–озд≥л 16
ћ≤ –ќ≈ ќЌќћ≤„Ќ»… –≤¬≈Ќ№ √ќ—ѕќƒј–ё¬јЌЌя ≤ ‘ќ–ћ» …ќ√ќ ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ
І 1. ѕон¤тт¤ м≥кроеконом≥чного р≥вн¤ ≥ суб'Їкт≥в господарюванн¤
≈коном≥чна теор≥¤ вивчаЇ функц≥онуванн¤ економ≥чноњ систе-ми, насамперед на м≥кроеконом≥чному, макроеконом≥чному та гло-бально-економ≥чному р≥вн¤х господарюванн¤.
ћ≥кроеконом≥чний р≥вень господарюванн¤ охоплюЇ, по-перше, економ≥чно в≥дособлен≥ одиниц≥, так≥ ¤к об'Їднанн¤, ф≥рми, п≥дпри-Їмства, домогосподарства; по-друге, окрем≥ ринки, конкретн≥ ц≥ни ≥ конкретн≥ товари та послуги.
¬ економ≥ц≥ пон¤тт¤ господарюванн¤ досить широке. ÷е не лише виробництво продукт≥в (товар≥в), а й будь-¤ка д≥¤льн≥сть в еконо-м≥чному, соц≥альному, правовому, еколог≥чному, ^територ≥альному тощо простор≥, що обумовлена взаЇмов≥дносинами м≥ж споживача-ми та продавцем.
¬иход¤чи з цього ћ≥кроеконом≥чний р≥вень господарюванн¤ - це система в≥дносин д≥¤льност≥ м≥кроеконом≥чних господарських суб'Їкт≥в щодо оптим≥зац≥њ сп≥вв≥дношенн¤ попиту та пропозиц≥њ.
–инкова економ≥ка маЇ лише два суб'Їкти м≥кроеконом≥чного р≥вн¤ господарськоњ д≥¤льност≥:
домашн≥ господарства (с≥м'¤);
у п≥дприЇмства.
ѕершим суб'Їктом Ї домашн≥ господарства (с≥м'¤). « точки зору економ≥ки домашн¤ д≥¤льн≥сть належить до господарюванн¤, де господар не виробл¤Ї продукц≥ю (товари), а задовольн¤Ї потреби своњ ≥ своЇњ с≥м'њ через ринок чи поза ним. «а умов домашнього господарюванн¤ задоволенн¤ своњх потреб обмежено можливост¤-ми господарника (матер≥альними та ф≥зичними). ÷е приводить до необх≥дност≥ виходу суб'Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ за меж≥ до-машнього господарюванн¤, що зд≥йснюЇтьс¤ двома шл¤хами:
1) залученн¤м до домашнього господарюванн¤ найманих роб≥т-ник≥в (пост≥йно, тимчасово чи пер≥одично) за в≥дпов≥дну платню;
2) поЇднанн¤м функц≥й домашнього господарника та найманого роб≥тника за в≥дпов≥дну платню.
“ак≥ два шл¤хи перетворюють домашнЇ господарюванн¤ у д≥¤ль-н≥сть, що економ≥чно в≥дпов≥даЇ виробнич≥й, тобто у д≥¤льн≥сть недо-машнього господарюванн¤. ƒомашн≥й господарник при на¤вност≥ платн≥ за свою д≥¤льн≥сть перетворюЇтьс¤ у виробника продукц≥њ чи послуг, не обмежуЇтьс¤ домашн≥м господарюванн¤м ≥ виходить на ринок (робочоњ сили, товар≥в тощо). ќтже, з цього випливаЇ, що домашн≥ господарства знаход¤тьс¤ на м≥кроеконом≥чному р≥вн≥ гос-подарюванн¤, проте в ринков≥й економ≥ц≥ вони розмежован≥ з ≥нши-ми суб'Їктами господарюванн¤ (б≥льш детально питанн¤ економ≥-ки, ефективноњ д≥¤льност≥ домогосподарства розгл¤нуто у розд. 21).
√осподарюванн¤ взагал≥ необх≥дне, оск≥льки задоволенн¤ людсь-ких потреб обмежене. якби маса продукт≥в (товар≥в) була необме-женою, то люди лише б споживали њх, не провод¤чи через господа-рюванн¤, ринок, зароб≥тну плату, ц≥ни.
