√лава « ѕќ’ќƒ∆≈ЌЌя ƒ≈–∆ј¬»

І 1. ќсновн≥ теор≥њ походженн¤ держави

ѕатр≥архальна теор≥¤ (јристотель, –. ‘≥лмер, Ќ. . ћихай-ловський, ћ.Ќ. ѕокровський). ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ теор≥њ держава походить в≥д патр≥архальноњ с≥м'њ, внасл≥док њњ розростанн¤: с≥м'¤ Ч сукупн≥сть с≥мей (селище) Ч сукупн≥сть селищ (держава). јристотель називав людину пол≥тичною твариною, ¤ка вступаЇ у в≥дносини з людьми з метою виживанн¤. ¬≥дбуваЇтьс¤ утворенн¤ с≥мей. –озвиток цих с≥мей у результат≥ розмноженн¤ призводить до створенн¤ селищ, њх об'Їднанн¤ утворюють державу.

ќтже, держава з'¤вл¤Їтьс¤ ¤к результат с≥мейних взаЇмов≥дносин, а влада монарха трактуЇтьс¤ ¤к продовженн¤ влади батька (патр≥арха) у с≥м'њ, ¤ка Ї Ђбатьк≥вськоюї за характером. Ќатепер ц¤ теор≥¤ не може бути сприйн¤та, однак њњ де¤к≥ елементи, насамперед роль с≥м'њ у становленн≥ державност≥, повинн≥ враховуватис¤.

“еолог≥чна теор≥¤ (‘ома јкв≥нський) ірунтуЇтьс¤ на ≥дењ божественного створенн¤ держави з метою реал≥зац≥њ загального блага. ¬она обірунтовуЇ пануванн¤ духовноњ влади над св≥тською, церкви Ч над державою.  ожн≥й людин≥ наказуЇтьс¤ упокоритис¤ перед волею Ѕога, ¤кий встановив державну владу, п≥дкоритис¤ т≥й влад≥, ¤ка санкц≥онована церквою. “еолог≥чна теор≥¤ пронизана ≥деЇю в≥чност≥ держави, њњ непорушност≥. «в≥дси випливаЇ твердженн¤ про необх≥дн≥сть збереженн¤ в незм≥нному вигл¤д≥ вс≥х ≥снуючих у сусп≥льств≥ державно-правових ≥нститут≥в.

” теолог≥чн≥й теор≥њ важко знайти елементи, прийн¤тн≥ дл¤ сучасного св≥тського трактуванн¤ походженн¤ держави, њњ рац≥ональним зерном можна вважати ≥дею про укр≥пленн¤ пор¤дку ¤к загального блага в держав≥. ѕравда, такий пор¤док, в≥дпов≥дно до ц≥Їњ теор≥њ, створюЇтьс¤ за допомогою божественноњ сили, що виключаЇ активн≥сть людини.

>>>23>>>

ƒогов≥рна (природно-нравова) теор≥¤ (√. •роц≥й, Ѕ.—п≥ноза, “.√оббс, ƒж.Ћокк, ∆.-∆.–уссо, я. озельский, ћ.–адищев, ≤. ант). ƒана теор≥¤ грунтуЇтьс¤ на ≥дењ походженн¤ держави в результат≥ угоди (договору) ¤к акта розумноњ вол≥ людей. ќб'Їднанн¤ людей в Їдиний державний союз розгл¤даЇтьс¤ ¤к природна вимога збереженн¤ людського роду ≥ забезпеченн¤ справедливост≥, свободи ≥ пор¤дку.

