–озд≥л 25
«ј…Ќя“≤—“№ ≤ Ѕ≈«–ќЅ≤““я.
ѕ–»Ќ÷»ѕ» ‘”Ќ ÷≤ќЌ”¬јЌЌя ≤ “≈Ќƒ≈Ќ÷≤ѓ –ќ«¬»“ ” –»Ќ ” –ќЅќ„ќѓ —»Ћ»
І 1. ”мови формуванн¤, сутн≥сть ≥ тенденц≥њ розвитку сукупного прац≥вника
‘ормуванн¤ сукупного прац≥вника Ї законом≥рн≥стю ≥сторично-го розвитку особистого фактора виробництва. ¬ умовах натураль-ного домашнього господарства людина виступала ¤к одиничний роб≥тник, що сам за допомогою прим≥тивних засоб≥в виробл¤в к≥н-цевий продукт. ќднак з розвитком продуктивних сил, по¤вою про-стого й складного под≥лу прац≥ виробнича д≥¤льн≥сть людини стаЇ часткою сукупноњ прац≥ у створенн≥ готових вироб≥в, а сама вона перетворюЇтьс¤ на елемент сукупного прац≥вника.
—укупний прац≥вник виникаЇ ≥ функц≥онуЇ ¤к соц≥ально-еконо-м≥чна ≥ техн≥ко-орган≥зац≥йна Їдн≥сть роб≥тник≥в, ¤к≥ орган≥чно вза-Їмопов'¤зан≥ та створюють Їдиний виробничий механ≥зм у процес≥ виробленн¤ к≥нцевого продукту.
”мовами формуванн¤ сукупного прац≥вника Ї: Їдина виробнича мета, що грунтуЇтьс¤ на сп≥льних економ≥чних ≥нтересах ≥ потре-бах; колективна прац¤, њњ сусп≥льний под≥л та необх≥дн≥сть обм≥ну продуктами ≥ндив≥дуального виробництва.
Ќа стад≥њ перв≥сноњ сп≥льност≥ людей колективний характер прац≥ був зумовлений низьким р≥внем розвитку продуктивних сил ≥ без-силл¤м людини перед природою. ќсновою колективних д≥й тут виступала "природна колективн≥сть" - с≥м'¤, плем'¤.
—усп≥льний под≥л прац≥ створюЇ ¤к≥сно нов≥ передумови форму-ванн¤ ≥ розвитку сукупного прац≥вника. ÷ей тривалий процес харак-теризуЇтьс¤ суперечливою Їдн≥стю диференц≥ац≥њ й ≥нтеграц≥њ, спе-ц≥ал≥зац≥њ й кооперац≥њ виробництва, под≥лом, усусп≥льненн¤м ≥ оди-ничним розчленуванн¤м сусп≥льноњ прац≥ та њњ планом≥рною комб≥на-ц≥Їю. ¬ажливими його в≥хами були проста кооперац≥¤, мануфактура, фабрика. ¬иникненн¤ ≥ розвиток великого машинного виробництва технолог≥чно зумовили необх≥дн≥сть планом≥рного зв'¤зку, ≥нтеграц≥њ робочоњ сили ≥ прац≥ окремих д≥льниць кооперац≥њ. Ќа зм≥ну частко-вому прац≥вников≥, простому нос≥Їв≥ певноњ частковоњ сусп≥льноњ функц≥њ приходить розвинений ≥ндив≥дуум, дл¤ ¤кого р≥зн≥ сусп≥льн≥ функц≥њ Ї способами життЇд≥¤льност≥, що зм≥нюють один одного.
” зв'¤зку ≥з суттЇвим посиленн¤м сусп≥льного характеру прац≥ почалос¤ формуванн¤ сучасних параметр≥в сукупного прац≥вника п≥дприЇмства, галуз≥, рег≥ону тощо. ќднак сл≥д зауважити, що чим ширш≥ меж≥ сукупного роб≥тника, тим м≥цн≥сть зв'¤зк≥в окремих його елемент≥в слабк≥ша. ќсобливу роль у розвитку цього процесу в≥д≥грають науково-техн≥чна революц≥¤, д≥¤льн≥сть транснац≥ональ-них корпорац≥й, формуванн¤ св≥тового ринку. ¬ сучасних умовах д≥¤льн≥сть сукупного прац≥вника поступово виходить на м≥ждер-жавний р≥вень.
ќтже, процес ≥сторичного формуванн¤ ≥ розвитку сукупного прац≥вника нев≥д'Їмно пов'¤заний ≥з зм≥нами у характер≥ й р≥вн≥ розвитку засоб≥в виробництва, вдосконаленн¤м орган≥зац≥њ прац≥.
«а своЇю суттю сукупний прац≥вник Ї нос≥Їм рис т≥Їњ чи ≥ншоњ форми под≥лу прац≥, характеризуЇ стад≥ю зр≥лост≥ њњ кооперуванн¤. « одного боку, сукупний прац≥вник - це результат розвитку про-дуктивних сил, а з другого - його соц≥альна природа, форма ≥ розм≥ри визначаютьс¤ характером виробничих в≥дносин, формою власност≥ на засоби виробництва, межами того чи ≥ншого госпо-дарства (общини, мануфактури, маЇтку, п≥дприЇмства, монопол≥њ, рег≥ону тощо).
“рудовий потенц≥ал - це потенц≥ал робочого часу населен-н¤. …ому властива сукупн≥сть к≥льк≥сних ≥ ¤к≥сних сусп≥льне корис-них характеристик, ¤к≥ визначаютьс¤ р≥внем розвитку того чи ≥н-шого рег≥ону, його господарськими, ≥сторичними, демограф≥ч-ними, етн≥чними особливост¤ми. “рудовий потенц≥ал - це маса вс≥л¤ких можливих ресурс≥в прац≥, що визначаютьс¤ чисельн≥стю вс≥х працездатних людей ≥ тих, ¤к≥ наближаютьс¤ до ц≥Їњ кате-гор≥њ.
—кладовою частиною трудового потенц≥алу сусп≥льства Ї насе-ленн¤, зайн¤те ¤к у виробнич≥й, так ≥ у невиробнич≥й сферах: люди працездатного в≥ку, зайн¤т≥ домашн≥м господарством, навчанн¤м, в≥йськовою службою; працездатн≥ пенс≥онери та де¤к≥ ≥нш≥.
“рудовий потенц≥ал не сл≥д пов'¤зувати лише з к≥льк≥стю нос≥њв робочоњ сили. ѕол≥пшенн¤ ¤к≥сних характеристик зб≥льшуЇ трудо-вий потенц≥ал у рамках одн≥Їњ й т≥Їњ ж к≥лькост≥ працездатного на-селенн¤.  р≥м того, трудовий потенц≥ал зб≥льшують ≥ так≥ процеси, завд¤ки ¤ким з'¤вл¤Їтьс¤ додатковий потенц≥альний робочий час, наприклад, робота за сум≥сництвом, наднормова прац¤, додатков≥ зм≥ни роботи.
“рудовий потенц≥ал населенн¤ крањни ¤к складне поЇднанн¤ ф≥зичних зд≥бностей, знань, досв≥ду, духовних ≥ моральних ц≥нно-стей, культурно-нац≥ональних настанов, звичањв ≥ традиц≥й м≥стить два основних компоненти:
а) профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йну п≥дготовлен≥сть населенн¤, що грун-туЇтьс¤ на певному загальноосв≥тньому р≥вн≥, включаЇ життЇвий господарський досв≥д, практичн≥ навички;
б) готовн≥сть ≥ здатн≥сть прац≥вник≥в до продуктивноњ прац≥, що визначаЇтьс¤ њх ц≥нн≥сними ор≥Їнтац≥¤ми ≥ трудовою мотивац≥Їю.
ќтже, трудовий потенц≥ал ¤к соц≥ально-економ≥чне ¤вище функ-ц≥онуЇ у суперечлив≥й Їдност≥ об'Їктивних ≥ суб'Їктивних чинник≥в.
Ќа в≥дм≥ну в≥д трудового потенц≥алу до трудових ресурс≥в нале-жать т≥, хто не лише Ї нос≥Їм робочоњ сили, здатним працювати, а й реал≥зуЇ цю здатн≥сть у сусп≥льному виробництв≥ зг≥дно з чинним законодавством у певних в≥кових межах.
—укупний прац≥вник ¤к нос≥й сукупноњ робочоњ сили означаЇ складну Їдн≥сть працюючих, здатну функц≥онувати т≥льки ¤к орга-н≥чна ц≥л≥сн≥сть, в ¤к≥й окрем≥ роб≥тники орган≥зован≥ та пов'¤зан≥ один з одним на основ≥ конкретноњ форми власност≥ та господарю-ванн¤.  омб≥нована й ≥нтегрована на р≥зних економ≥чних р≥вн¤х робоча сила маЇ б≥льш≥ виробнич≥ можливост≥, н≥ж сума ≥ндив≥ду-альних прац≥вник≥в. ¬она перетворюЇ характеристики, що Ї недо-л≥ками часткового роб≥тника, на достоњнства ≥ переваги.
ƒо складу сукупного прац≥вника вход¤ть не т≥льки т≥, ¤к≥ безпо-середньо д≥ють на предмет прац≥, а й т≥, що зайн¤т≥ розумовою працею, беруть участь в управл≥нн≥, плануванн≥ й орган≥зац≥њ сус-п≥льного виробництва, тобто виконують певну його функц≥ю. ¬аж-ливою складовою частиною сукупного прац≥вника Ї науков≥ пра-ц≥вники. ÷е зумовлено перетворенн¤м науки на безпосередньо
продуктивну силу сусп≥льства, зростанн¤м њњ рол≥ у виробничому процес≥.
“аким чином, структура сукупного прац≥вника визначаЇтьс¤ структурою нац≥ональноњ економ≥ки, ступенем розвитку й проник-ненн¤ науки у виробництво, процесами комб≥нуванн¤ ≥ спец≥ал≥-зац≥њ прац≥ тощо.
—укупний сусп≥льний роб≥тник - це категор≥¤, що безперервно розвиваЇтьс¤. —учасний сукупний прац≥вник характеризуЇтьс¤ р≥зким поглибленн¤м диференц≥ац≥њ й одночасно ≥нтеграц≥њ його частин.
ѕро¤вами диференц≥ац≥њ Ї по¤ва нових галузей народного господарства, спец≥альностей ≥ сфер д≥¤льност≥. ≤нтеграц≥¤ означаЇ взаЇмне збагаченн¤ спец≥альностей, виникненн¤ профес≥й, що мають ун≥версальне значенн¤, посиленн¤ зв'¤зк≥в м≥ж наукою ≥ виробництвом. Ўирокий розвиток св≥тових господарських зв'¤з-к≥в ¤к насл≥док в≥дкритост≥ ринкових економ≥к також суттЇво впливаЇ на ≥нтеграц≥йн≥ процеси в структур≥ сукупного прац≥в-ника.
ќсновними тенденц≥¤ми розвитку сукупного прац≥вника Ї п≥д-вищенн¤ й удосконаленн¤ загальноосв≥тнього ≥ загальнокультурно-го р≥вн¤, профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йноњ п≥дготовки, п≥двищенн¤ про-дуктивност≥ прац≥.
¬ умовах формуванн¤ багатоукладноњ економ≥ки, р≥зноман≥тност≥ форм власност≥ й господарюванн¤ з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ форми зайн¤-тост≥ виробник≥в, що зумовлюють моб≥льн≥сть, гнучк≥сть, активн≥сть сукупного прац≥вника в ц≥лому.
якщо ран≥ше дом≥нували погл¤ди на ¤вище сукупного прац≥вни-ка за виробничо-технолог≥чним критер≥Їм, то тепер досл≥джуютьс¤ сукупност≥ прац≥вник≥в ≥ за ≥ншими критер≥¤ми. Ќаприклад, таке соц≥ально-економ≥чне ¤вище, ¤к середн≥й клас, визначаЇтьс¤ не ст≥льки сферою зайн¤тост≥, ск≥льки р≥внем отриманого сукупного доходу, р≥внем споживанн¤ окремих товарних груп, дом≥нуванн¤м на конкретних часткових ринках. ÷е означаЇ, що суто виробнич≥ процеси та характеристики все т≥сн≥ше перепл≥таютьс¤ з≥ спожив-чими, розпод≥льчими.
