–озд≥л 23
ћј –ќ≈ ќЌќћ≤„Ќ»… –≤¬≈Ќ№ √ќ—ѕќƒј–ё¬јЌЌя ≤ —»—“≈ћј Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќ»’ –ј’”Ќ ≤¬
І 1. —истема вим≥р≥в господарюванн¤ на макрор≥вн≥
ƒл¤ анал≥зу економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в, складних господар-ських взаЇмозв'¤зк≥в необх≥дна система над≥йних взаЇмозумовле-них показник≥в. ¬ економ≥чн≥й теор≥њ та у господарськ≥й практиц≥ використовують р≥зн≥ форми вим≥ру сусп≥льного продукту. –≥зно-ман≥тн≥сть форм ≥ способ≥в вим≥ру результат≥в народногосподар-ськоњ д≥¤льност≥ зумовлена р≥зними теоретичними п≥дходами до ха-рактеристики сусп≥льного виробництва, р≥зною методикою статис-тичних розрахунк≥в, р≥зними стад≥¤ми руху сусп≥льного продукту в процес≥ економ≥чного кругооб≥гу.
ќстанн≥м часом статистичн≥ органи крањн —Ќƒ зд≥йснюють перех≥д в≥д системи балансу народного господарства (ЅЌ√), ¤ка була запроваджена в 20-х роках XX ст., до новоњ системи нац≥ональних рахунк≥в (—Ќ–), ухваленоњ —татистичною ком≥с≥Їю 00Ќ у 1993 р.
—вого часу система ЅЌ√ дала змогу отримати достатньо повну, агреговану ≥нформац≥ю про механ≥зм сукупного в≥дтворенн¤, ос-новн≥ пропорц≥њ та взаЇмозв'¤зки в народному господарств≥, темпи економ≥чного зростанн¤ тощо. ќднак ц¤ система мала суттЇв≥ не-дол≥ки, основними з ¤ких Ї:
обмежен≥сть т≥льки к≥льк≥сними зв'¤зками в економ≥ц≥, мате-р≥ально-речовими потоками;
неспрацюванн¤ в умовах порушенн¤ макроеконом≥чноњ р≥внова-ги ≥ прогнозуванн¤ динам≥чних зм≥н;
обмежен≥сть сусп≥льного в≥дтворенн¤ т≥льки матер≥альним ви-робництвом, недооц≥нки процес≥в ≥ особливостей нематер≥альноњ сфери;
залишенн¤ поза увагою впливу на в≥дтворенн¤ багатьох вид≥в д≥¤льност≥: ф≥нансових п≥дойм, кредитних ресурс≥в, руху доход≥в, зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥;
включенн¤ пром≥жного споживанн¤, подв≥йного рахунку.
—Ќ– ¤к статистична модель ринковоњ економ≥ки, сукупн≥сть м≥ж-народних стандарт≥в ≥ сучасних параметр≥в економ≥чного розвитку певною м≥рою долаЇ обмежен≥сть системи ЅЌ–, хоча також вико-ристовуЇ балансовий метод. ѕеревагами —Ќ– Ї те, що вона врахо-вуЇ вс≥ види д≥¤льност≥ господарських суб'Їкт≥в (¤к юридичних, так ≥ ф≥зичних ос≥б, ¤к в≥тчизн¤них, так ≥ ≥ноземних б≥знесмен≥в), пов'¤за-них з виробництвом матер≥альних ≥ нематер≥альних благ ≥ послуг;
¤вл¤Ї собою найб≥льш важлив≥ та загальн≥ аспекти економ≥чного розвитку: виробництво ≥ споживанн¤ продукц≥њ, розпод≥л ≥ перероз-под≥л доход≥в, формуванн¤ нац≥онального багатства; досл≥джуЇ три види взаЇмопов'¤заних операц≥й - товарно-виробничих, спожив-чо-розпод≥льчих, доходно-ф≥нансових.
√оловною метою —Ќ– Ї ≥нформац≥йне забезпеченн¤ комплекс-ного ≥ всеб≥чного анал≥зу процесу створенн¤ та використанн¤ нац≥о-нального продукту та нац≥онального доходу. ÷¤ система покликана полегшити можливост≥ сп≥вставленн¤ економ≥чних показник≥в р≥з-них крањн з метою усуненн¤ труднощ≥в та перепон у прийн¤тт≥ господарських ≥ пол≥тичних р≥шень на м≥жнародному та нац≥ональ-ному р≥вн¤х, пов'¤заних ≥з суттЇвими в≥дм≥нност¤ми ≥снуючих у р≥зних крањнах систем рахунк≥в. —Ќ– - це узгоджена система збо-ру, опису та ув'¤зки основних поток≥в статистичноњ ≥нформац≥њ, в≥-дображених у макроеконом≥чних показниках, що характеризують найважлив≥ш≥ результати ≥ пропорц≥њ економ≥чного розвитку.
÷ентральне м≥сце в —Ќ– займаЇ показник валового внутр≥шнього продукту (¬¬ѕ), ¤кий визначають ¤к валову варт≥сть ус≥х товар≥в ≥ послуг, створених на територ≥њ даноњ крањни прот¤гом певного пе-
р≥оду, за виключенн¤м вартост≥ њх пром≥жного споживанн¤. ≤нши-ми словами, йдетьс¤ про виключенн¤ подв≥йного рахунку при к≥ль-к≥сному обчисленн≥ ¬¬ѕ, про вимогу при розрахунку враховувати т≥льки к≥нцеву продукц≥ю ≥ не враховувати пром≥жну.
—уть ¬¬ѕ розкривають його загальн≥ риси:
Ї найб≥льш загальним показником к≥нцевого результату еконо-м≥чноњ д≥¤льност≥ в ц≥лому в нац≥ональн≥й економ≥ц≥;
характеризуЇ Їдн≥сть взаЇмопов'¤заних аспект≥в економ≥чного процесу: виробництво матер≥альних благ ≥ наданн¤ послуг, розпо-д≥л доход≥в, к≥нцеве використанн¤ матер≥альних благ ≥ послуг;
охоплюЇ результати економ≥чноњ д≥¤льност≥ вс≥х господарських одиниць: п≥дприЇмств, орган≥зац≥й та установ ¤к сфери матер≥аль-ного виробництва, так ≥ сфери послуг; особистих п≥дсобних госпо-дарств населенн¤; окремих ос≥б, зайн¤тих б≥знесом;
Ї варт≥сним, грошовим показником, вим≥рюЇ ринкову варт≥сть р≥чного виробництва;
маЇ к≥льк≥сний, часовий вим≥р.
 ≥нцева продукц≥¤ - товари та послуги, ¤к≥ купують споживач≥ дл¤ к≥нцевого використанн¤, а не дл¤ перепродажу.
ѕром≥жна продукц≥¤ - товари ≥ послуги, що проход¤ть подаль-шу переробку або перепродаютьс¤ к≥лька раз≥в, перш н≥ж попасти до к≥нцевого споживача.
”рахуванн¤ пром≥жноњ продукц≥њ при п≥драхунках макроеконо-м≥чних показник≥в призводить до спотворенн¤ реальноњ величини виробленого валового продукту, оск≥льки таким чином не можна уникнути багаторазового подв≥йного рахунку. Ќаприклад, зал≥зна руда, видобута з надр земл≥, перш н≥ж перетворитись у продукт к≥нцевого споживанн¤ - автомоб≥ль, проходить к≥лька стад≥й об-робки: 1) збагаченн¤ руди; 2) виробництво чавуну; 3) виробництво стал≥; 4) виробництво прокату; 5) виробництво автомоб≥л¤. якщо, наприклад, ц≥на звичайноњ руди становить х одиниць, то ц≥на збага-ченоњ руди дор≥внюватиме (х + n} одиниць; чавуну - (х + n) + т;
стал≥ - {х + n + m) + р; прокату - (х + n + m + р) + k;
автомоб≥л¤ - (х + n + m + р + k) + q одиниць. ≤з наведеного прикладу видно, що ц≥на зал≥зноњ руди в процес≥ њњ обробки та пере-робки п'¤ть раз≥в враховуЇтьс¤ в структур≥ витрат пром≥жного про-дукту; збагаченоњ руди - чотири рази, чавуну - три ≥ т. д. –еальна ж варт≥сть, ¤ка створюЇтьс¤ на кожн≥й ≥з стад≥й обробки та перероб-ки руди, Ї доданою варт≥стю до т≥Їњ, ¤ка була створена на попе-редн≥й стад≥њ. “ому ¬¬ѕ ще визначають ¤к суму доданоњ вартост≥, створеноњ вс≥ма виробниками ≥ резидентами (особами, що прожи-вають на територ≥њ даноњ крањни, кр≥м ≥ноземц≥в, що прињзд¤ть до нењ на строк менше одного року) за певний пер≥од часу. ¬ нашому приклад≥ вона становить х + n + m + p + k +q..
ƒодана варт≥сть (ƒ¬) розкладаЇтьс¤ на:
варт≥сть спожитого основного кап≥талу (амортизац≥ю);
зароб≥тну плату до сплати податк≥в з нарахуванн¤ми на соц≥аль-не страхуванн¤;
прибутки п≥дприЇмств;
в≥дсоток на позиковий кап≥тал;
ренту;
непр¤м≥ податки на б≥знес.
якщо всю заново створену продукц≥ю розпод≥лити на пром≥жну ≥ к≥нцеву, то ¬¬ѕ можна визначити ¤к суму доданоњ вартост≥ про-м≥жноњ та к≥нцевоњ продукц≥њ або ¤к валову варт≥сть к≥нцевоњ про-дукц≥њ, виробленоњ на територ≥њ даноњ крањни. ¬≥тчизн¤на к≥нцева продукц≥¤ використовуЇтьс¤ на:
споживанн¤ на внутр≥шньому ринку;
нагромадженн¤;
експорт.
” процес≥ виробництва та нагромадженн¤, що зд≥йснюютьс¤ в межах нац≥ональноњ економ≥ки, використовують не т≥льки в≥тчиз-н¤н≥ товари, а й ≥мпортн≥. “ому варт≥сть ¬¬ѕ можна визначити ¤к суму витрат на споживанн¤, нагромадженн¤ та експорт за вираху-ванн¤м вартост≥ ≥мпорту, тобто:

