–озд≥л 5
≈ ќЌќћ≤„Ќј —»—“≈ћј —”—ѕ≤Ћ№—“¬ј ≤ ¬Ћј—Ќ≤—“№
І 1. «м≥ст економ≥чноњ системи та њњ структурн≥ елементи
¬ основ≥ розвитку людського сусп≥льства лежить виробництво матер≥альних ≥ духовних благ, ≥нших ц≥нностей, ц≥л≥сна сукупн≥сть ¤ких забезпечуЇ умови життЇд≥¤льност≥ людини. Ѕудь-¤ке сусп≥ль-ство, особливо високорозвинуте сучасне, ¤вл¤Ї собою соц≥альну систему. —оц≥альна система - це складноорган≥зована впор¤дко-вана ц≥л≥сн≥сть, що включаЇ окремих ≥ндив≥д≥в та соц≥альн≥ сп≥льно-ти^ ¤к≥. об'Їднан≥ р≥зноман≥тними зв'¤зками ≥ взаЇмов≥дносинами, специф≥чними за своЇю природою.
¬ажливою п≥дсистемою сусп≥льства, основою соц≥альноњ систе-ми Ї економ≥чна система. ¬ ход≥ виробництва, розпод≥лу, обм≥ну та споживанн¤ благ м≥ж учасниками цих процес≥в складаютьс¤ ≥ по-ст≥йно вдосконалюютьс¤ р≥зноман≥тн≥ за своњм зм≥стом економ≥чн≥ в≥дносини. ќстаннЇ ви¤вл¤Їтьс¤ через економ≥чну повед≥нку суб'Їк-т≥в господарюванн¤.
 онкретна ≥сторична сукупн≥сть економ≥чних в≥дносин, що в≥д-пов≥даЇ систем≥ продуктивних сил ≥ взаЇмод≥Ї з нею, розвиваЇтьс¤ на основ≥ д≥њ ¤к об'Їктивних економ≥чних закон≥в, так ≥ суб'Їктив-них фактор≥в, визначаЇ сутн≥сть економ≥чноњ системи сусп≥льства.
ќтже, економ≥чна система - це сфера функц≥онуванн¤ продукт. тивних сил ≥ економ≥чних в≥дносин, взаЇмод≥¤ ¤ких характеризуЇ сукупн≥сть орган≥зац≥йних форм та вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥.
—труктурн≥ ланки, що утворюють р≥зноман≥тн≥ економ≥чн≥ сис-теми, за своњм зм≥стом неоднор≥дн≥. ¬они поЇднують у соб≥ за-гальн≥ та специф≥чн≥, основн≥ та пох≥дн≥, нов≥, що народжуютьс¤, та в≥дмираюч≥ стар≥, перех≥дн≥ та пром≥жн≥ економ≥чн≥ форми, кож-на з ¤ких функц≥онуЇ на основ≥ сп≥льноњ дл¤ вс≥Їњ системи ≥ разом з тим власноњ лог≥ки розвитку. ¬ сучасних економ≥чних умовах струк-турн≥ елементи системи характеризуютьс¤ динам≥змом, м≥нлив≥стю, суперечн≥стю розвитку. ÷им визначаЇтьс¤ необх≥дн≥сть структурноњ диференц≥ац≥њ складових ланок економ≥чноњ системи сусп≥льства, без ¤коњ неможливо п≥знати об'Їктивн≥ закони та принципи њњ функц≥онуванн¤.
Ѕудь-¤ка економ≥чна система характеризуЇтьс¤ ≥Їрарх≥чн≥стю, прагне набути стану ц≥л≥сност≥ та орган≥чност≥.
≤Їрарх≥¤ системи визначаЇтьс¤ м≥сцем њњ елемент≥в в соц≥альн≥й структур≥ та механ≥змом њх субординац≥њ. “ип взаЇмозв'¤зку еле-
мент≥в системи може бути "вертикальним" або "горизонтальним". ¬ертикальна залежн≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ у в≥дносинах примусу, вла-ди - п≥дкори, керованост≥ - п≥длеглост≥. √оризонтальн≥ зв'¤зки Ї партнерськими, добров≥льними, конкурентними.
” соц≥альне ор≥Їнтованих економ≥чних системах дом≥нують саме партнерськ≥ взаЇмини. ќсобливе м≥сце в становленн≥, функц≥ону-ванн≥ та розвитку економ≥чноњ системи належить њњ суб'Їктам ¤к активн≥й руш≥йн≥й, перетворююч≥й сил≥.  ожний суб'Їкт Ї нос≥Їм певних прав, обов'¤зк≥в та в≥дпов≥дальност≥, ¤к≥ реал≥зуЇ в процес≥ своЇњ функц≥ональноњ д≥¤льност≥. «алежно в≥д цього ≥снують р≥зно-ман≥тн≥ класиф≥кац≥њ економ≥чних суб'Їкт≥в: ≥ндив≥д, колектив, дер-жава; виробник (продавець), посередник, споживач (покупець); ф≥-зичн≥ та юридичн≥ особи; в≥тчизн¤н≥ та ≥ноземн≥; ≥нституц≥ональн≥ (виробнич≥ п≥дприЇмства, банки, б≥рж≥) тощо.
Ќа¤вн≥сть не т≥льки необх≥дних, а й достатн≥х елемент≥в дл¤ само-розвитку, самов≥дтворенн¤, пол≥функц≥ональноњ д≥¤льност≥ системи характеризуЇ њњ ц≥л≥сн≥сть, самодостатн≥сть. ќзнака орган≥чност≥ сис-теми вказуЇ на внутр≥шню, родинно-генетичну Їдн≥сть, чистоту, не-чужинн≥сть њњ елемент≥в. „им б≥льше в економ≥чн≥й систем≥ перех≥д-них, зм≥шаних ¤вищ, форм та процес≥в, тим нижчий ступ≥нь њњ орга-н≥чност≥, чистоти. “аку тенденц≥ю розвитку не сл≥д розц≥нювати ¤к однозначно негативну. якщо в сучасних умовах взаЇмозалежн≥сть, взаЇмопереплет≥нн¤, конвергенц≥¤ розвитку економ≥чних систем збага-чують, вдосконалюють одна одну - це прогресивний процес.
≈коном≥чна система характеризуЇтьс¤ р≥зними сферами функц≥о-нуванн¤, р≥вн¤ми господарюванн¤ њњ суб'Їкт≥в.
—учасна економ≥чна система Ї не сукупн≥стю ≥ндив≥дуальних господарств одного р≥вн¤, а складною субординованою системою трьох р≥вн≥в, що взаЇмод≥ють (рис. 3).
–озвинен≥сть, взаЇмод≥¤ та взаЇмодоповненн¤ економ≥чних р≥в-н≥в Ї запорукою ст≥йкост≥, динам≥чност≥ та ефективноњ результа-тивност≥ системи.
«датн≥сть комплексно, адекватно ≥ своЇчасно реагувати на зм≥ни навколишнього середовища св≥дчить про моб≥льн≥сть економ≥чноњ системи. ÷е, в свою чергу, Ї запорукою ¤к макро-, так ≥ м≥кроеко-ном≥чноњ р≥вноваги.
≈коном≥чна система маЇ три основн≥ ланки, п≥дсистеми: еконо-м≥чну структуру продуктивних сил сусп≥льства, систему економ≥ч-них в≥дносин ≥ механ≥зм господарюванн¤.
ѕродуктивн≥ сили - це система економ≥чних фактор≥в, ¤к≥ в процес≥ сусп≥льного под≥лу прац≥ забезпечують перетворенн¤ нав-колишнього середовища, створюють блага дл¤ задоволенн¤ потреб людини ≥ сусп≥льства, визначають р≥вень продуктивност≥ сусп≥льноњ прац≥.

–»—.3
≈коном≥чн≥ в≥дносини ¤вл¤ють собою сукупн≥сть соц≥ально-еко-ном≥чних та орган≥зац≥йно-виробничих зв'¤зк≥в м≥ж господарюю-чими суб'Їктами в процес≥ виробництва, розпод≥лу, обм≥ну та спо-живанн¤ матер≥альних благ, послуг ≥ доход≥в.
ћехан≥зм господарюванн¤ узгоджуЇ функц≥онуванн¤ ≥ розви-ток ланок економ≥чноњ системи, приводить у в≥дпов≥дн≥сть продук-тивн≥ сили ≥ економ≥чн≥ в≥дносини. ¬≥н ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть кон-кретних форм господарюванн¤, орган≥зац≥йно-≥нституц≥ональних систем, метод≥в та важел≥в регулюванн¤ економ≥чних процес≥в.
ћехан≥зм господарюванн¤ вт≥люЇ д≥ю ¤к суб'Їктивних, так ≥ об'Їк-тивних фактор≥в. ¬плив суб'Їктивних фактор≥в визначаЇтьс¤ ц≥ле-спр¤мованою д≥¤льн≥стю людини та њњ сусп≥льних утворень. ќб'Їк-тивн≥ фактори означають незалежний в≥д вол≥ та св≥домост≥ люди-ни, визначений д≥Їю економ≥чних закон≥в переб≥г соц≥ально-еконо-м≥чних процес≥в. Ќехтуванн¤ об'Їктивними факторами, керован≥сть у своњх д≥¤х суб'Їктивними бажанн¤ми ≥ дов≥льними р≥шенн¤ми
окремих посадових ос≥б призводить до волюнтаризму, гальмуЇ роз-виток системи. ѕроте об'Їктивн≥ закони ви¤вл¤ють себе ≥ реал≥зу-ютьс¤ через д≥¤льн≥сть людей, сусп≥льних ≥нституц≥й, держави. „им вищий ступ≥нь п≥знанн¤ економ≥чних закон≥в, в≥дпов≥дност≥ соц≥аль-но-пол≥тичноњ та економ≥чноњ практики њхн≥м вимогам, тим посту-пов≥шим ≥ прогресивн≥шим Ї розвиток сусп≥льноњ системи.