≤нтелектуал≥зац≥¤ прац≥, п≥двищенн¤ рол≥ ≥нженерноњ п≥дготов-ки, економ≥чних знань формують творчого прац≥вника. ”доскона-ленн¤ зд≥бностей до прац≥, ефективна реал≥зац≥¤ њх поЇднуютьс¤ з розвитком ус≥х зд≥бностей людини, тобто трудовий процес стаЇ важливим фактором њњ гармон≥йного розвитку.
І 2. «айн¤т≥сть населенн¤ ≥ регулюванн¤ њњ в сучасних умовах
”мовою реал≥зац≥њ сукупним прац≥вником своњх зд≥бностей ≥ функ-ц≥й Ї зайн¤т≥сть. «айн¤т≥сть - це д≥¤льн≥сть громад¤н, пов'¤зана ≥з задоволенн¤м особистих ≥ сусп≥льних потреб, ¤ка приносить њм до-ход у грошов≥й чи ≥нш≥й форм≥. ¬она характеризуЇтьс¤ системою економ≥чних в≥дносин з приводу забезпеченн¤ громад¤н робочими м≥сц¤ми та визначенн¤ форм участ≥ в сусп≥льному господарств≥ з метою одержанн¤ засоб≥в до ≥снуванн¤. ¬ид зайн¤тост≥ зумовлю-Їтьс¤ певними принципами орган≥зац≥њ, стимулюванн¤ й оплати прац≥, внутр≥шньо- та зовн≥шньовиробничими в≥дносинами.
¬ умовах формуванн¤ ринкового господарства зм≥нюютьс¤ пог-л¤ди на так званий принцип загальност≥ прац≥ ¤к атрибут екстен-сивного розвитку економ≥ки. –инков≥ в≥дносини передбачають в≥ль-ний виб≥р людиною профес≥њ та м≥сц¤ роботи в≥дпов≥дно до њњ зд≥б-ностей, добров≥льну незайн¤т≥сть громад¤н, не допускають приму-совоњ прац≥ в будь-¤к≥й форм≥, за вин¤тком випадк≥в, передбачених законодавством крањни. «а цих умов по-новому постаЇ проблема повноњ зайн¤тост≥ та њњ ефективност≥.
ѕовна зайн¤т≥сть Ї важливим фактором соц≥ального захисту населенн¤ в трудов≥й сфер≥. ќднак њњ не сл≥д розум≥ти ¤к обов'¤зко-ву суц≥льну зайн¤т≥сть у сусп≥льному виробництв≥. ѕовна зайн¤-т≥сть означаЇ використанн¤ вс≥х придатних дл¤ цього ресурс≥в ≥ характеризуЇтьс¤ достатн≥стю робочих м≥сць дл¤ тих, хто потребуЇ оплачуваноњ роботи, тобто маЇ бути забезпечена зайн¤т≥сть ус≥х, хто бажаЇ ≥ здатний працювати. ѕовна зайн¤т≥сть Ї не т≥льки со-ц≥альною гарант≥Їю, а й основою високоефективного використанн¤ трудового потенц≥алу сусп≥льства. –азом з тим сама по соб≥ вона не Ї св≥дченн¤м р≥вн¤ орган≥зац≥њ зайн¤тост≥, доц≥льност≥ та розумност≥ њњ параметр≥в. —л≥д мати на уваз≥ ступ≥нь рац≥ональност≥ зайн¤тост≥, на ¤кий впливають техн≥чн≥, соц≥альн≥ та економ≥чн≥ фактори.
–ац≥ональн≥сть зайн¤тост≥ визначають сусп≥льне корисний ха-рактер трудовоњ д≥¤льност≥; оптимальна структура народного госпо-дарства, що забезпечуЇ розпод≥л сусп≥льноњ прац≥ зг≥дно з ≥снуючими ≥ндив≥дуальними та сусп≥льними потребами та р≥внем розвитку про-дуктивних сил; профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йна структура сукупного прац≥вника, зумовлена типом сусп≥льного под≥лу прац≥, й адекватна њй система робочих м≥сць. “обто важливою умовою, що забезпечуЇ рац≥ональн≥сть зайн¤тост≥, Ї к≥льк≥сна ≥ ¤к≥сна в≥дпов≥дн≥сть роботи ≥ роб≥тника, структури робочих м≥сць ≥ трудових ресурс≥в.
ѕовнота ≥ рац≥ональн≥сть у комплекс≥ визначають ефективн≥сть зайн¤тост≥, тобто забезпечуваний нею оптимальний соц≥ально-еко-ном≥чний результат в певний час ≥ за конкретних умов.
—истема показник≥в ефективноњ зайн¤тост≥ населенн¤ включаЇ р≥вень трудовоњ участ≥ населенн¤, що в≥дображаЇ частку працездат-ного населенн¤, залученого в р≥зн≥ форми та види економ≥чноњ д≥-¤льност≥; розпод≥л робочоњ сили за галуз¤ми та сферами господа-рюванн¤; фондо- ≥ енергоозброЇн≥сть роб≥тник≥в; орган≥зац≥ю тру-дового процесу, що визначаЇтьс¤ розстановкою та використанн¤м робочоњ сили безпосередньо на робочих м≥сц¤х.
«айн¤т≥сть населенн¤ реал≥зуЇтьс¤ через конкретн≥ форми вклю-ченн¤ прац≥вника в економ≥чну систему. Ќайпоширен≥шими серед них Ї: наймана прац¤ за трудовою угодою в державному сектор≥, на об'Їктах колективноњ або приватноњ власност≥ без розпор¤джен-н¤ њњ ≥ндив≥дуальною частиною; особиста прац¤ на об'Їктах, де ро-б≥тник маЇ свою частку акц≥й, пайовий внесок, тобто Ї сп≥ввласни-ком; особиста прац¤ власника засоб≥в виробництва, коли в≥н Ї ≥ власником, ≥ прац≥вником; робота на орендованих засобах вироб-ництва; робота в сп≥льному п≥дприЇмств≥; надомна прац¤; громад-ська робота тощо.
«береженн¤ роботи не означаЇ збереженн¤ конкретного робо-чого м≥сц¤. Ќаданн¤ роб≥тников≥ тимчасовоњ роботи не обов'¤зково в≥дпов≥даЇ його профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йним зд≥бност¤м.
¬ажливу роль у забезпеченн≥ ¤комога повн≥шоњ зайн¤тост≥ в ”крањн≥ в пер≥од формуванн¤ ринкових в≥дносин може в≥д≥гравати громадська робота, ¤ка орган≥зуЇтьс¤ з метою розв'¤занн¤ особли-во гострих м≥сцевих проблем. ÷е зручний спос≥б зайн¤тт¤ тих, хто вив≥льн¤Їтьс¤ з галузей господарства внасл≥док тимчасових еконо-м≥чних труднощ≥в, розриву догов≥рних зв'¤зк≥в тощо.
ѕерех≥д до ринкових в≥дносин в ”крањн≥ потребуЇ новоњ кон-цепц≥њ зайн¤тост≥ та ефективного в≥дтворенн¤ трудового потенц≥а-лу в кожному рег≥он≥, ор≥Їнтац≥њ не на "усереднену" людину, а на конкретн≥ соц≥альн≥ та демограф≥чн≥ прошарки населенн¤.
–ег≥ональн≥ особливост≥ зайн¤тост≥ визначаютьс¤ системою по-казник≥в, основними серед ¤ких Ї:
частка трудоактивного населенн¤ (в к≥льк≥сн≥й ≥ ¤к≥сн≥й оц≥нц≥) в структур≥ населенн¤ рег≥ону;
рег≥ональний р≥вень безроб≥тних;
виробництво ¬Ќѕ на одного працюючого в рег≥он≥;
р≥вень зароб≥тноњ плати, сукупного доходу на одного зайн¤того в рег≥он≥;
показники м≥грац≥йних процес≥в (м≥сто - село; м≥ж рег≥онами; в середин≥ галузей ≥ сфер зайн¤тост≥ рег≥ону).
 онвенц≥¤ ћ≥жнародноњ орган≥зац≥њ прац≥ (1988 р.) про спри¤нн¤ зайн¤тост≥ й захисту в≥д безроб≥тт¤ передбачаЇ, що держави, ¤к≥ до нењ приЇдналис¤, вс≥ма в≥дпов≥дними засобами зд≥йснюватимуть по-л≥тику спри¤нн¤ повн≥й, продуктивн≥й ≥ в≥льно обран≥й зайн¤тост≥.
«айн¤т≥сть населенн¤ ”крањни маЇ забезпечуватис¤ шл¤хом про-веденн¤ активноњ соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики, спр¤мованоњ на задоволенн¤ потреб у добров≥льному вибор≥ виду д≥¤льност≥, стиму-люванн¤ створенн¤ нових робочих м≥сць ≥ розвитку п≥дприЇмництва.
« метою забезпеченн¤ зайн¤тост≥ населенн¤ в ”крањн≥ передба-чено комплекс заход≥в, серед ¤ких найважлив≥ш≥ так≥:
≥нвестиц≥йн≥ та податков≥ заходи, спр¤мован≥ на рац≥ональне розм≥щенн¤ продуктивних сил, п≥двищенн¤ моб≥льност≥ трудових ресурс≥в, заохоченн¤ п≥дприЇмництва, створенн¤ нових технолог≥й, нових малих п≥дприЇмств, застосуванн¤ гнучких режим≥в прац≥ (ско-роченого робочого дн¤, роботи дома та ≥н.), що спри¤ють збере-женню ≥ розвитку системи робочих м≥сць;
забезпеченн¤ прав та ≥нтерес≥в прац≥вник≥в через удосконален-н¤ законодавства про зайн¤т≥сть населенн¤ ≥ працю, створенн¤ спри¤тливих умов на виробництв≥;
проведенн¤ анал≥тичних ≥ наукових досл≥джень економ≥чноњ струк-тури ≥ прогнозуванн¤ зм≥н у ¤кост≥ й розпод≥л≥ робочоњ сили;
регулюванн¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ в частин≥ залу-ченн¤ ≥ використанн¤ ≥ноземноњ робочоњ сили на основ≥ квотуванн¤ й л≥цензуванн¤, а також забезпеченн¤ своњм громад¤нам права пра-цювати за кордоном;
спри¤нн¤ (з боку п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й ус≥х форм власност≥) при потреб≥ створенню додаткових робочих м≥сць, а та-кож пол≥пшенню умов прац≥ в сусп≥льному виробництв≥.
” реал≥зац≥њ цих заход≥в особливе м≥сце належить державним ≥ територ≥альним програмам зайн¤тост≥ населенн¤, державним служ-бам ≥ фонду спри¤нн¤ зайн¤тост≥, в≥дпов≥дним координац≥йним ком≥тетам за участю профсп≥лок, власник≥в п≥дприЇмств.
І 3. –инок робочоњ сили
¬ажливу роль у формуванн≥ структури ≥ зайн¤тост≥ сукупного прац≥вника в≥д≥граЇ ринок робочоњ сили. ¬≥н Ї нев≥д'Їмною складо-вою частиною системи ринкового господарства.
ќсновн≥ напр¤ми економ≥чноњ пол≥тики ”крањни на сучасному етап≥ передбачають формуванн¤ прот¤гом певного в≥дпов≥дного часу загальнодержавного регульованого ефективного ринку прац≥, роз-галуженоњ д≥йовоњ служби зайн¤тост≥.
