–озд≥л 8
Ћёƒ»Ќј - ќ—Ќќ¬Ќ≈ ƒ∆≈–≈Ћќ ≤  –»“≈–≤… —ќ÷≤јЋ№Ќќ-≈ ќЌќћ≤„Ќќ√ќ ѕ–ќ√–≈—”
І 1. Ћюдина ¤к елемент продуктивних сил, суб'Їкт сусп≥льних в≥дносин ≥ к≥нцева мета виробництва
Ћюдина ¤к головний фактор виробництва Ї нос≥Їм виробничих ≥ сусп≥льних в≥дносин. ѕродуктивн≥ сили ≥ виробнич≥ в≥дносини пост≥йно зм≥нюютьс¤, розвиваютьс¤. ¬≥дпов≥дно зм≥нюютьс¤ - нез-м≥рно зростають - м≥сце ≥ роль людини в процес≥ виробництва, особливо в умовах сучасного науково-техн≥чного прогресу. « одного боку, в≥дбуваЇтьс¤ зв≥льненн¤ людини в≥д виконанн¤ певних функц≥й безпосередньо у самому виробництв≥ за рахунок його ме-хан≥зац≥њ та автоматизац≥њ, а з другого - п≥двищуЇтьс¤ значенн¤ й профес≥йноњ п≥дготовки, здатност≥ забезпечити функц≥онуванн¤ складного техн≥чного устаткуванн¤.
Ћюдина ¤к б≥осоц≥альна ≥стота Ї часткою ≥ природи, ≥ сусп≥льства. ¬она включена у зв'¤зок з ≥ншими людьми у процес≥ сп≥льноњ трудо-воњ д≥¤льност≥. –озум≥нн¤ д≥алектичноњ Їдност≥ б≥олог≥чного ≥ соц≥аль-ного в людин≥ маЇ принципове значенн¤. якщо недооц≥нюЇтьс¤ той чи ≥нший аспект, неминуч≥ викривленн¤ у розвитку сусп≥льства.
Ќа сучасному етап≥ розвитку сусп≥льства перетворювальна д≥¤ль-н≥сть у природ≥ дос¤гла такого ступен¤, що стала реальною загроза еколог≥чноњ катастрофи. «абрудненн¤ пов≥тр¤, води ≥ земл≥ нега-тивно позначаЇтьс¤ на житт≥ людей, викликаЇ т¤жк≥ захворюванн¤. јнтропоцентристське розум≥нн¤ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ виховуЇ у лю-дини впевнен≥сть у тому, що вона може ≥ повинна брати в≥д навко-лишньоњ природи все, що њй потр≥бно. ј ц≥нн≥сть природи н≥бито пол¤гаЇ лише в тому, що вона служить людин≥. “акий п≥дх≥д при-зводить до глибокоњ еколог≥чноњ кризи, ¤ка ставить п≥д сумн≥в збе-реженн¤ ≥ розвиток людськоњ цив≥л≥зац≥њ.
—аме житт¤ вимагаЇ в≥дновленн¤ ≥ посл≥довного дотриманн¤ принципу гармон≥йного сп≥в≥снуванн¤ людини ≥ природи. Ћюдина повинна вм≥ти в≥дновлювати природне навколишнЇ середовище, будувати своњ в≥дносини з природою на нових, гуман≥стичних заса-дах. “ому сучасний розвиток продуктивних сил нерозривно пов'¤за-ний з дальшим п≥двищенн¤м осв≥ченост≥ людини. ≤ ≥нженер, ≥ ро-б≥тник повинн≥ волод≥ти не лише техн≥чною, а й гуман≥тарною куль-турою. —аме завд¤ки останн≥й людина здатна до ц≥л≥сного сприй-манн¤ природи ≥ сусп≥льства.
—ьогодн≥ швидкими темпами розвиваЇтьс¤ еколог≥¤ - наука про збереженн¤ навколишнього середовища, ¤ка все б≥льше впливаЇ на розвиток сусп≥льного виробництва, економ≥ки в ц≥лому.
≈коном≥чна теор≥¤ певною м≥рою характеризуЇ взаЇмод≥ю лю-дини з природою, але не вивчаЇ розвиток природи в ц≥лому. “ому вона не розгл¤даЇ весь комплекс еколог≥чних проблем. ѕроте еко-ном≥чний аспект еколог≥њ орган≥чно входить до проблем розвитку сусп≥льного виробництва.
Ћюдина повинна створити гармон≥йну еколого-економ≥чну сис-тему, ¤ка б орган≥чно поЇднувала спри¤тлив≥ дл¤ нењ економ≥чн≥ умови життЇд≥¤льност≥ ≥з збереженн¤м природного навколишнього середовища, щоб соц≥ально-економ≥чна ¤к≥сть житт¤ доповнюва-лась еколог≥чно безпечними здоровими умовами.
—усп≥льн≥ в≥дносини в≥д≥грають вир≥шальну роль у розвитку лю-дини. якщо не створено спри¤тливих умов, дуже важко, а ≥нод≥ й
неможливо людин≥ ви¤вити св≥й талант. ѕроте не можна ≥гнорува-ти й того, що людина - б≥осоц≥альна ≥стота, що природа в≥д≥граЇ величезну роль у њњ творенн≥. —аме тому Ї люди, ¤к≥ мають велик≥ зд≥бност≥, талант, ≥ Ї люди менш обдарован≥. —творенн¤ умов дл¤ реал≥зац≥њ зд≥бностей 'ус≥м люд¤м - один з основоположних прин-цип≥в розвитку сусп≥льства.
¬ економ≥чн≥й теор≥њ використовують так≥ пон¤тт¤ ≥ категор≥њ, ¤к "прац≥вник", "труд¤щий", "робоча сила", "особистий фактор ви-робництва", "людський фактор", "суб'Їктивний фактор" та ≥н. ўоб зрозум≥ти сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж ними, сл≥д звернутис¤ до визначен-н¤ пон¤тт¤ "робоча сила".
–обоча сила -це сукупн≥сть ф≥зичних ≥ духовних зд≥бностей, ¤к≥ маЇ орган≥зм людини, њњ жива особист≥сть ≥ ¤к≥ вона застосовуЇ кожного разу, коли виробл¤Ї будь-¤к≥ споживн≥ вартост≥. ÷е озна-чаЇ, що здатн≥сть до прац≥ Ї важливою, але не Їдиною ¤к≥стю людини.
 атегор≥¤ "особистий фактор виробництва" характеризуЇ лю-дину ¤к головний ≥ вир≥шальний елемент продуктивних сил. ѕроте людина Ї ≥ суб'Їктом виробничих в≥дносин, ≥ нос≥Їм системи ≥нте-рес≥в. “ому категор≥¤ "людський фактор" значно ширша за "осо-бистий". ¬она характеризуЇ д≥¤льн≥сть людей, активне функц≥ону-ванн¤ њх у систем≥ не лише виробничих, а й ус≥х сусп≥льних в≥дно-син. Ћюдський фактор - це орган≥чна Їдн≥сть св≥домост≥ й д≥¤ль-ност≥ людини ¤к руш≥йноњ сили та найвищоњ мети сусп≥льного про-гресу.
 атегор≥¤ "суб'Їктивний фактор" - ширша, н≥ж "людський фактор", оск≥льки характеризуЇ св≥дому д≥¤льн≥сть окремих ≥ндив≥-д≥в, трудових колектив≥в, парт≥й, верств, громадських орган≥зац≥й ≥ нав≥ть держави. ≈коном≥чна теор≥¤ вивчаЇ важлив≥ конкретн≥ про-¤ви людського, суб'Їктивного фактор≥в, пов'¤зан≥ з економ≥чною д≥¤льн≥стю, але не може охопити всього багатства сусп≥льних в≥д-носин, вт≥лених у цих пон¤тт¤х.
