–озд≥л 38 ѕќƒј“ ќ¬ќ-Ѕёƒ∆≈“Ќј ѕќЋ≤“» ј ƒ≈–∆ј¬»
І 1. —утн≥сть ≥ функц≥њ податк≥в. ќптимальне оподаткуванн¤
ѕров≥дна роль у забезпеченн≥ виконанн¤ державою функц≥й щодо регулюванн¤ економ≥чних процес≥в належить податкам. —аме по-датково-бюджетна ≥ кредитно-грошова пол≥тика Ї ефективними ме-тодами державного регулюванн¤ ринковоњ економ≥ки, що застосо-вуютьс¤ в б≥льшост≥ зах≥дних крањн прот¤гом багатьох дес¤тир≥ч.
ѕодатки - це обов'¤зков≥ платеж≥ ф≥зичних та юридичних ос≥б до центрального ≥ м≥сцевого бюджет≥в, зд≥йснюван≥ у пор¤дку ≥ на умовах, що визначаютьс¤ законодавчими актами т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни.
Ќайповн≥ше сутн≥сть податк≥в характеризують виконуван≥ ними функц≥њ - ф≥скальна ≥ регулююча.
¬ ус≥х державах на р≥зних етапах њхнього ≥сторичного розвитку податки виконували передус≥м ф≥скальну функц≥ю, тобто забезпе-чували централ≥зац≥ю певноњ частини ¬Ќѕ в державному бюджет≥ з метою ф≥нансуванн¤ державних витрат.
ѕрот¤гом останн≥х двох дес¤тил≥ть значного розвитку набула регулююча функц≥¤ податк≥в. —утн≥сть њњ пол¤гаЇ у вплив≥ податк≥в на р≥зн≥ аспекти д≥¤льност≥ платник≥в њх. ÷¤ функц≥¤ заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податк≥в певну частку доход≥в економ≥чних суб'Їкт≥в, можна стимулювати або стримувати њх д≥¤ль-н≥сть у в≥дпов≥дних напр¤мах, а отже, регулювати соц≥ально-еконо-м≥чн≥ процеси в крањн≥. ¬икористанн¤ регулюючоњ функц≥њ податк≥в зд≥йснюЇтьс¤ через податкову пол≥тику.
ѕодатки з'¤вилис¤ у глибок≥й давнин≥ разом з по¤вою владних структур. ” сх≥дних слов'¤н першою формою податк≥в були добро-в≥льн≥ п≥дношенн¤ своњх племен ≥ данина з чужих.
« розвитком держави розвивалис¤ ≥ податки, адже вони Ї платою сусп≥льства за виконанн¤ державою њњ функц≥й. ¬же ћонтеск'Ї, ј. —м≥т, ƒ. –≥кардо розгл¤дали податки ¤к плату за т≥ вигоди, ¤к≥ платник подат-к≥в отримуЇ в≥д держави, наприклад за охорону особи та майна.
” стародавн≥х сусп≥льствах ≥снували так≥ види податк≥в: майно-вий, податок на ≥ноземц≥в, податок з раб≥в, експортн≥ та ≥мпортн≥ мита, ринков≥ збори (—тародавн¤ √рец≥¤); податки на продаж, куп≥в-лю, договори та комерц≥йн≥ угоди, на худобу, буд≥вл≥, гребл≥, мости, подушний податок на чолов≥к≥в, натуральний податок на землю, що належала держав≥ (—тародавн≥й ™гипет), тощо. ¬ епоху мерканти-л≥зму податки починають використовуватись ¤к зас≥б регулюван-н¤ певних соц≥ально-економ≥чних процес≥в. “ак, ур¤д  ольбера у ‘ранц≥њ (XVII ст.) застосовував посилене оподаткуванн¤ споживач≥в предмет≥в розкошу ≥ водночас податков≥ прив≥лењ дл¤ де¤ких га-лузей промисловост≥. ѕодатки використовувались ≥ в пол≥тиц≥ за-охоченн¤ народжуваност≥. “ак, в≥д сплати њх зв≥льн¤лис¤ багатод≥тн≥ с≥м'њ та особи, що брали шлюб у молодому в≥ц≥.
” завершеному вигл¤д≥ податки ≥снують на досить високому р≥вн≥ розвитку сусп≥льства п≥д впливом розвитку правових, демократич-них засад державного устрою, становленн¤ цив≥л≥зованих в≥дносин м≥ж державою та економ≥чними суб'Їктами, що передбачають п≥д-пор¤дкуванн¤ останн≥х встановленим законам та нормам грома-д¤нськоњ повед≥нки, з одного боку, та в≥дпов≥дальн≥сть держави пе-ред економ≥чними суб'Їктами - з ≥ншого.
