–озд≥л 15
 ќЌ ”–≈Ќ÷≤я ≤ ћќЌќѕќЋ≤я ¬ –»Ќ ќ¬≤… —»—“≈ћ≤
І 1. –инков≥ форми ≥ способи ринковоњ повед≥нки економ≥чних суб'Їкт≥в
ѕро ринок говор¤ть тод≥, коли розгл¤дають взаЇмод≥ю попиту ≥ пропозиц≥њ будь-¤кого товару. « ус≥х численних можливостей кла-сиф≥кувати ринки розгл¤немо т≥льки одну: за структурою стор≥н попиту та пропозиц≥њ, тобто за к≥льк≥стю та силою учасник≥в ринку. ¬иход¤чи з припущенн¤, що к≥льк≥сть суб'Їкт≥в ринку знаходитьс¤ в зворотн≥й пропорц≥њ до њх сили, тобто до њх впливу на ринков≥ под≥њ, одержимо р≥вн≥сть "багатьох" з малим ринковим впливом, "к≥лькох" з середньою ринковою силою ≥ "одного" з великою вла-дою на ринку. як результат маЇмо три основних вар≥анти ринко-вих форм: пол≥пол≥ю, ол≥гопол≥ю ≥ монопол≥ю (з грец.: polein - купу-вати або продавати, monos - один, oligos - к≥лька, polis - багато). –инкову типолог≥ю на основ≥ викладених вище припущень наведе-но в табл. 2.
ѕриклади до в≥дпов≥дних ринкових форм м≥стить табл. 3. ƒо де-¤ких форм так≥ приклади п≥д≥брати досить важко, а до де¤ких в≥д-носно легко, наприклад, пошта, телефон ¤скраво демонструють мо-нопол≥ю пропозиц≥њ. Ќайважче п≥д≥брати приклади дл¤ пол≥пол≥њ. ÷¤ ринкова форма, при ¤к≥й багато продавц≥в протисто¤ть велик≥й
“аблиц¤ 2. “иполог≥¤ ринкових форм
т.2
т.3
к≥лькост≥ покупц≥в, характеризуЇтьс¤ економ≥чною теор≥Їю ¤к до-сконала конкуренц≥¤ (в≥льна, чиста). ўоб ринок в≥дпов≥дав цьому терм≥ну, пор¤д з пол≥пол≥стичною його структурою мають дотри-муватис¤ ще так≥ умови: на цьому ринку маЇ бути однор≥дний то-вар; продавець ≥ покупець не повинн≥ мати будь-¤к≥ персональн≥ преференц≥њ (переваги); ринок повинен бути повн≥стю прозорим, тобто вс≥ його суб'Їкти повинн≥ волод≥ти повною ≥нформац≥Їю про величину пропозиц≥њ, ц≥ни, ¤к≥сть тощо; вс≥ учасники ринку по-винн≥ реагувати з однаково великою швидк≥стю на зм≥ни його па-раметр≥в; ¤к продавц≥, так ≥ покупц≥ повинн≥ мати можлив≥сть в≥ль-ного доступу до ринку та виходу з нього. ќск≥льки приклад≥в пол≥-пол≥њ в сучасн≥й економ≥ц≥ ≥снуЇ дуже мало (валютна б≥ржа, ≥нш≥ б≥рж≥), то досконала конкуренц≥¤ виступаЇ б≥льше ¤к ≥деальний стан ринкового господарства. ” практиц≥ дом≥нуЇ недосконала конкурен-ц≥¤ (обмежена). ¬она виникаЇ в умовах, коли далеко не вс≥ про-давц≥ галуз≥ можуть запропонувати певний товар за д≥ючою ц≥ною. «алежно в≥д к≥лькост≥ продавц≥в ≥ покупц≥в одного ≥ того самого товару на ринку розр≥зн¤ють типи њхньоњ ринковоњ повед≥нки ≥ ймо-в≥рн≥ результати ринковоњ д≥¤льност≥ (табл. 3).
Ќайпрост≥шим ≥ водночас ≥деальним типом ринковоњ повед≥нки економ≥чних суб'Їкт≥в Ї монопол≥¤.
¬ основу виникненн¤ монопол≥й покладено об'Їктивний процес розвитку продуктивних сил наприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст. —тановленн¤ розвинутоњ п≥дприЇмницькоњ економ≥чноњ системи ви-магало адекватноњ виробничоњ бази у вигл¤д≥ великого машинного виробництва. « розвитком техн≥ки, в свою чергу, прискорювавс¤ процес вит≥сненн¤ др≥бних п≥дприЇмств: нова техн≥ка могла бути використана лише на великих п≥дприЇмствах.
“ехн≥чн≥ переваги давали змогу краще орган≥зувати виробничий процес, що разом з економ≥Їю на загальних витратах, високою продуктивн≥стю прац≥, розширенн¤м можливостей у використанн≥
кредиту спри¤ло розвитку великих п≥дприЇмств ≥ поступово зб≥ль-шувало њхню роль у промисловому виробництв≥.
« часом настав пер≥од, коли розвиток концентрац≥њ й централ≥-зац≥њ кап≥талу ≥ виробництва на основ≥ в≥льноњ конкуренц≥њ спричи-нив ¤к≥сн≥ перетворенн¤ у господарськ≥й систем≥. ќсновна частина сусп≥льного виробництва ви¤вилас¤ зосередженою на небагатьох великих п≥дприЇмствах, конкуренц≥¤ м≥ж ¤кими мала особливо руй-н≥вний характер ≥ загрожувала значними негативними насл≥дками. ўоб запоб≥гти руйн≥вним силам конкуренц≥њ, мати змогу встанов-лювати висок≥ ц≥ни на товари й отримувати максимальний прибу-ток, велик≥ п≥дприЇмства стали групуватис¤, утворюючи монопо-л≥стичн≥ об'Їднанн¤. Ќа зм≥ну в≥льн≥й конкуренц≥њ прийшла моно-пол≥¤. ¬она заперечувала ринкову стих≥ю ≥ внесла елемент св≥домо-го регулюванн¤ ринкових в≥дносин. јнал≥з виникненн¤ ≥ розвит-ку процес≥в монопол≥зац≥њ був проведений у широков≥дом≥й прац≥ ¬. ≤. Ћен≥на "≤мпер≥ал≥зм, ¤к найвища стад≥¤ кап≥тал≥зму".
ƒл¤ монопол≥њ характерн≥ в≥дсутн≥сть в≥льноњ, досконалоњ конку-ренц≥њ на ринку, де вона пануЇ, ≥ загрози приватним ц≥л¤м њњ з боку контрагент≥в, ¤к≥ внасл≥док своЇњ чисельност≥ не можуть протид≥¤ти згуртовано й узгоджено.
јвтори в≥домого американського п≥дручника з економ≥чноњ теор≥њ "≈коном≥ко"  . ћакконнелл та —. Ѕрю п≥дкреслюють, що монопо-л≥¤ - це ситуац≥¤, за ¤коњ число продавц≥в стаЇ наст≥льки малим, що кожний продавець уже в змоз≥ впливати на загальний обс¤г пропозиц≥й, а отже, ≥ на ц≥ну продукту, що продаЇтьс¤. «в≥дси мож-на визначити, що практично за своЇю економ≥чною сутн≥стю моно-пол≥стична ситуац≥¤ на ринку виникаЇ тод≥, коли у певн≥й галуз≥ дом≥нують к≥лька корпорац≥й, оск≥льки вони мають змогу оф≥ц≥й-ного, а також неоф≥ц≥йного зговору дл¤ пануванн¤ на ринку й от-риманн¤ монопольного прибутку.
Ќа в≥дм≥ну в≥д досконалоњ конкуренц≥њ монопол≥¤ обмежуЇ рин-ково-конкурентну стих≥ю ≥ спр¤мовуЇ свою д≥ю на впор¤дкуванн¤ господарськоњ системи, захищаючи ≥ стаб≥л≥зуючи њњ з метою забез-печенн¤ економ≥чних переваг висококонцентрованим господарським одиниц¤м. ¬же перш≥ розвинут≥ орган≥зац≥йн≥ форми монопол≥й - картел≥, синдикати, трести - суттЇво п≥д≥рвали внутр≥шньогалузеву конкуренц≥ю.
