–озд≥л 28 —»—“≈ћј –ќ«ѕќƒ≤Ћ” ƒќ’ќƒ≤¬
І 1. —утн≥сть ≥ механ≥зм розпод≥лу доход≥в
–озпод≥л доход≥в - це стад≥¤ в≥дтворенн¤, ¤ка займаЇ пром≥жне м≥сце м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м. –еал≥зована на ринку про-дукц≥¤ перетворюЇтьс¤ на грошову виручку. ѕ≥сл¤ вилученн¤ з нењ вартост≥ спожитих засоб≥в виробництва залишаЇтьс¤ грошовий (ва-ловий) доход, або новостворена варт≥сть, у процес≥ розпод≥лу ¤ко-го виникають вертикальн≥ зв'¤зки: м≥ж державою ≥ членом сусп≥ль-ства, м≥ж державою ≥ п≥дприЇмством, м≥ж п≥дприЇмством ≥ його прац≥вником, м≥ж власником засоб≥в виробництва ≥ найманим роб≥тником та ≥н. ” цих зв'¤зках ви¤вл¤ютьс¤ р≥зноман≥тн≥ форми доход≥в, кожна з ¤ких маЇ своЇ економ≥чне призначенн¤.
ќб'Їктивно розпод≥л доход≥в залежить в≥д того, що новостворе-на варт≥сть складаЇтьс¤ з необх≥дного продукту, ¤кий використову-Їтьс¤ дл¤ задоволенн¤ потреб безпосередньо виробник≥в, ≥ додат-кового продукту дл¤ задоволенн¤ особистих потреб п≥дприЇмц≥в ≥ загальних сусп≥льних потреб (розширенн¤ виробництва, соц≥альноњ та духовноњ сфери, створенн¤ резерв≥в).
—початку зд≥йснюЇтьс¤ розпод≥л доходу м≥ж державою ≥ п≥дприЇм-ством будь-¤коњ форми власност≥. ќб'Їктом такого розпод≥лу Ї при-буток - р≥зниц¤ м≥ж ц≥ною, за ¤кою п≥дприЇмство реал≥зуЇ свою
продукц≥ю, та њњ соб≥варт≥стю.
ѕрибуток п≥дприЇмства розпод≥л¤Їтьс¤ на дв≥ частини: одна йде в розпор¤дженн¤ держави, друга - залишаЇтьс¤ в розпор¤дженн≥ п≥дприЇмства. ÷е особлива форма розпод≥лу, в≥д ¤коњ залежить ≥сну-ванн¤ держави, ф≥нансуванн¤ загальнодержавних програм розвит-ку народного господарства, соц≥ально-культурних заход≥в, утриманн¤ державного апарату, забезпеченн¤ оборони крањни. –азом з тим в результат≥ розпод≥лу доход≥в п≥дприЇмство повинно мати умови дл¤ в≥дпов≥дноњ господарсько-ф≥нансовоњ д≥¤льност≥.
ѕ≥дприЇмство сплачуЇ держав≥ податок на прибуток до держав-ного бюджету. —в≥това практика господарюванн¤ в умовах ринко-вих в≥дносин маЇ в основному однаковий принцип розпод≥лу при-бутку у вигл¤д≥ податку. –озм≥р останнього залежить т≥льки в≥д розм≥ру прибутку ≥ маЇ дл¤ вс≥х однакову м≥ру вилученн¤ (певна
частка з прибутку).
¬ажливе значенн¤ маЇ установленн¤ пропорц≥њ розпод≥лу при-бутку м≥ж державою ≥ п≥дприЇмством. якщо вилучаЇтьс¤ надм≥рна частка прибутку, то п≥дприЇмство втрачаЇ стимули дл¤ розвитку виробницитва, не маЇ можливост≥ дл¤ пол≥пшенн¤ соц≥альних умов житт¤ людей. ѕо сут≥, п≥дриваЇтьс¤ основна ланка народного гос-подарства, в≥д ¤коњ залежить дол¤ розвитку всього сусп≥льства.
¬одночас, ¤кщо держава не матиме достатн≥х кошт≥в, то це нега-тивно в≥дбиватиметьс¤ на науково-техн≥чному ≥ економ≥чному прогре-с≥ всього сусп≥льства. –озвиток фундаментальних наук, нових напр¤-м≥в техн≥чного прогресу, розв'¤занн¤ р¤ду глобальних проблем мож-лив≥ т≥льки за умови участ≥ держави та њњ централ≥зованих фонд≥в.
ќтже, важливим принципом розпод≥лу доходу Ї встановленн¤ оптимального сп≥вв≥дношенн¤, ¤ке створювало б спри¤тлив≥ умови дл¤ поЇднанн¤ економ≥чних ≥нтерес≥в сусп≥льства ≥ п≥дприЇмств.
Ќам уже в≥домо, що сукупний сусп≥льний продукт у натуральн≥й форм≥ складаЇтьс¤ ≥з засоб≥в виробництва (засоб≥в ≥ предмет≥в прац≥) та життЇвих засоб≥в. «асоби виробництва спр¤мовуютьс¤ на ви-робниче, а життЇв≥ засоби - на особисте споживанн¤.
¬ажливе значенн¤ маЇ розпод≥л фонду життЇвих засоб≥в. ¬≥н охоп-люЇ, ¤к правило, основну частку всього продукту, ¤ка утворюЇтьс¤ на основ≥ необх≥дного ≥ частини додаткового продукту. «а своњм мате-р≥ально-речовим складом фонд життЇвих засоб≥в - це сукупн≥сть предмет≥в споживанн¤ ≥ послуг, ¤кий об'Їктивно необх≥дний дл¤ задо-воленн¤ особистих потреб людини, забезпечуЇ в≥дтворенн¤ ≥ розви-ток њњ здатност≥ до прац≥, утриманн¤ непрацездатних член≥в с≥м'њ.
 оли йдетьс¤ про розпод≥л необх≥дного продукту, то цей процес ≥нод≥ вважають тотожним процесу розпод≥лу фонду життЇвих засо-б≥в. ѕроте фонд життЇвих засоб≥в ≥ необх≥дний продукт - це не тотожн≥ пон¤тт¤, а отже, не синон≥ми.
” систем≥ сусп≥льного в≥дтворенн¤ необх≥дний продукт форму-Їтьс¤ у процес≥ виробництва, проходить через фази розпод≥лу, об-м≥ну ≥ споживанн¤. √оловним функц≥ональним призначенн¤м необ-х≥дного продукту Ї в≥дтворенн¤ робочоњ сили. Ћише на фаз≥ спожи-ванн¤ необх≥дний продукт набуваЇ своЇњ завершеноњ форми ¤к фонд життЇвих засоб≥в, тобто виступаЇ у вигл¤д≥ предмет≥в споживанн¤ ≥ послуг, ¤к≥ безпосередньо забезпечують особисте споживанн¤.
“аким чином в≥дбуваЇтьс¤ процес трансформац≥њ необх≥дного продукту у фонд життЇвих засоб≥в. ÷е можна показати на такому приклад≥. «авод виробл¤Ї верстати. « ус≥Їњ маси вироблених вер-стат≥в одна частина йде на зам≥щенн¤ спожитих засоб≥в виробни-цтва, друга становить необх≥дний продукт, а решта утворюЇ додат-ковий продукт. «розум≥ло, верстати, ¤к≥ утворюють необх≥дний продукт, це т≥льки матер≥альна передумова останнього. «аперечу-вати це означаЇ, що п≥дприЇмство, ¤ке виробл¤Ї засоби виробни-цтва, не створюЇ необх≥дного продукту. Ќасправд≥ воно створюЇ матер≥альний екв≥валент необх≥дного продукту, ¤кий пот≥м транс-формуЇтьс¤ через обм≥н на життЇв≥ засоби.
ѕ≥сл¤ реал≥зац≥њ продукц≥њ необх≥дний продукт набуваЇ грошову форму, ¤ка надходить до прац≥вника у вигл¤д≥ зароб≥тноњ плати, грошових виплат ≥з сусп≥льних фонд≥в споживанн¤. ƒал≥ прац≥вник своњ грошов≥ доходи на ринку (тобто через обм≥н) перетворюЇ на предмети споживанн¤ ≥ платн≥ послуги.  р≥м цього, в≥н одержуЇ через сусп≥льн≥ фонди споживанн¤ безплатн≥ послуги. ≤ т≥льки п≥с-л¤ всього цього на стад≥њ споживанн¤ необх≥дний продукт набуваЇ форму фонду життЇвих засоб≥в.
