–озд≥л 33
3ќ¬Ќ≤ЎЌ№ќ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ ¬≤ƒЌќ—»Ќ» ≤ ѕ–ќЅЋ≈ћ» ≤Ќ“≈√–ј÷≤ѓ ” –јѓЌ» ” —¬≤“ќ¬≈ √ќ—ѕќƒј–—“¬ќ
І 1. ќб'Їктивн≥ основи зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в ”крањни
–озбудова незалежноњ ”крањни об'Їктивно потребуЇ входженн¤ њњ у св≥тове господарство на орган≥зац≥йно-економ≥чних засадах ринкових в≥дносин на принципах р≥вноправност≥ та взаЇмноњ виго-ди у сп≥вроб≥тництв≥.
ƒипломатичне визнанн¤ молодоњ ”крањнськоњ держави б≥льш≥с-тю крањн св≥ту прискорюЇ й ур≥зноман≥тнюЇ розвиток њњ зовн≥шньо-економ≥чних в≥дносин. ќднаковою м≥рою це стосуЇтьс¤ ¤к молодих незалежних крањн, що утворилис¤ на основ≥ колишнього —–—– ≥ переход¤ть до ринкового типу в≥дносин, так ≥ держав розвинутоњ ринковоњ економ≥ки та крањн, що розвиваютьс¤.
ќб'Їктивна необх≥дн≥сть ≥нтеграц≥њ ”крањни у св≥тове господар-ство ≥ розвитку њњ м≥жнародних в≥дносин безпосередньо випливаЇ передус≥м з потреб використанн¤ у нац≥ональн≥й систем≥ в≥дтво-ренн¤ м≥жнародного под≥лу прац≥ дл¤ прискоренн¤ переходу до ринковоњ економ≥ки крањни з метою њњ розвитку ≥ зростанн¤ багат-ства сусп≥льства. “ака необх≥дн≥сть спри¤Ї формуванню ефектив-
ноњ структури економ≥ки крањни. «овн≥шньоеконом≥чн≥ зв'¤зки в процес≥ ≥нтеграц≥њ ”крањни у св≥тове господарство охоплюють також комплекс еколог≥чних проблем, що розв'¤зуютьс¤ сп≥льними зусилл¤ми. Ќарешт≥, розвиток зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин в≥дкриваЇ додатков≥ можливост≥ у створенн≥ належних умов дл¤ задоволенн¤ життЇвих потреб народу ”крањни.
ѕор¤д з об'Їктивною необх≥дн≥стю ≥нтеграц≥њ ”крањни у св≥тове господарство та розвитку њњ зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин ≥сну-ють ≥ об'Їктивн≥ можливост≥ дл¤ таких процес≥в. ƒо них насамперед належить економ≥чний потенц≥ал нашоњ крањни, що даЇ п≥дста-ву дл¤ належноњ участ≥ у м≥жнародному под≥л≥ прац≥.
ќб'Їктивною можлив≥стю дл¤ ≥нтеграц≥њ у св≥тове господарство Ї виробленн¤ механ≥зму зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в, по-пер-ше, на макрор≥вн≥ - загальнодержавному; по-друге, на м≥крор≥вн≥ п≥дприЇмств; по-третЇ" на глобальному та рег≥ональному макрор≥вн¤х через участь у-спец≥ал≥зованих ≥ багатоц≥льових економ≥чних м≥жнародних орган≥зац≥¤х ќќЌ ≥ рег≥ональних економ≥чних об'Їд-нанн¤х типу „орноморськоњ зони сп≥вроб≥тництва. ѕоЇднанн¤ об'Їк-тивноњ необх≥дност≥ та об'Їктивних можливостей входженн¤ ”крањ-ни у св≥тове господарство робить цей процес законом≥рним.
¬≥домо, що енергетичне самозабезпеченн¤ Ї одн≥Їю з головних умов незалежност≥. ƒос¤гти його ”крањна може, ¤кщо в≥зьме курс на модерн≥зац≥ю на¤вних ≥ спорудженн¤ нових сучасних еколог≥ч-но чистих вуг≥льних та газотурб≥нних електростанц≥й, на розвиток власного енергетичного машино- та котлобудуванн¤, скориставшись в≥тчизн¤ними науковими та виробничими здобутками й дос¤гнен-н¤ми високорозвинутих крањн. Ѕез розвитку в≥дпов≥дних форм зов-н≥шньоеконом≥чних в≥дносин зробити це практично неможливо.
¬ умовах формуванн¤ сучасноњ модел≥ м≥жнародного под≥лу прац≥ (ћѕѕ), основу ¤коњ маЇ становити ¤к≥сно оновлена технолог≥чна база виробництва, ”крањна повинна поступово, ц≥леспр¤мовано розв'¤зувати проблеми ефективноњ участ≥ у ћѕѕ, використовуючи зовн≥шньоеконом≥чн≥ зв'¤зки дл¤ реал≥зац≥њ нац≥ональних економ≥ч-них ≥нтерес≥в.
”крањна маЇ ¤к природн≥, ≥сторичн≥, так ≥ техн≥ко-економ≥чн≥, соц≥ально-економ≥чн≥, орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ основи дл¤ участ≥ в ћѕѕ. —л≥д зауважити, що в геолог≥чному ≥ г≥дрогеолог≥чному ас-пектах територ≥¤ ”крањни слабко вивчена, зокрема њњ глибинну бу-дову досл≥джено лише на 10 в≥дсотках територ≥њ.
