–озд≥л 42 —“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя ≤ ≈¬ќЋё÷≤я ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ
І 1. —тановленн¤ економ≥чноњ теор≥њ ¤к самост≥йноњ науки
≈коном≥чна теор≥¤ т≥сно пов'¤зана з потребами, ≥нтересами, мо-тивами сусп≥льства та особи, необх≥дн≥стю рац≥онального викорис-танн¤ вс≥х вид≥в ресурс≥в з метою максимально можливого задово-ленн¤ матер≥альних ≥ духовних потреб людини. ќдв≥чн≥сть цих про-блем наштовхуЇ на думку про стародавнЇ походженн¤ економ≥чноњ теор≥њ ¤к особливоњ самост≥йноњ галуз≥ знань. —аме так тлумачили питанн¤ про виникненн¤ економ≥чноњ теор≥њ перш≥ ≥сторики св≥товоњ економ≥чноњ думки Ївроцентристського напр¤му. ÷е прац≥: ј. Ѕланк≥ "≤стор≥¤ пол≥тичноњ економ≥њ в ™вроп≥ з стародавност≥ до тепер≥шнього часу в 2 т, (ѕариж, 1837-1838), Ћ. –еньЇ "ѕол≥тична економ≥¤ ≥ зем-леробство: кельт≥в, германц≥в та ≥нших народ≥в ™вропи, перс≥в та ф≥н≥к≥н¤н, араб≥в та ≥удењв, Їгипт¤н та карфаген¤н", в 4 т. (∆енева - Ћозанна - ѕариж, 1818-1823), ј. ¬≥льнев-Ѕаржемон "≤стор≥¤ по-л≥тичноњ економ≥њ, або ≤сторичн≥, ф≥лософськ≥ ≥ рел≥г≥йн≥ етюди про пол≥тичну економ≥ю стародавн≥х ≥ сучасних народ≥в" (ѕариж, 1841).
ќднак незабаром було доведено неспроможн≥сть такого п≥дхо-ду. ѕо-перше, п≥ддались критиц≥ ¤к помилков≥ погл¤ди ј. Ѕланк≥ та його прихильник≥в: виведенн¤ старовинност≥ теор≥й ≥з стародав-ност≥ установ та господарського побуту. ¬ цьому випадку вони зм≥-шували економ≥чну науку з ¤вищами, що вивчаютьс¤ нею. ќднак визнати, що скр≥зь, де мають м≥сце багатство, обм≥н, грош≥, ц≥на, податки, маЇ ≥снувати ≥ економ≥чна наука, р≥внозначно тверджен-ню, н≥бито астроном≥¤ становить неминучий насл≥док руху св≥тил, а ф≥з≥олог≥¤ необх≥дно випливаЇ з ¤вищ рослинного ≥ тваринного житт¤ (ѕ. –осс≥, Ќ. Ѕодр≥ль¤р).
ѕо-друге, було з'¤совано, що одв≥чн≥сть ≥ насущн≥сть проблем економ≥ки не спри¤ли, а, навпаки, заважали ранн≥й по¤в≥ еконо-м≥чноњ теор≥њ ¤к самост≥йноњ науки. ѕо-третЇ, було звернуто увагу на б≥дн≥сть теоретичного осмисленн¤ ¤вищ економ≥чного житт¤ в стародавньому св≥т≥ та неправом≥рн≥сть ототожненн¤ його з еконо-м≥чною теор≥Їю ¤к особливою галуззю науки.
“рудн≥сть визначенн¤ начал економ≥чноњ науки ≥ њњ засновник≥в пол¤гаЇ в тому, що прот¤гом багатьох в≥к≥в теоретико-економ≥чн≥ трактуванн¤ не становили особливоњ науки. “ому економ≥чний ма-тер≥ал був розкиданий по творах про пол≥тику, мораль, право, ≥сто-р≥ю тощо. ” зв'¤зку з цим видатний австро-американський вчений …. ј. Ўумпетер (1883-1950) розмежовував економ≥чну думку - погл¤ди, що переважають в будь-¤кий певний час в будь-¤кому сусп≥льств≥, ≥ економ≥чний анал≥з ¤к результат наукових зусиль. "≤сто-р≥¤ економ≥чноњ думки розпочинаЇтьс¤ з письмових джерел нац≥о-нальних теократ≥й стародавнього св≥ту, - вважав в≥н. - ќднак ≥стор≥¤ економ≥чного анал≥зу розпочинаЇтьс¤ лише з грек≥в"".
¬ ≥сторичному розвитку будь-¤кого знанн¤ практика передуЇ мистецтву, а мистецтво - науц≥. ÷е повною м≥рою стосуЇтьс¤ еко-ном≥чноњ теор≥њ. “ривалий час вона була практикою в руках наро-д≥в та ур¤д≥в, пот≥м формувалась в де¤к≥ загальн≥ приписи, правила, рецепти дл¤ окремих випадк≥в ≥ завдань (перетворенн¤ на мисте-цтво) ≥ лише п≥сл¤ тривалого процесу розвитку почала давати ц≥-л≥сне по¤сненн¤ економ≥чного житт¤ ≥ оформилась ¤к самост≥йна наука.