¬ основу теор≥њ природного права покладено тезу про те, що держав≥ передував природний стан людей. ¬≥н у¤вл¤вс¤ авторам теор≥њ неоднозначним. √оббс вважав, що в природному стан≥ в≥дбуваЇтьс¤ Ђв≥йна вс≥х проти вс≥хї. –уссо, навпаки, малював райдужну картину свободи ≥ р≥вност≥. ѕроте ус≥ вони розгл¤дали державу ¤к продукт людськоњ д≥¤льност≥ ≥ прагненн¤ людей до виживанн¤. ƒомовившись про створенн¤ держави, люди або передають правителю частину своњх природжених прав, щоб пот≥м одержати њх з його рук (один вар≥ант трактуванн¤ походженн¤ держави), або домовл¤ютьс¤ про збереженн¤ своњх природних прав (≥нший вар≥ант). ” будь-¤кому раз≥ передбачаЇтьс¤ забезпеченн¤ прав ≥ свобод людини в рамках держави.

«розум≥ло, об'Їктивн≥ причини виникненн¤ держави не можна по¤снити т≥льки договором, њх значно б≥льше. ¬одночас догов≥р в≥д≥граЇ ≥стотну роль у створенн≥ р¤ду держав, практиц≥ њх державного буд≥вництва. “ак,  онституц≥Їю —Ўј закр≥плений догов≥р м≥ж народами, ¤к≥ перебувають у склад≥ держави, ≥ визначен≥ його ц≥л≥: затвердженн¤ правосудд¤, охорона внутр≥шнього спокою, орган≥зац≥¤ сп≥льноњ оборони, спри¤нн¤ загальному добробуту.

ќрган≥чна теор≥¤ (√.—пенсер) ототожнюЇ процес виникненн¤ ≥ функц≥онуванн¤ держави з б≥олог≥чним орган≥змом. ”¤вленн¤ про державу ¤к про своЇр≥дну подобу людському орган≥зму сформульован≥ ще давньогрецькими мислител¤ми. ћ. —пенсер у XIX ст. розвив цю думку, за¤вивши, що держава Ч це сусп≥льний орган≥зм, ¤кий складаЇтьс¤ з окремих людей, под≥бно до того, ¤к живий орган≥зм складаЇтьс¤ з кл≥тин.

¬≥дпов≥дно до його теор≥њ держава, ¤к й ус¤ке живе т≥ло, √рунтуЇтьс¤ на диференц≥ац≥њ та спец≥ал≥зац≥њ. ƒиференц≥ац≥¤ означаЇ, що держава спочатку виникаЇ ¤к найпрост≥ша пол≥тич-

>>>24>>>

на реальн≥сть ≥ в процес≥ свого становленн¤ ускладнюЇтьс¤, розростаЇтьс¤. ÷ей процес завершуЇтьс¤ загибеллю держави в результат≥ њњ стар≥нн¤. —пец≥ал≥зац≥¤ припускаЇ, що формуванн¤ держави супроводжуЇтьс¤ об'Їднанн¤м ≥ндив≥д≥в у групи-орга-ни, кожна з ¤ких зд≥йснюЇ певну, т≥льки њй властиву функц≥ю. ” результат≥ складаЇтьс¤ система орган≥в держави. … усе це в≥дбуваЇтьс¤ ¤к у живому орган≥зм≥, частини ¤кого спец≥ал≥зуютьс¤ на певн≥й функц≥њ в систем≥ ц≥лого.

“аке у¤вленн¤ про державу здаЇтьс¤, на перший погл¤д, нањвним ≥ ненауковим, проте й тут Ї рац≥ональне зерно. ¬оно ви¤вл¤Їтьс¤ у визнанн≥ зв'¤зк≥в закон≥в сусп≥льного житт¤ ≥ закон≥в природи, розум≥нн≥ того, що людина стаЇ ≥стотою сусп≥льною, будучи вже б≥олог≥чно сформованим ≥ндив≥дом ≥з волею ≥ св≥дом≥стю. ≤ншими словами, людина спочатку Ї створ≥нн¤м природи, пот≥м -- членом сусп≥льства, а пот≥м -- громад¤нином держави.

ѕозитивним можна назвати обірунтуванн¤ диференц≥ац≥њ (розпод≥л на класи) та ≥нтеграц≥њ сусп≥льного житт¤ (об'Їднанн¤ людей у державу).