« ≥сторичних джерел в≥домо, що орган≥зован≥ сусп≥льства, ¤к≥ ≥снували на нин≥шн≥й територ≥њ ”крањни, завжди п≥дтримували еко-ном≥чн≥ зв'¤зки ≥з зовн≥шн≥м св≥том. “ож з огл¤ду на власн≥ куль-турн≥ та ≥сторичн≥ традиц≥њ ”крањна маЇ вс≥ можливост≥ дл¤ того, щоб стати р≥вноправним членом Ївропейськоњ сп≥льноти.
–≥вень розвитку продуктивних сил Ї одним з тих техн≥ко-еконо-м≥чних чинник≥в, ¤к≥ найб≥льше спри¤ють активн≥й участ≥ ”крањни у сучасному ћѕѕ. ¬идобуток зал≥зноњ руди, вуг≥лл¤, виробництво стал≥, чавуну, м≥неральних добрив, цементу, електроенерг≥њ, цукру, трактор≥в ≥ металор≥жучих верстат≥в становл¤ть значний економ≥ч-ний потенц≥ал нашоњ крањни. «а к≥льк≥сними характеристиками ≥ потужност¤ми продуктивних сил ”крањна, може бути г≥дним парт-нером у св≥тових економ≥чних зв'¤зках." Ќа¤вний науково-техн≥ч-ний потенц≥ал дасть змогу ”крањн≥ за спри¤тливих умов" втримати передов≥ позиц≥њ у св≥тов≥й науц≥ з ц≥лого р¤ду науково-техн≥чних напр¤м≥в ≥, найголовн≥ше, провадити незалежну економ≥чну пол≥-тику на включенн¤ в систему св≥тових господарських зв'¤зк≥в.
ќрган≥зац≥йно-економ≥чн≥ чинники включенн¤ ”крањни в систе-му сучасного- ћѕѕ за своњм зм≥стом в≥дображають ступ≥нь розвит-ку процес≥в концентрац≥њ, спец≥ал≥зац≥њ, кооперац≥њ й комб≥нуванн¤ виробництва (за участю украњнськоњ сторони) на р≥вн≥ м≥жнарод-них економ≥чних зв'¤зк≥в.
_—творенн¤ виробництв з випуску вс≥х нових вид≥в продукц≥њ не завжди доц≥льне в межах одн≥Їњ крањни. ќдним з найважлив≥ших критер≥њв реал≥зац≥њ економ≥чних ≥нтерес≥в крањни - суб'Їкта ћѕѕ Ї забезпеченн¤ високоњ економ≥чноњ ефективност≥ галузей њњ нац≥о-нальноњ економ≥ки, м≥н≥м≥зац≥¤ витрат сусп≥льноњ прац≥.. —пец≥ал≥за-ц≥¤ та кооперац≥¤ характеризують економ≥чно доц≥льну й рац≥о-нальну орган≥зац≥ю (територ≥альну, рег≥ональну, галузеву тощо) сусп≥льних продуктивних сил.
–азом з тим Ї певн≥ обмеженн¤ у розвитку процес≥в концен-трац≥њ та спец≥ал≥зац≥њ. ¬≥домо, що надм≥рна концентрац≥¤ зусиль на розвитку одн≥Їњ-двох галузей, зор≥Їнтованих на експорт, зумовлюЇ вразлив≥сть нац≥ональноњ економ≥ки та њњ сильну залежн≥сть ¤к в≥д св≥тового ринку, так ≥ в≥д конкретноњ крањни-партнера. “ак, у ко-лишньому —–—– б≥льше 80 в≥дсотк≥в промислового виробництва ”крањни не мало на њњ територ≥њ завершеного технолог≥чного циклу, що зробило ”крањну залежною в≥д стану њњ зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в, причому левова частка ц≥Їњ залежност≥ припадаЇ на ко-лишн≥ республ≥ки —–—–.
’арактер накопиченого виробничого потенц≥алу, спец≥ал≥зац≥¤, що склалас¤, з њњ ор≥Їнтац≥Їю на фондоЇмн≥ види продукц≥њ вимага-ють значних ≥нвестиц≥й у базов≥ галуз≥ економ≥ки ”крањни на в≥д-шкодуванн¤ та ¤к≥сне оновленн¤ фонд≥в. “ак, у 1990 р. ступ≥нь зно-су основних виробничих фонд≥в становив 37,1 в≥дсотка, у тому числ≥ в промисловост≥ - 50, 3, у с≥льському господарств≥ - 26,2, у буд≥в-ництв≥ - 62,8 в≥дсотка. «а такоњ ситуац≥њ структурна трансформа-ц≥¤ економ≥ки ”крањни перетворюЇтьс¤ у найважлив≥шу умову дл¤ ≥нтеграц≥њ у св≥тову економ≥ку ≥ визначенн¤ њњ м≥сц¤ в систем≥ ћѕѕ.
- —кладн≥сть ≥ розмањт≥сть соц≥ально-економ≥чних фактор≥в вклю-ченн¤ ”крањни в систему св≥тових господарських зв'¤зк≥в детерм≥-нуЇтьс¤ перех≥дними виробничими в≥дносинами з притаманними њм формами та методами веденн¤ господарства. Ќа м≥жнародному р≥вн≥ вплив соц≥ально-економ≥чних чинник≥в крањн-партнер≥в визнача-Їтьс¤ њх адекватн≥стю та в≥дпов≥дн≥стю загальносв≥товим тенденц≥¤м.
