–озд≥л 40  ≤ЌЌќ¬ј÷≤…Ќј ѕќЋ≤“» ј ƒ≈–∆ј¬»
І 1. —утн≥сть ≥ основн≥ методи ≥нновац≥йноњ пол≥тики держави
—творенн¤ умов дл¤ оптимального розвитку науково-техн≥чного потенц≥алу нац≥ональноњ економ≥ки стаЇ одним з найважлив≥ших принцип≥в формуванн¤ системи ≥ механ≥зму управл≥нн¤ ≥нновац≥й-ноњ пол≥тики. ѕри вс≥й р≥зноман≥тност≥ нац≥ональних п≥дход≥в до економ≥ки вс≥ крањни прагнуть до розробки ≥ реал≥зац≥њ державноњ ≥нновац≥йноњ пол≥тики.
ћехан≥зм створенн¤ ≥ поширенн¤ нововведень, маючи суттЇв≥ нац≥ональн≥ особливост≥, передбачаЇ три загальн≥ складов≥: систему державноњ п≥дтримки фундаментальних ≥ пошукових досл≥джень;
р≥зноман≥тн≥ форми та джерела ф≥нансуванн¤ ≥ непр¤мого стиму-люванн¤ досл≥джень; максимальне стимулюванн¤ малого ≥ннова-ц≥йного п≥дприЇмства та п≥дтримку його.
ƒержава, створюючи умови дл¤ реал≥зац≥њ ≥нновац≥йноњ пол≥ти-ки, впливаЇ на розвиток не лише державного, а й приватного сек-тора ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥.
—учасне високорозвинуте сусп≥льство стимулюЇ розвиток техно-лог≥й, що грунтуютьс¤ на нов≥тн≥х дос¤гненн¤х науки. Ќайважлив≥-шим завданн¤м Ї виробленн¤ стратег≥њ, ¤ка забезпечуЇ можлив≥сть гнучкоњ зм≥ни пропорц≥й м≥ж темпами розвитку наукового, техн≥чного ≥ виробничого потенц≥ал≥в. —творенн¤ такоњ системи взаЇмод≥њ вс≥х учасник≥в циклу, що забезпечуЇ науково-техн≥чний прогрес, Ї голов-ним завданн¤м ≥нновац≥йноњ пол≥тики держави. ќстанн¤ подана комплексом народногосподарських п≥дход≥в ≥ р≥шень, що визначають головн≥ напр¤ми д≥¤льност≥ щодо нововведень, ¤ка пов'¤зана з науко-во-техн≥чним прогресом, оновленн¤м основних фонд≥в, удоскона-ленн¤м управл≥нн¤, орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥, економ≥ки тощо.
≤нновац≥йна пол≥тика держави спр¤мована на господарське ви-користанн¤ науково-техн≥чного потенц≥алу, на зм≥цненн¤ внутр≥ш-н≥х зв'¤зк≥в у науково-техн≥чному комплекс≥. ‘ормуванн¤ ≥ннова-ц≥йноњ пол≥тики пов'¤зане насамперед з переор≥Їнтац≥Їю системи державного регулюванн¤ на всеб≥чне заохоченн¤ п≥дприЇмництва, приватноњ ≥н≥ц≥ативи.
Ќаб≥р метод≥в ≥ засоб≥в державноњ ≥нновац≥йноњ пол≥тики досить широкий. ÷е р≥зн≥ державн≥ заходи, ¤к≥ стимулюють ≥нновац≥йну активн≥сть б≥знесу; коригуванн¤ податкового, патентно-л≥ценз≥йного законодавства; амортизац≥йних в≥драхувань; регулюванн¤ переда-ванн¤ технолог≥њ; система контрактних взаЇмов≥дносин; зн¤тт¤ р¤ду обмежень щодо охорони навколишнього середовища, антитрест≥всь-кого законодавства; р≥зн≥ форми п≥дтримки м≥жорган≥зац≥йноњ ко-операц≥њ та малого ≥нновац≥йного б≥знесу.
“радиц≥йним методом впливу на розвиток ≥нновац≥й у промис-ловост≥, особливо в пер≥оди економ≥чних п≥днесень, Ї податков≥ п≥льги. “ак,  онгрес —Ўј ще в 1954 р. ухвалив 174-й розд≥л " о-дексу прибуткового оподаткуванн¤", в≥дпов≥дно до ¤кого витрати на науково-досл≥дн≥ ≥ експериментально-конструкторськ≥ розробки (Ќƒ≈ –) дозвол¤лось в≥дносити до поточних витрат на виробницт-во. ѓх вираховували з оподатковуваного прибутку.
ѕроведенню Ќƒ≈ – у промислових ф≥рмах поб≥чно спри¤ють вс≥ податков≥ заходи, спр¤мован≥ на стимулюванн¤ приватних ≥нвес-тиц≥й, оск≥льки зростанн¤ вкладень в основний кап≥тал супровод-
жуЇтьс¤ оновленн¤м його на нов≥й техн≥чн≥й основ≥. ” 60-х роках ур¤д —Ўј прийн¤в р¤д заход≥в, спр¤мованих на скороченн¤ стро-к≥в використанн¤ науково-досл≥дного обладнанн¤ приватними кор-порац≥¤ми, запровадив податков≥ знижки на ≥нвестиц≥њ в обладнан-н¤ ≥ буд≥вництво споруд дл¤ проведенн¤ Ќƒ≈ –. ќднак найзнач-н≥ш≥ ур¤дов≥ акц≥њ, пов'¤зан≥ з податковими п≥льгами Ќƒ≈ –, в≥дбу-лис¤ у 80-х роках.
” закон≥ про податки з метою оздоровленн¤ економ≥ки в 1981 р. було впроваджено податкову знижку дл¤ витрат на досл≥дженн¤ ≥ розробки. « 1 липн¤ 1981 р. по 1 с≥чн¤ 1986 р. ц¤ знижка становила 25 в≥дсотк≥в зростанн¤ власних витрат корпорац≥й на Ќƒ≈ – у по-точному роц≥ пор≥вн¤но ≥з середн≥м р≥внем витрат корпорац≥њ на Ќƒ≈ – за три попередн≥х роки. ≤накше кажучи, ц≥ 25 в≥дсотк≥в приросту витрат корпорац≥њ вираховувалис¤ не в≥д њњ прибутку, що п≥дл¤гав оподаткуванню, а з суми податку. « 1 с≥чн¤ 1986 р. цю знижку було зменшено до 20 в≥дсотк≥в. ѓњ надавали корпорац≥¤м, що розробл¤ють т≥льки принципово нов≥ або значно вдосконален≥ види продукц≥њ та технолог≥њ. ќднак практика показала, що велик≥ корпорац≥њ нер≥дко провад¤ть обережну науково-техн≥чну пол≥тику ≥ не завжди вкладають кошти в ≥нновац≥йну д≥¤льн≥сть. ѕричинами цього Ї ≥нфл¤ц≥йн≥ ¤вища в економ≥ц≥, можлив≥сть отриманн¤ при-бутку шл¤хом ф≥нансових мах≥нац≥й, монопольне становище вели-ких виробник≥в тощо. ¬≥домий американський економ≥ст ≈. ћенс-ф≥лд вважаЇ, що зростанн¤ витрат на Ќƒ≈ – за рахунок податковоњ знижки не перевищувало 1-2 в≥дсотки.
