√лава 14. ѕ–ј¬ќ¬ј —»—“≈ћј ƒ≈–∆ј¬» ≤ —»—“≈ћј ѕ–ј¬ј. —»—“≈ћј «ј ќЌќƒј¬—“¬ј ≤ —»—“≈ћј“»«ј÷≤я Ќќ–ћј“»¬Ќќ-ѕ–ј¬ќ¬ќ√ќ ћј“≈–≤јЋ”

І 1. ѕон¤тт¤ ≥ структура правовоњ системи

ƒержава маЇ свою нац≥ональну правову систему. ≤сторично склалос¤ так, що у кожн≥й крањн≥ д≥ють своњ правов≥ звичањ, традиц≥њ, законодавство, юрисдикц≥йн≥ органи, сформувалис¤ особливост≥ правового ментал≥тету, правовоњ культури, що й об'ЇднуЇтьс¤ загальним пон¤тт¤м Ђправова системаї. ” будь-¤к≥й держав≥ правова система, будучи нев≥д'Їмним елементом правовоњ культури, детерм≥нована ≥сторичними ≥ географ≥чними чинниками, Ї частина соц≥альноњ системи держави.

¬ведене у в≥тчизн¤ну юридичну науку на початку 80-х рок≥в XX ст. пон¤тт¤ Ђправова системаї формуЇтьс¤ за аналог≥Їю з Ђпол≥тичною системоюї у пол≥толог≥њ та Ђеконом≥чною системоюї в економ≥чн≥й теор≥њ. як комплексну характеристику юридичноњ сфери житт¤ конкретного сусп≥льства правову систему сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д системи права. «а обс¤гом ≥ зм≥стом вони не тотожн≥. —истема права входить до правовоњ системи.

ѕравова система Ч це комплекс взаЇмозалежних ≥ узгоджених юридичних засоб≥в, призначених дл¤ регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин, а також юридичних ¤вищ, що виникають унасл≥док такого регулюванн¤ (правов≥ норми, правов≥ принципи, правосв≥дом≥сть, законодавство, правов≥ в≥дносини, юридичн≥ установи, юридична техн≥ка, правова культура, стан законност≥ та њњ деформац≥њ, правопор¤док та ≥н.).

ћожна сказати, що це Ч обумовлена об'Їктивними законом≥рност¤ми розвитку сусп≥льства ц≥л≥сна система юридичних ¤вищ, що пост≥йно д≥ють унасл≥док в≥дтворенн¤ ≥ використанн¤ людьми та њх орган≥зац≥¤ми (насамперед державою) дл¤ дос¤гненн¤ своњх ц≥лей.

ѕравова система маЇ ≥стотне значенн¤ дл¤ характеристики права, стану законодавства, д≥¤льност≥ суд≥в т≥Їњ чи ≥ншоњ конкретноњ крањни.

—труктура правовоњ системи Ч це ст≥йка Їдн≥сть елемент≥в правовоњ системи, њх зв'¤зк≥в, ц≥л≥сност≥, зв'¤зк≥в елемент≥в ≥з ц≥лим.

>>>238>>>

≈лементи правовоњ системи сусп≥льства:

Х  суб'Їкти права Ч ф≥зичн≥ особи (громад¤ни, ≥ноземц≥, особи без громад¤нства та ≥н.), юридичн≥ особи Ч комерц≥йн≥ ≥ некомерц≥йн≥ орган≥зац≥њ, держава, соц≥альн≥ сп≥льност≥ та ≥н. “ривалий час правова система характеризувалас¤ ¤к знеособлена структура, тод≥ ¤к без особи соц≥альна система не може в≥дбутис¤. «верненн¤ до людини ¤к до такого, що систематизуЇ, чинника вс≥х сусп≥льних ¤вищ зажадало перегл¤ду попередн≥х п≥дход≥в до структури правовоњ системи ≥ вид≥ленн¤ суб'Їкт≥в права ¤к неодм≥нного њњ елемента;

Х  правов≥ норми ≥ принципи;

Х  правов≥ в≥дносини, правова повед≥нка, юридична практика, режим функц≥онуванн¤ правовоњ системи;

Х  правова ≥деолог≥¤, правова св≥дом≥сть, правов≥ погл¤ди, правова культура;

Х  зв'¤зки м≥ж названими елементами, що визначають результат њх взаЇмод≥њ Ч законн≥сть, правопор¤док.

¬заЇмод≥¤ елемент≥в (компонент≥в) правовоњ системи сусп≥льства дозвол¤Ї вид≥лити п '¤ть п≥дсистем њњ функц≥онуванн¤'.

1)  ≥нституц≥йну Ч суб'Їктний склад (суб'Їкти права) ¤к такий, що створюЇ систему, чинник ус≥Їњ правовоњ системи;

2)  нормативну (регул¤тивну) Ч правов≥ норми ≥ принципи, що регулюють в≥дносини м≥ж суб'Їктами права, що об'Їктивован≥ та систематизован≥ в нормативно-правових актах;

3) ≥деолог≥чну Ч праворозум≥нн¤ кожноњ людини, њњ правосв≥дом≥сть ≥ правова культура, можлив≥сть оц≥нити правове бутт¤ ≥ вибрати вар≥ант повед≥нки Ч правом≥рноњ та неправом≥рноњ;

4)  функц≥ональну Ч правотворч≥сть, правореал≥зац≥¤, право-застосуванн¤, правове вихованн¤, правов≥дносини, юридична практика. „ерез них формуЇтьс¤, зм≥нюЇтьс¤, зд≥йснюЇтьс¤ д≥¤ норм права;

5) комун≥кативну Ч ≥нтегративн≥ (сумуюч≥) зв'¤зки вс≥х п≥дсистем функц≥онуванн¤ правовоњ системи сусп≥льства в ц≥лому, ¤к≥ визначають ефективн≥сть правового регулюванн¤, законн≥сть ≥ правопор¤док.

 ожна ≥з самост≥йних частин правовоњ системи сусп≥льства маЇ власну структуру, своњ принципи орган≥зац≥њ ≥ д≥¤льност≥.

“аким чином, пон¤тт¤ Ђправова системаї маЇ узагальнюючий характер. ¬оно м≥стить у соб≥, по сут≥, ус≥ правов≥ ¤вища: правотворч≥сть, правосв≥дом≥сть, д≥¤льн≥сть, що реал≥зуЇ право,

>>>239>>>

правову ≥деолог≥ю. ѕраво Ч ¤дро ≥ нормативна основа правовоњ системи, њњ цементуючий стрижень. ѕраворозум≥нн¤ Ч концептуальний фундамент правовоњ системи. «аконн≥сть ≥ правопор¤док Ч обов'¤зков≥ результативн≥ елементи правовоњ системи, без ¤ких вона не в змоз≥ ефективно функц≥онувати.

І 2. ѕон¤тт¤, основн≥ ознаки ≥ структура системи права

ѕраво Ї дуже складною ц≥л≥сною системою. як вже зазначалос¤, Ї два пон¤тт¤: Ђсистема праваї ≥ Ђправова системаї, ¤к≥ не Ї тотожними, њх сл≥д розр≥зн¤ти. ѕравова система Ч пон¤тт¤ ширше, н≥ж система права. —истема права входить до правовоњ системи, Ї засадною системою в систем≥.

Ќа в≥дм≥ну в≥д правовоњ системи система права Ч правова категор≥¤, ¤ка означаЇ внутр≥шню будову, внутр≥шню структуру права будь-¤коњ крањни. ¬она виражаЇтьс¤ через розпод≥л ≥ побудову нормативного матер≥алу, за допомогою ¤кого њњ р≥зн≥ блоки (частини) постають у Їдност≥.