“еор≥¤ насильства (™. ƒюринг, Ћ. √умплович,  .  аутський) по¤снюЇ виникненн¤ держави ¤к результат в≥йн, насильницького п≥дкоренн¤ одними людьми ≥нших (у ™. ƒюринга Ч частини сусп≥льства ≥ншою частиною, у Ћ. √умпловича ≥  .  аутського Ч одного племен≥ ≥ншим).

Ќазван≥ досл≥дники в≥дкидають внутр≥шн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ причини походженн¤ держави. ¬с≥ державно-правов≥ ≥нститути, що ≥снують у сусп≥льств≥, вивод¤тьс¤ ними з голого насильства. Ќасильство лежить ≥ в основ≥ виникненн¤ приватноњ власност≥.

ƒержавна влада, на думку Ћ. √умпловича, виникаЇ ≥з ф≥зичноњ сили, ≥з пануванн¤ племен≥, ¤ке спочатку ф≥зично переважаЇ над ≥ншим плем'¤м, а згодом перетворюЇтьс¤ на пануванн¤ класу.

 .  аутський п≥дкреслював, що лише там, де Ї насильство, виникаЇ под≥л на класи. ÷ей под≥л на класи виникаЇ не внасл≥док внутр≥шнього процесу, а у результат≥ захопленн¤ одн≥Їњ общини ≥ншою. ” результат≥ виникаЇ одне об'Їднанн¤ з двох общин: одна Ч пануЇ, ≥нша Ч гнобитьс¤.

>>>25>>>

Ћише теор≥Їю насильства не можна по¤снити походженн¤ держави. ѕроте р¤д ≥дей, що складають зазначену теор≥ю насильства, заслуговують на увагу. ≤сторичний досв≥д св≥дчить, що завоюванн¤ одних народ≥в ≥ншими було реальним фактом ≥снуванн¤ державност≥ прот¤гом тривалого часу (наприклад, «олота ќрда). ≈лементи насильства супроводжують створенн¤ будь-¤коњ держави (римськоњ, давньогерманськоњ,  ињвськоњ –ус≥). Ќасильство Ч боротьба м≥ж ѕ≥вн≥ччю ≥ рабовласницьким ѕ≥вднем -в≥д≥грало певну роль у створенн≥ —Ўј.

ћатер≥ал≥стична (класова) теор≥¤ ( . ћаркс, ‘. ≈нгельс, ¬. Ћен≥н) грунтуЇтьс¤ на тез≥ про економ≥чн≥ причини (на¤вн≥сть приватноњ власност≥) виникненн¤ держави, ¤к≥ породили розкол сусп≥льства на класи з протилежними ≥нтересами.  . ћаркс писав, що держава Ї Ђорган пануванн¤, орган гнобленн¤ одного класу ≥ншимї. ¬. Ћен≥н називав державу Ђмашиною дл¤ п≥дтримки пануванн¤ одного класу над ≥ншимї. ” њх трактуванн≥ держава забезпечуЇ переважн≥ ≥нтереси економ≥чно пан≥вного класу за допомогою спец≥альних засоб≥в п≥дкоренн¤ ≥ управл≥нн¤.

ѕоза¤к ™. ƒюринг, Ћ. √умплович в основу виникненн¤ держави поклали чинники внутр≥шнього або зовн≥шнього насильства,  .ћаркс, ‘.≈нгельс, ¬. Ћен≥н керувалис¤ положенн¤м про те, що держава Ч не сила, нав'¤зана ззовн≥, а результат внутр≥шнього поступу сусп≥льства.