« другоњ половини 80-х рок≥в багато податкових п≥льг було ска-совано через њхню недостатню ефективн≥сть. « 1 с≥чн¤ 1987 р. зн¤-то ≥нвестиц≥йний податковий кредит, а податкову знижку на зб≥ль-шенн¤ витрат Ќƒ≈ – було не т≥льки зменшено до 20 в≥дсотк≥в, а й подовжено лише до 1990 р. ѕодатков≥ п≥льги в рамках ≥нновац≥йноњ пол≥тики все ж в≥д≥грали свою роль, хоча ≥ ви¤вились практично корисними лише дл¤ тих корпорац≥й, ¤к≥ зд≥йснювали Ќƒ≈ –.
¬икористовувати амортизац≥йн≥ п≥льги дл¤ актив≥зац≥њ ≥ннова-ц≥йноњ д≥¤льност≥ в —Ўј було дозволено з 50-х рок≥в. —початку це були де¤к≥ воЇнн≥ корпорац≥њ, що виробл¤ли продукц≥ю дл¤ збройних сил. ¬ 1954 р. " одекс прибуткового оподаткуванн¤" дозволив кор-порац≥¤м застосовувати прискорен≥ методи амортизац≥њ, а в 1962р. "ѕравила ≥ норми амортизац≥њ" знизили нормативн≥ строки служби приблизно на 30-40 в≥дсотк≥в пор≥вн¤но з ≥снуючими. ≤нтервальна система строк≥в служби основного кап≥талу, прийн¤та в 1971 р., забезпечила корпорац≥¤м право зменшувати нормативн≥ строки служби основного кап≥талу ще до 20 в≥дсотк≥в.
јмортизац≥йна реформа –. –ейгана запровадила нов≥ строки амортизац≥њ - 3 роки - дл¤ легкових автомоб≥л≥в, легких вантажних автомоб≥л≥в, спец≥ального обладнанн¤; 10-15 рок≥в - дл¤ буд≥-вель ≥ споруд, що в середньому на 2 роки менше, н≥ж ран≥ше, «г≥д-но з законом про справедливе оподаткуванн¤ ≥ ф≥нансову в≥дпов≥-дальн≥сть було посл≥довно зменшено строки амортизац≥њ матер≥аль-них актив≥в Ќƒ≈ –.
ѕ≥льги актив≥зували процес оновленн¤ техн≥ки в промисловост≥. Ѕ≥льш≥сть з них, однак, ¤к ≥ податков≥, були спр¤мован≥ не лише ≥ не ст≥льки на оновленн¤ основного кап≥талу, ск≥льки на зростанн¤ при-бутк≥в великих корпорац≥й, адже розм≥ри амортизац≥йних в≥драху-вань безпосередньо впливають на розм≥р оподатковуваного чистого прибутку. «аконодавство 1986 р. знову зб≥льшило норми аморти-зац≥њ. Ќедостатн≥сть податкових та амортизац≥йних п≥льг дл¤ при-скоренн¤ Ќ“ѕ у промислових ф≥рмах, а також те, що ц≥ заходи не впливали на початков≥ етапи ≥нновац≥йних процес≥в, примусили дер-жаву застосувати ≥нш≥ форми впливу на ≥нновац≥йну д≥¤льн≥сть у промисловост≥. Ќасамперед це стосуЇтьс¤ стимулюванн¤ державою ф≥нансуванн¤ корпорац≥¤ми р≥зних форм кооперативних досл≥джень у м≥жкорпорац≥йних науково-техн≥чних ≥ ун≥верситетсько-промис-лових досл≥дних центрах.
–озгл¤немо де¤к≥ питанн¤ коригуванн¤ антитрест≥вського зако-нодавства —Ўј. “ут встановлено р¤д обмежень щодо об'Їднанн¤ кап≥тал≥в приватних корпорац≥й дл¤ зменшенн¤ можливост≥ моно-пол≥зац≥њ. ÷е призвело до того, що можливост≥ промисловост≥ вир≥-шувати великомасштабн≥ науково-техн≥чн≥ завданн¤ м≥жгалузевого характеру, ¤к≥ потребують об'Їднанн¤ великих обс¤г≥в економ≥ч-них ресурс≥в, ви¤вилис¤ ослабленими. Ќа початку 70-х рок≥в, напри-клад, јгентство з охорони навколишнього середовища зажадало в≥д автомоб≥лебуд≥вних корпорац≥й створенн¤ вихлопноњ системи, ¤ка б не забруднювала навколишнЇ середовище. ќднак антитрест≥в-ське законодавство заборон¤ло чотирьом пануючим на ринку ав-томоб≥л≥в ф≥рмам працювати у сфер≥ Ќƒ≈ –. ¬одночас у б≥льшост≥ розвинених ≥ндустр≥альних крањн антитрест≥вське законодавство на кооперац≥ю у сфер≥ Ќƒ≈ – не поширювалос¤.
” перш≥й половин≥ 80-х рок≥в у —Ўј було прийн¤то р¤д закон≥в, що заохочували кооперац≥ю приватних корпорац≥й при проведенн≥ Ќƒ≈ –. ÷≥ закони встановлювали процедури об'Їднанн¤ кап≥тал≥в, структури орган≥в управл≥нн¤ тощо. ѕередбачавс¤ пор¤док розпов-сюдженн¤ ≥нформац≥њ, зг≥дно з ¤ким корпорац≥њ-учасниц≥ мають право на результати Ќƒ≈ – прот¤гом трьох рок≥в, п≥сл¤ чого вони можуть використовуватис¤ на вс≥й територ≥њ —Ўј.
ѕрийн¤тий у 1984 р. закон про кооперативн≥ досл≥дженн¤ доз-вол¤в об'Їднувати кап≥тали дл¤ сп≥льного проведенн¤ Ќƒ≈ –.  р≥м того, закон зв≥льнив органи м≥сцевоњ влади в≥д повноважень пере-сл≥дуванн¤ ф≥рм за антитрест≥вським законодавством, збер≥гши, однак, контроль з боку м≥н≥стерства юстиц≥њ —Ўј. ќднак велика к≥ль-к≥сть бюрократичних формальностей при оформленн≥ кооператив-них п≥дприЇмств, а також розкритт¤ в≥домостей, ¤к≥ Ї комерц≥йною таЇмницею приватних ф≥рм, не спри¤ло прагненню корпорац≥й до об'Їднанн¤ зусиль щодо Ќƒ≈ –.
јнтитрест≥вське законодавство не т≥льки обмежувало об'Їднан-н¤ ресурс≥в ф≥рм дл¤ введенн¤ сп≥льних досл≥джень ≥ розробок, а й заборон¤ло де¤ким з них вих≥д на нов≥ ринки. «м≥на цього пор¤дку дала змогу багатьом промисловим ф≥рмам значно актив≥зувати ≥нно-вац≥йну д≥¤льн≥сть. √оловним насл≥дком послабленн¤ антитрест≥в-ського законодавства було виникненн¤ сп≥льних м≥жкорпорац≥й-них науково-техн≥чних п≥дприЇмств.
Ќайефективн≥шою орган≥зац≥йною формою, в межах ¤коњ мож-ливе вир≥шенн¤ великомасштабних науково-техн≥чних завдань, Ї ун≥верситетсько-промислов≥ досл≥дницьк≥ центри, що створюютьс¤ за участю держави.
¬елик≥ програми сп≥льних досл≥джень промислових корпорац≥й та вуз≥в Ї в багатьох галуз¤х альтернативою державним ц≥льовим науково-техн≥чним програмам. ¬они передбачають принципово ≥нший механ≥зм координац≥њ д≥¤льност≥ учасник≥в. ƒержава при цьому п≥дтримуЇ вуз≥всько-промислову кооперац≥ю на початкових етапах досл≥джень у пр≥оритетних напр¤мах Ќ“ѕ. «авданн¤ держа-ви пол¤гаЇ в тому, щоб стимулювати об'Їднанн¤ ф≥нансових кош-т≥в ≥ матер≥ально-техн≥чноњ бази промисловост≥ з квал≥ф≥кованими вуз≥вськими кадрами. ƒл¤ заохоченн¤ промислових корпорац≥й до ф≥нансуванн¤ ризикованих науково-техн≥чних проект≥в з довго-строковою ор≥Їнтац≥Їю держава не т≥льки бере на себе частину початкових витрат вуз≥всько-промислових центр≥в, а й надаЇ ф≥р-мам-учасниц¤м безплатн≥ л≥ценз≥њ на використанн¤ зроблених ви-наход≥в та в≥дкритт≥в.