” прац¤х давньогрецьких мислител≥в зустр≥чаютьс¤ перш≥ спро-би теоретичного осмисленн¤ принцип≥в орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ господарством, анал≥зу пон¤ть "под≥л прац≥", "товар", "обм≥н", "грош≥" тощо.  сенофонт (близько 430-355 р. до н. е.) ≥ јр≥стотель (384-325 р. до н. е.) ввели терм≥н "економ≥¤" ("ойконом≥¤"). Ѕук-вально в≥н означав мистецтво про веденн¤ домашнього господарст-ва ("домоводство") ≥ точно в≥дпов≥дав своЇму зм≥сту.
—тарогрецька "ойконом≥¤" - це зв≥д м≥ркувань ≥ порад щодо управл≥нн¤ домом, рабовласницьким господарством, система пра-вил його орган≥зац≥њ. јр≥стотель протиставив природност≥ "ойко-ном≥њ" протиприродн≥сть "хремастики" (в≥д слова "хрема" - май-но, волод≥нн¤) ¤к мистецтва наживи.
“аке протиставленн¤ в≥дбивало погл¤ди аристократ≥њ, ¤ка пов'¤зу-вала своњ перспективи ≥з землеробством ≥ протиставл¤ла себе класу торговц≥в. јр≥стотель розд≥лив також пол≥тику ≥ економ≥ку: перша займалась державними питанн¤ми, а друга - питанн¤ми веденн¤ рабовласницького пом≥ст¤. ѕотр≥бен був тривалий час ≥ значний соц≥ально-економ≥чний розвиток дл¤ подоланн¤ протиставлень, про ¤к≥ йшлос¤.
” середн≥ в≥ки, коли також панувало натуральне виробництво, економ≥¤ ¤к настанови з орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ феодальним по-м≥ст¤м була близька до ксенофонто-ар≥стотел≥вськоњ "ойконом≥њ". ” зв'¤зку з утворенн¤м централ≥зованих держав виникла потреба в обгрунтуванн≥ њхньоњ економ≥чноњ пол≥тики. ¬она задовольн¤лас¤ по-л≥тичною економ≥Їю (в≥д сл≥в "пол≥тикос" - державний, сусп≥ль-ний ≥ "ойконом≥¤").
÷ей терм≥н вв≥в французький двор¤нин ј. ћонкретьЇн (1575- 1621) в своњй головн≥й прац≥ "“рактат пол≥тичноњ економ≥њ" (–уан, 1615). јвтор виклав своњ поради королю Ћюдов≥ку XIII що-до веденн¤ державного господарства, збереженн¤ та примножен-н¤ багатства (збиранн¤ податк≥в ≥ мита, заходи щодо розвитку торг≥вл≥, ремесла тощо). « самого початку ј. ћонкретьЇн та ≥нш≥ автори п≥д пол≥тичною економ≥Їю мали на уваз≥ не ст≥льки еко-ном≥чну теор≥ю, ск≥льки рекомендац≥њ щодо економ≥чноњ пол≥тики держави. ” зв'¤зку з цим на в≥дм≥ну в≥д попереднього "домоводства" ранн¤ пол≥тична економ≥¤ - це "державоводство", з≥бранн¤ пра-вил та настанов з орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ державним господар-ством.
ѕарадокс подальшого розвитку науки пол¤гав у тому, що за власне економ≥чною теор≥Їю, покликаною вивчати об'Їктивн≥ економ≥чн≥ закони, м≥цно закр≥пивс¤ терм≥н пол≥тична економ≥¤. ѕро це св≥д-чать назви основних праць таких пров≥дних економ≥ст≥в, ¤к ƒ. –≥кардо ("Ќачала пол≥тичноњ економ≥њ та оподаткуванн¤", 1817), —. —≥смонд≥ ("Ќов≥ начала пол≥тичноњ економ≥њ", 1819), ∆. Ѕ. —ей ("“рактат з пол≥тичноњ економ≥њ", в 2т., 1803 р., " атех≥зис пол≥тичноњ економ≥њ", 1817 р., "ѕовний курс практичноњ пол≥тичноњ економ≥њ", в 6т., 1828- 1829), ƒж. —. ћ≥лль ("ќснови пол≥тичноњ економ≥њ", 1848), “. ‘. —тепа-нов ("«аписки про пол≥тичну економ≥ю", в 2 т., 1844, 1848), ≤. я. √ор-лов ("Ќачала пол≥тичноњ економ≥њ", в 2 т., 1859, 1862) та ≥н.
—тановленн¤ пол≥тичноњ економ≥њ (економ≥чноњ теор≥њ) ¤к самос-т≥йноњ науки в≥дбулос¤ в XVII-XVIII ст. …. ј. Ўумпетер п≥дкрес-лював, що неможливо встановити точну дату њњ народженн¤. ≤сну-ванн¤ сучасноњ йому економ≥чноњ науки в≥н вважав загальновизна-ним у результат≥ тривалого процесу, ¤кий прот≥кав м≥ж серединою с≥мнадц¤того ≥ к≥нцем в≥с≥мнадц¤того в≥к≥в. Ќа думку  . ћаркса, пол≥тична економ≥¤ "¤к самост≥йна наука виникла лише в ману-фактурний пер≥од". ƒещо ≥ншу позиц≥ю займав глава так званоњ новоњ (молодоњ) н≥мецькоњ ≥сторичноњ школи √. Ўмоллер (1838-1917). ¬≥н вважав, що в особливу науку про народне господарство розр≥з-нен≥ частини, ¤к≥ належали до економ≥чного знанн¤, могли поЇд-натис¤ лише в XVII-XIX ст. ¬изначний французький вчений-енциклопедист ∆. ј.  ондорсе (1743-1794) у досл≥дженн≥ "≈ск≥з ≥сторичноњ картини прогресу людського розуму" (1794) в≥дзначав пануванн¤ ≥ндиферентизму до пол≥тичноњ економ≥њ ще на початку XVIII ст. –озвиток пол≥тичноњ економ≥њ вчений в≥дносив лише до другоњ половини стол≥тт¤, пов'¤зуючи його з ≥менами англ≥йських економ≥ст≥в ƒж. —тюарта, ј. —м≥та ≥ особливо французьких ф≥з≥о-крат≥в.
