як виникла теор≥¤ держави ≥ права? ¬же п≥дкреслювалос¤, що спочатку з'¤вилис¤ галузев≥ науки. ѕоступово йшов процес под≥лу юридичних наук. „им б≥льш поглиблювалас¤ њх диференц≥ац≥¤, тим б≥льшою була потреба у зустр≥чному процес≥ Ч об'Їднанн≥ знань. ≤нтеграц≥¤ знань передбачаЇ поглибленн¤ думки в природу ¤вищ, а диференц≥ац≥¤ Ч њњ збагаченн¤. ѕотреби сусп≥льноњ практики викликали необх≥дн≥сть концентрац≥њ уваги безпосередньо на законом≥рност¤х правовоњ д≥йсност≥, њх вивченн¤ було покладено до основи формуванн¤ загальнотеоретичних (≥сто-рико-теоретичних) наук.
«агальна теор≥¤ держави ≥ права не в≥дразу сформувалас¤ з такою назвою ≥ зм≥стом. “еор≥¤ права (legal theory) Ї н≥мецьким пон¤тт¤м, уживаним у континентально-Ївропейському правовому рег≥он≥. ÷е пон¤тт¤ не властиве англо-американськ≥й правов≥й думц≥. “ут оперують пон¤тт¤м Ђюриспруденц≥¤ї. ” «ах≥дн≥й ™вроп≥ та –ос≥њ теор≥¤ держави ≥ права склалас¤ в XVIII -XIX стол≥тт¤х на п≥дірунт≥ таких наук ≥ навчальних дисципл≥н, ¤к енциклопед≥¤ права, ф≥лософ≥¤ права.
≈нциклопед≥¤ права ¤к навчальна дисципл≥на виникла ще у XVII ст. ќдним ≥з перших п≥дручник≥в була Ђ”н≥версальна енциклопед≥¤ праваї √. √унн≥уса, видана в 1675 р. Ўироко в≥дом≥ також роботи з енциклопед≥њ права . Ќевол≥на, ≈. “рубецько-го, √. „ичер≥на та ≥нших (XIX Ч початок XX ст.).
—початку енциклопед≥¤ права не мала ч≥тко окресленого предмета ≥ Їдиноњ стрункоњ системи. ¬она м≥стила перел≥к ≥ огл¤д ус≥х юридичних наук ¤к початкових в≥домостей про право, р≥зн≥ його галуз≥ та методи вивченн¤. ѕо-р≥зному вир≥шувалос¤ питанн¤ про статус енциклопед≥њ права. ќдн≥ вчен≥ розгл¤дали њњ ¤к самост≥йну юридичну науку з≥ своњм предметом ≥ методом, ≥нш≥ Ч т≥льки ¤к навчальну дисципл≥ну. ѕоступово вона почала тлумачитис¤ ¤к загальне вченн¤ про право, котре охоплювало увесь зм≥ст правознавства в Їдност≥ ≥ систем≥, в його основних ≥ загальних засадах.
>>>9>>>
“акий п≥дх≥д виходив за рамки звичайного розум≥нн¤ енциклопед≥њ ¤к конспективного викладу окремих правових наук. ” 70Ч 80-х роках XIX ст. у крањнах «ах≥дноњ ™вропи, –ос≥њ, ”крањн≥ затвердилас¤ назва новоњ навчальноњ дисципл≥ни Ч загальна теор≥¤ права, котра ¤вл¤ла собою узагальнюючу галузь знань.
ѕопередницею загальноњ теор≥њ держави ≥ права була також ф≥лософ≥¤ права, ¤ка ірунтувалас¤ на теор≥њ природного права. ѕершими авторами, що ввели терм≥н Ђф≥лософ≥¤ праваї у науковий об≥г, були √уіо (1798), •еіель (1820), ќстин (1832). ѕевний поштовх до оформленн¤ ф≥лософ≥њ права ¤к внутр≥шньо узгодженоњ Їдиноњ узагальнюючоњ науки про право був даний ‘. Ўелл≥нгом (1803).
“ерм≥н Ђтеор≥¤ праваї зам≥сть Ђф≥лософ≥њ праваї був введений ј. ћеркелем у 70-х роках XIX ст., причому не в значенн≥ ≥деальних першооснов права (такий п≥дх≥д властивий теор≥њ природного права, що була покладена до основи ф≥лософ≥њ права), а у значенн≥ чинноњ системи правових норм. ” такий спос≥б на основ≥ енциклопед≥њ права ≥ ф≥лософ≥њ права поступово сформувалас¤ загальна теор≥¤ права, ¤ка охоплюЇ ¤к ф≥лософське осмисленн¤ правовоњ д≥йсност≥, так ≥ найзагальн≥ш≥ у¤вленн¤ про систему юридичних наук.
Ќа початку XX ст. при вивченн≥ Ђзагальноњ юриспруденц≥њї (теор≥њ права) перейшли в≥д пор≥вн¤льного анал≥зу зм≥сту правових норм ≥ пон¤ть до досл≥дженн¤ структури, функц≥й правових норм ≥ правових систем. —пец≥ал≥сти в галуз≥≥ теор≥њ права у «ах≥дн≥й ™вроп≥ √. ельзен ≥ Ћ.ƒюг≥ заснували Ђћ≥жнародний журнал теор≥њ праваї. “ематика публ≥кац≥й була ор≥Їнтована на розробку загальних проблем дл¤ р≥зноман≥тних правових систем: природа права, сп≥вв≥дношенн¤ держави ≥ права, права ≥ сусп≥льства, фундаментальн≥ пон¤тт¤ ≥ методи теор≥њ права. “еор≥¤ держави ≥ права стала фундаментальною юридичною наукою.
