–озд≥л 20
ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ќ ¬ ”ћќ¬ј’ –»Ќ ќ¬ќ√ќ √ќ—ѕќƒј–ё¬јЌЌя. ћј– ≈“»Ќ√ ≤ ћ≈Ќ≈ƒ∆ћ≈Ќ“
І 1. ‘ункц≥онуванн¤ п≥дприЇмства ¤к товаровиробника
ћ≥кроеконом≥ка охоплюЇ д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств та њхн≥х об'Їд-нань. «авданн¤ економ≥чноњ науки - вивчати п≥дприЇмство не ¤к техн≥чну одиницю, а ¤к орган≥зац≥йну первинну ланку економ≥ки, ≥ це вимагаЇ досконалих знань ц≥Їњ економ≥чноњ категор≥њ, основних орган≥зац≥йно- та соц≥ально-економ≥чних характеристик п≥дприЇм-ства.
ѕ≥дприЇмство - це юридична особа ≥ одночасно господарська та ф≥нансова одиниц¤.
«акон ”крањни "ѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥" даЇ таке визначен-н¤ п≥дприЇмства: "ѕ≥дприЇмство - самост≥йний господарюючий статутний суб'Їкт, ¤кий маЇ права юридичноњ особи та зд≥йснюЇ виробничу, науково-досл≥дницьку ≥ комерц≥йну д≥¤льн≥сть з метою одержанн¤ в≥дпов≥дного прибутку (доходу)".
« економ≥чноњ точки зору, п≥дприЇмство самост≥йно зд≥йснюЇ ≥ндив≥дуальне в≥дтворенн¤, тобто орган≥зовуЇ виробництво, дл¤ чого наймаЇ робочу силу, купуЇ сировину ≥ матер≥али, нап≥вфабрикати в ≥нших п≥дприЇмств, платить за це гот≥вкою або бере у кредит, ко-ристуючись безгот≥вковим оборотом, своњ товари продаЇ чи тимча-сово складеЇ. Ўл¤хом ≥нкасуванн¤ гот≥вки або занесенн¤ на бан-к≥вський рахунок своњх претенз≥й (за¤вок на права волод≥нн¤) п≥дприЇмство перетворюЇ продукц≥ю у л≥кв≥дн≥ засоби, ¤кими спла-чуЇ борги чи тримаЇ њњ ¤к л≥кв≥дний резерв дл¤ покритт¤ нових закупок. “ак зд≥йснюЇтьс¤ повторенн¤ процесу виробництва, ≥ кру-гооборот починаЇтьс¤ знову.
ќдночасно пор¤д з орган≥зац≥йною формою господарюванн¤, про що йдетьс¤ у цьому розд≥л≥, п≥дприЇмство Ї певним майновим ком-плексом, що складаЇтьс¤ з основного та оборотного кап≥талу (до-кладн≥ше про це див. розд. 19).
≈коном≥чна сутн≥сть п≥дприЇмства пол¤гаЇ в тому, що воно маЇ на мет≥ одержанн¤ прибутку, його д≥¤льн≥сть спр¤мована на отри-манн¤ прибутку п≥сл¤ реал≥зац≥њ товару, об'Їктивними умовами його ≥снуванн¤ Ї безперервний, пост≥йно повторюваний процес вироб-ництва, тобто в≥дтворенн¤. ‘акторами виробництва його Ї робоча сила ≥ виробнич≥ фонди.
як економ≥чне ¤вище п≥дприЇмство характеризуЇтьс¤ певною сукупн≥стю продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин. ѕо-перше, воно маЇ певну к≥льк≥сть засоб≥в виробництва ≥ роб≥тник≥в, що даЇ можлив≥сть виконувати зак≥нчений цикл операц≥й ≥ зд≥йснювати випуск продукц≥њ. ѕ≥дприЇмство також характеризуЇтьс¤ певною орган≥зац≥Їю виробничого процесу, спр¤мованого на дос¤гненн¤ економ≥чноњ ефективност≥.
ѕо-друге, п≥дприЇмство - це певна п≥дсистема виробничих в≥д-носин. «асоби виробництва можуть бути в р≥зних формах влас-ност≥: р≥зних вид≥в приватноњ та державн≥й. ¬≥дносини власност≥ на р≥вн≥ п≥дприЇмства реал≥зуютьс¤ безпосередньо через працю та управл≥нн¤. Ќа р≥вн≥ п≥дприЇмства реал≥зуютьс¤ сусп≥льна форма прац≥ та р≥зноман≥тн≥ форми њњ орган≥зац≥њ: спец≥ал≥зац≥¤, коопера-ц≥¤, зм≥на прац≥, комб≥нуванн¤, усусп≥льненн¤ тощо. ¬≥дносини роз-под≥лу конкретизуютьс¤ в розпод≥л≥ за варт≥стю робочоњ сили, за працею ≥ за власн≥стю. ѕодоланн¤ викривлень командно-адм≥н≥-стративноњ системи ≥ створенн¤ спри¤тливих умов дл¤ ринковоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств-товаровиробник≥в можлив≥ т≥льки за на¤в-
ност≥ р≥зних вид≥в п≥дприЇмств з р≥зними формами власност≥ на засоби виробництва.
«а час≥в Їдиного народногосподарського комплексу, коли все було монопол≥зовано в економ≥ц≥ державою, п≥дприЇмства ¤к част-ки цього комплексу були економ≥чно однотипними, тобто: не були власниками майна, оск≥льки воно належало держав≥; не спрацьову-вали виробничий, ф≥нансовий, ≥новац≥йний менеджмент, маркетинг, менеджмент персоналу, оск≥льки ус≥ параметри економ≥чного бут-т¤ п≥дприЇмства декларувались згори державою через в≥дпов≥дн≥ державн≥ органи ≥ плани (що виробити, в ¤к≥ строки, в ¤к≥й к≥ль-кост≥, кому ≥ за ¤кими ц≥нами продавати, за ¤кими тарифами спла-чувати роб≥тникам зарплату тощо); панували Їдина власн≥сть ≥ Їди-ний критер≥й оц≥нки результат≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства - вико-нанн¤ директивних план≥в.