ѕродуктивн≥ сили - це Їдн≥сть матер≥ально-речового та осо-бистого фактор≥в виробництва. √оловну роль тут в≥д≥граЇ особис-тий фактор - людина, ¤ка створюЇ засоби виробництва, приво-дить њх у д≥ю. Ћюдина - головна продуктивна сила сусп≥льства. –азом з тим засоби виробництва ≥ насамперед знар¤дд¤ - це найреволюц≥йн≥ший елемент продуктивних сил. ¬они швидко зм≥ню-ютьс¤, вдосконалюютьс¤, що пов'¤зано з розвитком людини, п≥дви-щенн¤м њњ осв≥тнього, квал≥ф≥кац≥йного р≥вн¤, пол≥пшенн¤м орган≥-зац≥њ прац≥ та управл≥нн¤.
ƒо певного часу була поширена концепц≥¤ щодо зниженн¤ рол≥ людини у систем≥ автоматизованого виробництва, пристосуванн¤ чи примусового п≥дкоренн¤ њњ все б≥льш досконал≥й техн≥ц≥. ÷¤ кон-цепц≥¤ розгл¤дала людський фактор ¤к найненад≥йн≥шу деталь у будь-¤к≥й складн≥й техн≥чн≥й систем≥. ѕроте це не в≥дпов≥даЇ реаль-ним процесам сусп≥льного розвитку.
–оль людини при вс≥х глибоких зм≥нах у техн≥ц≥ та технолог≥њ не знижуЇтьс¤, а навпаки, зростаЇ, адже саме д≥¤льн≥сть людини виз-начаЇ розвиток науки й техн≥ки, вдосконаленн¤ виробництва, су-сп≥льного житт¤ в ц≥лому.
¬супереч економ≥стам, ¤к≥ переб≥льшують роль уречевленоњ в засобах виробництва прац≥ та принижують живу працю людини, на нашу думку, пр≥оритет належить останн≥й, саме людина Ї голов-ною продуктивною силою сусп≥льства.
Ќауково-техн≥чний прогрес пост≥йно вносить зм≥ни в продук-тивн≥ сили сусп≥льства, засоби виробництва, уречевлену ≥ живу працю. ¬они все б≥льше стають вт≥ленн¤м знанн¤, значенн¤ ¤кого незм≥рне зростаЇ. Ќаука перетворюЇтьс¤ на безпосередню сусп≥ль-ну продуктивну силу. ≤ ¤кщо в засобах прац≥ вона виступаЇ ¤к уре-чевлене знанн¤, то в людин≥ вона ≥снуЇ ¤к жива св≥дом≥сть, ¤ка визначаЇ науково-техн≥чну та економ≥чну д≥¤льн≥сть њњ. якщо робо-ча сила не в≥дпов≥даЇ тим вимогам, ¤к≥ висувають нов≥ техн≥ка ≥ технолог≥¤, це неминуче призведе до того, що останн≥ не викорис-товуватимутьс¤. —уперечлива взаЇмод≥¤ матер≥ально-речового та особистого елемент≥в продуктивних сил об'Їктивно спр¤мовуЇ д≥њ людей на забезпеченн¤ прогресивного розвитку в њх Їдност≥.
¬≥дбуваЇтьс¤ паралельний розвиток засоб≥в виробництва ≥ лю-дини. –учн≥ знар¤дд¤ прац≥ вимагали прац≥вника певного типу (без особливоњ п≥дготовки). «астосуванн¤ промислових машин висунуло нов≥ вимоги до робочоњ сили (осв≥чен≥сть, профес≥йна майстерн≥сть). —учасна науково-техн≥чна революц≥¤ п≥днесла ц≥ вимоги на ще ви-щий р≥вень.
ѕрац¤ людини, ¤ка застосовуЇ досконал≥ знар¤дд¤, стаЇ продук-тивн≥шою. «а одиницю часу виробл¤Їтьс¤ все б≥льше продукц≥њ. ÷е даЇ змогу зменшувати робочий день пор¤д з≥ зм≥ною його структу-ри. «ростаЇ додатковий робочий час, за ¤кий створюЇтьс¤ додатко-вий продукт - джерело розширеного в≥дтворенн¤ виробництва. ” той самий час хоч в≥дносно ≥ скорочуютьс¤, проте абсолютно зростають розм≥ри необх≥дного продукту, що Ї джерелом в≥дтво-ренн¤ робочоњ сили в≥дпов≥дно до вимог сусп≥льного виробництва. ѕотреба зам≥щенн¤ витрат робочоњ сили визначаЇ об'Їктивн≥ меж≥ необх≥дного продукту на кожному конкретному етап≥ розвитку людського сусп≥льства.
« часом зм≥нюютьс¤ потреби людини у галуз≥ матер≥ального за-безпеченн¤, охорони здоров'¤, ф≥зичного розвитку, осв≥ти (¤к за-гальноњ, так ≥ профес≥йноњ), культури, духовного житт¤. ¬≥д цього дедал≥ б≥льше залежить розвиток сусп≥льного виробництва. ÷е, в свою чергу, потребуЇ зм≥ни умов в≥дтворенн¤ робочоњ сили.
—усп≥льне виробництво, ¤к ≥ його фактори, завжди маЇ конкрет-но-≥сторичну соц≥ально-економ≥чну форму. “ому ≥ людина ¤к го-ловний фактор продуктивних сил в той самий час Ї суб'Їктом (но-с≥Їм) економ≥чних, виробничих ≥ вс≥х сусп≥льних в≥дносин, адже економ≥чн≥ в≥дносини виникають та ≥снують у процес≥ сп≥льноњ тру-довоњ д≥¤льност≥ людей.
¬иробнич≥ в≥дносини - це в≥дносини людей у процес≥ вироб-ництва. ѕан≥вн≥ виробнич≥ в≥дносини визначають сусп≥льно-еконо-м≥чний тип людини (рабовласник ≥ раб, феодал ≥ сел¤нин, кап≥та-л≥ст ≥ найманий роб≥тник, колективний власник у систем≥ соц≥аль-не орган≥зованого ринкового господарства). ‘орма власност≥ на засоби виробництва визначаЇ м≥сце людини у систем≥ сусп≥льного виробництва, частку њњ у створюваному сусп≥льному продукт≥, ≥нте-реси та мотивац≥ю њњ д≥¤льност≥. ѕоЇднанн¤ людини ≥з засобами виробництва дл¤ зд≥йсненн¤ процесу прац≥ може бути на основ≥ позаеконом≥чних (наприклад, насильницького примусу) або еконо-м≥чних метод≥в.
” процес≥ розвитку сусп≥льства ¤к соц≥ально-орган≥зованого рин-кового господарства в≥дбуваютьс¤ глибок≥ ¤к≥сн≥ зм≥ни у становищ≥ людини. Ќауково-техн≥чний прогрес зумовив перех≥д до працезбер≥-гаючого типу виробництва, п≥дн≥с роль ≥ значенн¤ живоњ висококва-л≥ф≥кованоњ прац≥. ÷е, в свою чергу, поставило питанн¤ про пол≥п-шенн¤ умов житт¤ ≥ прац≥ людей, розвиток осв≥ти, п≥двищенн¤ ква-л≥ф≥кац≥њ прац≥вник≥в, охорони њх здоров'¤, забезпеченн¤ њм в≥льного часу ≥ в≥дпочинку, п≥днесло значенн¤ розвитку соц≥альноњ сфери.
¬≥дм≥тною рисою сучасних розвинутих крањн Ї широке викорис-танн¤ сусп≥льних ≥ державних кошт≥в дл¤ розв'¤занн¤ економ≥чних ≥ соц≥альних проблем. ÷е ви¤вл¤Їтьс¤ у державному ≥ сусп≥льному забезпеченн≥ розвитку науки, осв≥ти, охорони здоров'¤, соц≥ально-му забезпеченн≥ людей (старих, б≥дних, безроб≥тних та ≥н.). ” про-в≥дних розвинутих крањнах на соц≥альн≥ потреби використовують не менш ¤к 50 в≥дсотк≥в витраченоњ частини державних бюджет≥в.