як бачимо, необх≥дний продукт посл≥довно набуваЇ р≥зн≥ фор-ми, виступаЇ у вигл¤д≥ натуральноњ продукц≥њ, грошових доход≥в, товар≥в ≥ послуг, фонд життЇвих засоб≥в виступаЇ т≥льки у вигл¤д≥ предмет≥в споживанн¤ ≥ послуг, ¤к≥ безпосередньо споживаютьс¤ прац≥вниками ≥ членами њх с≥мей. ≤ншими словами, це необх≥дний, а також частина додаткового продукту на стад≥њ споживанн¤.
—труктура фонду життЇвих засоб≥в буде такою. —початку мож-на вид≥лити товари ≥ послуги разового користуванн¤ та товари ≥ послуги тривалого користуванн¤.
ƒо товар≥в ≥ послуг разового користуванн¤ належать продукти харчуванн¤, послуги транспорту ≥ зв'¤зку, послуги культурно-ос-в≥тн≥х установ, осв≥ти ≥ охорони здоров'¤, побутов≥ послуги.
ƒо товар≥в ≥ послуг тривалого користуванн¤ належать житло, товари господарсько-побутового ≥ культурного призначенн¤, од¤г, взутт¤, б≥лизна тощо.
—труктуру фонду життЇвих засоб≥в можна розгл¤дати також за формами розпод≥лу. —еред них Ї так≥ форми, де розпод≥л залежить в≥д трудовоњ, а також п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в: заро-б≥тна плата тих, хто працюЇ за наймом, ≥ особист≥ доходи прац≥в-ник≥в в≥д реал≥зац≥њ продукц≥њ колективних п≥дприЇмств, доходи в≥д ≥ндив≥дуальноњ трудовоњ д≥¤льност≥, доходи в≥д п≥дсобного госпо-дарства, кооперативноњ д≥¤льност≥, доходи п≥дприЇмц≥в.
“акож Ї доходи, безпосередньо не пов'¤зан≥ з оц≥нкою результа-т≥в прац≥. ÷е сусп≥льн≥ фонди споживанн¤. ¬они можуть надходити до населенн¤ через державний бюджет, а також через спец≥альн≥ фонди п≥дприЇмств (в ”крањн≥ вони мають назву фонд≥в соц≥ально-го розвитку).
≤ нарешт≥, Ї доходи в≥д власност≥ - див≥денди в≥д акц≥й, в≥дсот-ки в≥д паю на майно, в≥дсотки в≥д вклад≥в в ощадних банках та ≥н.
ќдна (переважна) частина доход≥в перетворюЇтьс¤ (в основно-му через ринок) у предмети споживанн¤ населенн¤, а друга (через накопиченн¤ ≥ ≥нвестуванн¤ на основ≥ ринкових в≥дносин) в засоби виробництва дл¤ розширеного в≥дтворенн¤, економ≥чного зростанн¤.
ƒл¤ будь-¤кого сусп≥льства першочергове значенн¤ маЇ мотива-ц≥¤ економ≥чноњ д≥¤льност≥. ћотив означаЇ спонукальну причину з приводу будь-¤коњ д≥њ. ” цьому випадку йдетьс¤ про те, що спонукаЇ суб'Їкт≥в до економ≥чноњ д≥¤льност≥, основним зм≥стом ¤коњ Ї ви-робництво життЇвих засоб≥в (матер≥альних благ ≥ послуг).
ћотивац≥йний механ≥зм економ≥чно? д≥¤льност≥ - пон¤тт¤ до-сить складне. ¬оно включаЇ мету мотивац≥њ, суб'Їкт≥в виробничих в≥дносин ≥ об'Їкт≥в господарства, економ≥чн≥ ≥нтереси ≥ стимули до д≥¤льност≥, основн≥ принципи функц≥онуванн¤ механ≥зму.
ѕервинним мотивом д≥¤льност≥ людей Ї њх потреби у засобах ≤снуванн¤: продуктах харчуванн¤, од¤з≥, житл≥ тощо. ¬же давно в≥-домо, що без потреби немаЇ виробництва, а споживанн¤ життЇвих засоб≥в в≥дтворюЇ потребу.
Ќеобх≥дн≥сть задовольн¤ти своњ потреби змушуЇ людей д≥¤ти, вступати в активну взаЇмод≥ю не лише з природою, а й м≥ж собою. ќтже, виникають сусп≥льн≥ виробнич≥ в≥дносини, в ¤ких важливою руш≥йною силою Ї певний мотивац≥йний механ≥зм економ≥чноњ
д≥¤льност≥.
ћета мотивац≥њ - це забезпеченн¤ в≥дтворенн¤ суб'Їкт≥в вироб-ничих в≥дносин: прац≥вник≥в, трудових колектив≥в, п≥дприЇмц≥в. якщо немаЇ нормальних умов дл¤ в≥дтворенн¤, то мотиви до конкретноњ економ≥чноњ д≥¤льност≥ зникають.
√оловним об'Їктом господарюванн¤, а також основним джере-лом в≥дтворенн¤ суб'Їкт≥в виробничих в≥дносин виступаЇ нац≥ональ-ний доход.
” механ≥зм≥ мотивац≥њ поЇднуютьс¤ економ≥чн≥ ≥нтереси держа-ви, п≥дприЇмств ≥ прац≥вник≥в. –еал≥зац≥¤ ≥ поЇднанн¤ цих ≥нтерес≥в в≥дбуваютьс¤ на основ≥ матер≥альних стимул≥в до прац≥.
–еал≥зувати економ≥чний ≥нтерес п≥дприЇмства означаЇ вироби-ти чистий продукт, створити прибуток, достатн≥й дл¤ стимулюван-н¤ колективу ≥ розширенн¤ виробництва. –еал≥зувати економ≥чний ≥нтерес прац≥вника означаЇ забезпечити йому необх≥дний продукт, ¤кий даЇ можлив≥сть задовольнити його традиц≥йн≥ особист≥ потре-би в матер≥альних, соц≥альних ≥ духовних благах.
ќсновою матер≥альних стимул≥в до прац≥ Ї система розпод≥лу доход≥в. ÷¤ основа залежить в≥д форм власност≥ на засоби вироб-ництва. ≈коном≥чний стимул, ¤к правило, в≥дбиваЇ залежн≥сть одер-жанн¤ продукту в особисте розпор¤дженн¤ суб'Їкта в≥д результа-т≥в його прац≥ або економ≥чноњ д≥¤льност≥.
≈коном≥чн≥ стимули Ї засобом встановленн¤ взаЇмозв'¤зку м≥ж ≥нтересами ≥ виступають певною формою реал≥зац≥њ р≥зних вид≥в економ≥чних ≥нтерес≥в. ўоб одержати зароб≥тну плату, прац≥вники повинн≥ створити чистий продукт, прибуток, тобто реал≥зувати еко-ном≥чний ≥нтерес п≥дприЇмства.
ћотивац≥¤ д≥¤льност≥ починаЇтьс¤ не т≥льки з проголошенн¤ влас-ност≥, ƒосв≥д показуЇ, що реал≥зац≥¤ останньоњ залежить в≥д про-порц≥й розпод≥лу доход≥в, значну роль тут в≥д≥граЇ держава.
ќголошенн¤ певноњ форми власност≥, в тому числ≥ приватноњ, ще недостатньо дл¤ створенн¤ мотивац≥њ економ≥чноњ д≥¤льност≥. «а допомогою непосильних податк≥в можна вилучати значну частину доход≥в ≥ п≥д≥рвати мотиви до економ≥чноњ д≥¤льност≥. “ому мотива-ц≥йний механ≥зм д≥¤льност≥ залежить в≥д створенн¤ справедливоњ системи розпод≥лу доход≥в, ¤ка повинна бути побудована на основ≥ таких принцип≥в:
отриманн¤ доход≥в за працю, в тому числ≥ п≥дприЇмницьку, зем-лю, кап≥тал;
залежност≥ основноњ частини доход≥в в≥д результат≥в прац≥, р≥в-н¤ економ≥чноњ д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в господарства;
розм≥р доход≥в при врахуванн≥ р≥вн¤ розвитку продуктивних сил повинен забезпечувати нормальн≥ (сусп≥льне необх≥дн≥) умови житт¤; сталост≥ розпод≥лу доход≥в. "якщо в бюджет с≥м'њ кожного тиж-н¤, кожного м≥с¤ц¤ ≥ кожного року не надходить ст≥йкий пот≥к гро-шей, - то так≥й с≥м'њ, - справедливо зауважував ѕ. —амуельсон, - житт¤ осточорт≥Ї, нав≥ть ¤кщо воно суц≥льно ≥ складаЇтьс¤ ≥з св¤тих"*;
в≥дсутност≥ зр≥вн¤л≥вки в розпод≥л≥ доход≥в;
неприпустимост≥ надм≥рноњ диференц≥ац≥њ доход≥в у сусп≥льств≥, дотриманн≥ соц≥альноњ справедливост≥;
усуненн≥ вс¤коњ дискрим≥нац≥њ за статтю, нац≥ональн≥стю, соц≥аль-ним походженн¤м.