” розвитку теор≥њ держави ≥ права в континентальн≥й ™вроп≥ була перерва, пов'¤зана з в≥дродженн¤м п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни ф≥лософ≥њ права, зверненоњ не до досв≥ду, а до ≥дењ. ” —–—– такоњ перерви в розвитку теор≥њ держави ≥ права не було, хоча поширенн¤ ≥дей ф≥лософ≥њ права не пройшло безсл≥дно.
” 60-т≥ роки XX ст. почалос¤ в≥дродженн¤ теор≥њ держави ≥ права на баз≥ розвитку нових галузей Ч ≥нформатики, к≥бернетики, деонтичноњ лог≥ки, соц≥олог≥њ права та ≥н. Ќин≥ теор≥¤ держави ≥ права Ї м≥ждисципл≥нарною наукою. ¬она використовуЇ
>>>10>>>
дос¤гненн¤ ¤к галузевих юридичних наук, так й ≥нших сусп≥льних наук. ѕри цьому виконуЇ ≥нтегруючу функц≥ю: по-перше, забезпечуЇ взаЇмод≥ю р≥зноман≥тних наук у досл≥дженн≥ права; по-друге, об'ЇднуЇ результати њх досл≥джень з елементами ф≥лософ≥њ права.
“еор≥¤ держави ≥ права Ч система наукових знань про об'Їктивн≥ властивост≥ держави ≥ права (њх внутр≥шню структуру ≥ лог≥ку розвитку); про основн≥ та загальн≥ законом≥рност≥ виникненн¤, розвитку ≥ функц≥онуванн¤ державно-правових ¤вищ.
як ≥ будь-¤ка ≥нша наука, теор≥¤ держави ≥ права маЇ св≥й предмет ≥ метод. ѕредмет науки (або навчальноњ дисципл≥ни) -це коло питань, ¤к≥ вона вивчаЇ (в≥дпов≥даЇ на питанн¤ Ђщо?ї). ћетод науки (або навчальноњ дисципл≥ни) Ч це зас≥б або сукупн≥сть засоб≥в, за допомогою ¤ких вивчаЇтьс¤ предмет (в≥дпов≥даЇ на питанн¤ Ђ¤к?ї).
ѕредмет теор≥њ держави ≥ права Ч об'Їктивн≥ властивост≥ держави ≥ права, основн≥ та загальн≥ законом≥рност≥ виникненн¤, розвитку ≥ функц≥онуванн¤ державних ≥ правових ¤вищ.
ќсновн≥ ознаки теор≥њ держави ≥ права:
1. ¬ивчаЇ державу ≥ право (або: державну ≥ правову системи) у теоретико-узагальненому вигл¤д≥. —в≥дченн¤м тому Ї категор≥њ -загальн≥ пон¤тт¤: сутн≥сть держави, форма держави, тип держави, функц≥¤ держави, сутн≥сть права, форма права, система права, правов≥дносини, механ≥зм правового регулюванн¤ тощо.
2. ќс¤гаЇ не усе, а основн≥ та загальн≥ законом≥рност≥ виникненн¤, розвитку, функц≥онуванн¤ держави ≥ права, њх можна назвати фундаментальними законом≥рност¤ми, тому що вони однаково властив≥ р≥зноман≥тним державам ≥ њх правовим системам. Ќаприклад, Ђлюдина Ч право Ч державаї Ї законом≥рний системоутворюючий зв'¤зок, без ¤кого неможливе законодавче закр≥пленн¤ ≥ державне забезпеченн¤ прав ≥ свобод людини. “ак≥ основн≥ ≥ загальн≥ законом≥рност≥ характерн≥ дл¤ виникненн¤ держави ≥ права, њх сутност≥, ознак, функц≥онуванн¤ апарату держави, режиму законност≥ та правопор¤дку та ≥н. ѕ≥знанн¤ законом≥рностей Ч це п≥знанн¤ закон≥в взаЇмозв'¤зку ¤вищ.
3. √рунтуЇтьс¤ на Їдност≥ та д≥алектичному взаЇмозв'¤зку держави ≥ права. ƒержава ≥ право Ч р≥зн≥ соц≥альн≥ ¤вища, що орга-
>>>11>>>
н≥чно пов'¤зан≥ м≥ж собою, обумовлюють одне одного, знаход¤тьс¤ у в≥дносинах нерозривноњ Їдност≥ та взаЇмного проникненн¤.
”с¤ побудова держави та њњ д≥¤льн≥сть регламентуютьс¤ правовими нормами, а правов≥ норми видаютьс¤ ≥ забезпечуютьс¤ державою. ƒержава немислима без права ¤к засобу вир≥шенн¤ державних завдань ≥ виконанн¤ своњх фундаментальних функц≥й. ” нормах права держава здобуваЇ своЇ юридичне оформленн¤, њњ д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ т≥льки на п≥дірунт≥ правових норм. ” цьому в≥дношенн≥ велика роль конституц≥й, що закр≥плюють структуру держави, систему њњ орган≥в, њх завданн¤, компетенц≥ю, форми д≥¤льност≥.
ѕриродне право, ≥дењ свободи ≥ справедливост≥ обумовлюютьс¤ не державою ≥ не нею даруютьс¤. ѕроте норми позитивного (законодавчого) права, що визначають реальне становище людини, м≥ст¤ть р≥зн≥ нормативн≥ розпор¤дженн¤, що формулюютьс¤ правотворчими органами держави. ѕравозастосовними органами вони виконуютьс¤, а правоохоронними органами охорон¤ютьс¤ в≥д порушень. Ќе можна п≥знати право ≥ державу, досл≥джуючи њх ≥зольовано або протиставл¤ючи одне одн≥й.
ѕри науковому вивченн≥ та виклад≥ курсу теор≥њ держави ≥ права ц≥лком прийн¤тним Ї в≥дносний под≥л теор≥њ держави ≥ теор≥њ права дл¤ розум≥нн¤ специф≥ки кожноњ ≥з них.