—тановленн¤ системи оподаткуванн¤ неминуче пов'¤зане з пи-танн¤м про њњ вдосконаленн¤, оптим≥зац≥ю. ќсновн≥ принципи оп-тимального оподаткуванн¤ розроблен≥ ще ј. —м≥том в його прац≥ "ƒосл≥дженн¤ про природу та причини багатства народ≥в". ÷е пи-танн¤ в умовах розвиненоњ ринковоњ економ≥ки вивчали так≥ в≥дом≥ сучасн≥ економ≥сти, ¤к –. ћардсен, –. —т≥чл≥ц, ј. Ћаффер та ≥н. ћож-на сформулювати так≥ принципи оптимального оподаткуванн¤.
1. ќподаткуванн¤ не повинно бути надм≥рним. якими б велики-ми не були потреби у ф≥нансових засобах, необх≥дних дл¤ забезпе-ченн¤ витрат держави, податки не повинн≥ п≥дривати зац≥кавле-н≥сть платник≥в у господарськ≥й д≥¤льност≥. Ќадм≥рн≥ податки, по-перше, зумовлюють звуженн¤ податковоњ бази внасл≥док зменшен-н¤ обс¤г≥в виробництва ≥ доход≥в, отже, призвод¤ть до зменшенн¤ надходжень до державного бюджету; по-друге, породжують так≥ ¤вища, ¤к приховуванн¤ доход≥в в≥д оподаткуванн¤.
2. ќдин доход не повинен оподатковуватис¤ б≥льше одного разу, тобто треба запоб≥гати подв≥йному ≥ багаторазовому оподаткуван-ню. ѕрикладами такого запоб≥ганн¤ може бути перех≥д розви-нених крањн в≥д податку з обороту до податку на додану варт≥сть;
впровадженн¤ диференц≥йованого оподаткуванн¤ розпод≥леноњ ≥ не-розпод≥леноњ частин прибутку корпорац≥й.
3. —истема ≥ процедура сплати податк≥в мають бути простими, зрозум≥лими ≥ зручними дл¤ платник≥в ≥ економ≥чними дл¤ установ, що збирають податки. ÷е означаЇ, що оподаткуванн¤ повинно зд≥й-снюватись з м≥н≥мальними адм≥н≥стративними витратами.
јдм≥н≥стративн≥ витрати оподаткуванн¤ под≥л¤ють на пр¤м≥ (на утри-манн¤ податковоњ служби; вони Ї тим б≥льшими, чим б≥льше число суб'Їкт≥в оподаткуванн¤) та непр¤м≥ (на веденн¤ запис≥в доход≥в, за-повненн¤ податкових декларац≥й, консультац≥њ податкових адвокат≥в тощо; кр≥м к≥лькост≥ суб'Їкт≥в оподаткуванн¤ вони залежать також в≥д складност≥ податковоњ системи та розм≥ру податкових ставок, ¤к≥ заохо-чують до пошуку оф≥ц≥йних шл¤х≥в ≥ндив≥дуалоного зниженн¤ њх, що зумовлюЇ зростанн¤ витрат, наприклад, на консультац≥њ з адвокатами).
4. ѕодаткова система маЇ бути гнучкою, легко адаптованою до зм≥ни економ≥чних ≥ сусп≥льно-пол≥тичних умов.
5. ѕодаткова система повинна в≥дпов≥дати критер≥ю ф≥скальноњ достатност≥, тобто залучати до державного бюджету доходи, до-статн≥ дл¤ задоволенн¤ розумних потреб держави.
6. ѕодаткова система не повинна залишати сумн≥ву у платника щодо неминучост≥ сплати податку. —истема штраф≥в ≥ санкц≥й, гро-мадська думка мають бути такими, щоб несплата або несвоЇчасна сплата податк≥в були менш виг≥дними, н≥ж своЇчасне виконанн¤ обов'¤зк≥в перед податковими органами.
7. ѕодаткова система маЇ в≥дпов≥дати критер≥¤м справедливост≥. ќднак справедлив≥сть в оподаткуванн≥ тлумачитьс¤ по-р≥зному. ќдн≥ вважають справедливим, коли вс≥ платники, незалежно в≥д р≥вн¤ њхн≥х доход≥в, сплачують податки за одн≥Їю ставкою (пропорц≥йне оподаткуванн¤). ≤нш≥ вбачають справедлив≥сть в тому, щоб б≥льш≥ податки сплачували споживач≥ б≥льшоњ к≥лькост≥ безплатних або п≥ль-гових благ, створюваних за рахунок податк≥в.  райн¤ точка зору щодо цього належить англ≥йському економ≥сту ј. —елдону, ¤кий стверджуЇ, що податки взагал≥ мають сплачувати т≥ особи, ¤к≥ одер-жують в≥д держави сусп≥льн≥ товари ≥ послуги. “рансферти насе-ленню з державного бюджету мають бути формою поверненн¤ по-датк≥в. ѕодатки, ¤к≥ сплачують п≥дприЇмц≥, призвод¤ть до зростан-н¤ витрат виробництва, ≥нфл¤ц≥њ, зниженн¤ продуктивност≥ прац≥. “ому, на думку —елдона, треба зв≥льнити п≥дприЇмц≥в в≥д держав-ного податкового т¤гар¤.
