–озд≥л 13
–»Ќ ќ¬≈ √ќ—ѕќƒј–—“¬ќ ≤ …ќ√ќ ќ—Ќќ¬Ќ≤ —”Ѕ'™ “»
І 1. –инкове господарство ¤к нев≥д'Їмний компонент товарного виробництва
–инок - дос¤гненн¤ всього людства на вс≥х етапах його розвит-ку до найвищих форм сусп≥льного прогресу. –инкове господарство Ї середовищем, "атмосферою", в рамках ≥ з допомогою ¤ких в≥д-творюютьс¤ ≥ панують в≥дносини ≥ зв'¤зки товарного виробництва.
—аме вони ≥ Ї тим "робочим од¤гом", в ¤кому д≥ють економ≥чн≥
закони сусп≥льного виробництва, тобто утверджуЇтьс¤ природний х≥д господарського житт¤ сусп≥льства.
« пол≥тико-економ≥чноњ точки зору ринкове господарство Ї обов'¤зковим, нев≥д'Їмним компонентом товарного виробництва. ќтже, природа, економ≥чний зм≥ст, функц≥њ ≥ структура ринковоњ господарськоњ системи зумовлюютьс¤ товарним виробництвом, його принципами та законами.
–инкове господарство в крањнах, в економ≥ц≥ ¤ких панувала адм≥-н≥стративно-командна система, практично не застосовувалось. ÷е призвело до некоректного запереченн¤ товарного виробництва, а отже, ≥ до в≥дторгненн¤ в≥дпрацьованих в≥ками регул¤тор≥в ≥ струк-тур господарського житт¤.
јнал≥з в≥дносин, що характеризуютьс¤ категор≥Їю "ринкове гос-подарство", сл≥д зд≥йснювати щонайменше в трьох аспектах: ≥стори-ко-цив≥л≥зац≥йному, об'Їктно-суб'Їктному та за фазами сусп≥льного виробництва. ≤снуЇ розмежуванн¤ пон¤тт¤ "ринкове господарст-во" також за пол≥тико-адм≥н≥стративними ознаками, що мають по-х≥дний характер.
” сучасн≥й науков≥й л≥тератур≥, в пол≥тичних ≥ законодавчих до-кументах пон¤тт¤ "ринкове господарство" нер≥дко ототожнюють з такими пон¤тт¤ми, ¤к "ринок", "ринкова економ≥ка", "ринкова орган≥зац≥¤ виробництва". ÷≥ пон¤тт¤ в ц≥лому можна використо-вувати ¤к тотожн≥ дл¤ економ≥чних систем, господарська д≥¤льн≥сть ¤ких грунтуЇтьс¤ на конкуренц≥њ.
¬ економ≥чн≥й систем≥ ринкове господарство, з одного боку, Ї сферою обм≥ну, сукупн≥стю куп≥вл≥-продажу, ¤к≥ в≥дбивають зба-лансуванн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ, р≥вновагу вигоди дл¤ господар-ських суб'Їкт≥в; з другого - воно генеруЇ безперервн≥сть процесу в≥дтворенн¤, його ц≥л≥сн≥сть. ¬иход¤чи з останнього, ринок Ї скла-довою частиною, компонентом ринкового господарства. –инкова економ≥ка - це сфера про¤ву ≥ в≥дтворенн¤ в≥дносин товарного виробництва. –инок Ї механ≥змом, за допомогою ¤кого товарно-грошов≥ в≥дносини перманентне ви¤вл¤ютьс¤ у господарському житт≥, формуючи конкурентне середовище, ринок Ї ефективним орган≥затором товарного виробництва.
–инок ¤к спос≥б орган≥зац≥њ товарного виробництва можна пода-ти за схемою, наведеною на рис. 9.
–инкова економ≥ка передбачаЇ ч≥тк≥ в≥дпов≥д≥ на так≥ запитанн¤:
ўо ≥ в ¤кому обс¤з≥ виробл¤ти? як виробл¤ти товар (технолог≥¤, ресурси)? як≥ будуть витрати виробництва? ƒл¤ кого призначе-на вироблювана продукц≥¤? який життЇвий цикл виробленого то-вару?