ƒл¤ створенн¤ конкретного центру держава оголошуЇ конкурс серед вуз≥в, ¤к≥ подають програми проведенн¤ досл≥джень у визна-чених галуз¤х науки ≥ техн≥ки. Ќа баз≥ в≥д≥браних вуз≥в на державн≥ кошти створюютьс¤ центри, до участ≥ в робот≥ ¤ких залучаютьс¤ промислов≥ корпорац≥њ.
«аконом про економ≥чну конкурентоспроможн≥сть, зовн≥шню торг≥влю ≥ технолог≥чний розвиток в 1987 р. передбачено орган≥за-ц≥ю у склад≥ ћ≥н≥стерства промисловост≥ ≥ технолог≥њ јгентства з передових цив≥льних технолог≥й. …ого функц≥Їю Ї п≥дтримка вс≥х вид≥в кооперац≥њ у сфер≥ Ќƒ≈ –, а також видача субсид≥й ≥ укла-данн¤ контракт≥в на проведенн¤ довгострокових досл≥джень, роз-робок та виробництво техн≥чно складноњ продукц≥њ.
™ також багато програм п≥дтримки вуз≥всько-промислового сп≥в-роб≥тництва в штатах. Ѕ≥льш≥сть з них спр¤мована на створенн¤ консорц≥ум≥в, в ¤ких ур¤ди штат≥в Ї р≥вноправними членами. ѕри цьому де¤к≥ штати обмежуютьс¤ лише вкладанн¤м кошт≥в у кон-сорц≥уми, залишаючи ≥н≥ц≥ативу орган≥зац≥њ та вибору досл≥дницьких напр¤м≥в за науково-техн≥чним товариством. ≤нш≥ створюють ву-з≥всько-промислов≥ центри владним р≥шенн¤м.
ƒл¤ п≥дтримки под≥бних центр≥в ≥ стимулюванн¤ ≥нновац≥йноњ активност≥ ур¤ди штат≥в часто створюють спец≥альн≥ ком≥с≥њ, ¤к≥ визначають найкорисн≥ш≥ дл¤ штату напр¤ми ≥нвестиц≥й у досл≥д-ницьк≥ та навчальн≥ заклади.
Ќепр¤м≥ заходи п≥дтримки вуз≥всько-промисловоњ кооперац≥њ зво-д¤тьс¤ до податкового стимулюванн¤. “ак, законом 1981 р. про по-датки з метою оздоровленн¤ економ≥ки передбачено розширенн¤ п≥льг дл¤ ф≥рм, що передають в дар ун≥верситетам нове обладнанн¤ дл¤ досл≥джень. ¬нески учасник≥в у кооперативн≥ вуз≥всько-про-мислов≥ п≥дприЇмства, що мають юридичну форму товариств з об-меженою в≥дпов≥дальн≥стю, вираховують з прибутку, що п≥дл¤гаЇ оподаткуванню. ќтриман≥ партнерами прибутки в≥д реал≥зац≥њ ре-зультат≥в Ќƒ≈ – обкладаютьс¤ податком не ¤к прибуток, а ¤к при-р≥ст кап≥талу в≥д операц≥й з ц≥нними паперами, що у 2 рази менше, н≥ж оподаткуванн¤ прибутку.
Ќасл≥дком розгортанн¤ програм п≥дтримки промисловост≥ та вуз≥в стало виникненн¤ в ≥нших крањнах св≥ту значноњ к≥лькост≥ вуз≥всь-ко-промислових досл≥дницьких центр≥в за ключовими напр¤мами Ќ“ѕ. ѕод≥бн≥ центри Ї найперспективн≥шою формою орган≥зац≥њ початкових етап≥в ≥нновац≥йних процес≥в.
І 2. —истема управл≥нн¤ державною ≥нновац≥йною пол≥тикою
ќдн≥Їю з особливостей розвитку економ≥ки ≥ндустр≥альне роз-винених крањн Ї прагненн¤ забезпечити формуванн¤ ≥ реал≥зац≥ю ≥нновац≥йноњ пол≥тики. ѕрискорений розвиток науки ≥ техн≥ки по-силив необх≥дн≥сть розробки комплексних прогноз≥в нац≥онально-го науково-техн≥чного розвитку. ѕри цьому прот¤гом останн≥х ро-к≥в практично в ус≥х крањнах значно п≥двищилась роль держави у розробц≥ р≥зних прогноз≥в, формуванн≥ науково-техн≥чних програм, њхньому ф≥нансуванн≥ та орган≥зац≥йному забезпеченн≥.
“аке п≥двищенн¤ рол≥ держави у вибор≥ пр≥оритет≥в науково-техн≥чного розвитку ≥ прогнозованого забезпеченн¤ њх ви¤вл¤Їтьс¤ у створенн≥ в б≥льшост≥ крањн спец≥альних управл≥нських структур, наприклад, у ‘ранц≥њ - це ѕарламентське управл≥нн¤ з питань в≥д-бору в галуз≥ науки ≥ техн≥ки, Ќ≥меччин≥ -  ом≥с≥¤ з оц≥нки техно-лог≥њ, у —Ўј - ”правл≥нн¤ з питань оц≥нки технолог≥њ. ™вропарла-мент прийн¤в резолюц≥ю щодо створенн¤ Ївропейського парламент-
ського управл≥нн¤ з питань оц≥нки пр≥оритет≥в ≥ вибору в галуз≥ науки ≥ техн≥ки.
«ростаючий ≥нтерес до довгострокового науково-техн≥чного про-гнозуванн¤ ≥ визначенн¤ пр≥оритет≥в у стратег≥чних напр¤мах дер-жавноњ ≥нновац≥йноњ пол≥тики зумовив розробку в≥дпов≥дних про-грам. “ак, рада з питань науковоњ пол≥тики ‘≥нл¤нд≥њ оголосила про значне розширенн¤ Ќƒ≈ –, Ќац≥ональна науково-досл≥дна рада ≤сланд≥њ п≥дготувала план прикладних досл≥джень у координац≥њ з ун≥верситетськими структурами до к≥нц¤ 90-х рок≥в. ” Ўвец≥њ за-кон про пол≥тику в галуз≥ досл≥джень, прийн¤тий в 1982 р., перед-бачаЇ створенн¤ план≥в Ќƒ≈ – та розгл¤д њх у парламент≥.
—тратег≥чне прогнозуванн¤ стало необх≥дн≥стю, тому б≥льш≥сть крањн пер≥одично друкують так зван≥ "б≥л≥ книги", в ¤ких в≥добра-жаютьс¤ пр≥оритети нац≥ональноњ ≥нновац≥йноњ пол≥тики.