√либоку внутр≥шню суперечлив≥сть будь-¤кого ладу становить на¤вн≥сть, з одного боку, суб'Їкт≥в виробничого процесу, а з друго-го - тих, хто виконуЇ функц≥њ управл≥нн¤. ÷¤ проблема активно розв'¤зуЇтьс¤ в умовах сучасного соц≥альне ор≥Їнтованого ринко-вого господарства, коли пор¤д з пануючою приватною власн≥стю, ¤ка була характерною дл¤ попередн≥х етап≥в, розвиваютьс¤ дер-жавна, колективна (пайова) власн≥сть, зм≥шан≥ њњ форми. ”доскона-люютьс¤ форми господарюванн¤, поширюютьс¤ форми розпод≥лу доход≥в, в ¤ких беруть участь ус≥ прац≥вники ("участь у прибут-ках"), тощо. ѕрискорено розвиваЇтьс¤ наука про людськ≥ в≥дноси-ни, предметом ¤коњ Ї досл≥дженн¤ умов забезпеченн¤ на практиц≥ партнерства ус≥х працюючих, подоланн¤ њх протиставленн¤.
Ќин≥ в≥дбуваЇтьс¤ глибокий ¤к≥сний переворот у розвитку про-дуктивних сил. …де процес докор≥нноњ зм≥ни становища людини у виробництв≥, вив≥льненн¤ њњ прац≥ з-п≥д гн≥ту машин, створенн¤ "не-фабричних" виробництв, технолог≥чних л≥н≥й, ¤к≥ самоорган≥зуютьс¤ ≥ працюють без в≥дход≥в, зменшують шк≥длив≥сть виробництва.
«вичайно, сучасне соц≥альне орган≥зоване ринкове господарст-во ще не позбулос¤ своњх внутр≥шн≥х суперечностей. ѕроте дос¤г-нутий ним високий р≥вень продуктивност≥ прац≥ даЇ змогу не лише значно зб≥льшити додатковий продукт, а й водночас розширити необх≥дний, що приводить до значного п≥двищенн¤ р≥вн¤ зароб≥т-ноњ плати ≥ доповненн¤ њњ вагомими сусп≥льними фондами спожи-ванн¤.
Ћюдина Ї головним елементом продуктивних сил ≥ суб'Їктом виробничих в≥дносин. ўоб полегшити свою працю ≥ п≥двищити њњ продуктивн≥сть, людина створюЇ нов≥ засоби виробництва, вдоско-налюЇ орган≥зац≥ю прац≥, а отже, ≥ виробнич≥ в≥дносини. ¬ свою чергу, виробнич≥ в≥дносини активно впливають на д≥¤льн≥сть люди-ни, на њњ розвиток, породжують у нењ за≥нтересован≥сть у вдоскона-ленн≥ та ефективному використанн≥ засоб≥в виробництва.
¬≥дпов≥дно до зм≥н у техн≥ц≥ та технолог≥њ виробництва повинна вдосконалюватис¤ система п≥дготовки кадр≥в, розгортатис¤ њх п≥д-готовка за новими науково-техн≥чними напр¤мами, кр≥м того, в≥д-буватис¤ ¤к≥сн≥ зм≥ни у галуз≥ народноњ осв≥ти (профес≥йно-техн≥ч-ноњ, середньоњ, вищоњ) та культури.
”правл≥нн¤ п≥дготовкою кадр≥в з урахуванн¤м перспектив роз-витку виробництва даЇ змогу в найкоротш≥ ≥сторичн≥ строки роз-в'¤зати надзвичайно складн≥ проблеми науково-техн≥чного, економ≥ч-ного ≥ соц≥ального прогресу, вдосконаленн¤ матер≥ально-речових фактор≥в виробництва та п≥днесенн¤ ¤кост≥ особистого фактора. –азом з тим зростанн¤ рол≥ та значенн¤ суб'Їктивного фактора в регулюванн≥ розвитку виробництва, ¤к ≥ всього сусп≥льного роз-витку, приховуЇ небезпеку волюнтаризму, тобто розв'¤занн¤ про-блем без урахуванн¤ об'Їктивних тенденц≥й розвитку, або призво-дить до застою, коли штучно гальмуЇтьс¤ розв'¤занн¤ назр≥лих проблем.
¬иробництво п≥дпор¤дковане споживанню, без ¤кого воно втра-чаЇ сенс. “ому споживанн¤ людини, задоволенн¤ њњ потреб, розви-ток ф≥зичних ≥ розумових зд≥бностей - це к≥нцева мета будь-¤кого сусп≥льного виробництва незалежно в≥д його сусп≥льноњ форми.
ќднак сусп≥льне виробництво завжди маЇ конкретно-≥сторич-ний характер. “ому к≥нцева мета виробництва опосередковуЇтьс¤ метою, ¤ка визначаЇтьс¤ властивими йому в≥дносинами власност≥. «осередженн¤ засоб≥в виробництва у певноњ частини сусп≥льства означаЇ, що сусп≥льне виробництво, створюван≥ в ньому продукти ≥
послуги безпосередньо задовольн¤ють њњ потреби. Ѕезпосередн¤ мета виробництва у таких сусп≥льствах не зб≥гаЇтьс¤ з його природним призначенн¤м, його к≥нцевою метою.
І 2. «м≥на м≥сц¤ ≥ рол≥ людини у виробництв≥ в процес≥ науково-техн≥чного прогресу
Ќауково-техн≥чний прогрес означаЇ формуванн¤ нового техно-лог≥чного способу виробництва. ¬≥н в≥дбуваЇтьс¤ поступово, але невпинно, адже йдетьс¤ про величезн≥ масштаби виробництва. ≤ сьогодн≥ ще пор¤д з високотехн≥чним автоматизованим вироб-ництвом ≥снують галуз≥, де застосовують ручну працю.
ќдне з найважлив≥ших не т≥льки економ≥чних, а й соц≥альних завдань - зменшенн¤ частки ф≥зичноњ ручноњ прац≥ у виробництв≥. ÷е потребуЇ ≥стотних зм≥н в умовах житт¤ ≥ прац≥ людини, вимагаЇ освоЇнн¤ б≥льш складних профес≥й, що можливо лише дл¤ людей з достатн≥м культурним, осв≥тн≥м та профес≥йним р≥внем.
—ьогодн≥ у науково-попул¤рн≥й ≥ спец≥альн≥й л≥тератур≥ багато уваги прид≥л¤Їтьс¤ "безлюдним технолог≥¤м", тобто таким автома-тизованим, гнучким системам, ¤к≥ н≥бито повн≥стю усувають люди-ну з виробництва. ѕроте на практиц≥, хоч к≥льк≥сть персоналу, ¤кий обслуговуЇ таке устаткуванн¤, й знижуЇтьс¤, роль людини у вироб-ництв≥ не т≥льки не зменшуЇтьс¤, а, навпаки, значно зростаЇ. «вичай-но, характер трудовоњ д≥¤льност≥ людини при цьому ≥стотно зм≥нюЇть-с¤: вона в основному виконуЇ функц≥њ проектувальника, програм≥с-та, налагоджуЇ всю технолог≥чну систему. ƒо того ж. "безлюдна технолог≥¤" у матер≥альному виробництв≥ доповнюЇтьс¤ значним зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ фах≥вц≥в, зайн¤тих розробками нових тех-нолог≥чних систем та устаткуванн¤. ÷≥ прац≥вники Ї практично учас-никами к≥нцевого виробництва. “ак, на завод≥ в одну зм≥ну можуть працювати лише 10-20 чол., а в конструкторському бюро при цьому завод≥ - к≥лька сотень.
Ћюдина поЇднуЇ ≥ ф≥зичну, ≥ розумову д≥¤льн≥сть. ѕроте сп≥вв≥д-ношенн¤ м≥ж цими складовими прац≥ р≥зне. « розвитком сусп≥ль-ного виробництва на основ≥ новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ у загальних витратах прац≥ п≥двищуЇтьс¤ значенн¤ њњ розумовоњ частини. ¬ини-каЇ багато профес≥й, ¤к≥ все менше передбачають виконанн¤ ф≥-зичних д≥й ≥ все б≥льше - розумових. ÷е наладчики електронного устаткуванн¤, оператори на автоматичних л≥н≥¤х, г≥дро-, тепло- та атомних електростанц≥¤х та ≥н.