÷¤ теор≥¤ маЇ чимало позитивних ¤костей. ≈коном≥чний чинник, покладений в основу становленн¤ держави, може краще по¤снити сусп≥льн≥ ¤вища, н≥ж ≥нш≥ чинники Ч психолог≥чн≥, б≥олог≥чн≥, моральн≥, етн≥чн≥, хоча й вони повинн≥ враховуватис¤.  ласовий п≥дх≥д даЇ можливост≥ дл¤ анал≥зу виникненн¤ держави, визначенн¤ сутност≥ держави. ѕроте в≥н не Ї Їдиним ≥ пр≥оритетним ус≥х час≥в ≥ народ≥в. Ќадм≥рний акцент на рол≥ клас≥в ≥ класовоњ боротьби у виникненн≥ держави призв≥в прихильник≥в ц≥Їњ теор≥њ до р¤ду м≥фолог≥чних висновк≥в. ƒержава проголошувалас¤ тимчасовим ¤вищем, що виникло разом ≥з виникненн¤м клас≥в. ¬важалос¤, що держава в≥д≥мре разом ≥з в≥дмиранн¤м клас≥в ≥ встановитьс¤ сусп≥льство комун≥стичного самовр¤дуванн¤.

Ќедооц≥нювавс¤ ≥деолог≥чний чинник (св≥дом≥сть), ¤кий, разом ≥з матер≥ал≥стичним (бутт¤) в≥д≥граЇ ≥стотну роль.

>>>26>>>

І 2. «агальн≥ законом≥рност≥ виникненн¤ держави

” далек≥й давнин≥ держави не було. ”мовно цей пер≥од можна назвати додержавним сусп≥льством, ¤ке поетапно було:

-  праобщиною (перв≥сне людське стадо);

- родовою общиною;

-  сел¤нською общиною.

ќбщина Ч ун≥версальна форма орган≥зац≥њ аграрних та ≥нших ранн≥х сусп≥льств, через ¤ку пройшли (або проход¤ть) ус≥ народи св≥ту. ¬ пер≥од ≥снуванн¤ праобщини зак≥нчивс¤ б≥олог≥чний розвиток людини, виникли штучн≥ житла ≥ знар¤дд¤ прац≥ з метою самозбереженн¤ ≥ життЇзабезпеченн¤. Ћюди об'Їднувалис¤ в колективи, збудован≥ на кровнородинних зв'¤зках, ≥з владою ватажка. ÷е стало початком соц≥альноњ орган≥зованост≥, ¤ка розвинулас¤ в пер≥од родовоњ общини завд¤ки колектив≥зму у виробництв≥ ≥ споживанн≥. ќск≥льки знар¤дд¤ прац≥ були прим≥тивними, а продуктивн≥сть прац≥ Ч низькою, родова община користувалас¤ ус≥м сп≥льно Ч мала сп≥льну власн≥сть, р≥вном≥рний розпод≥л засоб≥в до житт¤ (д≥льба пор≥вну).

√оловну роль у родов≥й общин≥ спочатку в≥д≥гравала ж≥нка (матр≥архат), вона п≥клувалас¤ про д≥тей ≥ господарювала. —пор≥дненн¤ дотримувалос¤ за материнською л≥н≥Їю. –оди об'Їднувалис¤ у племена в результат≥ шлюбних зв'¤зк≥в, заборонених усередин≥ роду.

—п≥льн≥сть ≥нтерес≥в, виробництва ≥ споживанн¤ член≥в роду обумовили таку орган≥зац≥ю соц≥альноњ влади, ¤к перв≥сне сусп≥льне самовр¤дуванн¤.

ќзнаки перв≥сного сусп≥льного самовр¤дуванн¤:

(1) ≥снувало лише у рамках роду, виражало його волю ≥ грунтувалос¤ на кровних зв'¤зках;

(2) суб'Їкт ≥ об'Їкт управл≥нн¤ зб≥галис¤;

(3)  органами самовр¤дуванн¤ виступали родов≥ збори, тобто збори ус≥х член≥в роду (чолов≥к≥в ≥ ж≥нок), та стар≥йшини, що обиралис¤ ними;

(4) сусп≥льн≥ справи вир≥шувалис¤ волеви¤вленн¤м дорослих член≥в роду на зборах;                                                               ≤