” соц≥альне ор≥Їнтован≥й ринков≥й економ≥ц≥ мають враховува-тис¤ ≥стотн≥ в≥дм≥нност≥ у зд≥бност¤х прац≥вник≥в. ÷е означаЇ, по-перше, створенн¤ однакових умов дл¤ њх розвитку; по-друге, надан-н¤ роботи за зд≥бност¤ми; по-третЇ, створенн¤ необх≥дних умов дл¤ високоефективноњ прац≥.
І 2. «ароб≥тна плата ≥ доходи в≥д кооперативно-колективноњ ≥ ≥ндив≥дуальноњ трудовоњ д≥¤льност≥
ќсновною формою розпод≥лу доход≥в дл¤ найманих прац≥вник≥в Ї зароб≥тна плата - ц≥на, що виплачуЇтьс¤ за використанн¤ прац≥.
ѕерех≥д до ринковоњ економ≥ки зумовлюЇ по¤ву ринку прац≥, а отже, куп≥влю-продаж товару робоча сила. ¬их≥дним положенн¤м при з'¤суванн≥ сут≥ зароб≥тноњ плати сл≥д брати потреби прац≥вни-ка. « урахуванн¤м дос¤гнутого р≥вн¤ розвитку продуктивних сил вони можуть бути зведен≥ д6 так званого споживчого кошика, тоб-то до певного набору життЇвих засоб≥в. ƒал≥ в≥дбуваЇтьс¤ грошова оц≥нка життЇвих засоб≥в споживчого кошика з урахуванн¤м де¤-ких фактор≥в оц≥нки робочоњ сили (квал≥ф≥кац≥њ прац≥вника, умов його прац≥, сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ на робочу силу). ¬се це утворюЇ варт≥сть або ц≥ну робочоњ сили. ѕот≥м цю варт≥сть д≥л¤ть на тривал≥сть робочого дн¤ (при почасов≥й оплат≥) або на к≥льк≥сть вироб≥в, ¤к≥ мають бути вироблен≥ при даному робочому дн≥ (при в≥др¤дн≥й оплат≥) ≥ одержують так звану ц≥ну прац≥.
ƒал≥ ц≥ну прац≥ з≥ставл¤ють з м≥рою прац≥, тобто з тим обс¤гом роботи, ¤кий повинен бути виконаний прац≥вником. ѕот≥м врахо-вують фактичн≥ витрати ≥ результати прац≥, в≥дпов≥дно до ¤ких вста-новлюють грошову оплату прац≥ (фактичне одержанн¤ грошовоњ винагороди). ≤ нарешт≥, на ринку (тобто у сфер≥ товарного об≥гу ≥ нематер≥альних послуг) прац≥вник перетворюЇ грошову оплату в м≥ру споживанн¤. ќстанн¤ становить основну частку фонду життЇ-вих засоб≥в та ≥снуЇ пор¤д з такими його допом≥жними формами, ¤к сусп≥льн≥ фонди споживанн¤, доходи в≥д п≥дсобних господарств, ≥ндив≥дуальноњ трудовоњ д≥¤льност≥ тощо.
ќтже, зароб≥тна плата виражаЇ ≥ варт≥сть товару робоча сила, ≥ оплату за працю, за витрати ≥ результати њњ, що визнан≥ ринком. «ах≥дн≥ економ≥сти вже давно визнали сум≥сн≥сть у зм≥ст≥ зароб≥т-ноњ плати вартост≥ робочоњ сили ≥ забезпеченн¤ р≥вност≥ зароб≥тноњ плати за однаков≥ витрати прац≥, ¤к≥ д≥стали ринкове визнанн¤.
¬ажливо розр≥зн¤ти грошову (ном≥нальну) зароб≥тну плату в≥д реальноњ зароб≥тноњ плати. Ќом≥нальна зароб≥тна плата - це сума грошей, що одержуЇ прац≥вник за годину, день, м≥с¤ць. –еальна зароб≥тна плата виражаЇтьс¤ в сум≥ товар≥в ≥ послуг, ¤к≥ прац≥вник може придбати на свою грошову зароб≥тну плату. –ух реальноњ за-роб≥тноњ плати визначають за такою формулою:

ф.53
де I–«ѕ ≤√«ѕ, ≤ц≥н - ≥ндекси в≥дпов≥дно реальноњ, грошовоњ (ном≥наль-ноњ) зароб≥тноњ плати, а також ц≥н на товари ≥ послуги.
«ауважимо, що ном≥нальна ≥ реальна зароб≥тна плата не обов'¤з-ково зм≥нюЇтьс¤ в одному ≥ тому самому напр¤м≥. Ќаприклад, ном≥-нальна зароб≥тна плата може п≥двищитис¤, а реальна зароб≥тна плата в той же час - знизитис¤, ¤кщо ц≥ни на товари ≥ послуги зростали швидше, н≥ж ном≥нальна зароб≥тна плата.
«аконодавче встановлюЇтьс¤ м≥н≥мальна зароб≥тна плата. ¬она становить розм≥р зароб≥тноњ плати за просту, неквал≥ф≥ковану пра-цю, нижче ¤коњ не може зд≥йснюватис¤ оплата за виконану прац≥в-ником м≥с¤чну, годинну норму прац≥ (обс¤г роб≥т).
” пров≥дн≥й крањн≥ ринковоњ економ≥ки - —Ўј - розм≥р м≥н≥-мальноњ погодинноњ зароб≥тноњ плати законодавче встановлював-с¤ на такому р≥вн≥: 1985 р. - 3,6 дол., 1990 р. - 4,25 ≥ з червн¤ 1997 р. - 5,15 дол. ќстанн¤ ставка в перерахунку на м≥с¤чну зай-н¤т≥сть маЇ становити 824 дол. ...
«аконом ”крањни "ѕро оплату прац≥" (травень 1995 р.) визначен≥ джерела кошт≥в на оплату прац≥. ƒл¤ госпрозрахункових п≥дпри-Їмств таким джерелом Ї частина доходу та ≥нш≥ кошти, одержан≥ внасл≥док њх господарськоњ д≥¤льност≥.
ƒл¤ установ ≥ орган≥зац≥й, що ф≥нансуютьс¤ з бюджету, - це кошти, ¤к≥ вид≥л¤ютьс¤ з в≥дпов≥дних бюджет≥в, а також частина доходу, одер-жаного внасл≥док господарськоњ д≥¤льност≥ та з ≥нших джерел.
¬ об'Їднанн¤х громад¤н оплата прац≥ найманих прац≥вник≥в зд≥й-снюЇтьс¤ з кошт≥в, ¤к≥ формуютьс¤ зг≥дно з њхн≥ми статутами.
«ароб≥тна плата за своњм складом неоднор≥дна, вона включаЇ р≥зн≥ за функц≥ональним значенн¤м складов≥ частини. —п≥вв≥дно-шенн¤ м≥ж ними утворюЇ структуру зароб≥тноњ плати. ” н≥й сл≥д розр≥зн¤ти основну ≥ додаткову частини ≥ види винагороди, що вхо-д¤ть до кожноњ з них.
«ароб≥тна плата маЇ дв≥ форми: в≥др¤дну ≥ почасову. ” свою чергу, кожна з них маЇ в≥дпов≥дн≥ њм системи.
¬≥др¤дну форму зароб≥тноњ плати в основному застосовують, коли р≥вень механ≥зац≥њ виробництва такий, що результат д≥¤льност≥ знач-ною м≥рою залежить в≥д ≥нтенсивност≥ прац≥ роб≥тник≥в.  омплекс-на механ≥зац≥¤ та автоматизац≥¤ виробництва обумовлюють широ-ке використанн¤ почасовоњ' форми зароб≥тноњ плати. ѕри цьому част-ка простоњ почасовоњ оплати знижуЇтьс¤, а п≥двищуЇтьс¤ частка почасовоњ прем≥альноњ оплати.
ќрган≥зац≥¤ оплати прац≥ в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥:
законодавчих та ≥нших нормативних акт≥в;
генеральноњ угоди на державному р≥вн≥;
галузевих, рег≥ональних угод;
колективних договор≥в;
трудових договор≥в.