Ќа початку XX ст. набула поширенн¤ орган≥зац≥¤ виробництва за методом американського ≥нженера ‘. “ейлора, що грунтувалас¤ на функц≥онуванн≥ роб≥тника ¤к простого додатка до машини, ¤кий у виконанн≥ певноњ операц≥њ дос¤гав автоматизму. —истема “ейлора була характерною дл¤ масового потокового виробництва, вона приводила до значного зростанн¤ продуктивност≥ прац≥. —уть њњ пол¤гала в тому, що поЇднувались в одне ц≥ле людина ≥ машина. ƒос¤галос¤ це насамперед рац≥онал≥зац≥Їю та прискоренн¤м рух≥в людини, приведенн¤м њњ д≥й у в≥дпов≥дн≥сть з роботою машин. —аме завд¤ки цьому виникла система "людина - машина".
«а цих умов розумова д≥¤льн≥сть людини обмежувалас¤, усува-лас¤ в≥д виробничого процесу, оск≥льки була непотр≥бною. ÷е не-минуче призводило до зниженн¤ рол≥ профес≥йних знань роб≥тни-к≥в, њх ≥нтелектуального р≥вн¤, було реальним п≥дпор¤дкуванн¤ прац≥ кап≥талу, спотворенн¤ особистост≥ людини.
” друг≥й половин≥ нин≥шнього стол≥тт¤ можливост≥ зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ за рахунок найб≥льш рац≥онального викорис-танн¤ ф≥зичних можливостей людини були вичерпан≥. «авданн¤ пол¤гало в тому, щоб привести в рух можливост≥ розуму ≥ духу людини. ” зв'¤зку з цим виникло багато теор≥й "людських в≥дно-син", "соц≥ального партнерства" та ≥нших, спр¤мованих на те, щоб довести, що п≥дприЇмц≥ та роб≥тники через куп≥влю акц≥й та участь у розпод≥л≥ прибутку Ї р≥вноправними соц≥альними партнерами. ¬ р¤д≥ крањн (япон≥њ, —Ўј та ≥нших, особливо в —кандинавських) ц≥ теор≥њ вдалос¤ реал≥зувати на практиц≥.
Ћюдина з виконавц¤ виробничих операц≥й все б≥льше перетво-рюЇтьс¤ у контролера ≥ наладчика складного устаткуванн¤, автома-тичних систем. ¬≥д р≥вн¤ њњ осв≥ти, культури, профес≥йноњ майстер-ност≥ залежить њх функц≥онуванн¤. ”складненн¤ матер≥ально-речо-вих знар¤дь виробництва стимулюЇ по¤ву роб≥тника новоњ ¤кост≥:
в≥льного, осв≥ченого, культурного, розвиненого ¤к ф≥зично, так ≥ ро-зумово, ¤кий користуЇтьс¤ благами виробництва ≥ глибоко за≥нтере-сований у його розвитку ≥ вдосконаленн≥. “ому, наприклад у —Ўј, м≥н≥мальна тривал≥сть осв≥ти роб≥тник≥в (враховуючи р≥зного роду курси без в≥дриву в≥д виробництва) дос¤гаЇ 14,5 року. “ут хот≥лос¤ б п≥дкреслити, що в наш≥й крањн≥ асигнуванн¤ на осв≥ту не в≥дпов≥да-ють вимогам науково-техн≥чного прогресу, що позначаЇтьс¤ на ¤кост≥ п≥дготовки спец≥ал≥ст≥в, на розвитку науки ≥ техн≥ки.
ѕерех≥д до широкого застосуванн¤ обчислювальноњ техн≥ки, ≥нформатики, комп'ютеризац≥њ багатьох сфер д≥¤льност≥ людини, створенн¤ розгалуженоњ системи персональних комп'ютер≥в зна-менував ≥нформац≥йний переворот у св≥т≥, ¤кий вн≥с ¤к≥сно нов≥ риси у працю ≥ житт¤ людини. Ќин≥ докор≥нно зм≥нюЇтьс¤ взаЇмо-д≥¤ нових покол≥нь техн≥ки ≥ нових покол≥нь людей. Ќовими поко-л≥нн¤ми техн≥ки вважаютьс¤ так≥ вдосконален≥ засоби прац≥, ¤к≥ хоча б в одному або в к≥лькох параметрах принаймн≥ в 2 рази пере-важають попередн≥ за своЇю ефективн≥стю. «м≥на покол≥нь техн≥ки супроводжуЇтьс¤ зм≥ною покол≥нь людей, безпосередн≥х виробни-
к≥в. ¬важаЇтьс¤, що прот¤гом стол≥тт¤ зм≥нюЇтьс¤ три покол≥нн¤ людей.
—учасна Ќ“– внесла ≥стотн≥ зм≥ни у сусп≥льно-економ≥чний роз-виток: зм≥на покол≥нь новоњ техн≥ки почала значно випереджати зм≥ну покол≥нь прац≥вник≥в. “епер за житт¤ одного покол≥нн¤ лю-дей у передових галуз¤х виробництва зм≥нюЇтьс¤ к≥лька покол≥нь техн≥ки. —учасна Ќ“– охоплюЇ майже чотири дес¤тир≥чч¤. «а цей невеликий ≥сторичний пром≥жок часу в електрон≥ц≥ зм≥нилос¤ чо-тири покол≥нн¤ комп'ютер≥в, створюЇтьс¤ п'¤те, одне покол≥нн¤ супутник≥в зв'¤зку зам≥нюЇтьс¤ новим, в ав≥ац≥њ використовують реактивн≥ двигуни, створено надзвуков≥ л≥тальн≥ апарати.
÷е св≥дчить про те, що не ф≥зичне стар≥нн¤ машин, а моральне викликаЇ зам≥ну д≥ючоњ техн≥ки новою, що науков≥ знанн¤, вт≥лен≥ ¤к в уречевлен≥й, так ≥ в жив≥й прац≥, морально застар≥вають. Ўвид-к≥сть цього процесу визначаЇтьс¤ часом, за ¤кий на¤вне знанн¤, в тому числ≥ й квал≥ф≥кац≥¤ роб≥тника, наполовину знец≥нюЇтьс¤.
—тар≥нн¤ знань з науки ≥ техн≥ки в≥дбуваЇтьс¤ нер≥вном≥рно. ¬оно коливаЇтьс¤ в межах 5-7 рок≥в у галуз¤х, що швидше розвивають-с¤, 10-12 рок≥в у ≥нших ≥ 10-15 рок≥в у де¤ких науково-приклад-них та ≥нженерно-техн≥чних галуз¤х.
ўе на початку XX ст. людин≥ вистачало на весь пер≥од њњ трудо-воњ д≥¤льност≥ знань, здобутих п≥д час загального та профес≥йного навчанн¤. Ќ“– зм≥нила ситуац≥ю докор≥нно. ¬се ширшим стаЇ коло профес≥й ≥ спец≥альностей, знанн¤ у ¤ких швидко стар≥ють, а набу-та квал≥ф≥кац≥¤ знец≥нюЇтьс¤. ўоб п≥дтримувати необх≥дний р≥вень знань, людина повинна пер≥одично п≥двищувати свою квал≥ф≥ка-ц≥ю. —истема осв≥ти перетворюЇтьс¤ на безперервну, гнучку, ¤ка у раз≥ потреби даЇ можлив≥сть п≥двищувати або зм≥нювати квал≥ф≥-кац≥ю прац≥вник≥в з в≥дривом ≥ без в≥дриву в≥д виробництва: вихо-вуЇ в людин≥ пот¤г до пост≥йного здобутт¤ нових знань, ум≥нн¤ оволод≥вати ≥нформац≥Їю, сприймати соц≥ально-економ≥чн≥, науко-во-техн≥чн≥ нововведенн¤.
ѕор¤д з традиц≥йною осв≥тою поширюЇтьс¤ "електронна" гра-мотн≥сть людей, ¤ка поступово, але невпинно охоплюЇ все б≥льше коло профес≥й. ¬она маЇ стати обов'¤зковою дл¤ вс≥х, оск≥льки ви-значаЇ квал≥ф≥кован≥ сть спец≥ал≥ст≥в, њх здатн≥сть обробл¤ти ≥ вико-ристовувати ≥нформац≥ю.
