19 ѕ–ј¬ќ¬»… —“ј“”— ќ—ќЅ», Ќј–ќƒ”, ƒ≈–∆ј¬»

І 1. ѕравовий статус особи

ѕравовий статус особи Ч це система закр≥плених у нормативно-правових актах ≥ гарантованих державою прав, свобод, обов'¤зк≥в, в≥дпов≥дальност≥, в≥дпов≥дно до ¤ких ≥ндив≥д ¤к суб'Їкт права (тобто ¤к такий, що маЇ правосуб'Їктн≥сть) координуЇ своЇ повед≥нку в сусп≥льств≥.

“ерм≥ни Ђособаї, Ђлюдинаї, Ђгромад¤нинї вживаютьс¤ конституц≥Їю ≥ законодавством. ” соц≥альному план≥ вони означають член≥в сусп≥льства. ” пол≥тичному план≥ в≥дпов≥дно до конституц≥њ особа виступаЇ ¤к громад¤нин, особа без громад¤нства, ≥ноземний громад¤нин, б≥женець або змушений переселенець. ѕ≥д правовим становищем особи розум≥Їтьс¤ юридичний статус громад¤нина. ѕравовий статус особи без громад¤нства, ≥ноземного громад¤нина Ч самост≥йн≥ категор≥њ, однак, зважаючи на те що вони формуютьс¤ на основ≥ правового становища громад¤нина певноњ держави, доц≥льно говорити про правове становище особи в ц≥лому. ѕон¤тт¤ Ђправовий статус особиї ≥ Ђправове становище особиї Ї р≥внозначними'.

' ™, однак, точка зору б≥лоруських учених про розр≥зненн¤ пон¤ть правового статусу та правового становища особи. ” пон¤тт¤ правовий статус вони включають статутн≥ права ≥ обов'¤зки, тобто так≥, що формуютьс¤ у вигл¤д≥

>>>378>>>

ѕравове становище людини ≥ громад¤нина, ¤к у ц≥лому, так ≥ окремо, обумовлюЇтьс¤ особливост¤ми соц≥ального статусу, що ≥снуЇ в даний пер≥од розвитку сусп≥льства ≥ держави. —оц≥альний статус особи залежить в≥д сутност≥ соц≥ального укладу, в умовах ¤кого в≥н складаЇтьс¤ ≥ функц≥онуЇ. Ќа нього впливаЇ безл≥ч фактор≥в. ќсновними з них Ї прац¤ ≥ власн≥сть ¤к основа формуванн¤ громад¤нського сусп≥льства. ” перспектив≥ прац¤ (що створюЇ дл¤ кожного г≥дний сусп≥льному прогресу стандарт житт¤) ≥ власн≥сть (що розвиваЇтьс¤ ≥ примножуЇтьс¤ в р≥зноман≥тних формах ≥ видах) визначатимуть м≥сце ≥ роль людини в сусп≥льств≥, њњ соц≥альний ≥ юридичний статус.

ѕравовий статус особи в≥дображаЇ юридичне закр≥пленн¤ дос¤гнутого сусп≥льством обс¤гу свободи особи. ¬≥н ірунтуЇтьс¤ на сучасному вченн≥ про свободу, в п≥двалинах ¤кого лежать так≥ ≥дењ.

1. ”с≥ люди в≥льн≥ в≥д народженн¤, ≥ н≥хто не маЇ права в≥дчужувати њх природн≥ права. «абезпеченн¤ ≥ охорона цих прав Ї головним обов'¤зком держави.

2.  —вобода особи пол¤гаЇ у можливост≥ робити все, що не завдаЇ шкоди ≥нш≥й особ≥.

3.  ћеж≥ свободи можуть визначатис¤ законом, ¤кий в≥дпов≥даЇ праву, а право Ї м≥рою свободи.

4.  ќбмеженн¤ прав Ї можливим виключно з метою спри¤нн¤ дос¤гненню загального добробуту в демократичному сусп≥льств≥.

