ђдухуї закону.

‘ункц≥њ правового всеобучу:

-  правова осв≥та ≥ вихованн¤ молод≥;

Ч правова осв≥та депутатського корпусу вс≥х р≥вн≥в;

Ч  правова осв≥та прац≥вник≥в орган≥в виконавчоњ влади на м≥сц¤х;

Ч  правова осв≥та прац≥вник≥в орган≥в управл≥нн¤ громадських орган≥зац≥й;

- правова осв≥та посадових ос≥б комерц≥йних корпорац≥й -асоц≥ац≥й, концерн≥в, м≥жгалузевих, рег≥ональних та ≥нших об'Їднань;

- правова осв≥та правопорушник≥в у м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥ та ≥н.;

Ч методичне забезпеченн¤ правового всеобучу (п≥дтриманн¤ сукупност≥ сучасних принцип≥в, форм, метод≥в ≥ способ≥в правовоњ осв≥ти та ≥нформац≥њ, активна участь в њх зд≥йсненн≥).

« метою ефективного вир≥шенн¤ завдань правового навчанн¤ громад¤н необх≥дним Ї об'Їднанн¤ зусиль державних орган≥в ≥ громадських орган≥зац≥й.

ёридичн≥ установи (органи внутр≥шн≥х справ, прокуратура, суд, нотар≥альна контора, юридична ф≥рма) покликан≥ орган≥зувати конкретну участь юрист≥в-практик≥в ≥ вчених у роз'¤сненн≥ населенню акт≥в законодавства, ≥нформуванн≥ громад¤н про стан охорони правопор¤дку.

ѕор¤д з навчанн¤м громад¤н конкретним правовим нормам важливо впровадити в громадську св≥дом≥сть випробуван≥ часом ≥ перев≥рен≥ практикою правов≥ акс≥оми.

>>>486>>>

ѕравов≥ акс≥оми повинн≥ м≥стити знанн¤ про:

1)  правов≥ стимули Ч правов≥ спонуканн¤ до законослухн¤ноњ повед≥нки, ¤к≥ створюють умови дл¤ задоволенн¤ власних ≥нтерес≥в суб'Їкта (наприклад, п≥льга, право на власн≥сть та ≥н.);

2)  правов≥ обмеженн¤ Ч правов≥ стримуванн¤ протиправноњ повед≥нки, ¤к≥ створюють умови дл¤ задоволенн¤ ≥нтерес≥в контр-суб'Їкта, охорони ≥ захисту сусп≥льства (наприклад, обмеженн¤ д≥Їздатност≥ д≥тей; встановлен≥ законом виборч≥ обмеженн¤ та ≥н.).

«авданн¤ юридичноњ науки Ч зд≥йснити доб≥р таких юридичних акс≥ом, додержанн¤ ¤ких виключало б розузгоджен≥сть повед≥нки людини з законом. «авданн¤ юридичноњ практики -впровадити њх у правосв≥дом≥сть громад¤н через ефективну профес≥йну д≥¤льн≥сть юриста-фах≥вц¤.

І 4. ѕравовий н≥г≥л≥зм: джерела ≥ шл¤хи подоланн¤

ќдн≥Їю ≥з ц≥лей правовоњ осв≥ти Ї подоланн¤ правового н≥г≥л≥зму Ч антипода правовоњ культури.

ѕравовий н≥г≥л≥зм Ч це деформований стан правосв≥домост≥ особи, сусп≥льства, групи, ¤кий характеризуЇтьс¤ усв≥домленим ≥гноруванн¤м вимог закону, ц≥нност≥ права, зневажливим ставленн¤м до правових принцип≥в ≥ традиц≥й, однак виключаЇ злочинний нам≥р.

≤гноруванн¤ закону з≥ злочинною метою Ч самост≥йна форма деформац≥њ правосв≥домост≥. –азом з тим правовий н≥г≥л≥зм породжуЇ правопорушенн¤, у тому числ≥ крим≥нальн≥ злочини.

ѕравовий н≥г≥л≥зм украњнського сусп≥льства рад¤нського пер≥оду виник не на голому м≥сц≥: в≥н мав глибок≥ ≥сторичн≥ корен≥. Ѕагатов≥кова правова незабезпечен≥сть сусп≥льства, нер≥вн≥сть перед законом ≥ судом, правовий цин≥зм ур¤ду та ≥нших вищих орган≥в влади, попрани¤ нац≥ональноњ самобутност≥ народу Ч все це, говор¤чи словами ќ. √ерцена, Ђвбило вс¤ку повагу до законност≥ї у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, до складу ¤коњ прот¤гом дек≥лькох стол≥ть входила значна частина ”крањни.

ѕравовий н≥г≥л≥зм в ”крањн≥ п≥д час њњ входженн¤ в —–—– -результат певноњ деформац≥њ правовоњ св≥домост≥ ≥ правового регулюванн¤ того часу.