¬исок≥ темпи розвитку науково-техн≥чного потенц≥алу Ї необ-х≥дною, але недостатньою умовою ≥нтенсивноњ ≥нновац≥йноњ д≥¤ль-ност≥. ƒостатн¤ умова ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ - це високий р≥вень ≥нновац≥йноњ сприйн¤тливост≥. ≤люстрац≥Їю цього можуть бути три принципи формуванн¤ державноњ ≥нновац≥йноњ пол≥тики —Ўј:
1) ур¤дова п≥дтримка фундаментальних досл≥джень ≥ одночасно перенесенн¤ б≥льшоњ частини витрат на прикладн≥ досл≥дженн¤ на приватний сектор. јдм≥н≥страц≥¤ п≥дтримуЇ лише т≥ довгостроков≥ прикладн≥ Ќƒ≈ –, що мають потенц≥альне велике значенн¤ дл¤ держави;
2) встановленн¤ пр≥оритет≥в у сфер≥ науки ≥ техн≥ки, що в основ-ному покладено на јдм≥н≥стративне-бюджетне управл≥нн¤;
3) стимулюванн¤ перебудови промисловост≥ зг≥дно з планом еко-ном≥чного в≥дродженн¤ фактично Ї непр¤мим ф≥нансуванн¤м Ќƒ≈ – з боку приватного сектора (особливо перспективних роб≥т, прискоренн¤ впровадженн¤ нововведень).
“актика визначенн¤ пр≥оритет≥в у р≥зних крањнах грунтуЇтьс¤ на нац≥ональних проблемах економ≥ки. Ќаприклад, у —Ўј про-цес формуванн¤ системи державних пр≥оритет≥в спр¤мований на розширенн¤ асигнувань на Ќƒ≈ – ≥ регулюванн¤ њхнього розпо-д≥лу.
” процес≥ визначенн¤ цих пр≥оритет≥в розгл¤даютьс¤ р≥зн≥ вар≥-анти програм наукових досл≥джень. ѕри цьому ур¤дов≥ органи ши-роко користуютьс¤ послугами спец≥альних експертних ком≥с≥й. Ќа-приклад, ком≥с≥Їю з науково-техн≥чноњ та державноњ пол≥тики, що складаЇтьс¤ з представник≥в Ќац≥ональноњ академ≥њ наук, Ќац≥ональ-ноњ ≥нженерноњ академ≥њ та ≥нших орган≥зац≥й, визначено най-важлив≥шими с≥м наукових напр¤м≥в досл≥джень, на розвиток ¤ких необх≥дно зб≥льшити асигнуванн¤. “ак≥ рекомендац≥њ забезпечують б≥льш рац≥ональне розм≥щенн¤ ресурс≥в у сфер≥ Ќƒ≈ – федеральним ур¤дом, р≥шенн¤ ¤кого регул¤рно обговорюютьс¤ конгресом та його ком≥тетом з науки ≥ техн≥ки.
ќсновою формуванн¤ державноњ пол≥тики пр≥оритет≥в у япон≥њ Ї дещо ≥нш≥ стратег≥чн≥ та тактичн≥ принципи. японськ≥ спец≥ал≥сти вважають, що поетапне прискоренн¤ науково-техн≥чного розвитку економ≥ки крањни передбачаЇ два п≥дходи: по-перше, освоЇнн¤ за-руб≥жного досв≥ду на основ≥ закуп≥вл≥ л≥ценз≥й; по-друге, розвиток власних досл≥джень ≥ розробок.
” першому випадку можливе швидке просуванн¤ вперед ≥ отри-манн¤ в≥дчутних результат≥в за пор≥вн¤но короткий час, у друго-му - не виключен≥ серйозн≥ труднощ≥, оск≥льки ≥н≥ц≥ативн≥ науко-во-техн≥чн≥ розробки пов'¤зан≥ з ризиком ≥ невдачами.
якщо до початку 80-х рок≥в ¤понський ур¤д в≥ддавав перевагу освоЇнню знань (процес≥в), а не придбанню матер≥ал≥зованих у за-собах виробництва результат≥в досл≥джень, то згодом в≥н виступив ≥н≥ц≥атором великих нац≥ональних програм у сфер≥ Ќƒ≈ –. ÷е св≥д-чить про перех≥д до пол≥тики динам≥чного плануванн¤ наукових досл≥джень ≥ засвоЇнн¤ нових технолог≥й.
ѕ≥дготовка великих науково-техн≥чних програм зумовлюЇ необ-х≥дн≥сть п≥двищенн¤ рол≥ фундаментальних досл≥джень. ” зв'¤зку з цим державн≥ структури не лише зб≥льшують частки ≥нвестиц≥йних вкладень у так≥ досл≥дженн¤, а й спонукають робити це у всезрос-таючих масштабах приватн≥ ф≥рми. —фера наукових досл≥джень ≥ розробок перестаЇ бути стих≥йним генератором структурних зру-шень в економ≥ц≥. ¬изначаючи коротко- та довгостроков≥ пр≥оритети науково-техн≥чного розвитку, державн≥ управл≥нськ≥ структури ви-¤вл¤ють ≥н≥ц≥ативу в розробц≥ ц≥льових досл≥дницьких програм ≥ визначають законодавч≥ заходи пр¤мого ≥ непр¤мого стимулюванн¤ реал≥зац≥њ њх та впровадженн¤ результат≥в розробок у виробництво.
японська пол≥тика в галуз≥ Ќƒ≈ –, всупереч поширен≥й думц≥, формуЇтьс¤ не п≥д ег≥дою Їдиного центру, а ¤к результат жорсткоњ конкуренц≥њ м≥ж багатьма ур¤довими установами за ф≥нансов≥ ре-сурси ≥ пануюче становище в перспективних напр¤мах досл≥джень.
ќтже, програмно-ц≥льовий п≥дх≥д при формуванн≥ системи уп-равл≥нн¤ Ќƒ≈ – Ї основним в ус≥х ≥ндустр≥альне розвинених кра-њнах. ѕерша його особлив≥сть - використанн¤ системи проект≥в та програм, дл¤ ¤ких характерн≥: довгостроков≥сть (10-20 рок≥в); ве-лик≥ грошов≥ асигнуванн¤; складний, взаЇмопов'¤заний склад учас-ник≥в; включенн¤ в систему управл≥нн¤ Ќƒ≈ – ус≥х складових ≥нно-вац≥йного циклу (фундаментальн≥ та прикладн≥ досл≥дженн¤, екс-периментальн≥ розробки), а також впровадженн¤ нововведень у сер≥йне виробництво.
ƒругою особлив≥стю програмно-ц≥льового п≥дходу в орган≥за-ц≥њ Ќƒ≈ – Ї система експертизи. ќсновне завданн¤ њњ пол¤гаЇ
в оц≥нц≥ доц≥льност≥ ф≥нансуванн¤ програм або проект≥в. ≈ксперт-н≥ ради (ком≥с≥њ, ком≥тети) створюютьс¤ з пров≥дних спец≥ал≥ст≥в р≥зних галузей знань ≥ зд≥йснюють в основному консультац≥йн≥ послуги.
—истема управл≥нн¤ ≥нновац≥йною пол≥тикою формуЇтьс¤ ≥ реа-л≥зуЇтьс¤ в кожн≥й крањн≥ з урахуванн¤м особливостей нац≥ональ-ноњ економ≥ки, системи побудови ≥ взаЇмод≥њ державних структур влади. –озгл¤немо механ≥зм управл≥нн¤ ≥нновац≥йною пол≥тикою на приклад≥ —Ўј. ¬≥н складаЇтьс¤ ¤к результат вибору ≥ прийн¤тт¤ р≥шень у к≥лькох ключових сферах: розпод≥л державних ресурс≥в м≥ж р≥зними секторами наукових досл≥джень ≥ визначенн¤ струк-тури державних наукових пр≥оритет≥в, виконанн¤ досл≥джень ≥ роз-робок у державних наукових центрах; непр¤ме державне стимулю-ванн¤ науки ≥ освоЇнн¤ њњ дос¤гнень у приватному сектор≥ госпо-дарства за допомогою податковоњ, амортизац≥йноњ, антитрест≥вськоњ, патентноњ, зовн≥шньоторговоњ пол≥тики, п≥дтримка необх≥дного з точки зору темп≥в та ефективност≥ Ќ“ѕ р≥вн¤ конкуренц≥њ; форму-ванн¤ ≥нновац≥йного кл≥мату в економ≥ц≥ та ≥нфраструктури забез-печенн¤ досл≥джень ≥ розробок, включаючи нац≥ональн≥ служби науково-техн≥чноњ ≥нформац≥њ, стандартизац≥њ, статистики, вивчен-н¤ заруб≥жного досв≥ду ≥ м≥жнародного сп≥вроб≥тництва, прогнозу-ванн¤ науково-техн≥чного розвитку тощо.