ѕоверховий погл¤д на сучасн≥ процеси, викликан≥ Ќ“–, створюЇ враженн¤, н≥би стр≥мке ≥ масштабне зростанн¤ знар¤дь виробни-цтва, уречевленоњ прац≥ в≥дбуваЇтьс¤ на фон≥ незначних зм≥н у жи-в≥й прац≥, людському фактор≥ виробництва. ≤ справд≥, на фон≥ океан-ських супертанкер≥в, велетенських аеробус≥в, комп'ютер≥в четвер-того покол≥нн¤, що виконують м≥льйони операц≥й за секунду, сама людина вигл¤даЇ применшено. ѕроте насправд≥ це не так. ’оч витрати на техн≥чн≥ засоби виробництва дуже швидко зростають, але й витрати на вихованн¤, осв≥ту, профес≥йну п≥дготовку одного роб≥т-ника, здатного працювати на певному робочому м≥сц≥, становл¤ть значну суму. ѕро це св≥дчать дан≥ крањн з розвинутою економ≥кою.
якщо враховувати кошти, ¤к≥ держава вид≥л¤Ї на навчанн¤ у дошк≥льних, середн≥х та вищих навчальних закладах, на виробниче навчанн¤, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ та переквал≥ф≥кац≥ю прац≥вни-к≥в (до них додаютьс¤ особист≥ витрати людей на придбанн¤ книг, передплату пер≥одичних видань, оплату навчанн¤ тощо), на вихо-ванн¤ д≥тей, охорону здоров'¤, то витрати на в≥дтворенн¤ робочоњ сили стають не т≥льки пор≥вн¤нними з варт≥стю матер≥ально-речо-вого багатства сусп≥льства. ƒо того ж хоч ¤ким величезним Ї останнЇ, людина - головне багатство сусп≥льства.
Ќа основ≥ зростанн¤ сусп≥льного виробництва зм≥нюЇтьс¤ сп≥в-в≥дношенн¤ м≥ж зайн¤т≥стю у матер≥альному та нематер≥альному виробництв≥, особливо у соц≥альн≥й сфер≥. Ќин≥ у розвинених крањ-нах частка зайн¤тих у соц≥альн≥й сфер≥ б≥льша, н≥ж зайн¤тих у матер≥альному виробництв≥. ÷е пов'¤зано з тим, що продуктивн≥сть прац≥ у матер≥альному виробництв≥ на основ≥ науково-техн≥чного прогресу зростаЇ ≥ даЇ можлив≥сть спочатку при в≥дносно, а пот≥м ≥ абсолютно менш≥й к≥лькост≥ зайн¤тих у матер≥альному виробництв≥ забезпечувати потреби сусп≥льства ≥ переводити все б≥льше прац≥в-ник≥в у сферу, ¤ка задовольн¤Ї соц≥альн≥, культурн≥ та духовн≥ пот-реби людей.
–ан≥ше у в≥тчизн¤н≥й статистиц≥ до складу сукупного сусп≥льно-го прац≥вника включалис¤ лише роб≥тники, службовц≥, ≥нженерно-техн≥чн≥ прац≥вники, ¤к≥ безпосередньо брали/участь у створенн≥ матер≥альних благ та виробничих послуг. —фера послуг була мало-розвинутою, а њњ вплив на сусп≥льне виробництво- майже непо-м≥тним. —ьогодн≥ у зв'¤зку ≥з зростанн¤м вимог до людини, до њњ ф≥зичних та розумових зд≥бностей ступ≥нь розвитку соц≥альноњ сфери безпосередньо впливаЇ на розвиток економ≥ки ≥ культури крањни, “ому не можна не в≥дносити до сукупного сусп≥льного прац≥вника вчител≥в, л≥кар≥в, прац≥вник≥в культури, побутового та житлово-ко-мунального господарства, пасажирського транспорту тощо. ¬они в≥д≥грають дедал≥ зростаючу роль у розвитку економ≥ки ≥ сусп≥льст-ва. ќсь чому нин≥ при визначальн≥й рол≥ матер≥ального виробни-цтва треба забезпечувати пр≥оритетний розвиток соц≥альноњ сфери.
¬одночас треба зазначити, що в крањнах, ¤к≥ розвиваютьс¤ та переход¤ть до ринкових в≥дносин, зростанн¤ зайн¤тих у сфер≥ об-слуговуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ за рахунок роздр≥бноњ торг≥вл≥, наданн¤ р≥зних побутових послуг тощо, а не за рахунок обслуговуванн¤ матер≥ального виробництва. ÷е насл≥док не прогресу, а в≥дсталост≥, форма прихованого безроб≥тт¤.
Ќа сучасному етап≥ посилюЇтьс¤ процес перетворенн¤ науки на безпосередню продуктивну силу, орган≥чного поЇднанн¤ науки ≥ виробництва. ” сфер≥ науки та наукового обслуговуванн¤ в ”крањн≥ зайн¤то понад 1,5 млн чол.
Ќауков≥ досл≥дженн¤, а також ≥нформатика впливають на зрос-танн¤ сусп≥льного продукту. –езультати наукових досл≥джень Ї про-м≥жним, а нер≥дко к≥нцевим продуктом сусп≥льного виробництва. ” загальному обс¤з≥ виробництва швидко зростаЇ наукоЇмна про-дукц≥¤, ¤ка Ї результатом вт≥ленн¤ наукових розробок. як≥сть та-ких товар≥в, њх асортимент, техн≥ко-економ≥чн≥ показники визнача-ють нин≥ науково-виробничий потенц≥ал крањни.
¬решт≥-решт ≥стотно зм≥нюЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж галуз¤ми самого матер≥ального виробництва, насамперед м≥ж промислов≥с-тю ≥ с≥льським господарством.
ўодо промисловост≥, то тривалий час частка зайн¤тих у н≥й зрос-тала. “епер ц¤ тенденц≥¤ у розвинених крањнах вже не спостер≥га-Їтьс¤, Ќаблизилась до цього ≥ б≥льш≥сть сх≥дноЇвропейських крањн, коли весь прир≥ст промисловоњ продукц≥њ дос¤гаЇтьс¤ за рахунок п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ при абсолютному скороченн≥ чи-сельност≥ прац≥вник≥в.
¬ажливим напр¤мом ¤к≥сного вдосконаленн¤ сукупного сусп≥ль-ного прац≥вника Ї швидке п≥двищенн¤ загальноосв≥тнього р≥вн¤ прац≥вник≥в, ≥нтелектуал≥зац≥¤ прац≥.
ќстанн≥м часом в ”крањн≥ в зв'¤зку ≥з структурною трансфор-мац≥Їю ≥стотних зм≥н зазнала мережа вищих та профес≥йних нав-чальних заклад≥в. ѕерепроф≥льовано 250 профтехучилищ, у вищих навчальних закладах зменшено п≥дготовку студент≥в з 60 ≥нженер-них спец≥альностей ≥ зб≥льшено (на 15 в≥дсотк≥в) з економ≥чних, юридичних та ≥нших спец≥альностей. «д≥йснюЇтьс¤ перех≥д на бага-тор≥вневу систему п≥дготовки спец≥ал≥ст≥в. ¬перше в ”крањн≥ роз-роблено ≥ запроваджено Їдиний державний перел≥к спец≥альностей та квал≥ф≥кац≥йних р≥вн≥в.
¬се б≥льшого значенн¤ набуваЇ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ та пе-реп≥дготовки кадр≥в. Ќаприклад, у ‘ранц≥њ лише 20 в≥дсотк≥в квал≥-ф≥кованих роб≥тник≥в одержують п≥дготовку на виробництв≥, у Ќ≥-меччин≥ ж - 90 в≥дсотк≥в. јналог≥чна ситуац≥¤ в япон≥њ, де квал≥ф≥-кованих роб≥тник≥в навчають в основному ф≥рми.
“ак≥ в≥дм≥нност≥ у формах профес≥йноњ п≥дготовки роб≥тник≥в у заруб≥жних крањнах св≥дчать, що обидв≥ мають своњ переваги. «а-вданн¤ в тому, щоб рац≥онально њх поЇднувати ≥ використовувати. ÷е тим б≥льш важливо, що за р≥внем профес≥йноњ п≥дготовки ро-б≥тник≥в ”крањна значно в≥дстаЇ в≥д розвинутих крањн. “ак, строк-навчанн¤ безпосередньо на виробництв≥ у нас становить 3-6 м≥с., а в розвинутих крањнах - 3-4 роки.