Ќайб≥льш виваженою здаЇтьс¤ точка зору, зг≥дно з ¤кою спра-ведлив≥сть в оподаткуванн≥ дос¤гаЇтьс¤ тод≥, коли платники, що от-римують б≥льш≥ доходи, сплачують ≥ б≥льш≥ податки (прогресивне оподаткуванн¤), а платники, однаков≥ в ус≥х аспектах, що стосу-ютьс¤ оподаткуванн¤, оподатковуютьс¤ за одними правилами.
¬ажливе м≥сце в теор≥њ оптимального оподаткуванн¤ належить досл≥дженню впливу загального р≥вн¤ податк≥в на економ≥чний роз-виток. јмериканський економ≥ст ј. Ћаффер обгрунтував пр¤му залежн≥сть м≥ж прогресивн≥стю оподаткуванн¤, нац≥ональним ви-робництвом ≥ доходами бюджету та в≥добразив цю залежн≥сть у так зван≥й крив≥й Ћаффера (рис. 47).
«г≥дно з теор≥Їю Ћаффера п≥двищенн¤ податк≥в до певного р≥в-н¤ спри¤Ї зростанню доход≥в бюджету, оск≥льки воно не п≥дриваЇ стимул≥в до економ≥чноњ д≥¤льност≥ та ≥нвестиц≥йноњ активност≥. «а ц≥Їю межею розпочинаЇтьс¤ так звана заборонена зона шкали опо-даткуванн¤. ѕодатков≥ ставки, що належать до ц≥Їњ зони, не стиму-люють п≥дприЇмц≥в до зб≥льшенн¤ нагромаджень, ≥нвестиц≥й ≥ об-с¤г≥в виробництва. ќтже, звужуЇтьс¤ податкова база ≥ зменшують-с¤ податков≥ надходженн¤ до державного бюджету.

рис.47
” ¬плив зниженн¤ податк≥в на економ≥чн≥ процеси Ћаффер вба-чав: а) у зростанн≥ податковоњ бази внасл≥док зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ прац≥ ≥ кап≥талу, що пропонуютьс¤ на ринок ≥ розширюють обс¤г виробництва; б) у переведенн≥ прац≥ та кап≥талу, що вже викорис-товуютьс¤ ринком, з низькооподатковуваних у пор≥вн¤но високо-оподатковуван≥ сфери, що пол≥пшить розпод≥л кап≥талу за сферами економ≥ки ≥ спри¤тиме п≥двищенню њњ ефективност≥; в) у зменшенн≥ випадк≥в ухиленн¤ в≥д податк≥в.
¬ажливо встановити межу податкового р≥вн¤, перевищенн¤ ¤коњ мало б негативн≥ насл≥дки дл¤ економ≥ки та державного бюджету. ≈коном≥сти вважають, що точно визначити њњ досить важко, але можна вид≥лити ¤вища, ¤к≥ св≥дчать про дос¤гненн¤ критичноњ точ-ки оподаткуванн¤:
1) пад≥нн¤ або непропорц≥йно пов≥льне зростанн¤ надходжень до державного бюджету при п≥двищенн≥ податкових ставок;
2) зниженн¤ темп≥в економ≥чного зростанн¤ ≥ особливо пог≥р-шенн¤ становища з ≥нвестиц≥¤ми, реальними доходами населенн¤;
3) зростанн¤ т≥ньового сектора економ≥ки, масове ухиленн¤ в≥д податк≥в.
І 2.  ласиф≥кац≥¤ податк≥в
ѕодатки можна класиф≥кувати так:
за формою оподаткуванн¤ - пр¤м≥ та непр¤м≥;
за об'Їктом оподаткуванн¤ - на доходи на споживанн¤ (спла-чуютьс¤ не при отриманн≥ доход≥в, а при њх використанн≥) ≥ на майно;
залежно в≥д р≥вн¤ державних структур, ¤к≥ встановлюють подат-ки, - загальнодержавн≥ та м≥сцев≥;
за способом ст¤гненн¤ - розкладн≥ (вони встановлюютьс¤ спо-чатку в загальн≥й сум≥ в≥дпов≥дно до потреб держави в доходах, пот≥м цю суму розкладають на окрем≥ частини за територ≥альними одиниц¤ми, а на низовому р≥вн≥ - м≥ж платниками) та окладн≥ (передбачають встановленн¤ спочатку ставок, а пот≥м розм≥ру по-датку дл¤ кожного платника; загальна величина податку формуЇть-с¤ ¤к сума платеж≥в окремих платник≥в).
