11.
јдвокатура ¤к ≥нститут правовоњ системи
–озбудова правовоњ держави Ї неможливою без створенн¤ гарант≥й дл¤ захисту прав
людини, без забезпеченн¤ механ≥зму функц≥онуванн¤ такого специф≥чного
демократичного ≥нституту, ¤ким Ї адвокатура.
¬ажливим кроком у створенн≥ таких умов Ї «акон Ђѕро адвокатуруї, ухвалений
¬ерховною –адою ”крањни 19 грудн¤ 1992 р. ¬≥н проголошуЇ, що адвокатура ”крањни
зд≥йснюЇ свою д≥¤льн≥сть на принципах верховенства закону, незалежност≥,
демократизму, гуман≥зму ≥ конф≥денц≥йност≥.
јдвокат маЇ право займатись адвокатською д≥¤льн≥стю ≥ндив≥дуально, в≥дкрити своЇ
адвокатське бюро, об'Їднуватис¤ з ≥ншими адвокатами в колег≥њ, адвокатськ≥ ф≥рми,
контори та ≥нш≥ адвокатськ≥ об'Їднанн¤, ¤к≥ д≥ють на засадах добров≥льност≥,
самовр¤дуванн¤, колег≥альност≥ та гласност≥ (ст. 4). ÷ей «акон та прийн¤т≥
в≥дпов≥дно до нього ≥нш≥ нормативн≥ акти надають можлив≥сть сформувати
висококвал≥ф≥кований ≥ впливовий адвокатський корпус, завершити становленн¤
украњнськоњ адвокатури, ¤ка маЇ виконувати своЇ конституц≥йне призначенн¤:
забезпечити право на захист в≥д обвинуваченн¤ та наданн¤ правовоњ допомоги при
вир≥шенн≥ справ у судах та ≥нших державних органах (ч. 2 ст. 59 онституц≥њ
”крањни).
—лово Ђадвокатураї походить в≥д латинського корен¤ Ђadvocareї,
Ђadvocatusї
(Ђзакликатиї, Ђзапрошенийї).
Ќа перших ступен¤х юридичного розвитку людського сусп≥льства адвокатура в тому
вигл¤д≥, у ¤кому вона ≥снуЇ сьогодн≥ у Ївропейських народ≥в, в≥дсутн¤. як
справедливо зауважуЇ ™. ¬. ¬аськовський, адвокатура, под≥бно до вс≥х соц≥альних
≥нститут≥в, не виникаЇ одразу в ц≥лком орган≥зованому вигл¤д≥, а виникаЇ у житт≥
спочатку у вигл¤д≥ незначного зародку, ¤кий може за спри¤тливих умов
сформуватис¤ ≥ дос¤гти певного розкв≥ту.
ќтже, пон¤тт¤ ≥ сутн≥сть ≥нституту адвокатури можна сформулювати таким чином.
јдвокатура Ч це громадська, самост≥йного виду орган≥зац≥¤ профес≥йних юрист≥в,
¤ка виконуЇ важливу сусп≥льну функц≥ю Ч захист прав ≥ законних ≥нтерес≥в
громад¤н ≥ орган≥зац≥й.
12.
¬заЇмов≥дносини адвокатури з ≥ншими ≥нститутами правовоњ системи
јдвокат може представл¤ти ос≥б, що звернулис¤ за юридичною допомогою, в ус≥х
державних ≥ громадських орган≥зац≥¤х, до компетенц≥њ ¤ких входить вир≥шенн¤
в≥дпов≥дних питань. Ќе право зв≥льн¤ло адвоката в≥д необх≥дност≥ виконувати своњ
профес≥йн≥ обов'¤зки лише в одн≥й м≥сцевост≥, а також давало змогу громад¤нам
звертатис¤ за юридичною допомогою до будь-¤коњ консультац≥њ.
р≥м того, член колег≥њ маЇ право запитувати через юридичну консультац≥ю дов≥дки,
характеристики та ≥нш≥ документи, необх≥дн≥ у зв'¤зку з наданн¤м юридичноњ
допомоги. ÷ьому праву адвокат≥в в≥дпов≥дав обов'¤зок державних ≥ громадських
орган≥зац≥й видавати ц≥ документи або њх коп≥њ у встановленому пор¤дку.
Ќеобх≥дно в≥дм≥тити, що до прийн¤тт¤ чинного «акону про адвокатуру таким правом
була над≥лена т≥льки юридична консультац≥¤.