√оловна роль в управл≥нн≥ наукою в —Ўј належить конгресов≥. ÷е не лише формальне прийн¤тт¤ в≥дпов≥дних законодавчих акт≥в.  онгрес —Ўј анал≥зуЇ напр¤ми наукових досл≥джень ≥ встановлюЇ пр≥оритетн≥сть њх через своњ численн≥ науков≥ ком≥с≥њ, ¤к пост≥йно д≥юч≥, так ≥ тимчасов≥.  онгрес не маЇ спец≥ального органу, що в≥д-пов≥даЇ за розвиток науки в крањн≥. ¬одночас ус≥ асигнуванн¤ на нењ, починаючи з 1974 р., проход¤ть через його адм≥н≥стративно-бюджетне управл≥нн¤, до функц≥й ¤кого належить також визна-ченн¤ пр≥оритет≥в при розпод≥л≥ нац≥ональних ресурс≥в.
ќднак ус≥ основн≥ р≥шенн¤ щодо розвитку науки значною м≥-рою визначаютьс¤ Ѕ≥лим домом, оск≥льки за науково-досл≥дну про-граму ур¤ду зг≥дно ≥з законодавством повн≥стю в≥дпов≥даЇ ѕрези-дент —Ўј. ÷ю функц≥ю у президентськ≥й структур≥ виконуЇ спец≥-альний апарат,
ќдн≥Їю з головних ур¤дових установ у —Ўј щодо встановленн¤ пр≥оритет≥в Ї ”правл≥нн¤ технолог≥чноњ оц≥нки. ¬оно надаЇ конгре-сов≥ ≥нформац≥ю про можливий вплив результат≥в реал≥зац≥њ окре-мих науково-досл≥дних проект≥в на економ≥чн≥, б≥олог≥чн≥, пол≥тичн≥, демограф≥чн≥ та ≥нш≥ аспекти житт¤ крањни.
”р¤д не займаЇтьс¤ проблемами наукових досл≥джень, але п≥д ег≥дою окремих м≥н≥стерств проводитьс¤ багато наукових досл≥джень. ƒе¤к≥ м≥н≥стерства, наприклад оборони ≥ с≥льського господарства, отримують на ц≥ потреби велик≥ асигнуванн¤ конгресу, в њх струк-тур≥ Ї спец≥альн≥ функц≥ональн≥ п≥дрозд≥ли з Ќƒ≈ –.
¬ажливе м≥сце в ур¤довому апарат≥ управл≥нн¤ науковими до-сл≥дженн¤ми в —Ўј займаЇ м≥н≥стерство торг≥вл≥, що в≥д≥граЇ роль координатора ≥нформац≥йноњ д≥¤льност≥ ур¤дових установ. ” його структуру входить нац≥ональна служба техн≥чноњ ≥нформац≥њ, ¤ка розгл¤даЇтьс¤ ¤к своЇр≥дна "кл≥рингова палата" вс≥Їњ науково-до-сл≥дницькоњ ≥нформац≥њ.
« так званих незалежних агентств, пов'¤заних з питанн¤ми нау-кових досл≥джень, у структур≥ ур¤дового апарату —Ўј найб≥льшим Ї Ќац≥ональне управл≥нн¤ з аеронавтики ≥ досл≥дженн¤ косм≥чного простору (Ќј—ј). —пец≥альна служба Ќј—ј займаЇтьс¤ передачею промисловост≥ результат≥в досл≥джень, ¤к≥ можуть застосовуватис¤ поза наукою про космос.
Ќап≥вур¤довий статус маЇ јмериканська академ≥¤ наук. «бер≥-гаючи незалежн≥сть, вона зд≥йснюЇ за дорученн¤м ур¤ду ≥ конгре-су об'Їктивну експертизу р≥зних наукових дисципл≥н, проект≥в, визначаЇ њхню пр≥оритетн≥сть.
«а р≥зноман≥тн≥стю форм кооперуванн¤ науки з виробництвом —Ўј займаЇ одне з пров≥дних м≥сць у св≥т≥. ≤ ц¤ р≥зноман≥тн≥сть форм пост≥йно розширюЇтьс¤ - в≥д консультац≥й, що њх надають вузи ф≥р-мам, ≥ створенн¤ рад консультант≥в-б≥знесмен≥в у вищ≥й школ≥ до ор-ган≥зац≥њ сп≥льних компан≥й дл¤ проведенн¤ окремих досл≥джень.
јмериканськ≥ вузи ви¤вл¤ють велику активн≥сть у робот≥ так званих техн≥чних станц≥й ≥ центр≥в нововведень. ѕерш≥ спри¤ють розвитку рег≥ональних досл≥джень. ” ф≥нансуванн≥ њх пор¤д з при-ватними ф≥рмами бере участь ур¤д.
ќсоблив≥стю державноњ ≥нновац≥йноњ пол≥тики —Ўј Ї активна участь у формуванн≥ технолог≥чноњ ≥нфраструктури, централ≥зова-ноњ системи управл≥нн¤ патентними ≥нститутами, акумул¤ц≥њ значноњ частини функц≥й з контролю ≥ ф≥нансуванн¤ системи науково-тех-н≥чноњ ≥нформац≥њ.
≈фективною формою зв'¤зку м≥ж вуз≥вською наукою ≥ вироб-ництвом Ї технолог≥чн≥ парки (“ѕ). —утн≥сть “ѕ пол¤гаЇ у ство-ренн≥ в науково-досл≥дному (ун≥верситетському) середовищ≥ ≥нфра-структури, необх≥дноњ дл¤ формуванн¤ ≥ становленн¤ невеликих високотехнолог≥чних ф≥рм. “ехнопарк об'ЇднуЇ велик≥ й мал≥ гос-подарськ≥ орган≥зац≥њ, з одного боку, ≥ творчий потенц≥ал великих ун≥верситет≥в - з ≥ншого.
 онкретн≥ форми орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ “ѕ в кожному окре-мому випадку р≥зн≥. ¬они, ¤к правило, Ї власн≥стю на пайових заса-дах ун≥верситету, м≥сцевого мун≥ципал≥тету, акц≥онерних товариств ≥ асоц≥ац≥й у будь-¤ких комб≥нац≥¤х. „астина парк≥в функц≥онуЇ на комерц≥йн≥й основ≥, частина Ї безприбутковими орган≥зац≥¤ми.
“ехнолог≥чний парк у —Ўј - це ор≥Їнтована на п≥дтримку про-мислово-ун≥верситетського сп≥вроб≥тництва орган≥зац≥¤, ¤ка спри¤Ї переливанню ≥дей в≥д науки до практики, передаванню технолог≥њ та обм≥ну спец≥ал≥стами м≥ж ун≥верситетом та високотехнолог≥чни-ми ф≥рмами.
