–озд≥л 36 ≈ ќЌќћ≤„Ќј –ќЋ№ ƒ≈–∆ј¬»
І 1. ≈коном≥чн≥ функц≥њ держави
≈коном≥ка ¤к система сусп≥льних в≥дносин розвиваЇтьс¤ разом з по¤вою держави. ƒержава Ї найвищою формою орган≥зац≥њ люд-ського сп≥вжитт¤. ¬она створила умови дл¤ того, щоб д≥¤льн≥сть людей щодо задоволенн¤ своњх потреб в њж≥, од¤з≥, житл≥ та ≥нших матер≥альних благах зд≥йснювалась зг≥дно з схваленими сусп≥льст-вом нормами, правилами та звича¤ми. ѕерша спроба самоусв≥дом-ленн¤ людьми характеру ц≥Їњ д≥¤льност≥ ¤к ум≥нн¤ веденн¤ домашньо-го господарства, бережливост≥ зроблена вже в —тародавн≥й √рец≥њ.
—тановленн¤ та зм≥цненн¤ держави ¤к сусп≥льного ≥нституту супроводжувалис¤ розвитком численних њњ функц≥й, включаючи економ≥чн≥. ќтже, ≥стор≥¤ розвитку економ≥чних функц≥й держа-ви -- нев≥д'Їмна частина еволюц≥њ сусп≥льства в його орган≥зованих формах.
ўе в —тародавн≥й ≤удењ (II тис. до н. е.) пров≥дник Їврейських племен ћойсей - ≥сторичний прообраз пророка христи¤нськоњ рел≥г≥њ - своњми законами регламентував пор¤док проведенн¤ с≥-возм≥н, в≥дпочинку земл≥, жертвуванн¤, встановлював норми .май-нових в≥дносин. –абовласницька держава на —ход≥ була головним орган≥затором проведенн¤ широкомасштабних зрошувальних ро-б≥т. Ќадал≥, чим складн≥шою ставала господарська д≥¤льн≥сть лю-дей, тим б≥льше в нењ втручалас¤ держава.
¬иникненн¤ економ≥чних функц≥й держави Ї результатом роз-витку продуктивних сил, об'Їктивних його потреб. ѕоглиблювалос¤ усусп≥льненн¤ виробництва, долалась подр≥бнен≥сть його складових, окрем≥ товаровиробники об'Їднувалис¤ через ринок у колективно-му процес≥ прац≥. ¬иникало багато загальних проблем, вир≥шенн¤ ¤ких кожному окремому виробников≥ було не п≥д силу. —еред та-ких проблем - забезпеченн¤ непод≥льност≥ територ≥њ держави ¤к середовища дл¤ господарськоњ д≥¤льност≥, зовн≥шньоњ та внутр≥шньоњ безпеки, розвиток шл¤х≥в сполученн¤, управл≥нн¤, суд, арм≥¤, гро-шовий об≥г, формуванн¤ державноњ скарбниц≥. ÷е були сусп≥льн≥, загальн≥ проблеми. ¬ир≥шенн¤м цих та ≥нших сп≥льних проблем м≥г займатись т≥льки такий ≥нститут, ¤кий був в≥дносно незалежним в≥д кожного з виробник≥в ≥ в≥д сусп≥льства в ц≥лому. ќтже, держава стала апаратом орган≥зац≥њ, об'Їднанн¤ господарського житт¤, реа-л≥зац≥њ економ≥чних ≥нтерес≥в сусп≥льства в ц≥лому. “ак виникаЇ гос-подарство, ¤ке знаходитьс¤ в управл≥нн≥ державноњ влади.
ѕочинаючи з раннього —ередньов≥чч¤ процес становленн¤ еко-ном≥чних функц≥й держави пройшов к≥лька етап≥в. ” ранн≥й —ередньов≥чн≥й держав≥ державне господарство зб≥га-Їтьс¤ з особистим господарством глави держави. ƒержавна скарб-ниц¤ у цей пер≥од - це одночасно ≥ особиста скарбниц¤ корол¤. ќсновна частина сусп≥льних потреб у цей пер≥од задовольн¤Їтьс¤ натуральними повинност¤ми. ÷е утриманн¤ корол¤ п≥д час його подорожей по крањн≥, в≥йськов≥ та транспортн≥ повинност≥, постав-ки продовольства дл¤ арм≥њ та ≥н. —уд у цей пер≥од Ї не обов'¤зком державноњ влади, а њњ правом. ¬она ст¤гуЇ плату за правосудд¤.
—тановленн¤ централ≥зованих абсолютистських монарх≥й знач-но зм≥нюЇ економ≥чн≥ функц≥њ держави (XV-XVII ст.). ƒержавна скарбниц¤ в≥докремлюЇтьс¤ в≥д особистоњ скарбниц≥ монарха. ƒер-жавн≥ ф≥нанси набувають сусп≥льно-правового характеру. ” сере-дин≥ XV ст, з'¤вл¤ютьс¤ пост≥йн≥ податки ¤к обов'¤зков≥ платеж≥ до державноњ скарбниц≥ дл¤ забезпеченн¤ державою сусп≥льних функ-ц≥й. ќсновний податковий т¤гар покладаЇтьс¤ на низов≥ верстви сусп≥льства. ¬ищ≥ верстви сусп≥льства збер≥гають за собою свободу в≥д оподаткуванн¤ завд¤ки своЇму пол≥тичному становищу. ¬ста-новлюЇтьс¤ правило, що будь-¤кий борг, ¤кий утворюЇтьс¤ главою держави, стаЇ боргом держави. ÷е значно розширило кредито-спроможн≥сть держави. «'¤вл¤ютьс¤ пост≥йн≥ внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥ позики. «апроваджуютьс¤ паперов≥ грош≥.