–инок робочоњ сили - це сусп≥льно-економ≥чна форма руху тру-дових ресурс≥в, особливий, властивий розвинутим товарно-грошо-вим в≥дносинам спос≥б включенн¤ робочоњ сили в економ≥чну сис-тему. ¬ умовах ринковоњ економ≥ки робоча сила виступаЇ ¤к товар ≥ в цьому схожа з ≥ншими товарами, п≥ддаЇтьс¤ економ≥чн≥й оц≥нц≥ й оптим≥зац≥њ. –инок робочоњ сили характеризуЇтьс¤ системою в≥дносин м≥ж продавц¤ми (власниками) робочоњ сили ≥ њњ покупц¤ми та в≥дпов≥дною ≥нфраструктурою.
√оловними суб'Їктами ринку робочоњ сили Ї найманий прац≥в-ник та роботодавець.  ожен з них маЇ свою сусп≥льну форму ≥ розгалужену структуру. —истему суб'Їкт≥в ринку робочоњ сили до-повнюють посередники.
ѕринципи функц≥онуванн¤ ринку робочоњ сили так≥:
кожен ≥ндив≥дуум маЇ право ≥ можлив≥сть в≥льно продавати свою робочу силу на засадах трудового найму за власним вибором ≥ ба-жанн¤м ≥ за ринковою ц≥ною на основ≥ контракту м≥ж роб≥тником ≥ наймачем;
роботодавець (п≥дприЇмець, виробничий колектив, держава тощо) сам вир≥шуЇ, ск≥льки ≥ ¤ких роб≥тник≥в йому наймати;
робоч≥ м≥сц¤ створюютьс¤ ≥ регулюютьс¤ державою не б≥льшою м≥рою, н≥ж ≥ншими роботодавц¤ми.
—истему трудових в≥дносин, що виникають на ринку робочоњ сили, не можна звужувати до в≥дносин куп≥вл≥-продажу робочоњ сили. —утн≥сть ринку робочоњ сили розкривають також спос≥б поЇднанн¤ фактор≥в виробництва, збалансован≥сть трудових ресурс≥в ≥ робо-чих м≥сць, нормальне в≥дтворенн¤ робочоњ сили, регулюванн¤ м≥гра-ц≥йних процес≥в населенн¤, у тому числ≥ й планово орган≥зованих перем≥щень робочоњ сили, плинност≥ кадр≥в, неорган≥зованоњ м≥грац≥њ.
≈лементами ≥нфраструктури ринку Ї: сфера регулюванн¤ заро-б≥тноњ плати (закони, нормативн≥ акти, угоди, колективн≥ договори, арб≥тражн≥ органи) ≥ компенсац≥й (допомоги по безроб≥ттю та ≥н.);
мережа кас ≥ р≥зн≥ фонди; служба зайн¤тост≥ ≥ працевлаштуванн¤;
система профор≥Їнтац≥њ, профес≥йноњ п≥дготовки ≥ перенавчанн¤ тру-дових ресурс≥в; профсп≥лков≥ орган≥зац≥њ та сп≥лки роботодавц≥в тощо.
“≥льки ринок робочоњ сили в змоз≥ визначити д≥йсну ц≥ну зд≥б-ностей роб≥тника, корисний ефект ≥ частку кожного учасника тру-дового процесу. ¬≥н надаЇ економ≥чну свободу людин≥, можлив≥сть вибору не т≥льки сфери працевлаштуванн¤, а й способу житт¤. ѕроте, ¤ким буде цей виб≥р, залежить в≥д багатьох суб'Їктивних ≥ об'Їктивних причин.
¬ажливими функц≥¤ми ринку робочоњ сили Ї: забезпеченн¤ ра-ц≥онал≥зац≥њ виробництва ≥ зайн¤тост≥, регулюванн¤ та рац≥ональне розм≥щенн¤ трудових ресурс≥в; узгодженн¤ економ≥чних ≥нтерес≥в в систем≥ сусп≥льного под≥лу прац≥ тощо.
‘ормуванн¤, функц≥онуванн¤, розвиток ринку робочоњ сили п≥д-пор¤дкован≥ загальним законам ≥ тенденц≥¤м розвитку ринковоњ економ≥ки.
’арактер товару робоча сила зумовлюЇ взаЇмозв'¤зок еконо-м≥чних, соц≥альних, пол≥тичних, природно-демограф≥чних, мораль-
но-етичних, психолог≥чних фактор≥в ≥ процес≥в, що впливають на динам≥ку ринку робочоњ сили.
—еред особливостей функц≥онуванн¤ товару робоча сила ¤к б≥о-соц≥альноњ сутност≥ сл≥д вид≥лити:
гнучк≥сть, м≥нлив≥сть, адаптивн≥сть (через св≥дом≥сть ≥ анал≥з) до при-родного навколишнього середовища, здатн≥сть на д≥ю та протид≥ю;
робоча сила - активна сила, суб'Їкт ≥ об'Їкт в≥дтворювального процесу, елемент продуктивних сил ≥ нос≥й економ≥чних в≥дносин, реал≥затор економ≥чних ≥нтерес≥в ≥ потреб;
здатн≥сть самореал≥зовуватись, самопродаватись;
здатн≥сть створенн¤ додаткових вартостей, а не просто перенос частини своЇњ вартост≥;
нос≥й робочоњ сили Ї одночасно ≥ споживачем благ;
товар робоча сила не можна навантажити ≥ свав≥льно перем≥сти-ти з одного географ≥чного пункту, рег≥ону в ≥нший;
з часом в процес≥ споживанн¤ товару робоча сила до певноњ меж≥ в≥дбуваЇтьс¤ нарощуванн¤ його ¤костей ¤к споживноњ вартост≥;
сусп≥льство не може повн≥стю контролювати процес в≥дтворен-н¤ робочоњ сили. ¬иробником своњх ¤костей Ї насамперед сам нос≥й робочоњ сили, а також держава, колектив та ≥нш≥ соц≥уми навко-лишнього середовища;
процес ц≥ноутворенн¤, показники еластичност≥ попиту ≥ пропо-зиц≥њ товару робоча сила мають суттЇв≥ в≥дм≥нност≥; продаж робочоњ сили не можна в≥дкласти, оч≥куючи на спри¤тлив≥шу економ≥чну кон'юнктуру, бо саме це дл¤ б≥льшост≥ населенн¤ Ї Їдиним джере-лом забезпеченн¤ свого ≥снуванн¤;
так≥ ¤вища, ¤к запас, резерв, що Ї об'Їктивно необх≥дними дл¤ забезпеченн¤ безперервност≥ процесу виробництва, щодо робочоњ сили завжди означають втрати. «бережен≥ та невикористан≥ тру-дов≥ ресурси Ї загубленими дл¤ сусп≥льства, оск≥льки њх уже не-можливо повернути у виробництво.
–озвинута ринкова економ≥ка надаЇ можлив≥сть вибору р≥зних способ≥в включенн¤ людини в процес господарюванн¤. ¬ сучасних умовах функц≥онуванн¤ сукупного роб≥тника ринок робить акту-альним ¤к соц≥альне партнерство, так ≥ ч≥ткий розпод≥л у сфер≥ зайн¤тост≥ прав ≥ в≥дпов≥дальност≥ вс≥х соц≥альних суб'Їкт≥в - сус-п≥льства (в особ≥ держави та њњ орган≥в), виробничих колектив≥в, особистост≥ (в особ≥ прац≥вника ≥ власника).
“рудов≥ в≥дносини пост≥йно ускладнюютьс¤. ¬≥дбуваЇтьс¤ транс-формац≥¤ в≥дносин, заснованих на протиставленн≥ роботодавц¤ та найманого роб≥тника, на в≥докремленн≥ виконавськоњ прац≥ в≥д управл≥нськоњ, у в≥дносини, що грунтуютьс¤ на сп≥льному прийн¤тт≥ в≥дпов≥дальност≥ за розвиток справ на п≥дприЇмств≥, партнерств≥, конструктивному сп≥вроб≥тництв≥.
ќсоблив≥сть розвитку ринку робочоњ сили в сучасних умоваа пол¤гаЇ у суперечлив≥й взаЇмод≥њ процес≥в його регулюванн¤ тс дерегулюванн¤. —уб'Їктами регулюванн¤ Ї профсп≥лки, об'Їднанн¤ п≥дприЇмц≥в, держава.  лючова проблема регулюванн¤ зайн¤тост≥ - дос¤гненн¤ оптимального поЇднанн¤ високоњ ефективност≥ прац≥ та над≥йних соц≥альних гарант≥й на випадок безроб≥тт¤. ”мо-вою ефективного регулюванн¤ ринку робочоњ сили Ї орган≥зац≥¤ оперативного вивченн¤ й анал≥зу кон'юнктури попиту на робочу силу та пропозиц≥њ робочих м≥сць з боку роботодавц¤, а також ор≥Їн-тац≥¤ сукупного роб≥тника при вибор≥ сфери зайн¤тост≥ та м≥сц¤ роботи. ¬ажливим ≥нструментом тут Ї колективна тарифна угода, що визначаЇ розм≥р зароб≥тноњ плати, тривал≥сть робочого часу, в≥дпустки, пор¤док найму та зв≥льненн¤, форми компенсуванн¤ ризику, систему соц≥альних виплат тощо.
ќдним з елемент≥в, що стаб≥л≥зують становище найманого пра-ц≥вника на ринку робочоњ сили, Ї система державного пенс≥йного та соц≥ального забезпеченн¤.
ќстанн≥м часом у розвинутих крањнах все активн≥ше ви¤вл¤ють-с¤ тенденц≥њ дерегулюванн¤ ринку робочоњ сили. ќб'Їктивною осно-вою цього ¤вища Ї нов≥ про¤ви науково-техн≥чного прогресу, ≥нди-в≥дуал≥зац≥¤ трудового процесу, диференц≥ац≥¤ груп працюючих.
ƒерегулюванн¤ ринку в≥дбуваЇтьс¤ через перех≥д в≥д трудового законодавства до ≥ндив≥дуальних трудових угод, в≥д галузевоњ ко-лективноњ угоди до укладанн¤ угоди на п≥дприЇмств≥, контрактноњ системи; застосуванн¤ неповного робочого тижн¤ (дн¤) або тимча-совоњ роботи; дробленн¤ тариф≥в; скороченн¤ загального обс¤гу прав прац≥вник≥в; перетворенн¤ колективноњ угоди про найм робочоњ сили на так звану в≥дкриту угоду, ¤ка за певних обставин створюЇ окре-мим прац≥вникам менш спри¤тлив≥ умови.
«агальну модель функц≥онуванн¤ ринку робочоњ сили подано на рис. 33.
ѕропозиц≥¤ робочоњ сили характеризуЇтьс¤ чисельн≥стю ос≥б, ¤к≥ потребують працевлаштуванн¤, ≥ визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю годин ро-бочого часу, ¤ку погоджуютьс¤ надати нос≥њ робочоњ сили за умов певного р≥вн¤ оплати прац≥. ¬она складаЇтьс¤ за рахунок трьох основних джерел: соц≥ально-демограф≥чного (випускники р≥зних нав-чальних заклад≥в, ¤к≥ розпочинають трудову д≥¤льн≥сть), соц≥ально-го (т≥, хто не працював ран≥ше, або т≥, хто займавс¤ домашн≥м гос-подарстом) ≥ економ≥чного (вив≥льнюван≥ з р≥зних галузей нац≥о-нальноњ економ≥ки). ¬ив≥льненн¤ з виробничих галузей в≥дбуваЇть-с¤ через зд≥йсненн¤ заход≥в щодо роздержавленн¤ ≥ приватизац≥њ господарських об'Їкт≥в, л≥кв≥дац≥ю збиткових робочих м≥сць, закрит-т¤ п≥дприЇмств у зв'¤зку з реконструкц≥Їю, розукрупненн¤м ≥ пе-репроф≥люванн¤м, розривом догов≥рних зв'¤зк≥в, нестачею валю-
рис.33
ти, сировини тощо. —п≥вв≥дношенн¤ цих фактор≥в Ї р≥зним у час≥ ≥ простор≥.