ќсоба перетворюЇтьс¤ на суб'Їкта права не автоматично. ¬она визнаЇтьс¤ такою законами держави ≥ насамперед њњ конституц≥Їю. ƒл¤ усп≥шного реформуванн¤ сусп≥льства ≥ держави в демократичному напр¤мку необх≥дно, щоб правовий статус особи був юридичне ч≥тким, вбирав у себе загальнолюдськ≥ дос¤гненн¤ в галуз≥ прав людини.

” трактуванн≥ правового статусу особи серед вчених немаЇ Їдност≥. Ќер≥дко до його структури ввод¤тьс¤, кр≥м прав, сво-

правових розпор¤джень ≥ стосуютьс¤ об'Їктивного (позитивного) права. ѕон¤тт¤ Ђправове становище особиї вважаЇтьс¤ ними ширшим.  р≥м прав ≥ обов'¤зк≥в, у нього ввод¤тьс¤ суб'Їктивн≥ правов≥ елементи Ч громад¤нство, правосуб'Їктн≥сть, суб'Їктивн≥ права, обов'¤зки, в≥дпов≥дальн≥сть за можливо вчинене правопорушенн¤ (див.: ¬ишневский ј.‘., √орбаток Ќ.ј.,  учинский ¬.ј. ќбща¤ теори¤ государства и права. Ч ћинск, 1998. Ч —. 242-256.

>>>379>>>

бод, обов'¤зк≥в, ще й громад¤нство, законн≥ ≥нтереси, гарант≥њ[1]. «азначен≥ категор≥њ Ї або передумовами правового статусу, або його умовами, супроводжують його, примикають до нього, але не складають його структуру.

¬≥домо, що ≥нтерес[2] передуЇ правам ≥ обов'¤зкам незалежно в≥д того, чи знаходить в≥н пр¤ме закр≥пленн¤ в законодавств≥, чи просто п≥дл¤гаЇ правовому захисту з боку держави. як категор≥¤ позаправова або Ђдоправоваї ≥нтерес закр≥плюЇтьс¤ не т≥льки в конкретних правових розпор¤дженн¤х, а й у принципах права. ¬≥н спри¤Ї формуванню правовоњ настанови особи. ћожливо вид≥ленн¤ законного ≥нтересу ¤к елемента структури соц≥ального, а не правового статусу.

√ромад¤нство ¤к певний пол≥тико-юридичний стан Ї передумовою набутт¤ ≥ндив≥дом правового статусу громад¤нина конкретноњ держави в повному обс¤з≥. ¬оно визначаЇ формуванн¤ правового становище особи ≥ особливостей конституц≥йних основ њњ статусу.

√арант≥њ реал≥зац≥њ прав ≥ обоЇ '¤зк≥в ≥стотно впливають на зм≥ст ≥ соц≥альне значенн¤ правового статусу особи. Ѕез створенн¤ державою умов дл¤ зд≥йсненн¤ прав, свобод, обов'¤зк≥в вони залишатьс¤ Ђза¤вами про нам≥риї. ќднак загальносоц≥альн≥ (економ≥чн≥, пол≥тичн≥, ≥деолог≥чн≥ та ≥н.) ≥ спец≥ально-соц≥альн≥ (юридичн≥) гарант≥њ Ї факторами реал≥зац≥њ правового статусу особи, а не елементами структури його системи.

≤снують р≥зн≥ п≥дходи до питанн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ правосу-б'Їктност≥ ≥ правового статусу: одн≥ вчен≥ вважають правосуб'Їкт-н≥сть передумовою правового статусу, друг≥ схильн≥ включати њњ в правовий статус ¤к структурний елемент, трет≥ називають пра-восуб'Їктн≥сть б≥льш об'Їмною категор≥Їю, ¤ка вбираЇ в себе правовий статус[3].