ƒомашнЇ господарюванн¤ за таких умов опосередковуЇтьс¤ рин-ковими в≥дносинами, входить складовою частиною до ринковоњ економ≥ки на њњ м≥крор≥вн≥. «асоби прац≥, ¤к≥ використовуютьс¤ у домашньому господарств≥, економ≥чною наукою не вважаютьс¤ кап≥талом. ѕрац¤ господар¤ Ї водночас господарською метою, за-собом ≥ фактором задоволенн¤ власних потреб. —амост≥йна прац¤ господар¤ в межах домашнього господарюванн¤ не формуЇ виробничих в≥дносин. ѕроте прац¤ домашнього господар¤ за винагороду чи самост≥йна прац¤ п≥дприЇмц¤ (п≥дприЇмськ≥ зд≥бност≥) економ≥ч-ною теор≥Їю вважаЇтьс¤ виробничим фактором на р≥вн≥ з кап≥та-лом ≥ землею.
Ќа основ≥ цих теоретичних пон¤ть економ≥чноњ теор≥њ домашнЇ господарство-це:
суб'Їкт господарюванн¤;
д≥¤льн≥сть господар¤ (член≥в с≥м'њ) дл¤ задоволенн¤ власних по-треб (через ринок чи натуральну форму господарюванн¤);
засоби виробництва, що застосовуютьс¤ у домашньому господа-рюванн≥, - не кап≥тал;
прац¤ - не фактор виробництва;
виробнич≥ в≥дносини не виникають.
ƒомашн≥ господарства Ї суб'Їктом ринкових в≥дносин, оск≥льки, по-перше, њх д≥¤льн≥сть на м≥кроеконом≥чному р≥вн≥ в умовах то-варного виробництва супроводжуЇтьс¤ в≥дносинами куп≥вл≥-прода-жу; по-друге, вони беруть безпосередню участь у процес≥ нагро-мадженн¤ кап≥талу. ¬≥дбуваЇтьс¤ це к≥лькома шл¤хами:
участю домашн≥х господарств у кап≥тал≥ п≥дприЇмств шл¤хом куп≥вл≥ акц≥й. «а таких умов домашн≥ господарства стають акц≥оне-рами (своЇр≥дними пайовиками, сп≥ввласниками п≥дприЇмства);
куп≥влею обл≥гац≥й п≥дприЇмств, що фактично Ї формою надан-н¤ њм позики за певним в≥дсотком;
в≥дкритт¤м у банках депозитних вклад≥в домашн≥х господарств ≥ за рахунок цих заощаджень наданн¤м кредит≥в п≥дприЇмствам.
ќтже, економ≥чний розвиток значною м≥рою в≥дбуваЇтьс¤ за рахунок нагромадженн¤ грошового кап≥талу домашн≥х господарств (с≥мей).
«а економ≥чною теор≥Їю домашнЇ господарство (с≥м'¤) в межах м≥кроеконом≥чного р≥вн¤ господарюванн¤ Ї самост≥йним сектором, критер≥Їм ¤кого виступаЇ споживанн¤.
—поживанн¤ домашн≥х господарств (с≥м'њ) в≥дбуваЇтьс¤ завд¤ки доходам. ” ринков≥й економ≥ц≥ доход домашн≥х господарств склада-Їтьс¤ з к≥лькох надходжень:
самост≥йноњ прац≥ у домашньому господарств≥; залежноњ прац≥ ¤к найманого роб≥тника - зароблений доход;
майнових доход≥в - прибутки з в≥дсотк≥в, найму, оренди, ренти, див≥денд≥в, невиплачених зиск≥в, гонорар≥в тощо.
—укупний доход домашн≥х господарюючих суб'Їкт≥в формують ще й так зван≥ трансферн≥ платеж≥, тобто соц≥альн≥ дотац≥њ ≥ суб-сид≥њ на допомогу потребуючим, ≥нвал≥дам, д≥т¤м, старим ≥ хворим, на соц≥альне забезпеченн¤ тощо.
ќск≥льки у домашн≥х господарств сукупний доход складаЇтьс¤ з р≥зних елемент≥в, ¤к≥ важко контролювати, вони зобов'¤зан≥ що-р≥чно подавати податков≥ декларац≥њ до в≥дпов≥дних ф≥нансових орган≥в (скаж≥мо, до ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ в ”крањн≥) ≥ на ц≥й основ≥ сплачувати податки. «вичайно дл¤ домашн≥х госпо-дарств це значна сума, ¤кою вони розпор¤джаютьс¤ у певному пер≥од≥. ÷ю суму економ≥сти називають доходом, ¤кий перебуваЇ у ефективному розпор¤дженн≥ домашн≥х господарств. ¬≥н маЇ вплив на всю економ≥ку, оск≥льки визначаЇ попит на споживч≥ товари ≥, отже, на зайн¤т≥сть ≥ кон'юнктуру.