“аким чином, теор≥¤ держави ≥ права Ї:
Ч сусп≥льною наукою, тому що вивчаЇ так≥ сусп≥льн≥ ¤вища, ¤к держава ≥ право;
Ч юридичною наукою, тому що вивчаЇ лише державну ≥ правову сторони громадського житт¤;
Ч загальнотеоретичною наукою, оск≥льки ви¤вл¤Ї ≥ по¤снюЇ загальн≥ та основн≥ законом≥рност≥ розвитку держави ≥ права.
ѕредмет науки теор≥њ держави ≥ права Ї ≥сторичним. ¬≥н зм≥нюЇтьс¤ в м≥ру залученн¤ до сфери п≥знанн¤ нових властивостей ≥ ¤вищ правовоњ ≥ державноњ д≥йсност≥, а також вилученн¤ всього того, що ви¤вл¤Їтьс¤ ≥люз≥Їю, помилкою, оманою.
‘ункц≥њ теор≥њ держави ≥ права Ч основн≥ напр¤мки њњ теоретичного ≥ практичного призначенн¤, виконуван≥ в сусп≥льств≥ з метою його прогресивного перетворенн¤.
>>>12>>>
1. ќнтолог≥чна (онтолог≥¤ Ч пон¤тт¤ ≥снуючого) Ч виражаЇтьс¤ в п≥знанн≥ та по¤сненн≥ ¤виш ≥ процес≥в державного ≥ правового житт¤ сусп≥льства. “еор≥¤ держави ≥ права не лише вивчаЇ в узагальнен≥й форм≥ державно-правову систему, а й по¤снюЇ об'Їктивн≥ процеси њњ розвитку, з'¤совуЇ, ¤к≥ саме законом≥рност≥ лежать в п≥дірунт≥ цих процес≥в, визначаЇ њх зм≥ст ≥ сутн≥сть.
2. ≈вристична (евристика Ч мистецтво знаходженн¤ ≥стини) -виражаЇтьс¤ ¤к у глибинному п≥знанн≥ основних законом≥рностей державно-правового житт¤, так ≥ в з'¤совуванн≥ њх тенденц≥й, в≥дкритт≥ нових законом≥рностей, збагаченн≥ новими знанн¤ми про розвиток держави ≥ права (Ђнарощенн¤ї знань).
3. ѕрогностична Ч виражаЇтьс¤ в передбаченн≥ (Ђпогл¤д у майбутнЇї) подальшого розвитку держави ≥ права на основ≥ адекватного в≥дображенн¤ його об'Їктивних законом≥рностей. Ќаприклад, визначенн¤ шл¤х≥в подальшого вдосконаленн¤ законодавства ≥ практики його застосуванн¤. ≤стинн≥сть г≥потез, висунутих теор≥Їю держави ≥ права, перев≥р¤Їтьс¤ практикою.
4. ћетодолог≥чна Ч виражаЇтьс¤ у формуванн≥ пон¤ттЇвого апарату системи юридичних наук, створенн≥ ун≥версальноњ юридичноњ мови, що забезпечуЇ однаков≥сть у класиф≥кац≥њ та оц≥нц≥ ¤вищ фах≥вц¤ми р≥зних галузей права.
5. ≤деолог≥чна Ч пол¤гаЇ у розробц≥ фундаментальних ≥дей про шл¤хи прогресивного розвитку держави ≥ права, що впливають на правову св≥дом≥сть громад¤н ≥ сусп≥льства (наприклад, ≥де¤ про демократичну, соц≥альну правову державу).
6. ѕол≥тична Ч виражаЇтьс¤ у вплив≥ на формуванн¤ пол≥тичного курсу держави, пол≥тичноњ системи сусп≥льства та у забезпеченн≥ њх науковост≥.
7. Ќауково-прикладна Ч пол¤гаЇ у розробц≥ рекомендац≥й дл¤ практичного вир≥шенн¤ завдань державно-правового буд≥вництва Ч п≥дготуванн¤ законопроект≥в ≥ проект≥в ≥нших нормативно-правових акт≥в, р≥шень, що винос¤тьс¤ правозастосовними органами.
ћетод теор≥њ держави ≥ права Ч це сукупн≥сть лог≥чних прийом≥в ≥ конкретних засоб≥в п≥знанн¤ загальних ≥ основних законом≥рностей виникненн¤, розвитку ≥ функц≥онуванн¤ держави ≥ права. ћетод не сл≥д плутати з методикою (сукупн≥стю засоб≥в
>>>13>>>
доц≥льного вивченн¤ ¤вища). …ого сл≥д розгл¤дати ¤к вих≥дну базисну категор≥ю методолог≥њ.
ћетодолог≥¤ (вченн¤ про методи) Ч система певних теоретичних принцип≥в, лог≥чних прийом≥в, конкретних засоб≥в досл≥дженн¤ предмета науки. “еоретичн≥ принципи Ч ≥сторизм, Їдн≥сть лог≥чного та ≥сторичного. Ћог≥чн≥ прийоми Ч дедуктивний та ≥ндуктивний умовив≥д, анал≥з ≥ синтез, пор≥вн¤нн¤, узагальненн¤. онкретн≥ засоби досл≥дженн¤ Ч ≥нструменти п≥знанн¤, що застосовуютьс¤ дл¤ встановленн¤ знанн¤ про досл≥джуваний предмет.
ћетоди науки теор≥њ держави ≥ права под≥л¤ютьс¤ на загальн≥, окрем≥ (конкретн≥) ≥ спец≥альн≥.