„ерговий етап - розширенн¤ економ≥чних функц≥й держави- - зб≥гаЇтьс¤ ≥з становленн¤м конституц≥йноњ держави (XVIII-XIX ст.). ” цей пер≥од визнаЇтьс¤ принцип, зг≥дно з ¤ким державне госпо-дарство повинно слугувати виключно сусп≥льним ≥нтересам. ¬ста-новлюЇтьс¤ пор¤док, в≥дпов≥дно до ¤кого податки мають встанов-люватись виключно представницькими органами влади (парламент, м≥сцев≥ представницьк≥ з≥бранн¤), створюютьс¤ Їдин≥ загальнодер-жавн≥ системи податк≥в, л≥кв≥дуютьс¤ внутр≥шн≥ мита, встанов-люЇтьс¤ Їдина система зовн≥шнього мита. ¬изнаЇтьс¤ т≥сний вза-Їмозв'¤зок м≥ж центральною державною владою ≥ органами м≥сце-вого самовр¤дуванн¤, зд≥йснюЇтьс¤ розпод≥л м≥ж ними д≥¤льност≥ щодо задоволенн¤ сусп≥льних потреб. ¬изнаЇтьс¤ ≥ закр≥плюЇтьс¤ у законодавств≥ вимога загальност≥ та р≥вном≥рност≥ оподаткуванн¤. ќголошуЇтьс¤, що вс≥ верстви населенн¤ р≥вноправн≥ перед подат-ковим законом.
” XX ст. подальше вдосконалюютьс¤ ≥ зм≥нюютьс¤ економ≥чн≥ функц≥њ держави. ЌайсуттЇв≥шими про¤вами цих зм≥н у друг≥й поло-вин≥ стол≥тт¤ стали ≥нтеграц≥йн≥ процеси у св≥тов≥й економ≥ц≥, фор-муванн¤ наднац≥ональних м≥ждержавних економ≥чних функц≥й. ” цей пер≥од у «ах≥дн≥й ™вроп≥, ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥, ѕ≥вденно-—х≥д-н≥й јз≥њ та ≥нших субрег≥онах ун≥ф≥куЇтьс¤ господарське законо-давство р≥зних крањн, формуЇтьс¤ узгоджена митна, валютна, про-мислова, с≥льськогосподарська, еколог≥чна, соц≥альна пол≥тика. —творюютьс¤ наднац≥ональн≥ ≥нститути економ≥чного регулюванн¤, зд≥й-снюютьс¤ заходи переходу до колективних систем грошового об≥гу.
” цей самий пер≥од в ≥нших субрег≥онах, а саме в јз≥њ, јфриц≥, в ÷ентральн≥й јмериц≥ та в район≥  арибського басейну, а згодом на територ≥њ колишнього –ад¤нського —оюзу бурхливо розвиваютьс¤ процеси становленн¤ нац≥ональних держав та формуванн¤ њх влас-них економ≥чних функц≥й. ”твердженн¤ пол≥тичного ≥ економ≥чно-го суверен≥тету молодих держав законом≥рно веде до становленн¤ рег≥ональних економ≥чних об'Їднань держав.
ќтже, економ≥чн≥ функц≥њ держави знаход¤тьс¤ в пост≥йн≥й ди-нам≥ц≥. —постер≥гаЇтьс¤ њх зростанн¤ та ускладненн¤ в т≥сному взаЇмозв'¤зку з розвитком сусп≥льного прогресу.
ƒержава завжди виконувала ≥ виконуЇ функц≥њ не лише ≥нстру-менту реал≥зац≥њ ≥нтерес≥в сусп≥льства в ц≥лому, а й захисту пан≥в-них соц≥альних верств.
ѕон¤тт¤ "пан≥вн≥ соц≥альн≥ верстви" Ї ≥сторичним. ¬ умовах пост-≥ндустр≥ального сусп≥льства ними стаЇ основна частина населенн¤. «а таких умов держава слугуЇ виробленню компром≥сних позиц≥й ус≥х сусп≥льних верств дл¤ забезпеченн¤ соц≥альноњ р≥вноваги.
ќтже, економ≥чну роль держави сл≥д досл≥джувати в двох аспек-тах - забезпеченн¤ нею загальносусп≥льних ≥нтерес≥в та ≥нтерес≥в пан≥вних верств населенн¤. ќстанн≥й аспект свого часу невиправ-дано абсолютизувавс¤ в≥тчизн¤ною теор≥Їю.
ƒержава маЇ велик≥ можливост≥ впливу на економ≥ку, може сти-мулювати або затримувати розвиток тих чи ≥нших виробничих в≥д-носин, виконувати прогресивну ≥ регресивну роль. ѕроте, незва-жаючи на свою в≥дносну самост≥йн≥сть, вона не може примусити сусп≥льство жити за тими правилами, ¤к≥ суперечать об'Їктивним економ≥чним законам або дл¤ ¤ких ще не створено матер≥альних передумов.
ѕонад 100 рок≥в  . ћаркс справедливо зазначав, що сусп≥льство ставить перед собою завжди т≥льки так≥ завданн¤, ¤к≥ воно може вир≥шити, ≥ що саме завданн¤ виникаЇ тод≥, коли матер≥альн≥ пере-думови його вир≥шенн¤ вже на¤вн≥ або знаход¤тьс¤ в процес≥ ста-новленн¤. ќднак ≥стор≥¤ XX ст. (¤к в≥тчизн¤на, так ≥ заруб≥жна) св≥дчить, що це не завжди враховувалос¤.
¬олюнтаризм ¤к д≥¤льн≥сть держави, що не враховуЇ закон≥в роз-витку виробництва, призводить до дезорган≥зац≥њ ≥, врешт≥-решт, в≥дкидаЇ сусп≥льство в його еволюц≥њ далеко назад. ќдним з про¤-в≥в такоњ д≥¤льност≥ Ї надм≥рне втручанн¤ держави в економ≥ку, тотальне њњ одержавленн¤. ƒержава в так≥й ситуац≥њ стаЇ диспет-чером економ≥чних процес≥в, сковуЇ њх, регламентуЇ, л≥кв≥дуЇ господарську ≥н≥ц≥ативу ≥ п≥дприЇмлив≥сть, тобто потужн≥ джерела прогресу.