ѕриродно,: що в прац¤х економ≥ст≥в здавна важливе м≥сце на-лежить з'¤суванню причин б≥льш п≥зньоњ, пор≥вн¤но з ≥ншими га-луз¤ми знань, по¤ви економ≥чноњ теор≥њ ¤к самост≥йноњ науки. ѕо-р¤д ≥з зах≥дноЇвропейськими вченими одними з перших у св≥тов≥й л≥тератур≥ досл≥дили це питанн¤ в≥дом≥ украњнськ≥ вчен≥ - профе-сори “. ‘. —тепанов (1795-1847), ≤. ¬. ¬ернадський (1821-1884), ћ. ћ. ¬ольський (1834-1876) та ≥н.
ћожна вид≥лити три причини такого стану. ѕерш≥ стосувалис¤ особливостей психолог≥њ людського мисленн¤, друг≥ - природи та сутност≥ предмета економ≥чноњ науки, трет≥ - загальних умов роз-витку людського знанн¤ взагал≥ та економ≥чного зокрема.
ѕри з'¤суванн≥ причин першого роду було зроблено висновок, що наочн≥сть, звичн≥сть, щоденн≥сть (буденн≥сть) процес≥в та ¤вищ економ≥чного житт¤ заважали ранн≥й по¤в≥ особливоњ науки про
них. « науковоњ точки зору вони тривалий час вважалис¤ нец≥кави-ми проблемами або не "проблемами взагал≥".
ƒо причин другого роду належали так≥ необх≥дн≥ умови дл¤ ви-никненн¤ економ≥чноњ теор≥њ ¤к самост≥йноњ науки: тривалий ≥сто-ричний досв≥д господарюванн¤, на¤вн≥сть багатого запасу пережи-тих факт≥в; значний розвиток метод≥в досл≥дженн¤, п≥знавальноњ могутност≥ та осв≥ти взагал≥; високий ступ≥нь розвитку ≥ вдоскона-ленн¤ ≥нших наук (природничих, пол≥тичних, ≥стор≥њ, ф≥лософ≥њ тощо), ¤к≥ дають р¤д основоположних посилок, засновок дл¤ побудови системи економ≥чних знань.
ѕричини третього роду криютьс¤ в специф≥ц≥ сп≥вв≥дношенн¤ практики, мистецтва ≥ теор≥њ, коли вона розгл¤даЇтьс¤ в процес≥ ≥сторичного розвитку.
—л≥д звернути увагу на дв≥ обставини. ѕо-перше, подальш≥ до-сл≥дженн¤ питанн¤, що розгл¤даЇтьс¤, ви¤вили в XX ст. вражаючу под≥бн≥сть досл≥дженн¤ напр¤м≥в мисленн¤ ≥ аргумент≥в економ≥с-т≥в минулого ≥ сучасност≥. ѕо-друге, незважаючи на достатню к≥ль-к≥сть ориг≥нальних досл≥джень у минулому ≥ сьогодн≥, питанн¤ про причини пор≥вн¤но п≥знього виникненн¤ економ≥чноњ теор≥њ до цього часу залишаЇтьс¤ по сут≥ в≥дкритим. ” фундаментальн≥й прац≥ "≈ко-ном≥чна думка в ретроспектив≥" англ≥йський професор економ≥ки ћ. Ѕлауг знову повертаЇтьс¤ до нього. ¬чений констатуЇ, що еко-ном≥чна теор≥¤ ¤к самост≥йна галузь досл≥дженн¤ не виникаЇ до XVII ст. ¬≥н висуваЇ р¤д можливих причин: економ≥чн≥ угоди в по-передн≥ стол≥тт¤ не ≥нтегрувались на нац≥ональному або нав≥ть ре-г≥ональному р≥вн≥; економ≥чн≥ системи строго обмежувалис¤ воЇн-ними або пол≥тичними м≥ркуванн¤ми; економ≥чн≥ мотиви впливали лише на де¤к≥ аспекти сусп≥льноњ повед≥нки.
¬ останн≥й чверт≥ XVIII ст. пол≥тична економ≥¤ (синон≥м еконо-м≥чноњ теор≥њ) в≥докремлюЇтьс¤ в≥д пол≥тики, права, моральноњ ф≥ло-соф≥њ, в межах ¤ких вона до цього часу формувалас¤. ¬изначаютьс¤ њњ предмет, метод, завданн¤. Ќа початку XIX ст. запроваджуЇтьс¤ самост≥йний ун≥верситетський курс пол≥тичноњ економ≥њ. ќдним з перших в ™вроп≥ такий курс почав читатис¤ в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ. “ак, статут јкадем≥њ наук –ос≥њ 1803 р. вперше визначив њњ завданн¤м вдосконаленн¤ пор¤д з ≥ншими науками пол≥тичноњ економ≥њ та ста-тистики. Ќаступного року пол≥тичну економ≥ю ввели ¤к самост≥йну навчальну дисципл≥ну в навчальн≥ плани ун≥верситет≥в –ос≥њ, в тому числ≥ в ”крањн≥, а згодом - нав≥ть г≥мназ≥й та л≥цењв. “им самим д≥став оф≥ц≥йне п≥дтвердженн¤ факт диференц≥ац≥њ та розмежуванн¤ сусп≥льних наук. “акий самий розвиток в≥дбувавс¤ у ¬еликобритан≥њ, ‘ранц≥њ, п≥зн≥ше - в Ќ≥меччин≥ та ≥нших крањнах «ах≥дноњ ™вропи.