—истема права Ч це об'Їктивно обумовлена системою сусп≥льних в≥дносин внутр≥шн¤ структура права, ¤ка складаЇтьс¤ з взаЇмозалежних норм, лог≥чно розпод≥лених за галуз¤ми, п≥дга-луз¤ми та ≥нститутами.

ћожна сказати ≥накше: система права Ч це науково орган≥зована сукупн≥сть правових норм, розпод≥лених за групами Ч правовими ≥нститутами, зведеними у п≥дгалуз≥, ¤к≥ у свою чергу утворюють галуз≥ Ч ц≥л≥сн≥ нормативн≥ утворенн¤.

ќзнаки (риси) системи права:

1. ќбумовлен≥сть реально ≥снуючою системою сусп≥льних в≥дносин. ¬она не може створюватис¤ на суб'Їктивний розсуд людей ≥снуЇ об'Їктивно;

2. ќрган≥чна ц≥л≥сн≥сть, Їдн≥сть ≥ взаЇмозв'¤зок правових норм, а не њх випадковий наб≥р. Ќорми права, з ¤ких складаЇтьс¤ система права, не можуть функц≥онувати ≥зольовано. ¬они взаЇмно узгоджен≥ та ц≥леспр¤мован≥;

3. —труктурна багатоман≥тн≥сть. ÷е означаЇ, що система права складаЇтьс¤ з неоднакових за зм≥стом й обс¤гом структурних елемент≥в, ¤к≥ лог≥чно об'Їднують, розташовують нормативний матер≥ал у певн≥й функц≥ональн≥й спр¤мованост≥.

ƒосл≥дженн¤ системи права варто розпочинати з попереднього вир≥шенн¤ питанн¤ про структурн≥ елементи ≥ критер≥њ побуло-

>>>240>>>

ви системи. ѕ≥д структурою системи розум≥Їтьс¤ Їдн≥сть елементного складу системи ≥ взаЇмод≥¤ складових њњ елемент≥в. —труктура Ч це зас≥б зв'¤зку елемент≥в у систем≥, ¤к≥ забезпечують њњ спр¤моване функц≥онуванн¤ та устален≥сть (стаб≥льн≥сть). —труктурн≥ елементи системи права:

-  норми права;

-  ≥нститути права;

-  п≥д галуз≥ права;

-  галуз≥ права.

Ќорма права Ч Ђцеглинкаї системи права, первинний компонент, ≥з ¤кого складаютьс¤ ≥нститути ≥ галуз≥ права. Ќе може ≥снувати норма права, ¤ка не входила б до певного ≥нституту ≥ галуз≥ права. √алузь права Ї найб≥льшим елементом серед тих, з ¤ких складаЇтьс¤ система права. ÷ив≥льне право, крим≥нальне право, трудове право, адм≥н≥стративне право та ≥н. Ч це галуз≥ права.

І 3. ѕредмет ≥ метод правового регулюванн¤ ¤к п≥двалини формуванн¤ системи права

ѕод≥л системи права на галуз≥ ірунтуЇтьс¤ на певних критер≥¤х. “акими критер≥¤ми Ї предмет (матер≥альний критер≥й) ≥ метод (юридичний критер≥й) правового регулюванн¤.

ѕредмет правового регулюванн¤ Ч сукупн≥сть ¤к≥сно однор≥дних сусп≥льних в≥дносин, урегульованих правовими нормами (в≥дпов≥даЇ на запитанн¤ Ђщо?ї). ѕредмет правового регулюванн¤ вказуЇ, на ¤ку групу сусп≥льних в≥дносин спр¤мований вплив норм права.

ѕредмет правового регулюванн¤ Ї умовне вид≥ленн¤ певного в≥докремленого кола (сукупност≥) сусп≥льних в≥дносин, що мають Їдину ¤к≥сть. ÷е дозвол¤Ї узагальнити норми права, ¤к≥ регулюють коло (сукупн≥сть) сусп≥льних в≥дносин, у таку нормативну сп≥льн≥сть, ¤к галузь права.

ѕрим≥ром, предметом еколог≥чного права Ї в≥дособлена група сусп≥льних в≥дносин у рац≥ональному використанн≥ природних ресурс≥в й охорон≥ навколишнього середовища. ѕредмет аграрного права складають сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ орган≥зац≥њ ≥ д≥¤льност≥ с≥льськогосподарських товаровиробник≥в. ѕредмет земельного права Ч сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ рац≥онального використанн¤ ≥ охорони земель. ѕредмет адм≥н≥стративне-

>>>241>>>

го права Ч управл≥нськ≥ в≥дносини. ѕредмет трудового права Ч трудов≥ в≥дносини ≥ т.д.  ожна галузь права маЇ свою, в≥дносно в≥докремлену, сферу регулюванн¤.

¬≥дмежуванн¤ предмета правового регулюванн¤ одн≥Їњ галуз≥ в≥д ≥ншоњ зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ ви¤вленн¤ ¤к≥сноњ однор≥дност≥ складових його елемент≥в:

Ч суб'Їкт≥в,

Ч об'Їкт≥в,

Ч зм≥сту,

- динам≥чних чинник≥в.

Ќаприклад, у трудових сусп≥льних в≥дносинах суб'Їктами виступають роб≥тники та службовц≥, об'Їктом Ч предмети прац≥, зм≥стом Ч трудова д≥¤льн≥сть, динам≥чними чинниками Ч потреби у робоч≥й сил≥, що зм≥нюютьс¤. ≤нший склад елемент≥в мають майнов≥ в≥дносини, управл≥нськ≥ тощо.

ѕредмет правового регулюванн¤ зазвичай розгл¤дають ¤к визначальний критер≥й системи права. ¬≥н Ч головна, об'Їктивна п≥дстава дл¤ розпод≥лу правових норм за галуз¤ми права. …ого доповнюЇ метод правового регулюванн¤.

ћетод правового регулюванн¤ Ч сукупн≥сть прийом≥в ≥ засоб≥в правового впливу на сусп≥льн≥ в≥дносини (в≥дпов≥даЇ на запитанн¤ Ђ¤к?ї). ¬≥н несе основне навантаженн¤ в динам≥ц≥, Ђробот≥ї права, показуЇ, ¤к регулюютьс¤ сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤кими прийомами та у ¤к≥ способи.

 ожна галузь права маЇ св≥й специф≥чний метод правового впливу на сусп≥льн≥ в≥дносини. ћетод правового регулюванн¤ Ї багато в чому ор≥Їнтованим на способи правового регулюванн¤: дозвол¤нн¤, зобов'¤зуванн¤, заборони.

«агальними Ї два методи правового регулюванн¤

≥мперативний (владно-авторитарний, директивний) Ч суворо обов'¤зковий, побудований на засадах влади ≥ п≥дпор¤дкуванн¤, на в≥дносинах субординац≥њ (метод Ђвертикал≥ї). ¬≥н припускаЇ заборони, обоЇ '¤зки, покаранн¤.

диспозитивний Ч автономний, побудований на засадах автоном≥њ, юридичноњ р≥вност≥ суб'Їкт≥в, угоди стор≥н, њхн≥й несп≥в-п≥длеглост≥ м≥ж собою (метод Ђгоризонтал≥ї). ¬≥н припускаЇ дозвол¤нн¤.