ќтже, механ≥зм господарюванн¤ Ї сукупн≥стю форм орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ сусп≥льними д≥¤ми економ≥чних суб'Їкт≥в, спр¤мова-них на реал≥зац≥ю економ≥чних закон≥в.
÷ентральне м≥сце в економ≥чн≥й систем≥ належить людин≥. як головна продуктивна сила, уособленн¤ економ≥чних в≥дносин, суб'Їкт ≥ об'Їкт господарськоњ д≥¤льност≥, нос≥й ≥ реал≥затор економ≥чних потреб та ≥нтерес≥в вона поЇднуЇ ≥ узгоджуЇ функц≥онуванн¤ вс≥х ланок економ≥чноњ системи. ћ≥сце людини в сусп≥льн≥й ≥Їрарх≥њ, можлив≥сть ≥ форми њњ самореал≥зац≥њ зумовлюють характер еконо-м≥чноњ системи. ѕол≥структурн≥сть ≥ пол≥функц≥ональн≥сть людини визначають двоњстий характер продуктивних сил.
« одного боку, вони постають ¤к натурально-речов≥, а з ≥ншо-го - ¤к сусп≥льн≥. « останн≥ми пов'¤зане пон¤тт¤ технолог≥чного способу виробництва, що в≥дображуЇ поЇднанн¤ засоб≥в прац≥ з орган≥зац≥Їю виробництва. ѕерех≥д в≥д одного технолог≥чного спо-собу виробництва до ≥ншого в≥дбуваЇтьс¤ завд¤ки ¤к≥сним зм≥нам у характер≥ засоб≥в прац≥, прогресу науки ≥ техн≥ки.
¬≥дпов≥дно до свого двоњстого характеру продуктивн≥ сили сус-п≥льства функц≥онують ≥ ¤к техн≥ка та технолог≥¤, ≥ ¤к сусп≥льний орган≥зм. —пециф≥ка процесу прац≥ людей пол¤гаЇ в тому, що одно-часно в≥дбуваЇтьс¤ взаЇмод≥¤ њх з природою ≥ м≥ж собою з приводу виробництва.
” структур≥ продуктивних сил людин≥ та њњ прац≥ належить цен-тральне м≥сце не лише ¤к найактивн≥ш≥й складов≥й частин≥, а й ¤к безпосередньому джерелу матер≥ально-речових елемент≥в, що вхо-д¤ть до њх складу. ÷е надзвичайно важливе теоретичне положенн¤ було доведено ще представниками класичноњ школи пол≥тичноњ еко-ном≥њ ј. —м≥том ≥ ƒ. –≥кардо.
ћатер≥ально-речов≥ засоби виробництва розгл¤даютьс¤ двоњсто - ¤к матер≥ал≥зац≥¤ прац≥ людини ≥ ¤к знар¤дд¤ ц≥Їњ прац≥. як голов-ний елемент засоб≥в виробництва останн≥ можуть реал≥зувати свою сусп≥льну корисн≥сть лише в процес≥ використанн¤ њх у предметн≥й д≥¤льност≥ людини. ѕоза таким споживанн¤м вони виступають ¤к потенц≥йн≥ структурн≥ елементи виробництва.
ќтже, за своњм зм≥стом матер≥ально-речов≥ продуктивн≥ сили Ї орган≥чним вт≥ленн¤м уречевленоњ й живоњ прац≥, функц≥ональним поЇднанн¤м людини ≥ засоб≥в прац≥, що зд≥йснюЇтьс¤ у виробничо-му процес≥. ¬ ход≥ виробничого споживанн¤ матер≥ально-речов≥ продуктивн≥ сили набувають новоњ ¤кост≥ - перетворюютьс¤ на продуктивну силу людини.
Ѕудь-¤кий елемент матер≥ально-речових продуктивних сил завжди Ї безпосередн≥м продовженн¤м природних сил людини, њњ енергетич-ного потенц≥алу. ¬икористанн¤ енерг≥њ домашн≥х тварин ≥ води, пари, електрики, токарного верстата, автоматизованих систем, транспорт-них засоб≥в ≥ сучасних комун≥кац≥йних структур, у тому числ≥ косм≥ч-них комплекс≥в, сл≥д розгл¤дати ¤к робоч≥ органи людини, орган≥чне продовженн¤ њњ ф≥зичного уособленн¤ та ≥нтелекту. ” цьому розу-м≥нн≥ продуктивн≥ сили Ї не лише результатом вт≥ленн¤ минулоњ прац≥ людини, а й безпосередн≥м енергетичним потенц≥алом њњ прац≥.
 оли розгл¤даютьс¤ продуктивн≥ сили у зв'¤зку з працею люди-ни, йдетьс¤ про продуктивну силу не ≥ндив≥дуальноњ, а сусп≥льноњ прац≥. “акий п≥дх≥д маЇ ≥сторичну основу, адже процес в≥докрем-ленн¤ людини в≥д тваринного св≥ту йшов ¤к процес утвердженн¤ не окремо вз¤того ≥ндив≥да, а ¤к частки виробничого колективу, племен≥, роду, а пот≥м ≥ сусп≥льства.
 онстатац≥¤ структурноњ двоњстост≥ продуктивних сил сусп≥льст-ва маЇ не т≥льки теоретичне, а й практичне значенн¤. ѕроблема прискоренн¤ темп≥в зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ не вичерпу-Їтьс¤ розвитком техн≥ки ≥ технолог≥њ. ¬иробничий досв≥д пров≥дних заруб≥жних ф≥рм св≥дчить, що пр¤м≥ ≥нвестиц≥њ в основний кап≥тал не завжди Ї визначальними. ™ приклади, коли грошов≥ вкладенн¤ заруб≥жних ф≥рм у живий кап≥тал (людський фактор виробництва) та орган≥зац≥ю виробничого процесу (управл≥нн¤, систему поста-чанн¤ й реал≥зац≥њ готовоњ продукц≥њ, маркетинг тощо) у к≥лька ра-з≥в перевищують ≥нвестиц≥њ безпосередньо в техн≥ку ≥ технолог≥ю. ÷е досить стаб≥льна тенденц≥¤ розвитку. «а даними спец≥ального кон'юнктурного огл¤ду, ≥нвестиц≥њ 400 пров≥дних корпорац≥й —Ўј у живий кап≥тал та орган≥зац≥ю виробничого процесу дос¤гали в окрем≥ роки повоЇнного пер≥оду понад 80 в≥дсотк≥в.
«розум≥лою у зв'¤зку з цим стаЇ ≥нвестиц≥йна пол≥тика, що скла-лас¤ на «аход≥: вкладенн¤ в основний кап≥тал, техн≥чне ≥ техноло-г≥чне переоснащенн¤ виробництва може зд≥йснюватис¤ лише за умови створенн¤ в≥дпов≥дноњ орган≥зац≥йноњ структури ≥ квал≥ф≥ка-ц≥йного потенц≥алу виробничого персоналу вс≥х р≥вн≥в - в≥д роб≥т-ника до президента виробничого об'Їднанн¤ (корпорац≥њ).
ѕотребуЇ пр≥оритетноњ уваги перебудова орган≥зац≥йних ланок виробництва, без ¤коњ нов≥тн≥ техн≥ка й технолог≥¤ не дають необ-х≥дноњ в≥ддач≥, а в багатьох випадках нав≥ть стають збитковими. ÷е п≥дтверджуЇ теоретичне положенн¤ про структурну двоњст≥сть про-дуктивних сил сусп≥льства при тому, що њхн≥й матер≥ально-речовий зм≥ст ≥ заснована на сусп≥льному под≥л≥ прац≥ економ≥чна форма њх орган≥зац≥њ д≥алектичне Їдин≥.
—пециф≥ка економ≥чноњ системи сусп≥льства визначаЇтьс¤ соц≥-ально-економ≥чними виробничими в≥дносинами, ¤к≥ мають складну ≥ багатогранну структуру, що грунтуЇтьс¤ на в≥дносинах власност≥. ¬ласн≥сть визначаЇ сусп≥льний спос≥б поЇднанн¤ робочоњ сили з засобами виробництва та в≥дпов≥дн≥ стосунки м≥ж людьми з приво-ду привласненн¤ матер≥ально-речових елемент≥в ≥ результат≥в ви-робничого процесу. ќдночасно в≥дносини власност≥ зумовлюють ≥сторичну специф≥ку сусп≥льства, його соц≥альну структуру, пану-ючу систему пол≥тичноњ та економ≥чноњ влади.
—оц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини Ї ц≥л≥сною, структурно субор-динованою системою, що пост≥йно розвиваЇтьс¤ в≥д простого до складного. ќсновою цього процесу Ї розвиток продуктивних сил сусп≥льства, њхньоњ матер≥ально-речовоњ та економ≥чноњ структури. ѕри цьому виробнич≥ в≥дносини можуть в≥д≥гравати двоњсту роль:
двигуна, що стимулюЇ ≥ прискорюЇ розвиток продуктивних сил, або сили, що гальмуЇ цей розвиток.