>>>487>>>

” —–—– правовий н≥г≥л≥зм про¤вл¤вс¤ у двох формах:

1)  теоретичн≥й (≥деолог≥чн≥й), коли в ун≥сон з марксистсько-лен≥нською теор≥Їю на державному р≥вн≥ обірунтовувалис¤ ≥дењ:

а)  про в≥дмиранн¤ держави ≥ права при соц≥ал≥зм≥ Ч ≥ тим самим ≥стотно принижувалас¤ роль права;

б) про перевагу всесв≥тньоњ пролетарськоњ революц≥њ над правами людини;

в) про перевагу постанов комун≥стичноњ парт≥њ над законами, вторинн≥сть права, його в≥дображеноњ реальност≥, ¤ка обслуговуЇ первинн≥ реальност≥ Ч економ≥ку ≥ пол≥тику, та ≥н.;

2)  практичн≥й, коли в≥дпов≥дно до оф≥ц≥йноњ ≥деолог≥њ:

а)  була накопичена величезна к≥льк≥сть нормативних акт≥в, ¤к≥ або морально застар≥ли, або м≥стили декларац≥њ та заклики, або не мали ¤сност≥ ≥ ч≥ткост≥ формулювань ≥ суперечили один одному. ѕоширена порочна практика, в≥дпов≥дно до ¤коњ закон не д≥¤в доти, доки в≥н не обростав ≥нструкц≥¤ми або в≥домчими наказами, призвела до правовоњ деградац≥њ сусп≥льства, породила недов≥ру в закон, зневагу до нього;

б)  встановлен≥ державою правов≥ норми не додержувалис¤ державними органами, в≥домчими ≥ посадовими особами, ¤к≥ прикривали порушенн¤ законност≥ виправдувальними по¤сненн¤ми типу Ђв ≥нтересах народуї, Ђдл¤ виконанн¤ плануї та ≥н., що спричинило в≥домчий правовий н≥г≥л≥зм, а часто ≥ правовий цин≥зм з боку вищих посадових ос≥б держави;

в) правозастосовн≥ та правоохоронн≥ органи д≥¤ли в≥дпов≥дно до принципу пр≥оритету доц≥льност≥ над правом ≥ законом.

явища правового н≥г≥л≥зму (невизнанн¤ закон≥в, негативне ставленн¤ до права) Ч найб≥льш поширена ≥ укор≥нена форма деформац≥њ правосв≥домост≥ населенн¤ в державах з авторитарним ≥ тотал≥тарним режимами.

Ќа цей час причинами про¤ву правового н≥г≥л≥зму в ”крањн≥ можна вважати:

Ч невпор¤дкован≥сть законодавства, його нестаб≥льн≥сть ≥ суперечлив≥сть;

-  низьку правову культуру;

- слаб≥сть механ≥зму приведенн¤ в д≥ю прийн¤тих закон≥в та ≥н. (див. І Ђѕравом≥рна повед≥нка. ѕричини нестаб≥льност≥ правом≥рноњ повед≥нкиї).

—пец≥альними засобами, що спри¤ють зведенню до м≥н≥муму правового н≥г≥л≥зму, сл≥д назвати:

>>>488>>>

1) ¤к≥сть закон≥в та ≥нших нормативно-правових акт≥в. «абезпеченн¤ належноњ рол≥ закону в систем≥ правових акт≥в. Ќа¤вн≥сть стаб≥льност≥ та однаковост≥ в регулюванн≥ сусп≥льних в≥дносин;

2)  авторитет державноњ влади ≥ налагоджен≥сть механ≥зму њњ д≥њ. Ќа¤вн≥сть розвинутоњ державноњ структури, здатноњ забезпечити виконанн¤ права. ¬досконаленн¤ системи правоохоронних орган≥в ≥ правозастосовноњ д≥¤льност≥. «м≥цненн¤ законност≥. ѕ≥двищенн¤ рол≥ суду;

3)  високий р≥вень правосв≥домост≥, ¤кий дозволив би закону працювати. «береженн¤ самобутност≥ правовоњ культури. ѕол≥пшенн¤ системи правовоњ ≥нформац≥њ, профес≥йного навчанн¤ ≥ вихованн¤ юрист≥в, ≥нших посадових ос≥б.

Ќеобх≥дна систематична робота з п≥двищенн¤ профес≥йноњ культури вс≥х суб'Їкт≥в правоохоронноњ системи, що спри¤тиме подоланню недов≥ри населенн¤ до правоохоронних орган≥в. ƒодержанн¤ закону стане виг≥дн≥шим, н≥ж його порушенн¤, коли зм≥цнитьс¤ над≥йн≥сть права, що означаЇ, з одного боку захист набутих прав, а з ≥ншого Ч можлив≥сть будь-¤кого громад¤нина, ¤кий не маЇ юридичноњ осв≥ти, знати своњ права. Ќад≥йн≥сть права припускаЇ також стаб≥льн≥сть правопор¤дку ≥ можлив≥сть передбачати зм≥ст конкретних юридичних р≥шень.