Ќауково-техн≥чний прогрес висуваЇ висок≥ вимоги до ≥нженерноњ прац≥. ” колишньому —–—– щор≥чний випуск ≥нженер≥в був у 3,5 раза б≥льшим, н≥ж у —Ўј. ѕроте в де¤ких галуз¤х економ≥ки к≥льк≥сть њх значно перевищувала реальн≥ потреби. ƒо того ж значна частина ≥нженерно-техн≥чного персоналу використовувалас¤ не за призна-ченн¤м. Ќарешт≥, масовий потоковий випуск ≥нженер≥в, ¤к ≥ ≥нших фах≥вц≥в, неминуче призводив до зниженн¤ ¤кост≥ њхньоњ п≥дготовки.
«начно в≥дстаЇ розвиток матер≥ально-техн≥чноњ бази вищих нав-чальних заклад≥в ”крањни в≥д м≥жнародних вимог. ¬се це познача-Їтьс¤ на ¤кост≥ п≥дготовки фах≥вц≥в. “ому реформа системи осв≥ти, у тому числ≥ й вищоњ, повинна розв'¤зати проблему ≥ндив≥дуал≥зац≥њ навчанн¤ кадр≥в, ≥стотного п≥двищенн¤ його ефективност≥. Ќеоб-х≥дно встановлювати т≥сн≥ш≥ безпосередн≥ зв'¤зки навчальних закла-д≥в з п≥дприЇмствами, об'Їднанн¤ми та в≥домствами, що дасть змогу орган≥зувати п≥дготовку кадр≥в за ц≥льовим призначенн¤м з опла-тою витрат на це самими замовниками.
≤стотною рисою сукупного сусп≥льного прац≥вника на сучасно-му етап≥ Ї зростанн¤ значенн¤ управл≥нськоњ прац≥. ¬ умовах на-уково-техн≥чного прогресу техн≥ка ≥ технолог≥¤ висувають висок≥ вимоги до профес≥йних знань ≥ вм≥нь людини-виконавц¤, до њњ за-гальноњ та спец≥альноњ осв≥ти. ¬она незм≥рно п≥двищуЇтьс¤, коли йдетьс¤ про людей, ¤к≥ управл¤ють ≥ншими людьми. ”правл≥нська прац¤ своЇр≥дна ≥ надзвичайно складна; вона пов'¤зана з прийн¤т-т¤м р≥шень, ¤к≥ потребують знанн¤ не т≥льки техн≥ки ≥ технолог≥њ, а й економ≥ки, психолог≥њ, менеджменту, маркетингу. ”правл≥нець - це кер≥вник високоњ компетенц≥њ та культури.
ѕеребудова економ≥ки, перех≥д в≥д адм≥н≥стративних до еконо-м≥чних метод≥в управл≥нн¤ передбачають ≥стотне п≥двищенн¤ ква-л≥ф≥кац≥њ управл≥нського персоналу/ „иновник≥в адм≥н≥стративноњ системи повинн≥ зам≥нити енерг≥йн≥ люди, ¤к≥ компетентн≥ самост≥й-но приймати р≥шенн¤ ≥ нести за них в≥дпов≥дальн≥сть. Ќаприклад, у  итањ при переход≥ до новоњ системи господарюванн¤ близько 40 в≥дсотк≥в управл≥нц≥в були зв≥льнен≥ або сам≥ залишили своњ пос-ти, оск≥льки не в≥дпов≥дали п≥двищеним вимогам. ѕроте така ре-форма проводилась розсудливо, поступово, порайонне, з улашту-ванн¤м зв≥льнених, в тому числ≥ через переп≥дготовку.
” наш≥й крањн≥ гостро стоњть проблема економ≥чноњ п≥дготовки кадр≥в. ћайже половина кер≥вник≥в ≥ спец≥ал≥ст≥в ч≥тко не розум≥-ють сут≥ ринкових метод≥в господарюванн¤.  ожний другий ≥нже-нерно-техн≥чний прац≥вник не волод≥Ї необх≥дним обс¤гом еконо-м≥чних знань. ќсобливо негативно позначилас¤ багатол≥тн¤ ≥зол¤-ц≥¤ нашоњ економ≥чноњ осв≥ти в≥д св≥товоњ у таких напр¤мах, ¤к ме-неджмент, маркетинг, основи, б≥знесу, пов'¤заних з оволод≥нн¤м законами ринку.
¬одночас сл≥д подолати в≥дставанн¤ в реал≥зац≥њ дос¤гнень нау-ки ≥ техн≥ки. Ќауково-техн≥чний прогрес ¤к фундаментальний за-коном≥рний процес даЇ змогу суттЇво розширити виробнич≥ мож-ливост≥ прац≥вник≥в, зб≥льшуючи пл≥дн≥сть њх зусиль. ” сучасних умовах вона Ї могутн≥м фактором розвитку продуктивноњ сили прац≥.
І 3. √уман≥зац≥¤ виробництва ≥ мотивац≥¤ прац≥
«ростанн¤ продуктивност≥ прац≥ й ефективност≥ виробництва даЇ змогу ≥стотно зм≥нювати умови прац≥ та житт¤ людей. ѕроте й те-пер залишаЇтьс¤ багато проблем, особливо еколог≥чних. ¬се це ви-магаЇ ц≥леспр¤мованоњ д≥¤льност≥ сусп≥льства щодо створенн¤ ма-тер≥ально-техн≥чних, орган≥зац≥йно-економ≥чних ≥ соц≥альних умов дл¤ ефективноњ та творчоњ прац≥ людини. ¬ цьому ≥ пол¤гаЇ процес гуман≥зац≥њ виробництва. « розвитком сусп≥льства пост≥йно зрос-тають ≥ потреби самих виробник≥в щодо осв≥ти ≥ культури, р≥вн¤ житт¤, умов прац≥. ќтже, гуман≥зац≥¤ виробництва - це не т≥льки результат Ќ“–, а й необх≥дна передумова реал≥зац≥њ њњ дос¤гнень та дальшого розвитку.
—учасне сусп≥льство в≥дчуваЇ орган≥чну потребу в ≥стинн≥й ≥ все-б≥чн≥й гуман≥зац≥њ виробництва та прац≥. ¬ розвинутих, крањнах ба-гато зроблено дл¤ пол≥пшенн¤ умов прац≥, розвитку ¤к загальноњ, так ≥ профес≥йноњ осв≥ти, охорони здоров'¤, ф≥зичноњ культури ≥ спорту, забезпеченн¤ людей житлом, побутовими послугами тощо.
Ћише в≥дмова в≥д залишкового принципу ф≥нансуванн¤ соц≥аль-ноњ сфери, й" пр≥оритетний розвиток можуть забезпечити перех≥д до нового стану сусп≥льства, ор≥Їнтованого на гуман≥стичн≥ ц≥нност≥.
√уман≥зац≥¤ виробництва - це складна багатор≥внева проблема. ѓњ розв'¤занн¤ передбачаЇ використанн¤ матер≥ально-техн≥чних, орган≥зац≥йно-економ≥чних ≥ соц≥ально-економ≥чних фактор≥в. Ѕа-зовою Ї зм≥на зм≥сту та умов прац≥, ¤ка безпосередньо пов'¤зана з удосконаленн¤м техн≥ки ≥ технолог≥њ виробництва. Ќаприклад, в ”крањн≥ сьогодн≥ пор¤д з високомехан≥зованим ≥ автоматизованим виробництвом, у ¤кому зайн¤т≥ висококвал≥ф≥кован≥ роб≥тники ≥ створен≥ в≥дпов≥дн≥ дл¤ њх д≥¤льност≥ умови, ще багато важкоњ ф≥-зичноњ прац≥, ¤ку виконують мало- або неквал≥ф≥кован≥ роб≥тники. “ак, у промисловост≥ важку ручну працю виконують 1/3 зайн¤тих, а в буд≥вництв≥ та с≥льському господарств≥ - 2/3. ÷¤ малопродук-тивна, виснажлива, непрестижна прац¤ не може дати людин≥ мо-рального задоволенн¤. ўоб залучити робочу силу дл¤ њњ виконан-н¤, потр≥бно вводити оплату њњ за завищеними розц≥нками, а також скорочений робочий день, безплатне харчуванн¤, додатков≥ в≥дпус-тки та ≥н. ƒл¤ усуненн¤ важкоњ ручноњ прац≥ сл≥д механ≥зувати та автоматизувати виробнич≥ процеси. ѕроте Ї так≥ машини, ¤к≥ н≥бито зв≥льн¤ють людину в≥д ручноњ прац≥, однак створюють дл¤ нењ наст≥льки важк≥ та .складн≥ умови, що њх соц≥альна роль зводитьс¤ нан≥вець. “ак≥ машини не в≥дпов≥дають або сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чним, або техн≥чним вимогам безпеки, що Ї причиною виробничого трав-матизму ≥ профес≥йних захворювань. Ќеобх≥дно повн≥стю в≥дмови-тис¤ в≥д випуску устаткуванн¤, ¤ке створюЇ неспри¤тлив≥ дл¤ лю-дини умови прац≥.