ѕоложенн¤ про адвокатуру ”крањни встановлювало взаЇмов≥дносини адвокатури з
державними ≥ громадськими орган≥зац≥¤ми. «г≥дно з ним кер≥вництво колег≥¤ми
адвокат≥в повинн≥ були зд≥йснювати –ади народних депутат≥в та њх виконавч≥ ≥
розпор¤дч≥ органи в≥дпов≥дно до законодавства, ¤ке визначало њх компетенц≥ю, ¤к
безпосередньо, так ≥ через республ≥канське ћ≥н≥стерство юстиц≥њ ≥ в≥дд≥ли
юстиц≥њ виконком≥в обласних, ињвськоњ м≥ськоњ –ади народних депутат≥в.
як ≥ ран≥ше, передбачалис¤ досить широк≥ можливост≥ керуванн¤ д≥¤льн≥стю
адвокатури. “ак, в≥дпов≥дно до ѕоложенн¤ республ≥канське ћ≥н≥стерство юстиц≥њ ≥
в≥дд≥ли юстиц≥њ обласних, ињвськоњ м≥ськоњ –ад народних депутат≥в у межах своЇњ
компетенц≥њ: контролювало додержанн¤ колег≥¤ми адвокат≥в вимог законодавства, що
регулюЇ д≥¤льн≥сть адвокатури; встановлювало пор¤док поданн¤ адвокатами
юридичноњ допомоги громад¤нам ≥ орган≥зац≥¤м; спри¤ло створенню умов дл¤
найповн≥шого використанн¤ адвокатами наданих њм законом прав ≥ виконанн¤
покладених на них обов'¤зк≥в; узагальнювало практику роботи колег≥й адвокат≥в ≥
зд≥йснювало ≥нш≥ повноваженн¤, пов'¤зан≥ ≥з загальним кер≥вництвом адвокатурою.
ћ≥н≥стерство юстиц≥њ ”крањни також отримувало в≥д презид≥й колег≥й пов≥домленн¤
про д≥¤льн≥сть колег≥й адвокат≥в, визначало пор¤док стажуванн¤ в колег≥¤х,
розгл¤дало скарги на постанови презид≥њ колег≥њ, ¤кщо вони суперечили чинному
законодавству.
ћ≥н≥стерству юстиц≥њ ”–—– було надане право зупин¤ти виконанн¤ р≥шенн¤ загальних
збор≥в чи постанови презид≥њ колег≥њ адвокат≥в у раз≥ нев≥дпов≥дност≥ њх чинному
законодавству.
13.
«апрошенн¤ захисника
«акон передбачаЇ участь захисника в справ≥ за угодою ≥ за призначенн¤м. «ахисник
за угодою запрошуЇтьс¤ п≥дозрюваним, обвинуваченим чи п≥дсудним, його законними
представниками, родичами або ≥ншими особами за його дорученн¤м або на њх
проханн¤ (ч. 1 ст. 47 ѕ ) ÷е в≥дпов≥даЇ прийн¤тим на
VIII
онгрес≥ ќќЌ по запоб≥ганню злочинам у серпн≥ 1990 р. в Ќью-…орку Ђќсновним
положенн¤м про роль адвокат≥вї, ¤к≥ передбачають, що будь-¤ка людина вправ≥
звернутис¤ за допомогою дл¤ п≥дтвердженн¤ своњх прав ≥ захисту на вс≥х стад≥¤х
крим≥нальноњ процедури (п. 1) ≥ що обов'¤зком ур¤д≥в Ї забезпеченн¤ можливост≥
кожному бути ≥нформованим компетентними владами про ного право отримати допомогу
адвоката за його вибором при арешт≥, затриманн≥ чи пом≥щенн≥ в тюрьму або
обвинуваченн≥ в крим≥нальному злочин≥ (п. 5). онституц≥¤ ”крањни проголошуЇ, шо
кожен Ї в≥льним у вибор≥ захисника своњх прав (ч. 1 ст. 59).
14. ѕризначенн¤ захисника
«ахисник за призначенн¤м (причому лише з числа адвокат≥в) залучаЇтьс¤ до участ≥
в справ≥ особою, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчим, суддею чи судом через
адвокатське об'Їднанн¤ у випадках, коли в≥дмова в≥д захисника не може бути
прийн¤та ≥ в≥н не запрошений п≥дозрюваним, п≥дсудним або ≥ншими перел≥ченими
вище посадовими особами.