(5)  влада стар≥йшин, ¤к≥ перебували на чол≥ роду, а також воЇначальник≥в (обиралис¤ т≥льки на пер≥од воЇнних д≥й) грун-

>>>27>>>

тувалас¤ на авторитет≥, досв≥д≥, поваз≥. ѕлем'¤ управл¤лос¤ радою стар≥йшин, ¤ка обирала вожд¤;

(6)  посада стар≥йшини не давала н≥¤ких прив≥лењв. ¬≥н працював нар≥вн≥ з ус≥ма ≥ одержував свою частку, ¤к ус≥;

(7)  в≥дм≥нностей м≥ж правами ≥ обов'¤зками у член≥в роду не було.

ќтже, сусп≥льна влада зб≥галас¤ безпосередньо з родовою общиною, не була в≥докремлена в≥д нењ. ™дн≥сть, взаЇмодопомога, сп≥вроб≥тництво ус≥х член≥в роду, в≥дсутн≥сть протилежних ≥нтерес≥в дозвол¤ли родовим зборам без конфл≥кт≥в вир≥шувати ус≥ питанн¤.

¬≥домо, що держави виникають на певному щабл≥ розвитку сусп≥льства, њхнЇ виникненн¤ пов'¤зане з трьома великими сусп≥льними под≥лами прац≥:

1)  вид≥ленн¤м скотарства ¤к в≥докремленоњ сфери сусп≥льноњ д≥¤льност≥ (засобом обм≥ну стала худоба, ¤ка набула функц≥њ грошей);

2)  в≥докремленн¤м ремесла в≥д землеробства (винах≥д ткацького верстата, оволод≥нн¤ навичками обробки метал≥в);

3) по¤вою групи людей (купц≥в), зайн¤тих лише обм≥ном (зосередженн¤ багатства в њх руках завд¤ки посередницьк≥й м≥с≥њ).

” результат≥ сусп≥льного под≥лу прац≥ зм≥нилос¤ господарське житт¤ родовоњ общини (залученн¤ в≥йськовополонених ¤к робочоњ сили з метою здобутт¤ додаткового продукту). ∆≥ночий р≥д зм≥н¤Їтьс¤ чолов≥чим (патр≥архат), де спор≥дненн¤ ведетьс¤ за батьк≥вською, а не за материнською л≥н≥Їю. Ќа зм≥ну груповому шлюбу приходить парний шлюб. ≤нтереси патр≥архальних с≥мей вже не повн≥стю зб≥гаютьс¤ з ≥нтересами роду. « по¤вою с≥м'њ почалос¤ розкладанн¤ родовоњ общини. ¬иникла сел¤нська община.

Ќа¤вн≥сть надлишкового продукту дозволила зосередити де¤ким с≥м'¤м, њх главам, стар≥йшинам, воЇначальникам знар¤дд¤ прац≥, запаси товар≥в, стати власниками в≥докремлених д≥л¤нок земл≥ ≥ рабськоњ сили, захопленоњ в результат≥ в≥йн. –озвивалас¤ соц≥альна неоднор≥дн≥сть сусп≥льства. ћайнова нер≥вн≥сть (спочатку Ч м≥жродова, а згодом внутр≥шньородова) стала причиною розшаруванн¤ сусп≥льства ≥ по¤ви груп людей, ¤к≥ Ђспец≥ал≥зувалис¤ї на виконанн≥ загальносоц≥альних справ (адм≥н≥стратори, контролери, скарбники та ≥н.).

>>>28>>>

≤ншою стаЇ орган≥зац≥¤ влади. «ам≥сть збор≥в член≥в роду все част≥ше проводилис¤ лише збори чолов≥к≥в. ѕоступово усв≥домлювалас¤ важлив≥сть гарного управл≥нн¤, кер≥вництва. ¬≥дбувс¤ под≥л функц≥й влади на св≥тську (управл≥нн¤), в≥йськову (в≥йськове кер≥вництво), рел≥г≥йну. –ада стар≥йшин стаЇ органом повс¤кденного управл≥нн¤. «'¤вл¤Їтьс¤ плем≥нна бюрократ≥¤ (управл≥нська, в≥йськова, рел≥г≥йна), ¤ка зд≥йснюЇ управл≥нн¤ сусп≥льством вже не лише в його загальних ≥нтересах, але й у власних, групових, класових ≥нтересах.