ќтже, реальний процес становленн¤ економ≥чноњ теор≥њ ¤к са-мост≥йноњ науковоњ дисципл≥ни ≥ формальний момент њњ визнанн¤ та початку викладанн¤ ¤к самост≥йноњ навчальноњ дисципл≥ни не зб≥-гавс¤ в час≥ та простор≥. ÷е посилювало хибн≥ у¤вленн¤ щодо пер≥-оду формуванн¤ економ≥чноњ науки.
ѕрот¤гом першого стол≥тт¤ ≥снуванн¤ економ≥чноњ теор≥њ були спроби заперечити необх≥дн≥сть особливоњ самост≥йноњ економ≥ч-ноњ науки, "розчинити" њњ в соц≥олог≥њ тощо (ќ.  онт, √. —пенсер, ƒ. ≤нгрем та ≥н.). ѕроте њх було критично переборено та усп≥шно подолано, ≥ вони залишились моментом в ≥стор≥њ економ≥чноњ теор≥њ. ¬одночас ви¤вилас¤ характерна риса процесу розвитку економ≥ч-ноњ теор≥њ - пост≥йна незадоволен≥сть њњ станом, дискус≥йн≥сть пи-тань. …. Ўумпетер в≥дзначав: "¬ ус≥ часи, включаючи ≥ наш, стан економ≥чноњ теор≥њ, на думку сучасник≥в, не виправдовував обгрун-тованих спод≥вань ≥ заслуговував справедливоњ критики"*.
” XIX ст. загальновживаною назвою науки стала "пол≥тична економ≥¤", хоча спочатку в р≥зних крањнах пропонувались й ≥нш≥ терм≥ни ("наука про народне господарство", "нац≥ональна еконо-м≥¤", "соц≥альна економ≥¤" тощо).
Ќа злам≥ XIX ≥ XX ст. пор¤д з терм≥ном "пол≥тична економ≥¤" з'¤вивс¤ новий "economics" (з англ. - економ≥ка). —ьогодн≥ ц≥лий р¤д авторитетних вчених-економ≥ст≥в виход¤ть з того, що обидва терм≥ни Ї синон≥мами. “ак, в одн≥й з найавторитетн≥ших енцикло-пед≥й з економ≥чних наук чотиритомнику "Ќью ѕелгрейв" (1987) вм≥щено спец≥альну статтю проф. ѕ. √роеневегена про походжен-н¤, зм≥ни значенн¤ ≥ сучасне сп≥вв≥дношенн¤ терм≥н≥в "пол≥тична економ≥¤" та "економ≥ко", де автор щодо обох цих терм≥н≥в зазна-чаЇ: "¬≥дсутнЇ точне значенн¤, пов'¤зане з обома терм≥нами... ѕол≥-тична економ≥¤ - дуже в≥дпов≥дна назва дл¤ зусиль де¤ких сучас-них економ≥ст≥в в≥дродити ¤к практичн≥, так ≥ теоретичн≥ аспекти класичноњ традиц≥њ... Ќа п≥дход≥ до XXI ст. обидва терм≥ни вижили. ѕрот¤гом њх ≥снуванн¤ обидва зазнали зм≥н значенн¤. як би там не було, њх все ще можна по сут≥ розгл¤дати ¤к синон≥ми - риса тер-м≥нолог≥њ, що в≥дбиваЇ ц≥каву особлив≥сть економ≥чноњ науки"**.
ƒо таких самих висновк≥в прийшли ≥ вчен≥ ”крањни. "≈коном≥ч-на теор≥¤, або економ≥ка (economics) ≥ пол≥тична економ≥¤ - це не р≥зн≥ економ≥чн≥ науки..., а р≥зн≥ назви одн≥Їњ й т≥Їњ самоњ науки, що розвиваЇтьс¤", стверджуЇ проф. ≤. “ивончук в статт≥ "ѕро предмет ≥ класиф≥кац≥ю сучасноњ економ≥чноњ науки" (≈коном≥ка ”крањни. - 1995. - є 10. - —. 59).
ѕроте в ц≥лому сучасна економ≥чна теор≥¤ за своњм зм≥стом не Ї тотожною н≥ пол≥тичн≥й економ≥њ, н≥ "економ≥ко".  ожна з останн≥х
маЇ св≥й аспект досл≥дженн¤ ≥ викладу. ¬ центр≥ уваги "економ≥ко" знаход¤тьс¤ проблеми ефективност≥ використанн¤ обмежених ре-сурс≥в, а .пол≥тичноњ економ≥њ - економ≥чн≥ виробнич≥ в≥дносини у сп≥вв≥дношенн≥ з варт≥сними та соц≥альними категор≥¤ми. —ьогодн≥ пол≥теконом≥чний аспект економ≥чноњ теор≥њ (позбавлений догма-тизму ≥ традиц≥йност≥) пол¤гаЇ в розкритт≥ д≥алектичного взаЇмозв'¤з-ку економ≥чних виробничих в≥дносин з ефективним використан-н¤м виробничих ресурс≥в та орган≥зац≥њ господарського житт¤ дл¤ зростанн¤ сусп≥льного багатства.