ф.32
—л≥д зауважити, що при розрахунку ¬¬ѕ вилучають непродук-тивн≥ угоди, що мали м≥сце прот¤гом року. ƒо них належать ф≥нан-сов≥ угоди та продаж уживаних товар≥в.
‘≥нансов≥ непродуктивн≥ угоди утворюють:
трансфертн≥ платеж≥ з державного бюджету ветеранам, безро-б≥тним, ≥нвал≥дам та ≥н., оск≥льки вони (платеж≥) не беруть участ≥ в примноженн≥ сусп≥льного продукту;
приватн≥ трансфертн≥ платеж≥ (субсид≥њ, що отримують студенти в≥д батьк≥в, передача в спадок грошей, майна тощо, оск≥льки вони Ї результатом передач≥ кошт≥в в≥д одн≥Їњ приватноњ особи до ≥ншоњ);
операц≥њ з ц≥нними паперами, оск≥льки вони за своњм зм≥стом Ї не що ≥нше, ¤к обм≥н паперовими активами ≥ не означають зрос-танн¤ виробництва.
—тосовно продажу уживаних товар≥в (старих будинк≥в, автомо-б≥л≥в тощо), то њх не враховують у структур≥ ¬¬ѕ у зв'¤зку з тим, що вони не Ї частиною виробництва поточного року.
якщо до вартост≥ ¬¬ѕ додати р≥зницю м≥ж факторними дохода-ми, що над≥йшли в≥д закордонного виробництва даноњ крањни, ≥ факторними доходами, отриманими заруб≥жними ≥нвесторами в дан≥й крањн≥, то отримаЇмо валовий нац≥ональний продукт (¬Ќѕ).
 ≥льк≥сно варт≥сть ¬Ќѕ в≥дхил¤Їтьс¤ в≥д вартост≥ ¬¬ѕ не б≥льше н≥ж на один в≥дсоток.
¬ основу обчисленн¤ об'Їму ¬¬ѕ та ¬Ќѕ покладено тезу про р≥вн≥сть виробленого ≥ реал≥зованого к≥нцевого сусп≥льного про-дукту, ¤ка означаЇ, що внасл≥док куп≥вл≥-продажу к≥нцевого про-дукту одн≥ господарськ≥ одиниц≥ отримують доходи в≥д продажу продукт≥в, ≥нш≥ ж несуть витрати на його придбанн¤. “ому ¬¬ѕ ≥ ¬Ќѕ можуть бути обчислен≥ двома методами:
¤к сума витрат на куп≥влю всього обс¤гу виробленоњ в даному роц≥ продукц≥њ (метод к≥нцевого використанн¤);
¤к сума доход≥в, отриманих в≥д виробництва всього обс¤гу про-дукц≥њ даного року (розпод≥льчий метод).
ћетод к≥нцевого використанн¤ (за витратами) грунтуЇтьс¤ на тому, що весь к≥нцевий продукт купуЇтьс¤ домогосподарствами, б≥знесом, державою та закордонними споживачами. «а методикою 00Ќ, к≥нцеве використанн¤ ¬¬ѕ складаЇтьс¤ ≥з:
споживчих витрат населенн¤ —;
валових приватних ≥нвестиц≥й у нац≥ональну економ≥ку ≤;
державних закупок товар≥в ≥ послуг G;
сальдо експортно-≥мпортних операц≥й (чистий експорт) Xn .
ќтже,