“ак, метод владних припис≥в (зобов'¤зуванн¤) Ї властивим, ¤к правило, адм≥н≥стративному праву метод р≥вност≥ стор≥н ≥ в≥льного волеви¤вленн¤ (дозвол¤нн¤) -- цив≥льному праву, метод

>>>242>>>

справедливоњ винагороди ≤ заохоченн¤ Ч трудовому праву, метод заборони (заборона недозволених д≥й) Ч крим≥нальному праву, метод дозвол¤нн¤ Ч п≥дприЇмницькому праву ≥ т.д.

«а допомогою методу правового регулюванн¤ можна легше ор≥Їнтуватис¤, до ¤коњ галуз≥ права належать т≥ чи ≥нш≥ пон¤тт¤ й терм≥ни. “ерм≥н Ђдогов≥рї, скаж≥мо, вживаЇтьс¤ в р≥зних галуз¤х права Ч конституц≥йному, м≥жнародному, трудовому, цив≥-. льному. “рудовий догов≥р п≥дпадаЇ п≥д д≥ю методу регулюванн¤ трудового права -- методу суп≥др¤дност≥ ≥ т¤ж≥Ї до зобов'¤зувань, а догов≥р ¤к п≥дстава виникненн¤ зобов'¤зань Ч п≥д д≥ю методу цив≥льного права Ч методу автоном≥њ ≥ припускаЇ дозвол¤нн¤.

І 4. ѕубл≥чне ≥ приватне право

ѕредмет ≥ метод правового регулюванн¤, на ¤ких ірунтуютьс¤ под≥ли системи права на галуз≥, визначаютьс¤ глибинним под≥лом права на дв≥ п≥дсистеми: приватну ≥ публ≥чну, в≥дом≥ ще з час≥в ƒавнього –има. «а в≥домою формулою римського юриста ”льп≥ана, публ≥чне право Ї стосовним до становища держави, приватне Ч до корист≥ окремих ос≥б.

ѕубл≥чне ≥ приватне право Ч це, з одного боку, суперечлив≥, а з ≥ншого Ч взаЇмозалежн≥ гран≥ права. —ьогодн≥ правов≥ системи багатьох цив≥л≥зованих крањн ірунтуютьс¤ на принцип≥ под≥лу права на приватне й публ≥чне (‘–Ќ, ‘ранц≥¤, ≤тал≥¤, ≤спан≥¤ та ≥н.). —в≥това юридична наука визнаЇ под≥л права на приватне й публ≥чне певною м≥рою умовним, але необх≥дним.

ѕредставимо под≥л права на приватне й публ≥чне з указ≥вкою предмета, ознак, методу, ¤к≥ Ї стосовними до кожного з них:

>>>243>>>

>>>244>>>

 ритер≥њ в≥днесенн¤ норм до приватного ни публ≥чного права:

1) ≥нтерес (публ≥чний, державний ≥нтерес Ч галузь публ≥чного права, приватний Ч галузь приватного права);

2) предмет правового регулюванн¤ (приватному праву властив≥ норми, ¤к≥ регулюють майнов≥ в≥дносини, публ≥чному Ч немай-нов≥);

3) метод правового регулюванн¤ (у публ≥чному прав≥ Ч метод субординац≥њ, у приватному Ч координац≥њ);

4) суб'Їктний склад (публ≥чне право регулюЇ в≥дносини приватних ос≥б ≥з державою або м≥ж державними органами, приватне Ч приватних ос≥б м≥ж собою).

“аким чином, галуз≥ права можна под≥лити на т≥, у ¤ких переважають начала публ≥чного права, ≥ т≥, у ¤ких превалюють начала приватного права. ƒл¤ перших Ї характерним ≥мперативний (суп≥др¤дност≥) метод правового регулюванн¤, дл¤ других -диспозитивний (автоном≥њ).

ѕереваженн¤ у галуз≥ права начал публ≥чного (або приватного) права не виключаЇ на¤вност≥ в н≥й норм приватного (або публ≥чного) права ≥, в≥дпов≥дно, певного сум≥щенн¤ ≥мперативна-

>>>245>>>

го ≥ диспозитивного метод≥в регулюванн¤, що св≥дчить про в≥дсутн≥сть Ђчистихї галузей права.

ѕрим≥ром, п≥дприЇмницьке право Ч система норм, що регулюють майнов≥ (товарно-грошов≥) ≥ управл≥нськ≥ в≥дносини. якщо методом регулюванн¤ перших Ї диспозитивний (ор≥Їнтований на р≥вн≥сть стор≥н-п≥дприЇмц≥в), то других Ч ≥мперативний (у в≥дносинах п≥дприЇмц≥в й орган≥в управл≥нн¤ в≥н передбачаЇ обов'¤зков≥ управл≥нськ≥ акти, адресован≥ п≥дприЇмц¤м Ч у межах компетенц≥њ управл≥нського органу).

≈колог≥чне, аграрне, земельне право внасл≥док специф≥ки предмета правового регулюванн¤ потребують сум≥щенн¤ к≥лькох метод≥в правового регулюванн¤.

¬ еколог≥чному прав≥ застосовуютьс¤: ≥мперативний (владний) метод, необх≥дний дл¤ забезпеченн¤ виконанн¤ еколог≥чних припис≥в; диспозитивний метод р≥вност≥ стор≥н ≥ в≥льного волеви¤вленн¤, необх≥дний дл¤ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в, економ≥чних заход≥в регулюванн¤ ¤кост≥ навколишнього середовища.

«емельне право також поЇднуЇ у соб≥ елементи пров≥дних метод≥в (≥мперативний) адм≥н≥стративного ≥ (диспозитивний) цив≥льного права.

ѕроцесуальним галуз¤м права Ч цив≥льному процесуальному праву ≥ крим≥нальному процесуальному праву Ч властив≥ елементи ¤к диспозитивного, так й ≥мперативного методу, з превалюванн¤м одного з них. «розум≥ло, що система метод≥в правового регулюванн¤ перебуваЇ у пост≥йному рус≥, динам≥ц≥.

І 5. √алузь права

Ќайб≥льшим елементом системи права Ї галузь права.

√алузь права Ч в≥дносно самост≥йна сукупн≥сть юридичних норм, ¤ка регулюЇ ¤к≥сно однор≥дну сферу (р≥д) сусп≥льних в≥дносин специф≥чним методом правового регулюванн¤.

ѕров≥дна галузь права Ч конституц≥йне (державне) право -система принцип≥в ≥ норм конституц≥њ, ¤к≥ закр≥плюють основи сусп≥льного ≥ державного ладу, форму правл≥нн¤ ≥ державного устрою, механ≥зм зд≥йсненн¤ державноњ влади, правове становище особи. „ерез призму конституц≥йного права можна сприйн¤ти правовий образ держави ¤к ц≥л≥сного ¤вища.  онституц≥йне право у питанн≥ взаЇмов≥дносин держави ≥ громад¤н виходить

>>>246>>>

≥з того, що права людини ≥ громад¤нина не даруютьс¤ державою, а належать людин≥ в≥д народженн¤, випливають ≥з њњ статусу ¤к особи. ѕризначенн¤ держави Ч створити належн≥ умови дл¤ реал≥зац≥њ прав ≥ свобод людини.

Ќад конституц≥йним правом ¤к основною галуззю права вс≥Їњ правовоњ системи н≥бито надбудован≥:

Ч з одного боку, адм≥н≥стративне та цив≥льне право Ч дв≥ проф≥лююч≥ галуз≥, що вт≥люють у предмет≥ та метод≥ регулюванн¤ первинн≥ начала публ≥чного ≥ приватного права в≥дпов≥дно;

- з ≥ншого боку, крим≥нальне право Ч проф≥лююча галузь, спр¤мована головним чином на виконанн¤ охоронних завдань.