«надобилас¤ ¤к≥сно нова орган≥зац≥¤, спроможна збер≥гати ≥ забезпечувати житт¤ сусп≥льства ¤к ц≥лого орган≥зму. ¬иникла необх≥дн≥сть у публ≥чн≥й влад≥, в≥докремлен≥й в≥д сусп≥льства, з особливими загонами людей, ¤к≥ займаютьс¤ лише управл≥нн¤м ≥ мають можлив≥сть зд≥йснювати орган≥зований примус. “акою орган≥зац≥Їю стала держава.

—л≥д зважити на те, що родова орган≥зац≥¤ поступово еволюц≥онувала в державу, проход¤чи певн≥ перех≥дн≥ стад≥њ, одн≥Їю з ¤ких була Ђв≥йськова демократ≥¤ї (органи самовр¤дуванн¤ ще збер≥гаютьс¤, але вже нов≥ додержавн≥ структури в особ≥ воЇначальника ≥ його дружини набирають сили).

“аким чином, причинами виникненн¤ держави Ї:

1)  необх≥дн≥сть удосконаленн¤ управл≥нн¤ сусп≥льством, пов'¤зана з його ускладненн¤м у результат≥ розвитку виробництва, под≥лу прац≥, зм≥ни умов розпод≥лу продукт≥в, зростанн¤м чисельност≥ населенн¤ ≥ розшаруванн¤м сусп≥льства на соц≥альне неоднор≥дн≥ групи (класи);

2) необх≥дн≥сть п≥дтриманн¤ в сусп≥льств≥ пор¤дку, ¤кий забезпечуЇ його соц≥альну устален≥сть, що дос¤гаЇтьс¤ за допомогою загальнообов'¤зкових соц≥альних (насамперед юридичних) норм;

3)  необх≥дн≥сть придушенн¤ опору експлуатованих мас, ¤к≥ виникли в результат≥ розшаруванн¤ сусп≥льства на соц≥альне неоднор≥дн≥ групи (класи);

4)  необх≥дн≥сть захисту територ≥њ та веденн¤ в≥йн, ¤к оборонних, так ≥ загарбницьких;

5)  необх≥дн≥сть орган≥зац≥њ значних сусп≥льних роб≥т, об'Їднанн¤ з ц≥Їю метою великих груп людей (у р¤д≥ крањн јз≥њ й јфрики).

>>>29>>>

І 3. ќзнаки держави, що в≥др≥зн¤ють њњ в≥д соц≥альноњ (публ≥чноњ) влади перв≥снообщинного ладу

І 4. ќсобливост≥ виникненн¤ держав у р≥зних народ≥в св≥ту

–озвиток перв≥сного сусп≥льства в ус≥х рег≥онах св≥ту спочатку проходив приблизно однаково. ѕроте на стад≥њ переходу до держави шл¤хи р≥зних перв≥сних сусп≥льств роз≥йшлис¤.

–озр≥зн¤ють два основн≥ шл¤хи виникненн¤ держави:

Ївропейський (јф≥ни, –им, давньогерманськ≥ держави);

сх≥дний, аз≥атський (™гипет, ¬авилон,  итай, ≤нд≥¤ та ≥н.).

Ќа ƒревньому —ход≥, в јз≥њ та јфриц≥ (сх≥дний, аз≥атський шл¤х виникненн¤ держави) перш≥ держави виникли в зонах поливного

>>>30>>>

землеробства ще в епоху бронзи. ѕроведенн¤ великих громадських роб≥т ≥з буд≥вництва канал≥в та ≥нших ≥ригац≥йних споруд зажадало збереженн¤ с≥льськогосподарськоњ общини ≥ сусп≥льноњ форми власност≥ на землю. ѕоступово сусп≥льна власн≥сть перетворилас¤ на державну. ѕриватна власн≥сть не придбала ≥стотного значенн¤.