ф.33
ƒо споживчих витрат населенн¤ на особисте к≥нцеве спожи-ванн¤ належать:
витрати домогосподарств ≥ приватних некомерц≥йних орган≥зац≥й, що обслуговують домогосподарства, на споживч≥ товари коротко- та довгострокового користуванн¤ ≥ послуги (соц≥альн≥ та комунальн≥ на некомерц≥йн≥й основ≥);
ринкова варт≥сть послуг, отриманих ними ¤к доход в натураль-н≥й оплат≥;
умовна плата за житло, ¤ким користуЇтьс¤ сам власник.
¬алов≥ приватн≥ ≥нвестиц≥њ у нац≥ональну економ≥ку - це:
к≥нцев≥ закупки машин, обладнанн¤, верстат≥в п≥дприЇмц¤ми;
усе буд≥вництво;
зм≥ни у виробничих запасах.
¬ключенн¤ в структуру валових ≥нвестиц≥й житлового буд≥вництва по¤снюЇтьс¤ тим, що житлов≥ прим≥щенн¤ здаютьс¤ (або можуть здаватис¤) в оренду ≥ принос¤ть доход. «м≥ни ж у запасах можуть бути використан≥ дл¤ виробництва товар≥в ≥ послуг у майбутньому.
ƒержавн≥ закупки товар≥в ≥ послуг - державн≥ витрати на ви-робництво товар≥в ≥ послуг (електроенерг≥¤, загальне управл≥нн¤, оборона, осв≥та, охорона здоров'¤ тощо) та на вс≥ види пр¤мих за-купок ресурс≥в, включаючи робочу силу, з боку держави.
—альдо експортно-≥мпортних операц≥й (чистий експорт) - пе-ревищенн¤ експорту над ≥мпортом.
–озпод≥льчий метод (за доходами). ¬изначений за цим методом ¬¬ѕ виступаЇ ¤к винагорода власник≥в робочоњ сили та кап≥талу. ¬¬ѕ тут обчислюють ¤к суму первинних доход≥в, створених у про-цес≥ виробництва товар≥в ≥ послуг, а також витрат ≥ платеж≥в, не пов'¤заних з виплатою доход≥в.
ѕервинн≥ доходи мають таку структуру:
зароб≥тна плата найманих роб≥тник≥в з нарахуванн¤ми на со-ц≥альне страхуванн¤;
доходи в≥д власност≥:
а) рента - доход в≥д здач≥ в оренду ресурс≥в;
б) позиковий в≥дсоток - доход, що сплачуЇ приватний б≥знес за позику грошового кап≥талу. ¬≥дсотков≥ платеж≥, зд≥йснюван≥ державою, вилучаютьс¤ з в≥дсоткових доход≥в;
в) доход в≥д власност≥ некорпорованого п≥дприЇмницького сек-тора;
г) прибутки корпорац≥й до сплати податк≥в, куди вход¤ть див≥-денди, нерозпод≥лений прибуток, податки на прибутки корпора-ц≥й, списанн¤ запас≥в.
¬итрати ≥ платеж≥, не пов'¤зан≥ з виплатою доход≥в - це в≥д-рахуванн¤ на споживанн¤ кап≥талу та непр¤м≥ податки на б≥з-нес:
в≥драхуванн¤ на споживанн¤ кап≥талу - амортизац≥йн≥ в≥драху-ванн¤. ¬они не пов'¤зан≥ безпосередньо ≥з виплатою доход≥в. ÷е в≥драхуванн¤ на створенн¤ грошового фонду, що в≥дшкодовуЇ знос основних фонд≥в, ¤к≥ беруть участь у створенн≥ ¬¬ѕ;
непр¤м≥ податки на б≥знес утворюють загальний податок з про-дажу, акциз, податок на майно, л≥ценз≥йн≥ платеж≥, мито. ¬они вхо-д¤ть у структуру витрат виробництва, додаютьс¤ до ц≥ни товару, перекладаючи т¤гар цих податк≥в на споживач≥в. ќск≥льки непр¤м≥ податки мають сплачуватис¤ держав≥ ран≥ше, н≥ж будуть оплачен≥ факторн≥ доходи, то цей вид витрат належить до тих витрат, ¤к≥ не пов'¤зан≥ з виплатою доход≥в.
¬ажливе значенн¤ при вим≥рюванн≥ обс¤г≥в ¬¬ѕ маЇ р≥вень ц≥н. якщо варт≥сть ¬¬ѕ вим≥рюЇтьс¤ в поточних ц≥нах, то маЇмо його ном≥нальну варт≥сть. “акий розрахунок не даЇ у¤ви про те, чи зм≥нивс¤ ф≥зичний обс¤г товар≥в ≥ послуг, чи в≥дбулос¤ зростанн¤ внасл≥док ≥нфл¤ц≥йного процесу. “ому дл¤ ви¤вленн¤ динам≥ки ¬¬ѕ його визначають у незм≥нних ц≥нах базового року, кожн≥ 10-15 ро-к≥в. ѕри цьому ф≥зичний обс¤г кожноњ групи товар≥в, вироблених у поточному роц≥, множать на ц≥ни базового року. ќтриманий ре-зультат утворюЇ реальний ¬¬ѕ. «в'¤зок м≥ж реальним та ном≥наль-ним ¬¬ѕ називають дефл¤тором:

ф.34
Ќезважаючи на те що показник ¬Ќѕ Ї головним у систем≥ нац≥о-нальних рахунк≥в, в≥н не в змоз≥ в≥ддзеркалити реальний стан еко-ном≥чного розвитку в повному обс¤з≥. “ак, ¬¬ѕ ¤к вим≥рювач рин-ковоњ вартост≥ обс¤г≥в виробництва не враховуЇ:
витрат, пов'¤заних з догл¤дом за д≥тьми та хворими, що вихову-ютьс¤ та л≥куютьс¤ дома;
витрат на написанн¤ вченими безоплатних наукових праць;
продукт, вироблений у т≥ньов≥й економ≥ц≥;
бартерний обм≥н;
оплату чайових тощо.
Ќедол≥ком показник≥в ¬¬ѕ ≥ ¬Ќѕ Ї те, що реальний обс¤г р≥чно-го виробництва в них завищений на величину амортизац≥йних в≥д-рахувань та непр¤мих податк≥в. ƒл¤ вим≥ру того обс¤гу, ¤кий сус-п≥льство додало в результат≥ своЇњ р≥чноњ економ≥чноњ д≥¤льност≥ до добробуту, використовують показник чистого нац≥онального про-дукту („Ќѕ):
„Ќѕ = ¬¬ѕ - јмортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤.
÷ей показник в≥дбиваЇ ринкову оц≥нку к≥нцевоњ продукц≥њ та послуг, що йде у споживанн¤ п≥сл¤ зам≥ни списаного устаткуван-н¤. ≤ншими словами, цей показник можна визначити ¤к такий, що показуЇ розм≥р доход≥в в≥д власност≥ на землю, робочу силу, кап≥-тал, п≥дприЇмницьк≥ зд≥бност≥, за допомогою ¤ких був створений „Ќѕ.
якщо в≥д варт≥сноњ оц≥нки „Ќѕ в≥дн¤ти суму непр¤мих податк≥в, отримаЇмо показник нац≥онального доходу (Ќƒ).
Ќац≥ональний доход - зароблений доход, оск≥льки в≥н не вклю-чаЇ в себе н≥ непр¤м≥ податки, н≥ субсид≥њ ≥ означаЇ чистий прир≥ст продукт≥в та послуг за р≥к до добробуту нац≥њ. Ќа практиц≥ розр≥з-н¤ють вироблений ≥ спожитий нац≥ональний доход.
¬ироблений Ќƒ - це заново створена нац≥Їю варт≥сть ус≥х това-р≥в ≥ послуг за р≥к.
¬икористаний Ќƒ - це вироблений Ќƒ за вирахуванн¤м вели-чини втрат в≥д стих≥йного лиха, техн≥чних авар≥й, зовн≥шньоторго-вельного сальдо тощо.
¬ажливим макроеконом≥чним показником у —Ќ– Ї особистий доход. ¬≥н показуЇ к≥льк≥сть грошей, що над≥йшли в особисте спо-живанн¤. ƒл¤ визначенн¤ особистого доходу сл≥д в≥д вартост≥ „Ќѕ в≥дн¤ти прибутки п≥дприЇмств, непр¤м≥ та податков≥ платеж≥ до державноњ системи соц≥ального страхуванн¤, в≥дсотков≥ платеж≥ за меж≥ сектора "населенн¤" та додати трансфертн≥ платеж≥, що над≥йшли до цього сектора.
якщо в≥д особистого доходу в≥дн¤ти прибутковий податок, то будемо мати доход, що йде на використанн¤ населенн¤м.
јмериканськ≥ економ≥сти ”. Ќордхауз та ƒж. “об≥н у 70-х роках висунули ≥дею про необх≥дн≥сть введенн¤ показника чистого еко-ном≥чного добробуту („≈ƒ), ¤кий покликаний в≥дбити не т≥льки результати, в≥дображен≥ в структур≥ ¬Ќѕ, а й результати т≥ньовоњ економ≥ки, працю домогосподарок, а також м≥ру ≥ спос≥б викорис-танн¤ в≥льного часу дл¤ п≥двищенн¤ осв≥ти, вихованн¤ д≥тей, ф≥зич-ного та духовного розвитку, стан природного навколишнього сере-довища, насл≥дки урбан≥зац≥њ та ≥н.  ≥льк≥сно визначити „≈ƒ досить складно, оск≥льки багато чинник≥в, що його зумовлюють, оц≥ню-ютьс¤ дов≥льно. ≤ все ж доц≥льн≥сть його запровадженн¤ в систему макроеконом≥чних вим≥р≥в зумовлена тим, що р≥вень ≥ спос≥б жит-т¤ нац≥њ залежать не т≥льки в≥д р≥вн¤ виробництва товар≥в ≥ послуг, а й в≥д стану довк≥лл¤, на¤вност≥ в≥льного часу та способу ≥ ¤кост≥ його використанн¤.
¬ загальних рисах —Ќ– маЇ вигл¤д сукупност≥ рахунк≥в, укладе-них под≥бно до бухгалтерських баланс≥в.  ожний запис робл¤ть дв≥ч≥: за статтею витрат ≥ за доходною статтею, що даЇ можлив≥сть в≥добразити в рахунках процес створенн¤ та використанн¤ нац≥о-нального продукту.
—»– охоплюЇ б≥льше 500 стандартних рахунк≥в, ¤к≥ доповню-ютьс¤ 26 допом≥жними таблиц¤ми. ”с≥ рахунки ц≥Їњ системи под≥-л¤ють на три класи:
≤ клас (консол≥дован≥ рахунки) - характеризують основн≥ мак-роеконом≥чн≥ пропорц≥њ:
рахунок валового внутр≥шнього продукту та витрат на нього;
рахунок нац≥онального доходу ≥ його розпод≥лу;
рахунок ф≥нансуванн¤ кап≥тальних витрат;
рахунок зовн≥шн≥х операц≥й.
–ахунки II класу створюютьс¤ на основ≥ рахунк≥в ≤ класу стосов-но виробництва, споживанн¤ та кап≥талоутворенн¤ окремих про-дукт≥в ≥ послуг. ƒо них належать:
рахунки дл¤ ринкових продукт≥в та послуг;
рахунки дл¤ ≥нших (неринкових) продукт≥в та послуг;
рахунки дл¤ галузей, що виробл¤ють товари;
рахунки дл¤ виробник≥в, послуг приватних некомерц≥йних орга-н≥зац≥й, що обслуговують домогосподарства;
рахунки дл¤ обслуговуванн¤ одних домашн≥х господарств ≥ншими.
–ахунки III класу - це рахунки доход≥в, витрат ≥ ф≥нансуванн¤ кап≥тальних вкладень. ¬они включають:
рахунки дл¤ неф≥нансових корпоративних та нап≥вкорпоратив-них п≥дприЇмств;
рахунки дл¤ ф≥нансових установ;
рахунки дл¤ орган≥в державного управл≥нн¤;
рахунки дл¤ приватних некомерц≥йних орган≥зац≥й, що обслуго-вують домогосподарства;
рахунки дл¤ домогосподарств, а також приватних неф≥нансових некорпоративних п≥дприЇмств.
ƒл¤ розум≥нн¤ сут≥ модел≥ —Ќ– досить розгл¤нути лог≥ку побу-дови балансових таблиць, що розкривають найвищий р≥вень агре-гац≥њ економ≥чних показник≥в на макрор≥вн≥. ” такий спос≥б —Ќ– може бути подана у вигл¤д≥ чотирьох балансових таблиць, де запис кожного показника зд≥йснюЇтьс¤ дв≥ч≥ - за ресурсами (кредит або надходженн¤) ≥ використанн¤м (дебет або витрати).
” спрощеному вигл¤д≥ вони можуть бути подан≥ так:

ф.35
ѕерша балансова таблиц¤ показуЇ взаЇмозв'¤зки та пропорц≥њ м≥ж надходженн¤м та розпод≥лом ¬¬ѕ; друга- використанн¤ до-ход≥в, отриманих у процес≥ виробництва; трет¤ ви¤вл¤Ї джерела ф≥нансуванн¤ кап≥тальних вкладень; четверта в≥дбиваЇ структуру торгового балансу.
ƒаючи загальне у¤вленн¤ про —Ќ– 00Ќ, сл≥д зазначити, що значна частина показник≥в ц≥Їњ системи ще не запроваджена в ста-тистику крањн —Ќƒ, зокрема ”крањни. “ак, дл¤ анал≥зу доход≥в ≥ заощаджень —»– використовуЇ так≥ типи господарств:
домогосподарства ос≥б, що працюють за наймом;
домогосподарства п≥дприЇмц≥в;
домогосподарства самозайн¤тих (особи в≥льних профес≥й, др≥бн≥ фермери тощо);
домогосподарства ос≥б, що живуть на трансферти (пенс≥онери, студенти та ≥н.);
домогосподарства ос≥б, що живуть на доходи в≥д власност≥ (в≥д-сотки, див≥денди, орендна плата).
ѕроте ц¤ класиф≥кац≥¤ не запроваджена ще в жодн≥й ≥з крањн —Ќƒ.
 р≥м того, методолог≥¤ п≥драхунку де¤ких показник≥в у —Ќƒ не узгоджена з тлумаченн¤м њх в —Ќ–. Ќаприклад, заощадженн¤ в —Ќ– розгл¤дають у взаЇмозв'¤зку з ≥нвестиц≥¤ми ≥ визначають ¤к частину доходу, що не використаний на к≥нцеве споживанн¤, тод≥ ¤к в крањнах —Ќƒ њх визначають ¤к суму заощаджень у форм≥ вкла-д≥в у банки, нагромаджень гот≥вкою, ц≥нних папер≥в та ≥ноземноњ валюти, що робить ц≥ показники нез≥ставними.
ѕрактично в —Ќƒ в≥дсутн¤ належна ≥нформац≥¤ щодо т≥ньовоњ економ≥ки тощо. Ќеспроможн≥сть з≥брати р≥зноман≥тн≥ ≥нформа-ц≥йн≥ дан≥ дл¤ комплексного веденн¤ —Ќ–, запровадженоњ 00Ќ, св≥дчить про те, що дл¤ ”крањни сьогодн≥ ц¤ система ще не реаль-н≥сть, а ор≥Їнтир дл¤ вдосконаленн¤ нац≥онального обл≥ку.
ѕерех≥д ”крањни на —Ќ– буде мати велике значенн¤ дл¤ соц≥аль-но-економ≥чного розвитку крањни. ÷ей процес:
а) забезпечить б≥льш широку ≥ ор≥Їнтовану на ринкову еконо-м≥чну систему макроеконом≥чну ≥нформац≥ю, необх≥дну дл¤ розробки виваженоњ економ≥чноњ пол≥тики органами державного управл≥нн¤;
б) спри¤тиме налагодженню м≥жнародного економ≥чного сп≥в-роб≥тництва крањн —Ќƒ, њх входженню в м≥жнародний под≥л прац≥, ≥нтеграц≥њ в систему св≥тових економ≥чних зв'¤зк≥в;
в) за допомогою запровадженн¤ ун≥версальноњ стандартноњ ста-тистичноњ мови вир≥шить проблему поданн¤ даних в м≥жнародн≥ економ≥чн≥ орган≥зац≥њ;
г) п≥двищить р≥вень статистичного анал≥зу ≥ економ≥чного про-гнозуванн¤, м≥жнародного сп≥вставленн¤ соц≥ально-економ≥чних параметр≥в.
І 2. –егулюванн¤ р≥чного потоку товар≥в, послуг ≥ доход≥в на макроеконом≥чному р≥вн≥
—учасна зах≥дна економ≥чна думка розгл¤даЇ безперервн≥сть виробництва в масштабах сусп≥льства через модель економ≥чного обороту продукт≥в ≥ доход≥в (рис. 26).
” ринков≥й економ≥ц≥ вс≥ блага, що зд≥йснюють економ≥чний оборот, мають дво¤ку форму: натурально-речову та грошову. ÷≥ форми сп≥в≥снують ≥ водночас суперечать одна одн≥й. ¬они мають р≥зну спр¤мован≥сть руху: грошова - за стр≥лкою годинника, нату-ральна - проти.
¬их≥дним пунктом в економ≥чному оборот≥ благ Ї домогосподар-ства, ¤к≥ дл¤ того, щоб мати њжу, житло, од¤г, пропонують на ринку ресурс≥в землю, працю, кап≥тал, п≥дприЇмницьк≥ зд≥бност≥. ¬они ж сплачують держав≥ пр¤м≥ податки, а отримують в≥д нењ зароб≥тну плату (¤кщо працюють у державному сектор≥), трансфертн≥ пла-теж≥.
ѕ≥дприЇмства сплачують держав≥ пр¤м≥ та непр¤м≥ податки, а отримують в≥д нењ дотац≥њ, субсид≥њ, субвенц≥њ, ¤кщо п≥дпадають п≥д д≥ю системи п≥льг. ћ≥ж п≥дприЇмствами ≥ домашн≥ми господарст-вами можуть ≥снувати безл≥ч посередник≥в. ÷е модель економ≥ч-ного обороту закритоњ нац≥ональноњ економ≥ки. Ќа практиц≥ вона ускладнюЇтьс¤ взаЇминами з ≥ншими крањнами, ¤к≥ впливають на функц≥онуванн¤ р≥зних економ≥чних суб'Їкт≥в, у тому числ≥ й дер-жави, ринкову кон'юнктуру ¤к на ринку ресурс≥в, так ≥ на ринку товар≥в.
ќтже, наведена модель замкнутого кругового потоку д≥ловоњ ак-тивност≥ доводить:
Їдн≥сть натурально-речових ≥ варт≥сно-грошових макроеконом≥ч-них пропорц≥й;
взаЇмозв'¤зок ≥ взаЇмообумовлен≥сть сфер ≥ поток≥в в≥дтворенн¤ руху ресурс≥в, товар≥в ≥ доход≥в;
необх≥дн≥сть узгодженн¤ економ≥чних ≥нтерес≥в та потреб про-давц≥в (виробник≥в) ≥ покупц≥в (споживач≥в);
вр≥вноважен≥сть сукупноњ пропозиц≥њ та сукупного попиту, зу-мовлену д≥алектичною Їдн≥стю виробництва ≥ споживанн¤ (без ви-робництва немаЇ споживанн¤, без споживанн¤ немаЇ виробництва);
одночасн≥сть функц≥онуванн¤ ≥ обороту кап≥талу в трьох фор-мах: продуктивно-ресурсн≥й, товарн≥й, грошов≥й.
–инкова економ≥ка передбачаЇ узгодженн¤, ур≥вноважен≥сть м≥ж витратами та доходами, попитом ≥ пропозиц≥Їю ¤к в межах окре-мих галузей та сектор≥в економ≥ки, так ≥ в масштабах усього сус-п≥льства. ћакроеконом≥чний анал≥з р≥вноваги потребуЇ ретельн≥-шого розгл¤ду такого економ≥чного ¤вища,
–»—.26
¤к сукупний попит, ¤кий
–»—.27
набуваЇ форми споживчого (витрати на споживанн¤) та ≥нвести-ц≥йного (витрати на кап≥тальн≥ товари). “ому докладн≥ше розгл¤не-мо так≥ пон¤тт¤, ¤к "споживанн¤", "заощадженн¤", "≥нвестиц≥њ", ¤к≥ мають досить суттЇве значенн¤ дл¤ анал≥зу р≥вноваги та чинни-к≥в, що впливають на зростанн¤ нац≥онального доходу та ≥нших узагальнюючих показник≥в господарськоњ д≥¤льност≥ крањни. Ќайза-гальн≥ший взаЇмозв'¤зок цих процес≥в зображено на рис. 27.
—поживанн¤ - це вираженн¤ загального споживчого чи плато-спроможного попиту. ≤ншими словами, споживанн¤ ¤вл¤Ї собою загальну к≥льк≥сть товар≥в, куплених та спожитих прот¤гом певно-го пер≥оду. –≥вень споживанн¤ залежить в≥д суб'Їктивного та об'Їк-тивного чинник≥в. —уб'Їктивний чинник включаЇ психолог≥чну схильн≥сть людей до споживанн¤; об'Їктивн≥ - р≥вень доходу, його розпод≥л, р≥вень ц≥н, норму в≥дсотка тощо.
«розум≥ло, що м≥ж р≥внем споживанн¤ та р≥внем доходу ≥снуЇ пр¤мий зв'¤зок. ѕроте на р≥вень споживанн¤ кр≥м доходу впливаЇ також гранична схильн≥сть до споживанн¤. ўоб зрозум≥ти остан-ню, розгл¤немо середню схильн≥сть до споживанн¤ ———, ¤ку виз-начають ¤к психолог≥чний чинник, що впливаЇ на бажанн¤ людей купувати споживч≥ товари. —хильн≥сть до споживанн¤ розрахову-ють ¤к в≥дношенн¤ частини нац≥онального доходу, що ≥де у спожи-ванн¤ —, до всього нац≥онального доходу ”, тобто