“ак, у колишньому –ад¤нському —оюз≥ була сформована адм≥-н≥стративно-командна система господарюванн¤. –азом з тим дер-жава не може примусити сусп≥льство, ¤ке довго жило в умовах такоњ системи, швидко сприйн¤ти ринкову економ≥ку. ≈коном≥чне регулюванн¤ не може автоматично зам≥нити адм≥н≥стративн≥ ва-жел≥. ƒл¤ такого регулюванн¤ необх≥дно мати нове економ≥чне се-редовище, в тому числ≥ й конкуренц≥ю р≥зних форм власност≥, роз-галужен≥ п≥дприЇмницьк≥ структури, ринкову ≥нфраструктуру, Їдин≥ правила економ≥чноњ повед≥нки, закр≥плен≥ в продуманому ≥ узгод-женому законодавств≥, нову ринкову психолог≥ю ≥ культуру насе-ленн¤, високу квал≥ф≥кац≥ю кадр≥в та ≥н. ќтже, треба мати ≥ншу ментальн≥сть нац≥њ. ÷ього сьогодн≥ не маЇ жодна з колишн≥х рес-публ≥к —оюзу. ƒл¤ формуванн¤ такого середовища потр≥бен пере-х≥дний пер≥од.
≤гноруванн¤ цих реал≥й, спроби за один стрибок створити рин-кову економ≥ку - це також один ≥з р≥зновид≥в волюнтаризму. ѕро-те Ї обставини, за ¤ких держава змушена р≥зко зм≥нювати об'Їк-тивний напр¤м розвитку економ≥ки, п≥дпор¤дковувати њњ своњй вол≥. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ в умовах воЇнного ≥ надзвичайного стану, стих≥й-ного лиха, катастроф тощо.
≤нколи постаЇ питанн¤, на ¤к≥й правов≥й основ≥ держава втруча-Їтьс¤ в економ≥чн≥ процеси, встановлюЇ податки, зм≥нюЇ в≥дносини власност≥, перерозпод≥л¤Ї сусп≥льний продукт. —права в тому, що держава Ї верховним власником. –еал≥зуючи ≥нтереси нац≥њ, вона розпор¤джаЇтьс¤ також вс≥Їю нац≥ональною власн≥стю. Ќац≥ональ-на власн≥сть - це все майно, вс≥ ресурси р≥зних форм власност≥, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в межах територ≥њ держави, належать нац≥њ в ц≥ло-му ≥ Ї њњ багатством.
«д≥йснюючи функц≥ю верховного власника, держава забезпечуЇ економ≥чн≥ ≥нтереси нац≥њ, створюЇ умови дл¤ реал≥зац≥њ њњ права на самовизначенн¤ та суверен≥тет, побудову цив≥л≥зованого сусп≥льст-ва. —учасна держава виконуЇ й ≥нш≥ економ≥чн≥ функц≥њ.
¬изначний економ≥ст сучасност≥, автор фундаментального п≥д-ручника "≈коном≥ка" ѕ. —амуельсон вбачаЇ економ≥чну роль дер-жави у виконанн≥ нею трьох основних функц≥й: забезпеченн¤ ефек-тивност≥ економ≥чноњ системи, њњ справедливост≥ та стаб≥льност≥.
І 2. —тановленн¤ економ≥чних функц≥й ”крањнськоњ держави
ѕ≥сл¤ проголошенн¤ незалежност≥ в ”крањн≥ розпочавс¤ процес становленн¤ њњ державних ≥нституц≥й ≥ формуванн¤ њх основних функц≥й, включаючи й економ≥чн≥. ÷ей процес йде бол≥сно. ѕро-довжуютьс¤ дискус≥њ з приводу того, ¤кою маЇ бути економ≥чна
роль ”крањнськоњ держави, ¤кими шл¤хами держава повинна зд≥йс-нювати соц≥альн≥ реформи.
” св≥домост≥ багатьох дом≥нуЇ негативне ставленн¤ до державноњ власност≥ ≥ державного господарюванн¤. ÷¤ негативна реакц≥¤ на насл≥дки невдалого експерименту з побудовою одержавленоњ еко-ном≥ки в колишньому —–—– поширюЇтьс¤ на економ≥чну роль дер-жави взагал≥. ≤снуЇ небезпечна ≥люз≥¤ про можлив≥сть побудови саморегульованоњ господарськоњ системи, б≥льше того, про автома-тизм переходу до такоњ системи. як насл≥док про¤ви руйнуванн¤ соц≥ально-економ≥чного потенц≥алу, ¤кий д≥ставс¤ у спадок в≥д ”–—–. «а цих умов у сусп≥льств≥ реан≥муютьс¤ сили, ¤к≥ прагнуть повер-нути розвиток економ≥ки ”крањни назад до њњ скомпроментованоњ модел≥.
—права ускладнюЇтьс¤ тим, що, дотримуючись довгий час пара-дигми держави ¤к машини класового пануванн¤, в≥тчизн¤на сус-п≥льна наука водночас фактично не досл≥джувала њњ ¤к велике над-банн¤ цив≥л≥зац≥њ, загальносоц≥альний ≥нститут. ¬≥дкинувши теор≥ю рад¤нськоњ держави - наступниц≥ держави диктатури пролетар≥а-ту, наша крањна дос≥ не маЇ концепц≥њ держави в сучасному њњ розу-м≥нн≥.  р≥м того, ми не маЇмо теор≥њ њњ функц≥й, у тому числ≥ й економ≥чних.
–еал≥зац≥¤ економ≥чноњ функц≥њ держави сьогодн≥ в ”крањн≥ маЇ своњ особливост≥. ≤сторичний шл¤х украњнського народу надто дов-гий час не ув≥нчувавс¤ побудовою своЇњ суверенноњ держави, вна-сл≥док чого в≥н багато втратив в економ≥чному розвитку. —ьогодн≥ в≥дкриваютьс¤ ун≥кальн≥ можливост≥ зм≥нити становище.