«агальним методом теор≥њ права ≥ держави, ¤к ≥ вс≥х сусп≥льних наук, Ї метод ф≥лософськоњ д≥алектики (матер≥ал≥стичноњ та ≥деал≥стичноњ). ¬≥н пол¤гаЇ у п≥дход≥ до вивченн¤ держави ≥ права, ¤кий ірунтуЇтьс¤ на загальних законом≥рних зв'¤зках розвитку бутт¤ ≥ св≥домост≥. Ќаприклад, метод ф≥лософськоњ д≥алектики припускаЇ розгл¤д права ¤к ¤вища, котре: 1) визначаЇтьс¤ природою людини ≥ умовами житт¤ сусп≥льства; 2) пов'¤зано з ≥ншими соц≥альними ¤вищами, пронизуЇ сферу сусп≥льних в≥дносин Ч економ≥чних, пол≥тичних, духовних та ≥н.; 3) перебуваЇ у пост≥йному розвитку, ¤к≥сному в≥дновленн≥ (рабовласницьке, феодальне, буржуазне, неокап≥тал≥стичне право).
«агальний метод ф≥лософськоњ д≥алектики розкриваЇтьс¤ через:
1) лог≥чний метод сходженн¤ в≥д простого до складного, в≥д абстрактного до конкретного. ÷е метод д≥алектичноњ лог≥ки Ч лог≥ки теоретичного в≥дтворенн¤ генези предмета. ¬≥дпов≥дно до цього методу п≥знанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в два етапи. Ќа першому етап≥ п≥знанн¤ об'Їкта сприймаЇтьс¤ ¤к де¤ке непод≥льне ц≥ле. Ќа другому, за допомогою анал≥зу, об'Їкт п≥знаЇтьс¤ конкретними частинами. јбстрактне розум≥Їтьс¤ ¤к одноб≥чн≥сть знанн¤, а конкретне Ч ¤к його повнота, зм≥стовн≥сть. “аким чином, в≥дбуваЇтьс¤ рух в≥д менш зм≥стовного знанн¤ до б≥льш зм≥стовного. Ќаприклад, теор≥¤ держави ≥ права розпочинаЇтьс¤ з анал≥зу процесу розпаду перв≥снообщинного ладу ≥ становленн¤ державно-правових ¤вищ. ѕот≥м вивчаютьс¤ б≥льш складн≥ в≥дносини, що лежать в основ≥ держави ≥ права, причому прост≥ше ¤вище розгл¤даЇтьс¤ ран≥ше тому, що його легко зрозум≥ти, ≥ воно ≥сторично передуЇ складн≥шому ¤вищу;
2) метод (принцип) Їдност≥ лог≥чного та ≥сторичного. —утн≥сть ≥сторичного методу пол¤гаЇ у тому, що процес розвитку держав-
>>>14>>>
но-правових ¤вищ в≥дтворюЇтьс¤ в ус≥й багатогранност≥, в ус≥й повнот≥ Ч ≥з ус≥ма випадковост¤ми, зигзагами, частковост¤ми, що перекручують об'Їктивну лог≥ку розвитку; ≥з ус≥м позитивним, що накопичено ≥сторичним досв≥дом. ѕри лог≥чному досл≥дженн≥ держави ≥ права важливо в≥двол≥ктис¤ в≥д ус≥х випадк≥в, окремих факт≥в, особливостей, несуттЇвого, тобто теоретично в≥дтворити об'Їкт у сутн≥сних, законом≥рних зв'¤зках, у¤вити необх≥дне Ч загальне ≥ особливе Ч у процес≥ розвитку того чи ≥ншого ¤вища. ћетод Їдност≥ ≥сторичного ≥ лог≥чного в теор≥њ держави ≥ права служить методолог≥чною основою досл≥дженн¤ ¤к законом≥рностей виникненн¤ ≥ розвитку держави ≥ права, так ≥ законом≥рностей держави ≥ права, Ђщо встановилис¤ї;
3) системно-структурний метод, котрий припускаЇ, що вс≥ державно-правов≥ ¤вища розгл¤даютьс¤ ¤к елементи систем. ѕраво, держава, њх структурн≥ п≥дрозд≥ли Ї в≥дкритими системами, що складаютьс¤ ≥з систем нижчого пор¤дку ≥ належать до ширших систем. “ак, первинна кл≥тина права Ч його норма Ч Ї частиною ц≥л≥сноњ системи права; система права Ч частиною правовоњ системи держави. Ќорму права можна п≥знати лише в т≥сному лог≥чному зв'¤зку з ≥ншими нормами; систему права Ч у зв'¤зку з елементами правовоњ системи: законодавством, правосв≥дом≥стю, правовою культурою та ≥н. Ќайчаст≥ше системно-структурний метод дозвол¤Ї ос¤гнути взаЇмод≥ю держави ≥ права ¤к комплексний процес з ус≥ма його про¤вами, простежити зв'¤зки м≥ж причиною ≥ насл≥дком у державно-правових ¤вищах.