 артел≥ й синдикати обмежили в≥льну конкуренц≥ю у сфер≥ об≥гу. ”кладенн¤ угод про особлив≥ умови реал≥зац≥њ товар≥в ≥ розпод≥л ринк≥в збуту зруйнувало повну незалежн≥сть ≥ свободу ринкових зв'¤зк≥в ≥ забезпечило умови дл¤ економ≥чноњ реал≥зац≥њ њхнього пануванн¤.
« по¤вою трест≥в монопольне регулюванн¤ охопило також про-цес виробництва. „асткова планом≥рн≥сть не т≥льки стала формою руху кап≥талу в рамках окремого п≥дприЇмства, ¤к це було власти-во пер≥оду в≥льноњ конкуренц≥њ, а й поширилас¤ на виробнич≥ та комерц≥йн≥ зв'¤зки м≥ж п≥дприЇмствами, що входили до складу трес-ту. ћонопол≥стична планом≥рн≥сть стала набувати нових масшта-б≥в, звужуючи водночас д≥¤льн≥сть ринково-конкурентних сил.
ћонопол≥зувавши виробництво в окремих галуз¤х промисловост≥, трести спри¤ли подальш≥й концентрац≥њ виробництва ≥ кап≥талу. ÷е створило матер≥альну основу дл¤ њхнього впливу на виробник≥в ≥нших галузей ≥ допомогло проникнути в нов≥ галуз≥. «'¤вилис¤ реальн≥ умови дл¤ обмеженн¤ м≥жгалузевоњ конкуренц≥њ й становленн¤ ба-гатогалузевих монопол≥й.
≈волюц≥¤ одногалузевих монопол≥й у багатогалузев≥ в≥дбувала-с¤, по-перше, комб≥нуванн¤м, тобто об'Їднанн¤м п≥дприЇмств тех-нолог≥чно пов'¤заних м≥ж собою галузей промисловост≥, наприклад, вуг≥льноњ, металург≥йноњ, автомоб≥лебуд≥вельноњ; по-друге, через ди-версиф≥кац≥ю виробництва - проникненн¤ монопол≥й у галуз≥, що пр¤мо не пов'¤зан≥ з основною сферою њхньоњ д≥¤льност≥. Ќасл≥д-ком диверсиф≥кац≥њ стали концерни - велик≥ багатогалузев≥ утво-ренн¤, ¤к≥ поступово захоплюють головн≥ позиц≥њ ¤к на ринках, так ≥ у сфер≥ виробництва.
‘ормальними видами ринковоњ монопол≥њ господарських суб'Їк-т≥в Ї б≥латеральна, або двоб≥чна, монопол≥¤, обмежена ≥ власне, або чиста, монопол≥¤.
Ѕ≥латеральна монопол≥¤ утворюЇтьс¤ за на¤вност≥ на ринку лише пари контрагент≥в: один продавець - один покупець. ѓм не загро-жуЇ конкуренц≥¤ з боку ≥нших економ≥чних суб'Їкт≥в: на своЇму ринку вони повн≥ господар≥, проте њхн¤ економ≥чна влада обмеже-на, оск≥льки ринков≥ в≥дносини м≥ж ними характеризуютьс¤ взаЇ-мозалежн≥стю.
¬ обмежен≥й монопол≥њ на галузевому ринку присутн≥ один про-давець (монопол≥ст) ≥ к≥лька покупц≥в. “ут економ≥чна влада моно-пол≥њ сильн≥ша, н≥ж при б≥латеральн≥й монопол≥њ: хоч покупц≥в ≥ небагато, але вони конкурують один з одним за право вступити у ринков≥ в≥дносини з монопол≥стом.
Ќайб≥льша економ≥чна влада у .власне монопол≥њ: монопол≥сту-продавцю протисто¤ть багато покупц≥в, в≥дносини м≥ж ¤кими буду-ютьс¤ на конкурентн≥й основ≥. ‘ункц≥¤ сукупного попиту виступаЇ в цьому випадку ¤к функц≥¤ ≥ндив≥дуальноњ ринковоњ ц≥ни монопо-л≥ста. ƒл¤ максим≥зац≥њ свого прибутку монопол≥ст повинен дос¤гти р≥вноваги м≥ж ц≥ною ≥ к≥льк≥стю продукц≥њ, при ¤к≥й утворилас¤ б найб≥льша р≥зниц¤ м≥ж виручкою ≥ валовими витратами. “ому його метою Ї в≥дшуканн¤ р≥вноваги граничних витрат ≥ граничноњ ви-ручки. ћонопол≥ст створюЇ деф≥цит товарноњ пропозиц≥њ, ¤кий ≥ обумовлюЇ ц≥ну, що значно перевищуЇ граничн≥ витрати. —творю-
Їтьс¤ монопольний прибуток. «а оц≥нками американського еконо-м≥ста ‘. Ўерера, збитки, що виникають внасл≥док монопол≥стич-ного розпод≥лу ресурс≥в, становл¤ть 0,5-2 в≥дсотки валового нац≥о-нального продукту —Ўј. “ут м≥кро- ≥ макроеконом≥чн≥ ≥нтереси розход¤тьс¤. ћонопол≥¤ ¤к м≥кроеконом≥чний суб'Їкт дос¤гаЇ своњх приватних ц≥лей.
ћонопол≥¤ ¤к ≥деальний тип ринковоњ повед≥нки економ≥чних суб'Їкт≥в на практиц≥ зустр≥чаЇтьс¤ дуже р≥дко. ѕроте й сьогодн≥ на нац≥ональних ≥ св≥тових галузевих ринках функц≥онуЇ ц≥лий р¤д ф≥рм, ¤к≥ займають там майже монопольне положенн¤.  ласичним прикладом м≥жнародноњ монопол≥њ Ї алмазний синдикат "ƒе Ѕ≥рс", ¤кий контролюЇ в≥д 80 до 85 в≥дсотк≥в пропозиц≥њ.
ƒо монопол≥стичних галузей належать також громадський тран-спорт, зв'¤зок, виробництво ≥ постачанн¤ електроенерг≥њ тощо. “ак≥ п≥дприЇмства належать до природних монопол≥й ≥ на м≥сцевих р≥в-н¤х вони п≥дл¤гають державному регулюванню.
” колишньому —–—– економ≥чна пол≥тика держави св≥домо зд≥й-снювалас¤ в напр¤м≥ створенн¤ умов дл¤ монопольного положенн¤ виробника. ѕрим≥тивне розум≥нн¤ ≥сторичноњ тенденц≥њ до зростанн¤ усусп≥льненн¤ виробництва ототожнювало його з великим ≥ надве-ликим виробництвом. ” результат≥ в промисловост≥ колишнього —–—– склавс¤ найвищий у св≥т≥ р≥вень концентрац≥њ виробництва.  ожне п≥дприЇмство давало продукц≥њ в середньому в 4 рази б≥ль-ше, н≥ж американське, а середн¤ чисельн≥сть зайн¤тих на одному п≥дприЇмств≥ майже в 10 раз≥в перевищувала аналог≥чний показ-ник дл¤ крањн «аходу.
ћонопол≥зац≥ю економ≥ки колишнього —–—– спричинили не т≥ль-ки зростанн¤ концентрац≥њ виробництва, а й практика реал≥зац≥њ промисловоњ продукц≥њ, за ¤кою дл¤ виробник≥в установлювались зони реал≥зац≥њ, де вони виступали монопол≥стами. ƒо того ж кон-куренц≥¤ трактувалас¤ ¤к вада розвиненого п≥дприЇмницького то-варного виробництва.
ѕромислов≥ структури в економ≥ц≥ крањн командно-адм≥н≥стра-тивноњ системи традиц≥йно характеризувались великим р≥внем кон-центрац≥њ. Ѕагато вид≥в продукц≥њ випускала невелика к≥льк≥сть виробник≥в, проте централ≥зоване визначенн¤ ц≥н ≥ обс¤г≥в вироб-ництва перешкоджало виникненню на цьому грунт≥ проблем моно-пол≥зму, характерних дл¤ ринковоњ економ≥ки. ќднак багато п≥д-приЇмств активно використовували своЇ монопольне становище, у тому числ≥ й дл¤ отриманн¤ додаткових обс¤г≥в кап≥таловкладень та ≥нших ресурс≥в.