¬одночас кожна система соц≥ально-економ≥чних в≥дносин маЇ й в≥дносну самост≥йн≥сть, ¤ка формуЇтьс¤ на основ≥ св≥домоњ д≥¤ль-ност≥ людини, що бере участь у процес≥ виробництва, розпод≥лу, обм≥ну ≥ споживанн¤ створюваних ц≥нностей. ќтже, система соц≥-ально-економ≥чних в≥дносин формуЇтьс¤ ≥ розвиваЇтьс¤ ¤к система св≥домо осмисленоњ функц≥њ людини, що орган≥чно поЇднуЇ у своњй структур≥ об'Їктивн≥ й суб'Їктивн≥ чинники.
¬ажливим питанн¤м Ї класиф≥кац≥¤ економ≥чних систем. ≈ко-ном≥чна система - складне, багатоструктурне ≥ пол≥функц≥ональне соц≥ально-економ≥чне ¤вище. ¬ економ≥чн≥й л≥тератур≥ визначають р≥зн≥ модел≥, типи економ≥чних систем.  ласиф≥кац≥¤ њх залежить в≥д р≥зних критер≥њв. √оловними з них Ї дом≥нуюча форма влас-ност≥, технолог≥чний спос≥б виробництва, спос≥б управл≥нн¤ ≥ коор-динац≥њ економ≥чноњ д≥¤льност≥ тощо.
ѕод≥л економ≥чних систем за перел≥ченими ознаками Ї певною м≥рою умовним. Ќаприклад, поширеною Ї класиф≥кац≥¤ економ≥ч-них систем за технолог≥чним способом виробництва, р≥внем роз-витку продуктивних сил. –озр≥зн¤ють до≥ндустр≥альне сусп≥льство - економ≥чну систему, в ¤к≥й дом≥нуЇ ручна прац¤; ≥ндустр≥альне су-сп≥льство, основою ¤кого Ї машинна прац¤; пост≥ндустр≥альне сус-п≥льство, що грунтуЇтьс¤ на автоматизован≥й прац≥, оснащен≥й комп'ютерною ≥нформац≥Їю. ќднак ц≥ системи суттЇво розр≥зн¤-ютьс¤ ≥ механ≥змом господарюванн¤, ≥ дом≥нуючим об'Їктом влас-ност≥, ≥ р≥зноман≥тн≥стю суб'Їкт≥в економ≥чноњ д≥¤льност≥.
Ѕагатокритер≥альним Ї под≥л економ≥чних систем на ринков≥ та адм≥н≥стративно-командн≥ системи. ќсновними характерними ри-сами ринковоњ економ≥ки Ї так≥: р≥зноман≥тн≥сть форм власност≥ при дом≥нуванн≥ приватноњ, пануванн¤ товарно-грошових в≥дносин, свобода п≥дприЇмництва, конкурентний механ≥зм господарюванн¤, матер≥альне стимулюванн¤, в≥льне ц≥ноутворенн¤, що грунтуЇтьс¤ на взаЇмод≥њ попиту ≥ пропозиц≥њ, регулююча економ≥чна роль держа-ви, особиста свобода, дом≥нуванн¤ ≥ндив≥дуального ≥нтересу тощо.
јдм≥н≥стративно-командна система заснована на пануванн≥ дер-жавноњ власност≥, одержавленн≥ народного господарства, в≥дсутност≥ конкуренц≥њ, директивному плануванн≥, неринкових господарських зв'¤зках, зр≥вн¤льному характер≥ розпод≥лу, ≥гноруванн≥ закон≥в товарно-грошового об≥гу, жорсткому ≥Їрарх≥чному п≥дпор¤дкуванн≥ суб'Їкт≥в господарюванн¤, нерозвиненост≥ або й в≥дсутност≥ рин-кового ментал≥тету тощо.
ќстанн≥м часом посилилис¤ дискус≥њ навколо пон¤ть "зм≥шана" ≥ "перех≥дна" економ≥ка. Ѕезперечно, це не тотожн≥ пон¤тт¤.
«м≥шана економ≥чна система, ¤ка характеризуЇ сучасн≥ розви-нен≥ крањни, еволюц≥онувала з економ≥ки чистого ринку, врахувала його недол≥ки ≥ в≥дмови. —учасн≥ розвинен≥ економ≥чн≥ системи ха-рактеризуютьс¤ р≥зноман≥тн≥стю форм власност≥ та господарюван-н¤, ¤к≥сними зрушенн¤ми у в≥дносинах приватноњ власност≥, кон-курентному механ≥зм≥, значною економ≥чною роллю держави, про-гнозуванн¤м соц≥ально-економ≥чних процес≥в тощо.
ѕерех≥дна економ≥чна система характерна дл¤ крањн, ¤к≥ зв≥ль-н¤ютьс¤ в≥д недол≥к≥в адм≥н≥стративно-командноњ системи. ¬ таких умовах трансформац≥йн≥ процеси в≥дбуваютьс¤ суперечливо, бурх-ливо, з гострими соц≥ально-економ≥чними потр¤с≥нн¤ми, кризови-ми ¤вищами.
—аме таке становище характерне дл¤ сучасноњ ”крањни, ≥нших крањн, що утворились на терен≥ колишнього —–—–, ус≥х крањн, що в≥дход¤ть в≥д командно-адм≥н≥стративноњ модел≥.
ƒл¤ жодноњ крањни немаЇ однозначних ≥ загальновизнаних шл¤-х≥в розвитку та безбол≥сних рецепт≥в дос¤гненн¤ добробуту ≥ про-гресу. ¬ розбудов≥ сучасноњ економ≥чноњ системи сл≥д всеб≥чно ви-користовувати надбанн¤ ≥ досв≥д функц≥онуванн¤ св≥товоњ цив≥л≥-зац≥њ, враховуючи при цьому власн≥ специф≥чн≥ умови, можливост≥ та ментальн≥сть.
І 2. ќснови анал≥зу в≥дносин власност≥
—оц≥ально-економ≥чною основою функц≥онуванн¤ економ≥чноњ системи Ї в≥дносини власност≥. ¬ласн≥сть ¤к комплекс в≥дносин, багатом≥рне та багатор≥вневе ¤вище, ≥ соц≥ально-економ≥чний про-цес характеризуЇтьс¤ пол≥функц≥ональн≥стю ≥ пол≥результативн≥стю.
—труктурна складн≥сть в≥дносин власност≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у багато-аспектност≥ процесу њњ ≥сторичного розвитку. –озр≥зн¤ють соц≥альн≥, пол≥тичн≥, морально-психолог≥чн≥ та, нав≥ть, ≥деолог≥чн≥ аспекти влас-
ност≥, ќднак найважлив≥шими Ї економ≥чне ≥ юридичне розум≥нн¤ власност≥, ¤к≥ не сл≥д н≥ ототожнювати, н≥ протиставл¤ти.
¬ласн≥сть в економ≥чному розум≥нн≥ Ї ≥сторично ≥ лог≥чно визна-ченою. як соц≥ально-економ≥чна категор≥¤ вона визначаЇтьс¤ сту-пенем розвитку продуктивних сил ≥ характеризуЇтьс¤ системою об'Їктивно обумовлених, ≥сторично м≥нливих в≥дносин м≥ж суб'Їк-тами господарюванн¤ в процес≥ виробництва, розпод≥лу, обм≥ну та споживанн¤ благ, що характеризуютьс¤ привласненн¤м засоб≥в виробництва та його результат≥в.
≤накше кажучи, соц≥ально-економ≥чна сутн≥сть власност≥ розкри-ваЇтьс¤ ≥ реал≥зуЇтьс¤ в площин≥ взаЇмод≥њ "людина - людина".
¬ласн≥сть же в юридичному розум≥нн≥ в≥дтворюЇтьс¤ системою зв'¤зк≥в "людина - р≥ч". як юридично-правова категор≥¤ власн≥сть в≥дображуЇ майнов≥ в≥дносини, св≥дом≥, вольов≥ взаЇмозв'¤зки юри-дичних ≥ ф≥зичних ос≥б з приводу привласненн¤ благ, що закр≥пл¤-ютьс¤ системою в≥дпов≥дних прав власност≥.
ƒл¤ анал≥зу економ≥чного зм≥сту власност≥ важливе значенн¤ маЇ розум≥нн¤ взаЇмозв'¤зку ≥ розмежуванн¤ в≥дносин власност≥ та економ≥чних в≥дносин. „асто ц≥ пон¤тт¤ ототожнюютьс¤, що не Ї
виправданим.
ѕо-перше, в≥дносини власност≥ Ї сутн≥сними, системоутворюю-чими, тобто визначають характер функц≥онуванн¤ ≥ розвитку ком-плексу в≥дносин в≥дтворенн¤, пронизують кожний його елемент, але не в≥дбивають ус≥Їњ р≥зноман≥тност≥ њхн≥х вторинних та ≥нших
пох≥дних форм.
ѕо-друге, власн≥сть характеризуЇ д≥алектику взаЇмозв'¤зку економ≥чних та юридичних в≥дносин ≥ форм, соц≥ально-економ≥ч-ноњ сутност≥ та матер≥ально-речового зм≥сту. ¬ такому розум≥н-н≥ власн≥сть б≥льш м≥стка категор≥¤, н≥ж система економ≥чних в≥д-носин.
ѕовн≥ше ≥ глибше зрозум≥ти сутн≥сть в≥дносин власност≥ допо-може анал≥з њхньоњ структури.
—труктура власност≥, ¤к ≥ будь-¤коњ складноњ системи, багатобарв-на ≥ р≥зноман≥тна. –озгл¤немо њњ класиф≥кац≥ю за основними систе-моутворюючими ≥ структуровизначальними критер≥¤ми: внутр≥шньо-генетичним; суб'Їктами ≥ економ≥чними р≥вн¤ми; об'Їктами; типа-ми, формами та видами власност≥.