Ќа проханн¤ п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного участь захисника в справ≥
забезпечуЇтьс¤ особою, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчим, суддею чи судом ≥ в
≥нших випадках (наприклад, коли обвинувачений перебуваЇ п≥д вартою, не знаЇ
будь-кого в дан≥й м≥сцевост≥, Ї малозабезпеченим тощо). Ђќсновн≥ положенн¤ про
роль адвокат≥вї передбачають, що особа, ¤ка не маЇ адвоката, у випадках, коли
≥нтереси правосудд¤ вимагають цього, повинна бути забезпечена допомогою
адвоката, ¤кий маЇ в≥дпов≥дну компетенц≥ю ≥ досв≥д веденн¤ справ, щоб
забезпечити њй ефективну юридичну допомогу без оплати з њњ сторони, ¤кщо у нењ
немаЇ необх≥дних кошт≥в (п. 6). онституц≥¤ ”крањни також встановлюЇ, що кожен
маЇ право на правову допомогу, а у випадках, передбачених законом, ц¤ допомога
надаЇтьс¤ безоплатно (ч. 1 ст. 59).
15. 3м≥на захисника
—л≥дчий орган, судд¤ ≥ суд не вправ≥ в≥дмовити в допуску захисника за угодою п≥д
тим приводом, що в справ≥ бере участь захисник за призначенн¤м. ” цьому раз≥
останн≥й зам≥нюЇтьс¤ захисникам за угодою. якщо п≥дозрюваний, обвинувачений чи
п≥дсудний висловили бажанн¤ мати певного захисника, то зам≥на його ≥ншим без њх
згоди, в≥дсутност≥ даних про неможлив≥сть участ≥ обраного захисника в справ≥
прот¤гом тривалого строку Ї порушенн¤м права на захист, бо зам≥нити одного
захисника ≥ншим можна лише за клопотанн¤м або за згодою п≥дозрюваного
обвинуваченого, п≥дсудного.
¬ тих випадках, коли ¤вка дл¤ участ≥ в справ≥ захисника, ¤кого обрав
п≥дозрюваний, неможлива прот¤гом 24 годин, а захисника, обраного обвинуваченим
чи п≥дсудним, Ч прот¤гом 72 годин, особа, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчий, суд
або судд¤ пропонують њм запросити ≥ншого захисника або забезпечують його сам≥.
ќбов'¤зок забезпечити участь захисника в такому випадку покладаЇтьс¤ на
кер≥вника адвокатського об'Їднанн¤ за м≥сцем провадженн¤ справи (ч. 3 ст. 47
ѕ )
16.
¬≥дмова в≥д захисника
ѕ≥дозрюваний, обвинувачений, п≥дсудний вправ≥ в будь-¤кий момент провадженн¤
в≥дмовитис¤ в≥д захисника. “ака в≥дмова допускаЇтьс¤ лише з њх ≥н≥ц≥ативи, маЇ
бути добров≥льною, за на¤вн≥стю реальноњ можливост≥ участ≥ адвоката в справ≥ ≥
не може бути перешкодою дл¤ продовженн¤ участ≥ в справ≥ прокурора або
громадського обвинувача, а також захисник≥в ≥нших п≥дозрюваних, обвинувачених чи
п≥дсудних. —л≥дч≥ органи, судд¤ ≥ суд повинн≥ з'¤сувати, чи не Ї в≥дмова в≥д
захисника вимушеною, наприклад, через в≥дсутн≥сть кошт≥в на оплату допомоги
адвоката або не¤вки його в судове зас≥данн¤. ¬становивши вимушен≥сть в≥дмови,
вони зобов'¤зан≥ забезпечити участь захисника в справ≥.
якщо з'¤суЇтьс¤, що п≥дозрюваний, обвинувачений, п≥дсудний в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д
захисника через в≥дсутн≥сть кошт≥в на оплату його допомоги, сл≥дч≥ органи, судд¤
≥ суд повинн≥ роз'¤снити, що вони вправ≥ зв≥льнити њх повн≥стю або частково в≥д
оплати юридичноњ допомоги в оплата прац≥ адвоката провадитиметьс¤ за рахунок
держави.