–озгл¤немо модел≥ ≥нновац≥йного розвитку в ”крањн≥. ¬иход¤чи з територ≥альноњ, галузевоњ та структурноњ неоднор≥дност≥ науково-техн≥чного потенц≥алу ”крањни, на етап≥ становленн¤ ринкових в≥д-носин можна використовувати р≥зн≥ модел≥ ≥нновац≥йного розвит-ку, а саме:
1) "активноњ дифуз≥њ ≥нновац≥й", ¤ка характеризуЇтьс¤ взаЇмо-д≥Їю ур¤ду з науковими установами, вузами, п≥дприЇмствами ≥ ор-ган≥зац≥¤ми. √оловне завданн¤ науки - розробка нових засоб≥в застосуванн¤ ≥снуючих в≥тчизн¤них ≥ заруб≥жних технолог≥й. ѕе-ревага ц≥Їњ модел≥ пол¤гаЇ в тому, що передову технолог≥ю можна швидко впровадити. ÷ю модель рац≥онально використовувати дл¤ широкомасштабного проведенн¤ конверс≥њ. –еал≥зац≥¤ њњ дасть змо-гу суттЇво пол≥пшити ¤к≥сть науково-техн≥чного потенц≥алу ”крањ-ни при м≥н≥мальних ресурсних витратах;
2) "державноњ п≥дтримки ≥нновац≥йних форм", що ор≥Їнтована на державну п≥дтримку будь-¤ких нац≥ональних ≥нновац≥йних струк-тур у виход≥ з наукоЇмною продукц≥Їю на св≥товий ринок. ƒо ви-ходу на св≥товий ринок ≥нновац≥йн≥ структури обов'¤зково прохо-д¤ть пер≥од активного розвитку ≥ завоюванн¤ внутр≥шнього ринку. ƒл¤ того щоб випускати дешеву продукц≥ю вищоњ ¤кост≥, мають застосовуватис¤ прогресивн≥ технолог≥њ виробництва. ќсновна ме-та ур¤ду щодо розвитку ц≥Їњ модел≥ пол¤гаЇ у спри¤нн≥ нарощуван-ню науково-техн≥чного потенц≥алу в систем≥ м≥жнародноњ ринко-воњ економ≥ки. ÷¤ модель Ї найефективн≥шою на етап≥ вир≥вню-ванн¤ науково-техн≥чних потенц≥ал≥в ”крањни ≥ розвинених крањн св≥ту;
3) "локального ≥нновац≥йного середовища" на зразок "наукових парк≥в", "технопол≥с≥в", а в ”крањн≥ - "територ≥альних науково-техн≥чних центр≥в", що характеризуЇтьс¤ концентрац≥Їю на певн≥й територ≥њ наукового, осв≥тнього, виробничого, ф≥нансового потен-ц≥ал≥в, об'Їднаних Їдиним процесом технолог≥чного розвитку. як результат погодженоњ д≥њ вс≥х цих фактор≥в складаЇтьс¤ мережа взаЇмозв'¤зк≥в з дуже високим ступенем децентрал≥зац≥њ та само-орган≥зац≥њ. ÷¤ модель ефективна дл¤ розвитку науки та високих технолог≥й, однак потребуЇ в≥д сусп≥льства певноњ в≥дкритост≥ дл¤ ≥нновац≥й. ћожливост≥ реал≥зац≥њ њњ в ”крањн≥ нин≥ обмежен≥ к≥лько-ма великими науковими центрами. Ќайдоц≥льн≥шою дл¤ ц≥Їњ модел≥ Ї розробка нових матер≥ал≥в, зварювального виробництва, електрон-ноњ техн≥ки ≥ б≥отехнолог≥й;
4) "м≥жгалузевих наукових техн≥чних комплекс≥в" (ћЌ“ ), ¤ка може стати ≥нновац≥йною системою за умови генерац≥њ вс≥х харак-терних дл¤ модел≥ "локальне ≥нновац≥йне середовище" фактор≥в. ћЌ“ , що д≥ють в ”крањн≥, мають значний науковий виробничий потенц≥ал. ќднак в≥дсутн≥сть ≥нших необх≥дних елемент≥в усклад-нюЇ можлив≥сть реал≥зац≥њ ц≥Їњ модел≥ науково-техн≥чного розвитку. ƒе¤к≥ труднощ≥ пов'¤зан≥ з нев≥дпрацьован≥стю м≥ждержавних в≥д-носин з крањнами ¤к близького, так ≥ далекого заруб≥жж¤. ”сунен-н¤ цих труднощ≥в не пов'¤зане з великими витратами нац≥ональ-них ресурс≥в, тому на сучасному етап≥ цю модель в науково-техн≥ч-ному розвитку ”крањни використовувати виг≥дно;
5) модель —Ќƒ, заснована на науково-техн≥чному сп≥вроб≥тництв≥ м≥ж державами, п≥дприЇмствами та орган≥зац≥¤ми крањн —Ќƒ за сп≥льними програмами, комерц≥йними замовленн¤ми на науково-техн≥чну продукц≥ю, що передбачають взаЇмовиг≥дний обм≥н нау-ково-техн≥чною ≥нформац≥Їю тощо. ¬раховуючи т≥сн≥ науково-тех-н≥чн≥ та економ≥чн≥ зв'¤зки, що ≥сторично склалис¤ м≥ж крањнами - колишн≥ми республ≥ками —–—–, доц≥льно зберегти б≥льш≥сть з них на нов≥й основ≥. „астка модел≥ в систем≥ ≥нших моделей науково-техн≥чного розвитку може становити 10-30 в≥дсотк≥в;
6) "св≥тового сп≥вроб≥тництва", ор≥Їнтована на активну участь ”крањни у м≥жнародному науково-техн≥чному сп≥вроб≥тництв≥ ≥ широкому обм≥н≥ науковими результатами ≥ новими технолог≥¤ми. –еал≥зац≥¤ ц≥Їњ модел≥ передбачаЇ радикальне пол≥пшенн¤ ¤кост≥ в≥тчизн¤ного наукового потенц≥алу та ор≥Їнтац≥ю на пр≥оритетний розвиток сп≥вроб≥тництва з сус≥дн≥ми державами та науковими цен-трами украњнськоњ д≥аспори.
ќтже, державна пол≥тика ”крањни маЇ ор≥Їнтуватис¤ на р≥зн≥ модел≥ ≥нновац≥йного розвитку залежно в≥д стану науково-техн≥ч-ного потенц≥алу ≥ конкретних проблем, що постають перед сусп≥ль-ством.
І 3. ћалий ≥нновац≥йний б≥знес
—тановленн¤ ринковоњ системи господарюванн¤ в ”крањн≥ пов'¤за-не з актив≥зац≥Їю п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ в ус≥х сферах еконо-м≥ки. ќдним з перспективних напр¤м≥в створенн¤ нового конку-рентно-ринкового середовища Ї розвиток малого б≥знесу. ѕор¤д з прискореним формуванн¤м споживчого ринку малий б≥знес спри¤Ї актив≥зац≥њ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥.
–озгл¤немо насамперед так≥ пон¤тт¤ (категор≥њ), ¤к "мал≥ п≥д-приЇмства", "мале п≥дприЇмництво" ("малий б≥знес").
ћал≥ п≥дприЇмства квал≥ф≥куютьс¤ за показником чисельност≥ зайн¤тих прац≥вник≥в зг≥дно з≥ сферами д≥¤льност≥ незалежно в≥д
форм власност≥. «г≥дно з≥ ст.2 «акону ”крањни "ѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥" до малих п≥дприЇмств в науц≥ та науковому обслугову-ванн≥ належать новостворюван≥ та д≥юч≥ п≥дприЇмства з чисель-н≥стю працюючих до 100 чол.
ћале п≥дприЇмництво (малий б≥знес) - це самост≥йна, система-тична, ≥н≥ц≥ативна д≥¤льн≥сть малих п≥дприЇмств та громад¤н-п≥дпри-Їмц≥в, ¤ка провадитьс¤ на власний ризик з метою отриманн¤ еко-ном≥чноњ вигоди.