Ќайважлив≥шою дл¤ розкритт¤ сутност≥ в≥дносин власност≥ ≥ водночас найскладн≥шою дл¤ розум≥нн¤ Ї структура власност≥ з внутр≥шньогенетичноњ точки зору. ¬нутр≥шню побудову в≥дносин власност≥ через взаЇмод≥ю в≥дносин привласненн¤ ≥ в≥дчуженн¤
розкриваЇ рис. 4.
¬≥дносини привласненн¤ засоб≥в виробництва та його результа-т≥в - основа в≥дносин власност≥.

–»—.4
ѕривласненн¤ - це економ≥чний процес, спос≥б перетворенн¤ предмет≥в, ¤вищ природи ≥ сусп≥льства, њхн≥х корисних властиво-стей на реальн≥ умови життЇд≥¤льност≥ економ≥чних суб'Їкт≥в. —кла-довими привласненн¤ Ї в≥дносини волод≥нн¤, розпор¤дженн¤ ≥ ко-ристуванн¤.
¬олод≥нн¤ характеризуЇ не обмежену в час≥ належн≥сть об'Їкта власност≥ певному суб'Їкту, фактичне пануванн¤ суб'Їкта над об'Їк-том власност≥.
–озпор¤дженн¤ - зд≥йснюване власником або делеговане ним ≥ншим економ≥чним суб'Їктам право прийн¤тт¤ планових ≥ управ-л≥нських р≥шень з приводу функц≥онуванн¤ ≥ реал≥зац≥њ об'Їкта влас-ност≥.
 ористуванн¤ (використанн¤) - процес виробничого застосу-ванн¤ ≥ споживанн¤ корисних властивостей об'Їкта власност≥, а також створених за його допомогою благ.
—л≥д зауважити, що суб'Їкт привласненн¤ власност≥ Ї одночас-но володарем, розпор¤дником ≥ користувачем. ¬олодар реал≥зуЇ також права розпор¤дника ≥ користувача. –озпор¤дник може бу-ти користувачем, але далеко не завжди реал≥зуЇ себе ¤к володар.  ористувач окремих благ може функц≥онувати, зовс≥м не реал≥зу-ючи прав володар¤ ≥ розпор¤дника. ѕроте т≥льки в комплекс≥ в≥д-носини волод≥нн¤, розпор¤дженн¤ ≥ користуванн¤ становл¤ть про-цес привласненн¤ власност≥. ќднак сутн≥сть в≥дносин власност≥ не сл≥д обмежувати в≥дносинами привласненн¤, хоча вони ≥ Ї визна-чальними.
ѕарною категор≥Їю привласненн¤ Ї в≥дчуженн¤. ¬≥дчуженн¤ - процес перетворенн¤ д≥¤льност≥ та зд≥бностей людини на самост≥йну силу, оречевленн¤ результат≥в функц≥оную-чоњ ≥ндив≥дуальноњ та сусп≥льноњ прац≥ з перетворенн¤м власност≥
суб'Їкт≥в на об'Їкти економ≥чних в≥дносин.
ѕор¤д з власником завжди присутн≥й невласник. ѕривласнити можна т≥льки те, що в≥дчужуЇтьс¤. јкт привласненн¤ об'Їкта влас-ност≥ одним суб'Їктом Ї одночасно моментом в≥дчуженн¤ його дл¤
≥ншого суб'Їкта.
ќтже, процеси привласненн¤ ≥ в≥дчуженн¤ - це дв≥ д≥алектичн≥ сторони сутн≥сних в≥дносин власност≥. ѕротир≥чч¤ в систем≥ "при-власненн¤ - в≥дчуженн¤" Ї внутр≥шн≥м джерелом саморозвитку в≥дносин власност≥. —аме в цьому пол¤гаЇ могутн≥й позитивний за-р¤д цього д≥алектичного зв'¤зку.
ќбирати т≥ чи ≥нш≥ форми привласненн¤ ≥ в≥дчуженн¤ економ≥ч-них суб'Їкт≥в спонукають ¤к об'Їктивн≥, так ≥ суб'Їктивн≥ обстави-ни. ћехан≥зм примусу грунтуЇтьс¤ на сукупност≥ економ≥чних ≥ позаеконом≥чних метод≥в (див. рис. 4). ѕереважанн¤ тих чи ≥нших метод≥в визначаЇ пол≥тику "пр¤ника" чи "батога" з боку власника
до невласника.
«а суб'Їктами, тобто нос≥¤ми ≥ реал≥заторами в≥дносин власност≥, розр≥зн¤ють ≥ндив≥дуальну, колективну та державну власн≥сть (рис. 5). « розвитком сусп≥льства в≥дбуваЇтьс¤ к≥льк≥сне ≥ ¤к≥сне зростанн¤ суб'Їкт≥в власност≥. Ќос≥¤ми р≥зновид≥в ≥ндив≥дуальноњ власност≥ Ї ≥ндив≥ди, домашн≥ (с≥мейн≥) господарства найр≥знома-н≥тн≥шоњ функц≥ональноњ спр¤мованост≥.
 олективна власн≥сть реал≥зуЇтьс¤ через д≥¤льн≥сть корпорац≥й, кооператив≥в, рел≥г≥йних ≥ громадських об'Їднань та орган≥зац≥й, трудових колектив≥в р≥зних форм господарюванн¤ тощо.
”р≥зноман≥тнюютьс¤ форми державних суб'Їкт≥в власност≥. —е-ред них розр≥зн¤ють загальнодержавн≥ (ур¤дов≥, центральн≥ струк-тури, нац≥ональний банк тощо), територ≥ально-рег≥ональн≥ (кому-нально-мун≥ципальн≥ служби та ≥нш≥ органи м≥сцевого самовр¤ду-ванн¤), галузев≥ (м≥н≥стерства та в≥домства).

–»—.5
—истему суб'Їкт≥в власност≥ можна розгл¤дати ≥ за под≥лом њх на юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б, на в≥тчизн¤н≥ та ≥ноземн≥, сп≥льн≥ й зм≥шан≥ структури.
–озум≥нн¤ природи власност≥ доповнюЇ анал≥з системи об'Їкт≥в власност≥. ќб'Їктами власност≥ Ї засоби виробництва, земл¤, њњ на-дра, рослинний ≥ тваринний св≥т, робоча сила та результати њњ д≥-¤льност≥ - предмети матер≥альноњ та духовноњ культури, ц≥нн≥ па-пери, грош≥ тощо. ¬изначальними серед цього р≥зноман≥тт¤ Ї засо-би ≥ фактори виробництва. —аме власн≥сть на засоби виробництва характеризуЇ сутн≥сть ус≥Їњ сукупност≥ в≥дносин власност≥, в тому числ≥ механ≥зм розпод≥лу ≥ привласненн¤ результат≥в виробництва, доход≥в господарськоњ д≥¤льност≥.
¬ласник засоб≥в виробництва значною м≥рою привласнюЇ ≥ ре-зультати виробництва.
 ожному типу цив≥л≥зац≥њ притаманний специф≥чний дл¤ умов њњ ≥снуванн¤ дом≥нуючий об'Їкт власност≥, ¤кий найповн≥ше в≥дбиваЇ спос≥б взаЇмод≥њ людини з природою, дос¤гнутий р≥вень продук-тивност≥ сусп≥льноњ прац≥, особливост≥ привласненн¤ засоб≥в ≥ ре-зультат≥в виробництва.
ƒл¤ доцив≥л≥зац≥йного етапу розвитку людства таким об'Їктом було природне середовище - земл¤, тваринний ≥ рослинний св≥т, ¤к≥ у своњй ц≥л≥сност≥ орган≥чно зливалис¤ з суб'Їктом њх привлас-ненн¤ - перв≥сною людиною.
ƒом≥нуючим об'Їктом власност≥ аграрноњ цив≥л≥зац≥њ стала зем-л¤, ¤ка завд¤ки розвитку продуктивност≥ сусп≥льноњ прац≥ поступо-во перетворилас¤ з колективноњ основи ≥снуванн¤ людини на в≥д-окремлений зас≥б њњ виробничоњ д≥¤льност≥.
ќсоблив≥сть земл≥ ¤к засобу виробництва пол¤гаЇ в тому, що вона не Ї результатом людськоњ прац≥. ¬≥домий англ≥йський еконо-
м≥ст XIX ст. ƒж. —. ћ≥лль писав: "ќск≥льки основоположний при-нцип власност≥ пол¤гаЇ в наданн≥ люд¤м ус≥х гарант≥й на волод≥нн¤ тим, що створено њхньою працею ≥ нагромаджено завд¤ки њхн≥й ощадливост≥, цей принцип неможливо застосувати до того, що не Ї продуктом прац≥ - до оброблюваноњ субстанц≥њ земл≥". «емл¤ не створена людиною ≥ тому маЇ бути надбанн¤м ус≥х людей. якщо це буде ≥накше, то щойно народжений на св≥т побачить, що вс≥ дари природи вже привласнен≥ ≥ншими, а тим, хто щойно з'¤вивс¤, не залишилос¤ м≥сц¤. «розум≥ло, що це вже Ї певною несправедлив≥с-тю. “ому "держава може виступати у рол≥ Їдиного землевласника, а землероби мають бути орендар¤ми, що отримують своњ д≥л¤нки на п≥дстав≥ строкового чи безстрокового договору" .