ѕропозиц≥¤ робочоњ сили визначаЇтьс¤ р≥внем зароб≥тноњ плати, податковою системою, культурою ≥ рел≥г≥Їю, авторитетом профсп≥-лок тощо. ћасштаби ≥ склад сукупноњ робочоњ сили в умовах конку-ренц≥њ м≥ж тими, хто шукаЇ роботу, пост≥йно зм≥нюютьс¤. –озши-ренн¤ функц≥й роб≥тник≥в, њх ротац≥¤ та взаЇмозам≥на св≥дчать про флексиб≥л≥зац≥ю ринку робочоњ сили, тобто п≥двищенн¤ його гнуч-кост≥.
‘лексиб≥л≥зац≥¤ ви¤вл¤Ї потребу кап≥талу у вар≥юванн≥ обс¤гу ≥ умов використанн¤ робочоњ сили. ÷е пов'¤зано ¤к з необх≥дн≥стю швидкоњ переп≥дготовки роб≥тник≥в, так ≥ з на¤вн≥стю у них широ-кого спектра профес≥йних навичок. ‘лексиб≥л≥зац≥¤ робочого часу означаЇ л≥кв≥дац≥ю його регул¤рного, твердо встановленого обс¤гу.
“ехнолог≥чна революц≥¤ зробила техн≥чно можливим гнучке ви-користанн¤ робочоњ сили у вс≥х ланках виробничого процесу. —ис-тема "машина - людина" стаЇ менш жорсткою ¤к у простор≥, так ≥ в час≥.
Ќа р≥вень ≥ структуру пропозиц≥њ прац≥ впливають розм≥ри допо-моги по безроб≥ттю та ≥нш≥ фактори, ¤к≥ важко перел≥чити. ѕропо-зиц≥¤ товару робоча сила маЇ дискретний характер, зумовлений тим, що нос≥Їм його споживчих властивостей Ї ≥ндив≥дуум. ÷е пев-ною м≥рою позначаЇтьс¤ на тенденц≥¤х функц≥онуванн¤ ринку ро-бочоњ сили взагал≥.
ѕопит на робочу силу - це платоспроможна потреба робото-давц≥в щодо трудових послуг прац≥вник≥в певних профес≥й ≥ квал≥-ф≥кац≥њ. ѕопит на робочу силу кр≥м потреб п≥дприЇмц≥в визначають сукупний попит в економ≥ц≥, техн≥чна оснащен≥сть виробництва.
рис.34
¬итрати на зароб≥тну плату найманих людей в≥д≥грають б≥льш важ-ливу роль пор≥вн¤но з витратами на придбанн¤ устаткуванн¤.
” ситуац≥њ, коли пропозиц≥¤ робочоњ сили перевищуЇ попит на нењ, з'¤вл¤Їтьс¤ надлишок робочоњ сили, тобто безроб≥тт¤.
—итуац≥¤, коли попит на робочу силу б≥льший за њњ пропозиц≥ю, означаЇ нестачу, деф≥цит робочоњ сили з ус≥ма насл≥дками його.
–≥зниц¤ у сп≥вв≥дношенн≥ попиту ≥ пропозиц≥њ за профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йними, галузевими ≥ статевов≥ковими групами зумовила под≥л ринку робочоњ сили на р¤д сегмент≥в, що в≥др≥зн¤ютьс¤ пере-дус≥м ступенем забезпеченост≥ робочими м≥сц¤ми та њх над≥йн≥стю (рис. 34).
—кладаютьс¤ два ринки. ѕерший - ринок складноњ, квал≥ф≥ко-ваноњ робочоњ сили, що забезпечуЇ повну зайн¤т≥сть. ќсновна частка на ньому належить представникам нових спец≥альностей ≥ галузей високоњ технолог≥њ. ÷¤ робоча сила потребуЇ великих кап≥таловкла-день, характеризуЇтьс¤ функц≥ональною гнучк≥стю, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥дносно високим ступенем захищеност≥.
ƒругий ринок робочоњ сили представлений в основному роб≥тни-ками ≥ службовц¤ми середньоњ та низькоњ квал≥ф≥кац≥њ, прац≥вника-ми галузей, що зазнали структурноњ перебудови, частково зайн¤ти-
ми, тимчасовими прац≥вниками, надомниками, безроб≥тними. Ќа цьому ринку гнучк≥сть дос¤гаЇтьс¤ переважно за рахунок к≥льк≥сних коливань, що зумовлюють нест≥йку зайн¤т≥сть. «г≥дно з оц≥нками ћ≥жнародноњ орган≥зац≥њ прац≥, у промислове розвинених крањнах у 80-≥ роки частково зайн¤тих було в середньому 50 млн чол. на р≥к, що на 30 в≥дсотк≥в б≥льше, н≥ж у попередньому дес¤тил≥тт≥. ÷¤ нега-тивна тенденц≥¤ характерна ≥ дл¤ сучасного стану економ≥чного роз-витку.
ѕроцес сегментац≥њ робочоњ сили може тривати, його меж≥ ≥ внут-р≥шн≥й зм≥ст теж можуть зазнавати зм≥н.
–инок робочоњ сили ≥снуЇ не одне стол≥тт¤. —уть його залиши-лась та сама, однак форми, ≥нституц≥ональн≥ меж≥, механ≥зми, за допомогою ¤ких в≥н функц≥онуЇ, зазнали серйозних зм≥н, зумовле-них науково-техн≥чним розвитком, новими можливост¤ми конкрет-ноњ держави, п≥дприЇмц≥в ≥ самих труд≥вник≥в у формуванн≥ людськоњ особистост≥.
—еред сучасних тенденц≥й формуванн¤ ринку робочоњ сили в крањнах з розвинутою ринковою економ≥кою кр≥м названих сл≥д назвати: посиленн¤ й ускладненн¤ конкуренц≥њ ¤к серед прац≥вни-к≥в (за робоч≥ м≥сц¤ з високою оплатою, додатковими соц≥альними гарант≥¤ми, перспективою просуванн¤ по служб≥), так ≥ серед робо-тодавц≥в (за найб≥льш ц≥нн≥ кадри); зростаючий вплив безпосередньо на нього з боку п≥дприЇмництва, малого та середнього б≥знесу; зб≥ль-шенн¤ частки (до 1 /«) висококвал≥ф≥кованих кадр≥в у структур≥ тру-дових ресурс≥в, тривалост≥ загальноосв≥тньоњ п≥дготовки; упов≥ль-ненн¤ припливу працездатного населенн¤, його стар≥нн¤; усклад-ненн¤ форм трудовоњ д≥¤льност≥ та трудових в≥дносин; посиленн¤ впливу комплексних (на в≥дм≥ну в≥д вузькоеконом≥чних) фактор≥в на ринок робочоњ сили; формуванн¤ ринк≥в робочоњ сили всередин≥ ф≥рм, що супроводжуЇтьс¤ зменшенн¤м дискрим≥нац≥њ за статево-в≥ковими або нац≥ональними ознаками з одночасним посиленн¤м диференц≥ац≥њ, розшаруванн¤м працюючих залежно в≥д рол≥ в роз-витку орган≥зац≥њ, включенн¤ у процес нововведень тощо.
”складнюЇтьс¤ структура традиц≥йного робочого класу. —ьогодн≥ серед його елемент≥в вид≥л¤ють: неквал≥ф≥кованих роб≥тник≥в ≥ люм-пенськ≥ прошарки; традиц≥йний промисловий пролетар≥ат; роб≥т-ник≥в технолог≥чно передових галузей матер≥ального виробництва ≥ "аристократ≥ю" воЇнно-промислового комплексу; роб≥тник≥в ≥нфор-мац≥йного сектора економ≥ки - "нову робочу аристократ≥ю".
–озвиток сучасноњ технолог≥чноњ революц≥њ, соц≥ал≥зац≥¤ вироб-ничих процес≥в, перетворенн¤ ≥нформац≥њ в дом≥нуючий об'Їкт влас-ност≥, основний ресурс виробництва, що вт≥люЇ в соб≥ переважно витрати ≥нтелектуальноњ робочоњ сили, прив≥в до по¤ви ≥ поширен-н¤ серед зах≥дних досл≥дник≥в ≥нформац≥йноњ теор≥њ вартост≥.
Ќа сьогодн≥ в —Ўј, наприклад, на ≥нформативний сектор еко-ном≥ки працюють 55 в≥дсотк≥в ус≥х зайн¤тих. √оловним джерелом вартост≥ стають не психоф≥зичн≥ зусилл¤ роб≥тника, а насамперед його ≥нтелектуальний потенц≥ал, знанн¤ ≥ досв≥д людини.
≤нформац≥йна теор≥¤ вартост≥ в≥дбиваЇ глибинн≥ процеси в струк-тур≥ сусп≥льноњ прац≥, њњ дом≥нуючим типом стаЇ не структурно роз-членований, а ц≥л≥сний, озброЇний ≥нтелектуально-науковими знан-н¤ми творчий прац≥вник. ÷е приводить до розвитку тенденц≥й по-доланн¤ товарност≥ робочоњ сили. «бер≥гаючи форму товару, робо-ча сила одночасно набуваЇ нетоварного вираженн¤ за сутн≥сними характеристиками, що визначаЇтьс¤ поступовим подоланн¤м в≥д-чуженн¤ в≥д роб≥тника його ≥ндив≥дуальноњ власност≥ на особисту робочу силу, в≥дчуженн¤ в≥д нього додаткового продукту, в≥дчуженн¤ самого роб≥тника в≥д участ≥ в систем≥ управл≥нн¤.
÷е суперечливий, неоднозначний ≥ довготривалий процес. «бе-р≥гаЇтьс¤ юридична форма акта найму роб≥тника на роботу. ѕроте певн≥ ознаки куп≥вл≥-продажу робочоњ сили внасл≥док трансфор-мац≥њ в≥дносин в≥дчуженн¤ можугь втрачатис¤.
Ќа початку 90-х рок≥в у япон≥њ до формально-юридичних влас-ник≥в належало до 90 в≥дсотк≥в населенн¤, —Ўј - 2/3, у ¬елико-британ≥њ 24 в≥дсотки населенн¤ волод≥ють акц≥¤ми тощо. ÷е св≥д-чить про те, що усусп≥льненн¤ кап≥талу на основ≥ його персон≥-ф≥кац≥њ зам≥нюЇтьс¤ усусп≥льненн¤м на основ≥ деперсон≥ф≥кац≥њ ка-п≥талу.
‘ормуванн¤ ринку робочоњ сили в ”крањн≥ в умовах переходу до ринковоњ економ≥ки в≥дображаЇ загальносв≥тов≥ тенденц≥њ розвитку цього процесу. ќсобливост≥ соц≥ально-економ≥чноњ та пол≥тичноњ си-туац≥њ в крањнах, що утворилис¤ в межах колишнього —–—–, позна-чаютьс¤ на стан≥ сукупного роб≥тника. ”складнюють ситуац≥ю на ринку робочоњ сили аномальний сплеск м≥грац≥йних процес≥в ¤к насл≥док загостренн¤ м≥жнац≥ональних в≥дносин; конверс≥¤, скоро-ченн¤ арм≥њ, передислокац≥¤ в≥йськових частин; евакуац≥¤ та пере-селенн¤ людей з територ≥й, що постраждали внасл≥док авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈—; зупинка п≥дприЇмств через порушенн¤ еко-ном≥чних зв'¤зк≥в ≥ перебоњ у постачанн≥ сировини, енерг≥њ, ком-плектуючих частин; необх≥дн≥сть зд≥йсненн¤ широкоњ програми при-ватизац≥њ та роздержавленн¤ економ≥ки за короткий час.
І 4. ћакроеконом≥чна нестаб≥льн≥сть ≥ безроб≥тт¤
¬трата моб≥льност≥, динам≥чност≥ та гнучкост≥ економ≥чноњ сис-теми, нездатн≥сть своЇчасно ≥ повною м≥рою пристосуватись до зм≥н внутр≥шн≥х умов њњ функц≥онуванн¤, навколишнього середовища означаЇ макроеконом≥чну нестаб≥льн≥сть.
