–озд≥л 22
¬≤ƒ“¬ќ–≈ЌЌя ≤ ≈ ќЌќћ≤„Ќ≈ «–ќ—“јЌЌя Ќј ћј –ќ–≤¬Ќ≤
І 1. «м≥ст процесу сусп≥льного в≥дтворенн¤
—усп≥льне виробництво ¤к виробництво на макрор≥вн≥ (крањна, м≥ждержавн≥ економ≥чн≥ об'Їднанн¤ тощо) е виробництвом дл¤ за-доволенн¤ людських потреб ≥ знаходитьс¤ в пост≥йному рус≥, про-ход¤чи так≥ стад≥њ: власне виробництво, розпод≥л, обм≥н ≥ споживан-н¤ продукт≥в ≥ послуг. ”с≥ ц≥ чотири стад≥њ сусп≥льного виробництва, по-перше, взаЇмопов'¤зан≥ в Їдиному процес≥ ≥ взаЇмод≥ють м≥ж собою; по-друге, перебувають у пост≥йному економ≥чному кругоо-б≥гу. ƒл¤ ≥снуванн¤ людського сусп≥льства виробництво маЇ пост≥й-но в≥дновлюватись через своњ чотири стад≥њ, адже без особистого споживанн¤ неможливе ≥снуванн¤ людей. ƒл¤ цього потр≥бн≥ пост≥й-не виробництво, розпод≥л та обм≥н продукт≥в та послуг ¤к особис-того, так ≥ виробничого призначенн¤. ѕроцес сусп≥льного вироб-ництва, вз¤тий не ¤к одноразовий акт, а в пост≥йному повторенн≥ та в≥дновленн≥, називаЇтьс¤ сусп≥льним в≥дтворенн¤м.
ƒл¤ цього процесу необх≥дне пост≥йне в≥дновленн¤ вс≥х факто-р≥в виробництва: робочоњ сили, засоб≥в виробництва та природних ресурс≥в, середовища ≥снуванн¤. ѕри цьому в≥дновленн¤ останньо-го - нагальна потреба сусп≥льного в≥дтворенн¤ в сучасних умовах ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва. ¬с≥ зазначен≥ фактори необх≥дн≥ дл¤ нормального ходу в≥дтворенн¤.
¬≥дновленн¤ робочоњ сили пов'¤зане з в≥дновленн¤м працездат-ност≥ њњ ≥ у ширшому розум≥нн≥ з п≥дготовкою зам≥сть прац≥вник≥в, ¤к≥ в≥дход¤ть в≥д виробництва, наступноњ належноњ зм≥ни. ÷ього можна дос¤гти пост≥йним в≥дновленн¤м предмет≥в ≥ засоб≥в особис-того споживанн¤, розвитку системи соц≥ального захисту, п≥дготов-ки прац≥вник≥в в≥дпов≥дноњ квал≥ф≥кац≥њ тощо.
Ќа початку кожного наступного циклу економ≥чного кругооб≥гу сл≥д мати необх≥дн≥ засоби виробництва. —працьован≥ засоби прац≥ (машини, механ≥зми, технолог≥чн≥ л≥н≥њ, буд≥вл≥, споруди тощо) ма-ють бути зам≥нен≥ на нов≥ чи в≥дремонтован≥, а використане пали-во - в≥дновлене. ¬≥дтворенн¤ не може в≥дбуватис¤ ≥ без в≥дновлен-н¤ предмет≥в прац≥ (запас≥в сировини).
—кладовими процесу в≥дтворенн¤ сьогодн≥ стало в≥дтворенн¤ природних ресурс≥в, ¤к≥ використовують у процес≥ виробництва, та середовище проживанн¤ людей у ц≥лому. ƒл¤ пост≥йного в≥дтво-ренн¤ необх≥дне пост≥йне в≥дновленн¤ природних ресурс≥в: понов-ленн¤ родючост≥ земель, л≥сних масив≥в, п≥дтриманн¤ чистоти во-дних ≥ пов≥тр¤них простор≥в тощо. ќсобливого значенн¤ набули, по-перше, рац≥ональне використанн¤ таких нев≥дтворюваних ре-сурс≥в, ¤к нафта, газ, металев≥ руди; по-друге, пошук на основ≥ науко-вих дос¤гнень зам≥ни њх ≥ншими джерелами енерг≥њ та сировиною.