‘актично п≥дприЇмства були лише орган≥зац≥йною ланкою Їди-ного державовласницького комплексу, а не самост≥йною економ≥ч-ною одиницею. “ому за таких умов економ≥чна теор≥¤ командно-адм≥н≥стративних час≥в, за окремими вин¤тками, не вивчала м≥кро-економ≥чний р≥вень господарюванн¤. ƒ≥йсно, була Їдина власн≥сть, Їдина мета, Їдиний основний економ≥чний закон, Їдиний ≥нтерес тощо. ¬се зводилось до досл≥дженн¤ цього "Їдиного", ≥ частка його н≥чим за своЇю економ≥чною суттю не в≥др≥зн¤лась в≥д Їдиного ком-плексу.
ƒокор≥нно ≥нша економ≥чна ситуац≥¤ в ринков≥й економ≥ц≥, де за на¤вност≥ р≥зноман≥тних форм власност≥, вид≥в п≥дприЇмств, форм орган≥зац≥њ господарюванн¤ власник чи менеджер п≥дприЇмства вир≥шуЇ долю свого п≥дприЇмства на ринку у боротьб≥ з конкурен-тами, де все визначаЇтьс¤ пануванн¤м закону попиту та пропозиц≥њ.
” ринков≥й економ≥ц≥ п≥дприЇмство не може легковажно в≥дно-ситись до свого майнового, ф≥нансового стану, до споживач≥в своЇњ продукц≥њ, постачальник≥в сировини, нап≥вфабрикат≥в, ринкового попиту, ц≥н. ≤накше воно опинитьс¤ у кризовому стан≥ чи нав≥ть збанкрутуЇ.
Ќалагодити ефективне функц≥онуванн¤ п≥дприЇмства у ринко-в≥й економ≥ц≥, уникнути кризи та банкрутства можна лише при на¤вност≥ ч≥ткоњ, досконалоњ форми орган≥зац≥њ господарюванн¤, ¤ка передбачаЇ:
всеб≥чне знанн¤ свого конкретного ринку, споживача, конкрет-них ц≥н на свою продукц≥ю чи послуги. ÷е дос¤гаЇтьс¤ маркетин-гом п≥дприЇмства;
ч≥тку взаЇмод≥ю з постачальниками, ринками ус≥х фактор≥в ви-робництва, внутр≥шньоф≥рмовоњ орган≥зац≥њ виробничого процесу тощо. ÷е дос¤гаЇтьс¤ виробничим менеджментом п≥дприЇмства;
пост≥йну увагу та контроль за бюджетом п≥дприЇмства, ¤кий за умов ринковоњ економ≥ки в≥докремлений в≥д державного бюджету. ÷е дос¤гаЇтьс¤ ф≥нансовим менеджментом п≥дприЇмства;
повс¤кчасне забезпеченн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства оптимальною к≥льк≥стю найманих роб≥тник≥в, що мають в≥дпов≥дн≥ ¤кост≥ та профе-с≥йну п≥дготовку. ÷е дос¤гаЇтьс¤ менеджментом з персоналу п≥д-приЇмства;
поточний ≥ пер≥одичний контроль за станом л≥кв≥дност≥ (спро-можност≥ у будь-¤кий час виконати своњ зобов'¤занн¤ перед будь-¤ким контрагентом: споживачем, постачальником, банком, бюдже-том держави, податковою установою тощо). ÷е дос¤гаЇтьс¤ менедж-ментом обл≥ку та контролю п≥дприЇмства.
ќтже, можна п≥дкреслити, що за умов ринковоњ економ≥ки п≥д-приЇмство д≥Ї не ¤к м≥крочастка Їдиного народногосподарського комплексу крањни, а ¤к первинна ланка економ≥ки крањни.
≈коном≥ка крањни складаЇтьс¤ ≥з взаЇмод≥њ первинних ланок. „им досконал≥ше орган≥зована ц¤ ланка, тим вищий ефект функц≥ону-ванн¤ економ≥ки в ц≥лому. ‘орма орган≥зац≥њ господарюванн¤ на м≥крор≥вн≥ за такою теоретичною доктриною Ї самост≥йним факто-ром економ≥чного зростанн¤, економ≥ки взагал≥.
ћаючи у своЇму розпор¤дженн≥ достатню за ¤к≥стю та к≥льк≥с-тю робочу силу, матер≥ально-техн≥чну забезпечен≥сть, п≥дприЇмст-во орган≥зац≥Їю господарюванн¤ може бути приведене до процв≥-танн¤ або доведене до банкрутства.
ћатер≥альна в≥дпов≥дальн≥сть п≥дприЇмства в командно-адм≥н≥-стративних умовах за незбереженн¤ ≥ндив≥дуального в≥дтворен-н¤, за триманн¤ зайвих роб≥тник≥в, надлишкових запас≥в устатку-ванн¤, оборотних засоб≥в тощо, тобто за неефективну орган≥зац≥ю господарюванн¤, не мала н≥¤кого сенсу, бо майно було чужим ≥ збитки покривались державою за рахунок ≥нших п≥дприЇмств. Ѕули нав≥ть планово збитков≥ п≥дприЇмства, ¤к≥ в плановому пор¤д-ку перекривали своњ збитки за рахунок прибутк≥в ≥нших п≥дпри-Їмств. ¬ ринкових умовах так≥ збитков≥ п≥дприЇмства стають бан-крутами.
≤снуванн¤ збиткових п≥дприЇмств в умовах ринкового господа-рюванн¤ - нонсенс.
Ќалагодити ефективну орган≥зац≥ю господарюванн¤ - це при-значенн¤ менеджменту, тому в ринков≥й економ≥ц≥ п≥дприЇмства потребують квал≥ф≥кованих профес≥онал≥в-менеджер≥в, про що йти-метьс¤ у І 3 цього розд≥лу.
—учасна наука про п≥дприЇмства, тобто продукуюче господарю-ванн¤ на м≥крор≥вн≥, вивчаЇ традиц≥йн≥ виробнич≥ фактори - пра-цю, землю, кап≥тал - ≥ ¤к самост≥йний фактор - орган≥зац≥ю гос-подарюванн¤, кер≥вництво господарською д≥¤льн≥стю.
ќрган≥зац≥¤ господарюванн¤ у р≥зноман≥тних формах даЇ змогу:
застосовувати виробнич≥ фактори у певн≥й пропорц≥њ, що в≥дпов≥-даЇ вимогам ≥ндив≥дуального виробництва; задовольн¤ти попит;
дос¤гати позитивних результат≥в господарськоњ д≥¤льност≥ п≥д-приЇмства.