ѕорушенн¤ макроеконом≥чноњ р≥вноваги, основою ¤коњ Ї вр≥в-новажена взаЇмод≥¤ сукупного попиту ≥ сукупноњ пропозиц≥њ, при-зводить до дестаб≥л≥зац≥њ економ≥чноњ системи, руйнац≥њ господар-ських зв'¤зк≥в, соц≥ально-економ≥чних потр¤с≥нь.
¬ажливими про¤вами макроеконом≥чноњ нестаб≥льност≥, найгос-тр≥шим соц≥альним лихом сучасноњ економ≥ки Ї високий р≥вень без-роб≥тт¤ ≥ висок≥ темпи ≥нфл¤ц≥њ.
ƒе¤к≥ зах≥дн≥ анал≥тики дл¤ оц≥нки стану економ≥ки або усп≥ш-ност≥ економ≥чноњ пол≥тики використовують так званий "≥ндекс зли-денност≥", що ¤вл¤Ї собою суму р≥вн≥в безроб≥тт¤ ≥ ≥нфл¤ц≥њ. “ому невипадково, що значн≥ зусилл¤ вчених-теоретик≥в, практик≥в гос-подарюванн¤, пол≥тик≥в та ур¤довц≥в спр¤мован≥ на подоланн¤ не-гативних соц≥ально-економ≥чних насл≥дк≥в безроб≥тт¤ ≥ ≥нфл¤ц≥њ, знаходженн¤ ≥ запровадженн¤ метод≥в регулюванн¤ економ≥ки, спр¤мованих на п≥двищенн¤ зайн¤тост≥ ≥ стаб≥л≥зац≥ю ц≥н.
–озгл¤немо суть, форми, про¤ви, основн≥ чинники та важел≥ регулюванн¤ р≥вн≥в безроб≥тт¤ та ≥нфл¤ц≥њ, а також принципи та тенденц≥њ взаЇмод≥њ цих складних соц≥ально-економ≥чних ¤вищ.
ќсобливе м≥сце в систем≥ функц≥онуванн¤ сукупного прац≥вни-ка займаЇ безроб≥тт¤. Ѕагато представник≥в р≥зних напр¤м≥в еконо-м≥чноњ думки вважають безроб≥тт¤ центральною проблемою сучас-ного сусп≥льства. ¬оно Ї нев≥д'Їмним атрибутом ринковоњ економ≥-ки. Ќа сьогодн≥, за даними 00Ќ, близько 800 млн чол., тобто прак-тично кожний трет≥й працездатний у св≥т≥, не маЇ роботи взагал≥ або маЇ випадковий чи сезонний зароб≥ток. „им нижчий р≥вень соц≥ально-економ≥чного розвитку крањни, тим вищий р≥вень безро-б≥тт¤, ≥ навпаки. Ќа територ≥њ колишнього —–—– безроб≥тт¤ було приховане (або внутр≥шньозаводське).
ѕриховане безроб≥тт¤ маЇ м≥сце, ¤кщо к≥льк≥сть прац≥вник≥в на виробничих д≥льниц¤х перевищуЇ об'Їктивно потр≥бну. Ќасл≥дка-ми його Ї депрофес≥онал≥зац≥¤, низька ¤к≥сть продукц≥њ, пад≥нн¤ дисципл≥ни прац≥, зр≥вн¤л≥вка в оплат≥ прац≥, зниженн¤ реальноњ зароб≥тноњ плати. —еред поширених форм прихованого безроб≥т-т¤ - вимушен≥ виробнич≥ простоњ з технолог≥чних причин, прогули ≥ простоњ, пов'¤зан≥ з недобросов≥сним в≥дношенн¤м роб≥тник≥в до прац≥.
ƒл¤ сусп≥льства небезпечним Ї не саме безроб≥тт¤, а в≥дсутн≥сть механ≥зму його регулюванн¤, над≥йного захисту безроб≥тних.
«агроза безроб≥тт¤ в умовах ”крањни пов'¤зана не з кризою над-виробництва, вичерпанн¤м м≥сткост≥ ринку, ¤к у зах≥дному св≥т≥, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгоджен≥стю процес≥в вив≥льненн¤, перерозпод≥лу та працевлаштуванн¤ роб≥тник≥в, тоб-то з глибокими деформац≥¤ми, що мали м≥сце в попередн≥й еконо-м≥чн≥й систем≥, та наступною економ≥чною пол≥тикою.

рис.35
«ах≥дн≥ економ≥чн≥ школи дотримуютьс¤ р≥зних погл¤д≥в на суть та причини безроб≥тт¤. “ак, класичний анал≥з не вбачаЇ у безро-б≥тт≥ серйозноњ економ≥чноњ проблеми, оск≥льки причиною його вва-жаЇ надто високу зароб≥тну плату, а в умовах в≥льного ринку такий стан довго збер≥гатис¤ не може. ƒ≥йовим заходом проти безроб≥т-т¤ вважаЇтьс¤ зниженн¤ зароб≥тноњ плати до р≥вн¤ економ≥чноњ р≥в-новаги.
 ейнс≥анський п≥дх≥д до розум≥нн¤ проблеми вбачаЇ причини безроб≥тт¤ у недостатньому сукупному сусп≥льному попит≥. ƒержа-ва, п≥двищуючи доходи або знижуючи податки, може зб≥льшити в економ≥ц≥ сукупний попит, що зумовить зростанн¤ попиту на ро-бочу силу, а це, в свою чергу, знизить р≥вень безроб≥тт¤.
—утн≥сть ≥ншого по¤сненн¤ причин безроб≥тт¤ випливаЇ з того, що безроб≥тт¤ вважають насл≥дком деформац≥њ та негнучкост≥ рин-ку прац≥. ¬ цьому випадку важливими заходами щодо подоланн¤ безроб≥тт¤ Ї створенн¤ гнучк≥шоњ структури зароб≥тноњ плати, про-веденн¤ на ринку робочоњ сили стимулюючоњ пол≥тики, ¤ка за до-помогою б≥рж прац≥, переквал≥ф≥кац≥њ тощо з'ЇднаЇ безроб≥тного з в≥льним робочим м≥сцем.
–≥вень ≥ структуру безроб≥тт¤ визначаЇ сукупн≥сть техн≥ко-тех-нолог≥чних, орган≥зац≥йно-виробничих, соц≥ально-економ≥чних та ≥нших фактор≥в.  лючовою проблемою регулюванн¤ зайн¤тост≥ Ї дос¤гненн¤ оптимального поЇднанн¤ високоњ ефективност≥ прац≥ та над≥йних соц≥альних гарант≥й в умовах безроб≥тт¤,
—л≥д розр≥зн¤ти незайн¤те ≥ безроб≥тне населенн¤. ќсновн≥ по-токи на ринку робочоњ сили, ¤к≥ формуютьс¤ з тих, хто не належить до складу робочоњ сили /; належить до складу робочоњ сили 2; в≥дмо-вивс¤ в≥д пошук≥в роботи 3; зазнав невдач≥ в пошуках роботи 4;
втратив роботу 5; шукав ≥ знайшов њњ б; зак≥нчив працювати (пен-с≥онери, ≥нвал≥ди) 7; отримав роботу 8; показано на рис. 35.
Ѕезроб≥тними вважаютьс¤ працездатн≥ громад¤ни працездатно-го в≥ку, ¤к≥ з незалежних в≥д них причин не мають п≥дход¤щоњ ро-боти, зароб≥тку (трудового доходу), зареЇстрован≥ у державн≥й служб≥ зайн¤тост≥ та отримують в≥дпов≥дну грошову допомогу, д≥йсно шу-кають роботу та здатн≥ приступити до нењ.
ѕ≥дход¤щою вважаЇтьс¤ робота, ¤ка в≥дпов≥даЇ осв≥т≥, профес≥њ (спец≥альност≥), квал≥ф≥кац≥њ прац≥вника ≥ надаЇтьс¤ в т≥й сам≥й м≥с-цевост≥, де в≥н мешкаЇ. «ароб≥тна плата й ≥нш≥ умови прац≥ повинн≥ в≥дпов≥дати середньому р≥вню за даною профес≥Їю. ” раз≥ немож-ливост≥ надати таку роботу безроб≥тному служба зайн¤тост≥ може запропонувати йому пройти профес≥йну переп≥дготовку або п≥дви-щити квал≥ф≥кац≥ю з урахуванн¤м його зд≥бностей, колишнього досв≥ду ≥ доступних дл¤ нього засоб≥в навчанн¤.
Ѕезроб≥тт¤ характеризуЇтьс¤ двома основними показниками:
р≥внем ≥ тривал≥стю.
–≥вень безроб≥тт¤ обчислюЇтьс¤ ¤к частка оф≥ц≥йно зареЇстро-ваних повн≥стю безроб≥тних в≥д к≥лькост≥ самост≥йного працездат-ного населенн¤ (такого, що живе переважно на доходи в≥д своЇњ прац≥):

ф.49
–≥вень безроб≥тт¤ характеризуЇтьс¤ незадоволеним попитом на робоч≥ м≥сц¤. ѕроте в≥н не даЇ повного у¤вленн¤ про ситуац≥ю у сфер≥ зайн¤тост≥. Ќедол≥ками цього показника Ї те, що часткова зайн¤т≥сть, а також не включенн¤ до нього тих, хто втратив над≥ю на отриманн¤ роботи, занижуЇ оф≥ц≥йний р≥вень безроб≥тт¤. ѕри-ховуванн¤ ≥нформац≥њ про зайн¤т≥сть, наприклад у т≥ньов≥й еконо-м≥ц≥, завищуЇ показник безроб≥тт¤. “ому дл¤ його оц≥нки треба знати не т≥льки к≥льк≥сть людей, позбавлених роботи, а й те, прот¤-гом ¤кого часу вони перебувають у такому стан≥, тобто тривал≥сть безроб≥тт¤.
–≥вень безроб≥тт¤ пр¤мо пропорц≥йний р≥вню зв≥льненн¤ (по-казнику частки зайн¤тих, ¤к≥ щом≥с¤чно втрачають роботу) ≥ обер-нено пропорц≥йний р≥вню працевлаштуванн¤ (показнику частки безроб≥тних, ¤к≥ щом≥с¤чно знаход¤ть роботу).
–озр≥зн¤ють природне ≥ вимушене безроб≥тт¤. ѕриродне безро-б≥тт¤ Ї добров≥льним ≥ фрикц≥йним.
ƒобров≥льне безроб≥тт¤ виникаЇ внасл≥док того, що роб≥тники не хочуть працювати за пропоновану њм зароб≥тну плату, але стали б до роботи, ¤кби вона була вищою.
‘рикц≥йне безроб≥тт¤ пов'¤зане з пост≥йним рухом населенн¤ з одного рег≥ону в ≥нший, з≥ зм≥ною профес≥й. ƒл¤ нього характер-ний стан пошуку або чеканн¤ роботи в недалекому майбутньому.
—вобода вибору виду ≥ м≥сц¤ д≥¤льност≥ Ї об'Їктивною передумо-вою фрикц≥йного безроб≥тт¤. ўоб запоб≥гти цьому, ринок робочоњ сили повинен своЇчасно забезпечувати продаж ≥ куп≥влю робочоњ сили.
–ух кадр≥в - неодм≥нна умова сучасного виробництва. ѕрац≥в-ники можуть на де¤кий час в≥двол≥катись в≥д безпосередньоњ участ≥ у виробничому процес≥ (пошук нового м≥сц¤ роботи, пов'¤зан≥ з цим просторов≥ перем≥щенн¤, час на навчанн¤ ≥ переп≥дготовку, народженн¤ ≥ догл¤д за дитиною тощо). “ака незайн¤т≥сть - ц≥л-ком нормальне ¤вище, що супроводжуЇ кадров≥ перем≥щенн¤.-¬аж-ливо лише, щоб це в≥двол≥канн¤ не було надто тривалим ≥ не охоп-лювало б одночасно велик≥ маси людей.