¬≥дмова в≥д захисника не може бути прийн¤та особою, ¤ка провадить д≥знанн¤,
сл≥дчим, судом чи суддею: 1) у справах ос≥б, ¤к≥ п≥дозрюютьс¤ або
обвинувачуютьс¤ у вчиненн≥ злочину у в≥ц≥ до 18 рок≥в; 2) у справах про злочини
ос≥б, ¤к≥ через своњ ф≥зичн≥ або псих≥чн≥ вади (н≥м≥, глух≥, сл≥п≥ га ≥нш≥ не
можуть сам≥ реал≥зувати своЇ право на захист; 3) у справах ос≥б, ¤к≥ не
волод≥ють мовою, ¤кою ведетьс¤ судочинство; 4) при провадженн≥ справи про
застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру (ч. 3 у ст. 46 ѕ ).
17.
ѕ≥дстави, що виключають участь особи ¤к захисника
«акон м≥стить перел≥к обставин, що виключають участь у справ≥ особи ¤к захисника.
јдвокат не маЇ права прийн¤ти дорученн¤ про наданн¤ юридичноњ допомоги у
випадках, коли в≥н у дан≥й справ≥ надаЇ або ран≥ше надавав юридичну допомогу
особ≥, ≥нтереси ¤коњ суперечать ≥нтересам особи, що звернулас¤ з проханн¤м про
веденн¤ справи, або брав участь ¤к сл≥дчий, особа, що провадила д≥знанн¤,
прокурор, громадський обвинувач, судд¤, секретар судового зас≥данн¤, експерт,
спец≥ал≥ст, представник потерп≥лого, цив≥льний позивач, цив≥льний в≥дпов≥дач,
св≥док, перекладач, пон¤тий, а також коли в розсл≥дуванн≥ або розгл¤д≥ справи
бере участь посадова особа, з ¤кою адвокат перебуваЇ в родинних стосунках (ч. 2
ст. 7 «акону про адвокатуру), коли адвокат брав участь в дан≥й справ≥ ¤к
представник цив≥льного позивача, цив≥льного в≥дпов≥дача, п≥дл¤гаЇ допиту ¤к
св≥док, Ї родичем обвинувача або потерп≥лого (ч. 1 ст. 61 ѕ ).
јдвокати Ч народн≥ депутати ”крањни не можуть брати участь у справах проти
держави, а також бути захисниками ос≥б, ¤к≥ обвинувачуютьс¤ у державн≥й зрад≥
(ч. 3 ст. 5 «акону про статус народного депутата ”крањни). ќдин ≥ той же адвокат
не може бути захисником двох або дек≥лька п≥дозрюваних, обвинувачених, п≥дсудних,
коли ≥нтереси захисту одного з них суперечать ≥нтересам захисту ≥ншого (ч. 2 ст.
47 ѕ ). «а на¤вност≥ цих обставин адвокат повинен в≥дмовитис¤ в≥д виконанн¤
обов'¤зк≥в захисника в справ≥ (в останньому випадку Ч залишитис¤ захисником лише
одного з п≥дозрюваних, обвинувачених, п≥дсудних або тих з них, ≥нтереси захисту
¤ких не Ї суперечливими). Ќа цих же п≥дставах в≥н може бути усунутий в≥д участ≥
в справ≥ за постановою органу д≥знанн¤, сл≥дчою, прокурора, судд≥ або за ухвалою
суду (ч. 3 ст. 61 ѕ .).
Ќезнанн¤ захисником мови, ¤кою ведетьс¤ розсл≥дуванн¤ чи судовий розгл¤д справи,
не Ї п≥дставою дл¤ усуненн¤ адвоката в≥д участ≥ в справ≥. ¬ таких випадках треба
забезпечити участь перекладача в процес≥.
18.
¬заЇмов≥дносини м≥ж адвокатом та п≥дзахисним
јдвокат
не п≥дм≥нюЇ п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного, а д≥Ї пор¤д з ними.
¬одночас в≥н Ї самост≥йним учасником процесу, маЇ своњ процесуальн≥ права ≥
обов'¤зки ≥, ¤к правило, не залежить в≥д п≥дзахисного у визначенн≥ тактики
захисту, своЇњ позиц≥њ у справ≥. Ђјдвокати не повинн≥ ≥дентиф≥куватис¤ з њх
кл≥Їнтами ≥ справами кл≥Їнт≥в у зв'¤зку з виконанн¤м њх профес≥йних обов'¤зк≥вї,
Ч вказуЇтьс¤ в документ≥ ќќЌ Ђќсновн≥ положенн¤ про роль адвокат≥вї (п. 18).