ћаючи споживацький характер, домашн≥ господарства форму-ють потреби, ¤к≥ можна згрупувати у в≥дпов≥дн≥ види:
необх≥дн≥ (њжа, од¤г, помешканн¤ тощо);
не необх≥дн≥ (коштовност≥, модний од¤г, подорож≥);
≥ндив≥дуальн≥, що визначаютьс¤ домашн≥ми господарствами;
сусп≥льн≥ (школи, соц≥альне забезпеченн¤).
ѕотреби домашн≥х господарств в≥дпов≥дно до доход≥в ви¤вл¤ютьс¤ на ринку через попит ≥ пропозиц≥ю ≥ при обмеженн≥ к≥лькост≥ това-р≥в задовольн¤ютьс¤ шл¤хом куп≥вл≥-продажу (про це докладн≥ше можна д≥знатись у розд. 18).
” сучасному ≥ндустр≥альному сусп≥льств≥ споживанн¤ домашн≥х господарств ≥ продукц≥¤ п≥дприЇмств розмежован≥, але знаход¤тьс¤ в Їдиному м≥кроеконом≥чному пол≥ функц≥онуванн¤ економ≥чноњ системи.
ѕ≥дприЇмство Ї другим суб'Їктом м≥кроеконом≥чного р≥вн¤ гос-подарюванн¤. ¬оно також Ї самост≥йним сектором м≥кроеконом≥ки ≥ критер≥Їм його виступаЇ товар (продукц≥¤ чи послуга).
” ринков≥й економ≥ц≥ п≥дприЇмство - це товаровиробник ≥ ос-новна виробнича ланка економ≥ки. ¬оно Ї суб'Їктом господарю-ванн¤; товаровиробником; орган≥зац≥йною формою господарюван-н¤; суб'Їктом ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤; суб'Їктом ≥ водночас об'Їктом маркетингу ≥ менеджменту (управл≥нн¤) тощо.
—уб'Їкт господарськоњ д≥¤льност≥ стаЇ п≥дприЇмством лише за певних умов:
1) зареЇстрований ≥ маЇ вс≥ атрибути юридичноњ особи - статут, розрахунковий рахунок, баланс, печатку, назву, товарний знак тощо;
2) виконуЇ господарськ≥ функц≥њ, виготовл¤Ї продукц≥ю (товари) чи надаЇ платн≥ послуги;
3) збер≥гаЇ умови пост≥йного повторенн¤ процесу виробни-цтва - ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤;
4) проходить (повторюЇ) життЇвий цикл.
ѕ≥дприЇмство маЇ майно, завд¤ки чому може виконувати госпо-дарськ≥ функц≥њ, зобов'¤занн¤ перед партнерами, державами, прий-мати р≥шенн¤, збер≥гати ≥ндив≥дуальне в≥дтворенн¤, не порушувати (повторювати) життЇвий цикл.
«а час≥в командно-адм≥н≥стративноњ системи, при в≥дсутност≥ ринковоњ економ≥ки, п≥дприЇмства були орган≥зац≥йною часткою Їдиного державного господарства. ” такого п≥дприЇмства майно належало держав≥; воно зд≥йснювало лише оперативне управл≥нн¤ майном в ≥нтересах власника - держави; виконувало господарськ≥ функц≥њ зг≥дно з директивними планами держави, ¤ка жорстко кон-тролювала виконанн¤ ус≥х планових показник≥в ≥ в≥дпов≥дно до цього заохочувала чи "наказувала" п≥дприЇмство. «а виконанн¤ зо-бов'¤зань п≥дприЇмство в≥дпов≥дало не майном, що йому не нале-жало, а лише грошовими сумами, призначеними дл¤ прем≥й та на-данн¤ ≥нших благ найманим прац≥вникам; життЇвий цикл та ≥ндив≥-дуальне в≥дтворенн¤ забезпечувались державним майном.. “ак≥ за води та фабрики не були суб'Їктами економ≥чних, ринкових в≥д-носин.