ѕотреба в спорудженн≥ та експлуатац≥њ ≥ригац≥йних систем, необх≥дн≥сть у над≥йному њх захист≥ створювали природне п≥дірунт¤ дл¤ самост≥йноњ публ≥чноњ влади. ќсновою њњ стало родоплем≥нне вельможне панство Ч общинне Ђчиновництвої, ¤ке виступало орган≥затором виробництва ≥ виконувало адм≥н≥стративн≥ функц≥њ. ÷¤ особлива група посадових ос≥б створила апарат державноњ влади, що складавс¤.

—х≥дн≥ держави Ч деспотичн≥ монарх≥њ Ч не мали ¤сно вираженоњ класовоњ диференц≥ац≥њ. “ут держава стала й орган≥затором виробництва, й правителем над членами общини, њх експлуататором. –одоплем≥нне вельможне панство привласнювало не сам≥ засоби виробництва, а управл≥нн¤ ними. ћаючи у власному розпор¤дженн≥ ¤к≥сь матер≥альн≥ блага, воно втрачало њх разом з утратою посади. «наченн¤ приватноњ власност≥, ¤ка пос≥дала певне м≥сце в крањнах ƒавнього —ходу, було невеликим. –аби, ¤к правило, були власн≥стю держави або церкви, але не приватних ос≥б.

ќсоблива роль в≥дводилас¤ божественному осв¤ченню влади. –одове вельможне панство прагнуло зберегти своЇ становище ≥ владу ¤к дан≥ Ѕогом, ѕравитель проголошувавс¤ нос≥Їм Ѕожоњ вол≥, посередником м≥ж Ѕогом ≥ людьми. “ак в≥дбувавс¤ процес сакрал≥зац≥њ влади Ч проголошенн¤ њњ св¤щенною, непорушною, недоторканною.

ќсобливост≥ виникненн¤ держав сх≥дного типу:

>>>31>>>

Ќа територ≥њ ™вропи (Ївропейський шл¤х виникненн¤ держави*) головним чинником утворенн¤ держави було класове розшаруванн¤ сусп≥льства в зв'¤зку ≥з формуванн¤м приватноњ власност≥ на землю, худобу, раб≥в. ” п≥вденноњ ™вроп≥ держави виникли в епоху зал≥за. “ам не були потр≥бн≥ так≥ громадськ≥ роботи, ¤к у раз≥ сх≥дного (аз≥атського) шл¤ху виникненн¤ держав. ” результат≥ розкладанн¤ общин виникла або приватна власн≥сть на землю (јф≥ни, –им), або приватне землекористуванн¤ з≥ збереженн¤м державноњ власност≥ (—парта).

¬ јф≥нах по¤ву держави нер≥дко називають класичною формою походженн¤ держави. ¬она виникла безпосередньо ≥з внутр≥шн≥х, класових протир≥ч, ¤к≥ розвилис¤ в надрах родоплем≥нного сусп≥льства.

” ƒавньому –им≥ процес формуванн¤ клас≥в ≥ держави внасл≥док ц≥лоњ низки причин гальмувавс¤, ≥ перех≥дний до держави пер≥од розт¤гс¤ на стол≥тт¤. ¬ основному процес утворенн¤ держави в ƒавньому –им≥ був таким же, ¤к ≥ в јф≥нах, лише супроводжувавс¤ боротьбою плебењв (прийшлого населенн¤) проти патриц≥њв (римського родового вельможного панства). ѕлебењ Ч особисто в≥льн≥, не пов'¤зан≥ з римським родом, мали торгове ≥ промислове багатство. Ѕоротьбою проти патриц≥њв за владу вони стимулювали розкладанн¤ родоплем≥нного ладу ≥ утворенн¤ держави.