¬имушене безроб≥тт¤ зумовлене перепадами ринковоњ кон'юн-ктури ≥ р≥знитьс¤ своЇю тривал≥стю. ¬оно виникаЇ в умовах не-гнучкоњ ц≥ни робочоњ сили за на¤вност≥ ф≥ксованоњ зароб≥тноњ пла-ти. якщо надто висока з позиц≥й ринковоњ р≥вноваги оплата прац≥ не знижуЇтьс¤, то виникаЇ надлишкова пропозиц≥¤ робочоњ сили. “≥льки частина роб≥тник≥в отримуЇ м≥сце, решта стають вимушено безроб≥тними. якщо людина не може знайти роботу б≥льше року, безроб≥тт¤ вважаЇтьс¤ довгостроковим. ¬оно переходить у так зване заст≥ине безроб≥тт¤, насл≥дком ¤кого Ї втрата трудових на-вичок, а часто й розпад соц≥ально-психолог≥чних основ особис-тост≥.
¬имушене безроб≥тт¤ буваЇ сезонне, технолог≥чне, конверс≥йне. —езонне безроб≥тт¤ виникаЇ внасл≥док сезонност≥ прац≥ в де¤ких галуз¤х (с≥льське господарство, буд≥вництво, туризм тощо). “ехно-лог≥чне безроб≥тт¤ пов'¤зане з л≥кв≥дац≥Їю робочого м≥сц¤ внасл≥-док модерн≥зац≥њ, рац≥онал≥зац≥њ виробництва.  онверс≥йне без-роб≥тт¤ пов'¤зане ≥з скороченн¤м галузей воЇнно-промислового комплексу та перепроф≥люванн¤м.
 онверс≥йне ≥ технолог≥чне безроб≥тт¤ Ї про¤вом структурного безроб≥тт¤, ¤ке охоплюЇ тих прац≥вник≥в, чи¤ квал≥ф≥кац≥¤, навич-ки ≥ вм≥нн¤ не можуть бути використан≥ на нових робочих м≥сц¤х. ѕередумовами структурного безроб≥тт¤ Ї зм≥ни у структур≥ сус-п≥льного попиту на робочу силу внасл≥док науково-техн≥чних, тех-нолог≥чних зрушень ≥ зм≥ни у структур≥ споживчого попиту.
якщо фрикц≥йне безроб≥тт¤ передбачаЇ на¤вн≥сть навичок, ¤к≥ можна продати, то люди, ¤к≥ втратили роботу внасл≥док структур-них зм≥н, не зможуть одержати њњ без попередньоњ переп≥дготовки, додаткового навчанн¤, а то й зм≥ни м≥сц¤ проживанн¤. “ому струк-турне безроб≥тт¤ маЇ б≥льш довгочасний характер, н≥ж фрикц≥йне.
 р≥м фрикц≥йного та структурного безроб≥тт¤ розр≥зн¤ють цик-л≥чне безроб≥тт¤, зумовлене економ≥чною кризою, спадом вироб-ництва.  оли сукупний попит на товари ≥ послуги зменшуЇтьс¤,
зайн¤т≥сть скорочуЇтьс¤, а р≥вень безроб≥тт¤ зростаЇ, тобто цикл≥ч-не безроб≥тт¤ пов'¤зане з деф≥цитом попиту.
Ѕезроб≥тт¤ пов'¤зане не лише з к≥льк≥стю робочих м≥сць, а й з ¤к≥сними параметрами пропорц≥њ "сукупний прац≥вник - система робочих м≥сць". Ќаприклад, структурне безроб≥тт¤ не виключаЇ на¤вност≥ великоњ к≥лькост≥ ваканс≥й. “ак, у —Ўј нав≥ть у найт¤жч≥ часи на 10 млн безроб≥тних завжди було близько 1 млн ваканс≥й, ¤к≥ через в≥дсутн≥сть своњх претендент≥в намагалис¤ заповнити ≥но-земними роб≥тниками ≥ фах≥вц¤ми.
” розвинутих зах≥дних крањнах в середин≥ 90-х рок≥в було близь-ко 35 млн безроб≥тних. ” р≥зних крањнах природним р≥внем безроб≥т-т¤ вважаЇтьс¤ безроб≥тт¤ в≥д 3 до 7 в≥дсотк≥в сукупного прац≥вника,
ѕриродна норма, р≥вень безроб≥тт¤ характеризуЇ найкращий дл¤ економ≥ки резерв робочоњ сили, спроможний швидко зд≥йсню-вати м≥жгалузев≥ та м≥жрег≥ональн≥ перем≥щенн¤ залежно в≥д попи-ту на робочу силу ≥ потреб виробництва.
«ах≥дн≥ економ≥сти вважають, що р≥вень безроб≥тт¤ за умов пов-ноњ зайн¤тост≥ дор≥внюЇ сум≥ р≥вн≥в фрикц≥йного та структурного безроб≥тт¤ при нульовому цикл≥чному безроб≥тт≥.
ѕриродна норма, безроб≥тт¤ в≥дбиваЇ економ≥чну доц≥льн≥сть використанн¤ трудових ресурс≥в, ф≥ксуючи рац≥ональн≥сть наван-таженн¤ виробничих' потужностей. Ќа сучасному етап≥ економ≥ч-ного розвитку цей показник маЇ тенденц≥ю до зростанн¤. ќдн≥Їю з причин п≥двищенн¤ природноњ норми безроб≥тт¤ Ї зм≥ни демогра-ф≥чного складу сукупноњ робочоњ сили. “ак≥ ≥нституц≥ональн≥ зм≥ни (тобто зм≥ни в законах та звича¤х сусп≥льства), ¤к розширенн¤ про-грам компенсац≥њ по безроб≥ттю, п≥двищенн¤ розм≥р≥в ≥ вид≥в допо-моги, спри¤ють п≥двищенню фрикц≥йного, а отже, ≥ загального р≥в-н¤ безроб≥тт¤.
ќсобливост¤ми сучасного безроб≥тт¤ Ї: зростанн¤ його масшта-б≥в; зрушенн¤ у соц≥ально-профес≥йн≥й структур≥ безроб≥тних (без-роб≥тними стають не т≥льки роб≥тники, а й спец≥ал≥сти, управл≥нц≥);
зрушенн¤ у статевов≥ков≥й структур≥ безроб≥тних (серед незайн¤то-го населенн¤ б≥льше ж≥нок, н≥ж чолов≥к≥в, б≥льше молод≥, н≥ж людей зр≥лого в≥ку); п≥двищенн¤ частки вимушеноњ частковоњ зайн¤тост≥ та добров≥льноњ незайн¤тост≥; зб≥льшенн¤ тривалост≥ безроб≥тт¤.
јнал≥зуючи регулюючу роль ≥ вплив безроб≥тт¤ на економ≥чн≥ процеси, гл≥д пам'¤тати, що надм≥рне безроб≥тт¤ призводить до ве-ликих негативних соц≥ально-економ≥чних насл≥дк≥в.
≈коном≥чн≥ втрати в≥д безроб≥тт¤ ¤к насл≥док недовикористанн¤ виробничих ресурс≥в значно перевищують витрати, пов'¤зан≥ з монопол≥змом.  оли люди залишаютьс¤ без роботи, це означаЇ, що виробництво скорочуЇтьс¤, ¤кщо пор≥внювати з можливо повною зайн¤т≥стю.
јмериканський економ≥ст ј. ќукен в≥дкрив емп≥ричний зв'¤зок м≥ж цикл≥чними зм≥нами у ¬Ќѕ ≥ безроб≥тт¤м. ћатематична залеж-н≥сть м≥ж р≥внем безроб≥тт¤ ≥ пад≥нн¤м ¬Ќѕ показуЇ, ¤кщо фактич-ний р≥вень безроб≥тт¤ перевищуЇ природний р≥вень на 1 в≥дсоток, то в≥дставанн¤ обс¤гу ¬Ќѕ щодо потенц≥йно можливого становить 2-2,5 в≥дсотка.
ќднак безроб≥тт¤ - це дещо б≥льше, н≥ж економ≥чне лихо. ¬оно завдаЇ також великих соц≥ально-психолог≥чних збитк≥в.
¬трата роботи ≥стотно знижуЇ життЇвий р≥вень прац≥вника, за-вдаЇ йому морально-психолог≥чноњ травми внасл≥док в≥дчуванн¤ себе зайвою дл¤ сусп≥льства людиною. «ниженн¤ квал≥ф≥кац≥њ, втрата самоповаги, безд≥¤льн≥сть, почутт¤ самотност≥ та непотр≥бност≥ приз-вод¤ть до занепаду моральних основ особистост≥, сусп≥льства, до розпаду с≥м'њ, сусп≥льно-пол≥тичних потр¤с≥нь, пог≥ршенн¤ ф≥зич-ного ≥ психолог≥чного стану людини. Ќе випадково в економ≥чно розвинутих крањнах на подоланн¤ негативних насл≥дк≥в безроб≥тт¤ витрачаЇтьс¤ 3-5 в≥дсотк≥в валового нац≥онального продукту. ќсоб-ливу роль у цьому в≥д≥граЇ держава. ѓњ д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ в двох основних напр¤мах: регулюванн¤ р≥вн¤ й тривалост≥ безроб≥т-т¤ та соц≥альний захист потерп≥лих в≥д безроб≥тт¤.
ќсобливо негативн≥ насл≥дки безроб≥тт¤ в крањнах перех≥дноњ до ринковоњ економ≥ки. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що система матер≥альноњ п≥дтримки тут знаходитьс¤ в стан≥ формуванн¤, а тому недостатньо ефективна; нестача ф≥нансових ресурс≥в не даЇ змогу п≥дтримува-ти допомогу з безроб≥тт¤ на б≥льш-менш придатному р≥вн≥; дл¤ б≥ль-шост≥ населенн¤, ¤ке звикло жити в умовах повноњ зайн¤тост≥, втрата роботи стаЇ соц≥ально-психолог≥чною катастрофою.
ќсновними рекомендац≥¤ми, спр¤мованими на зниженн¤ без-роб≥тт¤, Ї:
макроеконом≥чна пол≥тика, спр¤мована на скороченн¤ бюджет-ного деф≥циту, стримуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ та п≥дтриманн¤ попиту;
удосконаленн¤ системи осв≥ти ≥ п≥дготовки кадр≥в;
л≥кв≥дац≥¤ бар'Їр≥в, що заважають створенню чи розширенню п≥дприЇмств;
удосконаленн¤ системи заход≥в щодо створенн¤ ≥ розповсюджен-н¤ технолог≥њ;
гнучк≥сть в питанн¤х зароб≥тноњ плати;
зм≥ни в законодавств≥, ¤к≥ б не перешкоджали в≥льному найму на роботу;
гнучк≥сть в питанн¤х в≥льного часу;
розробка пол≥тики, спр¤мованоњ на п≥двищенн¤ р≥вн¤ зайн¤тост≥, а не на п≥дтримку безроб≥тг¤;
зм≥ни системи соц≥ального забезпеченн¤ в напр¤м≥ стимулюван-н¤ працевлаштуванн¤.
