1. ѕраво громад¤н на квал≥ф≥ковану юридичну допомогу
¬ажливим кроком у створенн≥ таких умов Ї «акон Ђѕро адвокатуруї, ухвалений ¬ерховною –адою ”крањни 19 грудн¤ 1992 р. ¬≥н проголошуЇ, що адвокатура ”крањни зд≥йснюЇ свою д≥¤льн≥сть на принципах верховенства закону, незалежност≥, демократизму, гуман≥зму ≥ конф≥денц≥йност≥.
јдвокат маЇ право займатись адвокатською д≥¤льн≥стю ≥ндив≥дуально, в≥дкрити своЇ адвокатське бюро, об'Їднуватис¤ з ≥ншими адвокатами в колег≥њ, адвокатськ≥ ф≥рми, контори та ≥нш≥ адвокатськ≥ об'Їднанн¤, ¤к≥ д≥ють на засадах добров≥льност≥, самовр¤дуванн¤, колег≥альност≥ та гласност≥ (ст. 4). ÷ей «акон та прийн¤т≥ в≥дпов≥дно до нього ≥нш≥ нормативн≥ акти надають можлив≥сть сформувати висококвал≥ф≥кований ≥ впливовий адвокатський корпус, завершити становленн¤ украњнськоњ адвокатури, ¤ка маЇ виконувати своЇ конституц≥йне призначенн¤: забезпечити право на захист в≥д обвинуваченн¤ та наданн¤ правовоњ допомоги при вир≥шенн≥ справ у судах та ≥нших державних органах (ч. 2 ст. 59  онституц≥њ ”крањни).

2. «наченн¤ адвокатськоњ д≥¤льност≥
«а «аконом адвокатура ”крањни Ї добров≥льним профес≥йним громадським об'Їднанн¤м, покликаним спри¤ти захисту прав, свобод та представл¤ти законн≥ ≥нтереси громад¤н ”крањни, ≥ноземц≥в, ос≥б без громад¤нства, юридичних ос≥б, надавати њм р≥зноман≥тну юридичну допомогу.
“аке визначенн¤ пон¤тт¤ адвокатури ¤к правового ≥нституту Ї значним кроком у напр¤м≥ визнанн¤ адвокатури ¤к громадськоњ орган≥зац≥њ, адже до цього часу в законодавств≥ не робилос¤ акцентуванн¤ на цю важливу ознаку юридичноњ природи адвокатури. «а своЇю природою вона Ї в≥льною профес≥Їю, а зв≥дси й маЇ громадський характер.
јдвокатура ”крањни зд≥йснюЇ свою д≥¤льн≥сть на принципах верховенства закону, незалежност≥, демократизму, гуман≥зму ≥ конф≥денц≥йност≥.

3. ѕередумови зд≥йсненн¤ адв д≥¤льност≥
Ќа перших ступен¤х юридичного розвитку людського сусп≥льства, коли правов≥ норми Ї наст≥льки простими й нескладними, що доступн≥ розум≥нню вс≥х ≥ кожного, позивач маЇ можлив≥сть вести своњ справи особисто, не звертаючись до сторонньоњ допомоги. јле з розвитком культури життЇв≥ в≥дносини стають р≥зноман≥тн≥шими та заплутан≥шими, а разом з тим ускладнюютьс¤ й в≥дпов≥дн≥ юридичн≥ норми. «нанн¤ ≥ застосуванн¤ њх стаЇ значно складн≥шим дл¤ б≥льшост≥ громад¤н; позивач, не маючи спец≥альноњ п≥дготовки, вже неспроможний сам вести справи, йому необх≥дна допомога людини, ¤ка добре ознайомлена з нормами матер≥ального права та формами процесу; виникаЇ потреба в особлив≥й груп≥ ос≥б, ¤к≥ спец≥ально займалис¤ б вивченн¤м закон≥в ≥ могли надавати юридичну п≥дтримку або зд≥йснювати правозаступництво. —аме ц≥ спец≥ал≥сти Ч правознавц≥ одержали назву адвокат≥в. ќтже, адвокатура у власному розум≥нн≥ слова ¤вл¤Ї собою правозаступництво, правозахист, тобто ≥ншими словами Ч юридичну допомогу, що надаЇтьс¤ тим, хто в н≥й маЇ потребу, спец≥ал≥стами Ч правознавц¤ми.