ѕроблема узгодженн¤ матер≥ально-речового й особистого фак-тор≥в у сучасних умовах набула гострого характеру. Ќов≥ машини ≥ механ≥зми часто висувають надм≥рн≥ вимоги до людини, до њњ мож-ливостй ≥ зд≥бностей. –азом з тим зростають ≥ вимоги людей до знар¤дь ≥ умов прац≥. ќтже, необх≥дно узгоджувати вимоги людини до техн≥ки та њњ функц≥онуванн¤ ≥ вимоги техн≥ки до людини. ѕроте за будь-¤ких обставин техн≥ка повинна служити людин≥, створюва-ти вс≥ умови дл¤ полегшенн¤ њњ прац≥ ≥ розвитку зд≥бностей. ƒосв≥д показуЇ, що комплексне додержанн¤ правил експлуатац≥њ машин та устаткуванн¤ п≥двищуЇ ефективн≥сть њх функц≥онуванн¤ на 20 в≥д-сотк≥в, скорочуЇ строки профес≥йноњ п≥дготовки спец≥ал≥ст≥в на 20- 30 в≥дсотк≥в ≥ в 2-3 рази зменшуЇ к≥льк≥сть нещасних випадк≥в, авар≥й ≥ катастроф.
¬иникненн¤ нових науково-техн≥чних систем створюЇ проблему безпеки функц≥онуванн¤ њх. ¬исоку потенц≥йну загрозу становл¤ть так≥ сучасн≥ промислов≥ об'Їкти, ¤к велик≥ г≥дротехн≥чн≥ споруди, могутн≥ енергокомплекси, насамперед атомн≥ електростанц≥њ, х≥м≥чн≥ комб≥нати, ракетно-косм≥чна техн≥ка. ѕ≥двищуЇ небезпеку концен-трац≥¤ транспортних комун≥кац≥й на земл≥, вод≥ та в пов≥тр≥ тощо.
≈фективними при створенн≥ систем безпеки Ї узагальненн¤ та анал≥з досв≥ду експлуатац≥њ р≥зних техн≥чних об'Їкт≥в не т≥льки на галузевому, а й на м≥жгалузевому р≥вн≥, а також математичне моде-люванн¤.
¬елике значенн¤ маЇ вивченн¤ св≥тового досв≥ду впровадженн¤ техн≥ки безпеки. Ќе одне дес¤тир≥чч¤ ≥снуЇ ћ≥жнародна асоц≥ац≥¤ сусп≥льноњ безпеки при ћ≥жнародн≥й орган≥зац≥њ прац≥. ¬она регу-л¤рно проводить симпоз≥уми ≥ конференц≥њ, активно вивчаЇ та обго-ворюЇ сучасн≥ проблеми безпеки на виробництв≥, щоб запоб≥гти не-щасним випадкам та профес≥йним захворюванн¤м, поширюЇ ≥нфор-мац≥ю з техн≥ки безпеки у р≥зних галуз¤х виробництва. ”часть ”к-рањни в ц≥й орган≥зац≥њ даЇ можлив≥сть використовувати набутий м≥жнародний досв≥д.
«датн≥сть людини до прац≥ становить частину њњ особистост≥. ѕор¤д з економ≥чною людин≥ притаманна й духовна життЇд≥¤льн≥сть. “ому на розвиток людини впливаЇ не лише вдосконаленн¤ техн≥ки ≥ техноло-г≥њ, хоч останнЇ ≥ Ї визначальним фактором, завд¤ки ¤кому посилюЇтьс¤ процес ≥нтелектуал≥зац≥њ прац≥. –азом з тим зростаЇ осв≥чен≥сть насе-
ленн¤, пол≥пшуютьс¤ соц≥альн≥ умови житт¤, розвиваЇтьс¤ сфера куль-тури. –озвинут≥ крањни дос¤гли пом≥тних усп≥х≥в у перетворенн≥ най-маного прац≥вника на партнера-п≥дприЇмц¤, п≥двищенн≥ за≥нтересо-ваност≥ роб≥тника у розвитку та вдосконаленн≥ виробництва. «авд¤-ки матер≥альному стимулюванню роб≥тники .беруть участь у вдоско-наленн≥ техн≥ки ≥ технолог≥њ, орган≥зац≥њ прац≥ тощо. “ак, спочатку в япон≥њ, а пот≥м у —Ўј та ≥нших розвинутих крањнах набули поширенн¤ гуртки пол≥пшенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ, у ¤ких люди реал≥зують своњ творч≥ зд≥бност≥, а власники ф≥рм матер≥ально заохочують њх до цього, що приводить до зростанн¤ доходу ¤к власник≥в, так ≥ прац≥вник≥в.
« метою вдосконаленн¤ виробництва, дос¤гненн¤ найвищих його результат≥в на ф≥рмах створюютьс¤ групи ризику - тимчасов≥ на-уков≥ колективи, ¤к≥ об'Їднують талановитих, ≥н≥ц≥ативних ≥нженер≥в ≥ науковц≥в, розробл¤ють перспективн≥ науково-техн≥чн≥ ≥дењ та мате-р≥ал≥зують њх у нових виробах. “ак≥ колективи усп≥шно розв'¤зують актуальн≥ проблеми сучасного науково-техн≥чного прогресу. —тво-рюютьс¤ ≥ спец≥альн≥ ф≥рми ризику - венчурн≥, ¤к≥ розробл¤ють нов≥ напр¤ми розвитку виробництва.
–озвиток творчост≥ мас, д≥¤льн≥сть рац≥онал≥затор≥в ≥ винах≥дни-к≥в в≥д≥грають дедал≥ зростаючу роль. ѕроте в наш≥й крањн≥ нова-торський потенц≥ал використовуЇтьс¤ недостатньо. Ћише 1/3 вина-ход≥в застосовуЇтьс¤ у народному господарств≥. Ќезначною Ї частка впровадженн¤ високоефективних винаход≥в.
—ьогодн≥ еколог≥чний аспект проблеми гуман≥зац≥њ умов прац≥ ≥ житт¤ людини маЇ велике значенн¤. «абрудненн¤ пов≥тр¤, води та земл≥ негативно позначаЇтьс¤ на здоров'њ людини, викликаЇ хворо-би, знижуЇ працездатн≥сть, скорочуЇ тривал≥сть житт¤. «м≥на еко-лог≥чного становища людини - це глобальна, м≥жнародна проблема.
¬ окремих м≥сц¤х планети склалос¤ кризове еколог≥чне стано-вище. Ќа територ≥њ колишнього C–—– це рег≥они јральського, „ор-ного, јзовського,  асп≥йського мор≥в, територ≥њ, ¤к≥ постраждали в≥д авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈—, та ≥н.
ƒокор≥нна зм≥на еколог≥чного становища вимагаЇ розробки еко-лог≥чного законодавства, широкого впровадженн¤ безв≥дходноњ та ресурсозбер≥гаючоњ технолог≥њ. ” розвинутих крањнах застосуванн¤ технолог≥й, при ¤ких в≥дходи одного виду виробництва Ї сирови-ною дл¤ ≥ншого, даЇ значну економ≥ю.