ќтже, обов'¤зковою складовою процесу сусп≥льного в≥дтворен-н¤ Ї його натурально-речова частина у вигл¤д≥ в≥дновленн¤ про-дуктивних сил. ѕри цьому надзвичайного значенн¤ набуваЇ пробле-ма пропорц≥йност≥ - певних к≥льк≥сних сп≥вв≥дношень м≥ж складови-ми сусп≥льного виробничого циклу. ѕри поновленн≥ виробничого циклу необх≥дно не просто мати робочу силу ≥ засоби виробництва, а сп≥вв≥дношенн¤ њх у конкретних пропорц≥¤х. ѕорушенн¤ пропор-ц≥йност≥ неминуче призводить до зниженн¤ ефективност≥ сусп≥ль-ного виробництва ≥ негативно впливаЇ на розвиток багатства сус-п≥льства та добробут його член≥в. ќдна з перших схем веденн¤ про-порц≥йного процесу в≥дтворенн¤ була розроблена в≥домим фран-цузьким економ≥стом ≥ пол≥тичним д≥¤чем ‘.  ене ще у XVIII ст. «начним здобутком стали схеми сусп≥льного в≥дтворенн¤  . ћарк-са. ¬икористовуючи закладен≥ в ћарксових схемах принципи про-порц≥йност≥, модел≥ в≥дтворенн¤ розробл¤ли так≥ в≥дом≥ сучасн≥ вчен≥, ¤к економ≥ст ≥з —Ўј рос≥йського походженн¤, лауреат Ќобел≥в-ськоњ прем≥њ ¬. ЋеонтьЇв та економ≥ст ≥з колишнього —–—–, лауреат Ќобел≥вськоњ прем≥њ Ћ. ¬.  анторович та ≥н.
¬≥дтворенн¤ завжди маЇ сусп≥льний характер, виступаЇ у пев-них сусп≥льних формах. „ерез це в кожн≥й економ≥чн≥й систем≥ пор¤д з в≥дтворенн¤м предмет≥в споживанн¤ ≥ засоб≥в виробницт-ва, середовища ≥снуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ також в≥дтворенн¤ певних економ≥чних виробничих в≥дносин м≥ж людьми. «в≥дси обов'¤зко-вою складовою процесу в≥дтворенн¤ Ї його сусп≥льний б≥к ¤к фор-ма ≥снуванн¤ продуктивних сил.
«а умов ринковоњ економ≥ки пост≥йно в≥дтворюЇтьс¤ товарна форма виробництва ¤к його орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ в≥дносини. ¬одночас пост≥йно в≥дновлюютьс¤ в≥дносини власност≥ ¤к соц≥аль-но-економ≥чн≥ в≥дносини виробництва, що в≥дпов≥дають ц≥й еконо-м≥чн≥й систем≥. Ќаприклад, пост≥йно в≥дновлюЇтьс¤ спос≥б поЇднанн¤ прац≥вника ≥з засобами виробництва або ¤к власника њх, або ¤к найманого прац≥вника. «а умов п≥дприЇмницькоњ ринковоњ еконо-м≥ки найманий прац≥вник, витративши зароб≥тну плату на себе ≥ свою родину, знову мусить найматис¤ до роботодавц¤. ќстанн≥й же, реал≥зувавши товари, може ¤к власник виробництва або його представник наймати прац≥вник≥в дл¤ продовженн¤ виготовленн¤ товар≥в. ѕри переход≥ до соц≥альне ор≥Їнтованого ринкового госпо-дарства найманий прац≥вник все б≥льше стаЇ власником виробни-цтва та його результат≥в - виготовлених товар≥в ≥ послуг. ѕоступо-во зростаЇ прошарок власник≥в засоб≥в виробництва, еволюц≥ону-ють в≥дносини власност≥, зм≥нюютьс¤ зм≥ст ≥ характер самоњ прац≥.