”крањнська держава повинна стати нос≥Їм прогресивноњ систе-ми господарюванн¤, головним арх≥тектором новоњ нац≥ональноњ еко-ном≥ки. ¬ переломн≥ епохи зм≥ни одного сусп≥льного ладу ≥ншим (а саме таку епоху ми нин≥ переживаЇмо) ц¤ економ≥чна функц≥¤ держави в≥д≥граЇ особливо важливу роль.
‘ункц≥¤ арх≥тектора нац≥ональноњ економ≥ки спр¤мована на транс-формац≥ю економ≥ки колишньоњ ”–—– ¤к частки, уламка так звано-го "народногосподарського комплексу —–—–" у самост≥йну госпо-дарську систему, що функц≥онуЇ на основ≥ под≥лу прац≥ в ™вроп≥ та св≥т≥. “ака трансформац≥¤ маЇ бути забезпечена структурною пере-будовою економ≥ки, соц≥альноњ сфери, осв≥ти, науки та ≥нших галу-зей, дос¤гненн¤м енергетичноњ незалежност≥ держави, завершен-н¤м формуванн¤ нац≥ональноњ ф≥нансовоњ, грошово-кредитноњ,, бан-к≥вськоњ, бюджетноњ, митноњ, валютноњ, податковоњ систем, нац≥ональ-ного законодавства. ѕеред державою стоњть завданн¤ формуванн¤ нац≥ональноњ модел≥ державного сектора економ≥ки, ринку ≥ ринко-воњ ≥нфраструктури, забезпеченн¤ ефективноњ зайн¤тост≥, подолан-н¤ монопол≥зму та недобросов≥сноњ конкуренц≥њ. ƒержава не може п≥ти по шл¤ху розвитку в≥льноњ конкуренц≥њ п≥дприЇмницьких струк-тур. «ах≥дн≥ крањни цей етап пройшли ще у XIX ст. ¬≥льна, н≥чим не стримувана конкуренц≥¤ маЇ не т≥льки позитивн≥, а й негативн≥ нас-л≥дки. ” ц≥й боротьб≥ виграЇ той, хто сильн≥ший, проте не завжди той, хто кращий. як насл≥док фальсиф≥кац≥¤ результат≥в прац≥, об-ман покупц≥в, пог≥ршенн¤ ¤кост≥ послуг, продукт≥в, њх п≥дробка, нова форма диктату виробника над покупцем. ÷е повною м≥рою власти-ве дл¤ нин≥шньоњ економ≥ки ”крањни. «а цих умов важливою еконо-м≥чною функц≥Їю Ї регулюванн¤ конкурентноњ боротьби, забезпе-ченн¤ державних стандарт≥в ¤кост≥ продукц≥њ та соц≥альних вимог.
ќсобливе значенн¤ дл¤ молодоњ держави у цьому зв'¤зку маЇ створенн¤ новоњ системи соц≥ального захисту. ”крањнська держава Ї головним чинником трансформац≥њ ус≥х сусп≥льних в≥дносин в крањн≥. Ќа нењ покладаютьс¤ так≥ важлив≥ функц≥њ, ¤к забезпеченн¤ територ≥ального верховенства в економ≥чн≥й ≥ ф≥нансов≥й систе-мах, економ≥чного суверен≥тету, реал≥зац≥¤ права ефективного вер-ховного власника нац≥онального надбанн¤ та ≥н.
Ќе менш важливою ≥ складною Ї функц≥¤ захисту ≥нтерес≥в на-ц≥ональноњ економ≥ки, нац≥ональних п≥дприЇмств ¤к на внутр≥шньо-му, так ≥ на зовн≥шньому ринку, ≥нтеграц≥йна пол≥тика.
≤нтернац≥онал≥зац≥¤ господарських зв'¤зк≥в, ≥нтеграц≥йн≥ процеси обмежують можливост≥ реал≥зац≥њ державою свого права верховно-го власника. –азом з тим протекц≥он≥зм, заходи колективного, м≥ж-державного регулюванн¤ економ≥ки посилюють цю функц≥ю дер-жави. “а чи ≥нша форма участ≥ в об'Їднанн¤х з ≥ншими колишн≥ми республ≥ками —–—–, ≥ншими м≥жнародними структурами послаб-люЇ можливост≥ ”крањнськоњ держави, що знаходитьс¤ в процес≥ становленн¤, мати повне верховенство над своњм економ≥чним по-тенц≥алом. –озрив цих зв'¤зк≥в також завдаЇ великоњ шкоди еконо-м≥ц≥. ѕотр≥бна гнучка формула розв'¤занн¤ цього досить складного питанн¤. .
ƒосв≥д ≥нших крањн св≥дчить, що нац≥ональна економ≥ка в умо-вах жорсткоњ м≥жнародноњ конкуренц≥њ, боротьби за ринки збуту продукц≥њ не може вижити без заход≥в державного протекц≥он≥зму стосовно в≥тчизн¤них виробник≥в.
« урахуванн¤м ус≥х цих обставин необх≥дно кардинально п≥дви-щити роль ”крањнськоњ держави, зм≥цнити њњ ≥нститути.
І 3. ≈коном≥чна пол≥тика держави
≈коном≥чн≥ функц≥њ сучасноњ держави реал≥зуютьс¤ через њњ еко-ном≥чну пол≥тику. Ќова ≥стор≥¤ економ≥чноњ пол≥тики бере св≥й по-чаток в≥д епохи становленн¤ п≥дприЇмницького ладу ≥ перв≥сного нагромадженн¤ кап≥талу. ћеркантил≥зм був першою науково об-
грунтованою концепц≥Їю економ≥чноњ пол≥тики новоњ держави, ¬ основу ц≥Їњ концепц≥њ покладено ≥дењ розширенн¤ втручанн¤ дер-жави в господарськ≥ справи, процеси виробничого в≥дтворенн¤.
ћеркантил≥зм ¤к пол≥тика забезпечував доступними у св≥й час дл¤ держави засобами спри¤нн¤ розвитку тих галузей економ≥ки, ¤к≥ займали дом≥нуюче становище в народному господарств≥. ¬≥н покладав на державу функц≥њ спри¤нн¤ обробн≥й промисловост≥, турботу про шл¤хи сполученн¤, митну ≥ колон≥альну пол≥тику, зов-н≥шню торг≥влю, експортн≥ галуз≥, ¤к≥ забезпечували надходженн¤ в крањну золота. ÷≥ галуз≥ держава брала п≥д св≥й контроль.