«г≥дно з «аконом ”крањни "ѕро оплату прац≥" суб'Їктами орга-н≥зац≥њ оплати прац≥ Ї: органи державноњ влади та м≥сцевого само-вр¤дуванн¤, власники, об'Їднанн¤ власник≥в або њх представницьк≥ органи, прац≥вники.
¬ ”крањн≥ д≥Ї тарифна система, ¤ка включаЇ тарифн≥ с≥тки, та-рифн≥ ставки, схеми посадових оклад≥в ≥ тарифно-квал≥ф≥кац≥йн≥ характеристики (дов≥дники).
“арифну систему оплати прац≥ використовують дл¤ розпод≥лу роб≥т залежно в≥д њх складност≥, а прац≥вник≥в - залежно в≥д њх квал≥ф≥кац≥њ та в≥дпов≥дальност≥ за розр¤дами тарифних с≥ток. ¬они Ї основою формуванн¤ та диференц≥ац≥њ розм≥р≥в зароб≥тноњ плати.
–озм≥р зароб≥тноњ плати в р≥зних крањнах неоднаковий. ≤снують на-ц≥ональн≥ в≥дм≥нност≥ зароб≥тноњ плати. ¬они обумовлен≥ неоднакови-ми розм≥рами величини вартост≥ робочоњ сили, ¤ка залежить в≥д обс¤-гу природних ≥ ≥сторично ≥снуючих життЇвих потреб, витрат на вихо-ванн¤ прац≥вника, продуктивност≥ та ≥нтенсивност≥ прац≥ в крањн≥.
«аконом ”крањни "ѕро оплату прац≥" встановлено, що розм≥р м≥н≥мальноњ зароб≥тноњ плати (а в≥д цього залежать вс≥ тарифн≥ ставки ≥ посадов≥ оклади) визначаЇтьс¤ з урахуванн¤м:
вартост≥ величини м≥н≥мального споживчого бюджету з посту-повим зближенн¤м р≥вн≥в цих показник≥в в м≥ру стаб≥л≥зац≥њ та роз-витку економ≥ки крањни;
загального р≥вн¤ середньоњ зароб≥тноњ плати;
продуктивност≥ прац≥, р≥вн¤ зайн¤тост≥ та ≥нших економ≥чних умов.
” крањнах ринковоњ економ≥ки на величину зароб≥тноњ плати впли-ваЇ конкуренц≥¤, що д≥Ї на ринку прац≥. —п≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ на робочу силу не Ї сталим. ¬оно може бути спри¤тли-вим дл¤ тих, хто њњ продаЇ. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ р≥дко ≥ виб≥рково, ¤кщо попит на робочу силу перевищуЇ пропозиц≥ю на нењ. ” цьому випадку зарплата може зростати. ≤ навпаки, ¤кщо пропозиц≥¤ робочоњ сили на ринку перевищуЇ попит на нењ, то виникають неспри¤тлив≥ умови дл¤ встановленн¤ б≥льш високого р≥вн¤ зароб≥тноњ плати. ¬ цих умовах роб≥тник змушений погоджуватись на меншу заро-б≥тну плату, на г≥рш≥ умови прац≥. ƒержава ≥ профсп≥лки мають право обмежувати конкуренц≥ю на ринку прац≥.
¬ умовах переходу до ринковоњ економ≥ки складаЇтьс¤ нова сис-тема оплати прац≥. ѓй властив≥ так≥ риси:
п≥дпор¤дкуванн¤ завданн¤м ≥нтенсивного типу розвитку еконо-м≥ки. ќплата прац≥ використовуЇтьс¤ ¤к найважлив≥ший зас≥б сти-мулюванн¤ зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, прискоренн¤ науко-во-техн≥чного прогресу, пол≥пшенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ, п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва ≥ зм≥цненн¤ дисципл≥ни;
забезпеченн¤ пр¤моњ та жорсткоњ залежност≥ оплати прац≥ в≥д к≥нцевих результат≥в господарськоњ д≥¤льност≥ трудових колектив≥в;
оптимальне поЇднанн¤ ≥нтерес≥в трудових колектив≥в ≥з загаль-нонац≥ональними;
усуненн¤ зр≥вн¤л≥вки ≥ верхньоњ меж≥ в оплат≥ прац≥, що даЇ змо-гу посл≥довн≥ше зд≥йснювати принцип соц≥альноњ справедливост≥;
посиленн¤ за≥нтересованост≥ прац≥вник≥в у виконанн≥ роб≥т мен-шою чисельн≥стю працюючих;
створенн¤ переваг .в оплат≥ тим, в≥д кого залежить прискоренн¤ темп≥в науково-техн≥чного прогресу;
ч≥тк≥сть ≥ доступн≥сть механ≥зму нарахуванн¤ зароб≥тноњ плати, що спри¤Ї розум≥нню широкими верствами прац≥вник≥в зв'¤зку оплати прац≥ з результатами виробництва.
™ певн≥ особливост≥ розпод≥лу особистих доход≥в за трудову д≥¤ль-н≥сть у колективних п≥дприЇмствах. ƒо таких п≥дприЇмств сл≥д в≥д-нести кооперативи у р≥зних сферах господарюванн¤, ¤к≥ заснован≥ на кооперативн≥й власност≥, а також п≥дприЇмства, заснован≥ на сп≥льн≥й прац≥ та власност≥, що складаЇтьс¤ з ≥ндив≥дуальних пањв. „лени кооперативу ≥ сп≥ввласники колективних п≥дприЇмств не про-дають свою робочу силу. ѓх особист≥ доходи виникають у резуль-тат≥ реал≥зац≥њ товар≥в ≥ послуг, що створен≥ колективною працею.
 ооперативна. форма власност≥ надаЇ особистим доходам (або оплат≥ прац≥) р¤д особливостей.
ѕо-перше, фонд оплати прац≥ визначаЇтьс¤ загальними зборами кооператор≥в ≥ створюЇтьс¤ за рахунок валового доходу даного ко-оперативу. ќсоблива увага прид≥л¤Їтьс¤ економ≥чно обгрунтовано-му сп≥вв≥дношенню м≥ж коштами, що спр¤мовуютьс¤ на розвиток виробництва ≥ оплату прац≥.
ѕо-друге, оск≥льки продукт прац≥ кожного кооперативу знахо-дитьс¤ у розпор¤дженн≥ загальних збор≥в член≥в кооперативу, а не держави, то розм≥ри оплати за р≥вну працю в р≥зних кооперативах
неоднаков≥. ѕринципу р≥вноњ оплати за р≥вну працю дотримуютьс¤ т≥льки в межах окремих кооператив≥в.
ѕо-третЇ, оплата прац≥ в кооператив≥ може зд≥йснюватис¤ ¤к грошима, так ≥ натурою.
ѕо-четверте, кооператив може залучати до роботи за трудовим договором громад¤н, ¤к≥ не Ї членами кооперативу, з оплатою њх пра-ц≥ на основ≥ домовленост≥ стор≥н без обмеженн¤ розм≥р≥в зароб≥тку.
ƒл¤ громад¤н, робота ¤ких в кооператив≥ не Ї основною, а ¤вл¤Ї собою допом≥жну трудову д≥¤льн≥сть, збер≥гаЇтьс¤ зароб≥тна плата за м≥сцем основноњ роботи або стипенд≥¤ за м≥сцем навчанн¤ у пов-ному розм≥р≥.
–озр≥зн¤ють доходи в≥д ≥ндив≥дуальноњ трудовоњ д≥¤льност≥. ¬из-наченн¤ таких доход≥в вимагаЇ ч≥ткого з'¤суванн¤ сут≥ ≥ндив≥дуаль-ноњ трудовоњ д≥¤льност≥. ќстанн¤ ¤вл¤Ї собою сусп≥льне корисну д≥¤льн≥сть громад¤н з виробництва товар≥в ≥ наданн¤ платних по-слуг, що не пов'¤зане з њх трудовими в≥дносинами з державними, кооперативними, ≥ншими громадськими п≥дприЇмствами, устано-вами, орган≥зац≥¤ми ≥ громад¤нами, а також з трудовими в≥дноси-нами у колективних с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах.