 р≥м концентрац≥њ виробництва монопол≥зм при командно-адм≥-н≥стративн≥й систем≥ мав так≥ особливост≥. ѕо-перше, стан загаль-ного деф≥циту формував надлишковий попит на продукц≥ю б≥льшост≥ п≥дприЇмств. ‘ормувавс¤ "ринок продавц¤", ≥ кожне п≥дпри-Їмство ставало монопол≥стом щодо своњх покупц≥в незалежно в≥д к≥лькост≥ п≥дприЇмств галуз≥, ¤к≥ випускали однор≥дну продукц≥ю. ѕо-друге, весь державний сектор в макроеконом≥чному аспект≥ виступав ¤к монопол≥¤, оск≥льки вс≥ п≥дприЇмства належали одно-му власнику - держав≥, ¤ка не була зац≥кавлена у конкуренц≥њ м≥ж ними.
”крањна д≥стала у спадок високомонопол≥зовану, жорстко зацен-трал≥зовану систему господарюванн¤. ѕобудова ефективноњ нац≥о-нальноњ економ≥ки передбачаЇ створенн¤ правових основ обмеженн¤ монопол≥зму, недопущенн¤ недобросов≥сноњ конкуренц≥њ у п≥дприЇм-ницьк≥й д≥¤льност≥ та зд≥йсненн¤ державного контролю за додер-жанн¤м норм антимонопольного законодавства.
І 2. ћодиф≥кац≥¤ конкурентно-ринкового механ≥зму
¬ економ≥ц≥ ринкове розвинутих крањн посилюютьс¤ ¤к процеси монопол≥зац≥њ, так ≥ ≥нтенсивн≥сть конкуренц≥њ. “акий розвиток за-коном≥рний, оск≥льки монопол≥¤ та конкуренц≥¤ - це дв≥ сторони одного ≥ того самого процесу руху кап≥талу.
” б≥льшост≥ промислове розвинутих крањн в≥дсутн¤ галузева Їдина формально монопол≥стична структура, ¤ка б давала змогу контро-лювати виробництво ≥ ринок у повному њх обс¤з≥. «деб≥льшого галу-зевий контроль зд≥йснюЇ к≥лька великих корпорац≥й. “ака структу-ра ринку називаЇтьс¤ ол≥гопол≥стичною.
як ≥ монопол≥¤, ол≥гопол≥¤ може бути б≥латеральною ≥ власне ол≥-гопол≥Їю. ” б≥латеральн≥й ол≥гопол≥њ попит на продукц≥ю к≥лькох про-давц≥в формують к≥лька споживач≥в, а у власне ол≥гопол≥њ к≥льком продавц¤м протисто¤ть численн≥ покупц≥. ” таких структурах ринку процеси монопол≥зац≥њ та конкуренц≥њ т≥сно пов'¤зан≥ один з одним.
ќл≥гопол≥стична структура обумовлюЇ нов≥ форми внутр≥шньо-галузевого взаЇмозв'¤зку компан≥й, однор≥дних за галузевою спе-ц≥ал≥зац≥Їю. ќбмежене число великих п≥дприЇмств у галуз≥ чи на окремих ринках створюЇ об'Їктивн≥ основи дл¤ взаЇмод≥њ у р≥зних напр¤мах виробничоњ чи комерц≥йноњ пол≥тики. Ќайпоширен≥шою формою взаЇмод≥њ суб'Їкт≥в ол≥гопол≥њ Ї проведенн¤ сп≥льноњ ринко-воњ пол≥тики з метою послабленн¤ внутр≥шньогалузевоњ конкуренц≥њ. ќсновним засобом њњ реал≥зац≥њ Ї монопол≥стичне регулюванн¤ ц≥н товар≥в. ћонопольна ц≥на складаЇтьс¤ не т≥льки в умовах пануван-н¤ на ринку одн≥Їњ монопол≥њ. ѕрактикуючи "л≥дерство в ц≥нах", ол≥гопол≥сти встановлюють ≥ п≥дтримують монопольне висок≥ ц≥ни на продукц≥ю аналог≥чного асортименту.
≤ншою формою взаЇмод≥њ Ї координац≥¤ виробничоњ д≥¤льност≥ через регулюванн¤ обс¤гу ≥ або асортименту продукц≥њ, визначенн¤
довгостроковоњ спец≥ал≥зац≥њ. «а умови пануванн¤ в галуз≥ ол≥гопо-л≥стичноѓ структури кожен з њњ учасник≥в маЇ змогу монопол≥зувати вузько спец≥ал≥зований ринок, установити на ньому монопольн≥ ц≥ни та обмежити конкуренц≥ю.
Ќезважаючи на можливост≥ учасник≥в ол≥гопол≥стичноњ структу-ри ринку в галуз≥ координац≥њ сп≥льноњ д≥¤льност≥, њхн≥ приватн≥ ≥нте-реси не завжди в≥дпов≥дають груповим ол≥гопол≥стичним. ў≥льн≥сть ринкових зв'¤зк≥в ф≥рм-ол≥гопол≥ст≥в пр¤мо залежить в≥д величини монопольного прибутку: монопольна координац≥¤ в≥дносин за ви-сококонцентрованого кап≥талу доц≥льна доти, поки вона гарантуЇ монопольний прибуток, у противному раз≥ пануЇ конкуренц≥¤.  он-куренц≥¤ в ол≥гопол≥стичних структурах характеризуЇтьс¤ високим ступенем гостроти. «меншенн¤ к≥лькост≥ виробник≥в-продавц≥в у галуз≥ внасл≥док банкрутства одн≥Їњ з ф≥рм - учасниць ол≥гопол≥њ надаЇ ≥ншим, що вижили, змогу розширенн¤ ринку збуту. ≤нтен-сивн≥сть конкуренц≥њ перебуваЇ у зворотн≥й залежност≥ в≥д числа учасник≥в ринковоњ ол≥гопол≥њ: чим менше залишаЇтьс¤ продавц≥в, тим б≥льший виграш у форм≥ перерозпод≥лу ринку збуту вони от-римують внасл≥док економ≥чноњ загибел≥ своњх конкурент≥в. «в≥дси пост≥йне прагненн¤ ол≥гопол≥ст≥в до диференц≥ац≥њ продукту, за-безпеченн¤ належноњ ¤кост≥ його, оновленн¤ асортименту.
« ол≥гопол≥Їю пов'¤зана по¤ва новоњ форми внутр≥шньогалузевоњ конкуренц≥њ - нец≥новоњ. ¬ умовах приблизно однакових ф≥нансо-во-технолог≥чних ресурс≥в переважна б≥льш≥сть конкуруючих ве-ликих корпорац≥й в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д застосуванн¤ ц≥нових метод≥в впливу на суперника, оск≥льки це, по-перше, обходитьс¤ дуже доро-го; по-друге, практично не зм≥нюЇ ринков≥ позиц≥њ. ≈коном≥чно виг≥д-н≥ше використовувати нец≥нове суперництво. « середини 50-х ро-к≥в - пер≥оду розгортанн¤ Ќ“ѕ - найважлив≥шими методами ве-денн¤ внутр≥шньогалузевоњ конкуренц≥њ стають оновленн¤ товар≥в та своЇчасний вих≥д з ними на ринок; пол≥пшенн¤ асортименту та ¤кост≥ продукц≥њ; удосконаленн¤ форм залученн¤ та обслуговуван-н¤ покупц≥в.
¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ п≥д впливом процес≥в ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарського житт¤ спостер≥гаЇтьс¤ зростанн¤ рол≥ ц≥новоњ кон-куренц≥њ. ƒ≥¤льн≥сть транснац≥ональних корпорац≥й п≥дриваЇ моно-польне регулююч≥ сили в рамках нац≥ональних ол≥гопол≥й, проте розмиванн¤ нац≥ональних ол≥гопол≥й ¤к насл≥док загостренн¤ м≥ж-народноњ внутр≥шньогалузевоњ конкуренц≥њ ще не означаЇ зменшенн¤ ц≥Їњ форми орган≥зац≥њ кап≥талу, а лише св≥дчить про масштабний перех≥д в≥д нац≥ональноњ до м≥жнародноњ ол≥гопол≥њ.