ќсновн≥ окрем≥ (конкретн≥) методи теор≥њ держави ≥ права: 1) формально-догматичний (юридико-техн≥чний) метод припускаЇ вивченн¤ права ¤к такого, у Ђчистому вигл¤д≥ї, поза зв'¤зку з економ≥кою, пол≥тикою, мораллю та ≥ншими соц≥альними ¤вищами. …ого призначенн¤ пол¤гаЇ в анал≥з≥ чинного законодавства ≥ практики його застосуванн¤ державними органами, у ви¤вленн≥ зовн≥шн≥х, очевидних аспект≥в правових ¤вищ без проникненн¤ у внутр≥шн≥ сутн≥сн≥ сторони та зв'¤зки. ¬≥н зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою формально-лог≥чних прийом≥в: анал≥зу ≥ синтезу, ≥ндукц≥њ та дедукц≥њ, абстракц≥њ та ≥нших, що спри¤ють встановленню зовн≥шн≥х ознак правових ¤вищ, њхн≥х в≥дм≥нностей одне в≥д одного, виробки пон¤ть та њх визначень у стислих формулах. ѕрикладами можуть бути пон¤тт¤ Ђсуб'Їкт праваї, Ђнормативний актї, Ђг≥потезаї, Ђсанкц≥¤ї, Ђд≥Їздатн≥стьї, Ђправоздатн≥стьї тощо;
>>>15>>>
2) соц≥олог≥чний метод пол¤гаЇ в досл≥дженн≥ права не на р≥вн≥ абстрактних категор≥й, а на п≥дстав≥ конкретних соц≥альних факт≥в. —оц≥олог≥чний метод м≥стить у соб≥ так≥ засоби, ¤к анал≥з статистичних даних ≥ р≥зного роду документ≥в, соц≥ально-правовий експеримент, опитуванн¤ населенн¤ ≥ т. ≥н. Ќаприклад, засоби анал≥зу письмових документ≥в (зв≥т≥в, службових записок тощо) забезпечують достов≥рн≥сть знань про под≥њ, факти, необх≥дн≥ дл¤ досл≥дника;
3) статистичний метод використовуЇтьс¤ дл¤ встановленн¤ статистичних даних про предмет вивченн¤, скаж≥мо, даних про к≥льк≥сть правопорушень, про в≥дсоток економ≥чних злочин≥в тощо;
4) конкретно-≥сторичний метод допомагаЇ вивчити специф≥ку державно-правового ¤вища конкретного ≥сторичного пер≥оду, простежити динам≥ку його розвитку, наприклад, особливост≥ соц≥ального регулюванн¤ в пер≥од перв≥снообщинного ладу, ранньоњ державност≥, сучасноњ правовоњ держави та ≥н.;
5) пор≥вн¤льно-правовий метод припускаЇ з≥ставленн¤ юридичних пон¤ть, ¤вищ ≥ процес≥в ≥ ви¤вленн¤ м≥ж ними схожост≥ та в≥дм≥нностей. ѕор≥вн¤нн¤ дозвол¤Ї класиф≥кувати державно-правов≥ ¤вища, з'¤сувати њх ≥сторичну посл≥довн≥сть, генетичн≥ зв'¤зки м≥ж ними.
¬икористанн¤ пор≥вн¤льного методу в правов≥й сфер≥ призвело до формуванн¤ в≥дносно самост≥йноњ науки Ч пор≥вн¤льного правознавства (пор≥вн¤нн¤ сучасних правових систем св≥ту), а в державн≥й сфер≥ Ч пор≥вн¤льного державознавства.
—пец≥альн≥ методи Ч методи, що грунтуютьс¤ на дос¤гненн¤х сусп≥льних ≥ техн≥чних наук:
математичний;
к≥бернетичний;
психолог≥чний та ≥н.
« метою р≥зноб≥чного п≥знанн¤ держави ≥ права сл≥д користуватис¤ зазначеними методами у сукупност≥.
“еор≥¤ держави ≥ права, маючи св≥й предмет, функц≥њ ≥ метод, пос≥даЇ специф≥чне м≥сце в систем≥ сусп≥льних (неюридичних) наук.
>>>16>>>
–озгл¤немо њњ сп≥вв≥дношенн¤ з ф≥лософ≥Їю, економ≥чною теор≥Їю, соц≥олог≥Їю, пол≥толог≥Їю, соц≥альною психолог≥Їю.
‘≥лософ≥¤ ≥ теор≥¤ держави ≥ права. ‘≥лософ≥¤ Ч це наука про загальн≥ закони розвитку природи, сусп≥льства, мисленн¤. ‘≥лософ≥¤ виробл¤Ї узагальнену систему погл¤д≥в на св≥т, м≥сце в ньому людини, загальн≥ принципи бутт¤ ≥ п≥знанн¤, досл≥джуЇ п≥знавальне, ц≥нн≥сне, соц≥ально-пол≥тичне, моральне, естетичне ставленн¤ людини до св≥ту. ‘≥лософ≥¤ не залишаЇ поза своЇю увагою державу ≥ право, однак вона визначаЇ њх сутн≥сть, природу, призначенн¤ ≥ м≥сце в систем≥ соц≥альних ¤вищ ≥ цим обмежуЇтьс¤. ўо стосуЇтьс¤ теор≥њ держави ≥ права, то вона вивчаЇ державу ≥ право багатогранне, звертаючись при цьому до передових дос¤гнень ф≥лософ≥њ ≥ використовуючи ф≥лософськ≥ категор≥њ Ч сутн≥сть, зм≥ст ≥ форма, частина ≥ ц≥ле, можлив≥сть ≥ д≥йсн≥сть, система ≥ структура та ≥н.
‘≥лософ≥¤ виробл¤Ї засоби св≥тогл¤дноњ ор≥Їнтац≥њ людини, даЇ ключ до розгадки державно-правових ¤вищ. “еор≥¤ держави ≥ права озброюЇ ф≥лософ≥ю матер≥алом, ¤кий дозвол¤Ї робити узагальненн¤ ≥ формулювати загальн≥ принципи соц≥ального прогресу, свободи, а також виробл¤ти загальнометодолог≥чн≥ принципи досл≥дженн¤ в галуз≥ вс≥х окремих наук, у тому числ≥ в царин≥ держави ≥ права.
Ќе випадковим Ї те, що ф≥лософ≥¤ права ¤к частина загальноњ ф≥лософ≥њ започаткувала теор≥ю держави ≥ права, перетворилас¤ на методолог≥чне п≥дірунт¤ юриспруденц≥њ завд¤ки досл≥дженню глобальних державно-правових категор≥й (насамперед категор≥њ Ђправої). ќднак ф≥лософ≥¤ права не займаЇтьс¤ практичним вивченн¤м основних законом≥рностей держави ≥ права. ¬она не п≥дм≥нюЇ собою теор≥ю, покликану зд≥йснювати анал≥з емп≥ричного матер≥алу, що м≥ститьс¤ в ≥сторично сформованих нормах права, у переплет≥нн≥ випадкового ≥ необх≥дного в правов≥й д≥йсност≥, у пор≥вн¤нн≥ правових систем держав. ‘≥лософ≥¤ права зосереджуЇтьс¤ на методолог≥чному аспект≥ п≥знанн¤ правових ¤вищ ≥ процес≥в, вивчаЇ њх з ф≥лософськоњ точки зору. ћожна сказати, що ф≥лософ≥¤ права Ч це система знань про фундаментальн≥ принципи бутт¤ права, про онтолог≥чну природу права, його людську ≥ соц≥альну сутн≥сть. ÷ентральною частиною, фундаментом ф≥лософ≥њ права Ї ф≥лософ≥¤ прав людини.