Ќайб≥льшого значенн¤ набула класиф≥кац≥¤ податк≥в на пр¤м≥ та непр¤м≥. ѕр¤м≥ податки встановлюютьс¤ безпосередньо щодо платник≥в. ÷е податки на њхн≥ доходи та майно. Ќепр¤м≥ податки - це податки на споживанн¤, тобто на товари та послуги. Ќепр¤м≥ податки Ї частиною ц≥ни реал≥зованих товар≥в. « п≥двищенн¤м њх зростають ц≥ни.
ѕр¤м≥ податки м≥ст¤ть: особистий прибутковий податок, податок на прибуток корпорац≥й, на соц≥альне страхуванн¤ ≥ на фонд заро-б≥тноњ плати (соц≥альн≥ податки), майнов≥ податки, в тому числ≥ по-датки на власн≥сть, тощо.
ќсобистий прибутковий податок (податок на особист≥ доходи). ¬перше з'¤вивс¤ у ¬еликобритан≥њ в 1793 р. ¤к тимчасовий зах≥д, а з 1842 р. остаточно ув≥йшов в англ≥йську податкову практику. ѕлат-никами цього податку Ї ¤к найман≥ роб≥тники, так ≥ п≥дприЇмц≥ (у б≥льшост≥ податкових систем товариства не розгл¤даютьс¤ ¤к окре-мий об'Їкт оподаткуванн¤, тому податки на доходи сплачують парт-нери, а не сам≥ товариства). ¬ крањнах з розвиненою ринковою економ≥кою 70-75 в≥дсотк≥в надходжень за цим податком до бюд-жету сплачують найман≥ роб≥тники. „астка зароб≥тноњ плати, ¤ка у вигл¤д≥ особистого прибуткового податку надходила до державно-го бюджету, на початку 90-х рок≥в XX ст. становила до 2 в≥дсотк≥в у япон≥њ ≥ б≥льше 35 в≥дсотк≥в у Ўвец≥њ та ƒан≥њ.
” структур≥ податкових надходжень б≥льшост≥ крањн особисто-му прибутковому податку належить пров≥дне м≥сце. …ого частка у 1990р. по крањнах ќрган≥зац≥њ економ≥чного ≥ соц≥ального розвит-ку- 28 держав (ќ≈—–) коливалас¤ в≥д 11,4 в≥дсотк≥в у ‘ранц≥њ до 51 у ƒан≥њ, ÷е зумовлено переважанн¤м ≥ндив≥дуальних доход≥в у створюваному валовому доход≥.
” два останн≥ дес¤тил≥тт¤ у сфер≥ особистого прибуткового опо-даткуванн¤ в розвинених крањнах в≥дбуваютьс¤ так≥ зм≥ни.
1. «меншуЇтьс¤ к≥льк≥сть ставок, за ¤кими оподатковуютьс¤ осо-бист≥ доходи. “ак, у —Ўј зам≥сть 14 категор≥й доход≥в, що п≥дл¤га-ли оподаткуванню за ставками в≥д 11 до 50 в≥дсотк≥в у 1988 р. було введено дв≥ федеральн≥ ставки - 15 ≥ 28 в≥дсотк≥в. ” япон≥њ в 1986 р. прибутковий податок ст¤гувавс¤ за 15 ставками, а впродовж трьох етап≥в податковоњ реформи к≥льк≥сть њх скоротилас¤ до 6.
2. «нижуютьс¤ ставки особистого прибуткового податку. “ак, в япон≥њ максимальна ставка скоротилас¤ з 70 в≥дсотк≥в у 1986 р. до 50. ” 1993 р. максимальн≥ ставки особистого прибуткового податку в розвинених крањнах становили:
ф.58
÷≥ зм≥ни св≥дчать про зниженн¤ р≥вн¤ прогресивност≥ особисто-го прибуткового оподаткуванн¤.
3. –озширюЇтьс¤ база оподаткуванн¤ ¤к за рахунок оподатку-ванн¤ доход≥в, ¤к≥ ран≥ше йому не п≥дл¤гали (певн≥ види соц≥альноњ допомоги), так ≥ шл¤хом усуненн¤ де¤ких податкових п≥льг.
ѕодаток на прибуток корпорац≥й ст¤гуЇтьс¤ в тому випадку, ¤кщо корпорац≥¤ визнаЇтьс¤ юридичною особою. ќподаткуванню п≥дл¤гаЇ чистий прибуток, тобто валовий прибуток, зменшений на суму встановлених в≥драхувань ≥ податкових п≥льг. …ого було вве-дено на початку XX ст. у р¤д≥ крањн, а значного поширенн¤ в≥н набув п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни.
„астка податку на прибуток корпорац≥й у податкових надход-женн¤х до бюджету в б≥льшост≥ крањн Ї невеликою, в середньому 10 в≥дсотк≥в.