«годом пол≥тика меркантил≥зму стала гальмом розвитку еконо-м≥ки.  онцепц≥¤ меркантил≥зму була зам≥нена на концепц≥ю ф≥з≥о-крат≥в, що грунтувалас¤ на ≥де¤х свободи торг≥вл≥, обмеженн¤ втру-чанн¤ держави в економ≥ку. ≈коном≥чна пол≥тика ф≥з≥ократ≥в грун-тувалас¤ на вимогах розвитку конкуренц≥њ. √оловний постулат ц≥Їњ пол≥тики пол¤гав у тому, що економ≥ка маЇ розвиватись на засадах так званого природного права.
«годом такий курс трансформувавс¤ в економ≥чну пол≥тику п≥д-тримки в≥льноњ конкуренц≥њ на основ≥ ≥дей школи класичноњ пол≥-тичноњ економ≥њ. ≈коном≥чна пол≥тика, ¤ку пропонували теоретики класичноњ школи, грунтувалас¤ на постулат≥, що приватний ≥нтерес завжди зб≥гаЇтьс¤ ≥з ≥нтересом сусп≥льним. √оловне завданн¤ сус-п≥льства - це зростанн¤ багатства. “ому держав≥ не треба втруча-тис¤ у справи приватного виробника. “ак народилась догма не-втручанн¤ держави в економ≥ку. Ќа практиц≥ ≥нтереси багатих верств ≥ сусп≥льства в ц≥лому не зб≥галис¤. ƒержава, реал≥зуючи економ≥ч-ну пол≥тику класичноњ школи, вз¤ла п≥д св≥й захист лише багатих. ¬≥домий економ≥ст того часу —. —≥смонд≥, критикуючи класичну школу, розпачливо писав: "Ќевже багатство - все, а люди - н≥чого?". Ќайр≥шуч≥шими критиками класичноњ школи були соц≥а-л≥сти-утоп≥сти, а згодом марксисти.
”же в XIX ст. повною м≥рою ви¤вл¤ютьс¤ недол≥ки приватно-господарськоњ д≥¤льност≥ в багатьох галуз¤х економ≥ки. ѕор¤д ≥з зростанн¤м багатства, ¤ке сконцентрувалось в руках обмеженого кола людей, масовими стали злидн≥, голод, безроб≥тт¤ та паупе-ризм. —уперництво м≥ж соц≥альними верствами переросло у так звану класову боротьбу. ѕол≥тична ситуац≥¤ в багатьох крањнах ста-ла нестаб≥льною. ≈коном≥чна пол≥тика, заснована на ≥де¤х класич-ноњ школи, поступово вичерпуЇ св≥й потенц≥ал. –озпочинаЇтьс¤ про-цес передач≥ р¤ду галузей економ≥ки в управл≥нн¤ державою. ¬ XX ст. в окремих крањнах, де до влади прийшли марксисти тота-л≥тарного напр¤му, в≥дбулос¤ повне одержавленн¤ економ≥ки.
ƒва протилежних п≥дходи щодо економ≥чноњ пол≥тики держави, один з ¤ких грунтуЇтьс¤ на ≥де¤х розширенн¤ державного втручанн¤ в економ≥ку, а другий - на обмеженн≥ њњ рол≥ в ц≥й сфер≥, ≥ сьо-годн≥ в центр≥ дискус≥й нав≥ть у розвинутих крањнах. ѕрихильники кейнс≥анських ≥ неокейнс≥анських концепц≥й виступають за посилен-н¤ регулюючоњ рол≥ держави в економ≥чн≥й сфер≥. ѓхн≥ противни-ки - представники .неокласичного та монетаристського напр¤-м≥в - закликають до обмеженн¤ њњ втручанн¤ в господарськ≥ про-цеси. —формувавс¤ компром≥сний напр¤м так званого неокласич-ного синтезу. „ас в≥д часу бере гору та чи ≥нша, хоч ≥ модиф≥кова-на, модель економ≥чноњ пол≥тики держави.
ћехан≥зм взаЇмозв'¤зку пол≥тики держави з економ≥кою сьогодн≥ досить складний. ≈коном≥ка ¤к реальний базис сусп≥льства, ¤к систе-ма ≥сторично зумовлених виробничих в≥дносин багато в чому визна-чаЇ пол≥тику держави. —оц≥альна структура пост≥ндустр≥ального сус-п≥льства складна ≥ строката. ≤нтереси вс≥х соц≥альних верств сьогодн≥ в≥дображаютьс¤ в д≥¤льност≥ ≥ захищаютьс¤ багатьма пол≥тичними парт≥¤ми, профсп≥лками, сусп≥льними орган≥зац≥¤ми. „ерез њх посе-редництво економ≥чн≥ ≥нтереси р≥зних соц≥альних верств ≥нтегрують-с¤ в пол≥тичну систему сусп≥льства, впливають на характер р≥шень, у тому числ≥ й економ≥чних, що приймаютьс¤ державною владою. “ак визначаютьс¤ основн≥ напр¤ми економ≥чноњ пол≥тики держави, га-луз≥ бюджетного ф≥нансуванн¤, системи ≥ розм≥ри податк≥в, соц≥альн≥ програми, масштаби державного втручанн¤ в економ≥ку.