” ринкових умовах господарюванн¤ майно не продаЇтьс¤ п≥д-приЇмству ≥ не закр≥плюЇтьс¤ за ним дл¤ оперативного управл≥нн¤ п≥д час господарюванн¤. “ут майно Ї власн≥стю господарюючих суб'Їкт≥в (ф≥зичних та юридичних ос≥б р≥зноман≥тних вид≥в). ћай-но - це реальний кап≥тал.  р≥м того, п≥дприЇмства мають грошо-вий кап≥тал.
ќрган≥зовуючи господарську д≥¤льн≥сть, суб'Їкти господарюванн¤ ставл¤ть за мету створити нов≥ кап≥тали або принаймн≥ в≥дновити ≥снуюч≥. як це вдаЇтьс¤ зд≥йснити п≥дприЇмству, можна д≥знатись з розд. 19.
¬клад грошового кап≥талу в п≥дприЇмство з метою утриманн¤ у справност≥ засоб≥в виробництва, њх нарощуванн¤ або пол≥пшенн¤, зб≥льшенн¤ кап≥талу економ≥чною наукою розум≥Їтьс¤ ¤к ≥нвестиц≥њ (в≥д лат. ≥'луе5(о - од¤гаю). ¬ ц≥лому ≥нвестиц≥¤ - це довгострокове вкладенн¤ кап≥талу (кошт≥в) в економ≥ку.
≤нвестиц≥йн≥ можливост≥ п≥дприЇмств обмежен≥, тому завданн¤ орган≥зац≥њ господарюванн¤ пол¤гаЇ у пост≥йному анал≥з≥ та розра-хунку доц≥льност≥ ≥нвестуванн¤ кап≥талу. ÷е можливо, ¤кщо п≥д-приЇмством керуватимуть досв≥дчен≥ менеджери, що мають в≥дпо-в≥дн≥ фахов≥ знанн¤.
ѕ≥дприЇмства нагромаджують св≥й кап≥тал власними силами, ≥ це розгл¤даЇтьс¤ в економ≥чн≥й науц≥ та практиц≥ ¤к самоф≥нансу-ванн¤.
–озр≥зн¤ють ≥нвестиц≥њ-брутто та ≥нвестиц≥њ-нетто.
Ќе вс≥ можлив≥ фактори виробництва п≥дприЇмства одночасно використовують у господарюванн≥. „астину з них збер≥гають на склад≥ - це складськ≥ ≥нвестиц≥њ; частину вкладають у нов≥ спору-ди, нове устаткуванн¤ - це споруджен≥ ≥нвестиц≥њ. –азом вони роз-гл¤даютьс¤ економ≥чною наукою ¤к ≥нвестиц≥њ-брутто. якщо в≥д ≥нвестиц≥й-брутто в≥дн¤ти знос основного кап≥талу (амортизац≥ю), отримаЇмо ≥нвестиц≥њ-нетто.
ѕ≥дприЇмства отримують власний доход, прибутки шл¤хом рин-кового (непримусового) обм≥ну своњх товар≥в чи послуг за певну плату в≥д споживач≥в. „астину цього доходу, прибутку суб'Їкти спла-чують у вигл¤д≥ податк≥в держав≥ у форм≥ узаконеного обов'¤зку.
ћаксимально задовольн¤ючи потреби споживач≥в, господарник в≥дпов≥дною орган≥зац≥Їю господарюванн¤ домагаЇтьс¤ економ≥њ виробничих фактор≥в, зменшенн¤ зайвих втрат, тобто зд≥йснюЇ рац≥ональне господарюванн¤. ÷ього бракувало п≥дприЇмствам командно-адм≥н≥стративноњ системи, ¤к≥ намагались отримати у своЇ оперативне управл≥нн¤ ¤комога б≥льше сировини, матер≥ал≥в устат-куванн¤ тощо про вс¤к випадок, бо все це було чуже ≥ рац≥онально його використовувати не було сенсу. “ака економ≥чна реальн≥сть, на жаль, сформувала майже повсюдне порушенн¤ кер≥вниками та роб≥тниками норм соц≥альноњ морал≥, що призводило до крад≥жок, розкраданн¤ чужого (державного) майна.  рад≥жка у самого себе - це безглузд¤, ¤кого позбавлене п≥дприЇмство ринковоњ економ≥ки. ѕроте безгосподарн≥сть, низький р≥вень орган≥зац≥њ господарюван-н¤ - це вкрай негативн≥ ¤вища - можуть бути ≥ в ринков≥й еконо-м≥ц≥, що Ї одним з фактор≥в банкрутства п≥дприЇмств (хоча причин цього багато ≥ на м≥кро- ≥ макроеконом≥чному р≥вн¤х господарю-ванн¤) .
≈коном≥чна наука, спираючись на практику д≥¤льност≥ п≥дпри-Їмств, розробила системи показник≥в щодо оц≥нки њх господарю-ванн¤ на м≥кроеконом≥чному р≥вн≥.
¬ командно-адм≥н≥стративн≥й систем≥ п≥дприЇмствам згори "спус-кали" планов≥ показники, р≥вень виконанн¤ ¤ких одночасно пе-ретворював њх у оц≥ночн≥ показники господарюванн¤. ÷е так≥, ¤к валова продукц≥¤, товарна продукц≥¤, прибутков≥сть тощо. «а та-кою формою господарюванн¤ п≥дприЇмства командно-адм≥н≥стра-тивноњ системи мали одну мету - отримати ¤кнайнижч≥ планов≥ показники ≥ ¤кнайб≥льше њх перевиконати. «а це п≥дприЇмство ≥ його роб≥тники отримували винагороду (чим б≥льше перевиконан-н¤ планових показник≥в, тим б≥льша винагорода) ≥ њх не хвилювали н≥ потреби споживач≥в, н≥ дол¤ њх продукц≥њ, н≥ ¤к≥сть продукц≥њ чи послуг тощо.
” ринков≥й економ≥ц≥ ≥нша природа оц≥нки результат≥в д≥¤ль-ност≥ п≥дприЇмств - купив чи не купив споживач продукц≥ю чи послугу. ÷е нав≥ть можна назвати критер≥Їм результат≥в њх д≥¤ль-ност≥. ѕоказниками ж можна вважати прибуток чи втрати, продук-тивн≥сть, прибутков≥сть тощо.