¬их≥дний пункт руху сусп≥льного продукту - виробництво, к≥н-цевою метою ≥ руш≥йним мотивом ¤кого Ї споживанн¤. «а умов розвинутого ринкового господарства останнЇ стаЇ визначальним щодо обс¤гу, структури та ¤кост≥ сусп≥льного продукту. «ростанн¤ потреб Ї руш≥йною силою розвитку виробництва. ѕо¤ва нових потреб, у свою чергу, зумовлюЇтьс¤ розвитком виробництва.
–озпод≥л та обм≥н опосередковують зв'¤зок м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м продукт≥в ≥ послуг. ѕри цьому розпод≥л, по-перше, в≥дбуваЇтьс¤ в самому виробництв≥ ¤к розпод≥л засоб≥в виробницт-ва ≥ робочоњ сили за його галуз¤ми та сферами; по-друге, розпод≥л Ї особливою стад≥Їю руху сусп≥льного продукту, при ¤кому визнача-ютьс¤ частки р≥зних соц≥альних верств та ≥ндив≥дуум≥в у цьому про-дукт≥. ѕринципи розпод≥лу в≥дпов≥дають формам власност≥: той, хто пануЇ у виробництв≥, дом≥нуЇ ≥ в розпод≥л≥. ¬ свою чергу, принципи розпод≥лу впливають на виробництво. “ак, тенденц≥¤ до зр≥вн¤л≥в-ки неминуче призводить до застою, стагнац≥њ виробництва, а разом з тим ≥ споживанн¤.
—тосовно обм≥ну, то в≥н, по-перше, зд≥йснюЇтьс¤ в самому ви-робництв≥ ¤к обм≥н д≥¤льн≥стю та зд≥бност¤ми м≥ж прац≥вниками, пов'¤заними посл≥довним виконанн¤м виробничих функц≥й, м≥ж виконавц¤ми та розпор¤дниками. “ак, в сучасних ј—” результат дос¤гаЇтьс¤ сп≥льними, взаЇмодоповнюючими зусилл¤ми менедже-р≥в, механ≥к≥в, програм≥ст≥в та ≥н., м≥ж ¤кими йде обм≥н д≥¤льн≥стю. ѕо-друге, обм≥н Ї стад≥Їю руху виробленого продукту, коли зд≥й-снюЇтьс¤ обм≥н товарами та послугами на основ≥ под≥лу прац≥. ѕо-третЇ, через обм≥н учасник виробництва отримуЇ належну йому за розпод≥лом частку сусп≥льного продукту. ќбм≥н спри¤Ї виробни-цтву або гальмуЇ його, прискорюючи чи спов≥льнюючи рух товар≥в та послуг.
«авершальною стад≥Їю руху сусп≥льного продукту Ї споживан-н¤, тобто реал≥зац≥¤ споживноњ вартост≥. —л≥д розр≥зн¤ти два види споживанн¤: виробниче ≥ особисте.
¬иробниче споживанн¤ характеризуЇтьс¤ викорис-танн¤м засоб≥в виробництва ≥ робочоњ сили дл¤ виготовленн¤ про-дукту: машин, буд≥вель, хл≥ба, м'¤са, молока тощо.
ќсобисте споживанн¤ - це процес використанн¤ людиною товар≥в та послуг дл¤ задоволенн¤ потреб у продуктах харчуванн¤, од¤з≥, житл≥, культурному та профес≥йному розвитку тощо. ќсобисте споживанн¤ не Ї просто ф≥з≥олог≥чним чи осв≥тньо-культурним актом. ¬ажливою сусп≥льною функц≥Їю його, пор¤д з в≥дтворенн¤м робочоњ сили ≥ людини в ц≥лому, Ї створенн¤ певних стимул≥в, мотивац≥й дл¤ зростанн¤ ≥ розвитку виробництва. ќсо-бисте споживанн¤ Ї верхньою стад≥Їю руху сусп≥льного продукту, вс≥ фази ¤кого т≥сно взаЇмопов'¤зан≥ та впливають одна на одну, починаючи з самого виробництва, що стаЇ основою процесу в≥д-творенн¤.