ѕравосуб'Їктн≥сть (правод≥Їздатн≥сть) належить до умов набутт¤ правового статусу, тому що вона пол¤гаЇ в здатност≥ особи

>>>380>>>

мати права, виконувати обов'¤зки, нести в≥дпов≥дальн≥сть. ќднак цим њњ призначенн¤ не вичерпуЇтьс¤. Ѕез правосуб'Їктност≥ неможливо визначити правовий статус ф≥зичноњ ≥ юридичноњ особи: спец≥альна правосуб'Їктн≥сть впливаЇ на спец≥альний статус, а ≥ндив≥дуальна правосуб'Їктн≥сть значною м≥рою характеризуЇ ≥ндив≥дуальний статус. ѕравосуб'Їктн≥сть спри¤Ї встановленню в≥дм≥нност≥ правового статусу в≥д ≥нших соц≥альних статус≥в особи Ч економ≥чного, пол≥тичного, етн≥чного та ≥н.

“ерм≥н Ђправосуб'Їктн≥стьї застосовуЇтьс¤ до суб'Їкт≥в права Ч учасник≥в правов≥дносин. “ерм≥н Ђправовий статусї вживаЇтьс¤ дл¤ характеристики правового становища особи в ц≥лому. ѕрипускаючи на¤вн≥сть правосуб'Їктност≥, правовий статус особи Ї свого роду ≥нструментом, ¤кий систематизуЇ норми про суб'Їкта права (його права, свободи, обов'¤зки, в≥дпов≥дальн≥сть) ≥ приводить њх у ст≥йкий стан. “ому правосуб'Їктн≥сть ¤к важливий Ђопорнийї ≥нститут (фундамент) набутт¤ правового статусу ф≥зичною або юридичною особою може бути включена до складу правового статусу.

ѕравовий статус громад¤нина, ≥ноземц¤ чи особи без громад¤нства безпосередньо виражаЇ його правосуб'Їктн≥сть, котру, ¤к записано в «агальн≥й декларац≥њ прав людини ќќЌ, зобов'¤зан≥ визнавати вс≥ держави. ¬≥н м≥стить у соб≥ основн≥ нев≥дчу-жуван≥ права людини, ¤к правило, закр≥плен≥ в конституц≥њ демократичноњ держави (див. про правосуб'Їктн≥сть у глав≥ 18 Ђѕравов≥дносини. ёридичн≥ фактиї).

ёридична в≥дпов≥дальн≥сть також Ї елементом правового статусу, що особливо ви¤вл¤Їтьс¤ при анал≥з≥ спец≥ального статусу посадовоњ особи. ¬торинн≥сть юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ стосовно суб'Їктивного юридичного обов'¤зку не виключаЇ необх≥дност≥ розгл¤дати њњ ¤к структурний елемент правового статусу.

—труктура правового статусу особи може бути представлена у вигл¤д≥ таких елемент≥в:

- правосуб'Їктн≥сть;

- права;

Ч свободи;

Ч обов'¤зки;

- в≥дпов≥дальн≥сть (маЇ вторинний характер Ч реал≥зуЇтьс¤ в результат≥ вчиненого правопорушенн¤ або в зв'¤зку з невиконанн¤м компетенц≥њ чи перевищенн¤м њњ обс¤гу. ¬ останньому раз≥ йдетьс¤ про правовий статус посадовоњ особи).

>>>381>>>

ѕравовий статус мають будь-¤ка особа, в≥докремлен≥ групи ос≥б, а також сукупн≥сть вс≥х ос≥б у сусп≥льств≥ в ц≥лому Ч громад¤нське сусп≥льство (народ) (див. І Ђѕравовий статус народу (громад¤нського сусп≥льства)ї.