«а умов ринковоњ економ≥ки кожен господарюючий суб'Їкт об-числюЇ показник ступен¤ рац≥ональност≥, або господарност≥, за такими формулами:

ф.23
–≥зниц¤ м≥ж можливим ≥ фактичним визначаЇ ступ≥нь господар-ност≥.
√осподарн≥сть реал≥зуЇтьс¤ у двох напр¤мах:
1) за допомогою ресурс≥в, що Ї, ос¤гнути найб≥льший ефект;
2) визначеноњ мети домогтис¤ м≥н≥мальними витратами.
«умовлюЇтьс¤ вона, ¤к уже зазначалось, ринковими в≥дносина-ми - куп≥влею ≥ продажем.
√осподарн≥сть, на в≥дм≥ну в≥д показник≥в продуктивност≥, при-бутковост≥ тощо, не залежить у цифровому вираженн≥ в≥д коливан-н¤ ц≥н на ринку, господарн≥сть не оц≥нюЇтьс¤ через кап≥тал.
ѕ≥дприЇмство з високим ступенем господарност≥ може працю-вати неприбуткове, ¤кщо не знаходить дл¤ своЇњ продукц≥њ чи пос-луги в≥дпов≥дного збуту. ƒинам≥ка господарського житт¤ п≥дприЇм-ства багато в чому зумовлюЇтьс¤ зовн≥шн≥м середовищем господа-рюванн¤, макроеконом≥чними процесами.
√осподарська д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств маЇ певн≥ особливост≥ за-лежно в≥д розм≥ру (велике, середнЇ, мале), форми власност≥ (дер-жавне чи приватне), оренди, акц≥онуванн¤ тощо. Ќа це звернули увагу ≥ науковц≥, ≥ кер≥вники ус≥х р≥вн≥в господарюванн¤, коли з переходом до ринкових в≥дносин державн≥ п≥дприЇмства почали роздержавлюватись, структурно перебудовуватись, акц≥онуватись, орендувати майно у власник≥в тощо.
«'¤вилась певна к≥льк≥сть малих п≥дприЇмств. ¬ ”крањн≥ в≥дпов≥д-но до обс¤г≥в господарського обороту ≥ к≥лькост≥ прац≥вник≥в (неза-лежно в≥д форм власност≥), до малих п≥дприЇмств у промисловост≥ та буд≥вництв≥ належать п≥дприЇмства з к≥льк≥стю працюючих до 200 чол.; в ≥нших галуз¤х виробничоњ сфери - до 50; в галуз≥ науки та наукового обслуговуванн¤ - до 100; у невиробнич≥й сфер≥ - до 25; у роздр≥бн≥й торг≥вл≥ -до 15 чолов≥к.
ћал≥ п≥дприЇмства (¤к ≥ кооперативи) належать до сфери малого б≥знесу, тобто за орган≥зац≥Їю господарюванн¤ - це п≥дприЇмницьк≥ структури.
«а даними на 1995 р., частка сектора малого б≥знесу в крањнах з розвинутою ринковою економ≥кою в загальн≥й к≥лькост≥ господа-рюючих суб'Їкт≥в становить 80-90 в≥дсотк≥в, в крањнах централь-ноњ ™вропи ≥ Ѕалт≥њ - 60-70; в ”крањн≥ - 25 в≥дсотк≥в. „астка зай-н¤тих у малому б≥знес≥ до загальноњ чисельност≥ зайн¤тих в≥дпо-в≥дно 50-60; 30-40; 5 в≥дсотк≥в.  ≥льк≥сть малих п≥дприЇмств на 1000чол. населенн¤ в≥дпов≥дно 50-60; 30-50; 25 в≥дсотк≥в. ¬клад малого б≥знесу у валовий нац≥ональний продукт в≥дпов≥дно 50; 30;
10 в≥дсотк≥в.
„исельн≥сть малих п≥дприЇмств в ”крањн≥ дор≥внювала у 1990 р. - 1 тис. од., 1991 р. - 20; 1992 р. - 50; 1993 р. - 74; 1994 р. - 79;
1995 р. - близько 100 тис. одиниць.
—в≥това ринкова практика вже давно довела, що мал≥ п≥дприЇм-ства мають певн≥ переваги перед ≥ншими орган≥зац≥йними формами, оск≥льки вони б≥льш гнучк≥ й швидше переор≥Їнтовуютьс¤ на конкретного споживача, не потребують великого апарату менедже-р≥в, великих кап≥тал≥в, швидко створюють додатков≥ робоч≥ м≥сц¤, зд≥йснюють швидку окупн≥сть авансованого кап≥талу, спри¤ють послабленню монопол≥зму в економ≥ц≥ тощо.
ѕроте мал≥ п≥дприЇмства беззахисн≥ перед потр¤с≥нн¤ми ринко-воњ економ≥ки, вони потребують вс≥л¤коњ п≥дтримки держави, гро-мадських об'Їднань, союз≥в, асоц≥ац≥й тощо.
Ќеаби¤ку роль у ринков≥й економ≥ц≥ в≥д≥грають р≥зноман≥тн≥ гос-подарськ≥ товариства, акц≥онерн≥ п≥дприЇмства ≥ об'Їднанн¤.
¬≥дпов≥дно до чинного законодавства в ”крањн≥ д≥ють так≥ орга-н≥зац≥йн≥ форми господарських товариств: акц≥онерн≥, з обмеже-ною в≥дпов≥дальн≥стю, з додатковою в≥дпов≥дальн≥стю, повн≥ ≥ ко-мандитн≥.
√осподарськими товариствами Ї п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ, ус-танови, створен≥ на засадах угоди юридичними особами ≥ громад¤-нами об'Їднанн¤м њхнього майна та п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ з метою одержанн¤ прибутку.
јкц≥онерн≥ товариства - це юридичн≥ особи. ¬они мають св≥й кап≥тал, вкладений у акц≥њ, статут, що регулюЇ вс≥ внутр≥шн≥ питан-н¤ орган≥зац≥њ господарюванн¤ товариства.