ѕор¤д з монопол≥стичною конкуренц≥Їю в ол≥гопол≥стичних структурах загострюЇтьс¤ конкуренц≥¤ др≥бного та середнього п≥д-приЇмництва з великими ф≥рмами. ÷ьому спри¤Ї ¤к система п≥др¤дних ≥ субп≥др¤дних в≥дносин м≥ж ними, так ≥ проведенн¤ п≥д-приЇмствами, ¤к≥ не вход¤ть в ол≥гопол≥ю, самост≥йноњ ринковоњ пол≥тики, часто спр¤мованоњ на те, щоб стати членами ол≥гопол≥с-тичного угрупованн¤. ѕо¤ва нових конкурент≥в в≥дбиваЇтьс¤ на ринков≥й пол≥тиц≥ ол≥гопол≥й. ” багатьох випадках вона веде до згур-туванн¤ ≥ т≥сн≥шоњ координац≥њ њхньоњ д≥¤льност≥, особливо щодо визначенн¤ ц≥ни продукц≥њ або встановленн¤ певних бар'Їр≥в на шл¤ху до вступу в ол≥гопол≥ стичний ринок нових член≥в.
¬иникненн¤ ол≥гопол≥стичноњ структури ринку не усуваЇ м≥жга-лузевоњ конкуренц≥њ, ¤ка в умовах розширенн¤ сфери частковоњ пла-ном≥рност≥ на м≥жгалузевому ринку й загостренн¤ боротьби за част-ку в к≥нцевому попит≥ набула специф≥чноњ форми суперництва м≥ж ц≥лими групами галузей, об'Їднаних у концерни. ƒиверсиф≥кац≥¤ ви-робництва стала важливим засобом боротьби за ринок.
ƒл¤ концерну ц≥нова конкуренц≥¤ економ≥чно виправдана. «а допомогою прибутку в≥д випуску одних вид≥в продукц≥њ в≥н може використовувати демп≥нгов≥ заходи на ринках ≥нших галузей, при-душуючи тим самим конкуруюч≥ вузькоспец≥ал≥зован≥ виробництва. ƒиверсиф≥кац≥¤ концерну йде таким чином, що спец≥ал≥зац≥¤ сто-суЇтьс¤ т≥льки виробничих п≥дрозд≥л≥в господарських одиниць. —ам≥ ж господарськ≥ одиниц≥ маневрують на р≥зних галузевих ринках.
¬ажливою сферою освоЇнн¤ великим кап≥талом нових вид≥в ви-робництва стали галуз≥ високоњ технолог≥њ. «авойовуючи в них певн≥ позиц≥њ, диверсиф≥кован≥ концерни розв'¤зують одночасно к≥лька завдань: по-перше, забезпечують економ≥чний вплив концерну в нових галуз¤х; по-друге, домагаютьс¤ зростанн¤ маси та норми прибутку на сукупний кап≥тал концерну; по-третЇ, створюють умо-ви дл¤ модерн≥зац≥њ традиц≥йного виробництва на основ≥ прогре-сивних технолог≥й та новоњ техн≥ки, що виробл¤ютьс¤ вже в межах самоњ господарськоњ одиниц≥. ¬се це визначаЇ конкурентоспромож-н≥сть кожноњ його ланки.
“ак, ще у 80-т≥ роки почалос¤ масове вторгненн¤ автомоб≥лебуд≥вельних ф≥рм у сферу високоњ технолог≥њ. јмериканська ф≥рма "ƒженерал моторс" за п'¤ть рок≥в скупила б≥льше дес¤ти досить великих компан≥й ≥ завд¤ки цьому проникла в галуз≥ аерокосм≥чноњ промисловост≥, робототехн≥ки, штучного ≥нтелекту та ≥н. Ќ≥мецька ф≥рма "ƒаймлер-Ѕенц" прот¤гом одного року вийшла на перше м≥сце серед промислових г≥гант≥в крањни ≥ перетворилас¤ у величезний технолог≥чний концерн, встановивши контроль над пров≥дною моторобуд≥вною ф≥рмою "ћ“”", ¤ка випускаЇ двигуни дл¤ л≥так≥в, танк≥в та в≥йськових корабл≥в, ≥ захопивши передову технолог≥чну компан≥ю "ƒорньЇ" - л≥дера у виробництв≥ ав≥акосм≥чноњ техн≥ки та електрон≥ки та включивши до свого складу "ј≈√" - одну з пров≥дних електротехн≥чних ф≥рм.
ƒиверсиф≥кац≥¤ даЇ змогу великим корпорац≥¤м поЇднувати пр¤-мий тиск ≥ гнучк≥сть у конкурентн≥й боротьб≥, спри¤Ї запоб≥ганню по¤ви нових великих конкурентних компан≥й у маломонопол≥зова-
них галуз¤х. ѕроникненн¤ в нов≥ галуз≥, а також у ран≥ше малоспе-ц≥ал≥зован≥ обмежуЇ в ц≥лому чисельн≥сть виробник≥в ≥ звужуЇ сфе-ру конкурентно-ринкових в≥дносин.
ќтже, ринковий механ≥зм ¤к механ≥зм ур≥вноваженн¤ попиту та пропозиц≥њ у певн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди набуваЇ р≥зних форм. …ого розвиток визначаЇтьс¤ взаЇмод≥Їю двох сил - конкуренц≥њ та мо-нопол≥њ. ћодиф≥куючись, ол≥гопол≥стична структура збер≥гаЇ базо-ву роль у п≥дприЇмницьк≥й економ≥ц≥. ¬она Ї достатньо моб≥льним ≥ гнучким системним ц≥лим, п≥ддаЇтьс¤ впливу ¤к доцентрових, так ≥ в≥дцентрових тенденц≥й.
ѕершою, найважлив≥шою, функц≥Їю конкуренц≥њ, ¤ку вона ви-конуЇ на вс≥х етапах розвитку ринковоњ економ≥ки, Ї пр¤мий вплив на процес ц≥ноутворенн¤. ќсоблив≥сть ц≥Їњ функц≥њ в сучасних умо-вах ви¤вл¤Їтьс¤ у тому, що коло суб'Їкт≥в конкуренц≥њ в≥дчутно зм≥нилос¤, внасл≥док чого пров≥дною формою њњ стала ол≥гопол≥с-тична конкуренц≥¤, ¤ка опосередковуЇ ринков≥ зв'¤зки м≥ж потуж-ними щодо ф≥нанс≥в ≥ виробництва господарськими одиниц¤ми. «а цих умов в≥дпов≥дност≥ народногосподарського ≥ м≥кроеконом≥чно-го оптимум≥в можна дос¤гти т≥льки через конкурентно-ринковий механ≥зм.
≈коном≥чно самост≥йн≥ велик≥ господарськ≥ одиниц≥ застосову-ють так≥ методи п≥двищенн¤ м≥кроеконом≥чноњ ефективност≥, ¤к≥ не в≥дображають реальн≥ результати њхньоњ господарськоњ д≥¤льност≥. ѕан≥вне положенн¤ у виробництв≥ ≥ на ринку штовхаЇ корпорац≥њ на дос¤гненн¤ оптим≥зац≥њ господарськоњ д≥¤льност≥ не ст≥льки за рахунок економ≥њ на витратах виробництва, рац≥онального вико-ристанн¤ фактор≥в виробництва тощо, ск≥льки за рахунок диктату ц≥н, тобто за рахунок споживач≥в.