≈коном≥чна пол≥тика держави, њњ економ≥чн≥ функц≥њ формуютьс¤ сьогодн≥ в результат≥ складного механ≥зму взаЇмод≥њ та боротьби ≥нте-рес≥в р≥зних верств населенн¤. “ака пол≥тика Ї результатом певного консенсусу цих ≥нтерес≥в, њх р≥внод≥ючою силою. ‘ункц≥¤ держави ¤к ≥нструмента реал≥зац≥њ класових економ≥чних ≥нтерес≥в обмежу-Їтьс¤, все б≥льше поступаючись њњ загальноеконом≥чним ≥ загальносо-ц≥альним функц≥¤м.  еруючись пр≥оритетами забезпеченн¤ соц≥аль-ноњ стаб≥льност≥, держава може проводити економ≥чну пол≥тику нав≥ть всупереч сьогоденним ≥нтересам пан≥вних верств населенн¤ звичайно на певному в≥др≥зку часу. —учасна д≥алектика економ≥ки ≥ пол≥тики Ї основою дл¤ формуванн¤ ≥нститут≥в правовоњ держави.
—амост≥йн≥сть ≥нститут≥в держави в проведенн≥ економ≥чноњ пол≥-тики маЇ й негативн≥ насл≥дки. Ќер≥дко виборц≥ взагал≥ втрачають контроль за д≥¤льн≥стю тих пол≥тичних сил, ¤ких вони уповноважи-ли представл¤ти своњ ≥нтереси. ѕол≥тичн≥ парт≥њ та угрупованн¤, ок-рем≥ групи пол≥тичних д≥¤ч≥в, ¤к≥ мають державну владу, часто ви-користовують њњ на власну користь. ¬≥дносна самост≥йн≥сть держа-ви, апарату, ¤кий њњ обслуговуЇ, може призвести до повного розриву м≥ж ц≥л¤ми економ≥чноњ пол≥тики держави та ≥нтересами сусп≥льст-ва. ќсь чому нав≥ть у високорозвинутих крањнах стоњть питанн¤ за-безпеченн¤ сусп≥льного контролю за механ≥змом прийн¤тт¤ дер-жавних р≥шень, реал≥зац≥Їю державою своњх економ≥чних функц≥й.
І 4. ƒержава ≥ ринок
Ќа¤вн≥сть двох основних концепц≥й економ≥чноњ пол≥тики дер-жави Ї в≥дображенн¤м т≥сного взаЇмозв'¤зку в реальному житт≥ м≥ж державним регулюванн¤м економ≥ки та њњ ринковим саморегу-люванн¤м. ƒержава ≥ ринок визначають напр¤м, в ¤кому розвива-ютьс¤ економ≥чн≥ процеси. ќбс¤ги регулюючих функц≥й, ¤к≥ вико-нують держава ≥ ринок, час в≥д часу зм≥нюютьс¤. —еред головних чинник≥в таких зм≥н - р≥вень розвитку продуктивних сил, пол≥тич-на ор≥Їнтац≥¤ крањни, характер ≥сторичного етапу, на ¤кому знахо-дитьс¤ сусп≥льство, його соц≥альна структура, нац≥ональн≥ особли-вост≥ та ≥н.
“ам, де порушувалас¤ гармон≥¤ взаЇмод≥њ ринку ≥ держави, крањ-ни потрапл¤ли до глибокоњ кризи. якщо взагал≥ в≥дкидаЇтьс¤ ри-нок, лог≥ка економ≥чних процес≥в призводить таку державу до пов-ноњ стагнац≥њ. Ѕ≥льш н≥ж п≥встол≥тн¤ практика колишнього –ад¤н-ського —оюзу на рубеж≥ 70-80-х рок≥в завершилас¤ глибокою ≥
всеос¤жною кризою.
якщо ж, навпаки, сусп≥льство розвиваЇтьс¤ т≥льки на основ≥ рин-кових механ≥зм≥в, в≥льноњ конкуренц≥њ, тод≥ њх сл≥па стих≥¤ також призводить до потужних соц≥альних струс≥в. ¬есь зах≥дний св≥т у зв'¤зку з такою практикою пережив у 1929-1933 рр. часи "великоњ депрес≥њ" ≥ зробив в≥дпов≥дн≥ висновки, створивши систему держав-ного економ≥чного регулюванн¤.
«найти розумне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж державним регулюванн¤м ≥ ринковим саморегулюванн¤м - одне з ключових завдань, ¤ке сьогодн≥ постало перед ”крањнською державою.
ѕерех≥д до ринку, економ≥чн≥ реформи не можуть бути дл¤ ”к-рањни самоц≥ллю. ÷е саме стосуЇтьс¤ приватизац≥њ державного майна та ≥нших ринкових заход≥в. ÷е лише ≥нструменти, ¤к≥ пор¤д з поси-ленн¤м державного впливу на економ≥ку мають забезпечити дос¤г-ненн¤ важливих сусп≥льних ц≥лей. “акими ц≥л¤ми Ї п≥двищенн¤ р≥вн¤ житт¤ широких верств населенн¤, зм≥цненн¤ здоров'¤ нац≥њ, формуванн¤ розвинутоњ матер≥альноњ та духовноњ культури народу, дос¤гненн¤ соц≥ального миру ≥ стаб≥льност≥, гармон≥њ у взаЇминах людини з природою, еколог≥чноњ безпеки, забезпеченн¤ ”крањнськ≥й держав≥ г≥дного м≥сц¤ у св≥товому сп≥втовариств≥.
ќсоблив≥стю дл¤ ”крањни Ї те, що становленн¤ ринку та ≥нститу-т≥в нац≥ональноњ держави зб≥гаютьс¤ у час≥. «а цих умов внасл≥док слабкост≥ молодоњ держави Ї загроза деформуванн¤ ринкових струк-тур, “ому час вимагаЇ розбудови тих ≥нститут≥в держави, ¤к≥ ком-пенсують негативн≥, поб≥чн≥ насл≥дки функц≥онуванн¤ ринку. ÷е ≥нсти-тути плануванн¤, забезпеченн¤ економ≥чноњ безпеки, соц≥ального стра-хуванн¤ ≥ пенс≥йного забезпеченн¤, дотриманн¤ гарант≥й на осв≥ту, охорону здоров'¤, прав на працю, захисту ≥нтерес≥в споживач≥в та ≥н.  р≥м того, активноњ державноњ п≥дтримки потребують б≥льш≥сть п≥дприЇмницьких структур, ¤к≥ залишаютьс¤ слабкими, особливо у виробнич≥й сфер≥. ¬ крањн≥ низька д≥лова активн≥сть, неспри¤тливий ≥нвестиц≥йний кл≥мат та в основному ф≥скальна податкова система. Ѕез подоланн¤ цих ¤вищ не буде д≥Їздатного ринку.