ј ÷≤я дл¤ господарюючих суб'Їкт≥в маЇ значенн¤ в р≥зних ас-пектах. ÷е:
частка основного кап≥талу акц≥онерного товариства;
документ про членство в певному акц≥онерному товариств≥;
ц≥нний пап≥р, що надаЇ право брати участь в управл≥нн≥ акц≥о-нерним товариством чи лише отримувати певний доход - див≥-денд.
”с≥ ≥нш≥ господарськ≥ товариства дуже нагадують акц≥онерн≥ товариства. ѓхн≥ члени вход¤ть до товариств з≥ своњм кап≥талом. “о-вариства Ї юридичними особами, мають власне майно, статут та ≥н. ѕроте ц≥ товариства - з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю, з додатко-вою в≥дпов≥дальн≥стю, повн≥, командитн≥ - не мають акц≥й, а його члени не Ї акц≥онерами, а пайовиками. ѕай - не ц≥нний пап≥р, ним торгувати на б≥рж≥ (¤к акц≥Їю) не можна.
јкц≥онера не можна усунути з акц≥онерного товариства, ¤кщо в≥н цього не хоче ≥ залишаЇтьс¤ власником акц≥њ. ѕайовик же може бути виключений з господарчого товариства, ¤кщо в≥н, на думку ≥нших пайовик≥в, д≥Ї на шкоду товариства.
ѕ≥дприЇмства з метою пол≥пшенн¤ орган≥зац≥йних умов госпо-дарюванн¤ можуть створювати будь-¤к≥ об'Їднанн¤ чи входити до д≥ючих.
¬ ”крањн≥ в≥дпов≥дно до чинного законодавства п≥дприЇмства можуть об'Їднуватись в:
асоц≥ац≥њ - догов≥рн≥ об'Їднанн¤, створен≥ з метою пост≥йноњ координац≥њ господарськоњ д≥¤льност≥. јсоц≥ац≥¤ не маЇ права втру-чатись у виробничу ≥ комерц≥йну д≥¤льн≥сть будь-¤кого з њњ учас-ник≥в;
корпорац≥њ - догов≥рн≥ об'Їднанн¤, створен≥ на основ≥ поЇднан-н¤ виробничих, наукових та комерц≥йних ≥нтерес≥в, з делегуван-н¤м окремих повноважень централ≥зованого регулюванн¤ д≥¤льност≥ кожного з учасник≥в;
консорц≥уми - тимчасов≥ статутн≥ об'Їднанн¤ промислового ≥ бан-к≥вського кап≥талу дл¤ дос¤гненн¤ сп≥льноњ мети;
концерни - статутн≥ об'Їднанн¤ п≥дприЇмств промисловост≥, наукових орган≥зац≥й, транспорту, банк≥в, торг≥вл≥ тощо на основ≥ повноњ ф≥нансовоњ залежност≥ в≥д одного або групи п≥дприЇмц≥в;
≥нш≥ об'Їднанн¤ за галузевим, територ≥альним та ≥ншими прин-ципами.
” багатьох крањнах XX ст. ≥снували ≥ подекуди ≥снують так≥ фор-ми господарських об'Їднань, ¤к:
картель - об'Їднанн¤ самост≥йних п≥дприЇмств заради встанов-ленн¤ Їдиних ц≥н, розпод≥лу ринк≥в збуту.  ожне п≥дприЇмство маЇ угоду щодо своЇњ частки в загальному обс¤з≥ виробництва тощо;
синдикат -- об'Їднанн¤ п≥дприЇмств, ¤к≥ збер≥гають свою юри-дичну ≥ виробничу самост≥йн≥сть, проте об'Їднують свою комерц≥й-ну д≥¤льн≥сть, мають Їдин≥ маркетингов≥ служби, що займаютьс¤
збутом продукц≥њ;
трест - господарськ≥ об'Їднанн¤, в ¤ких повн≥стю встановлена Їдина система менеджменту виробництва, маркетингу, ф≥нанс≥в
тощо.
√осподарськ≥ форми об'Їднань п≥дприЇмств спроможн≥ призве-сти до виникненн¤ монопол≥зму в економ≥ц≥. «апоб≥ганню цьому служить антимонопольна пол≥тика держави.
І 2. ‘орма ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤ п≥дприЇмства в ринков≥й економ≥ц≥. –оль маркетингу
‘ормою ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤ п≥дприЇмства Ї в≥дтворен-н¤ його основних виробничих фонд≥в, тобто основного кап≥талу у вигл¤д≥ засоб≥в прац≥ - буд≥вель, машин, устаткуванн¤, ј—” тощо. ≤ндив≥дуальне в≥дтворенн¤ п≥дприЇмства в умовах ринковоњ еконо-м≥ки забезпечуЇтьс¤ за рахунок: збереженн¤ авансованих кошт≥в (просте в≥дтворенн¤); частки прибутку, отриманого внасл≥док ви-робництва ≥ реал≥зац≥њ товару (розширене в≥дтворенн¤).
ƒосв≥д засв≥дчуЇ, що ≥ндив≥дуальне в≥дтворенн¤ п≥дприЇмств (¤к ≥ сусп≥льне в≥дтворенн¤) може бути позначене пер≥одами значного зростанн¤ чи упов≥льненн¤ виробництва, застою чи нав≥ть депрес≥њ.
÷≥ коливанн¤ називаютьс¤ кон'юнктурними.  оливанн¤ мають певн≥ цикл≥чн≥ повторенн¤, тому њх в економ≥чн≥й науц≥ позначають ще ¤к кон'юнктурн≥ цикли.
–ух ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤ п≥дприЇмства в≥д авансуванн¤ до авансуванн¤ характеризуЇтьс¤ кругооборотом основних вироб-ничих фонд≥в, про що йшлос¤ в розд. 16 ≥ 19.
” ринкових в≥дносинах п≥дприЇмство незалежно в≥д виду, орга-н≥зац≥йноњ структури, форми власност≥ та господарюванн¤ тощо мусить авансувати кошти на власне в≥дтворенн¤. ¬кладаючи певн≥ кошти у виробництво на основний кап≥тал, воно ставить за мету поверненн¤ њх через певний час (5-7 рок≥в тощо), ¤к м≥н≥мум, ≥ з приростом, ¤к максимум.