ќстанн≥м часом, завд¤ки т≥сному зв'¤зку лог≥ки ≥ теор≥њ держави ≥ права, сформувалас¤ ¤к самост≥йна наука лог≥ка права. њњ дос¤гненн¤ широко використовуютьс¤ в теор≥њ права.
>>>17>>>
≈коном≥чна теор≥¤ ≥ теор≥¤ держави ≥ права. ≈коном≥чна теор≥¤ вивчаЇ систему виробничих в≥дносин, орган≥зац≥ю господарського житт¤, повед≥нку ≥ндив≥д≥в та ≥нститут≥в, що займаютьс¤ виробництвом, обм≥ном ≥ споживанн¤м товар≥в ≥ послуг. “еор≥¤ держави ≥ права використовуЇ положенн¤ ≥ висновки економ≥чноњ теор≥њ, у тому числ≥ так≥ њњ категор≥њ, ¤к виробнич≥ в≥дносини, продуктивн≥ сили, власн≥сть, статутний кап≥тал та ≥н. якщо предмет економ≥чноњ теор≥њ охоплюЇ законом≥рност≥ економ≥чних ¤вищ, то предмет теор≥њ держави ≥ права Ч законом≥рност≥ державних ≥ правових ¤вищ. ћ≥ж цими науками ≥снують т≥сна взаЇмод≥¤, взаЇмопроникненн¤, взаЇмовплив. ≈коном≥чн≥ в≥дносини потребують найадекватн≥ших соб≥ державно-правових ≥нститут≥в. ≤нститути держави ≥ права, виникаючи у в≥дпов≥дь на економ≥чн≥ потреби, сам≥ виступають важливим чинником формуванн¤ соц≥ально-економ≥чних в≥дносин.
—оц≥олог≥¤ ≥ теор≥¤ держави ≥ права. —оц≥олог≥¤ Ч наука про сусп≥льство в ц≥лому та окрем≥ його структури, соц≥альн≥ групи, про соц≥альн≥ процеси, законом≥рност≥ ≥ндив≥дуальноњ та груповоњ повед≥нки. ќб'Їктом соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ Ї вс≥ соц≥альн≥ ¤вища, у тому числ≥ державно-правов≥. Ѕудучи засобом п≥знанн¤ держави ≥ права, соц≥олог≥¤ завд¤ки цьому поглиблюЇ св≥й власний предмет. “еор≥¤ держави ≥ права використовуЇ результати соц≥олог≥чних експеримент≥в дл¤ п≥двищенн¤ соц≥альноњ ефективност≥ норм права, засоб≥в удосконаленн¤ державного апарату, п≥знанн¤ причин ≥ умов правопорушень, вивченн¤ р≥вн≥в правосв≥домост≥, соц≥альноњ структури та ≥н. Ќа стику цих наук утворилас¤ соц≥олог≥¤ права ¤к наука про соц≥альн≥ умови ≥снуванн¤, розвитку ≥ д≥њ права.
ѕол≥толог≥¤ ≥ теор≥¤ держави ≥ права. ѕол≥толог≥¤ досл≥джуЇ пол≥тику Ч д≥¤льн≥сть ≥ в≥дносини у зд≥йсненн≥ влади в сусп≥льств≥, а також законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ ≥ розвитку пол≥тики ≥ пол≥тичноњ влади, пол≥тичних ≥нтерес≥в, в≥дносин, св≥домост≥, д≥¤льност≥. ќб'Їкт пол≥толог≥њ Ч пол≥тичне житт¤ сусп≥льства в р≥зних про¤вах, д≥¤льн≥сть держави та њњ орган≥в, пол≥тичних парт≥й, пол≥тичних ≥ громадських орган≥зац≥й, повед≥нка людей тощо. ѕитань права пол≥толог≥¤ торкаЇтьс¤ менше (лише при вивченн≥ метод≥в дос¤гненн¤ влади праву в≥дводитьс¤ першор¤дне м≥сце), а питанн¤ держави, сп≥вв≥дношенн¤ цив≥льного сусп≥льства ≥ держави, людини ≥ держави в н≥й пос≥дають значне м≥сце. ѕроте њх вивченн¤ в≥дбуваЇтьс¤ з точки зору пол≥тичноњ,
>>>18>>>
а не юридичноњ. “еор≥¤ держави ≥ права покликана досл≥джувати державу ¤к правове ¤вище.
ѕол≥толог≥¤ у певний спос≥б, ¤к ≥ ф≥лософ≥¤, озброюЇ теор≥ю держави ≥ права матер≥алом, котрий дозвол¤Ї р≥зноб≥чне вивчити питанн¤ про м≥сце держави ≥ права в пол≥тичн≥й сфер≥ ≥ пол≥тичних процесах, про взаЇмод≥ю держави з ≥ншими пол≥тичними ≥нститутами. ” свою чергу, пол≥толог≥¤ користуЇтьс¤ теоре-тико-юридичними дос¤гненн¤ми у вивченн≥ проблем держави.
Ќа стику теор≥њ держави ≥ права та пол≥толог≥њ формуЇтьс¤ наука пол≥толог≥њ права ¤к система знань про державну правову пол≥тику, про стрижнев≥ напр¤мки пол≥тичного розвитку держави ≥ права, що грунтуютьс¤ на об'Їктивних законом≥рност¤х цього розвитку.