¬≥домо два види в≥дтворенн¤: просте ≥ розширене. ѕросте в≥дтворенн¤ - це в≥дновленн¤ виробництва в незм≥нних масштабах щодо к≥лькост≥ та ¤кост≥ виготовленого продукту. ‘ак-тори виробництва при цьому залишаютьс¤ незм≥нними в кожному наступному цикл≥ виробництва, весь додатковий продукт повн≥стю використовуЇтьс¤ на особисте споживанн¤. “аке в≥дтворенн¤ ха-рактерне дл¤ традиц≥йних сусп≥льств з неринковою економ≥кою, де надзвичайно низьк≥ темпи розширенн¤ виробництва, а зв≥дси - упов≥льнен≥сть економ≥чного та соц≥ального прогресу. —ьогодн≥ про-сте в≥дтворенн¤ розповсюджене в багатьох крањнах, що розви-ваютьс¤, в традиц≥йних укладах њх економ≥ки.
–озширене в≥дтворенн¤- це в≥дновленн¤ виробництва в кожно-му наступному цикл≥ у зростаючому масштаб≥ щодо к≥лькост≥ та ¤кост≥ виготовленого продукту. ѕри цьому, по-перше, завжди зростаЇ к≥ль-к≥сть виготовленого сусп≥льного продукту; по-друге, часто дос¤гаЇть-с¤ також пол≥пшенн¤ ¤кост≥ його складових. ƒл¤ розширеного в≥д-творенн¤ в кожному наступному цикл≥ потр≥бн≥ додатков≥ чи ¤к≥с-н≥ш≥ ресурси, фактори виробництва. ѕри такому в≥дтворенн≥ факто-ри виробництва не залишаютьс¤ незм≥нними: основним джерелом њх розширенн¤ або ¤к≥сного пол≥пшенн¤ Ї додатковий продукт, ¤кий у такому процес≥ вже не може бути повн≥стю використаний на осо-бисте споживанн¤.  ≥льк≥сн≥ та ¤к≥сн≥ зм≥ни фактор≥в виробництва дос¤гаютьс¤ також за рахунок рац≥онал≥зац≥њ њх використанн¤, роз-витку науково-техн≥чного прогресу. “акий вид в≥дтворенн¤ типовий дл¤ розвинутого ринкового сусп≥льства, проте дос¤гти безперервност≥ к≥льк≥сного чи ¤к≥сного зростанн¤ виробництва, безперервност≥ роз-ширеного в≥дтворенн¤ при ≥снуючих ринкових економ≥чних систе-мах неможливо. ¬они не забезпечують безперервност≥ зростанн¤ виробництва, оск≥льки об'Їктивно породжують ≥ не можуть усунути по¤ву стагнац≥њ, спад≥в та пер≥одичних криз в економ≥ц≥.
І 2. ≈коном≥чне зростанн¤ ≥ його типи
–озширене в≥дтворенн¤ сусп≥льного продукту вт≥люЇтьс¤ в еко-ном≥чному зростанн≥. ¬≥д розв'¤занн¤ проблеми економ≥чного зрос-танн¤ залежить створенн¤ в≥дпов≥дних основ соц≥ально-економ≥ч-
ного прогресу сусп≥льства, перспектив зростанн¤ нац≥онального багатства та добробуту кожноњ людини.
≈коном≥чне зростанн¤ ≥ розширене в≥дтворенн¤ - це ≥дентичн≥, проте не тотожн≥ пон¤тт¤. –озширене в≥дтворенн¤ належить ¤к до макрор≥вн¤ (нац≥ональне ≥ св≥тове господарства), так ≥ до м≥крор≥в-н¤ (п≥дприЇмство, ф≥рма, галузь). якщо йдетьс¤ про розширене сус-п≥льне в≥дтворенн¤, то в центр≥ знаходитьс¤ проблема пропорц≥й-ност≥ в зростаючому сусп≥льному виробництв≥, увага акцентуЇтьс¤ на кап≥талонагромадженн≥ та п≥двищенн≥ сусп≥льноњ продуктивност≥ прац≥.