¬иди правових статус≥в особи:

загальний

спец≥альний

≥ндив≥дуальний

«агальний

- статус особи ¤к громад¤нина держави закр≥плений у конституц≥њ ≥ конституц≥йних законах. ¬≥н Ї загальним, узагальненим ≥ однаковим дл¤ вс≥х незалежно в≥д нац≥ональност≥, рел≥г≥йних переконань, соц≥ального стану; характеризуЇтьс¤ стаб≥льн≥стю ≥ визначен≥стю; передбачаЇ р≥вн≥сть прав ≥ обов'¤зк≥в громад¤н, р≥вн≥сть њх перед законом; Ї засадничим дл¤ вс≥х ≥нших; Ї основою дл¤ набутт¤ конкретних суб'Їктивних прав, покладенн¤ обов'¤зк≥в ≥ несенн¤ в≥дпов≥дальност≥

—пец≥альний

- статус особи ¤к представника т≥Їњ чи ≥ншоњ соц≥альноњ групи, в≥докремленоњ за певним юридико-значущим началом (родом д≥¤льност≥, в≥ком та ≥н.), ¤кий над≥лений в≥дпов≥дно до закон≥в та ≥нших нормативних акт≥в спец≥альними, додатковими, правами ≥ обов'¤зками, обумовлений особливост¤ми становища особи ≥ потребами њњ функц≥ональноњ спец≥альноњ активност≥ (студент, пенс≥онер, в≥йськовослужбовець, посадова особа та ≥н.); Ї загальним дл¤ певного кола ос≥б. —пец≥альний статус доповнюЇ (статус депутата) або обмежуЇ (статус рецидив≥ста) загальний правовий статус, тобто коректуЇ його. Ќа в≥дм≥ну в≥д загального статусу, ¤кий Ї пост≥йним, спец≥альний статус маЇ минущий характер

≤ндив≥дуальний

- статус особи ¤к ≥ндив≥дуума, ¤кий становить персон≥ф≥кован≥ права ≥ обов'¤зки в њх конкретних, природних ≥ набутих зд≥бност¤х ≥ особливост¤х (стать, в≥к, родинний стан, стан здоров'¤, рел≥г≥йн≥ переконанн¤ тощо), в≥др≥зн¤Їтьс¤ рухлив≥стю: зм≥нюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до тих зм≥н, що в≥дбуваютьс¤ в житт≥ людини

>>>382>>>

¬иходить свого роду Ђмотр≥йкаї, ¤ка складаЇтьс¤ ≥з трьох вид≥в статус≥в у одного суб'Їкта права. ¬они нашаровуютьс¤ один на одного ≥ на практиц≥ нерозд≥льн≥. ¬ основ≥ вс≥х статус≥в знаходитьс¤ статус людини (в≥дпов≥дно до м≥жнародних прав людини). «агальний правовий статус у вс≥х громад¤н Ч один, спец≥альних статус≥в (р≥зноман≥тних) Ч багато, ≥ндив≥дуальних -ст≥льки, ск≥льки ос≥б проживаЇ в держав≥.

ѕравове становище конкретноњ ф≥зичноњ особи може розгл¤датис¤ ¤к сума загального, спец≥ального та ≥ндив≥дуального статус≥в, сп≥вв≥дношенн¤ ¤ких вар≥юЇтьс¤ залежно в≥д конкретних ситуац≥й.

—л≥д зазначити, що спец≥альн≥ статуси, ¤к≥ конкретизують загальний правовий статус на р≥вн≥ окремих соц≥альних груп, в≥др≥зн¤ютьс¤ р≥зноман≥тн≥шою галузевою гамою, н≥ж загальний статус, ¤кий визначаЇтьс¤ конституц≥Їю.

—пец≥альн≥ статуси можуть м≥ститис¤ в рамках одн≥Їњ галуз≥ права (наприклад, державно-правовий статус депутата, цив≥льно-правовий статус п≥дприЇмц¤, трудовий статус пенс≥онера, процесуальне-правов≥ статуси експерта-крим≥нал≥ста, обвинуваченого та ≥н.) або мати комплексний характер (статус посадовоњ особи, неповнол≥тнього, в≥йськовослужбовц¤ та ≥н.).