”крањна маЇ формувати таку нац≥ональну модель ринку ≥ дер-жавного регулюванн¤ економ≥ки, ¤ка враховувала б ≥сторичн≥ реал≥њ та сучасний заруб≥жний досв≥д.
І 5. ќснови державного регулюванн¤ економ≥ки
ƒержавн≥ структури ”крањни мають вивчити нагромаджений прот¤гом стол≥ть арсенал форм ≥ метод≥в державного регулюванн¤ економ≥ки. ≤стор≥¤ становленн¤ державного економ≥чного регулю-ванн¤ - нев≥д'Їмна складова ≥стор≥њ економ≥чноњ пол≥тики. ≈поха традиц≥йного господарюванн¤, ¤ка характеризувалась економ≥чною замкнут≥стю, слабк≥стю державноњ влади, не залишила визначних приклад≥в державного регулюванн¤ господарського житт¤. «агаль-нодержавне втручанн¤ в економ≥ку ¤скраво ви¤вилось лише за ча-с≥в абсолютизму, переходу до п≥дприЇмницьких в≥дносин. ÷ей пе-р≥од ув≥йшов в ≥стор≥ю ¤к епоха широкого втручанн¤ в економ≥ку держави, що активно впливала на становленн¤ п≥дприЇмницьких в≥дносин, ламала цехову орган≥зац≥ю прац≥, спри¤ла п≥двищенню њњ продуктивност≥, знищувала традиц≥њ особистоњ залежност≥. ќдним з перших ≥ найвидатн≥ших державних юридичних акт≥в з цього питанн¤ став рем≥сничий регламент Ћюдов≥ка IX 1229 р. у ‘ранц≥њ. «годом, широко застосовуючи пол≥тику протекц≥он≥зму, держава активно формувала нову структуру ранньоп≥дприЇмницькоњ про-мисловост≥ та торг≥вл≥.
≈поха п≥дприЇмницьких в≥дносин в≥льноњ конкуренц≥њ характери-зувалась значним обмеженн¤м втручанн¤ держави в господарське житт¤. ѓњ господарська функц≥¤ зводилась до рол≥ "н≥чного варт≥вни-ка" економ≥чноњ системи.
Ўвидке усусп≥льненн¤, концентрац≥¤ та централ≥зац≥¤ вироб-ництва наприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст. зумовили докор≥нну зм≥ну економ≥чноњ рол≥ держави, господарськ≥ функц≥њ ¤коњ р≥зко зросли. « того часу держава - активний учасник сусп≥льного про-цесу в≥дтворенн¤ благ. ” б≥льшост≥ цив≥л≥зованих крањн св≥ту, неза-лежно в≥д њх пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ, вона вз¤ла на себе функц≥њ за-безпеченн¤ розвитку транспорту ≥ зв'¤зку, ≥нших систем комун≥ка-ц≥й, осв≥ти, охорони здоров'¤, захисту природного навколишнього середовища, пенс≥йного забезпеченн¤, соц≥альноњ та ринковоњ ≥нфраструктури, соц≥альноњ справедливост≥, оборони.
ƒержава контролюЇ проведенн¤ структурних макроеконом≥чних зм≥н, створюЇ умови дл¤ розвитку науки ≥ техн≥ки, економ≥ки окре-мих рег≥он≥в. ¬она забезпечуЇ грошовий об≥г, валютне ≥ митне ре-гулюванн¤, проводить позичкову ≥ податкову пол≥тику.
¬ арсенал≥ державного регулюванн¤ Ї ¤к пр¤м≥, так ≥ поб≥жн≥ методи впливу на виробнич≥ й соц≥альн≥ процеси, сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж ¤кими час в≥д часу зм≥нюЇтьс¤, в≥дбиваючи р≥зн≥ тенденц≥њ роз-витку сучасного господарського житт¤.
І 6. ≈коном≥чн≥ функц≥њ м≥сцевих орган≥в влади
«начну роль у реал≥зац≥њ економ≥чних функц≥й держави в≥д≥-грають м≥сцев≥ органи влади, система ¤ких сьогодн≥ в ”крањнськ≥й держав≥ формуЇтьс¤.
≈коном≥чн≥ функц≥њ м≥сцевих орган≥в державноњ влади дуже ши-рок≥. ¬ б≥льшост≥ крањн ц≥ органи Ї повноправними суб'Їктами гос-подарськоњ д≥¤льност≥. ¬они розв'¤зують проблеми соц≥ального об-слуговуванн¤ населенн¤, охорони природного навколишнього се-редовища, продовольчого забезпеченн¤, економ≥чного плануванн¤, регулюванн¤ земельних в≥дносин, розвитку ≥нфраструктури ринку та ≥н. ” розвинутих крањнах функц≥онують два види м≥сцевих орга-н≥в влади. ÷е м≥сцев≥ органи державноњ виконавчоњ влади ≥ органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ѓх функц≥њ р≥зн≥.
ћ≥сцев≥ органи державноњ виконавчоњ влади забезпечують реал≥-зац≥ю на в≥дпов≥дних територ≥¤х пол≥тики центрального ур¤ду. ѓх економ≥чн≥ функц≥њ Ї складовою частиною економ≥чних функц≥й державноњ виконавчоњ влади взагал≥. –азом з тим у розвинутих крањ-нах склалас¤ практика, зг≥дно з ¤кою функц≥њ центральних ≥ м≥сце-вих орган≥в державноњ виконавчоњ влади розмежован≥. ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ практики центральний ур¤д делегуЇ, передаЇ частину своњх повноважень в економ≥чн≥й сфер≥ м≥сцевим органам державноњ вла-ди. ÷ей процес маЇ назву деконцентрац≥њ повнова-жень. Ќа м≥сцев≥ органи державноњ виконавчоњ влади, ¤к правило, покладаютьс¤ функц≥њ управл≥нн¤ майном п≥дприЇмств, що вход¤ть до державного сектора, нагл¤ду за дотриманн¤м законодавства, забезпеченн¤ еколог≥чноњ та економ≥чноњ безпеки, державноњ реЇ-страц≥њ суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ та ≥н.