ћонопол≥зац≥¤ негативно впливаЇ на ц≥ноутворенн¤. якщо по-р≥вн¤ти зростанн¤ ц≥н у найб≥льш монопол≥зованих ≥ маломонопо-л≥зованих галуз¤х економ≥ки, то показник першоњ групи галузей був значно вищий за аналог≥чний показник другоњ групи. Ќапри-клад, за 30 рок≥в другоњ половини XX ст. (з 1950 до 1980 р.) ≥ндекс оптових ц≥н у 15 пров≥дних галуз¤х —Ўј зр≥с у 3,7 раза. «а цей самий пер≥од ц≥ни на продукц≥ю машинобудуванн¤ ≥ чорноњ мета-лург≥њ, де р≥вень монопол≥зац≥њ найвищий, зросли в≥дпов≥дно в 4,2 ≥ 4,51 раза. ” найменш монопол≥зованих галуз¤х, таких, наприклад, ¤к текстильна ≥ швейна, р≥вень ц≥н п≥двищивс¤ в 1,95, а в громадсь-кому господарств≥ - в 2,39 раза. ѕорушенн¤ конкурентно-ринко-вого механ≥зму зумовлюЇ невиправдане завищенн¤ ц≥н, пог≥ршен-н¤ позиц≥й споживача, тому в умовах самост≥йност≥ господарських одиниць конкуренц≥¤ в≥д≥граЇ важливу роль. ” ход≥ змаганн¤ за грош≥ покупц¤ вона змушуЇ продавц≥в збивати ц≥ни, привод¤чи тим самим у в≥дпов≥дн≥сть м≥кро- та макроеконом≥чн≥ оптимуми. «в≥дси зм≥цненн¤ ринкових позиц≥й конкурент≥в та завоюванн¤ ними но-вих ринк≥в збуту чи розширенн¤ старих потребуЇ пол≥пшенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ, пошуку нових й" вид≥в тощо.
ƒруга економ≥чна функц≥¤ конкуренц≥њ - стимулюванн¤ науко-во-техн≥чного прогресу. ¬елик≥ п≥дприЇмства вкрай суперечливо впливають на розвиток науки ≥ техн≥ки. ƒос¤гши монопольного положенн¤ на ринку, велика господарська одиниц¤ пов≥льно реа-гуЇ на вимоги науково-техн≥чного прогресу до того часу, поки не в≥дчуЇ загрози втрати монопольного права на ринку збуту. “ак, у —Ўј найнижча частка витрат на науков≥ досл≥дженн¤ в сум≥ продажу в≥др≥зн¤Ї концерни, ¤к≥ стали ринковими монопол≥стами. ÷е було характерне дл¤ ф≥рм "≈кссон", "ј““", "ƒженерал моторс" та ≥н.
«аст≥йн≥ ¤вища в розвитку науково-техн≥чного прогресу трива-ють доти, поки на ринку не з'¤витьс¤ сильний конкурент, що стане загрозою монопольному положенню певних великих корпорац≥й. «деб≥льшого такими конкурентами Ї ≥ноземн≥ ф≥рми. ѕоглибленн¤ процес≥в ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарського житт¤ крањн створюЇ об'Їктивн≥ умови дл¤ посиленн¤ науково-техн≥чного суперництва, стимулюЇ розвиток науково-досл≥дних роб≥т ≥ зростанн¤ продук-тивних сил сусп≥льства. «начне посиленн¤ позиц≥й ¤понського ка-п≥талу в автомоб≥лебудуванн≥ —Ўј, наприклад, спричинилос¤ до зростанн¤ витрат на проведенн¤ наукових досл≥джень у "ƒжене-рал моторе". ѕор¤д ≥з загальним подвоЇнн¤м витрат на науков≥ досл≥дженн¤ прот¤гом останнього дес¤тил≥тт¤ концерн ≥нвестував сотн≥ м≥льйон≥в долар≥в на зменшенн¤ маси автомоб≥л≥в та енерго-Їмност≥ њхн≥х двигун≥в. јналог≥чна ситуац≥¤ склалась ≥ в "ј““". як т≥льки протекц≥он≥стськ≥ бар'Їри перестали захищати його моно-польне положенн¤, концерн р≥зко зб≥льшив асигнуванн¤ на науков≥ розробки.
—учасна конкуренц≥¤ маЇ к≥лька р≥вн≥в. ƒл¤ нењ характерна тен-денц≥¤ до ол≥гопол≥стичноњ ситуац≥њ на р≥вн≥ великих корпорац≥й, монопольноњ - у в≥дносинах њх з др≥бними та середн≥ми ф≥рмами ≥ значною м≥рою досконалоњ на р≥вн≥ останн≥х.  ожний з цих р≥вн≥в маЇ свою специф≥ку, збер≥гаючи при цьому загальн≥ риси конку-ренц≥њ. «а умов складного ринкового господарюванн¤ у конкурент-них в≥дносинах бере участь ≥ держава.
’оча сучасна конкуренц≥¤ на р≥вн≥ великих корпорац≥й ≥ висту-паЇ ¤к ол≥гопол≥стична, а њњ суб'Їкти легко переход¤ть в≥д боротьби до зговору ≥ навпаки, нав≥ть у випадку пр¤мих безпосередн≥х м≥ж-ф≥рмових ≥ контрактних зв'¤зк≥в ринок залишаЇтьс¤ важливим, а часто й основним механ≥змом визначенн¤ сусп≥льне необх≥дних ви-трат на виробництво товару ¤к з ¤к≥сного, так ≥ з к≥льк≥сного боку. ” сучасних умовах конкуренц≥¤ товарних форм кап≥талу зам≥ню-
Їтьс¤ конкуренц≥Їю в передвиробнич≥й ≥ виробнич≥й сферах. –егу-л¤тором сусп≥льного процесу в≥дтворенн¤ все б≥льше стаЇ конку-ренц≥¤ продуктивного ≥ нав≥ть грошового кап≥талу.
ћодиф≥кац≥¤ економ≥чних функц≥й конкуренц≥њ в господарськ≥й систем≥ пов'¤зана з њњ самовдосконаленн¤м. –озвиток монопольно-регулюючих сил надаЇ нових рис функц≥ональному призначенню конкурентно-ринкового регулюванн¤, проте ц≥на, ¤к ≥ ран≥ше, за-лишаЇтьс¤ ринковою категор≥Їю ≥ збер≥гаЇ свою роль регул¤тора розпод≥лу виробничих ресурс≥в, потужностей ≥ потенц≥ал≥в.
І 3. ѕозаринков≥ форми зв'¤зку господарських одиниць
ћонопол≥¤ ¤к тип виробничих в≥дносин передбачаЇ св≥доме ре-гулюванн¤ зв'¤зк≥в у процес≥ виробництва й об≥гу. ќднак, ¤кою б великою не була господарська одиниц¤, за своЇю д≥¤льн≥стю та ≥нте-ресами вона залишаЇтьс¤ в≥докремленим товаровиробником. —ус-п≥льний зв'¤зок м≥ж виробниками повинен зд≥йснюватис¤ через ринок. —уперечн≥сть, що виникаЇ м≥ж прагненн¤м великих корпо-рац≥й до подоланн¤ ринковоњ форми обм≥ну та њхньою товарно-п≥дприЇмницькою природою, частково розв'¤зуЇтьс¤ налагодженн¤м позаринкових форм обм≥ну. “ак≥ форми охоплюють м≥крор≥вень господарського житт¤ крањн з ринковою економ≥кою. ÷е внутр≥шньо-ф≥рмове господарство концерн≥в та ≥нших економ≥чних одиниць ≥ р≥зноман≥тн≥ форми неконкурентних зв'¤зк≥в м≥ж п≥дприЇмствами.
¬нутр≥шньогосподарськ≥ комплекси сучасних монопол≥стичних об'Їднань дос¤гають величезних масштаб≥в. ¬они мають у своЇму склад≥ дес¤тки й сотн≥ р≥зноман≥тних п≥дприЇмств, установ, лабора-тор≥й, ≥нших орган≥зац≥й. јмериканським автомоб≥льним концер-нам, наприклад, т≥льки на територ≥њ —Ўј належить б≥льше 100 ав-тоскладальних завод≥в, 225 завод≥в з виробництва частин, деталей ≥ механ≥зм≥в, 210 комплектуючих склад≥в ≥ 42 випробувальних польо-вих пол≥гони. «деб≥льшого виробнич≥ п≥дрозд≥ли великих компан≥й т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою, оск≥льки вони Ї комплексами дл¤ посл≥-довноњ обробки продукту, доведенн¤ його до готовност≥ або Їди-ною технолог≥чною основою дл¤ виробництва р≥зноман≥тних про-дукт≥в. “акий внутр≥шньоф≥рмовий под≥л прац≥ опосередковуЇтьс¤ внутр≥шн≥м об≥гом, що маЇ позаринкову форму: об≥г продукц≥њ зд≥й-снюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до план≥в матер≥ально-техн≥чного забезпечен-н¤ п≥дприЇмств ф≥рми.