” сучасному взаЇмозалежному св≥т≥ розвиток соц≥ально-еконо-м≥чних чинник≥в ћѕѕ н≥велюЇ њхн≥ в≥дм≥нност≥ в окремих нац≥ональ-них господарствах, ≥ цей факт досл≥дники пов'¤зують з формуван-н¤м однотипноњ за своњм соц≥ально-економ≥чним зм≥стом системи св≥тового господарства. ”тверджуютьс¤ ринков≥ методи господарю-ванн¤, актив≥зуЇтьс¤ державне регулюванн¤ певних напр¤м≥в роз-витку економ≥ки, ви¤вл¤Їтьс¤ соц≥альна спр¤мован≥сть њњ тощо. “ак≥ процеси зумовлюють, по-перше, под≥бн≥сть зм≥сту економ≥чних базис≥в б≥льшост≥ крањн, що беруть участь у ћѕѕ; по-друге, природ-ний под≥л прац≥ м≥ж крањнами з урахуванн¤м не т≥льки њхн≥х нац≥о-нальних економ≥чних ≥нтерес≥в, а й ≥нтерес≥в св≥тового сп≥втова-риства в ц≥лому.
Ќерозвинут≥сть ринкових в≥дносин ≥ форм господарюванн¤ в ”крањн≥ посилюЇ необх≥дн≥сть значного п≥двищенн¤ економ≥чноњ культури населенн¤ та д≥ловоњ етики п≥дприЇмц≥в, оволод≥нн¤ прин-ципово новою культурою ринку, високим профес≥онал≥змом пор¤д з такими пон¤тт¤ми, ¤к честь, достойн≥сть, пор¤дн≥сть, ¤к≥ знадоб-л¤тьс¤ ”крањн≥ дл¤ визнанн¤ њњ розвинутими крањнами ¤к р≥вно-правного партнера.
ќсобливост≥ об'Їктивних основ зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в ”крањни по¤снюютьс¤ насамперед тривалою в≥дсутн≥стю нац≥ональ-ноњ державност≥ та можливост≥ провадити незалежну економ≥чну пол≥тику.
І 2. ќсновн≥ напр¤ми, форми ≥ суб'Їкти зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин ”крањни
™диний народногосподарський комплекс колишнього —–—– ви-дававс¤ за такий, що забезпечуЇ переваги дл¤ вс≥х республ≥к -:-- не-залежн≥сть в≥д коливана кон'юнктури св≥тового -ринку, планом≥рн≥сть ≥ взаЇмовиг≥дн≥сть. ћав поширенн¤ м≥ф про високий ступ≥нь коопе-рац≥њ м≥ж республ≥ками. Ќасправд≥ ввезенн¤-вивезенн¤ товар≥в ко-ливалос¤ в межах в≥д 12 в≥дсотк≥в в –ос≥њ до 30 в≥дсотк≥в у ¬≥рмен≥њ.
ƒержавно-монопольна структура зовн≥шньоњ торг≥вл≥ колишньо-го —–—–, переважно сировинний характер експорту, негнучкий в≥домчий п≥дх≥д до ≥мпорту були вкрай неспри¤тливими передус≥м дл¤ тих республ≥к, економ≥ка ¤ких не так сильно залежала в≥д м≥ж-республ≥канських поставок ≥ ¤к≥ волод≥ли експортним потенц≥алом.
≈тапною правовою основою дл¤ розширенн¤ зовн≥шньоеконо-м≥чних зв'¤зк≥в незалежноњ ”крањни стали ƒекларац≥¤ про держав-ний суверен≥тет ”крањни (16 липн¤ 1990 р.), јкт проголошенн¤ не-залежност≥ ”крањни (24 серпн¤ 1991 р.) ≥, нарешт≥,  онституц≥¤ ”к-рањни (28 червн¤ 1996 р.). —еред спец≥альних закон≥в з питань еко-ном≥ки сл≥д в≥дзначити «акони ”крањни про економ≥чну самост≥йн≥сть (« серпн¤ 1990 р.); про зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть (16 кв≥тн¤ 1991 р.); про створенн¤ державного експортно-≥мпортного банку (« с≥чн¤ 1992 р.); про ≥ноземн≥ ≥нвестиц≥њ (13 березн¤ 1992 р.), ƒе-крет  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни "ѕро режим ≥ноземного ≥нвесту-ванн¤" (20 травн¤ 1993 р.); «акони ”крањни про промислово-ф≥нансов≥ групи в ”крањн≥ (21 листопада 1995 р.); про режим ≥ноземного ≥нвес-туванн¤ (19 березн¤ 1996 р.); про захист в≥д недобросов≥сноњ конку-ренц≥њ (7 червн¤ 1996 р.) та ≥нш≥ законодавч≥ та нормотворч≥ акти.
¬ажливими правовими документами щодо створенн¤ механ≥зму зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в ”крањни стали договори та угоди з молодими незалежними державами, що утворилис¤ на територ≥њ колишнього —–—–, та багатьма крањнами ™вропи, ѕ≥вн≥чноњ й ѕ≥в-денноњ јмерики, јз≥њ, јфрики.