ѕодатков≥ реформи 80-90-х рок≥в внесли так≥ зм≥ни в систему податк≥в на прибуток корпорац≥й.
1. «нижено податков≥ ставки. “ак, у —Ўј максимальну ставку податку зменшено з 46 до 34 в≥дсотк≥в (а з урахуванн¤м ставки м≥сцевого податку - з 51 до 39 в≥дсотк≥в), м≥н≥мальну - з 20 до 15 в≥дсотк≥в.
2. ” р¤д≥ крањн запроваджено заходи щодо усуненн¤ подв≥йного оподаткуванн¤ розпод≥леного прибутку.
3. —корочено п≥льги щодо цього податку (≥нвестиц≥йний кредит, рег≥ональн≥ п≥льги).
Ќа практиц≥ в б≥льшост≥ компан≥й на сплату податк≥в йде частка прибутку менша, н≥ж ставка оподаткуванн¤. ѕо-перше, компан≥њ можуть легальне зменшити обс¤г оподатковуваноњ суми за рахунок зб≥льшенн¤ в≥драхувань у неоподатковуван≥ фонди (амортизац≥й-
ний, пенс≥йний тощо). ѕо-друге, застосовуютьс¤ р≥зн≥ податков≥ п≥льги. ѕо-третЇ, компан≥њ з невеликим оборотом обкладаютьс¤ в багатьох крањнах б≥льш низьким податком (наприклад, у ¬ели-кобритан≥њ ставка податку дл¤ компан≥й з прибутком меншим 750 000 фунт≥в стерл≥нг≥в становить не 35, а 25-35 в≥дсотк≥в). ѕо-четверте, в де¤ких крањнах податок на прибуток корпорац≥й може сплачуватись не лише окремою ф≥рмою, а й њњ материнською ком-пан≥Їю (¤кщо ф≥рма входить до групи компан≥й), що даЇ можли-в≥сть знизити податкову базу компан≥й групи. ѕо-п'¤те, майже в ус≥х крањнах Ї система покритт¤ втрат компан≥њ за рахунок њњ при-бутк≥в к≥лькох попередн≥х рок≥в або за рахунок њњ майбутн≥х при-бутк≥в. ¬ результат≥ в≥дсл≥дковуЇтьс¤ тенденц≥¤ до зменшенн¤ час-тини податк≥в в прибутку компан≥й. “ак, в крањнах ќ≈—– ц¤ частка зменшилась з понад 2/5 до менше н≥ж 1/3.
¬ ”крањн≥ до 1995 р. п≥дприЇмства сплачували податок не на при-буток, а на валовий доход. ” 1993 р. було зроблено спробу перейти до оподаткуванн¤ прибутку, але вона ви¤вилась невдалою. «асто-суванн¤ податку на валовий доход призводило до подв≥йного опо-даткуванн¤ зароб≥тноњ плати: спочатку ¤к частки у валовому доход≥ п≥дприЇмства, пот≥м ¤к особистого доходу прац≥вник≥в певного п≥д-приЇмства.  р≥м того, зароб≥тна плата частково входить до складу податковоњ бази податку на добавлену варт≥сть.
” 1995 р. в ”крањн≥ було зд≥йснено перех≥д до оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмств.
—оц≥альн≥ внески (соц≥альн≥ податки) справл¤ютьс¤ з метою формуванн¤ фонд≥в соц≥ального страхуванн¤ - пенс≥йного, з без-роб≥тт¤ тощо. ѕлатниками цих податк≥в Ї ¤к прац≥вники, так ≥ п≥д-приЇмц≥. √оловну частку внеск≥в на соц≥альне страхуванн¤ в б≥ль-шост≥ крањн сплачують п≥дприЇмц≥ (в крањнах ќ≈—– - понад 60 в≥дсотк≥в). ” таких крањнах, ¤к Ўвец≥¤, ‘≥нл¤нд≥¤, т¤гар податк≥в на соц≥альне страхуванн¤ майже повн≥стю л¤гаЇ на п≥дприЇмц≥в.
” зароб≥тн≥й плат≥ роб≥тника обробноњ промисловост≥, що маЇ с≥м'ю з двома д≥тьми, частка податк≥в на соц≥альне страхуванн¤ на початок 90-х рок≥в в середньому по крањнах ќ≈—– становила близь-ко 10 в≥дсотк≥в.
–оль соц≥альних податк≥в у формуванн≥ доход≥в державного бюд-жету зростаЇ. —ередн≥й показник по крањнах ќ≈—– зб≥льшивс¤ з 20, 6 в≥дсотка у 1965 р. до 24,5 у 1990 р. Ќайвища частка податк≥в на соц≥альне страхуванн¤ в загальн≥й сум≥ податкових надходжень у ‘ранц≥њ, Ќ≥меччин≥, јвстр≥њ.