¬≥дмежуванн¤ спец≥ального статусу одн≥Їњ особи в≥д ус≥х ≥нших ос≥б зд≥йснюЇтьс¤ у площин≥ њњ правосуб'Їктност≥, головним чином д≥Їздатност≥, оск≥льки правоздатн≥сть Ї однаковою ≥ р≥вною дл¤ вс≥х. “ак, право на зан¤тт¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю ≥ на створенн¤ акц≥онерного товариства Ч елемент правоздатност≥ кожного, однак реал≥зувати його може лише особа, ¤ка належить до соц≥альноњ групи п≥дприЇмц≥в. “ут ви¤вл¤Їтьс¤ специф≥чна д≥Їздатн≥сть, ¤ка може бути ¤к внутр≥шньогалузевою (у такому раз≥ вона виступаЇ особливим видом галузевоњ д≥Їздатност≥), так ≥ м≥жгалузевою. ¬она впливаЇ на сп≥вв≥дношенн¤ спец≥ального статусу з галуззю права, тому що служить визначальною передумовою його виникненн¤.

¬иди правових статус≥в особи за суб'Їктами:

Х  статус громад¤н, ≥ноземц≥в, ос≥б без громад¤нства, ос≥б з подв≥йним громад¤нством, б≥женц≥в, украњнських громад¤н, що перебувають за кордоном;

Х  статус службових ≥ посадових ос≥б (депутата, м≥н≥стра, судд≥, прокурора, голови обласноњ державноњ адм≥н≥страц≥њ та ≥н.);

Х  статус ос≥б, що працюють в екстремальних умовах (на оборонних об'Їктах, секретних виробництввх) та ≥н.

>>>383>>>

І 2. ѕравовий статус народу

Ќарод ¤к соц≥альна сп≥льнота Ї суб'Їктом права. …ого правовий статус (права, свободи, обов'¤зки) закр≥плюЇтьс¤ в нормах м≥жнародного права ≥ у конституц≥њ (наприклад, право народу на самовизначенн¤, заборона геноциду Ч у м≥жнародному прав≥; права народу та њх гарант≥њ Ч у конституц≥њ).

як суб'Їкт права народ маЇ загальний ≥ конкретний статуси.

«агальний статус визначаЇтьс¤ тим, що народ визнаЇтьс¤ джерелом державноњ влади, маЇ суверен≥тет усередин≥ крањни ≥ на м≥жнародн≥й арен≥. Ќ≥хто не може привласнювати соб≥ владу в держав≥, бо вона належить народу.

 онкретний статус пов'¤заний ≥з вступом народу в конкретн≥ в≥дносини, пов'¤зан≥ з виборами державних орган≥в через св≥й виборчий корпус, участю народу в референдум≥, виробленн¤м ≥ формулюванн¤м загальноњ вол≥, вираженн¤м њњ на загальних сходах. ”  онституц≥њ ”крањни в≥дзначаЇтьс¤: ЂЌародне волеви¤вленн¤ зд≥йснюЇтьс¤ через вибори, референдум та ≥нш≥ форми безпосередньоњ демократ≥њї (ст. 69). Ќаприклад, вибори президента Ч це конкретн≥ правов≥дносини, ¤к≥ виникають м≥ж народом (через виборчий корпус) ≥ кандидатами у президенти. ¬они короткочасн≥, оск≥льки вибори провод¤тьс¤ в≥дпов≥дно до норм права, ¤к≥ визначають час ≥ пор¤док њх проведенн¤.

√овор¤чи про народ ¤к суб'Їкт права, сл≥д зважити на те, що ступ≥нь персон≥ф≥кац≥њ, орган≥зованост≥ народу не дозвол¤Ї вважати його безпосередн≥м суб'Їктом юридичних в≥дносин, оск≥льки у б≥льшост≥ випадк≥в в≥н д≥Ї через державу, державн≥ утворенн¤, громадськ≥ орган≥зац≥њ (парт≥њ, профсп≥лки) тощо.