—уть кожного ринкового господарства - додатковий продукт ¤к конкретне вираженн¤ п≥дтвердженн¤ сусп≥льне корисноњ прац≥.
–»—.9
–инкова економ≥ка грунтуЇтьс¤ на могутньому фундамент≥ ма-тер≥альних ≥нтерес≥в. ¬она не визнаЇ стандартно-усереднених ста-вок ≥ тариф≥в, зр≥вн¤л≥вки в оплат≥ прац≥.
 онкурентно-ринкове середовище визначаЇ найжиттЇздатн≥ш≥ структури. –инок спонукаЇ до рац≥онального господарюванн¤, вм≥н-н¤ рахувати витрати й прибутки. ¬ умовах ринковоњ економ≥ки життЇздатним зв'¤зком Ї екв≥валентний обм≥н, оплачена послуга.  р≥м того, ринок стимулюЇ диференц≥ац≥ю прибутк≥в в≥дпов≥дно до к≥нцевих результат≥в господарськоњ д≥¤льност≥.
 онцепц≥њ ринкового господарюванн¤ включають право госпо-дарюючого суб'Їкта оперативно розробл¤ти ≥ зд≥йснювати ефек-тивн≥ задуми за рахунок гнучкого управл≥нн¤ економ≥чними ≥нте-ресами. ¬они не в≥дкидають пр¤мого централ≥зованого впливу, коли це необх≥дно. Ќебезпечна не централ≥зац≥¤ ¤к така, а перевищенн¤ њњ м≥ри, в≥дрив вказ≥вок ≥ рекомендац≥й центральних структур уп-равл≥нн¤ економ≥кою в≥д економ≥чних ≥нтерес≥в господарюючого суб'Їкта.
«агальнолюдська практика господарюванн¤ виробила два фак-тори, що спонукають вс≥х учасник≥в виробництва працювати сум-л≥нно й високоефективно. ÷е, з одного боку, реальна можлив≥сть значного економ≥чного зиску, в≥дчутного виграшу на основ≥ п≥д-
приЇмливих управл≥нських задум≥в та гнучких багатовар≥антних ма-невр≥в, а з другого - ц≥лком реальна можлив≥сть провалу, тобто неминучоњ економ≥чноњ в≥дпов≥дальност≥ за р≥шенн¤, що прий-маютьс¤.
ћожлив≥сть економ≥чного провалу визначаЇтьс¤ реальними умо-вами господарськоњ д≥¤льност≥, р≥внем науковоњ зваженост≥ запро-грамованих маневр≥в. Ѕудь-¤ка форма господарюванн¤ й п≥дприЇм-ницькоњ д≥¤льност≥, що припускаЇ п≥двищенн¤ витрат виробництва або в≥дстаЇ щодо оновленн¤ продукц≥њ, призводить до втрати спо-живач≥в на користь конкурент≥в. «в≥дси неминуче пад≥нн¤ прибут-к≥в ≥, ¤кщо не буде прийн¤то ефективних заход≥в, - банкрутство.
ѕри пануванн≥ адм≥н≥стративно-командних метод≥в кер≥вництва дл¤ господарських суб'Їкт≥в (велике п≥дприЇмництво чи окремий прац≥вник) головне завданн¤ пол¤гаЇ не в тому, щоб дос¤гти мак-симуму (це пов'¤зано з додатковими витратами зусиль, часу, ре-сурс≥в), а в тому, щоб бути не г≥ршим за ≥нших ≥ мати прихован≥ резерви на випадок нових завдань. ќб'Їкт управл≥нн¤ боњтьс¤ лише покаранн¤ за невиконанн¤ команди, економ≥чноњ ж мотивац≥њ п≥д-приЇмливост≥ немаЇ.
–инкова економ≥ка - це сфера про¤ву та в≥дтворенн¤ в≥дносин товарного виробництва. ќск≥льки ринкове господарство повн≥стю зумовлюЇтьс¤ на¤вн≥стю та функц≥онуванн¤м товарного виробни-цтва, ¤к, ≥ навпаки, останнЇ наповнюЇтьс¤ ринковими в≥дносина-ми, то можна вважати, що ринкова економ≥ка Ї не що ≥нше, ¤к товарне виробництво.