ф.36
√ранична ж схильн≥сть до споживанн¤ √—— - це в≥дношенн¤ будь-¤ких зм≥н у споживанн≥ до будь-¤ких зм≥н у р≥вн≥ доходу, ¤кий викликав зм≥ну у споживанн≥, тобто

ф.37
¬иход¤чи з "головного психолог≥чного закону"  ейнса, гранич-на схильн≥сть до споживанн¤ коливаЇтьс¤ в межах в≥д 0 до 1, тобто

ф.38
ѕроте людина прагне не т≥льки споживати, а й заощаджувати. «аощадженн¤ ¤вл¤Ї собою частину доходу, ¤ка не споживаЇть-с¤. «аощадженн¤ означають скороченн¤ споживанн¤. ¬они - основа ≥нвестиц≥й.
—ередню схильн≥сть до заощаджень ——« визначають ¤к в≥дно-шенн¤ заощадженоњ частини нац≥онального доходу 5 до всього до-ходу ”, тобто

ф.39
√ранична схильн≥сть до заощадженн¤ √—« - це сп≥вв≥дношенн¤ будь-¤ких зм≥н у заощадженн¤х до тих зм≥н у доход≥, ¤к≥ спричини-ли назван≥ вище зм≥ни, тобто

ф.40
якщо сукупний доход ” розпод≥л¤Їтьс¤ на споживанн¤ — ≥ за-ощадженн¤ S, то ?— + ?S = ?Y. ÷е означаЇ, що за умови зростан-н¤ доходу певна його частина використовуЇтьс¤ на зб≥льшенн¤ спо-живанн¤ ?—, а ≥нша - на зростанн¤ заощаджень ?S, а загальн≥ обс¤ги зростанн¤ споживанн¤ та заощадженн¤ повинн≥ дор≥вню-вати приросту обс¤гу доходу. ћатематично цей зв'¤зок можна зоб-разити так:

ф.41
√ранична схильн≥сть до заощадженн¤ √—« ≥з вищенаведеноњ фор-мули дор≥внюЇ р≥зниц≥ м≥ж одиницею та граничною схильн≥стю до споживанн¤: √—« = 1 - √—— ≥, навпаки, гранична схильн≥сть до споживанн¤ дор≥внюЇ р≥зниц≥ м≥ж одиницею та граничною схиль-н≥стю до заощадженн¤: √—— = 1 - √—«.