—оц≥альна психолог≥¤ ≥ теор≥¤ держави ≥ права. —оц≥альна психолог≥¤ (в≥д грец. psyche Ч душа, logos Ч вченн¤) вивчаЇ законом≥рност≥, механ≥зми ≥ факти псих≥чного житт¤ людини, соц≥альноњ групи, сусп≥льства, њњ увага зосереджена на законом≥рност¤х повед≥нки людей, обумовленоњ њх належн≥стю до соц≥альних груп. ƒос¤гненн¤ соц≥альноњ психолог≥њ враховуютьс¤ теор≥Їю держави ≥ права при вивченн≥ правосв≥домост≥, ефективност≥ впливу права на повед≥нку людей ≥ т. ≥н. —оц≥альна психолог≥¤ допомагаЇ теор≥њ держави ≥ права узагальнювати результати практичноњ д≥¤льност≥ державно-правових ≥нститут≥в (насамперед ≥нститут≥в управл≥нн¤), повед≥нки посадових ос≥б ≥ громад¤н за допомогою ви¤вленн¤ соц≥ально-психолог≥чних механ≥зм≥в. Ќа стику соц≥альноњ психолог≥њ ≥ права усп≥шно розвиваЇтьс¤ правова психолог≥¤, ¤ка вивчаЇ псих≥чн≥ законом≥рност≥ практичноњ юридичноњ д≥¤льност≥.
“еор≥¤ держави ≥ права належить до системи юридичних наук, об'Їднаних загальною назвою Ч правознавство.
«а класиф≥кац≥Їю юридичних наук вона належить до теорети-ко-≥сторичних наук разом з ≥стор≥Їю держави ≥ права та ≥стор≥Їю пол≥тичних ≥ правових вчень (або вчень про державу ≥ право).
≤стор≥¤ держави ≥ права вивчаЇ процес ≥сторичного розвитку державно-правових форм житт¤ конкретних крањн у хронолог≥чному пор¤дку, тобто застосовуЇ переважно ≥сторичний метод. “еор≥¤ держави ≥ права досл≥джуЇ розвиток держави ≥ права в
>>>19>>>
узагальнено-теоретичному вигл¤д≥, тобто застосовуЇ переважно формально-лог≥чний метод. онкретн≥ дан≥ ≥стор≥њ держави ≥ права використовуютьс¤ теор≥Їю держави ≥ права дл¤ теоретичних узагальнень, виробленн¤ загальних законом≥рностей розвитку держави ≥ права р≥зних народ≥в у конкретн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди.
≤стор≥¤ вчень про державу ≥ право досл≥джуЇ ≥ висв≥тлюЇ ≥стор≥ю виникненн¤ ≥ розвитку теоретичних знань про державу ≥ право. ≤сторично законом≥рний процес накопиченн¤ людьми у¤влень про державно-правов≥ ¤вища в≥дбиваЇтьс¤ у вченн¤х, теор≥¤х, ≥де¤х мислител≥в р≥зних народ≥в св≥ту (јристотел¤, ћонтеск'Ї, –уссо, анта та ≥н.). “еор≥¤ держави ≥ права вивчаЇ результати њх пошук≥в у вигл¤д≥ узагальнень ≥ в≥д≥граЇ суттЇву роль ¤к одна з найважлив≥ших передумов удосконаленн¤ теоретичних розробок проблем держави ≥ права. ≤стор≥¤ вчень про державу ≥ право немов би виступаЇ ≥сторичною частиною теор≥њ держави ≥ права. ¬она поставл¤Ї матер≥ал про ≥сторичне формуванн¤ пон¤ттЇвого апарату теор≥њ. Ќаприклад, теор≥¤ держави ≥ права досл≥джуЇ проблему державного суверен≥тету (пон¤тт¤, види, ознаки). ≤стор≥¤ вчень про державу ≥ право надаЇ в≥домост≥ про те, коли (XVI ст.), ким (французьким мислителем ∆аном Ѕоденом) ≥ у зв'¤зку з чим (з метою обірунтуванн¤ абсолютноњ монарх≥њ) уперше було розроблене пон¤тт¤ державного суверен≥тету, розкриваЇ його основн≥ ознаки в трактуванн≥ цього мислител¤.
якими Ї взаЇмов≥дносини теор≥њ держави ≥ права ≥ галузевих юридичних наук ?
“еор≥¤ держави ≥ права Ч наука, що маЇ в≥дносну самост≥йн≥сть щодо ≥нших юридичних наук завд¤ки безпосередньому зв'¤зку з державно-правовою д≥йсн≥стю. ¬с≥ галузев≥ юридичн≥ науки Ч емп≥ричн≥. ÷е означаЇ, що ус≥ вони ірунтуютьс¤ на фактах, тобто на даних або ¤вищах, що спостер≥гаютьс¤ ≥ п≥ддаютьс¤ перев≥рц≥. «авданн¤ теор≥њ держави ≥ права пол¤гаЇ у тому, щоб систематизувати, витлумачити та узагальнити факти державно-правовоњ д≥йсност≥. ¬она вносить пор¤док ≥ смисл до набору факт≥в, налагоджуЇ належн≥ взаЇмозв'¤зки м≥ж ними ≥ виводить ≥з них певн≥ узагальненн¤. “еор≥¤ без факт≥в може бути порожньою, але факти без теор≥њ Ч н≥сен≥тн≥. “еор≥¤ держави ≥ права вивчаЇ основн≥ загальн≥ законом≥рност≥ державних ≥ правових ¤вищ у ц≥лому, незалежно в≥д того, у ¤к≥й конкретн≥й сфер≥ громадського житт¤ вони в≥дбуваютьс¤. ¬она сама безпосередньо, за допомогою своњх
>>>20>>>
метод≥в ≥ прийом≥в ос¤гаЇ головне ≥ глибинне в держав≥ ≥ прав≥, знаход¤чи його в юридичн≥й практиц≥.