” ƒавн≥й —парт≥ по¤ва держави була обумовлена не лише внутр≥шньоеконом≥чними причинами, а й завойовницькими походами, у результат≥ ¤ких завойоване населенн¤ ставало не особистими рабами завойовника, а общинними рабами (≥лотами). ѕеревищенн¤ к≥лькост≥ ≥лот≥в над спартанц¤ми ≥ острах загрози повстанн¤ з њх боку зумовили формуванн¤ держави на п≥дірунт≥ специф≥чноњ форми землекористуванн¤. “ут приватна власн≥сть на землю ≥ раб≥в не допускалас¤, земл¤ розпод≥л¤лас¤ пор≥вну серед общинник≥в на правах волод≥нн¤.

” давн≥х германц≥в утворенн¤ держави було прискорене завоюванн¤м значних територ≥й –имськоњ ≥мпер≥њ. –одова орган≥зац≥¤ не була пристосована дл¤ пануванн¤ над завойованими територ≥¤ми. ÷е призвело до розвитку прафеодального (або ранньофеодального) ладу на земл≥ колись-то могутньоњ –имськоњ

‘.≈нгельс у робот≥ Ђѕоходженн¤ с≥м'њ, приватноњ власност≥ ≥ державиї називаЇ три форми виникненн¤ держами: пф≥нську, римську, н≥мецьку.

>>>32>>>

≥мпер≥њ[1]. Ўл¤хом виникненн¤ прафеодальноњ держави ≥з перв≥сного ладу йшов розвиток ≥ держав на територ≥њ ™вропи (≤рланд≥¤), в ƒавн≥й ( ињвськ≥й) –ус≥, в јз≥њ у араб≥в ≥ т.д. ”  ињвськ≥й –ус≥ формуванн¤ ранньофеодальноњ державност≥ супроводжувалос¤ запрошенн¤м на кн¤зюванн¤ вар¤г≥в.

¬ утворенн≥ кожноњ держави маЇ значенн¤ ц≥лий комплекс причин Ч економ≥чних, пол≥тичних, внутр≥шн≥х, зовн≥шн≥х, тому що виникненн¤ держави у кожного народу маЇ своњ особливост≥, характеризуЇтьс¤ певними рисами.

™ чимало народ≥в ≥ нац≥й, що створили своњ держави лише у XX стол≥тт≥. ¬насл≥док конкретних ≥сторичних причин вони або н≥коли не мали власноњ держави, або втратили ранню державн≥сть ≥ тривалий час входили до складу ≥нших багатонац≥ональних держав, в≥дчували нац≥ональн≥ утиски з боку пануючоњ влади основноњ нац≥њ (наприклад, ”крањна у склад≥ дореволюц≥йноњ –ос≥њ). Ѕагато хто з них зум≥ли домогтис¤ власноњ державност≥ у XX ст. в результат≥ реал≥зац≥њ права нац≥й на пол≥тичне самовизначенн¤. ÷¤ причина була вир≥шальною, њњ супроводжувала характерна дл¤ виникненн¤ ранн≥х держав соц≥альна неоднор≥дн≥сть сусп≥льства, його суперечлив≥сть. “ак≥ держави утворилис¤ в процес≥ л≥кв≥дац≥њ ≥мпер≥й, колон≥й, суверен≥зацњњ державнопод≥бних утворень.

“ак, на руњнах колишн≥х колон≥альних ≥мпер≥й в јз≥њ, јфриц≥, Ћатинськ≥й јмериц≥, ќкеан≥њ з середини 50-х рок≥в XX ст. виникло понад 90 нових держав, њх к≥льк≥сть у наш≥ дн≥ зросла. ѕоповнив р¤ди нових держав розпад —–—–. ƒо держав, що утворилис¤ внасл≥док розпаду —–—–, належать ”крањна[2] та ≥нш≥ крањни —Ќƒ.

>>>33>>>