ќтже, державне господарство маЇ к≥лька р≥вн≥в. ™ також к≥лька р≥вн≥в реал≥зац≥њ економ≥чних функц≥й держави. Ќай¤скрав≥ше ба-гатор≥вневий характер державного господарства ви¤вл¤Їтьс¤ у крањ-нах ≥з федеративним державним устроЇм. ƒл¤ цих крањн характер-на пол≥центрична модель державного регулюванн¤ економ≥ки.
ѕроблема розмежуванн¤ компетенц≥њ центральних ≥ м≥сцевих орган≥в державноњ виконавчоњ влади у сфер≥ економ≥чного регулюванн¤ стоњть ≥ перед ”крањною. ¬ир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми спри¤ти-ме завершенню процесу формуванн¤ економ≥чних функц≥й ”крањн-ськоњ держави з урахуванн¤м сучасного заруб≥жного досв≥ду.
ћ≥сцеве самовр¤дуванн¤ ¤к. форма управл≥нн¤ територ≥¤ми на засадах самоорган≥зац≥њ громад¤н також виконуЇ властив≥ дл¤ нього економ≥чн≥ функц≥њ. —еред завдань, ¤к≥ покладаютьс¤ законом на ц≥ органи, Ї розробка, затвердженн¤ ≥ виконанн¤ м≥сцевих бюджет≥в, прийн¤тт¤ план≥в розвитку в≥дпов≥дних територ≥й, встановленн¤ м≥сцевих податк≥в ≥ збор≥в, управл≥нн¤ об'Їктами комунальноњ (му-н≥ципальноњ) власност≥, наданн¤ жител¤м м≥ст ≥ селищ р≥зноман≥т-них послуг тощо.
ƒержава ≥ м≥сцеве самовр¤дуванн¤ розмежовують свою компе-тенц≥ю у сфер≥ економ≥чного регулюванн¤ на основ≥ чинного зако-нодавства. ¬ ”крањн≥ ≥нститут м≥сцевого самовр¤дуванн¤ знаходитьс¤ на стад≥њ формуванн¤. ¬ процес≥ його становленн¤ маЇ враховува-тис¤ ¤к заруб≥жний, так ≥ в≥тчизн¤ний багатий досв≥д розвитку м≥с-цевого самовр¤дуванн¤.
ћ≥сцеве самовр¤дуванн¤ в т≥й чи ≥нш≥й форм≥ виникло майже одночасно з державою ¤к продовженн¤ додержавноњ орган≥зац≥њ управл≥нн¤, проте найб≥льшого розвитку воно набуло в пер≥од фор-муванн¤ п≥дприЇмницького ладу. –еформи, спр¤мован≥ на розви-ток п≥дприЇмництва, практично у вс≥х крањнах супроводжувались зм≥цненн¤м ≥ розширенн¤м компетенц≥њ орган≥в м≥сцевого само-вр¤дуванн¤. “ак, у –ос≥њ, до складу ¤коњ входила основна частина украњнських земель, нов≥ органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤, що мали назву земств, були створен≥ п≥сл¤ реформи 1864 р.
¬ ”крањн≥ м≥сцеве самовр¤дуванн¤ також у р≥зних формах маЇ б≥льш н≥ж тис¤чол≥тню ≥стор≥ю, ¤ка, на жаль, була об≥рвана. √либо-кий сл≥д у багатьох м≥стах залишило магдебурзьке право. —ьогодн≥ ≥нституц≥¤ м≥сцевого самовр¤дуванн¤ в ”крањн≥ знову в≥дроджуЇ-тьс¤. ≈коном≥чн≥ функц≥њ його в основному пов'¤зан≥ з житгЇзабез-печенн¤м м≥ст ≥ с≥л, створенн¤м умов дл¤ повс¤кденного житт¤ лю-дей, адже вс≥ ми, проживаючи на територ≥њ того чи ≥ншого населе-ного пункту, Ї населенн¤м крањни.
¬≥д того, ¤к зд≥йснюютьс¤ функц≥њ м≥сцевого самовр¤дуванн¤, багато в чому залежить р≥вень житт¤, його ¤к≥сть тощо. Ќе випад-ково трет≥й президент —Ўј “. ƒжефферсон назвав м≥сцеве самовр¤-дуванн¤ "республ≥кою в м≥н≥атюр≥", а французький ≥сторик ќ. “ок-в≥ль визначав м≥сцеве самовр¤дуванн¤ ¤к "≥нститут, в ¤кому сила в≥льних нац≥й".
” тих крањнах, де л≥кв≥дуЇтьс¤ ≥нститут м≥сцевого самовр¤дуван-н¤, його органи, держава змушена брати на себе також його еко-ном≥чн≥ функц≥њ. ѕроте держава в≥ддалена в≥д м≥сцевих справ ¤к у простор≥, так ≥ за економ≥чними ≥нтересами. ¬насл≥док цього нагромаджуютьс¤ серйозн≥ територ≥альн≥ проблеми, виникають диспро-порц≥њ, заморожуЇтьс¤ м≥сцева ≥н≥ц≥атива, наростаЇ споживацтво на тл≥ бюрократизац≥њ центральноњ влади, а отже, гальмуЇтьс¤ соц≥аль-но-економ≥чний розвиток усього сусп≥льства.
≈коном≥чна д≥¤льн≥сть сучасноњ держави в≥д≥граЇ дуже важливу роль. ѕор¤д з приватною ≥н≥ц≥ативою ≥ громадською самод≥¤льн≥с-тю вона Ї вир≥шальним фактором сусп≥льного прогресу. ”крањнська держава лише розпочала проводити власну економ≥чну по-л≥тику. ¬≥д њњ усп≥ху залежатиме дол¤ вибору украњнського народу.