« колишн≥ми республ≥ками —–—– ”крањна провадить переговори щодо розв'¤занн¤ економ≥чних ≥ ф≥нансових проблем, питань па-ливно-енергетичного комплексу, транспорту ≥ зв'¤зку, правонаступництва новостворених держав. ¬одночас основою розширенн¤ економ≥чного простору Ї горизонтальн≥ зв'¤зки м≥ж безпосередн≥-ми виробниками товар≥в, а також м≥ж державами. ѕри цьому т≥ль-ки за умови безмежност≥ економ≥чного простору складаютьс¤ ефек-тивн≥ господарськ≥ зв'¤зки. ƒо того ж стаб≥л≥зац≥¤ економ≥ки, ради-кальн≥ зм≥ни ≥нституц≥ональних структур, збалансован≥сть товарноњ та грошовоњ маси б≥льше ймов≥рн≥, ¤кщо њх провадити в масштабах держав. ћ≥ж процесами введенн¤ в≥льних ц≥н, децентрал≥зац≥њ сис-теми прийн¤тт¤ р≥шень ≥ ф≥нансовою дисципл≥ною ≥снуЇ найт≥сн≥-ший зв'¤зок, ¤кий ≥ зумовлюЇ формуванн¤ внутр≥шн≥х ринк≥в мо-лодих держав, що Ї передумовою створенн¤ справд≥ ринкового м≥ж-державного середовища.
ƒл¤ ”крањни важливими Ї двосторонн≥ угоди ≥ договори з держа-вами - колишн≥ми республ≥ками —–—–. «а цими угодами держави мають надавати своњм п≥дприЇмствам можлив≥сть самим встанов-лювати господарськ≥ зв'¤зки, обумовлювати пор¤док розрахунк≥в, форми матер≥альноњ в≥дпов≥дальност≥ за невиконанн¤ поставок. «а-галом угоди мають виробл¤ти економ≥чний механ≥зм реал≥зац≥њ ≥нте-рес≥в ”крањни та њњ партнер≥в, а не бути ѕол≥тичними декларац≥¤ми на економ≥чну тему.
ѕроцес формуванн¤ нац≥ональних грошових систем крањн, що входили до колишнього —оюзу –—–, породжуЇ об'Їктивну необх≥д-
н≥сть ≥ водночас створюЇ можлив≥сть фундац≥њ м≥ждержавноњ ва-лютноњ угоди, ¤ка б стала ≥нституц≥ональною ланкою налагодженн¤ цив≥л≥зованих та р≥вноправних валютних в≥дносин.
ѕерех≥д у розрахунках на ¬ ¬ поставив питанн¤ про нову орга-н≥зац≥ю сп≥вроб≥тництва. ¬их≥д на пр¤м≥ економ≥чн≥ зв'¤зки м≥ж. п≥д-приЇмствами поглибив, але вже на нов≥й основ≥, торговельн≥ зв'¤зки, бо торгувати повинн≥ товаровиробники. ѕроте сьогодн≥ потр≥бний певний перех≥дний пер≥од, прот¤гом ¤кого у взаЇморозрахунках за товари та послуги сторони мають виходити з ц≥н св≥тового ринку, а дл¤ погашенн¤ заборгованостей, що виникатимуть, надавати одна одн≥й довгостроков≥. кредити на п≥льгових умовах. ѕро це св≥дчить ≥ розвиток такоњ прим≥тивноњ форми товаров≥дносин, ¤к бартер.
” процес≥ створенн¤ нових основ сп≥вроб≥тництва важливо не т≥льки не допустити неконтрольованого розпаду кооперативних зв'¤зк≥в, а й знайти нових партнер≥в (адже нерентабельн≥ п≥дприЇм-ства ≥ неконкурентоспроможна продукц≥¤ випадуть з усталених господарських зв'¤зк≥в), спрогнозувати кон'юнктуру товарообм≥ну з метою створенн¤ економ≥ки в≥дкритого типу, ≥нтегрованоњ в Ївро-пейський ≥ св≥товий економ≥чний прост≥р.
–озробка ≥ посл≥довне вт≥ленн¤ в житт¤ Їдиноњ нац≥ональноњ гео-пол≥тичноњ стратег≥њ спри¤тиме оновленню на економ≥чн≥й основ≥ старих виробничих зв'¤зк≥в ”крањни ≥ розширенню пр¤моњ участ≥ њњ в систем≥ економ≥чних ≥ пол≥тичних стосунк≥в на глобальному р≥вн≥.
 олишн≥ зв'¤зки ”крањни з≥ сх≥дноЇвропейськими крањнами в≥д-бивали лише м≥ждержавний обм≥н продукц≥Їю. ѕерех≥д до в≥льноњ торг≥вл≥ на основ≥ св≥тових ц≥н ≥ конвертованоњ валюти випливаЇ з курсу крањн —х≥дноњ ™вропи й ”крањни на переведенн¤ економ≥ки на ринков≥ рейки ≥ ставить розв'¤занн¤ вс≥х проблем взаЇмних зв'¤з-к≥в у залежн≥сть в≥д економ≥чного ≥нтересу. 'ѕередбачаЇтьс¤, що спочатку ≥снуватимуть два взаЇмозалежних сегменти.
ѕо-перше, це визначенн¤ параметр≥в сп≥вроб≥тництва на м≥ж-державн≥й основ≥ через погодженн¤ м≥ж ур¤дами контингент≥в вза-Їмних поставок. ÷е мають бути форми торг≥вл≥, насамперед стра-тег≥чними товарами (металом, газом, нафтою тощо), форми, пов'¤зан≥ з централ≥зованими р≥шенн¤ми. ћ≥ждержавн≥ розрахунки мають вестис¤ за валютним кл≥рингом, проте сальдо розрахунк≥в, ¤кщо воно утворюватиметьс¤, сл≥д погашати за домовлен≥стю стор≥н (ва-лютними товарами або ¬ ¬).