“оварно-грошов≥ в≥дносини визначаютьс¤ тими об'Їктивними засадами, ¤к≥ в≥дтворюютьс¤ господарським житт¤м сусп≥льства. ÷е, в свою чергу, в≥дбиваЇ д≥алектику продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин, а в певн≥й частин≥ Ї матер≥ал≥зованим п≥дсумком погл¤д≥в та у¤влень господарських суб'Їкт≥в.
Ќе ≥снуЇ окремо товарно-грошових в≥дносин, ¤к≥ за своЇю суттю Ї ринковими, ≥ власне виробничих в≥дносин при пануванн≥ ринко-вого середовища.
“оварне виробництво, а в наш час ринкова економ≥ка Ї матер≥а-л≥зац≥Їю товарно-грошових в≥дносин, що виступають сусп≥льною формою розвитку продуктивних сил, ” цьому зв'¤зку важливо вра-ховувати два принципових моменти.
1. ¬иробнич≥ в≥дносини зароджуютьс¤ в продуктивних силах, а не в систем≥ управл≥нн¤. ≤накше виробнич≥ в≥дносини можна було б "творити" за бажанн¤м пол≥тик≥в. Ќа д≥л≥ ж право в кращому випадку в≥дображаЇ економ≥чну д≥йсн≥сть. ≈коном≥чне середовище не створюЇтьс¤ голосуванн¤м та референдумами. “е, що можливе в пол≥тиц≥, неможливе в економ≥ц≥, в господарському житт≥, хоч перша й впливаЇ на другу та навпаки.
ѕерспективи розвитку орган≥зац≥йно-економ≥чних виробничих в≥дносин, ринкових за своЇю суттю, зумовлюютьс¤ характером та р≥внем розвитку продуктивних сил. —аме в розвитку останн≥х сл≥д шукати становленн¤ ринкових в≥дносин.
2. „ист≥, тобто позаодноукладн≥ економ≥ки в природ≥ сусп≥льно-го бутт¤ не зустр≥чаютьс¤. ≤ будь-¤к≥ спроби л≥кв≥дувати багато-укладн≥сть, розмањтт¤ форм власност≥ та господарюванн¤ означають в≥дмову в≥д ринковоњ економ≥ки, закон≥в товарного виробництва, тобто в≥дпрацьованих в≥ками регул¤тор≥в господарського житт¤.
ѕерех≥д до ринковоњ економ≥ки - це тривалий ≥ багатогранний процес. ¬≥н зумовлюЇтьс¤ такими чинниками, ¤к приватна влас-н≥сть ≥ форми господарюванн¤, що в≥дпов≥дають њм.
ѕриватна власн≥сть в умовах соц≥альне ор≥Їнтованого ринково-го господарства - це спос≥б творенн¤ сусп≥льних продуктивних сил на основ≥ економ≥чноњ свободи людини, реал≥зац≥њ њњ матер≥аль-ного ≥нтересу ≥ господарськоњ п≥дприЇмливост≥. ¬она грунтуЇтьс¤ на принципах: дос¤гати усп≥х≥в завд¤ки своњм зд≥бност¤м ≥ розум-ному ризику, господарювати з прибутком. ¬≥дсутн≥сть приватноњ власност≥ означаЇ н≥чийн≥сть та безгосподарн≥сть. —аме через в≥д-сутн≥сть донедавна у в≥тчизн¤н≥й економ≥ц≥ приватноњ власност≥ та форм господарюванн¤, що в≥дпов≥дають њй, сусп≥льне виробництво не було включене в систему принцип≥в ≥ закон≥в товарного госпо-дарства. «в≥дси економ≥чно неефективне господарюванн¤.