І 3. ѕравовий статус держави

ўе римськ≥ юристи вважали, що держава Ч це суб'Їкт особливого роду. Ќа в≥дм≥ну в≥д суб'Їкт≥в права Ч ф≥зичних ос≥б -держава не маЇ н≥ правоздатност≥, н≥ д≥Їздатност≥. Ѕудучи особливим колективним суб'Їктом правов≥дносин, держава не маЇ спец≥альноњ компетенц≥њ. ¬она встановлюЇ ≥ формулюЇ завданн¤, принципи, ц≥л≥ власноњ д≥¤льност≥, права ≥ обов'¤зки громад¤н та ≥нших суб'Їкт≥в. ѕон¤тт¤ правосуб'Їктност≥ до нењ не застосовуЇтьс¤, оск≥льки держава ¤к суверенна орган≥зац≥¤ користуЇтьс¤ правом самост≥йно визначати дл¤ себе коло обов'¤зк≥в ≥

>>>384>>>

предмет в≥данн¤. ƒержава не Ї й звичайним видом юридичноњ особи.

ƒержава Ч суверенна особа, що оф≥ц≥йно представл¤Ї сусп≥льство ¤к усередин≥ крањни, так ≥ за кордоном, у взаЇминах з ≥ншими державами. “ому правовий статус держави реал≥зуЇтьс¤ двома системами:

-  системою внутр≥шньодержавного права;

-  системою м≥жнародного права.

ƒержава маЇ загальний ≥ конкретний правов≥ статуси.

«агальний статус у систем≥ внутр≥шньодержавного права визначаЇтьс¤ нормами (правами ≥ обов'¤зками) конституц≥њ, а в систем≥ м≥жнародного права Ч нормами (правами ≥ обов'¤зками) м≥жнародного сп≥втовариства, однаковими дл¤ вс≥х його член≥в. —л≥д зазначити, що держава ¤к суб'Їкт м≥жнародного права не т≥льки маЇ права ≥ обов'¤зки за м≥жнародним правом, а й створюЇ його норми ≥ принципи. “ому кожна держава маЇ загальний м≥жнародно-правовий статус.

ўо стосуЇтьс¤ конкретного статусу держави, то в≥н залежить в≥д тих конкретних р≥зноман≥тних правов≥дносин, учасником ¤ких Ї держава ¤к усередин≥ крањни, так ≥ на м≥жнародн≥й арен≥.

Ѕудучи орган≥зац≥Їю всього сусп≥льства, держава покликана виражати публ≥чн≥, загальн≥ ≥нтереси ≥, в≥дтак, д≥¤ти на основ≥ норм публ≥чного права.

«а межами ≥ усередин≥ крањни держава Ї найважлив≥шим учасником таких публ≥чних в≥дносин:

1) м≥жнародно-правових (укладенн¤ двосторонн≥х ≥ багатосторонн≥х договор≥в на основ≥ норм публ≥чного м≥жнародного права);

2) конституц≥йно-правових (прийн¤тт¤ до нац≥онального громад¤нства, нагородженн¤ громад¤нина державною нагородою або присвоЇнн¤ йому почесного званн¤);

3) крим≥нально-правових (зд≥йсненн¤ боротьби з≥ злочинн≥стю в≥д ≥мен≥ держави) та ≥н.

“аким чином, держава через державну владу, ¤ка ¤вл¤Ї собою вольов≥ (кер≥вництва-п≥дпор¤дкуванн¤) в≥дносини, що складаютьс¤ м≥ж державним апаратом ≥ суб'Їктами пол≥тичноњ системи сусп≥льства на основ≥ правових норм, виступаЇ ¤к владний суб'Їкт правов≥дносин.

–азом з тим держава виступаЇ ¤к суб'Їкт права в цив≥льному оборот≥ на основ≥ норм приватного права.