јвансован≥ у основн≥ виробнич≥ фонди кошти ¤к складова части-на вартост≥ товару, ¤кий виробл¤ють, рухаютьс¤ у вигл¤д≥ аморти-зац≥йних в≥драхувань, зосереджуютьс¤ в амортизац≥йному фонд≥ до повного поверненн¤, знову авансуютьс¤ у новий цикл ≥ндив≥ду-ального виробництва, забезпечуючи його збереженн¤. ≤ндив≥дуальне в≥дтворенн¤ розширюЇтьс¤ за рахунок використанн¤ частини при-бутку. –ух ус≥х виробничих фонд≥в (основних - засоб≥в прац≥ та оборотних - предмет≥в њњ) супроводжуЇтьс¤ њхн≥м зношенн¤м, ви-користанн¤м ≥ зам≥щенн¤м у варт≥сн≥й та натуральн≥й формах. ¬одно-час оск≥льки до вартост≥ виготовленого продукту входить варт≥сть не т≥льки використаних виробничих фонд≥в, а й найманоњ робочоњ сили п≥дприЇмства, то реал≥зац≥¤ його продукц≥њ маЇ не т≥льки по-вернути кошти, авансован≥ на виробнич≥ фонди, а й створити фонд зароб≥тноњ плати прац≥вник≥в.
«авершуЇтьс¤ виробнича д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства маркетинго-вою функц≥Їю, оск≥льки задоволенн¤ потреб споживача - голов-ний ≥ Їдиний спос≥б дос¤гненн¤ прибутку.
«а довгу ≥стор≥ю свого ≥снуванн¤ зах≥дна економ≥чна наука роз-робила багато концепц≥й ринковоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства: удос-коналенн¤ виробництва (к≥нець XIX- початок XX ст.); удоскона-ленн¤ товару та ≥нтенсиф≥кац≥¤ комерц≥йних зусиль, ¤к≥ передують маркетингу, ≥ власне маркетинг (50-≥ роки XX ст.); соц≥ально-еконо-м≥чного маркетингу (70-≥ роки XX ст.).
ћаркетинг п≥дприЇмства формуЇтьс¤ завд¤ки взаЇмод≥њ ринко-вих елемент≥в регулюванн¤ виробничого процесу. ƒо його складу вход¤ть: концепц≥¤, стратег≥¤, план ≥ програма маркетингу, п≥дпри-Їмництво, виб≥р ринку ≥ його сегмент≥в, структура, орган≥зац≥¤ мар-кетингу, маркетинговий контроль.  ≥льк≥сть цих елемент≥в може зб≥льшуватись чи зменшуватись залежно в≥д обс¤гу ринковоњ д≥¤ль-ност≥ п≥дприЇмства.
 онцепц≥¤ маркетингу - це ор≥Їнтована на споживача п≥дпри-Їмницька доктрина, завд¤ки ¤к≥й задовольн¤Їтьс¤ споживчий попит
у межах певного ринку. ¬она Ї основою б≥знесу п≥дприЇмства, а також планового кер≥вництва виробничим процесом, даЇ змогу узго-дити, збалансувати можливост≥ виробництва з можливост¤ми реа-л≥зац≥њ товар≥в ≥ задоволенн¤ попиту споживач≥в. ÷¤ концепц≥¤ зу-мовлюЇ виб≥р системи управл≥нн¤ п≥дприЇмством та формуванн¤ ор-ган≥зац≥йноњ структури виробництва.
—тратег≥¤ маркетингу - це прогнозуванн¤ довгостроковоњ рин-ковоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства в≥дпов≥дно до зм≥н попиту спожива-ч≥в на певн≥ товари. ¬она передбачаЇ зд≥йсненн¤ маркетинговими п≥дрозд≥лами п≥дприЇмства таких функц≥й, ¤к вивченн¤ споживача та ринку збуту товар≥в, стратег≥чне плануванн¤, плануванн¤ марке-тингу, виробленн¤ тактики виконанн¤ план≥в, маркетинговий кон-троль.
—тратег≥чне плануванн¤ передбачаЇ збалансуванн¤ ц≥лей п≥дпри-Їмства та потенц≥йних можливостей дос¤гненн¤ њх. ¬оно спираЇть-с¤ на ч≥тке формулюванн¤ програми п≥дприЇмства, визначенн¤ до-пом≥жних завдань, план≥в розвитку ≥ стратег≥ю зростанн¤.
”загальненн¤ досв≥ду маркетинговоњ д≥¤льност≥ ф≥рм у крањнах розвиненоњ ринковоњ економ≥ки св≥дчить про те, що стратег≥чне плануванн¤ забезпечуЇ дос¤гненн¤ кожним п≥дрозд≥лом своЇњ мети, ¤ка виходить ≥з загальних завдань компан≥њ, стимулюЇ координа-ц≥ю зусиль р≥зних функц≥ональних напр¤м≥в.
ѕлан маркетингу - це тактика ринковоњ д≥¤льност≥. ѕ≥дприЇм-ства розробл¤ють довгостроков≥ (в≥д 5 до 15 рок≥в), середньостро-ков≥ (в≥д 2 до 5) ≥ короткостроков≥ (на один р≥к) плани. ” практиц≥ вони комб≥нуютьс¤.
Ќа в≥дм≥ну в≥д директивного плануванн¤ плани маркетингу ¤в-л¤ють собою гнучку програму д≥й ≥ розробл¤ютьс¤ щонайменше в трьох вар≥антах: м≥н≥мальному, оптимальному, максимальному.
ѕлан маркетингу п≥дприЇмства-товаровиробника м≥стить так≥ розд≥ли: контрольних показник≥в щодо потреб п≥дприЇмства; по-точноњ ситуац≥њ на ринку, становища на ньому п≥дприЇмства, даних щодо конкурент≥в тощо; тактичних д≥й на ринку, механ≥зму освоЇнн¤ нових сегмент≥в ринку; бюджету п≥дприЇмства; пор¤дку контролю за виконанн¤м плану.
Ќев≥д'Їмною рисою маркетинговоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства в ринков≥й економ≥ц≥ Ї п≥дприЇмництво.