 оло ≥ндив≥дуальноњ трудовоњ д≥¤льност≥ досить широке. ÷е пра-ц≥вники, ¤к≥ виробл¤ють р≥зноман≥тн≥ товари (наприклад, шиють од¤г, взутт¤, виготовл¤ють сувен≥ри тощо), власники др≥бних п≥дприЇмств без найманих прац≥вник≥в (наприклад, перукарень, майстерень по ремонту телев≥зор≥в, побутовоњ техн≥ки тощо), фах≥вц≥ - юристи, л≥-кар≥, стоматологи, викладач≥, ¤к≥ надають громад¤нам платн≥ послуги.
ѕроте не вс¤ грошова виручка в≥д ≥ндив≥дуальноњ трудовоњ д≥¤льно-ст≥ становить грошовий доход. ќстанн≥й становить залишок п≥сл¤ вилу-ченн¤ з грошовоњ виручки виробничих витрат (амортизац≥¤ засоб≥в прац≥, витрати на сировину, матер≥али, електроенерг≥ю, транспорт та ≥н.).
”часник ≥ндив≥дуальноњ трудовоњ д≥¤льност≥ п≥сл¤ сплати податку повн≥стю розпор¤джаЇтьс¤ своњм доходом.
¬ умовах деф≥циту товар≥в ≥ послуг можуть виникнути висок≥ доходи за рахунок спекул¤ц≥њ, р≥зних зловживань. ” зв'¤зку з цим, створюючи спри¤тлив≥ умови дл¤ ефективноњ господарськоњ д≥¤ль-ност≥ людей, що зайн¤т≥ переважно в ≥ндив≥дуальному сектор≥ ви-робництва, сл≥д враховувати ≥ контролювати одержуван≥ доходи, розумно використовувати дл¤ цього прогресивний податок.
І 3. ƒоходи п≥дприЇмц≥в
¬ умовах адм≥н≥стративно-командноњ економ≥ки п≥дприЇмець пов-н≥стю ототожнювавс¤ з експлуататором. ¬важалось, що в≥н н≥¤коњ корист≥ сусп≥льству не даЇ, отже, не маЇ права на винагороду за свою д≥¤льн≥сть.
ѕроте загальнов≥домо, що в умовах ринковоњ економ≥ки п≥дпри-Їмець - це необх≥дний суб'Їкт економ≥чних в≥дносин, ¤кий прино-сить користь сусп≥льству. ј. —м≥т вважав, що п≥дприЇмець, маючи на мет≥ своњ власн≥ ≥нтереси, "д≥йовише служить ≥нтересам сусп≥ль-ства, н≥ж тод≥, коли св≥домо намагаЇтьс¤ служити њм".
ѕ≥дприЇмц≥ одержують доход у вигл¤д≥ прибутку. –озр≥зн¤ють три види прибутку: розрахунковий (або бухгалтерський), еконо-м≥чний ≥ нормальний.
–озрахунковий прибуток обчислюють ¤к р≥зницю м≥ж варт≥стю реал≥зованоњ продукц≥њ та витратами на њњ виробництво. ≈коном≥ч-ний прибуток становить р≥зницю м≥ж розрахунковим прибутком ≥ нормальним прибутком. Ќормальний прибуток визначають залеж-но в≥д вкладу ≥нвестованого кап≥талу   множенн¤м на нього се-редньоњ прибутковост≥ п. Ќаприклад, ¤кщо ≥нвестований кап≥тал ста-новить 1000 тис. крб., середн¤ прибутков≥сть - 8 в≥дсотк≥в, тод≥ нормальний прибуток дор≥внюЇ

ф.54
Ќормальний прибуток трактуЇтьс¤ ¤к певна винагорода п≥д-приЇмц≥в за виконанн¤ п≥дприЇмницьких функц≥й, тому в≥н Ї еле-ментом витрат виробництва.
ƒо функц≥й п≥дприЇмц¤, виконанн¤ ¤ких заслуговуЇ винагоро-ди, сл≥д в≥днести про¤в ≥н≥ц≥ативи з виробництва будь-¤кого товару чи послуги; прийн¤тт¤ квал≥ф≥кованих р≥шень щодо управл≥нн¤ п≥д-приЇмством; впровадженн¤ ≥нновац≥й шл¤хом виробництва нового виробу або впровадженн¤ новоњ техн≥ки.
 емпбелл –. ћакконнелл, —тенл≥ Ћ. Ѕрю вважають, що нормаль-ний прибуток Ї платою за п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть, ¤ка повинна утримувати п≥дприЇмц¤ в будь-¤к≥й певн≥й сфер≥ виробництва**.
≈коном≥чний прибуток - це по сут≥ чистий прибуток, ¤кий за-лишаЇтьс¤ п≥сл¤ в≥драхуванн¤ вс≥х витрат виробництва, у тому числ≥ нормального прибутку. ¬≥н Ї вир≥шальним критер≥Їм визначенн¤ реальноњ прибутковост≥ п≥дприЇмств ≥ п≥дприЇмц≥в. ¬еличина еко-ном≥чного прибутку ≈ѕ показуЇ, наск≥льки розрахунковий прибу-ток –ѕ перевищуЇ нормальний Ќѕ:

ф.55
«алежно в≥д сфери п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ доходи п≥дпри-Їмц≥в под≥л¤ють на промисловий прибуток, торговий прибуток, позиковий в≥дсоток.
ѕромисловий прибуток - це доход на функц≥онуючий кап≥тал, зайн¤тий у сфер≥ виробництва.
“орговий прибуток в≥дображаЇ ф≥нансовий результат д≥¤льност≥ торг≥вл≥. ¬≥н Ї по сут≥ частиною прибутку, ¤ку промисловий п≥дприЇ-мець в≥ддаЇ торговцев≥ за реал≥зац≥ю своњх товар≥в.
ѕозиковий в≥дсоток- це частина прибутку, ¤ку функц≥онуючий п≥дприЇмець виплачуЇ певному п≥дприЇмцю за тимчасове користу-ванн¤ його грошовим кап≥талом.
√рош≥ сам≥ по соб≥ не Ї економ≥чним ресурсом, вони безпосе-редньо не виробл¤ють товари чи послуги. ѕроте п≥дприЇмц≥ "купу-ють" можлив≥сть використанн¤ грошей. ÷е використанн¤ пол¤гаЇ в тому, що грош≥ перетворюютьс¤ на продуктивний кап≥тал: засоби ≥ предмети прац≥, робочу силу. ≤ншими словами, позика даЇ можли-в≥сть користуванн¤ реальними засобами виробництва, що забезпе-чуЇ п≥дприЇмцю прибуток, частину ¤кого в≥н в≥ддаЇ певному п≥д-приЇмцю у вигл¤д≥ певноњ ставки позикового в≥дсотка.
–озд≥л¤ють ном≥нальну ставку в≥дсотка, ¤ка виражена в певних грошових одиниц¤х по поточному курсу, ≥ реальну ставку в≥дсот-ка, ¤ка виражена в незм≥нних грошових одиниц¤х або з поправкою на ≥нфл¤ц≥ю. ќтже, реальна ставка в≥дсотка дор≥внюЇ ном≥нальн≥й ставц≥ в≥дсотка м≥нус р≥вень ≥нфл¤ц≥њ.
–≥вень процентних ставок неоднаковий. Ќаприклад, у —Ўј в≥н маЇ коливанн¤ в≥д 7 до 18 в≥дсотк≥в. ѕричини такого д≥апазону по-¤снюютьс¤ ризиком на вкладену позику, терм≥ном, на ¤кий вида-Їтьс¤ позика, њњ розм≥ром, обмеженн¤ми умов конкуренц≥њ на рин-ку, розм≥щенн¤м кап≥талу та ≥н.
ƒоходи п≥дприЇмц≥в мають регулюватис¤ прогресивною подат-ковою системою. ¬одночас треба заохочувати п≥дприЇмц≥в вклада-ти своњ доходи у соц≥альну сферу (наприклад, встановленн¤ ≥мен-них стипенд≥й студентам, створенн¤ благод≥йних фонд≥в ≥мен≥ њх засновник≥в, встановленн¤ пам'¤тних дощок на школах, л≥карн¤х, дит¤чих садках, будинках культури, ¤к≥ побудован≥ за кошти п≥д-приЇмц≥в).
І 4. —усп≥льн≥ фонди споживанн¤
” сучасних умовах пор¤д ≥з зароб≥тною платою ≥ доходами в≥д п≥дприЇмницькоњ економ≥чноњ д≥¤льност≥ ≥снуЇ ще така форма роз-под≥лу доход≥в, ¤ка гарантуЇ задоволенн¤ важливих соц≥альних по-треб населенн¤.