>>>385>>>

«а межами ≥ усередин≥ крањни держава Ї найважлив≥шим учасником приватноправових в≥дносин:

Х м≥жнародних (укладаЇ договори на основ≥ норм приватного м≥жнародного права);

Х  внутр≥шн≥х цив≥льно-правових (випускаЇ державна позику; приймаЇ передачу спадщини на користь держави; держава ”крањна, наприклад, вступаЇ у в≥дносини з јвтономною –еспубл≥кою  рим з приводу загальнодержавноњ власност≥).

≤ в сфер≥ приватноправових в≥дносин держава Ї р≥вноправним учасником, ¤кий не маЇ н≥¤ких п≥льг ≥ переваг.

ƒержава ¤к суб'Їкт в≥дносин у галуз≥ приватного права ≥ ¤к суб'Їкт власност≥ може виступати в двох орган≥зац≥йно-право-вих формах:

Ч у форм≥ загальнодержавноњ скарбниц≥;

Ч  у форм≥ створюваних нею юридичних ос≥б.

—л≥д звернути увагу на те, шо держава управл¤Ї певною частиною власност≥, ¤ка не закр≥плена за окремими державними орган≥зац≥¤ми ≥ установами, а належить сусп≥льству в ц≥лому.  ошти державного бюджету та ≥нше державне майно, не закр≥плене за державними п≥дприЇмствами ≥ установами, складають державну скарбницю крањни.

“ому в приватноправових в≥дносинах виступаЇ не держава в ц≥лому в Їдност≥ своњх функц≥й ≥ орган≥в, а держава ¤к загальнодержавна скарбниц¤ в особ≥ своњх ф≥нансових орган≥в, ¤к≥ д≥ють на певн≥й д≥л¤нц≥ комерц≥йноњ, господарськоњ д≥¤льност≥. ƒержава, ¤ка розум≥Їтьс¤ в цьому сенс≥ ¤к суб'Їкт власност≥, договор≥в, Ї звичайним суб'Їктом права власност≥ (волод≥Ї, користуЇтьс¤ ≥ розпор¤джаЇтьс¤ нею в≥дпов≥дно до правил цив≥льного обороту), таким, що торгуЇ ≥ функц≥онуЇ, суб'Їктом приватноправових в≥дносин, створюЇ юридичн≥ особи. “ому в ц≥й сфер≥ конкретноњ д≥¤льност≥ вона може бути прир≥вн¤на до юридичноњ особи особливого роду.

Ќаприклад, держава вступаЇ в майнов≥ правов≥дносини з р≥зними комерц≥йними корпорац≥¤ми ≥, зокрема, бере участь у створенн≥ акц≥онерних товариств на баз≥ державноњ ≥ приватноњ власност≥ одночасно. “ут обс¤г прав ≥ обов'¤зк≥в, ¤кими волод≥Ї держава, не Ї пост≥йним. ¬≥н зм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д того, в ¤к≥ конкретн≥ майнов≥ в≥дносини вона вступаЇ.

 онкретн≥ правов≥дносини, в ¤к≥ вступаЇ держава ¤к усередин≥ крањни, так ≥ на м≥жнародн≥й арен≥, виникають, зм≥нюютьс¤

>>>386>>>

та припин¤ютьс¤, що спричин¤Ї виникненн¤, зм≥ну та припиненн¤ конкретного правового статусу держави.

ѕравове становище держави можна змалювати ¤к суму њњ загального (внутр≥шньодержавного ≥ м≥жнародного) ≥ конкретних правових статус≥в, що виникають у нењ ¤к у суб'Їкта правов≥дносин.

¬изначен≥сть ≥ стаб≥льн≥сть правового статусу держави, врегульованого нормами внутр≥шньодержавного права, позитивно впливаЇ на њњ м≥жнародно-правовий статус, створюЇ авторитет, в≥дкриваЇ широк≥ можливост≥ дл¤ сп≥вроб≥тництва з ≥ншими державами.