¬≥льне п≥дприЇмництво - одна з передумов ринковоњ економ≥-ки. јнал≥зуючи проблему п≥дприЇмництва з точки зору пол≥теко-ном≥чноњ теор≥њ, сл≥д мати на уваз≥, що цей соц≥ально-≥сторичний феномен - не абстрактне пон¤тт¤. ¬оно завжди розвиваЇтьс¤ в певному ≥сторичному та соц≥альному середовищ≥. ќднак обов'¤зко-вою умовою ≥ ознакою п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ї свобода еконо-м≥чноњ самод≥¤льност≥ людини, њњ самост≥йн≥сть у вибор≥ вар≥ант≥в р≥шень, за ¤кими сто¤ть комерц≥йний усп≥х, прибуток або ж банкрутство з≥ вс≥ма його насл≥дками.
—утн≥стю п≥дприЇмництва Ї самост≥йне, ≥н≥ц≥ативне господарю-ванн¤, а його метою - д≥ловий усп≥х у вигл¤д≥ прибутку, особистий доход. ќсновними його рисами Ї пост≥йний ризик, матер≥альна в≥дпо-в≥дальн≥сть, орган≥зац≥йно-господарське новаторство, рац≥онал≥зм, ефективне використанн¤ ресурс≥в. ѕ≥дприЇмництво маЇ так≥ форми:
≥ндив≥дуально-приватне, асоц≥йоване, державне, ≥ндив≥дуально-с≥мейне.
Ќеобх≥дним ≥нститутом ринкового господарства Ї грош≥, њх кон-вертован≥сть. ÷е кисень дл¤ ринкового орган≥зму. ѕри на¤вност≥ д≥Їздатного грошового ≥нструментар≥ю в споживача з'¤вл¤Їтьс¤ реальний важ≥ль впливу на виробництво, а у виробника - реаль-ний стимул ≥нтенсивн≥ше працювати, щоб багат≥ти, бо грош≥ - це багатство, а багатство - це грош≥ (ј. —м≥т).
ўе у XVIII ст. в≥дкрита класична законом≥рн≥сть: маса грошей, помножена на швидк≥сть њх об≥гу, повинна дор≥внювати обс¤гу випущених товар≥в, помноженому на р≥вень ц≥н. якщо ц¤ р≥вновага порушена, то необх≥дно скоригувати одну з чотирьох складових.
¬еличезне значенн¤ дл¤ становленн¤ ринкового середовища мають ц≥ни, зокрема ≥нститут в≥льного ц≥ноутворенн¤. ѕоза остан-н≥м ≥снуванн¤ саморегулюючих систем ринкових в≥дносин немож-ливе. ¬≥льне ц≥ноутворенн¤ - це пункт перехрещенн¤ попиту й пропозиц≥њ, неминуча самокорекц≥¤, реагуванн¤ на ≥нтереси спо-живача залежно в≥д стану виробництва, економ≥њ витрат.
ѕерел≥к передумов формуванн¤ ринкового середовища можна значно продовжити, включивши, зокрема, стимулюючу податкову пол≥тику, екв≥валентн≥ в≥дносини в сфер≥ прац≥ та найму робочоњ сили, в≥дкрит≥сть нац≥ональних економ≥к, ор≥Їнтац≥ю њх на м≥жнародний под≥л прац≥, можлив≥сть св≥тового обм≥ну, зв'¤зки з≥ св≥товим ринком.
ѕерех≥д до'ринковоњ економ≥ки н≥ за ¤ких обставин не може бути зд≥йснений "кавалер≥йською атакою", цей процес не може бути легким ≥ безбол≥сним. ѕри цьому треба вз¤ти до уваги, що в сучасному св≥т≥ з 170 крањн ринковоњ економ≥ки т≥льки понад 30 належать до багатих розвинутих крањн.
«агальновизнаними ознаками товарного виробництва, тобто ринковоњ економ≥ки, Ї:
багатоукладн≥сть економ≥ки, в тому числ≥ й приватний сектор, нормальне функц≥онуванн¤ приватноњ власност≥;
економ≥чна в≥дособлен≥сть, тобто повна економ≥чна самост≥йн≥сть та економ≥чна в≥дпов≥дальн≥сть товаровиробник≥в;
пануванн¤ екв≥валентних, тобто економ≥чно справедливих зв'¤з-к≥в ≥ в≥дносин м≥ж господарюючими суб'Їктами;
реальна д≥Їздатн≥сть товарно-грошового ≥нструментар≥ю, ≥ на-самперед грошей, ц≥н;
розвинуг≥сть ринковоњ ≥нфраструктури - р≥зних б≥рж та њх ≥нститу-т≥в, маркетингових служб, ≥нформац≥йно-посередницьких та ≥нших ф≥рм.