Ќав≥ть ¤кщо п≥дзахисний визнаЇ себе винним у вчиненн≥ ≥нкрим≥нованого злочину,
адвокат вправ≥ за на¤вн≥стю дл¤ цього п≥дстав в≥дстоювати перед сл≥дчим ≥ судом
його невинн≥сть чи меншу винн≥сть. оли ж в≥н заперечуЇ свою вину, а адвокат
переконаний у його винност≥, то кол≥з≥¤ (розб≥жн≥сть) позиц≥й п≥дзахисного ≥
захисника в даному питанн≥ недопустима. ” цьому випадку адвокат не вправ≥ д≥¤ти
за своњм внутр≥шн≥м переконанн¤м, бо в≥н фактично стане своЇр≥дним обвинувачем ≥
суддею, ¤кий вир≥шуЇ питанн¤ про винн≥сть свого п≥дзахисного. “ака позиц≥¤
адвоката, ¤ка призведе або може призвести до пог≥ршенн¤ процесуального стану
п≥дзахисного, не може бути висловлена.
јдвокат повинен побудувати захист, визначити його засоби ≥ способи, ірунтуючись
на показанн¤х п≥дзахисного, ¤кий заперечуЇ свою вину, ≥ на оц≥нц≥ ≥нших доказ≥в
у справ≥. Ђјдвокат завжди повинен бути ло¤льним до ≥нтерес≥в свого кл≥Їнтаї, Ч в
Ђќсновних положенн¤х про роль адвокат≥вї (п. 15). «акон про адвокатуру
встановлюЇ, що при зд≥йсненн≥ своњх профес≥йних обов'¤зк≥в адвокат не маЇ права
використовувати своњ повноваженн¤ на шкоду особ≥, в ≥нтересах ¤коњ прийн¤в
дорученн¤ (ч. 2 ст. 7).
ƒе¤к≥ вчен≥ та адвокати допускають можлив≥сть альтернативноњ позиц≥њ, ¤ка
пол¤гаЇ в тому, що захисник п≥дтримуЇ позиц≥ю п≥дсудного, ¤кий заперечуЇ свою
вину у вчиненн≥ злочину, ставл¤чи питанн¤ про його виправданн¤, але одночасно
даЇ ≥нше тлумаченн¤ обставин справи, ¤ке виходить з можливого визнанн¤ його
винним, ≥ висловлюЇ м≥ркуванн¤ про м≥ру покаранн¤ на той випадок, ¤кщо суд не
прийме пропозиц≥ю про виправданн¤.
ѕроте, на мою думку, альтернативна позиц≥¤ адвоката Ї неприйн¤тною, бо св≥дчить
про його невпевнен≥сть у невинност≥ п≥дсудного, послаблюЇ позиц≥ю захисту.
—удов≥ маЇ бути висловлений т≥льки один к≥нцевий висновок. якщо встановлен≥
факти дозвол¤ють зробити не один, а к≥лька висновк≥в, що випливають з них,
необх≥дно зупинитис¤ на тому, що Ї найб≥льш спри¤тливим дл¤ п≥дзахисного. ќднак
при цьому адвокат повинен так побудувати своњ доводи, щоб вони охоплювали вс≥
можлив≥ судженн¤ про винн≥сть, квал≥ф≥кац≥ю злочину, на¤вн≥сть обставин, що
пом'¤кшують в≥дпов≥дальн≥сть п≥дсудного. Ќа все, що маЇ хоч найменше значенн¤
дл¤ захисту, повинно бути звернуто увагу суду.
¬изначаючи свою правову позиц≥ю, адвокат не вправ≥ ≥гнорувати думку
п≥дзахисного, його показанн¤, ставленн¤ до пред'¤вленого обвинуваченн¤. јдвокат
не Ї в≥льним у визначенн≥ позиц≥њ (кр≥м випадк≥в, коли п≥дзахисний обмовлюЇ
себе), але у вир≥шенн≥ питань правового характеру, вибор≥ тактики ≥ методики
захисту Ї незалежним.
ѕроцесуальна самост≥йн≥сть адвоката не виключаЇ необх≥дност≥ узгодженн¤ з
п≥дзахисним л≥н≥њ захисту в ц≥лому ≥ позиц≥њ в окремих процесуальних питанн¤х,
зокрема при за¤вленн≥ клопотань. ѕ≥дзахисному не байдуже, ¤кими способами буде
обстоюватис¤ правова позиц≥¤. јдвокат повинен ≥нформувати його про тактичн≥
прийоми, ¤к≥ маЇ нам≥р застосувати, роз'¤снити њх суть, щоб њх застосуванн¤ не
було неспод≥ванкою дл¤ обвинуваченого ≥ не викликало з його боку небажаноњ
реакц≥њ.