ѕо-друге, - це розвиток в≥дносин на р≥вн≥ пр¤мих зв'¤зк≥в п≥д-приЇмств, об'Їднань, кооператив≥в, б≥рж, асоц≥ац≥й, консорц≥ум≥в, сп≥лок тощо. ѕерех≥д до под≥бних в≥дносин можливий за умови поступового звуженн¤ сфери д≥њ державних орган≥в у визначенн≥ взаЇмних поставок ≥ наданн¤ свободи п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ виробничим ланкам. ќстанн≥ повинн≥ погоджувати не лише предмет сп≥вроб≥тництва, а й сферу ц≥ноутворенн¤, поставок, кредит≥в, ≥нш≥ ф≥нансов≥ питанн¤. Ўирокий вих≥д товаровиробник≥в на ри-нок, наповненн¤ його товарною масою створ¤ть передумови дл¤ функц≥онуванн¤ сх≥дноЇвропейськоњ зони в≥льноњ торг≥вл≥.
ќчевидно, що в розрахунках застосовуватимутьс¤ не т≥льки ¬ ¬, а й нац≥ональн≥ валюти крањн-партнер≥в.  оли будуть встановлен≥ реальн≥ курси нац≥ональних валют ≥ введен≥ часткова, а пот≥м ≥ пов-на конвертован≥сть њх, тод≥ зросте потреба в створенн≥ сп≥льних банк≥в, ¤к≥ збалансовуватимуть торговельн≥ операц≥њ м≥ж партнера-ми. ќдн≥ лише бартерн≥ операц≥њ та компенсац≥йна торг≥вл¤, нав≥ть ¤кщо вони й в≥дпов≥датимуть ≥нтересам ”крањни, обмежуватимуть можливост≥ сп≥вроб≥тництва.
ќтже, перех≥д ”крањни на нов≥ умови господарюванн¤ ≥ форми зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в спри¤тиме зм≥цненню зони взаЇм-ного економ≥чного т¤ж≥нн¤ сх≥дноЇвропейських держав ≥ ”крањни.
—п≥вв≥дношенн¤ згаданих вище сегмент≥в складаютьс¤ дл¤ крањн-партнер≥в по-р≥зному, залежно в≥д прийн¤тих систем господарського управл≥нн¤, њхньоњ спроможност≥ засвоювати нов≥ форми сп≥вроб≥т-ництва. ÷≥лком ймов≥рно, що практика породжуватиме й ≥нш≥ сег-менти. —початку за нових умов центр ваги перем≥стивс¤ на дво-сторонн≥ зв'¤зки.
якщо ”крањна прийме в≥дпов≥дне законодавство, можлив≥ й нов≥ напр¤ми взаЇмного сп≥вроб≥тництва. …детьс¤ про ≥нвестиц≥йну сфе-ру, створенн¤ сп≥льних п≥дприЇмств за кордоном, особливо в при-кордонн≥й смуз≥, сп≥льну д≥¤льн≥сть на ринках трет≥х держав, ос-к≥льки угорськ≥њ польськ≥, чеськ≥, словацьк≥ ф≥рми вже завоювали там певн≥ позиц≥њ.
ўодо розвитку торг≥вл≥ та ≥нших форм зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в ”крањни з державами розвинутоњ ринковоњ економ≥ки та крањнами, що розвиваютьс¤, доц≥льно було б спрогнозувати пла-т≥жний баланс нашоњ крањни, беручи до уваги залежн≥сть в≥д ≥мпор-ту з трет≥х держав, що входили до складу колишнього —–—–, сальдо в м≥ждержавному обм≥н≥ з ними та експортний потенц≥ал. ѕри цьому динам≥ка плат≥жного балансу ”крањни залежатиме, по-перше, в≥д створенн¤ умов дл¤ поступового, без р≥зких соц≥альних потр¤с≥нь, розв'¤занн¤ проблем виробництв^ що працюють на прив≥зн≥й си-ровин≥, ≥^в≥д спроможност≥ самих товаровиробник≥в перепроф≥-льовувати виробництво, наприклад диверсиф≥кац≥Їю, щоб позбу-тис¤ вузькоњ галузевоњ спец≥ал≥зац≥њ; по-друге, в≥д власних мате-р≥альних ≥ золотого запас≥в та резерв≥в ¬ ¬; по-третЇ, в≥д сп≥вв≥дно-шенн¤ курс≥в нац≥ональних валют, що залежатиме, в свою чергу, не т≥льки в≥д ем≥с≥йноњ пол≥тики Ќац≥онального банку та товарного наповненн¤ споживчого ринку, а й в≥д глибини економ≥чноњ ре-форми в ”крањн≥.
–озробка програм стаб≥л≥зац≥њ й розвитку зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в повинна включати оц≥нку можливостей сучасного експорт-ного потенц≥алу ”крањни ≥ першочергових, так званих критичних ≥мпортних потреб. ” цьому контекст≥ заснуванн¤ й функц≥онуван-н¤ сп≥льних п≥дприЇмств вбачаютьс¤ б≥льш над≥йною формою, н≥ж створенн¤ сп≥льних економ≥чних зон.