јдм≥н≥стративне право Ч система правових норм, ¤к≥ регулюють управл≥нськ≥ в≥дносини у сфер≥ зд≥йсненн¤ виконавчоњ влади, розпор¤дничоњ д≥¤льност≥ державного апарату, його взаЇмов≥дносин з ≥ншими державними та недержавними орган≥зац≥¤ми ≥ громад¤нами.

÷ив≥льне право Ч система правових норм, ¤к≥ регулюють майнов≥ ≥ особист≥ немайнов≥ в≥дносини, що укладаютьс¤ м≥ж ф≥зичними та юридичними особами ¤к р≥вноправними.

 рим≥нальне право Ч система правових норм, ¤к≥ охорон¤ють в≥д злочинних пос¤гань на права ≥ свободи людини ≥ громад¤нина, конституц≥йний лад, ус≥ види власност≥ тощо, установлюючи м≥ру крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за њх вчиненн¤.

ќсобливу галузь права становить м≥жнародне право.

ћ≥жнародне право Ч система правових норм, ¤к≥ регулюють публ≥чн≥ взаЇмов≥дносини м≥ж державами (м≥жнародне публ≥чне право) або приватн≥ правов≥ в≥дносини м≥ж громад¤нами р≥зних крањн та њх об'Їднань (м≥жнародне приватне право). ћ≥жнародне право розгл¤даЇ вс≥ держави р≥вними, незалежно в≥д к≥лькост≥ населенн¤, багатства й могутност≥. ¬оно спр¤моване на дотриманн¤ стаб≥льност≥ у м≥жнародному житт≥ й на заохоченн¤ торгових та ≥нших контакт≥в м≥ж державами. ћ≥жнародне право ірунтуЇтьс¤ на м≥жнародних угодах, його норми у раз≥ протир≥ч ≥з нормами нац≥онального права, тобто внутр≥шнього права держави, мають перевагу.

” м≥жнародному публ≥чному прав≥ головне м≥сце пос≥дають пол≥тичн≥ взаЇмов≥дносини: питанн¤ забезпеченн¤ миру та м≥жнародноњ безпеки, суверен≥тету держав, невтручанн¤ у внутр≥шн≥ справи.

ѕредметом регулюванн¤ в м≥жнародному приватному прав≥ Ї в≥дносини цив≥льно-правового характеру, що виникають у м≥ж-

>>>247>>>

народному житт≥ ≥ пов'¤зан≥ з розширенн¤м м≥жнародного торгово-економ≥чного, науково-техн≥чного ≥ культурного сп≥вроб≥тництва. ¬ м≥ру поглибленн¤ господарських м≥жнародних зв'¤зк≥в, сп≥лкуванн¤ ≥ сп≥вроб≥тництва орган≥зац≥й ≥ ф≥рм р≥зних крањн, окремих громад¤н зростаЇ значенн¤ норм м≥жнародного приватного права.

ћ≥жнародне публ≥чне право ≥ м≥жнародне приватне право т≥сно пов'¤зан≥, оск≥льки норми цих двох галузей права служать мет≥ оформленн¤ мирного м≥жнародного сп≥вроб≥тництва в р≥зних галуз¤х.

«а субординац≥Їю у правовому регулюванн≥ в≥др≥зн¤ють матер≥альн≥ та процесуальн≥ галуз≥ права.

ћатер≥альн≥ галуз≥ права (матер≥альне право) Ч пр¤мо регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини. ƒо них належать конституц≥йне (державне), цив≥льне, адм≥н≥стративне, крим≥нальне та ≥н. право.

ѕроцесуальн≥ галуз≥ права (процесуальне право) Ч визначають процедуру реал≥зац≥њ матер≥ального права ≥ Ї пох≥дними в≥д нього.

ћатер≥альним галуз¤м права Ч адм≥н≥стративному, цив≥льному, крим≥нальному в≥дпов≥дають процесуальн≥ Ч адм≥н≥стративно-процесуальне, цив≥льне процесуальне, крим≥нально-процесуальне право.

јдм≥н≥стративно-процесуальне право Ч система норм права, ¤ка регулюЇ пор¤док зд≥йсненн¤ ≥ розгл¤ду адм≥н≥стративно-правових справ, тобто таких, що складаютьс¤ в сфер≥ державного управл≥нн¤.

÷ив≥льне процесуальне право Ч система норм права, ¤ка регулюЇ пор¤док розгл¤ду ≥ вир≥шенн¤ судом цив≥льних справ, а також пор¤док виконанн¤ судових р≥шень.

 рим≥нально-процесуальне право Ч система норм права, ¤ка регулюЇ пор¤док д≥¤льност≥ правоохоронних орган≥в ≥ суд≥в у зв'¤зку з розкритт¤м злочин≥в, розсл≥дуванн¤м крим≥нальних справ, њхн≥м розгл¤дом у суд≥ й винесенн¤м вироку.

ѕроцесуальн≥ галуз≥ права мають св≥й предмет регулюванн¤, ¤кий в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д предмета регулюванн¤ матер≥альних галузей права. Ќим Ї так зван≥ орган≥зац≥йн≥ в≥дносини, ¤к≥ формуютьс¤ в результат≥ д≥¤льност≥ уповноважених суб'Їкт≥в, пов'¤заноњ ≥з застосуванн¤м норм матер≥ального права. ÷≥ орган≥зац≥йн≥ в≥дносини представл¤ють особливий прошарок, за р≥внем не зб≥жний ≥з предметом регулюванн¤ матер≥ального права.

>>>248>>>

І 6. ≤нститут ≥ п≥дгалузь права

якщо система права складаЇтьс¤ з галузей, то сам≥ галуз≥ складаютьс¤ з п≥дгалузей, ≥нститут≥в ≥ норм права. ќкремими взаЇмозалежними елементами галуз≥ Ї ≥нститути права.

≤нститут права Ч система в≥дносно в≥докремлених в≥д ≥нших ≥ пов'¤заних м≥ж собою правових норм, ¤к≥ регулюють певну групу (вид) однор≥дних сусп≥льних в≥дносин.

≤нститути права Ч необх≥дна ланка в ц≥л≥сн≥й систем≥ права. як правило, кожна галузь права маЇ ≥нститути права ¤к св≥й самост≥йний структурний п≥дрозд≥л. Ќаприклад, галузь конституц≥йного права Ч Ђ≥нститут громад¤нстваї, Ђ≥нститут виборчого праваї та ≥н. √алузь цив≥льного права Ч ≥нститути Ђкуп≥вл≥-продажуї, Ђпредставництваї, Ђспадкуванн¤ї, Ђв≥дшкодуванн¤ шкодиї, Ђдаруванн¤ї та ≥н. √алузь крим≥нального права Ч ≥нститут Ђнеобх≥дноњ оборониї, ≥нститут Ђкрайньоњ необх≥дност≥ї, ≥нститут Ђзатриманн¤ особи, ¤ка ¤вно вчинила сусп≥льне небезпечне д≥¤нн¤ї та ≥н. √алузь еколог≥чного права Ч ≥нститут права власност≥ на природн≥ ресурси ≥ об'Їкти, ≥нститут природокористуванн¤, ≥нститут правовоњ охорони природних ресурс≥в ≥ навколишнього середовища ≥ т.д.

ѕроте ≥нститути права можуть складатис¤ з правових норм р≥зних галузей, бути м≥жгалузевими. √оловне призначенн¤ ≥нститут≥в права Ч у межах своЇњ групи однор≥дних сусп≥льних в≥дносин забезпечити суц≥льне, в≥дносно зак≥нчене регулюванн¤.