Ќа ранн≥х ступен¤х розвитку людського сусп≥льства земл¤ не була об'Їктом ≥ндив≥дуального, приватного привласненн¤. Ћ. ћор-ган зазначав, що колективна власн≥сть на землю була загальним ¤вищем у варварських племен. ћ.  овалевський у "Ќарис≥ поход-женн¤ ≥ розвитку с≥м'њ та власност≥" (ћ., 1939, с. 56) також писав, що етнограф≥¤ та ≥стор≥¤ св≥дчать, що ≥ндив≥дуального присвоЇнн¤ земл≥ та њњ продукт≥в на перших ступен¤х розвитку людства не ≥сну-вало.
ѕроте в ≥сторичних межах аграрноњ цив≥л≥зац≥њ у р≥зних районах земноњ кул≥ в≥дпов≥дно до природно-кл≥матичних та ≥нших умов ви-робництва сформувалис¤ три локальн≥ цив≥л≥зац≥њ - аз≥атська, ан-тична ≥ германська, ¤ким була притаманна специф≥ка щодо влас-ност≥ на землю.
¬ умовах аз≥атськоњ цив≥л≥зац≥њ збер≥галас¤ сусп≥льна (племенна чи общинна) власн≥сть на землю. ¬ античн≥й цив≥л≥зац≥њ пан≥вною була приватна власн≥сть на землю. ” германськ≥й цив≥л≥зац≥њ д≥стала розвиток зм≥шана форма власност≥ - власником земл≥ виступали одночасно община (с≥м'¤) та глава с≥м'њ. «азначена диференц≥ац≥¤ в подальшому зумовила й специф≥ку р≥зноман≥тних локальних форм аграрноњ цив≥л≥зац≥њ, за ¤коњ власн≥сть на землю стала основою вс≥Їњ економ≥чноњ структури.
ѕринцип р≥зноман≥тност≥ форм власност≥ на землю ¤к важливо-го засобу виробництва спри¤Ї стаб≥льному розвитку економ≥чноњ системи. ѕро це не сл≥д забувати в умовах сьогоденн¤ ”крањни - крањни з великими потенц≥йними можливост¤ми розвитку с≥льсько-господарського виробництва, коли точатьс¤ гостр≥ дискус≥њ щодо власност≥ на землю.
” пер≥од розвитку ≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ, зокрема машинно-го виробництва, вперше в ≥стор≥њ дом≥нуючим об'Їктом власност≥ стали, створен≥ людиною предмети виробничого призначенн¤ ≥ пе-редус≥м њхн¤ найреволюц≥йн≥ша частина - знар¤дд¤ прац≥.  он-центрац≥¤ ≥ндустр≥альних засоб≥в виробництва прискорила розрив м≥ж працею й власн≥стю, в≥докремленн¤ робочоњ сили в≥д об'Їктив-них умов њњ продуктивного використанн¤. «асоби виробництва, в≥д-чужен≥ в≥д робочоњ сили, набули форми кап≥талу, що перетворивс¤ на основу виробничих в≥дносин ≥ндустр≥ального сусп≥льства. ¬≥дпо-в≥дно до цього приватна власн≥сть на засоби виробництва стала пан≥вною у економ≥чн≥й систем≥.
ѕринципово нових рис набувають в≥дносини власност≥ у зв'¤зку з розвитком сучасноњ технолог≥чноњ революц≥њ та становленн¤м пост-≥ндустр≥альноњ структури виробництва. …детьс¤ передус≥м про те, що дом≥нуючим об'Їктом власност≥ стаЇ ≥нформац≥¤, ¤ка вт≥люЇ у соб≥. переважно витрати ≥нтелектуальноњ робочоњ сили. ќстанн¤ на в≥дм≥ну в≥д робочоњ сили, що використовуЇтьс¤ у традиц≥йних га-луз¤х економ≥ки, поступово втрачаЇ здатн≥сть в≥дчуженн¤ в≥д свого нос≥¤, перестаЇ бути товаром у традиц≥йному розум≥нн≥. ¬одночас ≥ в структур≥ ≥нформац≥йноњ економ≥ки в≥дбуваютьс¤ зм≥ни, проце-си деконцентрац≥њ, ≥ндив≥дуал≥зац≥њ виробництва та ≥нш≥ перетво-ренн¤, що у сукупност≥ призвод¤ть до все б≥льшого знец≥ненн¤ економ≥чних засад, на ¤ких в епоху ≥ндустр≥ал≥зму грунтуЇтьс¤ в≥д-чуженн¤ в≥д труд≥вника продуктивноњ сили прац≥, всеб≥чно розви-ваЇтьс¤ ≥ндив≥дуально-приватна власн≥сть кап≥талу на засоби ви-робництва.
ќтже, лог≥ка розвитку крањн, що дос¤гли найвищого р≥вн¤ еко-ном≥ки, вказуЇ на ≥сторичну обмежен≥сть класичноњ за своњм зм≥с-том ≥ндив≥дуально-приватноњ власност≥ на засоби виробництва. Ѕ≥ль-ше того, докор≥нна перебудова економ≥чних в≥дносин у крањнах соц≥альне ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки зд≥йснюЇтьс¤ на грунт≥ глибоких ¤к≥сних зм≥н передус≥м у структур≥ саме ц≥Їњ форми влас-ност≥. …детьс¤ про њњ еволюц≥йно позитивне самозапереченн¤ ≥ формуванн¤ на њњ м≥сц≥ економ≥чних в≥дносин пр¤мого поЇднанн¤ робочоњ сили та засоб≥в виробництва. Ќасамперед, це в≥дбуваЇтьс¤ в процес≥ "дифуз≥њ", "розпорошенн¤" власност≥ внасл≥док поши-ренн¤ в≥дносин акц≥онуванн¤, корпоратизац≥њ.
≈кспертн≥ оц≥нки зах≥дних спец≥ал≥ст≥в довод¤ть, що ¤кщо роб≥т-никам корпорац≥й належить менше н≥ж 15 в≥дсотк≥в акц≥й, то ефективн≥сть функц≥онуванн¤ п≥дприЇмства знижуватиметьс¤. —а-ме поЇднанн¤ прац≥ та власност≥ Ї могутн≥м стимулом економ≥чно-го зростанн¤, основою розвитку особистост≥ людини ≥ запорукою дл¤ виходу економ≥чноњ системи на р≥вень загальноцив≥л≥зац≥йних принцип≥в розвитку.
ѕоширеною Ї структура власност≥ за њњ типами, формами ≥ вида-ми. ÷ю структуру можна охарактеризувати ¤к ≥нтегральну щодо попередньо розгл¤нутих структур. “ип, форму, вид власност≥ не можна зрозум≥ти без анал≥зу в≥дносин привласненн¤, взаЇмод≥њ суб'Їкт≥в власност≥, системи њњ об'Їкт≥в.
“ип власност≥ визначаЇ найб≥льш узагальнен≥ принципи њњ функ-ц≥онуванн¤, сутн≥сть характеру поЇднанн¤ роб≥тника з засобами виробництва.
‘орма власност≥ - це ст≥йка система економ≥чних в≥дносин ≥ господарських зв'¤зк≥в, що обумовлюЇ в≥дпов≥дний спос≥б та ме-хан≥зм поЇднанн¤ роб≥тника ≥з засобами виробництва.
¬ид власност≥ характеризуЇтьс¤ конкретним способом привлас-ненн¤ благ та методами господарюванн¤. як видно з рис. 5, сучас-на економ≥чна система характеризуЇтьс¤ багатоман≥тними форма-ми власност≥, њњ зм≥шаними р≥зновидами.
—л≥д розмежовувати форму власност≥ ≥ форму господарюванн¤. ‘орма господарюванн¤ - один з метод≥в реал≥зац≥њ форми влас-ност≥, що ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть конкретних важел≥в, способ≥в, впливу економ≥чного суб'Їкта на навколишнЇ середовище з метою його перетворенн¤ ≥ отриманн¤ доходу. ќдна й та ж форма влас-ност≥ може реал≥зовуватись через р≥зн≥ форми господарюванн¤. “ак, наприклад, приватна власн≥сть функц≥онуЇ ≥ реал≥зуЇ себе в таких орган≥зац≥йних формах, ¤к одноособове волод≥нн¤, партнерство, корпорац≥¤. —ьогодн≥ з'¤вились нов≥ можливост≥ реал≥зац≥њ приват-ноњ власност≥: венчурний б≥знес, п≥дприЇмницьк≥ мереж≥ тощо.
¬одночас одна й та сама форма господарюванн¤ може реал≥зу-ватис¤ р≥зними формами власност≥. ÷е стосуЇтьс¤, наприклад, орен-ди, акц≥онуванн¤.
—учасна система власност≥ характеризуЇтьс¤ не ун≥ф≥кац≥Їю, а ускладненн¤м структури, багатоман≥тн≥стю форм власност≥ ≥ госпо-дарюванн¤.