–»—.10
ќтже, господарююча одиниц¤ (суб'Їкт) стаЇ п≥дприЇмством з економ≥чноњ точки зору лише за умов самост≥йноњ майновоњ, ф≥нан-совоњ, ≥ншоњ господарськоњ д≥¤льност≥ в межах чинного законодав-ства та правових норм.
≤ндив≥дуальне в≥дтворенн¤ - це в≥дтворенн¤ орган≥зац≥йних юридичних одиниць - п≥дприЇмств - на м≥кроеконом≥чному р≥вн≥, що збер≥гаЇтьс¤ пост≥йним в≥дновленн¤м виробництва чи надан-н¤м платних послуг.
‘ормою ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤ п≥дприЇмств в ринкових умовах господарюванн¤ Ї кругооборот та оборот ≥ндив≥дуального кап≥талу п≥дприЇмства.
—хема ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤ п≥дприЇмства даЇ у¤вленн¤ про етапи та стад≥њ, ¤к≥ проходить майно п≥дприЇмства п≥д час свого руху в процес≥ господарськоњ д≥¤льност≥ (рис. 10).
 ритер≥Їм збереженн¤ ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤ п≥дприЇм-ства Ї його можлив≥сть пост≥йно продовжувати господарюванн¤ за рахунок власного майна та грошових кошт≥в (докладн≥ше про меха-н≥зм збереженн¤ ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤ ≥ його форму - круго-оборот та оборот кап≥талу - можна д≥знатис¤ з розд. 19 та 20).
Ѕлизьке до ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤, але не тотожне пон¤тт¤ з точки зору економ≥чноњ науки - це життЇвий цикл п≥дприЇмства.
∆иттЇвий цикл п≥дприЇмства - це шл¤х, що проходить госпо-дарюючий суб'Їкт з моменту його реЇстрац≥њ ¤к юридичноњ особи (придбанн¤ вс≥Їњ атрибутики юридичноњ особи) до моменту його л≥кв≥дац≥њ з причин банкрутства чи з будь-¤ких ≥нших.
Ќа шл¤ху життЇвого циклу господарюючий суб'Їкт (п≥дприЇм-ство) проходить певн≥ стад≥њ (рис. 11).
якщо оздоровленн¤ (санац≥¤) економ≥ки п≥дприЇмства даЇ пози-тивн≥ насл≥дки, п≥дприЇмство "виживаЇ" ≥ продовжуЇ св≥й життЇ-вий цикл.
≤ндив≥дуальне в≥дтворенн¤ та життЇвий цикл п≥дприЇмств фор-муютьс¤ залежно в≥д орган≥зац≥йноњ форми, виду та форми влас-ност≥ господарюючих суб'Їкт≥в.

–»—.11
. ” сучасних умовах ринковоњ ор≥Їнтац≥њ економ≥ки в ”крањн≥ д≥-ють державн≥ та недержавн≥ п≥дприЇмства.
ƒержавн≥ - це п≥дприЇмства, майно ¤ких повн≥стю Ї власн≥стю держави. ÷е так зван≥ казенн≥ п≥дприЇмства.  р≥м того, держава маЇ частки'свого майна у корпоратизовоних акц≥онерних п≥дпри-Їмствах (товариствах).
¬≥дпов≥дно до ринковоњ трансформац≥њ економ≥ки в ”крањн≥ по-винна бути створена зм≥шана економ≥ка. —тратег≥чна ринкова ор≥Їн-тац≥¤ економ≥ки ”крањни вир≥шенн¤ питань власност≥ майна п≥д-приЇмств передбачаЇ становленн¤ двох форм: державних казен-них, а також недержавних (ус≥х ≥нших) п≥дприЇмств.
ћехан≥змом перетворенн¤ майна державних п≥дприЇмств у май-но недержавних, ¤к в≥домо, Ї приватизац≥¤. ¬ажливим при цьому Ї роздержавленн¤, в≥докремленн¤ кап≥талу п≥дприЇмств в≥д кап≥талу держави.
ўодо загальнотеоретичних питань власност≥, то вони викладен≥ в розд. 6, до ¤кого можна звернутись в раз≥ необх≥дност≥.
І 2. ‘орми орган≥зац≥њ господарюванн¤ на м≥крор≥вн≥
≈коном≥чна наука вивчаЇ р≥зноман≥тн≥ аспекти пон¤тт¤ орган≥-зац≥њ:
орган≥зац≥¤ ¤к економ≥чне пон¤тт¤ п≥дприЇмства у загальному значенн≥ цього слова;
орган≥зац≥йн≥ в≥дносини;
орган≥зац≥йна структура;
орган≥зац≥йн≥ форми тощо.