« урахуванн¤м потреб наших партнер≥в за кордоном та можли-востей диференц≥йованого стимулюванн¤ тих виробництв, що ста-новитимуть основу експортного сектора економ≥ки ”крањни, доц≥ль-но було б ширше заохочувати вкладенн¤ ≥ноземного кап≥талу у вже ≥снуюч≥ господарськ≥ об'Їкти та створенн¤ ≥ноземними ≥нвес-торами ф≥рм на територ≥њ нашоњ держави. ѕри цьому сл≥д брати до уваги, що ≥ноземний кап≥тал в≥ддаЇ перевагу орган≥зац≥йно-еконо-м≥чним в≥дносинам високого р≥вн¤, а не л≥берал≥зац≥њ умов дл¤ за-лученн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥й.
ѕод≥бн≥ форми економ≥чних в≥дносин спри¤ли б запровадженню у виробництво сучасних технолог≥й, надали б ≥мпульс прогресивним зрушенн¤м у господарськ≥й структур≥ ”крањни, забезпечили б вих≥д на св≥товий ринок з конкурентоспроможною продукц≥Їю. ўо стосу-Їтьс¤ контролю ≥ноземних ≥нвестор≥в, то диференц≥йований п≥дх≥д до оподаткуванн¤ ≥ видаванн¤ л≥ценз≥й, контроль за додержанн¤м сан≥-тарних та ≥нших умов, створенн¤ нац≥онального агентства спри¤нн¤ залученню ≥ноземних ≥нвестиц≥й та ≥нш≥ заходи, усп≥шно застосову-ван≥ в цив≥л≥зованих крањнах св≥ту, прийн¤тн≥ ≥ дл¤ ”крањни.
—при¤тливе географ≥чне розташуванн¤, значний потенц≥ал об-робноњ промисловост≥ й перспективний експорт с≥льськогосподар-ськоњ продукц≥њ сл≥д враховувати п≥д час розробки приграми стаб≥-л≥зац≥њ та розвитку зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в ”крањни. “реба також пам'¤тати, що: 1) торг≥влю готовою продукц≥Їю на св≥товому ринку вит≥сн¤Ї обм≥н науково-техн≥чними дос¤гненн¤ми; 2) частка взаЇмного обм≥ну детал¤ми, компонентами, вузлами у м≥жнародн≥й торг≥вл≥ зростаЇ; 3). матер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤ виробництва ф≥рми не обмежуЇтьс¤ нац≥ональним ринком. ќтже, одним ≥з стра-тег≥чних напр¤м≥в доц≥льно передбачити пр≥оритетне залученн¤ ≥ноземного кап≥талу до науково-техн≥чноњ та виробничоњ коопера-ц≥њ, взаЇмовиг≥дного обм≥ну на л≥ценз≥йн≥й основ≥ винаходами, розробками, ноу-хау, промисловими зразками тощо.
–озвиток м≥жнародноњ кооперац≥њ потребуЇ стимул≥в з боку дер-жави - зв≥льненн¤ окремих категор≥й товаровиробник≥в в≥д мит-ного оподаткуванн¤ та л≥цензуванн¤ чи квотуванн¤, наданн¤ кре-дитних п≥льг тощо. —л≥д розширити ≥мпорт комплектуючих дл¤ ек-спортноњ продукц≥њ, практикувати застосуванн¤ ≥мпортних техно-лог≥й ≥ нов≥тнього устаткуванн¤ дл¤ легкоњ промисловост≥ й галузей јѕ , електротехн≥ки, зв'¤зку тощо. Ќауково-техн≥чний прогрес за своЇю природою ≥нтернац≥ональний, тому розв'¤зати завданн¤ роз-витку передових технолог≥й без зв'¤зк≥в ≥з зовн≥шн≥м св≥том, без залученн¤ св≥тового кап≥талу практично неможливо.
ќбгрунтована стратег≥¤ розвитку зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤з-к≥в ”крањни п≥дпор¤дковуЇтьс¤ рац≥ональному розв'¤занню найгос-тр≥ших проблем оздоровленн¤ економ≥ки - подоланню численних деф≥цит≥в на внутр≥шньому ринку, прискоренню Ќ“ѕ, нагрома-дженню валютних ресурс≥в дл¤ сплати нашоњ частки в колишньому загальносоюзному зовн≥шньому боргу, пол≥пшенню ¤кост≥ товар≥в, п≥двищенню збалансованост≥ бюджету ≥ плат≥жного балансу.
ѕодальшу децентрал≥зац≥ю зовн≥шньоеконом≥чного комплексу, вих≥д на св≥товий ринок численних др≥бних учасник≥в (кооперати-в≥в, малих п≥дприЇмств тощо) гальмуЇ в≥дсутн≥сть спец≥альноњ п≥дго-товки значноњ частини персоналу. ўоб забезпечити ефективн≥сть зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в, сл≥д оперативно формувати демо-кратичн≥ пол≥тичн≥ структури, соц≥альну базу демократ≥њ, високу загальну, пол≥тичну культуру, п≥дприЇмницьку етику, розвивати ринок, спри¤ти тому, щоб психолог≥¤ радикальних реформ оволо-д≥ла сусп≥льною св≥дом≥стю. ќдн≥Їю з актуальних Ї проблема ство-ренн¤ широкоњ системи профес≥йноњ п≥дготовки ≥ переп≥дготовки прац≥вник≥в дл¤ п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, зайн¤тих зовн≥шньо-економ≥чною д≥¤льн≥стю. ¬с≥л¤к≥ звол≥канн¤ з розв'¤занн¤м цього завданн¤ можуть спричинити примноженн¤ наших втрат через некомпетентн≥сть персоналу. ‘≥рми та навчальн≥ заклади заруб≥ж-них крањн нагромадили корисний ≥ вартий вивченн¤ досв≥д. ÷≥лком виправданим у зв'¤зку з цим вбачаЇтьс¤ направленн¤ за кордон на навчанн¤ громад¤н ”крањни ≥ запрошенн¤ з ≥нших крањн спец≥ал≥с-т≥в з маркетингу, валютно-ф≥нансових операц≥й, м≥жнародного права.