рис.28
¬ економ≥чному житт≥ сусп≥льства ¤вище заощадженн¤ знахо-дитьс¤ в досить т≥сному зв'¤зку з ¤вищем ≥нвестуванн¤. «аоща-дженн¤ Ї основою ≥нвестиц≥й I. «а натурально-речовою структу-рою доход набуваЇ форми споживчих ≥ кап≥тальних товар≥в. ѕерш≥ йдуть у невиробниче споживанн¤, друг≥ - у виробниче.
«агальний обс¤г кап≥тальних ≥ виробничих товар≥в називають реальними ≥нвестиц≥¤ми, або ≥нвестиц≥йними попитом. який же зв'¤зок ≥снуЇ м≥ж заощадженн¤ми та ≥нвестиц≥¤ми? ƒж. ћ.  ейнс дов≥в, що заощадженн¤ та ≥нвестиц≥њ завжди однаков≥, оск≥льки фак-тичн≥ заощадженн¤ та ≥нвестиц≥њ дор≥внюють р≥зниц≥ м≥ж доходом ≥ споживанн¤м.
якщо кап≥таловкладенн¤ зростають, то доход зростаЇ в так≥й м≥р≥, щоб довести заощадженн¤ до р≥вн¤ кап≥таловкладень. ≤ навпаки, ¤кщо кап≥таловкладенн¤ ви¤вились меншими, н≥ж заощадженн¤, то доход зменшитьс¤ наст≥льки, щоб заощадженн¤ зр≥вн¤лись з ≥нвестиц≥¤ми. ÷е означаЇ, що економ≥ка знаходитьс¤ у стан≥ р≥вно-ваги в точц≥, де заощадженн¤ та ≥нвестиц≥њ вр≥вноважуютьс¤. «обра-зимо взаЇмозв'¤зок м≥ж нац≥ональним доходом, заощадженн¤ми та ≥нвестиц≥¤ми граф≥чно (рис. 28).
якщо припустити, що незалежно в≥д обс¤гу доходу можливост≥ ≥нвестуванн¤ з року в р≥к залишаютьс¤ сталими, то л≥н≥¤ II буде характеризувати незм≥нний обс¤г ≥нвестиц≥й (така ситуац≥¤ пере-дбачаЇ певний р≥вень абстрагуванн¤ з метою спрощенн¤ побудови в≥дпов≥дних моделей).
ƒинам≥ка та характер процесу заощадженн¤ зображен≥ л≥н≥Їю SS. ≤з граф≥ка видно, що при зростанн≥ нац≥онального доходу ” крива заощаджень SS п≥дн≥маЇтьс¤ вгору. ƒал≥ у точц≥ перетину
рис. 29
кривих заощаджень SS та ≥нвестиц≥й II економ≥чна система знахо-дитьс¤ у р≥вноваз≥. якщо ж, наприклад, система буде рухатись у напр¤м≥ зростанн¤ нац≥онального доходу прав≥ше точки  , то л≥н≥¤ заощаджень SS пройде вище кривоњ ≥нвестиц≥й II. «ростанн¤ за-ощаджень зменшить споживанн¤. ”пов≥льнитьс¤ процес реал≥зац≥њ товар≥в ≥ послуг, зростуть товарн≥ запаси. —коротитьс¤ обс¤г ви-робництва, зросте безроб≥тт¤. ÷е призведе до зниженн¤ р≥вн¤ на-ц≥онального доходу (рух вл≥во), ≥ система повернетьс¤ до р≥вноваги у точц≥  .
–озгл¤немо тепер, ¤к зм≥на обс¤гу ≥нвестиц≥й / впливаЇ на вели-чину нац≥онального доходу (рис. 29).
ѕрипустимо, що це св≥дчить про зрушенн¤ кривоњ ≥нвестиц≥й II вгору I'I'. “од≥ точка економ≥чноњ р≥вноваги   перем≥щуЇтьс¤ в точ-ку K'; в ¤к≥й в≥дбиваютьс¤ прир≥ст заощаджень ≥ прир≥ст нац≥ональ-ного доходу. ≤з граф≥ка видно, що прир≥ст нац≥онального доходу б≥льший, н≥ж прир≥ст ≥нвестиц≥й.  оеф≥ц≥Їнт перевищенн¤ зрос-танн¤ доходу над ≥нвестиц≥¤ми ƒж. ћ.  ейнс назвав мульти-пл≥катором. —уть мультипл≥катора пол¤гаЇ в тому, що в умовах ринковоњ економ≥ки зб≥льшенн¤ обс¤г≥в ≥нвестиц≥й спри¤Ї зростан-ню розм≥ру нац≥онального доходу, проте це зростанн¤ в≥дбуваЇтьс¤ швидше, н≥ж зростанн¤ ≥нвестиц≥й.
ћультипл≥кац≥йний ефект поширюЇтьс¤ також на заощаджен-н¤. якщо крива заощаджень перем≥ститьс¤ вгору, то точка р≥внова-ги  ' зм≥ститьс¤ вл≥во в≥д точки  , що Ї св≥дченн¤м пад≥нн¤ р≥вн¤ нац≥онального доходу (рис. 30). ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що зростанн¤ схильност≥ до заощадженн¤ веде до скороченн¤ споживанн¤. ќс-таннЇ ж спонукаЇ п≥дприЇмц≥в в≥дмовитись в≥д ≥нвестуванн¤ кап≥талу у виробництво, оск≥льки можливост≥ реал≥зац≥њ звужуютьс¤. —ко-роченн¤ ≥нвестиц≥й призводить до скороченн¤ нац≥онального ви-робництва ≥ нац≥онального доходу.
рис.30
¬икладене св≥дчить про те, що мультипл≥катор д≥Ї дво¤ко. « одного боку, зростанн¤ ≥нвестиц≥й спри¤Ї мультипл≥кац≥йному зростанню нац≥онального доходу, а з другого - скороченн¤ ≥нвестиц≥й при-зводить до р≥зкого зменшенн¤ нац≥онального доходу. –≥вновага ж в економ≥ц≥ може забезпечуватись ≥ при низькому р≥вн≥ ≥нвестиц≥й, але при значному р≥вн≥ безроб≥тт¤ або при високому р≥вн≥ ≥нвести-ц≥й пор≥вн¤но ≥з заощадженн¤ми, але при ≥нфл¤ц≥йному зростан-н≥ ц≥н.
ƒосл≥джуючи розгл¤дуван≥ залежност≥,  ейнс дов≥в, що р≥внова-га м≥ж ≥нвестиц≥¤ми та заощадженн¤ми у точц≥   дос¤гаЇтьс¤ у процес≥ саморозвитку економ≥чноњ системи без будь-¤кого втру-чанн¤ держави в економ≥чне житт¤ сусп≥льства. ѕроте, на його думку, р≥вновага у точц≥   не в≥дпов≥даЇ потребам сусп≥льства, ос-к≥льки вона передбачаЇ на¤вн≥сть значного р≥вн¤ безроб≥тт¤. —ус-п≥льство ж повинно дбати про те, щоб створити так≥ економ≥чн≥ передумови, за ¤ких р≥вень ≥нвестиц≥й зростав би, а точка р≥внова-ги м≥ж ≥нвестиц≥¤ми I та заощадженн¤ми S наближалась до точки F, в ¤к≥й створюЇтьс¤ нац≥ональний доход, достатн≥й дл¤ забезпе-ченн¤ повноњ зайн¤тост≥. —творити так≥ передумови, на думку  ей-нса, здатна т≥льки держава за допомогою впливу на сукупний по-пит через державн≥ витрати, ¤к≥ характеризують попит держави (рис. 31),

рис.31
ћодель, що в≥дбиваЇ взаЇмозв'¤зок м≥ж нац≥ональним доходом ≥ сукупними витратами, називають ще "кейнс≥с≥нським хрестом". ÷¤ модель грунтуЇтьс¤ на тому, що нац≥ональний доход використову-Їтьс¤ ¤к на споживанн¤, так ≥ на ≥нвестуванн¤, тобто