ѕ≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств грунтуЇтьс¤ на таких принципах: в≥льний виб≥р њњ вид≥в; залученн¤ на добров≥льних заса-дах майна та кошт≥в юридичних ос≥б ≥ громад¤н, а також матер≥аль-но-техн≥чних, ф≥нансових, трудових, природних та ≥нших вид≥в ре-сурс≥в, використанн¤ ¤ких не заборонено або не обмежено законо-давством; самост≥йн≥ формуванн¤ програми д≥¤льност≥ та виб≥р по-стачальник≥в ≥ споживач≥в вироблюваноњ продукц≥њ; встановленн¤ ц≥н в≥дпов≥дно до законодавства; в≥льне найманн¤ прац≥вник≥в; в≥льне розпор¤дженн¤ прибутком, ¤кий залишаЇтьс¤ п≥сл¤ внесенн¤ пла-теж≥в, установлених законодавством; самост≥йне зд≥йсненн¤ п≥д-приЇмцем - юридичною особою зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥;
використанн¤ будь-¤ким п≥дприЇмцем належноњ йому частини ва-лютноњ виручки на св≥й розсуд.
ѕ≥дприЇмництво - це ≥ насл≥док, ≥ умова самост≥йноњ господарсь-коњ д≥¤льност≥ товаровиробника, усп≥шноњ маркетинговоњ д≥¤льност≥. ¬ умовах ринковоњ економ≥ки воно даЇ змогу п≥дприЇмству забез-печити себе достатньою к≥льк≥стю ресурс≥в дл¤ вир≥шенн¤ завдань ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤, економ≥чного ≥ соц≥ального розвитку тощо.
І 3. —утн≥сть ≥ функц≥њ менеджменту п≥дприЇмства
—учасний етап науково-техн≥чного прогресу значно посилив потребу в рац≥ональному управл≥нн≥ п≥дприЇмством ≥ в≥дпов≥дно у висококвал≥ф≥кованих спец≥ал≥стах в галуз≥ орган≥зац≥њ та управл≥н-н¤. ƒл¤ ринковоњ економ≥ки характерна управл≥нська модель, ¤ка спираЇтьс¤ на розвинен≥ ринков≥ в≥дносини ≥ ринкову ≥нфраструк-туру. ¬она д≥стала назву менеджмент (в≥д англ. management - ке-руванн¤, управл≥нн¤).
ћенеджмент Ї, по-перше, теор≥Їю управл≥нн¤ виробництвом, а, по-друге, практикою управл≥нськоњ д≥¤льност≥. як економ≥чна тео-р≥¤ менеджмент вивчаЇ систему орган≥зац≥йних в≥дносин впливу на виробництво. ƒосл≥джуютьс¤ так≥ аспекти управл≥нн¤, ¤к орган≥за-ц≥¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, використанн¤ робочоњ сили, стимули та умови прац≥, ≥нженерно-економ≥чн≥ р≥шенн¤ тощо. ѕрактичний менеджмент - функц≥ональна реал≥зац≥¤ вимог його в д≥¤льност≥ п≥дприЇмств-товаровиробник≥в.
ƒ≥¤льн≥сть п≥дприЇмств-товаровиробник≥в передбачаЇ вишукуван-н¤ величезноњ к≥лькост≥ можливостей з розв'¤занн¤ повс¤кденних ≥ стратег≥чних завдань закуп≥вл≥ сировини, матер≥ал≥в, енерг≥њ, залу-ченн¤ роб≥тник≥в, вир≥шенн¤ ф≥нансових проблем, налагодженн¤ взаЇмозв'¤зк≥в з ≥ншими п≥дприЇмствами, ф≥рмами, орган≥зац≥¤ми, рег≥онами, виробництва товар≥в ≥ пошуку споживач≥в, визначенн¤ ринку п≥дприЇмства та його сегмент≥в тощо.
÷е зумовлюЇ по¤ву менеджменту ¤к особливоњ, в≥дносно в≥док-ремленоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства щодо орган≥зац≥њ виробництва ≥ збуту товар≥в.
ќтже, менеджмент - це ц≥леспр¤мований орган≥зац≥йний вплив на д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства в умовах ринку дл¤ дос¤гненн¤ ц≥лей, поставлених перед п≥дприЇмством, ≥ одержанн¤ прибутку.
ћенеджмент п≥дприЇмства можна класиф≥кувати так:
система орган≥зац≥йних в≥дносин;
особливий вид розпод≥лу людськоњ прац≥, що характеризуЇ д≥-¤льн≥сть щодо орган≥зац≥њ виробництва ≥ збуту товар≥в;
в≥докремлена д≥¤льн≥сть щодо впливу на п≥дприЇмства-товарови-робники ≥ споживач≥в у певних ринкових умовах.
ћенеджмент зумовлюЇ необх≥дн≥сть в≥дпов≥дних фах≥вц≥в з ор-ган≥зац≥њ виробничого ≥ збутового процес≥в - менеджер≥в.
«вичайно, управл¤ти, керувати, впливати потр≥бно на будь-¤кий процес, що в≥дбуваЇтьс¤ в сусп≥льств≥, держав≥, рег≥он≥ тощо. ј ме-неджер - це не перес≥чний кер≥вник, а т≥льки той, хто ц≥леспр¤мо-вано впливаЇ на виробництво, орган≥зовуЇ його, вивчаЇ ринок за допомогою маркетингу, добре знаЇ кон'юнктуру та динам≥ку попи-ту, спр¤мовуЇ д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства на задоволенн¤ потреб спо-живач≥в з урахуванн¤м вимог ринку.
ћенеджери ¤к творча сила орган≥зац≥њ виробництва на п≥дпри-Їмств≥ в≥д≥грають особливу роль. ѓхн¤ д≥¤льн≥сть в≥дбиваЇ тенденц≥ю економ≥чноњ децентрал≥зац≥њ управл≥нн¤ сусп≥льним виробництвом в умовах високих темп≥в наукового прогресу, широкого розвитку ма-лого б≥знесу, венчурних (пошукових) ф≥рм тощо. «ростанн¤ акц≥о-нерних форм п≥дприЇмства посилюЇ роль менеджер≥в у сусп≥льному виробництв≥. « розвитком менеджменту ≥ зростанн¤м рол≥ менедже-р≥в в управл≥нн≥ п≥дприЇмствами зм≥нюютьс¤ не т≥льки орган≥зац≥й-но-економ≥чн≥, а й соц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини. ¬ласники кап≥та-лу все б≥льше втрачають безпосередн≥й контроль над п≥дприЇмством.