ќтже, розвиток зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин Ї не самоц≥л-лю, а одним з перев≥рених досв≥дом багатьох розвинутих крањн спо-соб≥в подоланн¤ кризового стану економ≥ки, виведенн¤ виробни-чого потенц≥алу на сучасний техн≥чний ≥ технолог≥чний р≥вн≥, п≥д-вищенн¤ добробуту народу ”крањни.
І 3. –оль економ≥чноњ реформи в ≥нтеграц≥њ ”крањни у св≥тову економ≥чну систему
ћ≥жнародний досв≥д переходу економ≥ки в нову ¤к≥сть показуЇ, що практично завжди у випереджальному режим≥ запроваджують-с¤ економ≥чн≥ реформи, а пот≥м в≥дбуваютьс¤ зм≥ни в пол≥тичн≥й надбудов≥. ¬ ”крањн≥, ¤к, до реч≥, ≥ в ≥нших державах, що утворили-с¤ п≥сл¤ розпаду —–—–, така лог≥ка реформуванн¤ порушена, ос-к≥льки тут свого часу економ≥чн≥ перетворенн¤ не просто недооц≥-нювались, а й зап≥знились ≥ в≥д≥рвалис¤ в≥д пол≥тичноњ сфери.
”сп≥шний розвиток зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в миЇ грунту-ватис¤ передус≥м на кардинальних зм≥нах у структур≥ нац≥ональноњ економ≥ки ”крањни. ќднак зовн≥шньоеконом≥чн≥ зв'¤зки - не па-сивний елемент в еволюц≥њ нац≥ональноњ економ≥ки, вони можуть активно впливати на њњ розвиток. ƒл¤ цього необх≥дно сконструю-вати гнучкий ≥ динам≥чний механ≥зм, ¤кий регулював би ≥нтегра-ц≥ю економ≥ки ”крањни у св≥товий ринок, зробив би њњ в≥дкритою дл¤ зовн≥шнього св≥ту.
«рештою, без ≥нтеграц≥њ економ≥ки ”крањни у св≥тову економ≥ч-ну систему неможливо дос¤гти високого р≥вн¤ добробуту народу. ѕитанн¤ пол¤гаЇ в тому, ¤ким шл¤хом зд≥йснювати ≥нтеграц≥ю. «алишатис¤ п≥дсистемою м≥л≥таризованоњ економ≥ки колишнього —–—–, оч≥куючи тривалоњ та бол≥сноњ ≥нтеграц≥њ в св≥тову економ≥ку через вкрай пов≥льну л≥кв≥дац≥ю бар'Їр≥в ≥ заборон на зовн≥шньо-економ≥чну д≥¤льн≥сть, - безперспективний шл¤х дл¤ ”крањни. ќр-ган≥зоване входженн¤ колишн≥х республ≥к у св≥тове сп≥втоварист-во ≥з суто пол≥тичних м≥ркувань е досить проблематичним, оск≥ль-ки роль вертикальноњ ≥Їрарх≥њ управл≥нн¤ у св≥т≥ невпинно зменшу-Їтьс¤ ≥ зростаЇ значенн¤ горизонтальних зв'¤зк≥в у процес≥ ство-ренн¤ новоњ системи виробництва благ.
ќсновними характеристиками новоњ системи виробництва благ Ї: зменшенн¤ чисельност≥ зайн¤тих у промисловому виробництв≥ найрозвинут≥ших крањн; широке використанн¤ ф≥рмами ≥ корпора-ц≥¤ми нових форм ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ ¤к ефективних ≥нструмен-т≥в дос¤гненн¤ необх≥дного балансу м≥ж ≥нвестиц≥¤ми ≥ заощаджен-н¤ми; ≥нформац≥йна революц≥¤, ¤ка все б≥льше поширюЇтьс¤ ≥ змо-же зм≥нити у виробництв≥ ресурси.
ƒосл≥дники функц≥онуванн¤ "швидких" економ≥к високорозвинутих крањн пом≥тили, по-перше, зменшенн¤ потреби в багатьох традиц≥йних видах масовоњ сировини; по-друге, зб≥льшенн¤ к≥ль-кост≥ п≥дприЇмств, ¤к≥ працюють за "швидким циклом", коли про-цеси проектуванн¤ ≥ випуску продукц≥њ поЇднуютьс¤, а можливост≥ скороченн¤ запас≥в сировини ≥ устаткуванн¤ р≥зко зростають; по-третЇ, ≥нвестуванн¤ значних кошт≥в в електронну ≥нфраструктуру.
"Ўвидк≥" економ≥ки мають змогу зб≥льшувати темпи свого роз-витку не ст≥льки за допомогою нових виробничих технолог≥й, ск≥ль-ки завд¤ки оперативн≥шому зд≥йсненню вс≥х управл≥нських опера-ц≥й ≥ скороченню часу дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень, обробки ≥нформац≥њ та всього обс¤гу знань ≥ проходженн¤ њх через економ≥чний ме-хан≥зм.