≈коном≥чне зростанн¤ переважно характеризуЇ ц≥л≥ економ≥чн≥ системи, наприклад господарство крањни, групи крањн, тобто нале-жить в основному до макрор≥вн¤. √оловна увага прид≥л¤Їтьс¤ та-ким показникам, ¤к валовий продукт, нац≥ональний доход, зайн¤-т≥сть, сусп≥льний кап≥тал тощо. ¬они характеризують абсолютн≥ ре-зультати господарськоњ д≥¤льност≥ макроеконом≥чних об'Їкт≥в. “ак≥ показники також необх≥дн≥ дл¤ з≥ставленн¤ макроеконом≥чних об'Їк-т≥в, що мають р≥зн≥ ¤к≥сн≥ характеристики, наприклад нац≥ональ-них економ≥к, ¤к≥ знаход¤тьс¤ на р≥зних р≥вн¤х розвитку, або сус-п≥льств, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ структурою своњх продуктивних сил.
≈коном≥чне зростанн¤ означаЇ регул¤рне, ст≥йке розширенн¤ масштаб≥в д≥¤льност≥ даноњ господарськоњ системи, ¤ке ви¤вл¤Їтьс¤ у зб≥льшенн≥ розм≥р≥в застосованоњ сусп≥льноњ прац≥ ≥ виробленого продукту - товар≥в ≥ послуг. ѕри розгл¤д≥ економ≥чного зростанн¤ головною стаЇ проблема к≥льк≥сного та ¤к≥сного розвитку вироб-ництва ≥ пол≥пшенн¤ його структури.
ћехан≥зм економ≥чного зростанн¤ розгл¤дають у чистому ви-гл¤д≥, абстрагуючись в≥д конкретних соц≥ально-економ≥чних в≥дно-син виробництва.
 р≥м територ≥њ та природних ресурс≥в можна назвати так≥ за-гальн≥ фактори економ≥чного зростанн¤: народонаселенн¤, нагро-мадженн¤ ≥ науково-техн≥чний прогрес. “ак, самод≥¤льна частина населенн¤ формуЇ ринок робочоњ сили ≥ Ї головною продуктивною силою сусп≥льства. ƒинам≥ка народонаселенн¤ безпосередньо впли-ваЇ на загальн≥ розм≥ри трудових ресурс≥в, њх склад, а також на зайн¤т≥сть. –азом з тим населенн¤ в ц≥лому Ї елементом сукупного попиту ≥ споживанн¤; зм≥ни в ньому впливають на структуру й динам≥ку нац≥онального ринку ≥ споживанн¤, а через них- на ви-робництво.
« нагромадженн¤м пов'¤зане зростанн¤ сусп≥льного кап≥талу, а разом з тим ≥ виробничого потенц≥алу, в≥д розм≥р≥в ≥ ¤к≥сних харак-теристик ¤кого залежать випуск продукц≥њ, к≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть това-р≥в ≥ послуг, що створюютьс¤ за участю живоњ прац≥. Ќауково-тех-н≥чний прогрес виступаЇ у вигл¤д≥ ¤к уже вт≥леного, тобто д≥ючоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ, так ≥ такого, що маЇ бути застосований у ви-робництв≥ на основ≥ п≥дготовлених теоретичних ≥ практичних роз-робок. ” першому випадку йдетьс¤ про д≥йсно дос¤гнутий науково-техн≥чний р≥вень виробництва, в другому - про потенц≥йний.
≈коном≥чне зростанн¤ ви¤вл¤Їтьс¤ в конкретн≥й динам≥ц≥ к≥ль-к≥сного зб≥льшенн¤ та ¤к≥сного удосконаленн¤ сусп≥льного продук-ту ≥ фактор≥в його виробництва. –озр≥зн¤ють два основних типи економ≥чного зростанн¤ - екстенсивний та ≥нтенсивний - залеж-но в≥д того, за рахунок чого дос¤гаЇтьс¤ розширене в≥дтворенн¤.
≈кстенсивний тип економ≥чного зростанн¤ - це розширенн¤ виробництва на основ≥ к≥льк≥сного зб≥льшенн¤ його функц≥оную-чих фактор≥в при збереженн≥ попередн≥х техн≥ко-технолог≥чних ≥ квал≥ф≥кац≥йних параметр≥в њх. ÷е розширенн¤ виробництва за ра-хунок зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ тих самих засоб≥в ≥ предмет≥в прац≥, робочоњ сили т≥Їњ самоњ квал≥ф≥кац≥њ при практично незм≥нних еко-ном≥чних виробничих в≥дносинах. «а таких умов продуктивн≥сть прац≥ та ефективн≥сть њњ залишаютьс¤ фактично незм≥нними.