ћалий б≥знес Ї основою др≥бнотоварного виробництва; пров≥д-ним сектором економ≥ки; забезпечуЇ насиченн¤ ринку споживчими товарами ≥ послугами повс¤кденного попиту, додатковими робочи-ми м≥сц¤ми; волод≥Ї високою моб≥льн≥стю, рац≥ональними форма-ми управл≥нн¤; формуЇ новий соц≥альний прошарок п≥дприЇм-ц≥в-власник≥в; зд≥йснюЇ структурну перебудову економ≥ки, швидку окупн≥сть витрат, свободу ринкового вибору; спри¤Ї послабленню монопол≥зму, розвитку конкуренц≥њ.
ћалому б≥знесов≥ властив≥ й певн≥ недол≥ки: хрон≥чна нестача ф≥нансових кошт≥в; слабке сегментуванн¤ власноњ частки ринку;
неадекватн≥сть техн≥чного оснащенн¤ ≥ забезпеченн¤ сировиною пор≥вн¤но з великими п≥дприЇмствами; брак квал≥ф≥кованоњ робо-чоњ сили; вплив ринковоњ кон'юнктури тощо.
јнал≥з розвитку малого б≥знесу в ”крањн≥ даЇ змогу зробити певн≥ узагальненн¤ щодо стану ≥ тенденц≥й розвитку його:
по-перше, частка п≥дприЇмств науки ≥ наукового обслуговуванн¤ у сфер≥ д≥¤льност≥ малих п≥дприЇмств значна;
по-друге, к≥льк≥сть малих п≥дприЇмств у науц≥ ≥ науковому об-слуговуванн≥ зростаЇ;
по-третЇ, ви¤вл¤Їтьс¤ тенденц≥¤ до зм≥ни форм власност≥ малих п≥дприЇмств; значно зростаЇ частка малих п≥дприЇмств з колектив-ною формою власност≥, велика частка приватних малих п≥дпри-Їмств.
ќднак процес створенн¤ ≥ розвитку нових п≥дприЇмницьких структур в науц≥ ≥ науковому обслуговуванн≥ йде ще пов≥льно. ѕри-чинами, ¤к≥ гальмують розвиток малого б≥знесу в науц≥, Ї так≥:
1) обмежен≥сть правових засад п≥дтримки малого б≥знесу, ¤ка значно стримуЇ розвиток малих структур в ус≥х сферах, а також ≥н≥ц≥ативу окремих громад¤н;
2) неефективн≥сть д≥ючоњ системи оподаткуванн¤ ≥ податковоњ пол≥тики особливо щодо п≥льг малим структурам, ¤к≥ створили б однаков≥ економ≥чн≥ умови дл¤ ц≥Їњ найризикован≥шоњ сфери рин-кового господарюванн¤;
3) в≥дсутн≥сть матер≥ально-техн≥чноњ бази, труднощ≥ з орендою прим≥щень ≥ устаткуванн¤. ћал≥ п≥дприЇмства потребують не ст≥ль-ки ф≥нансовоњ п≥дтримки, ск≥льки матер≥ально-техн≥чноњ допомоги у вигл¤д≥ сировини, матер≥ал≥в, передус≥м прим≥щень. ћайже 40 в≥дсотк≥в науково-техн≥чних малих п≥дприЇмств не мають прим≥-щень, близько 15 в≥дсотк≥в орендують прим≥щенн¤, а варт≥сть орен-дованих основних фонд≥в становить майже 30 в≥дсотк≥в ус≥х основ-них виробничих фонд≥в цих п≥дприЇмств;
4) недосконал≥сть ≥нформац≥йно-методичноњ та консультац≥йноњ п≥дтримки малого б≥знесу;
5) в≥дсутн≥сть Їдиноњ системи бухгалтерського обл≥ку, ¤ка в≥дпо-в≥дала б м≥жнародним стандартам: 3/4 малих наукових п≥дприЇмств не обчислюють ≥ не мають економ≥чного ефекту в≥д впровадженн¤ своњх розробок у виробництво;
6) на¤вн≥сть галузевого (в≥домчого) виробничого (технолог≥чно-го) та ≥нформац≥йного монопол≥зму;
7) недостатн≥й розвиток елемент≥в ринковоњ ≥нфраструктури, передус≥м створенн¤ рег≥ональних банк≥в технолог≥й, прогресивно-го устаткуванн¤ тощо.
” ситуац≥њ, що склалас¤ в ”крањн≥, питанн¤ управл≥нн¤ науково-техн≥чною ≥н≥ц≥ативою малого б≥знесу в розвинених крањнах св≥ту ¤вл¤ють значний ≥нтерес.
—при¤нн¤ малому б≥знесу в —Ўј маЇ вже певну ≥стор≥ю.  ом≥с≥њ у справах малого б≥знесу були створен≥ в сенат≥ в 1940 р., в палат≥ представник≥в - у 1941 р. ¬ роки другоњ св≥товоњ в≥йни було орган≥-зовано спец≥альне ”правл≥нн¤ у справах малого б≥знесу, завданн¤ ¤кого пол¤гало в розм≥щенн≥ в≥йськових замовлень. ” 1953 р. за-сновано спец≥альне федеральне в≥домство - јдм≥н≥страц≥ю у справах малого б≥знесу (јћЅ).
” 70-х роках було прийн¤то р¤д закон≥в щодо п≥дтримки малого б≥знесу, а в 80-≥ роки республ≥канська адм≥н≥страц≥¤ –. –ейгана зо-середила основн≥ зусилл¤ на п≥дтримц≥ великого кап≥талу. ƒопомо-га малому б≥знесов≥ була послаблена, робились нав≥ть спроби л≥кв≥-дац≥њ јћЅ. ¬одночас у 80-≥ роки спец≥альна пол≥тика щодо малого ≥нновац≥йного б≥знесу стала особливим напр¤мом державноњ ≥нно-вац≥йноњ пол≥тики. —ьогодн≥ держава ф≥нансуЇ б≥льше половини витрат на Ќƒ≈ – великого б≥знесу ≥ третину - малого.
–егулюючи науково-техн≥чну ≥н≥ц≥ативу малого б≥знесу, держава не лише вкладаЇ власн≥ кошти, а й заохочуЇ ф≥нансову, матер≥аль-но-техн≥чну та ≥нш≥ форми п≥дтримки малого б≥знесу великим. ќтже, в структур≥ науково-виробничого комплексу зростаЇ частка малого ≥нновац≥йного б≥знесу, розширюютьс¤ р≥зноман≥тн≥ його зв'¤зки з ус≥ма секторами економ≥ки. ¬≥дпов≥дно розвиваЇтьс¤ ≥н≥ц≥ативна форма орган≥зац≥њ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ - форма п≥дтримки ма-лого ≥нновац≥йного б≥знесу.
ѕол≥тика стимулюванн¤ новаторства малого б≥знесу провадилась на вс≥х р≥вн¤х виконавчоњ влади - в≥д федерального ур¤ду до мун≥-
ципал≥тету. ћожливост≥ р≥зних орган≥в виконавчоњ влади, ¤к ≥ методи стимулюванн¤ малого ≥нновац≥йного б≥знесу, р≥зн≥. “ому доц≥льно розмежувати зусилл¤ федерального ур¤ду ≥ м≥сцевих орган≥в влади.
ќсновним у вплив≥ федерального ур¤ду на науково-техн≥чну ≥н≥-ц≥ативу малого б≥знесу Ї регулюванн¤ ф≥нансових поток≥в. «а дже-релами ф≥нансуванн¤ можна вид≥лити три напр¤ми: а) субсидуван-н¤ через федеральн≥ агентства ≥ в≥домства; б) залученн¤ приватного кап≥талу; в) наданн¤ п≥льг.