19.
ѕрийн¤тт¤ адвокатом захисту обвинуваченого
јдвокат
не вправ≥ в≥дмовитис¤ в≥д захисту п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного (ч.
1 ст. 7 «акону про адвокатуру, ч. 8 ст. 43 ѕ ). ™ р≥зн≥ думки з приводу того, з
¤кого моменту захист вважаЇтьс¤ прийн¤тим адвокатом. Ђћоментом прийн¤тт¤
адвокатом на себе захисту сл≥д вважати пред'¤вленн¤ ним ордера юридичноњ
консультац≥њ органам попереднього сл≥дства чи судуї, Ч пише «. «.
«≥натулл≥н. ≤ншоњ думки додержуЇ ё. ≤. —тецовський: захист може вважатис¤
прийн¤тим не з моменту одержанн¤ ордера ≥ пред'¤вленн¤ ного сл≥дчому чи судд≥, а
лише п≥сл¤ ви¤вленн¤ згоди обвинуваченого з позиц≥Їю, ¤ка нам≥чена адвокатом.
ћабуть, перша думка Ї б≥льш правильною, бо виробленн¤ адвокатом своЇњ позиц≥њ в
справ≥ ≥ ознайомленн¤ з нею обвинуваченого означаЇ по сут≥, що адвокат вже
включивс¤ до захисту.
20. ѕ≥дстави обов'¤зковоњ участ≥ адвоката у крим≥нальн≥й справ≥
«акон визнаЇ участь захисника при провадженн≥ д≥знанн¤, попереднього сл≥дства ≥
в розгл¤д≥ крим≥нальноњ справи в суд≥ першоњ ≥нстанц≥њ обов'¤зковою, кр≥м
випадк≥в добров≥льноњ в≥дмови п≥дозрюваного, обвинуваченого ≥ п≥дсудного в≥л
захисника (ст. 45 ѕ ), причому Ї випадки, коли добров≥льна в≥дмова в≥д
захисника не може бути прийн¤та (ч. 3 ст. 46 ѕ ). « моменту допущенн¤ до участ≥
в справ≥ в стад≥њ попереднього розсл≥дуванн¤ адвокат вправ≥: бути присутн≥м при
допит≥ п≥дозрюваного, пред'¤вленн≥ обвинуваченн¤ ≥ допитах обвинуваченого,
причому в справах глухих, н≥мих, сл≥пих ≥ неповнол≥тн≥х його присутн≥сть Ї
обов'¤зковою (ст. 144, 438 ѕ ), при провадженн≥ ≥нших сл≥дчих д≥й, виконуваних
за участю п≥дозрюваного, обвинуваченого або за њх клопотанн¤м чи клопотанн¤м
захисника (наприклад, очноњ ставки, пред'¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤, в≥дтворенн¤
обстановки та обставин под≥њ); ставити запитанн¤ п≥дозрюваним, обвинуваченим,
св≥дкам, потерп≥лим, експертам, при цьому сл≥дчий може в≥двести запитанн¤,
поставлене адвокатом, але зобов'¤заний занести його до протоколу сл≥дчоњ д≥њ;
подавати письмов≥ зауваженн¤ з приводу неправильност≥ або неповноти запису в
протокол≥ в≥домостей про сл≥дчу д≥ю, в ¤к≥й в≥н брав участь. ќсоба, ¤ка
провадить д≥знанн¤, ≥ сл≥дчий повинн≥ своЇчасно пов≥домити адвоката про час ≥
м≥сце провадженн¤ сл≥дчих д≥й, ¤к≥ виконуютьс¤ з участю п≥дозрюваного або
обвинуваченого чи за клопотанн¤м захисника. ќстанн≥й зобов'¤заний своЇчасно
з'¤витис¤ дл¤ участ≥ у провадженн≥ тих процесуальних д≥й, в ¤ких його участь Ї
обов'¤зковою. ¬ раз≥ не¤вки захисника сл≥дч≥ д≥њ, в ¤ких його участь не Ї
обов'¤зковою, провад¤тьс¤ без нього (ч. 4, 5, 6 ≥ 7 ст. 48 ѕ ).