—учасний р≥вень виробництва передбачаЇ певний р≥вень загаль-ноњ осв≥ти ≥ профес≥йноњ п≥дготовки прац≥вник≥в. ќсь чому держава бере на себе частину витрат на дошк≥льне вихованн¤, одержанн¤ загальноњ, середньоњ спец≥альноњ та вищоњ осв≥ти.
 р≥м того, члени сусп≥льства мають одержувати медичну допо-могу, користуватис¤ послугами культурно-осв≥тн≥х заклад≥в. Ќа¤в-н≥сть д≥тей вимагаЇ в≥д батьк≥в додаткових видатк≥в. ѕри тимчасо-вому захворюванн≥ прац≥вник втрачаЇ право на зароб≥тну плату, проте в≥н повинен мати кошти дл¤ свого ≥снуванн¤ та утриманн¤ непрацездатних член≥в с≥м'њ.'Ћюдина дос¤гаЇ похилого в≥ку ≥ вже не маЇ можливост≥ повноц≥нно виконувати свою попередню робо-ту. “ака людина заслуговуЇ на в≥дпочинок ≥ одержанн¤ кошт≥в дл¤ ≥ свого ≥снуванн¤.
ќтже, потр≥бна особлива форма розпод≥лу життЇвих засоб≥в ≥сну-ванн¤. ¬она об'Їктивно виникаЇ у вигл¤д≥ сусп≥льних фонд≥в спо-живанн¤ (—‘—). Ќазва ц≥Їњ форми розпод≥лу в р≥зних крањнах неод-накова. Ќаприклад, в —Ўј њх називають програмами по п≥дтриман-ню доход≥в. —еред них Ї програма соц≥ального страхуванн¤. ¬она в основному ф≥нансуЇтьс¤ за рахунок податк≥в на зароб≥тну плату.  р≥м цього, Ї програми державноњ допомоги, або благод≥йн≥ про-грами, ¤к≥ надають допомогу тим, хто не може заробити сам через непрацездатн≥сть або маЇ низьк≥ доходи.
–≥зн≥ допомоги, що виплачуютьс¤ на д≥тей, п≥д час хвороби, на безплатну осв≥ту, медичне обслуговуванн¤, пенс≥њ тощо, Ї в багать-ох крањнах, вони св≥дчать про соц≥альну спр¤мован≥сть господарю-ванн¤. ѕроте р≥вень њх розвитку неоднаковий. ќсобливого розвит-ку система соц≥ального забезпеченн¤ дос¤гла у ¬еликобритан≥њ, Ќ≥меччин≥, —кандинавських та ≥нших крањнах.
¬ ”крањн≥ Ї два види —‘—: фонди сп≥льного задоволенн¤ потреб ≥ фонди дл¤ непрацездатних.
ƒо фонд≥в сп≥льного задоволенн¤ сл≥д в≥днести бюджетн≥ та бла-год≥йн≥ послуги, осв≥ти, охорони здоров'¤, будинк≥в ≥нвал≥д≥в та людей похилого в≥ку, дит¤чих будинк≥в. √оловною функц≥Їю цього виду —‘— Ї розвиток ≥ п≥дтримка зд≥бностей населенн¤, створенн¤ спри-¤тливих економ≥чних умов дл¤ розширеного в≥дтворенн¤ народо-населенн¤ ≥ робочоњ сили.
ќсновними ознаками —‘— сп≥льного задоволенн¤ потреб Ї: не-залежн≥сть м≥ри одержуваних благ в≥д тривалост≥ трудовоњ участ≥, стажу роботи ≥ величини зарплати; блага розпод≥л¤ютьс¤ переваж-но у вигл¤д≥ безплатних послуг, матер≥альна основа наданн¤ благ залишаЇтьс¤ в основному в державн≥й власност≥.
ћатер≥альною основою —‘— сп≥льного задоволенн¤ потреб Ї продукт, що створений у виробництв≥; формою про¤ву - безплатн≥ послуги. ÷≥ фонди використовуютьс¤ через держбюджет, фонди соц≥ального розвитку п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й.
ƒругим видом —‘— Ї фонди дл¤ непрацездатних. ƒо останн≥х на-лежать т≥, що дос¤гли похилого в≥ку або втратили працездатн≥сть вна-сл≥док хвороби або кал≥цтва; особи, що втратили працездатн≥сть част-
ково, а також т≥, що не дос¤гли зр≥лого працездатного в≥ку: студенти стац≥онарного навчанн¤; учн≥ середн≥х спец≥альних та ≥нших закла-д≥в. ≤нод≥ ц≥ фонди називають фондами взаЇмодопомоги. ƒо цього виду сл≥д в≥днести пенс≥њ, допомоги по тимчасов≥й непрацездатност≥, оплату в≥дпусток по ваг≥тност≥ та пологах, оплату п≥льгових годин працюючим п≥дл≥ткам, стипенд≥њ студентам, допомоги д≥т¤м та ≥н.
√оловна функц≥¤ такого виду —‘— Ї створенн¤ загальних спри-¤тливих матер≥альних умов дл¤ нормального в≥дтворенн¤ народо-населенн¤, робочоњ сили, п≥дтриманн¤ звичайних умов житт¤, що склалис¤ внасл≥док особистоњ трудовоњ д≥¤льност≥. ќсновними озна-ками —‘— цього виду Ї: одержанн¤ благ, пов'¤зане з участю в прац≥ у минулому ≥ майбутньому; у р¤д≥ випадк≥в розм≥р кошт≥в залежить в≥д тривалост≥ трудового стажу ≥ величини зароб≥тноњ плати;
блага розпод≥л¤ютьс¤ у грошов≥й форм≥, переход¤ть в особисту влас-н≥сть; споживач сам розпор¤джаЇтьс¤ одержаними коштами. ‘ор-мами про¤ву —‘— Ї грошов≥ виплати з бюджетних асигнувань ≥ кошт≥в п≥дприЇмств, профсп≥лкових орган≥зац≥й.
—труктура сусп≥льних фонд≥в споживанн¤ у вс≥х крањнах, де Ї ц¤ форма розпод≥лу доход≥в, маЇ своњ особливост≥. –озгл¤немо струк-туру —‘— за економ≥чним призначенн¤м, способом розпод≥лу, дже-релами формуванн¤ ≥ формами наданн¤ споживачам на приклад≥
”крањни.
«а економ≥чним призначенн¤м —‘— спр¤мовуютьс¤ на забезпе-ченн¤ безплатноњ осв≥ти ≥ профес≥йно-техн≥чноњ п≥дготовки, утри-манн¤ д≥тей у дошк≥льних установах, школах-≥нтернатах, класах подовженого дн¤; безплатноњ медичноњ допомоги, ф≥зичного вихо-ванн¤, орган≥зац≥њ в≥дпочинку ≥ соц≥ального забезпеченн¤ (пенс≥њ, допомоги), стипенд≥њ тим, хто навчаЇтьс¤ у навчальних закладах.
«а способом розпод≥лу серед член≥в сусп≥льства розр≥зн¤ютьс¤ так≥ —‘—: т≥, що розпод≥л¤ютьс¤ незалежно в≥д к≥лькост≥ та ¤кост≥ прац≥ (безплатна медична допомога, навчанн¤ д≥тей ≥ дорослих); т≥, що розпод≥л¤ютьс¤ з урахуванн¤м минулого зароб≥тку ≥ стажу ро-боти (пенс≥њ, допомоги з тимчасовоњ непрацездатност≥); т≥, що роз-под≥л¤ютьс¤ з урахуванн¤м забезпеченост≥ с≥мей (наприклад, при оплат≥ за утриманн¤ д≥тей в дит¤чих садках ≥ ¤слах, п≥льги надають-с¤ малозабезпеченим с≥м'¤м).
«а джерелами формуванн¤ —‘— под≥л¤ють на загальнодержавн≥, ¤к≥ формуютьс¤ з кошт≥в державного бюджету ≥ бюджету соц≥аль-ного забезпеченн¤; кошти, що вид≥л¤ютьс¤ п≥дприЇмствами; кошти громадських орган≥зац≥й, головним чином профсп≥лок (одночасна допомога, безплатн≥ або п≥льгов≥ пут≥вки в будинки в≥дпочинку ≥
санатор≥њ тощо).
«а формами наданн¤ —‘— можна под≥лити на грошов≥ виплати, натуральн≥ видач≥, безплатн≥ послуги.