≤нтенсивний тип економ≥чного зростанн¤ - це розширенн¤ виробництва на основ≥ ¤к≥сного пол≥пшенн¤ його функц≥онуючих фактор≥в при вдосконаленн≥ орган≥зац≥йно-економ≥чних в≥дносин виробництва (под≥л прац≥, спец≥ал≥зац≥¤ та кооперуванн¤ виробниц-тва тощо). “аке зростанн¤ дос¤гаЇтьс¤ за рахунок п≥двищенн¤ ква-л≥ф≥кац≥њ прац≥вник≥в, розвитку њх профес≥онал≥зму, застосуванн¤ принципово нових засоб≥в ≥ предмет≥в прац≥, рац≥ональн≥шого ви-користанн¤ виробничого потенц≥алу. ѕри цьому зростають про-дуктивн≥сть прац≥ та њх ефективн≥сть.
ќсновними джерелами ≥нтенсивного економ≥чного зростанн¤ Ї, по-перше, п≥двищенн¤ ефективност≥ живоњ прац≥, њњ продуктивност≥;
по-друге, п≥двищенн¤ ефективност≥ уречевленоњ прац≥ на основ≥ зрос-танн¤ в≥ддач≥ функц≥онуючоњ техн≥ки, технолог≥њ, засоб≥в прац≥ в ц≥лому, њх принципового оновленн¤ та зниженн¤ витрат предмет≥в прац≥ на одиницю виробленого продукту. ќсоблива роль у процес≥ ≥нтенсивного економ≥чного зростанн¤ належить Ќ“ѕ.
 ожний з тип≥в економ≥чного зростанн¤ на практиц≥ не ≥снуЇ в чистому вигл¤д≥. “ому в реальному житт≥ ≥снують переважно екс-тенсивний або переважно ≥нтенсивний тип економ≥чного зростан-н¤. «б≥льшенн¤ рол≥ ≥ частки ≥нтенсивного типу економ≥чного зрос-танн¤ називаЇтьс¤ ≥нтенсиф≥кац≥Їю економ≥ки. ¬≥дбуваютьс¤ ¤к≥сн≥ зм≥ни у взаЇмов≥дносинах сусп≥льства ≥ природи, гостр≥шою стаЇ проблема природоохорони ¤к особливоњ сфери д≥¤льност≥ сусп≥ль-ства. «а умов сучасноњ Ќ“– проблеми природного навколишнього середовища, еколог≥чн≥ проблеми перетворилис¤ в глобальн≥. ƒл¤ виживанн¤ людства стало необх≥дним формуванн¤ Їдиноњ Їколого-економ≥чноњ системи в≥дтворенн¤. –озв'¤занн¤ еколого-економ≥ч-
них проблем можливе через використанн¤ дос¤гнень Ќ“– та со-ц≥альний прогрес людства в умовах миру ≥ м≥жнародноњ безпеки.
ѕон¤тт¤ економ≥чного зростанн¤ в≥дображаЇ передус≥м харак-тер використанн¤ продуктивних сил сусп≥льства. Ѕ≥льш ос¤жним ≥ широким Ї пон¤тт¤ економ≥чного розвитку. ѕор¤д з характером використанн¤ продуктивних сил сусп≥льства воно включаЇ також еволюц≥ю економ≥чноњ системи в ц≥лому, зокрема вс≥х п≥дсистем економ≥чних виробничих в≥дносин, у тому числ≥ й соц≥ально-еко-ном≥чних, ¤к сусп≥льноњ форми ≥снуванн¤ продуктивних сил. ѕ≥д час зм≥ни, вдосконаленн¤ виробничих в≥дносин в≥дпов≥дно до ви-мог розширеного в≥дтворенн¤ створюютьс¤ умови дл¤ економ≥чно-го зростанн¤.