Ќаведемо класиф≥кац≥ю ≥нститут≥в права.

≤нститути права за сферою поширенн¤ (або за складом):

Ч галузев≥ (≥нститут спадкуванн¤);

Ч  м≥жгалузев≥ (≥нститут в≥дпов≥дальност≥ за еколог≥чн≥ правопорушенн¤, ≥нститут приватноњ власност≥).

≤нститути права за функц≥ональною роллю:

Ч  регул¤тивн≥ (≥нститут м≥ни);

Ч охоронн≥ (≥нститут крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥). ≤нститути права за субординац≥Їю у правовому регулюванн≥:

Ч  матер≥альн≥ (≥нститут п≥др¤ду);

Ч  процесуальн≥ (≥нститут порушенн¤ крим≥нальноњ справи). –одинн≥ ≥нститути одн≥Їњ й т≥Їњ самоњ галуз≥ права утворюють

п≥дгалуз≥ права.

>>>249>>>

ѕ≥дгалузь права Ч система однор≥дних предметно пов'¤заних ≥нститут≥в певноњ галуз≥ права. ѕ≥дгалуз≥ Ї у багатьох галузей права. Ќаприклад, цив≥льне право маЇ п≥дгалуз≥: право власност≥, зобов'¤зальне право, спадкове право, авторське право та ≥н.; ф≥нансове право Ч банк≥вське ≥ податкове право; еколог≥чне Ч л≥сове, г≥рниче, водне.

І 7. —истема законодавства. —п≥вв≥дношенн¤ системи права ≥ системи законодавства

ћожлив≥ два трактуванн¤ законодавства: широке ≥ вузьке.

Ўироке трактуванн¤ включаЇ в пон¤тт¤ законодавства: акти законодавчих орган≥в ≥ п≥дзаконн≥ акти (акти орган≥в управл≥нн¤ та ≥н.), вузьке Ч акти законодавчих орган≥в: закони ≥ постанови парламенту про введенн¤ цих закон≥в у д≥ю.

” —–—– п≥д законодавством розум≥лис¤ вс≥ нормативно-правов≥ акти держави, чим знижувалас¤ значим≥сть закону, в≥дбувалас¤ його девальвац≥¤. «акон Ђоброставї п≥дзаконними, особливо в≥домчими, нормативними актами, ≥ його значенн¤ ¤к основи законност≥ ≥ правопор¤дку в держав≥ н≥велювалос¤.

Ќин≥ перевага в≥ддана вузькому трактуванню законодавства[1].

«аконодавство держави Ч це система вс≥х упор¤дкованих певним чином закон≥в даноњ крањни, а також м≥жнародних договор≥в, ратиф≥кованих парламентом.

Ќе обов'¤зково, щоб нормативн≥ акти, що вход¤ть до складу законодавства, мали форму закону. ¬ажливо, щоб у конституц≥њ була вказ≥вка на них ¤к таких, що мають силу закону. ƒо складу законодавства припустимо включати нормативно-правов≥ акти президента, ур¤ду, видан≥ в пор¤дку делегуванн¤ њм законодавчих повноважень, тобто переданих законодавчим органом (парламентом) в≥дпов≥дно до конституц≥њ. ÷е так зване Ђделегуванн¤ законодавствої (‘ранц≥¤, ¬еликобритан≥¤ та ≥н.).

>>>250>>>

«аконодавство Ч форма житт¤ права. —аме законодавство надаЇ нормам права формальну визначен≥сть (одна з ознак права).

—истема права ≥ система законодавства сп≥вв≥днос¤тьс¤ м≥ж собою ¤к зм≥ст ≥ форма. ѕоза¤к пон¤тт¤ системи права характеризуЇ сутн≥сну внутр≥шню сторону об'Їктивного права, пон¤тт¤ системи законодавства в≥дбиваЇ його зовн≥шню сторону Ч форму.

ћ≥ж системою права ≥ системою законодавства Ї в≥дм≥нност≥. ¬они спостер≥гаютьс¤ в структурних елементах, зм≥ст≥, обс¤з≥.

1.  —истема права Ї невидимою, оск≥льки в≥дбиваЇ внутр≥шню будову права, а система законодавства Ї видимою, зовн≥шньою формою системи права.

2.  —истема права Ї сукупн≥стю правових норм, а система законодавства Ч сукупн≥стю нормативно-правових акт≥в.

3. ¬ систем≥ права норми права лог≥чно розпод≥лен≥ за галуз¤ми, п≥дгалуз¤ми та ≥нститутами. як правило, норми галузей права Ч буд≥вельний матер≥ал, ≥з ¤кого (у р≥зному набор≥ та р≥зному поЇднанн≥) складаЇтьс¤ конкретна галузь законодавства. ћожливим Ї вар≥ант, коли галузь права Ї, а галуз≥ законодавства Ч немаЇ (ф≥нансове право, право людини на соц≥альне забезпеченн¤ та ≥н.). ” цьому випадку галуз≥ права не кодиф≥кован≥, а нормативний матер≥ал розосереджений по к≥лькох правових актах, ¤к≥ потребують на ун≥ф≥кац≥ю.

” систем≥ законодавства нормативно-правов≥ акти об'Їднан≥ за галуз¤ми законодавства, ¤к≥ под≥лен≥ на ≥нститути законодавства. √алуз≥ законодавства створюютьс¤ ¤к з урахуванн¤м галузевого принципу, так ≥ без його врахуванн¤: галузь законодавства може м≥стити норми р≥зних галузей права (комплексн≥ галуз≥) або створюватис¤ на п≥дірунт≥ ≥нституту або п≥дгалуз≥ права. ћожливим Ї вар≥ант, коли галузь законодавства ≥снуЇ без галуз≥ права (митне законодавство та ≥н.).

4.  —истема права складаЇтьс¤ з галузей права, ¤к≥ мають св≥й предмет ≥ метод правового регулюванн¤, а система законодавства включаЇ галуз≥ законодавства, в ¤ких в≥дсутн≥й метод регулюванн¤, а предмет регулюванн¤ не завжди однор≥дний, ¤к у галузей права.

5.  —истема права маЇ лише галузеву, горизонтальну будову, а система законодавства може мати будову ≥ горизонтальну (галузеве), ≥ вертикальну (≥Їрарх≥чне). ” федеративних державах ≥с-

>>>251>>>

нуЇ законодавство федерац≥њ ≥ законодавство њњ суб'Їкт≥в (вертикальна будова).

6. ѕервинний елемент системи права Ч норма права з≥ своЇю структурою: г≥потеза, диспозиц≥¤, санкц≥¤, а первинний елемент системи законодавства Ч статт¤ закону, ¤ка м≥стить нормативне розпор¤дженн¤[2], котре, ¤к правило, не м≥стить у соб≥ вс≥ три структурн≥ елементи лог≥чноњ правовоњ норми. Ќормативне розпор¤дженн¤ нер≥дко складаЇтьс¤ лише з г≥потези ≥ санкц≥њ; диспозиц≥¤ може м≥ститис¤ або в ≥нш≥й статт≥ даного закону (в≥дсильний спос≥б викладу), або в ≥ншому правовому акт≥ (бланкетний спос≥б викладу). «акони, що включають норми р≥зних галузей права, забезпечуютьс¤ санкц≥¤ми, ¤к≥ викладен≥ в ≥нших нормативно-правових актах (наприклад, закони про власн≥сть, про п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть та ≥н.).