” контекст≥ цього розд≥лу йдетьс¤ про форми орган≥зац≥њ госпо-дарюванн¤ на м≥кроеконом≥чному р≥вн≥. “ут ф≥лософське сп≥вв≥д-ношенн¤ пон¤ть форми та зм≥сту набуваЇ такого вигл¤ду:
зм≥ст - господарська д≥¤льн≥сть на м≥кроеконом≥чному р≥вн≥;
форма - орган≥зац≥¤ господарськоњ д≥¤льност≥ на м≥кроеконо-м≥чному р≥вн≥.
«м≥ст господарськоњ д≥¤льност≥ обумовлюЇтьс¤ об'Їктом господа-рюванн¤, власн≥стю, галуззю чи сферою, технолог≥Їю, техн≥кою, територ≥альним розм≥щенн¤м тощо.
‘орма орган≥зац≥њ господарськоњ д≥¤льност≥ обумовлена њњ зм≥с-том ≥ формуЇ (чи начебто будуЇ) найзручн≥ше "помешканн¤" дл¤ життЇвого циклу та ≥ндив≥дуального в≥дтворенн¤ п≥дприЇмства - под≥л прац≥, њњ оплата та стимулюванн¤, матер≥альне, техн≥чне, ф≥-нансове, ≥нформац≥йне забезпеченн¤, маркетинг, плануванн¤, ме-неджмент тощо, тобто зм≥ст даЇ у¤вленн¤ про те, що може вироб-л¤ти п≥дприЇмство, а форма - ¤к орган≥зовуЇтьс¤ д≥¤льн≥сть п≥д-приЇмства.
” ринков≥й систем≥ ≥снують р≥зн≥ форми орган≥зац≥њ господарю-ванн¤ на р≥вн≥ м≥кроеконом≥ки ≥ в≥дпов≥дно функц≥онують р≥зн≥ ор-ган≥зац≥йн≥ види господарюючих суб'Їкт≥в:
ф≥зичн≥ особи - окрема людина чи с≥м'¤;
юридичн≥ особи - п≥дприЇмства.
√осподарським суб'Їктом Ї також держава, проте це питанн¤ виходить за меж≥ об'Їкта вивченн¤ пон¤ть економ≥чноњ науки у цьому розд≥л≥ п≥дручника (детально про це можна д≥знатись у розд. 36).
¬≥дпов≥дно до чинного законодавства в ”крањн≥ ≥снують так≥ ор-ган≥зац≥йн≥ форми п≥дприЇмств, види њх:
≥ндив≥дуальне п≥дприЇмство, що грунтуЇтьс¤ на особист≥й влас-ност≥ ф≥зичноњ особи та виключно на њњ прац≥;
с≥мейне п≥дприЇмство, засноване на власност≥ та прац≥ член≥в одн≥Їњ с≥м'њ, котр≥ живуть разом;
приватне п≥дприЇмство, засноване власниками майна з правом використовувати працю найманих роб≥тник≥в;
колективне п≥дприЇмство, засноване на власност≥ трудового ко-лективу п≥дприЇмства, кооперативу, ≥ншого статутного товариства, громадськоњ та рел≥г≥йноњ орган≥зац≥њ;
державне комунальне п≥дприЇмство, засноване на власност≥ ад-м≥н≥стративно-територ≥альних одиниць;
державне п≥дприЇмство, засноване на загальнодержавн≥й, ка-зенн≥й власност≥;
сп≥льне п≥дприЇмство, засноване на основ≥ об'Їднанн¤ майна р≥зних власник≥в (зм≥шана форма власност≥). ¬≥дпов≥дно до законо-давства ”крањни такими власниками можуть бути юридичн≥ особи, громад¤ни ”крањни та ≥нших держав.
–≥зноман≥тн≥сть орган≥зац≥йних форм п≥дприЇмств обумовлюЇ можлив≥сть розгалуженн¤ р≥зних форм господарюванн¤, тобто форм орган≥зац≥њ д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в ринковоњ економ≥ки.
–≥зноман≥тн≥сть форм господарюванн¤ забезпечуЇ можлив≥сть, спираючись на загальн≥ законом≥рност≥ розвитку економ≥ки, фор-мувати найб≥льш спри¤тливу, оптимальну систему управл≥нн¤ п≥д-приЇмством, досконалу орган≥зац≥йну структуру п≥дприЇмства та виробництва тощо.