—‘— повинн≥ забезпечити розвиток загальнодержавних систем безплатноњ народноњ осв≥ти, охорони здоров'¤ ≥ соц≥ального забез-печенн¤, пол≥пшенн¤ умов в≥дпочинку населенн¤; пом'¤кшити об'Їк-тивно ≥снуюч≥ в≥дм≥нност≥ у матер≥альному становищ≥ окремих гро-мад¤н, с≥мей, соц≥альних груп у соц≥ально-економ≥чних ≥ культур-них умовах вихованн¤ д≥тей; п≥дтримувати життЇвий р≥вень мало-забезпечених громад¤н.
„астина —‘— у вигл¤д≥ пенс≥й, допомоги з тимчасовоњ непраце-здатност≥ пов'¤зана з розпод≥лом за працею, ≥ в дотриманн≥ цього принципу зд≥йснюЇтьс¤ соц≥альна справедлив≥сть. ѕроте у вихованн≥ д≥тей, њх утриманн≥ у дит¤чих ¤слах, садках, у навчанн≥ в загальноос-в≥тн≥х школах, середн≥х ≥ вищих навчальних закладах не можна повн≥-стю зберегти диференц≥ац≥ю, що склалась залежно в≥д оплати прац≥ њх батьк≥в. “ут —‘— повинн≥ бути спр¤мован≥ на створенн¤ приблиз-но р≥вних умов у розвитку зд≥бностей. —л≥д мати на уваз≥, що ринко-ва економ≥ка посилюЇ диференц≥ац≥ю доход≥в населенн¤. ƒл¤ людей, що мають висок≥ доходи, виникають платн≥ ел≥тарн≥ дошк≥льн≥ та на-вчальн≥ заклади. «'¤вл¤Їтьс¤ загроза по¤ви нер≥вних умов у розвитку зд≥бностей п≥дростаючого покол≥нн¤. ќбдарован≥ д≥ти з малозабезпе-чених с≥мей позбавл¤ютьс¤ в≥дпов≥дного вихованн¤. „асто д≥ти, ¤к≥ мають природн≥ зд≥бност≥ до де¤ких профес≥й, через брак ф≥нансо-вих кошт≥в не одержують необх≥дноњ п≥дготовки. ќтже, дл¤ розвитку обдарованих д≥тей виникаЇ потреба використанн¤ кошт≥в з —‘—.
¬ ”крањн≥ посилюЇтьс¤ роль сусп≥льних фонд≥в споживанн¤, що мають благод≥йний характер. ƒл¤ малозабезпечених людей вста-новлен≥ субсид≥њ дл¤ оплати житла, комунальних послуг та при-дбанн¤ ≥нших життЇвих засоб≥в. “ак≥ допомоги називають адресни-ми, оск≥льки њх надають не вс≥м, а тим, хто маЇ низьк≥ доходи, а отже, потребуЇ матер≥альноњ допомоги з боку сусп≥льства за раху-нок —‘— (грошов≥ виплати, п≥льгов≥ умови в оплат≥ за перебуванн¤ д≥тей у дит¤чих дошк≥льних закладах, орган≥зац≥¤ безплатного хар-чуванн¤, наданн¤ од¤гу, взутт¤ тощо).
ƒиференц≥ац≥¤ розпод≥лу сусп≥льних фонд≥в споживанн¤ повин-на визначатись в основному обс¤гом споживанн¤ життЇвих засо-б≥в, необх≥дних дл¤ в≥дтворенн¤ народонаселенн¤ ≥ робочоњ сили.
І 5. ƒоходи в≥д власност≥. –ентн≥ доходи
™ доходи, ¤к≥ реал≥зують власн≥сть на землю, кап≥тал, майно. ¬ласник промислового, тобто зайн¤того у сфер≥ сусп≥льного вироб-ництва, та торгового кап≥талу отримуЇ прибуток, власник земл≥ - ренту, власник позикового кап≥талу- в≥дсоток. ѕрибуток ≥ в≥дсо-ток Ї доходами функц≥онуючих п≥дприЇмц≥в (у промисловост≥, с≥ль-ському господарств≥, буд≥вництв≥, торг≥вл≥, банк≥вськ≥й справ≥ тощо).
–ента - доход земельного власника ≥ рантьЇ, ¤к≥ не виконують н≥¤ких п≥дприЇмницьких функц≥й. “ак≥ доходи в≥д власност≥ Ї ос-новними ≥ розгл¤даютьс¤ у в≥дпов≥дних темах п≥дручника.
“ут розгл¤немо, по-перше, доходи в≥д власност≥ прац≥вник≥в п≥д-приЇмств ¤к допом≥жноњ форми до њхнього основного доходу в форм≥ зароб≥тноњ плати; по-друге, доходи тих, хто живе в≥д власност≥ за рахунок див≥денд≥в на акц≥њ, в≥дсотк≥в на ц≥нн≥ папери та ренти, тобто так званих рантьЇ, ¤к≥ не беруть участ≥ в орган≥зац≥њ функц≥о-нуванн¤ кап≥тал≥в.
ƒоходи в≥д власност≥ в розвинених крањнах ринковоњ економ≥ки в≥д≥грають важливу роль у мотивац≥йному механ≥зм≥ трудовоњ д≥¤ль-ност≥. "ƒемократизац≥¤ кап≥талу" поставила роб≥тник≥в ближче до власност≥, н≥ж це зробила командно-адм≥н≥стративна система уп-равл≥нн¤, що позитивно позначилос¤ на результатах виробництва.
—ьогодн≥ у новому механ≥зм≥ розпод≥лу життЇвих засоб≥в ”крањ-ни одержали визнанн¤ доходи в≥д власност≥. ƒо них сл≥д в≥днести див≥денди в≥д акц≥й, в≥дсотки на вклади прац≥вник≥в в майно дер-жавного або орендного п≥дприЇмства, на основ≥ ¤кого утворюЇтьс¤ колективне п≥дприЇмство, а також в≥дсоток на вклад прац≥вника у прир≥ст майна цього п≥дприЇмства п≥сл¤ його створенн¤.  р≥м цього, ≥снують в≥дсотки в≥д грошових вклад≥в в ќщадний банк ”крањни ≥ доходи в≥д обл≥гац≥й.
¬иникаЇ ц≥лком законом≥рне питанн¤, чому потр≥бна трет¤ форма розпод≥лу в≥д власност≥? ѕричин багато. ѕроте серед них головна - необх≥дн≥сть усуненн¤ в≥дчуженн¤ прац≥вника в≥д засоб≥в виробниц-тва. «розум≥ло, розпод≥л в≥д власност≥ - не Їдиний спос≥б розв'¤зан-н¤ цього складного завданн¤, проте в≥н найдоступн≥ший дл¤ розум≥н-н¤ прац≥вника, оск≥льки орган≥чно пов'¤зуЇ особистий ≥нтерес з ко-лективним. ÷ей зв'¤зок зд≥йснюЇтьс¤ в т≥сному переплет≥нн≥ особис-тоњ власност≥ з розвитком ≥ привласненн¤м акц≥онерноњ форми влас-ност≥ на засоби виробництва.  р≥м цього, розпод≥л власност≥ спри¤-тиме в≥дродженню малорентабельних ≥ збиткових п≥дприЇмств, акти-в≥зац≥њ соц≥альноњ та трудовоњ активност≥ населенн¤.
ѕроте доходи в≥д власност≥ створюють р¤д проблем. «а умов в≥дсутност≥ контролю можлив≥ зловживанн¤ ≥ порушенн¤ принци-п≥в соц≥альноњ справедливост≥.
ћожна окреслити граничне припустим≥ меж≥ дотриманн¤ соц≥-альноњ справедливост≥ у процес≥ розпод≥лу в≥д власност≥. —л≥д на-самперед зберегти принцип, зг≥дно з ¤ким доходи в≥д власност≥ у форм≥ див≥денд≥в, в≥дсотк≥в, ренти мають лише допом≥жний ха-рактер. ќсновну частку доходу працездатне населенн¤ повинно одержувати за сусп≥льне корисну працю.
Ќетрудов≥ доходи можуть послабити ≥н≥ц≥ативу ≥ стимули до тру-довоњ д≥¤льност≥. ќтже, небажано, щоб серед населенн¤ з'¤вивс¤ такий соц≥альний прошарок, ¤кий би ≥снував т≥льки за рахунок див≥денд≥в або в≥дсотк≥в. “ака несправедлив≥сть посилювала б со-ц≥альну в≥докремлюван≥сть м≥ж тими, хто працюЇ ≥ хто живе т≥льки за рахунок доход≥в в≥д власност≥.