7. —истема права формуЇтьс¤ об'Їктивно, в≥дпов≥дно до ≥снуючих сусп≥льних в≥дносин, а система законодавства створюЇтьс¤ в результат≥ ц≥леспр¤мованоњ д≥¤льност≥ уповноважених суб'Їкт≥в ≥ тому включаЇ суб'Їктивний момент.

8.  —труктурн≥ елементи системи права не мають зовн≥шн≥х рекв≥зит≥в: назв розд≥л≥в, статей, глав та ≥нших частин, властивих закону. —труктурн≥ елементи системи законодавства (нормативно-правов≥ акти), ¤к правило, мають назви розд≥л≥в, глав, статей. ¬они можуть м≥стити преамбули, формулюванн¤ ц≥лей ≥ принцип≥в, загальн≥ нормативн≥ визначенн¤, що складають загальну частину тощо.

—истема законодавства Ї головною, але не одною лише формою ≥снуванн¤ системи права, оск≥льки:

1)  право може ≥снувати до законодавства, коли воно формувалос¤ завд¤ки звича¤м, ¤к≥ п≥дтримувалис¤ т≥льки-но виниклою державою (т. зв. Ђдозаконодавче правої);

2)  право ≥снуЇ поза законодавством: природн≥ права людини мають правовий характер незалежно в≥д закр≥пленн¤ њх у закон≥ (т. зв. Ђпоказаконодавче правої).

ƒо Ђпозазаконодавчого праваї належать й так≥ юридичн≥ форми права, ¤к правовий прецедент, правовий звичай, правовий догов≥р (див. про них в І Ђёридичн≥ джерела (форми) праваї).

>>>252>>>

І 8. ѕон¤тт¤ галуз≥ та ≥нституту законодавства. ѕричини розб≥жност≥ де¤ких галузей права ≥ галузей законодавства

√алуз≥ законодавства Ч велик≥ об'Їднанн¤ нормативно-правових акт≥в за певними сферами правового регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ характеризуютьс¤ Їдн≥стю зм≥сту, форми ≥ мають системн≥ зв'¤зки м≥ж собою.

«азвичай галузь законодавства ЂочолюЇтьс¤ї кодексом, ¤кий визначаЇ юридичну ц≥л≥сн≥сть галуз≥.  онституц≥¤ служить нормативною базою формуванн¤ вс≥х галузей законодавства.

≤нститут законодавства Ч система нормативних розпор¤джень галуз≥ законодавства, ¤к≥ регулюють певну сукупн≥сть сусп≥льних в≥дносин.

¬ажливим елементом структури законодавства Ї комплексн≥ ≥нститути, що об'Їднують нормативн≥ розпор¤дженн¤ к≥лькох галузей законодавства.

—л≥д ч≥тко розр≥зн¤ти галуз≥ права ≥ галуз≥ законодавства, ¤к≥ утворюють комб≥нац≥ю норм галузей права.

” недавньому минулому ц≥ пон¤тт¤ нер≥дко зм≥шувалис¤ й ототожнювалис¤, оск≥льки Ђправомї проголошувалис¤ лише норми, ¤к≥ виражають державну волю Ђпан≥вного класуї або Ђнародуї, закр≥плену в закон≥. “ому й галузей права ≥снувало ст≥льки, ск≥льки було прийн¤то законодавцем нормативних акт≥в. ќднак галуз≥ законодавства аж н≥¤к не пр¤мол≥н≥йно в≥дбивають в≥дпов≥дн≥ галуз≥ права. ” де¤ких випадках вони зб≥гаютьс¤ з галуз¤ми права (крим≥нальне, цив≥льне), в ≥нших Ч ≥з п≥дгалуз¤ми права (авторське, водне законодавство). Ќав≥ть ≥нститути права (наприклад, спадкуванн¤ в цив≥льному прав≥) мають законодавство. ™ й комплексне законодавство (господарське, транспортне, в≥йськове та ≥н.), ¤ке м≥стить норми к≥лькох галузей права, ¤к≥ регулюють р≥зн≥ види сусп≥льних в≥дносин, ≥ тому не мають властивих лише йому предмета ≥ метода.

Ќаприклад, пов≥тр¤не законодавство регулюЇ в≥дносини, пов'¤зан≥ з використанн¤м пов≥тр¤ного простору. ¬оно м≥стить норми конституц≥йного права (встановлюЇтьс¤ повний ≥ виключний суверен≥тет ”крањни над њњ пов≥тр¤ним простором), адм≥н≥стративного права (встановлюЇтьс¤ пор¤док сертиф≥кац≥њ Ч письмового посв≥дченн¤ Ч ≥ реЇстрац≥њ пов≥тр¤них суден й аеродром≥в, правила безпеки польот≥в), цив≥льного права (регулюЇтьс¤ перевезенн¤ пасажир≥в ≥ багажу, встановлюЇтьс¤ цив≥льно-правова в≥дпов≥дальн≥сть перев≥зника за ц≥л≥сть багажу ≥ вантажу, а

>>>253>>>

також за збиток, запод≥¤ний пасажирам та ≥ншим особам), трудового права (визначаютьс¤ права член≥в ек≥пажа).

≤нший приклад Ч аграрне законодавство ¤к комплексна галузь, ¤ка ¤вл¤Ї собою орган≥чну систему внутр≥шньо узгоджених правових норм, що регулюють аграрн≥ (земельн≥, майнов≥, трудов≥, орган≥зац≥йно-управл≥нськ≤) сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ с≥льськогосподарськоњ виробничоњ д≥¤льност≥.

„исло галузей законодавства перевищуЇ число галузей права.

“ак, у –ос≥њ в 1996 р. розроблений загальноправовий класиф≥катор. ¬≥н охоплюЇ 38 галузей законодавства, 7 галузей державного житт¤ (суд, прокуратура, юстиц≥¤ та ≥н.), комплексн≥ галуз≥ законодавства, ¤к≥ представл¤ють собою норми к≥лькох галузей, що регулюють р≥зн≥ за своњм видовим зм≥стом в≥дносини, наприклад, законодавство про с≥льське господарство, законодавство з загальних питань господарськоњ д≥¤льност≥ та ≥н.

ѕрипини розб≥жност≥ де¤ких галузей права ≥ галузей законодавства:

1.  ќб'Їктивна неможлив≥сть висловити зм≥ст кожноњ окремоњ галуз≥ права в одному нормативно-правовому акт≥. «б≥г галуз≥ права ≥ галуз≥ законодавства Ї можливим тод≥, коли галузь законодавства представлена актами, одн≥Їњ юридичноњ чинност≥ Ч законами, ≥ число акт≥в невелике (наприклад,  рим≥нальний кодекс). ” б≥льшост≥ випадк≥в зм≥ст галуз≥ права виражений у численних нормативних актах. Ќав≥ть конституц≥йне право представлене за допомогою складноњ системи закон≥в.

2. «алежн≥сть системи законодавства, формуванн¤ його галузей в≥д ц≥леспр¤мованоњ д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в, пов'¤заноњ з його систематизац≥Їю, в≥д ≥нтерес≥в держави, потреб юридичноњ практики, р≥вн¤ розвитку юридичноњ науки, законодавчоњ техн≥ки.