—истема заход≥в щодо регулюванн¤ безроб≥тт¤ в ”крањн≥ включаЇ:
розвиток розгалуженоњ системи державноњ служби зайн¤тост≥, профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ, п≥дготовки, переп≥дготовки ≥ п≥двищенн¤
квал≥ф≥кац≥њ кадр≥в;
наданн¤ п≥дприЇмц¤м субсид≥й, прем≥й та податкових п≥льг дл¤ найму додатковоњ робочоњ сили або переведенн¤ частини прац≥вни-к≥в на скорочений робочий день;
державну п≥дтримку нетрадиц≥йним сферам зайн¤тост≥;
стимулюванн¤ п≥дприЇмц≥в до навчанн¤, переквал≥ф≥кац≥њ й по-дальшого працевлаштуванн¤ додатковоњ робочоњ сили;
залученн¤ приватного (¤к в≥тчизн¤ного, так й ≥ноземного) кап≥-талу в райони з≥ ст≥йким р≥внем безроб≥тт¤;
регулюванн¤ можливост≥ працевлаштуванн¤ за кордоном, приЇд-нанн¤ ”крањни до м≥жнародного ринку прац≥;
стимулюванн¤ ос≥б, що отримують державну допомогу, до по-шуку робочих м≥сць;
зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ стажист≥в у систем≥ профес≥йноњ осв≥ти;
введенн¤ в д≥ю запас≥в невстановленого устаткуванн¤ та п≥дви-щенн¤ коеф≥ц≥Їнта зм≥нност≥ його в ц≥лому;
заходи щодо квотуванн¤ робочих м≥сць дл¤ представник≥в най-уразлив≥ших груп на ринку прац≥, безв≥дсотков≥ кредити, що на-даютьс¤ безроб≥тним, ¤к≥ започатковують власний б≥знес;
орган≥зац≥ю рег≥ональними або м≥сцевими органами влади у кооперац≥њ з окремими п≥дприЇмствами або закладами соц≥альних
(громадських) роб≥т тощо.
ћехан≥зм соц≥альноњ допомоги безроб≥тним становл¤ть р≥зн≥ види компенсац≥й при втрат≥ роботи; особлив≥ гарант≥њ прац≥вникам, ¤к≥ втратили роботу в зв'¤зку з≥ зм≥нами в структур≥ виробництва й орган≥зац≥њ прац≥ стипенд≥њ на час профес≥йноњ п≥дготовки та пере-п≥дготовки, виплати допомоги по безроб≥ттю.
¬ ”крањн≥ допомогу по безроб≥ттю виплачують з одинадц¤того дн¤ п≥сл¤ реЇстрац≥њ громад¤нина у державн≥й служб≥ зайн¤тост≥ до вир≥шенн¤ питанн¤ про працевлаштуванн¤, але не б≥льш ¤к 12 м≥с. прот¤гом наступних трьох рок≥в, а дл¤ ос≥б передпенс≥йного в≥ку - 18 м≥с. –озм≥р допомоги гарантуЇтьс¤ не менш ¤к 50 в≥дсотк≥в се-редньоњ зароб≥тноњ плати за попередн≥м м≥сцем роботи, проте не нижче встановленоњ законодавством м≥н≥мальноњ зароб≥тноњ плати. √ромад¤ни, ¤к≥ шукають роботу вперше або п≥сл¤ перерви б≥льше одного року, одержують допомогу в розм≥р≥ не нижче н≥ж 75 в≥д-сотк≥в м≥н≥мальноњ зароб≥тноњ плати.
—истема соц≥ального захисту населенн¤ у сфер≥ зайн¤тост≥ по-винна охоплювати три взаЇмопов'¤заних р≥вн≥ -макрор≥вень, рег≥о-нально-галузевий ≥ первинний - з властивими дл¤ них функц≥¤ми ≥ механ≥змами реал≥зац≥њ њх. ” модел≥ управл≥нн¤ системою зайн¤тост≥ повинн≥ д≥стати в≥дображенн¤ вс≥ фактори, що впливають на поповненн¤ ринку робочоњ сили, ≥ мотиви, ¤к≥ формують повед≥нку населенн¤ допрацездатного в≥ку, працюючого, працездатного не-працюючого ≥ непрацездатного.
—усп≥льне виробництво ”крањни в умовах переходу до ринкових в≥дносин перенасичене робочою силою. «а п≥драхунками спец≥а-л≥ст≥в, потенц≥альний надлишок њњ - надзайн¤т≥сть - становить 18-20 в≥дсотк≥в. ÷е означаЇ, що з кожним роком процеси вив≥ль-ненн¤ робочоњ сили торкатимутьс¤ все б≥льшого числа людей ≥ ц≥-лих колектив≥в, ≥нтереси ¤ких можуть ≥ не зб≥гатис¤. √оловне зав-данн¤ системи захисту в≥д безроб≥тт¤ в цих умовах - боротьба ≥з -со≥альним утриманством, стимулюванн¤ людини до пошук≥в ро-боти ≥ перенавчанн¤, а також наданн¤ њй необх≥дноњ при цьому до-помоги.
¬ ц≥лому безроб≥тт¤, ¤к економ≥чне ≥ соц≥альне ¤вище ринковоњ економ≥ки, Ї ви¤вом в≥дносного перенаселенн¤, по¤вою в≥дносно зайвих людей. ѕроте це не абсолютне перенаселенн¤, а т≥льки в≥д-носно потреб у робоч≥й сил≥ дл¤ прибуткового веденн¤ п≥дприЇм-ницького господарства.
І 5. ≤нфл¤ц≥¤ ≥ зайн¤т≥сть населенн¤
¬ажливою складовою макроеконом≥чноњ р≥вноваги Ї ц≥нова ста-б≥льн≥сть. ќстанн¤, в свою чергу, значною м≥рою залежить в≥д ст≥й-кост≥ грошовоњ системи.
≤нфл¤ц≥¤ Ї фактором ус≥х зазначених процес≥в. як соц≥ально-економ≥чне ¤вище вона виникла ще у XVI ст., проте мала локаль-ний, обмежений характер. Ћише з розвитком ринковоњ економ≥ки ≥нфл¤ц≥¤ набуваЇ пост≥йного характеру.
—ьогодн≥ багато економ≥ст≥в ≥ пол≥тик≥в називають ≥нфл¤ц≥ю во-рогом сусп≥льства номер один, найб≥льш суворим податком. ¬она т≥сно пов'¤зана з проблемою зайн¤тост≥ населенн¤ ≥ безроб≥тт¤м, матер≥альним ≥ духовним благополучч¤м людей, њх добробутом.
≤нфл¤ц≥¤ - це знец≥ненн¤ грошей внасл≥док порушенн¤ закон≥в грошового об≥гу ≥ по¤ви маси грошей, не забезпечених товарною масою.
Ќе сл≥д ототожнювати ≥нфл¤ц≥ю з ем≥с≥Їю грошей або ≥з зрос-танн¤м ц≥н. ≈м≥с≥¤ - це законодавче зумовлений випуск додатко-воњ маси грошей в об≥г.  оли цей процес обслуговуЇ об'Їктивн≥ потреби забезпеченн¤ безперервност≥ руху зростаючого обс¤гу товарно-матер≥альних ц≥нностей, то в≥н не Ї ≥нфл¤ц≥йним чинни-ком. ≈м≥с≥¤ Ї джерелом ≥нфл¤ц≥њ, коли вона призводить до переповненн¤ канал≥в грошового об≥гу, по¤ви надлишкових, а от-же, знец≥нених грошей.
¬ажливим про¤вом ≥нфл¤ц≥њ Ї зростанн¤ ц≥н. ќднак ≥нфл¤ц≥¤ не може бути пов'¤зана лише суто з грошовим феноменом. ÷е склад-не соц≥ально-економ≥чне ¤вище, породжене диспропорц≥йн≥стю в≥д-творенн¤ в р≥зних сферах ринкового господарства, насл≥док дисба-лансу м≥ж сукупним попитом ≥ сукупною пропозиц≥Їю.
≤нфл¤ц≥йний процес може в≥дбуватись ≥ без зростанн¤ ц≥н. Ќа-приклад, так звана непом≥тна ≥нфл¤ц≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ внасл≥док де-формац≥њ структури виробництва, "вимиванн¤" товар≥в дешевого асортименту чи зниженн¤ ¤кост≥ благ за умов незм≥нност≥ ц≥ни.
” свою чергу, можна навести чимало приклад≥в, коли зростанн¤ ц≥н не Ї про¤вом чи причиною ≥нфл¤ц≥њ. —еред причин не≥нфл¤ц≥й-ного зростанн¤ ц≥н - п≥двищенн¤ ¤кост≥ товар≥в через впровад-женн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу; монопол≥зац≥¤ рин-ку; цикл≥чн≥ та сезонн≥ коливанн¤; державне регулюванн¤ економ≥-ки; введенн¤ нових ставок чи вид≥в податку; стих≥йн≥ лиха тощо.
≤нфл¤ц≥йне зростанн¤ ц≥н зумовлено надлишковою к≥льк≥стю грошей в об≥гу.
ќтже, ≥нфл¤ц≥¤ - надзвичайно складне, багатофакторне соц≥аль-но-економ≥чне ¤вище. —еред чинник≥в його розвитку - внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥, економ≥чн≥ та нееконом≥чн≥, монетарн≥ та немонетарн≥.
Ѕагатоман≥тт¤ чинник≥в та джерел ≥нфл¤ц≥йного процесу впли-ваЇ на к≥льк≥сть р≥зновид≥в цього ¤вища, неоднозначних тлумачень його сутност≥. ” цих умовах важливого значенн¤ набуваЇ в≥рне розум≥нн¤ причин та основних чинник≥в ≥нфл¤ц≥њ, що дасть змогу визначити ефективний механ≥зм протид≥њ њњ негативним соц≥ально-економ≥чним насл≥дкам.
—еред чисельних вид≥в ≥нфл¤ц≥њ, класиф≥кованих за р≥зними кри-тер≥¤ми, вид≥лимо найпоширен≥ш≥.
1. «а темпами ≥нфл¤ц≥йного процесу:
а) природна (≥нертна, поточна, "повзуча", позитивна тощо), тем-пи зростанн¤ ц≥н за ¤коњ становл¤ть 5-10 в≥дсотк≥в за р≥к;
б) голодуюча (крокуюча, стрибкова) з р≥чними темпами зростан-н¤ ц≥н в межах 20-200 в≥дсотк≥в;
в) г≥пер≥нфл¤ц≥¤, коли ц≥ни щоденно зростають на 1-20 в≥дсотк≥в.
2. ≤нфл¤ц≥¤ попиту (головн≥ чинники з боку сфери об≥гу, покуп-ц≥в, споживач≥в) та ≥нфл¤ц≥¤ пропозиц≥њ (дом≥нуюч≥ причини лежать у сфер≥ виробництва, структур≥ його витрат).
3. ¬нутр≥шн¤ ≥ зовн≥шн¤ (≥мпортована).
4. «балансована ≥ незбалансована, ¤кщо розгл¤дати р≥вновагу грошовоњ та товарноњ маси.
5. ѕом≥тна ≥ непом≥тна, а отже, оч≥кувана ≥ неоч≥кувана, пере-дбачувана ≥ непередбачувана.
6. –егульована (з низькими темпами розвитку) ≥ нерегульована, руйн≥вна (з високими темпами).
 р≥м того, можна назвати кредитну ≥нфл¤ц≥ю; ≥нфл¤ц≥ю, зумовлену податками; структурну ≥нфл¤ц≥ю; ≥нфл¤ц≥ю, викликану п≥двищенн¤м зароб≥тноњ плати, та ≥нш≥ р≥зновиди.
ќтже, ≥нфл¤ц≥ю не можна пов'¤зувати чи ототожнювати з од-ним фактором чи конкретною причиною, вона в≥дбиваЇ вс≥ недуги економ≥ки.
¬ умовах природного р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ, тобто њњ ≥нерц≥йност≥, керо-ваност≥, контрольованост≥, передбачуваност≥, де¤к≥ економ≥сти вка-зують на њњ позитивне значенн¤. ѕом≥рна ≥нфл¤ц≥¤ стимулюЇ кон-куренц≥ю, збалансовуЇ попит ≥ пропозиц≥ю, грошово-ф≥нансов≥ та матер≥ально-техн≥чн≥ ресурси, зумовлюЇ прискоренн¤ науково-тех-н≥чного переозброЇнн¤ виробництва.
Ѕ≥льш≥сть вчених вказують на умовну позитивн≥сть ≥нфл¤ц≥њ при-родного р≥вн¤ або взагал≥ заперечують цей позитивний ефект внас-л≥док його короткочасност≥.