ќтже, дл¤ ”крањни, ¤к ≥ дл¤ ≥нших колишн≥х республ≥к —–—–, перспективн≥шим Ї вих≥д у своњй державно-економ≥чн≥й ц≥л≥сност≥ на св≥товий ринок з наступною ≥нтеграц≥Їю в св≥тову економ≥ку. «вичайно, що при цьому н≥¤ких гарант≥й наздогнати "швидк≥" економ≥ки н≥хто дати не може, проте "п≥дт¤гнутис¤" до них можли-в≥сть Ї.
Ќазвемо принаймн≥ три можливих напр¤ми ефективноњ адап-тац≥њ ”крањни до м≥жнародного под≥лу прац≥:
1) участь у загальноЇвропейському економ≥чному простор≥, ¤кий починаЇ формуватись. ѕерех≥д до ринковоњ економ≥ки зумовить приЇднанн¤ крањн Ївропейськоњ частини колишнього —–—– до Ївро-пейського економ≥чного простору. ќтже, доц≥льно визначитис¤, ¤к≥ галуз≥ й виробництва становитимуть проф≥ль м≥жнародноњ спец≥а-л≥зац≥њ ”крањни. —тимулюванн¤ цих галузей ≥ виробництв методами ринковоњ економ≥ки одночасно окреслить пр≥оритетн≥ зм≥ни в на-родному господарств≥ ”крањни;
2) визначенн¤ специф≥чних сфер сп≥вроб≥тництва з крањнами ≥нших континент≥в, ¤к≥ становитимуть взаЇмний ≥нтерес;
3) п≥дключенн¤ до загальносв≥тового сп≥вроб≥тництва на галузев≥й основ≥, особливо у науково-техн≥чн≥й, енергетичн≥й, продовольч≥й, еколог≥чн≥й сферах. ќпрацюванн¤ перспективноњ програми виб≥рко-воњ спец≥ал≥зац≥њ украњнського експорту на нових конкурентоспро-можних на св≥товому ринку виробах можна пов'¤зати з конверс≥Їю ¬ѕ  (з урахуванн¤м принципу розумноњ достатност≥), що стане п≥д-ірунт¤м дл¤ розвитку експортноњ спец≥ал≥зац≥њ наукоЇмних галузей.
”же сьогодн≥ ”крањна спроможна будувати своњ зовн≥шньоеко-ном≥чн≥ в≥дносини на взаЇмовиг≥дних умовах. јктуальним Ї зд≥й-сненн¤ переговор≥в з метою визначенн¤ статусу ”крањни ¤к крањ-ни, що розвиваЇтьс¤, та виробленн¤ њњ власноњ ч≥ткоњ позиц≥њ у ћ≥ж-народному валютному фонд≥, —в≥товому банку реконструкц≥њ та роз-витку, √енеральн≥й угод≥ по торг≥вл≥ й тарифах та ћ≥жнародн≥й орган≥зац≥њ прац≥, адже ц≥ чотири орган≥зац≥њ Ї ключовими в м≥жна-родному ф≥нансовому, торговельному ≥ соц≥альному регулюванн≥. ≈фективна участь в них зб≥льшить можливост≥ ”крањни щодо залу-ченн¤ ≥ноземного кап≥талу, ф≥нансових ресурс≥в, отриманн¤ пев-них торговельних п≥льг, збереженн¤ тарифних засоб≥в захисту на-ц≥ональноњ ≥ндустр≥њ та с≥льського господарства тощо.
¬исокий р≥вень конкуренц≥њ на св≥товому ринку, гнучк≥сть стра-тег≥њ й тактики товаровиробник≥в потребують створенн¤ в ”крањн≥ структур, ¤к≥ б забезпечували ≥ координували функц≥онуванн¤ зов-н≥шньоеконом≥чного комплексу, а також ус≥Їњ ≥нфраструктури зов-н≥шн≥х економ≥чних зв'¤зк≥в (страхового та ≥нформац≥йного обслу-говуванн¤, судових ≥ арб≥тражних орган≥в тощо).
ќтже, реформа зовн≥шньоеконом≥чного комплексу не може зд≥й-снюватись у в≥дрив≥ в≥д реформуванн¤ самоњ економ≥чноњ системи в ”крањн≥. ÷е маЇ дл¤ нашоњ крањни принципове значенн¤.
ўодо пр≥оритетност≥ у партнерах св≥тогосподарських зв'¤зк≥в ≥ под≥лу прац≥ дл¤ ”крањни не ≥снуЇ ¤коњсь пост≥йноњ дом≥нанти, ≥ вона
маЇ сп≥вроб≥тничати з ¤кнайб≥льшою к≥льк≥стю крањн та м≥жнарод-них орган≥зац≥й. —тратег≥¤ ≥нтеграц≥њ ”крањни у св≥тове господарст-во маЇ два взаЇмопов'¤зан≥ аспекти: по-перше, входженн¤ у загаль-носв≥товий економ≥чний прост≥р з урахуванн¤м його рег≥ональних напр¤м≥в, насамперед Ївропейського, по-друге, участь у под≥л≥ прац≥ на нов≥й, економ≥чн≥й основ≥ з колишн≥ми республ≥ками —оюзу, особливо з –ос≥Їю.