3.  ѕереосмисленн¤, в≥дновленн¤, вдосконаленн¤ законодавства внасл≥док його переор≥Їнтуванн¤ на демократичн≥ ц≥нност≥: а) посл≥довна демократизац≥¤ пор¤дку формуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤ законодавчих орган≥в, њх профес≥онал≥зац≥¤, забезпеченн¤ високоњ ¤кост≥ закон≥в; б) формуванн¤ цив≥льного сусп≥льства, правовоњ системи в напр¤мку розвитку соц≥альноњ правовоњ держави, охорони ≥ захисту прав ≥ свобод людини та ≥нш≥. –езультатом цього процесу Ї упл≥танн¤ в правову тканину нових теоретичних конструкц≥й, формуванн¤ нових галузей та ≥нститут≥в законодавства, у тому числ≥ на баз≥ п≥дгалузей та ≥нститут≥в права, покликаних створити оптимальну базу переходу до ринкових в≥дносин, та ≥н.

>>>254>>>

4.  ќр≥Їнтуванн¤ системи законодавства не лише на галузь права, але й на галузь державноњ д≥¤льност≥, на державний устр≥й. ÷е неминуче призводить до по¤ви галузей законодавства, ¤к≥ не в≥дбивають галуз≥ права, Ї комплексними.

5.  ќбумовлен≥сть системи законодавства формою державного устрою крањни (федерац≥¤), що припускаЇ на¤вн≥сть у кожн≥й галуз≥ нормативних акт≥в на р≥вн≥ ¤к федерац≥њ, так ≥ суб'Їкт≥в федерац≥њ.

–озб≥жн≥сть галузей права ≥ галузей законодавства не виключаЇ на¤вност≥ позитивноњ тенденц≥њ до њх в≥дпов≥дност≥, њх Ђвир≥внюваннюї.

І 9. —труктура системи законодавства. ¬иди галузей законодавства

—труктура системи законодавства -- внутр≥шн¤ орган≥зац≥¤ упор¤дкованих нормативно-правових акт≥в, ¤ка виражаЇтьс¤ в њх узгодженн≥ ≥ под≥л≥ на галуз≥ та ≥нститути законодавства.

—труктуру системи законодавства можна класиф≥кувати за такими критер≥¤ми:

-  предметом правового регулюванн¤ (галузева),

-  юридичною чинн≥стю акт≥в (субординац≥йна),

-  особливост¤ми форми державного устрою (державно-ор-ган≥зац≥йна).

Ќаведемо њх на схем≥.

>>>255>>>

–озб≥жн≥сть низки галузей права ≥ галузей законодавства обумовлюЇ необх≥дн≥сть провести класиф≥кац≥ю галузевоњ (горизонтальноњ) структури системи законодавства, встановити види галузей законодавства з урахуванн¤м ступен¤ њх в≥дпов≥дност≥ галуз¤м, п≥дгалуз¤м, ≥нститутам права.

Ќа схем≥ це вигл¤даЇ так:

>>>256>>>

І10. ѕон¤тт¤ ≥ форми систематизац≥њ нормативно-правових акт≥в

—истематизац≥¤ нормативно-правових акт≥в Ч це д≥¤льн≥сть, пов'¤зана з упор¤дкуванн¤м ≥ удосконаленн¤м законодавчих та ≥нших нормативно-правових акт≥в, зведенн¤ њх у Їдину внутр≥шньо узгоджену систему.

«д≥йснювати систематизац≥ю нормативно-правових акт≥в необх≥дно дл¤:

- усуненн¤ суперечностей м≥ж нормативними актами;

Ч  п≥двищенн¤ ¤кост≥ та ефективност≥ законодавства;

-  забезпеченн¤ доступност≥ його використанн¤ громад¤нами, державними органами, громадськими орган≥зац≥¤ми, комерц≥йними корпорац≥¤ми.

–озр≥зн¤ють три способи (форми) систематизац≥њ нормативно-правових акт≥в'.

Ч  кодификац≥ю;

Ч  ≥нкорпорац≥ю;

Ч  консол≥дац≥ю.

“ехн≥чною передумовою трьох способ≥в (форм) систематизац≥њ Ї обл≥к нормативних акт≥в, тобто письмове ф≥ксуванн¤ виданих нормативно-правових акт≥в (у спец≥альних часописах, на картках, у комп'ютер≥).

 одиф≥кац≥¤[3] Ч спос≥б (форма) систематизац≥њ законодавчих акт≥в, ¤кий пол¤гаЇ в њх удосконаленн≥ через зм≥ну зм≥сту (переробку ≥ узгодженн¤) юридичних норм, пов'¤заних загальним предметом правового регулюванн¤, ≥ об'Їднанн¤ у новий Їдиний нормативно-правовий акт. ≤ншими словами, кодификац≥¤ виражаЇтьс¤ в п≥дготовц≥ та прийн¤тт≥ нових акт≥в, у ¤к≥ занос¤тьс¤ узгоджен≥ м≥ж собою ¤к норми старих акт≥в, що виправдали себе, так ≥ нов≥ нормативн≥ розпор¤дженн¤.

ѕро конституц≥њ Ч кодиф≥кован≥ ≥ не кодиф≥кован≥ Ч див. І Ђ¬иди закон≥вї.

>>>257>>>

 одекс Ч Їдиний, зведений, юридичне ≥ лог≥чно ц≥л≥сний, внутр≥шньо узгоджений нормативний акт. ¬≥н маЇ складну структуру ≥ великий обс¤г, под≥л¤Їтьс¤ на частин≥: загальну ≥ особливу, розд≥ли та глави ( рим≥нальний кодекс, ÷ив≥льний кодекс, јдм≥н≥стративний кодекс та ≥н.).

ќснови законодавства Ч кодиф≥кований акт, що м≥стить концептуальн≥ пон¤тт¤, ц≥л≥ ≥ завданн¤ правового регулюванн¤, принципи, ¤к≥ встановлюють основн≥ напр¤мки регулюванн¤ певноњ сфери сусп≥льних в≥дносин. як правило, такий акт складаЇтьс¤ з нетипових норм Ч норм-ц≥лей, норм-принцип≥в, норм-деф≥н≥ц≥й ≥ забезпечуЇ зв'¤зок ≥ узгоджен≥сть норм тих чи ≥нших галузей або ≥нститут≥в права (в ”крањн≥ Ч ќснови законодавства про культуру в≥д 14.02.92, ќснови законодавства про охорону здоров'¤ в≥д 19.11.92, ќснови законодавства про загальнообов'¤зкове соц≥альне страхуванн¤ в≥д 14.01.98).

—татут Ч кодиф≥кац≥йний акт, що регулюЇ д≥¤льн≥сть певних в≥домств, м≥н≥стерств, орган≥зац≥й, ту чи ≥ншу сферу управл≥нн¤ (—татут автомоб≥льного транспорту, —татут зал≥зниць, —татут п≥дприЇмства).

ѕоложенн¤ Ч кодиф≥кац≥йний акт, що визначаЇ правовий статус, завданн¤ ≥ компетенц≥ю державних орган≥в ≥ установ (ѕоложенн¤ про службу в органах внутр≥шн≥х справ).

ѕравила Ч кодиф≥кац≥йний акт, що визначаЇ не правовий статус, а правовий пор¤док ¤когось виду д≥¤льност≥ (ѕравила дорожнього руху).

«а обс¤гом розр≥зн¤ють кодификац≥њ:

Ч  загальну;

Ч галузеву;

Ч м≥жгалузеву (комплексну);

Ч  спец≥альну (внутр≥шньогалузеву).

«агальна кодификац≥¤ припускаЇ створенн¤ зведених кодиф≥кованих акт≥в дл¤ основних галузей законодавства. «агальним Їдиним кодиф≥кац≥йним актом конституц≥йного права Ї  онституц≥¤.