” зв'¤зку з цим природно постаЇ питанн¤: в чому ж сенс ≥сто-ричноњ еволюц≥њ сутн≥сноњ основи власност≥? ¬≥дпов≥дь на нього можна дати лише з урахуванн¤м загальноњ спр¤мованост≥ цив≥л≥за-ц≥йного прогресу, ¤кий п≥дпор¤дкований ≥нтересам людини. …деть-с¤ про те, що кожний новий, б≥льш високий за своњм зм≥стом сту-п≥нь у розвитку в≥дносин власност≥ маЇ розгл¤датис¤ з позиц≥й ¤к≥с-ноњ зм≥ни у способ≥ взаЇмод≥њ Ћюдини з природою та привласненн¤ засоб≥в ≥ результат≥в прац≥ в ≥нтересах розвитку людськоњ особис-тост≥. « цих самих позиц≥й сл≥д анал≥зувати розвиток функц≥ональ-них форм власност≥.  ожна функц≥ональна форма власност≥ маЇ оц≥нюватис¤ залежно в≥д того, чи м≥стить њњ структура можлив≥сть утворенн¤ з урахуванн¤м дос¤гнутого р≥вн¤ продуктивност≥ прац≥ людини оптимальних умов дл¤ п≥дпор¤дкуванн¤ виробничого про-цесу ≥нтересам њњ всеб≥чного розвитку. √оворити про конкретний механ≥зм функц≥онуванн¤ в≥дносин власност≥ на тому чи ≥ншому в≥др≥зку часу можна лише на п≥дстав≥ анал≥зу вс≥Їњ сукупност≥ форм власност≥, що д≥ють у в≥дпов≥дн≥й структур≥ економ≥чних в≥дносин.
ўо ж становить основу розвитку процесу формоутворенн¤ влас-ност≥, ¤к≥ об'Їктивн≥ фактори визначають структуру й принципи утворенн¤ њњ функц≥ональних форм ≥ вид≥в?
 ожна функц≥ональна форма власност≥ маЇ в≥дображати пере-дус≥м р≥вень зр≥лост≥ сусп≥льного под≥лу прац≥, бути адекватною структур≥ й ступеню складност≥ њњ сусп≥льноњ продуктивноњ сили, що використовуЇтьс¤ у виробництв≥. ‘орма власност≥ маЇ визначати-с¤ специф≥кою сусп≥льноњ продуктивноњ сили прац≥ ¤к об'Їкта ≥нди-в≥дуальноњ власност≥ людини. ” процес≥ формоутворенн¤ власност≥ будь-¤к≥ "заб≥ганн¤" вперед (¤к ≥ в≥дставанн¤) пор≥вн¤но з дос¤гну-тим р≥внем продуктивност≥ сусп≥льноњ прац≥ негативно впливають на розвиток останньоњ ≥, врешт≥-решт, гальмують соц≥ально-еконо-м≥чний прогрес.
¬одночас положенн¤ про об'Їктивну зумовлен≥сть процесу фор-моутворенн¤ власност≥ р≥внем ≥ характером розвитку сусп≥льноњ продуктивноњ сили прац≥ людини не повинно абсолютизуватис¤. ≈коном≥чн≥ ¤вища ≥ процеси мають багатовим≥рну структуру. “аки-ми самими Ї й причинно-насл≥дков≥ зв'¤зки, що визначають лог≥ку њх розвитку. ¬≥дносини власност≥ не Ї вин¤тком. ¬они зазнають впливу не одного, а широкого спектра соц≥ально-економ≥чних ≥ пол≥тичних, внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х фактор≥в, а також культурно-нац≥ональних умов ≥ традиц≥й того чи ≥ншого сусп≥льства.
”творюван≥ форми власност≥ реал≥зують себе не в чистому виг-л¤д≥.  ожна з них неодм≥нно несе в соб≥ риси нового й старого у процес≥ економ≥чного розвитку.
 ожна форма власност≥ за своЇю природою ≥сторична. ¬она життЇздатна лише у визначених межах.  оли д≥¤ фактор≥в, ¤к≥ зу-мовили њњ виникненн¤, припин¤Їтьс¤, вона маЇ бути зам≥нена на ≥ншу, прогресивн≥шу форму. Ѕудь-¤ка консервац≥¤ форм власност≥ неодм≥нно призводить до заст≥йних ¤вищ, затриманн¤ розвитку про-дуктивних сил. ÷е стосуЇтьс¤ вс≥х без вин¤тку форм власност≥, у тому числ≥ й приватноњ.
—л≥д звернути увагу на часто декларований принцип р≥вност≥ форм власност≥ в ринкових умовах. ѕро економ≥чну р≥вн≥сть форм власност≥ говорити не можна. ¬они характеризуютьс¤ р≥зними к≥ль-к≥сними ≥ ¤к≥сними параметрами, сферами функц≥онуванн¤ ≥ ц≥льо-вою спр¤мован≥стю. …детьс¤ про законодавчу р≥вн≥сть форм влас-ност≥, що означаЇ д≥¤льн≥сть суб'Їкт≥в в однаков≥й систем≥ прав, обов'¤зк≥в ≥ в≥дпов≥дальност≥. ќднак на практиц≥ цей принцип та-кож не завжди реал≥зуЇтьс¤. Ќаприклад, держава системою п≥льг спри¤Ї розвитку форм малого б≥знесу ≥ обмежуЇ за певних умов д≥¤льн≥сть монопол≥стичноњ власност≥.
¬ласн≥сть в д≥њ - це процес њњ реал≥зац≥њ в економ≥чн≥й ≥ соц≥аль-н≥й сферах, в життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства в ц≥лому. ѕроцес реал≥-зац≥њ в≥дносин власност≥ включаЇ два взаЇмопов'¤зан≥ ≥ взаЇмообу-мовлен≥ аспекти, результативн≥сть руху власност≥ та пост≥йне в≥д-творенн¤ умов ≥ фактор≥в њњ розвитку.
–езультативн≥сть власност≥ залежить в≥д реал≥зац≥њ прав власност≥. ≈коном≥чна теор≥¤ прав власност≥ Ї одн≥Їю з найб≥льш в≥домих тео-р≥й сучасного напр¤му економ≥чного анал≥зу - нео≥нституц≥она-л≥зму.
ѕраво власност≥ - це зовн≥шн¤ форма, що законодавче, ≥нсти-туц≥онально закр≥плюЇ реальн≥ економ≥чн≥ процеси.
ёридична форма, правова форма сам≥ по соб≥ з'¤витись ≥ ≥снува-ти не можуть. ¬они лише закр≥пл¤ють реально ≥снуюче чи потенц≥й-но можливе економ≥чне ¤вище.
«абезпеченн¤ гарант≥й прав власност≥ ≥ створенн¤ умов њх ефек-тивного забезпеченн¤ Ї фундаментом економ≥чноњ пол≥тики держа-ви. ¬изначенн¤ ≥ розмежуванн¤ прав власност≥ ф≥ксують осново-положн≥ принципи взаЇмов≥дносин господарських суб'Їкт≥в з при-воду привласненн¤ об'Їкт≥в власност≥. ÷е свого роду "правила гри" - правила коректноњ економ≥чноњ повед≥нки щодо майнових в≥дно-син, котр≥ пронизують ус≥ сфери економ≥чного житт¤. якщо так≥ правила сформульован≥ неч≥тко або неконкретне (наприклад, взаЇ-мосуперечлив≥ чи залишають поза увагою де¤к≥ сфери майнових в≥дносин, перешкоджають ефективному перерозпод≥лу прав влас-ност≥), то насл≥дками цього Ї ероз≥¤ господарськоњ мотивац≥њ, а зго-дом ≥ самоњ економ≥чноњ системи.
ќсновою ринковоњ економ≥ки Ї пр≥оритетний розвиток в умовах багатоман≥тт¤ форм власност≥ р≥зновид≥в приватноњ власност≥. ¬она реал≥зуЇтьс¤ через найб≥льш повну взаЇмопов'¤зану систему еко-ном≥чних прав, визначених в≥домими зах≥дними економ≥стами (–.  роузом, ј. јлч≥аном, ј. ќноре та ≥н.) ще на початку 60-х рок≥в нашого стол≥тт¤:
право волод≥нн¤, тобто право виключного ф≥зичного контролю над благами;
право користуванн¤, тобто право застосуванн¤ корисних влас-тивостей благ дл¤ себе;
право управл≥нн¤, тобто право вир≥шувати, хто ≥ ¤к буде забез-печувати використанн¤ благ;
право на доход, тобто право волод≥нн¤ результатами в≥д вико-ристанн¤ благ;
право суверена, тобто право на в≥дчуженн¤, споживанн¤, зм≥ну або знищенн¤ блага;
право на безпеку, тобто право на захист в≥д експропр≥ац≥њ благ ≥ в≥д шкоди з боку зовн≥шнього середовища;
право на передачу благ у спадок;
право на безстроков≥сть волод≥нн¤ благом;
заборона на використанн¤ способом, що наносить шкоду зов-н≥шньому середовищу;
право на в≥дпов≥дальн≥сть у вигл¤д≥ ст¤гненн¤, тобто можлив≥сть ст¤гненн¤ блага на сплату боргу;
право на залишковий характер, тобто право на ≥снуванн¤ про-цедур та ≥нституц≥й, що забезпечують поновленн¤ порушених повно-важень.
 омб≥нац≥њ перел≥чених прав з урахуванн¤м того, що ними воло-д≥ють р≥зн≥ ф≥зичн≥ та юридичн≥ особи, можуть бути р≥зноман≥тними. —аме це Ї основою р≥зноман≥тност≥ вид≥в приватноњ форми власност≥.
ќсновними функц≥¤ми в≥дносин власност≥ Ї визначенн¤ ц≥льо-воњ спр¤мованост≥ виробництва; характеру розпод≥лу, обм≥ну ≥ спо-живанн¤ його результат≥в ≥ доход≥в; формуванн¤ сусп≥льноњ форми прац≥; реал≥зац≥њ ≥ узгодженн¤ системи економ≥чних ≥нтерес≥в р≥з-них господарських суб'Їкт≥в; визначенн¤ всього сусп≥льного уст-рою виробництва, соц≥альноњ ≥Їрарх≥њ, становища людини в су-сп≥льств≥, системи њњ соц≥альних ≥ моральних ц≥нностей.