ѕор¤д з передовою технолог≥Їю важливу роль в оздоровленн≥ навколишнього середовища в≥д≥грають економ≥чн≥ санкц≥њ проти тих, хто його забруднюЇ, система оподаткуванн¤, ¤ка гарантуЇ в≥днов-ленн¤ природи.
ѕ≥двищуЇтьс¤ статус державноњ еколог≥чноњ експертизи, пози-тивний висновок ¤коњ щодо проекту будь-¤кого великого промис-лового об'Їкта повинен передувати його зведенню.
Ќа еколог≥чне становище значною м≥рою впливаЇ функц≥онуванн¤ об'Їкт≥в енергетики. Ќаприклад, при спалюванн≥ вуг≥лл¤, нафти, газу в атмосферу щор≥чно викидаЇтьс¤ близько 20 млрд т вуглекислого газу, вм≥ст ¤кого в атмосфер≥ сьогодн≥ на 15-20 в≥дсотк≥в переви-щуЇ р≥вень 40-х рок≥в. ÷е негативно позначаЇтьс¤ на тепловому ба-ланс≥ «емл≥, призводить до створенн¤ "парникового ефекту". ¬ усьому св≥т≥ ведетьс¤ робота щодо удосконаленн¤ енергетики, пошук но-вих, нетрадиц≥йних, еколог≥чно безпечних джерел енерг≥њ (сон¤чноњ, в≥тровоњ тощо).
ћотивац≥йний механ≥зм прац≥ включаЇ насамперед так≥ загаль-нолюдськ≥, загальноеконом≥чн≥ елементи, ¤к потреби та ≥нтереси лю-дини, адже заради њх задоволенн¤ людина виробл¤Ї р≥зн≥ блага. —ти-мули до прац≥ можуть бути матер≥альними ≥ моральними, духовними. —еред перших - зароб≥тна плата, прем≥њ, р≥зн≥ винагороди; серед других - найр≥зноман≥тн≥ш≥ форми морального заохоченн¤.
ѕор¤д з цими двома групами стимул≥в ≥снуЇ ще одна, ¤ка пов'¤за-на з самою трудовою д≥¤льн≥стю. ÷е умови прац≥, њњ зм≥ст, престиж-н≥сть, в≥льний час. —оц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ показують, що при досить високому р≥вн≥ матер≥ального забезпеченн¤ фактори твор-чого характеру прац≥ та в≥льного часу в≥д≥грають вир≥шальну роль у вибор≥ профес≥њ.
 ожн≥й економ≥чн≥й систем≥ властивий св≥й мотивац≥йний ме-хан≥зм прац≥, ¤кий пор¤д ≥з загальнолюдськими м≥стить й специ-ф≥чн≥ елементи.
√уман≥зац≥¤ виробництва ускладнюЇ мотивац≥ю прац≥, а отже, ≥ методи њњ стимулюванн¤. ƒл¤ багатьох прац≥вник≥в визначальну роль в≥д≥грають матер≥альн≥ стимули. ѕроте останн≥м часом зб≥льшуЇтьс¤ частка прац≥вник≥в, ¤к≥ в≥ддають перевагу не висок≥й зароб≥тн≥й плат≥, а творчому процесу. ¬сезростаючу роль у мотивац≥њ прац≥ в≥д≥граЇ скороченн¤ робочого часу та зб≥льшенн¤ в≥льного. —оц≥олог≥чн≥ дос-л≥дженн¤, проведен≥ у крањнах ™≈—, ви¤вили, що 51 в≥дсоток самод≥-¤льного населенн¤ в≥ддали перевагу скороченню робочого часу, а 42 в≥дсотки - зростанню зароб≥тноњ плати. ” Ќ≥меччин≥ в≥д 1/3 до половини найманих роб≥тник≥в згодн≥ на скороченн¤ робочого часу, ¤ке супроводжувалос¤ б зменшенн¤м зароб≥тноњ плати.
ќтже, сп≥вв≥дношенн¤ мотив≥в прац≥ та в≥дпов≥дних њм стимул≥в визначаЇтьс¤ р≥внем розвитку продуктивних сил, доход≥в населен-н¤. ѕроте безперечним Ї те, що ≥з забезпеченн¤м високого р≥вн¤ житт¤ серед мотив≥в всезростаючу роль в≥д≥граЇ скороченн¤ робо-чого ≥ зб≥льшенн¤ в≥льного часу.
јнгл≥йськ≥ соц≥ологи встановили, що, коли середн≥й добре навче-ний роб≥тник працюЇ .без додаткових стимул≥в, обс¤г виробництва становить 50-70 в≥дсотк≥в обс¤гу, ¤кий дос¤гаЇтьс¤ за умов його стимулюванн¤. ѕ≥дрив системи стимул≥в у колишньому —–—–, по-
ширенн¤ зр≥вн¤л≥вки призвели до того, що в середин≥ 80-х рок≥в повною м≥рою працювало лише 1/3 зайн¤тих у народному госпо-дарств≥. “од≥ ж лен≥нградськ≥ соц≥ологи провели анал≥з, ¤кий пока-зав, що при оплат≥ за працею 60 в≥дсотк≥в роб≥тник≥в були готов≥ зб≥льшити продуктивн≥сть прац≥ на 10-15, 20 в≥дсотк≥в роб≥тник≥в - на 30, а 10 - на 50 в≥дсотк≥в.
—ьогодн≥ важливе значенн¤ маЇ ступ≥нь задоволенн¤ людей пра-цею. ƒос¤гненн¤ науково-техн≥чного прогресу зумовили чимало нового у мотивац≥њ прац≥ людей. Ќаприклад, зростаЇ роль фактор≥в, ¤к≥ забезпечують дальше розгортанн¤ творчих зд≥бностей людини, нове ставленн¤ њњ до прац≥ не т≥льки ¤к до необх≥дност≥, а й ¤к до потреби, до форми самови¤вленн¤. ѕрирод≥ сучасного виробни-цтва внутр≥шньо властивий колектив≥зм, ¤кий в≥дкриваЇ можли-вост≥ дл¤ розвитку таких метод≥в стимулюванн¤ прац≥, ¤к≥ б п≥дно-сили людину ≥ всеб≥чно актив≥зували њњ д≥¤льн≥сть.
¬еликоњ шкоди механ≥зму стимулюванн¤ прац≥ завдав тотальний державний патернал≥зм, ¤кий, наприклад, мав м≥сце в колишньому —–—–. «а цих умов людина не могла про¤вл¤ти ≥н≥ц≥ативу, п≥дприЇм-лив≥сть, оск≥льки так≥ питанн¤, ¤к, де працювати, ск≥льки заробл¤ти, ¤к≥ виконувати роботи та багато ≥нших, за нењ вир≥шувала держава.
≤сторичний досв≥д переконав, що обмеженн¤ можливостей лю-дини у розвитку њњ активност≥, зниженн¤ њњ в≥дпов≥дальност≥ за ¤к≥сть власного добробуту неминуче обертаютьс¤ значними втратами дл¤ сусп≥льства, зменшують нац≥ональне багатство. Ўл¤х до економ≥ч-ноњ свободи людини прол¤гаЇ через подоланн¤ њњ в≥дчуженост≥ в≥д засоб≥в та результат≥в виробництва. ѕ≥дприЇмництво ≥ винах≥дли-в≥сть - найб≥льш ¤скравий приклад творчоњ активност≥ людини, мотив≥в њњ життЇд≥¤льност≥. “абу на п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть, на-кладене командно-адм≥н≥стративною системою, було найб≥льшим гальмом економ≥чного прогресу.
—в≥това практика виробила ефективну ринково-господарську систему, ¤ка передбачаЇ поЇднанн¤ великих, середн≥х та др≥бних п≥дприЇмств, р≥зноман≥тн≥сть та багатор≥внев≥сть суб'Їкт≥в власност≥, ¤к≥ виступають у сусп≥льств≥ у вигл¤д≥ соц≥альних прошарк≥в. ‘унк-ц≥онуванн¤ державних, колективних, приватних та зм≥шаних форм власност≥ в≥дкриваЇ широкий виб≥р вид≥в виробничоњ д≥¤льност≥, що даЇ змогу стимулювати прагненн¤ прац≥вник≥в до п≥двищенн¤ ефек-тивност≥ виробництва.