¬ ”крањн≥ д≥Ї система обов'¤зкового соц≥ального страхуванн¤ та пенс≥йного забезпеченн¤, що передбачаЇ зд≥йсненн¤ в≥драхувань до в≥дпов≥дних фонд≥в в обс¤з≥ 37 в≥дсотк≥в в≥д фонду зароб≥тноњ плати. ™ також ≥нш≥ нарахуванн¤ на фонд зароб≥тноњ плати: до ‘онду дл¤ зд≥йсненн¤ заход≥в щодо л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в „орнобильськоњ катастрофи та соц≥ального захисту населенн¤ (12 в≥дсотк≥в), до фонду спри¤нн¤ зайн¤тост≥ населенн¤ (2 в≥дсотки).
ћайнов≥ податки - це податки на майно (землю, житлов≥ бу-динки, гараж≥, обладнанн¤, машини, ц≥нн≥ папери тощо), спадщину ≥ даруванн¤.
ѕодаткам на спадщину ≥ даруванн¤ прихильники сильноњ соц≥-альноњ пол≥тики надають особливого значенн¤. ¬они вважають спра-ведливим перерозпод≥л багатства, ¤ке людина отримала не завд¤ки своњй прац≥ та зд≥бност¤м, а за рахунок спадщини. —тавки цього податку можуть бути прогресивними (в —Ўј вони диференц≥йо-ван≥ в≥д 18 до 50 в≥дсотк≥в) ≥ пропорц≥йними (40 в≥дсотк≥в у ¬ели-кобритан≥њ).
‘≥скальне значенн¤ майнових податк≥в у б≥льшост≥ крањн не-значне. “ак, у —Ўј частка податку на спадщину ≥ даруванн¤ в загальн≥й сум≥ податкових надходжень становить 1 в≥дсоток.
ќсновними видами непр¤мих податк≥в Ї: акцизи (специф≥чн≥ та ун≥версальн≥), ф≥скальн≥ монопол≥њ, мита.
—пециф≥чн≥ акцизи включаютьс¤ в ц≥ни окремих товар≥в. як правило, це товари, р≥вень споживанн¤ ¤ких Ї малоеластичним щодо р≥вн¤ ц≥н, а також специф≥чн≥ товари. Ќайзначн≥шими специф≥чни-ми акцизами Ї акцизи на спиртне, бензин, тютюнов≥ вироби.
¬≥дпов≥дно до чинного законодавства в ”крањн≥ акцизний зб≥р - це непр¤мий податок на високорентабельн≥ та монопольн≥ товари. —тавки цього податку Ї б≥льш низькими на товари в≥тчизн¤ного виробництва ≥ б≥льш високими на ≥мпортн≥ товари. “ака диферен-ц≥ац≥¤ ставок зумовлена пол≥тикою держави на п≥дтримку в≥тчиз-н¤них виробник≥в. ќсновними п≥дакцизними товарами Ї алкогольн≥, тютюнов≥ вироби, в≥деотехн≥ка, автомоб≥л≥, ювел≥рн≥ вироби, нату-ральна шк≥ра, хутра тощо.
”н≥версальн≥ акцизи м≥ст¤тьс¤ в ц≥нах на вс≥ товари. –оль њх у формуванн≥ доходноњ частини бюджету на в≥дм≥ну в≥д специф≥чних акциз≥в зростаЇ. “ак, ¤кщо частка специф≥чних акциз≥в у сукупних податкових надходженн¤х крањн ќ≈—– скоротилас¤ з 20,2 в≥дсотка у 1965 р. до 12,4 у 1990 р., то в≥дпов≥дний показник дл¤ ун≥версаль-них акциз≥в зр≥с з 13,5 до 15,5 в≥дсотка.
Ќайпоширен≥шою формою специф≥чного акцизу в усьому св≥т≥ Ї податок на додану варт≥сть (ѕƒ¬). ¬≥н застосовуЇтьс¤ в ус≥х крањ-нах ќ≈—–, кр≥м јвстрал≥њ, —Ўј, Ўвец≥њ. ÷ей податок сплачують ф≥рми-продавц≥ товар≥в ≥ послуг в обс¤з≥ в≥д 5 до 38 в≥дсотк≥в вар-тост≥ њхн≥х товар≥в. як правило, застосовуЇтьс¤ основна (стандарт-на) ставка цього податку (Ќ≥меччина - 14, ‘ранц≥¤ - 18,6, середньоЇвропейський р≥вень - 14-20 в≥дсотк≥в), а також п≥дви-щена (Ќ≥меччина - 21, ‘ранц≥¤ - 28, ≤тал≥¤ - 19 ≥ 38) ≥ занижена
(Ќ≥меччина - 7, ‘ранц≥¤ - 5,5 ≥ 7, ≤тал≥¤ - 4). ™ й нульова ставка, ¤ку застосовують до експорту товар≥в та послуг, а з окремих това-р≥в та послуг ѕƒ¬ не утримують. Ќульова ставка передбачаЇ повер-ненн¤ вс≥Їњ суми податку, ¤кий включено до ц≥ни купленого товару, тому вона Ї б≥льшою п≥льгою, н≥ж зв≥льненн¤ в≥д податку взагал≥.