√алузева кодификац≥¤ припускаЇ об'Їднанн¤ правових норм певноњ галуз≥ права в суворо встановленому пор¤дку (÷ив≥льний кодекс,  рим≥нальний кодекс та ≥н.). √алузева кодификац≥¤ пос≥даЇ пров≥дне м≥сце серед ≥нших вид≥в кодификац≥њ, тому що

>>>258>>>

розпод≥л¤Ї нормативний матер≥ал в≥дпов≥дно до предмета ≥ методу правового регулюванн¤ (в≥дпов≥даЇ галуз≥ права).

ћ≥жгалузева (комплексна) кодификац≥¤ припускаЇ об'Їднанн¤ правових норм не в≥дпов≥дно до галузей права, а за принципом регулюванн¤ значноњ сукупност≥ сусп≥льних в≥дносин у сфер≥ державноњ д≥¤льност≥, галуз≥ господарства або соц≥ально-культурного буд≥вництва (ѕов≥тр¤ний кодекс,  одекс торгового мореплавства та ≥н.). ћ≥жгалузева (комплексна) кодификац≥¤ Ї додатковим напр¤мком кодиф≥кац≥йних роб≥т, ¤к≥ мають ≥стотне значенн¤.

—пец≥альна (внутр≥шньогалузева) кодификац≥¤ припускаЇ об'Їднанн¤ правових норм конкретного ≥нституту або п≥дгалуз≥ права певноњ галуз≥ (¬одний кодекс, Ћ≥совий кодекс та ≥н.). як ≥ комплексна кодификац≥¤, спец≥альна (внутр≥шньогалузева) кодификац≥¤ Ї напр¤мком кодиф≥кац≥йних роб≥т, що доповнюють галузеву кодификац≥ю.

–обота з кодификац≥њ законодавства Ї складною й в≥дпов≥дальною. “ут маЇ м≥сце не лише зовн≥шнЇ впор¤дкуванн¤ нормативного матер≥алу, його розташуванн¤ у певному пор¤дку, але й перегл¤д норм, що м≥ст¤тьс¤ в законах та ≥нших нормативних актах, скасуванн¤ застар≥лих ≥ неефективних, виробка нових, надолуженн¤ прогалин, усуненн¤ дублюванн¤, розб≥жностей ≥ суперечностей, њх узгодженн¤.  одификац≥њ найчаст≥ше п≥ддаютьс¤ норми, розрахован≥ на тривалий пром≥жок часу. Ѕ≥льш динам≥чн≥ сфери регулюютьс¤ поточним законодавством.

 одификац≥¤ спри¤Ї посиленню стаб≥льност≥ законодавства.  одекси, що розробл¤ютьс¤, представл¤ють собою нов≥ законодавч≥ акти, ¤к≥ зам≥н¤ють закони, що д≥¤ли ран≥ше, ≥ акти, що регулюють те саме коло сусп≥льних в≥дносин. ѕри вс≥й широкост≥ кола норм , що м≥ст¤тьс¤ в кодекс≥, в≥н характеризуЇтьс¤ ц≥л≥сн≥стю, внутр≥шньою Їдн≥стю ≥ власною системою.  одиф≥кац≥йн≥ акти покликан≥ бути основою законодавчоњ д≥¤льност≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нкорпорац≥њ кодификац≥¤ завжди маЇ оф≥ц≥йний характер.

≤нкорпорац≥¤ Ч спос≥б (форма) систематизац≥њ законодавства, ¤кий пол¤гаЇ у зовн≥шньому впор¤дкуванн≥ (розташуванн≥ в тому чи ≥ншому пор¤дку) вже на¤вних нормативних акт≥в без зм≥ни зм≥сту норм права, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в них.

>>>259>>>

–езультатом ≥нкорпорац≥њ Ї зб≥рники, де нормативн≥ акти розташовуютьс¤ в хронолог≥чному або алфав≥тному пор¤дку, за предметною ознакою, з урахуванн¤м юридичноњ чинност≥ об'Їднуваних акт≥в тощо.

ѕри ≥нкорпорац≥њ нормативний акт опрацьовуЇтьс¤: ≥з нього викидаютьс¤ положенн¤, що втратили силу; включаютьс¤ внесен≥ до них зм≥ни ≥ доповненн¤; виключаютьс¤ положенн¤, що не м≥ст¤ть норм права; викидаютьс¤ в≥домост≥ про ос≥б, ¤к≥ п≥дписали нормативний акт.

≤нкорпорац≥¤ може бути:

Ч оф≥ц≥йною Ч зд≥йснюЇтьс¤ в≥д ≥мен≥ компетентних державних орган≥в (наприклад, Ђ¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”крањниї)[4];

Ч неоф≥ц≥йною Ч зд≥йснюЇтьс¤ видавництвами, науковими ≥ навчальними закладами, практичними органами, окремими спец≥ал≥стами.

ѕоза¤к в першому випадку зб≥рники, що видаютьс¤, Ї оф≥ц≥йною формою опубл≥куванн¤ ≥ на них можна посилатис¤ при розгл¤д≥ юридичних питань, в другому вони мають лише дов≥дково-≥нформац≥йний характер.

Ќайпоширен≥ш≥ види ≥нкорпорац≥њ:

>>>260>>>

 онсол≥дац≥¤ Ч спос≥б (форма) систематизац≥њ, ¤кий пол¤гаЇ в об'Їднанн≥ к≥лькох нормативно-правових акт≥в, що д≥ють в одн≥й ≥ т≥й сам≥й сфер≥ сусп≥льних в≥дносин, в Їдиний нормативно-правовий акт, ¤к правило, без зм≥ни зм≥сту. ≤накше: консол≥дац≥¤ виражаЇтьс¤ в п≥дготовц≥ ≥ прийн¤тт≥ укрупнених акт≥в на основ≥ об'Їднанн¤ норм розр≥знених акт≥в, виданих з одного питанн¤.

¬она використовуЇтьс¤ там, де в≥дсутн¤ можлив≥сть кодифи-кац≥њ; Ї ун≥ф≥кац≥Їю нормативних акт≥в; усуваЇ њх численн≥сть; позбавл¤Ї њх надм≥рноњ роздробленост≥; спри¤Ї об'Їднанню загальних положень поточноњ правотворчост≥ в родинн≥ групи; Ї пром≥жною ланкою м≥ж поточною правотворч≥стю ≥ кодификац≥Їю.

–езультатом консол≥дац≥њ нормативного матер≥алу Ї виданн¤ «воду закон≥в. ≤стор≥њ законодавства в≥домий «в≥д закон≥в ёсти-н≥ана. ™ й в≥тчизн¤на практика њх створенн¤: «бори м≥сцевих закон≥в зах≥дних губерн≥й Ч в ”крањн≥ XIX ст., «в≥д закон≥в –ос≥йськоњ ≤мпер≥њ в 16-ти томах, «в≥д закон≥в —–—–. «в≥д закон≥в видано у –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ, запланована його п≥дготовка в ”крањн≥.  онсол≥дован≥ акти в ”крањн≥ доц≥льно п≥дготувати з питань податковоњ, пенс≥йноњ, приватизац≥йноњ пол≥тики держави (до структури консол≥дованого акта, ¤к правило, вход¤ть окрем≥ однопроф≥льн≥ статт≥, глави, параграфи, розташован≥ у певн≥й посл≥довност≥).

ќстанн≥м часом консол≥дован≥ зб≥рники закон≥в набули попул¤рност≥ в крањнах «аходу: «в≥д закон≥в —Ўј, «≥бранн¤ федерального права ‘–Ќ та ≥н.