ф.42
де — + I - сукупн≥ витрати сусп≥льства.
≤з граф≥ка видно, що в умовах стагнац≥њ точка р≥вноваги  0 ≥нвес-тиц≥й I та заощаджень S знаходитьс¤ значно нижче точки, де дос¤-гаЇтьс¤ повна зайн¤т≥сть F. —тимулюванн¤ процесу зростанн¤ на-ц≥онального доходу в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом додаванн¤ до особистого споживанн¤ — ≥нвестиц≥й у п≥дприЇмницьк≥ структури. “од≥ крива — займе положенн¤ кривоњ (— + ≤), а точка ( 0 ) перем≥ститьс¤ в точку  , наблизившись певною м≥рою до точки –, але не дос¤гнув-ши њњ. ўоб домогтис¤ перем≥щенн¤ точки   в точку  1, держава не повинна обмежуватись стимулюванн¤м приватних ≥нвестиц≥й, вона сама маЇ виступати ≥нвестором державних програм, зб≥льшуючи обс¤ги ≥нвестиц≥й ≥ сукупного споживанн¤. “ака д≥¤льн≥сть держа-ви спри¤Ї перем≥щенню кривоњ сукупного попиту вгору в≥д (— + I) до (— + I + G), а точки   до точки  ', суттЇво наблизивши њњ до бажаноњ точки F, ¤ка Ї р≥вноважною дл¤ ≥нвестиц≥й ≥ заощаджень.
≈фект, отриманий в≥д державного ≥нвестуванн¤ економ≥ки, роз-гл¤даЇтьс¤ в економ≥чн≥й теор≥њ ¤к мультипл≥кац≥йний ефект. як зазначав ƒж. ћ.  ейнс, мультипл≥катор означаЇ, що зростанн¤ за-гального обс¤гу ≥нвестиц≥й приводить до зростанн¤ обс¤г≥в нац≥о-нального доходу на величину, ¤ка в k раз≥в б≥льша, н≥ж прир≥ст ≥нвестиц≥й. ћатематично цю залежн≥сть можна в≥добразити так:

ф.43
ѕрир≥ст доход≥в ?”, в свою чергу, под≥л¤Їтьс¤ на прир≥ст спо-живчих витрат ?— та прир≥ст ≥нвестиц≥й ?I, тобто ?” = ?— + ?≤. «в≥дси ?I = ?” - ?—. ѕ≥дставивши значенн¤ ?I у формулу

ф.44
ѕод≥ливши чисельник та знаменник на ?”, отримаЇмо формулу

ф.45
≤з виведеноњ формули видно, що мультипл≥катор   дор≥внюЇ одиниц≥, под≥лен≥й на р≥зницю м≥ж одиницею та граничною схиль-н≥стю до споживанн¤, або дор≥внюЇ величин≥, зворотн≥й граничн≥й схильност≥ до заощаджень. якщо, наприклад, гранична схильн≥сть до споживанн¤ становить 3/5, то мультипл≥катор

ф.46
ѕри зростанн≥ ≥нвестиц≥й на 10 000 од. загальний прир≥ст нац≥о-нального доходу становить 25 000 од.
≤з теор≥њ мультипл≥кац≥њ можна зробити висновок, що чим вища схильн≥сть до споживанн¤, тим б≥льший мультипл≥катор, тим суттЇ-в≥шою Ї р≥зниц¤ м≥ж первинною ≥нвестиц≥Їю та загальним зб≥ль-шенн¤м сукупного попиту, а отже, ≥ зростанн¤, врешт≥-решт, нац≥о-нального доходу. ѕри цьому сл≥д зазначити, що первинне зростан-н¤ ≥нвестиц≥й примножуЇ прир≥ст доходу в спадн≥й геометричн≥й прогрес≥њ. ÷е означаЇ, що ¤кщо гранична схильн≥сть до споживан-н¤ √—— становить 3/5, то первинна витрата на ≥нвестуванн¤ прине-се 2,5 од. приросту доходу, оск≥льки к≥нцева сума прогрес≥њ дор≥в-нюЇ 2,5, тобто де n- к≥нець мультипл≥кац≥йного процесу.

ф.47

ƒ≥¤ мультипл≥катора припин¤Їтьс¤ тод≥, коли прир≥ст заощаджень зр≥внюЇтьс¤ з приростом доходу, тобто ?S = ?”.
ƒл¤ того щоб побороти затуханн¤, необх≥дно певним чином сти-мулювати ≥нвестиц≥йний процес. ÷ю проблему вир≥шуЇ акселера-тор - коеф≥ц≥Їнт, ¤кий в≥дбиваЇ взаЇмозв'¤зок м≥ж ≥нвестиц≥йним ≥ споживчим попитом. ћатематично цей зв'¤зок можна зобразити так:

ф.48
де а - коеф≥ц≥Їнт акселерац≥њ; I t , зростанн¤ нових ≥нвестиц≥й у пер≥од≥ t; ”t - величина доходу за пер≥од t; ”t-1 - величина доходу за пер≥од, що передуЇ пер≥оду t; ”t - ”t-1 , - прир≥ст доходу за пер≥од t.
јкселератор, ¤к ≥ мультипл≥катор, може д≥¤ти дво¤ко: з одного боку, прир≥ст споживчого попиту стимулюЇ ≥нвестиц≥йн≥ витрати, а з другого - пад≥нн¤ темп≥в зростанн¤ попиту на споживч≥ товари призводить до загасанн¤ ≥нвестиц≥йного попиту.
≈коном≥чною наукою доведено, що дл¤ певного пер≥оду часу можна знайти таке поЇднанн¤ процес≥в мультипл≥кац≥њ та акселе-рац≥њ, ¤ке ≥ забезпечить незагасаюче зростанн¤.
Ќа взаЇмозв'¤зок процес≥в ≥нвестуванн¤ ≥ споживанн¤ значний вплив мають так≥ чинники, ¤к оч≥куванн¤ споживач≥в (покупц≥в) ≥ виробник≥в (продавц≥в), тип ринковоњ конкуренц≥њ, спри¤тлив≥сть ринковоњ кон'юнктури, фаза економ≥чного циклу тощо.  р≥м суто економ≥чних ¤вищ та процес≥в, ≥снують безл≥ч соц≥альних, пол≥тич-них, морально-психолог≥чних, демограф≥чних, природних та ≥нших аспект≥в, д≥¤ ¤ких позначаЇтьс¤ на особливост¤х руху складових нац≥онального доходу. ¬се це, врешт≥-решт, в≥дбиваЇтьс¤ на темпах економ≥чного зростанн¤, стаб≥льност≥ макроеконом≥чноњ р≥вноваги, Ќаприклад, у зах≥дн≥й економ≥чн≥й думц≥ широко в≥дома модель зростанн¤ —олоу, що ви¤вл¤Ї механ≥зм впливу заощаджень, зб≥ль-шенн¤ населенн¤ ≥ зростанн¤ науково-техн≥чного прогресу на р≥-вень житт¤ та його динам≥ку. "«олоте правило" модел≥ зростанн¤ —олоу визначаЇ оптимальну норму заощаджень, за ¤кою встанов-люЇтьс¤ стан ст≥йкого зростанн¤ економ≥ки з максимальним р≥в-нем споживанн¤ на кожного роб≥тника, або максимальний р≥вень споживанн¤ на ефективну одиницю робочоњ сили.
÷е св≥дчить про те, що на сучасн≥ макроеконом≥чн≥ процеси знач-но впливають взаЇмопереплетен≥ соц≥ально-економ≥чн≥, техн≥ко-ор-ган≥зац≥йн≥, природно-демограф≥чн≥, морально-психолог≥чн≥ та по-л≥тичн≥ аспекти.