“еор≥¤ держави ≥ права Ч узагальнююча загальнотеоретична наука в≥дносно ≥нших юридичних наук, ¤ка ≥нтегруЇ њх дос¤гненн¤.
√алузев≥ юридичн≥ науки (наука крим≥нального права, наука цив≥льного права, наука адм≥н≥стративного права та ≥н.) вивчають певн≥ державно-правов≥ ¤вища (правов≥дносини, правопорушенн¤ тощо) з точки зору характеристик, властивих даним ¤вищам у конкретних сферах правового ≥ державного житт¤.
ожна з наук, сум≥жних ≥з теор≥Їю держави ≥ права, ор≥ЇнтуЇтьс¤ лише на один з аспект≥в вивченн¤ держави ≥ права. “еор≥ю держави ≥ права в≥др≥зн¤Ї узагальнюючий, об'Їднуючий ≥ ц≥л≥сний п≥дх≥д, що враховуЇ результати досл≥джень ≥нших наук дл¤ виробленн¤ найв≥дпов≥дн≥шоњ позиц≥њ у змалюванн≥, анал≥з≥ та по¤сненн≥ Ђправових данихї.
“еор≥¤ держави ≥ права не п≥дм≥н¤Ї теор≥ю галузевих юридичних наук ≥ не розчин¤Їтьс¤ в н≥й. ожна галузева юридична наука досл≥джуЇ законом≥рност≥ та особливост≥ власного предмета. —фера теоретичних узагальнень у галузевих юридичних науках значно вужче, н≥ж у теор≥њ держави ≥ права. “ак, теор≥¤ держави ≥ права вивчаЇ не крим≥нально-правов≥ злочини (галузь науки крим≥нального права), не цив≥льно-правов≥ правопорушенн¤ (галузь науки цив≥льного права) тощо, а правопорушенн¤ в узагальненому вигл¤д≥, враховуЇ загальне ≥ особливе, що властиво ус≥м видам правопорушень.
” рамках теор≥њ держави ≥ права в≥дбуваЇтьс¤ п≥дсумовуванн¤ знань, отриманих галузевими ≥ спец≥альними юридичними науками, а також загальнотеоретичних даних, здобутих при вивченн≥ юридичноњ практики. ≤ншими словами, теор≥¤ держави ≥ права Ї систематизований результат знань, накопичених окремими юридичними науками ≥ юридичною практикою.
“еор≥¤ держави ≥ права Ч методолог≥чна, базова наука в≥дносно галузевих юридичних наук, њњ висновки, загальнотеоретичн≥ положенн¤ Ї п≥дірунт¤м дл¤ вир≥шенн¤ спец≥альних питань галузевих наук. ¬иробл¤ючи свою галузеву теор≥ю, ц≥ юридичн≥ науки керуютьс¤ методолог≥чними положенн¤ми теор≥њ держави ≥ права. “ак, модель правового статусу п≥дозрюваного (галузь науки крим≥нального процесу) грунтуЇтьс¤ на загальнотеоретичн≥й модел≥ правового статусу людини.
>>>21>>>
“еор≥¤ держави ≥ права формуЇ своњ висновки в т≥сному зв'¤зку з галузевими науками, використовуЇ фактичний матер≥ал, що м≥ститьс¤ в них, спираЇтьс¤ на њх дос¤гненн¤. ÷е забезпечуЇ ц≥л≥сн≥сть наукових у¤влень ≥ Їдн≥сть категор≥ального апарату в ус≥х юридичних науках. ќсновн≥ державно-правов≥ категор≥њ пон¤ттЇвого апарату науки теор≥њ держави ≥ права Ч загальн≥ дл¤ вс≥Їњ юридичноњ науки.
” взаЇмов≥дносинах теор≥њ держави ≥ права ≥ галузевих юридичних наук ≥снуЇ своЇр≥дна р≥вноправн≥сть, ¤ка пол¤гаЇ у взаЇмному збагаченн≥ ≥ взаЇмн≥й допомоз≥ в п≥знанн≥ системи законом≥рностей держави ≥ права.
ќтже, м≥сце теор≥њ держави ≥ права в систем≥ юридичних наук визначаЇтьс¤ тим, що вона:
1) Ї загальнотеоретичною, методолог≥чною, базовою щодо ≥нших юридичних наук;
2) об'ЇднуЇ ≥ використовуЇ дан≥ ≥ висновки юридичних наук з метою б≥льш глибоких загальнотеоретичних узагальнень;
3) досл≥джуЇ (змальовуЇ, анал≥зуЇ, по¤снюЇ) основн≥ законом≥рност≥ розвитку держави ≥ права в ц≥лому;
4) виробл¤Ї загальн≥ пон¤тт¤, принципи, на ¤к≥ спираютьс¤ ≥нш≥ юридичн≥ науки.
—хематично взаЇмов≥дносини теор≥њ держави ≥ права з не-юридичними ≥ юридичними науками можна зобразити так:
√алузев≥ юридичн≥ науки
|
“еор≥¤ держави ≥ |
≥ права |
|
||||
|
‘≥лософ≥¤ права |
—оц≥олог≥¤ права |
|
ѕол≥толог≥¤ права |
ѕравова психолог≥¤ |
||
|
‘≥лософ≥¤ |
—оц≥олог≥¤ |
≈коном≥чна теор≥¤ |
ѕол≥толог≥¤ |
—оц≥альна психолог≥¤ |
||
—л≥д зважити на те, що зм≥ст навчальноњ дисципл≥ни визначаЇтьс¤ зм≥стом досл≥джуваноњ науки. ¬одночас система навчальноњ дисципл≥ни Ї зменшеною проекц≥Їю системи науки.
¬исокий р≥вень розвитку науки теор≥њ держави ≥ права в змоз≥ забезпечити ¤к≥сну систему викладанн¤ з урахуванн¤м спец≥ал≥зац≥њ вищоњ юридичноњ осв≥ти.
>>>22>>>