¬ ”крањн≥ ѕƒ¬ ст¤гуЇтьс¤ за ставкою 20 в≥дсотк≥в.
” де¤ких крањнах збереглис¤ ф≥скальн≥ монопол≥њ, що ¤вл¤ють собою податки на товари широкого вжитку, ¤к≥ Ї об'Їктом державно-го виробництва ≥ торг≥вл≥. ћонопол≥зуючи виробництво та реал≥зац≥ю цих товар≥в, держава продаЇ њх за високими ц≥нами, що м≥ст¤ть податок.
ћито - податки на ≥мпортн≥, експортн≥ та транзитн≥ товари. «а-лежно в≥д мети застосуванн¤ розр≥зн¤ють мито ф≥скальне (зб≥ль-шенн¤ доход≥в бюджету), протекц≥йне (захист внутр≥шнього ринку), антидемп≥нгове (р≥зновид протекц≥йного), преференц≥йне (п≥льгове).
«наченн¤ мита ¤к джерела бюджетних надходжень у розвине-них крањнах пост≥йно знижуЇтьс¤ внасл≥док розвитку ≥нтеграц≥йних процес≥в. “ак, у —Ўј на початку 90-х рок≥в частка мита в податко-вих надходженн¤х до федерального бюджету становила 1,6 в≥дсотка.
¬ ”крањн≥ мито певний час використовувалось дл¤ запоб≥ганн¤ вивезенню товар≥в. «окрема, в 1993 р. було запроваджено митне оподаткуванн¤ експорту. ѕоступово все б≥льшого значенн¤ набуло ≥мпортне мито.
—л≥д зауважити, що в б≥льшост≥ розвинених крањн переважають пр¤м≥ податки (Ќ≥меччина,  анада, —Ўј, япон≥¤), в де¤ких - не-пр¤м≥ (‘ранц≥¤, ≤тал≥¤).
ѕереваги непр¤мих податк≥в пов'¤зан≥ з тим, що вони Ї над≥й-ним засобом моб≥л≥зац≥њ кошт≥в до державного бюджету, тод≥ ¤к пр¤м≥ податки надход¤ть далеко не в повному обс¤з≥ внасл≥док при-ховуванн¤ доход≥в в≥д оподаткуванн¤.
Ќедол≥ки непр¤мих податк≥в обумовлен≥ тим, що вони п≥дви-щують ц≥ни товар≥в ≥ важким т¤гарем л¤гають на малозабезпечен≥ верстви населенн¤.
І 3. ѕодаткова пол≥тика держави
ѕодаткова пол≥тика - пол≥тика держави у сфер≥ оподаткуван-н¤, що передбачаЇ ман≥пулюванн¤ податками дл¤ дос¤гненн¤ пев-них ц≥лей - зб≥льшенн¤ обс¤гу виробництва та зайн¤тост≥ або зни-женн¤ р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ. ѕодаткова пол≥тика передбачаЇ:
встановленн¤ ≥ зм≥ну податковоњ системи (визначенн¤ вид≥в по-датк≥в, а також рол≥ кожного з них у формуванн≥ доход≥в держав-ного бюджету);
визначенн¤ податкових ставок, њх диференц≥ац≥ю;
наданн¤ податкових п≥льг;
визначенн¤ механ≥зму обчисленн¤ ≥ зарахуванн¤ податк≥в до бюджету.
«а допомогою певноњ податковоњ пол≥тики можна регулювати так≥ соц≥ально-економ≥чн≥ процеси, ¤к обс¤г виробництва, зайн¤т≥сть, ≥нвестиц≥њ, розвиток науки ≥ техн≥ки, структурн≥ зм≥ни, ц≥ни, зов-н≥шньоеконом≥чн≥ зв'¤зки, р≥вень житт¤ населенн¤, р≥вень спожи-ванн¤ певних товар≥в тощо.
¬пливати на економ≥чн≥ процеси можна, визначаючи структуру податковоњ системи крањни. Ќаприклад, податок з обороту, ¤кий широко застосовувавс¤ до впровадженн¤ податку на додану вар-т≥сть, зумовлював посиленн¤ концентрац≥њ виробництва, порушен-н¤ принцип≥в конкуренц≥њ, що й обумовило його зам≥ну на ѕƒ¬, адже обс¤г податку з обороту залежав в≥д к≥лькост≥ фаз, ¤к≥ прохо-див товар у процес≥ свого руху, - чим б≥льше фаз, тим вищий податок. якщо ж п≥дприЇмець зм≥г об'Їднати р≥зн≥ фази в межах одн≥Їњ ф≥рми, його податок з обороту суттЇво зменшувавс¤, оск≥ль-ки в≥н не вилучавс¤ з обороту м≥ж п≥дприЇмствами одн≥Їњ ф≥рми.