ƒосв≥д людськоњ цив≥л≥зац≥њ, розвиток ¤коњ з часом все б≥льше прискорюЇтьс¤, св≥дчить, що розвиток економ≥чноњ теор≥њ т≥сно пов'¤заний з розвитком економ≥чноњ системи сусп≥льства.
І 2. ћарксова концепц≥¤ розвитку пол≥тичноњ економ≥њ. —учасн≥ оц≥нки
—еред ключових питань методолог≥њ ≥стор≥њ науки особливе м≥сце належить проблем≥ виробленн¤ теоретико-методолог≥чного п≥дходу до вивченн¤ реального процесу руху наукового знанн¤, з'¤суванн¤ загальних законом≥рностей ≥ специф≥ки функц≥онуван-н¤ та прогресу науки, зокрема економ≥чноњ теор≥њ. ” найзагальн≥-шому вигл¤д≥ ц¤ проблема отримуЇ розв'¤занн¤ в модел¤х розвит-ку науки.
ѕрот¤гом другоњ половини XIX-XX ст. наука збагатилас¤ низ-кою таких моделей. —еред них особливе м≥сце належить концепц≥њ розвитку пол≥тичноњ економ≥њ, ¤ка розвивалас¤ на основ≥ вченн¤  . ћаркса. ѓњ ключов≥ положенн¤ - ≥сторичн≥сть форм сусп≥льного виробництва, сусп≥льн≥ суперечност≥, класова боротьба, класов≥ ≥нте-реси, криза, класична ≥ "вульгарна" пол≥теконом≥¤ - несуть на соб≥ в≥дбиток основних ≥дей економ≥чного вченн¤  . ћаркса.
—утн≥сть ћарксовоњ концепц≥њ така: "–озвиток пол≥тичноњ еко-ном≥њ ≥ породженоњ нею самою антитези ≥де в ногу з реальним роз-витком властивих кап≥тал≥стичному виробництву сусп≥льних супе-речностей ≥ класовоњ боротьби"*.
’арактерною ознакою буржуазноњ пол≥тичноњ економ≥њ, за  . ћарк-сом, Ї њњ поза≥сторизм та метаф≥зика - розгл¤д п≥дприЇмницького ладу, можливост≥ розвитку ¤кого в соц≥альне ор≥Їнтованому напр¤м≥ в≥н не розр≥зн¤в, не ¤к ≥сторично минущого ступен¤ розвитку, а, навпаки, ¤к абсолютноњ, к≥нцевоњ форми сусп≥льного виробництва. Ѕезпосередньо зв≥дси вчений робив висновок, що "вона може лиша-тис¤ науковою лише до того часу, поки класова боротьба перебуваЇ в прихованому стан≥ або ви¤вл¤Їтьс¤ лише в одиничних про¤вах"*. ќтже, науковий анал≥з економ≥чних ¤вищ та процес≥в у межах бур-жуазного, тобто п≥дприЇмницького, кругозору ставивс¤ в нерозрив-ний зв'¤зок ≥з загостренн¤м класовоњ боротьби, зм≥ною становища в систем≥ п≥дприЇмництва р≥зних клас≥в та соц≥альних груп.  онкрет-ним моментом кризи науковоњ (класичноњ) пол≥теконом≥њ  . ћаркс вважав 1830 р., пов'¤зуючи його ≥з завоюванн¤м буржуаз≥Їю у ‘ран-ц≥њ ≥ ¬еликобритан≥њ пол≥тичноњ влади. ѕочинаючи з цього моменту, класова боротьба, практична ≥ теоретична, набираЇ все б≥льш ¤скра-во виражених ≥ загрозливих форм. ¬одночас, на думку  . ћарк-са, настала смертна година дл¤ науковоњ буржуазноњ пол≥тичноњ економ≥њ. …шлос¤ уже не про те, правильна чи неправильна та чи ≥нша теорема, а про те, корисна вона дл¤ кап≥талу чи шк≥длива, зруч-на чи не зручна. Ќеупереджене досл≥дженн¤ поступаЇтьс¤ м≥сцем перед сутичками найманих писак, безсторонн≥ науков≥ досл≥ди зам≥нюютьс¤ упередженою, дог≥дливою апологетикою. ќтже, кла-сичну школу зам≥нила вульгарна буржуазна пол≥теконом≥¤. ќдно-часно формуЇтьс¤ антитеза останн≥й - пролетарська пол≥тична еко-ном≥¤.
” концепц≥њ  . ћаркса ≥сторично вих≥дними моментом ≥ теоре-тичною основою виникненн¤ вульгарноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ була класична школа. “аке парадоксальне, на перший погл¤д, по-ложенн¤ по¤снюЇтьс¤ тим, що класичн≥й школ≥, зг≥дно з вченн¤м  . ћаркса, властива двоњст≥сть - переплет≥нн¤ наукових ≥ вульгар-них (ненаукових) елемент≥в в њњ методолог≥њ та теор≥њ. “ака двоњс-т≥сть пронизуЇ класичну економ≥чну теор≥ю з самого початку њњ ≥сну-ванн¤.