якщо в будь-¤к≥й систем≥ господарюванн¤ цих ознак, перел≥к ¤ких можна значно продовжити, немаЇ, то вона не Ї товарним ви-робництвом з≥ вс≥ма насл≥дками. √оловним при цьому Ї те, що ви-робнич≥ в≥дносини не Ї товарно-грошовими, а отже, ≥ економ≥чни-ми. « одного боку, пануюч≥ в нетоварному виробництв≥ в≥дносини в≥дтворюютьс¤ ¤к власне господарськ≥, а з другого - ¤к орган≥за-ц≥йно-технократичн≥. «в≥дси неминуч≥ конфронтац≥йн≥сть виробни-чих в≥дносин, њх ≥деолог≥зац≥¤, агресивне в≥дторгненн¤ основних руш≥йних сил сусп≥льного прогресу.
–инкова економ≥ка ≥ пов'¤зан≥ з нею цив≥л≥зован≥ "правила гри" в сфер≥ управл≥нн¤ та господарюванн¤ не з'¤вл¤тьс¤ ран≥ше, н≥ж у в≥тчизн¤н≥й економ≥ц≥ почнетьс¤ широкий реальний процес роздержавленн¤ та приватизац≥њ, формуванн¤ соц≥ально-економ≥чного середовища ринкового господарюванн¤.
ѕриватизац≥¤ - це формуванн¤ прошарку власник≥в, господа-р≥в. ѕо¤ва њх неможлива без утвердженн¤ в сусп≥льств≥ приватноњ власност≥, приватного сектора економ≥ки.
√уман≥стичний пафос нетоварного виробництва не врахував одн≥Їњ "др≥бниц≥" - людина Ї ≥стота не лише сусп≥льна, а насампе-ред б≥олог≥чна. ќтже, повед≥нкою њњ керують матер≥альн≥ потреби, ¤к≥ виступають ¤к економ≥чн≥ ≥нтереси.
–инкова економ≥ка Ї тим середовищем, в ¤кому потр≥бн≥ умови конкурентного господарюванн¤, тобто в≥льний доступ кожного члена сусп≥льства до будь-¤ких вид≥в економ≥чноњ д≥¤льност≥.
І 2. —уб'Їкти ринкового господарства
—уб'Їктами ринковоњ економ≥ки можуть бути: практично кожний ≥ндив≥дуум ¤к ф≥зична особа, що не обмежена законом у правосуб'Їкт-носг≥ та д≥Їздатност≥; групи громад¤н (партнер≥в); трудов≥ колективи;
юридичн≥ особи вс≥х форм власност≥. ўодо останн≥х, то св≥това прак-тика нагромадила значну к≥льк≥сть р≥зних форм господарюванн¤, ¤к≥ водночас Ї господарськими суб'Їктами. «окрема, йдетьс¤ про так≥ орга-н≥зац≥йно-господарськ≥ форми, ¤к ≥ндив≥дуально-трудова д≥¤льн≥сть;
державн≥ п≥дприЇмства; кооперативи; орендн≥ п≥дприЇмства; фермерськ≥ господарства; колективн≥ господарства; народн≥ п≥дприЇмства; акц≥онерн≥ товариства; мал≥ п≥дприЇмства; корпорац≥њ, об'Їднанн¤, господарськ≥ товариства; асоц≥ац≥њ, консорц≥уми; сп≥льн≥ (зм≥шан≥) п≥дприЇмства.
Ќайпоширен≥шими Ї три основн≥ форми п≥дприЇмництва (б≥зне-су): одноос≥бне волод≥нн¤, товариства, корпорац≥њ. ”загальнюючим дл¤ вс≥х цих форм Ї пон¤тт¤ ф≥рми, тобто вс≥ вони Ї юридичними особами, суб'Їктами ринковоњ економ≥ки.
¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ суттЇво зм≥нилас¤ роль певних суб'Їкт≥в гос-подарського житт¤. “ехнолог≥чн≥ зрушенн¤ у виробництв≥ значно зменшили можливост≥ й переваги великосер≥йного виробництва, г≥-гантських п≥дприЇмств та об'Їднань. ¬одночас рентабельн≥сть ≥ жит-тЇздатн≥сть малих форм господарюванн¤, так званих малих п≥дпри-Їмств, суттЇво зросла. ¬ результат≥ в крањнах з розвинутою ринковою економ≥кою питома вага суб'Їкт≥в малого б≥знесу та п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ стр≥мко зростаЇ. ” —Ўј, наприклад, функц≥онуЇ понад 15млн малих ф≥рм, тобто близько 80 в≥дсотк≥в ус≥х п≥дприЇмницьких орган≥зац≥й. „астка малого б≥знесу у ¬Ќѕ дос¤гла 43 в≥дсотки, а в загальн≥й чисельност≥ найманоњ робочоњ сили - 58 в≥дсотк≥в.
ќсновн≥ переваги малих ф≥рм так≥:
незалежн≥сть д≥й, самост≥йн≥сть ≥ свобода при вибор≥ та зд≥й-сненн≥ господарського маневру;
≥ндив≥дуал≥зована мотивац≥¤ розумового ризику та високого к≥н-цевого результату;
ч≥тко персон≥ф≥кована в≥дпов≥дальн≥сть за своњ р≥шенн¤, д≥њ та результати роботи;
гнучка й оперативна адаптац≥¤ до ситуац≥й, що перманентне зм≥нюютьс¤;
б≥льш низьк≥ управл≥нськ≥ витрати;
нац≥лен≥сть у завтрашн≥й день, перспективу, що зумовлено ак-тивною ≥нновац≥йною пол≥тикою ф≥рми.
÷е не означаЇ, що малий б≥знес не маЇ недол≥к≥в. ¬они Ї, ≥ њх не менше, н≥ж переваг. ќднак у цих формах постать власника, п≥д-приЇмц¤ нерозд≥льно пов'¤зана з функц≥¤ми виробника.
«в≥дси його працелюбство, д≥ловит≥сть, турбота про завтрашн≥й день.
ѕершор¤дною умовою функц≥онуванн¤ ринковоњ економ≥ки та забезпеченн¤ њњ подальшого розвитку Ї на¤вн≥сть самост≥йних, еко-ном≥чно в≥дпов≥дальних не т≥льки своњми поточними доходами, а й њх майновою власн≥стю товаровиробник≥в. ¬они повинн≥ мати сво-боду дл¤ господарського маневру, включаючи право займатис¤ на св≥й ризик ≥ п≥д свою в≥дпов≥дальн≥сть будь-¤кою д≥¤льн≥стю, не за-бороненою законодавством, самост≥йно визначати виробничу про-граму, вибирати постачальник≥в, споживач≥в, установлювати ц≥ни, виход¤чи з кон'юнктури ринку, розпор¤джатис¤ доходами, що за-лишилис¤ п≥сл¤ сплати податк≥в ≥ внесенн¤ ≥нших обов'¤зкових платеж≥в, наймати ≥ зв≥льн¤ти прац≥вник≥в в≥дпов≥дно до чинного законодавства, визначати форми та розм≥ри зароб≥тноњ плати по-над прожитковий м≥н≥мум, встановлювати винагороди та матер≥-альн≥ стимули до ефективноњ прац≥.
¬ир≥шальним кроком до ринкового господарства Ї ¤кнайшвид-ше зростанн¤ самост≥йних товаровиробник≥в - власник≥в ≥ндив≥-дуальних, колективних, кооперативних, без ¤ких ринкова економ≥-ка неможлива. «ародженн¤ й подальший розвиток прошарку гос-подар≥в ¤к основних суб'Їкт≥в ринковоњ економ≥ки в змоз≥ завести механ≥зм товарно-ринковоњ саморегул¤ц≥њ, розпочати ≥нтенсивну самоорган≥зац≥ю вс≥Їњ економ≥чноњ системи при активн≥й регулюю-ч≥й ≥ ц≥леспр¤мовано п≥дтримуюч≥й участ≥ держави.