ƒисципл≥нарна справа маЇ бути розгл¤нута у м≥с¤чний строк. ѕ≥д час њњ розгл¤ду
участь адвоката Ї обов'¤зковою. ѕ≥д час зас≥данн¤ в≥н вправ≥ у будь-¤кий момент
за¤вл¤ти клопотанн¤ ≥ давати додатков≥ по¤сненн¤. «а розсудом дисципл≥нарноњ
палати можуть бути заслухан≥ ≥нш≥ особи, запрошен≥ з ≥н≥ц≥ативи ¤к адвоката, так
≥ палати, оголошен≥ документи, що Ї в справ≥, а також додатково подан≥
матер≥али.
21.
–оль ≥ м≥сце адвоката у судочинств≥
онституц≥¤ ”крањни проголошуЇ, що п≥дозрюваний, обвинувачений чи п≥дсудний маЇ
право на захист (ч, 2 ст. 63). «абезпеченн¤ обвинуваченому цього права Ї одн≥Їю
з основних засад судочинства (п. 6 ч. 3 ст. 129). ƒл¤ забезпеченн¤ права на
захист в≥д обвинуваченн¤ в ”крањн≥ д≥Ї адвокатура в особ≥ адвоката (захисника)
(ч. 2 ст. 59).
¬ онституц≥њ ”крањни також закр≥плено принцип презумпц≥њ невинуватост≥, зг≥дно
з ¤ким особа вважаЇтьс¤ невинуватою у вчиненн≥ злочину ≥ не може бути п≥ддана
крим≥нальному покаранню, доки њњ вину не буде доведено в законному пор¤дку ≥
встановлено обвинувальним вироком суду. Ќ≥хто не зобов'¤заний доводити свою
невинуват≥сть у вчиненн≥ злочину. ќбвинуваченн¤ не може ірунтуватис¤ на доказах,
одержаних незаконним шл¤хом, а також на припущенн¤х. ”с≥ сумн≥ви щодо
доведеност≥ вини особи тлумачатьс¤ на њњ користь (ч. 1, 2 ≥ 3 ст. 62).
онституц≥йн≥ принципи забезпеченн¤ п≥дозрюваному, обвинуваченому, п≥дсудному
права на захист ≥ презумпц≥њ невинуватост≥ Ї важливою гарант≥Їю об'Їктивного
розсл≥дуванн¤ ≥ судового розгл¤ду справи та запоб≥ганн¤ прит¤гненню до
крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ невинних ос≥б.
22.
ѕерспективи розвитку адвокатури в ”крањн≥
ƒо середини 70-х рок≥в адвокатура ”крањни пройшла певний шл¤х свого реформуванн¤
та пошук≥в найефективн≥ших форм ≥ метод≥в поданн¤ юридичноњ допомоги громад¤нам
≥ орган≥зац≥¤м. ќднак говорити про престиж адвокатури та ефективн≥сть њњ
д≥¤льност≥ у 70-т≥ роки не доводитьс¤, оск≥льки знову дала взнаки недооц≥нка та
приниженн¤ принцип≥в демократ≥њ, порушенн¤ прав людини, декларативний характер
основних законодавчих акт≥в. јдвокатура все ще залишалас¤ п≥д пильним нагл¤дом
державних орган≥в. Ќове законодавство пер≥оду перебудови надало колег≥¤м
адвокат≥в вагом≥ повноваженн¤ у самовр¤дуванн≥, вир≥шенн≥ своњх внутр≥шньо
орган≥зац≥йних питань, зд≥йсненн≥ кер≥вництва ≥ контролю за профес≥йною
адвокатською д≥¤льн≥стю. ¬одночас у ц≥ роки в нашому сусп≥льств≥ ще нехтувалис¤
демократичн≥ ≥нститути, фактично були в≥дсутн≥ критика й гласн≥сть. онституц≥њ
¤к союзна, так ≥ ”крањни, незважаючи на закр≥плен≥ в них прогресивн≥ положенн¤,
не змогли забезпечити њх реал≥зац≥ю, чому перешкоджали недооц≥нка ≥ приниженн¤
основ демократ≥њ ≥ законност≥, занепад час≥в застою. ўодо адвокатури це
ви¤вилось у фактичному њњ одержавленн≥, про що св≥дчать повноваженн¤ орган≥в
державноњ влади та управл≥нн¤ стосовно загального кер≥вництва колег≥¤ми
адвокат≥в.