ќднак своЇр≥дна кристал≥зац≥¤ вульгарних елемент≥в в особли-вий вид економ≥чноњ теор≥њ в≥дбуваЇтьс¤ лише на певному ≥сторич-ному етап≥ розвитку. "“≥льки п≥сл¤ того ¤к пол≥тична економ≥¤ до-с¤гла певного ступен¤ розвитку ≥ вилилась у стал≥ форми, тобто п≥сл¤ ј. —м≥та, - наголошував  . ћаркс, - в≥д нењ в≥дд≥л¤Їтьс¤ ¤к окремий вид пол≥тичноњ економ≥њ той њњ елемент, що Ї лише в≥добра-женн¤м зовн≥шност≥ ¤вища, ¤к у¤вленн¤ про нього в≥дд≥л¤Їтьс¤ њњ вульгарний елемент".  ласична пол≥теконом≥¤, за словами  . ћарк-са, досл≥джувала внутр≥шн≥ залежност≥ буржуазних в≥дносин вироб-ництва. Ќа противагу њй вульгарн≥й пол≥теконом≥њ ≥манентне влас-тив≥ розгл¤д лише зовн≥шн≥х, поверхових ¤вищ конкуренц≥њ, зату-шовуванн¤ суперечностей п≥дприЇмницького виробництва, його апо-логетика тощо. ќтже, дл¤  . ћаркса та його ортодоксальних при-
б≥чник≥в посткласична економ≥чна теор≥¤ - це вульгарна (неовуль-гарна) теор≥¤, синон≥м ненауковост≥, прим≥тивно-поверховоњ опи-совост≥, апр≥орноњ ор≥Їнтац≥њ на спотворенн¤ реальност≥. ¬ ц≥лому вона вт≥лювала принципово ≥нш≥, н≥ж класична школа, методоло-г≥ю, пр≥оритети, системи ц≥нностей, погл¤ди на економ≥ку тощо.
”загальнюючи, можна зробити висновок, що п≥дх≥д  . ћаркса до ≥стор≥њ пол≥тичноњ економ≥њ - це п≥дх≥д з позиц≥њ розвитку п≥д-приЇмництва у буржуазн≥й форм≥ ≥ загостренн¤ його суперечнос-тей, зм≥ни положенн¤ в сусп≥льств≥ буржуаз≥њ та пролетар≥ату. ќр-тодоксальн≥ марксисти абсолютизували ћарксов≥ положенн¤ ≥ ме-хан≥чно перенесли њх на сучасн≥сть. ÷е класичний приклад поши-реного серед прихильник≥в марксизму прийому використанн¤ ≥дей свого вчител¤, висунутих дл¤ конкретно-≥сторичних умов, поза сис-темою просторово-часових координат. ћарксова теза про кризу класичноњ пол≥теконом≥њ була догматично сприйн¤та ¤к констата-ц≥¤ кризи буржуазноњ пол≥теконом≥њ взагал≥. Ќа стор≥нках ортодок-сальноњ марксистськоњ л≥тератури надовго запанувало сумн≥вне по-н¤тт¤ "перманентноњ кризи" посткласичноњ економ≥чноњ думки «а-ходу.
¬≥дкиданн¤ ортодоксальним марксизмом науковост≥ плюрал≥с-тичноњ економ≥чноњ думки маЇ своЇ п≥дірунт¤. Ћюдина, ¤к в≥домо, Ї б≥осоц≥альною ≥стотою. ¬иход¤чи з ще зовс≥м короткого пор≥вн¤но з розвитком житт¤ на «емл≥ строку людськоњ цив≥л≥зац≥њ (приблиз-но 10 тис. рок≥в), у в≥дносинах величезноњ б≥льшост≥ людства прева-люють б≥олог≥чн≥ основи. ѕроте ортодоксальний марксизм, висту-паючи з мес≥анських (в≥д давньоЇвр. мес≥¤ - спаситель), р¤т≥вних засад, сконцентрував увагу саме на соц≥альних в≥дносинах людей, насамперед економ≥чних. ќртодоксальний марксизм визначаЇ свою теоретичну побудову, в тому числ≥ соц≥ально-економ≥чного розвит-ку, ¤к Їдиний шл¤х розвитку до соц≥ального бутт¤ людини, в≥дки-даючи плюрал≥стичн≥ концепц≥њ ¤к вузькокласов≥, що в≥дображають ≥нтереси невеликоњ меншини, ≥ тупиков≥. «в≥дси непримирим≥сть ≥ нетерпим≥сть до ≥нших теор≥й розвитку в≥дносин м≥ж людьми, зок-рема економ≥чних.
¬≥дношенн¤ до ћарксовоњ концепц≥њ розвитку пол≥тичноњ еко-ном≥њ в св≥тов≥й економ≥чн≥й науц≥ н≥коли не було однозначним. ѕредставники немарксистськоњ економ≥чноњ думки критично розц≥-нюють розгл¤нуту тут концепц≥ю. “ипов≥ прийоми критики м≥ст¤ть роботи багатьох зах≥дних ≥сторик≥в економ≥чноњ думки (…. Ўумпе-тера, ћ. Ѕлауга та ≥н.).