≤ншим прикладом впливу структури податковоњ системи на еко-ном≥чн≥ процеси може бути перех≥д в≥д оподаткуванн¤ валового до-ходу до оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмства. “акий перех≥д, з одного боку, може зменшити податкову базу, отже, податковий прес на п≥дприЇмства ≥ стимулювати њх до розвитку виробництва. « ≥ншо-го боку, в умовах переважанн¤ колективноњ форми власност≥ та ска-суванн¤ державного нормуванн¤ зароб≥тноњ плати стимулюЇ п≥дпри-Їмства до зб≥льшенн¤ фонду зароб≥тноњ платн≥ за рахунок прибутку ≥, отже, призводить до зменшенн¤ надходжень до державного бюд-жету в≥д податку на прибуток ≥ зменшенн¤ кошт≥в дл¤ ф≥нансуван-н¤ кап≥таловкладень.
¬пливати на д≥лову активн≥сть, ≥нвестиц≥њ, зайн¤т≥сть можна за допомогою податкових ставок, њхньоњ диференц≥ац≥њ. ћехан≥зм цього впливу в≥дпов≥дно до теор≥њ ƒж.  ейнса такий: п≥двищенн¤ подат-кових ставок зумовлюЇ зменшенн¤ доход≥в, що залишаютьс¤ п≥сл¤ сплати податк≥в, а це, в свою чергу, викликаЇ зменшенн¤ витрат споживач≥в, а отже, ≥ сукупних витрат (сукупного попиту). ѕ≥д впли-вом зменшенн¤ сукупного попиту скорочуютьс¤ обс¤ги виробництва та зайн¤т≥сть населенн¤.
ѕрихильники теор≥њ "економ≥ки пропозиц≥њ" вважають, що по-датки мають нав≥ть б≥льш сильн≥ негативн≥ насл≥дки. ѕ≥двищенн¤ њх скорочуЇ суму доход≥в п≥сл¤ сплати податк≥в, ¤к≥ отримують ≥ роб≥т-ники, ≥ п≥дприЇмц≥. ¬насл≥док цього прац¤, нововведенн¤, ≥нвес-тиц≥њ стають менш привабливими з погл¤ду ф≥нансовоњ пол≥тики. јргументуючи свою позиц≥ю, прихильники теор≥њ "економ≥ки про-позиц≥њ" стверджують, що тривал≥сть та ≥нтенсивн≥сть прац≥ окре-
мих роб≥тник≥в залежать в≥д того, ¤к≥ додатков≥ доходи п≥сл¤ сплати податк≥в вони зможуть отримати в≥д додатковоњ прац≥. ƒл¤ того щоб стимулювати працю - зб≥льшити к≥льк≥сть годин, в≥дпрацьованих за день, п≥двищити ≥нтенсивн≥сть прац≥, стимулювати безроб≥тних до активних пошук≥в роботи ≥ тим самим протид≥¤ти тривалим пе-р≥одам безроб≥тт¤ тощо, - сл≥д зменшити граничн≥ ставки податку на доходи.
¬исок≥ граничн≥ ставки податк≥в не стимулюють також до за-ощадженн¤ та ≥нвестуванн¤. якщо, наприклад, домогосподарства заощаджують 1000 дол., то при 10 в≥дсотках р≥чних вони отриму-ють доход 100 дол. на р≥к. якщо гранична ставка податку з цього доходу становить 30 в≥дсотк≥в, то п≥сл¤ його сплати домогосподар-ства отримають 70 дол. доходу ≥ в≥дсоткова ставка дор≥внюватиме лише 7 в≥дсотк≥в. «меншенн¤ винагороди за заощадженн¤ не за-охочуЇ до зб≥льшенн¤ њх. “ому прихильники теор≥њ "економ≥ки про-позиц≥њ" довод¤ть необх≥дн≥сть зниженн¤ граничних ставок подат-к≥в на заощадженн¤. ¬они пропонують також ввести б≥льш низьк≥ ставки податк≥в на доходи в≥д ≥нвестиц≥й, щоб стимулювати п≥дприЇм-ц≥в до ≥нвестуванн¤ заощаджених кошт≥в в економ≥ку. јктив≥зац≥¤ ж ≥нвестиц≥йного процесу спри¤тиме зм≥цненню матер≥ально-тех-н≥чноњ бази виробництва ≥ цим самим п≥двищенню продуктивност≥ прац≥ та економ≥чному зростанню.