≤нтенсивн≥сть внутр≥шньоф≥рмових поставок визначаЇ ступ≥нь господарського взаЇмозв'¤зку виробничих п≥дрозд≥л≥в. ќбм≥н про-м≥жною продукц≥Їю м≥ж п≥дприЇмствами концерну пов'¤заний з процесами спец≥ал≥зац≥њ й кооперуванн¤ ≥ веде до ≥нтеграц≥њ вироб-ничих та ринкових процес≥в, що означаЇ тут п≥дрив товарного виробництва. ¬ н≥мецькому концерн≥ "ћаннесман", наприклад, внут-р≥шньоф≥рмов≥ поставки дос¤гають 1/4 всього обороту, а концерн "—≥менс" поставл¤Ї своњм п≥дприЇмствам 42 в≥дсотки конструктив-них елемент≥в. ” ц≥лому в компан≥¤х з р≥чним обс¤гом продажу понад 1 млрд дол. внутр≥шньоф≥рмовий оборот становить в середньо-му 32 в≥дсотки загального обс¤гу реал≥зованоњ продукц≥њ.
¬нутр≥шньоф≥рмовий господарський оборот зд≥йснюЇтьс¤ на ос-нов≥ трансфертних ц≥н, ¤к≥ регулюють економ≥чн≥ в≥дносини м≥ж п≥д-розд≥лами господарськоњ одиниц≥ ≥ визначають њхн≥й внесок у загаль-ний результат господарськоњ д≥¤льност≥. “рансфертне ц≥ноутворенн¤ найб≥льш поширене в концернах, де переваги пров≥дноњ галуз≥ ¤вн≥. “рансфертн≥ ц≥ни можуть установлюватис¤ на основ≥ ринкових ц≥н;
повних витрат виробництва; ц≥н, ¤к≥ визначаютьс¤ за домовлен≥стю м≥ж п≥дрозд≥лами компан≥њ; витрат виробництва ≥ надбавок на прибу-ток; зм≥нних витрат виробництва. ” певних випадках р≥вень трансферт-них ц≥н може пр¤мо визначати вище кер≥вництво концерну.
—пособом реал≥зац≥њ внутр≥шньоф≥рмових позаринкових зв'¤з-к≥в Ї вдосконаленн¤ прогнозуванн¤. ¬исокий р≥вень концентрац≥њ виробництва ≥ кап≥талу характерний дл¤ ≥ндустр≥альне розвинутих крањн, потребуЇ планом≥рного регулюванн¤ виробництва.
ѕрот¤гом XX ст. у крањнах ринковоњ економ≥ки були значно вдос-конален≥ способи плануванн¤, широко стали використовуватис¤ ме-тоди досл≥дженн¤ операц≥й, економ≥чн≥ модел≥, системний анал≥з. ѕлануванн¤ з≥ сфери виробництва ≥ збуту поширилос¤ на науково-досл≥дн≥ роботи, матер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤, п≥дготовку кад-р≥в тощо. Ќовим аспектом внутр≥шньоф≥рмового плануванн¤ стало планом≥рне регулюванн¤ операц≥й у м≥жнародному масштаб≥. ¬елик≥ п≥дприЇмства почали ширше використовувати принцип безперервност≥ плануванн¤, особливо щодо вс≥Їњ господарськоњ д≥¤льност≥ ф≥рми. ѕроте довгостроков≥ плани виробництва окремих товар≥в складаютьс¤ р≥д-ко, що по¤снюЇтьс¤ швидким оновленн¤м асортименту продукц≥њ.
–≥зноман≥тн≥ форми обмеженн¤ конкуренц≥њ ≥ в≥дпов≥дн≥ методи регулюванн¤ ринкових в≥дносин охоплюють господарськ≥ зв'¤зки м≥ж формально незалежними п≥дприЇмствами. ƒо найпоширен≥ших форм позаринкового м≥жф≥рмового обм≥ну, особливо на м≥жгалузевому р≥вн≥, належить постачанн¤ продукц≥њ за контрактами, укладеними з≥ споживачем. «амовниками-споживачами Ї велик≥ корпорац≥њ, ок-рем≥ компан≥њ, держава. —уть виробництва на замовленн¤ пол¤гаЇ в тому, що випуск вироб≥в починаЇтьс¤ т≥льки тод≥, коли в≥домий њхн≥й споживач. ѕроте п≥дписанн¤ контракту не завжди означаЇ вироб-ництво на гарантований ринок. «м≥ни в господарськ≥й кон'юнктур≥ можуть змусити замовника в≥дмовитис¤ в≥д сп≥вроб≥тництва з ф≥р-мою-виробником. ≤нод≥ економ≥чно виг≥дн≥ше сплатити контрагенту штраф, н≥ж придбати замовлений продукт. ќтже, контрактна систе-
ма не може знищити ринкову форму зв'¤зку, регулюючу роль рин-ку в сусп≥льному виробництв≥, проте, п≥дриваючи нев≥домий в≥льний ринок ≥ розширюючи позаринков≥ форми обм≥ну замовленн¤, вона породжуЇ нове ¤вище - конкуренц≥ю замовлень.
якщо за ринковоњ системи в≥льноњ конкуренц≥њ п≥дприЇмець ор≥Їн-тувавс¤ на ринковий попит п≥сл¤ виготовленн¤ товар≥в, то сьогодн≥ його метою стаЇ одержанн¤ замовленн¤, визначенн¤ його зм≥сту, вартост≥ й терм≥ну виконанн¤. ¬иникаЇ ринок замовлень, регул¤то-ром ¤кого може бути т≥льки конкуренц≥¤, ¤ка впливаЇ на ¤к≥сть про-екту, р≥вень ц≥ни, визначаЇ ступ≥нь завантаженн¤ виробничих по-тужностей. –изик не продати, що був властивий попередн≥м формам зв'¤зку м≥ж корпорац≥¤ми, зм≥нивс¤ ризиком залишитис¤ з незаван-таженими виробничими потужност¤ми ≥ програти конкуренту.  онку-ренц≥¤ замовлень та змаганн¤ за одержанн¤ замовленн¤, ¤к ≥ конку-ренц≥¤ товар≥в, стимулюЇ виробник≥в удосконалювати виробництво, шукати нов≥ ринки збуту та нових споживач≥в, знижувати витрати виробництва, ефективно використовувати марку ф≥рми на рекламу.
“радиц≥йною формою обмеженн¤ конкуренц≥њ Ї обмежувальна д≥лова практика (ќƒѕ) - комплекс дискрим≥нац≥йних заход≥в щодо установленн¤ й додержанн¤ контролю над ринками збуту, тиску на конкурент≥в ≥ нав'¤зуванн¤ њм нер≥вноправних умов обм≥ну. —при¤тлив≥ умови дл¤ поставок чи закуп≥вель товар≥в ≥ послуг ство-рюютьс¤ за допомогою специф≥чних засоб≥в тиску на конкурент≥в, а саме: позбавленн¤ конкурент≥в доступу до сировини чи ринку;
розпод≥л ринк≥в; л≥дерство у ц≥нах; бойкотуванн¤ конкурент≥в; бло-куванн¤ на торгах; р≥зних форм ќƒѕ у сфер≥ передаванн¤ техно-лог≥њ, ф≥нансово-кредитних в≥дносин, сфер≥ послуг. –озр≥зн¤ють ≥нди-в≥дуальн≥ й колективн≥ методи ќƒѕ.
 ласичним прикладом використанн¤ ≥ндив≥дуальних метод≥в ќƒѕ Ї маневруванн¤ внутр≥шньоф≥рмовими ц≥нами. ¬ јргентин≥, напри-клад, один з ф≥л≥ал≥в американськоњ " ола- оли" при ф≥нансов≥й п≥дтримц≥ материнськоњ компан≥њ з метою захопленн¤ ринку ≥ ви-т≥сненн¤ конкурент≥в реал≥зовував продукц≥ю за ц≥нами, що були нижчими в≥д витрат виробництва, та зд≥йснював безкоштовн≥ по-ставки в обм≥н на виключне право збуту своЇњ продукц≥њ. ÷ей при-клад - один з найтипов≥ших у практиц≥ боротьби з конкурентами через трансфертн≥ ц≥ни.