¬ економ≥чн≥й л≥тератур≥ колишн≥х крањн командно-адм≥н≥стра-тивноњ системи ћарксова концепц≥¤ безрозд≥льно панувала до к≥н-ц¤ 80-х рок≥в. ¬она обумовила одноб≥чний, конфронтац≥йний, звер-хн≥й характер в≥дношенн¤ ортодоксальних марксист≥в до економ≥чноњ думки «аходу. ¬се це призвело до св≥домоњ само≥зол¤ц≥њ марк-систськоњ теор≥њ в≥д св≥товоњ, обмежило наукове вивченн¤ немарк-систських концепц≥й зарозум≥лим "викритт¤м" њх, завдало величез-ноњ шкоди розвитку економ≥чноњ науки в колишньому —–—– та ≥нших командно-адм≥н≥стративних крањнах.
ѕринциповою спробою модерн≥зувати ћарксову концепц≥ю була теза про дв≥ функц≥њ сучасноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ - ≥деоло-г≥чну та практичну. якщо в колишньому —–—– лише наприк≥нц≥ 80-х рок≥в розпочавс¤ обережний перегл¤д тотал≥тарного напр¤му марксистськоњ концепц≥њ розвитку економ≥чноњ теор≥њ в ц≥лому, то в  итањ, „ехословаччин≥, ѕольщ≥, ”горщин≥, а також в середовищ≥ компарт≥й Ївропейських та ≥нших крањн в≥н розпочавс¤ значно ран≥ше. ¬чен≥ д≥йшли важливого висновку: анал≥з сутн≥сних в≥дно-син (¤к≥ також знаход¤тьс¤ в процес≥ трансформац≥њ) не вичерпуЇ предмета економ≥чноњ теор≥њ. ¬≥н маЇ м≥стити також досл≥дженн¤ поверхових, але реальних ≥ важливих в≥дносин, взаЇмозв'¤зк≥в (зокрема, господарського механ≥зму та його ефективност≥). Ќа ц≥й п≥дстав≥ було критично подолано положенн¤ про "вульгарно-апо-логетичний" характер сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ «аходу, њњ "пер-манентну кризу".
Ќа противагу само≥зол¤ц≥њ економ≥чноњ думки в колишн≥х ко-мандно-адм≥н≥стративних крањнах прийшло усв≥домленн¤ необх≥д-ност≥ критичного переосмисленн¤ та ре≥нтеграц≥њ њњ в св≥тову, гли-бокого'вивченн¤ сучасноњ зах≥дноњ теор≥њ.
як в≥домо, трьома джерелами марксизму в ц≥лому були класична н≥мецька ф≥лософ≥¤, класична англ≥йська пол≥тична економ≥¤ та французький утоп≥чний соц≥ал≥зм. ўодо д≥алектики класичноњ н≥-мецькоњ ф≥лософ≥њ, то вона загалом вписалась в марксистську тео-р≥ю. ѕроте класична англ≥йська пол≥тична економ≥¤ з њњ ринковими, приватноп≥дприЇмницькими засадами не могла бути поЇднана в практичному житт≥ з французьким утоп≥чним соц≥ал≥змом, з його соц≥альною ≥ економ≥чною справедлив≥стю, р≥вн≥стю, заснованими на сусп≥льн≥й власност≥, тощо. ѕрактика, ¤ка Ї критер≥Їм ≥стини, на приклад≥ розвитку крањн командно-адм≥н≥стративноњ системи дове-ла це. ”топ≥¤ залишилась тим, чим вона й маЇ бути - нереальною, м≥сцем, ¤кого не ≥снуЇ в умовах сучасного етапу розвитку людськоњ цив≥л≥зац≥њ. Ѕез реального ринкового господарства губивс¤ особис-тий ≥нтерес людини до напруженоњ прац≥.
ўодо ћарксовоњ економ≥чноњ теор≥њ, то вона потребуЇ сьогодн≥ не бездумного в≥дкиданн¤, а розвитку в≥дпов≥дно до сучасних умов людськоњ цив≥л≥зац≥њ з≥ збереженн¤м позитивних њњ засад (вид≥ленн¤ досл≥дженн¤ економ≥чних в≥дносин у зв'¤зку з соц≥альними, ≥де¤ соц≥альноњ спр¤мованост≥ економ≥чноњ теор≥њ на захист ≥нтерес≥в людей прац≥, системн≥сть анал≥зу, анал≥тичний пошук з поЇднан-
н¤м ≥сторичного ≥ лог≥чного, науковоњ абстракц≥њ ≥ соц≥ального екс-перименту ≥ багато ≥нших) ¤к одн≥Їњ з плюрал≥стичних концепц≥й, що спр¤мована на соц≥альне бутт¤ людини. “им б≥льше, що сього-денн¤ ¤скраво св≥дчить про необх≥дн≥сть використанн¤ р≥зноман≥т-них п≥дход≥в ¤к в економ≥ц≥, так ≥ в духовному св≥т≥ людини в ц≥ло-му. ѕро це св≥дчить нав≥ть приклад взаЇмод≥њ рел≥г≥йних конфес≥й. “ак, ран≥ше непримирим≥ конфес≥њ христи¤нства знаход¤ть точки сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж собою та ≥ншими рел≥г≥йними напр¤мами, в тому числ≥ ≥удањзмом, мусульманством тощо. ¬одночас посилюють-с¤ також фундаментал≥зм, ортодоксальн≥сть в цих конфес≥¤х, ¤к≥ намагаютьс¤ доводити протир≥чч¤ до антагон≥зму.