ƒл¤ забезпеченн¤ соц≥альноњ справедливост≥ важливе значенн¤ маЇ питанн¤, за ¤к≥ кошти можна придбати акц≥њ. «г≥дно з чинним законодавством в де¤ких крањнах —Ќƒ акц≥њ трудового колективу та акц≥њ акц≥онерних товариств громад¤ни можуть придбавати за рахунок њх особистих кошт≥в, причому вс≥ ц≥ акц≥њ ≥менн≥. ѕродаж, в≥дчуженн¤ таких акц≥й п≥дл¤гають обов'¤зков≥й реЇстрац≥њ у вста-новленому законодавством пор¤дку. ¬се це створюЇ необх≥дн≥ умо-ви дл¤ зд≥йсненн¤ певного контролю за такою формою доход≥в на-селенн¤. ≤гноруванн¤ цього правила може призвести до "в≥дмиван-н¤" нечесних доход≥в, до створенн¤ особливого прошарку рантьЇ, посиленн¤ несправедливоњ майновоњ нер≥вност≥.
јкц≥њ можна придбати також за рахунок приватизац≥йних папе-р≥в, ¤к≥ засв≥дчують право власност≥ на безплатне одержанн¤ част-ки майна державних п≥дприЇмств, державного житлового, земель-ного фонд≥в.
” багатьох крањнах ринковоњ економ≥ки Ї акц≥њ на пред'¤вника, тобто акц≥њ, ¤к≥ в≥льно продаютьс¤ ≥ купуютьс¤ на фондових б≥ржах.
√ромад¤ни можуть одержувати доход у вигл¤д≥ в≥дсотка на обл≥-гац≥њ. ќстанн≥ Ї видом ц≥нних папер≥в, ¤к≥ дають право власнику одержувати ф≥ксований доход, але не дають права голосу при роз-в'¤занн≥ питань господарюванн¤ п≥дприЇмств. як правило, обл≥гац≥њ випускаютьс¤ на обмежений пер≥од часу. ¬арт≥сть њх повн≥стю по-гашаЇтьс¤ прот¤гом цього часу.
¬ умовах товарно-грошових в≥дносин виникаЇ особливий вид доход≥в, що пов'¤заний з утворенн¤м ренти - виду доходу, ¤кий регул¤рно отримують з земл≥, кап≥талу, майна ≥ ¤кий не пов'¤заний з п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю. ¬она властива передус≥м с≥льсько-му господарству (див. розд. 26). як уже зазначалос¤, землевласник отримуЇ земельну ренту, ¤ка, в свою чергу, виступаЇ в форм≥ абсо-лютноњ ренти, диференц≥йноњ ренти та монопольноњ ренти. ¬ ба-гатьох крањнах ринковоњ економ≥ки рентою називають також в≥д-сотки, що виплачуютьс¤ на обл≥гац≥њ державних позик. ќсоби, ¤к≥ живуть переважно за рахунок ренти, утворюють паразитичний про-шарок сусп≥льства.
І 6. —≥мейн≥ доходи ≥ структура використанн¤ њх
¬еличина реальних доход≥в залежить не лише в≥д розм≥р≥в гро-шових доход≥в, обс¤гу безплатних ≥ п≥льгових послуг, а й в≥д р≥вн¤ ц≥н на предмети споживанн¤ ≥ тариф≥в на послуги, величини квар-
тирноњ плати, розм≥р≥в податк≥в. Ќеобх≥дно також враховувати на-¤вн≥сть безроб≥тт¤, тривал≥сть робочого дн¤, соц≥альний захист особи тощо.
ѕоказники реальних доход≥в населенн¤ найповн≥ше характери-зуЇ р≥вень добробуту народу через с≥мейн≥ доходи. —≥м'¤ Ї насам-перед демограф≥чним пон¤тт¤м ≥ початковою економ≥чною ланкою. ¬она ¤вл¤Ї собою об'Їднанн¤ людей, засноване на шлюб≥ або пов-н≥й спор≥дненост≥ та пов'¤зане сп≥льн≥стю побуту, с≥мейним дохо-дом ≥ взаЇмною в≥дпов≥дальн≥стю. Ќайважлив≥ша функц≥¤ с≥м'њ - народженн¤ ≥ вихованн¤ д≥тей. “ому значний економ≥чний ≥нтерес викликаЇ економ≥чна основа в≥дтворенн¤ с≥м'њ - с≥мейний доход. якщо досл≥джуЇтьс¤ душовий доход, то найб≥льш правильну карти-ну даЇ не той доход, ¤кий нараховуЇтьс¤ ¤к середн≥й на душу насе-ленн¤ у масштаб≥ крањни, а той, ¤кий реально складаЇтьс¤ у кожн≥й с≥м'њ.
™ досить р≥зноман≥тн≥ джерела с≥мейних доход≥в. ÷е оплата прац≥, надходженн¤ ≥з сусп≥льних фонд≥в споживанн¤, доходи в≥д коопе-ративноњ д≥¤льност≥, доходи в≥д особистого п≥дсобного господарства, доходи в≥д ≥ндив≥дуальноњ трудовоњ д≥¤льност≥. ¬с≥ ц≥ джерела с≥мей-них доход≥в мають трудове походженн¤.
„астину доход≥в с≥м'¤ одержуЇ ≥з сусп≥льних фонд≥в споживанн¤ у вигл¤д≥ безплатних послуг, грошових виплат ≥ натуральноњ опла-ти. ÷е в основному пенс≥њ, стипенд≥њ, допомоги, дотац≥њ на пут≥вки в санатор≥њ, будинки в≥дпочинку, дит¤ч≥ табори в≥дпочинку, на утри-манн¤ д≥тей в дошк≥льних закладах. ÷им джерелом переважно ко-ристуютьс¤ т≥ с≥м'њ, де б≥льше д≥тей. ” його формуванн≥ закладена прац¤ всього сусп≥льства ≥ разом з тим кожного працездатного чле-на с≥м'њ.
” с≥мейному бюджет≥ п≥двищуЇтьс¤ роль доход≥в в≥д власност≥, особистого п≥дсобного господарства, а також в≥д ≥ндив≥дуальноњ трудовоњ д≥¤льност≥.
—труктура с≥мейних доход≥в за своњми джерелами досить р≥зно-ман≥тна. ¬она залежить в≥д структури сусп≥льних в≥дносин крањни, р≥вн¤ розвитку продуктивних сил.
—≥мейний доход не повинен бути нижчим за прожитковий м≥н≥-мум, тобто набору товар≥в ≥ послуг, розрахованого на основ≥ норм ≥ норматив≥в споживанн¤ ≥ забезпеченост≥ населенн¤ першочерго-вими .життЇвими засобами. ѕрожитковий м≥н≥мум використовуЇть-с¤ дл¤ встановленн¤ м≥н≥мального р≥вн¤ доход≥в с≥мей, а також м≥-н≥мальних розм≥р≥в зароб≥тноњ плати, пенс≥й, стипенд≥й та ≥нших соц≥альних виплат ≥ п≥льг.
—≥мейн≥ доходи використовуютьс¤ за р≥зними напр¤мами. —е-ред них сл≥д назвати харчуванн¤, придбанн¤ од¤гу, взутт¤, куп≥влю мебл≥в, предмет≥в культури ≥ побуту (включаючи автомоб≥л≥, мотоцикли), витрати на соц≥ально-культурн≥ та побутов≥ послуги, нагро-мадженн¤ та ≥нш≥ видатки.
«ростанн¤ доход≥в не т≥льки веде до повн≥шого задоволенн¤ потреб с≥м'њ, а й зм≥нюЇ структуру напр¤м≥в ≥ переваг використан-н¤ с≥мейних доход≥в. ѕри цьому ви¤вл¤ютьс¤ де¤к≥ важлив≥ зако-ном≥рност≥ цього процесу.
’арчуванн¤ в структур≥ с≥мейних доход≥в займаЇ одне з найваж-лив≥ших м≥сць. «меншенн¤ його частки Ї позитивною тенденц≥Їю, ¤ка св≥дчить про п≥двищенн¤ життЇвого р≥вн¤ населенн¤. ѕо¤сню-Їтьс¤ це тим, що видатки на харчуванн¤ Ї необх≥дною основою ≥снуванн¤ людини, вони визначаютьс¤ традиц≥йними с≥мейними пот-ребами населенн¤ ≥ менш за все п≥ддаютьс¤ скороченню. Ћюдина економить на харчуванн≥ в останню чергу, коли вс≥ ≥нш≥ ресурси вже вичерпан≥.
–озвиток виробництва, зростанн¤ багатства сусп≥льства ≥ його член≥в зумовлюють зб≥льшенн¤ заощаджень ≥ нагромаджень, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ пол≥пшенн¤ добробуту ≥ подальшого розвит-ку виробництва.