ƒо сфери застосуванн¤ колективних метод≥в ќƒѕ належать м≥ж-народн≥ й нац≥ональн≥ експортн≥ та ≥мпортн≥ картел≥, синдикати, консорц≥уми, банк≥вськ≥ холдинги, патентн≥ та видавнич≥ об'Їднан-н¤ тощо.
Ќетрадиц≥йними колективними методами ќƒѕ Ї патентно-л≥цен-з≥йн≥ угоди, угоди про м≥жф≥рмове сп≥вроб≥тництво ≥ виробниче кооперуванн¤, заснуванн¤ сп≥льних п≥дприЇмств. ѕатентно-л≥ценз≥йн≥ угоди укладають, ¤к правило, м≥ж ф≥рмами-виробниками. ѕокупцев≥ л≥ценз≥њ продавець нав'¤зуЇ певн≥ умови куп≥вл≥ техно-лог≥њ з метою не задушити конкурента, а узгодити його господар-ську д≥¤льн≥сть з≥ своњми виробничими, науково-техн≥чними й ко-мерц≥йними потребами. ќск≥льки при цьому встановлюютьс¤ довго-строков≥ в≥дносини м≥ж продавцем ≥ покупцем, то можна говорити про розширенн¤ сфери позаринкових зв'¤зк≥в. ќсновними умова-ми наданн¤ л≥ценз≥й Ї заборона експорту технолог≥њ њњ покупцем;
примусов≥ закуп≥вл≥ у продавц¤ л≥ценз≥њ, сировини, матер≥ал≥в та обладнанн¤; заборона на внесенн¤ зм≥н в одержану технолог≥ю;
ф≥ксац≥¤ ц≥н на реал≥зац≥ю продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ за л≥цен-з≥Їю; нав'¤зуванн¤ торговельного посередництва продавц¤ л≥ценз≥њ у раз≥ продажу ц≥Їњ продукц≥њ на внутр≥шньому ринку.
ќсобливою формою л≥ценз≥йного договору Ї поширена в останн≥ дес¤тил≥тт¤ практика франчайзингу. як р≥зновид л≥ценз≥йноњ угоди в≥н також ор≥ЇнтуЇ сторони на установленн¤ довгострокових поза-ринкових зв'¤зк≥в ≥ спри¤Ї подоланню товарного характеру в≥дно-син "виробництво- роздр≥бна торг≥вл¤", "виробництво - оптова торг≥вл¤", "оптова торг≥вл¤ - роздр≥бна торг≥вл¤", франчайзинг передбачаЇ використанн¤ торговельноњ марки, ф≥рмовоњ назви, тех-н≥чноњ допомоги, п≥дготовку кадр≥в, удосконаленн¤ управл≥нн¤ ви-робництвом в обм≥н на наданн¤ права на продаж товар≥в ≥ послуг.
”годи про м≥жф≥рмове сп≥вроб≥тництво передбачають виконан-н¤ ф≥рмами сп≥льних науково-техн≥чних ≥ виробничих програм, догов≥рну спец≥ал≥зац≥ю ≥ п≥др¤дне кооперуванн¤, а також створен-н¤ сп≥льних м≥жф≥рмових п≥дприЇмств. ћ≥жф≥рмове сп≥вроб≥тни-цтво на вищому р≥вн≥ в≥дтворюЇ внутр≥шньоф≥рмов≥ зв'¤зки поза орган≥зац≥йними рамками господарських одиниць. Ќайрозвинен≥-шою сьогодн≥ Ї виробнича кооперац≥¤ на основ≥ догов≥рноњ спец≥а-л≥зац≥њ. ¬она охоплюЇ вс≥ форми п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ в про-мислово розвинутих крањнах. ≈фективн≥сть використанн¤ њњ пов'¤за-на з можлив≥стю зниженн¤ ступен¤ диверсиф≥кац≥њ власного ви-робництва шл¤хом передач≥ його окремих вид≥в субп≥др¤дникам ≥ п≥двищенн¤ внасл≥док цього ступен¤ спец≥ал≥зац≥њ своњх п≥дприЇмств.
ћ≥жф≥рмове сп≥вроб≥тництво ускладнюЇ переплетенн¤ монопо-л≥стичних ≥ конкурентно-ринкових основ в економ≥ц≥. ѕогоджуючи виробнич≥ й науково-техн≥чн≥ програми партнер≥в, кооперац≥¤, без сумн≥ву, ставить окрем≥ види п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ в специ-ф≥чн≥ конкурентно-ринков≥ в≥дносини. ¬одночас вона спри¤Ї п≥д-вищенню конкурентоспроможност≥ господарських одиниць, що об'Їднали своњ потенц≥али, а це в масштабах галуз≥ й нац≥ональноњ економ≥ки в≥дбиваЇтьс¤ на посиленн≥ конкурентноњ боротьби.
ќтже, природа кап≥талу ¤к самозростаючоњ вартост≥ реал≥зуЇть-с¤ ¤к у ринкових в≥дносинах, так ≥ в позаринкових.
І 4. ƒержава ¤к орган≥затор конкурентних в≥дносин
—учасна конкуренц≥¤ державне регульована. ƒержавне регулю-ванн¤ конкурентних в≥дносин пол¤гаЇ в дотриманн≥ оптимального поЇднанн¤ монопольно-регулюючих та конкурентних сил на тих чи ≥нших ринках. «асобами державного впливу Ї законодавство про правила створенн¤, функц≥онуванн¤ й припиненн¤ д≥¤льност≥ п≥д-приЇмств ≥ регул¤рний виб≥рковий контроль з боку виконавчоњ вла-ди, в тому числ≥ через аудиторську систему.
«аконодавчу заборону чи обмеженн¤ картельних галузевих угод, ≥нколи трест≥вськоњ орган≥зац≥њ галуз≥, вперше було впроваджено у 1891 р. в —Ўј. јнтитрест≥вське законодавство за типом амери-канського було прийн¤те у ¬еликобритан≥њ в 1848 р., у ‘ранц≥њ в 1963, в ≤тал≥њ в 1964 р. ” крањнах —х≥дноњ ™вропи антимонопольне законодавство почали розробл¤ти наприк≥нц≥ 80-х рок≥в. јмери-канське антитрест≥вське законодавство ефективно регулюЇ проце-си горизонтального об'Їднанн¤ ≥ не допускаЇ надм≥рноњ внутр≥шньо-галузевоњ монопол≥зац≥њ. Ќаприклад, застосуванн¤ антитрест≥вських санкц≥й спричинилос¤ до розпуску в 1911 р. трест≥в "—тандарт ойл", "јмерикен тобекко", розукрупненн¤ в 1982 р. "ј““", обмеженн¤ монопольного пануванн¤ "јлкоа", "ƒюпон". јнтикартельне зако-нодавство стимулюЇ м≥жгалузеве переливанн¤ кап≥талу ≥ спри¤Ї розвитку багатогалузевих корпорац≥й.
” крањнах «ах≥дноњ ™вропи антикартельне законодавство л≥бе-ральн≥ше, н≥ж у —Ўј. «≥ сфери його д≥њ виключен≥ нац≥онал≥зован≥ п≥дприЇмства, с≥льське господарство, рибальство, л≥сове господар-ство, видобуток вуг≥лл¤, зв'¤зок, страхуванн¤ тощо. ™ вин¤тки щодо де¤ких тип≥в м≥жф≥рмових угод, таких ¤к угоди м≥ж малими й се-редн≥ми компан≥¤ми, експортн≥ угоди, угоди, пов'¤зан≥ з рац≥о-нал≥зац≥Їю.
” Ќ≥меччин≥ п≥дтримка конкуренц≥њ державою Ї першочерговим завданн¤м внутр≥шньоњ економ≥чноњ пол≥тики. «акон проти обме-женн¤ конкуренц≥њ заборон¤Ї утворенн¤ картел≥в та ≥нш≥ види при-ватних угод, в≥н д≥Ї в б≥льшост≥ галузей обробноњ промисловост≥ та в буд≥вництв≥. —ьогодн≥ держава контролюЇ ц≥нову конкуренц≥ю у вуг≥льн≥й промисловост≥, соц≥альн≥й ≥нфраструктур≥, приватних ор-ган≥зац≥¤х некомерц≥йного характеру, через регулюванн¤ обс¤гу виробництва п≥дтримуЇ конкуренц≥ю в електро-, газо- та водоза-безпеченн≥, на водному транспорт≥ й у зв'¤зку, стимулюЇ боротьбу за доступ до ринку збуту у вуглевидобувн≥й промисловост≥, чорн≥й металург≥њ, в оренд≥ житла.