4. ¬изначенн¤ правовоњ природи адвокатури
Ќа перших ступен¤х юридичного розвитку людського сусп≥льства, коли правов≥ норми Ї наст≥льки простими, що доступн≥ розум≥нню вс≥х, позивач маЇ можлив≥сть вести своњ справи особисто, не звертаючись до сторонньоњ допомоги. јле з розвитком культури ускладнюютьс¤ в≥дпов≥дн≥ юридичн≥ норми. «нанн¤ ≥ застосуванн¤ њх стаЇ значно складн≥шим дл¤ б≥льшост≥ громад¤н. —таЇ необх≥дна допомога людини, ¤ка добре ознайомлена з нормами матер≥ального права та формами процесу; виникаЇ потреба в особлив≥й груп≥ ос≥б, ¤к≥ спец≥ально займалис¤ б вивченн¤м закон≥в ≥ могли надавати юридичну п≥дтримку або зд≥йснювати правозаступництво. —аме ц≥ спец≥ал≥сти Ч правознавц≥ одержали назву адвокат≥в.
ќтже, адвокатура у власному розум≥нн≥ слова ¤вл¤Ї собою правозаступництво, правозахист, тобто ≥ншими словами Ч юридичну допомогу, шо надаЇтьс¤ тим, хто в н≥й маЇ потребу, спец≥ал≥стами Ч правознавц¤миї.
јдвокатура Ч важливий ≥нструмент д≥йсноњ демократ≥њ. јдже за своЇю природою вона Ї громадського, самост≥йного виду орган≥зац≥Їю профес≥йних юрист≥в, ¤ка виконуЇ важливу сусп≥льну функц≥ю Ч захист прав ≥ законних ≥нтерес≥в громад¤н та орган≥зац≥й. √оловна соц≥альна м≥с≥¤, фундаментальне призначенн¤ адвокатури Ч це захист прав людини. ј зв≥дси реальна зд≥йсненн≥сть ≥ над≥йна захищен≥сть прав людини Ч найвищий критер≥й гуман≥стичност≥, прогресивност≥, Ђ¤кост≥ї адвокатури.
ќтже, пон¤тт¤ ≥ сутн≥сть ≥нституту адвокатури можна сформулювати таким чином. јдвокатура Ч це громадська, самост≥йного виду орган≥зац≥¤ профес≥йних юрист≥в, ¤ка виконуЇ важливу сусп≥льну функц≥ю Ч захист прав ≥ законних ≥нтерес≥в громад¤н ≥ орган≥зац≥й.

5. «акон ”крањни "ѕро адвокатуру"
«акон про адвокатуру окремо закр≥плюЇ норму, ¤ка стосуЇтьс¤ гарант≥й адвокатськоњ д≥¤льност≥. Ќею встановлено, що профес≥йн≥ права, честь ≥ г≥дн≥сть адвоката охорон¤ютьс¤ законом; заборон¤Їтьс¤ будь-¤ке втручанн¤ в адвокатську д≥¤льн≥сть, вимаганн¤ в≥д адвоката, його пом≥чника, посадових ос≥б ≥ техн≥чних прац≥вник≥в адвокатських об'Їднань в≥домостей, що становл¤ть адвокатську таЇмницю. « них питань вони також не можуть допитуватись ¤к св≥дки.
ƒокументи, пов'¤зан≥ з виконанн¤м адвокатом дорученн¤, не п≥дл¤гають огл¤дов≥, розголошенню чи вилученню без його згоди. «аборон¤Їтьс¤ прослуховуванн¤ телефонних розмов адвокат≥в у зв'¤зку з оперативно-розшуковими заходами без р≥шенн¤ суду. Ќе допускаЇтьс¤ оф≥ц≥йне негативне реагуванн¤ з боку орган≥в д≥знанн¤, сл≥дства, суду на правову позиц≥ю адвоката у справ≥. јдвокату гарантуЇтьс¤ р≥вн≥сть прав з ≥ншими учасниками процесу.
 рим≥нальна справа проти адвоката може бути порушена т≥льки √енеральним прокурором ”крањни, його заступниками, прокурорами јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, областей, м≥ста  иЇва. јдвоката не можна прит¤гнути до крим≥нальноњ, матер≥альноњ та ≥ншоњ в≥дпов≥дальност≥ або погрожувати њњ застосуванн¤м у зв'¤зку з наданн¤м юридичноњ допомоги громад¤нам та орган≥зац≥¤м.
јдвокатом, за «аконом про адвокатуру, може бути громад¤нин ”крањни, ¤кий маЇ вищу юридичну осв≥ту, стаж роботи за спец≥альн≥стю юриста або пом≥чника адвоката не менше двох рок≥в, котрий склав квал≥ф≥кац≥йн≥ ≥спити, одержав св≥доцтво про право на зан¤тт¤ адвокатською д≥¤льн≥стю та прийн¤в ѕрис¤гу адвоката ”крањни. ¬≥н не може працювати в суд≥, прокуратур≥, нотар≥ат≥, органах внутр≥шн≥х справ, служби безпеки, державного управл≥нн¤. јдвокатом не може бути особа, ¤ка маЇ судим≥сть.