69. јдвокатура та п≥дприЇмництво
ќсоба, що одержала св≥доцтво про право на зан¤тт¤ адвокатською д≥¤льн≥стю, маЇ право практикувати ≥ндив≥дуально, в≥дкрити своЇ адвокатське бюро або об'Їднуватись з ≥ншими адвокатами в колег≥њ, ф≥рми, контори та ≥нш≥ адвокатськ≥ об'Їднанн¤, ¤к≥ д≥ють в≥дпов≥дно до «акону про адвокатуру ≥ своњх статут≥в.
«акон про адвокатуру ”крањни в≥дносить пор¤док утворенн¤ адвокатських об'Їднань, питанн¤ њх д≥¤льност≥, реорган≥зац≥њ та л≥кв≥дац≥њ, структури, штат≥в, функц≥й, пор¤дку витрачанн¤ кошт≥в, прав та обов'¤зк≥в кер≥вних орган≥в, пор¤дку њх вибор≥в та ≥нш≥ питанн¤ до компетенц≥њ в≥дпов≥дних об'Їднань.
јдвокатськ≥ бюро, колег≥њ, ф≥рми, контори тощо Ї юридичними особами. ¬они, ¤к ≥ адвокати, що приватне практикують, мають рахунки у банках на територ≥њ ”крањни (а у встановленому законодавством пор¤дку Ч ≥ в ≥ноземних банках), печатку ≥ штамп ≥з своњм найменуванн¤м.

70. як≥ ¬ам в≥дом≥ найкращ≥ адвокати минулого ≥ сучасност≥
ќсобливо визначених форм адвокатська профес≥¤ набула в таких античних крањнах —ередземномор'¤, ¤к √рец≥¤ та –им. “ак, в √рец≥њ, хоча особливого стану адвокат≥в не ≥снувало, вже склавс¤ особливий клас ос≥б, ¤к≥ присв¤тили себе складанню промов дл¤ виголошенн¤ њх позивачами у суд≥. —початку так≥ особи називались логографами або диктографами. Ќайб≥льш визначними профес≥йними логографами в античн≥й √рец≥њ були так≥ оратори, ¤к јнтифон, Ћ≥з≥й, ≤сократ, ≈сх≥л та ƒемосфен. —л≥д зазначити, що грецька адвокатура б≥льш т¤ж≥ла до ораторського мистецтва, н≥ж до правознавства. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що, з одного боку, греки не ви¤вили себе в юриспруденц≥њ, а з ≥ншого Ч цей народ був значною м≥рою схильним до мистецтва, особливо ораторського. Ќа особливу увагу заслуговуЇ римська адвокатура, з ¤коњ почавс¤ розвиток св≥товоњ адвокатури.
ƒл¤ римськоњ адвокатури характерною Ї ¤к необмежена свобода, так ≥ безмежна регламентац≥¤. ” республ≥канський пер≥од вона була абсолютно в≥льною профес≥Їю. «аконодавча регламентац≥¤ майже не торкнулась њњ. Ћише практика ≥ звичай виробили р¤д правил, що стосувалис¤ р≥зних стор≥н профес≥йноњ д≥¤льност≥ адвокатури. “ак, ≥снував звичай, за ¤ким молод≥ люди, котр≥ вступали до адвокатури, викликалис¤ дл¤ презентац≥њ на форум; њх супроводжувала впливова особа з колишн≥х маг≥страт≥в: консул≥в, претор≥в або цензор≥в. ѕравозаступництво було в≥докремлено в≥д судового представництва. ” цей пер≥од адвокати здеб≥льшого були ораторами. јдвокатура була пр¤мим шл¤хом до зайн¤тт¤ вищих ≥ почесних посад у держав≥. јдвокатура у цей пер≥од висунула багато видатних судових оратор≥в, таких, ¤к ћарк јнтон≥й, √ай √ракх,  расс, ёл≥й ÷езар, ѕомпей, ÷ицерон.

71. —уть обов'¤зку адвоката "використовувати вс≥ передбачен≥ законом засоби захисту прав ≥ законних ≥нтерес≥в громад¤н ≥ юридичних ос≥б"
ѕри зд≥йсненн≥ своњх профес≥йних обов'¤зк≥в адвокат зобов'¤заний д≥¤ти в≥дпов≥дно до вимог закону, використовувати лише передбачен≥ ним засоби захисту прав ≥ законних ≥нтерес≥в громад¤н та юридичних ос≥б та ≥нш≥, що не суперечать закону. јдвокат не вправ≥ використовувати своњ повноваженн¤ на шкоду особ≥, ≥нтереси ¤коњ в≥н представл¤Ї, а також в≥дмовитись в≥д прийн¤того на себе захисту. ¬икористовувати дан≥, одержан≥ адвокатом у зв'¤зку з його профес≥йною д≥¤льн≥стю, можна лише дл¤ захисту кл≥Їнта.
якщо п≥дозрюваний, обвинувачений, п≥дсудний визнаЇ свою вину у вчиненн≥ злочину, адвокат, за на¤вност≥ п≥дстав дл¤ цього, маЇ обстоювати перед судом, сл≥дчим, прокурором його невинн≥сть. ѕри цьому в≥н зобов'¤заний погодити свою позиц≥ю з п≥дзахисним, оск≥льки кол≥з≥¤ м≥ж позиц≥¤ми адвоката ≥ п≥дзахисного Ї неприйн¤тною. јдвокат не може визнавати доведеною вину свого п≥дзахисного, ¤кщо останн≥й њњ заперечуЇ.