ћенеджмент п≥дприЇмств в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших вид≥в управ-л≥нн¤ (ур¤д, пол≥тичн≥ парт≥њ, церква, громадськ≥ орган≥зац≥њ) тим, що в≥н орган≥зац≥йними д≥¤ми ринковоњ спр¤мованост≥ забезпечуЇ реал≥зац≥ю мети п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ товаровиробник≥в.
‘ах≥вець з менеджменту спроможний орган≥зувати д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства будь-¤коњ галуз≥, у будь-¤кому рег≥он≥ й м≥сц≥, ¤кщо в≥н волод≥Ї теоретичними основами менеджменту.
ћенеджмент - це досить складна система впливу, всеб≥чне до-сл≥дженн¤ ¤коњ потребуЇ р≥зноман≥тних п≥дход≥в. «окрема, теор≥¤ ≥ практика менеджменту передбачаЇ визначенн¤ суб'Їкт≥в ≥ об'Їкт≥в управл≥нн¤.
—уб'Їкти управл≥нн¤ - це т≥ ланки менеджменту, ¤к≥ зд≥йсню-ють орган≥зац≥йний вплив на роб≥тник≥в, виробничий процес, жит-тЇвий цикл п≥дприЇмства тощо.
—уб'Їктами управл≥нн¤ Ї менеджери р≥зних р≥вн≥в управл≥нн¤ (директори п≥дприЇмств, начальники цех≥в, в≥дд≥л≥в, майстри, бри-гадири). ƒо суб'Їкт≥в управл≥нн¤ належать також апарат управл≥н-н¤ п≥дприЇмства (економ≥сти, бухгалтери, маркетологи), колег≥альн≥ органи управл≥нн¤ (колег≥њ, правл≥нн¤ ф≥рм, р≥зн≥ ради, презид≥њ).
ѕевною м≥рою сусп≥льство регламентуЇ правов≥ засади форму-ванн¤ ≥ д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в управл≥нн¤ на п≥дприЇмств≥. «окрема, законодавство ”крањни в≥дпов≥дними законами про п≥дприЇмства, господарськ≥ товариства визначаЇ загальн≥ принципи управл≥нн¤ п≥дприЇмством, самовр¤дуванн¤ трудовим колективом, систему та посадових ос≥б управл≥нн¤ в р≥зноман≥тних товариствах: акц≥онер-них, повних, з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю, з додатковою в≥дпов≥-дальн≥стю, командитних.
ќск≥льки вс≥ п≥дприЇмства д≥ють зг≥дно з статутом, суб'Їкти уп-равл≥нн¤ в≥дпов≥дно до чинного законодавства визначаютьс¤ в ста-тутних ≥ засновницьких документах п≥дприЇмств.
ќб'Їкти управл≥нн¤ - це ланки орган≥зац≥йного впливу менедж-менту, що безпосередньо виробл¤ють продукц≥ю, виконують робо-ти ≥ надають послуги. ¬они становл¤ть трудовий колектив п≥дпри-Їмства ≥ його п≥дрозд≥л≥в.
—в≥това практика засв≥дчуЇ, що менеджмент п≥дприЇмства ви-значаЇтьс¤ к≥лькома р≥вн¤ми управл≥нн¤ об'Їктами:
вищий р≥вень - top management, невелике коло менеджер≥в ке-р≥вноњ ланки (президенти ≥ в≥це-президенти ф≥рм, директори, њхн≥ заступники та ≥н.), що забезпечують стратег≥ю ф≥рми;
середн≥й р≥вень - middle management, кер≥вники п≥дрозд≥л≥в, ф≥л≥ал≥в, в≥дд≥л≥в, цех≥в, що забезпечують менеджмент виконанн¤ план≥в, програм стратег≥њ ф≥рми;
нижн≥й р≥вень - lower management, менеджери, ¤к≥ забезпечу-ють безпосередньо орган≥зац≥ю виробничого процесу, управл≥нн¤ виробниками (трудовим колективом).
¬заЇмод≥¤ суб'Їкт≥в ≥ об'Їкт≥в управл≥нн¤ утворюЇ ринковий прос-т≥р функц≥онуванн¤ менеджменту п≥дприЇмства, створенн¤ умов дл¤ зм≥цненн¤ його позиц≥й на ринку, дос¤гненн¤ мети тощо.
ѕрактичний менеджмент передбачаЇ необх≥дн≥сть реал≥зац≥њ на р≥вн≥ п≥дприЇмства таких основних функц≥й управл≥нн¤: стратег≥ч-ного ф≥рмового плануванн¤ (б≥знес-план) та його реал≥зац≥њ; фор-муванн¤ орган≥зац≥йноњ структури управл≥нн¤; комплектуванн¤ штат≥в; управл≥нн¤ прац≥вниками через мотивац≥ю прац≥ та њњ конт-роль (передбачен≥сть результат≥в, превентивний (попередн≥й) конт-роль тощо); управл≥нн¤ маркетингом; координац≥њ та кооперуванн¤ виробництва тощо.
ћенеджмент ¤к управл≥нська д≥¤льн≥сть маЇ справу з складними соц≥ально-економ≥чними системами ≥ процесами, що зумовлюЇ не-обх≥дн≥сть прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень в≥дпов≥дно до умов ≥ обставин розвитку життЇвого циклу п≥дприЇмства.
–≥шенн¤ в менеджмент≥ означаЇ виб≥р з багатьох (¤к м≥н≥мум, з двох) альтернатив стратег≥њ й тактики д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (ви-робництва) .
–≥шенн¤ обумовлюЇ ефективний, оптимальний режим функц≥о-нуванн¤ п≥дприЇмства ≥ залежить в≥д особистост≥ менеджер≥в, њхньоњ теоретичноњ п≥дготовки, практичного досв≥ду, таланту, культури тощо.
ћенеджмент п≥дприЇмства передбачаЇ прийн¤тт¤ р≥шень з най-р≥зноман≥тн≥ших питань д≥¤льност≥ п≥дприЇмств: ф≥нансових, мар-кетингових, постачальницьких, ≥нновац≥йних, збутових, виробни-чих, кадрових, рег≥ональних тощо.
ћенеджмент значною м≥рою зумовлюЇ пол≥тику п≥дприЇмства, його ф≥лософ≥ю, культуру, втику, ≥нновац≥йну спр¤мован≥сть. ÷≥ проблеми досл≥джують в≥дпов≥дн≥ розд≥ли Їдиноњ науки управл≥нн¤ (менеджменту).