І 3. “рактуванн¤ розвитку економ≥чноњ теор≥њ в сучасних модел¤х
¬изначн≥ представники немарксистських напр¤м≥в ≥стор≥њ науки з метою анал≥зу њњ прогресу розробили в XX ст. р¤д моделей. Ќай-в≥дом≥ш≥ серед них - кумул¤тивна, фальсиф≥кац≥йна, наукових революц≥й, конкуруючих програм досл≥дженн¤, цикл≥чного роз-витку. ¬ченим-економ≥стам вони слугують вих≥дними теор≥¤ми дл¤ трактуванн¤ реальних ≥сторичних процес≥в розвитку економ≥чноњ теор≥њ.
 умул¤тивна модель. ¬иникненн¤ њњ пов'¤зане з роботами в≥до-мого французького вченого ѕ. ƒюгема. ќсновн≥ пон¤тт¤ модел≥ - "накопиченн¤ знань", "спадкоЇмн≥сть", "≥ндив≥дуальний внесок у науку", "першов≥дкривач≥" тощо - охоплюють њњ зм≥ст. Ќаука роз-гл¤даЇтьс¤ ¤к сукупн≥сть факт≥в, теор≥й та метод≥в, з≥браних в п≥д-ручниках, а розвиток њњ -¤к поступовий посл≥довний процес на-копиченн¤ наукових дос¤гнень. „имало вчених першоњ половини XX ст. з таких позиц≥й трактували також розвиток економ≥чноњ теор≥њ.
—учасн≥ економ≥сти також застосовують кумул¤тивну модель. јвтор п≥дручника "ѕол≥тична економ≥¤", що вийшов уже чотир-надц¤тим виданн¤м, в≥домий французький вчений –. Ѕарр ствер-джуЇ: "—учасна економ≥чна наука не в≥дкидаЇ н≥чого з того, що внесли в нењ визначн≥ економ≥сти к≥нц¤ минулого в≥ку. ¬она не протиставл¤Ї себе њх ≥де¤м, а скор≥ше продовжуЇ, розвиваЇ або до-повнюЇ њх по напр¤мах, на ¤к≥ њњ попередники не звернули належ-ноњ уваги або лише вказали.  р≥м того, вона в≥дзначаЇтьс¤ зб≥гом застосовуваних метод≥в анал≥зу"".
Ќасправд≥ ж розвиток економ≥чноњ теор≥њ супроводжуЇтьс¤ пе-реломними етапами, ¤к≥ призвод¤ть до ¤к≥сних зм≥н у теор≥њ, радикального перегл¤ду попередн≥х у¤влень про економ≥ку. ≤ншими словами, в≥н пов'¤заний з еволюц≥йними ≥ революц≥йними пер≥о-дами.
фальсиф≥кац≥йна модель. јвтор њњ - в≥домий американський ф≥лософ  . ѕоппер. ќсновн≥ пон¤тт¤ модел≥ - "спростуванн¤ г≥по-тез", "фальсиф≥кац≥он≥зм", "об'Їктивне знанн¤". —утн≥сть њњ пол¤-гаЇ в тому, що ≥стор≥¤ науки- це ≥стор≥¤ безперервного висуненн¤ г≥потез ≥ спростуванн¤ њх в ход≥ емп≥ричних перев≥рок (через експе-римент або спостереженн¤). Ќеобх≥дна негайна в≥дмова в≥д теор≥њ, ¤к т≥льки ви¤влено њњ фальсиф≥кац≥ю.
ќднак проти модел≥  . ѕоппера висунуто два основних ар-гументи. ѕо-перше, зазначаЇтьс¤, що реальний процес розвитку науки нав≥ть у галуз≥ природничих наук, не говор¤чи вже про еко-ном≥чн≥, ¤к≥ мають значну специф≥ку, н≥коли не був таким ра-ц≥ональним процесом. ¬≥дмова в≥д фальсиф≥кованих теор≥й настаЇ лише в раз≥ створенн¤ б≥льш досконалоњ новоњ теор≥њ. ѕо-друге, ви-суненн¤ г≥потез ≥ спростуванн¤ њх - один з метод≥в наукового про-гресу. –озвиток науки супроводжуЇтьс¤ не т≥льки спростуванн¤м помилкових г≥потез, а й доведенн¤м правильних ≥ тим самим л≥к-в≥дац≥Їю њхнього г≥потезного характеру, доповненн¤м основного зм≥сту науки.
ћодель наукових революц≥й. —уттЇвий недол≥к розгл¤нутих ра-н≥ше моделей пол¤гаЇ в тому, що в них принцип ≥сторизму обмежу-Їтьс¤ по сут≥ лише декларуванн¤м його ≥ не Ї засобом ≥сторико-економ≥чного п≥знанн¤. ѕодолати цей недол≥к покликан≥ нов≥тн≥ модел≥, ¤к≥ висунули представники ≥сторичноњ школи в методолог≥њ науки “.  ун, ≤. Ћакатош, ѕ. ‘ейЇрабенд, Ѕ.  олдуелл та ≥н,
” 60-х роках американський вчений “.  ун розробив модель на-укових революц≥й, ¤ка ще й дос≥ знаходитьс¤ в центр≥ наукових дискус≥й.  лючов≥ њњ пон¤тт¤ - "парадигма", "наукове товариство", "нормальна наука