ќстаточним кроком в розвитков≥ справжньоњ демократичноњ адвокатури в ”крањн≥
стало прийн¤тт¤ 19 грудн¤ 1992 р. ¬ерховною –адою ”крањни «акону Ђѕро
адвокатуруї. Ќарешт≥ адвокатура набула характерних њй рис - стала профес≥йною,
громадською, самост≥йною орган≥зац≥Їю, ¤ка захищаЇ права ≥ законн≥ ≥нтереси
громад¤н ≥ орган≥зац≥й.
јдвокатура ”крањни повинна зд≥йснювати свою д≥¤льн≥сть на принципах верховенства
закону, незалежност≥, демократизму, гуман≥зму ≥ конф≥денц≥йност≥. јдвокат маЇ
право займатись адвокатською д≥¤льн≥стю ≥ндив≥дуально, в≥дкрити своЇ адвокатське
бюро, об'Їднуватис¤ з ≥ншими адвокатами в колег≥њ, адвокатськ≥ ф≥рми, контори та
≥нш≥ адвокатськ≥ об'Їднанн¤, ¤к≥ д≥ють на засадах добров≥льност≥,
самовр¤дуванн¤, колег≥альност≥ та гласност≥ (ст. 4). «акон про адвокатуру та
прийн¤т≥ в≥дпов≥дно до нього ≥нш≥ нормативн≥ акти надають можлив≥сть сформувати
висококвал≥ф≥кований ≥ впливовий адвокатський корпус, завершити становленн¤
украњнськоњ адвокатури, ¤ка маЇ виконувати своЇ конституц≥йне призначенн¤:
забезпечити право на захист в≥д обвинуваченн¤ та наданн¤ правовоњ допомоги при
вир≥шенн≥ справ у судах та ≥нших державних органах (ч. 2 ст. 59 онституц≥њ
”крањни).
ќднак потр≥бно п≥дкреслити, що захист обвинуваченого н≥ при ¤ких обставинах не
може перетворюватис¤ в захист злочину. јдвокат не може на проханн¤
обвинуваченого вдаватис¤ до незаконних метод≥в захисту, нев≥дпов≥дних правил
процесу. « д≥¤льност≥ адвоката абсолютно виключен≥ п≥дтасовуванн¤ факт≥в, њх
спотворенн¤, п≥дгов≥р св≥дк≥в або постановка ним нав≥дних питань.
23.
¬иникненн¤ та розвиток украњнськоњ адвокатури
≤сторичний шл¤х виникненн¤ та розвитку украњнськоњ адвокатури доц≥льно
простежити з того часу, коли вона була орган≥зац≥йно оформлена й законодавче
закр≥плена ¤к особливий правовий ≥нститут. ўоправда, й до цього в ”крањн≥
≥снувало так зване судове представництво.
«окрема, ще за час≥в ињвськоњ –ус≥ (IXЧXIII
ст.) роль захисник≥в у судах виконували р≥дн≥ та при¤тел≥ стор≥н, послухи
(св≥дки пор¤дного житт¤ обвинуваченого), Ђвидокиї (св≥дки вчиненого стороною або
сп≥рного факту). ¬ цей пер≥од, коли украњнське судочинство характеризувалос¤
суц≥льним пануванн¤м звичаЇвого права та повною його перевагою над писаним
законом, прац¤ захисника у судах мала характер громадського, товариського, а не
профес≥йного зан¤тт¤. …ого роль пол¤гала виключно в моральн≥й п≥дтримц≥ своЇњ
сторони.
ѕрофес≥йна ж адвокатура в ”крањн≥ сформувалас¤ в пер≥од польсько-литовськоњ доби
(XIVЧXVI
ст.). як в≥домо, земл≥ ”крањни в останн≥й чверт≥
XIV
ст. були п≥дпор¤дкован≥ ¬еликому кн¤з≥вству Ћитовському, а п≥сл¤ укладенн¤ в
1569 р.
19 грудн¤ 1992 р. ¬ерховною –адою ”крањни був прийн¤тий «акон Ђѕро адвокатуруї.
Ќовий закон в≥дводить адвокатур≥ ч≥льне м≥сце, маючи на мет≥ в≥дновити престиж
ц≥Їњ профес≥њ, њњ ≥сторичн≥ традиц≥њ, п≥днести роль у сусп≥льств≥ ¤к одного з
гарант≥в забезпеченн¤ конституц≥йних прав ≥ свобод громад¤н.