јнтимонопольне законодавство в ”крањн≥ визначаЇ правов≥ ос-нови обмеженн¤ монопол≥зму, недопущенн¤ недобросов≥сноњ кон-куренц≥њ у п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥ та зд≥йсненн¤ державного контролю за його дотриманн¤м. ћонопольним вважаЇтьс¤ таке становище п≥дприЇмц¤, коли його частка на ринку певного товару перевищуЇ 35 в≥дсотк≥в ≥ в≥н маЇ змогу самост≥йно або разом з ≤нши-ми п≥дприЇмц¤ми обмежувати тут конкуренц≥ю. «аконом ”крањни "ѕро обмеженн¤ монопол≥зму та недопущенн¤ недобросов≥сноњ кон-куренц≥њ у п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥", прийн¤тим у березн≥ 1992 р., зм≥нами до нього та прийн¤тим у червн≥ 1996 р. на його розвиток «аконом ”крањни "ѕро захист в≥д недобросов≥сноњ конкуренц≥њ" караютьс¤ вс≥ д≥њ п≥дприЇмц¤, ¤к≥ спр¤мован≥ на створенн¤ пере-шкод доступу на ринок ≥ншим та на встановленн¤ дискрим≥нац≥й-них ц≥н на своњ товари. ўоб не допустити зловживанн¤ монополь-ним становищем на ринку, створюютьс¤ компетентн≥ державн≥ органи, ¤к≥ повинн≥ контролювати угоди, що укладаютьс¤ м≥ж п≥д-приЇмц¤ми, а також м≥ж п≥дприЇмц¤ми та органами влади й управ-л≥нн¤. ƒо њхн≥х функц≥й входить також контроль за веденн¤м п≥д-приЇмц¤ми конкуренц≥њ з метою запоб≥ганн¤ недобросов≥сним формам ≥ методам њњ.
” вс≥х крањнах контроль за виконанн¤м антимонопольних зако-н≥в зд≥йснюють спец≥альн≥ державн≥ антитрест≥вськ≥ органи. ¬ ”к-рањн≥ так≥ функц≥њ покладено на створений у березн≥ 1992 р. јнти-монопольний ком≥тет та його територ≥альн≥ в≥дд≥ленн¤. ƒо його компетенц≥њ вход¤ть: визначенн¤ монопольного становища п≥дпри-Їмц≥в на ринку; зд≥йсненн¤ контролю за дотриманн¤м антимоно-польних вимог при створенн≥, реорган≥зац≥њ чи л≥кв≥дац≥њ монополь-них утворень; прийн¤тт¤ р≥шень ≥ розпор¤джень про припиненн¤ порушень антимонопольного законодавства та про в≥дновленн¤ початкового стану.
Ќезважаючи на на¤вн≥сть под≥бних орган≥в, формальний харак-тер њхньоњ д≥¤льност≥, неконкретн≥сть окремих формулювань зако-н≥в спричинюютьс¤ до ≥гноруванн¤ чи неповного дотриманн¤ ан-тимонопольного законодавства. Ќав≥ть у ринкове розвинутих кра-њнах, ¤к≥ проголосили посиленн¤ контролю за галузевими об'Їд-нанн¤ми, к≥льк≥сть недотримань антимонопольного законодавства пост≥йно зростаЇ. ќсобливо це Ї типовим дл¤ потужних ф≥нансо-вих угруповань.
Ќин≥ у крањнах з ринковою економ≥кою ≥ в тих, що переход¤ть до ринковоњ економ≥ки, посилюЇтьс¤ п≥дтримка з боку держави ринково-конкурентних сил. Ќезважаючи на специф≥чн≥ особливост≥, переор≥Їнтац≥¤ на пр≥оритет ринкового механ≥зму в крањнах обох ступен≥в розвитку маЇ загальн≥ риси, основу ¤ких становить зм≥на економ≥чних функц≥й держави. Ќа перший план було висунуто за-вданн¤ створенн¤ спри¤тливого ≥нвестиц≥йного кл≥мату ≥ стимулю-ванн¤ приватних кап≥талоутворень шл¤хом зд≥йсненн¤ бюджетно-податковоњ та кредитно-грошовоњ пол≥тики; заохоченн¤ сил конку-
ренц≥њ ≥ створенн¤ приватному п≥дприЇмництву певних умов дл¤ розгортанн¤ ринковоњ д≥¤льност≥. —еред заход≥в, спр¤мованих на виконанн¤ цього завданн¤, були дерегулюванн¤ в р¤д≥ галузей еко-ном≥ки, реформа управл≥нн¤ державними компан≥¤ми, рев≥з≥¤ (або створенн¤) антимонопольного законодавства.
¬≥дпов≥дно до реформ дерегулюванн¤ було скасовано пр¤ме ре-гулюванн¤ ц≥н ≥ тариф≥в в окремих галуз¤х економ≥ки, усунено жорстк≥ регламентац≥њ умов проникненн¤ в галузь конкуруючих кап≥тал≥в. ” —Ўј, наприклад, ц¤ система заход≥в охопила ав≥а-', зал≥зничний ≥ вантажний транспорт, галуз≥ телекомун≥кац≥њ, де до-м≥нував вузькогалузевий ≥ промонопол≥стичний характер держав-ного регулюванн¤.
- –ев≥з≥¤ антимонопольного законодавства у крањнах з ринковою економ≥кою пол¤гаЇ у розширенн≥ можливостей приватноп≥дпри-Їмницькоњ д≥¤льност≥. —тимулюЇтьс¤ зм≥цненн¤ багатогалузевих комплекс≥в, усуваютьс¤ перешкоди п≥двищенню р≥вн¤ економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ в масштабах нац≥ональних економ≥чних систем. «акон ”крањни "ѕро обмеженн¤ монопол≥зму та недопущенн¤ недобросо-в≥сноњ конкуренц≥њ у п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥" спр¤мований на розвиток конкуренц≥њ на демонопол≥зац≥ю економ≥ки. ¬≥н в≥дкри-ваЇ можливост≥ щодо становленн¤ ринкових в≥дносин у крањн≥, ко-мерц≥ал≥зац≥њ державних структур, формуванн¤ спри¤тливих еко-ном≥чних умов дл¤ новостворених п≥дприЇмств.
” ц≥лому модерн≥зац≥¤ господарськоњ системи спри¤ла поси-ленню рол≥ ц≥нових фактор≥в, зм≥цненню, а в де¤ких крањнах ста-новленню ринкових в≥дносин, п≥двищенню гнучкост≥ економ≥чних систем.
ѕрактика св≥дчить про економ≥чну неефективн≥сть командних систем господарюванн¤. ≈коном≥ка крањни з розвинутим сусп≥ль-ним под≥лом прац≥ не може нормально функц≥онувати, ¤кщо нею керують позаеконом≥чними методами: за допомогою пр¤мих вказ≥-вок, обов'¤зкових до виконанн¤ команд зверху. ¬икликана до жит-т¤ екстремальними умовами, з подоланн¤м њх, командна система повинна бути "зам≥нена формою господарюванн¤, ефективн≥сть ¤коњ перев≥рена тривалим людським досв≥дом. “акою формою Ї ринко-ва система.
–уш≥йн≥ сили розвитку, вт≥лен≥ в товарному виробництв≥, особ-ливо в пер≥од њх стих≥йноњ д≥њ, нер≥дко зумовлювали потр¤с≥нн¤ в господарств≥ крањн розвинутоњ ринковоњ економ≥ки, руйн≥вн≥ еконо-м≥чн≥ кризи. ¬их≥д було знайдено в посиленн≥ регулюючих функц≥й держави. ќсновою господарськоњ системи, ¤к ≥ ран≥ше, залишаЇть-с¤ ринок, проте регул¤тори його взаЇмод≥ють з внутр≥шн≥м ф≥рмо-вим плануванн¤м (б≥знес-план) ≥ державними важел¤ми централ≥-зованого регулюванн¤.