—еред комплекс≥в заход≥в щодо п≥дтримки малого ≥нновац≥йного б≥знесу особливий ≥нтерес становл¤ть "≥нкубаторськ≥ програми".
√оловне призначенн¤ "≥нкубатор≥в" - п≥дтримка малого (пере-важно ≥нновац≥йного) б≥знесу, допомога п≥дприЇмц≥в, ¤к≥ бажають, але не можуть розпочати свою справу. ќстанн≥ отримують в "≥нку-батор≥" п≥льговий доступ до виробничих прим≥щень наукового об-ладнанн¤, фонд≥в венчурного кап≥талу, р≥зних послуг (на в≥дм≥ну в≥д традиц≥йних промислових парк≥в, де в оренду здаютьс¤ лише виробнич≥ та конторськ≥ прим≥щенн¤). ¬≥дпов≥дно попит на послуги "≥нкубатор≥в" пред'¤вл¤Їтьс¤ переважно з боку малих ф≥рм наукоЇмних галузей.
’оч у —Ўј "≥нкубатори" ≥снують уже б≥льше н≥ж 20 рок≥в, бурх-ливе зростанн¤ њх припало на середину 80-х рок≥в, коли орган≥зато-ри "≥нкубаторських програм" об'Їдналис¤ у Ќац≥ональну асоц≥ац≥ю господарських ≥нкубатор≥в.
"≤нкубатори" функц≥онують на кошти штат≥в ≥ м≥сцевих орган≥в влади; субсид≥њ (часто без поверненн¤) в≥д федерального ур¤ду; орен-дну плату п≥дприЇмц≥в, ¤к≥ користуютьс¤ послугами "≥нкубатор≥в";
в≥дсоток в≥д доход≥в тих, що вийшли з "≥нкубатор≥в", усп≥шно функ-ц≥онуючих малих компан≥й; кошти ун≥верситет≥в та ≥нших навчальних заклад≥в, промислових корпорац≥й, приватних ос≥б - орган≥затор≥в власних "≥нкубатор≥в", пожертвуванн¤.
ћожна вид≥лити чотири основних види "≥нкубатор≥в": корпора-тивн≥, громадськ≥, вуз≥вськ≥, приватн≥, що в≥др≥зн¤ютьс¤ ¤к за пере-важним джерелом ф≥нансових кошт≥в, так ≥ за метою створенн¤.
ќстанн≥м часом ур¤ди штат≥в створюють спец≥альн≥ програми допомоги вуз≥вським, приватним та створюваним м≥сцевими орга-нами влади "≥нкубаторам". јдм≥н≥страц≥¤ програм допомагаЇ отри-мати доступ до федеральних позик, до спец≥ал≥зованих фонд≥в јд-м≥н≥страц≥њ у справах малого б≥знесу тощо.
якщо к≥нцев≥ ц≥л≥ створенн¤ ≥ джерела ф≥нансуванн¤ р≥зних "≥нку-батор≥в" суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤, то наб≥р послуг, що ними надають-с¤, практично один ≥ той самий дл¤ вс≥х њх вид≥в.
÷≥леспр¤моване субсидуванн¤ федеральним ур¤дом малого ≥нно-вац≥йного б≥знесу зд≥йснюЇтьс¤ у форм≥ дотац≥њ (грант≥в) та укла-данн¤ контракт≥в на розробку новоњ продукц≥њ або технолог≥њ.
ƒругим важливим напр¤мом державноњ ≥нновац≥йноњ пол≥тики щодо малого ≥нновац≥йного б≥знесу, ¤кий зд≥йснюЇтьс¤ на р≥вн≥ федераль-ного ур¤ду, Ї залученн¤ приватного кап≥талу дл¤ його ф≥нансуванн¤. –еал≥зуЇтьс¤ воно переважно через компан≥њ венчурного кап≥талу.
ƒержавна пол≥тика спри¤нн¤ малому ≥нновац≥йному б≥знесу в —Ўј нац≥лена передус≥м на створенн¤ необх≥дноњ ринковоњ ≥нфра-структури, а також на формуванн¤ системи державноњ та громадськоњ п≥дтримки розвитку малого б≥знесу.
ќдин з найважлив≥ших канал≥в зв'¤зку малих ≥нновац≥йних ≥ великих ф≥рм - ф≥нансовий, ¤кий реал≥зуЇтьс¤ через вкладенн¤ в незалежн≥ венчурн≥ фонди, ¤к≥ ф≥нансують малий ≥нновац≥йний б≥знес, або через орган≥зац≥ю власних доч≥рн≥х венчурних ф≥рм. ¬ останньому випадку корпорац≥њ отримують згодом частину при-бутку малоњ ф≥рми, ¤кщо њњ д≥¤льн≥сть ви¤витьс¤ усп≥шною. Ќер≥дко корпорац≥њ скуповують акц≥њ малих компан≥й, ¤к≥ зац≥кавили њх, або укладають контракти на виконанн¤ певних етап≥в ≥нновац≥йних процес≥в.
¬еликий б≥знес не обмежуЇтьс¤ зв'¤зками з уже ≥снуючим ма-лим ≥нновац≥йним п≥дприЇмництвом. —ьогодн≥ в≥н спр¤мований та-кож на створенн¤ малих наукоЇмних ф≥рм. —татт¤ витрат "—тар-тов≥ грош≥" великого б≥знесу на ф≥нансуванн¤ малого ≥нновац≥йно-го Ї основною. —воњ тимчасово в≥льн≥ кошти, "додатков≥ кап≥тали" корпорац≥њ спр¤мовують на ф≥нансуванн¤ ризикових проект≥в че-рез посередник≥в - спец≥ал≥зован≥ ф≥рми венчурного кап≥талу або сам≥ створюють доч≥рн≥ компан≥њ з виконанн¤ венчурних операц≥й. ќстанн¤ форма Ї найпоширен≥шою.
ѕол≥тика формуванн¤ системи державноњ та сусп≥льноњ п≥дтрим-ки розвитку малого б≥знесу маЇ зд≥йснюватис¤ через пом≥рне дер-жавне регулюванн¤ в поЇднанн≥ ≥з створенн¤м конкурентно-рин-кового середовища. “ак, в ”крањн≥ створено ком≥тет спри¤нн¤ ма-лим п≥дприЇмствам ≥ п≥дприЇмництву, ¤кий маЇ спри¤ти вироблен-ню ≥ реал≥зац≥њ державноњ ≥нновац≥йноњ пол≥тики у сфер≥ розвитку п≥дприЇмництва.
ќсновними напр¤мами державноњ пол≥тики п≥дтримки малого ≥нно-вац≥йного б≥знесу Ї так≥: удосконаленн¤ правового регулюванн¤; спри-¤нн¤ удосконаленню структури малого п≥дприЇмництва; п≥льгове опо-даткуванн¤; кредитно-≥нвестиц≥йна п≥дтримка; забезпеченн¤ ресур-сами ≥ збут продукц≥њ; страхуванн¤ малого б≥знесу; прискорена амор-тизац≥¤; зовн≥шньоеконом≥чн≥ преференц≥њ; ≥нформац≥йно-консуль-тативна п≥дтримка; п≥дготовка кадр≥в; науково-методична п≥дтримка;
розробка державних програм п≥дтримки п≥дприЇмництва.
ќтже, п≥дтримка малого ≥нновац≥йного б≥знесу передбачаЇ ф≥-нансове, матер≥ально-техн≥чне, орган≥зац≥йне та ≥нформац≥йне за-безпеченн¤ його д≥¤льност≥.