≤ншими словами, власн≥сть - це т≥ в≥дносини, з ¤ких виростаЇ вс¤ економ≥чна, соц≥альна ≥ пол≥тична структура сусп≥льства. —аме це ≥ визначаЇ власн≥сть ¤к соц≥ально-економ≥чну основу функц≥о-нуванн¤ господарськоњ системи.
І 3. Ќов≥тн≥ тенденц≥њ у розвитку в≥дносин власност≥
ѕоступово в процес≥ економ≥чного розвитку дом≥нуючого зна-ченн¤ набуваЇ корпоративна форма власност≥ ¤к колективно-при-ватна. ¬ економ≥ц≥ крањн «аходу корпорац≥њ (акц≥онерн≥ п≥дприЇмст-ва) перетворилис¤ на найдинам≥чн≥шу, пров≥дну структуру. ” —Ўј њхн¤ частка становить майже 90 в≥дсотк≥в загального обс¤гу реал≥-зованоњ продукц≥њ. ¬ ц≥лому в розвинених крањнах «аходу на корпо-ративну форму власност≥ припадаЇ 80-90 в≥дсотк≥в загального об-с¤гу виробництва.
ѕор≥вн¤но з класичною формою приватного п≥дприЇмництва корпорац≥њ мають певн≥ переваги, ¤к≥ забезпечили њм вих≥д на про-в≥дн≥ позиц≥њ у сфер≥ б≥знесу.
ќсоблив≥сть корпоративноњ форми власност≥ пол¤гаЇ в тому, що вона, з одного боку, збер≥гаЇ (через волод≥нн¤ акц≥¤ми окремими особами) все те позитивне, що несе в соб≥ приватна власн≥сть, - п≥дприЇмницький ≥нтерес, ≥н≥ц≥ативу, нац≥лен≥сть на накопиченн¤ особистого, а зв≥дси - й сусп≥льного багатства, право безстроково-
го успадковуванн¤ тощо. ¬одночас корпорац≥¤ долаЇ обмежен≥сть, що притаманна класичн≥й форм≥ приватноњ власност≥. «бер≥гаючись у загальн≥й структур≥ корпорац≥й ¤к юридичний ≥нститут волод≥н-н¤, приватна власн≥сть заперечуЇ себе економ≥чно: вона реал≥зу-Їтьс¤ через б≥льш зр≥л≥ - колективн≥ - форми орган≥зац≥њ вироб-ництва. ќтже, по сут≥ в≥дбуваЇтьс¤ реал≥зац≥¤ тези про позитивне запереченн¤ приватноњ власност≥.
—еред переваг корпоративноњ форми власност≥ Ї й так≥, ¤к вироб-нича гнучк≥сть, здатн≥сть акумулювати кап≥тальн≥ ресурси й кошти будь-¤коњ належност≥. ƒо того ж корпорац≥¤ Ї б≥льш демократичною формою власност≥. ќсобливе значенн¤ маЇ соц≥ально-≥нтегральна функц≥¤ корпорац≥њ. якщо приватна власн≥сть у њњ класичному ви-гл¤д≥ дез≥нтегруЇ сусп≥льство, породжуючи складн≥ соц≥альн≥ пробле-ми, то корпорац≥¤, навпаки, створюЇ економ≥чн≥ передумови сус-п≥льноњ ≥нтеграц≥њ, часткового подоланн¤ в≥дчуженн¤ людини в≥д за-соб≥в виробництва, його результат≥в, в≥д участ≥ в управл≥нн≥. ” про-цес≥ функц≥онуванн¤ корпорац≥њ в≥дбуваЇтьс¤ так звана деперсон≥ф≥-кац≥¤ великоњ приватноњ власност≥ на засоби виробництва, що вира-жаЇтьс¤ у втрат≥ окремими власниками кап≥талу персонального кон-тролю над його функц≥онуванн¤м. —аме завд¤ки цьому управл≥нн¤ нею зд≥йснюЇтьс¤ не приватними власниками, а профес≥оналами. ” зв'¤зку з цим ƒж. √елбрейт писав, що влада людей, ¤к≥ управл¤ють корпорац≥Їю, не залежить б≥льше в≥д приватноњ власност≥*. Д
–озпор¤дженн¤ власн≥стю Ї нин≥ дом≥нуючою реальн≥стю. ƒоко-р≥нна зм≥на рол≥ ц≥Їњ ланки економ≥чних в≥дносин послабила можли-вост≥ безпосереднього власника зд≥йснювати пр¤мий контроль над засобами виробництва.
 орпорац≥¤ не Ї застиглою формою власност≥. ¬она еволюц≥о-нуЇ. ƒедал≥ б≥льшоњ ваги в останн≥ дес¤тир≥чч¤ набуваЇ ¤к≥сно нове ¤вище у розвитку корпоративноњ власност≥. …детьс¤ про переда-ванн¤ певноњ частини акц≥онерного кап≥талу найманим прац≥вни-кам п≥дприЇмств, що вход¤ть до корпорац≥њ. “ак, у 1974 р.  онгрес —Ўј прийн¤в так званий план розвитку акц≥онерноњ власност≥, зм≥ст ¤кого зводивс¤ до зд≥йсненн¤ широкоњ системи заход≥в щодо залученн¤ прац≥вник≥в корпорац≥й до акц≥онуванн¤. ” наступн≥ роки  онгресом —Ўј було прийн¤то ще понад 20 законодавчих акт≥в, ¤к≥ спри¤ли розвитку цього процесу. Ќа к≥нець 80-х рок≥в под≥бн≥ акти були прийн¤т≥ у 19 американських штатах.
—утн≥сть заход≥в, про ¤к≥ йдетьс¤, пол¤гаЇ в тому, що за рахунок кредитних ресурс≥в корпорац≥њ скуповують частину своњх акц≥й ≥ створюють акц≥онерний фонд персоналу, з кошт≥в ¤кого форму-ютьс¤ акц≥њ прац≥вник≥в ц≥Їњ компан≥њ. «г≥дно з р≥шенн¤м  онгресу,
компан≥¤м, що зд≥йснюють таку соц≥ал≥зац≥ю корпоративноњ влас-ност≥, надаютьс¤ податков≥ п≥льги.
як св≥дчить статистика, народних п≥дприЇмств - компан≥й, що повн≥стю належать трудовим колективам, у 1975 р. в —Ўј нал≥чува-лось 1601, а в 1988 р. - 19 700. «росла також к≥льк≥сть працюючих у них - з 248 тис. до 9,7 млн чол. ” 1990 р. таких компан≥й було вже 10 275, а зайн¤тий на них персонал становив 10,5 млн ос≥б (близько 10 в≥дсотк≥в всього зайн¤того населенн¤). «а оц≥нками ф≥нансовоњ ком≥с≥њ —енату —Ўј, до 2000 р. 25 в≥дсотк≥в ус≥х роб≥тник≥в ≥ служ-бовц≥в можуть стати власниками п≥дприЇмств, де вони працюють.
ѕост≥йне вдосконаленн¤ акц≥онерних форм виробництва, активне спри¤нн¤ цьому держави дали можлив≥сть ≥стотно розширити коло ос≥б, що волод≥ють акц≥¤ми. “ак, на початку 50-х рок≥в у —Ўј нал≥-чувалос¤ близько 6 млн акц≥онер≥в, а сьогодн≥ њх близько 50 млн. ” ц≥лому в крањнах «аходу кожний трет≥й дорослий Ї акц≥онером. “а справа не лише у к≥льк≥сних перетворенн¤х. Ќайважлив≥шими Ї ¤к≥сн≥ зм≥ни у соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства, що в≥дбуваютьс¤ завд¤ки акц≥онуванню.
јкц≥онерна власн≥сть вносить суттЇв≥ корективи у спос≥б взаЇ-мод≥њ робочоњ сили з засобами виробництва. ¬≥дбуваЇтьс¤ процес наближенн¤ до тотожност≥ прац≥ й власност≥, роб≥тник стаЇ працю-ючим власником.
¬себ≥чний розвиток корпорац≥й не Ї Їдиним процесом, що доко-р≥нно зм≥нюЇ в≥дносини класичноњ приватноњ власност≥, позитивно заперечуючи њњ сутн≥сть.
Ќезважаючи на вин¤тково високу частку корпорац≥й у вироб-ництв≥ валового нац≥онального продукту, в —Ўј не т≥льки не змен-шуЇтьс¤, а, навпаки, зростаЇ к≥льк≥сть п≥дприЇмств, що знаход¤тьс¤ в ≥ндив≥дуальн≥й приватн≥й власност≥. ѓхн¤ загальна к≥льк≥сть за пер≥од 1970-1986 рр. зросла майже вдвоЇ ≥ перевищила 12 млн. «вичайно, частка таких п≥дприЇмств у загальному виробництв≥ не-значна - приблизно 6 в≥дсотк≥в реал≥зованоњ продукц≥њ. ѕроте з точки зору ви¤вленн¤ перспектив економ≥чного розвитку це св≥д-чить, що приватно-трудова власн≥сть, на ¤к≥й грунтуЇтьс¤ д≥¤ль-н≥сть зазначених п≥дприЇмств, к≥льк≥сно зростаЇ.
Ѕлизькими до п≥дприЇмств, заснованих на приватно-трудов≥й влас-ност≥, за своњм економ≥чним зм≥стом Ї так зван≥ партнерськ≥ ф≥рми, ¤кими волод≥ють дв≥ особи або б≥льше. ƒ≥¤льн≥сть њх поЇднуЇ функц≥њ виробника ≥ власника.