ѕерех≥д же ≥нфл¤ц≥йного процесу за природн≥ меж≥ маЇ руй-н≥вн≥ насл≥дки, породжуЇ гостр≥ соц≥ально-економ≥чн≥ проблеми. —еред основних негативних про¤в≥в ≥нфл¤ц≥њ сл≥д зазначити:
переповненн¤ канал≥в грошового об≥гу паперовими грошима, що призводить до њх знец≥ненн¤;
п≥двищенн¤ ц≥н на продукц≥ю масового вжитку, що призводить до пад≥нн¤ куп≥вельноњ спроможност≥ нац≥ональноњ грошовоњ оди-ниц≥;
загальне тривале нер≥вном≥рне зниженн¤ реальних доход≥в ус≥х верств населенн¤, особливо ос≥б з в≥дносно ф≥ксованими ном≥наль-ними доходами;
знец≥ненн¤ грошових заощаджень населенн¤;
диференц≥ац≥¤ населенн¤, перерозпод≥л нац≥онального доходу ≥ нац≥онального багатства за рахунок переважноњ к≥лькост≥ населенн¤;
диспропорц≥йн≥сть сусп≥льного в≥дтворенн¤, хаотичн≥сть вироб-ництва, затримка реал≥зац≥њ товар≥в внасл≥док скороченн¤ плато-спроможного населенн¤;
п≥дрив грошовоњ, ф≥нансово-кредитноњ, податковоњ систем;
стимулюванн¤ спекул¤ц≥њ, економ≥чноњ злочинност≥, посиленн¤ т≥ньовоњ економ≥ки;
дезорган≥зац≥¤ господарських зв'¤зк≥в, в≥дродженн¤ натурально-го обм≥ну;
затримка ≥нвестиц≥йного процесу, стримуванн¤ процесу нагро-мадженн¤;
неухильне п≥двищенн¤ курс≥в ≥ноземних валют, послабленн¤ зовн≥шньоеконом≥чних позиц≥й крањни;
спотворенн¤ економ≥чноњ ≥нформац≥њ, показник≥в, особливо за умов прихованоњ ≥нфл¤ц≥њ;
соц≥ально-пол≥тичне напруженн¤ в сусп≥льств≥.
” зв'¤зку з цим зростаЇ значенн¤ активноњ дефл¤ц≥йноњ пол≥тики.
—л≥д розр≥зн¤ти дез≥нфл¤ц≥ю ≥ дефл¤ц≥ю.
ƒез≥нфл¤ц≥¤ - процес зменшенн¤ темп≥в зростанн¤ ц≥н.
ƒефл¤ц≥¤ - це зниженн¤ загального р≥вн¤ ц≥н.
јнти≥нфл¤ц≥йн≥ заходи не можуть мати суто монетарний ха-рактер.
√либоке взаЇмопереплет≥нн¤ р≥зних ≥нфл¤ц≥йних чинник≥в ви-магаЇ комплексних дефл¤ц≥йних заход≥в. ќсобливо це актуально дл¤ економ≥к перех≥дного пер≥оду.
–≥зн≥ види ≥нфл¤ц≥њ мають своњ особлив≥ механ≥зми, а отже, ≥ в≥д-пов≥дн≥ методи регулюванн¤. ќстанн≥ можуть бути ринковими (еко-ном≥чними) ≥ неринковими (адм≥н≥стративними), довго- ≥ коротко-строковими.
јнти≥нфл¤ц≥йний механ≥зм маЇ систему таких заход≥в:
проф≥лактичн≥ шл¤хи щодо недопущенн¤ причин ≥нфл¤ц≥њ;
зусилл¤, що вгамовують саму ≥нфл¤ц≥ю;
д≥њ, спр¤мован≥ на подоланн¤ негативних р≥зноб≥чних насл≥дк≥в ≥нфл¤ц≥њ.
—еред основних важел≥в дефл¤ц≥йноњ пол≥тики сл≥д вид≥лити:
зб≥льшенн¤ оподаткуванн¤ населенн¤;
зменшенн¤ державних витрат на соц≥альн≥ програми;
замороженн¤ зароб≥тноњ плати;
обмежуване кредитуванн¤;
зб≥льшенн¤ центральним банком ставки позикового в≥дсотка, норм обов'¤зкових резерв≥в комерц≥йних банк≥в;
скороченн¤ обс¤г≥в продажу державних ц≥нних папер≥в на в≥д-критому ринку ¤к зах≥д, що зменшуЇ державний борг, тощо.
«вичайно, ¤к св≥дчить практика, комплекс дефл¤ц≥йних заход≥в впроваджуЇтьс¤ напередодн≥ грошовоњ реформи. ќднак тривал≥сть таких заход≥в не сл≥д зат¤гувати, адже на перших порах вони мо-жуть викликати негативн≥ насл≥дки - скороченн¤ д≥ловоњ актив-ност≥, зниженн¤ темп≥в економ≥чного зростанн¤, безроб≥тт¤.
ѕроведенн¤ дефл¤ц≥йноњ пол≥тики з одночасною л≥берал≥зац≥Їю ц≥н маЇ назву "шоковоњ терап≥њ". Ўтучне в≥дновленн¤ ≥нфл¤ц≥њ на-зиваЇтьс¤ рефл¤ц≥Їю.
Ќа сучасному етап≥ економ≥чного розвитку уникнути ≥нфл¤ц≥њ неможливо, вона стала нев≥д'Їмною рисою ринковоњ економ≥ки.
«авданн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб не допустити високих темп≥в ≥нфл¤ц≥њ, переростанн¤ њњ в г≥пер≥нфл¤ц≥ю, спри¤ти поступовому зниженню ≥нтенсивност≥ ≥нфл¤ц≥йних процес≥в.
ѕрактикою ≥ теоретичними досл≥дженн¤ми доведений взаЇ-мозв'¤зок ≥нфл¤ц≥њ ≥ безроб≥тт¤. ¬агомий внесок в теоретичне ос-мисленн¤ взаЇмод≥њ двох найдеструктивн≥ших фактор≥в макроеко-ном≥чноњ нестаб≥льност≥

рис.36
зробив англ≥йський економ≥ст кейнс≥анського напр¤му ј. ‘≥л≥пс. ”важно вивчивши дан≥ щодо безроб≥тт¤ ≥ ном≥нальноњ зароб≥тноњ плати у ¬еликобритан≥њ за 1861-1957 рр., в≥н ви¤вив нел≥н≥йну залежн≥сть м≥ж динам≥кою ном≥нальноњ заро-б≥тноњ плати ≥ р≥внем безроб≥тт¤. якщо припустити, що ≥снуЇ одна-кове сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж темпами зм≥н зароб≥тноњ плати ≥ ц≥н, то модель ‘≥л≥пса може бути перетворена в сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж без-роб≥тт¤м ≥ темпами зм≥ни р≥вн¤ ц≥н ¤к важливого параметра ≥нфл¤ц≥њ.
 рива ‘≥л≥пса граф≥чно зображуЇ виб≥р м≥ж ≥нфл¤ц≥Їю та без-роб≥тт¤м ≥ вказуЇ на обернено пропорц≥йну залежн≥сть динам≥ки њх показник≥в: чим вищий р≥вень безроб≥тт¤, тим менший прир≥ст но-м≥нальноњ зароб≥тноњ плати, ≥ навпаки (рис. 36).
 рива ‘≥л≥пса даЇ концептуальн≥ ор≥Їнтири щодо вар≥ант≥в ви-бору економ≥чноњ пол≥тики: або достатньо висока зайн¤т≥сть з мак-симальним економ≥чним зростанн¤м, проте за умов швидкого п≥д-вищенн¤ ц≥н, чи достатньо стаб≥льн≥ ц≥ни, проте за умов значного безроб≥тт¤.
ƒовг≥ роки крива ‘≥л≥пса була основою соц≥ально-економ≥чного регулюванн¤ в крањнах розвинутоњ ринковоњ економ≥ки. Ѕагато за-х≥дних економ≥ст≥в ≥ зараз виход¤ть з того, що ≥снують однонаправ-лений рух зм≥н у зароб≥тн≥й плат≥ ≥ ц≥нах, а також р≥зноспр¤мова-н≥сть м≥ж цими величинами ≥ безроб≥тт¤м.
ќднак под≥њ 70-х - початку 80-х рок≥в суперечили ≥дењ альтерна-тивного зв'¤зку "р≥вень ≥нфл¤ц≥њ - р≥вень безроб≥тт¤", вт≥лен≥й у крив≥й ‘≥л≥пса. ¬ цей час, насамперед в економ≥ц≥ —Ўј, виник-ло ¤вище стагфл¤ц≥њ - ≥нфл¤ц≥њ, що супроводжуЇтьс¤ стагнац≥Їю виробництва ≥ високим р≥внем безроб≥тт¤ в крањн≥, одночасним п≥двищенн¤м р≥вн¤ ц≥н ≥ р≥вн¤ безроб≥тт¤. ÷е викликало критику обгрунтованост≥ кривоњ ‘≥л≥пса ¤к над≥йного регул¤тора в еко-ном≥ц≥.
—учасна теор≥¤ ≥нфл¤ц≥њ грунтуЇтьс¤ на концепц≥њ природного р≥вн¤ безроб≥тт¤ - неокласичний економ≥чний напр¤м. ѕриродний р≥-вень безроб≥тт¤ - це найнижчий п≥дтримуваний р≥вень, ¤кий може бути у крањн≥ без ризику зростанн¤ ≥нфл¤ц≥њ. ÷е такий р≥вень недо-використанн¤ ресурс≥в, за ¤кого ринки прац≥ та ринки товар≥в зба-лансован≥. «а теор≥Їю природного р≥вн¤ немаЇ перманентного ¬и-бору м≥ж безроб≥тт¤м та ≥нфл¤ц≥Їю, а довгострокова крива ‘≥л≥пса
Ї вертикальною.
ќднак приб≥чники теор≥њ економ≥ки пропозиц≥њ, про¤вом ¤коњ Ї г≥потеза природного р≥вн¤, також не мають Їдиних погл¤д≥в на проб-лему взаЇмозалежност≥ ≥нфл¤ц≥њ та безроб≥тт¤. “ак, представники теор≥њ адаптивних оч≥кувань (монетаристський напр¤м) визнають альтернативн≥сть ≥нфл¤ц≥њ та безроб≥тт¤, ≥снуванн¤ кривоњ ‘≥л≥пса в короткочасному пер≥од≥. ¬ довгостроковому пер≥од≥ крива ‘≥л≥п-са набуваЇ вигл¤ду вертикальноњ пр¤моњ, тобто альтернативноњ за-лежност≥ ≥нфл¤ц≥њ ≥ безроб≥тт¤ не ≥снуЇ.
“еор≥¤ рац≥ональних оч≥кувань, що виникла п≥зн≥ше, доводить, що макроеконом≥чна пол≥тика Ї неефективною, оск≥льки њњ резуль-тати завчасно враховуютьс¤ роб≥тниками. «в≥дси випливаЇ, що не ≥снуЇ нав≥ть короткочасового альтернативного зв'¤зку м≥ж ≥нфл¤ц≥Їю та безроб≥тт¤м.
’оча багато економ≥ст≥в визнають концепц≥ю природного р≥вн¤, немало запитань в н≥й залишаютьс¤ без в≥дпов≥д≥.
јнал≥з сучасних тенденц≥й в економ≥ц≥ зах≥дних крањн доводить д≥Їв≥сть основноњ залежност≥ модел≥ ‘≥л≥пса - послабленн¤ ≥нфл¤-ц≥йного процесу супроводжуЇтьс¤ зростанн¤м безроб≥тт¤. ÷е св≥д-чить про складн≥сть, багатоман≥тн≥сть способ≥в реал≥зац≥њ та форм про¤ву глибинних соц≥ально-економ≥чних законом≥рностей. « ба-гаточисельних альтернативних можливостей сл≥д в≥дшукати таке поЇднанн¤ темпу ≥нфл¤ц≥њ ≥ р≥вн¤ безроб≥тт¤, за ¤ким сукупний не-гативний ефект безроб≥тт¤ ≥ ≥нфл¤ц≥њ був би м≥н≥мальним.