” економ≥чно розвинених крањнах зазнаЇ зм≥н ≥ державна форма власност≥, частка ¤коњ у де¤ких крањнах «аходу досить висока. ¬она все б≥льше використовуЇтьс¤ у загальнонац≥ональних ≥нтересах.
ќтже, основними рисами структури власност≥ в крањнах з роз-виненою ринковою економ≥кою Ї, по-перше, дом≥нуюч≥ позиц≥њ кор-поративноњ форми власност≥; по-друге, все ширше залученн¤ до акц≥онуванн¤ прац≥вник≥в п≥дприЇмств; по-третЇ, розвиток ≥ндив≥-дуально-трудовоњ форми власност≥; по-четверте, зм≥ни у державн≥й форм≥ власност≥.
ѕринципово ≥нш≥ процеси в≥дбуваютьс¤ в крањнах колишнього —–—–, а також —х≥дноњ ™вропи, ¤к≥ переживають своЇр≥дний рене-санс приватноњ власност≥, ≥нтенсивне в≥дродженн¤ р≥зноман≥тних форм њњ функц≥онуванн¤. ѕроте теоретичного принципу ≥сторизму приватноњ власност≥ ц≥ процеси не заперечують. —тар≥ економ≥чн≥ форми не можуть зникнути доти, доки вони повн≥стю не вичерпа-ли своњх потенц≥йних можливостей. Ќов≥, б≥льш розвинен≥ за своњм зм≥стом виробнич≥ в≥дносини не можуть з'¤витис¤ ран≥ше, н≥ж бу-дуть п≥дготовлен≥ в≥дпов≥дн≥ матер≥альн≥ передумови, тобто буде дос¤гнутий певний р≥вень продуктивност≥ прац≥ людини, що Ї об'Їк-тивною основою процесу формоутворенн¤ власност≥.
” крањнах, де утвердилас¤ командно-адм≥н≥стративна система, в структуру господарства силовим методом впроваджувалас¤ сусп≥льна власн≥сть без в≥дпов≥дного зв'¤зку з станом продуктивних сил. ÷е й визначило загальну нестаб≥льн≥сть створеноњ на таких засадах еко-ном≥чноњ системи.
јнал≥зуючи питанн¤ ≥сторизму приватно-п≥дприЇмницькоњ фор-ми власност≥ кап≥талу, ¤ка визначаЇ структуру та основну спр¤мо-ван≥сть розвитку вс≥Їњ системи сусп≥льно-пол≥тичних, соц≥альних ≥ виробничих процес≥в, сл≥д пам'¤тати про складн≥ й суперечлив≥ про-цеси, що в≥дбуваютьс¤ у механ≥зм≥ реал≥зац≥њ приватноњ власност≥ у зв'¤зку з розвитком на основ≥ дос¤гнень технолог≥чноњ революц≥њ елемент≥в пост≥ндустр≥альноњ структури виробництва. “ак, ≥нфор-матика перетворюЇтьс¤ на пров≥дну ланку виробничого процесу, а сама ≥нформац≥¤ - на форму багатства, дом≥нуючий об'Їкт влас-ност≥. Ќа цьому грунт≥ формуЇтьс¤ духовна власн≥сть сусп≥льства, що даЇ поштовх нагромадженню його ≥нтелектуального потенц≥а-лу. Ќа в≥дм≥ну в≥д власност≥ на уречевлен≥ засоби виробництва ду-ховна власн≥сть не може розвиватис¤ на суто приватн≥й основ≥.
≤нформац≥њ притаманн≥ специф≥чн≥ риси ¤к товару, що поступо-во перетворюЇтьс¤ на головний виробничий ресурс пост≥ндуст-р≥ального сусп≥льства. « одного боку, ¤к нос≥й вартост≥ ≥нформац≥¤ Ї об'Їктом куп≥вл≥-продажу ≥ в цьому в≥дношенн≥ мало чим в≥др≥з-н¤Їтьс¤ в≥д звичайного товару-послуги, що Ї об'Їктом приватноњ власност≥. ” крањнах, ¤к≥ стають на шл¤х розвитку в напр¤м≥ пост-≥ндустр≥ального сусп≥льства, посилюЇтьс¤ конкурентна боротьба за волод≥нн¤ ≥нформац≥Їю. Ѕ≥льше того, в≥дбуваЇтьс¤ процес њњ моно-пол≥зац≥њ, перетворенн¤ на безпосередн≥й об'Їкт приватноњ влас-ност≥, ≥нституц≥ю економ≥чноњ влади. ¬≥дпов≥дно формуЇтьс¤ новий соц≥альний прошарок людей - власник≥в ≥нформац≥њ. ƒл¤ захисту
нтелектуально-≥нформативноњ власност≥ приймаютьс¤ в≥дпов≥дн≥ законодавч≥ акти та встановлюютьс¤ спец≥альн≥ правов≥ норми.
« ≥ншого боку, ≥нформац≥¤ стимулюЇ ≥ зворотний процес - не зм≥ц-ненн¤, а, навпаки, знец≥ненн¤ в≥дносин приватноњ власност≥. ÷е пов'¤за-но з≥ специф≥кою споживчого використанн¤ ≥нформац≥њ ¤к товару. Ќа в≥дм≥ну в≥д звичайного товару ≥нформац≥¤ у процес≥ виробничого спо-живанн¤ не зникаЇ. ѕри продажу не вона в≥дчужуЇтьс¤ в≥д свого влас-ника. ќстанн≥й позбавл¤Їтьс¤ лише повноњ монопол≥њ на њњ використан-н¤. ¬≥н може продати њњ вдруге. “е саме може зробити ≥ покупець.
јмериканський учений ќ. “оффлер зазначаЇ, що дл¤ ≥ндуст-р≥ального сусп≥льства головним натурально-речовим елементом у структур≥ власност≥ була власн≥сть на землю, споруди, заводи, ма-шини, засоби промислового виробництва, а в умовах переходу до ≥нформац≥йного сусп≥льства основою власност≥ в —Ўј стаЇ нере-чова субстанц≥¤. ÷е принципово нова форма власност≥. ѕроте дл¤ виробничоњ реал≥зац≥њ ≥нформативноњ власност≥ потр≥бн≥ також ма-тер≥альн≥ засоби виробництва.
«м≥ни у формах та сутност≥ власност≥ багато в чому модиф≥кують усю структуру сусп≥льно-економ≥чних в≥дносин. Ќа новому витку сусп≥льного прогресу маЇ в≥дбутис¤ не просто запереченн¤ приват-ноњ власност≥, а д≥алектичне подоланн¤ в≥дносин власност≥ взагал≥. ÷≥ в≥дносини мають поступитис¤ м≥сцем принципово ≥ншим си-стемоутворюючим структурам. « цього виходить теор≥¤ граничноњ корисност≥, на ¤к≥й грунтуЇтьс¤ неокласична школа економ≥чноњ теор≥њ.
ќдин з њњ засновник≥в в≥домий австр≥йський економ≥ст  арл ћенгер зазначав, що власн≥сть ¤к економ≥чна категор≥¤ Ї не до-в≥льним винаходом, а Їдино можливим знар¤дд¤м вир≥шенн¤ тих проблем, що нав'¤зан≥ нам природою, тобто нев≥дпов≥дн≥стю м≥ж потребами та доступною к≥льк≥стю благ. ÷е даЇ змогу зробити вис-новок, що за умов, коли буде дос¤гнута р≥вновага м≥ж потребами й к≥льк≥стю благ, ¤к≥ Ї в розпор¤дженн≥ людського сусп≥льства, влас-н≥сть на них взагал≥ втратить своЇ економ≥чне значенн¤*.
ќднак сьогодн≥ дл¤ крањн з перех≥дною економ≥кою нагальним Ї формуванн¤ багатоман≥тност≥ форм власност≥ та господарюван-н¤ ¤к основи реформуванн¤ адм≥н≥стративно-командноњ систе-ми на шл¤ху до соц≥ально-ор≥Їнтованого ринкового господарства. ќсоблива роль при цьому належить процесам реформуванн¤, ¤к≥сноњ трансформац≥њ монопольно-державноњ власност≥. —в≥то-вий досв≥д засв≥дчуЇ, що роздержавленн¤ - це загальноеконом≥ч-ний процес. ќсновн≥ форми ≥ методи роздержавленн¤ подано на рис. 6.

–»—.6
«ауважимо, що не сл≥д ототожнювати роздержавленн¤ власност≥ з приватизац≥Їю. ѕроцес роздержавленн¤ ¤к комплекс заход≥в, спр¤-мованих на усуненн¤ монопол≥њ держави на власн≥сть, формуванн¤ конкурентного ринкового середовища, в≥дбуваЇтьс¤ ¤к у межах державноњ власност≥, так ≥ поза ними.
ѕриватизац≥¤ Ї радикальною складовою процесу роздержавленн¤, сутн≥сть ¤коњ пол¤гаЇ у зм≥н≥ державноњ форми власност≥ на р≥зно-види приватноњ.
«азначен≥ процеси в≥дбуваютьс¤ суперечливо, з соц≥альними за-гостренн¤ми, потребують значних матер≥альних, ф≥нансових, орга-н≥зац≥йних, ≥нтелектуальних зусиль тощо. ќднак це необх≥дн≥ захо-ди, р≥шуч≥сть ≥ посл≥довн≥сть в проведенн≥ ¤ких, зрештою, призве-дуть до трансформац≥њ перех≥дноњ економ≥ки в зм≥шану економ≥ку стаб≥льного соц≥альне ор≥Їнтованого сусп≥льства.